ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ІМ. І. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ЯРОСЛАВ ГОНСЬКИЙ

ІВАН ГОРБАЧЕВСЬКИЙ

У СПОГАДАХ І ЛИСТУВАННЯХ

(нарис)

Тернопіль

“Укрмедкнига”

2004

За визначну наукову та громадсько-корисну працю І.Горбачевсь-

кого було нагороджено орденом “Залізної Корони” 3-го класу, обрано

членом Королівського чеського товариства наук (згодом Чеська ака-

демія наук), членом Крайової санітарної ради. Про авторитет і попу-

лярність вченого свідчить і те, що пам’ятник великому борцю за волю

Чехії Яну Гусу було доручено відкрити саме українцеві Івану Горба-

чевському.

1917-1918 рр. Горбачевський стає засновником міністерства і пер-

шим міністром здоров’я Австро-Угорщини. За проектом розбудови і

програми дії цього міністерства пізніше розбудувалися міністерства

здоров’я Англії, Франції та інших держав.

Хоча проф. І.Горбачевський продовжував свою дослідницьку і

наукову працю упродовж всього життя, про що свідчать численні його

публікації німецькою, чеською та українською мовами, проте най-

більше своєї розумової праці він уклав у підручник хімії, який вий-

шов 1904-1908 рр. у чотирьох томах, що обіймають неорганічну,

органічну та фізіологічну хімії. Цей вагомий твір, що став взірцевим

підручником для його учнів в університеті та порадником для лікарів,

обіймає найдокладнішу літературу тої доби і тому був високо оціне-

ний всіма фаховими дослідниками (д-р М. Шляхтиченко,1958).

Підручник був надрукований чеською мовою, але проф. І. Горбачевсь-

кий до кінця свого життя удосконалював його мовою українською.

Український вільний університет у Празі встиг видати лише його

підручник з органічної хімії. А написаний український підручник з

неорганічної хімії так і не був надрукований ні за життя, ні, після

смерті І.Горбачевського (рукопис знаходиться в музеї Тернопільсь-

кої державної медичної академії).

Ставши міністром здоров’я, проф. Горбачевський, передає свою

кафедру в університеті та створений ним же інститут лікарської хімії

одному із колишніх своїх асистентів, професорові Фарманекові, а сам

виїздить з Праги до Відня.

Чехи, які хоч з великою повагою та вдячністю ставилися до проф.

Горбачевського, не могли зрозуміти його українських політичних

аспектів. Цей крок професора вони розцінили як вияв австрофіль-

ства і деякі з них вороже ставилися до нього навіть пізніше, коли

1921 р. він повернувся до Праги вже як професор Українського вільно-

го університету. Повернувшись із Відня до Праги, проф.І.Горбачевсь-

кий із своєю родиною жив спочатку в Добжиховицях біля Праги, а

вже потім аж до самої смерті в Празі на Гонспалці.

кислоти є будівелиним матеріалом для білків, відкрив фермент ксан-

тиноксидазу, який бере участь в утворенні сечової кислоти в організмі.

Велика заслуга І.Горбачевського перед наукою і в тому, що вперше

(1899 р.) встановив джерела сечової кислоти в організмі людини.

Висунута ним теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців і

людини не втратила свого значення і донині.

Сучасні уявлення про біосинтез сечової кислоти є тільки дещо

доповнені новини даними про вплив різних чинників екзо- і ендо-

генного походження на біосинтез і вміст цієї речовини в тканинах

організму. Цей напрямок, започаткований вперше І.Горбачевським,

плідно розвивається в багатьох наукових школах світу, особливо при

вивченні порушень обміну нуклеїнових кислот.

Можна з певністю сказати, повторюючи французького вченого

Ф.Косте (1953 р.), що праці акад. Горбачевського із штучного синте-

зу та дослідження із біосинтезу сечової кислоти в організмі залиша-

ються неперевершеними і нині.

Варто зазначити, що опрацьовуючи теорію утворення сечової кис-

лоти, професор одночасно розробив методику виділення нуклеїно-

вих кислот із тканин організму. Значення праць Горбачевського з

перетворення нуклеїнових кислот до кінцевих продуктів можна на-

лежно оцінити з точки зору регулячії синтезу і розщеплення нуклеї-

нових кислот, що інтенсивно опрацьовується в наш час і поглиблює

наші уявлення про суть життя на молекулярному рівні. Праці професо-

ра І.Горбачевського з вивчення утворення сечової кислоти в організмі

дають ключ для розуміння патогенезу подагри та її лікування.

Усі наступні праці (наукові, педагогічні, видавничі, громадсько-

політичні) Івана Яковича були пов’язані з чеським Карловим (там

був ще німецький Фердінандів) університетом у Празі. Цьому уні-

верситетові він віддав 37 років життя. У Празі він проводив дослі-

дження з гігієни, загальної хімії, епідеміології, судової медицини,

токсикології. Горбачевський написав і видрукував чеською мовою

перший університетський підручник з лікарської хімії в 4-х томах

(неорганічна. органічна та біологічна хімія). Він навчав та виростив

велику когорту лікарів і науковців. Роль Івана Яковича в науковому і

суспільному життя настільки велика, що в деяких чеських енцикло-

педіях підкреслено, що професор І.Горбачевський був великим чесь-

ким ученим українського походження. У Празі його обрали деканом

медичного факультету на кілька каденцій та ректором Карлового

університету 1902-1903 рр.

ПЕРЕДМОВА

Пропонована праця є узагальненням життєвого і творчого шляху од-

ного із сподвижників європейської і української науки, діяльність якого

охоплює останні 20 років ХІХ та перші 40 років ХХ століття. Це – вихо-

дець із галицького села, що на Тернопільщині, Іван Горбачевський.

Доля Івана Горбачевського подібна до такої І.Пулюя, Ю.Дрогобича (Ко -

термака), математика Остроградського, лікаря Мечникова, які своїм та-

лантом та важкою працею примножили славу і збагатили велич тих країн,

де вони вчилися, а потім і працювали. На противагу багатьом українцям

він, проживши багато років (понад 60) за межами України, не порвав з

нею зв’язків, не відрікся рідної мови, постійно відчував себе сином Украї-

нської Землі і докладав всі свої зусилля для возвеличення та визволення сво-

го народу. І як не дивно, в Україні за часів тоталітаризму про Івана Горба-

чевського знало лише вузьке коло людей, головно – спеціалістів у галузі

біохімії. Водночас його знали, шанували і високо цінували в Австрії, Чехії,

Німеччині, Франції, Польщі.

Про світовий авторитет і популярність І.Горбачевського говорять ті

чисельні наукові та урядові титули, звання та нагороди, яких він був удос-

тоєний. Його обирали почесним президентом міжнародних наукових конг-

ресів і з’їздів, йому доручали найскладніші завдання в медицині, охороні здо-

ров’я, організації освіти, розробці заходів з усунення шкідливих техноген-

них впливів на людину. І скрізь він приймав неординарні рішення, знаходив

геніальні шляхи виходу із складних ситуацій.

Йому вдячні австрійці, бо він приніс честь і славу Віденському уні-

верситетові. Як великого вченого його обрали членом (а згодом головою)

Королівської санітарної ради, надали кілька високих титулів і призначили

першим міністром здоров’я Австро-Угорщини.

Німці одразу побачили в Горбачевському великий талант і були йому

вдячні за публікацію своїх праць у німецьких наукових часописах. Але найб-

ільше користі приніс професор Горбачевський чеському народові, його куль-

турі, науці, освіті. Саме тому чехи вважали його своїм ученим українського

походження. Та все-таки І.Горбачевський залишився до останніх днів сво-

го життя українцем. Ідею служити своєму народові він усмоктав із моло-

ком матері разом з її піснями та мудрими порадами батька-священика.

Закладені в дитячі роки зерна національної свідомості проросли буйним

цвітом у час навчання у Віденському університеті: в студентському об-

’єднанні “Січ”, яке він очолив, створюється українська бібліотека, видаєть-

ся “Історія України” Маркевича, книжечки поезій Т.Шевченка. За цю

діяльність І.Горбачевський потрапляє під нагляд поліції у Відні. Він пост-

ійно працює на українську національну справу: зорганізовує і проводить

абияке значення, враховуючи польсько-німецьке оточення викладаць-

кого складу в гімназії та засилля москофільства серед тогочасної не-

численної інтелігенції Галичини. Після закінчення гімназії Іван оби-

рає професію лікаря, тому подальша його життєва стежка потяглася

до Віденського університету на медичний факультет (в Галичині ви-

щих медичних студій не було). Ще будучи студентом, він виявив

схильність та великі здібності до наукової праці й цим зацікавив своїх

професорів.

На ІІ курсі університету І.Горбачевський виконав і надрукував

першу свою наукову працю “Про вестибулярний нерв”, за яку був

відзначений керівництвом університету і зарахований до наукового

німецького товариства. Німці побачили в молодому студентові май-

бутню перспективу і не помилилися. Наступні студії, дослідження і

публікації були переважно пов’язані з органічною, біологічною та

лікарською хіміями. Більшу частину життя Іван Якович присвятив

вивченню хімічного складу та хімічних процесів в організмі здоро-

вої та хворої людини, з’ясуванню причин та опрацюванню способів

лікування багатьох недуг.

Перша наукова праця, яка принесла йому наукове визнання та

світову славу – це “Синтез сечової кислоти”. Вона викликала наукову

сенсацію, здивування та захоплення. Вперше в світі молодий 28-літній

українець, випускник Віденського університету Іван Горбачевський

синтезував сечову кислоту. Праця була надрукована в німецьких, ав-

стрійських і польських часописах. Сечова кислота була відома ще в

ХVII ст. як така, що входить до складу сечових камінців та сечі.

Але синтезувати її штучно не вдавалося нікому, хоча над цим пи-

танням працювали всесвітньовідомі науковці, зокрема Е.Фішер,

В.Траубе, О.Розен та ін.

1838 р. Ю.Лібіх і Ф.Веллер писали: “… в органічній хімії немає

речовини, яка приковувала б увагу більшою мірою, ніж сечова кис-

лота”. Праця Горбачевського із синтезу сечової кислоти принесла

велику славу і честь австрійській науці, зокрема Віденському універ-

ситету. З цього часу ім’я Горбачевського як першорядного хіміка –

синтетика та біохіміка стає відомим у всьому науковому світі.

Через рік його запрошують до Празького університету на посаду

професора медичного факультету, а 1884 р. обирають професором

лікарської хімії з одночасним викладанням фармакології. В наступні

роки він запропонував і ще інші способи синтезу сечової кислоти,

синтезував біологічно важливу речовину креатин; довів, що аміно-

українські наукові з’їзди в Празі, видає українською мовою перший універ-

ситетський підручник з органічної хімії, опрацьовує наукову хімічну терм-

інологію, бореться за відкриття Українського університету у Львові, ство-

рює фонд допомоги незаможним студентам, відкриває і очолює музей Виз-

вольної боротьби України, зорганізовує фонд допомоги Карпатській

незалежній Україні. Всі ці сподвижні самопожертвування Івана Горба-

чевського будуть вічно служити прикладом для молоді, яка вступає у са-

мостійне життя. Тому моральним обов’язком кожної освіченої та інтелі-

гентної людини є вивчити життєвий і творчий шлях тієї великої людини

та передати ці відомості молоді для наслідування в своєму житті.

Про І.Горбачевського є багато спогадів. Його добрим словом згадують

колеги із Празького та Українського вільного університетів, колишні сту-

денти, професори, які вчилися у нього.

Більшість праць про Горбачевського розпорошені в часописах євро-

пейських країн, Америки та Канади і приурочені переважно до ювілейних

дат ученого.

Найінформативніші, які автор використав при написанні цього нари-

су, це спогади професорів УВУ у Празі С.Дністрянського, М.Гончаренка,

М.Зайцева, І.Мірчука, а з недавніх – І.Головацького. Змістовними залиши-

лися також спогади чеських професорів, учнів І.Горбачевського – К.Кацла,

Е.Форманека, І.Крамла.

Крім спогадів, у нарисі містяться листи І.Горбачевського до брата

Антона, до Наукового товариства імені Т.Шевченка та інші.

Уперше наводимо родовід І.Горбачевського, який за метрикальними

записами починається із 1370 року.

Поміщено також хронологічний список праць Горбачевського та пе-

рекладені вперше українською мовою з німецької “Синтез сечової кисло-

ти” і “Теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців”.

Автор щиро вдячний світлої пам’яті доценту Карлового університе-

ту в Празі пані Тетяні Беднаржовій за передані деякі публікації про І.Гор-

бачевського. Окремої подяки і глибокої шани заслуговує внучка Антона Гор-

бачевського, що проживає в м.Торонто, пані Ірена Носик, яка віддала нам

цінні сімейні архіви про братів Горбачевських та інші експонати, що бу-

дуть розміщені у музеях с.Зарубинці та Тернопільської державної медич-

ної академії імені академіка Івана Горбачевського.

ДО 150-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ АКАДЕМІКА

ІВАНА ГОРБАЧЕВСЬКОГО

За рішенням ЮНЕСКО 2004 рік визнаний як рік Івана Горбачевсь-

кого. Цю дату будуть відзначати в Австрії, Німеччині, Чехії, Польщі,

і звичайно, в Україні. Так сталося, що І.Горбачевського добре знали,

шанували та відзначали його ювілеї при житті і після смерті в Європі.

Та майже не згадували і не знали на батьківщині за часів Радянсько-

го Союзу.

Досить перерахувати тільки самі титули, якими володів Горба-

чевський, щоб зрозуміти, що це непересічна особистість: доктор

медицини, професор, декан медичного факультету Карлового універ-

ситету у Празі, згодом – його ректор, член Санітарної ради Чеського

королівства, член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні,

член Ради з технічних досліджень у Відні, довічний член палати панів

Австрійського парламенту з правом на “ексцеленцію”, дійсний тає-

мний радник, перший міністр здоров’я Австро-Угорщини, заснов-

ник і директор інституту лікарської хімії в Празі, ректор Українсько-

го вільного університету в Празі, професор хімії Подебрадської гос-

подарської академії, дійсний і почесний член НТШ та багатьох

наукових товариств в Європі, дійсний член Української академії наук.

Іван Горбачевський прожив на світі 88 років, з них 67 – за межа-

ми України. Але з Україною був тісно пов’язаний, жив її радощами

та болями, багато робив для визволення її від іноземного панування.

Світ захоплюється його наукою та синівським патріотизмом.

Народився Іван Горбачевський в Галичині, недалеко від Терно-

поля в с.Зарубинці 15 травня 1854 року. Батько його греко-католиць-

кий священик, проводив велику національно-виховну роботу серед

своїх парафіян. Через це викликав підозру у місцевої влади. За ук-

раїнофільство до нього не раз навідувалися представники австрійсь-

кої влади. Своїм дітям і парафіянам отець Яків прищеплював любов

до Бога і України, повагу до праці та тягу до знань. Цей заповіт бать-

ка Іван проніс через усе своє життя.

Закінчивши в м.Збаражі народну школу (т.зв. гауптнормальшулє),

продовжує навчатися в класичній гімназії м.Тернополя. Тут він стає

членом таємного гуртка української учнівської молоді “Громада”, де

здобув першооснови української національної свідомості. Громадівці

читали і вивчали твори І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша. За

мету обрали -будити в народі національну свідомість, що мало не-

Незадовго до смерті проф. Горбачевський відчув, що він не зовсім

здоровий і за наполяганнями доньок Ольги і Марії був доправлений

до клініки. Але за кілька днів, несподівано, а саме у неділю 24 трав-

ня він помер від уремії, хоча сам виставив собі діагноз “рак кишків-

ника”. Варто згадати, що проблема уремії захоплювала вченого ще в

молодому віці і цій проблемі він присвятив свою публікацію: “Beitragе

zur Lehre von der Uramie”, (Medic. Yahrbucher, 1883).

Похорон великого науковця та славного українця відбувся у п’ят-

ницю 28 травня 1942 року. В похороні взяли участь багато священ-

ників – українців. Надгробну проповідь виголосив парох греко-като-

лицької церкви св. Климента в Празі отець Василь Лар. Митрополит

Шептицький відрядив до Праги на похорон архиєпископа Сліпого.

Але той через труднощі воєнного лихоліття запізнився в дорозі і при-

їхав лише наступного дня після похорону. Поховали покійного на

кладовищі св.Матвія на Шарці у Празі поруч з його дружиною (доньки

професора вважали це поховання тимчасовим, бо сподівалися пере-

поховати в Галичині, мабуть, у Львові – Я.Г.). Віддати останню шану

покійному зійшлося дуже багато як українців, так і чехів. Але через

заборону німецьких окупантів, похорон відбувся зовсім мовчазно,

хоча було дуже багато великих вінків: понад 30 – від українців, 2 –

від чехів і один – від професора – німця, який колегував з покійним.

Як описує молодша донька професора Горбачевського, труну з тілом

покійного з дому несли на українському національному прапорі.

Офіційних представників від Карлового університету не було на

похороні (університет та інші вищі школи німці закрили, а студентів

і професорів розігнали). Не було офіційно репрезентовано і україн-

ське громадянство. Лише Український вільний університет міг офіцій-

но виявляти свій смуток: від імені університету промовляв ректор

доктор І.Борковський, а доктор Герич від студентства УВУ. Архи-

єпископ Сліпий у день свого приїзду відвідав родину покійного та

його свіжу могилу, а в неділю в церкві Св.Климента відправив за-

упокійну Службу Божу.

Ім’я академіка Івана Горбачевського є символом і взірцем науко-

вця, патріота, який все своє життя віддає служінню науці та рідному

народові. На життєвому і творчому шляху Горбачевського будуть вчи-

тися сучасні і прийдешні покоління українців відданості своїй бать-

ківщини, незалежно де б вони не перебували.

Рішенням уряду нашої держави урочистості, присвячені 150-літтю

від дня народження великого мужа України, відбудуться в Тернополі

Цього разу українська громадськість зуміла відкрити Український

вільний університет на чужині, у Відні.

Відкриття його відбулося 17 січня 1921 року у Відні. А в жовтні

наступного року університет був переміщений до Праги, де в особі

тодішнього президента Чехо-Словаччини, професора Томаша Маса-

рика одержав економічну та політичну підтримку. Через два роки

діяльності університету Горбачевський стає його ректором. В оголо-

шеному меморандумі було сказано: “Коли на Великій Україні замов-

кли святині української науки, а Львів не допустив української мо-

лоді до університету, приневелюючи українську науку скриватися у

підземеллю, ціла українська суспільність звернула увагу на Прагу,

де силою факту утворилось середовище наукової праці за кордоном”.

Крім Українського вільного університету професор Горбачевсь-

кий працював в Українській господарській академії в Подебрадах та

в Українському високому педагогічному інституті. Свої виклади він

проводив на базі аудиторій та лабораторій Інституту лікарської хімії,

в цьому безвідмовно сприяв його колишній асистент, професор Фор-

манек. За використання приміщень жодної платні від українських

вищих шкіл не вимагалося.

Підготував численний загін лікарів і науковців з біохімії для

України. З проголошенням незалежності Карпато-Української дер-

жави 1939 р. чеські українці під головуванням проф. Горбачевського

організували в Празі Комітет оборони Карпатської України при Цен-

тральному союзі українських організацій Чехо-Словацької республі-

ки. Цей комітет зібрав пожертвування на суму 150 тисяч крон і за 98

тисяч закупив комплектні однострої для карпатської “Січі”. Решта

зібраних грошей було передано до команди “Січі”.

За викладацьку працю в педагогічному інституті Горбачевському

належалася полекційна платня , від якої він відмовився, пожертвував-

ши її для студентського допомогового фонду. Цей фонд зібрав і розподі-

лив поміж незаможними студентами інституту поважну суму грошей.

Не менш шляхетним проявом діяльності Горбачевського в цей

період була його участь в роботі товариства “Музей визвольної бо-

ротьби України” (1924 р.). В ньому було зібрано багато матеріалів і

документів, які відображали боротьбу за незалежність України. Го-

ловою управи товариства було обрано проф.І.Горбачевського. На цій

посаді він залишився до 1935 року. За цей час було зібрано кошти

для закупівлі будинку під музей для розміщення там понад 700 ти-

сяч зібраних експонатів з часу визвольних змагань.

та в с.Зарубинцях, де вперше побачив білий світ І.Горбачевський. На

вшанування пам’яті та посвячення пам’ятника запрошені гості з Кар-

лового університету в Празі, з Віденського університету і Міністер-

ства здоров’я Австрії, з УВУ у Мюнхені та нащадки І.Горбачевсько-

го з м.Торонто Канада.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І АВСТРІЯ

Австрійці та німці повинні бути вдячні цьому слов’янину, який

будучи відірваний від своєї батьківщини і не маючи можливостей

студіювати медицину в Галичині (австрійський уряд не дозволяв

відкрити український університет у Львові), вивчився за кошти ук-

раїнські у Віденському університеті і примножив славу австрійській

і німецькій науці. Саме він, 28-річний випускник Віденського уні-

верситету, працюючи асистентом на кафедрі лікарської хімії, впер-

ше в світі синтезував сечову кислоту, випередивши цим самим таких

знаменитих тоді вчених, як Е.Фішер, В.Траубе, О.Розен. Ця робота

поза сумнівом була сенсаційною і її швидко надрукували австрійські

та німецькі друковані органи.

1906 р. як визначний фахівець з медицини і хімії проф. Горба-

чевський був запрошений до складу найвищої санітарної ради у Відні,

а згодом стає її президентом. 1917-1918 рр. – стає засновником

міністерства і першим Міністром народного здоров’я Австро-Угор-

щини. За проектом розбудови та програми дій міністерства, запро-

понованого проф.Горбачевським, пізніше були створені такі ж

міністерства здоров’я в Англії, Франції та інших державах.

Як великого науковця, фахівця з хімії і медицини І.Горбачевсь-

кого було обрано довічним членом палати австрійського парламенту

та дійсним радником австрійського цісарського двору.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І НІМЕЧЧИНА

Німці побачили в особі Горбачевського майбутнього вченого ще

в його ранні студентські роки, зарахувавши його членом німецького

наукового товариства за першу самостійну роботу “Про вестибуляр-

ний нерв” (1875 р.) і не помилилися, бо наступні праці про альбумі-

біохімію вивчали такі сучасні науковці, як проф. М.Силлаба, проф.

Швагр, акад. В.Лауфбергер. Під його впливом виросло і наступне

покоління науковців, зокрема О.Вагнер, А.Ріхтер, К.Кацл, Я.Щула.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І УКРАЇНА

Перебуваючи майже все своє свідоме життя за межами України,

постійно підтримував з нею зв’язки, жив її турботами, чимало зу-

силь докладав у боротьбі за її волю, збагачував українську науку і

культуру. Багато енергії віддав для відкриття українського універси-

тету у Львові, був членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка у

Львові, заснував фонд допомоги малозабезпеченим студентам у Празі,

був членом, а пізніше почесним президентом Українського лікарсько-

го товариства, одним із засновників і постійним професором Україн-

ського Вільного університету у Празі, а 1923-1924 та 1931-1934 рр. –

ректором цього університету, видав у Празі перший університетсь-

кий український підручник “Органічна хімія”, багато працював над

українською науковою хімічною термінологією.

1925 р обраний академіком Української академії наук (УА Н ) в

галузі біохімії. В Празі заснував і був головою управи товариства

“Музей визвольної боротьби України”, учасник наради Української

парламентської репризентації у Відні, яка ухвалила проголосити За-

хідно-Українську Народну Республіку (ЗУНР) 1918 р.

В українському культурному та громадському житті в Чехії І.Гор-

бачевський завжди займав особливе і почесне становище, хоч ніколи

не цурався і буденної праці.

Особливо помітний український напрямок у житті і діяльності

Горбачевського спостерігається протягом т.зв. третього періоду його

життя: 1919-1942 рр. Цей час доктор Микола Зайцев назвав украї-

нським періодом, тоді як роки 1883-1917 створюють другий період в

житті Горбачевського, т.зв. чесько-німецький.

1919-1942 рр. у Празі та її околицях скупчилася численна украї-

нська політична еміграція, яка там розвинула велику культурну та

громадську діяльність. Ще з 1906 р. професор Горбачевський систе-

матично, спільно з іншими українськими громадськими діячами, ста-

вив вимоги перед австрійським урядом про відкриття у Львові ук-

раїнського університету, але урядові кола негативно сприймали цю

ідею. До цього питання Горбачевський повертається знову 1919 року.

ноїди і синтез сечової кислоти наочно показали, що цей молодий

українець значно випередив таких відомих в науці німецьких вче-

них, як Е.Фішер, О.Розен, В.Траубе, які безуспішно прагнули здійсни-

ти цей синтез.

У німецьких наукових журналах було надруковано і деякі інші

праці Горбачевського. Зокрема, його праці про розклад альбуміноїдів

під дією соляної кислоти та стаття про травлення еластину. Одер-

жавши при гідролізі білків амінокислоти, він цілком логічно конста-

тував, що останні є тими цеглинами, із яких побудовані білки. На-

звані праці сприяли вивченню структури та природи білків і мали

значення для підсилення пріоритету в цій галузі знань німецько-ав-

стрійської наукової школи.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І ЧЕХІЯ

Але чи не найбільшу роль І. Горбачевський зіграв у розвитку чесь-

кої науки та культури. Тут він протягом 34 років (з 1883-1917 рр.)

працює професором чеського університету у Празі. За цей час створив

наукову школу біохіміків, заснував інститут лікарської хімії. Закла-

дені ним наукові основи експериментальної біохімії ще і зараз про-

довжують плідно опрацьовувати його учні та послідовники в Чехії.

Гордість і славу чеській науці принесли праці професора Горба-

чевського, зокрема нові способи синтезу сечової кислоти та креати-

ну, способи виділення нуклеїнової кислоти, відкриття ферменту ксан-

тиноксидази та теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців

з похідних нуклеїнових кислот. Протягом чотирьох каденцій був об-

раний деканом лікарського факультету в Празі (1889, 1894, 1904,

1911), а 1902-1903 рр – працював ректором Карлового університету

в Празі. За визначну наукову і водночас практичну діяльність профе-

сора І.Горбачевського нагороджено орденом “Залізної Корони” 3 кла-

су, обрано членом Королівського чеського товариства наук (згодом

Чеська Академія наук), членом Крайової санітарної ради.

І.Горбачевський проявив себе не тільки великим українським

патріотом, а й великим громадянином Чехії. Про авторитет і попу-

лярність вченого свідчить і те, що пам’ятник великому борцю за волю

Чехії Яну Гусу було доручено відкривати саме українцеві Івану Гор-

бачевському. З повагою ставився професор до чеського народу і його

мови: вже через один рік свого перебування у Празі він вільно читав

Чеський паспорт

І.Горбачевського

лекції студентам чеською мовою. Чехи вважали його своїм ученим

українського походження. Цілі покоління студентів і науковців вдячні

йому за написаний і виданий чеською мовою перший університетсь-

кий підручник з лікарської хімії в 4-х томах (неорганічна, органічна

та біологічна хімія), який не втратив свого значення і донині. Гро-

мадськість Праги з вдячністю довго згадувала, як за рекомендаціями

проф. І.Горбачевського були розроблені системи очистки стічних вод

у Празі та замінене водопостачання міста з ріки Влтави, яка була

дуже забруднена, на таке з річки Їзерна, що врятувало життя бага-

тьом людям від поширеного там черевного тифу.

Добре ставлення чехів до проф. І.Горбачевського, якого вони вва-

жали “приналежним” до своєї громади, зберігалося до призначення

його міністром здоров’я Австро-Угорщини, що супроводжувалося

розривом професора з Карловим університетом та виїздом з Праги

до Відня. Вони вважали, що у міністерстві Горбачевський не буде

захищати інтереси ні чехів, ні українів, а тільки служити справі

зміцнення імперії. Тому Королівсько-чеське наукове товариство, чле-

ном якого був і Горбачевський, запропонувало йому вийти із товари-

ства, на що міністр не дав жодної відповіді. Таке хибне уявлення про

Горбачевського як політика і в майбутньому відчувалося, коли про-

фесор повернувся в Прагу для відкриття тут Українського вільного

університету. Щоправда, учні проф. Горбачевського з Карлового ун-

іверситету доброзичливо поставилися до нього і надали професо-

рові приміщення для викладання хімічних дисциплін студентам Ук-

раїнського вільного університету. Постійну допомогу та підтримку

при створенні вільного університету і його функціонуванні надавав

давній друг професора – перший президент Чехо-Словаччини Томаш

Масарик.

Треба сказати, що після закінчення Першої і аж до Другої світо-

вої війни більшість друзів з Карлового університету та учнів проф.

Горбачевського дуже доброзичливо ставилися до нього, пам’ятаючи

всі добрі справи, які зробив він для розвитку чеської культури, науки

і медицини. Вони залишили добрі спомини про І.Горбачевськго, які

допомагають нам, його співвітчизникам, зрозуміти всю велич та не-

пересічність цього сина української землі.

Для Чехії Горбачевський залишився великим громадянином, уче-

ним і педагогом. Він заклав міцну базу для розвитку чеської біохімії,

виховав для чеської науки визначних учених – проф. Форманека,

проф. К.Черного та проф. А.Гамзіка. В інституті, який він очолював,

Проф. І.Горбачевський – директор Інституту лікарської хімії

Карлового університету в Празі. 1898 р.

Провід “Музею Визвольної Боротьби України”. 1929 р.

Зліва направо: В.Сімонович,Д.Антонович, І.Горбачевський,

В.Біднов, І.Омелянович-Павленко, К.Лисюк, невстановлені особи.

ректор, член Санітарної ради Чеського Королівства, член Королівсь-

кого чеського товариства наук (згодом Чеська академія наук), член

Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні, член Ради для

технічних досліджень у Відні, довічний член палати панів Австрій-

ського парламенту з правом на “ексцеленція”, дійсний радник австр-

ійського цісарського двору, перший міністр здоров’я Австро-Угор-

щини, завідувач кафедри хімії і ректор Українського вільного уні-

верситету в Празі, професор хімії Подебрадської господарської

академії, дійсний член Всеукраїнської АН, дійсний і почесний член

Наукового товариства ім.Т.Шевченка та багатьох інших міжнарод-

них лікарських і наукових товариств.

Про Івана Горбачевського залишилося багато споминів. Його зга-

дують друзі та колеги, студенти і працівники, з якими він спілкував-

ся у викладацькій чи громадській роботі, знавці наукової спадщини

професора. Про Горбачевського сказати добре слово мали право люди

різних національностей та релігійних віросповідань, бо головним

кредо його життя було вироблення знань про людину та навколиш-

ню природу, поширення правди, справедливості і добра між людь-

ми, любов до своєї вітчизни.

Про високу популярність І.Горбачевського як вченого, педагога,

громадянина і великого патріота Землі української засвідчують юві-

лейні урочистості, що відбувалися в Празі 14 травня 1924 року з наго-

ди 70-річчя від дня його народження. Ювілей І.Горбачевського від-

значався дуже широко. Привітати проф. Горбачевського прибули про-

фесори Карлового і Українського вільного університетів у Празі,

представники чеської молоді, делегації від українських і чеських нау-

кових та громадських установ, представники студентських організацій

(українські, чеські, грузинські і білоруські) та багато українських і

чеських громадян. На ювілейному засіданні з доповіддю “Семидеся-

тиліття професора, доктора Івана Горбачевського виступив один із його

учнів, директор Інституту лікарської хімії Карлового університету у

Празі професор Є.Форманек. Виступаючи, він сказав:” Якщо треба

коротко вказати на значення дослідника, то не можна написати тільки

його біографію та перерахувати його праці, але потрібно зазначити

добу, її прагнення, погляди і напрямки, щоб заслуги та відмінні погля-

ди дослідника належно виявилися на грунті його доби. Кожний ви-

нахід і кожний погляд стає поступом, загальним маєтком і самозрозу-

мілою правдою єдино в рамках своєї доби, в яких він відрізняється і

виступає над рівнем звичайних думок. Тому ці рядки не мають бути ні

16 вересня 1938 року управа музею купила триповерховий буди-

нок на вулиці Гориміровій, ч.6, біля Вишеграду, недалеко від центру

Праги. В будинку розмістилася величезна колекція експонатів, які

розповідали про змагання українського народу за свою державність.

Так здійснилася давня мрія І.Горбачевського, щоб музей мав власну

хату – український дім у Празі. Та, на жаль, музей проіснував тільки

до приходу радянських військ у Прагу. Всі експонати музею 1945

року були вивезені з Праги совєтськими спецслужбами. Яка їх по-

дальша доля?

Необхідно відзначити, що майже всі визначні події українського

культурно-наукового життя у Празі відбувалися за участю і на чолі

проф.Горбачевського. Він був головою Організаційної комісії Пер-

шого українського наукового з’їзду в Празі 3-7 жовтня 1926 року. Він,

як голова Українського академічного комітету, відкрив Другий Ук-

раїнський науковий з’їзд в Празі 20 березня 1932 року. Іван Горба-

чевський також як почесний голова відкривав Український правни-

чий з’їзд у Празі, що відбувся 4-7 жовтня 1933 року.

Проф. Горбачевського обирали ректором УВУ в Празі 5 років

(1923-1924, 1931-1935 рр.).

24 червня 1933 року наукова громадськість Праги вшановувала

50-річчя діяльності проф.Горбачевського. В зв’язку з цим ювіляра

було обрано почесним доктором права та суспільних наук. А наступ-

ного року (21.06.1934 р.) ухвалено заснувати при музеї визвольної

боротьби України бібліотеку ім. І.Горбачевського.

П’ятидесятиріччя професорської діяльності та вісімдесятиріччя

від народження проф.Горбачевського збіглися в одному році і обидві

ці події УВУ разом із усією українською громадськістю в Празі свят-

кував 24 червня 1933 року. Урочиста академія відбулася у великій

залі інституту лікарської хімії. Директор цього інституту, колишній

асистент проф. І.Горбачевського у своїй промові охарактеризував

велике значення науково-дослідницької праці ювіляра та дякував за

його заслуги для чеської науки. Ця академія мала характер великої

української національної маніфестації.

Свій талант проф.Горбачевський віддавав і Спілці українських

лікарів, яка існувала в Празі від 10 грудня 1922 року.

Проф. І.Горбачевський був звичайним, а пізніше почесним чле-

ном Української лікарської спілки. Спілка 1923-1925 рр. видавала

“Український Медичний вісник” як неперіодичний часопис клінічної

та суспільної медицини. Цей часопис виходив аж до появи “Укра-

Ще в ХV ст. у хроніках італійських, а пізніше – Паризького та

інших європейських університетів, збереглися відомості про допит-

ливих і талановитих спудеїв-рутенців (українців), що здобували там

освіту. Серед них був і Юрій Котермак (Дрогобич), майбутній рек-

тор Болонського університету та вчитель славнозвісного Коперника.

Маємо відомості про ще одного знаменитого українця, студента

Сорбони Івана Іжевича, який у ХVП столітті видрукував там першу

українську граматику.

Принесли славу і сприяли поступові російської науки й культури

український лікар-морфолог Шумлянський, філософ Прокопович,

композитори Березовський і Бортнянський, математик Остроградсь-

кий, письменник Гоголь, лікар-лауреат Нобелівської премії Мечни-

ков, учений-енциклопедист, засновник багатьох наук Вернадський.

Але всіх їх вважають російськими вченими.

Велику послугу німецькій науці та техніці надав український

фізик І.Пулюй, який своїми дослідженнями сприяв відкриттю

“Х”-променів Рентгеном. Особливо поповнився західний світ україн-

ською інтелігенцією у ХХ ст. після І-ої та ІІ-ої світових воєн, коли з

України емігрували лікарі, інженери, артисти, художники, священи-

ки. Сусідні народи не проти того, щоб мати в своєму національному

пантеоні знаменитих українців, заперечуючи при цьому їхній україн-

ський родовід.

“Настав час повернути Україні імена великих діячів, митців та

вчених, “привласнених іншими культурами”, – справедливо зазна-

чає президент Міжнародної асоціації україністів, відомий українсь-

кий критик і літературознавець, академік І.Дзюба.

Усвідомлюючи, що культура і наука кожної нації належить всьо-

му людству, вважаємо за свій священний обов’язок пізнати свою істо-

рію, своїх світочів науки і культури та розповісти Заходові і Сходові

про тих наших співвітчизників, які спричинилися до здобутків циві-

лізації як вчора, так і сьогодні.

У цій праці піде мова про Івана Горбачевського – великого україн-

ського вченого, громадського діяча, педагога, життя і творчість якого

охоплюють період від 60-их років Х1Х ст. до 40-их років ХХ століття.

Щоб усвідомити значимість і велич І.Горбачевського як особис-

тості і внесок його у світову культуру та науку, досить згадати скілько-

ма титулами володіла ця людина.

І.Горбачевський – доктор медичних наук, професор, декан ме-

дичного факультету Карлового університету в Празі, згодом його

Ректори Українського Вільного Університету

кий дав почин до дальших праць багатьом ученим у ділянці біохімії.

За свої наукові здобутки був відзначений почестями Віденського,

Празького Карлового та Львівського університетів.

Великої популярності серед науковців Карлового університету у

Празі надали професору Горбачевському підручники з хімії, випу-

щені ним протягом 1904-1908 рр. чеською мовою: перший том – не-

органічна хімія, другий – органічна хімія, третій і четвертий томи –

фізіологічна хімія”.

Лікарський вісник (журнал Укр. лікарського товариства Північної Аме-

рики) – Т. ХХХУІ. – Ч. 1. – 1989. – С. 40.

Підручником користувалися кілька поколінь викладачів та сту-

дентів Празького Карлового університету. Цей багатотомний науко-

вий посібник засвідчив всестороннє знання проф. Горбачевським

неорганічної, органічної та біологічної хімії.

Деякі положення висловлені автором у цих книгах, не втратили

свого значення і в наші дні. Біохімія у викладі Горбачевського поча-

сти викликала дискусії в науковому світі, зокрема в питаннях будови

сечової кислоти, її утворення та перетворення в організмі ссавців.

Професор був неперевершений в доказовості, точності і обгрунтова-

ності своїх положень. Саме цим він і зовойовував на свій бік опо-

нентів. Зокрема, професор Франтішек Мареш після дискусії з Горба-

чевським став його науковим послідовником.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ У СПОГАДАХ

СПІВВІТЧИЗНИКІВ ТА ІНОЗЕМЦІВ

Багатовікова бездержавність України прирікала її народ на фізич-

не та духовне вимирання. Сусіди, що розподілили між собою спо-

конвічні українські землі, докладали всіх зусиль, щоб тримати народ

в темноті, гальмували його культурний і духовний розвиток, вбача-

ючи в освіченні українського народу кінець свого панування.

Одержати освіту і збагачувати скарбницю знань світової цивілі-

зації українці могли тільки за межами рідного краю. На рідній землі

талант їхній не завжди був належно оцінений і визнаний. Тому ук-

раїнська нація розпорошувалася по світу і її кращі уми, за словами

І.Франка, служили добрим “перегноєм” і каталізатором для розвит-

ку культури та науки інших народів.

їнських медичних вістей” у Києві та відновлення “Лікарського вісни-

ка” у Львові. Проф.І.Горбачевський був співробітником “Українсь-

кого медичного вісника” й публікував у ньому свої праці (Симон

Наріжний: Українська Еміграція, Прага, 1942. – Ст. 221-224). Спілка

видала латинсько-український медичний словник розміром 20 дру-

карських аркушів. Проф. Горбачевський належав до термінологіч-

ної комісії цього важливого видання.

За наукові досягнення І.Горбачевський був відзначений почестя-

ми Віденського, Празького, Краківського та Львівського універси-

тетів. Був членом багатьох різних наукових інституцій, починаючи

від Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.

Поряд з науковою та викладацькою працею вчений проводив

широку громадську працю серед української інтелігенції Галичини

та Праги. Постійно підтримував широкі контакти з українською на-

уковою та культурною громадськістю. Збирав матеріали з питань

фізіології, гігієни, стану харчування та економічного забезпечення

українських селян.

Перебуваючи більшу частину свого життя за межами України,

він ніколи не поривав з нею своїх зв’язків, переживав всі болі Украї-

ни і своєю працею щоденно наближав день її воскресіння і незалеж-

ності. Горбачевський зробив помітний внесок у багатьох галузях

знань: працював як біохімік, гігієніст, епідеміолог та в питаннях су-

дової медицини. Він автор понад 50 наукових праць, опублікованих

українською, чеською, польською та німецькою мовами, які відзна-

чаються оригінльністю думки, сміливістю та актуальністю ідей, гли-

боким обгрунтуванням досліджень. Його наукова спадщина – це ва-

гомий внесок у розвиток української, чеської та світової науки. Світо-

ва наука в галузі лікарської хімії ще донині живе ідеями геніального

українського вченого, а деякі проблеми, поставлені ним, ще чекають

свого розв’язання.

Згідно з характеристикою людей, які особисто знали І.Горбачевсь-

кого, він був високого зросту, гарної постави з благородним облич-

чям, з ясними очима, достойний, мовчазний, водночас відкритий,

прямий та безпосередній, добрий і чуйний, завжди готовий допо-

могти.

Ім’я професора Івана Горбачевського є символом та взірцем справ-

жнього науковця, патріота, який все своє життя віддає науці та служ-

інню рідному народові. На життєвому та творчому шляху Горбачевсь-

кого будуть вчитися сучасні й прийдешні покоління українців відда-

ності своїй батьківщині, її народові, назалежно від того, де б вони не

перебували.

У цьому належну роль повинні зіграти спогади про нашого гені-

ального земляка співвітчизників та іноземців. На жаль, про них, як і

про самого акад. І.Горбачевського, більшість нашої людності із об’єк-

тивних причин почує вперше.

З теплотою згадує про свого учителя професор Йозеф Швейцер,

який був свого часу студентом І.Горбачевського. На сторінках жур-

налу Українського лікарського товариства Північної Америки “Лі-

карський вісник” він так описує викладацьку працю свого вчителя:

“Лекції професора І.Горбачевського я слухав з великим зацікав-

ленням, а лабораторні вправи, які він особисто проводив, я з при-

ємністю відробляв. У професора Горбачевського я теж склав перші

усні іспити. Метою моєї статті є представити його громадсько-полі-

тичні погляди на обов’язки лікаря, які згодом дали початок модер-

ним ідеям медико-санітарної служби. Вже від молодих літ І.Горба-

чевський відзначався великою наснагою та непересічними здібнос-

тями до наукової праці. Завдяки своїй наполегливості і послідовності

він опанував чеську мову до тої міри, що тільки дуже рідко можна

було почути акцент, який вказував на його нечеське походження.

Найчастіше цей акцент був помітний, коли професор, який не пере-

носив запаху аміаку, нервував та лаяв студентів, що відкрили необе-

режно пляшку з аміаком. Він плутав тоді українські слова з чеськи-

ми. Такі проступки він добре пам’ятав та ніколи їх не забував, пере-

дусім на іспитах, що мало іноді прикрі наслідки. Тому то одним із

завдань асистентів було остерігати студентів перед таким гріхом.

Професор Горбачевський присвячував нам багато часу та все бу в

готовий передати нам свої знання. Його наснага і глибокі знання

медичних наук придбали йому велику пошану серед студентства. Він

безупинно та до крайності жертовно працював, вишколив багато вче-

них, які згодом стали університетськими професорами. Тому треба з

вдячністю ствердити, що професор І.Горбачевський теж як учитель

та виховник виконав своє завдання гідно і чесно. Знання та відкрит-

тя професора І.Горбачевського були високо оцінені і надали мож-

ливість подальших дослідів над метаболізмом пуринових сполук та

їхнього значення в людському організмі. Пізніші праці у цій ділянці,

які продовжувалися у Празі, мали велике значення та дали підстави

до розуміння етіології подагри. Його слідами пішов тоді відомий про-

фесор фізіолог Празького університету Мареш. Професор Горбачевсь-

вичерпно повною біографією нашого ювіляра, ні повним підрахунком

і розглядом його праці, вони мають бути тільки спробою подати пев-

ний рельєф, в якому виступає постать дослідника в рамках сучасної

йому доби, причому дані біографічні та відповідні праці є лише неми-

нучим доповненням. У Тернополі він отримав середню освіту німець-

кою та польською мовах. Навчання неріднію мовою вимагає значної

пильності та напруження, і пильність та витривалість тоді здобуті ста-

ли характеристичною ознакою творчості І. Горбачевського. Медичні

студії у Відні, де тодішні знамениті вчителі Шнайдер, Брюкке та Людвіг,

мали великий вплив на вироблення наукового напрямку молодого до-

слідника. Дуже швидко захопила його хімія, що викладалася тоді у

Відні чудовим лектором Ернестом Людвігом. Але Людвіг був не тільки

знаменитим учителем, а як учень Гайдельберського – Бунзена, дуже

гарним і точниим аналітиком. Енергія Горбачевського під керуванням

такого славного вчителя скоро принесла свої плоди.

Питання синтезу сечової кислоти було тоді дуже актуальним.

М.Ненцький, тодішній професор університету в Берні, заклався, що

він буде першим, хто проведе синтез сечової кислоти.

Виконавши зворотню реакцію Штрекера, який при розкладі сечо-

вої кислоти виявив сечовину та амінокислоту глікоколь, Горбачевський

обережним сполученням цих речовин уперше в світі одержав сечову

кислоту. Дізнавшись про це, старенький Брюкке прийшов до інститу-

ту Людвіга, щоб погратулювати молодого дослідника з його успіхом.

З нагоди ювілею професора І.Горбачевського надійшло багато

привітальних листів і телеграм, зокрема з канцелярії президента Чехо-

Словаччини, від прем’єр-міністра Швагли, від міністра Гірси, міністра

народної освіти, президента Чехо-Словацького парламенту Томаша

Масарика, голови міста Праги – Бакси, від ректорів усіх чеських шкіл,

Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Товариства україн-

ських правників у Чехо-Словаччині, Української студії пластичного

мистецтва, білоруської громади та багатьох інших осіб, що з різних

причин не змогли прибути на свято особисто

Щиросердечно вітали ювіляра і представники української гро-

мадськості. Ось як зверталася до нього Спілка українських лікарів у

Чехо-Словаччині

: “Високоповажний пане Професоре. В день 70-х

*1.

Святкування ювілею 70-річчя професора д-ра І.Горбачевського // Укр.

медичний вісник. – 1924. – Ч. 3-4. – С. 217.

*2.

З українського медичного життя // Український медичний вісник. –

1924. – Ч. 3-4. – С. 216-217.

його на науку хімії. Ще будучи студентом, видав наш ювілят в 22

році життя самостійну наукову працю про “вестибулярний нерв”.

Між тим почалася в 1877 р у Львові нагінка за “соціалістами”, за

чим пішли ревізії, труси, арештування і т.д. Це перенеслось і до Відня,

де поглиблення національної свідомості між тодішніми членами

“Січи” було сіллю в оці наших політичних ворогів. Почалися і тут

арештування, але ціла акція не тривала довго , все ж таки вона при-

пинила живий розвиток літературно-наукової праці товариства “Січ”

вже за головування Петра Огоновського під кінець 1877 та протягом

1878 року. Наш ювілят сам став жертвою тієї нагінки за те, що вис-

лав до Бухаресту пачку книжок, де м.і. знаходився “Кобзар” Шевчен-

ка празького видання. Пересидів тоді на віденській поліції одну ніч.

Дальших наслідків ця нагінка у Відні не мала. Наш ювілят звернув

цілу свою увагу на наукові студії. 31 липня 1880 р. відбулася у Віденсь-

кому університеті його промоція

на доктора медицини, після чого

став асистентом при згаданій катедрі хемії у Відні.

Зрозумів наш ювілят, що тільки дослідно-наукова праця забезпе-

чує народові почесне місце між цивілізованими націями. В нас поки

що лежала ця праця в занедбанню, та в Галичині виявилися тільки

мінімальні початки на полі придбання наукових українських сил при

Львівському університеті. Навіть поляки не мали ще свого медично-

го факультету у Львові, тому й не могло бути мови про зорганізуван-

ня нашої науково-дослідної праці на полі медичних дисциплін в рідно-

му краю. Але наш народ був уже тоді зрілий розпочати цю працю з

метою поглиблення своєї народної культури. Не могло це статись у

нашій власній святині наук. Тому ж не могла Європа довідатись на-

шим шляхам, що українська нація має такі сили, якими могли почва-

нитися і найкращі європейські університети. Так став наш ювілят

каменярем у цій ділянці.

Його науковою діяльністю займається доклад другий. На цьому

місці одначе слід зазначити із його життя ось які дані: з нагоди за-

снування чеського медичного факультету був Іван Горбачевський по-

кликаний до Праги, де в 1883 році став надзвичайним, а в 1884 році

звичайним професором лікарської хемії. В шкільних роках 1889-90,

1894-95, 1904-05, 1911-12 був деканом медичного факультету, в році

1902-03 ректором чеського університету у Празі.

І тут був Іван Горбачевський каменярем.

Як перший професор лікарської хемії на чеському медичному

факультеті він поклав угольний камінь під науку хемії в чеській нау-

роковин Вашого народження Спілка українських лікарів у ЧСР вітає

Вас не тільки як свого Почесного члена, але й як одного з найсвітлі-

ших українських громадян. Доля судила Вам виховати десятки поколінь

лікарів неукраїнців, але Ви ніколи не рвали тісного зв’язку з рідною

землею і все жили і живете їх численними болями і рідними радощами.

Своїми цінними науковими працями Ви придбали собі місце в перших

рядах працівників світової науки, ще багато поколінь лікарів усіх країн,

знайомлячись з основами хімії, будуть все зустрічати і Ваше ім’я. На-

решті в останні роки, хоч і в умовах еміграції, Вам пощастило мати

перед собою українську аудиторію і викладати їй в своїй рідній мові.

Ваша безсторонність, щирість і спокійне, об’єктивне та добро-

сердечне ставлення до всіх і всього примушують стихати біля Вас

усі персональні, групові й партійні рахунки та незгоди і роблять ав-

торитет Ваш не тільки як ученого, але й як людини і громадянина

високим і безсумнівним в найрізноманітніших колах нашого сусп-

ільсьва. Кожна добра національна справа, кожна особиста нужда

зустрічають у Вас жвавий та щедрий відгук і Вашу цінну піддержку.

Такі люди як Ви, Високоповажний пане Професоре, роблять честь

кожному народові, навіть і багатому культурними та громадськими

силами. Тим більше цінити Вас мусить наш народ, що багато давав

культурних сил іншим, але ще мало має своїх.

Ми, українські лікарі, вважаємо особливим шастям і честю раху-

вати у своїх рядах таку чисту духом людину, як Ви. Най ще довгі літа

йде Ваша праця на користь нашої науки і культури. Най більше буде

серед українського народу таких світлих громадян, як професор І.Гор-

бачевський. “Здається краще не скажеш.

Святкування 70-літнього ювілею засвідчило про високий авто-

ритет і широку популярність професора І.Горбачевського серед нау-

кової і культурної громадськості в Чехо-Словацькій республіці.

В честь ювілею колеги та друзі виготовили і подарували профе-

сорові пам’ятну ювілейну адресу. В ній сказано: “Високоповажано-

му пану професору, доктору Івану Горбачевському. Прага. 15 травня

1924 року.

Високоповажаний пане професоре!

Приносимо Вам у день, коли кінчиться 70 років Вашого життя,

виповненого висококорисною науковою та академічною працею на

користь української культури та світової науки, сердечні поздоров-

лення та найщиріші бажання многих літ, здоров’я і сил для дальшої

праці на славу всього українського народу”.

України. Під цю пору стрічаємо нашого ювілята учнем польської

гімназії в Тернополі – крім Львова, не було тоді взагалі українських

гімназій у Галичині – він є членом тайного товариства молоді під

назвою “Громада”, складає, як член, присягу на вірне сповнювання

обов’язків товариства, яке поклало собі метою розбудження народ-

ної свідомості між українськими учнями польської гімназії. Ця “Гро-

мада” має свій льокаль за містом, де збиралися потайки її члени раз

у тиждень на виклади історії, декламації і т.д. Тут переписували чле-

ни твори Шевченка, святкували його щорічно і т.д. Не було сумніву,

що наш ювілят, який в цьому житті брав чинну участь, піде на шлях

свідомої праці для народу. Вже тут зазначилось, що наш ювілят звер-

не головну увагу на працю освітну та що при цьому збереже народ-

ний, український характер своєї праці. Після закінчення гімназії в

1872 р. перейшов наш ювілят на університет у Відні, де записався на

медицину.

Віденський медичний факультет мав тоді славу в цілому світі –

так і наш ювілят там отсе міліенз

, яке вказало йому шлях наукової

праці на майбутнє. Але хоч як наукова праця на медичному факуль-

теті заняла молодого студента, він не зірвав тих зв’язків, які в’язали

його з працею над відродженням української народної свідомості і

вступив у Відні в члени “Січи”. Під цю пору літературно-наукова

праця ніде в Галичині між українським суспільсьвом не була зоргані-

зована. Перші початки такої праці стрічаємо в товаристві “Січ” у

Відні, і тут належить наш ювілят до перших каменярів у цій ділянці.

Разом з Михайлом Драгомановим і Остапом Терлецьким він стає на

чолі змагань переробити товариство “Січ” в товариство літературно-

наукове. Зосібно під головством Івана Горбачевського в “Січи” за

1875-1877 рр. змагається літературно-науковий рух до такої висоти

та в такій програмі, що ледве чи в пізніших роках віденська “Січ”

могла виказатися більшими успіхами. Бібліотека “Січи” розрослась

до 1000 томів, товариство відкрило читальню, число відчитів значно

збільшилося, видано накладом товариства першу частину історії

Маркевича в 1000 примірниках та 4 книжечки поезій Шевченка для

народу: 1) “Сотник”, “Марина”, “Титарівна”, 2) “Княжна”, “Варнак”,

“Петрусь”, 3) “Неофіти”, “Марія”, 4) “Відьма” та приготовлено до

друку і другу частину “Історії Маркевича” і “Популярну антологію”,

які однако задля браку фондів не вийшля друком. Під цю пору став

наш ювілят в 1875 р. демонстратором при катедрі лікарської хімії

професора Людвіга у Відні і тоді вже спрямувалась наукова праця

Під адресою підписались професори, доценти, студенти, пред-

ставники різних культурних і громадських організацій. Всього понад

200 підписів, серед яких чітко прочитуються від сенату Українського

вільного університету в Празі (проф.Дністрянський, Матющенко,

Лященко), від правничого факультету УВУ (проф. О. і Е.Ейхельман),

від сенату Української господарської академії та академічної громад-

кості (Е.Головінський і С.Смаль-Стоцький). Стоять підписи ректора

Карлового університету та інших професорів, українського товари-

ства економістів (Мицюк), українського жіночого союзу (М.Лазинсь-

ка), товариства пластичного мистецтва (голова Д.Антонович), україн-

ського академічного хору в Празі, діячів високих шкіл Києва (О.Ей-

хельман), українського педагогічного інституту в Празі (проф.

Л.Білецький), українського студентського товариства “Громада”

(В.Баб’як), комітету Західноукраїнських емігрантів в Чехо-Словач-

чині, від грузинських студентів, що навчались в українських вищих

навчальних закладах Праги (N.Nitaradze, B. Iluzidze та ін.), і звичай-

но сотні підписів українських студентів різних факультетів усіх трьох

вищих українських навчальних закладів у Чехо-Словаччині.

Можна надіятись, що розшифрування підписів в цій адресі 1924

року допоможе прийдешнім дослідникам у виясненні історичної долі

багатьох українських сімей.

Гарно відгукується у своїх спогадах про І.Горбачевського як нау-

ковця і людину з нагоди 70-річчя ювіляра директор Гігієнічного інсти-

туту Карлового університету в Празі, професор Г.Кабргел: “Зверта-

юся у своїх спогадах до часу, коли минуло вже 37 років. Був я тоді

доцентом експериментальної патології, але став учнем професора

І.Горбачевського. Сталося це так. Тоді йшлося про те, щоб створити

кафедру гігієни і на чеськім медичнім факультеті. Професори Спіна,

Горбачевський та Іруш намовляли мене, щоб я присвятив свою по-

дальшу наукову працю цій наймолодшій галузі медичної науки. Вони

вважали, що дотеперішня моя освіта і діяльність з фаху експеримен-

тальної патології особливо надається для того, щоб на їх підвалині

була встановлена і доповнена ерудиція в напрямі гігієни. Для осяг-

нення цієї мети мені потрібно було насамперед доповнити свої знан-

ня з бактеріології та хімії, методика яких належить до найважливі-

ших допомогових засобів гігієнічного наукового досвіду.

Що стосується бактеріології, то я поїхав на чужину, для чого під

впливом вищезгаданих професорів мені було дано Кромбгольцову

стипендію. Таким чином мені була дана можливість наукової подо-

лює, що громадська наукова та патріотично-виховна праця Горба-

чевського може і буде служити добрим дороговказом для українсь-

кої інтелігенції і молоді зокрема.

Наводимо без скорочень доповідь С.Дністрянського у Празі з

нагоди вісімдесятиліття від дня народження І.Горбачевського.

Доповідь С.Дністрянського взята із Центрального державного ар-

хіву вищих органів влади та управління України

“Святочні збори!

Дорогий наш Магніфіце

Вітаю Вас від імені Сенату Українського Вільного Університету

в Празі, від усіх українських високих шкіл в ЧСР та всього україн-

ського громадянства, що бере участь в сьогоднішніх святочних збо-

рах, вітаю Вас у 80-і роковини від Вашого народження. Вітаємо Вас

як великого українського вченого, як великого українського грома-

дянина.

Дух народний виявляється в праці грядущих поколінь та в сві-

домій народній творчості, носіїв національної культури. Народ витво-

рює ті цінності, що становлять про його народний характер. Вони ж

з гори дають народові можливість щоби, за словами нашого народ-

ного генія, міг виявити “в своїй хаті свою правду й силу й волю”. Ті

цінності здобуває, одначе, наш народ у постійній боротьбі. Шлях із

віковічної неволі до визволення вельми тяжкий і тернистий – він

скроплений кровє’ю і потом наших каменярів. Вони пробивають цей

шлях серед ворожих сил, свідомі цього, що знівідки нам не надіятись

помочі, але що мусимо шукати її у свідомій праці та над народом.

Таким каменярем являється наш вельмишановний ювілят. З його

іменем в’яжеться історія нашого національного відродження від кінця

80-х років минулого століття по нинішній день. Вже від шкільної

лавки бачимо його в праці над народним освідомленням, яке розрос-

тається у свідоме пробивання шляху для української наукової куль-

тури в концерті цивілозованих народів світу. Кінець 1867 р. приніс

Галицьким Українцям конституцію – правда, ще австрійську, але все

ж таки таку, що давала можливість розвитку. Для галицьких україн-

ців була ця австрійська конституція дана тільки під протектором

польських вельмож – тому треба було, вже признані конституційні

права ще зосібно здобути для політичного і культурного розвитку

українського народу. Почалася боротьба за ці права, вона й причини-

лась до нашого національного відродження на землях Галицької

рожі до тих головних вогнищ науки, що стояли тоді на першому плані,

а саме до Гігієнічного інституту в Мюнхені, яким керував Патенко-

фер, а поруч з ним – Бухнер і Емміріх, і до Гігієнічного інституту в

Берліні, де був Кох, а біля нього – Френкель, Пфайффер.

Щодо хімії, то професор Горбачевський був вже тоді в галузі хімії

аналітичної, так і в області хімії фізіологічної такою видатною си-

лою, що мені не треба було шукати притулку на чужині. Професор

Горбачевський прийняв мене з надзвичайною ласкавістю, дав мені

окрему кімнату для праці і допомагав радою і ділом, так що під його

керуванням я не тільки навчився всього, що мені було потрібно, й

опублікував кілька праць, заснованих на вживанні хімічних методів.

Торкалися ці праці, за винятком однієї, дослідження поживних про-

дуктів”.

Професор Г.Кабргел далі підкреслює: “Тільки студіям і праці в

інституті професора Горбачевського я мушу завдячувати, що питан-

ня хімії поживних продуктів і народної виживи не залишилися у мене

на другому плані, незважаючи на те, що тоді в гігієні панував напрям

бактеріологічний і серологічний. В моїй науковій та практичній

гігієнічній діяльності обидва напрями йшли поруч або взаємно пе-

репліталися.

Користуюся цією нагодою, щоб, власне, в тому напрямку прак-

тичної гігієни, основи для якого одержав під керуванням професора

Горбачевського, подати кілька зауваг, що можуть, мені здається, бути

цікавими й для широких кіл”

…

Чехи мали за що бути вдячні професору Горбачевському. Адже

він не тільки передавав знання і будив творчість у студентів Карло-

вого університету, й виховував і готував з них висококваліфікованих

спеціалістів. Зокрема, виховав трьох професорів лікарської хімії (док-

тори Емануель Форманек, Карел Черни, Антон Гамзік), підготував

тисячі лікарів та багато інших медичних працівників, серед яких –

такі відомі, як: Отакар Кукуля, Карел Швагла, Ладислав Гашиковець,

Ладислав Силлаба, Владислав Младайовський, Еміль Швагр, Вілен

Лауфбергер та інші.

Як плату за це йому віддають глибоку повагу, пошану і честь та

обирають до найважливіших королівських органів з медицини і охо-

рони здоров’я. Іванові Горбачевському доручають найскладніші пи-

Кабргел Г. Про деякі небезпеки для народного виживання (зі спогадів

про професора д-рі І.Горбачевського // Укр. медичний вісник. – 1924. – 4,

2-4. – С. 35.

тання позв’язані із забрудненням довкілля та виникненням епідемі-

чних станів”.

Як особливий стан пошани йому, чужеземцеві, довірили відкри-

вати пам’ятник чеському національному героєві Яну Гусу.

Хоча найбільшу частину свого життя І.Горбачевський провів за

межами України, але він постійно підтримував з батьківщиною тісні

зв’язки, все життя працював над тим, щоб визволити український

народ від чужоземних завойовників. Своєю науковою, педагогічною

та культурологічною працею він виховував українців, готував їх до

самостійного політичного і державного життя, бував скрізь, де йшло-

ся про українське життя, український народ.

Чи не найкраще і узагальнююче про це сказано в ювілейній до-

повіді проф. С.Дністрянського у Празі на святкових зборах з нагоди

вісімдесятиліття від дня народження І.Горбачевського. В своїй доповіді

С.Дністрянський наголошує: “Все, що торкається культурного та полі-

тичного розвою нашого народу є дорогим і близьким ювілянту”. Зок-

рема, І.Горбачевський брав активну участь у розв’язанні українського

університетського питання. Йдеться про гострий конфлікт у Львівсько-

му університеті. В основі конфлікту було рішення австрійського уря-

ду після 1848 р. зробити Львівський університет двомовним. Але коли

до влади в Галичині прийшли польські урядовці, то стали полонізува-

ти університет, відсунувши всі намагання українців. Українська інтелі-

генція та студентство у відповідь зорганізовують ряд протестів. Врешті,

переконавшись в тому, що їхні виступи ігнорують, вони висунули ви-

могу створити окремий український університет. Горбачевський по-

стійно домагався вирішення цього питання у Відні. Він, як ніхто інший,

потурбувався про продовження студій у Празькому університеті сту-

дентами після їх виходу із Львівського університету.

С.Дністрянський наголошує на рішучому протесті проф. Горба-

чевського проти претензії Польщі на Східну Галичину зі Львовом і

нафтовими теренами. Коли на засіданні Ради міністрів у Відні запа-

нувала думка, що треба вдовольнити бажання нової Польської дер-

жави, то Горбачевський на знак протесту залишив посаду міністра

здоров’я Австрії. В наступні роки весь талант і енергію Горбачевсь-

кий віддає розвиткові Українського вільного університету, щоб “збе-

регти цю одиноку святиню науки, якої наш народ не міг здобути на

своїй рідній землі”.

Доповідь С.Дністрянського збагачує відомості про Горбачевсь-

кого як великого українського громадянина, науковця. Вона висвіт-

ковій літературі – та з вдячністю згадують ще сьогодні його ім’я всі,

що були його учнями і що йому завдячують наукові підстави свого

знання поліхемії та споріднених із нею наук.

Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові покликало його на

дійсного члена і це було одиноке призначення, яке могли дати свому

каменяреві вдячні йому земляки з рідного краю. Інші відзначення,

які йому припали, були тільки признанням його великої праці та не-

звичайних заслуг на науковому полі. Побіч наукової діяльності віддав

Іван Горбачевський свої услуги краєвій санітарній раді, а в 1906 р.

став звичайним членом найвищої державної санітарної ради у Відні.

В 1905 році був іменований радником двору, в 1908 році – членом

палати Панів у Відні. Цим останнім покликанням признала й офіці-

альна Австрія заслуги нашого найвизначнішого вченого, першого

Українця, котрий, як Українець, знайшов місце між ученими і гоно-

раціями

інших націй.

Хоча під кінець 19 та з початку 20 століття праця нашого ювілята

концентрується на Прагу та части на Відень, але він підтримує з краєм

як найтісніші зносини. Все, що торкається культурного та політич-

ного розвою нашого народу, не перестає йому бути дорогим та близь-

ким. Зосібно займається він розвитком українського університетсь-

кого питання, яке від хвилі великого студентського віча, у Львові з

1889 року стає одним з найбільш важливих значень усієї нашої сусп-

ільності. Від тої пори всі меморіали в справі заснування самостійно-

го українського університету у Львові виготовлені із рамени науко-

вого товариства ім. Шевченка, підписані нашим ювілятом разом з

іншими представниками нашої професури. Не було теж ні одної більш

важливої депутації наших університетських професорів і послів до

Парламенту, в якій не взяв би участь наш ювілянт. В історії боротьби

нашої суспільности за свою святиню науки зазначилося становище

нашого ювілята зосібна під час сецеції

українського студентства із

Львівського університету. Коли в р.1902-1903 прибули наші сеціоністи

до Праги, заопікувався ними дуже щиро наш ювілят, та головна його

заслуга в цьому, що рік пробування наших сеціоністів на Празькому

університеті приніс для нашої університетської молоді найкращі куль-

турні здобутки, яких не вдалося осягнути нашим сеціоністам, котрі

звернулися тоді на інші університети. Празькі сеціоністи відіграли і

після в громадському житті українського студентства визначну роль –

та згадують ще сьогодня з глибокою пошаною цю підпору, яку зав-

дячували нашому ювілятові. І в цій боротьбі за український універ-

Проф. І.Горбачевський – ректор Чеського Карлового

університету в Празі 1902-1903 рр.

ситет у Львові був наш ювілят справжнім каменарем з усіма тими,

що в цій боротьбі взяли на себе провід політичної акції ще перед

всесвітовою війною та й після неї.

Не один рік перед закінченням війни пригадую собі австрійське

правительство, що тоді правило всіма народами держави, призиваю-

чи до управи державою одних та виключаючи других. В серпні 1917 р.

покликано було до австрійської міністерської ради теж одного Укра-

їнця і одного Словінця. Українцем покликаним до заснування ново-

го міністерства здоров’я – був наш ювілят. Він став каменярем цього

міністерства (1-го міністерства) здоров’я сконструйованого на но-

вих модерних основах. Инші міністерства здоров’я в Європі корис-

тувалися при своїй конструкції першим організаційним ділом нашо-

го ювілята на цьому полі. З України приїздив теперішній наш колєга,

доктор Матюшенко до Відня, щоби на зразках новосконструйовано-

го міністерства скласти й на Україні також міністерство. В характері

австрійського міністра здоров’я перевів наш ювілят в 1917-18 році

першу боротьбу з іспанською грипою, яка лягла пошестю в цілій

Європі. Але далеко тяжча була боротьба нашого ювілята на політич-

ному полі. Перш за все справа тайного договору про поділ Галичини

в Бересті Литовському переводилася в найбільшій тайні перед мі-

ністерською радою – так наш ювілят не мав нагоди супроти пізнійшо-

го становища австрійського міністра заграничних справ ніде реагу-

вати. Жовтневий маніфест цісаря Карла дав волю усім народам

Австрії, але не міг вже спасти Австрійської держави.

Все ж таки польський міністр Галецький поставив 31 жовтня 1918

року на засідання ради міністрів конкретне внесення, щоби як

польську частину Галичини, яка припала би польській державі, ви-

знати весь край на захід від лінії, котру він назвав “лінією Буга”, зі

Львовом з нафтовими теренами. Проти цього жадання застерігав наш

ювілят найрішучіше і зазначив, що основою при вирішуванні розме-

жування краю можуть бути лиш етнографічні границі, котрі лежать

не на лінії Буга, але сягають далеко на захід поза Сян. За винятком

міністра справедливості доктора Шауєра, всі інші міністри вислови-

ли думку, що треба вийти на зустріч бажанням нової Польської держа-

ви, висказаному міністром Галецьким. З огляду на такий вислід де-

бати наш ювілят заявив, що за таких обставин не може далі лишитися

в кабінеті міністрів та подав демісію

. Революційний акт 1 листопада

у Львові прийшов одначе до порядку дня над тією ухвалою міністерсь-

кої ради, проти котрої наш ювілят заявив рішучий протест.

Того ж таки 1882 року “найясніший” цісар нарешті милостиво

дозволив поневоленим чехам відкрити вищі школи з рідною мовою

викладання. Відтак Празький університет розділили на два: чеський –

Карлів та німецький – Фердінандів. Через відсутність власних на-

ціональних кадрів Карлів університет запросив Івана Горбачевсько-

го викладати тут біохімію і фармакологію. Його призначають екс-

траординарним, а через рік – ординарним професором медичного

факультету.

1885 року учений здійснює синтез метилсечової кислоти з ме-

тилгідантоїном або ж із ізоаміловим ефіром аллофанової кислоти,

нарешті 1887 року – завдяки стоплюванню сечовини з хлороцтовою

кислотою або трихлормолочною чи амідом останньої. Ус і вищезга-

дані синтези вперше розроблені нашим співвітчизником, стали кла-

сичними і вписали ім’я Івана Горбачевського золотими літерами на

скрижалях світової науки.

До Горбачевського сечовій кислоті приписували чимало непра-

вильних структур. Остаточно цю структуру обгрунтував Е.Фішер

лише через три роки після Горбачевського, спираючись на його екс-

периментальні дані. Отже, тільки фундаментальні дослідження мо-

лодого празького професора допомогли німецьким хімікам – Е.Бе-

рендові, О.Розену, Е.Фішеру, Л.Ахові і В.Траубе завершити повний

цикл синтезу пуринів.

Про авторитет Горбачевського в Чехії, пошану та вдячність за його

працю вказує те, що колишні його учні та приятелі при кожій нагоді

влаштовують гідну його імені тризну, а в промовах згадують цю ви-

значну людину з глибокою вдячністю та високо оцінюють його без-

смертні праці. Показовою в цьому відношенні є тризна, влаштована

над його могилою 15.V.1954 р. з нагоди 100-річчя з дня народження.

Тут зійшлися його колишні учні, представники професорського коле-

ктиву Празького Карлового університету, прихильники та друзі покій-

ного. При цьому відбулося урочисте покладання вінків на його моги-

лу. Ось як виступив з промовою директор інституту лікарської хімії

проф. Карел Кацл: “З нагоди 100-річчя з дня Вашого народження ми,

Ваші приятелі з Карлового університету та інших наукових установ,

зійшлись тут, щоб віддати честь Вашій пам’яті. Відпочиваєте тут у

нас, в країні, далекій від рідної, далеко від своєї рідної землі-матері,

яка породила такого чудового великого сина України. Ваше ім’я зали-

шилося записане в аналах Віденської академії наук, де Ви вже в свої

28 років зробили світове відкриття – синтезу сечової кислоти. Записа-

В 1921 році стрічаємо нашого ювілята між першими засновника-

ми Українського Вільного Університету у Празі. Тут він вступає в

ряди свідомих борців за найважніші права нашого народу до своєї

власної святині науки, котрої вороги не дозволяють виставити на

рідній землі, віддаючи славу європейського вченого та довголітню

наукову працю на жертву свому народові. Над Університетом, в кот-

рому працює Іван Горбачевський, не сміє ніхто приходити до поряд-

ку дня

. Від часу нашої еміграції в ЧСР наш ювілят

іншої праці тільки

для Українського народу, для української культури. Де тільки пока-

жеться важлива позиція до народної праці за границями рідного краю,

всюди бачимо нашого ювілята на першому місці. Великі є його за-

слуги в розвитку українського Музею в Празі, але головна та най-

більша видатна праця його концентрується при Українському Вільно-

му Університеті. Перший рік його ректорства припадає на шкільний

рік 1923-24. Від шкільного року 1931-32 він знову ректором Україн-

ського Вільного Університету аж по нинішній день. В цьому часі був

він головою першого українського наукового з’їзду в Празі у 1926

році, протектором другого наукового з’їзду в 1932 році і почесним

головою українського правничого з’їзду в 1933 році – всюди про-

відником нашого наукового руху на чужині. Та коли в останніх літах

стала загрожена матеріальна екзістенція

нашого Університету в

Празі, бачимо нашого сивоголового каменяра всюди й на кожному

місці, де приходиться побороти всі труднощі, щоби зберегти одино-

ку святиню науки, якої наш народ не зміг здобути на своїй рідній

землі, але яку вдалося до сьогодні зберегти при допомозі велико-

душного Президента Чехословацької Республіки та безупинними

зусиллями наших наукових провідників, у першому ряді нашого

ювілята.

Висловлюючи Вам, Вельмишановний Пане Ювіляте, від імені

святочних зборів за всі Ваші заслуги найглибшу пошану, складаємо

Вам у 80-і роковини від Ваших народин найкращі побажання, щоб

пощастило Вам дожити здійснення всіх тих змагань, яким Ви жерт-

вували ціле своє життя”.

С.Дністрянський В.Р.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління Ук-

раїни. – ф. 4465. – Оп.1.– Спр. 480. – Арк. 1-8. Машинопис*.

Примітки

В архівній справі заголовок відсутній.

Магніфіце, з лат. – титул р-ра університету

на чеською громадськістю, заслуговує на те, щоб стати предметом

спеціального грунтовного дослідження.

Згадаймо і ми з нагоди 20-х роковин смерті цього видатного сина

українського народу, одного з основоположників співробітництва між

чеським і українським народами”.

З приводу 40-х роковин від дня смерті та 130-річчя народження

І.Горбачевського в журналі “Знання та праця” була надрукована стаття

Миколи Василеги-Дерибаса під заголовком “Вчений, гуманіст, патр-

іот”. Наводимо без скорочення текст цього матеріалу:

“24 травня 1942 року в Празі помер Іван Якович Горбачевський –

одна з легендарних постатей в історії науки. Як і його земляк – рек-

тор Болонського університету Юрій Котермак, він став славетним

ученим на чужині і возвеличив свою батьківщину.

Народився майбутній вчений 15 травня 1854 р. в селі Зарубинцях

на Тернопільщині в родині священика. Закінчивши в Тернополі

польську гімназію, Іван Горбачевський їде студіювати медицину до

Віденського університету. Вже на студентській лаві допитливий юнак

збагнув, що медицина мусить стояти на міцних підвалинах хемії. Саме

тому він не лише слухає лекції, а й працює спершу демонстратором

у хімічному інституті професора Шнайдера, перегодом – у фізіоло-

гічному інституті і нарешті стає асистентом в інституті лікарської

хімії професора Людвіга. Тут молодий науковець експериментує си-

стематично і наполегливо, що привело його до відкриття світового

значення – синтезу сечової кислоти (уреатної).

Як відомо, уреатна кислота є кінцевим продуктом обміну білків

у організмах птахів і плазунів, подібно до сечовини (карбаміду) у

ссавців. 1776 року скромний упсальський аптекар і великий шведсь-

кий хімік К.В.Шеєле виділив її в твердому стані з сечових камінців,

а згодом виявив її і в сечі. Проте тривалий час не вдавалося синтезу-

вати уреатну кислоту в пробірці.

Іван Горбачевський вирішив синтезувати сечову кислоту з про-

дуктів її гідролізу – сечовини та найпростішої амінокислоти – гліци-

ну (глікоколь). Отож століття тому стоплюванням сечовини з гліци-

ном при 200-300 °С і наступними вимиваннями та очисткою він у

лабораторії професора Е.Людвіга добуває перші кристалики рукот-

ворної сечової кислоти. Його праця під назвою “Синтеза сечової кис-

лоти” з’являється на сторінках австрійського, німецького та польсько-

го наукових часописів.

Міліен, з лат. – середовище

Промоція, з лат. – просування, присудження наукового ступеня магістра

або доктора.

Гонораціори, лат. – поважні, почесні люди.

Сецесія, з лат. – вихід, відокремлення.

Демісія, лат. – відставки, звільнення.

Так у тексті.

Очевидно, пропущено “не знав”.

Екзістенція, лат. – існування.

*Матеріал статті передруковано із журналу “Тернопіль”, 1995, № 1,

ст. 47-49.

Особливої уваги заслуговує спогад про І. Горбачевського Ярос-

лава Бабюка, надрукований до 20-річчя з дня смерті ученого в “Ук-

раїнському біохімічному журналі” за 1962 р. № 4, с. 433-435. Тут

здебільшого наведені дані про наукові праці Горбачевського, відзна-

чається, що він “твердо стояв на матеріалістичних позиціях” і свої-

ми працями завдав “удару ідеалістичним теоріям” в біології та

біохімії. Можна тільки припустити, що без цієї марксистсько-ідео-

логічної причіпки спогад про І.Горбачевського 1962 р. не побачив би

світу. Зрештою, сам спогад Я.Баб’юка – об’єктивний, він появився в

час “хрущовської відлиги” і ми його наводимо з незначним скоро-

ченням.

Академік АН УРСР Іван Горбачевський (до 20-річчя з дня смерті).

Ярослав Баб’юк:

“24 травня 1942 р. в Празі помер видатний вчений-біохімік, іме-

нем якого пишаються чеський і український народи, академік АН

УРСР професор Іван Горбачевський.

Проф. Іван Горбачевський народився 15 травня 1854 в Зарубин-

цях Збаразького повіту на Тернопільщині. Після закінчення гімназії

в Тернополі вчився на медичному факультеті у Відні. З 1875 року

працює в галузі медичної хімії, спочатку як демонстратор, а пізніше

як асистент в хімічному інституті Е.Людвіга. 1 жовтня 1883 р. його

обирають екстраординарним професором, а 1 грудня наступного року,

на 29 році життя, – дісним професором медичної хімії відомого Кар-

лового Університету в Празі. Тут у 1889-1890, 1894-1895, 1904-1905

і 1911-1912 рр. він був обраний деканом медичного факультету, а в

1902-1903рр. – ректором цього ж університету. На міжнародному

медичному конгресі (Париж, 1900 р.) він був заступником голови

конгресу. Крім того, його обирають дійсним членом австрійського

Карлового наукового товариства. Після першої світової війни Іван

Горбачевський – професор і ректор Українського університету в Празі.

В 1925 р. Академія наук Української РСР обирає його своїм дійсним

членом.

За які досягнення вчений здобув таке широке визнання і шану?

В 1828 році Ф.Велер, синтезувавши сечовину з ціаніду амонію,

завдав першого удару віталізмові та іншим суб’єктивним та об’єктив-

ним ідеалістичним теоріям. З цього часу в хімічних лабораторіях

велася інтенсивна робота над утворенням інших органічних сполук,

праця тяжка і без значних успіхів. Лише в 1882 році удалося зробити

відкриття, що привернуло до себе увагу всього наукового світу – було

синтезовано сечову кислоту з сечовини і гліцину. Це зробив Іван Гор-

бачевський. Цим відкриттям, яке за своїм значенням наближається

до вікриття Велера, український вчений завдав ще одного нищівного

удару віталізмові.

В 1891 році Горбачевський веде наукову полеміку з визначним

чеським віталістом проф. Ф.Марешом. Твердо стоячи на матеріаліс-

тичних позиціях, не володіючи ще добре чеською мовою, проф. Гор-

бачевський силою і переконливістю своїх аргументів досягає повної

перемоги.

Науково-дослідна робота проф. Горбачевського проводилася в

напрямі вивчення обміну азотних сполук. В 1885 році він синтезує

креатин та інші органічні сполуки, пізніше розпочинає роботу із вив-

ченню деяких ферментів та аналізу токсинів.

Ф.Кост у 1953 р. (Semainedes Hopitaux, 29, 2369, 1953) писав, що

відкриття Горбачевського про шляхи утворення сечової кислоти в

організмі зберегли своє значення до цього часу.

Горбачевський був не тільки визначним ученим, але і великим

педагогом. Він заклав міцну базу для розвитку чеської біохімії, вихо-

вав для чеської науки визначних учених – проф. Е.Форманека, проф.

Карла Черного та проф. А.Гамзіка. В очолюваному ним інституті біо-

хімію вивчало багато інших сучасних чеських науковців, таких як

проф. М.Силлаба, проф. Е.Швагр, академік В.Лауфбергер та інші.

Під його впливом виростило і наступне покоління науковців, серед

яких відзначалися О.Вагнер, А.Ріхтер, К.Кацл та Я.Щула. Іван Гор-

бачевський, досягнувши великих успіхів у чужому середовищі, ніколи

не забував свого рідного народу. Він вивчав питання про харчування

на Поділлі, брав участь у розробці української хімічної термінології.

Він перший написав підручник органічної хімії українською мовою.

Наукова і громадська діяльність Івана Горбачевського, високо оціне-

не Ваше славне ім’я також і в празьких аналах, де Ви 35 років працю-

вали. Рано Ви відійшли із свого рідного середовища і більше 60 років

жили проти власної волі поза межами рідного краю. Не пощастило

Вам відвідувати свою рідну школу: гімназію закінчили польську, уні-

верситет німецький. Перші кроки в науці та боротьбу за самостійне

утвердження довелося Вам проробити теж серед чужих. Але своєму

народові залишились завжди вірним сином не лише в думках, але й на

ділі. Ціле важке власне життя було присвячено своєму народові. Пане

професоре Горбачевський, Ви відійшли, але те, що Ви зробили для

науки й цілого людства, залишиться назавжди”.

Професор Карел Кацл до 100-річчя ювілею з дня народження Івана

Горбачевського писав таке: “15 травня 1954 р. припадає 100-річний

ювілей з дня народження І.Горбачевського. Цього дня 100 років тому

в селі Зарубинці в Галичині в родині греко-католицького священика

народився син, який по особливому відзначався в науці і незвичним

способом вписався до змагань свого українського народу і до історії

оновленого Чеського Карлового університету. Його покликанню і

старанню сприяли умови, які підняли в цей час простого громадяни-

на, гнобленого і відсталого від сучасності галицького українського

люду до найвищих досягнень науки і суспільства.

Після навчання в Тернопільській гімназії присвятив себе студію-

ванню медицини у Відні, де вже студентом працює на кафедрі хімії у

професора Шнайдера в 1874 році і на кафедрі фізіології у професора

Брікке в 1875 р. З цього часу бере свій початок перша праця про

вестибулярний нерв. Шлях медичного хіміка розпочав у 1875 р., в

свої 21 рік, а згодом став асистентом на кафедрі хімії у відомого про-

фесора хімії Еміля Людвіга. Сходинками кар’єри хіміка прогресував

дуже швидко і 1.Х.1883 р. став екстраординарним професором, а

1.ХІІ.1884 р. звичайним професором медичної хімії у Чеському уні-

верситеті в Празі. Кафедра для вдосконалення лікарів, засновником і

першим завідувачем якої був професор Горбачевський, розміщува-

лася на 2-му поверсі в будинку, збудованому в 1660 р. в Празі ІІ по

вул. Катеринська, 32.

На початку кафедра займала тільки 4 кімнати, згодом їй віддали

весь другий поверх. На лікувальному факультеті і в житті всього

Чеського Карлового університету отримав Горбачевський як серед

сучасників, так і серед наступних поколінь особливе місце:

– чотири рази посідав крісло декана (1889-1890; 1894-1895; 1904-

1905; 1911-1912 рр.);

який своєю працею показував, як повинен працювати викладач і сту-

дент у вищій школі. Будучи високо порядною, інтелігентною людиною,

він водночас не терпів неакуратності та неуважності в роботі. Заува-

живши на практичних заняттях чи лекції з біохімії недисциплінова-

ного або недбайливого студента, запам’ятовував і нагадував йому про

це на іспитах, але ніколи не занижував оцінки. Оцінював студентів

вимогливо, але і справедливо, за що викликав у студентської молоді

любов і повагу. Самовіддана праця Горбачевського на педагогічній

та науковій ниві може служити зразком для наслідування молодим

людям, які вирішили присвятити своє життя науковій діяльності.

Про високу порядність, чуйність та людяність Горбачевського

згадує Василь Маковський у публікації “Гмінд – табор українських

збігців і виселенців в часи світової війни 1914-1918 рр.”. – Львів,

1935. – С. 7-8. Він пише, що посол о. Онишкевич, який перебував у

таборі за дорученням Українського посольського клубу скерував його

до Праги з листом до д-ра Горбачевського на Виноградах, вул. Ка-

менського, буд. 9. “І справді, довелося мені переконатися про те, що

була між нашими людьми загальна думка: що більшої ввічливості,

більшої охочої учинності та поради і чутнішої сердечності, як у д-ра

Івана Горбачевського у Празі годі уявити. Я бачив його вперше в житті,

проте він мене гостював і відносився до мене як до свого давного

товариша. Квапився до університету і не мав часу. Проте потрудився

і посвятив мені добру годину, де з начальником бюро – радником

Камінком відбув спокійну, але рішучу конференцію, всі його запальні

вихватки відбивалися від спокійної і зрівноваженої аргументації Гор-

бачевського. Третій день мого побуту в Празі використав і виповнив

я оглядинами Градчина та гостинними прийомами в домах д-ра Гор-

бачевського і д-ра І.Пулюя. Вернувся я до Гмінду 22 березня і з того

дня став виконувати в таборі свої обов’язки”.

У книжці “110 років чеської лікарської хімії” (1994 р., Прага) Іржі

Крамль та Іржі Духонь описують прихід І.Горбачевського з Відня до

Праги на посаду проф.Карлового університету та його роль в ство-

ренні чеської лікарської хімії. За пропозицією проф. Я.Спіни (1850-

1918) проферсько-викладацький склад медичного факультету Чесь-

кого університету запросив з Відня до Праги асистента проф.Ернста

Людвіга – 29-річного доктора Івана Горбачевського (1854-1942).

Заслуга в цьому була і Едуарда Альберта (1841-1900), завідувача

1-ої хірургічної клініки у Відні. Горбачевський, хоч молодий, просла-

вився своєю публікацією про синтез сечової кислоти способом плав-

– був ректором університету (1902-1903 рр).

Отримав і інші визнання своєї праці:

– титул цісарського радника,

– членство у панській раді,

– членство у Королівській академії наук,

– 1917-1918 рр – перший міністр охорони здоров’я Австрії.

Горбачевський як щирий українець відчував реальні утиски влас-

ного народу з боку поляків і царської Росії, орієнтувався на Австрію:

в національно вільній Австрії бачив дорогу до волі й для свого народу.

Саме тому увійшов цей скромний та інтелігентний чоловік у Віденсь-

кий міністерський кабінет, щоб працювати для свого народу. Але в

своїх планах помилився і надії його були зламані. І тому через неповний

рік 8.VІІ.1918 р, на знак незгоди з діями кабінету тодішнього прем’єр-

міністра Сейдлера, відступив з посади міністра охорони здоров’я.

Українці з його рідного краю після І-ої світової війни отримали

ще більше іго від польської шляхти. Горбачевський повертається до

Праги, але не до Карлового університету. Зайняв місце професора

Українського університету в Празі, а згодом – ректора цього універси-

тету. Після виходу на пенсію залишився в Чехословаччині. У 1926 р.,

тобто через рік як був обраний дійсним членом Української академії

наук (наказ № 214 від 19.04.1925 р.) радянська влада запропонувала

йому місце професора в університеті у Харкові. Зважаючи на свій

вік та стан здоров’я, Горбачевський подякував за пропозицію, не прий-

нявши її. Але тримав постійний зв’язок з Україною як листуванням,

так і особисто.

Користуючись гостинністю професора Форманека і його наступ-

ника професора Гамзіка, мав невеликий кабінет для себе і лекційну

аудиторію для студентів, де працював аж до 1939 року. Помер у по-

важному віці в 88 років в Празі, 24 травня 1942 року, похований на

малому цвинтарі святого Матея в Шарці, Празі “.

Про авторитет Горбачевського серед науковців світу свідчить те,

що у свої 46 років, 1900 року, він був обраний головою на міжнарод-

ному лікарському конгресі у Парижі. Вагомість його особистості зро-

стає з роками, а головне – з погляду сучасних проблем, які поклада-

ються на дослідників в галузі природничих наук.

Горбачевського можна сміливо віднести до групи тих слов’янсь-

ких дослідників, на чолі яких стоїть Д.І.Менделєєв, до якого Горба-

чевський мав особливе ставлення, а також І.П.Павлов і А.М.Бутлє-

ров. Своїм синтезом сечової кислоти 1882 року Горбачевський зро-

На ювілею з нагоди

100 років І.Горбачевського

в академії наук у Празі.

Виступає проф. К.Кацл.

20.У.1954 р.

І.Горбачевський.

Фото із титульної сторінки

журналу “Саsopis lecazu

ceskych”, присвяченого 100-річчю

від дня народження.

бив відкриття, яке сучасники прирівнювали до рівня синтезу сечо-

вини 1828 року Веллером. Це відкриття зацікавило цілий світ, в тому

числі і редакцію часопису чеських лікарів; при цьому особлива ува-

га зверталася на те, що відкриття це зроблено молодим і ще невідо-

мим асистентом професора Людвіка. Редакція часопису не просто

помітила але захоплено оцінила: “Асистенту професора Людвіга у

Відні доктору Горбачевському, вдалося синтетичним шляхом з сечо-

вини і гліцину штучно одержати сечову кислоту. Зважаючи на вище

написане, можна говорити про важливість винаходу, тільки зазначи-

мо те, що тим науковим відкриттям вирішуються проблеми, над яки-

ми працювали хіміки від Веллера і які мають важливе значення для

пізнання патологічних процесів.”

Таку високу та об’єктивну оцінку праці Горбачевського міг дати

тільки високо ерудований фахівець, який розумів і передбачував роль

сечової кислоти в патологічних процесах. Минуть роки і Горбачевсь-

кий доведе, що сечова кислота має прямий стосунок до хвороби по-

дагри та деяких захворювань нирок, і що порушення її виділення з

організму тісно пов’язане зі зміною метаболізму білків, до складу

яких входять речовини, із яких утворюється сечова кислота (так звані

аденілові і гуанілові основи). Останні, як виявилося трохи пізніше, є

складовими компонентами нуклеїнових кислот, які мають пряме

відношення до збереження генетичної інформації, передачі її від

покоління до покоління, поділу клітин та синтезу білків. Ось до яких

біологічних процесів має відношення метаболізм сечової кислоти,

яку вперше поза організмом рукотворно одержав І.Горбачевський.

Далі Карел Кацл у своїх спогадах, присвячених 100-літтю з дня

народження проф. Горбачевського, пише: “Тішить насамперед, що

Горбачевський подав відомості про відкриття перш за все для лікарів

і що віденське середовище не вплинуло на нього негативно. Сечова

кислота і метаболізм азотовмісних речовин залишилися найголовні-

шою проблемою Горбачевського-науковця на все життя. Багато часу

їм приділив найстарший його учень Емануель Форманек. Понад 20

праць присвятив Горбачевський цій своїй основній проблемі, публі-

куючи їх у щомісячному журналі з хімії, в “Хімічних листах” та в

часописі з фізіологічної хімії.

Крім сечової кислоти, синтезував 1885 р. креатин з гуанідин-кар-

бонату і саркозину, а саму сечову кислоту пізніше одержував різни-

ми способами. Крім того виділив її з природнього матеріалу – з па-

ренхіми селезінки. Навіть нині така важлива проблема, як ензими,

тим патронатом виростали викладачі медичної хімії ІІІ-ої генерації

оновленого Карлового університету: Октавіан Вагнер, Антонін Ріхтер,

Карел Кацл, Ян Щугла.

Цікаву сторінку із життя проф.Горбачевського наводить у своїх

споминах Карел Кацл в науковому збірнику “З історії медицини”:

“Професор, доктор медицини Іван Горбачевський, перший учитель

медичної хімії в чеському університеті на медичному факультеті у

Празі, увійшов до світової наукової літератури своїм синтезом сечо-

вої кислоти 1882 року. Цій тематиці він залишився вірним протягом

багатьох років своєї творчої наукової праці. І після першої публікації

про синтез сечової кислоти він публікує ще 23 праці з цього розділу

науки. Про свої дослідження він публікував в журналах: Montshefte

fur Chemie, у Listach chemickych, у Сasopise lekaru chesky, а також в

Zeitshrift fur physiologishe Chemie. Цікаві експериментальні дослі-

дження, з погляду сьогодення, провів зимовими вечорами 1885-1886

рр. з асистентом доктором Франтішком Канером. Дослідження мало

за мету з’ясувати вплив гліцерину, цукру та жиру на виділення сечо-

вої кислоти в організмі людини. Дослід, якому піддавався співавтор,

доктор Карнер, тривав 70 днів і мав за настановою Горбачевського

сім періодів. Результати досліджень були надруковані в часописі

“Місячник хімії”, ч.7, ст, 105, 1886 р.

Високо оцінював професора Горбачевського як педагога і науко-

вця проф. Карл Кацл і в статті, присвяченій 100-річчю з дня наро-

дження: “Оцінюючи і переоцінюючи сьогодні багато з нашої минув-

шини, мусимо знову звернути наші погляди до І. Горбачевського.

Схиляємося перед ним не тільки заради результатів його праці, але

також і за те, що і сьогодні можемо і мусимо вчитися його методам

праці і бачення проблем. Горбачевський постав не тільки як дослід-

ник, а й як репрезентант нашої вищої школи, особливо як педагог.

Свої лекції готував надзвичайно старанно, повністю віддавався своїм

слухачам і на практичних вправах з кожним із них обговорював пра-

вильність дослідження. Екзаменатором був суворим. Вимагав до

подробиць, але завжди був справедливий. Був людиною соціально

чутливою. Бідним студентам дозволяв “у борг” здавати іспит (іспити

були платні) і ніколи не приймав сплати боргу.

Kacl K. Profecop Dr. Jan Horbachevski, na pamet jeho 100 narozenim //

Casopis lecari czeskieh. – Praga, 1954. – C. 23-24. – S. 578-590.

Із наведеного видно, що І.Горбачевський був не тільки великим

ученим експериментатором і теоретиком, але і великим педагогом,

не залишилася поза увагою Горбачевського. Його молодший студент

Антонін Гамзік теж присвятив кілька публікацій ензимам.

Усіма своїми працями Горбачевський довів, що є чудовим хіміком-

органіком. Але він був передусім біохіміком, тому що його цікавили

проблеми фізіології, про що свідчить праця “Досліди про синтез се-

чової кислоти в людському організмі під впливом гліцерину, жирів і

цукрів”. Відтак значно ширше охопила проблему праця “Надбання

знання виникнення сечової кислоти і ксантинових основ і лейкоци-

тоз в організмі ссавців” та праця “До питання про синтез жирів в

організмі тварин” та інші. В своєму дослідженні сечової кислоти та

ксантинових кислот, яке друкувалося кілька разів 1891 р. у часописі

чеських лікарів, дійшов висновку, що як сечова кислота, так і ксан-

тинові основи, мають спільне походження. Їх вихідною речовиною є

нуклеїн лімфоїдних елементів паренхіми селезінки (вже в ХХ ст.

слово нуклеїн було замінена на нуклеїнові кислоти – Я.Г.). Якщо про-

ходить окиснення його за участю О

та утворюється сечова кислота,

а при безкисневому окисненні – утворюються ксантинові основи.

Ця праця Горбачевського, як слушно зауважує К.Кацл, навіть через

роки не втратила свого змісту. Про це красномовно сказано в фран-

цузькому журналі “Semainedes Hapitaux” (зв. 29, ст. 2369) 1953 р.

Ф.Cоst, який у темі “Сучасні погляди на обмін сечової кислоти” пише,

що “відкриття Горбачевського про синтез сечової кислоти в організмі

залишається неперевершеним і в наші дні”.

Предметом наукового інтересу для Горбачевського були також

поживні речовини і токсикологія. Але в своїх працях і незважаючи

на постійну зайнятість, він ніколи не забуває про свій народ.

Гідна похвала нашого співвітчизника чехом К.Кацлом. Зокрема,

у праці “Надбання до знань поживних речовин сільського люду в

Галицькому Поділлі” переймався цією проблемою не тільки з фізіо-

логічного погляду, а й гігієнічного і економічного. На основі своїх

досліджень добивався радикальних змін у господарських і соціаль-

них умовах населення. Деяку частину робіт Горбачевський присвя-

тив токсикології, наприклад,”Отруєння при роботі з денатурованим

метанолом”, “Отруєння оловом при використанні покритих водо-

гінних труб” та інших.

Про свій український народ, будучи віддаленим від Батьківщи-

ни більше, як півстоліття знову й знову думав у своїх працях. У кількох

працях він цікавився українською хімічною термінологією і створив

українську хімічну наукову номенклатуру. В присвяту своєму наро-

дові написав українською мовою підручник з органічної хімії. Як у

віденському середовищі не знімечився, так і в чеському – не став

чехом. І все-таки чеський народ вдячний йому за добрі справи. Так

щиро, справедливо з великим захопленням сказати про Горбачевсь-

кого могла людина, яка була близька йому по духу і фаху, яка знала

не тільки його як науковця, фахівця з біохімії, органічної хімії, токси-

кології і гігієни, а й як громадянина Чехії, як українця, що не зніме-

чився, не став чехом, хоча більшу частину сідомого життя прожив за

межами Вітчизни. Українцеві приємно читати слова визнання і вдяч-

ності нашому великому вченому професора Карела Кацла, але ми

взаємно вдячні йому за такий широкий всебічний аналіз творчості

нашого співвітчизника.

Здається, що спогади Карела Кацла найбільш повнокровно вис-

вітлили образ Горбачевського як людину, громадянина, науковця,

полум’яного патріота своєї безталанної батьківщини, яку століття-

ми тримали у тяжкому гнобленні її сусіди. Горбачевський був близь-

кий К.Кацлу не тільки як учитель і консультант наукових праць, їх

споріднювала духовна близькість, в основі якої лежала подібність

історичної долі чехів і українців. Тому К.Кацл співчуває І.Горбачевсь-

кому в його переживаннях, помислах і праці в ім’я народу, водночас

він захоплюється ним і ставить його в приклад для деяких чехів, які

в умовах бездержавності понімечилися або забули про рідний край.

Є думка, що з поданого фахового аналізу життєвої долі Горба-

чевського скористалися і українці, які були близько споріднені з Гор-

бачевським, але не будучи спеціалістами в ділянці нових галузей

знань, які розвивав акад. Горбачевський, не змогли самотужки об’єк-

тивно оцінити їх*.

Насамперед Іван Горбачевський виховав і виростив чехам 3-трьох

великих хіміків професорів – Емануеля Форманека (1869-1929), Ка-

рела Черного (186-1922) і Антонія Гамзіна (1878-…); вивчив тисячі

чеських лікарів і багато клініцистів. Серед них Отанар Кукула, Ка-

рел Швагла, Ладіслав Гашковець, Ладіслав Силлаба, Владіслав Мла-

дайовський, Еміль Швагр, Вільям Лауфбергер та інші, які пройшли

його школу.

Написав перший чеський знаменитий підручник з медичної хімії,

який у 4-х книгах вийшов 1904-1908 рр. Під його науковим і особис-

* Переклад з чеської українською мовою спогадів К.Кацла здійснили

Любомир Ярославович Подолак, словак за національністю, (навчається в

ТДМА – Я.Г.) та його дружина Наталя Богданівна Гриб.

лення суміші гліцину і сечовини. Цей синтез не вдавався кільком

вченим європейських університетів, зокрема славетному Вейлерові

(1800-1892). В серпні 1883 р. Іван Горбачевський був титулований

екстраординарним професором і переїздить до Праги, а через рік

іменований дійсним професором.

Будучи українцем, проф. Спіна заручився, що Горбачевський во-

лодіє чеською мовою. Справді, Горбачевський наполегливо вдоско-

налював свої знання і вже в літньому семестрі 1883-84 р. почав чита-

ти лекції і проводити практичні заняття з фармакології чеською мо-

вою. Водночас він викладав загальну та органічну хімії. Для своєї

праці проф. Горбачевський мав у своєму розпорядженні лише чоти-

ри кімнати на другому поверсі на вул.Катеринській. На перших по-

рах ці приміщення не мали навіть меблів, а хімреактиви професор

замовив безплатно, спираючись лише на чесне слово. Лекційну ауди-

торію збудували тільки через три роки пізніше.

Кабінети, виділені першому засновникові кафедри медичної хімії

проф.Горбачевському, з 1883 р. і до нині належать 1-й кафедрі ме-

дичної хімії та біохімії 1-го медичного факультету Карлового універ-

ситету. Фізіологічна хімія, як тоді називалася біохімія, була части-

ною фізіології, а екзамен приймав професор цього предмету І.Горба-

чевський .

Дещо пізніше Горбачевський вів курси харчової експертизи, а з

літнього семестру 1887 р. викладав судову хімію. Вивченням сечо-

вої кислоти займався і в Празі. В серії одинадцяти праць, опубліко-

ваних 1891 р. у чеському медичному журналі, задався питанням ви-

никнення сечової кислоти в людей та ссавців і дійшов висновку, що

сечова кислота і ксантинові основи мають спільне походження, їх

вихідною речовиною є нуклеїн (стара назва нуклеїнової кислоти –

Я.Г.) лімфоїдних елементів селезінкової пульпи (мозкова речовина

селезінки) та інших органів, а при окисненні цього нуклеотиду ви-

никає сечова кислота.

Наступні наукові праці були присвячені синтезу пуринових ос-

нов, креатину, судовому доказу наявності крові та питанням живлен-

ня. Разом з проф. Юлієм Стокласом (1858-1936), який одночасно

працював в Чеському технічному університеті, Горбачевський став

співзасновником чеської біохімії. 1904-1908 рр. Горбачевський на-

писав і видрукував підручник з медичної хімії у трьох частинах. Книга

мала 1309 ст., але основною складовою її була фізіологічна хімія (біо-

хімія).

були професорами чеського Карлового університету і, належачи до

університетської професорської колегії, взаємно собі симпатизували.

Але проф. І.Горбачевський рідко користався з цього свого привілею,

і то лише в дуже важливих справах. Така його приватна авдієнція

вирішила, наприклад, долю Українського вільного університету, коли

в 1933-1934 рр. його існування стало дуже загроженим. Український

вільний університет тоді завдяки І.Горбачевському і сприянню пре-

зидента Т.Масарика зберіг своє становище.

Я особисто пізнав академіка І.Горбачевського, – згадує М.Шлях-

тиченко, – ближче в 1931 р., коли він удруге став ректором УВУ. Я

був співробітником, а згодом і керівником канцелярії УВУ і фактич-

но був однією із підручних адміністративних сил, які були у розпо-

рядженні ректора УВУ. Я працював при кількох ректорах УВУ і в

праці ближче їх пізнавав та мав можливость порівнювати їх. Проф.І

Горбачевський між ними був справді магніфіценцією. Впродовж дов-

голітньої співпраці, а пізніше в приватних зустрічах із академіком у

нього вдома, я пізнав у його особі аристократа в найвищому розумінні

цього поняття. В моїх очах він назавжди залишився зразком ідеаль-

ної людини. Завжди спокійний, лагідний і добродушний, він був у

своєму відношенні до людей надзвичайно скромний і доступний.

Займаючи підрядне становище в службі, я ніколи не відчував цієї

підрядності у співпраці з ним. Проф. І.Горбачевський у тих часах

говорив подекуди тихим голосом, безпретензійно й просто, з якоюсь

особливою увагою до особи свого співбесідника і, власне, у цій його

безпретензійності та простоті проявлялась його вроджена вищість.

Таким він був і в своїй науковій праці. Здається, на другому нау-

ковому з’їзді у Празі, після урочистого відкриття з’їзду, доповідачі

розходилися по секціях робити свої доповіді, а за ними розходилась

і публіка їх слухати. Проф.І.Горбачевський мав доповідь у секції, до

якої я не мав ніякого відношення. Але я вирішив іти робити профе-

сорові І.Горбачевському “авдиторію”. Але виявилося, що я там був

зовсім зайвим: слухачів професор мав дуже поважних і було їх там

досить багато. Та, що там я побачив було дуже характеристичним: за

кафедрою сидів якийсь молодий студент, а біля нього з крейдою в

руках стояв проф. І.Горбачевський та на таблиці пояснював, як він із

колегою Н., тим самим, що сидів за кафедрою, зробили якийсь важ-

ливий дослід. Професор декілька раз підкреслював, що це вони зро-

били вдвох із колегою Н. Бідний “колега” сидів і червонів, бо він

добре знав, що професор його роль переоцінює. Шкода, що я не знаю,

Горбачевський чотири рази обирався деканом медичного факуль-

тету, був ректором Карлового університету, членом королівського

парламенту і нарешті першим міністром охорони здоров’я Австрії,

членом різних наукових товариств. У Празі він пропрацював 34 роки.

Після 1918 р. став професором, а пізніше – ректором Українського

вільного університету, який 1921 р. був переміщений з Відня до Праги.

Наступником Горбачевського на медичному факультеті Карлово-

го університету залишився проф. Е.Форманек (1869-1929).

У колективній праці “110 років чеської медичної хімії та біохімії,”

випущеній 1994 р. в Празі, подається історія розвитку цієї науки за

110 років і підкреслюється роль Івана Горбачевського в організації

інституту лікарської хімії та біохімії у Празі та відновленні чеського

національного університету.

Зокрема, проф. Іржі Крамль пише: “Цісарським декретом від 1881 р.

і законом 1882 р. Празький університет був поділений на Чеський та

Німецький, що стало вершиною відродження культурної самобут-

ності чеського народу. У порівнянні з Німецьким, умови в Чеському

університеті були дещо гіршими. Так, 410 студентів, серед яких 160 –

першокурсники навчалися в кабінетах та аудиторіях, площа яких була

менша, ніж однієї кафедри анатомії в Німецькому університеті.

На ст. 52 під заголовком “Зі спогадів сучасників” добре згадуєть-

ся ім’я нашого співвітчизника, його прямо називають першим про-

фесором медичної хімії у відновленому Чеському університеті. Автор

спогадів пише, що Горбачевський був українець, або, як тоді говори-

ли, “малорус” чи “русин”, який народився в Галичині. Вивчився у

Відні, де пізніше як молодий асистент зумів прославитися 1882 р.

першим у світі синтезом сечової кислоти. Професор Горбачевський

прожив до глибокої старості, 88 років, і похований у Празі на цвин-

тарі святого Матея. Поставою був худий і високий. Він – відомий

науковець і педагог, ректор Карлового університету, а також перший

міністр охорони здоров’я Австрії, вивчив чимало поколінь чеських

лікарів. Його студентами були: проф. Емануель Формонек, проф. Ка-

рел Черни, проф. Антонін Гамзік. У нього вчилися: проф. Октовіан

Вагнер, проф. А.Ф.Ріхтер, проф. Карел Кацл та проф. Іван Шула.

Горбачевський заснував у Празі першу кафедру медичної хімії та

написав для чеських студентів – медиків перший чеський підручник

з хімії.

Більшу частину свого віку Горбачевський прожив у Празі, тож

кожен про нього знав, а коли заговорив, ставало помітно, що не чех.

був виставлений тільки квітами. Якщо, з одного боку, він дійшов до

найвищих досягнень, які тільки доступні для людини з його оточен-

ня, то, з другого боку, доля не зберегла його від дуже прикрих мо-

ментів. Але незважаючи на тяжкі особливості переживання та не-

сподіваний для всіх українців розвиток національної справи, віра у

краще майбутнє ніколи не покидала його.

Ще одна риса в’яже покійного з українським національним світо-

глядом, а саме любов до землі. Може внаслідок довголітнього пере-

бування на чужині, тужив він за рідною землею, на якій хотів пра-

цювати фізично на схилі свого життя. Мрією його було розшукати

десь між своїми клаптик землі, на якій можна б було розвести садо-

чок, плекати городовину, створити невеличку пасіку.

На жаль, ця мрія не здійснилася. Перед Першою світовою вій-

ною – нестача часу, після неї – невідрадні політичні умовини під

Польщою стояли на перешкоді повернення на рідну землю, а під час

Другої світової війни вже й думати про це було годі.

М.Шляхтиченко в своїх спогадах про І.Горбачевського, надруко-

ваних в “Лікарському віснику” (1958, № 9, ст. 2-15), звернув увагу на

те, що в українських академічних колах у Празі до проф. І.Горба-

чевського зверталися не інакше, як “Пане академіку”, а чеські про-

фесори і лікарі, як колишнього ректора Карлового університету в

Празі, титулували його: “Магніфіценція”.

“У перших часах свого перебування в Празі, – пише доктор

М.Шляхтиченко, – я бачив І.Горбачевського на різних українських

імпрезах. Знаючи президента Чехо-Словаччини Т.Масарика з фото-

графій, я був дуже здивований, коли бачив, що сам президент вша-

новує українські імпрези своєю присутністю. Скоро після цього я

довідався, що то був не Масарик, а проф. І.Горбачевський. До моєї

помилки спричинилося ще й те, що особу, яку я приймав за прези-

дента, зустрічали й проводжали на передні місця в залі справді з пре-

зидентськими почестями. Але так помилявся не тільки я. Трапляло-

ся декілька разів, що чеська публіка на вулицях Праги зустрічала

проф. Горбачевського оваціями, приймаючи його за президента Ма-

сарика. Вони обидва були високого зросту, стрункі, обидва носили

окуляри й подібні вуса і бороди. Але, крім зовнішньої подібності, ще

більше ріднила їх велич їхнього духа.

Здається, один лише українець, а саме проф. І.Горбачевський, міг

на своє бажання відвідувати професора Масарика приватно, без зголо-

шень до нього на авдієнцію як до президента держави. Вони обидва

Українці (зліва направо): проф. Я.Гонський, посол

України Р.Лубківський, секретар українського посольства

та проф. Р.Кравців знайомляться з публікаціями Горбачевського,

що розміщені на його письмовому столі в кабінеті

Українська делегація на святкуванні 110-річниці створення

проф. Горбачевським Чеського Інституту лікарської хімії в Празі

1994 р. Зліва направо: проф. Р.Кравців – ректор Львівської

ветеринарної медицини, посол України в Чехії Р.Лубківський,

проф. Я.Гонський – зав. кафедри медхімії Тернопільської медичної

академії ім. І.Горбачевського, проф. І.Головацький – зав. кафедри

біохімії Львівської академії ветеринарної медицини,

проф. І.Крамль – зав. каф. біохімії 1-го лікарського факультету

Карлового університету в Празі.

старшого віку, які після упадку української державності, опинилися

над Влтавою. Я абсолютно не знаю випадку, щоб Горбачевський ко-

мусь відмовив своєї допомоги в найрізнородніших формах, чи то у

формі грошової допомоги, чи захисті у чеської влади, де він на

підставі довголітнього перебування в Празі на визначному становищі

мав багато знайомих.

Одначе помогати другим – це річ небезпечна. В найліпшому разі

можна стрінутися з байдужістю: що було зроблене, йде в забуття. В

інших випадках той, що користає з помочі, обкидає болотом свого

добродія, щоб таким способом ліквідувати свої зобов’язання перед

ним. На жаль, і покійний познайомився з цим законом людської при-

роди, а всетаки ніколи не нарікав і дальше був готовий помагати.

Як щирому патріотові лежала йому на серці доля української нації.

До політики не мішався, бо вважав, що це не його діло, але працю-

вав там, де міг принести дійсну користь. З хвилиною, коли українсь-

кий університет перенісся з Відня до Праги, віддав йому усі свої сили,

а маючи зв’язки з найвищими особами в Чехословацькій державі,

спричинився у великій мірі до збереження єдиного дійсного україн-

ського університету.Так само, коли в році 1941 був покликаний до

життя медичний факультет у Львові, і для підкріплення українсько-

го елементу у професорському складі, провід звертається до Горба-

чевського з проханням перебрати кафедру медичної хімії, 88-літній

учений, та ще й хворий, дає свою згоду і обіцяє приїхати до праці,

якщо тільки дозволить йому на це підірване здоров’я”.

Дуже прикметною рисою вдачі Горбачевського була небуденна

скромність, яку підкреслює проф. фон Цейнек, вважаючи її загаль-

нонаціональною ознакою всіх українців (фон Цейнек – професор

медичної хімії Німецького університету в Празі, колега Горбачевсь-

кого – Я.Г.).

Треба відзначити, що наш учений без огляду на свої надзвичайні

успіхи в житті – перший і поки що останній міністер українець у

чужій державі – назовні старався все залишатися в тіні, не тільки не

підкреслюючи своїх заслуг, а навпаки, старався представити їх як

щось звичайне, природне, продиктоване ходом подій. Але за нього

промовляли у більш виразний та переконливий спосіб не слова, а

власні діла.

Що справді в’язало Горбачевського із силами української стихії –

так це його оптимізм, який у найтяжчих для нього хвилинах не давав

йому тратити рівноваги духа. Не думаймо, що його життєвий шлях

Конференція

з нагоди

110-річниці інсти-

туту лікарської

хімії. Делегати

слухають виступ

проф. Я.Гонського

Проф. І. Крамль

(в центрі)

знайомить колег

із України

із роботою

своєї кафедри

Христина Йойко

(друга зправа),

українка з Праги,

показує представ-

никам із України

кабінет проф.

І.Горбачевського

Говорив коротко, як часто говорять чехи, які виросли в Сілезії: його

манера висловлюватись стала причиною поширення багатьох вига-

даних історій, які насправді мали свої прообрази. Горбачевський був

дуже суворим професором. При опитуванні вимагав деталізованої

відповіді, у лабораторній практиці – лише точність. Непорядок не

терпів. Дбав про те, щоб з хімічними речовинами обходилися еко-

номно та дотримувалися правил безпеки. Закрутки від пляшочок з

реагентами не повинні були лежати на лабораторному столі.

Одного разу, коли побачив кількох студенток, які не дотримува-

лися його правил, сказав: дами, не кладіть закрутки на столи, по-

перше, це негарно, а по-друге, прийдете лагодити (клеїти) столи. З

1918 до 1929 р. кафедру медичної хімії у Празькому університеті

очолював учень проф. Горбачевського проф. Е.Форманек (1869-

1929 рр). За час головування Форманека на кафедрі працювали й інші

учні Горбачевського і проф. Карел Черни (1841-1922) та видатний

проф. Антонін Гамзік (1878-1963). Останній разом зі своїми учнями

написав у 30-х роках ХХ ст. (з проф. Вагнером і доц. Ріхтером п’яти-

томну книжку медичної хімії, яка виходила з концепцій закладених

проф.Горбачевським. Вона презентувала хімію між двома світовими

війнами.

Особливої уваги заслуговує спогади доктора, професора Івана

Мірчука про акад.Горбачевського, надруковані в газеті “Краківські

вісті” 1943 р., ч. 106 (844). І.Мірчук добре знав Горбачевського, бо

працював секретарем ректорату УВУ і, врешті, як приятель, що майже

до останньої хвилини життя покійного мав нагоду у тривалих роз-

мовах пізнати цінність його характеру. “Хочу підкреслити деякі риси

цієї небуденної особистості, – пише Мірчук, – яка саме через свою

небуденність була незрозуміла деколи для українського оточення.

Це була людина, що бажала абсолютно всім тільки добра і навіть

одиницям, які з незрозумілих причин робили їй пакості, ніколи не

хотіла шкодити. Почуття помсти було їй цілковито чуже. На підставі

більш як 20-літнього знайомства, можу сміло сказати, що мені не

відомий випадок, щоб покійний хотів колись комусь “віддячитися”,

хоч нагода для цього траплялася доволі часто. Дальшим наслідком

цього наставлення було глибоке бажання помагати усім, в першу чергу

своїм. Чи це були наші студенти, що “після сецесії” з Львівського

університету в більшій кількості зачастили до Праги, чи це були га-

лицькі втікачі, що в 1914 році зі страху перед москалями вимандру-

вали до Чехії, чи це були, врешті, політичні емігранти молодшого і

хто був молодий науковець та як далеко, з легкої руки проф. І.Горба-

чевського, він пішов. Я не шкодував, що пішов тоді на виклад проф.

Горбачевського, бо крім курйозу з його “співробітником”, мав я на-

году почути, як великі вчені просто викладають і як найскладніші

речі вони подають у найпростішій і найзрозумілішій формі.

Щодо родини проф.Горбачевського, то вона мала досить велике

помешкання, в якому одна з великих кімнат звалась “татовою кімна-

тою”. В ній містилась велика бібліотека, великий письмовий стіл та

декілька м’яких крісел. Тут професор працював і тут приймав своїх

відвідувачів. Поруч була його спальня. Обідав чи вечеряв з родиною,

але чорну каву йому подавали до його кімнати. Був він великим во-

рогом уживання алкоголю, але курив і любив чорну каву – одна і

друга найкращі якості. Робив собі цигарку з довгим мундштуком і

половину тютюну ножницями зараз же відрізував, але коли її вику-

рював, то робив знову цигарку. Думаю, що при такій містерійній

процедурі виготовлення цигарки він звик думати й відпочивати від

писання. Почерк мав характеристичний, але дуже чіткий.

Його помірковане, працьовите життя не було безтурботним. В

родині все хтось хворів і він тим дуже переймався, хоч на зовні того

не виявляв. Сам був ніби завжди здоровим, але кожного літа їхав до

Карлових Варів (Карлсбад), де користувався тамошніми джерелами.

Останній раз в 1938 р. передчасно залишив Карлові Вари і повернув-

ся до Праги у зв’язку з німецькою окупацією Судетів. Втрата можли-

вості лікування у Карлових Варах та нестача повноцінного харчу-

вання через воєнне лихоліття прискорили кінець життя того, хто свій

творчий геній і все своє трудове життя присвятив проблемам охоро-

ни і продовження людського життя.

Незадовго до смерті проф. І. Горбачевський відчув, що йому не

здоровиться і пішки пішов до клініки. А за пару днів, зовсім несподі-

вано, а саме 24 травня 1942 року, він помер на уремію. Варто згада-

ти, що проблема уремії цікавила професора ще в молодшому віці і

цій проблемі він присвятив свою публікацію: “Beitrage zur Lehre von

der Uramie”, (Medic. Jahrbacher, 1883)”.

Цікавий життєпис і оцінку діяльності Горбачевського залишив

Станіслав Березовський з Польщі, надрукувавши статтю під заголов-

ком “Іван Горбачевський – один із засновників біохімії”.

Передаємо скорочений виклад цієї статті.

“Іван Горбачевський народився 15.V.1854 р. у с. Зарубинці, неда-

леко від Тернополя. Син священика греко-католицького обряду, він

дичної академії ім. акад. І.Горбачевського – професор Ярослав Гонсь-

кий, від Світової федерації українських фармацевтичних товариств –

професор Любов Петрух, від Українсько-Австрійського центру Ака-

демії наук України – його керівник Роман Крип’якевич. Прислали

вітання: голова Західного наукового центру НАН України академік

Ігор Юхновський, посол України у Чехії Роман Лубківський, нау-

ковці із Запоріжжя Н.Василега Дерибас та Василь Скрипка.

З доповідями на конференції виступили члени НТШ, учені НАН

України та вищих навчальних закладів. Доповідь “Іван Горбачевсь-

кий – український діяч світового виміру” виголосив голова НТШ,

професор Олег Романів. Про те, як Прага прощалася з видатним ук-

раїнським ученим І.Горбачевським, розповів професор Михайло

Подільчак, а Ольга Юркевич поділилася спогадами про родину про-

фесора І.Горбачевського.

Професор Марія Ганіткевич доповідала про “Реальний шлях до

встановлення української хімічної термінології”. З доповіддю “Від

пуринів до вітамінів: науковий шлях професора Івана Горбачевсько-

го” виступив професор Іван Головацький.

З повідомленнями також виступили Р.Крип’якевич, професор

П.Джуль та професор Л.Петрух.

До ювілею І.Горбачевського за матеріалами І.Головацького

Львівська студія телебачення створила фільм під назвою “Забуті іме-

на. Академік Іван Горбачевський”. Він демонструвався на екранах

Українського та Львівського телебачення.

Учасникі конференції ухвалили звернення до відповідних інсти-

туцій у Чехії, Австрії та Баварії з пропозиціями встановити пам’ятні

знаки на честь професора І.Горбачевського в Карловому універси-

теті у Празі, у Віденському університеті, що тепер знаходиться у

Мюнхені.

ЗАХОДИ З ВІДЗНАЧЕННЯ ЗАСЛУГ І ПАМ’ЯТІ

АКАД. І.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

У часописі “Пороги”, 1994 р., № 3., ст. 6-7 (м. Прага) у статті

“Українець, шанований чехами” українка, яка проживає у Празі, Лідія

Райчинець наводить матеріал урочистого вшанування чеськими вче-

ними 110-ої річниці заснування чеської лікарської хімії та біохімії

академіком Іваном Горбачевським. Присутні були представники з

закінчив гімназію в Тернополі, а медичну освіту одержав у Відні 1880 р.

Ще будучи студентом 1874 р., І.Горбачевський розпочав працювати

на кафедрі хімії у проф.Шнейдера. 1875 р. він на кафедрі фізіології,

очолюваної проф. Е.Брюке у Відні, виконав перше дослідження про

вестибулярний нерв – “Uber den Nervus vestibuli”. У тому ж році Іван

Горбачевський дістав посаду спершу демонстратора, відтак асистента

кафедри хімії у професора, доктора Е.Людвіга. Хімії він присвятив

всю подальшу діяльність. Тоді, незважаючи на існування кафедр

медичної хімії, лекції з хімії для майбутніх лікарів читали на філо-

софських факультетах і екзамени приймали професори цих факуль-

тетів. Предмет охоплював відомості з органічної та неорганічної хімії

і був необов’язковим для студентів. Перу Івана Горбачевського нале-

жать роботи: “Про продукти розкладу альбуміноїдів” та “Про травлен-

ня еластину – Über das Verhalten des Elastins вeі der Pepsin verdanung”

(1882). Великим його науковим досягненням був синтез сечової кис-

лоти, одержаної ним шляхом змішування і сплавлення сечовини з

глікоколем. Попередники Івана Горбачевського, такі відомі учені, як

Ю.Лібіг, М.Ненцький та ін., не змогли одержати цієї речовини.

1883 р. він опубліковав свою працю “Beitrage zur Lehre von der

Uramie”. Основним змістом його наступних праць був пошук нового

метода, більш ефективного при синтезі сечової кислоти, ніж його

перший метод”. 1.Х.1883 р. Іван Горбачевський був вибраний екс-

траординарним професором Чеського університету в Празі на кафедрі

медичної хімії де, крім нього, працював тільки один ассистент. У

перші роки існування факультету Іван Горбачевський читав лекції з

фармакології. 1.ХП.1884 р. він отримав звання ординарного профе-

сора медичної хімії в тому ж університеті. Саме тоді починається

його багата і плідна наукова діяльність, яка збагатила медичну хімію

новими синтезами та хімічними сполуками. 1885 р. Іван Горбачевсь-

кий опубліковав працю про синтез сечової кислоти і метилсечової

кислоти, а через рік здійснив синтез креатиніну і зробив спробу по-

яснити з’яву сечової кислоти в організмі людини.

1887 р. Іван Горбачевський визначив структуру сечової кислоти,

а 1888 р. здійснив новий синтез сечової кислоти із трихлормолочної

кислоти та сечовини. Через рік були надруковані його праці “Про

виникнення сечової кислоти у ссавців”, “Про походження сечової

кислоти із ксантинових основ” і “Про появу лейкоцитів у ссавців”.

1892 р. він виконав роботу про теорію утворення сечової кислоти, а

1894 р. здійснив аналіз сечових камінців.

першим професором медичної хімії Карлового університету, розбу-

дував першу кафедру фізіологічної хімії в цьому ж університеті, ви-

ховав сотні фахівців, здебільшого чехів, словаків; продовжує і роз-

виває геніальні дослідження; публікує свої праці – в німецьких, чесь-

ких, польських та українських фахових часописах; кілька разів був

обраний деканом медичного факультету, а 1902-1903 рр. – ректором

Карлового університету в Празі, 1917 р – стає першим міністром здо-

ров’я Австро-Угорщини.

Третій період життя професора І.Горбачевського М.Зайцев іме-

нує українським, адже цей період був присвячений служінню винят-

ково, українській освіті, науці, культурі та розбудові основ держав-

ності України.

Горбачевський очолює працю, спрямовану на створення Україн-

ського вільного університету в Празі, викладає хімічні дисципліни

не тільки в УВУ, а й в Українській господарській академії в Подебра-

дах та в педагогічному інституті ім.Драгоманова в Празі.

Горбачевський зорганізовує і проводить у Празі українські нау-

кові з’їзди, продовжує свої наукові дослідження, публікує свої праці

в українських і чеських часописах, видає українською мовою 1924 р.

“Органічну хімію”, підготував до друку і “Неорганічну хімію”, але

не встиг надрукувати. Зорганізовує і відкриває “Музей визвольної

боротьби України”, створює “Комітет оборони Карпатської Украї-

ни” в Празі, опрацьовує українську хімічну термінологію.

Вшановують пам’ять про акад. Горбачевського і Наукове товари-

ство ім Шевченка та Товариство “Просвіта” у Львові. Зокрема, вже

на першій сесії відродженого НТШ у Львові 1990 році була виголо-

шена доповідь проф. І.Головацького про життя та наукову діяльність

акад. Горбачевського.

1992 р. було скликано наукову конференцію на вшанування 50-ї

річниці від дня смерті проф. І.Горбачевського. Її провели заходами

Головної управи Українського лікарського товариства у Львові, Нау-

кового товариства ім.Шевченка і Львівського медичного інституту.

У травні 1994 р. з нагоди 140-річчя від дня народження І.Горба-

чевського заходами біохімічної комісії НТШ було проведено наукову

конференцію, присвячену науковій та громадській діяльності ученого.

Конференцію привітали: від Західного наукового центру Націо-

нальної академії наук України – академік Володимир Панасюк, від

товариства “Україна” – історик Богдан Якимович, від наукової гро-

мадськості США – професор Павло Джуль, від Тернопільської ме-

Іван Горбачевський працював не тільки хіміком. 1889-1890 р.,

1894-1895, 1904-1905 і 1911-1912 рр. він був деканом факультету, а

1902-1903 рр – ректором Чеського університету в Празі. Він цікавив-

ся проблемою харчування населення і випустив кілька праць на цю

тему: “До питання вивчення харчування сільських жителів у Східній

Галичині”, “Про появу жиру в організмі тварин”, “Експерименталь-

не дослідження етіології пелагри”, “Про шкідливість застосування

денатурату і метилового спирту”. 1901 р. у роботі “Про дослідження

крові у судово-медичних випадках” Іван Горбачевський описав но-

вий метод ізолювання гематопорфіринів. 1904-1908 рр. він випустив

чотиритомне видання “Медичної хімії”. Ця праця може служити зраз-

ком наукового посібника і практичного підручника для лікарів. Можна

впевнено сказати, що Іван Горбачевський заснував першу наукову

школу біохіміків. Свої праці він писав чеською, німецькою, україн-

ською та польською мовами. Серед його учнів були професори Ема-

нуель Форманек, Карел Черни і Антоній Гамзік. У спогадах, присвя-

чених Антонію Гамзіку, Іван Горбачевський писав, що познайомив-

ся з ним в 1902 р., коли той почав працювати як демонстратор, а

пізніше як асистент кафедри медичної хімії.

У дореволюційні роки на території Австро-Угорщини Іван Гор-

бачевський у своїй політичній діяльності вишукував можливості

боротьби за волю українського народу. Він був провідником українців

в австрійському сеймі, виконуючи певні державні функції, а 1917 р.

став міністром охорони здоров’я Австрії. Переконавшись в немож-

ливості здійснення своїх політичних цілей, Іван Горбачевський в

липні 1918 р. відійшов від своїх обов’язків міністра.

Після Першої світової війни він повернувся в Прагу і був вибра-

ний професором Українського вільного університету, а потім став

його ректором, а наприкінці свого життя пішов на пенсію, яку при-

значив йому чеський уряд.

Іван Горбачевський підтримував контакти з українськими учени-

ми. 1925 р. його вибрали членом Академії наук УРСР. Радянський

уряд запропонував йому посаду професора в Харківському універ-

ситеті. Але похилий вік і стан здоров’я Івана Горбачевського не доз-

волили йому прийняти цю почесну посаду. До 1939 р. Іван Горба-

чевський працював в своєму кабінеті на кафедрі хімії, ним було опуб-

лікував 53 наукові праці. Остання з них (“Сучасний стан української

номенклатури неорганічної хімії”) вийшла в світ 1939 р.

Домашній кабінет

проф. Горбачевського

в Празі у Дейвицях,

вул. Кодумці ч.6. З

цієї кімнати був

виправлений похорон

професора

На цвинтарі

біля могили

І. Горбачевського

в Празі.

На передньому плані

(з тилу)

проф. Карел Кацл

В його лабораторію міг прийти кожний в будь-який час: профе-

сор цілий день проводив на роботі. Під час досліджень харчових

продуктів Іван Горбачевський пригощав своїх гостей різними дієтич-

ними стравами, аби вони знали, як потрібно вживати дієту. Для своїх

учнів він був найбільшим і вірним другом: позичаючи їм гроші для

оплати екзаменів, Іван Горбачевський ніколи не просив їх віддавати”.

У своїх споминах проф.Українського вільного університету Ми-

кола Зайцев вважає, що Іван Горбачевський займає почесне місце

серед українських науковців.

Він стверджує, що над синтезом сечової кислоти працювало ба-

гато визначних німецьких хіміків і до Горбачевського, але заслуга

першого синтезу належить – таки йому. Вже після Горбачевського –

цілий ряд визначних німецьких хіміків, зокрема, Лібіг, фон Байер,

Еміль Фішер, Розен та інші – продовжували започатковану Горба-

чевським працю, досліджували інші методи синтезу й властивості

сечової кислоти та запропонували три структурні ізомерні формули

для неї.

М.Зайцев цілком слушно відзначає, що, оцінюючи праці Горба-

чевського як дослідника, треба мати на увазі, що свої відкриття вче-

ний зробив тоді, коли ще не існували сучасні фізичні методи дослід-

жень, наприклад, ультрафіолетова чи інфрачервона спектроскопія,

хроматографія, а тим більше – радіографія, що основана на визна-

ченні так званих “помічених” атомів елементів (ізотопів).

“Підсумовуючи наукову і педагогічну працю професора Горба-

чевського, стверджуємо, – пише Зайцев, – що вона тривала 67 років –

від його першої публікації 1875 р. (тоді ще студента медицини) до

його смерті в Празі 24 травня 1942 р.” У життєвому і творчому шля-

ху Горбачевського він виділив три періоди:

Перший період – це дитинство і юність майбутнього науковця,

що охоплює час навчання у Тернопільській гімназії та студії на ме-

дичному факультеті Віденського університету і характеризується

підвищеним потягом до знань з історії рідного краю та його видат-

них діячів (Шевченка, Куліша, Котляревського). Його талант і

здібності втілювалися в організаційній праці таємного гуртка “Гро-

мада”, що діяв у гімназії, а пізніше у роботі студентського товари-

ства “Січ”, у Відні. Вершиною цього періоду можна вважати науко-

ву працю про вестибулярний нерв.

Другий період – так званий чесько-німецький. Протягом цього

періоду, що тривав 34 роки з 1883 по 1917 рр., Горбачевський стає

І.Горбачевському 80 років.

Портрет намальований художником Сергієм Маком

різних наукових центрів Чехії і Словаччини. Українську громаду з

Праги представляли доктор Христина Йойко – співробітниця інсти-

туту лікарської хімії та біохімії Карлового університету в Празі та

філолог, педагог і літературознавець того ж університету доцент Те-

тяна Беднаржова. Українську делегацію на конференції представля-

ли: посол України в Чеській Республіці Роман Лубківський, радник

посольства Олександр Медовников, а також гості з України: ректор

Львівської академії ветеринарної медицини, проф.Роман Кравців,

завідувач кафедри біологічної хімії Тернопільського медичного інсти-

туту ім. академіка І.Горбачевського, доктор медичних наук, профе-

сор Ярослав Гонський та зав.кафедри біохімії Львівської академії

ветеринарної медицини доктор біологічних наук, професор Іван Го-

ловацький.

Чеська наукова громадськість офіційно засвідчила свою пошану

і вдячність засновникові чеської лікарської хімії та біохімії україн-

цеві проф.Іванові Горбачевському. У вітальних промовах тепло, з

щирістю та вдячністю згадували нашого співвітчизника науковці й

педагоги Чехії, Словаччини. Представники 1-го інституту лікарської

хімії та біохімії медичного факультету Карлового університету, зок-

рема директор інституту Іржі Крамл підкреслював вагомий внесок

академіка Івана Горбачевського у розвиток чеської науки і освіти,

його заслуги в заснуванні чеської лікарської хімії та біохімії.

Гості з України зазначали, що І.Горбачевський належить не тільки

чеській, а й усій світовій науці та поділилися враженнями від свят-

кування 140-ої річниці з дня народження акад. І.Горбачевського в

Україні.

У часописі “Україна і світ” (1999, № 19, ст. 10) на честь 145-річчя

від дня народження академіка Івана Горбачевського поміщена заміт-

ка Ігоря Голода під заголовком “Міністр Австро-Угорщини народив-

ся на Тернопільщині”.

Автор зазначає, що титулів, скільки мав проф.Іван Горбачевсь-

кий не мали навіть Володимир Вернадський та Іван Пулюй. Науковці

та медики всього світу вперше дізналися про біохіміка Горбачевсь-

кого 1882 р. з його праці “Synthese der Harnsaure” (синтез сечової

кислоти), надрукованій в німецькому журналі “Monatshefte fur

Chemie”. Та цим науковий здобуток вченого не вичерпується. Згодом

він здійснює ще ряд оригінальних синтезів та експериментальних

досліджень, дуже важливих для практичної медицини й світової на-

уки взагалі.

світі. Саме тому вважав за моральний обов’язок взятися за перо, щоб

розповісти нашим співвітчизникам про цю славну родину і її пред-

ставників.

Не можу не згадати про ще одну подію 1994 року (140-й рік від

народження Івана Горбачевського).

Саме у Києві відбувався український біохімічний з’їзд. Коорди-

наційна рада Всеукраїнського біохімічного товариства, знаючи, що

Тернопільській медичній академії рішенням уряду присвоєно почесне

звання імені Горбачевського, доручила мені виступити на форумі

біохіміків з промовою про життєвий і творчий шлях ученого. З’їзд

проводили на базі Українського сільськогосподарського і ветеринар-

ного університету, ректором якого був проф., академік Д.Мельничук

Центральна зала університету була переповнена учасниками – моло-

дими і старшими. Форум розпочався моєю доповіддю на 30 хв. “Про

життєвий і творчий шлях акад. І.Горбачевського”. Зала слухала, за-

таївши дихання. Після доповіді люди встали і довго аплодували на

знак вдячності за вперше почуте. В час перерви делегати з’їзду підхо-

дили до мене, тиснули руки, цілували із сльозами на очах. Так ук-

раїнці реагували на вперше почуте ім’я акад.Горбачевського, який

користувався у світі великою популярністю за свої наукові відкриття

та праці.

ІВАН ГОРБАЧЕВСЬКИЙ

І ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

15-го травня 1999 р. минуло 145 років від дня, коли в сім’ї свяще-

ника із села Зарубинці Збаразького району народився хлопчик, якого

назвали Іваном. У майбутньому він стане великим ученим зі світо-

вим ім’ям, міністром здоров’я, академіком, принесе славу чеській,

австрійській, німецькій і, звичайно, українській науці. Праці Горба-

чевського широко відомі в науковому світі, вони викликають захоп-

лення та вдячність народові, що його породив.

Але на батьківщині, якій присвятив ціле своє життя, про Горба-

чевського знали дуже мало: ім’я його було вилучено із вжитку, не зга-

дувалося, в найкращому разі про нього мовили лише у вузькому колі

спеціалістів, коли не могли обійтися без визнання його пріоритету.

Тільки з проголошенням незалежності Української держави на-

стала можливість відновити історичну правду та пам’ять про І.Гор-

Поздоровлення І.Горбачевського з нагоди 70 років

Наша наукова громадськість повинна порушити питання перед

ЮНЕСКО, аби 2004 рік відзначити у світі, як рік академіка Горба-

чевського, бо, власне, академік сприяв поступові всього людства і

готував наукові та лікарські кадри для – чехів, словаків, австрійців,

німців, поляків, євреїв та інших. Його наукові відкриття випередили

найбільших европейських авторитетів щонайменше на 15 років, його

наукові праці ще й досі є неперевершеними і не втратили наукової

значимості. Про це найпереконливіше сказав 1953 року французь-

кий вчений біохімік Кост: “Праці проф. І.Горбачевського із штучно-

го синтезу сечової кислоти та біосинтезу в організмі ще і досі є непе-

ревершеними”.

ЯК Я ПРИЙШОВ ДО ГОРБАЧЕВСЬКОГО

Першу згадку про І.Горбачевського отримав в 1965 р. з книжки

“Основи біохімії” Івана Савицького, де одним реченням сказано, що

сечова кислота вперше синтезована українським дослідником Іва-

ном Горбачевським.. Наступні відомості прийшли до мене із газети

“Прикарпатська правда”, яка виходила за радянських часів у м. Івано-

Франківську. За 18.Х.1967 р. у газеті була надрукована коротенька

замітка “Дар музею”, де написано, що до краєзнавчого музею м. Іва-

но-Франківська завітав добродій Олексій Антонович Балицький і

приніс у дарунок скульптурний портрет ректора Карлового універ-

ситету у м. Празі Івана Горбачевського. Скульптура виготовлена ви-

хідцем із м. Долини Бринським. Оригінал скульптури зберігають у

Празькій академії мистецтв. Друзі митця за свій кошт відлили копію

цього твору і подарували Івано-Франківському краєзнавчому музею.

Ось така скромна довідка про І.Горбачевського, а більше – про скуль-

птора. А хто такий цей ректор Карлового університету громадськість

в часи тоталітаризму не могла знати. Тільки пізніше я дізнався, що

І.Горбачевський – уродженець Тернопільщини, був першим міністром

здоров’я в Австро-Угорщині. Так по крупинці приходили до мене

знання про людину, яка є гордістю і славою української нації.

Значно збагатив свої знання про І.Горбачевського, дякуючи до-

центу. Празького Карлового університету пані Тетяні Беднаржовій,

яка збирала в архівах матеріали про життя української інтелігенції в

діаспорі. Саме завдяки їй я познайомився листовно із внучкою Анто-

на Горбачевського, яка проживає в Торонто. Відомості, одержані від

пані Ірени-Романи Носик, значно розширили мій кругозір про роди-

ну Горбачевських і її роль у розвитку науки та культури в Україні та

Меморіальна дошка

із зображенням

Горбачевського подарована

Тернопільською медичною

академією селу Зарубинці

на честь 145-ліття

І.Горбачевського

Поштовий

конверт України

із зображенням

академіка проф.

І.Горбачевського.

Погруддя

проф. І.Горбачевського

роботи скульптора

М.Бринського в Галичині.

Оригінал знаходиться

в Чеській академії наук;

копії – у Івано-Франківському

та Тернопільському

краєзнавчому музеях

У 1917 р. він погодився стати першим міністром здоров’я Австро-

Угорщини, сподіваючись, що зможе допомогти своїм знедоленим зем-

лякам, бо знав, що найбільше з усіх австрійських країв була знищена

війною Східна Галичина, в якій за словами Горбачевського, роками

газдували російські армії. “Тому зруйновані до тла були цілі оселі та

зрівняні з землею, знищені комунікації, знищено або забрано все, що

можна було потребувати; в краю поширювалися епідемії, страшно

панував туберкульоз і венеричні хвороби, лікарів і ліків, особливо в

селах не було” – так характеризував ситуацію і побут галичан Іван

Горбачевський. Але лиху, яке завдали галичанам східні “брати-слов’я-

ни”, не дозволили зарадити західні. Поляки перешкоджали навіть

поїздці міністра-українця в Галичину, яку австрійський уряд пообіцяв

віддати їм. Саме після того, як уряд відхилив вимогу українських пар-

ламентарів поділити Галичину на польську і українську частини, Гор-

бачевський демонстративно подав у відставку. Цим він ще раз, про-

явивши велику мужність, показав відданість своєму народові і своїй

Батьківщині. Тому пам’ять про Горбачевського не тільки як всесвітньо-

відомого вченого, але і як великого сина України буде вічною.

24 червня 1995 р. в Тернопільському медичному інституті відбу-

лося урочисте відкриття меморіальної таблиці з погруддям відомого

на Заході, але промовчуваного в радянській Україні, вченого світової

слави, лікаря-біохіміка, академіка Івана Горбачевського.

Ректор інституту, привітавши з цією подією колектив співробіт-

ників та студентів, підкреслив велич постаті цього вченого, першого

міністра здоров’я Австро-Угорщини, ректора Карлового університе-

ту в Празі.

Один з професорів у своєму виступі сказав, що відкриття пам’ят-

ної таблиці з погруддям Івана Горбачевського символізує спокуту-

вання боргу перед великим вченим, вихідцем із нашого краю, який

все своє життя присвятив служінню науці і українському народові.

За тоталітарного радянського режиму ім’я Івана Горбачевського не

згадувалось. Ось чому ще три роки тому, коли на вченій раді інститу-

ту обговорювалося питання про присвоєння медичному інститутові

імені акад. І.Горбачевського, знайшлися професори, які голосували

проти, хоча це вже було після проголошення незалежності України.

Крім ректора і професорів, до слова був запрошений член пре-

зидії Світового конгресу українців доктор Василь Верига, який при-

вітав зібрання від президії світового конгресу українців (СКУ) та

підкреслив, що після століть замовчування та присвоювання україн-

ських учених панівними націями, настав час, щоб імена їхні були

повернуті українському народові, часткою якого вони є. До таких

вчених зі світовим ім’ям належать Горбачевський, Остроградський,

Пулюй та багато інших.

З коротким словом виступив також голова обласної організації

Спілки письменників України Петро Тимочко та тернопільський

мистецтвознавець Ігор Герета.

У травні 1994 р. Тернопільська державна медична академія разом

зі Збаразьким осередком “Просвіти” урочисто відзначали 140-ліття

І.Горбачевського в його родинному гнізді, в селі Зарубинці, що на

Збаражчині. В урочистій академії взяли участь професори, студенти

медичної академії, представники обласної, районної влади та гро-

мадськості. Було проведено богослужіння, заслухані доповіді та ви-

ступи художньої самодіяльності студентів. Виготовлено пам’ятну

таблицю із погруддям І.Горбачевського, яку тимчасово через брак

місця встановили у сільській раді. Відкриваючи урочини, ректор

медичної академії, проф.Ковальчук Л.Я. підкреслив, що ця подія стала

можливою тільки у вільній Україні, адже за часів радянської системи

про Горбачевського не чула навіть пересічна більшість його краян.

Звертаючись до земляків і односельців Івана Горбачевського, про-

фесор Ярослав Гонський сказав: “Ваше село завдяки Івану Горба-

чевському стало відомим у всьому світі. 1994 року на конференції,

присвяченій 110-ій річниці заснування Іваном Горбачевським інсти-

туту біохімії у Празі, мені доводилося чути з уст чехів багато раз

слово “Зарубинці”. У Вашому селі, на сцені, я вдруге веду мову про

Горбачевського як великого нашого співвітчизника. В чому полягає

феномен І.Горбачевського, чому ми українці так пізно згадали про

нього, хоча на Заході його добре знають і шанують як великого вче-

ного? Цікаво, що, проживши 88 років життя, він понад 60 літ перебу-

вав поза межами України, але все життя він жив і творив в ім’я Ук-

раїни, переживав її болі і труднощі. Чехи, які з 1918 року відновили

свою державність, по-доброму заздрили українцям за Горбачевсько-

го і вважали його своїм чеським вченим, говорили, як мало серед

них таких людей, щоб так вірно служили своїй батьківщині, як про-

фесор І.Горбачевський – Україні”.

Ім’я І.Горбачевського належить не тільки Зарубинцям, Збаражу

чи Тернопільщині, це – слава всієї України, це вселюдська постать,

яка своїм талантом та працею служила світовій цивілізації і насам-

перед українцям, але не менше і чехам, австрійцям, німцям, полякам.

бачевського. Вже у 1991 р. науковці нашої академії висунули ідею

про доцільність присвоєння нашому вищому навчальному закладові

імені великого вченого. З цією метою зорганізували спеціальну нау-

кову конференцію, матеріали якої були надруковані в збірці “Украї-

на і світова наука”. Вчена рада академії за підтримки облдержадмін-

істрації звернулася до Міністерства охорони здоров’я та Кабінету

Міністрів України з проханням присвоїти нашій академії (тоді ще

вона називалася інститутом) ім’я академіка І.Горбачевського, аби

увіковічнити його пам’ять та відновити історичну правду про мужа,

що зробив великий вклад у розвиток світової науки та розбудову

Української державності. Нарешті, перемагаючи всякі штучні пере-

пони, в липні 1992 р. Тернопільська державна медична академія

згідно з постановою Кабінету Міністрів була титулована іменем ака-

деміка Горбачевського. Повідомлення про цю подію було зустрінуте

із задоволенням науковцями та громадськістю міста і області. Ми це

розцінювали, як перший скромний внесок у пам’ять великого земля-

ка, його таланту, праці. Трохи пізніше на честь 140-річниці від дня

народження вченого на фасаді адміністративного корпусу нашої ака-

демії була встановлена меморіальна дошка з барельєфним зображен-

ням академіка І.Горбачевського, а студенти-випускники 1992 р. на

знак вдячності своїм учителям за знання поставили за власні кошти

у вестибюлі академії пам’ятне погруддя великого вченого.

З метою поглиблення знань та відновлення правди про нашу на-

ціональну історію і науку в академії проводили наукові конференції

професорсько-викладацького складу та студентські на курсах і гру-

пах. Вчена рада встановила дві стипендії імені академіка І.Горба-

чевського, які надаються студентам, що поєднують відмінне навчан-

ня з громадською та науково-дослідною роботою. Представники ака-

демії виступали на радіо, телебаченні і в пресі, висвітлюючи науковий

та життєвий шлях ученого.

У музеї академії виділено куток, де розмістили експонати, пов’я-

зані з іменем акад. І.Горбачевського.

145-річницю від дня народження академіка І.Горбачевського

відзначили на державному рівні. В навчальних закладах області про-

водили бесіди зі студентами та учнями про життя, наукову і громадсь-

ку діяльність академіка І.Горбачевського. В бібліотеках області

зорганізували виставки літератури про акад. Горбачевського. Одну з

вулиць у м.Тернополі названо іменем акад. Горбачевського.

Іван Горбачевський залишив урядове крісло, але не наукове.

Більше того, тепер усі свої зусилля він спрямував, власне, на розвій

української науки. 1921 року стає професором кафедри хімії щойно

створеного у Відні Українського вільного університету, а через два

роки – ректором такого ж закладу в Празі. Викладав він одночасно

хімію і в Українській господарській академії в Подебрадах. Варто

зауважити, що Іван Якович був дійсним членом Академії наук УРСР,

дійсним і почесним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка.

Іван Горбачевський прийшов на цей світ у білопінні травня і в

тому ж місяці через 88 років він знайшов вічний спочинок. На жаль,

не на рідній землі. Його поховали на цвинтарі св. Матвія у Празі.

Рівно на півстоліття, по суті, в радянській Україні поховали і його

добрі справи. 1992 року професор Ярослав Гонський запропонував

присвоїти ім’я Івана Горбачевського Тернопільській державній ме-

дичній академії. Тодішній ректор ВНЗ, професор Іван Сміян поста-

вив цю пропозицію на голосування на вченій раді. Сім професорів

були проти. Ярослав Гонський каже, що радше з маловідомості, ніж

з якихось інших причин вони не віддали свої голоси. Нині Іван Гор-

бачевський повернувся до Тернополя у бюсті в стінах медакадемії, в

імені цього вищого навчального закладу.

Тернопільська державна медична акдемія ім. Івана Горбачевсь-

кого готується гідно зустріти 150-річчя видатного вченого. Як зазна-

чив ректор, член-кореспондент України, професор Леонід Коваль-

чук, до цього ювілею передбачили чимало заходів. Окрім проведен-

ня наукової конференції, бесід, виставок літератури про життя,

наукову та громадську діяльність академіка, у планах – відремонту-

вати хату-садибу в селі Зарубинці Збаразького району, де народився

Іван Горбачевський, та відкрити тут музей. Коло морфологічного

корпусу Тернопільської медакадемії постане пам’ятник Іванові Яко-

вичу. Його портрети з’являться на поштових марках і конвертах, ме-

далі, які вручатимуть за успіхи науковцям і студентам. За відмінне

навчання та активну громадську роботу для студентів медакадемії

визначили дві стипендії імені Івана Горбачевського. Можливо, зоб-

раження відомого українця з’явиться на викарбуваних гривневих

монетах. Принаймні з такою пропозицією звернулися до Кабінету

Міністрів України.

На урочини, присвячені 150-річчю з дня народження академіка

Івана Горбачевського, прибудуть представники з Українського вільно-

го університету в Мюнхені, Карлового університету в Празі, Австрій-

У медичній академії була проведена наукова конференція, при-

свячена 145-ій річниці від дня народження І.Горбачевського. Приуро-

чені цій події були також теле- і радіопередачі, публікації в газетах,

приурочені до цієї події.

Відбулася урочиста академія в селі Зарубинці Збаразького райо-

ну, яка розпочалась церковною літургією та посвяченням пам’ятної

дошки в пам’ять І.Горбачевського. На урочистостях прозвучали вис-

тупи ректора та професорів академії, святковий концерт студенти

медики зорганізували.

Виступаючи на урочинах, ректор Тернопільської медичної ака-

демії ім.акад.Горбачевського сказав: “Ми зібралися такою громадою

на урочинах з дня 145-ої річниці від народження, хоча ювілейна дата

буде відзначатися 2004 року – це буде 150-ти ліття І.Горбачевського.

Тому наша сьогоднішня зустріч може розглядатися як своєрідна ре-

петиція до ювілею. І.Горбачевський як науковець, педагог, громадсь-

кий діяч мав багато титулів (професор, академік, міністр народного

здоров’я, член НТШ, радник цісаря, ректор Чеського університету і

т.д.), навіть більше, ніж славнозвісний академік, перший президент

УА Н , В.Вернадський або проф. Пулюй.

У чому ж полягає феномен І.Горбачевського, чому ми, українці,

із запізненням почали говорити про нього, хоча науковий світ визнав

і захоплювався ним ще за його життя? Щоб відповісти на це запи-

тання, треба розглянути його життєвий і творчий шлях і звернути

увагу на епоху та обставини, в якій він жив.

Тернопільська медична академія вирішила відбудувати напівзруй-

нований будинок (церковне приходство) в с. Зарубинці, поставити

там пам’ятник та відкрити музей ім. І.Горбачевського. Передбачено,

що до 150-літнього ювілею буде поставлений пам’ятник Горбачевсь-

кому в Тернополі, будуть замовлені іменні медалі ім.Горбачевського,

поштові конверти із зображенням портрета Горбачевського.

Студентка Тернопільської державної медичної академії ім. акад.

Горбачевського Наталя Волотовська, ознайомившись із життям і твор-

чим шляхом великого вченого, присвятила йому свою поему. Наво-

димо ХІІ розділ поеми “Горбачевський” під назвою “Ностальгія”.

Ці віршовані рядки аманіфестують ставлення і вдячність моло-

дого покоління українців своїм попередникам, які проклали перші

борозни на шляху до створення української незалежності.

вивчення метаболізму азотистих сполук і патології пуринового об-

міну, зокрема подагри. Плідно працював Іван Якович у галузі епіде-

міології, гігієни, загальної хімії, судової медицини, токсикології, а

1885-1887 роках запропонував ще два способи синтезу сечової кис-

лоти та встановив: джерелом її утворення в організмі є пуринові ос-

нови, що виникають унаслідок ферментативного розкладу складних

білків-нуклеопротеїнів.

Досліджуючи поширеність пелагри, вчений геніально передба-

чив, що причина хвороби пов’язана з ненадходженням до організму

певних компонентів їжі, які 1912 року назвали вітамінами. Іван Гор-

бачевський також багато працював над проблемою оздоровлення

природного середовища Праги. Його наукові розробки та рекомен-

дації допомагали в профілактиці пражан на черевний тиф.

Протягом 1904-1908 років учений видав чеською мовою підруч-

ник з хімії та фізіологічної хімії у чотирьох томах. Взагалі він – ав-

тор майже п’ятдесяти наукових праць, значна частина яких не втра-

тила свого наукового значення донині.

Підручник з органічної хімії Івана Горбачевського вийшов і укра-

їнською мовою. Принагідно зазначити, що вчений доклав великих

зусиль для створення й становлення Українського лікарського товари-

ства при науковому товаристві ім. Т.Шевченка, був його першим по-

чесним головою. Саме це товариство взялося за дослідження стану

здоров’я краян, порушувало питання про відкриття Українського уні-

верситету у Львові, розробляло українську медичну термінологію.

Іванові Горбачевському судилося стати першим міністром охо-

рони здоров’я в Європі. Таке відомство було зорганізоване спочатку

в Австро-Угорській імперії. Вже згодом з’явилося у Німеччині,

Франції, Англії. Відомо, що у справі створення подібного міністер-

ства за досвідом до Івана Яковича приїжджав і представник Укра-

їнської Народної Республіки. Міністр-українець радо поділився пла-

нами організації урядового підрозділу.

Щоправда, лише рік Іван Горбачевський мав міністерський порт-

фель. Досліджуючи стан справ у відомстві, він виявив у Східній Га-

личині епідемії, нестачу лікарень, медикаментів... Результати своїх

досліджень і програм ліквідації наслідків війни австрійців з росіяна-

ми урядовець оприлюднив у парламенті. Але натикається на нерозу-

міння цих проблем насамперед від польських представників, тож

подає у відставку. Варто зазначити, що Іван Якович був довічним

членом палати австрійського парламенту.

“НОСТАЛЬГІЯ”

І.Горбачевському

У Зарубинцях знову весна

Знову ластівка в’є гніздечко.

Немов Україна, одна –

Так далеко… І так недалечко

Як легко від неї піти!

Як важко вернутись потому

Крізь чужинські краї і світи,

До свого гніздечка – додому!

Все при Вас: і дружина, і діти,

І наука приносить розраду.

В Празі сонце так само світить,

В Празі є українська громада:

Земляки тут на кожному кроці.

Такі самі небо й земля.

Та чомусь, мов сльоза у оці,

Лебедить Україна здаля.

Ясенами крилатими кличе,

Великоднім співом бринить,

В неї – вашої мами обличчя,

В неї серце за вами болить.

Недосяжна, найбільша мріє,

Що являється тільки у снах…

– Рідні Мілю.. Олю.. Маріє…

– То остання…моя… весна.

А ще ностальгія, мов спрага,

Не покине вас до останку…

Травень. Рік сорок другий. Прага.

Хтось, будь ласка, поставте крапку.

МІЖНАРОДНИЙ РІК

АКАДЕМІКА ІВАНА ГОРБАЧЕВСЬКОГО

Нинішній рік ЮНЕСКО визнало роком академіка Івана Горба-

чевського. Ім’я цього видатного українця в радянський час було мало

знайоме навіть у Галичині. Професор-біохімік Тернопільської медич-

ної академії Ярослав Гонський зацікавився життєвим і науковим шля-

хом Горбачевського ще у шістдесяті роки минулого століття. Працю-

ючи асистентом в Івано-Франківському медінституті, 1962 року на

його очі потрапила невеличка замітка в місцевій газеті, де повідом-

лялося, що в дар музею було передано копію погруддя Івана Горба-

чевського, українця за походженням, ректора Карлового університе-

ту в Празі. Автором цього бюста був прикарпатець Бринський. Ори-

гінал зберігався в чеській столиці.

Згодом Ярослав Гонський у підручнику “Біохімія” знайшов ску-

пий рядок, що український дослідник Іван Горбачевський уперше в

світі синтезував сечову кислоту. Ярослав Іванович з того часу став

активно, як каже, йти до Горбачевського, тобто по крупинках збира-

ти матеріали, що висвітлювали життєпис видатного вченого.

З’ясувалося, що Іван Горбачевський прийшов на білий світ квіту-

чої травневої пори 1854 року в селі Зарубинці (нині Збаразький рай-

он Тернопільської області). Навчався згодом у гімназії м.Тернополя,

великі успіхи показував в опануванні природничих дисциплін. По-

неволення українців теж не могло не розбурхувати його юнацьку

душу. Він став членом нелегального гуртка “Громада”, який мав за

мету будити в народі національну свідомість. Доля даруватиме Іва-

нові Яковичу наукове визнання, кар’єру за межами рідної землі, але

він завжди буде просто українцем, з болями й тривогою, з бідами й

знедоленістю краян.

Іван Горбачевський закінчив 1875 року медичний факультет

Віденського університету. В цьому ж закладі починав свою викла-

дацьку діяльність. Згодом місцем його праці стає інститут лікарської

хімії. Тут 1882 року він уперше синтезував сечову кислоту із сечови-

ни та амінокислоти гліцину. Це було відкриття світового значення.

Після такого наукового успіху 29-річного асистента запросили на

посаду професора медичного факультету Празького університету.

Через три роки вчений опублікував працю про синтез креатині-

ну, 1889-1891 роках відкрив фермент ксантиноксидазу. Як каже про-

фесор Ярослав Гонський, праці Івана Горбачевського започаткували

Адміністративний корпус Тернопільської державної медичної

академії ім. І.Горбачевського (зправа від входу меморіальна

дошка із зображенням І.Горбачевського).

Морфологічний

корпус

Тернопільської

державної

медичної академії

Студентський

профілакторій

"Червона калина"

Ректор медичної академії ім. І.Горбачевського чл.кореспондент

АМН, професор Л.Ковальчук (на фото другий зправа) проводить

ділову розмову з професором із Австрії І.Гуком (третій зправа).

Техніку ведення

наркозу вивчають

студенти 3-го курсу

на кафедрі загальної

хірургії.

Студенти І-го курсу

медичного факультету

на лекції.

ського національного університету. З нетерпінням чекають і на приїзд

онучки рідного брата вченого Антона – Ірини-Романи Носик. Вона –

мистецтвознавець, графік, мешкає в канадському місті Торонто.

Професор Ярослав Гонський підтримує з пані Іриною-Романою

найтісніші зв’язки. Для поповнення музейних експонатів у медака-

демії і в селі Зарубинці з-за океану надійшли раритети. Ярослав Іва-

нович не без хвилювання показує друкарську машинку, яку Іван Гор-

бачевський подарував своєму братові, відомому правнику, послу (де-

путатові) до австрійського парламенту Антонові Горбачевському. А

ось пам’ятний адрес, який соратники, українська наукова еліта вру-

чили академіку 15 травня 1924 року в день його сімдесятиріччя. Донь-

ка Антона Горбачевського – Лідія чудом зберегла п’ять вишивок, що

були свого часу в хаті Горбачевських. Відпечатуємо інший пакунок з

Канади. У ньому – п’ять вишитих фіранок. Пані Ірина-Романа Но-

сик пише, що саме ними були прибрані вікна та двері кімнат і їдальні

в зарубинській оселі. Серед речей – і серветка, вишита донькою Іва-

на Горбачевського – Ольгою під час учителювання на Закарпатті, а

також скатертина на 24 персони з особистими ініціалами Мальвіни

Горбачевської. А ще – з численних надісланих фотографій усміхається

чи то в серйозній задумі дивиться на нас молодий і в поважних ро-

ках Іван Горбачевський. Ці знімки стали непідвладні часові. Як, зреш-

тою, й ім’я видатного українського вченого, громадського діяча. До

нас повернулася пам’ять про нього, а серце сповнилося гордістю,

що маємо так багато талановитого цвіту науки.

Микола ШОТ

НАУКОВИЙ ПОСТУП ІВАНА ГОРБАЧЕВСЬКОГО

Академік Іван Горбачевський залишив у спадок світовій науці

чимало наукових праць, які і досі не втратили своєї цінності, викли-

кають захоплення і подив біохіміків. Потяг до знань, пошук істини в

нього проявилися ще в шкільні роки під час навчання в Терно-

пільській гімназії. Цьому сприяла його участь в учнівському таємному

гуртку “Громада”. Члени гуртка читали і твори Т.Шевченка, П.Кулі-

ша, І.Котляревського, ставили за мету будити національну свідомість

та пізнати історичне минуле свого народу. Але вперше на наукову

стежку він вступив, будучи вже студентом і одночасно працюючи

здоров’я, яка вимагала від нього великої повсякденної праці. Але цей

науковий підхід до одержання нових способів і джерел повноцінних

продуктів харчування людини, започаткований проф. І.Горбачевсь-

ким, продовжили деякі науковці світу. І нині це питання є дуже акту-

альним, позаяк значній частині людства не вистачає повноцінного

харчування, зокрема білкової їжі. Геній Горбачевського був спрямо-

ваний на розв’язання цієї проблеми ще 1917 р.

З розпадом Австро-Угорської імперії Горбачевський став актив-

ним учасником створення ЗУНР, розробив програму охорони здоров’я

для УНР, зорганізовує відкриття Українського вільного університету

у Відні та Празі. 1923-1924 та 1931-1935 рр. обіймав посаду ректора

Українського вільного університету. 1924 році видав у Празі перший

університетський український підручник “Органічна хімія”, багато

працював над українською науковою хімічною термінологією. Як

учений зі світовим іменем був обраний академіком Всеукраїнської

академії наук (ВУАН) 1925 року. В Празі заснував і був головою уп-

рави товариства “Музей визвольної боротьби України”. Підготував

численний загін лікарів і науковців для України. 1926 та 1932 рр. –

зорганізував та провів перший та другий українські з’їзди в Празі.

З проголошенням незалежності Карпато-Української держави

1939 р. зорганізував в Чехії комітет оборони Карпатської України

(сучасне Закарпаття – Я.Г.).

Тривалі роки Горбачевський був професором органічної хімії

Українського вільного університету в Празі та кілька років його рек-

тором. Він був також професором органічної хімії в Українській Гос-

подарській Академії в Подебрадах. Наукова спадщина Горбачевсь-

кого нараховує понад 50 праць, опублікованих німецькою, чеською

та українською мовами.

Велике значення для розвитку української науки і культури мали

праці академіка І.Горбачевського з української наукової хімічної тер-

міналогії. Цій проблемі він присвятив багато часу і праці. В 1-ому

українському підручнику “Органічна хімія” (1924 р.) подає ширше

тлумачення свого підходу впровадження української хімічної термі-

нології. 1927-1928 рр. Горбачевський головував у номенклатурній

хімічній комісії при Українській господарській академії (УГА) в По-

дебрадах, що розробляла принципи української хімічної термінології,

опубліковані в “Протоколі” від 4 січня 1928 р. (Наукові записки УГА,

т.П, 1929 р.). Членами цієї комісії були професори – хіміки УГА, го-

лова комісії – Євген Чикаленко. Остання праця І.Горбачевського “Те-

демонстратором на кафедрі лікарської хімії професора Людвіга. Тут

22-річний студент 1875 р. вперше виконав самостійну наукову пра-

цю, присвячену вестибулярному нерву й опублікував її під назвою

“Uebеr den Nervus Vestibuli” у зведеннях Віденської академії наук. За

цю працю студент Горбачевський був відзначений адміністрацією

університету і зарахований до наукового німецького товариства.

Через три роки у тих же зведеннях Віденської академії наук по-

явилася нова його наукова праця “Про продукти розпаду, які утво-

рюються під дією соляної кислоти на альбуміноїди”, а відтак 1882 р.–

нова публікація “Про травлення еластину”, яке проводив під впли-

вом ферменту пепсину. Одержавши з альбуміноїдів і еластину як

кінцеві продукти амінокислоти, молодий асистент І.Горбачевський

прийшов до цілком логічного висновку, що останні є тими цеглина-

ми з яких побудовані білки.Таким чином, перші наукові праці І.Гор-

бачевського були присвячені фізіології травлення.

Цей напрямок у дослідженнях на той час був досить поширений

серед науковців і його передав молодому асистенту професор Людвіг.

Але вже тоді І.Горбачевського захоплює ідея синтезу органічних

сполук, зокрема тих, які зустрічаються в організмі людини і роль

яких для організму була невідома. Такі речовини вважалися в той

час виключно властивими для живих істот і що поза організмом шля-

хом синтезу їх одержати не можна. Увагу Горбачевського приверну-

ла речовина, яка була виявлена в сечі ще 1776 р. шведським дослід-

ником К.Шеелє і названа ним сечовою кислотою. Трохи пізніше ця

кислота була виявлена і в сечових камінцях, що виділялися в час на-

паду подагри.

Штучно синтезувати сечову кислоту прагнуло багато відомих

учених. Цій меті віддавали себе, але безуспішно, такі славнозвісні

біохіміки, як Лібіг, Веллер, Фішер, О.Розен, Ненський. Останній

навіть заявив, що саме він уперше синтезує сечову кислоту. Та доля

вирішила не так. Горбачевському була знайома праця німецького вче-

ного Д.Штекера, який встановив, що при нагріванні сечової кислоти

з йодидом водню вона розпадається на вуглекислоту, аміак та аміно-

кислоту гліцин.

Логічно міркуючи, він припустив, що аміак і вуглекислий газ, які

отримав Штеккер при нагріванні сечової кислоти, є кінцевими про-

дуктами розпаду сечовини, яка, очевидно, утворилася із сечової кис-

лоти. Ось чому для синтезу сечової кислоти молодий науковець –

асистент інституту лікарської хімії Віденського університету І.Гор-

З наближенням Першої світової війни наукова праця Горбачевсь-

кого не зупиняється, незважаючи на велику зайнятість його педаго-

гічними та громадськими справами. В цей період він виконав цікаві

та оригінальні дослідження, присвячені проблемі пелагри.

1911 р. у німецькому виданні з бактеріології опублікував працю

про пелагру під назвою “Zur Kenntnis dеr Pelagra”. Теми пелагрі сто-

сувалася і ще праця “Експериментальні підходи до етіології пелаг-

ри”. Тут на основі спостережень за харчуванням людей, хворих на

пелагру, автор дійшов висновку, що причина цього захворювання –

неповноцінність харчування, переважно рослинною їжею, зокрема

кукурудзяними виробами, в яких, очевидно, не вистачає якихось

вітамінів, подібних до відомих вже А, В, С і Д. Думка ця Горбачевсь-

кого була підтверджена в майбутньому з відкриттям вітаміну “РР” як

протипелагричного фактора.

Наступний рік ознаменувався виходом ще однієї праці в часопи-

сі чеських лікарів “Про отруєння спиртом – денатурованим метило-

вим алкоголем”, в якій описано дію алкоголю на організм. Проблемі

токсикології була присвячена і публікація у цьому ж часописі 1916 р.

під назвою “Про отруєння оловом при використанні оцинкованих

залізних водопровідних труб”.

Велику послугу жителям Праги принесли дослідження Горба-

чевського від Крайової санітарної ради санітарних норм питної води.

За рекомендаціями Горбачевського для оздоровлення населення було

збудовано водопровід (з річки Їзерна замість забрудненої Влтави) для

водопостачання міста. Наслідком цього було різке зменшення захво-

рюваності на черевний тиф. Щоправда, пізніше виявилося, що вико-

ристання оцинкованих водопровідних труб для водопостачання міста

теж несло небезпеку отруєння людей. І тут наш учений знову прово-

дить дослідження і розробляє рекомендації для зменшення або

ліквідації захворювання.

Про те, як проф. І.Горбачевський в своїх дослідженнях відгуку-

вався на соціальні потреби населення, зокрема недоїдання та якість

харчування, можуть служити його дослідження надруковані в австрій-

ському санітарному журналі під назвою “Еспериментальні досліджен-

ня поживної цінності лишайників” (1917), а також стаття надрукова-

на в спеціальному німецькому журналі “Про можливість виробництва

цукру з деревини та алкоголю з відходів виробництва сульфатцелю-

лози”. На жаль, цей напрямок досліджень нашого вченого не зазнав

логічного розвитку у зв’язку з переходом його на посаду міністра

бачевський використав продукти її розщеплення – гліцин і сечовину.

Взявши суміш цих двох речовин у співвідношенні 1:10, він підігрів

її до температури 230 °С, сплав охолодив, а потім розчинив у розве-

деному калійному лузі. У подальшому за допомогою магнезіальної

суміші та розчину [Ag(NH

)

]OH було осаджено сечокислий аргентум.

Із лужного розчину при підкисленні хлоридною кислотою одержав

осад сечової кислоти. Так уперше в історії світової науки 1882 року

було синтезовано сечову (уреатну) кислоту. Це відкриття принесло

велику славу і честь австрійській науці, зокрема Віденському уні-

верситету. Велика увага, що була спрямована на синтез сечової кис-

лоти науковцями пояснюється не тільки тим, що вперше її синтезу-

вав молодий, маловідомий у науковому світі працівник Віденського

університету, і не тільки тим, що над цим питанням безуспішно пра-

цювало багато знаменитих учених світу, а й тим, що в цей період у

біології і медицині домінував так званий віталістичний напрямок,

згідно з яким речовини, властиві живому організмові, не можуть бути

одержані штучно поза ним.

Праця І.Горбачевського із синтезу сечової кислоти сприяла по-

дальшому поступові науки, зокрема виробленню знань про біологіч-

ну роль сечової кислоти і її походженню в організмі, що дало в май-

бутньому йому основу для теорії утворення сечової кислоти в

організмі людини та інших ссавців. Після 1882 року про І.Горбачевсь-

кого заговорив весь науковий світ: одні – із захопленням та радістю,

інші – із здивуванням та недовірою. Скептики не могли повірити,

щоб молодий 28-літній слов’янин зміг зробити те, над чим безуспі-

шно працювало багато німецьких, французьких прославлених хіміків,

що наш молодий науковець не тільки зумів своєю оригінальною ме-

тодою синтезувати ту речовину, яку не змогли здійснити інші, але і

відстояти свій пріоритет у наукових дискусіях з опонентами. Спира-

ючись на наукові факти та результати власних досліджень, І.Горба-

чевський переконливо довів правосильність своїх положень і найча-

стіше його опоненти погоджувалися та ставали його друзями.

Відкриття І.Горбачевського із синтезу сечової кислоти спричи-

нилось до того, що його як молодого перспективного науковця вже

1883 року покликано до Чеського Карлового університету на посаду

надзвичайного професора лікарської хімії, а вже через кілька місяців

стає звичайним професором. Тут він розробляє основи і стає органі-

затором лікарської хімії, якої до нього в Карловому університеті не

було. На початку своєї проферської діяльності у Празі І.Горбачевсь-

Проф. І.Горбачевський. 80 років.

В роздумах над науковими і громадськими проблемами

За читанням книги вдома у робочому кабінеті.

кий, крім хімії, викладає і фармакологію, фізіологію, читає лекції з

дієтетики та токсикології.

Проте основним змістом його наукової праці на той час було вив-

чення обміну азотних сполук та синтез органічних сполук узагалі.

1885 р. наш учений здійснює синтез метилсечової кислоти шля-

хом нагрівання сечовини з метилгідантоїном або ж з ізоаміловим

ефіром аллофанової кислоти. І нарешті 1887 р. запропонував ще один

спосіб – завдяки стоплюванню сечовини з хлороцтовою кислотою

або трихлормолочною чи амідом останньої. Усі вищезгадані синте-

зи, вперше розроблені нашим співвітчизником, стали класичними і

вписали ім’я Івана Горбачевського золотими буквами в анали світо-

вої науки.

1885 р. Горбачевському вдалося штучно синтезувати ще одну дуже

важливу для організму азотвмісну сполуку – креатин. Він також запро-

понував волюмометричний метод визначення азоту в різних рідинах

організму, що знайшов своє застосування як в експериментах, так і

клініці. В наступні роки проф.Горбачевський спрямовує свої дослі-

дження на з’ясування механізмів утворення сечової кислоти в орга-

нізмі ссавців. 1889 р., досліджуючи це питання, він відкриває фермент

ксантиноксидазу, який бере участь в окисненні пуринової сполуки

ксантину до сечової кислоти. Вже 1890 р. Горбачевський публікує в

німецькому місячнику з хімії працю про походження сечової кисло-

ти в ссавців. А наступного року він уперше серед біохіміків встанов-

лює зв’язок між перетворенням ксантинових основ, які утворюють-

ся при розпаді нуклеїнової кислоти, і біосинтезом сечової кислоти.

Проводячи досліди над лейкоцитами ссавців, наш науковець дово-

дить, що сечова кислота утворюється з ядерних компонентів клітин.

Систематичні дослідження, проведені вченим із синтезу сечової

кислоти та встановлення її хімічної структури, а також експеримен-

ти на ссавцях із вивчення перетворень пуринових основ, дозволили

йому запропонувати вперше в світі теорію утворення сечової кисло-

ти в організмі. Це було 1891 р. у Вісбадені, де І.Горбачевський висту-

пив з доповіддю “Про теорію утворення сечової кислоти”. Ця теорія

базувалася на всіх попередніх дослідженнях автора і цілком логічно

віддзеркалювала уявлення про перетворення нуклеїнової кислоти.

Теорія утворення сечової кислоти в організмі не втратила свого зна-

чення і нині. Сучасні уявлення про біосинтез сечової кислоти є тільки

дещо доповнені новими даними про роль різних чинників екзо- і

ендогенного походження на біосинтез і вміст сечової кислоти у тка-

нинах організму. Цей напрямок, започаткований Горбачевським,

плідно розвивається в багатьох наукових школах світу, особливо при

вивченні порушень обміну нуклеїнових кислот.

Можна з певністю сказати, повторюючи французького вченого

Косте (1953 р.), що праці акад. І.Горбачевського із штучного синтезу

сечової кислоти та дослідження її біосинтезу в організмі залишаються

неперевершеними й досі.

1891-1893 р. з – під пера І.Горбачевського вийшли праці, які по-

казували, що утворення сечової кислоти і її вміст в організмі істот-

ньо залежать від клінічного стану людини, факторів живлення, виду

продуктів харчування тощо.

Варто зазначити, що, опрацьовуючи теорію утворення сечової

кислоти, професор одночасно розробив методику виділення нуклеїно-

вих кислот із тканин організму. На цю тему було опублікована 1898 р.

його праця “Загальний метод добування нуклеїнового квасу з органів”

(”Лікарський збірник НТШ”, 1898 р., в. 1 с. 1-4) . Сучасні методи

виділення нуклеїнових кислот, по суті є лише незначними видозмі-

нами способу, запропонованого нашим співвітчизником.

Постійно працюючи в галузі природничих наук, водночас ціка-

виться життям рідного народу, зокрема економічним станом селян.

Збирає матеріали з питань фізіології, гігієни та харчування людності.

Це був новий науковий напрямок медико-біологічних досліджень.

Результати цих досліджень були опубліковані в статті “Причинки до

пізнання виживи сільської людності галицького Поділля”, опубліко-

ваній у “Лікарському збірнику НТШ”, 1899 р. – т. 2, в. 2, ст. 1.

Про визнаний авторитет проф.І.Горбачевського в науковому світі

свідчить і те, що на Міжнародному лікарському конгресі, який відбу-

вався у Парижі 2-9 серпня 1900 р., його було обрано віце-президен-

том конгресу та президентом хімічної секції. На конгресі І.Горба-

чевський очолював українську делегацію. У цьому ж році в Празі

відбувся 3-й з’їзд чеських природодослідників і лікарів. І тут йому

доручено очолювати біологічну секцію, на якій він виступив з допо-

віддю “Про утворення жиру в тваринному організмі”. В матеріалах

форуму була опублікована щє одна його методика – виявлення барв-

ника крові для потреб судово-лікарської медицини.

Багато часу в Горбачевського забирала праця в Крайовій сані-

тарній раді, спрямована на оздоровлення навколишнього середови-

ща на зменшення негативного впливу на здоров’я людей відходів

промислових об’єктів та фабрик.

Українська делегація

на похороні президента

ЧСР проф. І.Масарика.

14.ІІІ.1937 р.

ІІ Український

науковий з’їзд

в Празі. 1932 р.

Закінчення з’їзду

у великій аудиторії

філії Карлового

університету

Учасники ІІ Українського наукового з’їзду в Празі 1932 р.

перед будинком філії факультету Карлового університету

на Береговій вулиці

канцелярія стає осередком політичної та організаційної праці цілого

повіту. Як перший український адвокат у Чорткові Антін Горбачевський

проводить свою канцелярію винятково українською мовою, захищає

права української мови в судах та урядах. Він часто виїжджає в села,

де виступає з доповідями серед народу, засновує товариство “Про-

світа”, а також кредитну спілку “Надія”, яка служила великою підмо-

гою для багатьох селян. Стараннями А.Горбачевського в Чорткові

був заснований “Народний дім”, звідси до всіх найглухіших сіл повіту

розповсюджувалися знання, культура, література, нові безкорисливі

ініціативи та передові думки. В “Народному домі” збиралося товари-

ство “Українська бесіда”, засноване 1908 року. З ініціативи А.Горба-

чевського 1911 року в Чорткові була відкрита приватна гімназія. Йому

доручено було очолити провід національно-демократичної партії в

Чорткові, а 1913 р. він був обраний послом до галицького Сейму.

Як визначного юриста 1913 року доктора А.Горбачевського об-

рано членом Найвищого державного трибуналу у Відні, що згідно з

австрійською конституцією мав право судити міністрів.

Під час Першої світової війни доктор А.Горбачевський боронив

вивезених з Галичини австрійською владою наших людей, невинно

запідозрілих в державній зраді. Знаменним був його захист чортківсь-

кого адвоката Милетія Видрака, якому загрожувала смертна кара.

1914-1916 рр. у час російської окупації Чорткова Горбачевський

разом із сім’єю проживав на Заході Австрії. 1916 р., повернувшись в

Галичину, працює адвокатом у Дрогобичі, бере участь в роботі На-

ціональної ради в Станіславі (м.Івано-Франківськ) 1918-1919 рр. В

липні 1919 р. разом із галицьким урядом переїжджає за Збруч до

Кам’янця-Подільського. А у вересні в складі дипломатичної місії від

уряду УНР виїжджає до Польщі як радник та заступник голови місії

доктора Степана Витвицького. 1921 року повертається до Чорткова і

як адвокат продовжує бути оборонцем українців в політичних про-

цесах за польського панування.

Був головою філії Товариства допомоги українським інвалідам,

працював у кооперативах “Українська книгарня” та “Повітовий союз

кооперативів”. З березня 1928 р. Антін Горбачевський протягом трьох

каденцій захищав інтереси українців в польському сенаті, обраний

від українського Націонал-демократичного об’єднання (УНДО). На-

весні 1940 р. А.Горбачевський поселився в Кракові, з 1941 до 1944,

перебував у Чорткові. Але з новим приходом більшовиків у березні

1944 р., 88-літній А.Горбачевський разом з донькою, зятем І.Носи-

перішній стан української номенклатури неорганічної хімії”, як і

попередні, були використані і впроваджені в життя науковцями в

Радянській Україні. Готуючись до видання підручників українською

мовою, він детально вивчає народну хімічну термінологію, співстав-

ляє її з міжнародною та іншими слов’янськими номенклатурами

хімічних речовин.

Ще 1903 року у збірнику НТШ опублікував статтю “Уваги о тер-

мінології хімічної”, якою, власне, поклав початок української хімічної

номенклатури, необхідної йому для написання підручників з хімії.

1905 року він публікує матеріал дискусії з доктором Володими-

ром Левицьким стосовно його статті “Начерк хімічної термінології”,

надрукованої в 1Х т. “Збірник математично-природоописнолікарсь-

кої секції НТШ”. Тут Горбачевський цілком обгрунтовано відстоює

погляд, шо українська хімічна термінологія мусить тісно прилягати

до міжнародної і що виняткове вживання тільки народної термінології

чи переробленої з близької слов’янської мови не тільки невигідне і

непотрібне, але і не корисне. Щодо органічної хімії, то тут нема жод-

них народних термінологій, за винятком деяких сполук, які були

відомі до періоду бурхливого розвою органічної хімії в другій поло-

вині Х1Х ст. Нікому не спадає на думку творити термінологію орга-

нічної хімії.

У хімії неорганічній кожний народ має менше або більше оригі-

нальну народну термінологію, але всі народи світу вживають і міжна-

родні терміни. На думку професора Горбачевського, розробкою

хімічної і загалом природничої термінології повинна зайнятися ок-

рема комісія, складена із природників і філологів.

У цій праці проф.Горбачевський зазначає, що українська хімічна

номенклатура є докладно знана лише фахівцям хімії. Але і ті з них,

які розкидані по всьому світі, не знають цієї номенклатури. Тому існує

велика потреба впровадження єдиної науково обгрунтованої украї-

нської хімічної номенклатури. Як приклад потреби в номенклатурі,

професор нагадує, що до нього звернулися педагоги з Карпатської

України (сучасне Закарпаття – Я.Г.) з проханням допомогти в справі

впровадження хімічної номенклатури в середніх школах, в яких у цьо-

му питанні панує безладдя, спричинене чужомовними вживаннями.

“З огляду на вимоги науки і практичного життя, – згадує проф.

Горбачевський, – вживав я при викладах на Українському вільному

університеті в Празі завжди дві системи хімічної номенклатури –

міжнародну та українську народну, що вона давно витворилася в

Брати Горбачевські Іван та

Антін на екслібрисі роботи

І.Носик.

Брати Іван і Антін Горбачевські та дочка Антона Лідія

в родинному музеї Носиків у Торонто

Антін Горбачевський

молодший на 2 роки від Івана

Галичині, яку я лише почасти змінив”. Підручник “Неорганічна

хімія”, який мав вийти 1924 року після публікації “Органічної хімії”,

був написаний із врахуванням обох систем номенклатури. На жаль,

“Неорганічна хімія” І.Горбачевського через нестачу коштів не була

надрукована як за життя автора, так і після його смерті, хоча містила

дуже цікавий та багатий матеріал з галузі хімії.

Опрацьовуючи номенклатуру неорганічної хімії, професор об-

грунтовано пояснює вживання назв хімічних елементів (первнів –

за І.Горбачевським – Я.Г.), оксидів (окисів), солей та кислот (кис-

лин). Згідно з рекомендаціями проф. Горбачевського поряд з на-

родними назвами хімічних елементів (залізо, золото, олово, ртуть)

доцільно використовувати назви елементів запозичених з грецької

та латинської мов. Аналогічна ситуація має місце і в номенклату-

рах інших народів, зокрема слов’ян. Такі запозичені назви хімічних

елементів, як літіум, осміум, радіум, рутеніум та інші, за І.Горба-

чевським, краще і милозвучніше вимовляти, змінюючи закінчення

“-ум” на “-ій”, тобто ці елементи по-українському називати: літій,

осмій, радій тощо. Таким чином, назви цих елементів зберігати-

муть своє природне латинське походження і водночас полегшують

їх вимову українською мовою.

Аналогічно, опрацьовуючи номенклатуру оксидів (окисів) еле-

ментів професор рекомендує свої назви, наближаючи їх як до україн-

ської, так і міжнародної термінології. Особливу увагу звертає на трудно-

щі і відсутність єдиної загально прийнятої класифікації оксидів за-

лежно від числа атомів кисню, зв’язаних з відповідним елементом.

Тому згідно з домовленістю всі хіміки світу прийняли пропози-

цію німецького хімічного товариства, щоб окиси позначувати про-

сто значенням вартісності (валентності) хімічного елемента римсь-

кими числами (І, ІІ, ІІІ, IV і т.д.) і ставити їх праворуч цього елемен-

та, що утворює окис. Наприклад: FeІІО – окис двовалентного заліза,

+III+О

– окис тривалентного заліза.

Одначасно була запропонована у відповідності до міжнародної

класифікації номенклатура солей, утворених кисневими та безкис-

невими кислотами, а також назви різних кислот (І.Горбачевський

рекомендував, мабуть, під впливом чеської номенклатури, кислоти

називати кислинами, але цей термін в українській хімічній літера-

турі не прижився – Я.Г.).

За висловом проф.Горбачевського, запропонована ним номенкла-

тура головних типів хімічних сполук, заснована на поєднанні україн-

БРАТИ ІВАН ТА АНТІН ГОРБАЧЕВСЬКІ

Родині Горбачевських Україна, зокрема Галичина, має бути вдяч-

на хоча б за двох його представників – братів Івана і Антона, які були

великими подвижниками української ідеї, патріотами, справжніми

синами свого народу. Їх долі подібні, близькі і навіть прожили вони

однаково – по 88 років.

Іван був третьою дитиною в родині парафіального греко-като-

лицького священика Якова та його дружини Гонорати із с. Зарубинці

на Збаражчині. Антін – молодший від Івана на два роки (народився

1856 року).

Молодший брат Івана Антін стає юристом, адвокатом, галицьким

громадським і політичним діячем. Все життя Іван і Антін спілкували-

ся, підтримували один одного, будучи однодумцями, служили укра-

їнському народові, його поступові та національному пробудженню.

Антін ще з дитячих років захоплювався усною народною творчі-

стю. Дуже любив слухати розповіді старших людей про минуле –

казки, байки, легенди. Його мати прекрасно співала, знала напам’ять

багато народних пісень. Батько мав велику бібліотеку, в якій були

твори Т.Шевченка, І.Котляревського, Г.Сковороди, Гулака-Артемовсь-

кого, класиків світової літератури. Спостереження за нелегким жит-

тям простих людей, розповіді про народного месника Довбуша гли-

боко запали в душу малому Антону і викликали в нього співчуття до

покривджених людей та потребу виступати за справедливість, захи-

щати скривджених. Тому він обирає шлях правозахисника.

Навчаючись на юриспруденції у Львівському університеті, Антін

пристає до народницького гуртка студентської молоді, а опісля всту-

пає до партії народовців, в якій тоді гуртувалися такі діячі, як посол

о. Степан Качала, професори університету брати Омелян та Олек-

сандер Огоновські, гімназійні вчителі Юліан Романчук та Олексан-

дер Барвінський. Народовці заснували свій друкований орган “Діло”,

в якому певний час виконував обов’язки редактора Антін Горбачевсь-

кий. В той час нечисленні українські юристи вступали на державну

роботу в судівництві, де була гарантована службова кар’єра і матері-

альні вигоди. Але Антін обирає інший шлях. Він свідомо відмов-

ляється від гарантованої кар’єри. З метою досягнення незалежності

від уряду, в ім’я праці для українського народу, для захисту його прав,

Антін стає незалежним адвокатом. Одержавши ступінь доктора пра-

ва, 1899 р. відкриває свою адвокатську канцелярію в Чорткові. Його

ської народної та міжнародної систем, є розмірно дуже простою,

послідовною і не складає жодних труднощів при її засвоєнні. Водно-

час автор глибоко переконаний, що з часом відповідно до розвитку

науки та мови хімічна номенклатура буде вдосконалюватися і зміню-

ватися.

Запропонована проф.Горбачевським номенклатура органічних

(1924-1926 рр.) та неорганічних сполук (1939-1941 рр.) лягла в осно-

ву класифікації та номенклатури хімічних речовин, яка опрацьову-

валася і була впроваджена в Україні перед ІІ світовою війною.

За своє тривале життя Іван Горбачевський ініціював і розвинув

низку нових наукових напрямків. Геній І.Горбачевського охоплював

такі науки, як неорганічна, органічна та біологічна хімії, гігієна, су-

дова медицина, токсикологія. В біохімії він плідно працював над

проблемами структури і травлення білка, вітаміни, пуриновий обмін,

структура і виділення нуклеїнових кислот, гігієна харчування, по-

шук нових повноцінних продуктів харчування.

Не менш важливим для розвитку науки було створення ним нау-

кової школи, яка продовжувала праці свого учителя. Серед найвиз-

начніших його учнів в Чехії були: академік проф. доктор медицини

Емануель Форманек (1869-1922 рр), який, по суті, перебрав у Горба-

чевського кафедру хімії в Карловому університеті в 1918 р., проф.

Карел Черни (1871-1921 рр), проф.доктор Антонін Гамзік, проф. док-

тор Ріхтер, проф. доктор Карел Кацл, проф. доктор Ян Шула, доктор

Кукула, проф. доктор Млодайовський, проф. Ладіслав Гашковець,

проф. доктор Силлаба, проф. доктор Еміль Швагр та інші.

Ім’я Івана Горбачевського добре відоме в науковому світі, воно

записане золотими буквами в аналах світової науки. Портрет ректо-

ра Горбачевського разом з портретами інших ректорів прикрашає

стіни центральної зали головного корпусу Карлового університету,

де відбуваються урочисті зібрання наукової ради університету. По-

груддя академіка, професора доктора Івана Горбачевського, викона-

не відомим українським скульптуром М.Бринським, стоїть серед

бюстів академіків в приміщенні Чеської академії наук у Празі. Ім’я

Горбачевського – відновлене і у великій пошані на його батьківщині.

Горбачевський і нині працює на Україну і її незалежність.

Учні професора І.Горбачевського

проф. К.Кацл, А.Гамзік, Е.Форманек

ком та внучкою виїздить на захід. Цього разу – назавжди. Він засту-

дився і помер в Сяноці 25 жовтня 1944 р. Так завершився життєвий

шлях славних братів Івана і Антона Горбачевських. Символічно, що

на спільному екслібрисі, опрацьованому внучкою Антона пані Іре-

ною Носик, Іван і Антон стоять поруч, одягнені в панцирах і шоло-

мах з мечами. На мечі Івана – напис “медицина”, в Антона – “право-

знавство”. З мечами в руках ціле життя вони захищали українську

людину, її права, здоров’я. Кожен з них віддав усі сили служінню

Україні. Щоденна їхня праця наближала визволення і незалежність

нашої Батьківщини.

До музею Тернопільської медичної академії ім. акад. І.Горбачевсь-

кого внучка Антона Горбачевського із м.Торонто (Канада) пані Ірена-

Романа Носик надіслала друкарську машинку “Олімпія” – власність

Івана, а потім Антона Горбачевських. Ця машинка допомогала укра-

їнським емігрантам в Кракові, Інсбруку (Австрія) та в Канаді при

виготовленні відозв, звернень та размноженні творів письменників.

Історія друкарської машинки “Олімпія”, відтворена по пам’яті

Іреною Носик така: Чортків 1939 р., 18 вересня – інвазія совєтської

армії, із тим днем переслідування і допити доктора Антона Горба-

чевського, рівно ж його доньки Лідії і зятя Івана-Романа Носика.

1940 рік, січень – енкаведисти нападають на будинок Антона Гор-

бачевського о 4 год. ночі: все конфіскують і руйнують. Антін від роз-

пачу падає і ломить у двох місцях праву руку. Вранці відвозять його

до лікарні. Виявилося, що це був порятунок від вивозу на Сибір цілої

родини. Наступної ночі Антін прямо з лікарні втікає до родини Фи-

липовичів у Львові, які приймають їх у свій дім з великим ризиком.

У місяці лютому доносять, що за Горбачевським шукає НКВД.

Березень, 1940 рік. Через німецьку комісію вдається родині Ан-

тона виїхати до генерального губернаторства – місто Краків. Там

застали багато українських втікачів і вже навіть спеціальний табір

для біженців. Антін був запрошений до праці в українському комі-

теті. Брат Іван цілий час листується. Червень, 1940 р.: Антін із зятем

Іваном їдуть до Праги. Донька Лідія із внучкою Іреною залишають-

ся в Кракові. Після кількох днів перебування повертаються до Кра-

кова Антін з Іваном, одержавши від брата Івана дарунок – друкарсь-

ку машинку “Олімпія”. Вона – новісінька і є чудова. Відразу на дру-

гий день на ній пишуть політичні відозви, до “Краківських вістей”

статті. Доктор Антін працює, диктуючи секретарці, тобто доньці Лідії,

свої спомини.

104

№ 4

Прага, 2 /VI 1927 р.

До шановної Президії з’їзду

природників і лікарів у Львові

Дуже жалую, що не можу приїхати на з’їзд до Львова і тому про-

шу шановну Президію висловити від мене з’їздові найщиріший

привіт.

Тішуся, що з’їзд – хоч як не корисні обставини – відбудеться і що

зголошено цілий ряд зайнятих рефератів. Бажаю з’їздовим працям

найкращого успіху. Нетерпляче вижидаю щасливої хвилини, коли всі

наші наукові працівники, розпорошені по світі, зможуть стати до

спільної наукової праці на рідній землі для слави і добра української

і всесвітньої науки.

Щиро відданий Горбачевський

ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, стр. 99, арк. Автограф.

№ 5

Прага, 23/VІІ 1939 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Я дуже радий, що тобі вдалось віднайти нашу генеологію. Син

генерала Едмунда писав мені свого часу теж, але я не міг йому дати

жодних ближчих пояснень.

Про родовід бажано мати принаймні такі дані:

1) Ім’я і прізвище, дата і місце народження, віра, народність і дер-

жавна приналежність.

Я маю оригінальну метрику, написану ще небіжчиком татом і

підписану Збаразьким деканом, та решта, що потрібно, є теж.

2) Ім’я та прізвище, віра та народність батька і матері.

3) Ім’я та прізвище, віра та народність діда й баби по батьковій

лінії.

4) Ім’я та прізвище, віра та народність діда і баби по материній

лінії.

1941 рік, у грудні родина Антона повертається на батьківщину.

Антін їде з родиною до Чорткова, де 1942 року відкриває адвокатсь-

ку канцелярію, бо мусить боронити своїх громадян від німецьких

окупантів. Машинка “Олімпія” безперервно друкує знову нові відоз-

ви, скарги людей, одночасно продовжуються друкувати спомини

Антона. Донька Лідія від ранку до пізньої ночі стукотить клавішами

машинки. 1944 р., березень – фронт наближається.

Родина Горбачевських знову у вантажному автомобілі виїжджає

на Захід.

Дорогою Антін застудився. В місті Сяноці стан його здоров’я

погіршився, він потрапляє до лікарні і 24 квітня перестає битися його

серце. Там, у місті Сяноці, загублюється рукопис споминів Антона.

А машинка “Олімпія” знову повертається в Прагу (звідси вона

виїхала 1940 року), а відтак до Тиролю. Після війни 1945 р. влітку

переїжджає до м.Інсбрука, Австрія, де є велика українська громада.

Багато визначних поетів, письменників, журналістів диктують Лідії

свої твори, а машинка “Олімпія” пише. Тут працювало українське

“Видавництво Денисюка”, друкувався журнал “Овид”, твори Юрія

Клена, Мосендза, праці Івана Носика, отця Івана Яцківа – спомини

Ясінчука, “Студенський журнал” та багато інших.

Осінь 1949 р., родина Носиків – Лідія, Іван та Ірена переплива-

ють до Канади разом з машинкою “Олімпія”. Зупинилися в м.Вінніпег

і тут “Олімпія” знаходить свою

працю.

1950 рік, травень – машин-

ка з родиною переїжджає до

м.Торонто і тут ще друкує для

різних товариств звіти та споми-

ни різних визначних людей.

1981 року, місяць, спадкоємни-

ця машинки по батькові Анто-

нові Лідія відходить у вічність.

І машинка “Олімпія” рівно ж за-

мовкла.

А в липні 2003 року “Олім-

пія” знову повернулася в Украї-

ну, цього разу на відпочинок до

музею Тернопільської медичної

академії ім. І.Горбачевського.

Друкарська машинка “Олімпія”

подарована Іваном Горбачевським

братові Антонові. Зберігається

в музеї ТДМА ім. І.Горбачевського

103

лити його таким способом, щоб на з’їзді були представлені всі галузі

знання. Тому з’їзд розподілено на чотири такі секції:

1) історико-філологічних наук;

2) права та суспільних наук;

3) природничо-медичних наук;

4) математично-технічних наук.

Ці основні секції поділяються на потрібне число підсекцій в за-

лежності від кількості зголошених докладів, докладчиків і т.п. Крім

того, планується урядити такі вистави під час з’їзду: палеографічну,

Шевченкіану, агрономічно-технічну, пам’яток визвольної боротьби

України та вечір історичної української музики, а також екскурсії:

археологічну, педагогічну, історичних пам’яток та ін.

Комісія поки що не означила точно термін з’їзду, але намічає

2 можливих терміни: один – з початком літа, між кінцем червня і 15

липня, і другий – кінець вересня та початок жовтня. З технічних при-

чин цей останній термін здається більш правдоподібним, але Комі-

сія була б вдячна, коли Товариство висловилося б про те, який з цих

термінів був би більш зручний для Товариства.

Щодо приїзду учених з Великої України, то Комісія зараз веде

переписку з Всеукраїнською Академією Наук. З одержаної відповіді

на запрошення Комісії видно, що вона вишле не тільки реферати,

але і своїх представників. При цій нагоді Комісія пригадує прохання

своє про призначення Товариством окремої особи зі свого складу для

безпосереднього зв’язку інформацій і зносин з Комісією. Це приско-

рило б значно зносини між Комісією і Товариством, надто під час

безпосередньої підготовчої праці по організації з’їзду.

З глибоким поважанням,

А. Яковлів за секретаря,

Горбачевський –

Голова Комісії

в Празі дня 25 лютого 1926 р.

ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, стр. 123, арк. 24. Оригінал.

Друкований відбиток, засвідчений підписами.

ЛИСТУВАННЯ І. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

№ 1

Відень, 5/ІІ 1877 р.

До Михайла Драгоманова

Ви хотіли від мене довідатись, що ту у нас діється – но в мене не

було Вашої адреси.

Напишу Вам дещо про справу малоруську. Здає ся, знаєте, що

перед кількома місяцами арештували так ту, як у Львові, багато лю-

дей, по більшій части русинів. Газети писали і люди розказували, що

ті арешти за соціалізм. Но ніхто не знає, що вони такого зробили, а

так розказують про революцію, розбій і т.д. Но показало ся врешті,

що то іно поляки видумали революцію, бо в кінец і самі поляки по-

чали писати, що нема нічого. Але не знати чому ще дотепер трима-

ють кількох людей. Читаєм в газетах, що розправа буде 16-го Т[ого]

м[ісяця], і кажут, що розложена на 12 днів. Головно обвинені (може,

Вам знакомі імена): Терлецький, Франко, Павлик, Сельський, сестра

Павлика і якийсь поляк зі Швейцарії. Так пишут газети.

В Галичині повиходили дуже дивні і цікаві річи – іменно панує

ще дотепер дуже велика паніка перед соціалізмом. Де був і то який

живий Русин, то коли не запирали, то хоть ревізію в нього робили.

Чіпаються зовсім невинних людей, урядників, студентів, гімна-

зистів, учителів і т.д. – чорт знає за що. Всюди по селах кружат най-

різноманітніші вісті. Тут розказують, що ножі святили, там найшли

порох стрільби і т.д. Хто такі байки видумує, здається, що жиди при-

чинили ся багато до того, а потому поляки самі, котрі по селах розси-

лають жандармів – а тії розпитують хлопів про якісь річи, про які

хлопи, як живуть, не чули.

А московських емісарів злапали вже кільканадцять – пишуть в

газетах польських, що все вони приїздять з міліонами рублів і хотять

бунтувати народ галицький.

Той польський страх посунув ся вже до такої степени, що зівсім

невинні річи, коли они тілько мають якусь стичність з руським – підо-

зрівають ся як революцію. Може, Ви чули, що тамтого року вийшло

у Празі 4 метелики Шевченкових, вони літом сконфісковані, і поля-

ки задумали – подібно як правительство російське – всьо руське на

землі згладити. Не знаю вже справді, де тут розум або яка гуманність

102

нанні, що в повній свідомості сеї відповідальності годі піддержува-

ти нерозумний клич: “Нам державного університету не потрібно” і

годі ставитися до заснування такого університету негативно. Ух ва-

лено одноголосно звернутися до українських високих наукових ус-

танов у Краю (Наукове товариство імені Шевченка, Український ун-

іверситет, Українська техніка) із запитом:

Що і як наукові установи в Краю в повній свідомості теж і своєї

відповідальності вважають за потрібне зробити в справі нашої

спільної позитивної акції для заснування державного українського

університету в Краю.

Підписані готові приступати з нашими науковими установами в

Краю до спільної акції.

Просимо о негайну відповідь на адресу професора, доктора Іва-

на Горбачевського в Празі:

Praga-Karlov, Kralovcka 68. ІІІ.

Прага, дня 2 лютого, 1925.

І. Горбачевський, О. Колесса,

С. Дністрянський, С. Рудницький,

доктор Степан Смаль-Стоцький

ЦДІА України у Львові, ф. 362, оп. 1, стр. 388, арк. 36-37. Оригінал.

№ 3

Прага, 2/VI 1927 р.

Організаційна комісія для влаштування

Українського наукового з’їзду

ч. 42

До Наукового товариства

імені Шевченка у Львові

На листа Вашого з дня 19 лютого ч. 67/26 Організаційна комісія

по влаштуванню Українського наукового з’їзду має честь відповіда-

ти слідуюче:

Виємкові умови праці українських вчених як на еміграції, так і

на українських землях примушують Комісію відступити від нормаль-

ного планування з’їзду по якимсь окремим галузям наук та закрес-

100

та чи тоє і для поляків буде корисне? Таке поступованнє мусит серед

галицьких Русинів визвати реакцію.

Ту всі дуже цікаві на процес. Кажут, що мають обвинуватити ареш-

тованих, що они приналежат до тайного Товариства, но не знают, чи

правда.

При спосібности попрошу Вас одну річ. Ви знаєте Гортинську,

що ту була тамтого разу на медицині. Будьте ласкаві, скажіть єї, щоби

она, коли може, переслала мені, і то зараз, ще трохи грошей, котрі

она у мене позичила, від’їжджаючи звідси. Мені тепер дуже треба.

Най адресує: ІХ. Gewehrfabrik.

Бувайте здорові.

Ваш Горбачевський

ЦДІА України у Львові, ф. 663, оп. 2, стр. 74, арк. 35-36. Автограф.

№ 2

Прага, 2/ІІ 1925 р.

До Наукового товариства

імені Шевченка у Львові

В тяжку пору приступили підписані українські професори у Празі

до зновлення університетської акції. Цвіт нашої академічної молоді

ляг на боєвищах всесвітньої війни та в боротьбі за нашу незалежність.

Війна зупинила розвиток нашої культури на довгі літа, а після війни

заперто нам шлях до вищої освіти на нашій рідній землі. Велика ча-

стина студентства мусіла шукати світла науки за границями Краю, а

в Краю повстав Український тайний університет і Техніка у Львові.

Та сі зусилля не принесли, на жаль, тих успіхів, які кожному дає

сьогодні університетська освіта. Заграничних студій нашої молоді

польська влада не признає, так само й студій на Українськім тайнім

університеті. Більша частина академічної молоді в Краю опинилася

вже на польських університетах.

Тому акція підписаних професорів мала на меті зупинити повну

культурну руїну та зновлювати давнє змагання нашого народу до

самостійного державного університету, приступити до наукової орган-

ізації сього університету. Щоб уможливити сю акцію, предложили

підписані професори співділання Голови Наукового товариства імені

Шевченка і участі новообраного ректора Українського тайного Уні -

101

верситету у Львові польській владі умови, під якими були б готові

приступити до організації праці над заснуванням українського уні-

верситету. На жаль, польська політична власть не хотіла дати жада-

ної забезпеки та домагатися приступлення українських професорів

до спільної комісії з тим, що всі питання, зосібна й питання осідку,

мають бути обмірковані та вирішені якраз в згаданій комісії – з дру-

гого боку, заворушилися політичні круги нашого громадянства і

підняли цілу університетську акцію уже в самому почині.

Наслідки сього загальнознані і польська політична власть покли-

кала Комісію з 5 університетських професорів – Поляків, яка може

кожної хвилі вирішити університетську справу без нас, а тим самим

і про нас – між тим, коли наші круги вдоволилися негативним стано-

вищем, не поставивши від себе ні якої небудь акції, ні покликаної до

неї організації. Вже минає пів-року, та нічого в сій справі не робить-

ся, начеб наша суспільність не мала інтересу до справи або начеб

вичікувала одностороннього диктату з польської сторони.

Так дальше остати не може. Хто ж має не тільки права, але обо-

в’язок забрати голос у сій справі, як не наші наукові круги, ті круги,

що від початку боротьби за свою святиню науки йшли завсіди на

чолі борців за здобуття українського університету?

Так не можемо гаїти часу, бо кожна проволока дає другій стороні

можливість вирішення університетської справи без нас і проти нас.

Крім сього, вмішуються уже тепер у сю справу непокликані елемен-

ти та грозить небезпека, що намість святині науки повстане на не-

відповідному місці негідний сурогат з ненауковими силами.

Тому підписані професори винесли на народ і дня 2 лютого 1925 р.

ось яку резолюцію:

З огляду на се, що акція, започата нами в справі заснування ук-

раїнського університету у Львові на основі нашої одноголосно ухва-

леної платформи з дня 1 вересня 1924 р., зустрілася між нашими та-

кож з опозицією українського громадянства, та в глибокому переко-

нанні, що сього культурного осередка українському народові в заборі

польськім доконечно і негайно потрібно, бо цілі покоління українсь-

кої молоді або марно пропадають, або студіюючи на чужині, не в

своїм народнім середовищі, розбиваються навіть на ворожі собі гру-

пи, так що чимраз більша розтіч між ними поширюється, в чім муси-

мо добачати якнайбільшу народну небезпеку.

Ми, почуваючи й далі повну відповідальність за культурний роз-

виток молодого покоління і українського народу взагалі, та в переко-

105

Дотично точки першої маю все. Точки 2 і 3 може виповнити па-

рохіальний уряд в Кончаках, і прошу Тебе звернутися там. Потрібні

кошти я, розуміється, покрию.

Точка 4 буде робити знов нові труднощі. Може, лишилися якісь

документи по небіжці Михайлині, а коли ні, то справді не знаю, куди

треба би звернутися. Пригадую собі, що часто була мова про якийсь

Нижборж і, здається, у зв’язку з небіжчиком дідом Воїнським.

Вибачай, що роблю Тобі стільки клопоту. Сердечно здоровлю з

родиною.

Горбачевський Іван

№ 6

Прага

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

З приводу Свят Різдва і Нового Року пересилаємо Тобі і усій Твоїй

родині найсердечніші бажання всього найкращого.

Висилаємо пакет поштою, вживану і умисне ненакритою покрив-

ку, і надіємось, що вона зможе Вам зробити хоч деяку прислугу.

Сердечно здоровлю і цілую.

Твій Іван з родиною

№ 7

Прага, 27/V1 1940 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Я вже занепокоєний, не маючи від Тебе жодної звістки, бо ми

кожного дня очікували Твого приїзду. Сподіваюся, що не сталося нічо-

го поважнішого. Прецінь не лишилися в Кракові, думаю, що тут буде

краще…

Прошу написати. Здоровлю сердечно.

Твій Іван

112

№ 17

Прага, 12/ІХ 1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Власне я одержав повідомлення з “Oberlandraty” і пересилаю його

зараз Тобі. Сподіваюся, що цим справа дозволу на виїзд до Праги

може бути вирішена зараз.

Сердечно Всіх здоровлю.

Твій Іван

Р.S. Прошу піти з цим повідомленням до шефа дістрікту, і він видасть

дозвіл.

№ 18

Прага, 24/ІX.1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Десь перед 2-ма неділями я післав Тобі повідомлення з уряду в

справі перепустки на їзду до Праги, але досі не одержав від Тебе

жодної звістки, чи воно прийшло і які диспозиції Ти задумав зроби-

ти. У нас нема нічого нового.

Сердечно здоровлю і цілую.

Іван

№ 19

Прага, 14/ІІІ 1942 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Дякую за листа. Ми дуже раді, що ви всі щасливо дісталися до-

дому та можете порядкувати у власній хаті. Певно, з тим багато кло-

потів і коштів, але все ж краще, як скитатися на чужині. Дуже радіс-

106

№ 8

Прага, 28/Х 1940 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Перед кількома днями відвідав нас п. Филипович, який був досі в

Ліцманштаті, де його швагер має аптеку: записався на медичний

факультет німецького університету в Празі. Мене дуже зачудовало,

коли представився як мій правнук. Коли я йому завважив, що це не-

можливо, то він сказав, що стриєчний і що є сином небіжчика Йоси-

па, нашого рідного брата, та що ти йому це потвердив. Я дуже здиву-

вався, бо пригадую собі, що Йосип помер замолоду, і ніколи не чув,

що був він жонатий. Коротко перед смертю він був у Малашівцях, і

коли з ним було зле, як писав мені Ераст, я попросив доктора Сельсь-

кого зі Львова, щоби його оглянув. Сельський справді там був, як

мені писав, оглянув його. Але стан хворого був дуже безнадійний –

туберкульоз кишок і Йосип опісля скоро помер і похований у Мала-

шівцях. Стільки можу собі пригадати про небіжчика.

Про Малашівці і Ходоровських наш гість не знав нічого і здиву-

вав мене, хоч зрештою виглядає поважно і каже, що його швагер по-

силає йому місячно 120 марок. Прошу написати, що то за справа,

коли Ти його знаєш, як він каже.

Досі не знаю, як Ти у Кракові уладився і як Тобі поводиться. Чи

справді знайшов Ти якесь зарібкове заняття? Як Тобі поводиться?

Тепер йде зима, а то не жарт. Тож, може, я зміг би хоч дещо помогти.

Чи маєш що теплого на зиму? Ми не виділися яких 25 літ, і коли не

тепер, то вже, мабуть, ніколи не побачимося. Я міг би багато цікаво-

го від Тебе довідатися. Знаю, що тепер сюди нікого не хотять пуска-

ти, але прецінь, може, би це було можливо, щоби Ти принаймні хоч

на короткий час до нас приїхав.

Прошу скоро писати.

Сердечно здоровлю і цілую.

Твій Іван

111

№ 14

Прага, 2/VIII 1941 р.

Ліді Носик

Дорога Лідо!

Дякуємо Тобі за лист. Дуже жалуємо, що “Oberlandrat” у Празі не

задовольнив Твого бажання приїхати з дочкою до нас. Тепер є воєн-

ний час і всюди є великі труднощі при зміні місця перебування. Тіши-

мося, що Вам у Кракові ведеться розмірно непогано і що Ви всі здо-

рові та що зможете незадовго вернутися додому і позбутися злиднів

емігрантського життя.

Сердечно поздоровляємо.

Ольга і Ася

№ 15

Подебради, 25/VІІІ 1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Ася і я знаходимось вже в Подебрадах і мешкаємо: Podibrad,

ul. Climeclnici 625. Ольга має приїхати завтра. Прошу написати, що

у Вас нового і які диспозиції.

Всіх сердечно здоровлю і цілую.

Ася, Іван.

№ 16

Подебради, 25/VШ 1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Повідомляю, що ми позавтра (27.8) будемо вже в Празі. Від Тебе

не прийшла сюда жодна звістка. Тішуся, що незабаром побачимося,

бо думаю, що потрібні формальності будуть уже полагоджені.

Сердечно Всіх здоровлю і цілую.

Твій Іван

107

№ 9

Прага, 25/ХІ 1940 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Сердечно дякую Тобі за пояснення походження Филиповича, який

всьо поплутав. Ти задав собі багато праці з генеологією нашої роди-

ни, і тепер знаємо наше походження від майже 200 літ по батькові.

Дуже жалію, що не можеш тепер приїхати до Праги – тож треба

чекати до весни, але зима зазначилася вже тепер досить прикро. Я

побоююся, чи зможем цю зиму перебути без шкоди здоров’ю при

нинішних обставинах емігрантського життя, і прошу Тебе звертати-

ся до мене в разі якоїсь потреби.

Від деякого часу мальтратує мене якийсь, мабуть, ревматичний

стан, чого я досі ніколи не зазнав, і не попускає.

Пересилаю Тобі і Твоїй родині сердечний привіт від нас усіх.

Твій Іван

№ 10

Прага, 2/ІІІ 1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Не одержавши відповіді на мій лист в справі Твоєї поїздки до

Праги, я вже думав, що Ти покинув думку поїхати до Праги цілком,

і радий, що так не є. Ми в останнім часі роздумували, яким способом

перебути хоч якийсь час поза Прагою, бо обидві дочки конче потре-

бують відпочити від біжучої праці: одна – канцелярської, друга – в

домоводстві. І врешті знайшли приміщення в Подебрадах (купельо-

ве місце не дуже далеко від Праги). Там хочемо лишитися на яких

три тижні. Так що, виїхавши з Праги коло 5/8, вернули би до Праги

25/8. Діставши від Тебе листа, я попросив інженера Гальку, голову

допомогового комітету ( бо сам ще не можу ходити по урядах ) одер-

жати дозвіл для твого приїзду. В урядовій установі йому сказали, що

110

Вже минає один місяць весняний, хоч досі тепла не було, але воно

вже прецінь мусить прийти, і тоді, чей, може сповнитися Твоя об-

іцянка, що приїдеш хоч на якийсь час до Праги. Прошу роздумати і

написати, коли це могло би статися і евентуально чи з моєї сторони

не треба поробити якісь кроки.

Мої доньки вже позбулися грипи і її наслідків, а я все ще мушу

їздити до шпиталю на полокання.

Зі щирим привітом Тобі і Твоїй родині від нас усіх.

Цілую Тебе сердечно.

Твій Іван

№ 13

Прага, 30/IV 1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

В справі Тв ого зятя подаю до відома, що на моє бажання п.Тарас

Филипович інформувався про це в деканаті медичного факультету

німецького університету, бо я не можу ще нікуди ходити. Там йому

сказали, що п.Носик може бути прийнятий на факультет, але мусить

представити матуральне свідоцтво (оригінал) і потвердження, що є

українцем. Справа, чи з 5семестрів навчання на Українськім таємнім

університеті щось зачислиться або якісь іспити, може бути вирішена

аж по предложенню всіх дотичних документів. Зачислення семестру

не мало би значення, коли мусить складати іспити при новозміненім

плані навчання, бо просто не було би часу, щоби міг так скоро пере-

могти цілий потрібний матеріал.

Прошу вибачити, що пишу так спізнено – через припадкове не-

порозуміння. Чекаю на звістку від Тебе, сердечно здоровлю і цілую.

Твій Іван

108

Ти і евантуально “Berlaifperson” (п. Носик) можете дістати цей дозвіл,

але лише на кілька днів, натомість не вважали можливим дати такий

дозвіл теж дочці і внучці. Я подав вже прохання до “Oberlandraty”.

Тепер він робить відповідні документи, і сподіюся, що хоч Вам двом

дадуть дозвіл. Цей дозвіл я не дістану до рук, лише Ти дістанеш його

з губернії у Кракові. Вирішення триває якийсь час, але думаю, що,

чей, вдоволять моє прохання, щоби дали дозвіл на приїзд до Праги

ще при кінці цього місяця. Сподіваюся, що це буде і Тобі теж догід-

не. На кожний спосіб прошу написати зараз, чи ці пропозиції відпо-

відають Твоїм бажанням. При виїзді з Кракова прошу взяти з собою

свої і п.зятя листки на артикули виживи, бо це тут вимагають.

Всіх сердечно здоровлю і цілую.

Твій Іван

№ 11

Прага, 27/ІІІ 1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

Твій лист зробив мені прикру несподіванку, що й Тебе, подібно

як мене, восени навітав теж ревматизм у формі “ісхіасу”. Річ, певно,

дуже неприємна, але подається при відповіднім лікуванню, а особ-

ливо, коли погода поправиться.

У мене справа далеко поважніша, бо атака сталася не на одне

якесь місце, але на ціле тіло від голови до п’ят. Тому є річ сама собі

поважніша, але я її, хоч з великим трудом, якось перебув досі на-

стільки, що можу хоч почасти трохи рухатися з бідою, хоч трохи не-

довго ходити, поволі сісти і встати і т.д., але до одужання ще далеко.

Тепер шукаємо за гніздами інфекції. Показалося, що ведуть – в

горішній челюсті (справа) віддавна наповнена ропою (пам’ятка на

грипу) і тепер їжджу що-кілько днів до Віноградського шпиталю на

виполікування її. Це є, може, одиноке гніздо інфекції, але, можливо,

що є ще інші гнізда на корінцях всіх попсованих зубів, котрі евенту-

ально треба буде усі вирвати. Як можеш собі уявити, є це забава не

дуже приємна. Десь від початку грудня не виходжу з дому, лише в

109

останньому часі, як є ліпша погода, то виходжу коротко на сонце і

вільний воздух. Мої дочки мають зі мною багато клопоту. А коли до

цього додати, що треба ще при теперішній картковій системі трима-

ти дієту, то клопіт без кінця. Наші гаразди на цьому не кінчаються.

Перед якимсь часом занедужали обидві дочки на грипу, що тут була

дуже поширена. Перша Ольга, а потім Ася дістали високі гарячки,

мусіли лежати. Ася – десь 10 днів, і вона ще досі не може позбутися

тяжкого кашлю, що характеризує її грипу. Можеш собі уявити, як то

у нас виглядало, коли ми усі були хворі. Тепер у Празі багато наших

людей і повно різних свят: академія споминів, а тепер відкрито те-

атр. Але все це минає без нашої участі. Крім хворіб, вадить дуже ще

те, що мешкаємо тепер далеко від центру.

Восени Ти писав, що зможеш приїхати до Праги аж на весну.

Прошу написати, як почуваєшся і коли був би можливий Твій приїзд

сюда. Я все ще сподіваюся, що ще побачимося.

Сердечно всіх здоровлю і цілую Тебе.

Твій Іван

Р.S. Сподіваюся, що накривку тепер дістанете, бо через особу, що їде

звідси до Кракова.

№ 12

Прага, 18/ІV 1941 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий брате!

З приводу Великодних свят пересилаємо Тобі і Твоїй родині най-

сердечніший привіт і бажання всього найкращого. Перш за все ба-

жаємо Вам, щоби нещасне скитальство скоро та й щасливо скінчи-

лося і щоб Ви були здорові.

В справі студій медичних Твого зятя я не є інформований, але

потрібні інформації можу легко дістати і тоді напишу. Тепер не пус-

кають наших студентів до Протекторату і висилають їх до Берліна

або Відня, або Граца, але це неважно. Чи він буде мати деяку користь

із своїх студій на Українському вільному університеті у Львові – не

знаю, бо німці мають тепер частково змінений студійний план. Аж

довідаємось, що вимагають, то покажеться, як стоїть справа.

113

на звістка, що маєте стільки шкіл та й що скінчилася польська гос-

подарка.

Ми перебули дуже тяжку зиму, якої я тут ще не бачив. У Вас,

певно, теж була тяжка зима, але Ви на це приготовані, а тут властиво

немає потрібних заряджень. На щастя, купила Ольга восени – в ос-

танній хвилі перед забороною – дрова і це нас хоч сяк-так урятувало.

Питаєшся, як зі мною. Мушу сказати: не зовсім гаразд. Крім рев-

матизму, голосяться ще й інші річи. Хоч не можу і ходжу на прохід

при добрій погоді, то також не викладаю і почуваюся не конче доб-

ре, нема хоч такої спромоги, як перед ревматизмом. Тому непокоїть

мене справа з медичною академією, про котру я Тобі казав і тоді вже

навіть зовсім відкинув. Але на прохання двох сторін не відкинув під

умовою: коли до весни здоров’я поправиться. Досі не маю жодних

відомостей, але з Краківських вістей бачу, що за місяць справа вже

має бути активована. Але таку справу перебирати та ще до того на

самім початку, мені було би тепер майже зовсім неможливо, бо знаю,

що це значить. У своїм інституті я перебував денно 8-10 годин і це

потрібно, аби все було в порядку, а тепер цього вже не волів би зро-

бити. Так не знаю, що з тої історії вийде. Я пишу тільки про себе, а

Ти мені не написав про себе нічого. Тому прошу написати, як маєш-

ся. Молодим поводиться, мабуть, добре – певно, мають багато робо-

ти, але це добре.

Всіх сердечно поздоровляю.

З щирим привітом, Твій Іван

№ 20

Прага, 16/V1. 1942 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Найдорожчий стрийку, Лідко, Іване і Ірко!

Прошу прийняти від нас найсердечнішу подяку за телеграму, кот-

ра прийшла на другий день, і за щирого листа від Івана.

Це була велика відрада від Вас усіх, та шкода, що так далеко, що

не була можлива Ваша присутність.

Ася і я перенесли найстрашнішу хвилю нашого життя, я вже дру-

гий раз таке нещастя перебула, що ми обі дивуємося, що ще живі та

якось тримаємося.

120

90-річчя з дня народження Академіка ІВАНА ГОРБАЧЕВСЬКОГО,

відбудеться в неділю 31-го травня 1964 року о 7-й год веч. в при-

міщенні Академії – 206 Вест, 100 вул. Н.Й. за такою програмою:

проф. Микола Зайцев: “Іван Горбачевський – дослідник і педагог”,

д-р Михайло Шляхтиченко: “Важливіші моменти в житті академіка

Івана Горбачевського”.

З глибокою пошаною і щирим привітом,

Іван Замша –

секретар

№ 26

Прага, 22/ХП 1967 р.

ЛІДІ НОСИК

Дорогі!

Дякую Вам за листа. Тішуся, що всі здорові – це в житті, справді,

найважливіше.

У мене все по-старому. Вліті проф. О.Балицький дав зробити копії

татового погруддя, повіз до Галичини і передав музеям в Тернополі і

Станіславі (тут Вам посилаю вирізку зі станіславської газети, з Тер-

нопільського музею дістала я окрему подяку). Все це обійшлося в не

бог-зна які кошти.

Прикро мені, що власна родина не спромоглася цього зробити –

маю на увазі Юльків лист, де пише, що йому нібито сказали в Терно-

полі, що мають там досить своїх хіміків молодих і т.п. Знаю, що

Юлько тоді вже був тяжко хворий, але його родина мала, гадаю, щось

реального зробити, а не мусила так зовсім від участі в цій справі

відтягтися.

Вийшло так, що справу успішно полагодили чужі люди. Тут з

цього приводу ходять тепер зайві, але, на жаль, обгрунтовані кри-

тичні зауваження.

Рівночасно висилаю Вам в окремім листі біографічно-бібліо-

графічні матеріали про тата, а також список деяких матеріалів з та-

тової спадщини, депонованої в Центральнім архіві академії наук

(Ustredni archiv Csetv, Karlova 2, Praha 1). Директор цього архіву ака-

114

Як стрийко були в Празі, тато такі були веселі, ми потішилися і

були пересвідчені, що тато ще хоча кілька літ з нами побуде. В січні

ми бачили, що тато мусів мати якісь болі, з котрими таївся. Ми бачи-

ли, що в недобрім гуморі, але нам їно сказав, як ми питалися – дай

спокій! В лютому тато так поправився, дуже добре виглядав, так що

усі знайомі звертали на се увагу. Та не надовго! В неділю перед смер-

тю зачав тато взагалі мало їсти. Казав, що йому не смакує, що не

може нічого з’їсти. Я викликала лікаря, котрий сказав, що це є брак

кислини в шлунку, і дав лікарство. Було ще гірше. Появились болі, і

прийшов другий лікар.

Тато йому звірився і признався, що в січні мав кров в стільці, а

тепер те саме. Бактеріологічне дослідження ствердило, що кров є,

але інших симптомів, котрі би вказували на карциному, як собі тато

поставив діагноз – нема. Ми втішилися, але побоювались, чи це не є

якийсь боляк в кишках.

Тато на очах страшно худ і втрачав сили. Тиждень перед смертю

був на проході з Асею на замочку, але йому вже тяжко йшлося. В неді-

лю мали тато спухлі ноги, чого ми дуже налякались і викликали третьо-

го лікаря, котрий назначив негайне лікування в санаторії, але тато не

захотіли. В понеділок почала зле відходити сеча, лікар приходив деко-

ли і 3 рази в день і спускав сечу, але стан погіршувався. Тато все ходи-

ли по помешканню і мали хвилями болі та казали лікареві, що в нього

нема вже кишок. Розмаїті знаки, котрі бувають при ракові – не були.

У вівторок зачалася властива причина смерті – “уремія”, отруєн-

ня сечовою кислотою – тато то дістали, з чим ціле життя працювали.

Сталось так, як Іван писав про свої сни, був 3-4 дні смертельний бій.

На поручення 2-х лікарів ми з татом їхали до санаторії, з вікон якої

було видно татів хімічний інститут, в якому в четвер пополудні був

встиг побувати, а в неділю о пів- на шосту рано тато по тяжкім терп-

інню помер. Смертельний бій був від 8 вечора до половини шостої –

рано. Це було такого щось страшного, що не можу про те докладні-

ше писати. Ми обі були з татом дні і цілі ночі. Два дні можна сказати,

що тато вже був майже без пам’яті – не пізнавав ані нас, а в суботу

пополудні ще сказав Ася і Ольга – не міг говорити і, мабуть, не видів

хвилями. Ще перед виїздом сказав тато: мушу стрийкові відписати,

але нічого доброго не маю до писання.

Похорон відбувся на кладовищі, де є похована мама, але це тимча-

сово, бо ми обох перевеземо до Галичини, мабуть, до Львова. Було

повно священиків – всіх українців, що є в Празі. Промови мали рек-

119

Знаємо, які тепер часи і кожна хвилина може принести нещастя.

Дуже нам жаль за стрийком, що помер в таких невідрадних обстави-

нах. Оба брати померли в однакових літах і на одну і ту саму хворо-

бу. Ми чекали вас і тішилися, що стрийко замешкає в татовій кімнаті,

і всьо приготовили. Тим часом невмолима смерть перепинила наші

плани. Як ми отримали від вас телеграму, що Ви є в Горлицях, а стрий-

ко хворий лежить у шпиталі в Саноці – того самого дня вислали ми

dringend телеграму на адресу стрийка до шпиталю із запитом, коли

маємо Вас всіх очікувати. Відповіді ми не отримали і не знаємо, чи

телеграма дійшла до рук стрийка. Щодо Вашого приїзду, то наші

знайомі радять, щоби Іван зараз вніс прохання до деканату правни-

чого факультету УВУ в Празі про допущення до першого державно-

го іспиту. Якби Іван дістав дозвіл і сюди приїхав, тоді може старатися

про дозвіл, щоби опісля могли приїхати Лідка та Ірка разом. Просимо,

отже, негайно внести прохання до УВУ. До Ірці напише Стефа окре-

мий лист, а поки – що дуже дякує за лист, який дуже зворушив її.

Цілуємо Вас всіх щиро.

Ася, Ольга

P.S. Як бачите, Стефця написала за нас листа, тому що дуже спішимося,

а наша українська мова нам є трудна, щоб скоро писати.

За секретара Стефа.

№ 25

THE UKRAINIAN ACADEMY

OF ARTS AND SCIENCES

IN THE U. S., INC.

TELEPHONE 206 WEST 100 th STREET

ACADEMY 2.1866 NEW YORK 25, N. Y.

Нью-Йорк, 25/ V 1964 р.

Високоповажаним ПП.

Лідії і Іванові Носик

Торонто, Канада

Високоповажані Панове!

Маємо честь повідомити Вас, що Конференція Української

Вільної Академії Наук у Сполучених Штатах Америки, з нагоди

115

тор, декан і студент. Вінців прекрасних було понад 30 великих і малих.

Головно від українців, 2 – від чехів і один – від татового колеги, німця.

Хлопці були у нас і на похороні з нами. Ми тата перевезли зі санаторії

зараз вечером додому, де в мами у покою був катафалок, і потому знов

у костелі святого Матея – другий катафалок. Від чехів не говорив ніхто.

Ну про це аж колись усно! По похороні велика несподіванка чекала

нас. Митрополит Шептицький післав на похорон др. Сліпого, єписко-

па, щоби він був на похороні. На жаль, приїхав на 5 годин запізно. В

неділю була в церкві нашій славна панахида за тата, було, може, з 15

попів і Сліпий сам служив і пополудні був у нас і у тата на гробі. Ми

тепер маємо страшно багато роботи, бо мусимо бігати по урядах задля

спадку по татові. Можливо, що і до стрийка приїду з просьбою через

дідуня і бабку татову і стрийкову. Але, то ще не знаю, аж що будуть

хотіти суд і банк, в котрім тато мав свій маєток. Ми би дуже радо по-

їхали до Вас на вакації до Чорткова, щоби потішитися Вами усіма.

Але про це нема ані думки. Як зможемо поїхати до Галичини, то по-

їдемо аж по війні через потягові труднощі. Лікарка посилає нас тепер

до Карантій на 3-4 тижні, щоб ми набрали трохи сил. Але коли ми

поїдемо не знаю – чи в серпні, чи при кінці липня і чи взагалі то буде

можливо, бо спадкова справа дасть нам ще з 6 неділь біганини. Так би

ми потребували стрийка до допомоги, що і як написати, а тут хіба

плач, все треба самому вибігати. Порадили нам знакомі, щоби ми самі

без нотара вибігали усе, але я вже ніг не чую. Вони, і нотар, і адвокат

за все вимагають платити тяжкі тисячі. Так тепер знову буду бігати по

урядах, бо Ася є в уряді. Нашого тата нам страшно бракує на кожнім

кроці. Така пустка в помешканню, що собі ніхто не може представити.

Ніхто нас не чакає і ніхто не говорить. Вже в неділю буде 4 тижні, як

тато померли, а нам здається, що це нині або вчора.

Дуже просимо не гніватися, що ми так довго не писали, бо ми не

були в силі взагалі листа написати. Дали ми зробити маску правої

руки тата – вийшла прекрасна. Фотографія тата в труні вийшла зле,

бо тато були прекрасні.

Дуже просимо написати нам частіше, бо ми вже на світі тільки

Вас маємо. Просимо стрийка триматися і трохи задля нас, щоби ми в

ріднім краю побачилися.

Цілуємо стрийкові руки, Лідку, Ірку та Івана.

Здоровимо сердечно.

Ваші нещасні Ольга і Ася.

Р.S. Тата несли в нашім прапорі із дому

18.VІ 1942 р.

118

№ 23

Прага, 9/ХІІ 1943 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий стрийку!

Просимо прийняти нашу сердечну подяку за лист і ласкаві інфор-

мації про Юлька. З листа від Лідки ми довідалися, що стрийко недо-

магають і потребують ліків. Ми обі ходили по різних аптеках, але

ніхто ні в чеських, ані в німецьких аптеках таких ліків не знає. Поси-

лаємо Вам лік, який в аптеці нам рекомендували.

У нас всьо по – старому, живемо у старім помешканню, господа-

рюємо без прислуги, з харчами все гірше. Правда, за великі гроші

під рукою тутешні всьо мають. Але до нас ціни неприступні.

Просимо подякувати Лідці за листа. Рівно ж Іванові за картку.

Лідка згадує в листі, щоби ми спиталися інженера Гальку, чи є мож-

ливість одержати дозвіл на поїздку до Праги. Пан Галька переказує,

що тепер це майже виключно. Правда, сюди приїздить мале число

наших студентів, які закінчують тут на УВУ свої студії. Є тут ук-

раїнські евакуйовані люди, яких бігом за кілька днів висилають до

Відня або до Лінца до таборів. Спішимося, аби ще нині лист відійшов.

Цілуємо руки стрийкові і просимо хоча кількома словами повідо-

мити про свій стан здоров’я.

Ася, Ольга.

№ 24

Прага, 11/V 1944 р.

ЛІДІ НОСИК

Дорогенькі!

Лист від Вас з дня 25 квітня ц.р. одержали і дякуємо за пам’ять.

Ми були дуже неспокійні про Вас, коли прочитали в Краківських

Вістях про смерть стрийка, а від Вас не мали жодного повідомлення.

Доперва лист, який справді дуже сумний заспокоїв нас настільки, бо

знаємо, що Вам нічого злого не сталося.

116

№ 21

Прага, 24/VІ 1942 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Найдорожчий стрийку!

Сердечно дякуємо за лист, котрий нас дуже потішив, бо ми після

обох листів від стрийка та Івана не відчуваємо себе такими голими

сиротами. В першому листі я повідомила, що з краю ми дістали пе-

реказання від митрополита Шептицького через др.Сліпого та від

родини – Вас усіх, Юлька, Филипчуків – Ольги Горбачевської і Яким-

чуків. Інакше ніхто! Може, воно буде інакше, як ми тата, маму і Ва-

силька перевеземо, чого дай нам Боже ще дочекати. До Галичини,

розуміється, поїдемо аж по війні. Як би ті потяги їхали, то ми зараз

на вакації поїхали б до Чорткова, а так нема що і думати. Тепер має-

мо повно справ до полагодження із судом (спадковим). Правду пи-

шуть стрийко, що нас тепер не в’яже з Прагою нічого, але що роби-

ти, треба чекати.

Дуже просимо не забувати нас і писати частіше, хоч би Лідка і

Іван.

Цілуємо руки стрийкові, Лідку, Івана і Ірку цілуємо.

Ваші Ольга і Ася

№ 22

Прага, 10/VП 1943 р.

АНТОНОВІ ГОРБАЧЕВСЬКОМУ

Дорогий стрийку!

Цілуємо руки за новий лист. Інженер Галька теж дуже втішився

Вашим поздоровленням і пересилає Вам низький поклін і сердечний

привіт. Професор Колесса все в тім самім помешканню, має вістки

від доньки Любки, що все в неї у порядку. Христя подорожує і кла-

няється Вам, поздоровляє стрийка і пані Колессу.

У нас тепер знову трохи ліпше. Ася була досить поважно хвора,

здавалося, що в неї “ulcus”, але, хвалити бога, знов є добре – вихо-

дить, що в неї був тяжкий катар кишковий.

117

Дуже нас потішила вістка Івана, що стрийко сего року здоровий.

Вже наближаються вакації, і ми маємо велику охоту податися до

стрийка і рідного краю. Писав нам Іван, що стрийко і Лідка поїдуть в

літі до Моршина на лікування. Може, і ми могли би поїхати до Мор-

шина? Прошу ласкаво нам написати, які там можливості в тих купе-

лях. Тут страшенні речі говорять про ціни в Галичині. Ми хочемо на

2-3 дні до Львова – Тернополя – до моєї швагрової Маринці і до

Чорткова. Трохи боїмося дороги, але професор Мірчук, що якраз

приїхав із Берліна, хоче теж з родиною при кінці літа поїхати до Га-

личини і нам не відраджує. Певна річ, що і ІІ клас із вічними пере-

їздами не буде дуже приємним, але і минулого року їзда не була за-

бавною, але ми добре приїхали.

Якщо не вдасться з якоїсь дуже важливої причини поїхати до

стрийка, то ми будемо сидіти в Празі, бо їхати до Чехів по сотворен-

ню дивізії нашої нема що і думати. Тут взагалі із харчами досить зле.

Якби я не мала Маринці, котра мені деколи посилає кілограмові па-

кунки, то я не знаю, як би ми з Асею тут війну пережили. Ще з му-

кою трохи добре, але без жирів дуже зле. Мусимо перетерпіти, а то

ми хочемо прецінь тата, маму і Василька перевезти до Галичини по

війні, тому треба триматися.

Пересилаємо Вам 2 виписки зі статей Краківських Вістей. Пер-

шу написав проф. В.Зейпеск, татів колега, хімік з німецького універ-

ситету, котрий просто тата любив. Він був теж першим з лікарів, що

тата взагалі згадав. Наші нічого до тепер не вскурали!! А чехам було

заборонено; від чехів взагалі щось писати або згадати про тата в

лікарських чеських газетах ніхто не смів. Ми про це довідалися від

приятеля, чеського лікаря, але він не був у стані довідатися, хто був

усього ініціатором. І це все тому, що тато був українцем. Ну, як ми зі

стрийком побачимося, тоді докладно поговоримо.

Переклав статтю проф. Мірчук з Берліна, що і написав про тата

другу статтю, котра просто зі серцем написана і прекрасна. А наші –

нічого. Але київська газета гарно писала про тата!

Цілуємо стрийкові руки, і Лідку та Ірку цілуємо, а Івана сердечно

поздоровляємо і просимо щиро нам написати.

Ольга Костів

Р.S. Я дякую Іванові за лист та гарні фотографії.

Ася все відкладала висилку листа, але я вже нині сама висилаю. Ася

теж цілує руки стрийка і усіх поздоровляє.

121

демік (Vojtisek) подасть ближчі інформації про ці матеріали, а то і

виготовить з них мікрофільм кожному, хто в цій справі до архіву ли-

стовно звернеться.

З Різдвом і Новим роком 1968.

Щиро Вас усіх вітаю та бажаю Вам щастя, здоров’я і всього най-

кращого.

Ваша Ася

№ 27

Прага, 25/ІХ 1989 р.

ЛІДІ НОСИК

Дорогі друзі!

З болем передаю Вам сумну вістку, що дня 13 вересня одразу

пополудні відійшла навіки дорога пані Ася… Похорон відбувся у

крематорію 19 вересня. На початку заграли Ave Maria з жіночим

співом, панахиду служив греко-католицький священник, а під кінець

заграли сумну музику – largo Дворжака. Після Ave Maria промовляв

давній приятель і учень проф. Горбачевського по-чеському. Теплими

словами згадував незабутню…, а відтак промовляв священик. Буде

похована у родинній могилі, де заздалегідь приготовила своє ім’я.

Напишу Вам дещо про останні дні її життя. Пересиджувала у

фотелі коло свого ліжка й іноді слухала радіо або дрімала. Трагічне

було те, що майже не бачила (лише силуети) і тому читати вже не

могла. Обід їй приносили до кімнати (раніше ходила до спільної

їдальні). Пересувалася з тяжкою бідою, і тривало їй дуже довго поки

додибає до купальні або туалету, а головне при тому їй дуже боліли

ноги: держала у руках палиці і була зовсім зігнута. Сусідка її, горба-

тенька, не розуміла її стану і часто їй дорікала, що вона не завше

ходить до WC і що вона лінива. Тому почувала себе дуже пригнобле-

но, нарікала мені, що ні від кого не чує теплого слова.

Потім так ослабла, що переважно лежала у ліжку. Пригадую, як

я їй читала Вашого останнього листа, то вона, майже, зраділа, що

пані Ірена відкликала заручини, і висловила думку, що той Ваш лікар

був би більш відповідним партнером. Пані Ася, напевно б, Вам про

це не писала, але я пишу тому, щоб Ви бачили, як вона на все реагу-

128

КОПІЯ РОДОВОДУ ГОРБАЧЕВСЬКИХ

ЗГІДНО З МЕТРИКАЛЬНИМИ КНИГАМИ

(первопис – у родинних архівах Івана та Лідії Носиків,

Торонто, Канада)

Йосип Мальчицький

Семен Дуковський

Теодор Тамановський

Дем’ян Михалевський

Василь Банківський

Петро Боратинський

Іван Горбачевський

Катерина Джурит гербу

Корчак – підкомірчанна

перемишлянська

Дмитро

де Боратин

+ 1374 р.

Петро – хорунжий

Львівський

Ганна Добрилович

гербу Сас – старо-

стянка Стрийська

Матвій – урядник Львівський

Іван – ротмістер

виступав проти татарів 1519 р.

Варвара Горностай гербу

Stoppocentaurus –

старостянка Слонімська

Олександер –

підкомірний

Слонімський

Іліяш – староста

Принський

Ядвига Тишкевич

гербу Leliva

Яків – хорунжий Слонімський

Іван – ротмістр проти татарів

і москалів 1570

Варвара Хрестович –

старостянка Кобринська

гербу Одровуж

Павло

Франко

Олександр

Прокіп

(Ганна Забережанська

(Варвара Підберезська

(Іванна

122

вала. Дуже зраділа третій хусточці і кілька разів казала: “Це буде для

мене”. Щодо тої дівчини з Нью-Йорку, вона не дуже здивувалася, бо

тут також дівчата самостійні… Переважно мала добрий апетит і все

їй смакувало. Потім стала менше їсти і приймала лише м’яку страву.

Я старалася принести їй щось поживнішого, наприклад, молочний

кисіль, куди давала жовточок, масло і какао. Це вона їла і хвалила,

але далі їла все менше і менше. Доводилося її годувати з ложечки, як

малу дитину, і просити, щоб з’їла ще трошки. Потім лише пила і

було їй тяжко ковтати. Була дуже худа, а тепер ще більше схудла.

Одного разу своїй сусідці сказала, що хотіла б, щоб прийшов до неї

священик. Тоді я постаралася, щоб він прийшов. Після цього, щоб

не почувала себе такою самітньою, я старалася останнім часом забі-

гати до неї кожного дня. Спочатку ми розмовляли, вона цікавилася

моїми справами. Потім вогкою рукавичкою обтирала їй обличчя й

руки (вже до купальні ми не ходили). Потім щось їй перекрило (вона

останнім часом не вдержувала сечі).

Як я відходила, то завжди питалася, коли побачимося, і без кінця

мені дякувала, аж мені було соромно. Іноді нарікала, що їй тяжко

дихати. В середу 12-го я спитала її, чи не ліпше би поїхати до лічниці.

Вона мені відповіла, що так. Тоді я зателефонувала до того професо-

ра, що промовляв на похороні, щоб він поговорив про це з лікаркою,

що він і зробив. У четвер я приїхала аж о 8 годині вечора і побачила

порожнє ліжко. Думала, що перевезли до лічниці. Але пані вже не

було в живих. Так мені прикро, що я прийшла в останній день запіз-

но. Втратила таку безмежно добру людину.

Олександра Сірополко

№ 28

Прага, 23/VII 1994 р.

Місіс І.Р. Носик

66 Хілтон авеню

Торонто, Канада

Дорога місіс Носик!

Маю приємність сердечно запросити Вас на святкування 110-ї

річниці початку читання лекцій з медичної хімії на Чеському медич-

127

Львів і Краків, де в університетах панували поляки, і помандрував

аж до Відня, і там став студентом медичного факультету Віденсько-

го університету. Цей факт мав значення для цілого його життя та його

надзвичайної наукової кар’єри.

Але з цієї логічної, трохи натягнутої гіпотези мало залишається

місця, якщо врахувати дані метричних записів, які пощастило одер-

жати братові Івана Антонові Горбачевському. В листі до Антона від

23.ХІІ. 1939 р. Іван висловлює велику радість і щиру вдячність Ан-

тонові за віднайдення джерел родової генеології.

Як стверджує Ірена Носик, коло 1940-41 рр. до діда Антона, який

тоді проживав у Кракові, звернувся якийсь високопоставлений авст-

рійський урядник із Відня з просьбою підтвердити, що він належить

до роду Горбачевських. Він довго шукав свойого роду, посвятив йому

багато часу і несподівано в різних документах знайшов, що він нале-

жить до роду Горбачевських, який бере початок майже з 13 ст. і має

свій герб.

Цей пан залишив метричні документи Антону Горбачевському,

вони і зараз зберігаються в родинних архівах Носиків у Торонто. За

всю цю довідку про відновлення генеології роду Іван був дуже вдяч-

ний братові Антону, про що було сказано вище.

На основі метричних документів дочка Антона Лідія зробила діаг-

раму роду Горбачевських, яку ми наводимо нижче.

123

ному факультеті в Празі, де ми вшануєм видатну особистість – Ва-

шого дідуся, Доктора Івана Горбачевського, першого ректора інсти-

туту медичної хімії Чеського університету в Празі.

Святкування відбудеться 22.09.94 о 9

на першій кафедрі медич-

ної хімії і біохімії на 1-му медичному факультеті Карлового універ-

ситету в Празі, вул. Катеринська, 32, і в лекційній залі того самого

інституту, що був заснований проф. Горбачевським в 1883 р.

Шкода, але ні факультет, ні університет не мають можливості

покрити ваші витрати, пов’язані з приїздом і проживанням в Празі.

Щиро Ваш

проф., д-р Юрій Крамл –

завідувач кафедри медичної

хімії і біохімії першого медичного

факультету Карлового університету,

Прага, Чехія

№ 29

Пані Ірені-Романі Носик

Торонто, Канада

13 червня 2002 р. на медичному факультеті Карлового універси-

тету у Празі урочисто відзначено пам’ять проф. І. Горбачевського,

який заснував інститут лікарської хімії в Карловому університеті у

Празі.

В урочистій академії взяли участь ректор університету професор

Іван Вільгельм, декан медичного факультету професор Станіслав

Стіпек та інші чеські та українські професори разом з консулом Ук-

раїни в Чехії.

Ректор Карлового університету

в Празі

126

РОДОВІД ГОРБАЧЕВСЬКИХ

Іван Горбачевський постійно цікавився генеологією свого роду,

але достовірних даних про своїх попередників, віддалених на кілька

поколінь, йому не вдавалось віднайти. З таким же питанням до ньо-

го звертався і син австрійського генерала Едмунда, який вважав себе

належним до роду Горбачевських, але теж безуспішно.

Близький приятель і товариш по Українському вільному універ-

ситеті доктор, професор Михайло Шляхтиченко, вже після смерті

І.Горбачевського, у своїй праці “Важливіші моменти в житті академ-

іка Івана Горбачевського” наводить свої міркування з приводу похо-

дження роду Горбачевських. Ось як він про це розповідає: панна Ася,

молодша донька світлої пам’яті академіка Горбачевського, оповіда-

ла мені, що їхній рід Горбачевських вийшов із Великої України. Вона

не могла мені пояснити, коли саме і як, але я так міркую, що це мог-

ло статися помимо волі її предків.

Границя між російською та австрійською імперіями на нашому

Поділлі не завжди проходила по річці Збруч. Російське посідання

української території в тому районі було висунуте значно на захід,

місто Тернопіль було пограничним містом, в якому стояли пограничні

російські гарнізони. Отже, село Зарубинці біля Тернополя, в якому

сто десять років тому (15 травня 1854 р.) народився наш славний

учений Іван Горбачевський, певний час знаходилось на території

Великої України.

Цей факт, – пише Шляхтиченко, – не міг не позначитись на ха-

рактері та ментальності як роду Горбачевських, так і його славного

представника Івана Горбачевського. Польське панування в Галичині,

до якої с. Зарубинці примикало, навряд чи було до вподоби священ-

ничому родові Горбачевських. На це вказує факт, що коли Іван Гор-

бачевський закінчив у Тернополі гімназію, розуміється польську, бо

українська гімназія там була відкрита значно пізніше, він поминув

124

№ 30

Прага, 14/VI 2002 р.

І.Р. НОСИК

Дорога пані Носик!

Письмово передаю Вам мою сердечну подяку за портрет профе-

сора Івана Горбачевського, якого я мав честь одержати цього вечора

в присутності його ексцеленції посла Республіки Україна.

Спеціальне святкове зібрання в історії Carolinum відбулося в при-

сутності штатного персоналу та студентів університету і медичного

факультету, було вищою пам’ятною оказією.

Карлів університет і його перший медичний факультет та медич-

на громадськість любовались Вашим гарним портретом, однієї з

найбільш видатних постатей в історії чеської медицини і чеської

науки. Як Ви знаєте, Ваш дідусь був основоположником медичної

хімії в Чеському університеті і одним із співзасновників Чеської

біохімії. Він зіграв велику і ключову роль як декан і ректор в розвит-

ку Чеського університету в Празі.

Ваш подарунок є найбільш дорогоцінним для нас тому, що це є

робота Вашої власної руки і тому вона значить значно більше, ніж

офіційна пам’ятка. Ваш дарунок є виразом міжнародного контакту і

дружби, що дуже важливе для нашого університету. Картина буде

висіти на видному місці нашого першого медичного факультету.

Ми дуже жаліємо, що хвороба помішала Вам взяти участь у свят-

ковій церемонії, але дуже надіємось, що Ви приїдете до Праги в яко-

мусь пізнішому часі. Зустрінемо Вас з честю та із задоволенням по-

дякуємо Вам персонально.

Зі щирою повагою, проф. Іван Вільгельм

125

Високоповажному Добродію Радникові Двора

Докторові Івану Горбачевському з висловом щирої вдяки

за ревну дбалість про долю українських виходців

в Празі і в Чехах.

Олександр Барвінський

6/7.1915

129

Як випливає із цієї діаграми, основоположником династії Горба-

чевських, очевидно, можна вважати Дмитра де Боратина (+1374 р).

Від нього пішли Йосип Мальчицький, Семен Дуковський, Теодор

Тамановський, Дем’ян Михалевський, Василь Банковський, Петро

Боратинський та Іван Горбачевський.

Останній одружився з Катериною Джурит гербу Корчак, Пере-

мишлянською підкомірною. Вони народили сина Петра, який зай-

мав посаду Львівського хорунжого. Його дружиною стала Ганна

Добрилович гербу Сас, за походженням Стрийська старостянка. В

них було два сина: Матвій – урядовець Львівський та Іван, що одру-

жився з Варварою Горностай, гербу Стоппоцентавру, за походжен-

ням старостянка Слонімська. Іван у чині ротмістра обрав участь у

війні проти татарів 1519 р. Його син Олександр був підкомірним

Слонімським, а другий син Іліяш – старостою Принським. Від шлю-

бу з Ядвигою Тишкевич, гербу Леліва в нього було два сини Яків –

хорунжий Слонімський та Іван – ротмістр, що брав участь у битві

проти татарів та москалів 1570 р. У Івана було 4 сини – Павло, Фран-

ко, Олександр, Прокіп та 3 невістки – Ганна Забережанська, Варвара

Підберізька та Іванна.

Таким чином, попередники роду Горбачевських в ХІV-XVI ст.

належали до шляхти, мали свій родовий герб, займали керівні поса-

ди у війську чи урядах різних міст Галичини: Перемишлі, Львові,

Стрию, Слонимі та Кобрині.

136

Василь

Марія

Клипановська

Микола 1802-1883

Петронеля

Бенедикт 1806-1869

Ганна Хомич

Кінчаки

Хризант 1816-

Яків 1817-1875

Гонората Воїнська

1833-

Зарубинці

Катерина

Іван Білецький

гербу Янима

Адам 1852-1886

Марія Тарас

Теофіла 1841

– Смольницький

Степан 1843-1873

Йосип 1845

Сабіна Бородайкевич

Юліана 1845

– Хомеринський

Гілярій

Софія

Климентина

Марія

Олександра

Корнелій 1850

Марія 1852

Ераст Ходоровський

гербу Корчак

Іван 1854-1942

Емілія Білінська

Антоній 1856-1944

Мальвіна Мицьковська

Яків 1858-1860

Климентина 1862-1862

Йосип 1864-

Степанія 1868

Евген 1882 -

Ольга 1963

Гелена

Гнат Якимчук

Степанія

Іван Пилипович

Наталя

Ірена

Ольга

Роман

Тарас

Роман

Нора Шак

Юліан Ходоровський

Степанія Кузів

Ольга 1883-1954

Василь Костів

Марія 1885-1989

Лідія

Лев

Голінатий

Ольга

Галина

Лідія-Марія

Іван Носик

Богдан

Ірена-Романа

130

Яків

Гелена

Литвин

1706-1795

Василь

1732-1825

Анастасія

Петрів

Іван

1732-1805

Магдалина

Степан 1781

Теодор 1784

Анастасія 1787

Іван

Марія

Баранецька

ДІАГРАМА ГЕНЕАЛОГІЇ ГОРБАЧЕВСЬКИХ

ЗА XVIII, XIX, XX ст.

Михайло 1825

Теофіла Стеткевич

гербу Костеша

–

Жураковський

гербу Сас

Сюзанна

Леонід

Клавдія

– Баран

гербу Юноша

Михайло 1864

Марія Громницька

гербу Правдич

Наталя

Мечислав

Лободинський

Іван 1775-1795

Марія

Іван Баласко

Теодор 1778-

Катерина 1780-

Анастасія 1786-

Мирон

Софія

1895-

Теодор

1745-1815

Тетяна Біла

135

Симон

Марія

Андрій 1758-1831

Марія 1768-1810

Горбачевські

гербу Корчак

Ганна

Ключенко

1761-1831

Петро 1775-1831

Розалія

Верхратська

Іван 1764-1813

Катерина

Голодинська

гербу Jatrzebiec

Ганна 1786-1789

Василь 1788-1788

Василь 1789-1796

Катерина 1791-1793

Йосип 1794-1801

Текля 1797

Іван Порубальський

Катерина 1800

Прокіп Лопатинський

гербу Лопот

Юстина 1802-1802

Іван 1812

Набилів

Михайло

1812-1897

Кароліна

Трачик 1819

Віктор 1812-

Василь 1813-

Емілія 1841-

Сидонія 1844-

Агнесія 1849

Едмунд-Михайло 1850-

Генрієта Маїргофер

1859-

Герман 1851-1855

Василь Людовик 1854-

1898

Альбіна 1856-1870

Амалія 1858-

Вільгельм 1860 -

Марія 1862

Домінік

1881

Василь

Марія

Клипановська

131

Марія Магдалена 1804

Петро Радкевич

Ганна 1806

Костянтин 1809-1868

Франческа Ерстер

Евдокія 1812

Северин Васильковський

гербу Корчак

Елизавета

Олександер Витвицький

гербу Сас

Степан 1818

Юстина 1819

Гаврило Подільський

гербу Налуч

Юлія 1823

Теодозія 1835-1895

Пелагея 1839

Лукіян Шебеста

Іван 1845

Юхим 1841-1845

Юхим 1856-1913

Анастасія

Завадецька 1913

Марія 1890

Франко

Санотця

1918

Мирон 1774

Юхим 1774-1828

Гелена

Завальницька

Анастасія 1778-

Теодор

1745-1815

Тетяна Біла

134

Від Симона з роду Горбачевських та його дружини Марії пішли

Андрій, Ганна, Василь та Петро (1775-1831).

Подружжя Андрій (1753-1831) та Марія (1768-1810) Горбачевські

гербу Корчак продовжили свій рід через Івана (1764-1813), Ганну

(1786-1789), Василя (1789-1796), Катерину (1791-1793), Йосипа (1794-

1801), Теклю (1787), Катерину (1800) і Юстину (1802-1802). Катери-

на і Юстина прожили відповідно два і не цілий один рік.

Іван Андрійович від шлюбу з Катериною Голодинською мали сина

Івана (1912), що проживав в Небилові. Другий їх син Михайло (1812-

1897) разом зі своєю дружиною Кароліною Трачек (1819) дали вели-

ке потомство синів і доньок: Емілія (1841), Сидонія (1844), Агнія

(1849), Едмунд-Михайло (1859), Герман (1851-1855), Василь-Людо-

вик (1854-1898), Вільгельм (1860), Альбіна (1856-1870), Амалія

(1858), Марта (1862). Серед них – Едмунд дослужився до генерал-

лейтенанта Австрії, а його син Домінік (1881) був австрійським рот-

містером.

Ганна Ключенко (1761-1831) донька Симона і Марії свій рід не

продовжила.

Багате продовження залишили Василь та Петро, що походили від

Симона. Василь від шлюбної дружини Марії Кліпановської мав чо-

тири сини і одну доньку. Його син Микола (1802-1883) створив сім’ю

з Петрунелею. Вони народили Адама (1852-1886) та доньку Іванну,

яка вийшла заміж за Онуфрія Поляновського.

Адам одружився з Марією Терас, у них народився син Євген

(1882). У Бенедикта Васильовича (1806-1869) та Ганни Хомич з Кон-

чаків були такі діти: Теофіла (1841), Степан (1843-1873), Йосип

(1845), Юліанна (1845), Гілярій, Софія, Клементина, Марія та Олек-

сандра. У Йосипа, що одружився з Сабіною Бородайкевич була донька

Гелена, яка вийшла заміж за Гната Якимчука. Від цього шлюбу в них

народилися Наталія, Ірина, Ольга та Роман.

Друга донька Йосипа Стефанія була замужня за Пилиповичем

Іваном. В них було два сини – Тарас і Роман.

Син Василя Горбачевського та Марії Клипановської Яків (1817-

1875), одружується з Гоноратою Воїнською (1833) в Зарубинцях біля

Збаража. Від цього шлюбу в нього було 8 дітей: Корнелій (1850),

Марія (1852), Іван (1854-1942), Антін (1856-1944), Яків (1858-1860),

Клементина (1862), Йосип (1864), Стефанія (1868). В ранньому ди-

тинстві повмерали Корнелій, Яків, Клементина.

132

Симон

1718-1788

Анастасія

1715-1795

Конкольники

Яків

1719-1784

Маріана

Захарій

Бачинський

Михайло

1738-1822

Анастасія

Теодозія

Іван Сенітович

Теодор 1784

Гнат 1803

Марія

Черкавська

Анастасія

Микола 1837

Михайло 1841

Марія 1843

Андрій 1845

Йосип 1849

Евстахій

1852-1916

Іван 1856

Антон 1822-1866

Оксана Прунько

Костянтин 1883

Теодор 1886

Карпо 1889

Микола 1898

Мирон

1857-1912

Євдокія Дулич

Микола 1899

Василь 1904

Лев 1906

Катерина 1907

Василь 1738-1815

(Гришівці)

Степан

(Завалів)

Іван

Евдокія

(Острів)

Марія 1768-1810

Андрій Горбачевський 1758-1831

гербу Корчак

Хризант 1753

Василь 1774

133

Яків Горбачевський в шлюбі із Оленою Литвин народили трьох

дітей: Василя, Івана та Теодора.

Василь одружується з Анастасією Петрів. Від нього також пішло

три сини: Степан, Теодор, Іван та донька Анастасія.

Але рід продовжив згідно з діаграмою, одержаною на основі мет-

ричних записів, тільки Іван, від якого пішов Михайло. Від останньо-

го в шлюбі з Теофілою Стеткевич народилися Сюзана, Леонід, Клав-

дія, Михайло та Наталя. Продовженням роду Михайла та його дру-

жини Марії Громницької були Мирон та Софія 1895 р.

У Івана (1732-1805), що походив від Якова та Магдалини, пішли

діти Іван (1775-1795), Теодор (1778), Катерина (1780) та Анастасія

(1786).

Третій син Якова Горбачевського та Олени Литвинової Теодор

одружився з Тетяною Білою. В них було троє дітей: Мирон (1774),

Юхим (1774-1828 рр.) та Анастасія (1778). Юхим був багатий на діти,

він у шлюбі з Геленою Завальницькою привели на світ Марію-Маг-

далину (1804), Ганну (1806), Костянтина (1809-1868), Євдокію (1812),

Єлисавету, Степана (1818), Юстину (1819) та Юлію (1823) р.

Від Костянтина Мироновича пішли Теодозія (1835-1895), Пела-

гея (1839), Юхим (1841-1845) який прожив тільки 3 роки, Іван (1845),

знову Юхим (1856-1913). У Юхима від дружини Анастасії Завадець-

кої була донька Марія (1890), що вийшла заміж за Франка Санотця.

Від Симона брата Якова Горбачевського пішли Маріана, яка вийшла

заміж за Захара Бачинського, Михайло (1738-1822) – одружений з Ана-

стасією та Теодозія, що створила сім’ю із Іваном Сенітовичом. Від

Михайла пішли діти Теодор (1784), Гнат (1803) та Анастасія. В Ана-

стасії був син Антон, який в подружній парі з Оксаною Прунько має

сина Мирона. Останній створює сім’ю із Євдокією Дулич від них

пішли Микола (1899), Василь (1904), Лев (1906) та Катерина (1907).

Гнат – син Михайла та Анастасії, одружившись з Марією Чер-

кавською, народжують: Миколу (1837), Михайла (1841), Марію

(1849), Андрія (1845), Йосипа (1849), Євстахія (1856-1916), Івана

(1856). В Євстахія були чотири сини: Костянтин (1883), Теодор (1886),

Карпо (1889) та Микола (1898).

Від Василя (1738-1815) з Гришовець пішов Андрій Горбачевсь-

кий (1758-1831), який одружився з Марією (1768-1810).

Брат Василя Степан проживав у Завалові. В нього був син Хри-

зент. Ще один брат Василя Іван одружився з Євдокією і проживав в

Острові зі своїм сином Василем (1714).

137

Петро 1775-1831

Розалія

Верхратська

Северин 1807-1888

Сюзанна Храневич

Куринці

Аполоній 1811-

Віктор 1812-

Теофіл 1814-

Текля 1803-1887

Іван Струтинський

гербу Сас

Евеліна 1835

Іполіт Брилінський

гербу Сас

Павло 1840-1894

Антонія Ягейлович

гербу Лабендз

Юліан 1842-1861

Сюзанна 1844-1851

Климентина 1847-1851

Северина 1849-1851

Максимільян 1852-1853

Ераст 1855-

Аделя Кресінська

гербу Нечуя

Гіларі 1857-1859

Олімпій 1892

Марія 1896

Сюзанна 1898

Северин 1900

Ганна 1902

144

3. При нагріванні (кип’ятінні) він редукував (відновлював) роз-

чин Феллінга, а на холоді азотокислий окис срібла.

4. Він розчинявся в концентрованій азотній кислоті в теплі з ут-

воренням коричневої пари і слабо випаровуючий розчин залишав

після себе залишок червоного кольору, який під дією аміаку забарв-

лювався в багряночервоний, а під дією розчину їдкого калію в фіоле-

товий колір.

5. Таким чином, виявляється, що штучно добутий продукт має

всі основні властивості і реакції характерні для сечової кислоти.

Елементарний аналіз очищеної речовини виявив такі результати:

І. 0.0918 г речовини дали 26.5

ссm

азоту при t° 13.8 °С і 794 мм баро-

метричного тиску.

ІІ. 0.1236 г речовини дали 0.1617 г вугільної кислоти відповідно

0.04410 г вуглецю і 0.00498 г води, відповідно 0.00498 г водню.

Розраховано для С

Знайдено

С 35.72 35.68 %

Н 2.38 4.02 %

N 33.33 33.49 %

Я залишаю за собою право на продовження досліджень, про які

велась мова.

Переклад на українську мову з німецької

здійснила доц. кафедри іноземних мов

Тернопільської державної медичної

академії Паласюк Г.Б.

138

Марія створила сім’ю, вийшовши замуж за священика Ереста

Ходоровського, що мав парафію в селі Малашівцях Збаразького райо-

ну. Їхній син Юліян Ходоровський посватав Стефанію Кузів. В них

народилися дві доньки: Лідія, яка вийшла заміж за Левка Голінатого,

та Ольга.

Із дітей Якова і Гонорати Горбачевських гербу Корчак до глибо-

кої старості дожили брати Іван – всесвітньовідомий учений, професор,

академік, ректор Чеського університету в Празі, міністр здоров’я

Австро-Угорщини, та Антін.

Іван одружився з Емілією Білінською. В них було дві доньки Ольга

(1883 р.) та Марія (Ася) (1885-1979). Ольга була заміжня за Василем

Костівим.

Антін одружений з Мальвіною Мицьковською. Народили троє

дітей: Галину, Лідію та Богдана. Лідія вийшла заміж за правника Іва-

на Носика. Від шлюбу в них народилася донька Ірена-Романа, яка

стала видатним художником, доктором мистецтвознавства, брала

участь у різних світових конкурсах та виставках, працювала трива-

лий час головним художником Торонтського університету. Вчилася в

університетах в Інсбруку (Австрія) та Онтаріо (Канада).

Остання донька Василя Горбачевського та Марії Клипановської

Катерина створила сімейний шлюб із Іваном Білецьким.

Петро Горбачевський (1775-1831), що народився в сім’ї Симона і

Марії, взяв шлюб із Розалією Верхратською. Вони мали чотирьох

синів: Северин (1807-1888), Аполон (1811), Віктор (1812), та Теофіл

(1814).

Северин після одруження із Сюзанною Храневич у Кудринцях

продовжив свій рід через своїх дітей: Текля (1833-1887), що вийшла

заміж за Івана Струтинського гербу Сас; Евеліна (1835) заміжня за

Іроліта Брилінського гербу Сас; Павло (1840-1899) одружився з Ан-

тонією Ягейлович.

Інші діти Северина і Сюзанни – Юліян (1842-1861), Сюзанна

(1844-1851), Клементина (1847-1851), Северина (1849-1851), Мак-

симільян (1852-1853) повмирали в ранньому віці.

Тільки Ераст (1855), що одружився з Аделею Крезінською гербу

Нечуя, поповнив родовід п’ятьма дітьми: Олімпій (1892), Марія

(1896), Сюзанна (1898), Северин (1900) та Ганна ( 1902).

Таким чином, на основі наведених генеалогічних діаграм, побу-

дованих із метрикальних записів, можно стверджувати, що рід Івана

Горбачевського тягнеться із ХІV ст. і основоположником його був

143

НАУКОВІ ПРАЦІ ІВАНА ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ПЕРЕКЛАДАНІ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

СИНТЕЗ СЕЧОВОЇ КИСЛОТИ

д-р І.Горбачевський,

асистент лабораторії прикладної медичної хімії у Відні.

(Лабораторія проф. Е.Людвіга)

(Представлено на засіданні 2 листопада 1882 р.)

Мені вдалося добути штучно сечову кислоту таким чином:Чис-

тий глікокол (добутий з гіпурової кислоти) був подрібнений в дрібний

порошок, змішаний з 10 кратною кількістю чистої добутої з ціано-

кислого аммонію сечовини і швидко нагрітої в колбі на металічній

бані до 200-230 °С, аж поки спочатку безколірна і зовсім світла ріди-

на забарвилася в коричнувато-жовтий колір і стала каламутною. Після

охолодження розплавленої маси, вона була розчинена розведеним

розчином лужного калію і світла жовточервона флюоресцентна ріди-

на, яка утворилася в результаті цього, після перенасичення хлорис-

тим амонієм при змішуванні аміачного розчину срібла і суміші оки-

су магнію дала осад. Осад, що утворився, був добре промитий аміач-

ною водою, розкладений сірчаним калієм, потім профільтрований

сірчаним сріблом і фільтрат підкислений соляною кислотою, внасл-

ідок чого після згущення (концентрації) у водяній бані була виділена

сечова кислота. Отримана таким чином сировина (вихідний продукт)

була знову поміщена в розчин лужного калію і описані дії виконані

повторно. В кінцевому результаті утворився жовтий кристалічний

порошок, який мав такі властивості:

1. Він складався в залежності від чистоти продукту або з ромбо-

видних плиточок (табличок) або з дуже характерних для нечистої

сечової кислоти кристалів і з’єднань у формі точильного каменю.

2. Чистий продукт був дуже важко розчинний у воді і кислоті,

так само в алкоголі і ефірі, зате легко розчинний в розчині рідкого

натрію і їдкого калію.

139

Дмитро де Боратин (1370 р.). Від нього пішли родові гілки, які через

17 поколінь привели до Івана та Антона Горбачевських.

Попередники їх – це автохтонні жителі Галичини, які почасти

займали провідне становище в місцевих урядах, духовній та війсь-

ковій службах. Вони належали до родового гербу Корчак, що вказує

на шляхетське походження Горбачевських. Попередники Івана Гор-

бачевського проживали в Станіславській (нині Івано-Франківській),

Тернопільській та Львівській областях.

Зокрема Симон Горбачевський був священником в Галичі, Кінча-

ках та Устю Зеленім. Його син Андрій (1758-1831) – священик в Езу-

полі тієї ж області. Священиком залишився працювати у Кінчаках і

другий син Симона Василь. Третій син Симона Петро став священи-

ком в Устю, тобто там, де колись працював батько.

Правнук Симона Іван Горбачевський став священиком у селі Не-

билів, що на Прикарпатті за Калушом.

Михайло – правнук Симона Горбачевського став військовослуж-

бовцем в австрійській армії. По військовій лінії пішли син і внук

Михайла: син – Едмунд-Михайло (1850 р.) дослужився до чину авс-

трійського генерал-лейтенанта, а внук Домінік був ротмістром в

австрійській армії. Ще один син Михайла Василь служив капітаном

артилерії.

Сини Василя Горбачевського Яків (батько Івана та Антона), Бе-

недикт та Хризант стали священиками. Бенедикт – у Борщові, Ско-

морохах Нових і Вільхівцю, Яків – у Зарубинцях. Четвертий син

Василя, дядько Івана Горбачевського, Микола працював учителем у

Підволочиську.

142

Титульні сторінки праць проф. І.Горбачевського

140

Іван Горбачевський

на смертній одрі 24.V.1942 р.

Могила родини Горбачевських

на цвинтарі св. Матвія

на Шарці у Празі:

Іван Горбачевський

Емілія Горбачевська

Василь Костів, Ольга Костів

Марія Горбачевська

Іван Горбачевський з

молодшою

донькою Марією

(Асею)

на відпочинку.

Чинні урядовці посоль-

ства УНР в Празі у 1932.

Марія-Ася Горбачевська

(зліва у першому ряду).

Коло неї директор

канцелярії Велегорський

141

Картини (інтер'єр та пейзаж)

роботи п. Ірени Носик внучки

А.Горбачевського

Ірена-Романа Носик,

внучка Антона Горбачевського,

художниця, мистецтвознавець

Княгиня Ольга (мозаїка).

Робота Ірини Носик

145

Нещодавно проф. Мареш опублікував статтю “Про засідання

Віденської академії”, у якій була підданна критиці висунута мною

теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців, на основі якої

автор прагне показати теорію як суперечливу і необґрунтовану, про-

те, одночасно висуває вимогу – надати перевагу своїй теорії, яка була

опублікована 5 років тому і мала такий самий зміст. Для того, щоб

з’ясувати стан речей необхідно в першу чергу вияснити, який зміст

мають обидві теорії, про які мовиться.

Професор опублікував наукову статтю про походження сечової

кислоти у січні 1887 (Sbornik lekarsky, II, 1), у якій було дано образне

уявлення проведення дослідів: він довів на основі досліду на людях,

що сечова кислота є продукт молекулярних змін протоплазми клітин,

особливо залоз травлення.

У другій роботі (Ебенда ІІ, 263), в якій обговорюється вплив ба-

гато випитої води на виділення сечової кислоти, містяться також де-

які дані про утворення цієї кислоти у протоплазмі: тут мовиться, що

завдяки досить багатій раптовій подачі води протоплазма так би мо-

вити “оглушується”. Із речовин, що містять азот відмерлої прото-

плазми утворюється сечова речовина, у цей час так звана “оглуше-

на” протоплазма виявляє набагато слабші молекулярні зміни, на ос-

нові якої з’являється після достатньої подачі води зменшена кількість

сечової кислоти.

На основі моїх численних спостережень та спостережень інших

вчених, я переконався, що сечова кислота є продуктом розкладу нук-

леїнових складових частин тканин (Звіт про доповідь Віденської ака-

демії, розд. ІІІ, квітень 1881). На моє здивування професор Мареш

опублікував тепер статтю (Часопис лікарський, 1891, № 49), у якій

стверджується, що результати його вищезгаданої робота повністю

збігаються з моїми, тобто сечова кислота є продуктом розпаду тка-

нин тіла. Тому він скаржиться на те, що у моїй науковій статті не

ТЕОРІЯ УТВОРЕННЯ

СЕЧОВОЇ КИСЛОТИ В ОРГАНІЗМІ ССАВЦІВ

Доктор І.Горбачевський

Професор богемського університету, Прага

(Вісбаден. Видано Й.Ф.Берґманом, 1892 р.)

152

ця діяльність залежить у значній мірі від виду їжі. У зв’язку з цим я

виношу на Гейденгейнське обговорення теорію Шіффа, яку у наш

час наполегливо відстоює Гіпард.

З іншого боку, сумнівними є дані про те, що після вживання жирів

і вуглеводів збільшення сечової кислоти не спостерігалося, тому що

з досліджень проф. Горбачевського випливає, що кількість виділен-

ня сечової кислоти збільшується також після споживання рослинної

їжі. З експерименту з Канером, який протягом 70 днів харчувався

одноманітною їжею “при рівновазі азоту”, я не хотів би робити вис-

новки, які стосуються фізіології.

Пункт 2 пан проф. Мареш пропустив.

Пункт 3 так само.

До п. 4 він зауважив, що і це заперечення є незначним, оскільки

“той факт, що при виснаженні посилюється виділення сечової кис-

лоти, на даний час довести проблематично”. Ні повідомлення Люці-

аніса про голодування, ні подібні повідомлення Мунка, Патона та

Штокмана не містять інформацію про збільшення кількості сечової

кислоти…А втім, коли це було б точно встановлено, то я міг би ска-

зати, що за Гайденгейном, Роллетом та іншими, інколи при довго-

тривалому виснаженні, сама собою виникає секреція кислого шлун-

кового соку. За останніми даними Шрайбера у шлунку здорової лю-

дини при виснаженні спостерігається регулярна спонтанна секреція.

Зрештою, я шукаю джерело продукування сечової кислоти не лише

в клітинах залоз, але у й у всіх клітинах організму, які виявляють

хімічний процес, пов’язаний з розпадом цитоплазми. При виснаженні,

коли органи живляться за рахунок інших, для такого розпаду є дос-

татньо можливостей.

Завдяки цим зауваженням пан проф. Мареш сподівався цілком

спростувати вже згадані заперечення.

Немає потреби тратити зусилля на ці спростування, адже кожен

фахівець вже може собі скласти про це думку, однак зауваження не

можна було проігнорувати.

Перш за все, недопустимо критикувати наведені факти абсолют-

но необґрунтовано, не маючи жодних даних, які давали б підстави

для критики, крім хіба того, що вони суперечать гіпотезі. Крім того,

пан проф. Мареш мав би серйозніше поставитися до справи, тоді вся

дискусія не видавалася б беззмістовним фарсом.

Тепер необхідно детальніше розглянути претензії, висловлені

паном проф. Марешом щодо пріориту і мотивувати їх.

146

було жодного спогаду про його повністю ідентичну теорію. Якщо б

цю теорію не було доведено ґрунтовно, то я б змушений був би її

піддати критиці.

Внаслідок цього я був змушений відповісти на ці заперечення

(Ебенда, № 50). На основі дослівної цитати із статті професора Ма-

реша я звернув увагу перш за все на те, що наші теорії цілком різні.

Він висловив побажання, щоб я висловив свою думку про його тео-

рію, тоді як я вказую причини, через які вона не може розглядатися

як доведена. Професор Мареш відповів на це в другій статті (Ебен-

да, № 51). Він вважає, що висунуті мною заперечення проти його

теорії є незначними. Професор Мареш, який у першій статті ствер-

джував, що моя теорія є ідентичною з його, тепер стверджує через 2

тижні, що моя теорія є необґрунтованою. Зрештою, обидві теорії, на

його думку, є однакові, і він знову кидає докір, що його робота за-

мовчується мною.

З огляду на вибрану у цій статті образливу форму полеміки я був

змушений заявити, що не хотів би продовжувати дискусію (Ебенда

1892, № 1).

Проте проф. Мареш не задовільнився цим, він хотів би перенести

полеміку на засідання Віденської академії. Після відмови від даль-

ших дискусій з проф. Марешом, я дуже неохоче погоджуюся на дис-

кусію з ним, оскільки змушений це зробити, позаяк читачам уже зга-

даної статті про раніше ведену полеміку нічого не відомо.

Дозвольте спершу обговорити критику проф. Мареша моєї гіпо-

тези, у якій не лише нічого суттєвого не було наведено, але й обґрун-

тування моєї гіпотези було прокоментовано таким чином, що найго-

ловніше або зовсім не показано або показано лише побічно. В той

час те менш важливе, що моя гіпотеза не може обґрунтувати, але й

не заперечує, подається як основне. В результаті цього вся гіпотеза

тлумачиться, як необґрунтована. Я протестую проти такої форми

полеміки.

Моя гіпотеза утворення сечової кислоти у ссавців ґрунтується на

наступних фактах:

При розкладі нуклеїновмісних тканин організму, крім організмів,

які незначно враженні гниттям або перебувають в кип’ятку, виділя-

ються речовини, які постачають сечову кислоту. Цей факт доводить,

що в організмі розкладаються елементи, які містять нуклеїн; з цього

можна зробити висновок, що при цьому розпаді в організмі виникає

сечова кислота.

151

протоплазмі, особливо травної залози. Пан проф. Мареш обгрунту-

вав свою теорію, як він сам висловився, на основі таких даних:

1. Кількість сечової кислоти є індивідуально визначеною.

2. Кількість сечової кислоти збільшується вже в перші години

після споживання м’ясної їжі, в той час як збільшення сечовини спо-

стерігається дещо пізніше.

3. Пілокарпін є причиною збільшення виділення сечової кислоти.

Всі ці факти можна пояснити по-різному. Це стосується як кон-

станти виділення сечової кислоти у стані голоду, так і того, що основ-

на кількість сечової кислоти виділяється зразу ж після споживання

м’ясої їжі, а також дії пілокарпіну, яку підтверджує кількість розкла-

дених лейкоцитів.

Хоч жоден з вищезгаданих фактів, наведених паном проф. Маре-

шом, не був ним поданий таким чином, щоб не вимагалось додатко-

вих пояснень, проти його трактування не було б жодних заперечень,

якби своє тлумачення він погоджував з іншими фактами.

Я вже раніше зауважив пану проф. Марешу, що його гіпотеза су-

перечить фактам і доказав це такими прикладами:

1. Під час перетравлювання їжі, багатої на жири і вуглеводи про-

топлазма травних залоз, безумовно, перебуває в дії. Однак, результа-

ти моїх досліджень, а також досліджень Канера переконливо свідчать,

що коли до їжі, прийнятої людиною раніше, додати добавку з жирів

і вуглеводів, внаслідок чого діяльність протоплазми травних залоз

повинна значно активізуватись, кількість виділеної сечової кислоти

не лише не збільшується, а навіть зменшується.

2. У людей, в яких не спостерігався травний лейкоцитоз, після

споживання м’яса збільшення кількості виділення сечової кислоти

не відбувалось, як це спостерігалось у людей з травним лейкоцито-

зом, хоч протоплазма їх травних залоз знаходилась в стані діяльності.

3. При важкій формі лейкемії в стані голоду також спостерігало-

ся інтенсивне виділення сечової кислоти, хоч протоплазма, особли-

во травних залоз, не активізувала свою діяльність.

4. Посилене виділення сечової кислоти спостерігалося також при

виснаженні, хоч протоплазма, особливо травних залоз, тут мало задія-

на. Ці та інші факти прямо протирічать гіпотезі пана проф. Мареша.

З цієї причини її не можна вважати обгрунтованою.

Пан проф. Мареш відповів на ці зауваження так:

на п. 1. Це зауваження не є важливе, бо не кожен прийом їжі по-

винен обов’язково викликати інтенсивну діяльність травних залоз, –

147

В нормі в організмі розпадаються в основному лише лейкоцити –

з цього було зроблено припущення, що сечова кислота в нормі вини-

кає лише із розкладених лейкоцитів.

Це припущення підтверджується тим, що при лейкемії, при якій

білі кров’яні тільця розпадаються у великій кількості, виділення се-

чової кислоти постійно значно збільшується. Наше припущення

підтвердує і дані про те, що хінін, який гальмує виникнення і розпад

лейкоцитів, спричиняє зменшення кількості утворення сечової кис-

лоти. Це стосується і атропіну.

Наступний факт, що при нестачі травлення лейкоцитозу, після

споживання м’яса не спостерігається збільшення виділення сечової

кислоти, як це буває в людей в яких проявляється лейкоцитоз трав-

лення, також підтверджує це припущення.

При багатьох патологічних станах – гарячці, виснаженні, отруєнні

фосфором, кахексії тощо, розпадаються також нуклеїновмісні тка-

нини організмів, тому виправдано припускати, що у цих випадках із

продуктів розкладу, також із цих елементів виникає сечова кислота.

Факт, що у всіх цих випадках утворення сечової кислоти збільшуєть-

ся, підтверджує вищезгадане припущення.

Завдяки згаданим фактам обґрунтовується висунута гіпотеза, але

проф. Мареш у своїй статті про це зовсім не згадує і займається лише

результатами дослідів, які самі по собі цю гіпотезу не можуть підтвер-

дити і які він подає як основні положення гіпотези.

Таким чином читач може бути введений в оману.

Для того, щоб цю гіпотезу далі підтвердити, було проведено екс-

перименти, які б виявили, чи із введеного в організм нуклеїну вини-

кає сечова кислота. Хоч ці досліди підтвержують збільшення виді-

лення сечової кислоти, наступні досліди свідчать, що нуклеїн спри-

чинює лейкоцитоз. З цієї причини особливо наголошується, що ці

досліди ще не можна закінчувати, адже нуклеїн, введенний в організм,

постачає саме сечову кислоту, а вона могла виникнути з лейкоцитів.

Проф. Мареш знає ці висловлені мною думки, та все ж безтактно

стверджує, що це виявив саме він.

Хоч ці експерименти з введенням нуклеїнів в організм не дали

однозначного результату, однак зрозуміло, що вони не тільки не су-

перечать гіпотезі, а, навпаки, підтвержують її.

Було проведено ряд спостереженнь стосовно вмісту лейкоцитів у

крові і кількості виділеної сечової кислоти. Усі спостереження пока-

зали, що у всіх випадках, коли вміст лейкоцитів у крові зростає, та-

150

Відомо, що в організмі відбувається такий самий поділ, як і при

гнитті, отже звідси можна зробити висновок про можливість поділу

нуклеїнів в організмі як подібного до поділу, який відбувається при

гнитті.

Накінець ще необхідно зауважити, що подальші дослідження, про

які свого часу повідомлялось, виявили, що зі свіжих органів ссавців

під дією сольових розчинів, а також води, могло відбуватися таке

саме виділення сечової кислоти, як і при гнитті. Ці експерименти

були б достатнім доказом для того, хто вважає, що в тілі тварини

процес, подібний до гниття, є неможливим.

На закінчення ще одне зауваження про те, чому моя гіпотеза об-

грунтовує факт, що сечова кислота є продуктом розпаду нуклеїно-

вмісних елементів, бо пан проф. Мареш відображає справу так, ніби

ця гіпотеза не є необхідною.

Перш за все, експерименти поза тілом виявили, що свіжі органи

(пульпа селезінки) зі свіжою кров’ю, нагріті впродовж багатьох го-

дин у температурному термостаті, не утворюють сечової кислоти.

Але як тільки ця суміш починає гнити, сечова кислота утворюється.

За результатами найновіших експериментів, в ході яких елементи

тканин довгий час залишалися непошкодженими, кров і сироватка

крові навіть могли зберігатися “живими”. Якщо ж починається гнит-

тя, або органи тіла піддаються дії кип’ятку (сольового розчину чи

навіть великої кількості води), то з цих органів можна отримати сечову

кислоту. При цьому розкладаються елементи тканин. Отже, сечова

кислота утворюється поза тілом лише тоді, коли елементи тканин

розкладаються.

Умовою утворення сечової кислоти в організмі слід вважати роз-

пад елементів тканин не лише на основі згаданих експериментів поза

тілом, але також треба брати до уваги ту обставину, що значне

збільшення виділення сечової кислоти в багатьох патологічних ви-

падках, про які велась мова раніше, абсолютно неможливо пояснити

інакше. Всі ці процеси проходять з розпадом елементів тканин, при

цьому умови, за яких спостерігається збільшення утворення сечової

кислоти в тілі, співпадають з умовами дослідів поза тілом.

Це все, що я хотів би відповісти на критичні зауваження пана

проф. Мареша. А втім, ті питання, через які моя гіпотеза трактується

як необґрунтована, я залишаю на розгляд спеціалістам.

Я повертаюся до обговорення теорії пана проф. Мареша, яка зво-

диться до того, що сечова кислота є продуктом молекулярних змін у

148

кож збільшується виділення сечової кислоти. Це факт. Хоч досліди з

нуклеїном і пілокарпіном показали, що збільшення виділення сечо-

вої кислоти не є таким відчутним, як після введення білка, хоч у оби-

двох випадках лейкоцитоз залишався однаковим, проте факт зали-

шається фактом, що кожне збільшення вмісту лейкоцитів у крові

приводить до підвищення виділення сечової кислоти.

Тепер професор Мареш приходить до висновку, що відношення

між кількістю лейкоцитів в крові і виділеною кількістю сечової кис-

лоти не доведено, і що це взагалі не можна довести. Не зрозуміло,

що дає право проф. Марешу так висловлюватись після того, як усі

досліди показали вище згаданий результат, а отже йдеться про вста-

новлений факт, але цілком перекручений.

Якщо в нормі сечова кислота може утворюватись не тільки з лей-

коцитів але й з епітелію, то це зовсім нічого не міняє. Зрештою, на

цю обставину я звернув увагу у своїй роботі і вважав, що лейкоцити

крові в основному постачають матеріал для утворення сечової кис-

лоти, оскільки кількість в нормі розкладених інших елементів тка-

нин за нашими теперішніми даними повинна бути незначна. Якщо б

виявилось, що в нормі розпадаються у великій кількості також інші

елементи тканин, хоч для таких тверджень немає жодних підстав, то

й це не суперечило б моїй гіпотезі.

Ті факти, які наводилися в промові, що більше сечової кислоти

виділяється, коли збільшується вміст лейкоцитів у крові, як підкрес-

лює проф. Мареш, і що, зрештою, є само собою зрозуміло, можуть

бути пояснені по-різному.

Моє завдання полягає в тому, щоб погодити ці факти з моєю гіпо-

тезою утворення сечової кислоти.

Якщо пан проф. Мареш вважає, що ймовірнішим є те, що збіль-

шення сечової кислоти з’являється як “побічний продукт” утворення

лейкоцитів, хоч за моїми даними вона утворюється у великій кількості

як продукт їхнього розпаду, то можу лише відмітити, що для того,

щоб цю гіпотезу вважати допустимою, мені бракує доказів, а пан

проф. Мареш не навів жодного.

Моя гіпотеза ґрунтується на тому, що більша кількість утворе-

них лейкоцитів через декілька годин після появи лейкоцитозу з крові

знову зникають, розпадаються, і цей розпад, так само як і їхнє утво-

рення, не піддається обчисленню.

Оскільки мені відомо, що під час розпаду нуклеїновмісних еле-

ментів, які перебувають поза тілом, також виникає сечова кислота,

149

то можна зробити висновок, що утворення сечової кислоти пов’яза-

не з їх розпадом. Розпадатись може тим більша кількість лейкоцитів,

чим більше їх утворюється, отже при малій кількості лейкоцитів у

крові, їх розпадається менше. Тому справедливе твердження, що при

більшій кількості лейкоцитів у крові їх розпадається більше, і утво-

рюється більше сечової кислоти.

Отже зрозуміло, що це пояснення цілком природне і допустиме,

краще погоджується з моєю гіпотезою, і не потребує від мене до-

казів. Приймаючи до уваги всі виявлені факти, як, наприклад, дію

хініну, дію атропіну, стан при лейкемії, стани при недостатності трав-

ного лейкоцитозу, а також патологічні стани, які супроводжуються

розпадом тканин, не можна сумніватися в тому, що принаймі тепер

це пояснення є найбільш обґрунтоване.

Наступне заперечення пана проф. Мареша полягає в тому, “що

фактично єдине положення” щодо утворення сечової кислоти саме

під час гниття нуклеїновмісних тканин, фізіологічно також не може

бути використано.

Перш за все слід зауважити, що твердження пана проф. Мареша,

що дослідження на гниття – єдиний фактичний доказ моєї теорії, не

є правдивим. Пан проф. Мареш не наводить інших, причому найва-

гоміших фактів, які згадувались вище.

Дослідження розпаду, на думку пана проф. Мареша, не можуть

бути прийнятними з тої причини, що у випадку утворення сечової

кислоти у тілі ссавців з нуклеїнів “він (розпад) відсутній”, так само

як і при утворенні її з сечовини і глікоколу організм не має необхід-

ної температури.

На це наївне твердження можна відповісти таким чином: ще у

1877 р. Кніріш зумів доказати факт утворення сечової кислоти в

організмі птахів з глікоколу, при цьому птахи не були доведені до

необхідної температури. Так само і синтез гіпурової кислоти з гліко-

колу і бензойної кислоти, який може відбутися лише при високій

температурі, вдалося виконати при звичайній температурі не лише

щодо всього організму чи непошкодженої нирки, але й органу в ка-

шоподібному стані. Ці цікаві факти є загальновідомими, тим більше

вони повинні бути відомі фахівцям. Немає жодних перешкод для

розробки гіпотези про гниття за аналогією до інших прцесів у

організмі, так як гниття є головним чином гідрологічним процесом,

а такі процеси відбуваються в організмі.

153

Пан проф. Мареш раніше стверджував, що наші теорії ідентичні.

Тепер він змінив свою думку і вважає, що (так, наприклад, 1. с. 15):

“Принцип обох припущень є безсумнівно однаковим. Йдеться про

те, що сечова кислота є продуктом тканин тіла, а не поживних речо-

вин. Ніхто до цього часу так ясно не висловив цю ідею, і не доказав

на основі фактів, як пан Горбачевський”.

Насамперед, необхідно прояснити останній пункт цього

твердження. Я стверджував, що припущення, що сечова кислота ут-

ворюється не прямо з білка, належить не тільки нам двом. Воно було

висловлене багатьма вченими до нас. Це, очевидно, зовсі різні речі.

Якщо пан проф. Мареш думає, що він перший, хто висловив ідею

і підтвердив експериментально, що сечова кислота є продуктом тка-

нин тіла, а не поживних речовин, то він помиляється. Пфлюгер вже у

1875 році у своїй сміливій гіпотезі про суть процесів життєдіяль-

ності чітко і ясно констатував, що сечова кислота, так само як і інші

продукти обміну речовин, виникає лише з живого білка клітин через

дисоціацію білкової молекули. Пфлюгер обґрунтував свою гіпотезу і

вважав утворення продуктів обміну речовин з харчового білка не-

можливим.

Чому пан проф. Мареш вважає цю гіпотезу вірною стосовно лише

сечової кислоти, а не й інших продуктів обміну речовин, і чому сечо-

вина, на його думку, повинна утворюватися прямо з білка, не зрозум-

іло ні з його дослідів, ні з його тлумачень.

Якщо пан проф. Мареш вважає, що сечовина утворюється прямо

з харчового білка, то його міркування суперечать не тільки дослі-

дженням Пфлюгера, але й інших вчених, які довели, що сечовина в

організмі може утворюватись синтетичним шляхом з простих речо-

вин, утворених з харчового білка, тобто амінокислот, солей амонію

тощо. Це було доказано з допомогою багатьох цікавих експериментів.

Перші експерименти були розпочаті у 1872 р. Шульцом і Ненкі, а

завершені Шрьодером у 1882 р.

Отже, виходячи з цього, якщо пан проф. Мареш бачить відмінність

утворення сечової кислоти і сечовини в тому, що сечова кислота ут-

ворюється не безпосередньо, а сечовина безпосередньо з харчового

білка, то він не має рації.

Те, що пан проф. Мареш обгрунтував ідею утворення сечової

кислоти через молекулярні зміни у протоплазмі без проведення екс-

периментів, було сказано раніше. Факти, які обґрунтовують цю ідею,

160

жених можуть скривати менше або більше кристалізованого ксанти-

на, котрий має воду кристалізаційну. Такий препарат, хоть і зовсім

чистий, не може дати при аналізі чисел ані згідних між собою, або

таких, що відповідали би ксантину, коли був сушений в порожнівці

або при 110 °С, як тоє звичайно робить ся.

Заким було ее сконстатовано, я аналізував і перечищував препа-

рати дуже чисті, але при аналізах не виходили числа, котрі би годили

ся між собою і з формулою ксантина – так що був я якийсь час того

переконаня, що ходить о сполуку нову; тим часом були то сумішки

ксантина скристалізованого і безподобного.

Гарно витворені грузла (друзи) кристалів ксантина чистого, є дуже

характеристичні, так що не тяжко їх відріжнити від сполук иньших,

а особливо від других сполук ксантинових. Тимчасом є скупини, що

викристалізували з нечистих розчинів а брускам подібні кристали,

як і поєдинокі плитки з великих друз дуже часто зовсім подібні до

кристалів квасу мочевого.

ІІ. ГУАНІН

Також і тота сполука вважає ся тілом безподобним (аморфним).

Лиш Drechsel

подає коротку замітку, що з розчину гуаніна, приправ-

леного при 30-35 °С. в сильнім амоняку при добровільнім випарову-

ваню амоняку вилучують ся кристалики, котрі, як здає ся, є ромбічні

плитки і іголки. Тоє спостереженє можу потвердити, але отримані

кристали були так подібні, що і при сильнім збільшеню не було мож-

на їх форми розпізнати. Остаточно до тепер ще не доказано, чи тії

кристали не складають ся з гуанін-амоняку, позаяк Kassel

при загрі-

ваню гуаніна з амоніяком дістав тоту сполуку.

Коли, перше описані досьвіди показали, що ксантин дуже легко

скристалізувати, спробував я і гуанін тим самим способом до крис-

талізації привести.

І справді можна і гуанін так скристалізувати, але в тім випадку

показало ся, що гуанін вже з теплого розчину і при сильнім розрід-

женю (1:2000) по окисненю вилучує ся борзо, так що не дістане ся

кристалів більших. Показало ся дальше, що в тім випадку є користн-

ійшим змішати теплий розтвір гуаніна (в лугу), концентрациї 1:2000

з 1/3 об’єма (волюму) алькоголю, а опісля окисати квасом оцтовим.

В часі кількох днів викристалізує гуанін на стінах, а на дні посуди в

154

можуть і повинні бути пояснені зовсім іншим способом, ніж це зро-

бив пан проф. Мареш.

Отже, пріоритет ідеї, що сечова кислота є продуктом протоплаз-

ми, не належить пану проф. Марешу, так само, як і пріоритет ідеї,

що вона не виникає безпосередньо з харчового білка.

З цього випливають такі висновки:

Основу нового вчення про утворення сечової кислоти в організмі

заклали експерименти Кніріма у 1877 році, потім Маєра, Жаффе і

Шрьодера. Вони підтвердили, що сечова кислота в організмі птахів

може утворюватися синтетичним шляхом з амінокислот і аміносо-

лей. Визначали місце і спосіб утворення сечової кислоти. В цьому

напрямку досить успішними були експерименти Шрьодера і Мінков-

ського. На основі експериментів на гусях з видаленою печінкою

Мінковський зробив висновок, що в організмі птахів сечова кислота

в основній своїй масі утворюється через синтез з аміаку і молочної

кислоти і лише незначна її кількість утворюється з ксантинових ос-

нов, а в організмі ссавців, де з аміаку утворюється сечовина, утво-

рення сечової кислоти можливе лише з ксантинових основ.

Із Мінковським погодилось багато дослідників, яких я називаю у

своїй роботі. Вони висловили припущення, що ксантинові основи є

попередньою ступеню сечової кислоти. Були також проведені дослі-

ди з метою безпосереднього з’ясування утворення цієї сечової кис-

лоти у ссавців. Про утворення сечової кислоти із харчового білка

уже давно ніхто не згадував.

Необхідно відзначити, що пан проф. Мареш, який займався цією

проблемою, був із вищесказаним обізнаний. Його наукова стаття, однак,

не вміщувала жодного натяку стосовно цього. Він також не зробив хоч

найменшої спроби погодити думки інших дослідників зі своїми спос-

тереженнями. Не було висловлено навіть припущення, що, можливо,

нуклеїн чи ксантинові основи, які є складовими частинами клітин, при

функціонуванні клітин можуть виробляти сечову кислоту.

Але як тільки я при допомозі дослідів, які опиралися на раніше

згадувані спостереження, і не були абсолютно ніяк пов’язані з до-

слідами пана проф. Мареша, показав, яке відношення можуть мати

нуклеїн і ксантинові основи до утворення сечової кислоти, а також

зробив інші висновки, які випливають з цього щодо ролі клітин

як носіїв нуклеїну, раптом пан проф. Мареш стверджує, що він “в

принципі ці самі думки” висловив і довів експериментально 5

років тому.

159

Кристалізований ксантин можна остаточно добути ще инакшим

способом – іменно з розчину алькогольного Ксантин розпускає ся в

лугу, а розчин розріджує ся так сильно, щоби 1 g. був на яких 700-

750 розчину. Опісля придає ся 1/3 на об’єм алькоголю а окисає ся

квасом оцтовим. По кількох днях викристалізує ксантин так само, як

описано перше. Без прибавки алькоголю не було би можна осягнути

доброї кристалізациї, бо з такого, зглядно стуженого (концентрова-

ного) розчину вилучив би ся ксантин іно в части скристалізований, а

в части безподобний.

Кристали ксантину мож сушитив порожнівці (Vacuumapparat) над

квасом сірчаним при температурі звичайній до ваги сталої без зміни.

Також загріванєм на 110 °С. они не зміняють ся. Але коли сушать ся

при 125-130 °С, так тратять воду кристалізацийну і стають зовсім

непрозорі. Аналіза (розбор) виказала:

1) 0.2862 g. в порожнівці сушених кристалів дали при 125-130 °С.

0.0301 g. води = 10.52 %,

2) 0.2183 g. дали при такім самім опрацьованю 0.0231 g. ваги =

10.58 %,

3) 0.1317 g. сушених кристалів дали при волюметричным становле-

ню азота 36.9 ccm. N, міряного при 68 °С, а 733 mm. барометрич-

ного тиску = 32.73 %.

Найдено: Вираховано про С

+Н

Води крист. 10.52 % 10.58 %

“ “ 10.58 %

Азота 32.73 % 32.82 %

4) 0.1325 g. кристалів висушених при 130 °С. дали 42

-1

ссm N,

зміреного при 9.7 °С. і 734 mm. барометричного тиску = 36.82 %.

Найдено: Вираховано про С

Азота 36.82 % 36.84 %

З того виходить, що ксантин кристалізує з 1 молекулом (з одною

дробиною) води кристалізаційної, котра доперва при високій згляд-

но температурі відходить. Знанє сего факта є важне з отсих причин:

Описана власність ксантина може зжити ся до докладного схаракте-

ризованя сполуки, що в богато випадках є дуже вигідне і потрібне.

Дальше дає добра кристалізация поруку, що препарат є чистий. Оста-

точно виходить з того конечне правило, що ксантин треба все суши-

ти при 130 °С, позаяк і препарати, на перший погляд безподобні

(аморфні), як звичайно дістають ся з розтворів трохи більше розрід-

155

Отже, думка, що сечова кислота утворюється не безпосередньо з

білка, а з певних складових частин клітин, була обґрунтована ще до

появи роботи пана проф. Мареша. Однак, пан проф. Мареш цілком

цей факт випустив з уваги і не надав значення його вагомості.

Також заява пана проф. Мареша, про те, що він перший виявив

хибність гіпотези щодо того, що сечова кислота є проміжним про-

дуктом (напівродуктом) утворення сечовини в організмі, не відпо-

відає фактам. Згадувана гіпотеза як необгрунтована була відкинута

уже давно, особливо з часу досліджень Сенатора (Virch. Arch. 72.35,

1868), Науніна і Ricca (Du-Bois-Rezmond’s Arch. 1869. 381). Однак,

пан проф. Мареш намагався обгрунтувати її в 1886 р. (Збірник

лекцій, І, с. 263) на основі дослідів з введенням в організм великої

кількості води, результатом яких було зниження кількості виділен-

ня сечової кислоти. Не зупиняючись на цьому детально, хотів би

лише констатувати, що пан професор Мареш дотримувався згада-

ної старої гіпотези тоді, коли її помилковість була доведена ще за-

довго перед цим. Тепер мусимо ще обговорити справжні результа-

ти дослідів пана проф. Мареша.

З наведених паном проф. Марешом фактів випливає висновок,

що утворення сечової кислоти є відносно незалежне від харчу-

вання.

Однак заслуга первинного виявлення цього факту також не нале-

жить панові проф. Марешові, а Г.Ранке, який виявив це ще в 1858 р.

(Спостереження і досліди про виділення сечової кислоти в людини

та ін., Мюнхен, 1858). На основі дослідів про вплив харчування на

виділення сечової кислоти і сечовини Ранке (с. 13) робить висновок:

“що виділення сечової кислоти відносно незалежне від виду спожи-

тої їжі, однак прийом їжі взагалі (незалежно від виду спожитої їжі),

спричиняв її значне збільшення”. При цьому Ранке вважав, що

збільшення виділення сечової кислоти викликається самим проце-

сом травлення (актом травлення як таким). Ці досліди були підтвер-

джені також Гайгом, а пізніше й іншими вченими.

Тепер завдяки своїм дослідам з введенням в харчовий раціон м’яса

пан проф. Мареш дійшов до такої самої думки, тобто зробив висно-

вок, що утворення сечової кислоти є відносно незалежне від харчу-

вання, але тлумачив він ці результати досліджень не як Ранке, а в

тому значенні, що збільшення кількості сечової кислоти у великій

мірі зумовлене діяльністю травних залоз. Це трактування є хоч і нове,

але недостатнє.

158

О КРИСТАЛІЗОВАНІМ КСАНТИНІ І ГУАНІНІ

Написав І.Горбачевський (в Празі)

І. КСАНТИН

Ксантин є, як відомо, порошок безподобний (аморфний), котро-

го до тепер не удало ся скристалізувати. Коли при розкладаню спо-

лук срібла засад ксантинових вилучили ся дуже красні кристали,

покладав я їх з початку за сполуку нову, аж докладний розслід пока-

зав, що був то ксантин, що викристалізував з І дробиною (молеку-

лом) води кристалізаційної. Такий кристалізований ксантин, як по-

казало ся, дуже легко добути з препарату безподобного (аморфного)

розріджуючи луговий розчин ксантина сильно водою а окисаючи єго

квасом оцтовим – найліпше таким способом: Безподобний, чистий

або по крайній мірі не дуже занечищений ксантин розпускаєся в малій

скількости лугу, розчин розріджує ся водою загрітою на яких 60 °С.

так сильно, щоби в 2 1. розчину був 1 g. ксантина. Опісля тіч окисає

ся квасом оцтовим, охолоджує помалу і лишає через кілька днів кри-

сталізувати. Теплий розчин ксантина мусить бути зовсім чистий –

коли би по окисненю мав змутити ся, треба борзо перефільтрувати

(перецідити). При кристалізації вилучують ся на стінах і на дні по-

суди грузла кристалів, котрі видно вільним оком.

При мікроскопнім огляданю показало ся, що грузельця зложені з

блискучих, великих, тонких плиток. Коли кристалізация відбуває ся

борзо а особливо коли і ксантин не є зовсім чистий, витворюють ся

малі кулеваті скупини (агрегати), подібні лєвцину, на котрих під

мікроскопом іно лучисте і соосередне (радіальне і концентричне)

смуговане видно. При ліпшій кристалізації вирастають малі ромбічні,

заокруглені плитки (яко бруски) або поодиноко або зложені в ро-

жиці (розети).

156

Дивним є в усякому разі те, що хоч пан проф. Мареш у своїх щойно

названих дослідах отримав такі самі результати, як Ранке і пізніше

Гайґ, однак він не вважає за доцільне згадати про це.

Пан проф. Мареш ігнорує також у своїй роботі спостереження

інших дослідників, на основі яких вони висловлювали свої мірку-

вання стосовно утворення сечової кислоти в організмі, і які вида-

ються більш аргументованими, ніж теорія пана проф. Мареша.

Така поведінка є необґрунтована і не дає права панові проф. Ма-

решові в жодному разі присвоювати собі пріоритет цих тверджень.

Із всього сказаного випливають такі висновки:

1. Теорія пана проф. Мареша є передовсім не нова.

2. Найважливіший фактичний висновок досліджень пана проф.

Мареша – відносна незалежність утворення сечової кислоти від хар-

чування – є також не нова.

3. Згадана теорія є настільки загальна (абстрактна), що вона не

може дати жодних конкретних нових відомостей щодо утворення

сечової кислоти в організмі, і появилась ця теорія після уже раніше

висловлених тверджень, що сечова кислота утворюється в клітинах,

які містять ксантинові основи або з нуклеїнів.

4. Ця теорія є недостатньою. Виходячи з цього, пріоритет ідеї про

те, що сечова кислота не утворюється безпосередньо з білка, що її

утворення є відносно незалежне від харчування, що вона є продук-

том клітин, що її утворення пов’язане з нуклеїном, який міститься в

клітинах, належить так само мало панові проф. Марешу, як і мені.

Ця обставина була врахована у моїй роботі, і пан професор Мареш

недавно на неї також звернув увагу.

З цієї причини пріоритет ідеї про утворення сечової кислоти не

може бути присуджений панові проф. Марешу, і тому пред’явлені

ним претензії щодо пріоритету видаються безпідставними і необґрун-

тованими.

В спеціальних положеннях і в поясненні окремих фактів і вис-

новків, які з них випливають, моя теорія відрізняється від давніше

висловлених думок, однак пан проф. Мареш не погоджується з моїми

новими висновками.

Я відзначив і оцінив у своїй роботі результати досліджень пана

проф. Мареша, завдяки яким були частково підтверджені і розши-

рені висновки, зроблені раніше, а частково зроблені нові відкриття,

як напр., дія пілокарпіну.

157

Звідси випливає, що твердження пана проф. Мареша, що його

робота “замовчується” не відповідає фактам. З якою метою і з яким

правом (на яких підставах) пан проф. Мареш взагалі веде цю полемі-

ку – за таких обставин зрозуміти важко.

Прага, квітень 1892.

Вищезгадана відповідь була передана природничо-науковому

відділові Імператорської (Кайзерівської) Академії наук у Відні з про-

ханням прийняти в академічний звіт, в якому була опублікована по-

лемічна стаття, яка стала причиною цієї дискусії. Однак, ця відповідь

не була прийнята. Той факт, що в звіт засідань Академії була прийня-

та лише полемічна стаття і було відмовлено прийняти відповідь на

цю статтю, є надзвичайно дивним і навряд чи може мати місце. Адже

в усьому світі завжди було прийнято дотримуватись принципу

“Audiatur et altera pars” (латинською мовою “хай буде вислухана і

друга сторона”).

(Треба відмітити, що трохи пізніше проф. Мареш повністю по-

годився з теорією І.Горбачевського і став замість опонента його

науковим соратником. – Я.Г.)

Переклад на українську мову з німецької

здійснила доц. кафедри іноземних мов

Тернопільської державної медичної

акаадемії Паласюк Г.Б.

161

досить великих грузлах (друзах), котрі мож видіти вільним оком.

Мікроскопічне огляданє виказує кулясті або неправильні скупиці, з

котрих більші є або зовсім прозорі, або іно на берегах (лкрайках)

пропускають мало сьвітла. Менші агрегати, що перепускають досить

сьвітла, зложені з граняків (призм) або остриць (пірамід) уложених в

кулі або в сніпки і подібні форми. При здавленю розпадають ся ску-

пини (агрегати) на відрізки куль, на котрих мож тепер складню (струк-

туру) відріжнити та на поодинокі гранячки і острички, котрі бува-

ють досить спорі.

Кристали вимивають ся водою, алькоголем і етером, виглядають

як білий, тусклий порошок і не мають води кристалізаційної. Загрі-

ванєм на 13 °С. зовсім не зміняють ся. Кристалізований гуанін мож-

на вже мікроскопно відріжнити від ксантина. Мікроскопне огляданє

виказує сейчас ріжницю і від других засад ксантинових.

168

Назва соли Назва її кислини

міжнародня народня міжнародня народня

МСlO гіпохльоріт підхльорин HСlO гіпохльорітова підхльоринова

МСlO

хльоріт хльорин HСlO

хльорітова хльоринова

МСlO

хльорат хльоран HСlO

хльоратова хльоранова

МСlO

гіперхльорат надхльоран HСlO

гіперхльоратова надхльоранова

MPH

гіпофосфіт підфосфорин Н

РО

гіпофосфітова підфосфоринова

НРО

фосфіт фосфорин Н

РО

фосфітова фосфоринова

РО

гіпофосфат підфосфоран Н

РО

гіпофосфатова підфосфоранова

РО

фосфат фосфоран Н

РО

фосфатова фосфоранова

гіпосульфіт підсірчин H

гіпосульфітова підсірчинова

сульфіт сірчин H

сульфітова сірчинова

сульфат сірчан H

сульфатова сірчанова

піросульфат піросірчан H

піросульфатова піросірчанова

персульфат персірчан H

персульфатова персірчанова

карбонат вуглян H

карбонатова вуглянова

162

І. Горбачевський

ТЕПЕРІШНІЙ СТАН УКРАЇНСЬКОЇ НОМЕНКЛЯТУРИ

НЕОРГАНІЧНОЇ ХЕМІЇ

1941

OTTO ГАРРАССОВІЦ. ЛЯЙПЦІҐ

З огляду на вимоги науки і практичного життя вживав я при вик-

ладах на українськім вільнім університеті в Празі завсіди двох сис-

темів хемічної номенклятури: міжнароднього і українського народ-

нього систему, що вже давніш витворився в Галичині, який я лише

почасти змінив. Теж “Неорганічна хемія”, яка мала вийти зараз по

виданню “Органічної хемії” 1924 p., але й досі не вийшла, бо вичер-

пався видавничий фонд, написана зі систематичним вживанням обид-

вох системів номенклятури, до подрібна виложених і переведених.

Протягом кільканадцяти літ, що від того часу минули, треба було

номенклятуру кілька разів змінювати, бо настали ріжні основні зміни

як міжнароднього так і народнього систему. Наслідком цих змін ста-

ли врешті, в останніх роках, обидва системи простіші, доцільніші,

послідовні і зблизилися взаємно.

Теперішній стан української хемічної номенклятури є докладно

знаний лише цим фахівцям-хемікам, котрі до подрібна слідкували за

дотичною фаховою літературою, але всі інші, навіть фахівці, що, роз-

порошені по цілім світі, жиють у тяжких умовинах життя, не могли

його пізнати, особливо не знають української народньої номенклятури.

Так могло статися, що на початку цього року дехто з українських

педагогів, зайнятих в Карпатській Україні, звернувся до мене з про-

ханням: порадити в справі української хемічної номенклятури на

тамошніх українських середніх школах, на котрих у цім напрямі па-

нувало безладдя, збільшене ще чужомовними впливами.

Хоча ця справа стала там тепер неактуальною, дозволяю собі з цього

приводу питання української хемічної номенклятури ще раз поруши-

ти. Така потреба являється загалом, а теж з цеї причини, щоб ширший

загал тих, що справою цікавляться безпосередньо, міг її ближче пізна-

ти, а далі теж тому, що значіння теперішнього стану в розвитку укра-

їнської хемічної номенклятури досі ані належно недоцінено.

167

ди, МВг броміди, MJ йодіди, MCN ціаніди, M

S сульфіди. У народній

українській номенклятурі вживаю від давна теж цих назв замість пер-

вісних назв народньої галицької номенклятури: флюораки, хльора-

ки, бромаки, йодаки, ціанаки. Лише в злуках сірки полишаю нарос-

ток “ак”: “сірчаки” замість “сульфіди”, бо до народньої назви: сірка –

мабуть не зручно прилучити “ід” (сіркіди, сірчіди). Зовсім це саме

мав теж чеська номенклятура, котра вживав завсіди наростка “ід”,

але замість “сульфід” – “sirnik”. Природописна секція Н. Т. Ш. у

Львові (згідно з проектом Цегельського, згл. Кандяка) обстає знов за

назвами наведених злук з наростком “ак”. На мою думку це зайве і

не бажане, бо не пособляє упрощению номенклятури. Треба розва-

жити, що наростки “ід”, “іди” не в більш чужі українській мові як

“ак”, “аки”, далі що упрощують номенклятуру, бо відповідають

міжнароднім і по більшій части теж іншим народнім назвам.

Зосібна треба ще завважити, що крім наведених бінарних солей

є дуже багато інших бінарних злук, н. пр. боріди, теллюріди, селен-

іди, арсеніди, фосфіди, нітріди, карбіди, металліди, гідріди і т. д.,

котрі характеризуються теж наростками “ід”, “іди” не лише в міжна-

родній, але теж в українській народній номенклятурі, і послідовно

не можна цих наростків відкидати при означуванню згаданих бінар-

них солей, до котрих треба зачислити теж азіди MN

, яких назву з

наростком “ак” було б тяжко витворити. Таким чином осягається

повну згоду обидвох системів номенклятури міжнароднього і народ-

нього теж у цім напрямі (з вийнятком “сірчаки”).

Номенклятура бінарних кислин. Ґази: HF, HC1, HBr, HJ,

HCN, H

S означує міжнародна (українізована) номенклятура: флюо-

рід, хльорід, бромід, йодід, ціанід, сульфід водня, але від давна вжи-

вані назви теж добрі: флюоро-, хльоро-, бромо-, йодо-, ціано-, сірко-

водень.

Кислини мають назви від назв солей, згл. аніонів: флюорідова,

хльорідова, бромідова, йодідова, ціанідова, сульфідова (сірчакова).

Віддавна вживаються теж назви: кислини флюороводнева, хльоро-

воднева, бромоводнева, йодоводнева, ціановоднева.

Номенклятура більшитних кислин і засад, кислих і

засадних солей. Кислини. Залежно від числа “кислотних”

атомів водня, що находяться в молекулі якоїсь кислини, тобто котрі

ножна заступити металлями, відріжняються одно-, дво-, три- і т. д.

ситні кислини. В інших мовах означувалися вони давніше як одно-,

дво-, три- і т. д. засадні (основні), а тепер, по ухвалі міжнародньої

163

Останні праці про українську хемічну номенклятуру проф. Се-

менцова, інж. Кандяка і Дра Цегельського находяться у “Збірнику

матем.-природоп.-лікарської секції Н. Т. Ш.”, том XXVIII-XXIX, cтop.

253-275. Там в теж ухвали згаданої секції Товариства.

Короткий перегляд номенклятури міжнародньої і народньої го-

ловних типів хемічних злук покаже теперішній стан її і взаємне відно-

шення обидвох системів. Перше треба ще коротко згадати про назви

первнів.

Номенклятура первнів (елементів). Окрім первнів, що

мають народні назви: залізо (Fe), золото (Аи), мідь (Си), олово (оли-

во) (РЬ), ртуть (Hg), срібло (Ag), сірка (S), і первнів, яких назви за-

гально прийнялися в українській мові: азот (N), водень (Н), кисень

(О), вапень.(Са), вуголь (вуглець, вуглень, угіль) (С), кремій (Si), ма-

ють усі інші первні назви чужі, по більшій части грецько-латинські.

Частина їх має назви скорочені, загально вживані: арсен (As), фос-

фор (Р), антімон (Sb), бор (В), кріптон (Кг), неон (Ne), ксенон (X),

хльор (СІ), бром (Вг), йод (J) і т. д., але найбільша частина первнів

має назви, які мають закінчення “іум”: літіум (Li), осміум (Os), раді-

ум (Ra) і т. д. Велика більшість українських хеміків уживає назв цих

первнів із закінченням “ій”, замісць “іум” (літій, осмій, радій) – лише

наші галицькі хеміки (вгорі згадана ухвала природоп. секції Н. Т. Ш.

у Львові на основі реферату Цегельського, згл. Кандяка) домагаються

знов, подібно як у давній галицькій номенклятурі, щоб при означу-

ванню цих первнів залишити лише як найкоротшу форму слова (літ,

осм, рад), бар (Ва), кадм (Cd), таль (ТІ), ітр (Y), рутен (Ru), ґерман

(Ge) і т. д. – залишаючи закінчення “ій” лише 6 первням. Про ці ско-

рочені назви первнів я висловився вже давно, ще з приводу появи

першого такого проекту, що вони, на мою думку, не є доцільні. На-

зви первнів лишаються і по скороченню чужі та стають окрім того

менше виразні; вони напевно ані не збагатили б краси мови – одна-

ково як н. пр. слово “індивід” (замість індивідуум).

Назви з “ій” певне теж не вдоволяють вповні, але вони не є так

чужі, як скорочені, тай не затемнюють первісних, провідних назв і

тому я їх теж вживаю.

Мабуть було б найкраще полишити первісні назви первнів з “іум”.

Це відповідало б теж правилу, прийнятому загально, що приймаєть-

ся загалом незмінена назва якоїсь річевини така, яку дав її перший

дослідник. Так зробили у більшости інші народи – між іншим теж

полудневі словяне і чехи, хоч вони дуже дбають про справність мови.

166

“ан”, ,,ани”, зі ступенуванням “під” і “над”. Н. пр. кисневі солі: NaClO

гіпохльоріт, підхльорин партія, NaClO

хльоріт, хльорин нартія,

NaClO

хльорат, хльоран нартія, NaClO

гіперхльорат, надхльоран

натрія; K

гіпонітріт, підазотин калія, KNO

нітріт, азотин калія,

KNO

нітрат, асотан калія і т. д.

Номенклятура кисневих кислин. Міжнародньої номенкля-

тури цих кислин не було і вживалися, крім латинських назв, лише

народні назви – у кожній мові розуміється інші. Я жвавав уже від

давна назв, витворених із назв солей, згл. їхніх аніонів, н. пр. гіпо-

хльоріт – кисл. гіпохльорітова, хльоріт – кисл. хльорітова, хльорат –

кисл. хльоратова, гіперхльорат – кисл. гіперхльоратова, гіпонітріт –

кисл. гіпонітрітова, нітріт – кисл. нітрітова, нітрат – кисл. нітратова

і т. д. Цеї номенклятури, що виповнює прогалину в міжнародній но-

менклятурі, вживається тепер загально.

Українська народня номенклятура називала ці кислини згідно з

назвами окисів, з котрих вони повстають (кисл. “під-ава”, “ава”, “-ова”

і т. д.), як уже перше згадано. Кандяк звернув увагу (у праці вгорі

наведеній), що назви кислин і солей витворені непослідовно. Н. пр.

кисл. сіркава Н

творить солі, що називаються сірчини, але вони

мали б називатися сіркани або сірчани – натомість сірчани назива-

ються солі кисл. сірчан(ов)ої H

. Автор вказує, що народні назви

кислин можна б виводити теж від народніх назв солей, згл. назв аніо-

нів цих солей. Солі: “під-ини”, “ини”, “-ани”, а кислини: “під-инова”

“инова”, “-анова”, “над-анова”. Н. пр. підхльорини – кисл. підхльорино-

ва, хльорини – кисл. хльоринова, хльорани – кисл. хльоранова, над-

хльорани – кисл. надхльоранова. Цей проект автора зовсім доцільний

і послідовний; його прийняла теж природоп. секція Н. Т. Ш. у Львові

і він переведений до подрібна в “Неорганічній хемії”. Назви кисневих

кислин обидвох системів витворені отже однаковим способом.

Дуже просте відношення номенклятур кисневих солей і кислин

обидвох системів, яке легко затямити, зясує найкраще перегляд міжна-

родніх і народніх назв деяких солей і кислин на стор. 13. (М одно-

вартісний металь.)

Дехто вживав при означуванню цих кислин замість закінчення

“ітрва”, атова, “ітна”, “атна” (хльорітна, хльоратна, сульфітна, суль-

фатна) і т. д. Щоб не було непорозумінь і для одностайности, треба

погодитися на одну форму.

Номенклятура бінарних солей. Міжнародня номенкляту-

ра означує ці солі наростками “ід”, “іди”: MF флюоріди, МСl хльорі-

164

Але вони мають правило, що при відмінюванню таких слів випус-

кається “ум”, напр. кадміум – кадміа (не кадміума), стронціум – строн-

ціа (не стронціума), кадміовий (не кадміумовий), стронціовий (не

стронціумовий). Коли б було можливо відмінювати таким способом

теж в українській мові, було б найкраще полишити первісні назви

первнів. Оглядів на потреби популяризації або буденного життя не

треба тут брати на увагу, бо в цих випадках іде лише про первні з

давними народніми назвами, а коли б була навіть мова про якийсь

первень з “іум”, не було б труднощів, бо пояснення не трудне. Зреш-

тою на такі слова як алюмініум, радіум, опіум, морфіум мабуть уже

всі привикли, бо часто їх чують.

Як виходить зі сказаного, назви первнів все ще не е до решти

устійнені. Натомість номенклятура хемічних злук, як покажеться далі,

ішла своїм шляхом і устійнилася вдоволяюче.

Номенклятура окисів (оксідів). Найбільше труднощів і не-

доладностей було давніше при означуванню окисів. Міжнародна но-

менклятура означувала їх ріжно: найчастіше зазначенням числа атомів

кисня в молекулі окису (н. пр. Сl

О хльормоноксід, СlO

хльорді-

оксід, Сl

хльоргептоксід), або – залежно від нижчого чи вищого

ступня окиснення голосівками “о” і “і” (FeO феррооксід, Fе

фер-

ріоксід, Hg

O гідраргірооксід, HgO гідрарґіріоксід).

Українська народня номенклятура характеризувала окиси нарос-

тками – залежно від ступня окиснення: “під-авий” (”під-истий”),

“авий” (”истий”) “овий”, “над-овий”. Н. пр. FeO окис залізавий (залі-

зистий), Fe

окис залізовий; Hg

O окис ртутявий (ртутистий), HgO

окис ртутьовий; Сl

О окис підхльоравий (підхльористий), СlO

окис

хльораво-хльоровий (хльористо-хльоровий), Сl

окис надхльоро-

вий. Обидва системи не вдоволяли, не були ані виразні ані послідовні.

Вистане порівняти лише окиси Hg

O і FeO або HgO і Fе

; вони

означувалися однаковими наростками, або голосівками, хоча мають

зовсім інший склад.

Тому всі хеміки прийняли з великим вдоволенням пропозицію

німецького хемічного товариства, щоб окиси означувалися просто

зазначенням вартісности первня, що творить окис, римськими чис-

лами (І, II, III і т. д.) праворуч цього первня. Н. пр. Fe-II-O окис дво-

вартісного заліза, Fe

-III-O

окис тривартісного заліза, Hg

-I-O окис

одновартісної ртути, Hg-II-O окис двовартісної ртути, Cl

-I-O окис

одновартісного хльору, Cl-IV-О

окис чотиривартісного хльору,

Сl

-VII-O

окис семивартісного хльору. Коли вартісність є безсумні-

165

ву знана й лише одна, не треба її зазначувати, н. пр. Na

O окис на-

трія, SrO окис стронція і т. д. Натомість коли вартісність якогось пер-

вня може бути ріжна а в данім випадку не б певно знана, треба вис-

ловити склад злуки стехіометрично, н. пр. N

O окис двоазоту, ді-

азотоксід, NOa двоокис азоту, азотдіоксід і т. д.

По заведенню цеї реформи, опісля прийнятої всіми, стало озна-

чування окисів зовсім просте, виразне і послідовне. Обидва системи

номенклятури зрівнялися і кожний нарід означує окиси однаково, але

рідною мовою. Згадані давніші способи означування окисів відпада-

ють. Означування голосівками “о” і “і” вживається лише у комплексів

(н. пр. ферроціанкаліум, ферріціанкаліум), але й ту не є конче

потрібні. Назви: моно-, ді-, трі- і т. д. оксіди, одно-, дво-, три- і т. д.

окиси вживаються при висловлюванню стехіометричних формул

окисів, але тоді мусять докладно вказувати склад окису.

В українській народній номенклятурі давніше вживані наростки:

”під-авий”, “під-истий”, “авий”, “истий”, “овий”, “над-овий” відпа-

дають зовсім, як зайві і ще теж з цеї причини, щоб не було непослі-

довностей при номенклятурі кислин

, що містять кисень і повста-

ють з окисів, їхні назви виводилися перше від назв їхніх окисів. Н.

пр. вгорі наведені 3 окиси хльору витворюють 4 кислини, що давні-

ше називалися: НСlO кисл. підхльорава (підхльориста), НСlO

хльо-

рава (хльориста), НСlO

хльорова, НСlO

надхльорова. Ці назви кис-

лин відпадають теж, бо нові назви їх виводяться тепер від назв со-

лей, як покажеться далі.

Перекиси. Лише коротко слід зазначити, що окиси, які виво-

дяться від пероксіду, перокису водня H

, характеризуються і далі

словом “пер”, н. пр. Na

пероксід, перокис натрія; BaO

пероксід,

перокис барія. Однаково характеризуються теж інші такі злуки, н.

пр. NO

Na пернітрат, перазотан натрія; S

перзульфат, персірчан

калія; NО

H кисл. пернітратова, перазотанова і т. д.

Номенклятура солей кисневих кислин лишилася незміне-

на. Ці солі характеризуються – як відомо – залежно від ступня окис-

нення, згл. вартісности центрального атому аніону, наростками: у

міжнародній номенклятурі “іт”, “іти” і ,,ат”, “ати” зі ступенуванням

“гіпо” і “гіпер”; в українській народній номенклятурі ,,ин”, “ини” і

Слова кислина, зам. кислота вживаю по ухвалі укр. хеміків у Подєбра-

дах (4.1.1928). Чи воно прийметься, покажеться у будуччині, але треба зав-

важити, що “кислота” значить теж “кислість”, “aciditas” (ацідітет), і тому

“кислина” може навіть ліпше відповідає слову “acidum”.

169

унії, означуються як одно-, дво, три-кислотні кислини, н. пр. HNO

SО

, Н

РО

i т.д.

Засади (основи)

. Анальоґічно означуються засади залежно від

числа гідроксілів: ОН в молекулі як одно-, дво-, три-ситні засади;

по ухвалі унії як одно-, дво-, три-засадні (основні) засади (осно-

ви), н. пр. КОН, Ва(ОН)

, Ві(ОН)

і т. д.

Солі нормальні і кислі. Коли в кислині заступлені всі кис-

лотні атоми водня металлями, є витворена сіль нормальна. Вона оз-

начується просто: хльорід, йодід, нітрат-азотан, сульфат-сірчан фос-

фат-фосфоран і т. д. Коли в більшситній кислині лишиться один, два

або більше кислотних атомів водня незаступлених металлями, є

витворені солі кислі, гідросолі. На пр. триситна кислина фосфатова-

фосфоранова Н

РO

витворює 3 ряди солей, н пр. І. Na

II. Na

HPO

, III. NaH

. I = нормальна сіль: фосфат-фосфоран на-

трія, II і III є кислі солі, гідросолі. Міжнародня номенклятура озна-

чує, II = гідрофосфат натрія, III = дігідрофосфат натрія. В українській

номенклятурі можна їх означити теж як гідросолі – як це сталося

теж в інших мовах (гідрофосфоран і дігідрофосфоран натрія), але

можна їх означити теж чисто народніми назвами: II = односитнокис-

лий фосфоран, або однокислотний фосфоран натрія, III = двоситно-

кислий фосфоран, або двокислотний фосфоран натрія.

Солі засадні (основні). Коли при творенню солей з більшсит-

них засад кислинами спотребовані всі гідроксілі (ОН) засади, по-

встає нормальна сіль, але коли в молекулі витвореної соли залишиться

ще один або більше гідроксілів, називаються витворені солі засадні

(основні) гідроксісолі. Н. пр. триситна засада Ві(ОН)

може з кислиною

нітратовою, азотановою HNO

витворити 3 ряди солей: І. Ві(NО

)

II. Bi(OH)(NO

)

і III. Bi(OH)

. І є нормальний нітрат-азотан візму-

ту, II і III є засадні, гідроксісолі; II = гідроксінітрат-гідроксі-ааотан

візмуту, III == дігідроксінітрат-дігідроксіазотан візмуту. Чисто на-

родньою номенклятурою можна їх означити: II = односитнозасад-

ний (основний), або однозасадний (одноосновний) азотан візмуту,

III = двоситнозасадний (двоосновний) азотан візмуту.

Загальне правило при означуванню всіх солей народ-

ньою і українізованою міжнародньою номенклятурою таке: аніон

Для означения грецько-латинського слова “Basis” (basieus), пo німець-

ки = Base (basisch), вживаю слова “засада” (засадний), але багато укр. хеміків

вживає назви “основа” (основний) а дехто теж “база” (базічний). Було б

бажаним погодитися на одну назву.

176

ХРОНОЛОГІЧНИЙ СПИСОК ПРАЦЬ АКАДЕМІКА

І.ГОРБАЧЕВСЬКОГО ТА ПРАЦЬ ПРО НЬОГО

1. Uber den Nervus vestibuli. (Wieber Berichte J. 1875).

2. Uber die durch Einwirkung von Salzsaure aus den Albuminoiden

entsehenden Zersetzungsproducte. I. Abh. (Wiener Berichte J. 1879).

3. Uber das Verhalten des Elastins bei der Pepsinverdauung. (Zeitschrift

f. physiolog. Chemie J. 1882.)

4. Synthese der Harnsaure. (Wiener Berichte J. 1882.)

5. Beitrage zur Lehre von der Uramie. (Mediz. Jahrb. J. 1883)

6. Uber kunstliche Harnsaure und Methylharnsaure (Wiener Berichte J.

1885.)

7. О umele kyseline mocove a methyl-mocove (Chemicke listy 1885)

8. Uber die durch Einwirkung von Salzsaure aus den Albummoiden

entstehenden Zersetzungsproducte . II Abh. (Wiener Berichte J 1885)

9. О produktech rozkladu, ktere vzni-kaji pusobenim kyseliny soln na

albuminoidy Odd druhe. (Chemicke Listy 1886)

10. Neue Synthese des Kreatins. (Mediz Jahrb, Wien 1885) Nova synthesa

kreatinu. (Chem. Listy 1886).

11. Notiz uber die volumetrische Bestimmung des Gesammtstickstoffes

im Harne und anderen Objecten aus dem Thierkorper (Medizinische

Jahrbucher Jhg 1886)

12. О urcovani dusiku v moci a Jinych ob]ektech tela zvireciho. (Chemicke

Listy 1886)

13. J Horbaczewski und F Kanera. Uber den Einfluss von Glycerin, Fett

und Zucker auf die Ausscheidung der Harnsaure beim Menschen

(Wiener Berichte Jhr. 1886)

14. J Horbacevski a F Kanera Pokusy o tvoreni se kyseliny mocove v

lidskem organismu (Chemicke Listy 1887)

15. Uber eine neue Synthese und die Constitution der Harnsaure (Wiener

Berichte J. 1887)

16. Nova synthesa a konstituce kyseliny liny mocove (Chemicke listy

1888)

17. Weitere Synthetische Versuche uber die Constitution der Harnsaure

und Bemerkungen uber die Entstehung derselben in Thierkorper

(Wiener Berichte. J 1887)

18. Dalsi syntheticke pokusy o konstituci kyseliny mocove a poznamky о

jеjіm vzniku v tele zvirecim.(Chemicke Listy 1888)

170

ставиться наперед а катіон у другім відмінку. Н. пр. сірчан натрія,

фосфоран калія, сульфат натрія, фосфат калія. Неукраїнізована міжна-

родня номенклятура ставить катіон наперед і сполучує з аніоном в

одно слово, але тоді не сміє бути назва катіону (і розуміється теж

аніону) українізована лише незмінена міжнародня: натріумсульфат,

каліумфосфат.

Наведений короткий перегляд головних типів хемічних злук вка-

зує, що хемічна номенклятура обидвох системів: українського на-

роднього і міжнароднього є тепер розмірно дуже проста, послідовна

і не робить жадних труднощів – лише номенклятура самих первнів

не є ще – як виходить а попередніх завважень – достаточно устійнена.

Дозволяю собі звернути увагу наших хеміків зосібна на цей те-

перішній стан української хемічної номенклятури, котрий витворив-

ся в останніх роках, бо це має велике значіння для дальшого, успіш-

ного плекання хемії в українській мові.

Велика більшість українських хеміків – наддніпрянці –- ще ко-

ротко перед війною ані не сміли вживати рідної мови при викладах

або публікаціях з цеї царини науки, ані не знали української народ-

ньої хемічної номенклятури, що була створена вже давніше в Гали-

чині. Тому, що вона була їм чужа, що була складніша як міжнародня,

тай не була так вправна і вигідна як ця, вони всі заявилися за систе-

мом, їм уже знаним, лише міжнародньої номенклятури – так як це

сталося теж у полудневих словян.

Тепер, коли головні недостачі обидвох системів і труднощі їхнього

зрівнання зникли і обидва системи значно зблизилися так, що кож-

ний, хто знає міжнародній систем, може собі дуже легко засвоїти

теж систем народній, думаю, що без сумніву всі українські хеміки

приймуть його, бо він їм потрібний. Важні тут не лише вимоги попу-

ляризації науки. Не глядячи навіть на чисто народні мотиви, мало б

це першзавсе дуже корисний вплив на мову українських хемічних

публікацій, котрі не мусіли б містити так багато чужих слів, як те-

пер, коли вживається виключно міжнародньої номенклятури. Певно

при всіх хемічних публікаціях – як у кожній іншій мові – мусять

вживатися фахові чужі назви, бо без того ніяк не можна обійтися і ці

назви однаково чужі теж у інших мовах, але не вживалося б дуже

багато назв таких, котрі можна заступити своїми назвами, взятими з

народньої номенклятури.

Протягом останніх кільканадцяти літ змінялася народня номен-

клятура кілька разів і одержала врешті безпечні основи, тай зблизи-

175

Was die Ausbeute an Kreatinin bei dieser Reaction anlangt, so betragt

dieselbe 25 Procent vom verwendeten Sarcosin (berechnet aus der Menge

des erhaltenen Chlorzinkkreatinins).

Von den anderen Producten, die bei dieser Reaction entstehen, wurden

bis nun noch nicht alle untersucht. Die fluchtigen Producte, welche sich

beim Erhitzen bilden, sind: Wasser, Kohlensaure, Ammoniak und

Methylamin.

Was den Verlauf der Reaction, wobei sich Kreatinin bildet, anlangt,

so verlauft dieselbe zweifelsohne nach dem Schema:

COOH

NCH

+ H

O + NH

Durch diese Reaction durfte hiemit der letzte noch ausstandig

gewesene Beweis fur die Richtigkeit der erwahnten Kieatinin-, respective

Kreatin-Formel erbracht sein.

171

лася до міжнародньої. По цій еволюції народньої номенклятури мож-

на сподіватися, що знання її пошириться і що в українській хемії

прийдуть до вживання обидва системи: народній і міжнародній - так

як і в інших народів.

Природопис.-лік. секція Н. Т. Ш. ухвалила в справі хемічної но-

менклятури таке загальне рішення: “Необхідно стреміти до устален-

ня народньої номенклятури для нижчих шкіл, учительських се-ми-

нарій, народніх публікацій та практичного життя; для наукових праць,

на вищих школах та вищих клясах гімназій прийняти між-народню

номенклятуру.”

Ця ухвала робить вражіння, неначе б українська народня номен-

клятура була і могла бути лише така, що може вживатися для означу-

вання лише небагатьох простіших злук, які є предметом навчання на

нижчих школах і под., та що до наукового вжитку здатна лише украї-

нізована міжнародня номенклятура. Мушу звернути увагу і стверди-

ти, що обидва ці системи номенклятури мусять бути й тепер уже в

зовсім однаково стійні і повні, і що можна їх однаково вживати з

успіхом у всіх випадках-так як у всіх народів вживається номенкля-

тури міякнародньої. У “Неорганічній хемії” переведені обидва сис-

теми до подрібна. Головні основи їх подані в попередньому і кожний

може собі самостійно їх витворити

Прага, май 1939.

Наведені номенклятурні завваження мали вийти друком у збірнику

матем.-природ.-лік. секції Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові.

Тому, що по заняттю Львова Сов’єтами зносини з Товариством зовсім пере-

рвані, видав їх Укр. Науковий Інститут у Берліні, що б вдоволити дійсну

потребу і бажання тих, котрі цею справою цікавляться.

174

Berechnet fur C

O – Gefunden

C – 42,47 Proc. – 42,63 Proc.

H – 6,19 “ – 6,28 “

N – 37,17 “ – 36,91 “

Das Kreatin, welches bei der Behandlung des Chlorziukkreatinins mit

Bleioxyd erhalten und von Kreatinin durch kochenden Alkohol getrennt

und dann aus Wasser umkrystallisirt wurde, lieferte bei der Analyse

folgende Zahlen:

1. 0,1913 Grm. Krystalle verloren beim Trocknen im Vacuum uber

Schwefelsaure 0,0226 Grm. Krystallwasser = 11,82 Proc.

2. 0,1914 Grm. Krystalle verloren beim Trocknen bei 100 °C 0,0239

Grm. Krystallwasser = 12,46 Proc.

3. 0,1625 Grm. bei 100 °C. getrockneter Substanz gaben 47,75 Ccm.

Stickstoff, gemessen bei 26 °C. und 744,5 Mm. Barometerstand = 31,92

Proc. Stickstoff.

Berechnet fur C

– Gefunden

N – 32,06 Proc. – 31,92 Proc.

Berechnet fur C

O – Gefunden

III

Krystallwasser – 12,08 Proc. – 11,82 12,46 Proc.

Die sonstigen Eigenschaften des erhaltenen Kreatinins waren folgende:

Die Losungen desselben reagirten alkalisch und gaben die Beaction

von Weyl mit Nitroprussidnatrium und Lauge, sowie die Zusatz-Reaction

von Salkowski mit Essigsaure, desgleichen die Reaction von Maschke

mit Fehling'scher Losung.

Beim Eintragen von etwas festem Kreatinin in eine Losung von sal-

petersaurem Silber bildete sich ein aus Nadeln bestehender Krystafllbrei,

der sich beim Erwarmen loste uud nacli dem Erkalten wieder erschien.

Sublimatlosung erzeugte in nicht zu verdunnten Losungen sofort einen

krystallinischen Niederschlag.

Phosphorwolframsaure und Phosphormolybdansaure fallten nicht zu

verdunnte und mit einer Mineralsaure angesauerte Losungen sofort

krystallinisch.

Es hatte hiemit dieses kunstlich dargestellte Kreatinin alle wichtigeren

Eigenschaften des im Korper vorkommenden, sowie des aus dem nacli

Volhard kunstlich bereiteten Kroatin, dargestellten Kreatinins.

172

NEUE SYNTHESE DES KREATINS.

Vo n

J. Horbaczewski

Piofessor der med. Chemie an der bohm. Universitat in Prag.

(Am 17. Juli 1885 von der Redaction ubernommen.)

Volhard

hat schon vor langerer Zeit das Kreatin aus Sarcosin und

Cyanamid kunstlich dargestellt.

Der Verlauf der erwahnten Volhard'schen Kieatin-Synthese ist nicht

vollstandig ubersichtlich und kann dieselbe als eine directe Anlagerung

von Cyanamid an Sarcosin betrachtet werden, sie gestattet aber keinen

sicheren Schluss auf die Constitution des Kicatins, respective Kreatin ins.

Nachdem man aber als Zersetzungsproducte des Kreatins, respective

Kreatinins Methylguanidin einerseits und Sarcosin und die Zersetzungs-

producte deb Guanidins andeierseits ei halten hat, ist es hochst wahr-

scheinlich geworden, dass man das Kroatin als Methylguanidinessigsaure,

als eine der Methylhydantoinsaure analog gebaute Veibindung auffassen

muss, wahrend dem Kieatinin, welches dmch Abspaltung von einem Mol.

Wasser aus dem Kreatin entsteht, eine dem Methylliydantoin analoge

Constitution zukame.

Ein Versuch, der diese Ansicht direct bestatigen konnte, d. i. eine

Synthese des Kreatins oder Kreatinms aus Sarcosin und Guanidin, ist bis

nun zu nicht gegluckt.

Baumann

hat salzsauies Guanidin und Sarcosin zusammengeschmol-

zen und erhielt dabei eine leicht zersetzliche Verbindung von salzsaurem

Guanidin und Sarcosin.

Der im Folgenden beschriebene Versuch zeigt, dass man aus Guanidin

und Sarcosin Kreatinin erhalten kann.

Kohlensaures Guanidin wurde mit der gleichen Gewichtsmenge von

Sarcobin gemischt und das feingepulveito Gemisch in Partien zu etwa

2 Grm. in kleinen Becherglaschen oder Kolbchen durch etwa 2 Stunden

auf 140-160 °C. erhitzt. Das Erhitzen wurde in einem gewohnlichen Tro-

ckenkasten, der zuerst auf 140 °C. vorgewarmt worden war, vorgenommen.

Chem. Centralblatt 1869.

Berichte der d. chem. Gesellsch. Bd. 7.

173

Die Temperatur wurde langsam bis zu 160 °C. gesteigert und nach einiger

Zeit wieder allmalig auf 140 °C. gebracht.

Beim Erhitzen schmilzt das Gemisch langsam unter starkem Schau-

men. Die geschmolzene, anfanglich ganz farblose Masse wird allmalig

gelb und dickflussig, die Gasentwicklung aus derselben wird immer

schwacher. Schliesslich wird die Schmelze fast ganz fest und erscheint

ziemlich stark gelbbraun gefarbt.

Sie enthalt neben einem syruposen Producte Kreatinin, welches letztere

folgendermassen isolirt und gereinigt wurde:

Die erhaltene Schmelze wurde in wenig Wasser gelost und die stark

alkalisch reagirende Losung mit Salzsaure bis zur neutralen oder schwach

sauren Eeaction versetzt, wobei Kohlensaure entwich. Vom abgeschie-

denen schwachen Niederschlag wurde abfiltrirt und die Losung zum dicken

Syrup eingedampft, der in wenig starkem Alkohol gelost wurde. Von der

voinandenen Trubung wurde abfiltrirt und die Losung nach dem Versetzen

mit essigsaurem Natron, mit alkoholischer Chlorzinklosung gefallt. Es

krystallisirte sofort das sehr charakteristische Kreatininchlorzink in

Nadeln, meist in Rosetten vereinigt. Um eine vollstandigere Abscheidung

zu bewirken, wurde einige stehen gelassen, dann das Kreatininchlorzink

abfiltrirt und nach der ublichen Methode mit Bleioxyd in der Warme

zersetzt. Nach dem Ausfallen des gelosten Bleis und Eindampfen der klaren

Losung zum Syrup wurden nach dem Erkalten nur wenig gefarbte Krystalle

erhalten, die aus einem Gemisch von Kreatin und Kreatinin bestanden.

Beide wurden von einander durch kochenden absoluten Alkohol getrennt.

Das in Alkohol unlosliche Kreatin wurde aus Wasser umkrystallisirt

und in farblosen schonen Prismen erhalten.

Das in heissem Alkohol geloste Kreatinin krystallisirte nach dem

Erkalten der Losung heraus. Nach nochmaligem Umkrystallisiren aus

starkem, kochendem Alkohol wurde auch dieses fast ganz farblos und

rein erhalten.

Das so dargestellte und gereinigte Kreatinin lieferte bei der Elemen-

taranalyse folgende Zahlen:

1. 0,1482 Grm. bei 100-105 °C. getrockneter Substanz gaben 0,0836

Grm. Wasser, entsprechend 0,0093 Grm. Wasserstoff = 6,28 Proc. und

0,2317 Grm. Kohlensaure, entsprechend 0,06319 Grm. Kohlenstoff =

42,63 Proc.

2. 0,1042 Grm. im Vacuum getrockneter Substanz gaben 35,0 Ccm.

Stickstoff, gemessen bei 23,5 °C. und 743,4 Mm. Barometerstand =

36,91 Proc.

177

19. Untersuchungen uber die Entstehung der Harnsaure im Saugethier-

organismus (Wiener Berichte. J. 1889)

20. О vzniku kyseliny mocove u ssavcu (Chemicke Listy 1890)

21. Beitrage zur Kenntniss der Bildung der Harnsaure und Xanthinbasen,

sowie der Entstehung der Leuco-cythosen im Saugethierorganismus

(Monatshefte f Chemie 12, 221, 1891)

22. Prispevky k poznani vzniku mocove kyseliny і xanthinovych zasad,

jakoz і leukocytos v organismu ssavcu (Casopis cs lekaru. 1891)

23. Zur Theorie der Harnsaurebildung. (Wiesbaden 1892 )

24. K theorii o vzniku kyseliny mocove (Cas сь lekaru 1892)

25. Zur Kenntnis der Nuclemwirkung. (Allgem Wiener medizm Zeitung

XXXVII. J. 1892)

26. K znamosti o ucinku nucleinu (Cas. сь lekaru. 1892)

27. Bemerkungen zum Vortrage des A. Kossel Uber Nucleinsaure (Du

Bois Raymond’s Archiv 1893)

28. Analyse zweier seltener Harnsteine. (Zeitschrift f Physiolog Chemie

Bd XVIII. J 1893)

29. Analysa dvou vzacnych kamenu mocovych (Chem Listy 1894)

30. Uber die Trennung der Harnsaure von den Xanthinbasen (Zeitschrift

f Physiolog Chemie Bd XVIII. J 1893.)

31. Delein kyseliny mocove od zasad xanthinovych (Chem Listy 1894)

32. Uber krystallisiertes Xanthin und Guanin (Zeitschrift f. Physiolog.

Chemie Bd XXIII. J 1897)

33. О кристалізованім ксантині і гуаніні (Збірник мат.-природ.-лік.

секції НТШ, Львів, т. І, в. 1, 1897)

34. Загальний метод добування нуклєінного квасу з органів (Збірник

мат.-природ.-лік. секції НТШ, Львів, т. III, в. 1, 1898)

35. Причинки до пізнання виживи сільської людности Галицького

Поділля (Збірник мат.-природ.-лік. секції НТШ, Львів, т. V, в. 2,

1899.)

36. К otazce o tvorbe tuku ve zvirecim organismu. (Zpravy sjezdu cs.

lekaru a prirodozpytcu. Praha 1901.)

37. Про повстане товщу в звіриннім організмі. (Збірник мат.-природ.-

лік. секції НТШ, Львів, т. VIII, в. 1, 1901.)

38. О dokazovani krve v soudnich pripadech. (Zpravy sjezdu cs. lekaru a

prirodozpytcu. Praha 1901.)

39. Про виказане закраски крови. (Збірник мат.-природ.-лік. секції

НТШ, Львів, т. VIII, в. 1, 1901.)

178

40. О latkach zivnych k vyzive zivocisstva slouzicich. (zivy, Praha, c.

XIII, 1903.)

41. Lekarska chemie. I. Anorganicka chemie. Praha 1904.

42. Lekarska chemie. II. Organicka chemie. Praha 1905.

43. Уваги о термінології хемічній. (Збірник мат.-природ.-лік. секції

НТШ, Львів, 1905, т. X.)

44. Lekarska chemie. III. Physiologicka chemie I. Praha 1907.

45. Lekarska chemie. IV. Physiologicka chemie II. Praha 1908.

46. О nove reakci па bilkoviny. (Zpravy sjezdu cs. lekaru a prirodozpytcu.

Praha 1908.)

47. Experimentelle Beitrage zur Kenntnis der Athiologie der Pellagra. I.

Mitteilung. (Das osterreichische Sanitatswesen. 1910.)

48. Experimentalni prispevky k poznani etiologie pellagry. I. (Casop. cs.

lekaru. 1910.)

49. Otravy pri pracich s lihem, denaturovanym methylalkoholem. (Cas.

cs. lekaru. 1911.)

50. Experimentelle Beitrage zur Kenntnis den Athiologie der Pellagra. II.

Mitteilung. (D. osterr. Sanitatswesen. 1912.)

51. Experimentalni prispevky k poznani etiologie pellagry. II. (Vest. kral.

cs. Spol. nauk. 1912.)

52. Bemerkungen zur Mitteilung v. H. Raubitschek: “Zur Kenntnis der

Pellagra.” (Zentralblatt f. Bakteriologie, Parasitenkunde u. Infekti-

onskrankheiten. I. Abt. Bd. 58.)

53. Bieivergiftungen bei Verwendung verzinkter Eisenrohren zu Wasser-

leitungen. (D. osterr. Sanitatswesen. 1916.)

54. Otravy olovem pri pouzivani pozin-kovanych vodovodnich trubic. (Ca-

sop. cs. lekaru. 1916.)

55. Ein Beitrag zur Kenntnis des Nahrwertes der Flechten. (D. osterr.

Sanitatswesen. 1917.)

56. Vorschlage zur Darstellung von Zucker aus Holz und von Alkohcl aus

den Ablaugen der Sulfitzellulosefabriken. (Mitteilungen des k. k.

Technischen Versuchsamtes. VI. J. 1917.)

57. Уваги до хемічноі термінології. (Український Медичний Вістник.

Прага 1923.)

58. Органічна хемія. Прага. Накл. Укр. Університ. 1924, стр. XII +

597. Горбачевський Іван: Теперішній стан української номенкля-

тури неорганічної хемії.

59. Словарець до праці “Причини до пізнання виживи сільської люд-

ності галицького Поділля //Лікарський збірник НТШ. – 1899. –

т. 2. – Вип. 2. – с. 1.

Зміст

Передмова...............................................................................................3

До 150-річного ювілею академіка Івана Горбачевського ...................5

І. Горбачевський і Австрія .................................................................. 10

І. Горбачевський і Німеччина .............................................................10

І. Горбачевський і Чехія ...................................................................... 11

І. Горбачевський і Україна .................................................................. 13

І. Горбачевський у спогадах співвітчизників та іноземців .............. 18

Заходи з відзначення заслуг і пам’яті акад. І.Горбачевського .........54

Іван Горбачевський і Тернопільська державна

медична академія ............................................................................59

Міжнародний рік академіка Івана Горбачевського...........................63

Наукоий поступ Івана Горбачевського ...............................................66

Брати Іван та Антін Горбачевські.......................................................76

Листування І. Горбачевського .............................................................80

Родовід Горбачевських ...................................................................... 106

Наукові праці Івана Горбачевського .................................................120

Синтез сечової кислоти ................................................................ 120

Теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців .............122

О кристалізованім ксантині і гуаніні.......................................... 135

Теперішній стан української номенклятури неорганічної

хемії................................................................................................ 139

Neue Synthese des Kreatins ...........................................................149

Хронологічний список праць академіка І.Горбачевського ............ 153

Список публікацій про І.Горбачевського.........................................156

179

60. Про повстання товщу в звіринім організмі //Збірник Математич-

но-природоописне -лікарської секції НТШ. – 1901. – т. 3. – вип.2.–

с.5

61. Нітропрусидова реакція білковин //ЦДІА України у Львові, ф. 834,

оп.1, с.102, арк.2.

62. Дещо про вітаміни. Інавгураційний виклад ректора, професора

Івана Горбачевського //Український вільний університет. – Пра-

га, 1927. – с. 129-135.

63. Про українську хемічну термінологію //Український науковий

з’їзд у Празі 3-7 жовтня 1926 р. – Прага, 1928. – с. 67.

64. Промова на закритті з’їзду //Український науковий з’їзд у Празі

1926. – Прага, 1928. – с. 71-73.

65. Промова при відкритті 2-го з’їзду //2-й український науковий з’їзд

у Празі. – Прага, 1934. – с. 13-14.

66. Звідомлення про експериментальні роботи, виконані під його керу-

ванням //2-й Український науковий з’їзд у Празі. – Прага, 1934. –

с.149-150.

67. З моїх споминів, моя санітарна праця //25-ліття Українського лікар-

ського товариства і медичної громади. – Львів, 1935. – с.14-17.

68. Теперішній стан української номенклатури неорганічної хемії.

1941. – Ляйпціг – Отто Гаррасавіц. – 17 с.

Список праць академіка І.Горбачевського складений

на основі публікацій

1. Доктор Михайло Гончаренко, Академік Іван Горбачевський //

Лікарський вісник. – 1970. – Рік ХVП, ч.1 (56). – с.37-44.

2. Prof.Dr.Karel Kacl. Profesor Dr. Yan Horbaczewski) // Casopiя, Lekaru

Caskych. – Rocnik, 1954. – cislo 22-23.- s.578-580.

Список публікацій про І.Горбачевського

1. М.Naratil Almanach Ceskych Lekaruv. Praha, 1913, s.99-100.

2. Форманек Е. 70-ліття проф. І.Горбачевського, Укр. мед. вісник,

1924 – ч.3-4 – с.5-10.

3. Кандек І. Збірник математично-природничо-лікарської секції

НТШ; Львів 1930. – т. ХХVІІІ-ХХІХ, с. 1-18.

4. Кабргел Г. Про деякі небезпеки для народного виживлення (зі спо-

менів про професора доктора І.Горбачевського //Український ме-

дичний вісник. – 1924-ч. 2-3. – с.35.

182

42. Н.Н. В пам’ять І.Горбачевського. //Часопис Свобода. – 1995. –

ч. 159. – США Нью-Йорк.

43. Михайлина Коцюбинська. Зіна Ганик-Березовська – знайма й

незнана. //Сучасність, 1995, 7-8. липень-серпень.

44. Гонський Я.І., Сміян І.С. Іван Горбачевський //Здоров’я, Київ. –

1997. – № 4. – (18 січня).

45. М.Шляхтиченко. Професор, доктор Іван Горбачевський (у 55-ті

роковини смерті). //Нові дані – україн.універсальний журнал. –

1997. – т. XLVIII. – 572-573; с. 26-28.

46. Голод Ігор. Міністр Австро-Угорщини народився на Тернопіль-

щині. //Україна і світ. – 1999 р. – 19-25 травня, – № 9. – с.10.

47. Ростислав Крамар. Дивний скарб. Унікальний архів знайдено на

сільському горищі. //Експрес. – Львів. – 1999. – 16 травня.

48. Федір Чуприна. Українці в світовій науці. //Україна і світ. – 2000.

№ 2. – с. 10.

49. Олександр Жарівський. Великі медики з України. //Свобода (укр.

щоденник). – Нью-Йорк. 2000. – 25 лютого.

50. Екзекутова СФУЖО. Доктор Тетяна Беднаржова в Канаді. //Но-

вий шлях (український тижневик). – 1999. – т. 70. – ч. 47. – с. 5.

51. Гонський Я.І., Губський Ю.І. Академік Іван Горбачевський: 60

років з часу смерті та 120 років від часу синтезу сечової кисло-

ти // Мед.хімія. – 2002. – 4, № 4. – с. 96-97.

52. Гонський Я.І. Брати Іван та Антін Горбачевські. //Медична акаде-

мія, м.Тернопіль, 2004, лютий.

53. Горбачевський Іван. Енциклопедія українознавства. Наукове то-

вариство ім.Шевченка. Львів, 1993. – т. 2, с. 411.

54. Гонський Я.І. Учений, міністр, парламентарій, патріот. //Медич-

на академія. – м. Тернопіль, 6 лютого 2004, № 4 (117), с. 8-9.

55. М.Шот. Міжнародний рік академіка І. Горбачевського //Урядо-

вий кур’єр. 31.ІІІ.2004 р.

180

5. Ottuv Slovnik Naucny Nove Doby.Praha, 1933, s. 1202.

6. Редакція. Ювілей професора, доктора Івана Горбачевського (80-

ліття життя). //Дзвони. – 1934. – ч. 5. – с. 251.

7. В.И.П. Ректор, академік, професор, доктор Іван Горбачевський //

Краківські вісті. – 1942. – № 13 (560). – с. 5.

8. Іван Мірчук. До роковини смерті проф.І.Горбачевського //Краківські

вісті – 1943; ч. 106 (844), с. 3-4.

9. Ф.Кост. Semainedes Hopitaus, 29, 2369, 1953.

10. Kacl K. Prof. Dr. Yan Horbacsewski, na pamet jeha 100. narozenin //

Cosopia lekazu ceskich. – Praha, 1954. – s. 578-580.

11. І.Горбачевський Іван Якович //Українська радянська енциклопе-

дія. – К.: 1960. – т. 3. – с. 365.

12. М.Шляхтиченко. Професор, доктор Іван Горбачевський (з наго-

ди 15-х роковин смерті) //Лікарський вісник. – 1958. – ч. 9. – с. 7-13.

13. Y.Turek. Historia Universitatis Carolinac Pragensis. Acta Universitatis

Carolinac, Praha, 1960, т. 1, s. 194.

14. Prizucni slovnik naucny 11, dit G-L, Praha.

15. Ярослав Баб’юк, Академік АН УРСР Іван Горбачевський (20-річчя

з дня смерті). //Укр. біохімічний журнал. – 1962. – т. ХХХІV, № 4. –

с. 633-635.

16. Y. Horbaczevski, Antanin Hamsik. Casopis Lekaruv Ceskych, 1938,

с. 2, s. 41.

17. Horbaczewski Yvan (-ce-), 1854-1942, ces. Lekar ukrajinskeho

povodu, prof. Lek. chemie na Universite Karlove Praze. //Prizucni

slovnik naucny 11, dil. – G-L. – 1963. Praha. – s. 140.

18. О. Синиця. Дар музею //Прикарпатська правда. – 1967. – 18. Х. –

№ 206. – с. 4. м. Івано-Франківськ.

19. М.Гончаренко. Академік І.Горбачевський //Лікарський вісник. –

ч. 1 (56). – ХVІІ. – 1970. – с. 37-43.

20. Зайцев М. Іван Горбачевський (спогади професора УВУ в Празі)

с. 511-516, 1970.

21. Karel Kacl. Vylucovani kyseliny Mocove A.Horbaczewskiho jidelni

Listek.//Farmaco – terapeuticka zpravy. – 18. – 1972, 3, с.196-199.

22. Станислав Березовский (Польща). Горбачевський – один из ос-

нователей биохимии. //Труды отдела истории медицины и совет-

сткого здравоохранения ВНИИ социальной гигиены и организа-

ции здравоохранения // М. 1971. – с.75-76.

23. Возний В.Ю. Видатні вчені-хіміки (довідник для вчителів). Київ

Вид. “Радянська школа”, 1973. – с.26.

181

24. І.В.Савицький. Основи біохімії. – Київ. – 1965. – с.245-246.

25. Іван Якович Горбачевський //Український календар. – Українсь-

ка суспільно-культурне товариство. – Варшава. – 1973. – с. 275.

26. М.Василега-Дерибас. Вчений, гуманіст, патріот (до 130 річниці

народження). //Укр. Вісті. – 1984. – 22.01. – №16, 17; с.4.

27. Клим Яро-Славський. Збаражчина //Свобода (укр. щоденник). –

Джерсі Ситі: Нью-Йорк 1987. – 4 червня.

28. Yosef Adamec a kol. Horbaczewsri Yan.//Biograficky slovnik prazski

faculty. – Praha. – 1988. – 1348-1939. – с.228.

29. Пимен Демус. Українське лікарське товариство. //Свобода (ук-

раїнський щоденник). – Дзерзі Ситі і Нью-Йорк. – 1990. – т.ХХVII,

ч.109. – с.34.

30. Пимен Демус. Українське лікарське товариство. Його початки та

діяльність до Першої Світової війни. //Новий шлях. – LXI, №36,

1990, 8 вересня.

31. Юліян Мовчан. Доля української науки в історії медицини. //Сво-

бода. – Джерсі Ситі і Нью-Йорк. – 1992. – т.ХС1Х. – 149. – с.23.

32. Гонський Я.І. Іван Горбачевський – визначний вчений України і

Чехословаччини і світова наука. – Тернопіль. – 1993. – с.21-26.

33. О.Юркевич. Іван Горбачевський – український вчений світової

слави. //Українська думка (тижневик). – Лондон. – 1993. – т.ХLVI,

ч.14, ч.15.

34. М.Василега-Дермбас. Апостол правди і науки. //Вільне життя. –

Тернопіль. – 17.V.1994. – №56 (130 49). – с.3.

35. Іван Головацький. Академік Горбачевський //Україна і світ. –

1994. – с. 9-10.

36. Kraml Y., Duchon Y. 110 let ceska likarske chemie a biochemie. –

Praha, 1994. – s. 7-16.

37. Збірник матеріалів “110 Let ceske lekarske chemie a biochemie. –

Praha 1994. – 112 s.

38. Шендеровський В. Іван Пулюй і сучасність //Українське слово. –

1994. – 50. – с.7.

39. Лідія Дайчинець. Українець, шанований чехами. //Часопис “По-

роги”. – 1994. – V. 3. – с. 6-7.

40. В.В-га. В пам’ять Івана Горбачевського //Новий шлях; т.LXVIII,

ч.36; 1995. -с.2

41. Гонський Я.І. Івану Яковичу Горбачевському – 145. м.Тернопіль,

№ 5 (2), с.6.