ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ІМ. І. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ЯРОСЛАВ ГОНСЬКИЙ

ІВАН ГОРБАЧЕВСЬКИЙ

У СПОГАДАХ І ЛИСТУВАННЯХ

(нарис)

Тернопіль

“Укрмедкнига”

2004

За визначну наукову та громадсько-корисну працю І.Горбачевсь-

кого було нагороджено орденом “Залізної Корони” 3-го класу, обрано

членом Королівського чеського товариства наук (згодом Чеська ака-

демія наук), членом Крайової санітарної ради. Про авторитет і попу-

лярність вченого свідчить і те, що пам’ятник великому борцю за волю

Чехії Яну Гусу було доручено відкрити саме українцеві Івану Горба-

чевському.

1917-1918 рр. Горбачевський стає засновником міністерства і пер-

шим міністром здоров’я Австро-Угорщини. За проектом розбудови і

програми дії цього міністерства пізніше розбудувалися міністерства

здоров’я Англії, Франції та інших держав.

Хоча проф. І.Горбачевський продовжував свою дослідницьку і

наукову працю упродовж всього життя, про що свідчать численні його

публікації німецькою, чеською та українською мовами, проте най-

більше своєї розумової праці він уклав у підручник хімії, який вий-

шов 1904-1908 рр. у чотирьох томах, що обіймають неорганічну,

органічну та фізіологічну хімії. Цей вагомий твір, що став взірцевим

підручником для його учнів в університеті та порадником для лікарів,

обіймає найдокладнішу літературу тої доби і тому був високо оціне-

ний всіма фаховими дослідниками (д-р М. Шляхтиченко,1958).

Підручник був надрукований чеською мовою, але проф. І. Горбачевсь-

кий до кінця свого життя удосконалював його мовою українською.

Український вільний університет у Празі встиг видати лише його

підручник з органічної хімії. А написаний український підручник з

неорганічної хімії так і не був надрукований ні за життя, ні, після

смерті І.Горбачевського (рукопис знаходиться в музеї Тернопільсь-

кої державної медичної академії).

Ставши міністром здоров’я, проф. Горбачевський, передає свою

кафедру в університеті та створений ним же інститут лікарської хімії

одному із колишніх своїх асистентів, професорові Фарманекові, а сам

виїздить з Праги до Відня.

Чехи, які хоч з великою повагою та вдячністю ставилися до проф.

Горбачевського, не могли зрозуміти його українських політичних

аспектів. Цей крок професора вони розцінили як вияв австрофіль-

ства і деякі з них вороже ставилися до нього навіть пізніше, коли

1921 р. він повернувся до Праги вже як професор Українського вільно-

го університету. Повернувшись із Відня до Праги, проф.І.Горбачевсь-

кий із своєю родиною жив спочатку в Добжиховицях біля Праги, а

вже потім аж до самої смерті в Празі на Гонспалці.

кислоти є будівелиним матеріалом для білків, відкрив фермент ксан-

тиноксидазу, який бере участь в утворенні сечової кислоти в організмі.

Велика заслуга І.Горбачевського перед наукою і в тому, що вперше

(1899 р.) встановив джерела сечової кислоти в організмі людини.

Висунута ним теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців і

людини не втратила свого значення і донині.

Сучасні уявлення про біосинтез сечової кислоти є тільки дещо

доповнені новини даними про вплив різних чинників екзо- і ендо-

генного походження на біосинтез і вміст цієї речовини в тканинах

організму. Цей напрямок, започаткований вперше І.Горбачевським,

плідно розвивається в багатьох наукових школах світу, особливо при

вивченні порушень обміну нуклеїнових кислот.

Можна з певністю сказати, повторюючи французького вченого

Ф.Косте (1953 р.), що праці акад. Горбачевського із штучного синте-

зу та дослідження із біосинтезу сечової кислоти в організмі залиша-

ються неперевершеними і нині.

Варто зазначити, що опрацьовуючи теорію утворення сечової кис-

лоти, професор одночасно розробив методику виділення нуклеїно-

вих кислот із тканин організму. Значення праць Горбачевського з

перетворення нуклеїнових кислот до кінцевих продуктів можна на-

лежно оцінити з точки зору регулячії синтезу і розщеплення нуклеї-

нових кислот, що інтенсивно опрацьовується в наш час і поглиблює

наші уявлення про суть життя на молекулярному рівні. Праці професо-

ра І.Горбачевського з вивчення утворення сечової кислоти в організмі

дають ключ для розуміння патогенезу подагри та її лікування.

Усі наступні праці (наукові, педагогічні, видавничі, громадсько-

політичні) Івана Яковича були пов’язані з чеським Карловим (там

був ще німецький Фердінандів) університетом у Празі. Цьому уні-

верситетові він віддав 37 років життя. У Празі він проводив дослі-

дження з гігієни, загальної хімії, епідеміології, судової медицини,

токсикології. Горбачевський написав і видрукував чеською мовою

перший університетський підручник з лікарської хімії в 4-х томах

(неорганічна. органічна та біологічна хімія). Він навчав та виростив

велику когорту лікарів і науковців. Роль Івана Яковича в науковому і

суспільному життя настільки велика, що в деяких чеських енцикло-

педіях підкреслено, що професор І.Горбачевський був великим чесь-

ким ученим українського походження. У Празі його обрали деканом

медичного факультету на кілька каденцій та ректором Карлового

університету 1902-1903 рр.

ПЕРЕДМОВА

Пропонована праця є узагальненням життєвого і творчого шляху од-

ного із сподвижників європейської і української науки, діяльність якого

охоплює останні 20 років ХІХ та перші 40 років ХХ століття. Це – вихо-

дець із галицького села, що на Тернопільщині, Іван Горбачевський.

Доля Івана Горбачевського подібна до такої І.Пулюя, Ю.Дрогобича (Ко -

термака), математика Остроградського, лікаря Мечникова, які своїм та-

лантом та важкою працею примножили славу і збагатили велич тих країн,

де вони вчилися, а потім і працювали. На противагу багатьом українцям

він, проживши багато років (понад 60) за межами України, не порвав з

нею зв’язків, не відрікся рідної мови, постійно відчував себе сином Украї-

нської Землі і докладав всі свої зусилля для возвеличення та визволення сво-

го народу. І як не дивно, в Україні за часів тоталітаризму про Івана Горба-

чевського знало лише вузьке коло людей, головно – спеціалістів у галузі

біохімії. Водночас його знали, шанували і високо цінували в Австрії, Чехії,

Німеччині, Франції, Польщі.

Про світовий авторитет і популярність І.Горбачевського говорять ті

чисельні наукові та урядові титули, звання та нагороди, яких він був удос-

тоєний. Його обирали почесним президентом міжнародних наукових конг-

ресів і з’їздів, йому доручали найскладніші завдання в медицині, охороні здо-

ров’я, організації освіти, розробці заходів з усунення шкідливих техноген-

них впливів на людину. І скрізь він приймав неординарні рішення, знаходив

геніальні шляхи виходу із складних ситуацій.

Йому вдячні австрійці, бо він приніс честь і славу Віденському уні-

верситетові. Як великого вченого його обрали членом (а згодом головою)

Королівської санітарної ради, надали кілька високих титулів і призначили

першим міністром здоров’я Австро-Угорщини.

Німці одразу побачили в Горбачевському великий талант і були йому

вдячні за публікацію своїх праць у німецьких наукових часописах. Але найб-

ільше користі приніс професор Горбачевський чеському народові, його куль-

турі, науці, освіті. Саме тому чехи вважали його своїм ученим українського

походження. Та все-таки І.Горбачевський залишився до останніх днів сво-

го життя українцем. Ідею служити своєму народові він усмоктав із моло-

ком матері разом з її піснями та мудрими порадами батька-священика.

Закладені в дитячі роки зерна національної свідомості проросли буйним

цвітом у час навчання у Віденському університеті: в студентському об-

’єднанні “Січ”, яке він очолив, створюється українська бібліотека, видаєть-

ся “Історія України” Маркевича, книжечки поезій Т.Шевченка. За цю

діяльність І.Горбачевський потрапляє під нагляд поліції у Відні. Він пост-

ійно працює на українську національну справу: зорганізовує і проводить

абияке значення, враховуючи польсько-німецьке оточення викладаць-

кого складу в гімназії та засилля москофільства серед тогочасної не-

численної інтелігенції Галичини. Після закінчення гімназії Іван оби-

рає професію лікаря, тому подальша його життєва стежка потяглася

до Віденського університету на медичний факультет (в Галичині ви-

щих медичних студій не було). Ще будучи студентом, він виявив

схильність та великі здібності до наукової праці й цим зацікавив своїх

професорів.

На ІІ курсі університету І.Горбачевський виконав і надрукував

першу свою наукову працю “Про вестибулярний нерв”, за яку був

відзначений керівництвом університету і зарахований до наукового

німецького товариства. Німці побачили в молодому студентові май-

бутню перспективу і не помилилися. Наступні студії, дослідження і

публікації були переважно пов’язані з органічною, біологічною та

лікарською хіміями. Більшу частину життя Іван Якович присвятив

вивченню хімічного складу та хімічних процесів в організмі здоро-

вої та хворої людини, з’ясуванню причин та опрацюванню способів

лікування багатьох недуг.

Перша наукова праця, яка принесла йому наукове визнання та

світову славу – це “Синтез сечової кислоти”. Вона викликала наукову

сенсацію, здивування та захоплення. Вперше в світі молодий 28-літній

українець, випускник Віденського університету Іван Горбачевський

синтезував сечову кислоту. Праця була надрукована в німецьких, ав-

стрійських і польських часописах. Сечова кислота була відома ще в

ХVII ст. як така, що входить до складу сечових камінців та сечі.

Але синтезувати її штучно не вдавалося нікому, хоча над цим пи-

танням працювали всесвітньовідомі науковці, зокрема Е.Фішер,

В.Траубе, О.Розен та ін.

1838 р. Ю.Лібіх і Ф.Веллер писали: “… в органічній хімії немає

речовини, яка приковувала б увагу більшою мірою, ніж сечова кис-

лота”. Праця Горбачевського із синтезу сечової кислоти принесла

велику славу і честь австрійській науці, зокрема Віденському універ-

ситету. З цього часу ім’я Горбачевського як першорядного хіміка –

синтетика та біохіміка стає відомим у всьому науковому світі.

Через рік його запрошують до Празького університету на посаду

професора медичного факультету, а 1884 р. обирають професором

лікарської хімії з одночасним викладанням фармакології. В наступні

роки він запропонував і ще інші способи синтезу сечової кислоти,

синтезував біологічно важливу речовину креатин; довів, що аміно-

українські наукові з’їзди в Празі, видає українською мовою перший універ-

ситетський підручник з органічної хімії, опрацьовує наукову хімічну терм-

інологію, бореться за відкриття Українського університету у Львові, ство-

рює фонд допомоги незаможним студентам, відкриває і очолює музей Виз-

вольної боротьби України, зорганізовує фонд допомоги Карпатській

незалежній Україні. Всі ці сподвижні самопожертвування Івана Горба-

чевського будуть вічно служити прикладом для молоді, яка вступає у са-

мостійне життя. Тому моральним обов’язком кожної освіченої та інтелі-

гентної людини є вивчити життєвий і творчий шлях тієї великої людини

та передати ці відомості молоді для наслідування в своєму житті.

Про І.Горбачевського є багато спогадів. Його добрим словом згадують

колеги із Празького та Українського вільного університетів, колишні сту-

денти, професори, які вчилися у нього.

Більшість праць про Горбачевського розпорошені в часописах євро-

пейських країн, Америки та Канади і приурочені переважно до ювілейних

дат ученого.

Найінформативніші, які автор використав при написанні цього нари-

су, це спогади професорів УВУ у Празі С.Дністрянського, М.Гончаренка,

М.Зайцева, І.Мірчука, а з недавніх – І.Головацького. Змістовними залиши-

лися також спогади чеських професорів, учнів І.Горбачевського – К.Кацла,

Е.Форманека, І.Крамла.

Крім спогадів, у нарисі містяться листи І.Горбачевського до брата

Антона, до Наукового товариства імені Т.Шевченка та інші.

Уперше наводимо родовід І.Горбачевського, який за метрикальними

записами починається із 1370 року.

Поміщено також хронологічний список праць Горбачевського та пе-

рекладені вперше українською мовою з німецької “Синтез сечової кисло-

ти” і “Теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців”.

Автор щиро вдячний світлої пам’яті доценту Карлового університе-

ту в Празі пані Тетяні Беднаржовій за передані деякі публікації про І.Гор-

бачевського. Окремої подяки і глибокої шани заслуговує внучка Антона Гор-

бачевського, що проживає в м.Торонто, пані Ірена Носик, яка віддала нам

цінні сімейні архіви про братів Горбачевських та інші експонати, що бу-

дуть розміщені у музеях с.Зарубинці та Тернопільської державної медич-

ної академії імені академіка Івана Горбачевського.

ДО 150-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ АКАДЕМІКА

ІВАНА ГОРБАЧЕВСЬКОГО

За рішенням ЮНЕСКО 2004 рік визнаний як рік Івана Горбачевсь-

кого. Цю дату будуть відзначати в Австрії, Німеччині, Чехії, Польщі,

і звичайно, в Україні. Так сталося, що І.Горбачевського добре знали,

шанували та відзначали його ювілеї при житті і після смерті в Європі.

Та майже не згадували і не знали на батьківщині за часів Радянсько-

го Союзу.

Досить перерахувати тільки самі титули, якими володів Горба-

чевський, щоб зрозуміти, що це непересічна особистість: доктор

медицини, професор, декан медичного факультету Карлового універ-

ситету у Празі, згодом – його ректор, член Санітарної ради Чеського

королівства, член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні,

член Ради з технічних досліджень у Відні, довічний член палати панів

Австрійського парламенту з правом на “ексцеленцію”, дійсний тає-

мний радник, перший міністр здоров’я Австро-Угорщини, заснов-

ник і директор інституту лікарської хімії в Празі, ректор Українсько-

го вільного університету в Празі, професор хімії Подебрадської гос-

подарської академії, дійсний і почесний член НТШ та багатьох

наукових товариств в Європі, дійсний член Української академії наук.

Іван Горбачевський прожив на світі 88 років, з них 67 – за межа-

ми України. Але з Україною був тісно пов’язаний, жив її радощами

та болями, багато робив для визволення її від іноземного панування.

Світ захоплюється його наукою та синівським патріотизмом.

Народився Іван Горбачевський в Галичині, недалеко від Терно-

поля в с.Зарубинці 15 травня 1854 року. Батько його греко-католиць-

кий священик, проводив велику національно-виховну роботу серед

своїх парафіян. Через це викликав підозру у місцевої влади. За ук-

раїнофільство до нього не раз навідувалися представники австрійсь-

кої влади. Своїм дітям і парафіянам отець Яків прищеплював любов

до Бога і України, повагу до праці та тягу до знань. Цей заповіт бать-

ка Іван проніс через усе своє життя.

Закінчивши в м.Збаражі народну школу (т.зв. гауптнормальшулє),

продовжує навчатися в класичній гімназії м.Тернополя. Тут він стає

членом таємного гуртка української учнівської молоді “Громада”, де

здобув першооснови української національної свідомості. Громадівці

читали і вивчали твори І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша. За

мету обрали -будити в народі національну свідомість, що мало не-

Незадовго до смерті проф. Горбачевський відчув, що він не зовсім

здоровий і за наполяганнями доньок Ольги і Марії був доправлений

до клініки. Але за кілька днів, несподівано, а саме у неділю 24 трав-

ня він помер від уремії, хоча сам виставив собі діагноз “рак кишків-

ника”. Варто згадати, що проблема уремії захоплювала вченого ще в

молодому віці і цій проблемі він присвятив свою публікацію: “Beitragе

zur Lehre von der Uramie”, (Medic. Yahrbucher, 1883).

Похорон великого науковця та славного українця відбувся у п’ят-

ницю 28 травня 1942 року. В похороні взяли участь багато священ-

ників – українців. Надгробну проповідь виголосив парох греко-като-

лицької церкви св. Климента в Празі отець Василь Лар. Митрополит

Шептицький відрядив до Праги на похорон архиєпископа Сліпого.

Але той через труднощі воєнного лихоліття запізнився в дорозі і при-

їхав лише наступного дня після похорону. Поховали покійного на

кладовищі св.Матвія на Шарці у Празі поруч з його дружиною (доньки

професора вважали це поховання тимчасовим, бо сподівалися пере-

поховати в Галичині, мабуть, у Львові – Я.Г.). Віддати останню шану

покійному зійшлося дуже багато як українців, так і чехів. Але через

заборону німецьких окупантів, похорон відбувся зовсім мовчазно,

хоча було дуже багато великих вінків: понад 30 – від українців, 2 –

від чехів і один – від професора – німця, який колегував з покійним.

Як описує молодша донька професора Горбачевського, труну з тілом

покійного з дому несли на українському національному прапорі.

Офіційних представників від Карлового університету не було на

похороні (університет та інші вищі школи німці закрили, а студентів

і професорів розігнали). Не було офіційно репрезентовано і україн-

ське громадянство. Лише Український вільний університет міг офіцій-

но виявляти свій смуток: від імені університету промовляв ректор

доктор І.Борковський, а доктор Герич від студентства УВУ. Архи-

єпископ Сліпий у день свого приїзду відвідав родину покійного та

його свіжу могилу, а в неділю в церкві Св.Климента відправив за-

упокійну Службу Божу.

Ім’я академіка Івана Горбачевського є символом і взірцем науко-

вця, патріота, який все своє життя віддає служінню науці та рідному

народові. На життєвому і творчому шляху Горбачевського будуть вчи-

тися сучасні і прийдешні покоління українців відданості своїй бать-

ківщини, незалежно де б вони не перебували.

Рішенням уряду нашої держави урочистості, присвячені 150-літтю

від дня народження великого мужа України, відбудуться в Тернополі

Цього разу українська громадськість зуміла відкрити Український

вільний університет на чужині, у Відні.

Відкриття його відбулося 17 січня 1921 року у Відні. А в жовтні

наступного року університет був переміщений до Праги, де в особі

тодішнього президента Чехо-Словаччини, професора Томаша Маса-

рика одержав економічну та політичну підтримку. Через два роки

діяльності університету Горбачевський стає його ректором. В оголо-

шеному меморандумі було сказано: “Коли на Великій Україні замов-

кли святині української науки, а Львів не допустив української мо-

лоді до університету, приневелюючи українську науку скриватися у

підземеллю, ціла українська суспільність звернула увагу на Прагу,

де силою факту утворилось середовище наукової праці за кордоном”.

Крім Українського вільного університету професор Горбачевсь-

кий працював в Українській господарській академії в Подебрадах та

в Українському високому педагогічному інституті. Свої виклади він

проводив на базі аудиторій та лабораторій Інституту лікарської хімії,

в цьому безвідмовно сприяв його колишній асистент, професор Фор-

манек. За використання приміщень жодної платні від українських

вищих шкіл не вимагалося.

Підготував численний загін лікарів і науковців з біохімії для

України. З проголошенням незалежності Карпато-Української дер-

жави 1939 р. чеські українці під головуванням проф. Горбачевського

організували в Празі Комітет оборони Карпатської України при Цен-

тральному союзі українських організацій Чехо-Словацької республі-

ки. Цей комітет зібрав пожертвування на суму 150 тисяч крон і за 98

тисяч закупив комплектні однострої для карпатської “Січі”. Решта

зібраних грошей було передано до команди “Січі”.

За викладацьку працю в педагогічному інституті Горбачевському

належалася полекційна платня , від якої він відмовився, пожертвував-

ши її для студентського допомогового фонду. Цей фонд зібрав і розподі-

лив поміж незаможними студентами інституту поважну суму грошей.

Не менш шляхетним проявом діяльності Горбачевського в цей

період була його участь в роботі товариства “Музей визвольної бо-

ротьби України” (1924 р.). В ньому було зібрано багато матеріалів і

документів, які відображали боротьбу за незалежність України. Го-

ловою управи товариства було обрано проф.І.Горбачевського. На цій

посаді він залишився до 1935 року. За цей час було зібрано кошти

для закупівлі будинку під музей для розміщення там понад 700 ти-

сяч зібраних експонатів з часу визвольних змагань.

та в с.Зарубинцях, де вперше побачив білий світ І.Горбачевський. На

вшанування пам’яті та посвячення пам’ятника запрошені гості з Кар-

лового університету в Празі, з Віденського університету і Міністер-

ства здоров’я Австрії, з УВУ у Мюнхені та нащадки І.Горбачевсько-

го з м.Торонто Канада.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І АВСТРІЯ

Австрійці та німці повинні бути вдячні цьому слов’янину, який

будучи відірваний від своєї батьківщини і не маючи можливостей

студіювати медицину в Галичині (австрійський уряд не дозволяв

відкрити український університет у Львові), вивчився за кошти ук-

раїнські у Віденському університеті і примножив славу австрійській

і німецькій науці. Саме він, 28-річний випускник Віденського уні-

верситету, працюючи асистентом на кафедрі лікарської хімії, впер-

ше в світі синтезував сечову кислоту, випередивши цим самим таких

знаменитих тоді вчених, як Е.Фішер, В.Траубе, О.Розен. Ця робота

поза сумнівом була сенсаційною і її швидко надрукували австрійські

та німецькі друковані органи.

1906 р. як визначний фахівець з медицини і хімії проф. Горба-

чевський був запрошений до складу найвищої санітарної ради у Відні,

а згодом стає її президентом. 1917-1918 рр. – стає засновником

міністерства і першим Міністром народного здоров’я Австро-Угор-

щини. За проектом розбудови та програми дій міністерства, запро-

понованого проф.Горбачевським, пізніше були створені такі ж

міністерства здоров’я в Англії, Франції та інших державах.

Як великого науковця, фахівця з хімії і медицини І.Горбачевсь-

кого було обрано довічним членом палати австрійського парламенту

та дійсним радником австрійського цісарського двору.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І НІМЕЧЧИНА

Німці побачили в особі Горбачевського майбутнього вченого ще

в його ранні студентські роки, зарахувавши його членом німецького

наукового товариства за першу самостійну роботу “Про вестибуляр-

ний нерв” (1875 р.) і не помилилися, бо наступні праці про альбумі-

біохімію вивчали такі сучасні науковці, як проф. М.Силлаба, проф.

Швагр, акад. В.Лауфбергер. Під його впливом виросло і наступне

покоління науковців, зокрема О.Вагнер, А.Ріхтер, К.Кацл, Я.Щула.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І УКРАЇНА

Перебуваючи майже все своє свідоме життя за межами України,

постійно підтримував з нею зв’язки, жив її турботами, чимало зу-

силь докладав у боротьбі за її волю, збагачував українську науку і

культуру. Багато енергії віддав для відкриття українського універси-

тету у Львові, був членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка у

Львові, заснував фонд допомоги малозабезпеченим студентам у Празі,

був членом, а пізніше почесним президентом Українського лікарсько-

го товариства, одним із засновників і постійним професором Україн-

ського Вільного університету у Празі, а 1923-1924 та 1931-1934 рр. –

ректором цього університету, видав у Празі перший університетсь-

кий український підручник “Органічна хімія”, багато працював над

українською науковою хімічною термінологією.

1925 р обраний академіком Української академії наук (УА Н ) в

галузі біохімії. В Празі заснував і був головою управи товариства

“Музей визвольної боротьби України”, учасник наради Української

парламентської репризентації у Відні, яка ухвалила проголосити За-

хідно-Українську Народну Республіку (ЗУНР) 1918 р.

В українському культурному та громадському житті в Чехії І.Гор-

бачевський завжди займав особливе і почесне становище, хоч ніколи

не цурався і буденної праці.

Особливо помітний український напрямок у житті і діяльності

Горбачевського спостерігається протягом т.зв. третього періоду його

життя: 1919-1942 рр. Цей час доктор Микола Зайцев назвав украї-

нським періодом, тоді як роки 1883-1917 створюють другий період в

житті Горбачевського, т.зв. чесько-німецький.

1919-1942 рр. у Празі та її околицях скупчилася численна украї-

нська політична еміграція, яка там розвинула велику культурну та

громадську діяльність. Ще з 1906 р. професор Горбачевський систе-

матично, спільно з іншими українськими громадськими діячами, ста-

вив вимоги перед австрійським урядом про відкриття у Львові ук-

раїнського університету, але урядові кола негативно сприймали цю

ідею. До цього питання Горбачевський повертається знову 1919 року.

ноїди і синтез сечової кислоти наочно показали, що цей молодий

українець значно випередив таких відомих в науці німецьких вче-

них, як Е.Фішер, О.Розен, В.Траубе, які безуспішно прагнули здійсни-

ти цей синтез.

У німецьких наукових журналах було надруковано і деякі інші

праці Горбачевського. Зокрема, його праці про розклад альбуміноїдів

під дією соляної кислоти та стаття про травлення еластину. Одер-

жавши при гідролізі білків амінокислоти, він цілком логічно конста-

тував, що останні є тими цеглинами, із яких побудовані білки. На-

звані праці сприяли вивченню структури та природи білків і мали

значення для підсилення пріоритету в цій галузі знань німецько-ав-

стрійської наукової школи.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ І ЧЕХІЯ

Але чи не найбільшу роль І. Горбачевський зіграв у розвитку чесь-

кої науки та культури. Тут він протягом 34 років (з 1883-1917 рр.)

працює професором чеського університету у Празі. За цей час створив

наукову школу біохіміків, заснував інститут лікарської хімії. Закла-

дені ним наукові основи експериментальної біохімії ще і зараз про-

довжують плідно опрацьовувати його учні та послідовники в Чехії.

Гордість і славу чеській науці принесли праці професора Горба-

чевського, зокрема нові способи синтезу сечової кислоти та креати-

ну, способи виділення нуклеїнової кислоти, відкриття ферменту ксан-

тиноксидази та теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців

з похідних нуклеїнових кислот. Протягом чотирьох каденцій був об-

раний деканом лікарського факультету в Празі (1889, 1894, 1904,

1911), а 1902-1903 рр – працював ректором Карлового університету

в Празі. За визначну наукову і водночас практичну діяльність профе-

сора І.Горбачевського нагороджено орденом “Залізної Корони” 3 кла-

су, обрано членом Королівського чеського товариства наук (згодом

Чеська Академія наук), членом Крайової санітарної ради.

І.Горбачевський проявив себе не тільки великим українським

патріотом, а й великим громадянином Чехії. Про авторитет і попу-

лярність вченого свідчить і те, що пам’ятник великому борцю за волю

Чехії Яну Гусу було доручено відкривати саме українцеві Івану Гор-

бачевському. З повагою ставився професор до чеського народу і його

мови: вже через один рік свого перебування у Празі він вільно читав

Чеський паспорт

І.Горбачевського

лекції студентам чеською мовою. Чехи вважали його своїм ученим

українського походження. Цілі покоління студентів і науковців вдячні

йому за написаний і виданий чеською мовою перший університетсь-

кий підручник з лікарської хімії в 4-х томах (неорганічна, органічна

та біологічна хімія), який не втратив свого значення і донині. Гро-

мадськість Праги з вдячністю довго згадувала, як за рекомендаціями

проф. І.Горбачевського були розроблені системи очистки стічних вод

у Празі та замінене водопостачання міста з ріки Влтави, яка була

дуже забруднена, на таке з річки Їзерна, що врятувало життя бага-

тьом людям від поширеного там черевного тифу.

Добре ставлення чехів до проф. І.Горбачевського, якого вони вва-

жали “приналежним” до своєї громади, зберігалося до призначення

його міністром здоров’я Австро-Угорщини, що супроводжувалося

розривом професора з Карловим університетом та виїздом з Праги

до Відня. Вони вважали, що у міністерстві Горбачевський не буде

захищати інтереси ні чехів, ні українів, а тільки служити справі

зміцнення імперії. Тому Королівсько-чеське наукове товариство, чле-

ном якого був і Горбачевський, запропонувало йому вийти із товари-

ства, на що міністр не дав жодної відповіді. Таке хибне уявлення про

Горбачевського як політика і в майбутньому відчувалося, коли про-

фесор повернувся в Прагу для відкриття тут Українського вільного

університету. Щоправда, учні проф. Горбачевського з Карлового ун-

іверситету доброзичливо поставилися до нього і надали професо-

рові приміщення для викладання хімічних дисциплін студентам Ук-

раїнського вільного університету. Постійну допомогу та підтримку

при створенні вільного університету і його функціонуванні надавав

давній друг професора – перший президент Чехо-Словаччини Томаш

Масарик.

Треба сказати, що після закінчення Першої і аж до Другої світо-

вої війни більшість друзів з Карлового університету та учнів проф.

Горбачевського дуже доброзичливо ставилися до нього, пам’ятаючи

всі добрі справи, які зробив він для розвитку чеської культури, науки

і медицини. Вони залишили добрі спомини про І.Горбачевськго, які

допомагають нам, його співвітчизникам, зрозуміти всю велич та не-

пересічність цього сина української землі.

Для Чехії Горбачевський залишився великим громадянином, уче-

ним і педагогом. Він заклав міцну базу для розвитку чеської біохімії,

виховав для чеської науки визначних учених – проф. Форманека,

проф. К.Черного та проф. А.Гамзіка. В інституті, який він очолював,

Проф. І.Горбачевський – директор Інституту лікарської хімії

Карлового університету в Празі. 1898 р.

Провід “Музею Визвольної Боротьби України”. 1929 р.

Зліва направо: В.Сімонович,Д.Антонович, І.Горбачевський,

В.Біднов, І.Омелянович-Павленко, К.Лисюк, невстановлені особи.

ректор, член Санітарної ради Чеського Королівства, член Королівсь-

кого чеського товариства наук (згодом Чеська академія наук), член

Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні, член Ради для

технічних досліджень у Відні, довічний член палати панів Австрій-

ського парламенту з правом на “ексцеленція”, дійсний радник австр-

ійського цісарського двору, перший міністр здоров’я Австро-Угор-

щини, завідувач кафедри хімії і ректор Українського вільного уні-

верситету в Празі, професор хімії Подебрадської господарської

академії, дійсний член Всеукраїнської АН, дійсний і почесний член

Наукового товариства ім.Т.Шевченка та багатьох інших міжнарод-

них лікарських і наукових товариств.

Про Івана Горбачевського залишилося багато споминів. Його зга-

дують друзі та колеги, студенти і працівники, з якими він спілкував-

ся у викладацькій чи громадській роботі, знавці наукової спадщини

професора. Про Горбачевського сказати добре слово мали право люди

різних національностей та релігійних віросповідань, бо головним

кредо його життя було вироблення знань про людину та навколиш-

ню природу, поширення правди, справедливості і добра між людь-

ми, любов до своєї вітчизни.

Про високу популярність І.Горбачевського як вченого, педагога,

громадянина і великого патріота Землі української засвідчують юві-

лейні урочистості, що відбувалися в Празі 14 травня 1924 року з наго-

ди 70-річчя від дня його народження. Ювілей І.Горбачевського від-

значався дуже широко. Привітати проф. Горбачевського прибули про-

фесори Карлового і Українського вільного університетів у Празі,

представники чеської молоді, делегації від українських і чеських нау-

кових та громадських установ, представники студентських організацій

(українські, чеські, грузинські і білоруські) та багато українських і

чеських громадян. На ювілейному засіданні з доповіддю “Семидеся-

тиліття професора, доктора Івана Горбачевського виступив один із його

учнів, директор Інституту лікарської хімії Карлового університету у

Празі професор Є.Форманек. Виступаючи, він сказав:” Якщо треба

коротко вказати на значення дослідника, то не можна написати тільки

його біографію та перерахувати його праці, але потрібно зазначити

добу, її прагнення, погляди і напрямки, щоб заслуги та відмінні погля-

ди дослідника належно виявилися на грунті його доби. Кожний ви-

нахід і кожний погляд стає поступом, загальним маєтком і самозрозу-

мілою правдою єдино в рамках своєї доби, в яких він відрізняється і

виступає над рівнем звичайних думок. Тому ці рядки не мають бути ні

16 вересня 1938 року управа музею купила триповерховий буди-

нок на вулиці Гориміровій, ч.6, біля Вишеграду, недалеко від центру

Праги. В будинку розмістилася величезна колекція експонатів, які

розповідали про змагання українського народу за свою державність.

Так здійснилася давня мрія І.Горбачевського, щоб музей мав власну

хату – український дім у Празі. Та, на жаль, музей проіснував тільки

до приходу радянських військ у Прагу. Всі експонати музею 1945

року були вивезені з Праги совєтськими спецслужбами. Яка їх по-

дальша доля?

Необхідно відзначити, що майже всі визначні події українського

культурно-наукового життя у Празі відбувалися за участю і на чолі

проф.Горбачевського. Він був головою Організаційної комісії Пер-

шого українського наукового з’їзду в Празі 3-7 жовтня 1926 року. Він,

як голова Українського академічного комітету, відкрив Другий Ук-

раїнський науковий з’їзд в Празі 20 березня 1932 року. Іван Горба-

чевський також як почесний голова відкривав Український правни-

чий з’їзд у Празі, що відбувся 4-7 жовтня 1933 року.

Проф. Горбачевського обирали ректором УВУ в Празі 5 років

(1923-1924, 1931-1935 рр.).

24 червня 1933 року наукова громадськість Праги вшановувала

50-річчя діяльності проф.Горбачевського. В зв’язку з цим ювіляра

було обрано почесним доктором права та суспільних наук. А наступ-

ного року (21.06.1934 р.) ухвалено заснувати при музеї визвольної

боротьби України бібліотеку ім. І.Горбачевського.

П’ятидесятиріччя професорської діяльності та вісімдесятиріччя

від народження проф.Горбачевського збіглися в одному році і обидві

ці події УВУ разом із усією українською громадськістю в Празі свят-

кував 24 червня 1933 року. Урочиста академія відбулася у великій

залі інституту лікарської хімії. Директор цього інституту, колишній

асистент проф. І.Горбачевського у своїй промові охарактеризував

велике значення науково-дослідницької праці ювіляра та дякував за

його заслуги для чеської науки. Ця академія мала характер великої

української національної маніфестації.

Свій талант проф.Горбачевський віддавав і Спілці українських

лікарів, яка існувала в Празі від 10 грудня 1922 року.

Проф. І.Горбачевський був звичайним, а пізніше почесним чле-

ном Української лікарської спілки. Спілка 1923-1925 рр. видавала

“Український Медичний вісник” як неперіодичний часопис клінічної

та суспільної медицини. Цей часопис виходив аж до появи “Укра-

Ще в ХV ст. у хроніках італійських, а пізніше – Паризького та

інших європейських університетів, збереглися відомості про допит-

ливих і талановитих спудеїв-рутенців (українців), що здобували там

освіту. Серед них був і Юрій Котермак (Дрогобич), майбутній рек-

тор Болонського університету та вчитель славнозвісного Коперника.

Маємо відомості про ще одного знаменитого українця, студента

Сорбони Івана Іжевича, який у ХVП столітті видрукував там першу

українську граматику.

Принесли славу і сприяли поступові російської науки й культури

український лікар-морфолог Шумлянський, філософ Прокопович,

композитори Березовський і Бортнянський, математик Остроградсь-

кий, письменник Гоголь, лікар-лауреат Нобелівської премії Мечни-

ков, учений-енциклопедист, засновник багатьох наук Вернадський.

Але всіх їх вважають російськими вченими.

Велику послугу німецькій науці та техніці надав український

фізик І.Пулюй, який своїми дослідженнями сприяв відкриттю

“Х”-променів Рентгеном. Особливо поповнився західний світ україн-

ською інтелігенцією у ХХ ст. після І-ої та ІІ-ої світових воєн, коли з

України емігрували лікарі, інженери, артисти, художники, священи-

ки. Сусідні народи не проти того, щоб мати в своєму національному

пантеоні знаменитих українців, заперечуючи при цьому їхній україн-

ський родовід.

“Настав час повернути Україні імена великих діячів, митців та

вчених, “привласнених іншими культурами”, – справедливо зазна-

чає президент Міжнародної асоціації україністів, відомий українсь-

кий критик і літературознавець, академік І.Дзюба.

Усвідомлюючи, що культура і наука кожної нації належить всьо-

му людству, вважаємо за свій священний обов’язок пізнати свою істо-

рію, своїх світочів науки і культури та розповісти Заходові і Сходові

про тих наших співвітчизників, які спричинилися до здобутків циві-

лізації як вчора, так і сьогодні.

У цій праці піде мова про Івана Горбачевського – великого україн-

ського вченого, громадського діяча, педагога, життя і творчість якого

охоплюють період від 60-их років Х1Х ст. до 40-их років ХХ століття.

Щоб усвідомити значимість і велич І.Горбачевського як особис-

тості і внесок його у світову культуру та науку, досить згадати скілько-

ма титулами володіла ця людина.

І.Горбачевський – доктор медичних наук, професор, декан ме-

дичного факультету Карлового університету в Празі, згодом його

Ректори Українського Вільного Університету

кий дав почин до дальших праць багатьом ученим у ділянці біохімії.

За свої наукові здобутки був відзначений почестями Віденського,

Празького Карлового та Львівського університетів.

Великої популярності серед науковців Карлового університету у

Празі надали професору Горбачевському підручники з хімії, випу-

щені ним протягом 1904-1908 рр. чеською мовою: перший том – не-

органічна хімія, другий – органічна хімія, третій і четвертий томи –

фізіологічна хімія”.

Лікарський вісник (журнал Укр. лікарського товариства Північної Аме-

рики) – Т. ХХХУІ. – Ч. 1. – 1989. – С. 40.

Підручником користувалися кілька поколінь викладачів та сту-

дентів Празького Карлового університету. Цей багатотомний науко-

вий посібник засвідчив всестороннє знання проф. Горбачевським

неорганічної, органічної та біологічної хімії.

Деякі положення висловлені автором у цих книгах, не втратили

свого значення і в наші дні. Біохімія у викладі Горбачевського поча-

сти викликала дискусії в науковому світі, зокрема в питаннях будови

сечової кислоти, її утворення та перетворення в організмі ссавців.

Професор був неперевершений в доказовості, точності і обгрунтова-

ності своїх положень. Саме цим він і зовойовував на свій бік опо-

нентів. Зокрема, професор Франтішек Мареш після дискусії з Горба-

чевським став його науковим послідовником.

І. ГОРБАЧЕВСЬКИЙ У СПОГАДАХ

СПІВВІТЧИЗНИКІВ ТА ІНОЗЕМЦІВ

Багатовікова бездержавність України прирікала її народ на фізич-

не та духовне вимирання. Сусіди, що розподілили між собою спо-

конвічні українські землі, докладали всіх зусиль, щоб тримати народ

в темноті, гальмували його культурний і духовний розвиток, вбача-

ючи в освіченні українського народу кінець свого панування.

Одержати освіту і збагачувати скарбницю знань світової цивілі-

зації українці могли тільки за межами рідного краю. На рідній землі

талант їхній не завжди був належно оцінений і визнаний. Тому ук-

раїнська нація розпорошувалася по світу і її кращі уми, за словами

І.Франка, служили добрим “перегноєм” і каталізатором для розвит-

ку культури та науки інших народів.

їнських медичних вістей” у Києві та відновлення “Лікарського вісни-

ка” у Львові. Проф.І.Горбачевський був співробітником “Українсь-

кого медичного вісника” й публікував у ньому свої праці (Симон

Наріжний: Українська Еміграція, Прага, 1942. – Ст. 221-224). Спілка

видала латинсько-український медичний словник розміром 20 дру-

карських аркушів. Проф. Горбачевський належав до термінологіч-

ної комісії цього важливого видання.

За наукові досягнення І.Горбачевський був відзначений почестя-

ми Віденського, Празького, Краківського та Львівського універси-

тетів. Був членом багатьох різних наукових інституцій, починаючи

від Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.

Поряд з науковою та викладацькою працею вчений проводив

широку громадську працю серед української інтелігенції Галичини

та Праги. Постійно підтримував широкі контакти з українською на-

уковою та культурною громадськістю. Збирав матеріали з питань

фізіології, гігієни, стану харчування та економічного забезпечення

українських селян.

Перебуваючи більшу частину свого життя за межами України,

він ніколи не поривав з нею своїх зв’язків, переживав всі болі Украї-

ни і своєю працею щоденно наближав день її воскресіння і незалеж-

ності. Горбачевський зробив помітний внесок у багатьох галузях

знань: працював як біохімік, гігієніст, епідеміолог та в питаннях су-

дової медицини. Він автор понад 50 наукових праць, опублікованих

українською, чеською, польською та німецькою мовами, які відзна-

чаються оригінльністю думки, сміливістю та актуальністю ідей, гли-

боким обгрунтуванням досліджень. Його наукова спадщина – це ва-

гомий внесок у розвиток української, чеської та світової науки. Світо-

ва наука в галузі лікарської хімії ще донині живе ідеями геніального

українського вченого, а деякі проблеми, поставлені ним, ще чекають

свого розв’язання.

Згідно з характеристикою людей, які особисто знали І.Горбачевсь-

кого, він був високого зросту, гарної постави з благородним облич-

чям, з ясними очима, достойний, мовчазний, водночас відкритий,

прямий та безпосередній, добрий і чуйний, завжди готовий допо-

могти.

Ім’я професора Івана Горбачевського є символом та взірцем справ-

жнього науковця, патріота, який все своє життя віддає науці та служ-

інню рідному народові. На життєвому та творчому шляху Горбачевсь-

кого будуть вчитися сучасні й прийдешні покоління українців відда-

ності своїй батьківщині, її народові, назалежно від того, де б вони не

перебували.

У цьому належну роль повинні зіграти спогади про нашого гені-

ального земляка співвітчизників та іноземців. На жаль, про них, як і

про самого акад. І.Горбачевського, більшість нашої людності із об’єк-

тивних причин почує вперше.

З теплотою згадує про свого учителя професор Йозеф Швейцер,

який був свого часу студентом І.Горбачевського. На сторінках жур-

налу Українського лікарського товариства Північної Америки “Лі-

карський вісник” він так описує викладацьку працю свого вчителя:

“Лекції професора І.Горбачевського я слухав з великим зацікав-

ленням, а лабораторні вправи, які він особисто проводив, я з при-

ємністю відробляв. У професора Горбачевського я теж склав перші

усні іспити. Метою моєї статті є представити його громадсько-полі-

тичні погляди на обов’язки лікаря, які згодом дали початок модер-

ним ідеям медико-санітарної служби. Вже від молодих літ І.Горба-

чевський відзначався великою наснагою та непересічними здібнос-

тями до наукової праці. Завдяки своїй наполегливості і послідовності

він опанував чеську мову до тої міри, що тільки дуже рідко можна

було почути акцент, який вказував на його нечеське походження.

Найчастіше цей акцент був помітний, коли професор, який не пере-

носив запаху аміаку, нервував та лаяв студентів, що відкрили необе-

режно пляшку з аміаком. Він плутав тоді українські слова з чеськи-

ми. Такі проступки він добре пам’ятав та ніколи їх не забував, пере-

дусім на іспитах, що мало іноді прикрі наслідки. Тому то одним із

завдань асистентів було остерігати студентів перед таким гріхом.

Професор Горбачевський присвячував нам багато часу та все бу в

готовий передати нам свої знання. Його наснага і глибокі знання

медичних наук придбали йому велику пошану серед студентства. Він

безупинно та до крайності жертовно працював, вишколив багато вче-

них, які згодом стали університетськими професорами. Тому треба з

вдячністю ствердити, що професор І.Горбачевський теж як учитель

та виховник виконав своє завдання гідно і чесно. Знання та відкрит-

тя професора І.Горбачевського були високо оцінені і надали мож-

ливість подальших дослідів над метаболізмом пуринових сполук та

їхнього значення в людському організмі. Пізніші праці у цій ділянці,

які продовжувалися у Празі, мали велике значення та дали підстави

до розуміння етіології подагри. Його слідами пішов тоді відомий про-

фесор фізіолог Празького університету Мареш. Професор Горбачевсь-

вичерпно повною біографією нашого ювіляра, ні повним підрахунком

і розглядом його праці, вони мають бути тільки спробою подати пев-

ний рельєф, в якому виступає постать дослідника в рамках сучасної

йому доби, причому дані біографічні та відповідні праці є лише неми-

нучим доповненням. У Тернополі він отримав середню освіту німець-

кою та польською мовах. Навчання неріднію мовою вимагає значної

пильності та напруження, і пильність та витривалість тоді здобуті ста-

ли характеристичною ознакою творчості І. Горбачевського. Медичні

студії у Відні, де тодішні знамениті вчителі Шнайдер, Брюкке та Людвіг,

мали великий вплив на вироблення наукового напрямку молодого до-

слідника. Дуже швидко захопила його хімія, що викладалася тоді у

Відні чудовим лектором Ернестом Людвігом. Але Людвіг був не тільки

знаменитим учителем, а як учень Гайдельберського – Бунзена, дуже

гарним і точниим аналітиком. Енергія Горбачевського під керуванням

такого славного вчителя скоро принесла свої плоди.

Питання синтезу сечової кислоти було тоді дуже актуальним.

М.Ненцький, тодішній професор університету в Берні, заклався, що

він буде першим, хто проведе синтез сечової кислоти.

Виконавши зворотню реакцію Штрекера, який при розкладі сечо-

вої кислоти виявив сечовину та амінокислоту глікоколь, Горбачевський

обережним сполученням цих речовин уперше в світі одержав сечову

кислоту. Дізнавшись про це, старенький Брюкке прийшов до інститу-

ту Людвіга, щоб погратулювати молодого дослідника з його успіхом.

З нагоди ювілею професора І.Горбачевського надійшло багато

привітальних листів і телеграм, зокрема з канцелярії президента Чехо-

Словаччини, від прем’єр-міністра Швагли, від міністра Гірси, міністра

народної освіти, президента Чехо-Словацького парламенту Томаша

Масарика, голови міста Праги – Бакси, від ректорів усіх чеських шкіл,

Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Товариства україн-

ських правників у Чехо-Словаччині, Української студії пластичного

мистецтва, білоруської громади та багатьох інших осіб, що з різних

причин не змогли прибути на свято особисто

Щиросердечно вітали ювіляра і представники української гро-

мадськості. Ось як зверталася до нього Спілка українських лікарів у

Чехо-Словаччині

: “Високоповажний пане Професоре. В день 70-х

*1.

Святкування ювілею 70-річчя професора д-ра І.Горбачевського // Укр.

медичний вісник. – 1924. – Ч. 3-4. – С. 217.

*2.

З українського медичного життя // Український медичний вісник. –

1924. – Ч. 3-4. – С. 216-217.

його на науку хімії. Ще будучи студентом, видав наш ювілят в 22

році життя самостійну наукову працю про “вестибулярний нерв”.

Між тим почалася в 1877 р у Львові нагінка за “соціалістами”, за

чим пішли ревізії, труси, арештування і т.д. Це перенеслось і до Відня,

де поглиблення національної свідомості між тодішніми членами

“Січи” було сіллю в оці наших політичних ворогів. Почалися і тут

арештування, але ціла акція не тривала довго , все ж таки вона при-

пинила живий розвиток літературно-наукової праці товариства “Січ”

вже за головування Петра Огоновського під кінець 1877 та протягом

1878 року. Наш ювілят сам став жертвою тієї нагінки за те, що вис-

лав до Бухаресту пачку книжок, де м.і. знаходився “Кобзар” Шевчен-

ка празького видання. Пересидів тоді на віденській поліції одну ніч.

Дальших наслідків ця нагінка у Відні не мала. Наш ювілят звернув

цілу свою увагу на наукові студії. 31 липня 1880 р. відбулася у Віденсь-

кому університеті його промоція

на доктора медицини, після чого

став асистентом при згаданій катедрі хемії у Відні.

Зрозумів наш ювілят, що тільки дослідно-наукова праця забезпе-

чує народові почесне місце між цивілізованими націями. В нас поки

що лежала ця праця в занедбанню, та в Галичині виявилися тільки

мінімальні початки на полі придбання наукових українських сил при

Львівському університеті. Навіть поляки не мали ще свого медично-

го факультету у Львові, тому й не могло бути мови про зорганізуван-

ня нашої науково-дослідної праці на полі медичних дисциплін в рідно-

му краю. Але наш народ був уже тоді зрілий розпочати цю працю з

метою поглиблення своєї народної культури. Не могло це статись у

нашій власній святині наук. Тому ж не могла Європа довідатись на-

шим шляхам, що українська нація має такі сили, якими могли почва-

нитися і найкращі європейські університети. Так став наш ювілят

каменярем у цій ділянці.

Його науковою діяльністю займається доклад другий. На цьому

місці одначе слід зазначити із його життя ось які дані: з нагоди за-

снування чеського медичного факультету був Іван Горбачевський по-

кликаний до Праги, де в 1883 році став надзвичайним, а в 1884 році

звичайним професором лікарської хемії. В шкільних роках 1889-90,

1894-95, 1904-05, 1911-12 був деканом медичного факультету, в році

1902-03 ректором чеського університету у Празі.

І тут був Іван Горбачевський каменярем.

Як перший професор лікарської хемії на чеському медичному

факультеті він поклав угольний камінь під науку хемії в чеській нау-

роковин Вашого народження Спілка українських лікарів у ЧСР вітає

Вас не тільки як свого Почесного члена, але й як одного з найсвітлі-

ших українських громадян. Доля судила Вам виховати десятки поколінь

лікарів неукраїнців, але Ви ніколи не рвали тісного зв’язку з рідною

землею і все жили і живете їх численними болями і рідними радощами.

Своїми цінними науковими працями Ви придбали собі місце в перших

рядах працівників світової науки, ще багато поколінь лікарів усіх країн,

знайомлячись з основами хімії, будуть все зустрічати і Ваше ім’я. На-

решті в останні роки, хоч і в умовах еміграції, Вам пощастило мати

перед собою українську аудиторію і викладати їй в своїй рідній мові.

Ваша безсторонність, щирість і спокійне, об’єктивне та добро-

сердечне ставлення до всіх і всього примушують стихати біля Вас

усі персональні, групові й партійні рахунки та незгоди і роблять ав-

торитет Ваш не тільки як ученого, але й як людини і громадянина

високим і безсумнівним в найрізноманітніших колах нашого сусп-

ільсьва. Кожна добра національна справа, кожна особиста нужда

зустрічають у Вас жвавий та щедрий відгук і Вашу цінну піддержку.

Такі люди як Ви, Високоповажний пане Професоре, роблять честь

кожному народові, навіть і багатому культурними та громадськими

силами. Тим більше цінити Вас мусить наш народ, що багато давав

культурних сил іншим, але ще мало має своїх.

Ми, українські лікарі, вважаємо особливим шастям і честю раху-

вати у своїх рядах таку чисту духом людину, як Ви. Най ще довгі літа

йде Ваша праця на користь нашої науки і культури. Най більше буде

серед українського народу таких світлих громадян, як професор І.Гор-

бачевський. “Здається краще не скажеш.

Святкування 70-літнього ювілею засвідчило про високий авто-

ритет і широку популярність професора І.Горбачевського серед нау-

кової і культурної громадськості в Чехо-Словацькій республіці.

В честь ювілею колеги та друзі виготовили і подарували профе-

сорові пам’ятну ювілейну адресу. В ній сказано: “Високоповажано-

му пану професору, доктору Івану Горбачевському. Прага. 15 травня

1924 року.

Високоповажаний пане професоре!

Приносимо Вам у день, коли кінчиться 70 років Вашого життя,

виповненого висококорисною науковою та академічною працею на

користь української культури та світової науки, сердечні поздоров-

лення та найщиріші бажання многих літ, здоров’я і сил для дальшої

праці на славу всього українського народу”.

України. Під цю пору стрічаємо нашого ювілята учнем польської

гімназії в Тернополі – крім Львова, не було тоді взагалі українських

гімназій у Галичині – він є членом тайного товариства молоді під

назвою “Громада”, складає, як член, присягу на вірне сповнювання

обов’язків товариства, яке поклало собі метою розбудження народ-

ної свідомості між українськими учнями польської гімназії. Ця “Гро-

мада” має свій льокаль за містом, де збиралися потайки її члени раз

у тиждень на виклади історії, декламації і т.д. Тут переписували чле-

ни твори Шевченка, святкували його щорічно і т.д. Не було сумніву,

що наш ювілят, який в цьому житті брав чинну участь, піде на шлях

свідомої праці для народу. Вже тут зазначилось, що наш ювілят звер-

не головну увагу на працю освітну та що при цьому збереже народ-

ний, український характер своєї праці. Після закінчення гімназії в

1872 р. перейшов наш ювілят на університет у Відні, де записався на

медицину.

Віденський медичний факультет мав тоді славу в цілому світі –

так і наш ювілят там отсе міліенз

, яке вказало йому шлях наукової

праці на майбутнє. Але хоч як наукова праця на медичному факуль-

теті заняла молодого студента, він не зірвав тих зв’язків, які в’язали

його з працею над відродженням української народної свідомості і

вступив у Відні в члени “Січи”. Під цю пору літературно-наукова

праця ніде в Галичині між українським суспільсьвом не була зоргані-

зована. Перші початки такої праці стрічаємо в товаристві “Січ” у

Відні, і тут належить наш ювілят до перших каменярів у цій ділянці.

Разом з Михайлом Драгомановим і Остапом Терлецьким він стає на

чолі змагань переробити товариство “Січ” в товариство літературно-

наукове. Зосібно під головством Івана Горбачевського в “Січи” за

1875-1877 рр. змагається літературно-науковий рух до такої висоти

та в такій програмі, що ледве чи в пізніших роках віденська “Січ”

могла виказатися більшими успіхами. Бібліотека “Січи” розрослась

до 1000 томів, товариство відкрило читальню, число відчитів значно

збільшилося, видано накладом товариства першу частину історії

Маркевича в 1000 примірниках та 4 книжечки поезій Шевченка для

народу: 1) “Сотник”, “Марина”, “Титарівна”, 2) “Княжна”, “Варнак”,

“Петрусь”, 3) “Неофіти”, “Марія”, 4) “Відьма” та приготовлено до

друку і другу частину “Історії Маркевича” і “Популярну антологію”,

які однако задля браку фондів не вийшля друком. Під цю пору став

наш ювілят в 1875 р. демонстратором при катедрі лікарської хімії

професора Людвіга у Відні і тоді вже спрямувалась наукова праця

Під адресою підписались професори, доценти, студенти, пред-

ставники різних культурних і громадських організацій. Всього понад

200 підписів, серед яких чітко прочитуються від сенату Українського

вільного університету в Празі (проф.Дністрянський, Матющенко,

Лященко), від правничого факультету УВУ (проф. О. і Е.Ейхельман),

від сенату Української господарської академії та академічної громад-

кості (Е.Головінський і С.Смаль-Стоцький). Стоять підписи ректора

Карлового університету та інших професорів, українського товари-

ства економістів (Мицюк), українського жіночого союзу (М.Лазинсь-

ка), товариства пластичного мистецтва (голова Д.Антонович), україн-

ського академічного хору в Празі, діячів високих шкіл Києва (О.Ей-

хельман), українського педагогічного інституту в Празі (проф.

Л.Білецький), українського студентського товариства “Громада”

(В.Баб’як), комітету Західноукраїнських емігрантів в Чехо-Словач-

чині, від грузинських студентів, що навчались в українських вищих

навчальних закладах Праги (N.Nitaradze, B. Iluzidze та ін.), і звичай-

но сотні підписів українських студентів різних факультетів усіх трьох

вищих українських навчальних закладів у Чехо-Словаччині.

Можна надіятись, що розшифрування підписів в цій адресі 1924

року допоможе прийдешнім дослідникам у виясненні історичної долі

багатьох українських сімей.

Гарно відгукується у своїх спогадах про І.Горбачевського як нау-

ковця і людину з нагоди 70-річчя ювіляра директор Гігієнічного інсти-

туту Карлового університету в Празі, професор Г.Кабргел: “Зверта-

юся у своїх спогадах до часу, коли минуло вже 37 років. Був я тоді

доцентом експериментальної патології, але став учнем професора

І.Горбачевського. Сталося це так. Тоді йшлося про те, щоб створити

кафедру гігієни і на чеськім медичнім факультеті. Професори Спіна,

Горбачевський та Іруш намовляли мене, щоб я присвятив свою по-

дальшу наукову працю цій наймолодшій галузі медичної науки. Вони

вважали, що дотеперішня моя освіта і діяльність з фаху експеримен-

тальної патології особливо надається для того, щоб на їх підвалині

була встановлена і доповнена ерудиція в напрямі гігієни. Для осяг-

нення цієї мети мені потрібно було насамперед доповнити свої знан-

ня з бактеріології та хімії, методика яких належить до найважливі-

ших допомогових засобів гігієнічного наукового досвіду.

Що стосується бактеріології, то я поїхав на чужину, для чого під

впливом вищезгаданих професорів мені було дано Кромбгольцову

стипендію. Таким чином мені була дана можливість наукової подо-

лює, що громадська наукова та патріотично-виховна праця Горба-

чевського може і буде служити добрим дороговказом для українсь-

кої інтелігенції і молоді зокрема.

Наводимо без скорочень доповідь С.Дністрянського у Празі з

нагоди вісімдесятиліття від дня народження І.Горбачевського.

Доповідь С.Дністрянського взята із Центрального державного ар-

хіву вищих органів влади та управління України

“Святочні збори!

Дорогий наш Магніфіце

Вітаю Вас від імені Сенату Українського Вільного Університету

в Празі, від усіх українських високих шкіл в ЧСР та всього україн-

ського громадянства, що бере участь в сьогоднішніх святочних збо-

рах, вітаю Вас у 80-і роковини від Вашого народження. Вітаємо Вас

як великого українського вченого, як великого українського грома-

дянина.

Дух народний виявляється в праці грядущих поколінь та в сві-

домій народній творчості, носіїв національної культури. Народ витво-

рює ті цінності, що становлять про його народний характер. Вони ж

з гори дають народові можливість щоби, за словами нашого народ-

ного генія, міг виявити “в своїй хаті свою правду й силу й волю”. Ті

цінності здобуває, одначе, наш народ у постійній боротьбі. Шлях із

віковічної неволі до визволення вельми тяжкий і тернистий – він

скроплений кровє’ю і потом наших каменярів. Вони пробивають цей

шлях серед ворожих сил, свідомі цього, що знівідки нам не надіятись

помочі, але що мусимо шукати її у свідомій праці та над народом.

Таким каменярем являється наш вельмишановний ювілят. З його

іменем в’яжеться історія нашого національного відродження від кінця

80-х років минулого століття по нинішній день. Вже від шкільної

лавки бачимо його в праці над народним освідомленням, яке розрос-

тається у свідоме пробивання шляху для української наукової куль-

тури в концерті цивілозованих народів світу. Кінець 1867 р. приніс

Галицьким Українцям конституцію – правда, ще австрійську, але все

ж таки таку, що давала можливість розвитку. Для галицьких україн-

ців була ця австрійська конституція дана тільки під протектором

польських вельмож – тому треба було, вже признані конституційні

права ще зосібно здобути для політичного і культурного розвитку

українського народу. Почалася боротьба за ці права, вона й причини-

лась до нашого національного відродження на землях Галицької

рожі до тих головних вогнищ науки, що стояли тоді на першому плані,

а саме до Гігієнічного інституту в Мюнхені, яким керував Патенко-

фер, а поруч з ним – Бухнер і Емміріх, і до Гігієнічного інституту в

Берліні, де був Кох, а біля нього – Френкель, Пфайффер.

Щодо хімії, то професор Горбачевський був вже тоді в галузі хімії

аналітичної, так і в області хімії фізіологічної такою видатною си-

лою, що мені не треба було шукати притулку на чужині. Професор

Горбачевський прийняв мене з надзвичайною ласкавістю, дав мені

окрему кімнату для праці і допомагав радою і ділом, так що під його

керуванням я не тільки навчився всього, що мені було потрібно, й

опублікував кілька праць, заснованих на вживанні хімічних методів.

Торкалися ці праці, за винятком однієї, дослідження поживних про-

дуктів”.

Професор Г.Кабргел далі підкреслює: “Тільки студіям і праці в

інституті професора Горбачевського я мушу завдячувати, що питан-

ня хімії поживних продуктів і народної виживи не залишилися у мене

на другому плані, незважаючи на те, що тоді в гігієні панував напрям

бактеріологічний і серологічний. В моїй науковій та практичній

гігієнічній діяльності обидва напрями йшли поруч або взаємно пе-

репліталися.

Користуюся цією нагодою, щоб, власне, в тому напрямку прак-

тичної гігієни, основи для якого одержав під керуванням професора

Горбачевського, подати кілька зауваг, що можуть, мені здається, бути

цікавими й для широких кіл”

…

Чехи мали за що бути вдячні професору Горбачевському. Адже

він не тільки передавав знання і будив творчість у студентів Карло-

вого університету, й виховував і готував з них висококваліфікованих

спеціалістів. Зокрема, виховав трьох професорів лікарської хімії (док-

тори Емануель Форманек, Карел Черни, Антон Гамзік), підготував

тисячі лікарів та багато інших медичних працівників, серед яких –

такі відомі, як: Отакар Кукуля, Карел Швагла, Ладислав Гашиковець,

Ладислав Силлаба, Владислав Младайовський, Еміль Швагр, Вілен

Лауфбергер та інші.

Як плату за це йому віддають глибоку повагу, пошану і честь та

обирають до найважливіших королівських органів з медицини і охо-

рони здоров’я. Іванові Горбачевському доручають найскладніші пи-

Кабргел Г. Про деякі небезпеки для народного виживання (зі спогадів

про професора д-рі І.Горбачевського // Укр. медичний вісник. – 1924. – 4,

2-4. – С. 35.

тання позв’язані із забрудненням довкілля та виникненням епідемі-

чних станів”.

Як особливий стан пошани йому, чужеземцеві, довірили відкри-

вати пам’ятник чеському національному героєві Яну Гусу.

Хоча найбільшу частину свого життя І.Горбачевський провів за

межами України, але він постійно підтримував з батьківщиною тісні

зв’язки, все життя працював над тим, щоб визволити український

народ від чужоземних завойовників. Своєю науковою, педагогічною

та культурологічною працею він виховував українців, готував їх до

самостійного політичного і державного життя, бував скрізь, де йшло-

ся про українське життя, український народ.

Чи не найкраще і узагальнююче про це сказано в ювілейній до-

повіді проф. С.Дністрянського у Празі на святкових зборах з нагоди

вісімдесятиліття від дня народження І.Горбачевського. В своїй доповіді

С.Дністрянський наголошує: “Все, що торкається культурного та полі-

тичного розвою нашого народу є дорогим і близьким ювілянту”. Зок-

рема, І.Горбачевський брав активну участь у розв’язанні українського

університетського питання. Йдеться про гострий конфлікт у Львівсько-

му університеті. В основі конфлікту було рішення австрійського уря-

ду після 1848 р. зробити Львівський університет двомовним. Але коли

до влади в Галичині прийшли польські урядовці, то стали полонізува-

ти університет, відсунувши всі намагання українців. Українська інтелі-

генція та студентство у відповідь зорганізовують ряд протестів. Врешті,

переконавшись в тому, що їхні виступи ігнорують, вони висунули ви-

могу створити окремий український університет. Горбачевський по-

стійно домагався вирішення цього питання у Відні. Він, як ніхто інший,

потурбувався про продовження студій у Празькому університеті сту-

дентами після їх виходу із Львівського університету.

С.Дністрянський наголошує на рішучому протесті проф. Горба-

чевського проти претензії Польщі на Східну Галичину зі Львовом і

нафтовими теренами. Коли на засіданні Ради міністрів у Відні запа-

нувала думка, що треба вдовольнити бажання нової Польської дер-

жави, то Горбачевський на знак протесту залишив посаду міністра

здоров’я Австрії. В наступні роки весь талант і енергію Горбачевсь-

кий віддає розвиткові Українського вільного університету, щоб “збе-

регти цю одиноку святиню науки, якої наш народ не міг здобути на

своїй рідній землі”.

Доповідь С.Дністрянського збагачує відомості про Горбачевсь-

кого як великого українського громадянина, науковця. Вона висвіт-

ковій літературі – та з вдячністю згадують ще сьогодні його ім’я всі,

що були його учнями і що йому завдячують наукові підстави свого

знання поліхемії та споріднених із нею наук.

Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові покликало його на

дійсного члена і це було одиноке призначення, яке могли дати свому

каменяреві вдячні йому земляки з рідного краю. Інші відзначення,

які йому припали, були тільки признанням його великої праці та не-

звичайних заслуг на науковому полі. Побіч наукової діяльності віддав

Іван Горбачевський свої услуги краєвій санітарній раді, а в 1906 р.

став звичайним членом найвищої державної санітарної ради у Відні.

В 1905 році був іменований радником двору, в 1908 році – членом

палати Панів у Відні. Цим останнім покликанням признала й офіці-

альна Австрія заслуги нашого найвизначнішого вченого, першого

Українця, котрий, як Українець, знайшов місце між ученими і гоно-

раціями

інших націй.

Хоча під кінець 19 та з початку 20 століття праця нашого ювілята

концентрується на Прагу та части на Відень, але він підтримує з краєм

як найтісніші зносини. Все, що торкається культурного та політич-

ного розвою нашого народу, не перестає йому бути дорогим та близь-

ким. Зосібно займається він розвитком українського університетсь-

кого питання, яке від хвилі великого студентського віча, у Львові з

1889 року стає одним з найбільш важливих значень усієї нашої сусп-

ільності. Від тої пори всі меморіали в справі заснування самостійно-

го українського університету у Львові виготовлені із рамени науко-

вого товариства ім. Шевченка, підписані нашим ювілятом разом з

іншими представниками нашої професури. Не було теж ні одної більш

важливої депутації наших університетських професорів і послів до

Парламенту, в якій не взяв би участь наш ювілянт. В історії боротьби

нашої суспільности за свою святиню науки зазначилося становище

нашого ювілята зосібна під час сецеції

українського студентства із

Львівського університету. Коли в р.1902-1903 прибули наші сеціоністи

до Праги, заопікувався ними дуже щиро наш ювілят, та головна його

заслуга в цьому, що рік пробування наших сеціоністів на Празькому

університеті приніс для нашої університетської молоді найкращі куль-

турні здобутки, яких не вдалося осягнути нашим сеціоністам, котрі

звернулися тоді на інші університети. Празькі сеціоністи відіграли і

після в громадському житті українського студентства визначну роль –

та згадують ще сьогодня з глибокою пошаною цю підпору, яку зав-

дячували нашому ювілятові. І в цій боротьбі за український універ-

Проф. І.Горбачевський – ректор Чеського Карлового

університету в Празі 1902-1903 рр.

ситет у Львові був наш ювілят справжнім каменарем з усіма тими,

що в цій боротьбі взяли на себе провід політичної акції ще перед

всесвітовою війною та й після неї.

Не один рік перед закінченням війни пригадую собі австрійське

правительство, що тоді правило всіма народами держави, призиваю-

чи до управи державою одних та виключаючи других. В серпні 1917 р.

покликано було до австрійської міністерської ради теж одного Укра-

їнця і одного Словінця. Українцем покликаним до заснування ново-

го міністерства здоров’я – був наш ювілят. Він став каменярем цього

міністерства (1-го міністерства) здоров’я сконструйованого на но-

вих модерних основах. Инші міністерства здоров’я в Європі корис-

тувалися при своїй конструкції першим організаційним ділом нашо-

го ювілята на цьому полі. З України приїздив теперішній наш колєга,

доктор Матюшенко до Відня, щоби на зразках новосконструйовано-

го міністерства скласти й на Україні також міністерство. В характері

австрійського міністра здоров’я перевів наш ювілят в 1917-18 році

першу боротьбу з іспанською грипою, яка лягла пошестю в цілій

Європі. Але далеко тяжча була боротьба нашого ювілята на політич-

ному полі. Перш за все справа тайного договору про поділ Галичини

в Бересті Литовському переводилася в найбільшій тайні перед мі-

ністерською радою – так наш ювілят не мав нагоди супроти пізнійшо-

го становища австрійського міністра заграничних справ ніде реагу-

вати. Жовтневий маніфест цісаря Карла дав волю усім народам

Австрії, але не міг вже спасти Австрійської держави.

Все ж таки польський міністр Галецький поставив 31 жовтня 1918

року на засідання ради міністрів конкретне внесення, щоби як

польську частину Галичини, яка припала би польській державі, ви-

знати весь край на захід від лінії, котру він назвав “лінією Буга”, зі

Львовом з нафтовими теренами. Проти цього жадання застерігав наш

ювілят найрішучіше і зазначив, що основою при вирішуванні розме-

жування краю можуть бути лиш етнографічні границі, котрі лежать

не на лінії Буга, але сягають далеко на захід поза Сян. За винятком

міністра справедливості доктора Шауєра, всі інші міністри вислови-

ли думку, що треба вийти на зустріч бажанням нової Польської держа-

ви, висказаному міністром Галецьким. З огляду на такий вислід де-

бати наш ювілят заявив, що за таких обставин не може далі лишитися

в кабінеті міністрів та подав демісію

. Революційний акт 1 листопада

у Львові прийшов одначе до порядку дня над тією ухвалою міністерсь-

кої ради, проти котрої наш ювілят заявив рішучий протест.

Того ж таки 1882 року “найясніший” цісар нарешті милостиво

дозволив поневоленим чехам відкрити вищі школи з рідною мовою

викладання. Відтак Празький університет розділили на два: чеський –

Карлів та німецький – Фердінандів. Через відсутність власних на-

ціональних кадрів Карлів університет запросив Івана Горбачевсько-

го викладати тут біохімію і фармакологію. Його призначають екс-

траординарним, а через рік – ординарним професором медичного

факультету.

1885 року учений здійснює синтез метилсечової кислоти з ме-

тилгідантоїном або ж із ізоаміловим ефіром аллофанової кислоти,

нарешті 1887 року – завдяки стоплюванню сечовини з хлороцтовою

кислотою або трихлормолочною чи амідом останньої. Ус і вищезга-

дані синтези вперше розроблені нашим співвітчизником, стали кла-

сичними і вписали ім’я Івана Горбачевського золотими літерами на

скрижалях світової науки.

До Горбачевського сечовій кислоті приписували чимало непра-

вильних структур. Остаточно цю структуру обгрунтував Е.Фішер

лише через три роки після Горбачевського, спираючись на його екс-

периментальні дані. Отже, тільки фундаментальні дослідження мо-

лодого празького професора допомогли німецьким хімікам – Е.Бе-

рендові, О.Розену, Е.Фішеру, Л.Ахові і В.Траубе завершити повний

цикл синтезу пуринів.

Про авторитет Горбачевського в Чехії, пошану та вдячність за його

працю вказує те, що колишні його учні та приятелі при кожій нагоді

влаштовують гідну його імені тризну, а в промовах згадують цю ви-

значну людину з глибокою вдячністю та високо оцінюють його без-

смертні праці. Показовою в цьому відношенні є тризна, влаштована

над його могилою 15.V.1954 р. з нагоди 100-річчя з дня народження.

Тут зійшлися його колишні учні, представники професорського коле-

ктиву Празького Карлового університету, прихильники та друзі покій-

ного. При цьому відбулося урочисте покладання вінків на його моги-

лу. Ось як виступив з промовою директор інституту лікарської хімії

проф. Карел Кацл: “З нагоди 100-річчя з дня Вашого народження ми,

Ваші приятелі з Карлового університету та інших наукових установ,

зійшлись тут, щоб віддати честь Вашій пам’яті. Відпочиваєте тут у

нас, в країні, далекій від рідної, далеко від своєї рідної землі-матері,

яка породила такого чудового великого сина України. Ваше ім’я зали-

шилося записане в аналах Віденської академії наук, де Ви вже в свої

28 років зробили світове відкриття – синтезу сечової кислоти. Записа-

В 1921 році стрічаємо нашого ювілята між першими засновника-

ми Українського Вільного Університету у Празі. Тут він вступає в

ряди свідомих борців за найважніші права нашого народу до своєї

власної святині науки, котрої вороги не дозволяють виставити на

рідній землі, віддаючи славу європейського вченого та довголітню

наукову працю на жертву свому народові. Над Університетом, в кот-

рому працює Іван Горбачевський, не сміє ніхто приходити до поряд-

ку дня

. Від часу нашої еміграції в ЧСР наш ювілят

іншої праці тільки

для Українського народу, для української культури. Де тільки пока-

жеться важлива позиція до народної праці за границями рідного краю,

всюди бачимо нашого ювілята на першому місці. Великі є його за-

слуги в розвитку українського Музею в Празі, але головна та най-

більша видатна праця його концентрується при Українському Вільно-

му Університеті. Перший рік його ректорства припадає на шкільний

рік 1923-24. Від шкільного року 1931-32 він знову ректором Україн-

ського Вільного Університету аж по нинішній день. В цьому часі був

він головою першого українського наукового з’їзду в Празі у 1926

році, протектором другого наукового з’їзду в 1932 році і почесним

головою українського правничого з’їзду в 1933 році – всюди про-

відником нашого наукового руху на чужині. Та коли в останніх літах

стала загрожена матеріальна екзістенція

нашого Університету в

Празі, бачимо нашого сивоголового каменяра всюди й на кожному

місці, де приходиться побороти всі труднощі, щоби зберегти одино-

ку святиню науки, якої наш народ не зміг здобути на своїй рідній

землі, але яку вдалося до сьогодні зберегти при допомозі велико-

душного Президента Чехословацької Республіки та безупинними

зусиллями наших наукових провідників, у першому ряді нашого

ювілята.

Висловлюючи Вам, Вельмишановний Пане Ювіляте, від імені

святочних зборів за всі Ваші заслуги найглибшу пошану, складаємо

Вам у 80-і роковини від Ваших народин найкращі побажання, щоб

пощастило Вам дожити здійснення всіх тих змагань, яким Ви жерт-

вували ціле своє життя”.

С.Дністрянський В.Р.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління Ук-

раїни. – ф. 4465. – Оп.1.– Спр. 480. – Арк. 1-8. Машинопис*.

Примітки

В архівній справі заголовок відсутній.

Магніфіце, з лат. – титул р-ра університету

на чеською громадськістю, заслуговує на те, щоб стати предметом

спеціального грунтовного дослідження.

Згадаймо і ми з нагоди 20-х роковин смерті цього видатного сина

українського народу, одного з основоположників співробітництва між

чеським і українським народами”.

З приводу 40-х роковин від дня смерті та 130-річчя народження

І.Горбачевського в журналі “Знання та праця” була надрукована стаття

Миколи Василеги-Дерибаса під заголовком “Вчений, гуманіст, патр-

іот”. Наводимо без скорочення текст цього матеріалу:

“24 травня 1942 року в Празі помер Іван Якович Горбачевський –

одна з легендарних постатей в історії науки. Як і його земляк – рек-

тор Болонського університету Юрій Котермак, він став славетним

ученим на чужині і возвеличив свою батьківщину.

Народився майбутній вчений 15 травня 1854 р. в селі Зарубинцях

на Тернопільщині в родині священика. Закінчивши в Тернополі

польську гімназію, Іван Горбачевський їде студіювати медицину до

Віденського університету. Вже на студентській лаві допитливий юнак

збагнув, що медицина мусить стояти на міцних підвалинах хемії. Саме

тому він не лише слухає лекції, а й працює спершу демонстратором

у хімічному інституті професора Шнайдера, перегодом – у фізіоло-

гічному інституті і нарешті стає асистентом в інституті лікарської

хімії професора Людвіга. Тут молодий науковець експериментує си-

стематично і наполегливо, що привело його до відкриття світового

значення – синтезу сечової кислоти (уреатної).

Як відомо, уреатна кислота є кінцевим продуктом обміну білків

у організмах птахів і плазунів, подібно до сечовини (карбаміду) у

ссавців. 1776 року скромний упсальський аптекар і великий шведсь-

кий хімік К.В.Шеєле виділив її в твердому стані з сечових камінців,

а згодом виявив її і в сечі. Проте тривалий час не вдавалося синтезу-

вати уреатну кислоту в пробірці.

Іван Горбачевський вирішив синтезувати сечову кислоту з про-

дуктів її гідролізу – сечовини та найпростішої амінокислоти – гліци-

ну (глікоколь). Отож століття тому стоплюванням сечовини з гліци-

ном при 200-300 °С і наступними вимиваннями та очисткою він у

лабораторії професора Е.Людвіга добуває перші кристалики рукот-

ворної сечової кислоти. Його праця під назвою “Синтеза сечової кис-

лоти” з’являється на сторінках австрійського, німецького та польсько-

го наукових часописів.

Міліен, з лат. – середовище

Промоція, з лат. – просування, присудження наукового ступеня магістра

або доктора.

Гонораціори, лат. – поважні, почесні люди.

Сецесія, з лат. – вихід, відокремлення.

Демісія, лат. – відставки, звільнення.

Так у тексті.

Очевидно, пропущено “не знав”.

Екзістенція, лат. – існування.

*Матеріал статті передруковано із журналу “Тернопіль”, 1995, № 1,

ст. 47-49.

Особливої уваги заслуговує спогад про І. Горбачевського Ярос-

лава Бабюка, надрукований до 20-річчя з дня смерті ученого в “Ук-

раїнському біохімічному журналі” за 1962 р. № 4, с. 433-435. Тут

здебільшого наведені дані про наукові праці Горбачевського, відзна-

чається, що він “твердо стояв на матеріалістичних позиціях” і свої-

ми працями завдав “удару ідеалістичним теоріям” в біології та

біохімії. Можна тільки припустити, що без цієї марксистсько-ідео-

логічної причіпки спогад про І.Горбачевського 1962 р. не побачив би

світу. Зрештою, сам спогад Я.Баб’юка – об’єктивний, він появився в

час “хрущовської відлиги” і ми його наводимо з незначним скоро-

ченням.

Академік АН УРСР Іван Горбачевський (до 20-річчя з дня смерті).

Ярослав Баб’юк:

“24 травня 1942 р. в Празі помер видатний вчений-біохімік, іме-

нем якого пишаються чеський і український народи, академік АН

УРСР професор Іван Горбачевський.

Проф. Іван Горбачевський народився 15 травня 1854 в Зарубин-

цях Збаразького повіту на Тернопільщині. Після закінчення гімназії

в Тернополі вчився на медичному факультеті у Відні. З 1875 року

працює в галузі медичної хімії, спочатку як демонстратор, а пізніше

як асистент в хімічному інституті Е.Людвіга. 1 жовтня 1883 р. його

обирають екстраординарним професором, а 1 грудня наступного року,

на 29 році життя, – дісним професором медичної хімії відомого Кар-

лового Університету в Празі. Тут у 1889-1890, 1894-1895, 1904-1905

і 1911-1912 рр. він був обраний деканом медичного факультету, а в

1902-1903рр. – ректором цього ж університету. На міжнародному

медичному конгресі (Париж, 1900 р.) він був заступником голови

конгресу. Крім того, його обирають дійсним членом австрійського

Карлового наукового товариства. Після першої світової війни Іван

Горбачевський – професор і ректор Українського університету в Празі.

В 1925 р. Академія наук Української РСР обирає його своїм дійсним

членом.

За які досягнення вчений здобув таке широке визнання і шану?

В 1828 році Ф.Велер, синтезувавши сечовину з ціаніду амонію,

завдав першого удару віталізмові та іншим суб’єктивним та об’єктив-

ним ідеалістичним теоріям. З цього часу в хімічних лабораторіях

велася інтенсивна робота над утворенням інших органічних сполук,

праця тяжка і без значних успіхів. Лише в 1882 році удалося зробити

відкриття, що привернуло до себе увагу всього наукового світу – було

синтезовано сечову кислоту з сечовини і гліцину. Це зробив Іван Гор-

бачевський. Цим відкриттям, яке за своїм значенням наближається

до вікриття Велера, український вчений завдав ще одного нищівного

удару віталізмові.

В 1891 році Горбачевський веде наукову полеміку з визначним

чеським віталістом проф. Ф.Марешом. Твердо стоячи на матеріаліс-

тичних позиціях, не володіючи ще добре чеською мовою, проф. Гор-

бачевський силою і переконливістю своїх аргументів досягає повної

перемоги.

Науково-дослідна робота проф. Горбачевського проводилася в

напрямі вивчення обміну азотних сполук. В 1885 році він синтезує

креатин та інші органічні сполуки, пізніше розпочинає роботу із вив-

ченню деяких ферментів та аналізу токсинів.

Ф.Кост у 1953 р. (Semainedes Hopitaux, 29, 2369, 1953) писав, що

відкриття Горбачевського про шляхи утворення сечової кислоти в

організмі зберегли своє значення до цього часу.

Горбачевський був не тільки визначним ученим, але і великим

педагогом. Він заклав міцну базу для розвитку чеської біохімії, вихо-

вав для чеської науки визначних учених – проф. Е.Форманека, проф.

Карла Черного та проф. А.Гамзіка. В очолюваному ним інституті біо-

хімію вивчало багато інших сучасних чеських науковців, таких як

проф. М.Силлаба, проф. Е.Швагр, академік В.Лауфбергер та інші.

Під його впливом виростило і наступне покоління науковців, серед

яких відзначалися О.Вагнер, А.Ріхтер, К.Кацл та Я.Щула. Іван Гор-

бачевський, досягнувши великих успіхів у чужому середовищі, ніколи

не забував свого рідного народу. Він вивчав питання про харчування

на Поділлі, брав участь у розробці української хімічної термінології.

Він перший написав підручник органічної хімії українською мовою.

Наукова і громадська діяльність Івана Горбачевського, високо оціне-

не Ваше славне ім’я також і в празьких аналах, де Ви 35 років працю-

вали. Рано Ви відійшли із свого рідного середовища і більше 60 років

жили проти власної волі поза межами рідного краю. Не пощастило

Вам відвідувати свою рідну школу: гімназію закінчили польську, уні-

верситет німецький. Перші кроки в науці та боротьбу за самостійне

утвердження довелося Вам проробити теж серед чужих. Але своєму

народові залишились завжди вірним сином не лише в думках, але й на

ділі. Ціле важке власне життя було присвячено своєму народові. Пане

професоре Горбачевський, Ви відійшли, але те, що Ви зробили для

науки й цілого людства, залишиться назавжди”.

Професор Карел Кацл до 100-річчя ювілею з дня народження Івана

Горбачевського писав таке: “15 травня 1954 р. припадає 100-річний

ювілей з дня народження І.Горбачевського. Цього дня 100 років тому

в селі Зарубинці в Галичині в родині греко-католицького священика

народився син, який по особливому відзначався в науці і незвичним

способом вписався до змагань свого українського народу і до історії

оновленого Чеського Карлового університету. Його покликанню і

старанню сприяли умови, які підняли в цей час простого громадяни-

на, гнобленого і відсталого від сучасності галицького українського

люду до найвищих досягнень науки і суспільства.

Після навчання в Тернопільській гімназії присвятив себе студію-

ванню медицини у Відні, де вже студентом працює на кафедрі хімії у

професора Шнайдера в 1874 році і на кафедрі фізіології у професора

Брікке в 1875 р. З цього часу бере свій початок перша праця про

вестибулярний нерв. Шлях медичного хіміка розпочав у 1875 р., в

свої 21 рік, а згодом став асистентом на кафедрі хімії у відомого про-

фесора хімії Еміля Людвіга. Сходинками кар’єри хіміка прогресував

дуже швидко і 1.Х.1883 р. став екстраординарним професором, а

1.ХІІ.1884 р. звичайним професором медичної хімії у Чеському уні-

верситеті в Празі. Кафедра для вдосконалення лікарів, засновником і

першим завідувачем якої був професор Горбачевський, розміщува-

лася на 2-му поверсі в будинку, збудованому в 1660 р. в Празі ІІ по

вул. Катеринська, 32.

На початку кафедра займала тільки 4 кімнати, згодом їй віддали

весь другий поверх. На лікувальному факультеті і в житті всього

Чеського Карлового університету отримав Горбачевський як серед

сучасників, так і серед наступних поколінь особливе місце:

– чотири рази посідав крісло декана (1889-1890; 1894-1895; 1904-

1905; 1911-1912 рр.);

який своєю працею показував, як повинен працювати викладач і сту-

дент у вищій школі. Будучи високо порядною, інтелігентною людиною,

він водночас не терпів неакуратності та неуважності в роботі. Заува-

живши на практичних заняттях чи лекції з біохімії недисциплінова-

ного або недбайливого студента, запам’ятовував і нагадував йому про

це на іспитах, але ніколи не занижував оцінки. Оцінював студентів

вимогливо, але і справедливо, за що викликав у студентської молоді

любов і повагу. Самовіддана праця Горбачевського на педагогічній

та науковій ниві може служити зразком для наслідування молодим

людям, які вирішили присвятити своє життя науковій діяльності.

Про високу порядність, чуйність та людяність Горбачевського

згадує Василь Маковський у публікації “Гмінд – табор українських

збігців і виселенців в часи світової війни 1914-1918 рр.”. – Львів,

1935. – С. 7-8. Він пише, що посол о. Онишкевич, який перебував у

таборі за дорученням Українського посольського клубу скерував його

до Праги з листом до д-ра Горбачевського на Виноградах, вул. Ка-

менського, буд. 9. “І справді, довелося мені переконатися про те, що

була між нашими людьми загальна думка: що більшої ввічливості,

більшої охочої учинності та поради і чутнішої сердечності, як у д-ра

Івана Горбачевського у Празі годі уявити. Я бачив його вперше в житті,

проте він мене гостював і відносився до мене як до свого давного

товариша. Квапився до університету і не мав часу. Проте потрудився

і посвятив мені добру годину, де з начальником бюро – радником

Камінком відбув спокійну, але рішучу конференцію, всі його запальні

вихватки відбивалися від спокійної і зрівноваженої аргументації Гор-

бачевського. Третій день мого побуту в Празі використав і виповнив

я оглядинами Градчина та гостинними прийомами в домах д-ра Гор-

бачевського і д-ра І.Пулюя. Вернувся я до Гмінду 22 березня і з того

дня став виконувати в таборі свої обов’язки”.

У книжці “110 років чеської лікарської хімії” (1994 р., Прага) Іржі

Крамль та Іржі Духонь описують прихід І.Горбачевського з Відня до

Праги на посаду проф.Карлового університету та його роль в ство-

ренні чеської лікарської хімії. За пропозицією проф. Я.Спіни (1850-

1918) проферсько-викладацький склад медичного факультету Чесь-

кого університету запросив з Відня до Праги асистента проф.Ернста

Людвіга – 29-річного доктора Івана Горбачевського (1854-1942).

Заслуга в цьому була і Едуарда Альберта (1841-1900), завідувача

1-ої хірургічної клініки у Відні. Горбачевський, хоч молодий, просла-

вився своєю публікацією про синтез сечової кислоти способом плав-

– був ректором університету (1902-1903 рр).

Отримав і інші визнання своєї праці:

– титул цісарського радника,

– членство у панській раді,

– членство у Королівській академії наук,

– 1917-1918 рр – перший міністр охорони здоров’я Австрії.

Горбачевський як щирий українець відчував реальні утиски влас-

ного народу з боку поляків і царської Росії, орієнтувався на Австрію:

в національно вільній Австрії бачив дорогу до волі й для свого народу.

Саме тому увійшов цей скромний та інтелігентний чоловік у Віденсь-

кий міністерський кабінет, щоб працювати для свого народу. Але в

своїх планах помилився і надії його були зламані. І тому через неповний

рік 8.VІІ.1918 р, на знак незгоди з діями кабінету тодішнього прем’єр-

міністра Сейдлера, відступив з посади міністра охорони здоров’я.

Українці з його рідного краю після І-ої світової війни отримали

ще більше іго від польської шляхти. Горбачевський повертається до

Праги, але не до Карлового університету. Зайняв місце професора

Українського університету в Празі, а згодом – ректора цього універси-

тету. Після виходу на пенсію залишився в Чехословаччині. У 1926 р.,

тобто через рік як був обраний дійсним членом Української академії

наук (наказ № 214 від 19.04.1925 р.) радянська влада запропонувала

йому місце професора в університеті у Харкові. Зважаючи на свій

вік та стан здоров’я, Горбачевський подякував за пропозицію, не прий-

нявши її. Але тримав постійний зв’язок з Україною як листуванням,

так і особисто.

Користуючись гостинністю професора Форманека і його наступ-

ника професора Гамзіка, мав невеликий кабінет для себе і лекційну

аудиторію для студентів, де працював аж до 1939 року. Помер у по-

важному віці в 88 років в Празі, 24 травня 1942 року, похований на

малому цвинтарі святого Матея в Шарці, Празі “.

Про авторитет Горбачевського серед науковців світу свідчить те,

що у свої 46 років, 1900 року, він був обраний головою на міжнарод-

ному лікарському конгресі у Парижі. Вагомість його особистості зро-

стає з роками, а головне – з погляду сучасних проблем, які поклада-

ються на дослідників в галузі природничих наук.

Горбачевського можна сміливо віднести до групи тих слов’янсь-

ких дослідників, на чолі яких стоїть Д.І.Менделєєв, до якого Горба-

чевський мав особливе ставлення, а також І.П.Павлов і А.М.Бутлє-

ров. Своїм синтезом сечової кислоти 1882 року Горбачевський зро-

На ювілею з нагоди

100 років І.Горбачевського

в академії наук у Празі.

Виступає проф. К.Кацл.

20.У.1954 р.

І.Горбачевський.

Фото із титульної сторінки

журналу “Саsopis lecazu

ceskych”, присвяченого 100-річчю

від дня народження.

бив відкриття, яке сучасники прирівнювали до рівня синтезу сечо-

вини 1828 року Веллером. Це відкриття зацікавило цілий світ, в тому

числі і редакцію часопису чеських лікарів; при цьому особлива ува-

га зверталася на те, що відкриття це зроблено молодим і ще невідо-

мим асистентом професора Людвіка. Редакція часопису не просто

помітила але захоплено оцінила: “Асистенту професора Людвіга у

Відні доктору Горбачевському, вдалося синтетичним шляхом з сечо-

вини і гліцину штучно одержати сечову кислоту. Зважаючи на вище

написане, можна говорити про важливість винаходу, тільки зазначи-

мо те, що тим науковим відкриттям вирішуються проблеми, над яки-

ми працювали хіміки від Веллера і які мають важливе значення для

пізнання патологічних процесів.”

Таку високу та об’єктивну оцінку праці Горбачевського міг дати

тільки високо ерудований фахівець, який розумів і передбачував роль

сечової кислоти в патологічних процесах. Минуть роки і Горбачевсь-

кий доведе, що сечова кислота має прямий стосунок до хвороби по-

дагри та деяких захворювань нирок, і що порушення її виділення з

організму тісно пов’язане зі зміною метаболізму білків, до складу

яких входять речовини, із яких утворюється сечова кислота (так звані

аденілові і гуанілові основи). Останні, як виявилося трохи пізніше, є

складовими компонентами нуклеїнових кислот, які мають пряме

відношення до збереження генетичної інформації, передачі її від

покоління до покоління, поділу клітин та синтезу білків. Ось до яких

біологічних процесів має відношення метаболізм сечової кислоти,

яку вперше поза організмом рукотворно одержав І.Горбачевський.

Далі Карел Кацл у своїх спогадах, присвячених 100-літтю з дня

народження проф. Горбачевського, пише: “Тішить насамперед, що

Горбачевський подав відомості про відкриття перш за все для лікарів

і що віденське середовище не вплинуло на нього негативно. Сечова

кислота і метаболізм азотовмісних речовин залишилися найголовні-

шою проблемою Горбачевського-науковця на все життя. Багато часу

їм приділив найстарший його учень Емануель Форманек. Понад 20

праць присвятив Горбачевський цій своїй основній проблемі, публі-

куючи їх у щомісячному журналі з хімії, в “Хімічних листах” та в

часописі з фізіологічної хімії.

Крім сечової кислоти, синтезував 1885 р. креатин з гуанідин-кар-

бонату і саркозину, а саму сечову кислоту пізніше одержував різни-

ми способами. Крім того виділив її з природнього матеріалу – з па-

ренхіми селезінки. Навіть нині така важлива проблема, як ензими,

тим патронатом виростали викладачі медичної хімії ІІІ-ої генерації

оновленого Карлового університету: Октавіан Вагнер, Антонін Ріхтер,

Карел Кацл, Ян Щугла.

Цікаву сторінку із життя проф.Горбачевського наводить у своїх

споминах Карел Кацл в науковому збірнику “З історії медицини”:

“Професор, доктор медицини Іван Горбачевський, перший учитель

медичної хімії в чеському університеті на медичному факультеті у

Празі, увійшов до світової наукової літератури своїм синтезом сечо-

вої кислоти 1882 року. Цій тематиці він залишився вірним протягом

багатьох років своєї творчої наукової праці. І після першої публікації

про синтез сечової кислоти він публікує ще 23 праці з цього розділу

науки. Про свої дослідження він публікував в журналах: Montshefte

fur Chemie, у Listach chemickych, у Сasopise lekaru chesky, а також в

Zeitshrift fur physiologishe Chemie. Цікаві експериментальні дослі-

дження, з погляду сьогодення, провів зимовими вечорами 1885-1886

рр. з асистентом доктором Франтішком Канером. Дослідження мало

за мету з’ясувати вплив гліцерину, цукру та жиру на виділення сечо-

вої кислоти в організмі людини. Дослід, якому піддавався співавтор,

доктор Карнер, тривав 70 днів і мав за настановою Горбачевського

сім періодів. Результати досліджень були надруковані в часописі

“Місячник хімії”, ч.7, ст, 105, 1886 р.

Високо оцінював професора Горбачевського як педагога і науко-

вця проф. Карл Кацл і в статті, присвяченій 100-річчю з дня наро-

дження: “Оцінюючи і переоцінюючи сьогодні багато з нашої минув-

шини, мусимо знову звернути наші погляди до І. Горбачевського.

Схиляємося перед ним не тільки заради результатів його праці, але

також і за те, що і сьогодні можемо і мусимо вчитися його методам

праці і бачення проблем. Горбачевський постав не тільки як дослід-

ник, а й як репрезентант нашої вищої школи, особливо як педагог.

Свої лекції готував надзвичайно старанно, повністю віддавався своїм

слухачам і на практичних вправах з кожним із них обговорював пра-

вильність дослідження. Екзаменатором був суворим. Вимагав до

подробиць, але завжди був справедливий. Був людиною соціально

чутливою. Бідним студентам дозволяв “у борг” здавати іспит (іспити

були платні) і ніколи не приймав сплати боргу.

Kacl K. Profecop Dr. Jan Horbachevski, na pamet jeho 100 narozenim //

Casopis lecari czeskieh. – Praga, 1954. – C. 23-24. – S. 578-590.

Із наведеного видно, що І.Горбачевський був не тільки великим

ученим експериментатором і теоретиком, але і великим педагогом,

не залишилася поза увагою Горбачевського. Його молодший студент

Антонін Гамзік теж присвятив кілька публікацій ензимам.

Усіма своїми працями Горбачевський довів, що є чудовим хіміком-

органіком. Але він був передусім біохіміком, тому що його цікавили

проблеми фізіології, про що свідчить праця “Досліди про синтез се-

чової кислоти в людському організмі під впливом гліцерину, жирів і

цукрів”. Відтак значно ширше охопила проблему праця “Надбання

знання виникнення сечової кислоти і ксантинових основ і лейкоци-

тоз в організмі ссавців” та праця “До питання про синтез жирів в

організмі тварин” та інші. В своєму дослідженні сечової кислоти та

ксантинових кислот, яке друкувалося кілька разів 1891 р. у часописі

чеських лікарів, дійшов висновку, що як сечова кислота, так і ксан-

тинові основи, мають спільне походження. Їх вихідною речовиною є

нуклеїн лімфоїдних елементів паренхіми селезінки (вже в ХХ ст.

слово нуклеїн було замінена на нуклеїнові кислоти – Я.Г.). Якщо про-

ходить окиснення його за участю О

та утворюється сечова кислота,

а при безкисневому окисненні – утворюються ксантинові основи.

Ця праця Горбачевського, як слушно зауважує К.Кацл, навіть через

роки не втратила свого змісту. Про це красномовно сказано в фран-

цузькому журналі “Semainedes Hapitaux” (зв. 29, ст. 2369) 1953 р.

Ф.Cоst, який у темі “Сучасні погляди на обмін сечової кислоти” пише,

що “відкриття Горбачевського про синтез сечової кислоти в організмі

залишається неперевершеним і в наші дні”.

Предметом наукового інтересу для Горбачевського були також

поживні речовини і токсикологія. Але в своїх працях і незважаючи

на постійну зайнятість, він ніколи не забуває про свій народ.

Гідна похвала нашого співвітчизника чехом К.Кацлом. Зокрема,

у праці “Надбання до знань поживних речовин сільського люду в

Галицькому Поділлі” переймався цією проблемою не тільки з фізіо-

логічного погляду, а й гігієнічного і економічного. На основі своїх

досліджень добивався радикальних змін у господарських і соціаль-

них умовах населення. Деяку частину робіт Горбачевський присвя-

тив токсикології, наприклад,”Отруєння при роботі з денатурованим

метанолом”, “Отруєння оловом при використанні покритих водо-

гінних труб” та інших.

Про свій український народ, будучи віддаленим від Батьківщи-

ни більше, як півстоліття знову й знову думав у своїх працях. У кількох

працях він цікавився українською хімічною термінологією і створив

українську хімічну наукову номенклатуру. В присвяту своєму наро-

дові написав українською мовою підручник з органічної хімії. Як у

віденському середовищі не знімечився, так і в чеському – не став

чехом. І все-таки чеський народ вдячний йому за добрі справи. Так

щиро, справедливо з великим захопленням сказати про Горбачевсь-

кого могла людина, яка була близька йому по духу і фаху, яка знала

не тільки його як науковця, фахівця з біохімії, органічної хімії, токси-

кології і гігієни, а й як громадянина Чехії, як українця, що не зніме-

чився, не став чехом, хоча більшу частину сідомого життя прожив за

межами Вітчизни. Українцеві приємно читати слова визнання і вдяч-

ності нашому великому вченому професора Карела Кацла, але ми

взаємно вдячні йому за такий широкий всебічний аналіз творчості

нашого співвітчизника.

Здається, що спогади Карела Кацла найбільш повнокровно вис-

вітлили образ Горбачевського як людину, громадянина, науковця,

полум’яного патріота своєї безталанної батьківщини, яку століття-

ми тримали у тяжкому гнобленні її сусіди. Горбачевський був близь-

кий К.Кацлу не тільки як учитель і консультант наукових праць, їх

споріднювала духовна близькість, в основі якої лежала подібність

історичної долі чехів і українців. Тому К.Кацл співчуває І.Горбачевсь-

кому в його переживаннях, помислах і праці в ім’я народу, водночас

він захоплюється ним і ставить його в приклад для деяких чехів, які

в умовах бездержавності понімечилися або забули про рідний край.

Є думка, що з поданого фахового аналізу життєвої долі Горба-

чевського скористалися і українці, які були близько споріднені з Гор-

бачевським, але не будучи спеціалістами в ділянці нових галузей

знань, які розвивав акад. Горбачевський, не змогли самотужки об’єк-

тивно оцінити їх*.

Насамперед Іван Горбачевський виховав і виростив чехам 3-трьох

великих хіміків професорів – Емануеля Форманека (1869-1929), Ка-

рела Черного (186-1922) і Антонія Гамзіна (1878-…); вивчив тисячі

чеських лікарів і багато клініцистів. Серед них Отанар Кукула, Ка-

рел Швагла, Ладіслав Гашковець, Ладіслав Силлаба, Владіслав Мла-

дайовський, Еміль Швагр, Вільям Лауфбергер та інші, які пройшли

його школу.

Написав перший чеський знаменитий підручник з медичної хімії,

який у 4-х книгах вийшов 1904-1908 рр. Під його науковим і особис-

* Переклад з чеської українською мовою спогадів К.Кацла здійснили

Любомир Ярославович Подолак, словак за національністю, (навчається в

ТДМА – Я.Г.) та його дружина Наталя Богданівна Гриб.

лення суміші гліцину і сечовини. Цей синтез не вдавався кільком

вченим європейських університетів, зокрема славетному Вейлерові

(1800-1892). В серпні 1883 р. Іван Горбачевський був титулований

екстраординарним професором і переїздить до Праги, а через рік

іменований дійсним професором.

Будучи українцем, проф. Спіна заручився, що Горбачевський во-

лодіє чеською мовою. Справді, Горбачевський наполегливо вдоско-

налював свої знання і вже в літньому семестрі 1883-84 р. почав чита-

ти лекції і проводити практичні заняття з фармакології чеською мо-

вою. Водночас він викладав загальну та органічну хімії. Для своєї

праці проф. Горбачевський мав у своєму розпорядженні лише чоти-

ри кімнати на другому поверсі на вул.Катеринській. На перших по-

рах ці приміщення не мали навіть меблів, а хімреактиви професор

замовив безплатно, спираючись лише на чесне слово. Лекційну ауди-

торію збудували тільки через три роки пізніше.

Кабінети, виділені першому засновникові кафедри медичної хімії

проф.Горбачевському, з 1883 р. і до нині належать 1-й кафедрі ме-

дичної хімії та біохімії 1-го медичного факультету Карлового універ-

ситету. Фізіологічна хімія, як тоді називалася біохімія, була части-

ною фізіології, а екзамен приймав професор цього предмету І.Горба-

чевський .

Дещо пізніше Горбачевський вів курси харчової експертизи, а з

літнього семестру 1887 р. викладав судову хімію. Вивченням сечо-

вої кислоти займався і в Празі. В серії одинадцяти праць, опубліко-

ваних 1891 р. у чеському медичному журналі, задався питанням ви-

никнення сечової кислоти в людей та ссавців і дійшов висновку, що

сечова кислота і ксантинові основи мають спільне походження, їх

вихідною речовиною є нуклеїн (стара назва нуклеїнової кислоти –

Я.Г.) лімфоїдних елементів селезінкової пульпи (мозкова речовина

селезінки) та інших органів, а при окисненні цього нуклеотиду ви-

никає сечова кислота.

Наступні наукові праці були присвячені синтезу пуринових ос-

нов, креатину, судовому доказу наявності крові та питанням живлен-

ня. Разом з проф. Юлієм Стокласом (1858-1936), який одночасно

працював в Чеському технічному університеті, Горбачевський став

співзасновником чеської біохімії. 1904-1908 рр. Горбачевський на-

писав і видрукував підручник з медичної хімії у трьох частинах. Книга

мала 1309 ст., але основною складовою її була фізіологічна хімія (біо-

хімія).

були професорами чеського Карлового університету і, належачи до

університетської професорської колегії, взаємно собі симпатизували.

Але проф. І.Горбачевський рідко користався з цього свого привілею,

і то лише в дуже важливих справах. Така його приватна авдієнція

вирішила, наприклад, долю Українського вільного університету, коли

в 1933-1934 рр. його існування стало дуже загроженим. Український

вільний університет тоді завдяки І.Горбачевському і сприянню пре-

зидента Т.Масарика зберіг своє становище.

Я особисто пізнав академіка І.Горбачевського, – згадує М.Шлях-

тиченко, – ближче в 1931 р., коли він удруге став ректором УВУ. Я

був співробітником, а згодом і керівником канцелярії УВУ і фактич-

но був однією із підручних адміністративних сил, які були у розпо-

рядженні ректора УВУ. Я працював при кількох ректорах УВУ і в

праці ближче їх пізнавав та мав можливость порівнювати їх. Проф.І

Горбачевський між ними був справді магніфіценцією. Впродовж дов-

голітньої співпраці, а пізніше в приватних зустрічах із академіком у

нього вдома, я пізнав у його особі аристократа в найвищому розумінні

цього поняття. В моїх очах він назавжди залишився зразком ідеаль-

ної людини. Завжди спокійний, лагідний і добродушний, він був у

своєму відношенні до людей надзвичайно скромний і доступний.

Займаючи підрядне становище в службі, я ніколи не відчував цієї

підрядності у співпраці з ним. Проф. І.Горбачевський у тих часах

говорив подекуди тихим голосом, безпретензійно й просто, з якоюсь

особливою увагою до особи свого співбесідника і, власне, у цій його

безпретензійності та простоті проявлялась його вроджена вищість.

Таким він був і в своїй науковій праці. Здається, на другому нау-

ковому з’їзді у Празі, після урочистого відкриття з’їзду, доповідачі

розходилися по секціях робити свої доповіді, а за ними розходилась

і публіка їх слухати. Проф.І.Горбачевський мав доповідь у секції, до

якої я не мав ніякого відношення. Але я вирішив іти робити профе-

сорові І.Горбачевському “авдиторію”. Але виявилося, що я там був

зовсім зайвим: слухачів професор мав дуже поважних і було їх там

досить багато. Та, що там я побачив було дуже характеристичним: за

кафедрою сидів якийсь молодий студент, а біля нього з крейдою в

руках стояв проф. І.Горбачевський та на таблиці пояснював, як він із

колегою Н., тим самим, що сидів за кафедрою, зробили якийсь важ-

ливий дослід. Професор декілька раз підкреслював, що це вони зро-

били вдвох із колегою Н. Бідний “колега” сидів і червонів, бо він

добре знав, що професор його роль переоцінює. Шкода, що я не знаю,

Горбачевський чотири рази обирався деканом медичного факуль-

тету, був ректором Карлового університету, членом королівського

парламенту і нарешті першим міністром охорони здоров’я Австрії,

членом різних наукових товариств. У Празі він пропрацював 34 роки.

Після 1918 р. став професором, а пізніше – ректором Українського

вільного університету, який 1921 р. був переміщений з Відня до Праги.

Наступником Горбачевського на медичному факультеті Карлово-

го університету залишився проф. Е.Форманек (1869-1929).

У колективній праці “110 років чеської медичної хімії та біохімії,”

випущеній 1994 р. в Празі, подається історія розвитку цієї науки за

110 років і підкреслюється роль Івана Горбачевського в організації

інституту лікарської хімії та біохімії у Празі та відновленні чеського

національного університету.

Зокрема, проф. Іржі Крамль пише: “Цісарським декретом від 1881 р.

і законом 1882 р. Празький університет був поділений на Чеський та

Німецький, що стало вершиною відродження культурної самобут-

ності чеського народу. У порівнянні з Німецьким, умови в Чеському

університеті були дещо гіршими. Так, 410 студентів, серед яких 160 –

першокурсники навчалися в кабінетах та аудиторіях, площа яких була

менша, ніж однієї кафедри анатомії в Німецькому університеті.

На ст. 52 під заголовком “Зі спогадів сучасників” добре згадуєть-

ся ім’я нашого співвітчизника, його прямо називають першим про-

фесором медичної хімії у відновленому Чеському університеті. Автор

спогадів пише, що Горбачевський був українець, або, як тоді говори-

ли, “малорус” чи “русин”, який народився в Галичині. Вивчився у

Відні, де пізніше як молодий асистент зумів прославитися 1882 р.

першим у світі синтезом сечової кислоти. Професор Горбачевський

прожив до глибокої старості, 88 років, і похований у Празі на цвин-

тарі святого Матея. Поставою був худий і високий. Він – відомий

науковець і педагог, ректор Карлового університету, а також перший

міністр охорони здоров’я Австрії, вивчив чимало поколінь чеських

лікарів. Його студентами були: проф. Емануель Формонек, проф. Ка-

рел Черни, проф. Антонін Гамзік. У нього вчилися: проф. Октовіан

Вагнер, проф. А.Ф.Ріхтер, проф. Карел Кацл та проф. Іван Шула.

Горбачевський заснував у Празі першу кафедру медичної хімії та

написав для чеських студентів – медиків перший чеський підручник

з хімії.

Більшу частину свого віку Горбачевський прожив у Празі, тож

кожен про нього знав, а коли заговорив, ставало помітно, що не чех.

був виставлений тільки квітами. Якщо, з одного боку, він дійшов до

найвищих досягнень, які тільки доступні для людини з його оточен-

ня, то, з другого боку, доля не зберегла його від дуже прикрих мо-

ментів. Але незважаючи на тяжкі особливості переживання та не-

сподіваний для всіх українців розвиток національної справи, віра у

краще майбутнє ніколи не покидала його.

Ще одна риса в’яже покійного з українським національним світо-

глядом, а саме любов до землі. Може внаслідок довголітнього пере-

бування на чужині, тужив він за рідною землею, на якій хотів пра-

цювати фізично на схилі свого життя. Мрією його було розшукати

десь між своїми клаптик землі, на якій можна б було розвести садо-

чок, плекати городовину, створити невеличку пасіку.

На жаль, ця мрія не здійснилася. Перед Першою світовою вій-

ною – нестача часу, після неї – невідрадні політичні умовини під

Польщою стояли на перешкоді повернення на рідну землю, а під час

Другої світової війни вже й думати про це було годі.

М.Шляхтиченко в своїх спогадах про І.Горбачевського, надруко-

ваних в “Лікарському віснику” (1958, № 9, ст. 2-15), звернув увагу на

те, що в українських академічних колах у Празі до проф. І.Горба-

чевського зверталися не інакше, як “Пане академіку”, а чеські про-

фесори і лікарі, як колишнього ректора Карлового університету в

Празі, титулували його: “Магніфіценція”.

“У перших часах свого перебування в Празі, – пише доктор

М.Шляхтиченко, – я бачив І.Горбачевського на різних українських

імпрезах. Знаючи президента Чехо-Словаччини Т.Масарика з фото-

графій, я був дуже здивований, коли бачив, що сам президент вша-

новує українські імпрези своєю присутністю. Скоро після цього я

довідався, що то був не Масарик, а проф. І.Горбачевський. До моєї

помилки спричинилося ще й те, що особу, яку я приймав за прези-

дента, зустрічали й проводжали на передні місця в залі справді з пре-

зидентськими почестями. Але так помилявся не тільки я. Трапляло-

ся декілька разів, що чеська публіка на вулицях Праги зустрічала

проф. Горбачевського оваціями, приймаючи його за президента Ма-

сарика. Вони обидва були високого зросту, стрункі, обидва носили

окуляри й подібні вуса і бороди. Але, крім зовнішньої подібності, ще

більше ріднила їх велич їхнього духа.

Здається, один лише українець, а саме проф. І.Горбачевський, міг

на своє бажання відвідувати професора Масарика приватно, без зголо-

шень до нього на авдієнцію як до президента держави. Вони обидва