СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ.

Клінічна класифікація туберкульозу.

      А. Клінічні форми.
   Шифри МСКХ
   Х перегляду
   А18 Туберкульозна інтоксикація у дітей (туберкульоз без встановленої локалізації).

А15-А16 Туберкульоз органів дихання.

   А15-А16^*   Первинний туберкульозний комплекс.
   А15-А16    Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.
   А15-А16    Дисемінований туберкульоз легень.
   А15-А16    Вогнищевий туберкульоз легень.
   А15-А16    Інфільтративний туберкульоз легень.
   А15-А16    Казеозна пневмонія.
   А15-А16    Туберкульома легень.
   А15-А16    Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень.
   А15-А16    Циротичний туберкульоз легень.
   А15-А16    Туберкульозний плеврит (у тому числі емпієма).
   А15-А16    Туберкульоз бронхів, трахеї, та верхніх дихальних шляхів.
   А15-А16    Туберкульоз органів дихання, комбінований із пиловими професійними захворюваннями легень (коніотуберкульоз).
   А19    Міліарний туберкульоз.
   А17    Туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової системи.
_____________________________________________________________
   *А15 - туберкульоз органів дихання, підтверджений бактеріологічно чи гістологічно
   А16 - туберкульоз органів дихання, не підтверджений бактеріологічно чи гістологічно


   

А18   Туберкульоз інших органів і систем.

   А18    Туберкульоз кишок, очеревини, брижових лімфатичних вузлів.
   А18    Туберкульоз кісток і суглобів.
   А18    Туберкульоз сечових і статевих органів.
   А18    Туберкульоз шкіри і підшкірної клітковини.
   А18    Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів.
   А18    Туберкульоз ока.
   А18    Туберкульоз інших органів (не зазначений вище).

   Б. Характеристика туберкульозного процесу.
   1. Локалізація і поширеність.
   у легенях - за назвами часток легені, за номерами (назвами) сегментів, а в інших органах - за анатомічними назвами локалізації ураження.
   2. Фаза.
   а) інфільтрація, розпад, обсіювання;
   б) розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнення.
   3. Метод підтвердження
   (МБТ +) підтверджений бактеріологічно (шифр А 15)
   (МБТ -) не підтверджений бактеріологічно (шифр А 16)
   (ГІСТ +) підтверджений гістологічно (шифр А 15)
   (ГІСТ -) не підтверджений гістологічно (шифр А 16)
   4. Етап туберкульозного процесу (з зазначенням дати його встановлення).
   1. Вперше діагностований туберкульоз - ВДТ.
   2. Загострення туберкульозу - ЗТ.
   3. Рецедив туберкульозу

   В. Ускладнення.
   Кровохаркання, легенева кровотеча, спонтанний пневмоторакс , легенево-серцева недостатність, ателектаз, стеноз бронха, емпієма плеври, амілоїдоз, ниркова недостатність, нориці (бронхіальні, торакальні), безпліддя тощо.

    Г. Наслідки туберкульозу (В 90).
   а) органів дихання: фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозно-дистрофічні, кальцинати в легенях і лімфатичних вузлах, плевропневмосклероз, цироз, стан після хірургічного втручання тощо;
   б) інших органів: рубцеві зміни в різних органах та їх наслідки, звапнення, стан після хірургічного втручання.

   

   Клінічна класифікація туберкульозу, прийнята в Україні, грунтується на патогенетичних, морфологічних і клініко-рентгенологічних принципах. Вона включає:    

основні клінічні форми;    

характеристику туберкульозного процесу;    

ускладнення;    

наслідки туберкульозу;    

супровідні захворювання.
   А - серед клінічних форм першою названа долокальна форма первинного туберкульозу - туберкульозна інтоксикація у дітей і підлітків. Потім представлені клінічні форми туберкульозу органів дихання, починаючи з локальних форм первинного туберкульозу (первинний туберкульозний комплекс і туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів). Наступне місце посідають легеневі процеси, переважно лімфо-гематогенного генезу (дисемінований туберкульоз легень), які відносяться як до первинного, так і вторинного періодів туберкульозної інфекції. За ними йдуть вторинні форми туберкульозу легень: від обмежених, малих форм (вогнищевий туберкульоз легень) до прогресуючих, поширених, з необоротними змінами в легенях (фіброзно-кавернозний, циротичний туберкульоз легень). Окремо виділені форми, які найчастіше є ускладненням інших локалізацій туберкульозу (туберкульозний плеврит, туберкульоз бронхів тощо), і туберкульоз органів дихання, комбінований із пиловими професійними захворюваннями легень. У класифікації, затвердже ній у 1996 р., окремо виділений міліарний туберкульоз, який виникає гематогенним шляхом, але заслуговує на особливу увагу, тому що при ньому, крім ураження легень, часто спостерігається генералізоване ураження інших внутрішніх органів (печінки, нирок, селезінки), а іноді й мозкових оболонок.
   Туберкульоз інших органів і систем класифікується за органами, в яких локалізується специфічне ураження.
   Зліва перед кожною клінічною формою туберкульозу подано шифр міжнародної статистичної класифікації хвороб (МСКХ).
    Б - характеристика туберкульозного процесу, яка включає його локалізацію й поширеність, фазу розвитку, що може свідчити про активність, прогресування (інфільтрація, розпад, обсіювання) або затихання, зворотний розвиток змін (розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнення). При фазах, що не завершилися , після слова "розсмоктування" або "ущільнення" можливе уточнення "часткове" або "неповне". Важливою складовою частиною характеристики туберкульозного процесу є бактеріовиділення. Бактеріовиділювачами (МБТ+) вважають хворих, у яких мікобактерії туберкульозу виявлені будь-яким методом дослідження, навіть одноразово, якщо є клініко-рент генологічні ознаки, що свідчать про активність процесу. При відсутності явного джерела бактеріовиділення "МБТ+" виставляється лише за умови дворазового знаходження мікобактерій.
   В сучасній класифікації передбачено також гістологічне підтвердження діагнозу (ГІСТ + або ГІСТ - ). Якщо гістологічне дослідження не проводилося, то в розгорнутому діагнозі ГІСТ не записують.
   Характеристика туберкульозного процесу передбачає також зазначення етапу туберкульозного процесу з датою встановлення діагнозу.
   В - характеризує можливі ускладнення туберкульозного процесу в легенях або інших органах.
   Г - визначає залишкові зміни після вилікування туберкульозу, які мають місце після ефективної хіміотерапії або операції, при досягненні клініко-рентгенологічної стабілізації процесу. Вони можуть бути також результатом спонтанного вилікування. Залишкові зміни поділяють на великі та малі, тому що від їх розмірів і поширеності залежить можливість рецидиву захворювання.
   Діагноз туберкульозу формулюється у такій послідовності:
   клінічна форма, локалізація, фаза процесу, бактеріовиділення, ускладнення, супровідні захворювання.
   Приклади формулювання діагнозу:
   Діагноз туберкульозу формулюють в такій послідовності: назва клінічної форми, локалізація і поширеність, фаза процесу, метод підтвердження діагнозу МБТ (+) або МБТ (- ), ГІСТ (+) або ГІСТ (-), етап туберкульозного процесу у вигляді абревіатури з зазначенням дати його встановлення, ускладнення.
   Приклади формування діагнозу.

Інфільтративний туберкульоз верхньої частки правої легені, фаза розпаду, МБТ +, ВДТ (12.08.2000), кровохаркання.

Фіброзно-кавернозний туберкульоз верхньої частки правої легені, фаза інфільтрації, МБТ +, ХТ (12.01.1999), ДН ІІ ст.

Міліарний туберкульоз легень, фаза інфільтрації, МБТ - , ГІСТ + , ВДТ (12.01.2001).
   Перед тим, як стали широко застосовувати протитуберку льозні препарати, видужання хворих, особливо на деструктивні форми туберкульозу, наставало рідко. У наш час під впливом хіміотерапії або після оперативного втручання можна досягти зворотного розвитку процесу. Тому виникає потреба змінити діагноз - фазу процесу чи навіть форму туберкульозу. Зміна фази процесу можлива на будь-якому етапі спостереження за хворим, залежно від результатів лікування. Зміну діагнозу (форми туберкульозу) здійснюють після закінченого ефективного лікування: при малих формах туберкульозу - при стабілізації процесу, але не раніше, ніж через 6 місяців після початку лікування, при інфільтрованому або кавернозному туберкульозі легень - лише після припинення бактеріовиділення і загоєння порожнини розпаду, через 6-9 місяців після початку хіміотерапії.
   У хворих, що перенесли операцію (якщо в легенях не залишилося видимих туберкульозних змін), виставляють діагноз "Стан після оперативного втручання" і вказують дату та характер операції, а також форму туберкульозу, з приводу якої вона проведена. Якщо ж у легеневій тканині, що залишилася, або в інших органах збереглися туберкульозні зміни, вказують відповідну форму туберкульозу та її характеристику, а також дані про перенесену операцію.
   У багатьох країнах світу класифікації туберкульозу значно простіші. Вони включають лише локалізацію процесу та його поширеність (мінімальну, середню, значну), наявність або відсутність деструкцій і бактеріовиділення.