ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ”.

Навчальна програма

З ОСНОВ БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ

Кафедра медичної біоетики і деонтології.

Спеціальність 7.110201 “Фармація”

(заочна форма навчання)

1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА І СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ.

Програма з дисципліни структурована і представлена одним модулем, який містить один змістовий модуль відповідно до вимог розробки навчальних програм навчальних дисциплін.

Видами навчальної діяльності студентів, згідно з навчальним планом є: а) лекції; б) практичні заняття.

Тематичні плани лекцій, практичних занять та самостійної роботи забезпечують вивчення усіх тем, що входять до складу змістового модулю.

Лекції. Перевага віддається лекціям проблемним, оглядовим та концептуально-аналітичним. Лекція стає процесом під час якого у студентів формуються знання, забезпечуються мотиваційний компонент і загально-орієнтований етап оволодіння науковими знаннями. Посилюється роль лекцій в якісному управлінні самостійною роботою.

Практичні заняття за методикою організації вони є клінічними, спрямовані на контроль засвоєння теоретичного матеріалу й формування практичних вмінь та навичок для вирішення практичних завдань.

Поточний контроль. Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей. Практичні заняття передбачають вирішення клінічних структурованих задач, навчання методам спілкування із пацієнтами та їх батьками у різних клінічних ситуаціях, вирішення психологічних проблем конкретної клінічної ситуації, навчання вмінню будувати свої відносини з колегами, середнім та молодшим медичним персоналом на засадах принципів та нормативів біомедичної етики Засобами контролю є вирішення структурованих ситуаційних задач, робота із пацієнтами у клініці, опанування практичних навичок біоетики та біобезпеки.

Самостійна робота студента — одна з організаційних форм навчання, яка регламентується навчальним планом та виконується студентом самостійно поза межами аудиторних занять. Видом самостійної роботи є підготовка до практичного заняття та виконання індивідуальної самостійної роботи.

Індивідуальне завдання - форма організації навчання з метою поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Видами індивідуальної роботи можуть бути: написання рефератів, доповідей для виступу з повідомленнями на практичних заняттях, науково-дослідницька робота.

Підсумковий контроль засвоєння модулю здійснюється по його завершенні на підсумковому модульному контрольному занятті. Формою підсумкового контролю знань є залік

Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою з урахуванням поточної успішності, тестового контролю та оцінки за індивідуальну роботу.

В С Т У П.

Біомедична етика – галузь міждисциплінарних досліджень, яка швидко розвивається. Розглядаються питання сутності, статусу і функцій біоетики, її генезису і історичної еволюції. Виявляються міждисциплінарні стратегії й пріоритети біоетики. Аналізуються морально-етичні, організаційні та моральні аспекти життя і смерті, трансплантології, психіатричної допомоги, застосування нових генно-інженерних технологій, маніпуляцій зі стовбуровими клітинами, клонування людини, регулювання біобезпекита біомедичних досліджень за участю людини і тварин.

Проблемам біомедичної етики присвячена діяльність великих наукових міжнародних конференцій і видається ряд спеціалізованих журналів. Спеціалізовані комітети та комісії з біомедичної етики засновані при національних лікарських асоціаціях, а також при ряді міжнародних організацій, таких як Рада Європи, ЮНЕСКО, ВООЗ, ВМА і т.д. У 1996 році Радою Європи була прийнята Конвенція "Про права людини і біомедицину". З набранням чинності Конвенції принципи та положення біоетики набувають чинності закону в країнах-членах Ради Європи, включаючи Україну. Біомедична етика введена як обов'язкова медична дисципліна у вищих і середніх медичних навчальних закладах, в більшості країн не тільки Північної Америки і Європи, але й Азії, Африки та Латинської Америки. У рішеннях 4-ої конференції ВООЗ з проблеми навчання біомедичної етики (Женева, 1994 рік) зазначено, що викладання цієї дисципліни має бути вибірковим, але обов'язковим.

Основне призначення біоетики як інтегративного міждисциплінарного напряму в сучасній науці полягає в систематичному аналізі дій людини в біології та медицині в світлі моральних цінностей та принципів, в розробці нових гуманістичних і моральних принципів наукового дослідження в таких «тонких» сферах, як клонування людини, генна інженерія, захист прав і гідності людини при проведенні біомедичних досліджень за участю людини, експериментальної діяльності з тваринами, формуванні морально-правових і соціально-етичних основ рішень в галузі трансплантації органів, евтаназії, психіатрії та ін.

І. Історія біоетики. Теоретичні основи біоетики. Етичні і правові основи здійснення біомедичних досліджень людини і тварин. Етико-правові проблеми трансплантології і донорства. Сурогатне материнство. Етичні проблеми генно-інженерних технологій.

Основні правила біоетики та біобезпеки. Історія становлення біоетики як науки. Історичні моделі й моральні принципи біоетики. Теоретичні основи біоетики. Модель Гіппократа і принцип не «нашкодь». Модель Парацельса і принцип «Роби добро». Типи етичних теорій. Основні правила біоетики. Деонтологічні моделі і принцип «дотримання обов'язку». Біоетика і принцип поваги честі та гідності людини.

Концепція біобезпеки і ризику біомедичних технологій. Етичні принципи проведення клінічних досліджень на людині. Етичні проблеми проведення клінічних обстежень. Особливості морально-етичних принципів проведення досліджень на тваринах. Міжнародні документи, які регламентують експерименти за участю людини. «Конвенція про захист прав і свобод людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини». «Конвенція про права людини і біомедицині» (Рада Європи, 1996). Етичні принципи проведення клінічних досліджень на людині. Справедливість при відборі пацієнтів. Інформована згода досліджуваних. Аналіз поінформованого згоди. Плацебо, рандомізація, подвійні сліпі клінічні випробування.

Моральні проблеми трансплантології та трансфізіології. Епідеміологія та етика. Релігійні погляди на проблему трансплантології. Біоетичні проблеми болю, страждання та реабілітації. Біоетичні аспекти профілактичних програм і медичного консультування. Біоетичні аспекти хірургічної практики. Етико-правові принципи трансплантації людських органів. Сурогатне материнство, моральні, правові та соціальні аспекти. Біоетична оцінка ставлення до вагітності, конфлікт між матір'ю та плодом. Біоетична оцінка методів штучної прокреації.

Біоетичні аспекти масового генетичного скринінгу та медико-генетичного консультування. Біоетичні проблеми медичного застосування стовбурових клітин. Біоетичний контроль генетичних технологій. Генетично модифікована їжа та. продукти, що отримані за допомогою генетично-модифікованих організмів, законодавча база. Генетично модифіковані організми, трансгенез, цисгенез.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програма дисципліни структурована на модулі, до складу яких входять блоки змістових модулів. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS - залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю (залікового кредиту).

Кредитно-модульна система організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися протягом навчального року.

Видами навчальної діяльності згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття.

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів основ біоетики і біобезпеки.

Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями. Рекомендується застосувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, розв’язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів.

Підсумковий контроль засвоєння модулів здійснюється по їх завершенню. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ЕСТЗ та за традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

Для тих студентів, які хочуть покращити успішність з дисципліни за шкалою ЕСТ8, підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюється додатково за графіком у навчальному закладі під час зимових канікул або в останні 2 тижні навчального року.

Опис навчального плану з дисципліни «Основи біоетики і біобезпеки»

для студентів фармацевтичних факультетів.

Структура навчальної дисципліни	Кількість годин, з них				Рік навчання	Види контролю
	Всього	Аудиторних		СРС
		Лекцій	Практичних занять
	8	2	6	-	ІV	Залік
Кредити ECTS	0,2
*Тижневе навантаження*	0,2 год / 0,005 кредити ECTS

2. МЕТА ВИВЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ БІОЕТИКИ І БІОБЕЗПЕКИ».

Мета: ознайомити майбутнього фахівця з етико-гуманістичними основами медицини, розкрити зміст міжнародно-визнаного етичного стандарту медичної практики, навчити використовувати його в складних проблемних ситуаціях професійної діяльності.

Завдання біоетики:

Ознайомити студентів з новітніми зарубіжними та вітчизняними розробками в галузі біоетики, нормами і принципами міжнародного права медичної діяльності і тим самим сприяти розвитку морально-правової культури майбутнього фахівця. Розкрити новий зміст традиційних етичних норм і принципів медичної етики в плані мінливих моделей взаємини лікаря і пацієнта, принципів поваги автономності пацієнта і правила поінформованого згоди.

Сформувати у студентів почуття найвищої соціально-правової, моральної та професійної відповідальності в процесі майбутньої діяльності.

Ознайомити студентів з етико-нормативними актами медичної діяльності з метою підготовки їх до діяльності в умовах страхової системи ринкових відносин, конкуренції різних форм організації медичної допомоги тощо.

Кінцеві цілі біоетики:

Розширення теоретичних знань щодо біоетичного регулювання професійної діяльності медичних спеціалістів та дослідників, що сприяють безпеці використання нових медичних технологій та запобігають нанесенню шкоди людині, її потомству, усьому людству і біосфері у цілому.

Формування цілісного уявлення про належне, про єдність природного і соціального життя про моральні цінності в роботі лікаря.

Вміння користуватися новими етичними принципами (тобто нооєтикою), для запобігання глобальної екологічної кризи, за суттю ноосферної кризи, яка може прийняти катастрофічний і необоротний характер.

Якісна підготовка сучасного лікаря в галузі біомедичної етики та біобезпеки дасть змогу в його подальшій діяльності на більш високому професійному рівні проводити профілактику та лікування соматичної та психосоматичної патології, запобігати допущенню деонтологічних, професійних та загальнолюдських помилок.

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ.

Конкретні цілі:

Модуль «Основи біоетики і біобезпеки».

Тема 1. Історія біоетики. Теоретичні основи біоетики. Етичні і правові основи здійснення біомедичних досліджень людини і тварин. Етико-правові проблеми трансплантології і донорства. Сурогатне материнство. Етичні проблеми генно-інженерних технологій.

Тематичний план лекцій з модуля

«Основи біоетики і біобезпеки».

№ п/п

Тема лекцій.

Кількість

годин.

Біоетика: предмет, мета і завдання в системі охорони здоров’я. Етичні і правові основи здійснення біомедичних досліджень людини і тварин. Етико-правові проблеми трансплантології та трансфузіології. Етичні проблеми генно-інженерних технологій.

Разом

Тематичний план практичних занять

з модуля

«Основи біоетики і біобезпеки».

№п/п	Тема заняття.	Кількість годин.
1.	Історія і теоретичні основи біоетики. Етичні і правові основи здійснення біомедичних досліджень людини і тварин. Етичні проблеми генно-інженерних технологій, медичного застосування стовбурових клітин, клонування органів і тканин, трансплантології і донорства.	6
	Разом	6