РИНОК медичних послуг. Ціноутворення в системі медичної допомоги.

Поняття ринку. Передумови його виникнення. Ринок як економічна категорія і форма організації суспільного виробництва. Моделі ринкової економіки

На всіх етапах розвитку людської цивілізації людство використовувало ринкові механізми. Незважаючи на форми суспільно-економічної формації, ринкові механізми діяли. Однак прояв цієї дії значною мірою залежить від політичного устрою держави. Ринок – це передусім сфера обміну, але така, яка базується на засадах товарного виробництва та обігу. Тому визначення ринку не обмежується лише обміном між покупцями та продавцями.

Передумовами виникнення ринку був суспільний поділ праці та економічна незалежність виробників. Первинна незалежність базувалась на приватній власності. Згодом, з появою колективної, а потім і державної форм власності, міняється і поділ праці, що, безперечно, відбивається і на ринкових стосунках. Виникає така категорія, як регуляція ринкових стосунків, позаринкова регуляція господарства тощо. Так поступово ми підходимо до поняття такої структури суспільного господарства, як ринкова економіка.

Основними елементами будь-якої економічної системи є соціально-економічні форми господарської діяльності, спосіб її регулювання, економічні зв’язки між господарськими суб’єктами. Ця сукупність взаємопов’язаних економічних елементів утворює цілісну, дуже складну, відкриту і характерну для кожного суспільства економічну систему, яка в кінцевому результаті забезпечує благополуччя або неблагополуччя громадян даної суспільно - економічної формації.

З точки зору економіки людство у своєму розвитку пройшло три економічні системи суспільного виробництва. З виникненням людського суспільства в його первісному вигляді виникла економічна система натурального виробництва. В її основі лежала особиста праця виробників, які і були власниками засобів виробництва і результатів своєї праці – продуктів виробництва. Вони ж були і їх споживачами. Таке виробництво розвивалось аж до виникнення феодальної грошової ренти, після чого почало занепадати, а його місце аж до XVI ст. зайняло просте товарне виробництво. Після нього почало розвиватись загальне товарне виробництво.

Загальне товарне виробництво – це економічна система господарювання, при якій усі блага і послуги виробляються як товари для обміну на основі купівлі-продажу робочої сили і найманої праці. Остання утворює суспільну форму власності – капітал.

В умовах загального товарного виробництва ринок має певні особливості. Перш за все він носить загальний, необмежений характер. Всі продукти виробництва, всі цінності, всі результати будь-якої людської діяльності, всі послуги проходять через ринковий обмін, через купівлю-продаж. Обмін окремих форм цінностей утворив спеціалізовані ринки.

Не дивлячись на корінні відмінності простого і загального товарного виробництва, вони мають спільний елемент свого існування – ринок. Лише ринок лежить в основі нової форми економічної системи – ринкової економіки. Про характерні елементи ринкової економіки поговоримо нижче, а зараз спробуємо дати визначення, що ж таке ринкова економіка.

Ринкова економіка - це сфера прояву та відтворення товарного виробництва, яка ґрунтується на балансі попиту та пропозиції.

Щоб зрозуміти, як функціонує ринкова економіка, необхідно спочатку розглянути три фундаментальні питання, на які кожна економічна система повинна знайти свою відповідь: що виробляти, як виробляти і для кого виробляти?

У ринкових умовах кожний підприємець відокремлено вирішує питання що?, як? і для кого? виробляти. Відповідь на них пов’язана з альтернативою вибору на користь випуску одних благ і відмову від інших, не менш необхідних людям. Такий вибір називається альтернативним вибором.

Як же вирішує проблему альтернативних затрат ринкова система? Вибір альтернатив “що?”, “як?” і “для кого?” в ринковій системі перекладається на приватне підприємство. В такому випадку “ціною” ризику за здійснений вибір виступає або прибуток, або втрати. По суті вони виступають підприємницькою оплатою використання частини обмежених ресурсів суспільства для виробництва і пропозиції різноманітних благ.

У ринковій економіці підприємницький ризик виступає своєрідним стабілізатором проб і помилок, способом послідовного наближення до рівноваги цін і вибору того “Що?”, “Як?” і “Для кого?” необхідно виготовляти, а також проїзним квитком до процвітання або краху підприємства.

Розглянемо питання “Що виробляти?” Окрема людина може себе забезпечити потрібними товарами різноманітними шляхами: виготовляти їх самостійно або ж обміняти на інші блага чи отримати їх як подарунок. Але перед суспільством в цілому стоїть завдання, який набір товарів чи послуг найбільш повно відповідає матеріальним потребам суспільства. В якій пропорції їх виробляти? Образно кажучи, суспільству необхідні масло і гармати або ж суспільству необхідне тільки масло, або ж тільки гармати. На ці питання можуть відповісти лише споживачі фактом оплати власними грошима виготовлених товарів. Загальновідома істина - “Попит породжує пропозицію”. Оплативши ціну випущених товарів, споживачі повертають затрати ресурсів і “підтверджують” доцільність такого виробництва. Таким чином, споживачі, купуючи товари, фактично “доларовими” голосами декларують, що повинен виробляти підприємець.

У системі охорони здоров’я, на ринку медичних послуг ситуація виглядає дещо по-іншому. Споживач не завжди самостійно може вирішувати, які саме послуги йому потрібні. Лікар, як виробник, пропонує саму послугу, але, маючи відповідну інформацію, якою не завжди володіє пацієнт, водночас впливає на думку останнього. Таким чином маємо парадоксальну ринкову ситуацію, коли виробник часто одноосібно вирішує обидва питання: і як виробляти, і що виробляти.

Як виробляти? Існують різні варіанти виробництва всього набору благ, а також кожного блага окремо. Із яких ресурсів, як повинно бути організоване виробництво, з допомогою якої технології їх виробляти, які фірми повинні здійснювати виробництво тощо. Ці питання вирішуються шляхом ризику і підприємницького вибору. Закон вартості змушує недбалих підприємців підвищувати продуктивність праці, поновлювати технології, тобто робити все, аби зменшити собівартість товару і довести її рівень до середньої чи нижчої, або “зійти з дистанції”. А особливо успішних цей же закон стимулює додатковими доходами, але не застраховує від конкуренції. Конкуренція

виробників диктує їм необхідність забезпечити: масовість випуску, мінімізацію ресурсів, тобто затрат на одиницю продукції, ефективність технологій (якість праці і техніки), вдосконалення споживацьких властивостей випущеної продукції тощо. Витримати цінову конкуренцію і отримати прибуток можна, лише зменшуючи затрати на виробництво при збереженні високих стандартів якості і ефективності виробництва.

Для кого виробляти? Оскільки кількість ресурсів, а звідси і кількість вироблених товарів і послуг обмежена, то виникає проблема розподілу останніх. Хто повинен користуватися цими продуктами виробництва, хто матиме від них найбільшу користь? Чи всі члени суспільства повинні отримувати однакову частку, чи повинні бути багаті і бідні, якою повинна бути частка тих і інших?

Вирішення цих проблем визначає мету суспільства, стимули його розвитку. У кожному суспільстві по-своєму вирішуються ці три головні питання організації економіки. Хоч не слід забувати і про те, що останнім часом спостерігається виражена тенденція до глобалізації політичних та економічних процесів, стираються виражені розбіжності у технологіях, інформація поширюється миттєво, традиції перемішуються, людство однозначно прямує до т.з. геоетносу. В системі охорони здоров’я сьогодні з’являється таке поняття, як “медичний туризм” – пацієнти обирають країну, де медичні послуги дешевші, доступніші і якісніші, ніж у їхній країні, і за час свого туристичного турне отримують бажану медичну допомогу.

Адам Сміт говорив, що ринок спрямований на те, щоб через егоїстичні інтереси кожного служити задоволенню інтересів усіх, що лежить в основі закону попиту і пропозиції. Прийняття рішень в умовах ринку проводиться децентралізовано, оперативно і саме там, де виникають проблеми. Тому відповідь на питання “для кого виробляти?” залежить від платоспроможності споживачів. Остання залежить від багатьох чинників і, на жаль, не завжди економічних, які визначаються доходами від праці, інтелектуальної власності, власності на землю, нерухомості, капіталу, цінних паперів, грошових вкладів, трансфертних і інших виплат держави.

Закон вартості, коли товари продаються на ринку за середньою вартістю, забезпечує виконання ринковим механізмом функції оздоровлення економіки через очищення її від слабких, нежиттєвих, збиткових господарств, дає простір для більш ефективних та перспективних. Центральною ланкою ринкового механізму регулювання є конкуренція. Термін “конкуренція” походить від слова “конкурро” – зіштовхую – сила, що змушує виробників підвищувати продуктивність праці, розширювати виробництво, знижувати ціну. Отож, є три основні ринкові закони, які регулюють товарне виробництво, – це закон збалансування попиту і пропозиції, закон вартості і закон конкуренції. На ринку діють і інші закони, а саме: закон прибутку, закон грошового обігу тощо, однак їх роль менша, ніж трьох попередніх.

Які ж основні економічні системи в своєму розвитку виробило людство на сьогоднішній день? Основні з них:

- традиційні системи – вони характерні для малорозвинених країн, базуються на традиціях і звичаях. Традиції передаються із покоління в покоління, цим самим визначають, які товари і послуги і для кого виробляти. Економічні потреби індивідуумів визначаються спадковістю і кастовою приналежністю;

- командна економіка – всі рішення основних економічних проблем приймає держава. Централізоване економічне планування охоплює всі рівні – від домашнього до державного господарства;

- ринкова економік, як уже говорилось, це не застигле, раз і назавжди дане явище, а процес еволюції економічних відносин людей з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання продуктів праці і ресурсів, які поступають в індивідуальне і виробниче споживання.

Обмінюючи одні продукти на інші, люди найбільш повно задовольняють свої різноманітні потреби. В цьому розумінні ринок не є результатом чиєїсь особливої мудрості: він виникає, як процес обміну продуктами праці людей, оскільки кожна людина здатна виготовляти не так вже й багато.

Ринковий обмін - це процес зацікавленого співвідношення затрат праці, втіленої в товарі, оцінка її кількості і якості, визнання затрат корисними і потрібними, взаємовигідними і еквівалентними. Як говорив А.Сміт, принцип і зміст ринкового обміну виглядає приблизно так: “дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш те, що тобі необхідно”. Бажаного результату учасники ринкової угоди досягають зовсім не тому, що добре відносяться один до одного, а тому, що мають свою зацікавленість і визнають право на винагороду праці інших учасників обміну. В ринковій системі прийнято опиратися не на почуття, а на їх раціональність. І говорять у ринковій системі не про власні проблеми, а лише про вигоду чи ні, тобто чи є в цьому зацікавленість. Такий принцип ринкових взаємозв’язків, або як назвав його А. Сміт, “принцип невидимої руки”, а саме: виробник “невидимою рукою” спрямовується до мети, яка зовсім не входила до його намірів. Переслідуючи власні інтереси і створюючи товари для покупців, підприємець прислуговує кінець кінцем суспільній вигоді.

Еволюція всіх відомих людині економічних систем виникає як наслідок пошуку способів вирішення вічної дилеми: “ресурси обмежені - потреби безмежні”. Обмеженість ресурсів не дозволяє виготовляти всі види споживчих благ, які необхідні людям. Із однієї і тієї ж сировини може бути виготовлений тільки якийсь один різновид економічного блага, а не два чи три, хоча потреба в цьому існує.

Хто ж керує ринком? Хто відповідає за стан ринкової економіки? Створюють фон фірми-монополісти, держава чи хтось інший? Чи самі споживачі незалежні у своєму виборі? Якщо уважно вивчити структуру ринкової економіки, то можна побачити, що ринком керує два монархи-споживачі і технологія. Споживачі, як уже зазначалось, керують ринком через свої вроджені або набуті смаки, що виявляються при їх голосуванні “доларовими голосами”.

У той же час наявні ресурси накладають на споживачів фундаментальні обмеження. Економіка не може вийти за межі виробничих можливостей. Ви можете здійснити рейс до Нью-Йорка, але немає рейсів на Венеру. Ресурси економіки разом з науковими і технологічними можливостями обмежують сфери, куди споживачі можуть направити свої “грошові голоси”. Точно так же, як брокер допомагає підібрати покупців і продавців, так і ринки діють, як посередники, які узгоджують смаки споживачів з технологічними обмеженнями.

Таким чином, ринкова економіка – це така система господарювання, в якій кожний окремий споживач взаємодіє через ринки з виробниками (фірмами), щоб розв’язати три основні проблеми організації економіки: “Що?”, “Як?” і “Для кого?”. Щоб механізм ринку діяв, необхідно дотримуватися певних принципів ринкової економіки. До характерних принципів ринкової економіки відносяться:

- свобода економічної діяльності;

- ринкове ціноутворення;

- верховенство споживача;

- відкритість економіки;

- договірні (контрактні) відносини;

- конкуренція виробників;

- державне регулювання ринкових відносин

Чистої ринкової економіки як такої немає в жодній державі світу. Ринкова економіка в основному проявляє себе, як змішана ринкова економіка.

Є окремі типи змішаної економіки або ж моделі ринкової економіки. Найбільш поширеними є: швецька, японська і американська.

Швецька модель характеризується енергійним втручанням держави в забезпечення економічної стабільності і перерозподіл доходів. Механізм даної моделі в кінцевому варіанті підпорядковується вирішенню соціальних питань. Така модель забезпечує загальну доступність до соціальних програм і захищеність громадян: найменша гострота проблеми - безробіття, мала диференціація особистих доходів, гарантії соціального страхування, доступність різноманітних видів медичного обслуговування й освіти. Таким чином, центральною ланкою такої моделі є соціальна спрямованість. Основним позитивним моментом швецької моделі економіки є те, що вона об’єднує відносно високі темпи економічного зростання з високим рівнем зайнятості і благоустроєм народу.

Японська модель відрізняється високим ступенем розвитку планування і координації діяльності уряду і приватного сектора економіки. Економічне планування держави носить індикативний, тобто рекомендований характер. Плани являють собою державні програми. Для японської економіки характерне збереження національних традицій при широкому використанні досвіду інших країн і того, що необхідне для розвитку власної економіки (наприклад, у свій час закупівля патентів і ліцензій у США). На відміну від швецької японська модель має символом – перш за все високі темпи економічного зростання.

Американська модель – це така, в якій держава відіграє важливу роль лише в розробці і підтримці правил економічної гри, вона всебічно підтримує вільне підприємництво, а також розвиток освіти і культури. Особливе місце займає державна підтримка науково-дослідницьких і конструкторських розробок (НДКДР). Це особлива сфера досліджень, яка знаходиться на стику прикладних наук і практики. Мета прикладних наук-використати фундаментальні дослідження для вирішення не тільки пізнавальних, але й практичних проблем. НДКДР використовують наукові дослідження для створення нових технологічних процесів, конструкцій, нових матеріалів (пов’язано в першу чергу з освоєнням космосу, військові програми тощо).

Ринок, його функція і структура

Петер Друкер сказав, що основна ідея ринку полягає в тому, щоб зробити зусилля для збуту товарів непотрібними. Виробник повинен так добре пізнати і зрозуміти клієнта, щоб вироблений ними товар чи послуга підходили останньому так добре, щоб продавали себе самі. Звідси і твердження, що функції будь-якого об’єкта завжди залежать від мети його існування. То ж яка мета ринку? На це питання відомий маркетолог Ф.Котлер дає чотири відповіді.

Ринкова структура – складне поняття, яке має багато аспектів. Вона може визначатися характером об’єктів ринкових угод, функцій, територій тощо. Так, з точки зору територіальних меж ринок може бути:

- місцевий

- регіональний

- національний (внутрішній)

- світовий (зовнішній).

З точки зору функцій, якщо розглядати ринок як сферу обміну, в якій здійснюється товарно-грошовий обіг, структура ринку наступна:

- ринок товарів

- ринок капіталів

- ринок цінних паперів

- ринок робочої сили

- ринок послуг (в т.ч. медичних)

Ринок товарів - це сфера обміну матеріального товару, основним інструментарієм якого є торгівля. Торгівля – це господарська діяльність, пов’язана із купівлею і продажем. Розрізняють гуртову (оптову) і роздрібну торгівлю. Гуртова торгівля – це посередницька торгівля між промисловцями і торговцями через ярмарки, аукціони, товарні біржі, де реалізовуються однорідні товари (бавовна, зерно, нафта, хутро тощо). Роздрібна торгівля – продаж відбувається безпосередньо споживачам поштучно через сітку магазинів, кіосків, підприємств харчування, посилкову торгівлю тощо.

Ринок капіталів – це ще один важливий ринок, який задовольняє людські потреби, даючи можливість позичати, накопичувати гроші, гарантувати їх збережність. Капітал – це вартість, яка приносить прибуток (додаткову вартість). Інструментом ринку капіталу є банк. Банки працюють з метою перетворення грошових засобів у капітал, посередництва в кредитах та платежах.

Ринок цінних паперів – це сфера обміну правом володіння певною вартістю. Цінні папери самі по собі ніякої вартості не мають, тому є фіктивним капіталом. Вони лише засвідчують право володіння певною вартістю, завдяки чому і приносять прибуток. До цінних паперів належать акції, облігації, сертифікати, векселі, чеки, закладні тощо.

Валютний ринок – або грошовий ринок, де проводиться обмін державної національної валюти на різні валюти інших держав. Найпоширеніша форм валютного ринку – це обмін валют за їх обмінним курсом. Валютні ринки є вільні і обмежені. Якщо держава монополізує обмін валют – виникає "чорний" валютний ринок.

Ринок золота виконує роль механізму розподілу і перерозподілу цього металу у загальному товарному виробництві. Дія цього ринку базується виключно на попиті і пропозиції золота. Сьогодні є міжнародні, регіональні і внутрішні ринки золота. Найбільші ринки золота розміщуються в Лондоні та Цюріху. На міжнародних і регіональних ринках цей метал продається злитками по12,5 кг (999-995проби).

Ринок робочої сили –група людей, які хочуть свою робочу силу запропонувати в обмін на заробітну плату чи товари. Для оптимізації функціонування цього ринку навколо нього формуються такі структури, як консультаційні фірми, бюро, контори з працевлаштування тощо.

Ринок послуг – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері нематеріального виробництва. Слід відмітити специфічний характер послуги як товару (невідчутність, незбережність, непостійну якість і невіддільність від надавача), про що йшлося у попередніх розділах, який накладає особливі маркетингові умови її виробництва та обміну.

Ринок медичних послуг – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері охорони здоров’я.

Що ж до медичних послуг, то тут є ще додаткові особливості. З одного боку прагнення людей до здоров’я забезпечує постійний попит на даний вид послуг, з іншого - специфіка даних послуг породжує негативний попит (щеплення, хірургічні процедури, стоматологічні маніпуляції тощо). Маркетинг медичних послуг мусить враховувати обернену залежність якості і попиту, яку породжують дані послуги: чим вища якість медичної послуги, тим менший попит на неї в кінцевому результаті. Слід враховувати, що охорона здоров’я не є суцільним товаром, а складається із численних самостійних і різноманітних компонентів, врешті, як і кожна окрема медична послуга. Причому ці компоненти можуть бути строго специфічні для одних і тих самих послуг, наприклад, перев’язки у різних відділеннях лікувально-профілактичного закладу. Суттєвою особливістю є і те, що як виробник (лікар), так і споживач (пацієнт) можуть самі безпосередньо впливати на природу цього товару чи предмета споживання.

Попит на охорону здоров’я включає у себе таку невизначеність як інформація про стан здоров’я, і аж потім окремі способи лікування чи профілактики. У такій ситуації лікар виступатиме не лише як безпосередній виробник послуги, а й як агент, що захищає інтереси свого клієнта, ще до того бере на себе тягар відповідальності за прийняте рішення.

Тому на відміну від традиційної неокласичної економіки, цілковита незалежність споживача і виробника в реальній дійсності ринку медичних послуг є дуже відносною.

Механізм функціонування ринку

Щоб зрозуміти, як працює ринковий механізм, необхідно проникнути в його суть, у відносини його суб’єктів. Суть будь-якого процесу розкривається через логічні поняття. Основними логічними поняттями, або економічними категоріями ринку, є перш за все поняття товару, споживчої та мінової вартості, попиту і пропозиції, ціни, грошей.

Товар – це продукт виробництва чи діяльності людини, створений для задоволення потреб споживачів через обмін.

Споживча вартість – це здатність товару задовольняти ті чи інші потреби людей, іншими словами – це корисність даного товару.

Собівартість (власна вартість) – це кількісна міра товару, яка відбиває затрати природних, трудових та інших ресурсів на виготовлення даного товару.

Мінова вартість – це пропорція або співвідношення, у якому один товар міняється на інший. Мінова вартість відбиває власну вартість (собівартість) товару.

Попит – це потреба, підтверджена купівельною спроможністю. Як відомо, попит показує потребу споживачів у даному товарі, яка забезпечена грошима. Попит виражається тією кількістю товару певного виду, яку споживачі хочуть придбати за даними цінами. Кількість куплених товарів залежить від їх цін. Чим вищі ціни, тим меншу кількість певного товару купують. І навпаки, чим нижча ринкова ціна, тим більше товару буде продано. Хоч, як уже говорилось, це мало стосується медичних послуг.

У певному проміжку часу існує певне співвідношення між ринковою ціною і попитом на нього. Цей зв’язок між ціною і попитом називається кривою попиту. Попит можна виражати у вигляді графіка, який показує кількість продукту, який споживачі готові і спроможні купити за деякою ціною із можливих цін протягом певного періоду часу.

Які причини дії закону поступового падіння попиту?

Перша причина, що є очевидною, - дія даного закону виходить з того, що нижчі ціни розширюють коло покупців. Наприклад, якщо яловичина дуже дорога, то її будуть купувати лише багаті люди. При зниженні ціни цей товар купуватиме більше людей.

Друга причина, не така очевидна, але дуже важлива: кожне зменшення ціни на певний товар може дати можливість купити побільше цього товару традиційними споживачами, а зростаючі ціни навпаки стримують традиційне споживання покупців. Підвищення ціни на певний товар означає, що споживач стає ніби біднішим, ніж раніше. Він повинен зменшити споживання товару. Коли ж ціна падає, то все відбувається навпаки – споживач при своєму сталому доході може купити більше даного товару.

Але не лише ціни визначають кількість куплених товарів. Крім ціни товару, існують ще чотири фактори кривої попиту. По-перше, середній дохід покупців - це головний фактор. Процвітаючі народи і сім’ї потребують майже всього більше, ніж бідні народи і сім’ї – машин, пшениці, масла. По-друге, розміри ринку чи кількість домашніх господарств. Подвоєння числа споживачів подвоює і величину попиту. Крім цих об’єктивних факторів, існують і суб’єктивні смаки і переваги. На попит конкретних товарів впливають і кількість опадів у даному регіоні ( на парасольки), товщина снігового покриву (на лижі), клімат (на кондиціонери) і т.п.

Крива попиту час від часу переміщується. Причина такого переміщення – нецінові фактори. Наприклад, значне зрушення попиту відбулося в 1950-1990 роках на автомобілі у розвинених країнах. Які причини? По-перше, зростання доходу. Середній дохід у США і Канаді подвоївся. В ряді країн (Японія, Італія, Німеччина) він зріс у 3-5 разів. Вищі доходи спричинили і більший попит на автомобілі. По-друге, збільшилась кількість підлітків, що розширили число потенційних водіїв. По-третє, відбулося загальне зниження доступності альтернативних видів транспорту. Кінцевий результат всіх цих змін у нецінових факторах повинен був перемістити криву попиту на автомобілі далеко вправо.

Слід відзначити, що попит є дуже різнобічним.

Негативний попит – коли ринок відкидає певний товар чи послугу через негативне ставлення споживачів до даного товару (щеплення, деякі хірургічні обстеження і маніпуляції, пломбування зубів, небажання роботодавців брати на роботу алкоголіків або багатодітних матерів тощо)

Відсутність попиту – коли споживачі байдужі до даного товару чи послуги (космічне таксі, використані поліетиленові пакети чи пляшки тощо)

Прихований попит – коли попит є, але немає товару чи послуги, яка була б здатна задовольнити цей попит (нешкідливі сигарети, екологічно чисті житлові райони, дешеві квартири)

Падаючий попит спостерігається при перенасиченні ринку даними товарами, старінні товару, зміні моди тощо.

Нерегулярний попит – стрибаючий попит залежно від сезону, часу доби, моди (транспорт у час пік, значне зниження госпіталізації в період свят, попит на чоботи взимку, і т.д.).

Повноцінний попит – коли обсяг продаж і стійкість попиту задовольняють виробника.

Надмірний попит – попит вищий, ніж пропозиція (потреба у стоматологічних послугах у державних лікувальних заклад ряду країн, отримання державного житла, молодіжний кредит на житло тощо).

Нераціональний попит – попит на шкідливі товари та послуги (наркотики, алкоголь, сигарети тощо)

Для врегулювання даних видів попиту і досягнення ринкової рівноваги необхідно буде вживати ряд маркетингових заходів.

Наступна важлива економічна категорія – це пропозиція, яку можна виразити як шкалу, яка показує різні кількості продукції, яку виробник бажає і може виробити і запропонувати на ринку за певною конкретною ціною.

Пропозиція відбиває інтереси виробників, а попит – інтереси споживачів. Ці дві парні категорії є нічим іншим, як єдністю протилежностей, взаємозалежні і взаємопов’язані між собою третьою категорією - ціною.

Ціна як грошова форма вартості товару, його цінності залежить від попиту і водночас формує цей же попит і пропозицію. Все залежить від того, що є первинним, а що вторинним. Якщо первинна пропозиція, то при її зростанні – ціна падатиме і навпаки. А якщо первинна ціна, то при зростанні ціни – пропозиція теж зростатиме і навпаки. Така ж залежність буде спостерігатися, якщо ми розглядатимемо зв’язки попит-ціна або ціна – попит.