ЗАНЯТТЯ № 18 (ПРАКТИЧНЕ-6год.)
Тема: Дихальна система. Сечовидільна система. Шкіра та її похідні.
Місце проведення-навчальна кімната.
Мета: Вміти
диференціювати мікро- та ультрамікроскопічні структурні елементи органів
дихання для інтерпретації їх функціональних особливостей, визначення наявності,
локалізації і характеру патоморфологічних і патофізіологічних змін у дихальній
системі, а також пов’язаних з ними порушень в організмі, що вивчаються на
наступних курсах навчання. Знати гістофізіологію нирок. Вміти диференціювати у
гістологічному препараті структурні елементи нирки, інтерпретувати особливості їх функціонального стану
для ідентифікації патологічних змін органа, що вивчаються на наступних етапах
навчання. Вміти диференціювати структури ендокринного апарата нирки, визначати
їх морфофункціональний стан. Уміти диференціювати у гістологічних препаратах
сечовивідні органи, ідентифікувати оболонки, шари та їх тканинний склад,
інтерпретувати морфологічні особливості функціонального стану органів для
визначення структурних основ функціональних і патологічних змін у них на
наступних етапах навчання. Знати будову шкіри та її похідних, особливості
структури в зв'язку із виконуваними функціями та вміти розпізнавати
мікроскопічноїх морфологічні компоненти.
Професійна
орієнтація студентів:
Органи дихання забезпечують
надходження повітря і газообмін в
легенях, а також виведення газів з організму, що дозволяє підтримувати
оптимальний рівень окислювально-відновних процесів у клітинах, тканинах і
органах. Поряд з цим, вони беруть участь у інактивації й синтезі біологічно
активних речовин, виділенні з організму деяких метаболітів, депонуванні крові,
регуляції зсідання крові. Повітроносні шляхи, що постійно контактують із
зовнішнім середовищем, мають потужну специфічну систему захисту – лімфоїдний
апарат, який є місцем розгортання імунологічних реакцій і виникнення таких
захворювань, як алергічний риніт, бронхіальна астма тощо.
Знання конкретного морфологічного
субстрату, який реалізує газообмін й інші функції системи дихання, створює передумови
для вірного розуміння фізіології дихання, а також формування уявлень про
особливості їх будови у різні вікові періоди що є теоретичним фундаментом
для диференціальної діагностики і вибору
тактики лікування пацієнтів з патологією дихальної системи.
Видільна система відіграє важливу
роль у виведенні із організму шкідливих продуктів, які утворюються в результаті
азотистого обміну речовин. Крім цього, нирки виконують натрійуретичну,
гідроуретичну та ендокринну функції, які спрямовані на підтримання тканинного
гомеостазу і регуляції багатьох функцій організму. У випадку захворювання нирок
порушується гомеостаз, припиняється виведення токсичних речовин, внаслідок чого
відбувається самоотруєння організму (уремія). З метою правильної діагностики та
успішного лікування захворювань органів видільної системи в урологічній практиці
широко використовують методи лабораторного аналізу, клінічних проб і прижиттєво
беруть матеріал для гістологічного дослідження. Для того, щоб їх правильно
оцінити необхідно знати гістофізіологію здорових органів видільної системи.
Діяльність нефрона як структурно-функціональної одиниці нирки
зумовлена його відносною автономністю та здатністю до саморегуляції завдяки
існуванню тубуло-гломерулярного зворотного зв’язку. Здійснення останнього
можливо завдяки гормонам ендокринного апарату нирки, який складається з
юкстагломерулярного апарату (ЮГА) та простагландинової системи. Скоординована
діяльність ЮГА і простагландинової системи, окрім внутрішньониркових ефектів забезпечує
регуляцію рівня систолічного артеріального тиску. Порушення діяльності цих
систем можуть бути пусковими факторами у розвитку таких патологічних станів, як
гостра та хронічна ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія тощо. Крім
того, ендокринні апарати нирок беруть участь у патогенезі таких захворювань як
хронічний гломерулонефрит і пієлонефрит, хронічна серцева недостатність,
нирковокам’яна хвороба. В останньому випадку найбільш часто спостерігається
пошкодження сечовивідних шляхів на різних рівнях, що вказує на необхідність
вивчення їх гістофізіології. Шкіра утворює зовнішній покрив організму і виконує
багаточисельні функції: захищає організм від пошкоджень, висихання, інфекцій.
Вона виконує рецепторну функцію, відповідальна за тактильну, температурну і
больову чутливість.
Шкіра є одночасно і сенсорним утворенням і безпосереднім
виконавцем в процесі підтримання температури тіла. Вона реагує на температуру
оточуючого середовища за допомогою рецепторів холодової і теплової чутливості.
В шкірі і її придатках часто можуть розвиватися патологічні процеси, і тому
знання тонкої будови і функцій шкіри має значення для вибору оптимальних
методів лікування хворих і профілактики шкірних захворювань.
Базовий рівень знань та вмінь
1.Загальний план будови дихальної,
сечової систем та шкіри (кафедра анатомії людини).
2. Загальна
гістологія (тканини) – кафедра гістології.
Практична робота –( 900-1200год.)
§
Ілюстративний матеріал:
§
Таблиці:
1.Трахея.
2Легені.
3.Аерогематичний
бар’єр.
4.Нирка.
5. Нефрон.
6.Ниркове
тільце.
7.Сечовід.
8.Сечовий
міхур.
9.Шкіра.
10. Шкіра з волоссям
2.
Компакт-диск (гістологія – електронні мікрофотограми з теми).
3.
Мікропрепарати з відео системи.
4.
Атласи з мікроскопічної та ультрамікроскопічної будови органів і тканин.
Методика виконання практичної роботи.
Завдання І. Вивчити
і замалювати такі мікропрепарати:
Робота 1. ТРАХЕЯ.
Забарвлення гематоксиліном еозином.
За малого збільшення знайти в стінці
трахеї чотири оболонки: слизову, підслизову, фіброзно-хрящову та адвентиційну.
За великого збільшення розглянути слизову, яка вистелена одношаровим
багаторядним призматичним війчастим епітелієм. Під епітелієм розміщена власна
пластинка слизової, яка поступово переходить в підслизову основу, в якій
розміщуються секреторні відділи білково-слизових залоз. До складу
фіброзно-хрящової оболонки входять півкільця гіалінового хряща, який добре
видно у вигляді базофільно забарвленої стрічки. Зовнішня оболонка трахеї
(адвентиційна) складається з пухкої сполучної тканини. Замалювати і позначити:
1. Слизова оболонка: а) одношаровий багаторядний призматичний війчастий
епітелій; б) власна пластинка слизової оболонки. 2. Підслизова основа:
а) секреторні відділи залоз. 3. Фіброзно-хрящова оболонка: а) гіаліновий
хрящ. 4. Адвентиційна оболонка.
·
Назвіть
4 оболонки трахеї
·
Назвіть
епітелій, який вистилає трахею
·
Назвіть
клітини, які входять в склад цього епітелію
·
Назвіть
вид хрящової тканини, що входить в оболонку трахеї.
Робота 2. ЛЕГЕНІ.
Забарвлення гематоксиліном еозином.
На мікропрепараті серед альвеол добре видно дрібні і середні
бронхи. За малого збільшення мікроскопа знайти середній бронх, стінка якого
складається з чотирьох оболонок. За великого збільшення видно, що слизова вистелена
одношаровим багаторядним призматичним війчастим епітелієм, під яким лежить
тонка власна пластинка з добре розвиненим суцільним кільцем гладких м'язів. В
підслизовій зустрічаються групи залоз. Фіброзно-хрящова оболонка представлена
окремими пластинками гіалінового хряща, який переходить в еластичний.
Адвентиційна – має звичайну будову. Замалювати і позначити: І. Слизова
оболонка: а) багаторядний війчастий епітелій, б) власна пластинка слизової,
в) м'язовий шар слизової. 2. Підслизова основа: а) залози. 3.
фіброзно-хрящова оболонка; а) хрящові пластинки. 4. Адвентиційна оболонка. Малі бронхи
мають зірчастий просвіт, стінка їх складається з двох оболонок: слизової та
адвентиційної. Слизова оболонка вистелена одношаровим двохрядним кубічним
війчастим епітелієм, має власну пластинку і дуже добре розвинений м'язовий шар.
Замалювати і позначити: 1.Слизова оболонка: а) одношаровий двохрядний кубічний
війчастий епітелій, б) власна пластинка слизової, в) м'язова пластинка
слизової. 2. Адвентиція. Крім бронхів різного діаметру на мікропрепараті за
малого збільшення мікроскопа видно тонкостінні кінцеві мішечки або альвеоли.
Стінка альвеол складається з одношарового плоского дихального епітелію,
розміщеного на тонкій базальній мембрані. Альвеоли розділені ніжними
сполучнотканинними перегородками. Замалювати і позначити: 1. Альвеолярний
мішечок. 2. Альвеолярний хід. 3. Альвеоли. 4. Кровоносні судини.
·
Назвіть
оболонки середнього бронха.
·
Чим
особлива фіброзно-хрящова оболонка?
·
Назвіть
оболонки дрібного бронха.
·
Який
епітелій вистилає стінку дрібного бронха?
·
Назвіть
складові частини ацинуса.
Робота 3. НИРКА.
Забарвлення гематоксиліном еозином.
За малого збільшення мікроскопа
видно, що нирка вкрита сполучнотканинною капсулою і має кіркову та мозкову
речовини. В кірковій речовині добре контуруються ниркові тільця, округлої
форми. В проміжках між ними розташовані зрізані в різних напрямках звивисті
канальці. Мозкова речовина складається з паралельно розміщених прямих канальців
і збірних трубочок, які заглиблені в кіркову речовину, утворюючи мозкові
промені. На границі кіркової речовини можна бачити .дугову артерію. Вивчаючи
препарат за великого збільшення, звернути увагу на структуру нефрона. В
нирковому тільці видно клубочок капілярів, зовнішню стінку капсули і розміщений
між ними у вигляді щілини просвіт капсули. Ниркове тільце оточене проксимальним
канальцем нефрона, який характеризується вузьким просвітом, оксифільною цитоплазмою,
наявністю облямівки на апікальних полюсах і базальною посмугованістю клітин.
Дистальні канальці мають ширший просвіт, утворені кубічними клітинами без
облямівки з прозорою цитоплазмою. Нисхідна частина петлі Генле утворена плоским
епітелієм, а висхідна - циліндричним. Замалювати і позначити: І. Капсула нирки.
ІІ. Кіркова речовина 1. Ниркове тільце;
а) судинний клубочок; б) зовнішній листок капсули; в) внутрішній листок капсули;
г) порожнина капсули. 2. Проксимальний відділ нефрона.3.Дистальний каналець.
ІІІ. Мозкова речовина: 3. Прямі ниркові канальці; 4. Мозкові промені. 5.
Дугова артерія.
·
Чим
утворене ниркове тільце?
¨ Назвіть каналець, в якому
відбувається реабсорбція натрію (в мембранах його клітин вмонтовані рецептори
до альдостерону).
¨ Назвіть канальці, які беруть участь в
реабсорбції води і концентрації сечі та містять рецептори до вазопресину.
Робота 4. СЕЧОВІД.
Забарвлення гематоксиліном еозином.
За малого збільшення мікроскопа видно
перехідний епітелій слизової оболонки сечовода, під яким розміщується власна
пластинка. М'язова пластинка слизової оболонки відсутня, а тому власна – без
різкої границі переходить в підслизову оболонку.М'язова оболонка в верхній
половині складається з двох шарів гладких міоцитів: внутрішнього (поздовжнього)
і зовнішнього (циркулярного). В нижній частині сечовода є ще третій поздовжній
шар гладком'язових клітин. За м'язовою оболонкою розміщується адвентиційна,
яка побудована із сполучної тканини. Замалювати і позначити: 1. Слизова
оболонка: а) перехідний епітелій; б) власна пластинка. 2. Підслизова
оболонка.
¨ Назвіть оболонку сечовода, яка
містить перехідний епітелій і перерахуйте шари.
Робота 5. СЕЧОВИЙ МІХУР.
Забарвлення гематоксиліном еозином.
За малого збільшення мікроскопа в
стінці сечового міхура видно чотири оболонки. слизова, підслизова, м'язова і
адвентиційна оболонка, які мають таку ж будову, як і в стінці сечовода. М'язова
оболонка складається з трьох шарів гладких м'язів: внутрішнього і зовнішнього
поздовжніх і середнього циркулярного. Дно сечового міхура покрите серозною
оболонкою. Замалювати і позначити: 1. Слизова оболонка: а) перехідний
епітелій; б) власна пластинка. 2. Підслизова оболонка.
¨ Назвіть оболонки сечового міхура.
¨ Який тип м’язової тканини знаходиться
в м’язовій оболонці?
¨ Чи є залози в стінці сечового міхура?
Робота 6. ШКІРА ПАЛЬЦЯ ЛЮДИНИ.
Забарвлення гематоксиліном еозином.
За малого збільшення мікроскопа в
епідермісі шкіри чітко видно п'ять шарів, починаючи від базальної мембрани:
базальний, остистий, зернистий, блискучий та роговий. Базальний шар утворений
розміщеними на базальній мембрані циліндричними епідермоцитами . Остистий -
побудований з п'яти-десяти рядів крилатої форми епітеліальних клітин, в
цитоплазмі яких міститься значна кількість тонофібрил. Базальні епідермоцити і
клітини нижніх рядів остистого шару утворюють так звану росткову (гермінативну)
зону епідермісу. Зернистий шар утворений трьома-чотирма рядами клітин, в
цитоплазмі яких нагромаджуються базофільні гранули кератогіаліну. Блискучий -
побудований трьома-чотирма рядами плоских клітин,які у цитоплазмі нагромаджують
білок елеїдин. Роговий шар побудований з десяти рядів зроговілих клітин, які в
напрямку до поверхні епідермісу поступово відмирають і перетворюються в рогові
лусочки, які зафарбовуються в яскравий малиновий колір. Під епідермісом
розміщується дерма, яка складається з двох шарів: поверхневого сосочкового і
глибокого сітчастого. Сосочковий шар дерми утворений пухкою волокнистою
сполучною тканиною, яка у вигляді сосочків неправильної конусовидної форми
вростає в епідерміс. Сітчастий шар формує щільна волокниста неоформлена
сполучна тканина, в якій розміщені кінцеві відділи сальних і потових залоз.
Замалювати і позначити: 1. Епідерміс: а) базальний шар; б) остистий шар; в)
зернистий шар; г) блискучий шар; д) роговий шар. 2. Дерма: а)сосочковий шар; б)
сітчастий шар. 3. Потові залози: а) секреторні відділи; б) вивідні протоки.
¨ З якими клітинами взаємодіє
антиген при проникненні його в епідерміс?
Робота 7. ШКІРА 3 ВОЛОССЯМ.
Забарвлення
гематоксиліном еозином.
Загальний план
будови шкіри з волоссям подібний до шкіри пальця, проте кількість рядів клітин
епідермісу значно менша, відсутній блискучий шар. У тонкій шкірі менше
виражений сосочковий шар дерми, але досить добре розвинений сітчастий. В шкірі
розміщені волосяні корені. Вони розташовані у волосяних мішках, стінки яких
складаються з внутрішньої і зовнішньої епітеліальних піхв, а також
сполучнотканинної волосяної сумки. У нижній частині корінь волосся
розширюється, утворюючи волосяну цибулину. Знизу в неї вростає пухка сполучна
тканина з судинами і нервами. Це волосяний сосочок. Біля волосяних коренів
розміщені сальні залози, вивідні протоки яких відкриваються у волосяну сумку. В
неї вплітаються гладкі міоцити – м'язи підіймачі волосини. Замалювати і
позначити: 1. Епідерміс. 2. Сосочковий шар дерми. 3. Сітчастий шар дерми. 4.
Корінь волосся: а) волосяна цибулина; б) волосяний сосочок; в) зовнішня
епітеліальна піхва; г) волосяна сумка. 5. Сальна залоза.
¨ Які клітини сполучної тканини
знаходяться в сосочковому шарі дерми?
Завдання II. ДЕМОНСТРАЦІЙНІ ПРЕПАРАТИ.
1. Еластичні волокна в паренхімі легень.
2. Легені людини у віці 60-70 років.
3. Меланін в клітинах шкіри.
Завдання ІІІ. Вивчити електронні мікрофотографії:
1. Війчасті клітини епітелію
повітроносних шляхів.
2. Альвеолоцити І та II типів.
3. Аерогематичний бар'єр.
4. Юкстагломерулярний апарат нирки.
5. Юкстамедулярні клітини.
6. Перехідний епітелій сечового міхура.
7. Фрагмент ниркового тільця.
8. Контакт подоцитів із гемокапілярами.
9. Фільтраційний бар'єр ниркового
тільця.
Програма
самопідготовки студентів:
1. Загальна морфофункціональна
характеристика дихальної системи та її значення.
2. Морфологічна та функціональна
характеристика епітелію повітроносних шляхів.
3. Носова порожнина. Особливості будови
слизової оболонки, нюхова ділянка.
4. Будова гортані. Голосові зв'язки та
їх значення.
5. Структурні компоненти стінки трахеї,
роль волокнисто-хрящової оболонки.
6. Бронхіальне дерево легень та
загальний план будови стінки бронхів.
7. Морфофункціональна характеристика та
особливості будови стінки головних, великих, середніх та дрібних бронхів,
бронхіол.
8. Детальна характеристика
структурно-функціональної одиниці респіраторного відділу легень - ацинуса.
9. Будова альвеоли, клітинний склад та
характеристика альвеолоцитів. Мікроскопічна та субмікроскопічна структура
аерогематичного бар'єра.
10. Розвиток, загальний план будови та
функції нирок.
11. Мікроскопічна будова кіркової та
мозкової речовини нирок.
12. Нефрони. Їх різновиди та локалізація.
Гістофізіологія різних відділів нефрона.
13. Тонка будова та основні функції
кіркового нефрона.
14. Гістофізіологічні особливості
юкстамедулярного нефрона.
15. Особливості кровопостачання нирки.
Кровопостачання кіркових та юкстамедулярних нефронів.
16. Ендокринний апарат нирки. Значення у
регуляції діяльності органа та організму.
17. Юкстагломерулярний апарат. Локалізація, структурний склад, функції.
18. Інтерстиційні клітини, їх будова та функція.
19. Загальна характеристика і
функціональне значення сечовивідних шляхів.
20. Ниркові чашечки і миски. Особливості
будови слизової оболонки сечовивідних шляхів.
21. Особливості будови стінки сечовода.
Гістофізіологія перехідного епітелію.
22. Сечовий міхур. Гістологічна будова
слизової та м'язової оболонок.
23. Особливості тонкої будови
сечовипускного каналу у жінок і чоловіків.
24. Суть
фільтраційно-резорбційно-секреторної теорії сечоутворення.
25.
Джерела розвитку, тканинний склад та роль шкіри в життєдіяльності організму.
26.Епідерміс.
Морфофункціональні і субмікроскопічні особливості клітин різних шарів
епідермісу.
27. Фізіологічна регенерація і
процеси зроговіння в епідермісі.
28. Додаткові диферони
епідермісу - макрофагальний та меланоцитарний.
29. Дерма, морфологічна характеристика
і значення.
30. Особливості будови шкіри в
різних ділянках тіла.
31. Похідні
шкіри. Гістофізіологія потових залоз.
32. Тонка будова і фізіологічне
значення сальних залоз.
33. Загальний
план будови волосся. Стрижень і корінь волосини .Мозкова і кіркова речовина.
Живлення волосся.
Семінарське
обговорення теоретичних питань-(1230-1400.год.).
Тестові завдання та СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
1. Приступи задухи при бронхіальній
астмі пов'язані з порушенням нормального функціонування (спазмом) певних
структурних елементів повітроносних шляхів. Назвіть і опишіть ці елементи.
2. При довготривалому курінні чи диханні
забрудненим повітрям в легеневій тканині та регіонарних лімфатичних вузлах
нагромаджуються часточки пилу, що змінює колір цих органів ( з рожевого на
сірий). Що відбувається з часточками пилу при попаданні їх у просвіт альвеол і
яким чином вони попадають в регіонарні лімфатичні вузли?
3. В сечі хворого виявлено підвищений
вміст білка. Який процес і в якому відділі нефрона порушений?
4. Сеча хворого має колір “м’ясних
помиїв” і містить вилужені еритроцити. Який процес і в якому відділі нефрона
порушений?
5. В
епітелій дистального звивистого канальця в ділянці дотику до приносної
артеріоли, ядра епітеліоцитів розміщуються впритул одне до одного. Що це за
структура і яке її функціональне значення?
6. Встановлено, що в організмі людини
є недостатня кількість вітаміну-А. Як це вплине на зроговіння шкіри?
Вихідний рівень знань та вмінь перевіряється
шляхом розв.язування ситуаційних задач з теми, відповідями на тести та конструктивні
запитання.
Студент
повинен знати:
Гістофізіологію
органів дихальної, сечової систем та шкіри і її похідних.
Студент
повинен вміти:
1.
Диференціювати мікро- та ультрамікроскопічні структурні елементи органів
дихання для інтерпретації їх функціональних особливостей, визначення наявності,
локалізації та характеру патоморфологічних і патофізіологічних змін у дихальній
системі, а також пов’язаних з ними порушень в організмі, що вивчаються на
наступних курсах навчання.
2..
Диференціювати у гістологічному препараті структурні елементи нирки, інтерпретувати
особливості їх функціонального стану для ідентифікації патологічних змін
органа, що вивчаються на наступних етапах навчання.
3.
Диференціювати структури ендокринного апарата нирки, визначати їх морфофункціональний
стан. Уміти диференціювати у гістологічних препаратах сечовивідні органи,
ідентифікувати оболонки, шари та їх тканинний склад, інтерпретувати
морфологічні особливості функціонального стану органів для визначення
структурних основ функціональних і патологічних змін у них на наступних етапах
навчання.
4. .
Ідентифікувати і описувати мікропрепарати шкіри та її похідних (епідерміс,
дерма, сальні залози, волосся). Аналізувати електронні мікрофотографії в нормі.
Вірні відповіді на тести та ситуаційні задачі:
1.
Малі бронхи, м’язовий шар слизової оболонки.
2.
Фагоцитуються макрофагами легень і з током лімфи попадають в регіонарні лімфатичні вузли.
3.
Порушений процес фільтрації в нирковому тільці.
4.
Порушений процес фільтрації в нирковому тільці.
5.
Щільна пляма, натрієвий рецептор.
6.
Посилюється процес зроговіння шкіри.
Самостійна робота студентів (1415-1500год).
а)основні:
1.Гістологія людини. О. Д. Луцик,
А Й. Іванова, К.С. Кабак, Ю. Б. Чайковський. Київ: Книга плюс, 2010. – С. 401-446.
2.
Гістологія людини. О.Д. Луцик,
А.Й. Іванова, К.С. Кабак. Львів: Мир, 2003.- С.385-422; 523-529.
3. Гістологія людини. О.Д. Луцик,
А.Й. Іванова, К.С. Кабак. Львів: Мир, 1992.-205-218 .
4. Ультраструктура основних
компонентів органів систем організму. Навчальний посібник-атлас. К.С.Волков. Тернопіль:
Укрмедкнига, 1999. – С.78-93;
5.
Презентація лекції з теми «Дихальна система. Сечова система».
http://intranet.tdmu.edu.ua/ukr/kafedra/index.php?kafid=hist&lengid=ukr&fakultid=m&kurs=1
6.
Матеріали до практичних занять.
7.
Методичні вказівки до практичних занять для студентів. http:// intranet.
tdmu. edu. ua – Web site.
б) додаткові:
1. Улумбеков Э.Ф., Чельшева Ю.А.
Гистология, эмбриология. Цитология / Э.Ф. Улумбеков, Ю.А. Чельшева – М .: ГЕОТАР. – Медиа, 2001. – С.401-446; 483-502.
2. Р.К. Данилов. Гистология.
Эмбриология. Цитология.: Учебник для студентов медицинских вузов. – М.: ООО «Медицинское информационное
агенство». – 2006. – С. 269-291.
3. Гистология, цитология и эмбриология /
Под ред. Ю.И.
Афанасьева, Н.А. Юриной. – М.: Медицина. – 2001. – С.616-637; 656-673.
4. 5. И. В. Алмазов, Л. С. Сутулов. Атлас по гистологии и
эмбриологии. М.:Медицина. – 1976. – С. 128-148.
5.
Відеофільм з теми «Дихальна система.Сечова система.Шкіра та
її похідні»
http://intranet.tdmu.edu.ua/data/cd/cd_gistolog/video
“____” січня 2006_р., протокол
№_5__
“____”
_________2010_р., протокол №_5__
“
____” _________2013_р., протокол №_6_
Методичну вказівку склав-доц.Якубишина
Л.В.