Методична вказівка з інфекційних хвороб

для студентів V курсу медичного факультету

 

ЗАНЯТТЯ № 6 (практичне – 6 годин)

Теми:

1.                «Дитячі» крапельні інфекції у дорослих.

2.                Менінгококова інфекція. Невідкладні стани при інфекціях верхніх дихальних шляхів.

Мета практичного заняття: вміти обґрунтувати діагноз «дитячих» крапельних інфекцій у дорослих (кір, краснуха, вірусна паротитна хвороба), лабораторно їх підтвердити, призначити лікування, розробити комплекс протиепідемічних заходів у осередку, організувати диспансерний нагляд за перехворілими. Вивчити епідеміологічні і клініко-патогенетичні особливості перебігу «дитячих» крапельних інфекцій у дорослих у сучасних умовах, їх діагностику хвороби, принципи проведення патогенетичної та етіотропної терапії. Ознайомити з організацією протиепідемічних заходів.

Вміти обґрунтувати діагноз менінгококової інфекції, лабораторно підтвердити, призначити лікування, розробити комплекс протиепідемічних заходів у осередку, організувати диспансерний нагляд за перехворілими. Вивчити епідеміологічні і клініко-патогенетичні особливості перебігу менінгококової інфекції у сучасних умовах, діагностику хвороби, принципи проведення патогенетичної та етіотропної терапії. Ознайомити з організацією протиепідемічних заходів.

Навчити діагностувати невідкладні стани при інфекціях верхніх дихальних шляхів (ІТШ, справжній круп, несправжній круп, ННГМ, ГДН), проводити комплекс невідкладних заходів при їх виникненні.

Професійна орієнтація студентів:

«Дитячими» крапельними інфекціями традиційно називають інфекції, які до початку масової імунізації переважно вражали дитяче населення, що зумовлено широким розповсюдженням збудників у популяції, легкістю передачі та формуванням стійкого тривалого імунітету після перенесеної хвороби. Для профілактики більшості з «дитячих» крапельних інфекцій розроблені надійні вакцини, які дозволили значно знизити захворюваність на ці хвороби та включити їх до групи керованих інфекцій. Саме виконання профілактичних заходів зменшило захворюваність на ці інфекції в сотні разів, але з іншого боку зменшення тривалості штучного імунітету зсунуло захворюваність на більш старші вікові категорії, перетворило «дитячі» інфекції в «переважно дорослі».         

Кір, краснуха та епідемічний паротит відіграють величезну роль в патології людини. Кір – це одне з найконтагіозніших інфекційних захворювань. Кожен рік на Земній кулі від кору гине більше людей, ніж в автомобільних аваріях. Широка поширеність захворювання, тяжкий перебіг, можливість розвитку в подальшому повільних інфекцій с тяжким ураженням ЦНС, наявність надійної вакцини, що створює ефективний імунітет спонукало ВООЗ запропонувати та почати впровадження Програму глобальної ліквідації кору шляхом системи щеплень. В умовах спорадичної захворюваності дуже великого значення набуває ранньої діагностики хвороби для проведення адекватних профілактичних заходів та запобігання тяжких ускладнень.

         Краснуха – це відносно доброякісне, так зване «амбулаторне» захворювання. Але дуже велику небезпеку вона набуває при зараженні вагітної жінки, оскільки може призвести до переривання вагітності, тяжких вад розвитку плоду і, навіть внутрішньоутробної загибелі дитини. Захворювання, що визивають сходні ураження плоду при зараженні під час вагітності виділяють в окрему групу ТОRСН-інфекцій вивчення та діагностика яких посідає велике місце діяльності не лише інфекціоністів, але й акушерів, гінекологів, генетиків, неонатологів, педіатрів та, безумовно, сімейних лікарів.

         Епідемічний паротит перебігає з ураженням всіх залозистих органів та центральної нервової системи. З одного боку це зумовлює можливість тяжкого перебігу хвороби, а з іншого може бути етіологічною причиною розвитку таких серйозних наслідків, як тіреоідит з функціональної недостатністю щитоподібної залози, хронічного панкреатиту та цукрового діабету, оофоритів у жінок та орхоепідидимітів у чоловіків з наступним безпліддям.

З урахуванням того, що краснухою та епідемічним паротитом хворіють переважно діти та особи молодого віку, ці інфекції являють велику небезпеку репродуктивному здоров’ю популяції. Саме цей факт та можливість керування епідемічним процесом за допомогою засобів активної імунізації спонукав ВООЗ почати програму ліквідації краснухи та епідемічного паротиту. В Україні планова імунізація в рамках виконання цієї програми почалась з 1990 року.

Менінгококова інфекція (МІ) у вигляді спорадичних випадків або невеликих епідемічних спалахів реєструється в усіх країнах світу. Найвищою захворюваність залишається на Африканському континенті, який у довідках ВООЗ у 70-80-ті роки фігурував як “менінгококовий пояс”. У 80% випадків бактеріальний менінгіт має менінгококову етіологію.

На МІ хворіють переважно діти і молоді люди. Високий ступінь контагіозності сприяє виникненню епідемій, а наслідком цього є величезні економічні затрати.

На сьогодні МІ залишається не повністю керованою, оскільки вакцини створені не проти всіх груп менінгококів.

Залишаються недостатньо вивченими питання патогенезу, зокрема, причини формування фульмінантних і хронічних форм.

Генералізовані форми МІ перебігають важко, з високою летальністю. Так, згідно даних МОЗ України в 1999 р. летальність від МІ склала 9,6%, а від менінгококцемії – 20,1%. Серед усіх випадків менінгококцемії 10-20% класифікуються як фульмінанті, що супроводжуються 80-100% летальністю.

Отже, актуальність МІ визначається широким розповсюдженням, ураженням усіх вікових груп населення, тяжким перебігом, розвитком невідкладних станів, що ведуть до інвалідності, а в ряді випадків до летальності. Своєчасна рання діагностика та адекватна терапія сприяє повному одужанню та відновленню працездатності. Знання ранньої діагностики і тактики ведення хворого на догоспітальному етапі необхідні лікарю будь-якого фаху.

Набряк-набухання головного мозку (ННГМ) - це два взаємопов`язаних етапи розвитку складних процесів у мозковій речовині: власне під набряком розуміють збільшення його об`єму з-за накопичення рідини в міжклітинному просторі, а під набуханням головного мозку – збільшення його об`ємуза рахунок інтрацелюлярної рідини, які часом важко розрізняти за часом їх виникнення, бо розвиватися останні можуть як одночасно, так і переходити один в одного.

ННГМ виникає з-за різних причин – гіпоксії, ЧМТ, інсульту, пухлин та абсцесів мозку, менінгітів та енцефалітів, оклюзійної гідроцефалії, загальних токсикозів, інфекційних процесів, опіків тіла, злоякісної гіпертонічної хвороби, порушень осмотичної рівноваги.

Патогенетично розрізняють такі варіанти ННГМ: вазогенний (пов`язаний з підвищеною проникністю капілярів, є периферійним), цитотоксичний (виникає з-за екзо- чи ендогенного токсичного впливу на клітини ГМ, наслідком чого є порушений клітинний метаболізм та підвищена проникність клітинних мембран, оборотний протягом 8 год, надалі стає вазогенним), осмотичний (виникає при порушеннях осмотичного градієнту між осмолярностями тканини ГМ та плазми, наслідок метаболічних енцефалопатій) та гідростатичний (пов`язаний зі швидким підвищенням вентрикулярного тиску).

В клінічній картині ННГМ виділяють три групи синдромів:

-                      загальномозковий,

-                     дифузного ростракаудального (втягнення в патологічний процес спочатку коркових, потім підкоркових та надалі стовбурових структур мозку) наростання неврологічних симптомів,

-                      дислокації мозкових структур.

Часто ННГМ є причиною смерті хворого. Поширенню цього ускладнення сприяє відсутність відповідних знань серед лікарів.

Досить довго шок позначав лише ті зміни, що відбуваються в організмі при вогнепальних пораненнях і травмах. У 1879 р. G. Mapother опублікував роботу, у якій уперше торкнувся патофізіологічних порушень при шоці (у тому числі і при пропасних хворобах), пов'язавши їх із вазоконстрикцією. У 1896 р. J. Lister заявив, що застосування анестетиків усуває не тільки біль, але і шок. У 1901 р. Н. Park чітко описав фази шоку і запропонував препарати для лікування, у тому числі сольові розчини. До 1950 р. у літературі розглядалися тільки травматичний, операційний, анафілактичний і дегідратаційний шок. У фундаментальних роботах G. Selye і D. Wiggers (1950) були сформульовані основні патофізіологічні і класифікаційні поняття шоку, уперше виділений шок «унаслідок септицемії». У 1955 р. L. Spink зі співробітниками проводить дослідження бактеріального шоку, дані яких швидко стали загальновизнаними у світі.

Активні дослідження з вивчення механізмів розвитку шоку, що проводяться у ведучих клініках різних країн, обумовлені тим, що пацієнти з ІТШ складають від 15 до 33% від загального числа хворих, що знаходяться на лікуванні у відділеннях реанімаційного профілю. Незважаючи на гігантські кроки, що зробила інтенсивна терапія у своєму розвитку й удосконалюванні за останні 50—60 років, лікування ІТШ залишається глобальною проблемою. І якщо в 1909 р. летальність при шоці складала 41 %, то в 1985 р. – 40 %, тобто протягом XX в. не відбулося істотного прогресу в рішенні цієї важливої проблеми.

Госта дихальна недостатність є компонентом будб якого критичного стану, навіть якщо первинного ураження легенів не було. Проблема ГДН актуальна не лише в пульмонологічній і неврологічній клініках, а й в клініці інфекційних хвороб.

З усіх критичних станів,які спостерігаються при інфекційних хворобах, ГДН зустрічається найчастіше при ГРЗ бактерійної і вірусної природи (грип, парагрип, аденовірусна, респіраторно-синцитіальна інфекції),дифтерії,дитячих краплинних інфекціях; при захворюваннях ,які супроводжуються ураженням нервової системи, при ботулізмі,поліомієліті,правцеві,сказі. Часто причиною ГДН є респіраторний дистрес-синдром дорослих,який виникає при сепсисі,тяжкому перебігу грипу,вітряної віспи та пневмоній.

Дихальна система тісно пов’язана з іншими системами організму:нервовою,серцево-судинною,ендокринною тощо.Тому ГДН може бути зумовлена не лише патологічними змінами в органах дихання,а й порушеннями в інших органах(наприклад,порушення регуляції дихання при бульбарних розладах,циркуляцій на недостатність унаслідок недостатності кровообігу тощо.)

Лікування хворих з ГДН залищається актуальною клінічною проблемою. Незважаючи на деякі наукові й клінічні успіхи в цій галузі, летальність при ГДН , незалежно від її причини,залишається високою.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ – 4 год (9.00-12.00).

Алгоритм спілкування студентів із пацієнтами (комунікативні навички):

1. Підготуватись до спілкування з хворим і проведення обстеження (маска, чисті теплі руки, обрізані нігті, при необхідності – рукавички, шпатель, необхідні інструменти).

2. Привітатись та назвати себе (ім'я, рівень компетенції), отримати згоду пацієнта.

3. При отриманні згоди пацієнта встановити довірчі взаємовідносини (привітний вираз обличчя, повага і турбота, лагідна розмова у спілкуванні).

4. Зібрати скарги, анамнез хвороби та епіданамнез, пояснити пацієнту причини з'ясування окремих питань (контакт з інфекційним хворим, домашніми і дикими тваринами, вживання недоброякісної їжі тощо).

5. Пояснити результати опитування.

6. Пояснити пацієнту, яке обстеження буде зроблено та його доцільність, отримати згоду.

7. Попередити про можливість виникнення неприємних відчуттів при обстеженні.

8. Провести обстеження пацієнта (оцінити загальний стан, стан свідомості, положення хворого в ліжку, стан шкірних покривів і слизових оболонок, фізикальні обстеження), демонструючи практичні навички.

9. Пояснити результати обстеження доступно для сприйняття хворого.

10. Завершити розмову, подякувати за спілкування, побажати сприятливого перебігу хвороби і швидкого одужання.

Тема № 1 практичного заняття.

Робота 1.

Методика виконання практичної роботи

1.     Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних

2.     Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми кору, краснухи, епідемічного паротиту, обґрунтувати клінічний діагноз, вирішити питання необхідності стаціонарного лікування.

3.     На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення кору, краснухи та епідемічного паротиту, невідкладні стани.

4.     Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу кір, красуха або епідемічного паротиту (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення).

5.     Скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого.

6.     Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

7.     Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики.

8.     Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

9.     Скласти план профілактичних заходів у вогнищі інфекції.

10.           Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції.

Робота 2. Трактувати результати клінічних, інструментальних, вірусологічних, бактеріологічних, серологічних методів дослідження.

Робота 3. Засвоїти профілактичні заходи: правила виписки хворих зі стаціонару; диспансерне спостереження після виписки зі стаціонару, спостереження за епідемічним осередком.

Тема № 2 практичного заняття.

Робота 4.

·                   дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого з ННГМ;

·                   зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

·                   обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми ННГМ, обгрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар;

·                   провести диференціальну діагностику ННГМ;

·                   на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати ННГМ, невідкладні стани;

·                   оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу ННГМ;

·                   скласти план лабораторного і інструментального обстеження хворого;

·                   інтерпретувати результати обстеження;

·                   скласти індивідуальний план лікування з урахуванням стадії хвороби, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, наявності ускладнень, супутньої патології; надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

·                   дати рекомендації стосовно режиму, обстеження, спостереження в періоді реконвалесценції.

Робота 5.

·        дотримувати основних правил роботи біля ліжка хворого з ІТШ;

·        зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

·        обстежувати хворого і знайти стадії ІТШ, обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного напрямку хворого в стаціонар;

·        провести диференціальну діагностику ІТШ з іншими критичними станами;

·        на основі клінічного обстеження вчасно розпізнати розвиток ІТШ у хворого;

·        оформити медичну документацію хворого з ІТШ;

·        скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

·        інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

·        аналізувати результати специфічних методів діагностики ІТШ;

·        ставити індивідуальний план лікування з урахуванням стадії ІТШ, даних алергологічного анамнезу, що супроводжує патології; надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

·        проводити профілактичні заходи щодо розвитку ІТШ.

Робота 6.

·          дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого з ГДН;

·        зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

·        обстежити хворого і виявити тип ,форми,стадії ГДН, обгрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар;

·        провести диференціальну діагностику різних типів ГДН;

·        на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати розвиток ГДН у хворого;

·        оформити медичну документацію хворого з ГДН;

·        скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

·        інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

·        аналізувати результати специфічних методів діагностики різних типів ГДН;

·        проводити основні проби для визначення функціонального стану легенів;

·        скласти індивідуальний план лікування з урахуванням типу,форми,стадії ГДН,даних  алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

проводити профілактичні заходи щодо розвитку ГДН;

Програма самопідготовки студентів до заняття

Ілюстративний матеріал: ­­таблиці, атлас з інфекційних хвороб,копії  історій хвороб. Робота з компакт-дисками, аудіо- і відеокасетами.

Семінарське обговорення теоретичних питань – 2 год (12.30-14.00).

Тема 1.

1.                Кір: етіологія, епідеміологія, патогенез, клініка, особливості перебігу у дорослих, лабораторна діагностика, диференціальний діагноз, ускладнення. Принципи лікування і профілактики кору, протиепідемічні заходи в осередку. Медична допомога хворим на догоспітальному етапі. Показання до госпіталізації, правила виписки хворих із інфекційного стаціонару.

2.                Краснуха: етіологія, епідеміологія, патогенез, клініка, особливості перебігу у дорослих, лабораторна діагностика, диференціальний діагноз, ускладнення. Принципи лікування і профілактики краснухи. Показання до госпіталізації, правила виписки хворих із інфекційного стаціонару. Роль вірусу краснухи в патології плода.

3.                Вірусна паротитна хвороба: етіологія, епідеміологія, патогенез, класифікація, клініка, особливості перебігу у дорослих, диференціальний діагноз, ускладнення. Принципи лабораторної діагностики, лікування і профілактики паротитної хвороби. Показання до госпіталізації, правила виписки хворих із інфекційного стаціонару. Медична допомога хворим на догоспітальному етапі.

Тема № 2.

1.                Патогенез менінгеального синдрому. Визначення понять „менінгізм” та „менінгіт”. Етіологія, патогенез, класифікація менінгітів. Клінічна і лабораторна діагностика. Диференціальна діагностика серозних і гнійних менінгітів різної етіології. Принципи лікування і профілактики. Невідкладна допомога хворим на догоспітальному етапі.

2.                Менінгококова інфекція: місце в структурі інфекційної патології України. Етіологія, особливості епідемічного процесу, патогенез, класифікація, клінічна та лабораторна діагностика різних форм менінгококової інфекції, диференціальний діагноз, ускладнення, прогноз. Принципи лікування різних клінічних форм. Показання до госпіталізації і правила виписки хворих із інфекційного стаціонару. Невідкладна допомога хворим на догоспітальному етапі. Профілактичні заходи.

3.                ІТШ: визначення поняття; сучасні погляди на патогенез; класифікація; клінічна і лабораторна діагностика; принципи лікування; невідкладна допомога хворим на догоспітальному етапі.

4.                Справжній круп: визначення поняття; патогенез; стадії; клінічна і лабораторна діагностика; принципи лікування, невідкладна допомога хворим на догоспітальному етапі.

5.                Несправжній круп: визначення поняття; патогенез; стадії; клінічна і лабораторна діагностика; принципи лікування, невідкладна допомога хворим на догоспітальному етапі.

6.                ННГМ: визначення поняття; сучасні погляди на патогенез; класифікація; клінічна і лабораторна діагностика; принципи лікування; невідкладна допомога хворим на догоспітальному етапі.

7.                ГДН: визначення поняття; сучасні погляди на патогенез; класифікація; клінічна і лабораторна діагностика; принципи лікування; невідкладна допомога хворим на догоспітальному етапі.

Тестові завдання та ситуаційні задачі

Задача 1.

Хворий С., 32 р., скаржиться на загальне нездужання, першіння у горлі, біль голови, слабкість. Хворіє 3-й день, температура ці дні тримається у межах 37,5-37,8°С. Об’єктивно загальний стан задовільний. Шкірні покриви бліді, висипки немає. Кон’юнктивіт, склерит. Виражена гіперемія слизової задньої стінки глотки з гнійними “доріжками”. Пальпуються помірно болючі підщелепні лімфовузли. З боку внутрішніх органів патології не виявлено.

1.                                                    Про яке захворювання слід думати?

2.                                                    Яке лабораторне дослідження необхідно провести для верифікації діагнозу?

3.                                                    Тактика лікаря щодо місця та характеру лікування.

 

Задача 2.

Хворий Н., 21 р., студент. Звернувся до дільничного лікаря зі скаргами на різку слабкість, головний біль, нудоту, біль у суглобах. Захворювання розпочалось з першіння в горлі, нежиті, загальної слабкості. Стан погіршився день тому: з’явились мерзлякуватість, головний біль, біль у суглобах, підвищилась температура до 38,9°С. Об’єктивно: стан важкий, температура 37°С, шкірні покриви бліді. Губи і фаланги пальців ціанотичні, на шкірі пальців рук, ніг, стегон елементи геморагічної висипки від петехій до крововиливів розміром 2-3 см. Визначається ригідність м’язів потилиці та симптом Керніга. Пульс 100 за хв., АТ – 90/60 мм рт. ст.

1.Обгрунтуйте попередній діагноз.

2. Вкажіть місце госпіталізації, засіб транспортування хворого, невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.

3. Яке обстеження та лікування треба провести в стаціонарі.

 

Задача 3.

Хворий 17 років надійшов у клініку на 3-й день хвороби з діагнозом «Парагрип, алергійний дерматит». Занедужав гостро з підвищення температури тіла до 39оС, слабкості, болю в горлі. На 2-й день хвороби з'явився надсадний гавкаючий кашель, рясні слизисті виділення з носа, різі в очах.

Об-но: Т- 38,8 оС. Обличчя набрякле, повіки потовщені. Склерит, катаральний кон’юнктивіт. Слизисті виділення з носа. На шкірі шиї та обличчя плямисто-папульозний висип. Слизова оболонка ротоглотки яскраво гиперемійована, дрібна біла енантема біля нижніх кутніх зубів. Дихання жорстке, поодинокі сухі хрипи. Пальпуються дрібні підщелепні й передньошийні лімфовузли. ЧСС – 110 уд/ хв. АТ – 100/70 мм рт. ст. Живіт м'який. Печінка й селезінка не збільшені.

1.                Попередній діагноз.

Задача 4.

Хворий 17 років, студент, мешкає в гуртожитку. Надійшов у клініку на 2-й день хвороби зі скаргами на висипку на тілі, незначне нездужання. Захворювання почалося гостро з підйому температури до 38оC, закладеності носу. У той же день помітив висипку.

Об-но: Т – 37,3 оС, невелика слабкість. Помірна гіперемія кон’юнктив, слизуваті виділення з носа. Висип дрібноплямистий, на незміненій шкірі, легка гіперемія слизової оболонки ротоглотки. Пальпуються болючі задньошийні й потиличні лімфовузли. Пульс –80 уд/хв., АТ – 110/70 мм рт. ст. З боку органів черевної порожнини й легенів патології не виявлено. У крові визначається лейкопенія, відносний лімфоцитоз, 10 % плазмоцитів, ШОЕ – 5 мм/год.

1.                Попередній діагноз.

Задача 5.

Хворий Е., 18 років, надійшов в інфекційне відділення на 3-й день хвороби зі скаргами на сухість у роті, лихоманку, припухлість привушної ділянки праворуч. У стаціонарі одержував тавегил, аскорутин, місцево - сухе тепло. Помітної позитивної динаміки не відзначалося. На 7-й день хвороби на тлі лихоманки, що зберігається, з'явився біль у лівому яєчку, яке збільшилося у розмірах, з’явився зростаючий головний біль.

Об-но: стан важкий, у свідомості, адекватний, трохи загальмований. Т тіла – 39,7ос, шкірні покриви без висипки, бліді. Обличчя та шия асиметричні за рахунок м’якуватого набряку безболісної правої привушної залози. Мигдалини не збільшені, нальотів немає. Тони серця звучні, ритм правильний. Живіт м'який, болючий в епигастрії при пальпації, печінка й селезінка не збільшені. Помірно виражена ригідність потиличних м'язів, позитивні симптоми Кернига й Брудзинского. Ліве яєчко набрякле, болісно, шкіра гиперемована.

1.                                         Попередній діагноз.

Студент повинен знати:

Тема № 1 практичного заняття.

1.                Епідеміологія, етіологія, тропізм збудника кору.

2.                Патогенез кору.

3.                Клінічні прояви кору за типового перебігу.

4.                Патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень кору.

5.                Лабораторна діагностика кору.

6.                Принципи лікування кору

7.                Правила виписки хворих на кір

8.                Епідеміологію. етіологію краснухи, тропізм збудника

9.                Патогенез краснухи

10.           Клінічні прояви краснухи за типового перебігу

11.           Лабораторна діагностика краснухи

12.           Принципи лікування краснухи

13.           Правила виписки хворих на краснуху

14.           Прогноз, включаючи прогноз для вагітної та плоду

15.           Епідеміологія, етіологія епідемічного паротиту, тропізм збудника.

16.           Патогенез епідемічного паротиту.

17.           Клінічні прояви паротиту за типового перебігу.

18.           Лабораторна діагностика епідемічного паротиту.

19.           Принципи лікування епідемічного паротиту.

20.           Правила виписки хворих епідемічний паротит. Прогноз епідемічного паротиту.

21.           Принципи профілактики керованих «дитячих» інфекцій, календар щеплень

Тема № 2 практичного заняття.

1.       етіологія МІ, фактори патогенності збудника;

2.       епідеміологія МІ, особливості сучасного епідеміологічного процесу;

3.       патогенез;

4.       класифікація;

5.       основні прояви різних клінічних форм МІ;

6.       патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень МІ;

7.       лабораторна діагностика МІ;

8.       принципи лікування;

9.       принципи профілактики;

10.  тактика ведення хворих у разі виникнення невідкладних станів (інфекційно-токсичний шок (ІТШ), набряк-набухання головного мозку (ННГМ), гостра надниркова недостатність (ГННН), гостра ниркова недостатність (ГНН), синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром));

11.  прогноз МІ;

12.  правила виписки реконвалесцентів із стаціонару;

13.  правила диспансеризації реконвалесцентів.

14.  класифікація ННГМ;

15.  патоморфологічні зміни при ННГМ;

16.  патогенез ННГМ;

17.  клінічні симптоми ННГМ за типового перебігу;

18.  ступені порушення свідомості при ННГМ;

19.  принципи діагностики свідомості ( шкала Глазго);

20.  лабораторна та інструментальна діагностика ННГМ;

21.  принципи лікування ННГМ;

22.  принципи профілактики ННГМ;

23.  тактику ведення хворих у разі виникнення ННГМ;

24.  прогноз при ННГМ;

25.  правила виписки реконвалесцентів із стаціонару;

26.  правила диспансеризації реконвалесцентів.

27.           Які інфекційні хвороби можуть ускладнюватися розвитком ІТШ?

28.           Класифікація ІТШ.

29.           Основні фази ІТШ.

30.           Фізіологія подиху, серцево – судинної системи, нормативні показники функціональних проб.

31.           Клініко-лабораторні показники ІТШ у залежності від ваги.

32.           Патоморфологічні зміни в органах.

33.           Патофізиологічні дані.

34.           Зміни нормальних функціональних проб у залежності від стадії ІТШ

35.           Основні стадії ІТШ

36.           Патогенез ІТШ.

37.           .Патоморфологічні зміни з боку внутрішніх органів при розвитку ІТШ.

38.           Ступені важкості ІТШ.

39.           Діагностика ІТШ.

40.           Загальні принципи лікування ІТШ.

41.           Можливі ускладнення в процесі лікування ІТШ.

42.           Диференціальна діагностика ІТШ з іншими критичними станами.

43.           Лікування ІТШ.

44.           Порядок надання невідкладної допомоги при ІТШ.

45.           Порядок виписування зі стаціонару і профілактика.

46.  причини розвитку ГДН;

47.  класифікація ГДН;

48.  основні типи гіпоксійних станів;

49.  патогенез різних видів ГДН;

50.  клінічні прояви ГДН;

51.  основні критерії діагностики ГДН;

52.  загальні принципи лікування та лікування при різних типах ГДН;

53.  можливі ускладнення при лікуванні ГДН;

54.  прогноз при розвитку різних типів ГДН;

правила виписки хворих з перенесеною ГДН із стаціонару;

Студент повинен вміти:

1. Зібрати епідеміологічний анамнез, провести клінічне обстеження, призначити необхідний комплекс лабораторних досліджень, провести диференційний діагноз, визначити необхідність госпіталізації, обґрунтувати і поставити діагноз, призначити адекватну терапію.

2. Трактувати результати клінічних, інструментальних, вірусологічних, бактеріологічних, серологічних методів дослідження.

3. Засвоїти профілактичні заходи: правила виписки хворих зі стаціонару; диспансерне спостереження після виписки зі стаціонару, спостереження за епідемічним осередком.

Вірні відповіді на тести і ситуаційні задачі:

Задача 1.

1.              У хворого має місце назофарингіт, вірогідно менінгококової етіології.

2.              Для верифікації діагнозу необхідно провести дослідження слизу з носоглотки на менінгокок.

3.              Хворі на менінгококовий назофарингіт не підлягають обов’язковій госпіталізації і можуть лікуватися вдома за умови їх ізоляції. Для лікування призначають антибіотики: ампіцилін по 0,5 г 4 рази на добу або левоміцетин по 0,5 г 4 рази на добу протягом 4-5 діб, полоскання ротоглотки розчином “Ротокану”, “Ектерициду”, десенсибілізуючі засоби.

Задача 2.

1.                   У хворого МІ комбінована форма (менінгококцемія + менінгіт), важкий перебіг, не виключений розвиток ІТШ ІІ ступеню.

2.                   Хворий підлягає госпіталізації в інфекційний стаціонар. Транспортування та надання невідкладної допомоги на етапах госпіталізації здійснює реанімаційна бригада швидкої допомоги. Хворому необхідно ввести внутрішньовенно крапельно: глюкоза 10% – 500 мл., інсулін – 16 од, преднізолон – 60 мг, панангін – 10 мл, лазикс – 40 мг, гепарин – 5 тис од. Якщо хворого транспортує не реанімаційна бригада, а лікар швидкої допомоги, то перед транспортуванням слід ввести не менше ніж 60 мг преднізолону.

3.                   В стаціонарі хворому призначають загально-клінічні аналізи, біохімічне дослідження крові. Обов’язкова люмбальна пункція. Показана консультація окуліста та ЛОР-лікаря. Діагноз підтверджують виділенням менінгококу із носоглотки, крові, ліквору. Етіотропну терапію доцільно розпочати з левоміцетину сукцинату 4,0 на добу (по 1,0 через кожні 6 годин внутрішньовенно), тому що він проходить через гематоенцефалічний бар’єр і не посилює явища ендотоксикозу, з наступним призначенням пеніциліну. Із засобів патогенетичної терапії слід призначити:

-                                                                     сольові розчини: “Ацесіль”, р-н Рінгера, глюкоза 5% в/в крапельно;

-                                                                     преднізолон 5 мг/кг з гідрокортизоном 20 мг/кг в/в;

-                                                                     гідрокарбонат натрію 4% 2 мл/кг в/в крапельно;

-                                                                     манітол 15% – 1г/кг в/в крапельно;

-                                                                     кокарбоксилаза 100 мг з аскорбіновою кислотою 5% – 10 мл в/в;

-                                                                     гепарин 5 тис. од. через 6 годин в/в.

Задача 3.

Кір.

Задача 4.

Краснуха.

Задача 5.

Епідемічний паротит

Година самостійної роботи студентів (14.15-15.00)

Джерела інформації:

Основні:

1. Матеріали до практичного заняття з інфекційних хвороб №6

2. Інфекційні хвороби: підручник /За ред. О.А. Голубовської. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. – 728.

3. Інфекційні хвороби в практиці дільничного і сімейного лікаря / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2007. – 615 с.

4. Інфекційні хвороби / За ред. М.Б. Тітова. – К.: Вища школа, 1995. – 567 с.

5. Возіанова Ж.І. Інфекційні хвороби / У 3 т. – К.: Здоров’я, 2002.

6. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 2005. – 656 с.

7. Атлас інфекційних хвороб /[М.А. Андрейчин, B.С. Копча, С.О. Крамарєв та ін.]; за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2010. – 248 с.

В – Додаткові:

1. Андрейчин М.А., Чоп’як В.В., Господарський І.Я. Клінічна імунологыя та алергологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – 372 с.

2. Инфекционные болезни. Руководство для врачей /Под ред. В.И. Покровского. – М.: Медицина, 1996. – 528 с.

3. Менінгококова інфекція та бактерійні менінгіти: клініка, діагностика та інтенсивна терапія / Інститут епідеміології та інфекційних хвороб Л.В. Громашевського АМН України. – Київ, 2004. – 32 с.

4. Гострі респіраторні вірусні інфекції: навч. посіб. /[М.А. Андрейчин, B.П. Малий, Л.Я. Ковальчук та ін.]; за ред. М.А. Андрейчина, BП. Малого. – Тернопіль: ТДМУ, 2011. – 304 с.

5. Постовит В.А. Инфекционные болезни: Руководство. – С.-Пб: Сотис, 1997. – 502 с.

6. Соринсон С.Н. Инфекционные болезни в поликлинической практике. – С-Пб.: Гиппократ, 1993. – 320 с.

7. Справочник по дифференциальной диагностике инфекционных болезней /Под ред. А.Ф. Фролова, Б.Л. Угрюмова, Е.К. Тринус. – К.: Здоров’я, 1987. – 288 с.

8. Покровський В.И., Фаворова Л.А., Костюкова Н.Н. Менингококковая инфекция. – М.: Медицина, 1986. – 271 с.

9. Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999. – 255 с.

10. Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей/Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 с.

11. Журнал «Інфекційні хвороби».

 

Методичну вказівку склала                                       канд. мед. наук Н.А. Ничик

 

Затверджено на засіданні кафедри

14.06.2013 р. протокол № 10

Переглянуто на засіданні кафедри

____________20  р. протокол № ____