Internet – технології. Сервіси Internet. Програмне забезпечення.

 

Мережеве обладнання, програмне забезпечення й протоколи

 

Сервери і робочі станції з’єднують між собою кабелями, які можуть бути чотирьох типів:

багатожильними – характеризуються незахищеністю від електромагнітного випромінювання, низькою швидкістю передачі даних, високою вартістю;

у вигляді витої пари – екранована оболонка, яка містить одну або кілька пар провідників, забезпечує  велику швидкість передачі даних на невеликі відстані;

коаксіальні – складаються з центрального провідника, шару ізоляції, екрану та зовнішньої ізоляції, – характеризуються високою швидкістю передачі даних, захищеністю і невисокою вартістю;

оптоволоконні – забезпечують дуже швидку передачу даних на великі відстані.

Підключення ПК до кабелю здійснюється за допомогою інтерфейсних плат – мережних адаптерів, які виконують цілий ряд функцій: передачу даних, їх буферизацію, доступ до кабелю, перетворення, кодування даних тощо.

Для опису взаємодії програмних та апаратних елементів використовуються протоколи й інтерфейси. Протокол – це сукупність правил взаємодії об’єктів однойменного рівня при обміні даними між станцією-відправником та станцією-одержувачем; формати блоків даних, які передаються; контроль помилок, методика кодування інформації тощо. Приклади мережних протоколів: NetBIOS, RPC, IPX/SPX, TCP/IP… Інтерфейс – опис процедури взаємодії об’єктів суміжних рівнів (наприклад, системи і середовища) для керування фізичною передачею даних, а також формати інформації, що передається.

У комп’ютерних мережах часто використовується поняття топології – типу з’єднання ПК між собою. Існують три найпоширеніші типи топології ЛОМ: “спільна шина”, “зірка”, “кільце” і “деревовидна”.

Програмні засоби, які призначені для управління роботою ЛОМ, називають мережними ОС. До них можна віднести наступні: Windows NT Advanced Server, windows 2000 Server, Novell NetWare, UNIX.

Електронна пошта. Передача е-mail-повідомлень.

 Робота з веб-поштою.

 

1.                 Система World Wide Web

2.                 Програма Internet Explorer. Основні операції в Internet Explorer

3.                 Електронна пошта

 

 

 Система World Wide Web

 

В перекладі з англійської система World Wide Web (абревіатура WWW) дослівно означає “павутина, що поширюється по всьому світу”. Дана система була створена у 1989 р.

World Wide Web – це глобальна гіпертекстова система, яка для передачі інформації використовує Internet.

Гіпертекст – це електронний документ, який містить в собі посилання на інші документи, тексти, рисунки, об’єкти. Гіпертекстові документи використовуються для швидкого переміщення до необхідної інформації як в межах самого документу, так і за його межами. Посилання в гіпертекстових документах називають гіперзв’язками або гіперпосиланнями. Як відрізнити гіпертекстовий документ від звичайного? У гіпертекстовому документі обов’язково присутні виділені слова, словосполучення, речення чи об’єкти, при наведенні на які вказівник мишки, як правило, приймає вигляд кисті руки з піднятим вказівним пальцем. Ці виділені об’єкти і є гіперпосиланнями. Будь-яке посилання – це своєрідне “вікно” в інший документ чи його частину. Натискування лівої мишки на гіперпосиланні приводить до швидкого переміщення до необхідної інформації в межах активного документу чи до переходу в необхідне місце іншого документу.

Гіпертекстові документи, що поширюються в системі WWW, називають Web-документами або Web-сторінками.

Звичайні текстові документи готуються в текстових форматах (txt, doc, rtf). Так само і гіпертекстові документи мають свій формат, який визначається мовою HTML (HyperText Markup Language – мова розмітки гіперексту).

HTML – це мова розмітки, яка призначена для створення Web-документів. Файли документів, підготовлених з допомогою мови HTML, мають розширення *.htm.

Програми, які призначені для перегляду інформації з WWW, тобто для відображення Web-сторінок, називають броузерами. Програм броузерів на даний час є дуже багато. Найбільш поширеніші і відомі – це Nestcape Navigator (створена в 1992 р.) і Internet Explorer (створена у 1993 р.). Програма Internet Explorer входить в комплект поставки ОС Windows.

 

1.                Програма Internet Explorer. Основні операції в Internet Explorer

 

В ОС Windows програма Internet Explorer – це основна програма для роботи з Web-сторінками і в мережі Internet. У вікні програми може відображатися як те5кстова, так і графічна інформація, можуть відтворюватися звукові і відео файли. Працюючи з програмою, користувач може здійснювати пошук необхідної йому інформації, перегляжати Web-сторінки, здійснювати покупки в так званих Internet-магазинах, оплачувати товари і послуги, переглядати стан банківського рахунку, відправляти SMS-повідомлення, переписувати на свій ПК необхідну інформацію…

Програма Internet Explorer дозволяє працювати користувачу в двох режимах: on-line (режим реального часу) і off-line (автономний режим).

В режимі роботи on-line користувач постійно підключений до мережі Internet, в будь-який момент може переходити до іншої Web-сторінки, переписувати інформацію, переглядати відео, відправляти повідомлення тощо.

У режимі off-line отримання інформації з мережі Internet відбувається невеликими частинами (порціями). Тобто, отримавши необхідну інформацію, користувач відключається від мережі і може опрацьовувати нові дані. Для отримання наступної інформації необхідно повторно підключитися до мережі, знайти те, що потрібно, переписати і можна знову відключатися. Такий режим роботи значно економніший від режиму on-line.

Запуск програми Internet Explorer можна здійснити за допомогою команди Пуск/Программы/Internet Explorer або будь-яким іншим шляхом використовуючи значок програми . Вікно програми матиме вигляд, показаний на рис. 2. Основними елементами вікна програми є рядок заголовку, рядок меню програми, панель інструментів (кнопки), рядок адреси, робоча область і рядок стану. Відразу після запуску програми буде виконана спроба підключення до мережі Internet. На екрані з’явиться вікно (рис. 3) Удаленное соединение. У цьому вікні необхідно вказати ім’я користувача, пароль (при введені паролю у вікні відображатимуться ******) і натиснути кнопку Подключиться для з’єднання з мережею Internet (on-line), або кнопку Работать автономно для роботи в автономному режимі (off-line).

У цьому ж вікні за допомогою значка þ можна відмітити рядки: Сохранить пароль (під час наступного підключення вводити пароль буде непотрібно) і

Подключаться автоматически (вікно Удаленное соединение під час наступного підключення не буде з’являтися, а підключення проходитиме автоматично).

Меню програми складається із наступних пунктів: Пуск, Правка, Вид, Избранное, Сервис і Справка. Під меню розташована панель інструментів із кнопками, які найбільш часто використовуються (рис. 4):

–       Назад – відображення Web-документа, який переглядався раніше;

–       Вперед – вивід на екран наступної web-сторінки;

–       Остановить – зупинка завантаження активної Web-сторінки;

–       Обновить – поновлення вмісту вікна Internet Explorer;

–       Домой – відобразити основну (“домашню”) Web-сторінку, – сторінка, яка появляється першою після запуску програми; якщо в якості “домашньої” сторінки встановлена пуста, то в рядку адреси відобразиться запис – about:blank;

–       Поиск – відкриття панелі пошуку, яка надає доступ до пошукових засобів Web;

–       Избранное – відображення списку “вибраних” ресурсів на панелі Избранное в лівій частині вікна програми;

–       Журнал – відображення списку вузлів, які раніше переглядалися, цей список організований по днях і тижнях;

–       Печать – друкування активної Web-сторінки.

Якщо користувач працює в мережі Internet в режимі on-line, то в правому куті панелі задач відображається відповідний значок  із зображенням двох ПК. Для отримання інформації про кількість переданої і отриманої інформації необхідно на цьому значку натиснути ліву мишку, у результаті чого на екрані з’явиться вікно (рис. 5) з необхідними даними. На цьому ж вікні є кнопка Отключить для відключення від мережі Internet, тобто для переходу в режим роботи off-line.

Під панеллю інструментів програми розташований рядок адреси (див. рис. 2), який призначений для введення з клавіатури URL адреси тієї інформації, яку необхідно відобразити в програмі. URL – це унікальна адреса, з допомогою якої може бути знайдена будь-яка інформація в Internet.

Приклади запису URL адрес:

http://www.hotline.kiev.ua/price/printers.htm#temp

 

  1          2           3                   4                   5

 

1 –префікс http://, який визначає тип ресурсу і обов’язково відокремлюється від наступної частини URL двокрапкою з двома косими рисками “://”;

2 –тип ресурсу (у даному прикладі – це www), ця частина URL необов’язкова;

3 –ім’я сервера, на якому розташована Web-сторінка (у прикладі – це hotline.kiev.ua); позиції 2 (якщо вона є) і 3 відокремлюються крапкою;

4 –ця позиція необов’язкова, вона вказує розташування сторінки на жорсткому диску (у прикладі – це price/printers.htm) і відокремлюється від імені ПК косою рискою “/”;

5 –додаткові (необов’язкові) слова, які відокремлюються від початкової частини URL знаком “#”.

Взагалі URL адреса може складатися з латинських літер (a-z), цифр (0-9) і знаків, окрім символів, що мають спеціальне призначення ( < > [ ] { } | \ ‘).

 

          Інші приклади можливого запису URL:

ftp://victor:st2001@compel.ru/resistors

           mailto:sardin@iptelecom.net.ua

           news:ukr.finance

 

Основні операції в Internet Explorer:

1)     робота з папками. Програма Internet Explorer може виконувати основні функції програми Провідник. Для відображення необхідної папки в рядку адреси можна ввести повний шлях папки (наприклад, c:\windows\system) і натиснути клавішу ¿. Для переміщення між папками використовуються кнопки панелі інструментів Назад, Вперед і Вверх;

2)     завантаження і перегляд Web-сторінок. Після запуску програми завантажуватиметься початкова (“домашня”) сторінка. Для відображення іншої сторінки її URL необхідно ввести в рядок адреси і натиснути ¿. Починати вводити адресу сторінки можна з “www”, опускаючи запис http://. Програма його допише сама після натискання кнопки ¿. Якщо з якоїсь причини завантаження сторінки затягнулося, можна натиснути на панелі інструментів по черзі кнопки Остановить і Обновить. Якщо необхідно відобразити Web-сторінку комерційної організації (в імені URL є запис “.com”), то для цього достатньо в рядок адреси ввести лише запис, наприклад, intel і натиснути комбінацію клавіш [Ctrl+¿], а програма в якості адреси сама допише необхідний URL: http://www.intel.com. У рядок адреси URL також можна вставляти за допомогою мишки через контекстне меню Вставить, попередньо скопіювавши чи вирізавши його з певного тексту. Відображати нові Web-сторінки також можна, натискаючи на певних гіперпосиланнях активної сторінки. Натиснувши на посиланні праву мишку, відкриється контекстне меню із переліком доступних команд, серед яких Сохранить объект как, Добавить в избранное, Печать (друк сторінки без її відображення), Свойства тощо;

3)     перехід між Web-сторінками. Для переходу між Web-сторінками можна використовувати один із наступних способів: а) активізація посилання на активній Web-сторінці; б) введення в рядок адреси нового URL; в) використання кнопок панелі інструментів Назад і Вперед; г) використання опцій панелі Журнал; д) вибір вказівника Web-сторінки з папки Избранное.

 

 Пошук інформації в Internet

Для цілеспрямованого пошуку інформації в мережі Internet передбачені спеціальні пошукові Web-сторінки (сервери). Найбільш відомі пошукові сервери:

 

http://www.google.com.ua

http://yandex.ru

http://www.rambler.ru

http://www.uaportal.com

http://uaport.net

http://holms.ukrnet.net

http://www.mail.ru

http://www.360.com.ua

http://meta-ukraine.com/ua

http://www.yahoo.com

http://www.altavista.com

http://www.hotbot.com

3.Електронна пошта

Електронну пошту можна розгляда­ти як комп'ютерний аналог звичайної пошти. Вона дає змогу надсилати й отримувати листи (повідомлення) з одного ком­п'ютера на інший.

Є два види електронної пошти: класична електронна пошта - e-mail, а також електронна пошта, яка обслуговуєть­ся службою Word Wide Web, - web-mail.

Як і кожна служба Інтернет, електронна пошта - це взаємодія пари програм, що є на сервері та у клієнта.

Поштовий сервер - програма, яка забезпечує роботу служби з боку Інтернет.

Поштовий клієнт - програма, яка знаходиться на комп'ю­тері користувача та забезпечує взаємодію з поштовим сервером.

Взаємодія цих програм відбувається за певними прави­лами, що визначені протоколами електронної пошти.

Для класичної електронної пошти SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол пересилання пошти) стандартний найпоширеніший протокол, який забезпечує одержання електронних поштових повідомлень. З боку Інтер­нет він підтримується сервером SMTP. Цей протокол переси­лає повідомлення з комп'ютера користувача через проміжні сервери та маршрутизатори на поштовий сервер, де знаходи­ться скринька адресата.

Зазначимо, що для одержання звичайної електронної пошти використовують протоколи POPS (Post Office Protocol - протокол поштового відділення) або ІМАР (Internet Messa­ge Protocol - протокол доступу до електронної пошти). Між ними майже немає різниці. Відповідно до цих протоколів клієнт повинен ввести ім’я та пароль, після чого відбувається переміщення або копіювання повідомлень з бази даних серверу на комп'ютер користувача.

Електронна „поштова скринька" - це обліковий за­пис користувача у базі даних поштового серверу. Для від­правлення або одержання повідомлень необхідно отримати доступ до скриньки. Щоб отримати доступ до неї (бази даних поштового серверу), потрібно зазначити логін (ім'я) і пароль. Це називається обліковим записом. Його створюють під час реєстрації користувача на сервері.

 

Адреса електронної пошти - це запис, який одноз­начно визначає шлях до „електронної скриньки" адресата. Електронна адреса складається з двох частин, відокремлених символом „@" (ет, собака - термін-сленг). Зліва від символу »@" подано ім'я власника електронної скриньки, а справа -адреса серверу, де зберігаються повідомлення, наприклад, [email protected].

Адреса електронної пошти читається справа наліво. Ко­жен користувач може мати декілька електронних адрес. У такому випадку створюють декілька облікових записів. Отже, адреса визначає сервер, який обслуговує того чи іншого клі­єнта, і особу клієнта.

Кожне повідомлення під час пересилання кодується. З огляду на те, що у світі застосовують різні методи кодування символів, деякі листи, які користувач надсилає чи отримує, можуть не читатись правильно. Це стосується символів кири­лиці і пояснюється тим, що на комп'ютері користувача та комп'ютері відправника можуть бути використані різні спо­соби кодування символів. Сучасні поштові клієнти дають змогу перекодовувати повідомлення, використовуючи мож­ливості програми-клієнта. Найбільш поширені такі способи кодування: Кирилиця (Windows), KOH8-U та КОИ8-Н. Щоб виконати перекодування, слід скористатись командою коду­вання поштових клієнтів.

Програма Outlook Express. Поштовий клієнт - це програма, що служить для прийому, опрацювання, створен­ня, відправлення електронної пошти. Поштовий клієнт вста­новлюють на комп'ютері користувача. Одним з найпоширені­ших клієнтів електронної пошти є програма Outlook Express. Вона входить до операційної системи Windows і тому наявна майже на всіх комп'ютерах. Поширені також програми Eudo-ra, Pegasus Mail, The Batl. Кожна з цих програм має ті чи інші переваги, однак принципи роботи користувача з усіма поштовими клієнтами однакові.

Якщо один поштовий клієнт, що встановлений на ком­п'ютері, обслуговує декілька користувачів, то для кожного користувача необхідно створити власний ідентифікаційний запис (посвідчення). Кожне посвідчення можна захистити па­ролем, тоді пошта користувача буде недоступною для інших. Окрім того, кожний користувач може налаштовувати програ­му на певні зручні лише для нього режими роботи, створюва­ти власні облікові записи та адресну книгу.

З метою створення ідентифікаційного запису з головно­го меню вікна Outlook Express виконують команди Файл (File) => Посвідчення (Identities) => Додати посвідчення (Add New Iden­tity...) => вводять ім'я користувача => Ok.

Для зміни посвідчення, тобто для того, щоб перейти у вікно іншого користувача, в меню програми виконують ко­манди Файл => Зміна посвідчення (Switch Identity...) => вибира­ють потрібне ім'я => Ok.

Щоб змінити посвідчення, тобто для того, щоб перейти у вікно іншого користувача, в меню програми виконують ко­манди Файл => Зміна посвідчення (Switch Identity...) =?• вибира­ють потрібне ім'я => Ok.

Розглянемо роботу з електронною поштою на прикладі програми Outlook Express. У програмі Outlook Ex­press є п'ять стандартних логічних папок: Вхідні (Inbox), Вихід­ні (Outbox), Відправлені (Sent Items), Вилучені (Deleted Items), Чернетки (Drafts). Користувач може створити або вибрати із запропонованого списку свій набір папок, тобто встановлю­вати власні фільтри.

У робочому режимі замість заставки Outlook Express на екрані будуть дві області. У верхній відображається список повідомлень з вибраної папки, а у нижній - текст вибраного повідомлення. Межу між областями можна пере­міщати. Кожне повідомлення має такі властивості: наявність вкладеного файлу, від кого, тема, дата отримання, обліковий запис з назвою сервера, обсяг, дата відправлення, важливість, прапорець, кому адресовано, подивитись чи пропустити. Назви властивостей подано на кнопках у верхньому рядку області. Значення властивостей подаються у стовпцях. Користувач має змогу вибрати властивості, які відображатимуться на екрані.

Усі повідомлення електронної скриньки знаходяться в одній базі даних. Якщо, наприклад, відкрити папку Відправлені, то буде встановлений фільтр на повідомлення, які були надіслані. Тому лише вони будуть відображені на екрані.

Якщо з якоїсь папки вилучити листа, то він автоматич­но переміститься у папку Вилучені. Для того, щоб деякий лист вилучити повністю, тобто витерти відповідний запис з бази даних, його необхідно вилучити з папки Вилучені. У цьо­му випадку база даних не зменшує свого обсягу, в ній просто утворюються порожні місця (дірки). Щоб уникнути цього, необхідно час від часу стискувати (інший термін запаковува­ти, ущільнювати) базу даних, застосовуючи команди Файл => Папка (Folder) => Стиснути (Compact) або Файл => Папка => Стис­нути всі папки (Compact All Folders).

Папка Вихідні відображає повідомлення, підготовлені для відправлення, папка Відправлені - повідомлення, які на­дійшли на сервері і були відправлені сервером адресатові. Папка Чернетки відображає листи, створені користувачем, які ще не готові до відправлення і потребують редагування.

Під час отримання пошти відбувається копіювання (або перенесення) на комп'ютер користувача тих повідомлень з бази даних серверу, яких ще не було в базі даних клієнта.

Під час відсилання пошти відбувається копіювання на сервер тих повідомлень (записів) з бази даних клієнта, які ще не надходили в базу даних серверу.

Для того, щоб надіслати повідомлення, необхідно зазна­чити електронну адресу - заповнити поле Кому (То:), тему повідомлення і написати саме повідомлення .

Якщо лист необхідно відправити не одній, а відразу де­кільком особам, то заповнюють поле Копія (Сс): або вводять імена одресатів через кому або крапку з комою. У такому ви­падку кожний адресат буде знати, кому, крім нього, ще на­дійшов цей лист. Щоб цього уникнути, заповнюють поле Схована копія. Поле Тема (Subject) можна не заповнювати, але це вважається поганим тоном. Під час відсилання повідом­лень можна попросити підтвердження про отримання або прочитання листа. Цю можливість використовують, щоб діз­натись, коли одресат отримав чи прочитав повідомлення.

На отримані повідомлення можна відповідати, не запов­нюючи поле Кому, — це робиться автоматично. Для цього по­трібно, прочитавши повідомлення і не закриваючи його, виконати команду Відповісти. Отримані повідомлення можна переадресовувати іншим особам.

З метою економії часу роботи в мережі повідомлення створюють в автономному режимі, тобто коли зв'язку з Інтернет немає. Лише коли всі повідомлення повністю готові, слід під'єднатись до мережі та відіслати їх.

 

Класифікації мереж

Для класифікації комп'ютерних мереж використовуються різні ознаки, вибір яких полягає в тому, щоб виділити з існуючого різноманіття такі, які дозволили б забезпечити цій класифікаційній схемі наступні обов'язкові якості, :

·        можливість класифікації усіх, як існуючих, так і перспективних, комп'ютерних мереж;

·        диференціацію істотно різних мереж;

·        однозначність класифікації будь-якої комп'ютерної мережі;

·        наочність, простоту і практичну доцільність класифікаційної схеми.

Певну невідповідність цих вимог один з одним робить завдання вибору раціональної схеми класифікації комп'ютерної мережі досить складною і такою, що не має до теперішнього часу однозначного рішення. В основному комп'ютерні мережі класифікують за ознаками структурної і функціональної організації.

Класифікація за розміром охопленої території :

Мережа, що використовує людське тіло (HAN, Human Area Network). Human Area Network - комп'ютерна мережа де як середовище передачі даних використовується людське тіло. Як носій інформації використовується слабке електричне поле на поверхні людського тіла. Передавач у визначеному місці в малій мірі змінює його, приймач реєструє ці зміни на поверхні тіла.

Персональна мережа (PAN, Personal Area Network). Personal Area Network - це мережа, побудована "навколо" людини. Ці мережі покликані об'єднувати усі персональні електронні пристрої користувача (персональні настільні комп'ютери, ноутбуки, телефони, кишенькові персональні комп'ютери, смартфони, гарнітури и.т.п.). Прикладом  таких мереж є сісти на основі технології Bluetooth. Параметри PAN :

-        Мале число абонентів

-        Некритичність до напрацювання на відмову.

-        Усі пристрої входять в PAN -сеть можна контролювати.

-        Вузький радіус дії (30 метрів).

-        Мережа повинна підтримувати до 8 учасників.

-        Немає арбітражу середовища, тобто хто і як може працювати з цією мережею ніяк не контролюється, немає централізованого управління такою мережею.

Локальна мережа (LAN, Local Area Network) Локальна обчислювальна мережа (ЛВС) - комп'ютерна мережа, що покриває зазвичай відносно невелику територію або невелику групу будівель (будинок, офіс, фірму, інститут). Також існують локальні мережі, вузли яких рознесені географічно на відстані більше 12 500 км (космічні станції і орбітальні центри). Незважаючи на такі відстані, подібні мережі все одно відносять до локальних.

Також до цієї категорії мереж можна віднести HomePNA (англ. Home Phoneline Networking Alliance, HPNA). HPNA - об'єднана асоціація некомерційних промислових компаній, які просувають і стандартизують технології домашніх мереж за допомогою існуючих в будинках коаксіальних кабелів і телефонних ліній. Серед компаній-покровителів HPNA, які встановлюють курс організації, можна виділити AT&T, 2Wire, Motorola, CooperGate, Scientific Atlanta і K - Micro. HPNA створює промислові специфікації, які потім стандартизуються Міжнародним Союзом Телекомунікацій (International Telecommunication Union ITU), провідною світовою організацією стандартизації в області телі і радіо-комунікацій. HPNA також просуває технології, тестує і сертифікує членські продукти як схвалені HomePNA. HomePNA 3.1 один з нового покоління стандартів домашніх мереж, розроблений для нових "розважальних" застосувань, таких як IPTV (інтернет-телебачення), які припускають наявність високої і стійкої продуктивності в цілому будинку.

Технологія цього типу забезпечує додаткові можливості, такі як гарантована якість обслуговування (Quality of Service QoS) і використовується більшістю провайдерів (організацією, що надають доступ до таких мереж і займаються їх обслуговуванням) для забезпечення комерційного сервісу "triple play" (відео, звук і інформація). HomePNA 3.1 використовує частоти вище за тих, що використовуються технологіями ADSL, ISDN (технології передачі даних по телефонних лініях) і телефонними дзвінками на лінії і нижче за тих, що використовуються для телетрансляції і супутникової телетрансляції DVB - S по коаксіальному (телевізійному) кабелю, тому HomePNA 3.1 може співіснувати з цими сервісами в одних дротах. HomePNA 3.1 був розроблений як для збільшення функціональності в коаксіальних дротах і розширення їх мережевих можливостей, так і для подолання деяких обмежень телефонних мереж.

Вимоги для HomePNA 3.1:

-        Стандартний телефонний або коаксіальний кабель.

-        Устаткування, сертифіковане HomePNA.

Переваги HomePNA 3.1:

-        Не вимагається проведення нових кабелів в будинок.

-        Робота існуючих сервісів - телефону, факсу, DSL, супутникового телебачення не порушиться, завдяки тому, що HomePNA працює з різними частотами на одному коаксіальному або телефонному кабелі.

-        Новітня продукція пропонує швидкість передачі даних до 320Мб/з, забезпечуючи можливість підтримки високочіткого телесигналу (High Definition TV HDTV) і стандартного телевізійного сигналу (Standart Definition TV SDTV).

-        Гарантована якість обслуговування QoS, усуває мережеві "колізії". Це дозволяє потокам інформації в реальному часі, таким як IPTV, бути доставленими до клієнта без переривань.

-        Максимальна кількість пристроїв, що підключаються, - 64.

-        Пристрої можуть бути розташовані на відстані 300м. один від одного на телефонній лінії і на відстані більше кілометра один від одного на коаксіальному кабелі. Для будинків це більш ніж достатньо.

-        Використовуються стандартні драйвера Ethernet, що дозволяє легко додавати будь-яку продукцію з Ethernet -портом, не торкаючись операційної системи.

-        Необхідне устаткування має невисоку вартість.

-        Розробляються нові технології, такі як 802.11 Wi - Fi, для створення змішаних дротяних/безпровідних домашніх мереж.

-        Провайдери можуть надавати послуги телефону, інтернету і цифрового телебачення одним пакетом, за допомогою устаткування, сертифікованого HomePNA.

-        Готельна індустрія розглядає HomePNA як ефективну дорогу опцію.

-        Технологія працює в багатоквартирних будинках, надаючи сервіс "triple play" в квартири.

Глобальна обчислювальна мережа, ГВС (англ. Wide Area Network, WAN) є комп'ютерною мережею, що охоплює великі території і що включає десятки і сотні тисяч комп'ютерів. ГВС служать для об'єднання розрізнених мереж так, щоб користувачі і комп'ютери, де б вони не знаходилися, могли взаємодіяти з усіма іншими учасниками глобальної мережі. Деякі ГВС побудовані виключно для приватних організацій, інші є засобом комунікації корпоративних ЛВС з глобальною мережею Інтернет або за допомогою Інтернет з видаленими мережами, що входять до складу корпоративних. Частіше усього ГВС спирається на виділені лінії, на одному кінці яких маршрутизатор підключається до ЛВС, а на іншому концентратор зв'язується з іншими частинами ГВС.

Глобальні мережі відрізняються від локальних тим, що розраховані на необмежене число абонентів і використовують, як правило, не занадто якісні канали зв'язку і порівняно низьку швидкість передачі, а механізм управління обміном, у них в принципі не може бути гарантовано швидким. У глобальних мережах не набагато важливіша якість зв'язку, а сам факт її існування. Правда, зараз вже не можна провести чітку і однозначну межу між локальними і глобальними мережами. Більшість локальних мереж мають вихід в глобальну мережу, але характер переданої інформації, принципи організації обміну, режими доступу, до ресурсів усередині локальної мережі, як правило, сильно відрізняються від тих, що прийнято в глобальній мережі.