Тема: ФІТОТЕРАПІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

До найпоширеніших захворювань органів дихання, спричинених бактеріями належать: інфекційний риніт, утворення аденоїдів, ангіна, туберкульоз, трахеїт, бронхіт, пневмонія.

За даними ВООЗ, щорічно гострими респіраторними вірусними інфекціями хворіє кожен третійжитель планети. В оссии реєструється 273-412 млн. випадків Про ВІ. Наприклад, за даними за період з січня по серпень 2010 р. в оссии зареєстровано 18 186 278 випадків Про ВІ, при цьому серед дітей - 12 219 811 випадків. У США число хворих грипом складає близько 30 млн. осіб на рік.

`Інфекційний риніт (від грец. ринос - ніс) - це запалення слизової оболонки порожнини носа (нежить). Воно найчастіше є наслідком грипу.

Утворення аденоїдів (від грец. аден - залоза, ейдос - вигляд) - це результат постійного запалення (переважно у дитячому віці) лімфатичних вузлів - мигдаликів, їхнього розростання, які, як вам відомо, у великій кількості містяться у глотці. Аденоїди спричинюють постійне закладання носа, хронічний нежить, гугнявість, сон з відкритим ротом, формування «аденоїдного типу обличчя», зниження працездатності у школярів.

Ангіна (від лат. анго - стискаю) - гостре запалення мигдаликів, які розташовані в глотці. Ознаки хвороби - відчуття стиснення горла, біль під час ковтання, підвищена температура, загальне нездужання. Можливе утворення гнояків на мигдаликах. Ангіна дає ускладнення (ревматизм, вади серця), тому лікувати її треба тільки під наглядом лікаря, виконуючи всі його призначення.

Хворіють на ангіну досить часто, особливо в сиру та холодну погоду. При виникненні ангіни потрібно дотримуватись постільного режиму, особливо в перші дні захворювання, а також при високій температурі. Найлегша форма ангіни може призвести до ускладнень, таких як нефрит, ревматизм та міокардит. Збудник у 85-100% випадків – гемолітичний стрептокок групи А. Саме ангіни, та ще й гайморит можуть зумовлювати і супроводжувати системні захворювання та інші порушення, включаючи гормональні.

Ефективність лікарських рослин зумовлена їх протимікробною, протизапальною і загальнозміцнюючою дією при внутрішньому і загальному (полосканні) використанні.

При перших симптомах захворювання рекомендується щогодини (не менше 6-8 разів на день) полоскати горло протягом 1-3 хв препаратами з наступних рослин: айлант найвищий (народні назви: китайський ясен, токсикодендрон високий) походить з Китаю. Ailanthus altissima – „дерево небес”. Наявність у рослині значної кількості дубильних речовин, а також сапонінів, алкалоїдів, стеринів зумовлює виражену протимікробну та протизапальну дію.

Виноград – Vitis vinifera – Ягоди винограду містять цукри (глюкозу), органічні кислоти ( винна, цитринова, яблучна,мурашина), дубильні, пектинові, ароматичні та барвні речовини, амінокислоти, глікозиди, флавоноїди, стерини, катехіни, вітаміни(С, В1, В2, В5, каротин), біметали (залізо, калій, кальцій, магній, фосфор. БАР проявляють загальнозміцнюючу, сечогінну, жовчогінну, послаблюючу, потогінну, антиоксидантну, гіполіпідемічну дію.Особливо доцільно призначати виноград як дієтичний продукт для дітей різного віку. Добова доза винограду не повинна перевищувати 2 кг, а виноградного соку – 1 л. Курс лікування – 3-4 тижні. При серцевій та нирковій недостатності виноград призначають у формі розвантажувальних днів: протягом 2-3 днів хворий приймає по 1-2 кг винограду в 5-8 прийомів. Протипоказано лікування виноградом при цукровому діабеті, гострих ентеритах, гострих формах туберкульозу, ожирінні.

Бедринець ломикаменевий (народна назва: бедринець каменистий, дрібчасте зіллячко, козлики, ядринець) – Pimpinella saxifraga – у траві та корені міститься ефірна олія, похідні фурокумарину, дубильні і смолисті речовини, органічні кислоти, цукри, камедь,аскорбінова кислота, каротин. БАР проявляють протизапальну, протимікробну, відхаркувальну, сечогінну дію, стимулюють виділення шлункового соку. Похідні фурокумарину проявляють також виражений спазмолітичний вплив: розслаблюють гладенькі м'язи жовчних та сечовивідних шляхів, кровоносних судин.

Лікувальні властивості мають листки винограду, де містяться дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, холін, бетаїн, інозит. Ці речовини проявляють гіпотензивну, протизапальну і протимікробну дію.

Горлянка повзуча (народна назва:веселка, дівоча краса, живуча, сухо вершки). У траві виявлено дубильні речовини, ефірну олію, що мають протизапальні, протимікробні, Вовче тіло болотне (народні назви: бутянові ніжки, гвоздички, золотник) – Cоmarum palustre – лікувальний ефект при ангіні зумовлений наявністю в траві значної кількості дубильних і смолистих речовин. Виявлено також флавоноїди, смоли, ефірну олію, органічні кислоти. Що проявляють протимікробну, протизапальну, в'яжучу, аналгезуючу, жарознижувальну і кровоспинну дію.

Гірчак шорсткий (народні назви: гірчак, дрясен).  У траві містяться дубильні речовини, оксиметилантрахінон, аскорбінова та галова кислоти, що проявляють протимікробну, кровоспинну, протизапальну дію.

Горлянка повзуча (народна назва:веселка, дівоча краса, живуча, сухо вершки). У траві виявлено дубильні речовини, ефірну олію, що мають протизапальні, протимікробні, потогінні і кровоспинні властивості.

Жабник польовий (народні назви: горлянка, грудна травка, полинчик) – Filago arvensis сапоніни та інші біологічно активні речовини проявляють протизапальну, протимікробну, жарознижуючу, гіпотензивну і заспокійливу дію.

потогінні і кровоспинні властивості.

Для лікування ангіни використовують сік лимона, настій трави материнки, настойку кореневищ родіоли рожевої, свіжий сік шовковиці білої або чорної, настій часнику, листки алоє дерево видного, настойку ехінацеї, спиртовий розчин прополісу, відвар насіння айви, відвар кори дуба, настій трави золотушника звичайного, настій липового цвіту, настій листків та квіток малини, настій трави або відвар коренів мильнянки лікарської, настойку листків мирту звичайного, настойку квіток насідків лікарських, настій квіток первоцвіту весняного, настій або відвар суцвіть ромашки лікарської настій листків, а також свіжі або сухі ягоди смородини, настій плодів або листків суниць лісових, настій або настойка листків, квітів, коренів фіалки запашної.

Для профілактики та лікування гострих і хронічних тонзилітів застосовують комбінований препарат рослинного походження – тонзілотрен.

Призначають у випадку гострої ангіни по 1-2 таблетки щогодини, повільно розсмоктуючи до покращeння загального стану.

Гайморит – як хронічний осередок гнійної інфекції також провокує численні захворювання, у т.ч. системні, порушення обмінних процесів. У не задавнених випадках промивають ніс настоями чи розведеним соком чистотілу з наступним прогріванням. Промивання роблять увечері. Використовують сік цибулі в поєднанні з молоком, олією, милом господарським та сечею.

Кашель – основна ознака захворювань органів дихання, яка виникає внаслідок запалення слизової оболонки дихальних шляхів (гортані, трахеї, бронхів), легень, а також попадання в дихальні шляхи сторонніх предметів. Останнім часом кашель спричиняють численні алергічні фактори. Кашель може виявитися виділенням харкотиння (вологий кашель) і без харкотиння (сухий кашель), Іноді кашель буває судомний. Лікування кашлю – це передусім усунення основної причини.

Фітотерапія рекомендує багато рослин для лікування цього неприємного симптому. Механізм дії БАР рослин у тому, що вони виявляють протизапальну, протимікробну, пом'якшувальну, обволікаючу, проти алергічну дію. Для лікування захворювань органів дихання і зменшення кашлю незамінна алтея лікарська, корені якої містять слиз, крохмаль, пектин; настій трави багна звичайного (діє як спазмолітичний, відхаркувальний, протимікробний, потогінний, заспокійливий засіб, тому зменшує кашель або повністю призупиняє його: настойка шкірки плодів гірко каштану звичайного, настій квіток гречки звичайної.

Для лікування кашлю використовують настій трави різних видів дивини, настій або настойку трави енотери дворічної, відвар різних видів ефедри, настій трави жовтяниці черговолистої, відвар коренів козельців лучних, настій трави конюшини лучної, настій трави котячої м'яти, настій трави лободи білої, настій трави мачку жовтого, що містить глауцин. Глауцин використовують для лікування бронхіту, фарингіту, запалення легень. Використовують настій сушеної трави пастернаку посівного, коренів переступня білого, відвар кореневищ пирію повзучого, настій квіток Робіні звичайної (передозування неможливе – токсична!). При вологому кашлі використовують препарати кореневищ і коренів оману високого, яай з колосків пухівки широколистої, настойка трави росички круглолистої, відвар коренів солодки голої, настій трави чебрецю плазкого. Препарати чебрецю протипоказані при декомпенсації серцевої діяльності, гепатитах, вагітності. При перевищенні рекомендованих доз може виникнути нудота.

При сухому кашлі рекомендують настій квітів маку дикого, відвар трави медунки лікарської, настій трави або відвар коренів мильнянки лікарської.

При спазматичному сухому кашлі рекомендують настій трави татарника звичайного, відвар трави синяка звичайного.

Коклюш - гостре інфекційне захворювання, збудником якого є коклюшна паличка. Частіше хворіють діти. Зараження можливе при контакті. Заразною дитина може бути протягом 40 днів. Ознаки хвороби: нестерпний сухий кашель, підвищується температура, дитина вередлива, погано спить, відмовляється їсти. В цей період схильна до інших хвороб.

Для лікування коклюшу використовують рослини, які виявляють протизапальну, спазмолітичну, протимікробну, пом'якшувальну та протикашльову дію. На вибір можна рекомендувати настій трави різних видів дивини, настій квіток лаванди колоскової.

Використовують миколайчики польові (адамова голова, будяк білий, покотиполе, чортополох).

У корені та надземній частині містяться сапоніни, ефірна олія, органічні кислоти, дубильні речовини, аскорбінова кислота, що проявляють протикашлбову, спазмолітичну, сечогінну, протизапальну дію, підвищують апетит, нормалізують функцію шкіри. Рекомендують відвар коренів.

Фіалка запашна – Viola odorata – міститься алкалоїд віолін, що проявляє відхаркувальну та протикашльову дію,

а також ефірна олія, сапоніни, флавоноїди, аскорбінова кислота, каротин, саліцилова кислота. В літературі є відомості, що препарати фіалки запашної мають сечогінні властивості і здатні подрібнювати камені в нирках та сечовому міхурі на пісок. Рекомендують настій та настойку листків, квітів та коренів.

Трахеїт (від грец. трахея - дихальне горло) - запалення слизової оболонки трахеї. Його ознаки: дертя у горлі, сухий кашель у поєднанні з відчуттям болю в зіві та за грудиною, голос стає хрипкий. Спричинюється переохолодженням, курінням, інфекціями.

Бронхіт (від грец. бронхи - дихальне горло) - це запалення слизової оболонки бронхів. Збудником можуть бути стрептококи, стафілококи. Одне з найпоширеніших захворювань органів дихання. Для бронхіту характерні кашель (при гострому бронхіті довготривалий), частіше зі слизовими виділеннями, задишка, біль у грудях, підвищення температури, хрипи в легенях.

У дітей (особливо раннього віку) звуження дихальних шляхів при бронхіті зумовлюється набряком слизової оболонки та виділення секрету в просвіт бронхів і меншою мірою броихо-спазмом, який характерний для астматичного бронхіту (еквівалента бронхіальної астми). Синдром обструкції бронхів клінічно проявляється шумним диханням з свистячим видихом, який часто чути на відстані від хворого.

Гострий бронхіт переважно є проявом гострої інфекції. Спочатку підвищується температура тіла, з'являються риніт, фарингіт (покашлювання), інколи ларингіт (хрипкий голос), трахеїт (біль за грудиною, сухий болючий кашель), кон'юнктивіт. Кашель сухий, потім більш м'який вологий. При перкусії в легенях визначають ясний легеневий звук з коробковим відтінком, вислуховують сухі, а потім і середньопухирчасті хрипи на видиху, подовжений видих. Хрипи переважно розсіяні, симетричні, після кашлю кількість їх набагато зменшується. Задишка не є вираженою. Рентгенологічне при гострому бронхіті виявляють симетричне посилення легеневого рисунка в прикореневих та нижньомедіальних зонах.

Лікування. Режим постільний протягом 2—3 днів. У гарячковому періоді показаною є збільшена кількість настою шипшини, журавлиного морсу, чаю з лимоном, теплого боржому, молока з медом, при гіпертермії — чаю з малиною, липовим цвітом, м'ятою.

Якщо є гарячка, призначають оцтово-водні розтирання, всередину— амідопірин, анальгін (0,01 г/кг), відтяжні засоби (гірчичники кругові, розтирання маззю календули). При болючому кашлі роблять парові інгаляції з 2 % розчином натрію гідрокарбонату або ацетилцистеїном, відсмоктують слиз із верхніх дихальних шляхів. Відхаркувальні засоби можна рекомендувати дітям, старшим за 1 рік (відвар алтеї, мукалтин, сік подорожника, бромгексин, пертусин). При обструктивному бронхіті призначають збори трав: трави фіалки триколірної і чебрецю, листя підбілу по ЗО г,

плодів анісу — 10г,

плодів шипшини — 100 г. По 1 чайній, десертній, столовій ложці суміші '(залежно од віку) заливають 200—300 мл окропу; вживають настій по 50—60 мл 5—6 разів на день. Аскорбінову кислоту, тіамін, рибофлавін дають усередину в дозах, що перевищують фізіологічну потребу в 2—4 рази.

При середньотяжкій формі уражаються бронхіоли. Над поверхнею легень прослуховується жорстке дихання. Кашель стає вологий та мокрота набуває гнійного характеру. Може перйти в хронічний бронхіт.

Важко протікають гострі бронхіти токсикоз-хімічної етіології. Виділяється слизиста та кров'яниста мокрота, прогресує задуха, гіпоксемія, дихальна та судинна недостатність, бронхоспазм. Спостерігається еритроцитом.

При гострому бронхіті слід використовувати різні рослини: відвар коренів алтеї лікарської, настій трави Андромеди багатолистої (рослина отруйна, вживати обережно, містить глікозиди, дубильні речовини, барвники, органічні кислоти, що проявляють відхаркувальну, протимікробну, протизапальну дію), настій, настойку або олію плодів анісу, настій трави астрагалу (містить крім флавоноїдів, дубильні речовини, сапоніни, гліциризин, антиоксидант селен – проявляють протизапальну, відхаркувальну, антиоксидантну дію), настій трави багна звичайного.

Для кращого відродження харкотиння використовують настій або настойку бедринця великого . При бронхіті, який протікає з підвищенням температури рекомендують  настій з листків або бруньок берези бородавчастої. Препарати берези треба обережно використовувати при нефритах, інколи можуть виникати алергічні реакції. Зменшує кашель та біль у грудях настій або настойка з листків блекоти чорної, настій листків бузку звичайного, настій трави вероніки лікарської, настойка шкірки плодів гірко каштану.

Протизапальну, протимікробну, відхаркувальну, обволікаючу та проти заспокійливу дію виявляє настій квітів та листків калачиків лісових. Лікувальний ефект конюшини гірської при бронхіті зумовлений наявністю в кореневищах сапонінів, слизових речовин, крохмалю, цукрів. Крім того використовується настій трави лободи білої, олія трави та квіток

материнки звичайної,

настій трави мачку жовтого, настій листків

підбілу звичайного

(можна вживати свіжий сік із листків підбілу), сік із подорожника великого, відвар листків

подорожника великого,

свіжий сік редьки посівної (протипоказано при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки), сік коренеплодів ріпи, відвар сушених суплідь смоковниці звичайної (смоковниця містить протеолітичний фермент фіцин, фермент лізоцим, амілазу, ліподіастазу – проявляють відхаркувальні, проносні, жарознижувальні, антиоксидантні властивості), настій трави чини лучної.

Профілактика гострого бронхіту включає загальне загартовування, заняття фізичною культурою, боротьбу з курінням, запорошеністю. Слід також своєчасно лікувати хронічні тонзиліти, синусити, гострі респіраторні захворювання.

Фітотерапія. При бронхіті з кашлем рекомендують збір:

Листя ехінацеї 10 г.

Листя подорожника великого 20 г.

Коріння первоцвіту весняного 20 г.

Коріння алтеї лікарської 20 г.

Трава материнки звичайної 10 г.

2 столові ложки збору залити 500 мл окропу, кип’ятити на невеликому вогні 5 хв, настоювати 2 год, вживати по 100 мл 4 рази на день за 30 хв до їди.

При бронхіті. який супроводжується сухим кашлем рекомендують збір:

Листя копитняка європейського 10г.

Листя багна звичайного 20 г.

Листя кропиви жалкої 30 г.

Шишки хмелю звичайного 20 г.

Трава чебрецю звичайного 30 г.

2 столові ложки збору залити 500 мл окропу, кип’ятити на невеликому вогні 3 хв, настоювати 1 год, вживати по 50-100мл 4 рази і більше на добу за 30 хв до їди і перед сном.

При бронхіті з вологим кашлем для кращого відходження мокротиння призначають збір:

Трава багна звичайного 15 г.

Лися мати-й-мачухи 20 г.

Листя розхіднику звичайного 10 г.

Коріння алтеї лікарської 20 г.

2 чайні ложки збору залити 1 склянкою окропу, довести до кипіння, настояти 20 хв, профільтрувати. вживати по ¼ склянки 4 рази на день.

Бронхіт хронічний - дифузне прогресуюче запалення бронхів, не пов'язане з ураженням легень та проявляється кашлем. Захворювання викликається тривалим подразненням бронхів різними шкідливими факторами та рецидивуючою респіраторною інфекцією. До основних патогенетичних механізмів відносяться посилення секреції слизу в бронхах та відносне зменш5ення сирозної секреції, а також зміни складу секрету – збільшення кислих мукополісахаридів, що сприяє збільшенню в'язкості секрету. Першим симптомом є кашель зранку з відкашлюванням слизистої мокроти. Потім він з'являється і вночі, з роками стає постійним. Виділяють чотири форми хронічного бронхіту: 1) гнійний; 2) обструктивний; 3)гнійно-обструктивний; 4) бронхоспастичний синдром.

Для лікування бронхіту хронічного використовують відвар трави різних видів ефедри, настій трави конюшини польової, настій трави незабудки польової, настій кореневищ півників болотних, настій листків плющак звичайного. Для відродження харкотиння при хронічному бронхіті використовують відвар коренів мильнянки лікарської, але не можна її використовувати при кровотечах з органів травлення, передозування призводить до подразнення органів травлення, токсичного впливу на нервову та серцево-судинну систему. Заслуговує уваги відвар з кореневищ оману високого, настій з листків первоцвіту весняного, настій трави термопсису ланцетовидного.

При загостренні хронічного бронхіту використовують гісоп лікарський

(іван-зілля, медовик).

Містить ефірну олію, смоли, дубильні речовини, барвники, три терпенові кислоти, що проявляють відхаркувальну, протимікробну, протизапальну, спазмолітичну дію. Виготовляють настій трави гісопу. Дуже ефективні при бронхіті хронічному препарати

гравілату міського,

які вживають всередину (відвар коренів, настій трави) і для інгаляцій.

Настій квітів гречки нормалізує функцію слизової оболонки бронхів. При гнійному виділенні харкотиння використовують настойку листків мирту звичайного, відвар сухих суплідь смаковниці.

Профілактика хронічного бронхіту поділяється на первинну і вторинну.

Первинна профілактика включає боротьбу з курінням, забрудненням зовнішнього середовища, дотримання санітарно-гігієнічних норм на виробництві та в побуті, попередження гострих респіраторних захворювань. Вторинна профілактика спрямована на попередження загострень хронічного бронхіту, з цією метою хворим призначають загальнозміцнювальні препарати, фізіотерапевтичні засоби лікування, ЛФК, санаторно-курортне лікування.

Фітотерапія: для лікування хронічного бронхіту рекомендують такі збори:

Трава вероніки лікарської 20 г.

Листя підбілу звичайного 10 г.

Трава ефедри двоколоскової 2,5 г.

Квітки глоду колючого 20 г.

Трава вересу звичайного 20 г.

Трава материнки звичайної 10 г.

Трава буквиці лікарської 40 г.

Шишки хмелю звичайного 10 г.

Трава медунки лікарської 40 г.

4 столові ложки збору залити 500 мл окропу, настоювати 4 год, вживати по 40-50мл 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.

Листя евкаліпту кулястого 20 г.

Листя підбілу звичайного 20 г.

Трава материнки звичайної 20 г.

Трава чебрецю звичайного 20 г.

Листя подорожника великого 10 г.

Квіти бузини чорної 5 г.

2 столові ложки збору залити 500 мл окропу, настоювати 10 хв,  вживати по 100 мл 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.

Трава гісопу лікарського 20 г.

Трава материнки звичайної 20 г     

Трава медунки лікарської 30 г.

Трава підбілу звичайного 20 г.

Листя м’яти перцевої 20 г.

Корені алтеї лікарської 20 г.

2 столові ложки збору залити 500 мл окропу, настоювати  4 год,  вживати по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.

Пневмонія (від грец. пневмо - легеня), або запалення легенів, - запалення тканини легенів; належить до гострих інфекційних захворювань. Пневмонію можуть спричинити пневмококи, стафілококи, стрептококи, що потрапили в дихальні шляхи.

Для пневмонії характерні раптове підвищення температури тіла (38-39 °С і вище), погіршення загального стану, поява задишки, сильний біль у боці, потім з'являється кашель із слизовими виділеннями.

Гострі пневмонії класифікуються за етіологією (бактеріальні, вірусні, від впливу фізичних і хімічних факторів, змішані); за клініко-морфологічними ознаками (крупозна, вогнищева, інтерстіціальна, змішана) і за протіканням (гостропротікаюча, затяжна).

Лікування у хворих гострої пневмонії повинно бути комплексним і включає правильний режим, раціональне харчування, лікарську (етіологічну, патогенетичну і симптоматичну) терапію, фізіотерапевтичну і санаторно-курортне лікування.

Фітопрепарати широко застосовуються в комплексній терапії гострої пневмонії. При сухому кашлі назначають заспокійливі засоби центрального чи периферичного механізму дії. Так в перші дні непродуктивного кашлю назначають глауцину гідрохлорид (0,05 г 2-3 раза в день після їди), настій кореня алтеї.

Кореневище і корені оману містять сапоніни та ефірні олії. Як відхаркувальний засіб застосовують у вигляді відвару.

У фазі ексудативних та інфільтрованих змін в легеневій тканині з перших днів захворювання показані препарати атропіну, беладонни та ефедрину.

Для підтримання тонусу судин і попередження можливого колапсу крім камфори, кофеїну, кордиаміну призначають сапа рал, настойку чилібухи.

Емфізема легень

Емфізема легень – це анатомічна альтерація легень, характерна збільшенням повітряних просторів дистальніше термінальних бронхіол.

В етіології первинної емфіземи легень грає роль порушення мікроциркуляції, пошкодження сурфактант.

Клінічна картина емфіземи легень характеризується самої емфіземою, хронічним бронхітом, розладом дихання і кровообігу. На першому місці стоїть задуха, кашель, виділення мокроти і ціаноз, а також зміни   форми і рухомості грудної клітки.

Не дивлячись на те, що емфізема   притаманна людям похилого віку, захворювання обструктивного генезу можна побачити і умолодих людей, які страдають хронічним бронхітом, інфекційно-алергічною бронхіальною астмою, полікістозом легень.

При дихальної недостатності показані киснева терапія і кардіотонічна терапія настоєм горицвіта. При виникненні ознак застійної серцевої недостатності назначають альдактон, верошпирон.

Періодично для збільшення діурезу при  скритій недостатності кровообігу рекомендується приймати наступні лікарські збори:

Листя берези, плоди фенхеля,

плоди петрушки,

корінь кульбаби, трава чистотілу, квітки бузини, трава хвоща польового.

Призначають бронхолітики (ефедрин, еуфілін. При забрудненому відходженню мокроти рекомендується настій трави термопсису. Як відхаркувальні, бронхоспазмолітичні засоби використовують збори: соснові бруньки, листя подорожника, листя підбілу; соснові бруньки,

корінь солодки, корінь фіалки запашної.

Плеврити

Плеврити - запалення плевральних листків з утворенням фібринозного наліту на поверхні чи виступу в порожнину плеври. Розрізняють сухі та ексудативні преврити.

Лікування при сухому плевриті складається із терапії головного захворювання, направлених на усунення захворювань. Місцеве тепло у формі компресів і забінтовування грудної клітки послаблюють болі. Для зменшення болей розтирають грудну клітку сумішшю рослинних олій (соснової, евкаліптової, лавандової, шавлії).

Протизапальну, заспокійливу і стимулюючу регенераторні процеси дію проявляють збір кореня солодки, листяпідбілу, листя бобівника трьохлистного, трава гірчака пташиного, кореня оману.

Затримують накопичення серозного ексудату настій із збору кореня солодки, кореня оману, трава хвоща польового, квіти календули лікарської, бруньки берези.

При гнійному ексудаті необхідні систематичні та часті евакуації гною з промиванням плевральної порожнини введенням антибіотиків.

В період розсмоктування випоту для запобіганням масивних плевральних спайок призначають дихальну гімнастику.

Як загальнозміцнюючий засіб в період виздоровлення застосовують настойку з коренів аралії маньчжурської по 30-40 капель 3 рази на день.

Туберкульоз (від лат. туберкулюм - гулька) - поширене інфекційне соціально небезпечне захворювання, що найчастіше уражає легені, кістки. Інша назва - сухоти. Збудник туберкульозу - мікобактерії - туберкульозна паличка (паличка Коха, або бацила). Вона може перебувати у вдихуваному повітрі, краплинках харкотиння, на посуді, одязі, рушниках та інших предметах, якими користувався хворий на туберкульоз. Мікобактерії туберкульозу можуть передаватися людині й від продуктів харчування тваринного входження - молока та м'яса.

Туберкульозні палички швидко гинуть у сухих, добре освітлених сонячних місцях. Тому, щоб запобігти захворюванню, потрібно тримати в чистоті житлові будинки, вулиці міст, громадські приміщення. Велике значення для очищення повітря в населених пунктах мають зелені насадження.

Захворювання органів дихання, які спричинюють алергени:

До найпоширеніших алергічних захворювань відносять алергічний риніт, бронхіальну астму. Їх спричинюють алергени, серед яких можуть бути продукти харчування (цитрусові, яйця, шоколадні цукерки тощо), пил, шерсть тварин, пилок деяких рослин, хімічні речовини, різні косметичні засоби, медикаменти тощо. Алергічний риніт є самостійним захворюванням, спричиненим алергенами, які потрапляють на слизову оболонку носа. Ознаками його є набряк слизової оболонки, сухість і свербіння в порожнині носа, що супроводжується чханням і слизовиділенням. Головними способами лікування є усунення контакту з алергеном, заспокійливі засоби.

Бронхіальна астма характеризується періодичними нападами ядухи і кашлю, пов'язаними з гострим порушенням бронхіальної прохідності. Ці порушення спричинюються накопиченням у крові та тканинах алергенів, що призводять до спазмів м'язів бронхіол, посилюють секрецію слизу. Внаслідок цього в просвіті бронхів збирається в'язка речовина, виникає набряк, що порушує рухову функцію бронхіол. Людині тяжко дихати. Лікують астму в спеціальних санаторіях, розташованих в екологічно чистих зонах.

Причиною астми бронхіальної є хронічні неспецифічні запалення органів дихання, в тому числі хронічного бронхіту, вплив неінфекційних алергенів, метеорологічних чинників, нервово-психічних (стресових) впливів. Велике значення мають спадкові фактори. Патогенетичним фактором, що призводить до розвитку хвороби, є успадкована або набута недостатність бета-адренорецепторів слизової оболонки бронхів.

Розрізняють імунну, неімунну, інфекційно-залежну, неінфекційну та змішану форми астми бронхіальної. В клінічному плані виділяють преастму: часто повторюються бронхіт, пневмонія, кропивниця, вазомоторний риніт, і астму бронхіальну, характерною ознакою якої є напади задишки. Лікування слід починати в період між нападами.

Препаратами вибору можуть бути різні рослини: відвар коренів алтеї колосистої, настій плодів анісу звичайного, настій трави багна звичайного, свіжий сік коренів беладони.

Блекота чорна

використовується в настої, сухому екстракті, настої для вживання всередину, а також використовують водний теплий настій із квітів бузини червоної, настойку насіння дурману звичайного, настій трави або коренів первоцвіту весняного, настій листків або свіжий сік підбілу звичайного.

Фітотерапія: для лікування бронхіальної астми використовуються різноманітні збори рослин.

Трава ефедри 40 г.

Листя подорожника великого 30 г.

Квітки ромашки лікарської 20 г.

Березові бруньки 60 г.

Трава багна звичайного 20 г.

2 столові ложки збору залити 500 мл окропу, довести до кипіння. настоювати 2 год, процідити,вживати 4 рази на день за 30 хв до їди.

Бруньки Ялини європейської 20 г.

Листя подорожника великого 30 г.

Листя підбілу звичайного 20 г.

 Трава буквиці лікарської 30 г.

4 чайні ложки суміші настоювати 2 год в склянці холодної кип’яченої води, потім кип’ятити 5 хв, охолодити, вживати до 100мл 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.       

Трава багна болотяного 25 г.

Трава кропиви жалкої дрібної 15 г.

 2 столові ложки збору залити 1000 мл окропу, кип’ятити 10 хв, настоювати  30 хв, вживати по ½ склянки 5-6 разів протягом доби за 30 хв до їди. .

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ:

Для попередження захворювань органів дихання необхідно:

у період епідемій здійснювати відповідну вакцинацію (протигрипозну, протитуберкульозну тощо),

не відвідувати людні місця (концертні зали, театри тощо);

дотримуватися правил особистої гігієни,

не ухилятися від диспансерного обстеження (масова флюорографія), яке дає змогу вчасно виявити серйозні захворювання органів дихання;

дотримуватися чистоти в приміщеннях, правил особистої гігієни, не спілкуватися з хворими під час епідемії та загартовуватися.

До надзвичайно поширених чинників, що призводять до захворювань органів дихання, належать речовини, які утворюються при згорянні тютюну в сигареті (нікотин, чадний газ, синільна кислота тощо).

На сьогодні в світі для профілактики і лікування використовується близько 3000 речовин, суспензій та препаратів 1/3 яких виробляється з лікарської рослинної сировини.

Серед рослин, які використовуються при захворюваннях органів дихання слід рекомендувати: аніс звичайний - Anisum vulgar Gaertn., бузина чорна - Sambucus nigra L., дивина густоквіткова - Verbascum densiflorum Berto L, копитняк європейський – Asarum europaeum L., липа серцелиста - Tilia cordaia Mill ., малина - Rubus idaem L., материнка звичайна - Origanum vulgare L., осика - Populus tremula L.

1. Аніс звичайний

Однорічна трав'яниста рослина заввишки близько 60 см. Стебло прямостояче, гілчасте, округле, вкрите пушком. Листки суцільні, з довгими черешками, надрізанО'Зубчасті по краях, верхні - майже сидячі, трироздільні, з вузькими чашолистками, пірчасторозсічені. Квітки білі, дрібні, зібрані в 6-10 -променевий плоский зонтик. Плід - яйцеподібна двосім'янка, трохи сплюснута з боків, вкрита короткими волосками. Цвіте у червні - липні, плодоносить у серпні.

Плоди анісу містять жирну і ефірну олії (до складу останньої входять анетол, метилхавікол, анісовий альдегід, ацетальдегід, анісовий кетон, анісовий спирт та анісова кислота).

Застосування. Ефірна олія, яка у великій кількості міститься в рослині, всмоктуючись у травному тракті, стимулює шлункову секрецію. Частково виводиться бронхіальними залозами, подразнюючи їх і посилюючи виділення слизу. Вона бактерицидне діє на мікрофлору дихальних шляхів. Завдяки виділенню анетолу через бронхи ефірна олія анісу виявляє м'який відхаркувальний вплив і сприяє рефлекторному збудженню дихання, підвищенню активності війчастого епітелію дихальних шляхів і посиленню секреції слизових оболонок трахеї, бронхів, гортані.

Препарати анісу призначають при ларингіті, трахеїті, бронхопневмонії, коклюші у дітей. Вони полегшують відхаркування і сприяють розрідженню харкотиння, прискорюють евакуацію його і продуктів запалення слизової оболонки з дихальних шляхів, мають бактерицидну дію. Аніс використовують також для виготовлення крапель нашатирно-анісових та комплексних настойок.

5г насіння анісу засипають в емальований посуд , заливають 200 мл окропу, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 15 хвилин. Після цього відвар охолоджують при кімнатній температурі протягом 45 хвилин і проціджують. Одержаний настій доводять перевареною водою до 200 мл і зберігають у холодному місці не більше 2 діб. Вживати по 1/2 склянки 3-4 рази на день за 30 хвилин перед їжею як відхаркувальний засіб. Анісова олія застосовується як відхаркувальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів і бронхоектазі по 1-5 крапель за прийом 3-4 рази на добу.

2. Бузина чорна - Sambucm nigra L.

Гіллястий кущ або невелике деревце до 5 м і більше заввишки із світло-бурою тріщинуватою корою. Пагони містять м'яку серцевину. Листки супротивні, до 35 см завдовжки, непарно пірчасті, з яйцеподібними, гостропилчастими листковими пластинками, що при розтиранні мають неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щиткоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Плід - тринасінна кістянка чорно-фіолетового кольору. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні - червні, плоди достигають у кінці серпня - на початку вересня.

З лікувальною метою заготовляють квітки, кору та плоди. Плоди широко використовують для харчових цілей: з них готують компот, органічні барвники, варення і т. д. Сік плодів бузини чорної має послаблюючу та антиспазматичну властивості. Він містить органічні кислоти, мікроелементи, зокрема йод, аскорбінову кислоту та ретинол. Збирають плоди під час повної стиглості їх, а квітки у перібд цвітіння рослини. Спочатку квітки відділяють від щитків, розстеляють тонким шаром, і сушать у теплому приміщенні, що добре провітрюється. Сушіння квіток з щитками затримує процес сушки і зменшує .якість сировини: вони чорніють, уражаються цвіллю і втрачають цілющі властивості.

Застосування. Відвар 2 чайних ложок дрібно порізаного кореня бузини чорної в 1 склянці окропу О. П. Попов рекомендує застосовувати для полоскань і примочок при ангіні, запалені слизових оболонок горла й рота. Для зменшення болю на хворі ділянки тіла прикладають свіжі листки бузини чорної.

Профілактичний засіб захворювань дихальних шляхів - повидло та киселі із ягід бузини чорної, які їдять у довільній кількості. Дуже корисно вживати варені, протерті і проціджені ягоди, додаючи на 1 склянку цієї маси 1 столову ложку меду.

Квітки, плоди та кора бузини чорної знаходять застосування як у науковій, так і в народній медицині, їх використовують для лікування запальних хвороб дихальних шляхів, зокрема катарів, грипу, пневмонії, ангіни, ларинготрахеїту.

Для лікування хвороб дихальних шляхів п'ють настій 1 столової ложки квіток бузини чорної на 1 склянці окропу, який настоюють ЗО хв. П'ють по 100 мл 3 рази на добу за ЗО хв до їжі. Особливо ефективні квітки бузини чорної в поєднанні з чебрецем, материнкою звичайною, підбілом звичайним, медункою лікарською, квітками липи. Готують суміш цих рослин у співвідношенні 1:2. Потім беруть 3 столові ложки суміші, заливають 2 склянками окропу й настойють 1 год. Вживають по 100 мл 3 рази на добу за ЗО хв до їжі. Така суміш рослин показана при ларинготрахеїті, ангіні, грипі, коклюші, бронхіті.

3. Дивина густоквіткова - Verbascum densiflorum Bertol.

Дворічна трав'яниста рослина. У перший рік виростає лише розетка листків, а наступного року виростає могутнє багатоквіткове стебло, заввишки 60-120 см. Листки великі, довгасто-еліптичні, зарубчасті. Уся рослина шерстисто-повстиста. Квітки жовті, 2,5-3 см у діаметрі, вол остисті, по 3-4 в пучках, зібрані у густе верхівкове суцвіття. Запах свіжих квіток ніжний, сухі пахнуть медом. Цвіте у червні-липні, іноді до середини серпня.

З лікувальною метою використовуються квітки дивини - віночки з тичинками, але без чашечок. Зібрані віночки квіток рекомендується сушити швидко, в затемненому місці. Квітки дивини густоквіткової містять слизисті речовини (близько І2,5 %), камедь, сапоніни, цукристі сполуки (близько 11 %), кумарин, -каротин, ефірну олію. Лікувальні властивості дивини зумовлені наявністю сапонінів та слизу.

Застосування. Квітки дивини густоквіткової застосовують при захворюваннях дихальних шляхів у дітей і дорослих (зокрема при коклюші), спазматичному коліті. Вони мають пом'якшувальну, протиспазматичну і відхаркувальну дію. Для лікування коклюшу готують таку суміш. Беруть по 1 столовій ложці квіток дивини густоквіткової, трави чебрецю, листків підбілу звичайного і квіток та листків алтеї лікарської. Заливають 2 склянками окропу і настоюють 4 год. Дітям віком до 1 року дають по 1 чайній ложці 4-5 разів на добу, дітям 2-3 років - по 1 десертній ложці, дітям 4-7 років - по 1 столовій ложці 4-5 разів протягом доби за 30 хвилин до їжі.

Для лікування гострих і хронічних форм бронхіту, трахеїту, грипу, бронхоектатичної хвороби слід застосовувати суміш квіток дивини густоквіткової, квіток бузини чорної, листків підбілу звичайного, коренів алтеї лікарської, бруньок тополі чорної, трави материнки звичайної та трави чебрецю у співвідношенні 1:1*2:3*2:2. Для цього беруть 4 столові ложки суміші на 2 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 4 години. Дають пити дітям у таких дозах, як і при коклюші, дорослим - по 100 мл 3 рази протягом доби за 30 хвилин до їжі. Цим же відваром корисно полоскати рот і горло при гінгівітах, ангіні, глоситі, ларингіті. За 1-2 доби нормалізується температура тіла, поліпшується загальне самопочуття, за 3-4 доби відновлюється голос, вгамовується спазматичний кашель, легко відкашлюється харкотиння.

4. Копитняк європейський - Asarum europaeum L.

Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим кореневищем, заввишки 5-10 см. Вся рослина вкрита коротенькими волосками. Листки почергові, цілокраї, нагадують зверху копито, шкірясті, темно-зелені, блискучі. З нижньої сторони листки пухнасті. На смак рослина гірка, має гострий камфорно-валеріановий запах. Росте в тінистих місцях, найчастіше зустрічається під кущами ліщини звичайної.

З лікувальною метою використовують препарати свіжих листків та кореневищ. Листки збирають під час цвітіння рослини, а кореневища - напровесні. Сировину необхідно щороку заготовляти свіжу, бо при зберіганні вона втрачає лікувальні властивості. Для медичного використання у аптеках рослина не заготовлюється. Копитняк європейський містить ефірну олію (близько 1,2 %), до складу якої входять азарон, двоазарон та азериловйй альдегід, пенін, евгенол, дубильні речовини (близько 6,6 %), смоли (1,13 %), слиз, органічні кислоти (яблучна, лимонна, аскорбінова), мінеральні солі (9,6 %), фенол та крохмаль.

Застосування. Препарати копитняка європейського посилюють вентиляційну здатність легень, бажано використовувати при бронхіальній астмі, ангіні. У науковій медицині копитняк не застосовується.

Відвар листків копитняка застосовують при гострому бронхіті. Для цього беруть 0,2-0,3 г порошку листків рослини, заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 1—2 хвилини й проціджують. П'ють відвар по 1 столовій ложці 2 рази на день протягом 2 тижнів.

Настій копитняка європейського вживають як відхаркувальний засіб при бронхіті. Одну столову ложку суміші (порівну) листків копитняка і розхідника звичайного з травою нетреби звичайної заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10-15 хвилин і відціджують. П'ють по 1/2 склянки 4-5 разів на день.

Використовується копитняк для лікування туберкульозу легень. При цьому його слід призначати в поєднанні з препаратами квіток глоду колючого, трави рутки лікарської та ехінацеї пурпурової.

5. Липа серцелиста - Tiliacordata Mill

Дерево до 25 м заввишки. Корона - гілляста, розлога. Стовбур товстий, могутній. Кора темна, покраяна повздовжніми боронами. Листки серцеподібні, дрібнозубчасті, досягають 5-10 см завдовжки, почергові: зверху - зелені, зісподу - сизі. Квітки блідо-жовті, зібрані в пазушні напівзонтики. Сидять на спільному стебельці. При кожному суцвітті є ланцетовидний, зрослий з квітконосом приквітковий листок, який зберігається й при плодах. Плід -горішкоподібний. Цвіте дерево в червні - липні.

З лікувальною метою використовують липовий цвіт (суцвіття разом з приквітками). Збирають його у кінці червня '-липня, коли більша частина квіток розкрилась, а менша - ще в бруньках. Сушать, розтеливши тонким шаром на вільному повітрі під накриттям або на горищі. Добре висушену Сировину зберігають у щільно закритій тарі.

Ефірна олія (близько 0,05 %), до складу якої входить сесквітерпеновий спирт, фарнезон, флавоновий глікозид гесперидин, глікозид тіліацин, сапоніни, гіркі й дубильні речовини, каротин, аскорбінова кислота, слиз, віск, фітонциди.

Застосування. Квітки з приквітковими листками мають сильну потогінну дію, а також виявляють жарознижуючий та протизапальний вплив. Через те, що липовий цвіт містить слиз, він заспокоює біль, і діє протисудомно.

Найчастіше з липового цвіту готують чай. Для цього на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хвилин. Відвар 20 г квіток липи у 1 склянці води вживають по 0,5 склянки на ніч як потогінне. З цією ж метою 1,5 столової ложки дрібно порізаних квіток заварюють в 1 склянці окропу і настоюють протягом 20 хвилин, проціджують, підсолоджують медом або цукром. П'ють настій також по 1/2 склянки на ніч. Для полоскання в 1 склянку відвару додають 5 г очищеної солі.

Як жаропонижуючі ліки рекомендують настій 2 столових ложок подрібнених квіток липи на 1 склянці окропу. Пити настій слід теплим по 1-2 склянки на ніч. Замість нього можна вживати настій 1 столової ложки суміші (по 1 столовій ложці) липового цвіту, ягід малини, листків підбілу звичайного і насіння анісу звичайного на 2 склянках окропу по 1 склянці. Як протиангінний засіб п'ють настій 1 столової ложки суміші липового цвіту, бузини чорної, квіток глоду криваво-червоного (по 1 столовій ложці кожного на 1 склянці окропу. Вживають по 2 столові ложки 5-6 разів на день.

При гострих захворюваннях дихальних шляхів як відхаркувальний та пом'якшувальний засіб п'ють теплий відвар 3 столових ложок суміші липового цвіту, кореневищ і квіток бузини чорної, листків підбілу звичайного і дивини густоквіткової (по 2 столові ложки кожного) у 3 склянках окропу. Вживають по 1 склянці на ніч.

6. Малина звичайна - Rubm і da е us L.

Малина - багаторічний гіллястий кущ, що зустрічається у дикому стані й культивується у садах. Стебла в обох видів малини покриті шипами, які у дикої білуваті, а в культурної - червонуваті. Листки зверху темно-зелені, внизу - білуваті від волосків, що покривають їх. Квітки зеленувато-білі, знаходяться в пазушних китицях і на кінцевому щитковидно-волосистому суцвітті Плоди -дрібні кістянки, що зрослися в загальний складний плід, майже овальної форми, схожі на плід ожини. Плід - червона або жовта й запашна кістянка овальної форми. Цвіте малина в травні - червні, плоди достигають з кінця червня до середини серпня.

Для виготовлення ліків використовують достиглі плоди (ягоди) без квітколожа. Ягоди, очищені від зіпсованих плодів, сушать одразу після збирання у сушарках при температурі 50-60 °С, розклавши тонким шаром. Зберігають малину в сухому місці, стежачи, щоб вона не збивалась у грудочки.

Плоди малини містять близько 11 % цукристих сполук (глюкозу, фруктозу, сахарозу, декстрозу), 1-2 % органічних кислот (головним чином лимонну, яблучну, а також саліцилову, винну, мурашину), ефірну олію, пектинові сполуки, флавоноїди, каротин, тіамін, аскорбінову кислоту (93 мг %), солі калію, міді. В листках виявлено аскорбінову кислоту (до 300 мг %), дубильні речовини і фітонциди.

Застосування. Плоди і листки малини широко використовуються як потогінний, в'яжучий, протизапальний засоби при захворюваннях застудного походження, при грипі, ангіні, аденовірусних недугах.

При застуді користуються ягодами сушеної малини. Беруть 3-4 столові ложки ягід, заливають 1 склянкою окропу і настоюють 2 год. П'ють як чай 3-4 склянки на добу.

Для лікування захворювань дихальних шляхів використовують листки малини звичайної разом з квітковими стеблами вересу звичайного, чебрецю, квітками бузини чорної, квітками липи серцелистої у співвідношенні 3:2:1:2. Беруть 3 столові ложки суміші, заливають склянкою окропу й настоюють 10 хвилин. Хворим рекомендується пити по 1 склянці як чай 2-3 рази на добу.

Користуються як потогінним відваром однорічних стебел малини, гілочок вишні та гілочок смородини у співвідношенні 1:1:2. Беруть 2 столові ложки подрібненої суміші, заливають 1 склянкою води, кип'ятять на малому вогні 10 хвилин і настоюють 1 годину. П'ють по 2-3 склянки на добу як чай.

Витяжка малинового кореня має протизапальну дію при захворюваннях дихальних шляхів застудного характеру.

При застуді на перший день в ліжку п'ють по 2-3 склянки на ніч чаю з 4 столових ложок ягід сухої малини, який настоюють протягом 20 хвилин, після чого проціджують. Як потогінний засіб п'ють 2-3 склянки чаю на ніч з малиновим варенням (2 чайні ложки на 1 склянку окропу). Дуже корисно вживати з профілактичною метою захворювань на грип, ангіну, особливо взимку, настій листків малини, квіток суниць лісових і трави меліси лікарської та материнки звичайної у співвідношенні 2:3*2:2. При цьому беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу й настоюють 10 хвилин. П'ють як чай по 2-3 склянки протягом доби. Такий чай ще й тамує спрагу, бадьорить тіло, підвищує працездатність та самопочуття.

7. Материнка звичайна - Origanum vulgare L.

Багаторічна трав'яниста рослина з гіллястим кореневищем. Стебло також гіллясте, спрямоване догори, чотиригранне, має пурпуровий відтінок. Листки черешкові, супротивні, довгасто-яйцевидні, загострені: зверху - темно-зелені, знизу - світло-зелені, з дрібненькими крапками, що просвічуються. Квітки зібрані в складні зонтики на верхівках стебел, лілово-рожеві. Вся рослина покрита волосками, дуже пахуча. Цвіте з червня до вересня.

Для лікування використовують усю надземну частину рослини. Збирають материнку у період її цвітіння (в липні -серпні), зрізаючи надземні частини на відстані 20-30 см від землі. Сушать на вільному повітрі у затінку, на горищах. Висушену траву протирають крізь решето, щоб відділити суміш листків і квіток від стебел та сторонніх домішок. Материнка звичайна містить ефірну олію (близько 1,5 %), до складу якої входить тимон (близько 50 %), карвакрон (близько 20 %), цимон, туйон дипентен, сесквітерпени (12,5 %, ), вільні спирти (15,4 %), дубильні речовини, аскорбінову кислоту (листки - 565 мг %, стебла - 58 мг %), жирну олію (близько 28 %).

Застосування. Відвар рослини застосовують при хворобах дихальних шляхів - як відхаркувальний засіб, її препарати вживають при застуді, запальних хворобах горла.

З материнки готують чай. При цьому на 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку квіток та листків рослини і настоюють 20 хвилин. П'ють 1-2 склянки настою протягом дня, ковтками — при хворобах горла. При коклюші настоюють 1 столову ложку суміші трави материнки звичайної (10 г), листків меліси лікарської та трави маренки запашної (по 20 г), листків суниць лісових (ЗО г) на 300 мг окропу, проціджують і п'ють по 1/2 склянки 3 рази на день.

При хронічному бронхіті 10г материнки настоюють на 300 мл окропу. Вживають 3 рази на день за 15 хвилин до їжі. Курс лікування - 3 роки.

У випадку гострого чи загострення хронічного бронхіту настій 1 столової ложки трави материнки-звичайної на 1 склянці окропу п'ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день як відхаркувальний засіб. З цією ж метою настоюють 15 хвилин 2 столові ложки суміші материнки (1 столова ложка), підбілу звичайного (2 столові ложки), кореня алтеї лікарської (2 столові ложки) на 1 склянці окропу. Настій п'ють теплим по 1/2 склянки 3-4 рази на день.

8. Осика — Populus tremula L.

Дерево заввишки 20-30 м з округлою кроною та циліндричним стовбуром. Старі дерева знизу мають темно-чррну кору з глибокими тріщинами, молоді пагони бурі. Бруньки коричневі, клейкі. Листки червоні, округлі: зверху зелені, зісподу - сизуваті. Квітки - роздільностатеві, рослина дводомна. Тичинкові сережки пониклі, темно-пурпурові, а маточкові - тонші й менш яскраві. Плід - коробочка.

Для медичного використання заготовляють бруньки та листки осики, але основною лікувальною сировиною є бруньки, їх зривають у березні або на початку квітня, коли вони ледь набубнявіли, але ще не почали розпускатися. Сушать у теплих добре провітрюваних приміщеннях, розстеляючи тонким шаром. Зберігають у герметичній тарі. Листки збирають у травні - червні.

У бруньках та листках осики знайдено глікозиди поплін і саліцин, дубильні речовини, органічні кислоти. У бруньках виявлено летку олію, гіркі сполуки. Листки осики містять протеїн (12%), клітковину (21-24%), солі кальцію, фосфору, а також марганець, калій, натрій, магній, сірку, кремній. У свіжих листках знайдено аскорбінову кислоту (222 225 мг/100г), каротин.

Застосування. Препарати осики здавна використовують у народній медицині при лікуванні хвороб застудного походження як бактерицидний, жаропонижуючий та потогінний засіб. При цьому беруть 1 столову ложку бруньок, заливають 1 склянкою води, кип'ятять 10 хв. й настоюють 1 год. Використовують настій для полоскання горла при ангіні.

Слід готувати настойку, яку використовують для інгаляції при затяжному бронхіті, брохоектатичній хворобі, затяжній пневмонії. Для цього 20 % настойку свіжих бруньок осики розводять на 40 % спирті. Чергують такі інгаляції з інгаляціями спиртової настойки бруньок тополі чорної та берези бородавчастої. Курс лікування - 1-1,5 міс.

Для лікування трахеїту слід використовувати бруньки осики в поєднанні з коренями вовчуга польового, цикорію дикого, гравілату міського, оману високого у співвідношенні 3:2:2:2:2. Беруть 4 столові ложки суміші, заливають 2 склянками води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. та настоюють 30 хв., вживаючи 2 рази на день.

ФІТОПРЕПАРАТИ, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ ВІДХАРКУВАННЯ

АДЖИКОЛД РОСЛИННИЙ СИРОП

Кожні 5 мл сиропу містять екстракти

лікарських рослин: Adhatoda vasika (адатода васика),

30 мг,Glycyrrhiza glabra (солодка гола).20 мг,

Curcuma longa (куркума довга).. 10 мг,

Ocimum sanctum (васильок священний).10 мг,

Zingiber officinale (імбир справжній).10 мг,

Solanum xantocarpum (паслін). 5 мг,

Piper longum (перець довгий).5 мг,

Elettaria Cardamomum (кардамон справжній).....5 мг,

Показання: Застосовується як засіб симптоматичної терапії при запальних захворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем, таких як: фарингіт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонія, початкові стадії коклюшу; хронічні захворювання органів дихання: "бронхіт курців", "лекторський" ларингіт.

Алтейки сироп 5 %

Сироп

100 г сиропу містять: водного екстракту із 5 г кореня алтеї лікарської (Althaeae radix maceratio aq.) (5:35,9) - 35,9 г

Показання: Запальні захворювання дихальних шляхів, які супроводжуються сухим кашлем (ларингіт, трахеїт,бронхіт, коклюш, езофагіт).

АЛТЕЙКА

Сироп

у 100 мл сиропу міститься алтейного кореня екстракту сухого (4:1) (у перерахунку на полісахариди) – 0,15 г;

Показання: Гострі і хронічні запальні захворювання органів дихання: ларингіти, трахеїти, бронхіти, бронхіальна астма, коклюш. Захворювання шлунково-кишкового тракту: катаральні стани стравоходу, гастрити.

АЛТЕМІКС

Сироп 5 мл сиропу містять: алтеї кореня екстракту 25 мг або алтеї кореня екстракту сухого, що містить алтеї кореня екстракту 25 мг

Показання: Гострі і хронічні захворювання дихальних шляхів: бронхіти, трахеїти, ларингіти, бронхопневмонії. бронхіальна астма, коклюш

АНІСОВА ОЛІЯ

Показання: Застудні захворювання верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем з в'язким мокротинням, запори.

АНТИТУСИН

Таблетки 1 таблетка містить: трави термопсису у дрібному порошку або екстракту термопсису сухого - 0.01 г, натрію гідрокарбонату - 0.25 г

Показання: Кашель різного походження.

АСКОРІЛ ЕКСПЕКТОРАНТ

Сироп

10 мл сиропу містить: сальбутамолу сульфату еквівалентно 2 мг сальбутамолу, бромгексину гідрохлориду 4 мг, гвайфенезину 100 мг, ментолу 1 мг

Показання: Захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються утворенням в'язкого секрету, що важко відділяється: при трахеобронхіті, хр.бронхіті з обструктивним компонентом, бронхі альній астмі, емфіземі легенів, туберкульо зі легенів, пневмонії.

БАЛЬЗАМ ВІТО-ХО ВІД КАШЛЮ ДЛЯ ДІТЕЙ

Бальзам для внутрішнього вживання

100 мл бальзаму містять: кісточок мигдалю - 0.445 г, коренів платикодону - 0.445 г, коренів горичника - 0.223 г, коренів айстри - 0.223 г, листя еріоботрії - 0.223 г, коренів стемони - 0.223 г, кори кореня шовковиці - 0.445 г, трави м'яти перцевої - 0.445 г, листя перили кущової - 0.445 г, ментолу - 0.026 г, цукру - 30.0 г

Показання: Запальні захворювання дихальних шляхів: ларингіти, трахеїти, бронхіти, що супроводжуються кашлем.

БРОНХИПРЕТ® ТП

1 таблетка містить: екстракту сухого трави чебрецю (Herba Thymi vulgaris) - 160.0 мг, екстракту сухого коренів первоцвіту (Radix Primulae) - 60.0 мг

Показання: Захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем та утворенням мокротиння, гострий та/або хронічний бронхіт.

БРОНХІАЛ З ІСЛАНДСЬКИМ МОХОМ І ВІТАМІНОМ С

Сироп

5 мл (6.5 г) сиропу містять: рідкого екстракту ісландського моху (1:10) - 0.65 г, аскорбінової кислоти - 0.019 г, олії евкаліптової - 0.0065 г, олії м'яти перцевої - 0.0065 г

Показання: Запалення верхніх дихальних шляхів, які супроводжуються кашлем, астматичні бронхіти, запалення слизових оболонок порожнини рота.

БРОНХІАЛ З МАТИ-Й-МАЧУХОЮ, ПОДОРОЖНИКОМ І ВІТАМІНОМ С

Cклад лікарського засобу:

діючі речовини: 5 мл сиропу містять:

рідкий екстракт мати-й-мачухи (1:10) 0,325 г,

рідкий екстракт подорожника ланцетного (1:10) 0,325 г,

аскорбінова кислота 0,019 г,

евкаліптова олія 0,0065 г,

м'ятна олія 0,0065 г;

Лікарська форма. Сироп.

Натуральний засіб при кашлі і запаленнях верхніх дихальних шляхів, лікуванні застудних захворювань і грипу. Заспокоює подразливий кашель, полегшує відхаркування.

Квіти мати-й-мачухи чинять відхаркувальну, пом'якшувальну, протизапальну дію. Листки подорожника ланцетного чинять бактеріостатичну і бактерицидну дію.

Показання для застосування. Запалення верхніх дихальних шляхів, які супроводжуються кашлем, гострі і хронічні бронхіти. Запалення порожнини рота і глотки.

БРОНХОФІТ

Настоянка

Діючі речовини: 100 мл настойки містять: материнки звичайної - 0.75 г, чаполочі пахучої трава - 0.3 г, вівса посівного насіння - 1.0 г, калини плоди - 1.0 г, оману кореневища з коренями - 0.1 г

Показання: Гострі та хронічні запальні захворювання дихальних шляхів.

ГЕДЕЛИКС® СИРОП ВІД КАШЛЮ

Сироп, 0,8 г/100 мл по 100 мл у флаконах

5 мл сиропу містять екстракту густого листя плюща (2,2-2,9:1) 0,04 г

Показання: Симптоматичне лікування кашлю при застудних захворюваннях дихальних шляхів, хронічних запальних захворювань бронхів.

ПЕКТОСОЛ

Екстракт рідкий

100 мл екстракту містять: кореня девясилу - 27.0 г, цетрарії ісландської - 18.0 г, кореня мильнянки - 9.0 г, трави іссопа - 18.0 г, трави тім'яну - 18.0 г

Препарати, які стимулюють відхаркування

Показання: Бронхіт; різні захворювання легенів, що супроводжуються утрудненим відходженням мокротиння, кашлем; катаральна ангіна

Бактерицидний, відхаркувальний, антиспазматичний, стимулює активність війчастого епітелію дихальних шляхів та збільшує кількість секреторних виділень із слизових оболонок

Грудний збір № 1 (Species pectorales № 1)

Загальна характеристика: основні фізико-хімічні властивості: суміш білих, волокнистих шматочків кореня алтею, шматочків листямати-й-мачухи, зверху зелених, знизу – біло-повстяних, трави материнки, яка складається з темно-фіолетових квіток, зелених шматочків листків з темними крапками (під лупою) та шматочків стебел з фіолетовим відтінком.

Запах слабкий, ароматний; смак водного витягнення трохи слизистий, пряний;

Склад: листя мати-й-мачухи подрібнене (40 %), корінь алтею подрібнений (40 %) та трава материнка подрібнена (20 %).

Збір. Відхаркувальний засіб.

Листя мати-й-мачухи, яке входять до складу препарату, міститьглікозиди, сапоніни, каротиноїди, галову, яблучну і винну кислоти, сито стерин, аскорбінову кислоту, інулін, декстрани, слиз, дубильні речовини, сліди ефірної олії, мають відхаркувальний ефект, відновлюють активність війчастого епітелію трахеї табронхів, виявляють протизапальну дію. Трава материнки має відхаркувальну дію завдяки вмісту в ній ефірної олії, фенолів, тимолу, геранілацетату, карвакролута інших летких й ароматичних сполук, жирної олії, аскорбінової кислоти та дубильних речовин. Корінь алтею містить слиз, крохмаль, цукор, аспарагін, пектини, завдяки чому виявляє протизапальну, пом’якшувальну, відхаркувальну тазахисну обволікаючу дію на слизову оболонку шлунка.

Як відхаркувальний засіб призначають при запальних захворюваннях дихальних шляхів.

Для приготування настою столову ложку збору кладуть в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) холодної кип'яченої води, закривають кришкою, нагрівають у киплячій воді (на водяній бані) 15 хв, настоюють при кімнатній температурі 45 хв, проціджують. Сировину, що залишилася, віджимають у проціджений настій. Об'єм останнього доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приймають внутрішньо по 1/2 склянки (100 мл), 3 - 4 рази на добу, після їди.

2 фільтр-пакети кладуть у скляний або емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) окропу, закривають і настоюють 15 хв. Приймають внутрішньо по 1/2 склянки (100 мл), 3 - 4 рази надобу після їди.

ГРУДНИЙ ЗБІР № 2

(Species pectorales № 2)

Склад: мати-й-мачухи листя (40 %), подорожника великого листя (30 %), солодки корені (30 %) Відхаркувальний засіб.

Листя мати-й-мачухи, яке входить до складу препарату, містить глікозиди, сапоніни, каротиноїди, галову, яблучну і винну кислоти, сито стерин, аскорбінову кислоту, інулін, декстрини, слиз, дубильні речовини, сліди ефірної олії. Ці компоненти мають відхаркувальний ефект, відновлюють активність війчастого епітелію трахеї та бронхів, виявляють протизапальну дію. Листя подорожника великого містить слизоту, гіркі речовини, каротин, вітаміни С і К, фактор Т та багато лимонної кислоти. Корінь солодкимістить гліциризин, який має приторно-солодкий смак, ліквіритин, значну кількість глюкози, сахарози, пектинових речовин, завдяки чому виявляє протизапальну, пом´ якшувальну, відхаркувальну та захисну обволікаючу діюна слизову оболонку шлунка.

Показання для застосування. Препарат показаний при запальних захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба).

Спосіб застосування та дози. Для приготування настою 1 столову ложку збору кладуть в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) кип’яченої води кімнатної температури, закривають кришкою і настоюють на киплячій водяній бані 15 хвилин. Охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин і проціджують. Сировину, що залишилася, віджимають до процідженого настою. Об’єм останнього доводять перевареною водою до об’єму 200 мл. Дорослі приймають внутрішньо утеплому вигляді по ½ склянки (100 мл) 2–3 рази на добу після їди.

Дітям старше 12років – від 1 столової ложки до ¼ склянки 2–3 рази на добу після їди.

Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості та перебігу хвороби.

Перед вживанням настій збовтують.

Муколітичні препарати в лікуванні захворювань органів дихання

Для запальних захворювань респіраторного тракту характерна зміна реологічних властивостей мокротиння і зниження мукоциліарного кліренсу. Якщо перистальтичні рухи дрібних бронхів і діяльність епітелію великих бронхів та трахеї не забезпечують необхідного дренажу, розвивається кашель, фізіологічна роль якого полягає в очищенні дихальних шляхів від сторонніх речовин, що потрапили ззовні (як інфекційного, так і неінфекційного генезу) чи утворених ендогенно. Отже, кашель – це захисний рефлекс, спрямований на відновлення прохідності дихальних шляхів. Однак захисну функцію кашель може виконувати тільки при визначених реологічних властивостях мокротиння.

Очевидно, що у дітей необхідність придушення кашлю з використанням протикашлевих препаратів виникає украй рідко, застосування їх, як правило, з патофізиологічних позицій не виправдано. До протикашлевих препаратів відносять лікарські засоби центрального (наркотичні – кодеїн, діонін, морфін і ненаркотичні – глаувент, пакселадін, тусупрекс, синекод) і периферичної дії (лібексин).

Варто підкреслити, що у дітей (особливо раннього віку) кашель найчастіше обумовлений підвищеною в'язкістю бронхіального секрету, порушенням «ковзання» мокротиння по бронхіальному дереву, недостатньою активністю миготливого епітелію. Тому основною метою терапії в подібних випадках є розрідження мокротиння, зниження його адгезивності і збільшення тим самим ефективності кашлю.

Лікарські препарати, що поліпшують відкашлювання мокротиння, можна розділити на кілька груп:

- засоби, що стимулюють відхаркування;

- муколітичні (чи секретолітичнії) препарати;

- комбіновані препарати.

Засоби, що стимулюють відхаркування. Серед них виділяють рефлекторно діючі препарати і препарати резорбтивної дії. Рефлекторно діючі препарати при прийомі усередину справляють помірна подразнюючу дію на рецептори шлунка, що збуджує блювотний центр довгастого мозку, рефлекторно підсилює секрецію слинних залоз і слизових залоз бронхів. До цієї групи відносяться препарати термопсису, алтей, солодець, терпингідрат, ефірні олії й ін. Діючим початком відхаркувальних засобів рослинного походження є алкалоїди і сапоніни, що сприяють регідратації слизу за рахунок збільшення транссудації плазми, посиленню моторної функції бронхів і відхаркуванню за рахунок перистальтичних скорочень, покращенню бронхіальної провідності, підвищенню активності миготливого епітелію.

Засоби, що стимулюють відхаркування (переважно фітопрепарати) досить часто використовуються при лікуванні кашлю у дітей. Однак це не завжди виправдано. По-перше, дія цих препаратів нетривала, необхідні часті прийоми малих доз (кожні 2–3 години). По-друге, підвищення разової дози викликає нудоту і, у ряді випадків, блювоту. По-третє, лікарські засоби цієї групи можуть значно збільшити обсяг бронхіального секрету, що маленькі діти не в змозі самостійно відкашляти, що приводить до значного порушення дренажної функції легень і реінфікуванню.

До другої підгрупи відносять препарати резорбтивної дії: натрію і калію йодид, амонію хлорид, натрію гідрокарбонат і інші сольові препарати, що, всмоктуючи в шлунково-кишковому тракті, виділяються слизовою бронхів і, збільшуючи бронхіальну секрецію, розріджують мокротиння і полегшують відхаркування. Йодвміщуючі препарати також стимулюють розщеплення білків мокротиння при наявності лейкоцитарних протеаз.

Комбіновані препарати містять два і більше компонентів, деякі з них включають протикашлевий препарат (стоптуссин, гексапневмін, лорейн), бронхолітик (солутан), жарознижуючі і/чи антибактеріальні засоби (гексапневмін, лорейн). Ці препарати треба призначати тільки за суворими показниками, нерідко вони протипоказані дітям раннього віку. Крім того, у деяких комбінованих препаратах містяться протилежні по своїй дії медикаментозні засоби (варіанти порошку Звягінцевої) чи субоптимальні дози діючих речовин, що знижує їхню ефективність. Але, зрозуміло, є і цілком виправдані комбінації лікарських засобів.

Муколітичні (чи секретолітичні) препарати в переважній більшості випадків є оптимальними при лікуванні хвороб органів дихання у дітей. Муколітичні препарати (бромгексин, амброксол, ацетилцистеїн, карбоцистеїн, месна, протеолітичні ферменти й ін.) впливають на гель-фазу бронхіального секрету й ефективно розріджують мокротиння, не збільшуючи істотно її кількість. Деякі з препаратів цієї групи мають кілька лікарських форм, що забезпечують різні способи доставки лікарської речовини (оральний, інгаляційний, ендобронхіальний і ін.), що надзвичайно важливо в комплексній терапії хвороб органів дихання у дітей.

Вибір муколітичної терапії визначається характером ураження респіраторного тракту. Муколітики широко використовуються в педіатрії при лікуванні захворювань нижніх дихальних шляхів, як гострих (трахеїти, бронхіти, пневмонії), так і хронічних (хронічний бронхіт, бронхіальна астма, уроджені і спадкові бронхолегеневі захворювання, у тому числі муковісцидоз). Призначення муколітиків показане і при хворобах Лор-органів, що супроводжуються виділенням слизуватого і слизово-гнійного секрету (риніти, синусити).

З іншого боку, істотне значення мають вікові особливості реагування дихальних шляхів на інфекційно-запальний чи алергійний процес. Зокрема, у неонатальному періоді висока частота, затяжний і ускладнений перебіг респіраторної патології обумовлені анатомо-фізіологічними особливостями немовляти. Одним із причинних факторів може виявитися дефіцит утворення сурфактанту, у т.ч. якісний його дефіцит. Крім того, відсутність кашльового рефлексу у дітей перших днів і тижнів життя досить часто вимагає примусового відсмоктування слизу з верхніх і нижніх дихальних шляхів, що може привести до травмування й інфікування слизових. Особливістю фізіологічних реакцій дітей перших трьох років життя є виражена гіперпродукція і підвищення в'язкості слизу в сполученні з набряком слизової бронхів, що вдруге порушує мукоциліарний транспорт, викликає обструкцію бронхів, сприяє розвитку інфекційного запалення. Таким чином, при проведенні комплексно 444c24e ї терапії у дітей з респіраторною патологією необхідно враховувати вік дитини. Муколітики, безумовно, найчастіше є препаратами вибору у дітей перших трьох років життя.

У той же час механізм дії окремих представників цієї групи різний, тому муколітики мають різну ефективність.

Протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, РНК-аза) зменшують як в'язкість, так і еластичність мокротиння, володіють протинабряковою і протизапальною дією. Однак ці препарати практично не застосовуються в пульмонології, тому що можуть спровокувати бронхоспазм, кровохаркання, алергійні реакції. Виключення складає рекомбинантна α-ДНК-аза, яку призначають хворим з муковісцидозом.

Ацетилцистеїн є активним муколітичним препаратом. Механізм його дії заснований на розриві дисульфідних зв'язків кислих мукополісахаридів мокротиння, що сприяє зменшенню в'язкості слизу. Препарат також сприяє розрідженню гною. Крім того, цей препарат сприяє синтезу глутатіону – головної антиокисної системи організму, що підвищує захист клітин від впливу вільно-радикального окислювання. Препарат ефективний при прийомі усередину, при ендобронхіальному введенні і при паралельному уведенні. Інгаляційні форми в даний час не використовуються, тому що мають запах сірководню. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із бронхообструктивним синдромом, тому що в 30% випадків відзначається посилення бронхоспазму. Показання до застосування ацетилцистеїну – гострі, рецидивуючі і хронічні захворювання респіраторного тракту, що супроводжуються утворенням густого мокротиння. Ацетилцистеїн призначають 2–3 рази в добу, дітям до 5 років 100 мг на прийом, старше 5 років – по 200 мг. Тривалість курсу залежить від характеру і перебігу захворювання і складає при гострих бронхітах і трахеобронхітах від 3 до 14 днів, при хронічних захворюваннях – 2–3 тижні. При необхідності курси лікування можуть бути повторені. При проведенні бронхоскопії можливе використання 10% розчину ацетилцистеїну по 2–5 мл, парентерально застосовують 3% розчин.

Бромгексин – похідне алкалоїду візину, володіє муколітичною, мукокінетичною і відхаркувальною дією. Муколітичний ефект пов'язаний з деполімеризацією кислих полісахаридів і стимуляцією секреторних кліток слизової бронхів, що виробляють секрет, який містить нейтральні полісахариди. У результаті деполімеризації мукопротеїнових і мукополісахаридних волокон відбувається зменшення в'язкості мокротиння. Препарат має і слабку протикашльову дію. Практично всі дослідники відзначають більш слабкий фармакологічний ефект бромгексина в порівнянні з препаратом нового покоління, що є активним метаболітом бромгексина – амброксолом. Застосовують бромгексин при гострих і хронічних бронхітах, гострій пневмонії, хронічних бронхообструктивних захворюваннях. Дітям від 3 до 5 років призначають по 4 мг 3 рази в день, від 6 до 12 років – по 8 мг, підліткам по 12 мг 3 рази в добу.

Амброксол відноситься до муколітичних препаратів нового покоління, є метаболітом бромгексину і дає більш виражений відхаркувальний ефект. У педіатричній практиці в комплексній терапії органів дихання переважніше використовувати препарати амброксолу, що мають кілька лікарських форм: таблетки, сироп, розчини для інгаляцій, для прийому усередину, для ін'єкцій і ендобронхіального введення. Амброксол впливає на синтез бронхіального секрету, виділюваного клітками слизової оболонки бронхів. Секрет розріджується шляхом розщеплення кислих мукополісахаридів і дезоксирибонуклеїнових кислот, одночасно поліпшується виділення секрету. Важливою особливістю амброксолу є його здатність збільшувати вміст сурфактанту в легенях, блокуючи розпад і підсилюючи його синтез і секрецію в альвеолярних пневмоцитах. Сурфактант - найважливіший фактор, що підтримує поверхневий натяг в альвеолах і поліпшуючих розтяжність легень. Будучи гідрофобним прикордонним шаром, сурфактант полегшує обмін неполярних газів, справляє протинабрякову дію на мембрани альвеол. Він бере участь у забезпеченні транспорту чужорідних часток з альвеол до бронхіального відділу, де починається мукоциліарний транспорт. Впливаючи на сурфактант, амброксол опосередковано підвищує мукоциліарний транспорт і в сукупності з посиленням секреції глікопротеїдів (мукокінетична дія), зумовлює виражений відхаркувальний ефект. Є відомості про стимуляцію синтезу сурфактанту у плоду, якщо амброксол приймає мати. Амброксол не провокує бронхообструкцію. Дані літератури свідчать про протизапальний і імуномоделюючий ефект амброксолу. Препарат підсилює місцевий імунітет, активуючи тканинні макрофаги і підвищуючи продукцію секреторного ІgА.

РЕКОМЕНДОВАНІ ЗБОРИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ:

Збір № 1 (при запаленні горла)

Лепеха болотний (кореневище) 10г

Кропива дводомна (листя) 10г

Ромашка лікарська (квіти) 20г

Сосна звичайна (нирки) 20г

Шавлія лікарський (листя) 10г

1 ст. ложка сировини на 1 склянку води, кип'ятити 1 хв, настояти 1 годину, процідити, полоскати рот теплим відваром, тримати відвар в роті по 5-10 хв 5-6 разів на добу.

Збір № 2 (при кашлю)

Алтей (корінь) - 1 частина

Чебрець (трава) - 1 частина

2 столові ложки суміші залити 1 склянкою окропу, настоювати 30 хв, процідити. Приймати в теплому вигляді по 1/3 склянки 3 рази на день після їди. Застосовують при коклюші.

Збір № 3 (при кашлю)

осянка (трава) - 1 частина

Фіалка триколірна (трава) - 1 частина

Подорожник великий (листя) - 1 частина

Фенхель (плоди) -1 частина

1 столову ложку суміші залити 2 склянками окропу, настоювати 30 хв, після охолодження процідити. Приймати в теплому вигляді по 1/4 склянки 3-4 рази на день. Застосовують при коклюші.

Збір № 4

Аніс (плоди) - 2 частини

Валеріана (коріння) - 1 частина

Материнка (трава) - 4 частини

Звіробій (трава) - 2 частини

Кипрей (трава) - 2 частини

Льон (насіння) - 2 частини

Мати-й-мачуха (листя) - 3 частини

М'ята (лист) - 2 частини

Вільха сіра (супліддя) - 2 частини

Грицики (трава) - 1 частина

Первоцвіт (трава) - 2 частини

Подорожник великий (листки) - 3 частини

Пирій (кореневище) - 2 частини

епешок (трава) - 3 частини

Смородина (листки) - 1 частина

Сосна (бруньки) - 2 частини

Кріп городній (плоди) - 1 частина

Хвощ (трава) - 3 частини

ЗБОРИ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН, ЩО ЇХ РЕКОМЕНДУЮТЬ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Евкаліпт прутоподібний (лист) — 15 г, шавлія лікарська (листя) — 20 г, ромашка лікарська (квітки) — 10 г, м’ята перцева (трава) — 10 г, сосна звичайна (бруньки) — 15 г, оман високий (корені) — 20 г, чебрець звичайний (трава) — 10 г.
Застосовувати для приготування інгаляційної суміші при ларингітах, трахеїтах, ангінах, тонзилітах.

Дуб звичайний (кора) — 70 г, липа серцеподібна (квітки) — 30 г.
Застосовувати як настій для полоскання порожнини рота й горла при запальних процесах.

Липа серцеподібна (квітки) — 40 г, ромашка лікарська (квітки) — 60 г.
Показання ті самі.

Дуб звичайний (кора) — 50 г, материнка звичайна (трава) — 40 г, алтей лікарський (корінь) — 10 г.
Показання ті самі.

Шавлія лікарська (листя) — 35 г, алтей лікарський (корінь) — 30 г, бузина чорна (квітки) — 35 г.
Показання ті самі.

Алтей лікарський (корінь) — 40 г, солодець голий (корінь) — 25 г, мати-й-мачуха звичайна (листя) — 20 г, фенхель звичайний (плоди) — 15 г.
Пити теплий настій або відвар по 1/3-1/4 склянки 3-5 разів на день при гострому і хронічному бронхіті, емфіземі легень, пневмонії.

Мати-й-мачуха (листя) — 10 г, подорожник великий (листя) — 20 г, хвощ польовий (трава) — 30 г, первоцвіт весняний (примула) (квітки) — 40 г. Показання і доза ті самі.
Мати-й-мачуха звичайна (листя) — 20 г, подорожник великий (листя) — 30 г, солодець голий (корінь) — 30 г, фіалка триколірна (трава) — 20 г.
Приймати теплий настій по 1/3-1/4 склянки перед їдою 3 рази на день при кашлі, трахеобронхіті, хронічному бронхіті, гострому бронхіті.

Багно болотне (трава) — 10 г, мати-й-мачуха (листя) — 10 г, фіалка триколірна (трава) — 10 г, подорожник великий (листя) — 10 г, ромашка лікарська (квітки) — 10 г, первоцвіт весняний (трава і корені) — 10 г, аніс звичайний (плоди) — 10 г, алтей лікарський (корені) — 20 г, солодець голий (корені) — 10 г.
Приймати по 1/3 склянки настою чи відвару 3 рази на день після їди при сухих бронхітах.

Оман високий (корені) — 10 г, аніс звичайний (плоди) — 10 г, соснові бруньки — 15 г, календула (квітки) — 10 г, шавлія лікарська (листя) — 10 г, м’ята перцева (трава) — 10 г, мати-й-мачуха (трава) — 10 г, фіалка триколірна (трава) — 10 г, евкаліпт прутоподібний (лист) — 15 г.
Приймати настій або відвар по 1/3-1/4 склянки 3 рази на день після їди при вологих бронхітах.

Багно болотне (трава) — 10 г, мати-й-мачуха (листя) — 10 г, фіалка триколірна (трава) — 10 г, ромашка лікарська (квітки) — 10 г, календула лікарська (квітки) — 10 г, солодець голий (корені) — 10 г, оман високий (корені) — 10 г, м’ята перцева (трава) — 10 г, подорожник великий (листя) — 10 г.
Пити по 1/3-1/4 склянки настою 3 рази на день при бронхіальній астмі.

Шавлія лікарська (трава) — 20 г, тирлич звичайний (трава) — 15 г, ромашка лікарська (квітки) — 15 г, синюха блакитна (корені) — 15 г, аніс звичайний (плоди) — 15 г, мати-й-мачуха звичайна (листя) — 10 г, календула лікарська (квітки) — 10 г.
Вживати настій по 1/3-1/4 склянки 3-5 разів на день після їди при бронхобронхіоліті.

Істод сибірський (корені) — 15 г, мати-й-мачуха (листя) — 15 г, первоцвіт весняний (трава) — 10 г, аніс звичайний (плоди) — 15 г, м’ята перцева (трава) — 15 г, ромашка лікарська (квітки) — 10 г, подорожник великий (листя) — 20 г.
Пити по 1/3-1/4 склянки настою або відвару 3-4 рази на день після їди яквідхаркувальний i протизапальний засіб.

Первоцвіт весняний (трава і корені) — 10 г, оман високий (корені) — 10 г, шавлія лікарська (листя) — 10 г, соснові бруньки — 10 г, м’ята перцева (трава) — 10 г, календула лікарська (квітки) — 10 г, подорожник великий (листя) — 10 г, солодець голий (корінь) — 10 г, звіробій продірявлений (трава) — 10 г, тирлич звичайний (трава) — 10 г. Приймати по 1/3 склянки настою 3-5 разів на день після їди при ГРЗ.

Малина звичайна (ягоди) — 15 г, липа серцеподібна (квітки) — 15 г, череда трироздільна (трава) — 15 г, материнка звичайна (трава) — 15 г, первоцвіт весняний (трава і корені) — 10 г, лопух великий (корені) — 20 г, бузина чорна (квітки) — 10 г. Пити по 1/3-1/2 склянки настою 3-4 рази на день після їди гарячим як жарознижувальний і потогінний засіб.

Багно болотне (трава) — 20 г, тирлич звичайний (трава) — 20 г, мати-й-мачуха (листя) — 10 г, ромашка лікарська (квітки) — 10 г, солодець голий (корені) — 20 г, алтей лікарський (корені) — 20 г. Вживати настій або відвар по 1/4-1/3 склянки 3-5 разів на день після їди якпротикашлевий засіб.

Алтей лікарський (корені) — 50 г, тирлич звичайний (трава) — 50 г. Пити настій по 1/3-1/4 склянки 3 рази на день при бронхіальній астмі, коклюші, бронхітах.

Сосна звичайна (бруньки) — 40 г, подорожник великий (листя) — 30 г, мати-й-мачуха звичайна (листя) — 30 г. Приймати теплий настій по 1/3-1/4 склянки 3 рази на день при бронхіальній астмі, коклюші, захворюваннях бронхів.

Аніс звичайний (плоди) — 30 г, фенхель звичайний (плоди) — 30 г, лляне насіння — 20 г, тирлич звичайний (трава) — 20 г.
Показання і доза ті самі.

Алтей лікарський (корінь) — 40 г, мати-й-мачуха звичайна (листя) — 40 г, материнка звичайна (трава) — 20 г.
Пити теплий настій по 1/2 склянки 3-4 рази на день при захворюваннях органів дихання.

Подорожник великий (листя) — 30 г, солодець голий (корінь) — 30 г, мати-й-мачуха звичайна (листя) — 40 г.
Приймати по 1/2 склянки настою через кожні 3 години при захворюваннях органів дихання.

Алтей лікарський (корінь) — 40 г, солодець голий (корінь) — 40 г, фенхель звичайний (плоди) — 20 г.
Показання і доза ті самі.

Шавлія лікарська (листя) — 20 г, аніс звичайний (плоди) — 20 г, сосна звичайна (бруньки) — 20 г, алтей лікарський (корінь) — 20 г, солодець голий (корінь) — 20 г.
Показання і доза ті самі.

Мати-й-мачуха звичайна (листя) — 25 г, аніс звичайний (плоди) — 25 г, алтей лікарський (корінь) — 25 г, солодець голий (корінь) — 25 г.
Показання і доза ті самі.

Алтей лікарський (корінь) — 40 г, солодець голий (корінь) — 30 г, оман високий (корінь) — 30 г. Приймати по 1/4 склянки настою через кожні 3 години при захворюваннях органів дихання.

Аніс звичайний (плоди) — 20 г, алтей лікарський (корінь) — 40 г, солодець голий (корінь) — 40 г.
Показання і доза ті самі.