ВИРОБНИЦТВО М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ. СУПОЗИТОРІЇ

СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО МАЗЕЙ

Мазі повинні мати певні структурно-механічні (реологічні) характеристики: еластичність, пластичність, в'язкість, періоди релаксації. Фармакологічний ефект мазей значною мірою залежить від їхніх структурно-механічних властивостей, які є критерієм визначення якості мазей як під час виробництва, так і в процесі зберігання.

М'яка консистенція мазей забезпечує зручність їх застосування через нанесення на шкіру, слизові оболонки і вивільнення з них лікарських речовин. Оптимальна дисперсність лікарських речовин і рівномірний розподіл їх у мазі забезпечують необхідний фармакологічний ефект і гарантують незмінність її складу при застосуванні і зберіганні.

На характер і силу дії мазі істотно впливає тип дисперсної системи. Мазі-розчини та емульсійні можуть виявляти як місцеву, так і резорбтивну дію, тоді як суспензійні мазі виявляють переважно місцеву дію.

ВИМОГИ ДО МАЗЕВИХ ОСНОВ

Мазева основа є носієм лікарських речовин і забезпечує об'єм і потрібні фізико-технологічні властивості мазі.

Вибір основи залежить від фізико-хімічних властивостей введених, до них лікарських речовин і характеру дії мазі. Основа, яка б забезпечувала максимальний терапевтичний ефект мазі, повинна відповідати таким вимогам:

ü мати необхідні структурно-механічні властивості;

ü мати необхідну абсорбційну здатність;

ü не змінюватися під дією чинників зовнішнього середовища і не вступати в реакцію із введеними до неї лікарськими речовинами;

ü мати хімічну стійкість;

ü бути фармакологічно індиферентною, не повинна чинити подразливої та сенсибілізувальної дії, сприяти зберіганню початкового значення рН шкіри або слизової оболонки;

ü не піддаватися мікробній контамінації; -

ü властивості основи повинні відповідати призначенню мазі.

Нині як основи для мазей використовують значну кількість різних компонентів, інколи — окремих-речовин. Вони є, як правило складними фізико-хімічними системами. Великий асортимент і різноманітність властивостей основ для мазей визначає необхідність їх класифікації.

КЛАСИФІКАЦІЯ МАЗЕВИХ ОСНОВ

Найбільш прогресивною класифікацією мазевих основ є система, яка враховує здатність основи поглинати рідину, що узгоджується з технологічними принципами виготовлення мазей.

За цією класифікацією мазеві основи поділяють на чотири групи: гідрофобні, абсорбційні, водозмивні, водорозчинні. До гідрофобних основ належать індивідуальні речовини і їхні суміші з яскраво виявленими гідрофобними властивостями (вазелін, петролатум, тваринні жири, рослинні і мінеральні олії).

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЙННЯ МАЗЕЙ НА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

В умовах заводського виробництва мазей використовують різноманітний асортимент основ і складне спеціальне обладнання. У технології мазей дуже важливими є такі чинники: ступінь дисперсності лікарських речовин, Спосіб уведений лікарських речовин в основу, час, швидкість і порядок змішування компонентів, температурний режим та інші параметри. Вони впливають на консистенцію, реологічні властивості, однорідність, стабільність під час зберігання і фармакотерапевтичну ефективність мазей.

Технологічний процес виробництва мазей на хіміко-фармацевтичних підприємствах складається з таких основних стадій:

— санітарна обробка виробничих приміщень;

— підготовка сировини і матеріалів (лікарських речовин, основи, тари, упаковки та ін.);

— уведення лікарських речовин в основу;

— гомогенізація мазей

— стандартизація готового продукту;

— фасування, маркування та упаковування готової продукції.

Залежно від складності рецептури мазей і фізико-хімічних властивостей компонентів, що входять до їх складу, до технологічної схеми виробництва можуть входити різні операції. Усі стадії та операції суворо контролюються згідно з технологічним регламентом від початку і до кінця виробничого циклу.

Стадія «Санітарна обробка виробничих приміщень» спрямована на забезпечення випуску високоякісного готового продукту, на попередження мікробної контамінації під час виробництва, зберігання і транспортування, на створення безпечних умов праці та охорони здоров'я працівників.

Підготування основи включає операції розчинення або сплавлення її компонентів із наступним видаленням механічних домішок методом фільтрування.

Компоненти основи, які плавляться (вазелін, ланолін, віск, емульгатор № 1, 2 емульсійні воски, та інші), розплавляють у електрокотлах марок ЕК-І0, ЕК-60, або в котлах із паровими оболонками марок ПК-125 і ПІС-250. За формою вони можуть бути циліндричним» або сферичними, а для зливання розплавленої маси їх конструюють перекидними або обладнують зливальними кранами.

Мазеві котли виготовляють з міді або чавуну. Вони входять у групу допоміжного обладнання виробництва. '

Розплавлення основи здійснюється спеціальною паровою «голкою» або паровим змійовиком.

Розплавлену основу трубопроводом, що обігрівається, переводять у реактор для приготування мазі. Для перекачування розплавленої основи використовують різні типи насосів. Найбільш доцільно використовувати шестеренчасті насоси, оскільки вони надійно працюють у в'язких середовищах.

До стадії «Підготування лікарських речовин входить здрібнювання, просіювання, якщо лікарські речовини входять до складу мазі за типом суспензії; розчинення у воді або в компонентах мазевої основи, якщо це мазь-емульсія або мазь-розчин

Стадія Уведення лікарських речовин в основу може включати додавання твердих речовин до основи (мазь-суспензія) або розчинення речовин в основі (мазі-розчин). Якщо мазі комбіновані, можуть здійснюватися і той і- інші процеси. Для введення лікарських речовий в основу використовують мазеві котли або реактори. Котли і реактори обладнані потужними мішалками, пристосованими для роботи у в'язких середовищах (якірні, грабельні або планетарні).

Реактор призначений для змішування густих компонентів. Він має корпус 2, кришку 1 із вмонтованим в неї завантажувальним бункером оглядове вікно, клапани, штуцери і патрубки для введення різних компонентів. Кришка корпусу за допомогою траверси 9. і гідравлічних опор в може підніматися і опускатися. Усередині корпусу розташовується якірна мішалка 7 з лопатками 4, що відповідають профілю корпусу. Мішалки 7 і 4 обертаються в протилежні сторони за допомогою гідродвигунів 11 і співвісних валів 3, Крім цього,,у крр-пусі реактора змонтовано і турбінну мішалку 5, що обертається за допомогою електродвигуна 10 Наявність трьох мішалок забезпечує якісне перемішування компонентів мазі. Завантаження реактора здійснюється через паровий клапан 6, його корпус має оболонку для підведення гарячої або холодної води.

Для змішування і лікарських речовин використовують тістомісильні машини типу ТММ-1М, які мають змінний котел, що підкочується, і змішувальний важіль із лопатями. Котел приводиться до руху електродвигуном.

Однак з допомогою тільки мішалок не можна домогтися не обхідної дисперсності суспензійних мазей. Тому мазі під час їх виробництва піддають гомогенізації, для чого використовують мазетерки різних типів (дискова, валкова, жорнова).

Дискова мазетерка складається з двох дисків розташованих горизонтально, один під одним. Обертається нижній диск верхній нерухомо скріплений з лійкою, в яку подається мазь. У лійці є мішалка або скребки, що сприяють рухові мазі. На дисках є насічки. Мазь надходить у просвіт між дисками в центр, розтирається і одночасно переміщується до країв, з яких знімається скребками в приймач. Ступінь гомогенізації регулюється відстанню між дисками. Продуктивність дискової мазетерки складає 50—60 кг мазі за годину.

Валкова мазетерка складається з двох або трьох паралельно і горизонтально розташованих валків з гладкою поверхнею, які обертаються. Вони можуть виготовлятися з фосфору, базальту або металу. Для створення оптимальної температури мазі, що надходить у валки, їх виготовляють пустотілими, для того щоб у разі необхідності всередину можна було подавати теплу воду. При роботі валки обертаються з різною швидкістю (останній, крім того, робить коливальні рухи). Диференціацію швидкостей обертання валків забезпечують спеціальні шестерні.

Мазь поміщають у бункер з нього вона самоплинно надходить на валки, зазор між якими регулюється. З третього валка мазь надходить по напрямних жолобах 3 у приймач: фасувальної машини. Різна швидкість обертання валків забезпечує перехід мазі з одного валка на іншій.

Проведено скринінгові дослідження протизапальної та репаративної дії різних за складом варіантів мазі "Мірамеф". Визначено оптимальний склад препарату, який включає 1 % мефенамової кислоти, 0,5 % мірамістину, 2,5 % декспантенола та 3 % димексиду. Показано, що комбінована основа (суміш ПЕО-400 та ПЕО-1500 і пропіленгліколя) забезпечує помірну осмотичну (170 %) та виражену антиексудативну дію мазі "Мірамеф". На моделях алергічних контактних дерматитів, викликаних біхроматом калію та 2,4-динітрохлорбензолом, виявлено виражений лікувальний ефект мазі "Мірамеф", який забезпечується синергізмом фармакологічної дії мефенамової кислоти, диметилсульфоксиду та мазевої основи. Встановлено, що за вираженістю протизапальної та протиалергічної дії мазь "Мірамеф" не поступається активності глюкокортикоїдної мазі "Тридерм" і значно перевершує активність протизапальної мазі "Мефенат". На підставі вивчення ранозагоювальної дії мазі "Мірамеф" на моделях раневого процесу різної етіології встановлено, що завдяки оптимально підібраному комплексному складу мазь "Мірамеф" є ефективнішою, ніж відомі однокомпонентні препарати - протизапальна мазь "Мефенат", антибактеріальні засоби "Нітацид", мазь мірамістинова та ранозагоювальні мазі - метилурацилова, мірамістинова та "Бепантен". Проведено вивчення антиміробних властивостей мазі "Мірамеф" методом дифузії в агар і встановлено широкий спектр активності препарату по відношенню до збудників гнійно-септичної раневої інфекції: Staphylococcus aureus, Esherichia coli, Bacillus subtillis, Proteus mirabillis, Pseudomonas aeruginosa та Candida albicans. Останні підтверджено за умов in vivo на моделях кандідозної інфекції і на моделі гнійної рани, інфікованої сумішшю грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів - стафілокока та синегнійної палички. На підставі результатів токсикологічних досліджень встановлено, що мазь "Мірамеф" за нашкірного та внутрішньошлункового застосування є досить нешкідливою, не проявляє місцевоподразливої та алергізувальної дії

СТАНДАРТИЗАЦІЯ МАЗЕЙ.

Мазі стандартизують за якісним і кількісним вмістом лікарських речовин (визначення істинності)

ФАСУВАННЯ І УПАКОВУВАННЯ МАЗЕЙ

Упаковування мазей проводять в ємкості з різних матеріалів. Мазі, що містять водну, фазу або леткі компоненти, упаковують у посудини, які запобігають їх випаровуванню. Для упакування мазей часто використовуються банки скляні, порцелянові, із полімерних матеріалів (полістирол) об'ємом 10, 20, ЗО, 50 ,і 100 мл які закриваються кришками, що загвинчуються.

Мазі фасують за допомогою шнекових і поршневих дозувальних машин. Шнекова самодозувальна машина складається з бункера, що заповнюється маззю, і шнеки, який подає мазь через кран до мундштука. Через певні проміжки часу кран закривається, і мазь із мундштуків виштовхується в баночку або тубу. Фасовка здійснюється за часом закриття і відкриття крана. Банки з розфасованою маззю закривають кришками

Найбільш зручною і сучасною упаковкою для мазей є туби, виготовлені з металу або полімерних матеріалів. Туба є найбільш гігієнічною і зручною, упаковкою; на неї можна наносити поділки, що забезпечують дозування мазі, до неї можуть додаватися: насадки (аплікатори) з пластмаси, які дають змогу уводити мазь у порожнини і т. ін. Для металевих туб використовують алюміній марок А6 і А7. їхню внутрішню поверхню вкривають лаком (ФД-559), а зовнішню - емалевою фарбою, на яку потім наносять маркування

Як полімерні матеріали для виготовлення туб використовують поліетилен низького і високого тиску, поліпропілен, полівінілхлорид

Для герметизації отвір туби закривають суцільною тонкою алюмінієвою плівкою, зверху нагвинчується конічний бушон. Бушон має гострий шип, яким проколюють отвір туби при використанні.

Для наповнення туб використовують тубонаповнювальні машини лінійного і карусельного типу.

ЗБЕРІГАННЯ

Мазі, незалежно від типу упаковки, повинні зберігатися в прохолодному, захищеному від світла місці. Мазі, що містять дубильні речовини, йод, ртуть, не повинні контактувати з металевими предметами.

Емульсійні мазі і мазі на емульсійних основах повинні зберігатися в заповнених до краю посудинах (щоб уникнути випаровування водної фази) і при температурі, не нижчій за нуль і мазі на жирових основах зберігають при знижених температурах, щоб уникнути їх згіркнення. У таких самих умовах потрібно зберігати мазі, що містять термолабільні речовини і мазі-суспензії:

ПРОМИСЛОВЕ ВИРОБНИЦТВО СУПОЗИТОРІЇВ.

Супозиторії — тверді однодозові лікарські засоби. Форма, об'єм і консистенція супозиторіїв мають відповідати ректальному застосуванню. Вони містять одну або більше діючих речовин, диспергованих або розчинених у простій або складній основі, яка може розчинятися або диспергуватися у воді чи плавитися при температурі тіла.

Розрізняють супозиторії ректальні (свічки), вагінальні і палички.

Лікарські засоби для ректального застосування можуть бути класифіковані як:

— ректальні супозиторії;

— ректальні капсули;

— ректальні розчини і суспензії;

— порошки і Таблетки для приготування ректальних розчинів або суспензій;

— м'які лікарські засоби для ректального застосування;

— ректальні піни;

— ректальні тампони.

Ректальні супозиторії (Suppositoria rectalia) призначені для введення в пряму кишку.

Вагінальні супозиторії (Suppositoria vaginalia) використовують для введення в піхву.

Палички (Bacilli) призначені для введення в сечовипускальний канал, канал шийки матки, носові і ранові ходи, слуховий отвір.

Загальна властивість супозиторіїв — їх здатність при кімнатній температурі знаходитися в стані твердих тіл, а при температурі тіла перетворюватися в рідину. Ця властивість має важливе значення при медичному застосуванні таких лікарських форм. Твердість супозиторіїв дає можливість перебороти рефлекторний опір м'язів і тканин, а рідка консистенція в порожнинах тіла — рівномірно розподілити по слизовій оболонці лікарські речовини, що можуть справляти на організм як місцеву (локальну), так і резорбтивну (системну) дію.

За останні роки збільшився промисловий випуск таких лікарських форм, зумовлений значними їх перевагами перед іншими формами. Супозиторії можна застосовувати під час швидкої невідкладної допомоги, тому що їхній фармакологічний ефект виявляється значно раніше, ніж у пероральних лікарських формах. Це пов'язано зі швидким усмоктуванням ліків у товстому кишечнику і проникненням їх у кров, минаючи печінку через середні та нижні гемороїдальні вени. За тривалістю дії супозиторії наближаються до ін'єкційних препаратів, але їх-введення не порушує цілісність шкірного покриву. Крім того, ректальне застосування ліків дуже часто дає можливість знизити одноразову дозу за рахунок пролонгованого вивільнення їх із супозиторіїв. Багато ліків при пероральному введенні інактивуються ферментами травних соків, виявляють несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт і печінку цих недоліків позбавлені ректальні лікарські форми.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВ І ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИЙ

З погляду фізико-хімічної науки супозиторії розглядають як дисперсні системи, що складаються з дисперсійного середовища, представленого основою, і дисперсної фази, роль якої виконують лікарські речовини. Залежно від властивостей лікарських речовин супозиторії можуть створювати різні дисперсні системи. ,

Гомогенні системи утворюються в тих випадках, коли лікарська речовина розчиняється в основі, а гетерогенні системи — якщо лікарські речовини вводяться в основу за типом емульсії або суспензії,

У структурі супозиторіїв, розрізнюють основні (лікарські речовини) і допоміжні (носії або основа) компоненти. До супозиторних основ висувається низка вимог:

— вони повинні зберігати достатню твердість при кімнатній температурі

— температура плавлення або розчинення має бути близькою до температури людського тіла;

— не повинні подразнювати слизову оболонку прямої кишки та викликати інші небажані дії, тобто повинні бути фізіологічне індиферентними;

— не повинні перешкоджати вивільненню і терапевтичній дії лікарської речовини;

— не повинні взаємодіяти з лікарськими речовинами, які вводять у супозиторну масу.

Із зазначеними загальними вимогами тісно пов'язані і технологічні вимоги до основ. До них відносяться:

— хімічна і фізична стабільність основи в процесі виготовлення і зберігання супозиторіїв;

— здатність легко формуватися і зберігати необхідну твердість при введенні;

— спроможність емульгувати необхідну кількість розчинів;

— мати певну пластичність, в'язкість, час повної деформації, тобто певні структурно-механічні властивості.

Цим вимогам задовольняють ліпофільні і гідрофільні основи, які застосовуються у фармацевтичній промисловості різних країн.

Ліпофільні основи. Як супозиторні основи ДФУ пропонує використовувати масло какао, його сплави з парафіном і гідрогенізованими жирами, рослинні і тваринні гідрогенізовані жири, твердий жир, ланоль, сплави гідрогенізованих жирів із воском, твердим парафіном та інші основи, дозволені до медичного застосування.

Ліофільні основи мають відповідати таким вимогам:

— швидко плавитися в прямій кишці;

— температура плавлення не повинна перевищувати 37 °С;

— мати достатню твердість і невеликий інтервал між температурою плавлення та застигання;

— мати достатню в'язкість;

— добре поглинати рідини;

— бути стабільними при зберіганні.

З відомих зарубіжних ліпофільних основ особливо цікаві основи вітепсол, естаринум, лазупол.

Гідрофільні основи. Гідрофільні основи повинні відповідати вимогам

— швидко і повністю розчинятися в виділеннях слизових оболонок;

— не подразнювати слизові оболонки;

— змішуватися з гідрофобними лікарськими речовинами або поглинати їх;

— бути хімічно та фармакологічно індиферентними.

Сучасні гідрофільні основи представлені головним чином поліетиленгліколями — конденсованими полімерами етиленоксиду і води. Вітчизняною промисловістю випускаються поліетиленгліколі, що розрізняються молекулярною масою — ПЕГ-400, -1500, 42000,-4000,-6000.

СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ СУПОЗИТОРІЇВ У ПРОМИСЛОВИХ УМОВАХ. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Супозиторії у промисловому виробництві виготовляють двома методами — виливанням розплавленої маси у форми і пресуванням на спеціальному обладнанні.

Метод виливання. Промислове виробництво супозиторіїв цим способом проводиться найчастіше за технологічною схемою, яка складається з таких стадій:

1) приготування основи;

2) підготовка лікарських речовин і одержання концентрату;

3) введення лікарських речовин в основу;

4) формування (і упаковка) супозиторіїв;

5) пакування супозиторіїв.

Спочатку готують до роботи реактори, різноманітні ємкості, збірники, насоси та інше обладнання шляхом ретельної обробки гарячою парою, водою з мийними засобами, ополіскуванням і сушінням. Проводять санітарну обробку приміщень і підготовку робочого персоналу.

Приготування основи. Спочатку зважують компоненти основи. У реакторі з нержавіючої сталі з паровою оболонкою і мішалкою сплавляють компоненти основи при температурі—60-70 °С і перемішуванні протягом 40 хв. Основу фільтрують через друк-фільтр, використовуючи латунну сітку або бельтинг, і аналізують за температурою плавлення, застигання і часом повної деформації і передають в апаратне відділення,

Потім основу за допомогою стиснутого повітря подають у реактор, в якому готується супозиторна маса. Після цього в масу вводять лікарські речовини.

Введення лікарських речовин в основу. Лікарські речовини вводять в основу у вигляді водних розчинів (водорозчинні), жирових розчинів (жиророзчинні) або суспензій розтертих порошків в основах (нерозчинні у воді і жирах). Отримані розчини або суспензії називають концентратами.

Водорозчинні компоненти розчиняють у воді, нагрітій до 45 °С, жиророзчинні — у частині розплавленої жирової основи. Отримані концентрати фільтрують через бязь, а потім змішують із залишком основи.

Речовини, нерозчинні у воді та основі, вводять у вигляді суспензії. Попередньо подрібнені лікарські речовини змішують у реакторі з рівною або полуторною кількістю основи, нагрітої до температури 40—50 °С. Отриманий концентрат охолоджують і розмелюють на колоїдних млинах або для термолабільних речовин — за допомогою тривалкових мазетерок. Крім того, для одержання якісних суспензій можуть використовуватися роторно-пульсаційні апарати, ротаційно-зубчасті насоси та інше обладнання. Час розтирання концентрату триває від 2 до 4 год для одержання необхідного ступеня дисперсності лікарської речовини, який уводять в основу за типом суспензії.

Готовий концентрат за допомогою насоса (через шланг із капроновим ситом) зливається в реактор (із турбінною або якірною мішалкою) для змішування із залишком основи. Операція приготування супозиторної маси проводиться при постійному перемішуванні і температурі 45—50 °С. Після позитивного аналізу (однорідність змішування компонентів, температура застигання і плавлення, час повної деформації) маса подається на стадію виливання супозиторіїв.

Потім супозиторії формують та упаковують.

Для виливання супозиторіїв використовуються лінії типу «Sarong 200 S» (із безпосереднім дозуванням маси у сформовані комірки з полівінілхлоридної плівки з подальшою укладкою продукції в пачки.

З двох рулонів подаються по одній вертикально поставленій стрічці алюмінієвої фольги або полівінілхлоридної плівки. Обидві стрічки спочатку проходять роздільно і у різальному блоці розрізаються у вертикальному напрямі, щоб виконати бездоганне формування. Обидві стрічки формуються (чеканяться) у чашеподібні половинки, які надалі з'єднуються в комплектну форму та термозварюються. При цьому зверху кожної форми залишається відкритим наповнювальний отвір, через який наповнювальна голка вливає розплавлену супозиторну масу. Таким чином, сформована з фольги упаковка одночасно служить ливарною формою. Наповнювальна двостінна ємкість містить майже 30 л маси. Необхідна температура маси підтримується постійно за допомогою водяного обігріву при безперервно діючій мішалці. Дозування проводиться за допомогою насоса. На наступній позиції упаковка герметичне закривається і оснащується між окремо звареними супозиторіями додатковими поперечними ребрами жорсткості (холодне стиснення). Далі від стрічки нарізають смужки за певною кількістю супозиторіїв Відрізана смужка надходить на охолоджувальну ділянку, після проходження якої утворюється готова упаковка. Зовнішня поверхня фольги (товщина 40 мкм) покрита розтягнутою поліпропіленовою плівкою (12,5 мкм), а внутрішня — полірована під зварювання при нагріванні або нашарована поліетиленом високого тиску масою 20г/м².

Продуктивність лінії 16 000—20 000 штук за годину.

Методом пресування на ексцентрикових таблеткових машинах при охолоджуванні пуансона, матриці та кожуха можна одержувати від 40 до 100 тис. супозиторіїв за годину. Супозиторну масу зазвичай охолоджують у холодильній камері до 3—5 °С, подрібнюють і просівають. До складу грануляту вводять лактозу, сахарозу, аеросил, крохмаль для коригування технологічних властивостей

Перевага цього методу полягає в можливості запобігти деструкції термолабільних лікарських речовин, відсутності седиментації діючої речовини і уникнути її можливої несумісності з розплавленою супозиторною основою.

Цей метод може застосовуватись при використанні пластичних основ. Оскільки маса дозується за об'ємом, потрібно використовувати коефіцієнт заміщення лікарських речовин.

У процесі виготовлення пресованих супозиторіїв непотрібно прикладати значні зусилля для виштовхування, тому що частинки жирової основи відіграють роль ефективного мастила у пристіночному шарі внаслідок їх інтенсивного пластичного витікання. Метод пресування є особливо придатним у виробництві супозиторіїв із серцевими глікозидами, деякими термолабільними гормональними препаратами, біогенними стимуляторами, тому що в процесі приготування забезпечується висока точність дозування, термостабільність лікарських речовин.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ СУПОЗИТОРІЇВ.

Відповідно до Державної фармакопеї України супозиторії контролюють за, такими показниками:

ü опис,

ü ідентифікація діючих речовин і антимікробних консервантів,

ü середня маса і однорідність маси,

ü розпадання,

ü однорідність вмісту,

ü температура плавлення або час повної деформації, розчинення,

ü супровідні домішки,

ü мікробіологічна чистота,

ü кількісне визначення діючих речовин і антимікробних консервантів.

При необхідності додатково контролюють кислотне та перекисне числа, а також розмір частинок.