Матеріали підготовки до практичного заняття № 5

Матеріали підготовки до практичного заняття № 5

Тема: Задоволення потреб пацієнта в особистій гігієні. Профілактика пролежнів.

Положення пацієнта в ліжку. Режим фізичної активності. Лікарняні ліжка і вимоги до них. Правила зміни постільної і натільної білизни в стаціонарі, транспортування її на пральню. Основні вимоги до гігієни тіла пацієнта. Догляд за: волоссям, шкірою, ротовою порожниною, очима, вухами. Пролежні: причини їх виникнення, заходи щодо профілактики. Використання підкладних суден і сечоприймачів. Підмивання тяжкохворих.

Догляд за хворими, гіпургія (hypurgia),--це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування.

Догляд за хворими передбачає такі заходи: 1) створення гігієнічного оточення довкола хворого; 2) виконання призначень лікаря; 3) проведення різноманітних лікувальних процедур (постановка банок, накладання гірчичників, ін’єкції) ; 4) надання допомоги під час їжі, при різних фізіологічних відправленнях; 5) профілактика ускладнень, що можуть виникнути при незадовільному догляді за важкохворими (пролежнів, гіпостатичної пневмонії тощо); 6) проведення діагностичних маніпуляцій (збирання сечі, калу, дуоденального та шлункового вмісту); 7) спостереження за функціонуванням усіх органів та систем організму; 8) надання першої медичної (долі карської) допомоги (промивання шлунка, допомога при блюванні, запамороченні, штучне дихання, непрямий масаж серця тощо); 9) полегшення страждань хворого, заспокоювання, підбадьорювання, навіювання віри в одужання; 10) ведення медичної документації.

Дотримання основних вимог особистої гігієни забезпечує правильний фізичний розвиток організму і сприяє послабленню несприятливих впливів зовнішнього середовища. Дотримання цих правил забезпечує збереження здоров’я та працездатності, продовження життя людини.

Дотримання правил особистої гігієни, зручне ліжко, чиста постіль створюють умови для більш швидкого одужання хворих і запобігання багатьом ускладненням. Надзвичайно велике значення має правильний догляд за хворими. Тому, медична сестра повинна добре засвоїти методику проведення всіх процедур по догляду за хворими і вміти чітко їх виконувати.

Усі процедури, пов’язані з особистою гігієною пацієнта, здійснюють у гумових рукавичках.

Усі предмети, використані під час процедур особистої гігієни хворих, підлягають дезінфекції.

Положення пацієнта в ліжку. Час перебування у лікарні хворий в основному проводить у ліжку. Розрізняють такі положення хворого у ліжку: активне, пасивне і вимушене.

Активне – це положення, коли хворий може самостійно вставати з ліжка, сидіти, ходити, обслуговувати себе. Але слід пам’ятати, що таке положення не завжди є показником доброго здоров’я людини, оскільки, наприклад, хворі на злоякісні пухлини до останнього часу свого життя можуть перебувати в активному положенні.

Пасивне – це положення, коли хворий не може самостійно переміщуватись, повертатися в ліжку підняти руки, ноги голову і лежить у такому положення, яке йому надали. Таке положення свідчить про тяжкий стан хворого , і перебувають у ньому хворі в непритомному стані, при різкій слабкості, паралізовані, надто виснажені хворі.

Вимушене положення буває декількох видів:

а) вимушене активне – це коли хворий займає самостійно таке положення, щоб полегшити свої страждання. Класичним прикладом може послужити ортопноє – вимушене положення сидячи або напівсидячи зі спущеними донизу ногами при некомпенсованій серцевій недостатності і застої крові в малому колі кровообігу. У положенні ортопноє відбувається перерозподіл крові з депонуванням її в нижніх кінцівках, унаслідок чого зменшується застій крові в судинах легень і трохи зменшується задишка. Вимушене колінно-ліктьове положення хворого з виразкою на задній стінці шлунка зменшує біль. Положення сидячи з фіксованим плечовим поясом (упирання руками на ліжко) займають хворі з нападом бронхіальної астми, воно зменшує задишку. Так звану позу магометанина, який молиться (нахил тулуба максимально вперед) займають хворі на перикардит. Це зменшує біль у серці. Слід пам’ятати, що не в усіх випадках вимушене активне положення полегшує стан хворого, сприяє його видужанню. Наприклад, при наявності абсцесу в легені хворий намагається лежати на хворому боці оскільки це зменшує кашель та виділення мокротиння, але це набагато погіршує його стан, бо для одужання необхідне максимальне вивільнення від гною, що накопичився в порожнині абсцесу;

б) вимушене пасивне – положення коли хвороба змушує пацієнта зайняти його, наприклад, у перші дні інфаркту міокарда, навіть у випадках, коли пацієнт може повертатися самостійно.

Режим фізичної активності. Надзвичайно важливе значення має дотримання хворими призначеного йому режиму фізичної активності. Режим пацієнта може бути суворим ліжковим, ліжковим палатним (або напівліжковим) і загальним.

Дуже суворий і тривалий ліжковий режим є небажаним, тому що тривала фізична нерухомість знижує тонус, порушує фізіологічні рефлекси і може бути причиною розвитку різних ускладнень: пролежнів, пневмонії, тромбозу судин, тощо. Тривалість суворого ліжкового режиму призначає лікар для кожного хворого. Якщо хворому рекомендовано суворий постільний режим, обов’язки персоналу, який за ним доглядає, дуже ускладнюється. Тут необхідні терпіння і витримка, доброзичливе й уважне ставлення. Якщо хворим забороняється вставати, сідати а іноді й самостійно повертатися в ліжку, всі санітарно-гігієнічні заходи (вмивання, догляд за порожниною рота, шкірою, підмивання, зміна білизни) та годування хворих проводить у ліжку медична сестра та санітарка.

В умовах ліжкового режиму хворому дозволяють повертатися в ліжку, сидіти, опустивши ноги, виконувати легкі гімнастичні вправи під наглядом медичної сестри.

При напівліжковому режимі хворому дозволяють повертатися, сидіти в ліжку, ходити по палаті. Заходи особистої гігієни, вживання їжі, фізіологічні відправлення такі хворі здійснюють під наглядом медичної сестри.

В умовах загального режиму пацієнтам дозволяється прогулянки на свіжому повітрі, піднімання та опускання по сходах.

Ліжко хворого і вимоги до його обладнання. Оскільки хвора людина більшу частину часу проводить в ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним. Лікарні оснащують ліжками двох типів: звичайними і функціональними.

Звичайне ліжко має бути металевим або дерев’яним ( полакованим) з рівною добре натягнутою пружинною сіткою. Ніжки повинні мати коліщатка, щоб ліжко можна легко було пересувати. Ліжка в палаті треба розташувати так, забезпечити вільний підхід до хворого з усіх боків.

Тяжкохворим доцільніше використовувати у відділеннях стаціонару функціональні ліжка. За допомогою ручок, розташованих біля головного та ніжного кінців ліжка або розміщених посередині ліжка, можна підняти або опустити відповідні секції ліжка і надати хворому зручного положення. Наприклад, у разі задишки необхідно підняти головний кінець ліжка, щоб хворий зайняв положення напівсидячи. Таким чином поліпшується кровопостачання головного мозку. Функціональні ліжка можуть бути обладнані при ліжковими столиками, штативом для крапельниці, секціями для підкладного судна та сечоприймача.

На ліжко кладуть матрац із наматрацником. Матрац має бути достатньої товщини, рівним без горбів і западин. Для тяжкохворих з нетриманням сечі та калу матрац на 2/3 довжини обшивають клейонкою, щоб запобігти його забрудненню. Зверху стелять чисте простирадло, краї якого підгортають під матрац так, щоб воно не збиралось у складки. Під голову хворого підкладають дві подушки у наволочках. Накривають хворого ковдрою з підковдрою та забезпечують хворого двома рушниками – для обличчя та для ніг.

Зміна постільної і натільної білизни. Змінюють постільну і натільну білизну в стаціонарі один раз на 7-10 діб або щоразу після її забруднення. Перестеляють постіль тяжкохворим двічі на день. При цьому розправляють на постелі складки, струшують крихти, витрушують ковдру з підковдрою, спушують і поправляють подушку. Перестилання здійснюють перед вологим прибиранням палати.

При зміні постільної білизни, якщо дозволяють умови та стан хворого, краще посадити його на стілець або перекласти на інше ліжко. Мокру від поту білизну слід прати, сушити її не рекомендується. Знімати та збирати брудну білизну потрібно в гумових рукавичках. Білизну, забруднену кров’ю або виділеннями, необхідно згорнути забрудненою поверхнею досередини і транспортувати у щільних клейончастих мішках. Сортувати відпрацьовану білизну в палатах заборонено. Для тимчасового зберігання брудної білизни у відділеннях виділяється окреме приміщення.

Заміна постільної білизни тяжкохворому якому дозволяється повертатися в ліжку. Чисте простирадло необхідно до половини згонути валиком у довжину. Підняти трохи голову хворого і забрати подушку. Підсунути хворого на край ліжка і повернути його на бік. Брудне простирадло згорнути у довжину в напрямку до хворого. На звільнену частину ліжка розстелити чисте простирадло, щоб його вільний край дещо звисав. Повернути хворого на спину, а потім на інший бік, тобто на ту частину ліжка, що покрита чистим простирадлом. Забрати брудне простирадло й розправити чисте. Повернути хворого на спину. Краї простирадла заправити під матрац. Підкласти під голову подушку, надати хворому зручного положення, укрити його ковдрою з підковдрою.

Зміна постільної білизни тяжкохворому, якому заборонено повертатися на бік: Чисте простирадло треба згорнути по ширині валиком. Трохи підняти верхню половину тіла хворого, забрати і згорнути брудне простирадло з-під голови до крижів. На звільненому місці розстелити приготовлене чисте простирадло. На нього покласти подушку і опустити голову хворого. Підняти таз хворого, прибрати з-під нього брудне простирадло і продовжити розправляти чисте. Підняти ноги хворого, прибрати брудне простирадло і продовжити розправляти чисте. Підняти ноги хворого, прибрати брудне простирадло, поправити чисте й опустити ноги хворого. Заправити краї простирадла під матрац, надати хворому зручного положення.

Заміна сорочки тяжкохворому. Спочатку легкими рухами, які найменше турбують хворого, підтягують сорочку ззаду до потилиці, а спереду – до грудей. Після цього, піднявши руки хворого, скидають сорочку через голову, а потім послідовно звільняють руки. Надягають сорочку у зворотному порядку: спершу на руки, потім через голову і далі обережними рухами розпростують по спині на грудях і акуратно розправляють.

Якщо у пацієнта хвора одна рука, рукав знімають спочатку зі здорової, а потім з хворої руки, а надягають у зворотному порядку: починаючи з хворої верхньої кінцівки. Якщо тяжкохворому необхідний повний спокій, то користуються сорочкою, яка має розріз уздовж усієї спини. Надягають її на руки, а краї закладають під спину і розправляють.

Миття рук у важкохворого: Руки у важкохворого миють не рідше трьох разів на добу, а при потребі й частіше. Для цього біля хворого ставлять миску, набирають у глечик теплої води і ллють її на руки хворого. Якщо хворий у змозі милити руки, то він це робить і змиває мило самостійно. Нерухомому хворому милить руки, та змиває мило правою рукою, а лівою рукою поливає руки хворого з глечика сама медична сестра.

Миття ніг у важкохворих: Хворі, які самостійно ходять, щовечора миють ноги з милом, у важкохворих це робить медична сестра. Вона відгортає нижній кінець матраца, на сітку ліжка ставить миску з теплою водою і занурює в неї ноги хворого. Намиленою губкою ретельно протирає і міжфалангові проміжки, миє з милом інші ділянки ніг (до середини гомілки), сухим рушником витирає спочатку міжфалангові проміжки, а потім усю поверхню ніг. При наявності грибкових уражень шкіри ніг ці місця протирають будь-якою протигрибковою маззю або розчином.

Догляд за волоссям у важкохворих: При поганому догляді за волоссям, особливо у важкохворих, воно жирніє, з’являється лупа, можуть утворюватися ковтуни.

Розчісування хворого. Якщо хворий не в змозі самостійно розчісуватися, це повинна робити медична сестра двічі на день. У кожного хворого має бути свій гребінець. Коротке волосся розчісують від голови до його кінців, довге волосся розчісують поступово від його кінців до початку.

Миття волосся. Якщо волосся жирне, його миють один раз на тиждень, якщо волосся нормальне та сухе - один раз на 10-14 днів. Якщо хворий блював і забруднив волосся, його миють негайно або одразу ж після покращання. Волосся у важкохворих миють у ліжку. Для цього підгортають головний кінець матраца під плечі хворого, під голову та плечі підкладають спеціальну підставку. Роблять це так, щоб голова хворого була піднятою та відкинутою назад. Під голову підставляють миску. Для миття волосся застосовують рідкий шампунь або кипячену воду з милом (мильну піну). На голову хворого ллють воду з глечика. Після миття волосся насухо витирають рушником та розчісують гребінцем за викладеною вище методикою.

Стригти волосся слід не рідше одного разу на місяць.

Догляд за шкірою. Шкіра захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів, а також є важливим органом чуття—шкірним аналізатором.

Значення утримання шкіри в гігієнічному стані, особливо під час захворювань. Головною умовою нормальної життєдіяльності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних залоз, змішані з часточками епідермісу та пилом, постійно відкладаються на її поверхні й перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних процесів. Забрудненість шкіри сприяє розмноженню мікробів, у тому числі й хвороботворних. Шкіра пахвових ділянок додатково забруднюється секретом апокринних залоз, шкіра промежини — виділеннями сечостатевих органів і кишечника. Організм, який перебуває в хворобливому стані, пред'являє до шкіри підвищені вимоги, у зв'язку з чим утримання її в чистоті набуває особливого значення.

1. У разі потреби під хворого підстеліть клейонку.

2. Полотняну серветку змочіть теплою водою з оцтом, відіжміть і протріть поступово шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню частину грудної клітки, живіт, руки,
спину, сідниці, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскуйте в чистій воді.

3. Особливу увагу зверніть на складки шкіри, місця посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо заднього проходу.

4. Обмивання шкіри здійснюйте послідовно й одразу ж ретельно протирайте її чистим сухим рушником, щоб хворий не застудився. У разі необхідності можете використати мило, 40% етиловий спирт, одеколон.

5. У разі виникнення попрілостей протріть їх обережно м'яким тампоном, зволоженим блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушіть шкіру, промокаючи її серветкою, і припудріть дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можна змащувати 1% розчином діамантового зеленого, а потім припудрювати. Часткову обробку шкіри тяжкохворим здійснюйте щоденно вранці та ввечері.

Профілактика пролежнів та боротьба з ними. У ослаблених, нерухомих хворих, особливо тих, які займають пасивне положення в ліжку (наприклад, у паралізованих), швидко виникають порушення живлення мязів та шкіри. Утворюються пролежні (decubitus) --спочатку дистрофічні, а потім виразково-некротичні ураження шкіри, підшкірної основи, а іноді й скелетних мязів, що розвиваються внаслідок порушення місцевого кровопостачання та інервації. Встановлено три основні чинники, які призводять до утворення пролежнів: тиск, зміщувальна сила і тертя.

Тиск. Під дією власної маси тіла відбувається здавлення тканин, розвивається ішемія і як наслідок – загибель тканини.

Зміщувальна сила. Непрямий тиск може призвести до механічного пошкодження і руйнування тканин. Зміщування тканин може відбуватися тоді, коли пацієнт «з’їжджає» на постелі вниз або підтягується до узголів’я. Мікроциркуляція, в таких тканинах порушується і тканина гине від кисневого голоду. У більш серйозних випадках можливе розривання лімфатичних судин і м’язових волокон, внаслідок чого через 1-2 тижні утворюються глибокі пролежні.

Тертя. Спричинює відшарування рогового шару шкіри і призводить до утворення виразок. Тертя збільшується в разі зволоження шкіри (нетримання сечі), під час розміщення хворого на клейонці.

Впливають на розвиток пролежнів глибокі порушення обмінних процесів в організмі (тяжка форма цукрового діабету, тяжкі порушення мозкового кровообігу, тяжкі травми головного та спинного мозку).

З метою профілактики пролежнів, необхідно:

1. Змінювати положення хворого через кожні 2 год, якщо дозволяє його стан.

2. Стежити за тим, щоб постіль була чиста, суха, рівна, щоб на білизні не було складок і крихт.

3. Під сідниці тяжкохворим підкладати надувний гумовий круг, покритий пелюшкою, або бавовняну торбинку, наповнену просом. Під лікті та п'ятки підкладати ватно-марлеві круги.

4. Двічі на день здійснювати часткову обробку шкіри.

5. Місця можливого утворення пролежнів протирайте ватним тампоном, змоченим одним із перерахованих нижче розчинів: 10% розчин камфорного спирту, 1% розчин саліцилового спирту, 40% розчин етилового спирту, слабкий розчин оцтової кислоти (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку води).

6. Щодня кварцювати шкіру спини та сідничних ділянок.

Найчастіше пролежні виникають у тих місцях, де шар шкіри та підшкірної основи є найтоншим і де близько розташовані кісткові виступи: на потилиці, лопатках, крижах, гомілках, ліктях, п’ятах.

Слід пам’ятати, що утворення пролежнів завжди є ознакою поганого догляду за хворим.

Етапи утворення пролежнів. Спочатку шкіра стає блідою, далі вона червоніє, потім набуває синюшного забарвлення. Після цього шкіра знову стає блідою, набрякає, на ній утворюються пухирці, спочатку блідо-жовтого кольору (за рахунок транссудату та лімфи), далі пухирці наповнюються геморагічною рідиною і лопаються .Виникає неглибока виразка (ерозія), яка при відсутності лікування стає дедалі глибшою і може викликати некроз м’язів. У важких випадках через таку виразку

можна побачити кістку. Звичайно пролежні стають вхідними воротами для інфекції, насамперед вони можуть бути причиною виникнення сепсису, внаслідок чого може настати смерть.

Небезпека утворення пролежнів зростає при тих захворюваннях, яким притаманне порушення трофіки (живлення) тканин. Це можуть бути цукровий діабет, різні ураження головного та спинного мозку (інсульт, запалення, травма), атеросклеротичне ураження артерій певних ділянок тіла, тромбофлебіт.

Лікування пролежнів.

Слід памятати, що лікувати пролежні набагато складніше, ніж запобігти їх утворенню.

Методи лікування залежать від стадії пролежнів.

1. На стадії утворення гіперемії або блідості та набряку шкіри (без порушення її цілості) уражені місця обробляють кварцом, шкіру протирають камфорним спиртом, оцтом, одеколоном або міцним розчином перманганату калію.

2. На стадії утворення пухирців, що ще не лопнули, уражені місця обробляють діамантовим зеленим або 70 % пиловим спиртом, камфорним спиртом або міцним розчином перманганату калію.

3. На стадії утворення неглибоких виразок застосовують,: діамантовий зелений, обліпихову олію, синтоміцинову емульсію. Па виразку накладають асептичну повязку(. Глибокі пролежні обробляють таким чином: усередину пролежня вкладають турунду, змочену гіпертонічним розчином, та накладають асептичну пов’язку. Після очищення пролежня під некротизованих мас застосовують повязки з маззю Вишневського, 1 % синтоміциновою емульсією, 10 % стрептоцидовою маззю, обліпиховою олією.

Підмивання та спринцювання важкохворих.

Підмивання важкохворих слід проводити не рідше двох разів на добу; також бажано це робити після кожного акту сечовипускання або дефекації .

Для цього слід мати глечик місткістю не менше 2 л або кухоль Есмарха, теплу воду температури 30-35°С зі слабким розчином перманганату калію, корнцанг, декілька великих ватних тампонів.

Перед підмиванням надягають гумові рукавички. На: простирадло під нижні частини тіла хворого підкладають клейонку. Під сідниці підкладають тепле cvxe металеве або трохи надуте гумове судно. Згинають ноги хворого в колінах та розводять їх. На ділянку статевих органів з кухля Есмарха або глечика ллють теплу воду. Ватним тампоном протирають статеві органи, пахвові складки та ділянку заднього проходу таким чином: спочатку підмивають статеві органи, потім пахвові складки, а далі ділянку заднього проходу. Так слід робити для того, щоб не занести інфекцію до сечостатевих органів. Сухим тампоном у тому ж напрямку протирають ділянку промежини. Якщо є попрілості у складках, їх змащують вазеліновою олією або присипають тальком.

Жінкам, у яких є виділення з вагіни, треба робити спринцювання. Для цього беруть кухоль Есмарха. наливають у нього воду, підігріту до температури 30 -35°С, зі слабким розчином перманганату калію або фурациліну. Підвішують кухоль на 1 м вище за рівень ліжка або закріплюють його на штативі. Надягають гумові рукавички і спринцюють хвору. Для цього двома пальцями лівої руки розводять статеві губи, у статеву щілину обережно вводять на глибину 5 -7 см стерильний піхвовий наконечник, змащений вазеліновою олією. Притримуючи наконечник, злегка відкривають кран кухля Есмарха. Після спринцювання ділянку промежини витирають сухим ватним тампоном.

Користування підкладним судном та сечоприймачем.

Важкохворі неспроможні самостійно користуватися санвузлом. Всі свої фізіологічні відправлення вони повинні робити у ліжку, користуючись підкладним судном та сечоприймачем. У цьому їм допомагає медична сестра. Підкладне судно та сечоприймач розміщують на низькій табуретці під ліжком або у спеціально вмонтоване гніздо функціонального ліжка. При користуванні судном або сечоприймачем хворого, якщо він знаходиться у загальній палаті, обовязково слід відгородити ширмою від інших хворих.

Користування підкладним судном.

Підкладне судно буває металевим з емалевим покриттям, фаянсовим гумовим.

Металеве судно найчастіше має пласку круглу форму з великим круглим або овальним отвором зверху та невеликим отвором у трубці, що відходить від бокової поверхні. Хворому його подають продезинфікованим, сухим та теплим, з невеликою кількістю теплої води.

Гумове судно надувають за допомогою ножного насоса, його частіше подають ослабленим хворим, хворим з пролежнями, а також хворим з нетриманням сечі та калу, бо його можна тримати під хворим протягом тривалого часу. Користуватися підкладним судном слід таким чином підкладають під хворого суху гумову клейонку, ставлять під сідниці судно; медична сестра підводить руку під крижі хворого, при цьому його таз підіймається, зігнуті в колінах ноги хворого розводять у сторони, судно підставляють під сідниці таким чином,, щоб над його великим отвором опинилася промежина, а трубка судна була між стегнами хворого у напрямку до колін.

Після акту дефекації судно виймають. Для цього медична сестра знову підіймає таз хворого, бере трубку судна та виймає його у напрямку, протилежному підкладанню. Судно гарячою водою, дезинфікують 1-2 % розчином хлорного вапна або 3 % розчином хлораміну. Хворого підмивають.

Для хворих, які пересуваються на кріслі каталці за допомогою медичної сестри, а також для хворих, які пересуваються на інвалідному кріслі, у санвузлах на унітазах прикріплюються спеціальні пристосування, щоб хворі могли триматися руками за них.

Користування сечоприймачем.

Треба знати, що більшість хворих через соромливість або незручність не можуть самостійно помочитися. Щоб допомогти їм, існують такі способи: судно має бути сухим та теплим, на дні його повинна залишатися невелика кількість теплої води, на сечостатеві органи ллють теплу воду, па лобок кладуть теплу грілку, відкручують кран з водою, щоб хворий чув звук її лиття. Якщо хворий і після цього не зможе самостійно помочитися, слід удатися до катетеризації сечового міхура. Сечоприймач - це звичайно скляна посудина, якою користуються і чоловіки, і жінки. Він має довгасту форму, закінчується короткою трубкою з отвором. Теплий сухий сечоприймач розміщують між ногами пацієнта. Жінкам сечоприймач ставлять таким чином, щоб отвір сечівника знаходився над лійкою трубки. Чоловічий статевий член уводять у отвір трубки. Після акту сечовипускання сечоприймач приймають, вміст його виливають в унітаз. У санітарній кімнаті сечоприймач миють теплою, водою, дезинфікують 3 % розчином хлораміну.

Догляд за ротовою порожниною у важкохворих.

У хворих з важкою хворобою та прикутих до ліжка швидко настає знесилення організму, зниження його опірності і легко виникають супутні запальні процеси, насамперед у ротовій порожнині - стоматит (запалення слизової оболонки ротової порожнини)

або гінгівіт (запалення ясен), паротит (запалення привушної залози).

Це значно ускладнює перебіг основного захворювання. Крім цього, у важкохворих через інтоксикацію, як правило, виникає сухість язика та губ; при поганому догляді за хворими виникають надто болісні тріщини язика та губ, що можуть стати вхідними воротами для інфекції. Тому догляд за ротовою порожниною у важкохворих є важливим чинником їхнього одужання.

Існують такі правила догляду за ротовою порожнию: двічі па день (вранці та ввечері) протирають ротову порожнину у важкохворого ватним тампоном, змоченим 2 % розчином натрію бікарбонату або 5 % розчином борної кислоти. Перед протиранням верхніх корінних зубів шпателем підтягують верхню губу, щоб запобігти потраплянню інфекції до вивідної протоки навколо вушної слинної залози. Протираючи язик лівою рукою, слід витягнути його з рота, кінчик обгорнути стерильною марлевою серветкою, правою рукою, у якій знаходиться корнцанг з ватною кулькою, змоченою розчином натрію гідрокарбонату, знімають наліт з язика. Якщо можливо, хворого спонукають ополоснути ротову порожнину якимось антисептичним розчином (перекису водню - 1 чайна ложка на 1 склянку води, 2 % розчином борної кислоти - 1 чайна ложка на 1 склянку води, розчином фурациліну - 1 : 5000).

Полоскання рота проводять за допомогою гумової груші або шприца Жане. Для цього хворого слід посадити або покласти на бік. Під груди йому кладуть гумову клейонку, під підборіддя ниркоподібний лоток. Відтягуючи шпателем по черзі то праву, то ліву щоку, промивають рот, використовуючи при цьому до 1 л води.

Якщо язик та губи хворого сухі, їх змащують вазеліновою олією.

При виникненні запальних уражень язика (глосит), слизової оболонки рота, губ, застосовують загоюючі засоби - синтоміцинову емульсію, стрептоцидові мазь, обліпихову олію.

Догляд за очима у важкохворих: Сюди входить дворазове вмивання хворого протягом дня. Якщо у хворого виник конюнктивіт (запалення слизової оболонки ока)

та з’явилися гнійні виділення з очей, то слід промивати очі стерильним ватним тампоном, змоченим 2 % розчином борної кислоти. Тампон повинен бути окремим для кожного ока. Промивати очі слід у напрямку від зовнішнього кута ока до носа, щоб не занести інфекцію до нососльозного каналу. Очі необхідно закрапувати розчином альбуциду або левоміцетину.

Догляд за вухами у важкохворих: Туалет зовнішнього слухового проходу у важкохворих проводить медична сестра. Для пом’якшення вушної сірки закрапують у вухо, 3 % розчин перекису водню або камфорний спирт. На тонкий зонд з нарізкою намотують вату, лівою рукою відтягують вушну раковину до заду та вгору, праною обережно вводять зонд у слуховий прохід і легкими обертовими рухами очищають вухо. Слід також протирати шкіру у складці на задній поверхні вушної раковини, біля місця її переходу у соскоподібний відросток, бо у цьому місці у важкохворих можуть виникати мацерації та грибкові ураження шкіри.

Догляд за порожниною носа у важкохворих: У важкохворих медична сестра повинна щоденно звільняти носові ходи від кірочок, що там утворюються. Для цього треба зробити 2 ватні турунди, змастити їх вазеліновою олією або гліцерином. Обережно вводять турунди в обидва носові ходи і тримають їх там 2-3 хв. Обертовими рухами виймають ватні турунди разом з кірочками.