ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ”

Навчальна програма

З ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ І ТВАРИНИ

Кафедра нормальної фізіології

Спеціальність 6.040102 - Біологія

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма складена у відповідності з наступними нормативними документами:

• освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) і освітньо-професійними програмами (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 за №239 "Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 "Медицина";

• рекомендаціями щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України від 24.03 2004 за №152 "Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін" зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 за №492 "Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін";

• наказом МОЗ України від 31.01.03 за №148 "Про заходи щодо реалізації положень Булонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти";

• інструкцією про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу (Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. Київ. Книга плюс. 2005).

Програма структурована на модулі, змістові модулі, теми.

Нормальна фізіологія як навчальна дисципліна:

а) ґрунтується на вивченні студентами медичної біології, медичної та біологічної фізики, медичної хімії, біологічної та біоорганічної хімії, морфологічних дисциплін й інтегрується з цими дисциплінами;

б) закладає основи вивчення студентами фармакології та патофізіології, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з фізіології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

в) закладає основи здорового способу життя та профілактики порушення функцій у процесі життєдіяльності.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програма дисципліни структурована на 2 модулі, до складу яких входять блоки змістових модулів:

Модуль 1. Нейро-гуморальна регуляція функцій організму. Аналізатори. Вища нервова діяльність.

Змістові модулі:

1. Введення в фізіологію. Фізіологія синапсів. Міжнейронні зв’язки в ЦНС.

2. Роль центральної нервової системи (ЦНС) у регуляції функцій.

3. Роль автономної нервової системи у регуляції вісцеральних функцій.

4. Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій.

5. Фізіологія сенсорних систем.

6. Ноцицептивна і антиноцицептивна системи

7. Фізіологічні основи поведінки. Вища нервова діяльність людини.

Модуль 2. Фізіологія вісцеральних систем: крові, кровообігу, дихання, енергетичного обміну, терморегуляції, травлення і виділення.

Змістові модулі:

8. Фізіологія системи крові.

9. Фізіологія системи кровообігу.

10. Фізіологія системи дихання. Терморегуляція. Енергетичний обмін.

11. Система травлення.

12. Система виділення.

Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю (залікового кредиту).

Кредитно-модульна система організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися протягом навчального року.

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції; б) практичні заняття; в) самостійна робота студентів (СРС), в організації якої значну роль мають консультації викладачів. Тематичні плани лекцій, практичних занять, СРС забезпечують реалізацію у навчальному процесі всіх тем, які входять до складу змістових модулів.

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів фізіології.

Практичні заняття за методикою їх організації є лабораторними, бо передбачають:

1) дослідження студентами функцій в експериментах на тваринах, ізольованих органах, клітинах, моделях або на підставі дослідів, записаних у відеофільмах, кінофільмах, поданих у комп'ютерних програмах та інших навчальних технологіях;

2)дослідження функцій у здорової людини;

3)вирішення ситуаційних задач (оцінка і аналіз показників функцій, параметрі гомеостазу, механізмів регуляції та ін.), що мають експериментальне або клініко-фізіологічне спрямування.

Рекомендується студентам на практичних заняттях коротко записувати протоколи проведених досліджень, де зазначати мету дослідження, хід роботи або назву методу, результати дослідження та висновки.

Кафедри фізіології мають право вносити зміни до навчальної програми залежно від організаційних і технічних можливостей, напрямків наукових досліджень, екологічних особливостей регіону, але мають виконати в цілому обсяг вимог з дисципліни згідно з кінцевими цілями ОКХ і ОПП за напрямом підготовки та навчальним планом.

Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями.

Рекомендується застосовувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп'ютерні тести, розв'язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, аналіз і оцінка результатів інструментальних досліджень і параметрів, що характеризують функції організму людини, його систем та органів; контроль практичних навичок, інші.

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення модулю.

Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ЕСТS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

Опис навчального плану з дисципліни "Фізіологія ЛЮДИНИ І ТВАРИНИ "

для студентів медичного факультету

Структура дисципліни	Кількість годин, з них				Рік навчання	Види контролю
	Всього годин / кредитів ЕCTS	Аудиторних		СРС
		Лекцій	Практичних занять
	180	36	72	72	3-й
Кредитів ЕСТS	6,0
Модуль 1:	90 год. /3,0 кредитів ЕCTS	16	36	38		Семестровий тестовий контроль (стандартизований)
Змістових модулів - 7
Модуль 2:	90 год. /3,0 кредитів ЕCTS	20	36	34		Семестровий тестовий контроль (стандартизований)
Змістових модулів - 5
Тижневе навантаження		7,5 год. /0,25 кредитів ЕСТS

Примітки: 1 кредит ЕСТS - 30 год. Аудиторне навантаження – 60%, СРС - 40%

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ – «ФІЗІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ І ТВАРИНИ»

Мета вивчення фізіології - кінцеві цілі встановлюються на основі ОПП підготовки за фахом відповідно до блоку її змістового модулю (природничо-наукова підготовка) і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

Кінцеві цілі дисципліни

• Робити висновок про стан фізіологічних функцій організму, його систем та органів.

• Аналізувати вікові особливості функцій організму та їх регуляцію.

• Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про механізми нервової й гуморальної регуляції фізіологічних функцій організму та його систем.

• Аналізувати стан здоров'я людини за різних умов на підставі фізіологічних критеріїв.

• Інтерпретувати механізми й закономірності функціонування збудливих структур організму.

• Аналізувати стан сенсорних процесів у забезпеченні життєдіяльності людини.

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій організму.

• Пояснювати механізми інтегративної діяльності організму.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Модуль 1. Нейро-гуморальна регуляція функцій організму. Аналізатори. Вища нервова діяльність.

Змістовий модуль 1. Введення в фізіологію. Фізіологія синапсів. Міжнейронні зв’язки в ЦНС.

Конкретні цілі:

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій організму в експерименті на тваринах та при дослідженні функцій у людини при різних фізіологічних станах.

• Трактувати поняття "фізіологічна система" організму та роль механізмів регуляції у досягненні пристосувальної реакції.

• Аналізувати етапи становлення фізіології як фундаментальної дисципліни для медицини та внесок окремих вчених на кожному з її етапів.

• Пояснювати механізми розвитку потенціалу спокою й потенціалу дії у нервових і м'язових волокнах й інтерпретувати їх параметри.

• Пояснювати механізми дії електричного струму на збудливі структури й інтерпретувати вплив електричних імпульсів з різними параметрами на мембранні потенціали нервових і м'язових волокон.

• Робити висновки про збудливість нервових і м'язових волокон на підставі величини порогу деполяризації.

• Пояснювати механізми й закономірності проведення нервового імпульсу нервовими волокнами, інтерпретувати причини порушення провідності.

• Інтерпретувати залежність характеру скорочення м'язів від сили і частоти подразнення.

• Пояснювати механізми хімічної передачі збудження через нервово-м'язовий синапс.

• Інтерпретувати механізми блокади нервово-м'язового проведення збудження.

• Пояснювати механізми спряження збудження й скорочення у поперечно-посмугованих м'язових волокнах, скорочення й розслаблення.

• Пояснювати механізми передачі інформації в синапсах центральної нервової системи, роль нейромедіаторів, нейромодуляторів.

• Пояснювати механізми розвитку збудження й гальмування, їх сумації та роль цих процесів в інтегративній функції центральної нервової системи.

Тема 1. Фізіологія – теоретична основа медицини.

Фізіологія - це наука, яка вивчає об'єктивні закономірності функцій організму людини та його структур (систем, органів, тканин, клітин) у їх єдності та взаємодії організму з зовнішнім середовищем.

Фізіологія як наукова основа медицини про функції організму, шляхи збереження здоров'я і працездатності. Значення фізіології у підготовці лікаря.

Методи фізіологічних досліджень: спостереження, експерименти, моделювання.

Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму й зовнішнього середовища

Фізіологічна характеристика функцій, їх параметри. Взаємозв'язок між структурою й функцією. Вікові та статеві особливості функцій.

Функції клітин, тканин, органів, фізіологічних систем організму.

Гомеостаз і гомеокінез.

Тема 2. Біоелектричні явища в нервових клітинах.

Подразливість, збудливість як основа реакції тканини на подразнення. Збудження.

Сучасна уява про будову й функції клітинних мембран. Транспорт іонів через мембрани. Іонні канали мембран, їх види, функції. Іонні насоси мембран, їх функції. Іонні градієнти клітини — іонна асиметрія. Рецептори мембран, їх функції.

Мембранний потенціал спокою (ПС), механізми походження, методи реєстрації, параметри ПС,. Фізіологічна роль ПС.

Потенціал дії (ПД), механізми походження, методи реєстрації, фази ПД, параметри ПД. Фізіологічна роль ПД.

Зміни збудливості клітини під час розвитку ПД. Періоди абсолютної та відносної рефрактерності, механізми їх походження, фізіологічне значення.

Зміни мембранного потенціалу при дії електричного струму як подразника. Локальна відповідь. Рівень критичної деполяризації. Поріг деполяризації як міра збудливості.

Дія постійного струму на збудливі тканини, використання його у клінічній практиці.

Фізіологічні властивості нервових волокон.

Механізми проведення нервового імпульсу мієліновими та безмієліновими нервовими волокнами. Закономірності проведення збудження. Швидкість проведення збудження, фактори, від яких вона залежить. Характеристика нервових волокон типу А, В, С.

Тема 3. Фізіологія синапсів. Міжнейронні зв’язки в ЦНС.

Нервово-м'язовий синапс, його будова, функції. Механізми хімічної передачі збудження через нервово-м'язовий синапс. Потенціал кінцевої пластинки (ПКП). Фізіологічні механізми блокади нервово-м'язової передачі.

Синапси ЦНС, їх будова, механізми передачі інформації. Нейромедіатори (ацетилхолін, норадреналін, допамін, гліцин, ГАМК, глутамат, серотонін, оксид азоту, інші) та нейромодулятори (нейропетиди, нейростероїди, інші).

Процеси збудження та гальмування у ЦНС.

Збуджувальні синапси, їх нейромедіатори, циторецептори, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу (ЗПСП), його параметри, фізіологічна роль.

Гальмівні синапси, їх нейромедіатори. Постсинаптичне гальмування, розвиток гальмівного постсинаптичного потенціалу (ГПСП). Пресинаптичне гальмування, механізми розвитку. Центральне гальмування (ХМ. Сєченов).

Процеси сумації в центральних синапсах: просторова сумація, часова сумація. Сумація збудження та гальмування нейронами ЦНС.

Рівні ЦНС, їх взаємодія при забезпечені пристосувальних реакцій організму.

Нервова регуляція функцій. Нейрон як структурно-функціональна одиниця ЦНС. Види нейронів, їх функції. Нейроні ланцюги.

Рефлекс, рефлекторна дуга, функції її ланок, механізми кодування та передачі інформації ланками рефлекторної дуги. Роль рецепторів. Нервові центри та їх фізіологічні властивості Принципи координації рефлексів. Види рефлексів, їх фізіологічне значення.

Змістовий модуль 2. Роль центральної нервової системи у регуляції функцій.

Конкретні цілі:

· Робити висновки про стан рухових функцій організму - пози, локомоцій, рухових рефлексів, що мають місце в експерименті після поперечного перерізу на різних рівнях ЦНС та при пошкодженні рухових структур.

· Робити висновки про стан рухових систем організму, які об'єднують структури різних рівнів ЦНС, та про їх організацію.

· Аналізувати регульовані параметри при здійснені рухових рефлексів та механізми активації рецепторів як слідкуючих пристроїв.

· Робити висновки про стан рухових рефлексів, які замикаються на різних рівнях ЦНС, описувати будову їх рефлекторних дуг.

· Робити висновки про стан провідних шляхів ЦНС, оцінювати їх роль у забезпечені сенсорних та рухових функцій.

· Аналізувати механізми впливу структур переднього мозку, стовбура мозку на активність моторних систем спинного мозку.

· Аналізувати вікові особливості регуляції рухових функцій.

· Аналізувати принципи координації рефлексів за участю відповідних нейронних ланцюгів у забезпеченні пристосувальної реакції організму.

· Аналізувати роль різних рівнів центральної нервової системи у забезпечення пристосувальної реакції організму.

· Пояснювати роль кори головного мозку й лімбічної системи у формуванні системної діяльності організму.

· Пояснювати фізіологічні основи електроенцефалографії.

Тема 4. Роль спинного, заднього, середнього та проміжного мозку у регуляції функцій організму.

Аналіз сенсорної інформації спинним мозком. Рухові системи спинного мозку, їх організація та механізми координації (конвергенція, дивергенція, види гальмування мотонейронів - зворотне, реципрокне). Фізіологічна характеристика пропріорецепторів. М'язові веретена або рецептори розтягнення, їх будова та функції. Рефлекси розтягування (міотатичні), їх рефлекторні дуги, функції гама-петлі. Активація альфа- і гама-мотонейронів супраспінальними руховими центрами. Роль рефлексів розтягування в регуляції тонусу (тонічні міотатичні рефлекси) та довжини м'язів (фазні міотатичні рефлекси). Клінічне значення дослідження міотатичних рефлексів. Сухожильні рецептори Гольджі, їх функції, рефлекси з сухожильних рецепторів, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення. Згинальні та розгинальні шкірно-м'язові рефлекси. Функціональні можливості ізольованого спинного мозку. Поперечний переріз спинного мозку і спінальний шок.

Провідникова функція спинного мозку, її роль у регуляції рухових функцій.

Провідниковий відділ сенсорної системи. Провідні шляхи: специфічні і неспецифічні канали передачі інформації. Участь структур спинного мозку у проведенні та переробці аферентних збуджень.

• Роль заднього мозку у регуляції рухових функцій.

Низхідні рухові провідні шляхи, їх роль у регуляції активності альфа-та гама-мотонейронів. Роль заднього мозку в забезпечені пози антигравітації (вестибулярних ядер та ретикулярної формації), механізми децеребраційної ригідності. Тонічні лабіринтні рефлекси. Вестибулярні рецептори мішечка та маточки, їх роль у регуляції тонусу та постави. Тонічні шийні рефлекси.

• Роль середнього мозку у регуляції рухових функцій.

Рухові рефлекси середнього мозку: статичні та стато-кінетичні. Рефлекси випрямлення (лабіринтні, шийні). Повороти голови та рецептори півкружних каналів, їх фізіологічна роль у збереженні постави рівноваги під час руху з прискоренням. Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук. Роль середнього мозку в регуляції стереотипних мимовільних рухів. Орієнтовні рефлекси.

Участь структур стовбура мозку у проведенні та переробці аферентних збуджень.

• Рол ь ретикулярної формації у регуляції рухових функцій. Низхідні та висхідні впливи ретикулярної формації стовбура мозку.

Тема 5. Функціонування великих півкуль головного мозку і мозочка.

• Роль таламуса у регуляції рухових функцій.

Функціональна характеристика ядер таламуса (специфічних: перемикаючих, асоціативних, моторних, неспецифічних) у регуляції рухових функцій.

Участь таламуса у проведенні та переробці аферентних збуджень. Функціональна характеристика специфічних (релейних, асоціативних) і неспецифічних ядер таламуса.

• Роль базальних ядер у регуляції рухових функцій. Функціональна організація та зв'язки базальних ядер (хвостатого

ядра, лушпини і блідої кулі). Роль базальних ядер у регуляції м'язового тонусу та складних рухових актів, в організації та реалізації рухових програм. їх взаємодія з підталамічним ядром і чорною субстанцією, іншими структурами. Нейромедіатори в системі базальних ядер, їх фізіологічна роль. Цикли лушпини та хвостатого тіла. Клінічні прояви при пошкоджені базальних ядер, їх фізіологічні механізми.

• Роль мозочка у регуляції рухових функцій. Функціонально-структурна організація мозочка, його аферентні та

еферентні зв'язки, їх фізіологічна роль. Функціональна організація кори мозочка. Взаємодія між корою мозочка і мозочковими та вестибулярними ядрами. Роль мозочка у програмуванні, ініціації та контролюванні рухів. Мозочок і навчання. Наслідки видалення або ураження мозочка, що виникають у людини, їх фізіологічні механізми.

· Роль лімбічної системи у формуванні системної діяльності організму.

Лімбічна система, її організація, функції, провідна роль гіпоталамуса. Особливість функцій нейронів гіпоталамуса: нейрорецепція, нейросекреція. Роль гіпоталамуса в регуляції вісцеральних функцій, інтеграції соматичних, автономних та ендокринних механізмів у регуляції гомеостазу, формуванні мотивацій, емоцій, неспецифічної адаптації організму, біологічних ритмів.

Специфічні функції інших структур лімбічної системи - гіпокампа, мигдалин, лімбічної кори.

Тема 6. Фізіологія кори великих півкуль.

• Роль моторних зон кори у регуляції рухових функцій. Первинна моторна зона кори (поле 4), її функціональна організація та роль у регуляції рухових функцій. Передмоторна та додаткова моторні зони кори, їх організація та роль у регуляції рухових функцій. Аферентні зв'язки моторної кори. Низхідні провідні шляхи: кірково-ядерні, кірково-спинномозкові - латеральні, вентральні, їх роль у регуляції функцій м'язів осьового скелету, проксимальних та дистальних відділів кінцівок.

Локомоції людини, їх регуляція. Програмування рухів. Функціональна структура довільних рухів. Вікові зміни рухових функцій.

Кірковий відділ сенсорної системи. Локалізація аферентних функцій в корі. Процеси вищого кіркового аналізу та синтезу аферентних збуджень. Взаємодія сенсорних систем. Кодування інформації та обробка її в різних відділах сенсорної системи.

• Роль кори головного мозку у формуванні системної діяльності організму.

Фізіологічна анатомія кори головного мозку. Сучасні уявлення про локалізацію функцій в корі та її організацію. Функціональні зв'язки кори головного мозку із структурами ЦНС. Функції окремих полів кори (асоціативних, сенсорних, моторних). Роль кори у формуванні системної діяльності організму Електрофізіологічні методи дослідження функцій кори головного мозку: електроенцефалографія (ЕЕГ), реєстрація викликаних потенціалів, імпульсної активності нейронів.

Підтримання активності кори головного мозку. Висхідні активуючі впливи ретикулярної формації стовбура мозку. Нейро-гормональний контроль активності головного мозку (норадренергічні, допамінергічні, серотонінергічні впливи). Нейро-гормональні системи головного мозку.

Змістовий модуль 3. Роль автономної нервової системи у регуляції вісцеральних функцій

Конкретні цілі:

• Пояснювати механізми впливу автономної нервової системи на вісцеральні функції організму.

• Аналізувати зміни вісцеральних функцій при активації симпатичної або парасимпатичної нервової системи.

• Інтерпретувати механізми зміни вісцеральних функцій після блокади передачі інформації в гангліонарних і нейроорганних синапсах автономної нервової системи.

Тема 7. Структурно-функціональна організація автономної нервової системи.

Структурно-функціональна організація автономної нервової системи. Симпатичний, парасимпатичний та метасимпатичний відділи, їх роль у регуляції вісцеральних функцій.

Тема 8. Роль автономної нервової системи у регуляції вісцеральних функцій.

Автономні рефлекси, особливості будови еферентної ланки їх рефлекторних дуг. Автономні ганглії, їх функції. Механізми передачі збудження у гангліонарних і нервово-органних синапсах симпатичної й парасимпатичної систем.. Нейромедіатори автономної нервової системи. Види циторецепторів (холінергічні, адренергічні, пуринергічні. серотонінергічні та інші). Блокатори передачі збудження у синапсах. Впливи симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції органів.

Тема 9. Центральна регуляція автономних функцій організму.

Центральне регулювання вісцеральних функцій. Інтегративні центри регуляції вісцеральних функцій. Роль стовбура мозку. Гіпоталамус, його аферентні й еферентні зв'язки. Функції гіпоталамуса у регуляції вісцеральних функцій,

Змістовий модуль 4. Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій

Конкретні цілі:

• Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про механізми регуляції функцій ендокринних залоз.

• Робити висновки про стан фізіологічних функцій організму його систем та органів при зміні концентрації гормонів в організмі.

• Аналізувати вікові особливості функцій організму, що пов'язані з діяльністю ендокринних залоз.

• Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про стан механізмів регуляції процесів лінійного росту тіла, фізичного, психічного й статевого розвитку за участю гормонів.

• Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про стан механізмів регуляції сталості внутрішнього середовища за участю гормонів.

• Пояснювати механізми регуляції неспецифічної адаптації організму за участю гормонів.

Тема 10. Регуляція функцій організму гіпоталамо-гіпофізарною системою та наднирковими залозами.

Фактори гуморальної регуляції, їх характеристика та класифікація. Контур гуморальної регуляції, роль зворотного зв'язку в регуляції. Взаємозв'язок нервової та гуморальної регуляції.

Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Ендокринні залози, ендокринні клітини, їх гормони та значення. Основні механізми дії гормонів. Мембранні та внутрішньоклітинні рецептори, С-білки, вторинні посередники (цАМФ, цГМФ, Са²⁺, N0 та ін.), їх роль. Регуляція секреції гормонів. Гіпоталамо-гіпофізарна система. Функціональний зв'язок гіпоталамуса з гіпофізом. Нейросекрети гіпоталамуса. Роль ліберинів і статинів.

Аденогіпофіз, його гормони, їх впливи. Роль соматотропіну (СТГ) та соматомедінів (інсуліноподібний фактор росту І: ІФР-І, інсуліноподібний фактор росту II: ІФР-ІІ) у забезпеченні процесів росту та розвитку. Контур регуляції синтезу й секреції соматотропіну. Метаболічні впливи соматотропіну Контур регуляції секреції СТГ, циркадні ритми. Метаболічні впливи СТГ.

Гормони мозкової речовини надниркових залоз (катехоламіни), їх роль в організмі, регулювання секреції.

Гормони кори надниркових залоз, контури регуляції їх секреції, циркадні ритми секреції гдюкокортикоїдів, їх впливи та механізми дії на клітини-мішені.

Поняття про стрес і стресові фактори. Види адаптації до дії стресових факторів. Загальний адаптаційний синдром (Г. Сельє). Роль симпато-адреналової системи в адаптації.

Роль гормонів кори надниркових залоз (глюкортикоїдів, мінералокортикоїдів), гіпофіза, тиреоїдних гормонів (тироксину, трийодтироніну), ваго-інсулярної системи у забезпеченні неспецифічної адаптації організму до стресових факторів.

Тема 11. Гуморальна регуляція фізіологічних функцій організму.

Щитоподібна залоза, її гормони (йодтироніни). Механізми дії йодтиронінів на клітини-мішені, вплив на стан психічних функцій, процеси росту та розвитку, метаболічні процеси, стан вісцеральних систем тощо. Контур регуляції синтезу й секреції тироксину (Т₄) тетрийодтироніну (Т₃).

Роль інших гормонів, що впливають на процеси нормального росту (інсулін, стероїдні гормони гонад, кортизол).

Гормони підшлункової залози (інсулін, глюкагон, соматостатин) їх впливи на метаболізм та концентрацію глюкози в крові. Контур гормональної регуляції підтримання сталості концентрації глюкози в крові.

Баланс кальцію в організмі та гормони, які регулюють кальцієвий і фосфатний гомеостаз: паратгормон, кальцитонін. Вплив інших гормонів на метаболізм кальцію (глюкокортикоїди, соматотропін та ІФР-І, тиреоїдині гормони, естрогени, інсулін).

Роль вазопресину, окситоцину.

Статеві залози. Статева диференціація, розвиток і функції репродуктивної системи. Період статевого дозрівання.

Чоловіча статева система, її структура й функції. Сперматогенез. Ендокринна функція яєчок, регулювання функції яєчок, контур регуляції за участі гіпоталамо-гіпофізарної системи. Ерекція та еякуляція, гормональні й нервові механізми регуляції.

Жіноча статева система, її структура й функції. Гормони яєчників, їх роль, регулювання функції яєчників. Місячний цикл. Вагітність. Гормони плаценти. Лактація.

Тема 12. Вікові особливості нервової і гуморальної регуляції.

Вікові особливості нервової системи та функцій ендокринних залоз.

Змістовий модуль 5. Фізіологія сенсорних систем

Конкретні цілі:

· Аналізувати стан функцій сенсорної системи, її структурних елементів та допоміжних структур на підставі диференційованих для кожної енсорної системи критеріїв.

· Трактувати функції каналів передачі інформації та рівнів організації кожної з сенсорних систем на підставі аналізу параметрів: абсолютних та диференційованих порогів відповідної чутливості, стану рецептивних полів, формування сенсорних образів.

· Аналізувати вікові особливості формування та функцій сенсорних систем.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження кожної з сенсорних систем.

Тема 13. Фізіологія ока. Фізіологія зору.

Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи, головні та допоміжні структури. Рецепторний апарат: палички і колбочки. Фотохімічні процеси в рецепторах (паличках і колбочках) при дії світла, рецепторний потенціал. Поле зору. Рефракція та акомодація. Провідниковий і кірковий відділи зорової сенсорної системи.

Аналіз зорової інформації на різних рівнях. Формування зорового образу. Сучасні уявлення про сприйняття кольору. Основні форми порушення сприйняття кольору. Основні зорові функції та фізіологічні основи методів їх дослідження.

Тема 14. Фізіологія слуху. Вестибулярний аналізатор.

Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи, головні та допоміжні структури. Звукопровідні, сприймаючи та аналізуючи структури. Провідниковий і кірковий відділи слухової сенсорної системи. Центральні механізми аналізу звукової інформації. Теорія сприйняття звуків. Бінауральний слух.

Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи. Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи, центральний аналіз інформації на різних рівнях. Сприйняття положення голови у просторі та напрямку руху.

Тема 15. Фізіологія аналізатора соматичної і вісцеральної чутливості.

Структурно-функціональна організація сомато-сенсорної системи (шкірної та пропріоцептивної чутливостей).

Смакова сенсорна система.

Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи. Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи, центральний аналіз інформації на різних рівнях. Види смаків, механізми їх сприйняття, фізіологічна роль.

Нюхова сенсорна система.

Структурно-функціональна організація нюхової сенсорної системи. Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи, центральний аналіз інформації на різних рівнях. Класифікація запахів, теорії їх сприйняття.

Змістовий модуль 6. Ноцицептивна і антиноцицептивна системи.

Конкретні цілі:

· Пояснювати фізіологічні основи ноцицепції.

· Розуміти опіатні та неопіатні механізми протибольової системи.

Тема 16. Фізіологія ноцицептивної і антиноцицептивної системи.

Фізіологічні основи болю. Ноцицепція, фізіологічна характеристика та класифікація ноцицепторів (Ч. Шеррінгтон). Ноцицептивна або больова система, її структурно-функціональна організація, провідні шляхи та рівні обробки інформації. Фізіологічне значення болю. Антиноцицептивна або протибольова система, її структурно-функціональна організація, опіатні та неопіатні механізми, фізіологічна роль. Фізіологічні основи знеболювання.

Змістовий модуль 7. Фізіологічні основи поведінки. Вища нервова діяльність людини

Конкретні цілі:

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження вищої нервової діяльності: утворення, збереження і гальмування умовних рефлексів; подразнення й пошкодження структур переднього мозку, що беруть участь у вищих інтегративних функціях ЦНС; реєстрація викликаних потенціалів та ЕЕГ.

· Пояснювати механізми виникнення біологічних потреб і мотивацій та їх роль у формуванні вроджених і набутих форм поведінки організму.

· Аналізувати регульовані параметри гомеостазу і пояснювати структуру цілісного поведінкового акту (функціональну систему поведінки).

· Пояснювати механізми формування емоцій, їх роль у поведінкових реакціях організму на підставі фізіологічних критеріїв емоцій.

· Аналізувати вікові особливості вищої нервової діяльності (поведінкових реакцій) організму.

· Трактувати властивості основних нервових процесів – збудження й гальмування, що обумовлюють тип нервової системи (сила, врівноваженість та рухомість).

· Пояснювати механізми інтегративної діяльності на основі аналізу ролі різних структур нової кори головного мозку.

· Пояснювати механізми інтегративної діяльності нової кори головного мозку при формуванні мови у людини й оцінювати її стан на підставі фізіологічних критеріїв.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження типів нервової системи у людини.

· Пояснювати механізми інтегративної діяльності головного мозку, що обумовлюють процеси свідомості, мислення, сну та його видів.

Тема 17. Умовно-рефлекторна діяльність організму.

Поняття про вищу нервову діяльність, методи її дослідження. Внесок І.М. Сєченова, І.П. Павлова в розвиток наукових досліджень ВНД. Набуті (умовно-рефлекторні) форми поведінки, їх значення для пристосувальної діяльності організму. Закономірності утворення і зберігання умовних рефлексів (І.П. Павлов). Види умовного і безумовного гальмування.

Сон, його види, фази, електрична активність головного мозку. Механізми сну, його біологічна роль.

Тема 18. Фізіологічні основи психічних функцій людини

Фізіологічні основи поведінки. Вроджені (безумовно-рефлекторні) форми поведінки. Інстинкти, їх значення для пристосувальної діяльності організму. Навчання й пам'ять, її види, механізми. Потреби і мотивації, їх фізіологічні механізми, роль у формуванні поведінки.

Функціональна система поведінки. Структура цілісного поведінкового акту за П.К. Анохіним. Емоції, їх види, механізми формування, біологічна роль. Теорії емоцій. Функції нової кори головного мозку й вища нервова діяльність людини. Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку, концепція домінантної півкулі, функції недомінантної півкулі, взаємодія півкуль. Мова. Функції мови. Фізіологічні основи її формування. Вікові аспекти вищої нервової діяльності у людини.

Типи вищої нервової діяльності, їх класифікація, фізіологічні основи, методи дослідження. Роль виховання. Типи нервової системи у людини, методи їх дослідження.

Мислення. Роль мозкових структур у процесі мислення. Свідомість.

Практичні навички з фізіології ВНД

Оцінювати і трактувати результати досліджень, що характеризують типи ВНД людини.

Тематичний план лекцій

з модуля 1 «Нейро-гуморальна регуляція функцій організму. Аналізатори. Вища нервова діяльність».

№з/п	Тема лекції	Кількість годин
1.	Фізіологія як наука. Біоелектричні явища в збудливих тканинах. Фізіологія синапсів, міжнейронні зв’язки	2
2.	Фізіологія спинного, заднього, середнього і проміжного мозку	2
3.	Фізіологія півкуль головного мозку та мозочка	2
4.	Роль автономної нервової системи в регуляції функцій внутрішніх органів. Центральна регуляція автономних функцій нервової системи	2
5.	Регуляція функцій організму гіпоталамо-гіпофізарною системою та наднирниковими залозами Роль ендокринних залоз в регуляції функцій організму	2
6.	Фізіологія зорового аналізатора	2
7.	Фізіологія слуху і вестибулярного аналізатора. Фізіологія ноцицептивної і антиноцицептивної системи.	2
8.	Умовно-рефлекторна діяльність організму. Фізіологічні основи психічних функцій людини. Фізіологія праці	2
	Всього:	16

Тематичний план практичних занять

з модуля 1 «Нейро-гуморальна регуляція функцій організму. Аналізатори. Вища нервова діяльність».

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин
1.	Фізіологія – теоретична основа медицини. Біоелектричні явища в нервових клітинах. Фізіологія синапсів. Міжнейронні зв’язки в ЦНС.	6
2.	Роль спинного мозку у регуляції функцій організму.Роль заднього, середнього та проміжного мозку у регуляції функцій організму. Функціонування великих півкуль головного мозку і мозочка. Фізіологія кори великих півкуль	6
3.	Фізіологія автономної нервової системи. Роль автономної нервової системи в регуляції функцій внутрішніх органів. Центральна регуляція автономних функцій організму.	6
4.	Регуляція функцій організму гіпоталамо-гіпофізарною системою та наднирниковими залозами. Гуморальна регуляція фізіологічних функцій організму. Вікові особливості нервової і гуморальної регуляції.	6
5.	Фізіологія зору. Фізіологія слуху. Вестибулярний аналізатор. Фізіологія аналізатора соматичної і вісцеральної чутливості.	6
6.	Фізіологія ноцицептивної і антиноцицептивної системи. Умовно-рефлекторна діяльність організму. Фізіологічні основи психічних функцій людини.	6
	Всього:	36

Завдання для самостійної роботи студентів (СРС)

з модуля 1 «Нейро-гуморальна регуляція функцій організму. Аналізатори. Вища нервова діяльність».

№ з/п	Тема самостійної роботи	Кількість годин
1.	Дія постійного струму на збудливі тканини	2
2.	Фізіологічні механізми регуляції м'язових скорочень	2
3.	Робота скелетних м'язів. Розвиток стомлення і механізми відновлення фізичної працездатності	2
4.	Фізіологія гемато-енцефалічного бар'єру	2
5.	Фізіологія епіфізу	2
6.	Фізіологія загрудинної залози	2
7.	Фізіологія статевого дозрівання	2
8.	Функціональні основи репродукції	3
9.	Фізіологічні закономірності вагітності і пологового акту	3
10	Вікові особливості вищої нервової діяльності	6
11	Закономірності індивідуальної адаптації	6
12	Організм і зовнішнє середовище	6
	Всього:	38

Модуль 2. Фізіологія вісцеральних систем: крові, кровообігу, дихання, енергетичного обміну, терморегуляції, травлення і виділення

Змістовий модуль 8. Фізіологія системи крові

Конкретні цілі:

· Трактувати поняття системи крові, механізми її регуляції на основі аналізу параметрів гомеостазу: об'єму крові, кислотно-лужної рівноваги, осмотичного тиску, кількісного та якісного складу плазми та формених елементів крові.

· Трактувати фізіологічні закономірності функцій системи крові: дихальної, транспортної, захисної.

· Трактувати фізіологічні закономірності функцій підтримання рідкого стану крові та розвитку гемостазу при пошкодженні кровоносних судин.

· Робити висновки про стан фізіологічних функцій організму, які здійснюються за участю системи крові, на підставі кількісних та якісних показників крові: гематокритного показника, кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів, лейкоцитарної формули, колірного показника, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), часу зсідання крові, тривалості кровотечі.

· Аналізувати вікові зміни складу крові, функцій та механізмів регуляції.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій системи крові: кількості формених елементів крові, гемоглобіну, ШОЕ, осмотичної стійкості еритроцитів, тривалості кровотечі, часу зсідання крові, визначення групи крові в системі АВО та СDЕ.

Тема 1. Система крові. Функції крові. Фізіологія еритроцитів. Дихальні пігменти

Поняття про систему крові. Основні функції крові. Склад і об'єм крові у людини.

Еритроцити, будова, кількість, функції. Поняття про еритрон як фізіологічну систему, регуляція кількості еритроцитів у крові.

Кровотворення та його регуляція.

Гемоглобін, його будова, властивості, види, сполуки. Кількість гемоглобіну. Критерії насичення еритроцитів гемоглобіном: середня концентрація, колірний показник.

Гематокритний показник. Основні фізіологічні константи крові, механізми їх регуляції.

Плазма, її склад, роль білків плазми. Осмотичний і онкотичний тиски. Регуляція сталості осмотичного тиску. Кислотно-основний стан крові, роль буферних систем у регуляції його сталості. Гемоліз, його види. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), фактори, які впливають на неї.

Тема 2. Фізіологія лейкоцитів. Лейкоцитарна формула. Групи крові.

Лейкоцити, їх кількість, види. Поняття про лейкоцитоз та лейкопенію.

Лейкоцитарна формула. Функції різних видів лейкоцитів. Регуляція кількості лейкоцитів. Поняття про імунітет, його види.

Групи крові: системи АВО, СDЕ, інші. Методи визначення груп крові. Фізіологічні основи переливання крові. Кровозамінники.

Тема 3. Судинно-тромбоцитарний та коагуляційний гемостаз. Протизсідальні механізми, фібриноліз.

Гемостаз, його види. Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його роль. Тромбоцити, їх кількість, функції.

Коагуляційний гемостаз, його фази, механізми, значення. Сучасні уявлення про основні фактори, які приймають участь у коагуляційному гемостазі - коагулянти.

Антикоагулянти, їх види, механізми дії, значення. Плазміни та фібриноліз, його механізми, значення. Роль судинної стінки у регуляції гемостазу та фібринолізу. Регуляція зсідання крові. Фізіологічні основи методів дослідження стану гемостазу. Вікові зміни системи гемостазу. Механізми підтримання рідкого стану крові.

Вікові зміни системи крові.

Позасудинні рідини організму, їх роль у забезпечені життєдіяльності клітин організму.

Практичні навички з фізіології системи крові.

Оцінювати стан системи крові, її функцій та механізмів регуляції на підставі аналізу показників лабораторних досліджень крові.

Оцінювати результати дослідження гематокритного показника. Визначати кількість гемоглобіну, колірний показник, групи крові системи АВО та робити висновки.

Змістовий модуль 9. Фізіологія системи кровообігу

Конкретні цілі:

• Трактувати поняття системи кровообігу, механізми регуляції хвилинного об'єму крові (ХОК) як інтегрального показника кровообігу на основі аналізу параметрів гомеостазу відповідно до рівня метаболізму.

• Трактувати фізіологічні властивості серця, що забезпечують його насосну функцію (автоматизм, збудливість, провідність, скоротливість).

• Трактувати функцію серця як насосу на підставі тривалості серцевого циклу, структури його фаз і періодів, величини ХОК, тиску крові в камерах серця та в аорті й легеневій артерії, тонів серця.

• Аналізувати основні параметри кровообігу й робити висновки про стан кровоносних судин та механізми регуляції тонусу артеріальних і венозних судин.

• Аналізувати стан судин мікроциркуляторного русла та робити висновки про фізіологічні механізми обміну рідини на рівні кровоносних і лімфатичних капілярів, обміну інших речовин.

• Аналізувати регульовані параметри кровообігу й робити висновки про механізми регуляції системного кровообігу.

• Аналізувати стан кровообігу і механізмів його регуляції у людини під час здійснення функціональних проб (при зміні положення тіла, фізичному навантажені).

Тема 4. Фізіологічні властивості серцевого м'язу. Фізіологічні основи електрокардіографії.

Загальна характеристика системи кровообігу, її роль в організмі. Будова серця, його функції. Серцевий м'яз, його будова, функції Фізіологічні властивості міокарда та їх особливості. Автоматизм серця. Потенціал дії атипових кардіоміоцитів водія ритму серця - сино-атріального вузла. Провідна система, її функціональні особливості, швидкість проведення збудження структурами серця. Потенціал дії типових кардіоміоцитів. Періоди рефрактерності. Механізми скорочення та розслаблення кардіоміоцитів.

Динаміка збудження в серці. Фізіологічні основи електрокардіографії. Нормальна ЕКГ.

Тема 5. Насосна функція серця. Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця.

Серцевий цикл, його фазова структура. Тиск крові в порожнинах серця та робота клапанного апарату під час серцевої діяльності. Систолічний і хвилинний об'єми крові, серцевий індекс.

Регуляція серцевої діяльності: міогенна, нервова, гуморальна. Залежність сили скорочення серця від довжини кардіоміоцитів (закон серця Франка-Старлінга), частоти скорочення серця (драбина Боудічі) та опору вигнанню крові (закон Анрепа).

Механізми впливів парасимпатичних та симпатичних нервів на фізіологічні властивості серцевого м'язу. Механізми впливу іонного складу плазми крові на діяльність серця.

Механізми впливу гормонів на діяльність серця: катехоламінів, тироксину та трийодтироніну, глюкагону, інших.

Тема 6. Фізіологія кровоносних судин. Регуляція кровообігу.

Системний кровообіг. Основні закони гемодинаміки. Механізм формування судинного тонусу. Загальний периферичний опір судин. Фактори, що забезпечують рух крові по судинах високого і низького тиску. Лінійна та об'ємна швидкості руху крові в різних відділах судинного русла. Час повного круговороту крові. Кров'яний тиск: артеріальний (систолічний, діастолічний, пульсовий, середній), капілярний, венозний. Фактори, що визначають величину кров'яного тиску. Фізіологічні основи вимірювання кров'яного тиску в експерименті та клінічній практиці. Артеріальний пульс, його основні параметри. Сфігмограма, її оцінка.

Функціональна класифікація кровоносних судин. Фізіологічна характеристика судин стиску, опору (резистивних).

Мікроциркуляція. Морфо-функціональна характеристика судин мікроциркуляторного русла. Рух крові в капілярах, його особливості. Кров'яний тиск у капілярах. Механізми обміну рідини та інших речовин між кров'ю і тканинами

Фізіологічна характеристика ємкісних судин. Особливості венозного руху крові. Венозний пульс. Поворот крові до серця. Депо крові, його відносність.

Лімфа, її склад, кількість, функції. Механізми утворення та руху лімфи по лімфатичних судинах.

• Регуляція тонусу судин.

Особливості будови і функцій гладких м'язів судин. Тонус судин і його регуляція, нервові та гуморальні механізми. Особливості механізмів регуляції судин мікроциркуляторного русла. Регуляція місцевого руху крові. Роль речовин, які виділяє ендотелій, в регуляції тонусу судин.

• Регуляція системного кровообігу.

Серцево-судинний центр, його будова, аферентні та еферентні зв'язки. Поняття про єдиний гемодинамічний центр (Фролькіс В.В.). Основні рефлексогенні зони, барорецептори і хеморецептори каротидного синусу та дуги аорти, їх роль. Рефлекси з рецепторів передсердь і великих вен. Пресорні та депресорні рефлекси.

Взаємопов'язані механізми нервової і гуморальної регуляції діяльності серця, тонусу судин та об'єму циркулюючої крові при різних пристосувальних реакціях. Фізіологічні передумови порушення рівня кров'яного тиску. Нервові та гуморальні механізми регуляції кров'яного тиску.

Регуляція кровообігу при зміні положення тіла. Регуляція кровообігу при фізичній роботі.

Вікові особливості кровообігу та його регуляції. Кровообіг плоду. Зміни кровообігу після народження.

Практичні навички з фізіології системи кровообігу.

Малювати схеми графіків ПД водія ритму серця сино-атріального вузла (СА), типових кардіоміоцитів шлуночків серця та пояснювати механізми їх розвитку.

Аналізувати і трактувати показники артеріального тиску і пульсу.

Змістовий модуль 10. Фізіологія системи дихання. Терморегуляція. Обмін речовин.

Конкретні цілі:

· Трактувати поняття системи дихання й механізми регуляції параметрів газового гомеостазу на підставі аналізу фізіологічних критеріїв функцій виконавчих структур системи, що забезпечують процеси дихання.

· Робити висновки про стан кожного з етапів процесу дихання на підставі аналізу параметрів, що характеризують зовнішнє дихання, дифузію газів через дихальну мембрану, транспортування газів кров'ю, дифузію газів між кров'ю й тканинами відповідно до рівня метаболізму.

· Робити висновки про стан регуляції процесів дихання на підставі аналізу параметрів зовнішнього дихання при стандартному фізичному навантаженні та пробах з затримкою дихання.

· Аналізувати температуру ядра тіла гомойотермних організмів і робити висновки про механізми регуляції балансу між теплоутворенням і тепловіддачею.

· Робити висновки про інтенсивність метаболізму на підставі аналізу енергетичних витрат, що характеризують основний обмін.

· Робити висновки про переважне окислення білків, жирів,вуглеводі в процесі метаболізму на підставі аналізу дихального коефіцієнту.

· Робити висновки про механізми регуляції інтенсивності метаболізму на підставі аналізу величини основного обміну людини.

Тема 7. Біомеханіка дихання. Вентиляція легень.

Будова та функції системи дихання. Значення дихання для організму. Основні етапи процесу дихання. Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Фізіологічна характеристика дихальних шляхів, їх функції. Значення миготливого епітелію.

Біомеханіка вдиху і видиху. Тиск у плевральній порожнині, його зміни при диханні. Еластичні властивості легень і стінок грудної клітки. Поверхневий натяг альвеол, його механізми. Сурфактанти, їх значення. Статичні та динамічні показники зовнішнього дихання. Склад повітря, що вдихається, видихається, альвеолярного. Відносна постійність складу альвеолярного повітря. Властивість легеневої мембрани. Дифузійна здатність легень. Відношення між легеневим кровообігом та вентиляцією легень. Анатомічний і фізіологічний "мертвий простір".

Тема 8. Транспорт газів кров'ю. Регуляція дихання.

Напруження газів, розчинених у крові. Парціальний тиск газів (РСО₂, РО₂) в альвеолярному повітрі. Механізми обміну газів між повітрям, що вдихається, та альвеолярною газовою сумішшю, між альвеолами і кров'ю у легеневих капілярах. Крива дисоціації оксигемоглобіну, фактори, які впливають на утворення і дисоціацію оксигемоглобіну. Вміст кисню та вуглекислого газу в артеріальній і венозній крові. Киснева ємність крові. Утворення і дисоціація бікарбонатів і карбогемоглобіну. Значення карбоангідрази. Газообмін між кров'ю і тканинами. Напруження кисню і вуглекислого газу в тканинній рідині і клітинах.

Структури ЦНС, що забезпечують дихальну періодику. Структури заднього мозку: дорзальна респіраторна група нейронів, її роль у генерації основного ритму дихання та регуляції вдиху; вентральна респіраторна група нейронів, її роль.

Роль пневмотаксичного центру в гальмуванні вдиху, регуляції об'єму і частоти дихання. Апнейстичний центр, його роль.

Вплив газового складу та рН артеріальної крові на частоту і глибину дихання. Центральні та периферичні хеморецептори, їх значення в забезпечені газового гомеостазу. Зміни вентиляції легень при гіперкапнії, гіпоксії.

Рецептори розтягнення легень, їх значення у регуляції дихання. Рефлекс Герінга-Бреєра. Роль інших рецепторів у регуляції дихання: ірітантних, юкстаальвеолярних рецепторів, пропріорецепторів.

Тема 9. Фізіологія терморегуляції. Обмін речовин.

Сталість температури внутрішнього середовища як необхідна умова нормального стану метаболічних процесів. Пойкілотермія, гомойотермія. Температура тіла людини, її добові коливання. Температура різних ділянок шкіри і внутрішніх органів людини. Фізична і хімічна терморегуляція. Обмін речовин як джерело утворення тепла. Роль окремих органів у теплопродукції. Тепловіддача. Способи віддачі тепла з поверхні тіла (випромінювання, проведення, конвекція, випаровування). Фізіологічні механізми тепловіддачі (рух крові в судинах шкіри, потовиділення та інші).

Центр терморегуляції. Периферичні та центральні терморецептори. Нервові й гуморальні механізми терморегуляції. Регуляція температури тіла при змінах температури зовнішнього середовища. Фізіологічні основи загартування. Вікові і статеві особливості терморегуляції.

Загальні поняття про обмін речовин в організмі. Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем як основні умови життя і збереження гомеостазу. Пластична і енергетична роль харчових речовин. Баланс приходу і витрат речовин.

Енергетичний обмін. Організм як відкрита термодинамічна система Енергетичний баланс організму. Фізична калориметрія. Калорійна цінність різних харчових речовин (фізична та фізіологічна). Пряма й непряма калориметрія (дослідження енерговитрат за допомогою повного й неповного газового аналізу). Калоричний коефіцієнт одного літра кисню. Дихальний коефіцієнт.

Основний обмін, величина, умови його дослідження. Специфічно-динамічна дія харчових речовин.

Змістовий модуль 11. Система травлення.

Конкретні цілі:

• Трактувати поняття системи травлення й механізми регуляції її фізіологічних функції (секреторної, моторної, всмоктування).

• Робити висновки про роль смакової сенсорної системи у визначенні придатності їжі до вживання й регуляції моторної та секреторної функцій системи травлення.

• Оцінювати стан системи травлення на підставі аналізу параметрів гідролізу харчових речовин, швидкості їх переміщення у травному каналу, параметрів гомеостазу, що відображають процеси всмоктування.

• Робити висновки про стан процесів травлення в кожному з відділів травного каналу на підставі аналізу стану секреторної, моторної, всмоктувальної функцій та їх регуляції.

• Аналізувати регульовані параметри гомеостазу й робити висновки про стан процесів всмоктування речовин в травному каналі та механізми регуляції.

• Аналізувати вікові особливості функцій системи травлення та їх регуляції.

• Пояснювати фізіологічні основи сучасних методів дослідження секреторної, моторної, всмоктувальної функцій системи травлення.

• Пояснювати механізми формування мотивацій голоду та насичення на підставі аналізу гомеостатичних показників поживних речовин у крові та стану травного каналу.

Тема 10. Травлення в ротовій порожнині. Травлення у шлунку.

Будова та функції системи травлення. Травний канал та травні залози. Основні функції системи травлення: секреція, моторика, всмоктування.

Травлення: його типи (порожнинне, мембранне, внутрішньоклітинне), основні етапи. Особливості секреторних клітин, механізми секреції, роль іонів кальцію та клітинних посередників у секреторному процесі. Основні принципи і механізми регуляції травлення. Шлунково-кишкові гормони. Фази секреції головних травних залоз. Періодична діяльність органів травлення.

Фізіологічні основи методів дослідження функцій травного каналу.

Травлення в ротовій порожнині.

Механічна та хімічна обробка їжі. Слиновиділення. Кількість, склад і властивості слини, її значення у травленні, механізми секреції (первинна, вторинна слина). Регуляція секреції слини.

Секреторна діяльність шлункових залоз. Методи дослідження. Склад і властивості шлункового соку. Механізми секреції хлористоводневої кислоти, ферментів, слизу та їх регуляція. Нервова та гуморальна регуляція секреції шлункових залоз, фази регуляції секреції: цефалічна, шлункова, кишкова. Адаптивні зміни шлункової секреції.

Тема 11. Травлення у кишках.

Зовнішньо-секреторна діяльність підшлункової залози. Кількість, склад і властивості соку підшлункової залози, його роль у травленні. Нервова та гуморальна регуляція панкреатичної секреції. Фази регуляції секреції: цефалічна, шлункова, кишкова.

Роль печінки у травленні. Утворення жовчі, її склад і властивості. Методи дослідження. Печінкова і міхурова жовч. Участь жовчі в травленні. Регуляція утворення жовчі і виділення її у дванадцятипалу кишку.

Кишкова секреція, склад і властивості кишкового соку, його роль у травленні. Методи дослідження. Регуляція кишкової секреції. Порожнинний і мембранний гідроліз харчових речовин.

Травлення у товстій кишці. Роль мікрофлори кишки.

Тема 12. Всмоктування і моторика в шлунково-кишковому тракті.

Процеси всмоктування. Методи дослідження. Всмоктування речовин у різних відділах травного каналу, його механізми. Особливості всмоктування води, солей, вуглеводів, білків, жирів, вітамінів, інших речовин. Регуляція всмоктування.

Моторика травного каналу. Особливості будови і функцій гладких м'язів травного каналу.

Жування, його особливості в залежності від виду їжі, регуляція жування. Ковтання, його фази, регуляція.

Моторна функція шлунку, її регуляція. Моторна діяльність тонкої кишки, її роль у травленні. Види моторики, її регуляція. Роль метасимпатичної системи в регуляції моторної функцій кишок.

Моторика товстої кишки, її регуляція. Акт дефекації.

Змістовий модуль 12. Фізіологія системи виділення

Конкретні цілі:

• Трактувати поняття системи виділення, механізми регуляції гомеостазу за її участю на основі аналізу констант гомеостазу: об'єму циркулюючої крові, концентрації іонів, осмотичного тиску, кислотно-основного стану.

• Робити висновки про стан процесів, що лежать в основі утворення сечі в нирках на підставі аналізу кліренсу (швидкості фільтрації в клубочках, секреції та реабсорбції речовин і води в різних відділах нефрону).

• Аналізувати стан системи виділення у людини, зокрема, функцію нирок на підставі кількісного та якісного складу сечі, її відносної щільності в динаміці залежно від харчового й питного режимів.

• Аналізувати регульовані параметри гомеостазу й робити висновки про механізми регуляції їх за участю нирок.

• Аналізувати вікові особливості функцій системи виділення та механізми їх регуляції.

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження видільної функції нирок (визначення швидкості клубочкової фільтрації, процесів секреції та реабсорбції речовин у нефронах, величин ниркового кровообігу й плазмообігу, динаміки добового діурезу та густини сечі).

Тема 13. Фізіологія нирок. Сечоутворення.

Система виділення, її будова, функції. Органи виділення (нирки, шкіра, легені, травний канал), їх участь у підтриманні гомеостазу організму. Нирки як основні органи видільної системи. Нефрон як структурна й функціональна одиниця нирки. Кровообігу нирці, його особливості.

Тема 14. Сечоутворення.

Основні процеси сечоутворення: фільтрація, реабсорбція, секреція. Механізми фільтрації, склад первинної сечі. Регуляція швидкості фільтрації. Реабсорбція в канальцях, її механізми. Поворотно - протипоточна - множинна система, її роль. Секреторні процеси у проксимальних та дистальних канальцях і збиральних трубочках. Кінцева сеча, її склад, кількість. Коефіцієнт очищення (кліренс) та визначення швидкості фільтрації, реабсорбції, секреції, величини ниркового плазмообігу і кровообігу.

Тема 15. Роль нирок у підтриманні гомеостазу.

Регуляція сечоутворення. Участь нирок у підтриманні азотистого балансу, параметрів гомеостазу. Регуляція сталості осмотичного тиску внутрішнього середовища, роль вазопресину. Механізми спраги.

Регуляція сталості концентрації іонів натрію, калію, об'ємів води та циркулюючої крові в організмі за участю нирок: роль ренін- ангіотензин-альдостеронової системи, передсердного натрійуретичного гормону.

Регуляція сталості концентрації іонів кальцію та фосфатів за участю нирок.

Роль нирок у регуляції кислотно-основного стану внутрішнього середовища.

Сечовипускання та його регуляція.

Фізіологічні основи методів дослідження функції нирок.

Вікові зміни сечоутворення і сечовипускання.

Тематичний план лекцій

з модуля 2. «Фізіологія вісцеральних систем: крові, кровообігу, дихання,

енергетичного обміну, терморегуляції, травлення і виділення»

№з/п	Тема лекції	Кількість годин
9.	Фізіологія системи крові. Еритрон. Дихальні пігменти.	2
10.	Групи крові. Фізіологія лейкоцитів.	2
11.	Фізіологія системи гемостазу.	2
12.	Фізіологічні властивості серця. Формування ЕКГ	2
13.	Насосна функція серця. Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця.	2
14.	Фізіологія кровоносних судин. Регуляція системного кровообігу.	2
15.	Фізіологія дихальної системи. Зовнішнє дихання Транспорт газів. Регуляція дихання.	2
16.	Фізіологія обміну речовин і енергії. Терморегуляція.	2
17.	Травлення в шлунково-кишковому тракті.	2
18.	Фізіологія нирок.	2
	Всього:	20

Тематичний план практичних занять

з модуля 2. «Фізіологія вісцеральних систем: крові, кровообігу, дихання,

енергетичного обміну, терморегуляції, травлення і виділення»

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин
7.	Фізіологія еритроцитів. Дихальні пігменти. Фізіологія лейкоцитів.Лейкоцитарна формула.Групи крові. Судинно-тромбоцитарний і коагуляційний гемостаз. Протизсідальні механізми, фібриноліз.	6
8	Фізіологічні властивості серця. Формування ЕКГ. Насосна функція серця. Регуляція діяльності серця.	6
9.	Фізіологія кровоносних і лімфатичних судин. Регуляція системного кровообігу.	6
10.	Біомеханіка дихання. Вентиляція легень. Транспорт газів. Регуляція дихання. Обмін речовин. Фізіологія терморегуляції.	6
11.	Травлення в ротовій порожнині і шлунку. Травлення в в кишках. Всмоктування і моторика в шлунково-кишковому тракті.	6
12.	Фізіологія нирок. Сечоутворення. Роль нирок у підтриманні гомеостазу.	6
	Всього:	36

Завдання для самостійної роботи студентів (СРС)

з модуля 2. «Фізіологія вісцеральних систем: крові, кровообігу, дихання,

енергетичного обміну, терморегуляції, травлення і виділення»

№ з/п	Тема самостійної роботи	Кількість годин
13.	Механізми адаптації до зміненого кисневого середовища.	5
14.	Роль системи крові у забезпеченні імунітету організму.	5
15.	Реологічні властивості крові.	4
16.	Дослідження центральної гемодинаміки.	5
17.	Оцінка функціонального стану дихальної системи.	5
18.	Фізіологічні особливості утворення жовчі і механізми її виділення.	5
19.	Функціональні та інструментальні методи дослідження органів травлення.	5
	Всього:	34

Перелік практичних навичок, винесених у матрикули

№ з/п	Назва практичної навички	Рівень опанування	Лінія матрикула	Назва змістового модуля у матрикулі
1	Визначення м’язової сили кисті (динамометрія).	2	ІІ	Змістовий модуль 2. Роль ЦНС у регуляції функцій організму
2	Визначення гостроти центрального зору.	2	ІІ	Змістовий модуль 5. Фізіологія сенсорних систем
3	Визначення гемоглобiну за допомогою цiанметгемоглобiнового методу. Оцінка результатів.	2	ІІ	Змістовий модуль 7. Фізіологія системи крові
4	Пiдрахунок кiлькостi еритроцитiв в камері Горяєва Оцінка результатів. Вказати межі норми.	2	ІІ	Змістовий модуль 7. Фізіологія системи крові
5	Пiдрахунок кiлькостi лейкоцитiв в камері Горяєва. Оцінка результатів. Вказати межі норми.	2	ІІ	Змістовий модуль 7. Фізіологія системи крові
6	Визначення груп кровi в системi АВО за стандартними гемаглютинуючими сироватками і моноклональними антитілами.	2	ІІ	Змістовий модуль 7. Фізіологія системи крові
7	Визначення резус-належності кровi в системi CDE за моноклональними антитілами.	2	ІІ	Змістовий модуль 7. Фізіологія системи крові
8	Пальпаторне дослiдження артерiального пульсу на променевій артерії.	3	ІІ	Змістовий модуль 8. Фізіологія системи кровообігу
9	Вимірювання артеріального тиску за методом Короткова.	3	ІІ	Змістовий модуль 8. Фізіологія системи кровообігу

Форми контролю і критерії оцінювання знань в кінці робочого дня

Критерії оцінювання підготовки, активності і знань студентів з фізіології

під час семінарського заняття

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
І. Початковий	1	Зміст навчального матеріалу не розкрито; допущені грубі помилки у визначенні понять, при використанні термінології;.
	2	Зміст навчального матеріалу розкрито фрагментарно; наведено елементарні приклади й ознаки фізіологічних процесів; допущені грубі помилки у визначенні понять, при використанні термінології;
	3	Зміст навчального матеріалу розкрито фрагментарно; фрагментарно охарактеризовано окремі фізіологічні процеси; допущені помилки у визначенні понять при використанні термінології;
II. Середній	4	Розкрито основний зміст навчального матеріалу, але його викладено фрагментарно, дано визначення окремих фізіологічних процесів; неповно охарактеризовано функціональні механізми фізіологічних процесів; допущені помилки й неточності при використанні наукової термінології, визначенні понять.
	5	Розкрито основний зміст навчального матеріалу, але його викладено фрагментарно, не завжди послідовно; дано визначення окремих фізіологічних процесів; охарактеризовано загальні функціональні механізми фізіологічних процесів; допущені помилки й неточності при використанні наукової термінології, визначенні понять; не зроблено висновків;
	6	Розкрито основний зміст навчального матеріалу, але його викладено фрагментарно, не завжди послідовно; наведено прості приклади; визначення понять недостатньо чіткі, не використані як докази висновки та узагальнення із спостережень і дослідів; зроблені висновки не відповідають змісту завдання;
III. Достатній	7	Розкрито основний зміст навчального матеріалу; розкрито суть фізіологічних процесів; визначення понять неповні; допущені незначні порушення послідовності викладення, неточності при використанні наукових термінів; зроблено неповні висновки;
	8	Розкрито основний зміст навчального матеріалу; визначення понять неповні, допущені незначні порушення послідовності викладення, незначні неточності при використанні наукових термінів; нечітко сформульовані висновки.
	9	Розкрито основний зміст навчального матеріалу; визначення понять повні; допущені незначні порушення послідовності викладення, незначні неточності при використанні наукових термінів; чітко сформульовані висновки, використані матеріали лекцій.
IV. Високий	10	Повністю розкрито зміст матеріалу в об’ємі навчальної програми; проаналізовано й розкрито суть функціональних механізмів фізіологічних процесів; встановлено причинно-наслідкові зв’язки; логічно побудовані висновки; використані матеріали лекцій.
	11	Повністю розкрито зміст матеріалу в об’ємі навчальної програми; оцінені функціональні механізми фізіологічних процесів; обґрунтовано зроблені висновки; використані матеріали лекцій, додаткової літератури, матеріали до СРС.
	12	Повністю розкрито зміст матеріалу в об’ємі навчальної програми; охарактеризовано різноманітні функціональні механізми фізіологічних процесів; чітко та правильно дано визначення й розкрито зміст понять, правильно застосовано наукові терміни; показано вміння розв’язувати проблемні завдання; робити обґрунтовані висновки; відповідь повна і може сягати за межі даного завдання, але пов’язана з ним; використані матеріали лекцій, додаткової літератури, матеріали до СРС, методичні матеріали, які розміщені на Web – сторінках кафедри.

Критерії оцінювання виконання практичної роботи студентів з фізіології

Бали	Критерії оцінювання практичних навичок
1 - 3	Виконання деяких фрагментів практичної роботи, допущені грубі помилки під час проведення досліду, відсутність пояснення суті і значення практичної роботи, протоколи практичної роботи не оформлені
4 - 6	Виконання практичної роботи в не повному обсязі, допущені окремі помилки під час проведення досліджень, не повно охарактизовані механізми, методики, інтерпретація результатів, протоколи до практичних занять оформлені з помилками.
7 - 9	Практична робота виконана в повному обсязі, зроблені висновки щодо одержаних результатів, оформлені протоколи до практичних занять з незначними неточностями, під час пояснення методики проведення практичної роботи допущені незначні порушення послідовності викладання та при використанні наукових термінів.
10 - 12	Практична робота виконана повністю, зроблені обґрунтовані висновки, оформлені та підписані протоколи, дана повна відповідь щодо методики, механізмів і практичного використання фізіологічних досліджень; правильно застосовано наукові терміни і поняття.

Критерії оцінювання письмового контролю знань

Тестовий контроль включає письмові відповіді студентів на 5 коротких запитань, 1 ситуаційну задачу і 10 тестових завдань типу „Крок” по темі заняття. При виставленні остаточної оцінки застосовується такий розрахунок балів:

1 тест – 0,5 бала (максимальна оцінка за 10 тестів - 5 балів)

1 питання – 1 бал (максимальна оцінка за 5 питань – 5 балів)

1 ситуаційна задача – 2 бали.

При отриманні дробної кількості балів вона заокруглюється до цілого.

Підсумкова оцінка за заняття виставляється як середнє арифметичне від оцінок за практичну роботу, семінарське обговорення і тестовий контроль.