. ФІЗИНЧИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ. СЕМІОТИКА ПОРУШЕНЬ
ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ
Дитина – це не мініатюра дорослого, її
організм має свої анатомо – фізіологічні особливості, які постійно змінюються
на протязі всього періоду дитинства. Не можна говорити про “норми” для дітей
взагалі, без диференціювання їх у віковому аспекті.
Успіх роботи лікаря – педіатра залежить від знання динаміки анатомічних і фізіологічних особливостей дитини, його реактивності, потреб в основних харчових інгредієнтах (білках, жирах, вуглеводах, мінеральних речовинах, вітамінах).
Фізичний розвиток – це сукупність морфологічних і функціональних ознак організму, що характеризують процеси його росту та біологічного дозрівання, запас фізичних сил.
Комплексна оцінка фізичного розвитку включає:
1. Оцінку результатів антропометрії та соматоскопії.
Антропометрія – уніфікована методика вимірювання людського тіла та його частин.
Соматоскопія – огляд і опис ознак пропорцій тіла та зовнішнього вигляду.
2. Оцінку функціонального стану різних систем
організму. Традиційно проводять динамометрію (вимірювання сили м'язів кисті),
спірометрію (функціональне дослідження системи дихання) та функціональні проби
серцево-судинної системи.
3. Визначення біологічного віку дитини (найчастіше
визначають кістковий вік за рентгенограмою кисті)..
Біологічний вік
дитини – це індивідуальний темп розвитку окремо взятої дитини, який
може не відповідати її календарному віку. Біологічний вік визначається за морфометричними, фізіологічними, метаболічними та імунологічними ознаками, які максимально наближені до середніх вікових величин і мають місце у 50 % здорових дітей певної вікової групи. Біологічний вік дитини базується на домінуванні середнього біологічного віку окремих тканин, органів та систем організму з незначними відхиленнями, які визначають гармонійність чи дисгармонійність фізичного та нервово-психічного розвитку дитини. Унаслідок цього виділяють такі поняття, як ретардація (брадигенез) та акселерація (тахігенез), що означає дисгармонійність із відставанням чи випереджанням розвитку певних систем. Для визначення біологічного віку дитини використовують найпростіші маркери, які мають найвищу ступінь кореляції з біологічним дозріванням – це розвиток та зникнення основних рефлексів у дітей грудного віку, терміни прорізування молочних зубів та заміна їх на постійні, довжина тіла та ознаки статевого дозрівання. У спеціальних дослідженнях біологічний вік визначається рентгенологічним методом за кількістю острівців та ядер окостеніння. Невідповідність між біологічним та календарним віком
дитини може вказувати на наявність патології або несприятливих умов для
благополучного розвитку та функціонування систем організму.
Для вивчення фізичного розвитку застосовують антропометричні методи дослідження, які дозволяють визначити кількісні і якісні показники розвитку, розробити стандарти фізичного розвитку дітей і підлітків для кожного віку, статі і регіону проживання:
- соматометричні - вимірювання зросту, маси, окружності грудної клітки;
- соматоскопічні - визначення розвитку скелета, форми хребта, грудної клітки, ніг і стопи, постави, розвитку мускулатури і підшкірно-жирової клітковини, ступеня статевого розвитку, появи і зміни зубів;
- фізіометричні -
визначення життєвої ємності легень, сили кисті рук, частоти дихання та серцевих
скорочень, артеріального тиску та інші).
Вимірювання росту
дитини, яка стоїть дозволяє зробити висновок про розвиток її кісткового
апарату, яка сидить - про вікові зміни пропорцій тіла. Вимірювання маси тіла
дитини свідчить про розвиток її м’язової системи, її угодованості. Вимірювання
об’єму грудної клітки і її рухливості при вдиху свідчать про ступінь розвитку
дихальних м’язів дитини.
Оцінку
фізичного розвитку проводять за допомогою методів стандартів, який передбачає
порівняння одержаних результатів із даними, наведеними в таблицях, з
урахуванням віку і статі. На основі аналізу одержаних результатів роблять
висновок про фізичний розвиток.
У зв’язку з переходом у школах на навчання з 6
років особливо важливого значення набуває проблема шкільної зрілості.
Під шкільною зрілістю розуміють ту ступінь морфофункціонального розвитку
дитини, яка є достатньою для здійснення складного комплексу пристосувальних
реакцій, спрямованих на забезпечення здоров’я в умовах підвищених вимог до
організму, пов’язаних із систематичними заняттями, зміною режиму дня тощо. Про
шкільну зрілість роблять висновок на основі антропометричних показників
функціонального стану різних систем організму, за рівнем розумової
працездатності, розвитком мови, моторики, довільної уваги тощо. Використовують
найчастіше тест Керна в модифікації Ірасека. Він заключається в тому, що дітям
пропонують виконати 3 завдання: намалювати людину, скопіювати фразу із 3
коротких слів і змалювати 10 крапок, розташованих у формі п’ятикутника. за
кожне завдання виставляється оцінка.
Найвища - 1 бал, найгірша - 5
балів. У зрілих дітей загальна оцінка складає 3-5 балів, незрілих - 10 і
більше. Незрілі діти важче адаптуються до шкільних умов: у них більш низька
розумова працездатність, швидка настає втома, більш тривалий адаптаційний
період. Це потребує від вчителя здійснення індивідуального підходу в
навчально-виховному процесі.
ВІКОВІ ПЕРІОДИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
1.
Від народження до 3-річного віку основну роль в розвитку дитини відіграють гормони щитоподібної залози (тироксин та трийодтиронін). Вони забезпечують ріст, розвиток і диференціацію всіх
тканин, особливо ЦНС.
2. З 3-річного віку після дозрівання
рецепторів, чутливих до гормону росту, основний регулюючий ефект має
соматотропний гормон.
3. Період
початку пубертатного розвитку (з
13 років у хлопчиків, з 12 років у дівчаток). Внаслідок підвищеної чутливості до андрогенів настає пубертатний стрибок
у рості.
Фізичний розвиток людини зумовлений:
1) біологічними факторами
(спадковість, стать, вік
тощо);
2) соціальними факторами
(матеріальний і культурний рівень життя, використання і розподіл матеріальних
благ, харчування, виховання, побут тощо).
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
Фізичний
розвиток оцінюють за наступними факторами: зріст, маса
тіла; обвід грудей; зріст у положенні сидячи;
обводи і довжина кінцівок; рельєф та пружність м’язів; жировідкладання; еластичність шкіри; життєвий об’єм легенів;
сила м’язів
кисті; функціональні проби стану
серцево-судинної системи; моторний
розвиток.
ОЦІНКА
ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Для доношеної новонародженої дитини характерні
наступні антропометричні дані:
- маса тіла при народженні – 3200
– 3500 г
- довжина тіла – 50 – 52 см
- обвід голови – 34 – 36 см
- обвід грудей – 32 – 34 см
Рис. Обвід грудної клітки
- фізіологічна втрата маси тіла.
МАСА ТІЛА. При масі тіла від 3500 до 4000 г говорять про велику дитину. Діти,
народжені з масою тіла понад 4200
г, розглядаються як “діти-гіганти”. Маса тіла недоношеної дитини складає 2500 г і нижче. Протягом перших днів життя маса
тіла новонародженого знижується на 150-300 г (транзиторна
(фізіологічна) втрата маси) і складає близько 5 – 9 % від маси при народженні.
Зменшення її більше ніж на 9 –10 % (понад 300
г) вважається патологічною втратою маси.
Фізіологічна втрата маси зумовлена
наступними факторами: випаровуванням вологи з шкіри і при диханні; муміфікацією пуповинного залишку; недостатнімоб’ємом харчування і пиття у перші дні життя; блюванням проковтнутою під час пологів навколоплідною рідиною; відносним голодуванням; відходження меконія, сечі.
Відновлення
початкової маси тіла у новонароджених відбувається за двома варіантами:
І. Ідеальний
(або тип Бюдена): втрата маси до 3-4 дня і відновлення початкового рівня до
7-10 дня життя (25 % новонароджених).
ІІ.
Уповільнений тип (тип Пісса):
втрата маси тіла протягом 3-4 днів із затримкою на мінімальному рівні на 1-3
дні і повільним відновленням початкової маси до 12-15 дня (в 70-75 % дітей).
У недоношених
немовлят і у доношених, що народилися з великою масою тіла (більше 4000 г) відновлення
початкової маси тіла йде
значно повільніше. Cереднє місячне збільшення маси у недоношених
дітей показано в таблиці
залежно від маси дитини при народженні (за даними О.Г. Новікової, 1971; В.Е. Ладигіної, 1971):
|
Вік |
Маса тіла при народженні, г |
|||
|
800-1000 |
1001-1500 |
1501-2000 |
2001-2500 |
|
|
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 |
180 400 600-700 600 550 750 500 500 500 450 500 450 |
190 650 600-700 600-700 750 800 950 600 550 500 300 350 |
190 700-800 700-800 800-900 800 700 600 700 450 400 500 400 |
300 800 700-800 700-800 700 700 700 700 700 400 400 350 |
Доношена новонароджена дитина має приріст маси за 1-й міс 600 г;
за 2-й міс 800 г;
за 3-й міс 800 г; за кожний наступний місяць на 50 г менше, ніж за піпередній:
|
Місяці життя |
Щомісячний приріст маси
|
Підсумковий приріст маси |
|
1-й місяць |
600 г |
|
|
2—й місяць |
800 г |
1400 г |
|
3-й місяць |
800 г |
2200 г |
|
4-й місяць |
750 г |
2950 г |
|
5-й місяць |
700 г |
3650 г |
|
6-й місяць |
650 г |
4300 г |
|
7-й місяць |
600 г |
4900 г |
|
8-й місяць |
550 г |
5450 г |
|
9-й місяць |
500 г |
5950 г |
|
10-й місяць |
450 г |
6400 г |
|
11-й місяць |
400 г |
6800 г |
|
12-й місяць |
350 г |
7150 г |
Маса тіла дітей віком старше 1 року вираховується за
формулами:
Для дітей віком від 2 до 10 років M(кг) = 10+2n, де n - вік
дитини в роках.
Старші 10 років: M = 30+4(n-10), де n - вік
дитини в роках.
ДОВЖИНА ТІЛА.
Під довжиною розуміється розмір дитини від ніг до
голови при вимірюванні у лежачому положенні, горизонтально. Вертикальне
вимірювання цього ж розміру стоячи носить назву зросту. Довжина тіла якоюсь мірою
відображає рівень зрілості організму.
РОЗРАХУНОК ІДЕАЛЬНОГО ЗРОСТУ ДІТЕЙ
Довжина
тіла дитини першого року життя може бути розрахована таким чином:
за І кв. – по 3 см щомісячно
(за квартал 9 см);
за ІІ кв. - по 2,5
см щомісячно (за квартал 7,5 см);
за ІІІ кв. – по 1,5 см щомісячно (за квартал 4,5 см);
за IU кв. -
по1,0 см щомісячно (за квартал 3
см).
Загальний приріст довжини тіла за перший рік життя складає 25 см. Можна користуватись і такою
формулою:
в
6 міс. довжина тіла дитини становить 66
см, на кожен недостаючий місяць віднімаємо 2,5
см, а на кожен надлишковий місяць додаємо 1,5 см.
ОБВІД
ГРУДНОЇ КЛІТКИ.
Обвід
грудей є одним з основних антропометричних параметрів, що характеризують
поперечні розміри тіла. Він також відображає ступінь розвитку грудної клітки,
функціональний стан дихальної системи, розвиток м¢язів
грудної клітки і підшкірно-жирової основи грудей. Обвід грудей при народженні в
середньому дорівнює 32-34 см. Він дещо менша окружності голови, у віці 2-4 міс.
ці розміри вирівнюються, а потім швидкість росту грудної клітки випереджує ріст
голови.
Для
орієнтовної оцінки обводу грудної клітки можна користуватися і такими
формулами:
1. В
середньому за 1 міс. грудна клітка збільшується на 1,3 см.
2. Для дітей до одного року: обвід
грудної клітки дитини в 6 міс. дорівнює 45
см; на кожен недостатній місяць до 6 слід від 45
см відняти 2 см, на кожен наступний місяць після
6 додати 0,5 см.
ОБВІД
ГОЛОВИ
У новонароджених
дітей обвід голови в середньому дорівнює 34-36 см. Інтенсивний ріст периметру голови
відмічається в перші місяці і роки життя, з 5 років спостерігається
уповільнення. Щомісячно протягом
першого року життя обвід голови немовляти збільшується на 1,5 см до 6 міс, після 6 міс на 0,5 смкожного місяця. Можна
використовувати інший метод визначення обводу голови. Враховуючи те, що у
6-місячної дитини обвід голови дорівнює 43
см, використовують наступну формулу:
До 6 міс обвід голови = 43-1,5(6-n);
після 6 міс - 43+0,5(n-6), де n - вік в
місяціх.
Закономірність
збільшення довжини тіла.
Середня довжина тіла доношеної новонародженої дитини становить 51-54 см. На
1-му році життя швидкість росту дитини змінюється щоквартально: у першому
кварталі зріст збільшується на 3
см щомісяця, у другому – на 2,5 см щомісяця, у третьому – на 2 см щомісяця,
у четвертому – на 1 см щомісяця
Дослідження
фізичного розвитку.
Індивідуальний розвиток, або розвиток в онтогенезі,
відбувається впродовж усього періоду життя – від запліднення до смерті. В
онтогенезі людини виділяють 2 періоди: до народження (внутрішньоутробний, пренатальний – від грецьк. natos - народжений) і після народження
(позаутробний, постнатальний).
У внутрішньоутробному
періоді, від запліднення і до народження, упродовж 280 діб (9
календарних місяців) зародок (ембріон) знаходиться в організмі матері. Впродовж
перших 8 тижнів відбуваються основні процеси формування органів, частин тіла.
Цей період одержав назву ембріонального (зародкового), а організм майбутньої
людини – ембріон (зародок). З 9-ти тижневого віку, коли починають формуватись
основні зовнішні людські риси, організм називається плодом, а період – плідним
(фетальним – від грецьк. fetus – плід).
Постембріональний онтогенез людини поділяють на такі періоди:
ювенільний (до статевого дозрівання), зрілий (дорослий статевозрілий стан),
період старості, який закінчується смертю.
У сучасній науці відсутня загальна класифікація періодів росту та вікових
меж. Сучасна періодизація містить такі критерії, які характеризують біологічний
вік людини: розмір тіла і органів, вагу, окостеніння скелету, прорізання зубів,
розвиток залоз внутрішньої секреції, ступінь статевого дозрівання, м’язова
сила. Тривалість окремих вікових періодів підтверджена різними віковими
змінами. Одні функції прогресивно знижуються з віком, а деякі – зростають. В
одних системах вікові зміни виникають рано, але розвиваються повільно, в інших
– настають пізніше, але потім швидко прогресують. Ріст і розвиток людини
починається з моменту запліднення яйцеклітини, а далі безперервний процес, який
відбувається протягом життя. Ці процеси здійснюються стрибкоподібно і різниця
між окремими етапами та періодами характеризується як якісними, так і
кількісними змінами.
Розвиток - це якісні зміни, що сприяють формуванню
дитячого організму чи різних його частин і органів. Розвиток у широкому
розумінні – це якісні зміни, що сприяють до підвищенню рівнів складності
організації і взаємодії всіх його систем, а також вдосконаленню їх
нейрогуморальної регуляції і взаємодії з навколишнім середовищем. Розвиток передбачає три основні
процеси: 1) ріст – збільшення числа клітин (у кістках
та інших органах), або збільшення розмірів клітин ( у м‘язах і нервовій
тканині, тобто кількісний процес); 2) диференціацію
органів і тканин; 3)формоутворення, тобто якісні зміни. Ці
процеси взаємозалежні та взаємозумовлені. Фізичний розвиток – це комплекс морфологічних і
функціональних властивостей організму, який визначає масу, щільність і форму
тіла, а у дітей і підлітків процеси росту.
Однією з основних фізіологічних особливостей процесу
розвитку дитячого організму є ріст, як кількісний процес, пов’язаний зі
збільшенням маси організму за рахунок безперервного зростання кількості клітин
або їх розмірів. Ріст проявляється збільшенням кількості клітин, тілесної маси
й антропометричних показників.
В одних органах, таких як кістки, легені ріст здійснюється переважно за
рахунок збільшення кількості клітин, в інших (м’язи, нервова тканина)
переважають процеси збільшення розмірів самих клітин. Таке визначення процесу росту виключають ті зміни маси та розмірів
тіла, що можуть бути обумовлені жировідкладенням або затримкою води в
організмі.
Найінтенсивніший ріст спостерігається
у перший рік життя, коли довжина тіла дитини збільшується приблизно на 23-25
см. На другому році життя темп росту уповільнюється, але залишається ще високим
– 10-11 см за рік, на третьому
році 8 см. У період від 4 до 7 років ріст дитини збільшується на 5-7 см за рік. У молодшому шкільному віці
спостерігається уповільнення темпу росту до 4-5 смна рік. Особливо відзначаютьперіод
статевого дозрівання (так
званий перехідний, або пубертатний
період (від грецьк. пубертіс – оперення)), який маєпередпубертатний період 11-12 років, І фазу пубертата – хлопчики 13-15 років і дівчатка
11-13 років, ІІ фазу
пубертата –
хлопчики 15-17 років і дівчатка 13-15. У цей період відбувається суттєва
гормональна перебудова в організмі, розвиток вторинних статевих ознак, помітне
погіршення умовно рефлекторної діяльності рухових навичок, збільшуються
вегетативні зміни при навантаженнях, зростає втома. Помітним є пубертатний
скачок росту. З 11-12 років у дівчаток і 13-14 років у хлопчиків до 16-17-и
річного віку спостерігається значний приріст (до 7-10 см на рік). Крім того,
ріст має і свої індивідуальні особливості. Найбільший приріст довжини тіла у
дівчаток має місце між 11-12 роками, у хлопчиків найбільший приріст - між 13 і
14 роками.
Особливо велика швидкість росту довжини тіла у хлопчиків і як результат
те, що у 13,5-14 років вони випереджають за довжиною тіла (рис. 1). Подібна
закономірність спостерігається і в збільшенні ваги тіла. На 5-му місяці життя
вона подвоюється, до року – збільшується у тричі, після двох років –
уповільнюється. З 11-12 років у дівчаток темп росту маси тіла прискорюється,
після 15 років хлопці випереджають дівчат за цими ж показниками і це
випереджання зберігається і надалі.
Юнацький вік продовжується у юнаків - від 18 до 21
року, а у дівчат - від 17 до 20 років.У цей період в основному закінчується
процес росту та формування організму і всі основні показники досягають дорослої
людини.
В юнацькому віці завершується формування статевої системи, дозрівання
репродуктивної функції. Кінцево встановлюються овуляційні цикли у дівчат.
Процес росту залежить від впливу багатьох факторів як ендогенного, так і
екзогенного походження. Важливе значення мають вітаміни.
Для нормального росту необхідні також мінеральні солі, мікроелементи.
Суттєво впливають на ріст і розвиток такі фактори середовища як кисень,
температура, світло, умови життя та праці.
Паралельно з ростом відбувається і розвиток організму, тобто морфологічна
диференціація і функціональна спеціалізація певних тканин і частин тіла. Цей
якісний фактор визначається змінами структури, складу і функцій організму, він
змінюється також нерівномірно до формування дитини як дорослого індивіду.
Пропорції тіла з віком сильно змінюються. У
новонародженого висота голови складає 1/4, а дорослого 1/8 довжини всього тіла.
Ноги у новонародженого відносно короткі, а дорослого – перевищують половину
довжини тіла.
Таблиця 3. Динаміка антропометричних показників в постнатальному онтогенезі
|
Вікові періоди, роки |
Показники |
|||
|
Довжина тіла, см |
Маса тіла, кг |
Площа поверхні тіла, см |
||
|
Новонароджені |
ч |
50,8 50,0 |
3,5 3,4 |
2200 2200 |
|
ж |
||||
|
8 |
ч |
126,3 126,4 |
26,1 25,6 |
8690 |
|
ж |
||||
|
10 |
ч |
136,3 137,3 |
32,9 31,8 |
9610 |
|
ж |
||||
|
12 |
ч |
143,9 147,8 |
35,8 38,5 |
10750 |
|
ж |
||||
|
14 |
ч |
157,0 157,3 |
46,1 49,1 |
12290 |
|
ж |
||||
|
16 |
ч |
169,8 160,2 |
59,1 56,1 |
14300 15850 |
|
ж |
||||
|
18 |
ч |
172,3 161,8 |
67,6 56,8 |
16800 17255 |
|
ж |
||||
|
18-20 |
ч |
173,6 162,8 |
70,2 57,1 |
17535 14300 |
|
ж |
||||
|
22 |
ч |
174,7 162,7 |
71,8 57,3 |
15850 16800 |
|
ж |
||||
|
24 |
ч |
174,7 162,8 |
71,9 57,5 |
17255 17535 |
|
ж |
||||
Примітка: ч – чоловіча стать; ж – жіноча стать
Рис. 1. Пубертатний скачок росту довжини тіла:
1 - у хлопців; 2 - у дівчат;
Така різниця у пропорціях свідчать про нерівномірність росту окремих
частин тіла (рис. 2).
Оцінка фізичного розвитку дітей допомагає оцінити витривалість,
працездатність, фізичну силу і такі показники, як артеріальний тиск (АТ),
частота пульсу до і після навантажень, що допомагає визначити адаптивність
організму дитини до різних умов.
Основними методами дослідження фізичного розвитку є
вивчення антропометричних показників організму дітей у різні вікові періоди,
які передбачають вивчення соматоскопічних (зовнішній огляд) показників, соматометричних – це вивчення ряду
параметрів тіла, маси, росту, довжини плечей, об’єму грудної клітини, живота
(талії), стегна, гомілки та фізіометричних – функціональні
можливості організму та динаміка тих чи інших функціональних процесів у ньому.
Соматоскопія – виявляє особливості та ознаки фізичного
розвитку обстежуваного: постави, кісткового скелету, мускулатури,
жировідкладення, колір шкіряних покривів і слизової оболонки, форми грудної клітини,
стегон, живота, ніг стопи, типу будови тіла.
Рис. 2. Пропорції тіла дітей у різні вікові
періоди
Особливості форми тіла визначаються конституцією.
Виділяють три типи
конституції: нормостенічний, гіперстенічний та астенічний.
·
у нормостеніків існують відповідні пропорції між
довженними та широтними розмірами тіла (відносно пропорціональне тіло);
·
у гіперстеніків пропорції порушені з боку збільшення
широтних розмірів (відносно довгий тулуб та короткі ноги);
·
у астеніків пропорції порушені з
боку збільшення довжини розмірів (довгі ноги та короткий тулуб).
Зовнішній огляд тіла необхідний для того, щоб виявити порушення постави.
Огляд проводять у трьох положеннях: спереду, збоку, ззаду:
·
при
огляді спереду звертають увагу на можливості асиметрії обличчя, шиї та форму
грудної клітини, рук, ніг, положення тазу;
·
огляд
збоку дозволяє оглянути поставу в сагітальній площині (сплющена, округла,
сутула, плоско- та округловвігнута спина тощо);
·
при
огляді ззаду виявляють можливі викривлення хребта у фронтальній площині
(сколіоз).
Постава – це звична поза людини, що стоїть
вільно. Нормальна постава характеризується помірно вираженими фізіологічними
вигинами хребта та симетричним розташуванням усіх частин тіла. Голова рухається
прямо, надпліччя приспущені та відведені назад, руки притискаються до прямого
тулуба, ноги розігнуті у колінних і кульшових суглобах, стопи злегка розведені.
Порушення постави виникають при слабкості м’язів у будь – якому віці.
Найчастіше розвивається сутулуватість. Круглу спину частіше називають
юнацьким кіфозом.
Кругла та кругловвігнута спина сприяє зниженню функції дихання і
кровообігу. Плоска спина знижує амортизаційну функцію хребта.
Рис. Види постав: А - нормальна; Б - випрямлена; В - кифотична; Г - лордична; Д - сутулувата
Важливо своєчасно виявити наявність бічного викривлення хребта –
сколіозу. При сколіозі будь-якого виду на випуклій стороні викривлений простір
між тулубом та опущеними руками (трикутник) менш виражений. При першій ступені
сколіозу вже можна виявити торсію хребців біля вертикальної осі в положенні
нахилу тулуба до 900.
Порушення форми грудної клітки: крилоподібні лопатки, асиметричне
положення плечового поясу, живіт у нормі або втягнутий. Через це змінюється
співвідношення трьох відділів хребта (шийного, грудного і поперекового) дитини
під час росту. Поперековий відділ під час усього росту хребта збільшується
швидше. Розміри грудного відділу відносно стабільні. Шийний же відділ відносно
скорочується. Ці зміни особливо енергійно проходять до періоду статевого
дозрівання.
Рис. Порушення форми
грудної клітки при різних видах сколіозу
Хрящі хребта з віком зменшуються на різних етапах розвитку дитини.На ці
обставини повинні звертати увагу під час профілактики порушень постави у
підлітковому віці.
Фізіологічні вигини хребта є його характерною особливістю і
формуються після народження у процесі індивідуального розвитку дитини.
Розрізняють шийний вигин, який видається вперед (лордоз) з максимумом
випуклості в області п´ятого та шостого шийного хребців, грудний вигин,
який на відміну від шийного видається назад (кіфоз) з максимумом випуклості;
або внутрішньої ввігнутості, у 6-7-го грудних хребців; поперековий вигин, як і
шийний, видається вперед з максимумом в області 4-го поперекового хребця, і
останній це куприковий вигин (рис. 5). Зазначені вигини формуються у різні
вікові періоди: починаючи з 3-ох місяців і до семи років вже є чітко позначені
шийний і грудний вигини, які формуються в завершальній фазі. Остаточне
становлення поперекового вигину завершується у період статевого дозрівання.
У період шкільного життя хребет дитини відрізняється значною гнучкістю та
рухливістю, тому вигини хребта можуть змінюватись при різному положенні тіла.
Вчителі повинні враховувати особливості розвитку хребта дітей при організації
навчальної і трудової діяльності (порушення гігієнічних умов навчання і праці,
нераціональне використання меблів, носіння шкільних сумок в одній руці тощо), а
також побутові умови (робоче місце вдома, м´яке та нерівне ліжко) може
призвести до порушення постави.
Рис. Фізіологічні вигини хребта
Важливою умовою для попередження пошкодження постави є відносно вільна
поза учня. До порушення постави можуть призвести перенесені хвороби, наприклад,
рахіт.
Патологічні зміни вигинів хребта у дітей (лордози, кіфози, сколіози)
вимагають ортопедичної допомоги і такі діти повинні лікуватися у спеціальних
лікувальних установах. Значними профілактичними факторами у боротьби з
порушенням постави є проведення ранкової гімнастики, уроків фізичного
виховання, фізкультурних хвилинок, особливо у початкових класах, які спрямовані
на зміцнення м´язів спини.
Для визначення форми ніг розрізняють: Х-подібні
ноги - з’єднуються
тільки коліна (за командою “струнко”); О-подібні - з’єднуються тільки п’яти, а коліна
не сходяться, прямі – якщо змикаються
стегна, гомілки і п’яти.
Розрізняють і форму стопи – нормальну, сплощену та плоску. При
плоскостопості сплющене склепіння стопи. Діагностування плоскостопості
здійснюють за допомогою методу плантографії (відбитку стопи), а потім оцінюють
за індексом Чижика. Цього можна досягти цілою низкою вправ (приміром, ходіння
босоніж, а також навшпиньки). Склепіння стопи закріплюється під час стрибків,
бігу, занять спортивними іграми. Для лікування використовуються супінатори,
ортопедичне взуття. Розвиток мускулатури оцінюють як добрий, середній та
слабкий – за станом тонусу, сили та рельєфу м’язів.
Рис. Діагностування плоскостопості
І. Метод обстеження: пальпація (соматоскопія).
Умови пальпації:
загальноприйняті Всі
антропометричні обміри дітей повинні проводитися стандартними інструментами в
ранковий час, натще або через 1,5-2 години після легкого сніданку. Перед
обстеженням дитина повинна оглядатися. При наявності ознак гострої інфекції,
підвищеній температурі тіла обстеження слід перенести на інший час. Дитину
роздягають повністю або залишають мінімум стандартного (спортивного) одягу, без
взуття у тонких бавовняних шкарпетках або босоніж. У школярів вимірювання не
повинні проводитися після уроків з фізичним навантаженням (фізкультура, праця).
Перш за все. важливим є адекватне обчислення віку дитини (А). При обстеженні
дітей слід записувати дату народження та дату обстеження. При порівнянні з
табличними даними. що мають дискретний характер, і де наведені показники для
окремих місяців чи років, вік дітей заокруглюють до повного місяця чи року. До
відповідної вікової групи включаються діти з коливаннями віку на 0,5 роки у
кожну сторону. Наприклад: до вікової категорії 10 років включаються діти з
віком від 9.6 року до 10,5 року. При використанні референтних даних у вигляді
номограм потреба у заокругленні віку відпадає, оскільки вікова вісь має
безперервний характер. Вік дітей для цього вираховується у десятинній формі
відніманням дати народження від дати обстеження з точністю
до 1 знаку після коми.
Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим
Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку
Перелік характеристик : (3)
1.
Ступінь
розвитку і товщина підшкірної основи 
Фото з власного архіву доц. Кінаш М.І.
2.
Тургор
м¢яких тканин
Фото з власного архіву доц. Кінаш М.І.
3.
Еластичність
шкіри
Фото з власного архіву доц. Кінаш М.І.
ІІ. Метод обстеження:
антропометричні дослідження (соматометрія). Соматометрія – передбачає визначення росту, маси
тіла, ширини плечей тощо.
Умови дослідження: загальноприйняті
Матеріальне забезпечення: чашкові терези, важільні терези,
горизонтальний та вертикальний ростоміри, сантиметрова стрічка.
Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим
Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать на пеленальному
столику
Перелік характеристик : (7)
1.
Зважування
дітей різного віку
2.
Вимірювання
зросту у дітей різного віку
3.
Вимірювання
обводу голови
4.
Вимірювання
обводу голови
5.
Вимірювання
обводу грудей
6.
Вимірювання
обводу стегна, гомілки
7.
Вимірювання
обводу плеча
Зважування
дітей до 3-х років:
Зважують дітей перших трьох років
життя на чашкових медичних терезах. Чашкові терези складаються з лотка,
коромисла, що має дві шкали поділок (нижня – в кілограмах, верхня в грамах)
Точність вимірювання –
Рис. Зважування дитини першого року
життя
1 етап. Встановити чашкові
терези на неруховому столі та
зрівноважити її.
2 етап. Протерти лоток терез 0,5%
розчином хлораміну.
3 етап. Застелити лоток терез чистою
пелюшкою та зважити її.
4 етап. Роздягнути дитину та покласти
її (або посадити) на закриті зрівноважені
терези головою та плечима на широку частину лотка, ногами – на вузьку
при зафіксованому коромислі.
5 етап. Відкрити вагу і шляхом
пересування правою рукою верхньої, а потім нижньої гирі по нижній та верхній
планках справа наліво досягти рівноваги
коромисла, лівою рукою страхувати дитину.
6 етап. Закрити вагу і забрати дитину.
Показники зняти з того боку гирі, де є насічка.
7 етап. Від отриманого показника
відняти вагу пеленки, та записати отримані дані у відповідну документацію.
8 етап. Гирі повертають на нульові
поділки.
NB! Зважувати дітей необхідно завжди в один і той же час
доби, краще вранці, перед ідою.
Зважування дітей старше 3-х років:
Користуються
терезами типу Фербенкса, точність
зважування
Рис. Механічні ваги
Рис. Зважування дитини старше 3 років
1 етап. Хворий обережно стає
посередині площадки вагів при фіксованому
коромислі..
2 етап. Відкрити коромисло.
3 етап. Гирі пересувають на верхній
та нижній планках коромисла терез ліворуч до тих пір, поки воно не стане на
одному рівні з контрольною рискою.
4 етап. Фіксують коромисло.
5 етап. Підсумовують показники
нижньої (1 поділка дорівнює
6 етап. Дані записати у відповідну
документацію.
Вимірювання росту дитини до року:
1 етап. Обробити горизонтальний
ростомір 0,5% розчином хлораміну.
2 етап. Застелити чистою пелюшкою.
3 етап. Покласти дитину на ростомір
так, щоб тім¢ячко голови торкалося до нерухомої
планки ростоміра.
4 етап. Помічник фіксує голову
дитини.
Рис. Вимірювання росту дитини
першого року життя
5 етап. Ноги дитини випрямити,
притискуючи коліна лівою рукою до дошки ростоміра.
6 етап. Правою рукою підвести рухому
планку ростоміра до стоп, згинаючи стопи під прямим кутом.
7 етап. Відмітити відстань між двома
планками ростоміра, яка і є зріст дитини
8 етап. Дані записати у відповідну
документацію.
Вимірювання росту дитини старше року:
Рис. Вимірювання зросту дитини старше року
1 етап. Дитина стає на площадку ростоміру (або на
відкидне сидіння) спиною до вертикальної дошки, щільно торкаючись її п¢ятами, сідницями, лопатками та
потилицею. Руки опущені вздовж тіла, п΄ятки разом, носки нарізно.
2 етап. Голова хворого знаходиться у
такому положенні, щоб верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей
були на одній горизонтальній площині.
3 етап. Рухому планку ростоміру
опускають на голову хворого та відраховують поділки на шкалі до нижнього краю
планшетки
4
етап. Отримані результати записують у відповідну документацію.
NB! Зріст важкохворої дитини вимірюють
сантиметровою стрічкою у положенні хворого лежачи.
Рис. Вимірювання росту дитини
стоячи та сидячи (а,б)
Вимірювання
зросту у дітей старшого віку проводять у стоячому положенні вертикальним
зростоміром, який складається з дерев'яної планки довжиною 2м 10 см, шириною
8-10 см, товщиною 5-7 см, встановленої вертикально на дерев'яній площині
розміром 75x50 см. На вертикальній планці є дві шкали поділок в сантиметрах:
права шкала для вимірювання зросту стоячи, ліва — для вимірювання зросту
сидячи
Визначення обводу голови:
Рис. Визначення обводу голови дитини
1 етап. Накласти сантиметрову стрічку
циркулярно навколо голови ззаду на
найбільш виступаючу точку потилиці,
спереду - по надбрівних дугах.
2 етап. Напрям стрічки – ззаду наперед.
3 етап. Отримані дані записати у
відповідну документацію
Визначення обводу грудної клітки:
Рис. Визначення обводу грудної клітки
Рис. Визначення обводу грудної клітки
Обвід грудної клітки
визначають при максимальному вдиху і видиху, а також у стані спокою. У немовлят
– тільки в стані спокою.
1 етап. Накласти сантиметрову стрічку , ззаду під кутом
лопатки, спереду - по нижньому краю
ареоли, у дівчаток пубертатного періоду – над молочними
залозами
2 етап. Отримані дані записати у відповідну документацію.
Вимірювання обводу стегна:
1 етап. Хворий знаходиться в лежачому
положенні.
2 етап. Накладають сантиметрову
стрічку на стегно під сідничною
складкою.
3 етап. Виміряють обвід стегна.
4
етап. Отримані дані заносять у відповідну документацію.
Вимірювання обвод гомілки:
1 етап. Хворий знаходиться в лежачому
положенні.
2 етап. Накладають сантиметрову
стрічку на гомілку в ділянці
максимального об‘єму литкового м‘язу.
3 етап. Виміряють обвід гомілки.
4
етап. Отримані дані заносять у відповідну документацію.
Рис. вимірювання обводу плеча (рис. 22), вимірювання обводу
стегна та гомілки (рис. 23 а, б)
Вимірювання обводу плеча:
1 етап. Хворий знаходиться в
вертикальному положенні.
2 етап. Накладають сантиметрову
стрічку на плече в ділянці найбільшого
потовщення двоголового м‘язу.
3 етап. Виміряють обвід плеча.
4
етап. Отримані дані заносять у
відповідну документацію.
Про завершення першого
зростового «стрибка» можна міркувати за «філіпінським» тестом, який
визначається так: праву руку дитини при обов'язково вертикальному положенні
голови кладуть поперек середини тім'я, пальці рук при цьому витягнуті в
напрямку мочки вуха, рука і кисть щільно прилягають до голови.
«Філіпінський» тест вважається позитивним, якщо кінцівки
пальців дістають вуха, у протилежному випадку — тест
негативний. Найбільш раннє виявлення позитивного тесту спостерігається в 5
років, але не пізніше 8 років.
Вимірювання периметрів
необхідне для визначення індексів Л.І.Чулицької, ф.ф.Ерісмана, О.Ф.Тура
МЕТОД
ОРІЄНТОВНИХ РОЗРАХУНКІВ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ (ЕМПІРИЧНІ ФОРМУЛИ).
А. Розрахунок основних показників фізичного розвитку здорових
дітей до року:
Маса тіла:
1. Приріст за 1-й міс
за 2-й міс
за 3-й міс
|
Місяці життя |
Щомісячний Приріст ваги |
Підсумковий приріст ваги |
|
1-й місяць |
|
|
|
2--й місяць |
|
|
|
3-й місяць |
|
|
|
4-й місяць |
|
|
|
5-й місяць |
|
|
|
6-й місяць |
|
|
|
7-й місяць |
|
|
|
8-й місяць |
|
|
|
9-й місяць |
|
|
|
10-й місяць |
|
|
|
11-й місяць |
|
|
|
12-й місяць |
|
|
(Приріст
маси тіла і зросту недоношених дітей дивитися у Розділі 16)
Зріст:
за І кв. – по
за ІІ кв. - по
за ІІІ кв. – по
за IU кв. - по1,0 см щомісячно (за
квартал
Обвід голови:
1. Щомісячно збільшується
на
2. До 6 міс обвід голови
= 43-1,5(6-n);
після 6 міс - 43+0,5(n-6), де n - вік в
місяціх.
Обвід грудей:
1.
Щомісячно збільшується на
2. До
6 міс ОГр= 45-2(6-n),
після 6 міс - 45+0,5(n-6),
де n
- вік дитини в місяцях.
Б.Розрахунок основних
показників фізичного розвитку дітей, старших 1-го року.
Маса тіла:
від 2 до 10 років M(кг)
= 10+2n,
де n
- вік дитини в роках.
Старші 10 років: M = 30+4(n-10), де n - вік дитини в
роках.
Зріст:
до 4-х років - L = 100 - 8 (4-n);
старші 4-х років- L
= 100+6(n-4),
де n
- вік дитини в роках.
Обвід голови:
від 1 до 5 років = 50 - 1 (5-n);
після 5 років = 50 + 0,6(n-5), де n -
вік дитини в роках.
Обвід грудей:
від 1 до 10 років = 63 - 1,5 (10-n);
старші 10 років = 63 + 3(n - 10), де n - вік дитини в роках.
В. Оцінка антропометричних даних:
- середні - відхилення показників в межах 7% від середньої
величини;
-
вище або нижче середнього - в межах
8-20%
-
низькі або високі - понад 20% від
середньої величини за епмпіричними формулами.
NB! Дефіцит маси визначають за
формулою:
Д = ДМ –ФМ/ ДМ · 100, де
Д - дефіцит маси тіла в %
ДМ – належна маса тіла
ФМ – фактична маса тіла.
VI. АНТРОПОМЕТРИЧНІ ІНДЕКСИ:
1.Індекс
вгодованості Л.І.Чулицької (характеризує ступінь вгодованості дитини):
3 обводи плеча (см) + обвід стегна (см) + обвід гомілки (см) -
зріст (см);
Норма: до року - 20-
2-3 роки -
6-7 років - 15-
7-8 років -
2. Індекс Ф.Ф.
Ерісмана (ІЕ)
характеризує розвиток грудної клітки дитини і частково її вгодованість:
ІЕ = обвід грудей (см) –
1\2 зросту (см);
Норма: 1-й рік - 13,5
-
2-3 роки - 9 -
6-7 років - 4-
7-8 років - 0, але найкраще, коли
до 15 років ІЕ = 1-
дорослі - 5-
3. Індекс
О.Ф.Тура:
Різниця між обводом грудної клітки та обводом
голови;
Норма: від 1 до 7
років обвід грудей перевищує обвід голови на стільки см, скільки років дитині.
4. Індекс
пропорційності Л.І.Чулицької:
3 обводи плеча = обводу грудної клітки =
обвід стегна + обвід гомілки.
5. Коефіцієнт фізичного розвитку (Q) показує, який відсоток від
нормальної становить вага дитини:
фактична
вага(кг)
Q
= ------------------------------- х
100,
належна вага (кг)
норма 100%.
6. Масо-ростовий коефіцієнт: відношення маси до
зросту (лише для новонароджених). Норма 60-64.
NB! Зниження масо-ростового коефіцієнту
менше 60 слід рахувати основним діагностичним критерієм вродженої гіпотрофії. В
залежності від величини цього показника затримку внутрішньоутробного розвитку
класифікують наступним чином:
І ступінь – 59-55
ІІ ступінь – 54-50
ІІІ ступінь – 50 і менше
Індекс маси тіла
(ІМТ, або індекс Кетле)
Індекс маси тіла (ІМТ, або індекс Кетле) був розроблений
в 1869 році бельгійським соціологом і статистиком Адольфом Кетле (Adolphe
Quetelet). Даний
показник являє собою відношення маси до росту, вимірюється в кг/м2 і
широко застосовується для класифікації станів надлишкової або недостатньої маси
у дорослих людей (старше 20 років). Для практичних цілей, ІМТ сьогодні
залишається клінічно найбільш ефективним методом для класифікації ожиріння, з
широко визнаними нормативними діапазонами нормальної маси, надлишкової маси
тіла, ожиріння, і, важкого ожиріння. ІМТ корелює безпосередньо з кількістю жиру
в організмі, проведені великомасштабні епідеміологічні дослідження показали, що
переломна точка, в якій смертність починала рости більш різко відповідає ІМТ
близько 30 кг/м2. Індекс маси тіла визначається за формулою
ІМТ=m/h:, де: m - маса тіла в кілограмах h - зріст в метрах Наприклад, індекс
маси тіла дорослої людини масою в 80кг і зростам 180см буде рівний 24.69, що
відповідає нормі. ІМТ = 80кг: (1.8м х 1.8м), або 80кг: 180см: 180см х 10000 =
26.12 У відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я
(ВООЗ) застосовується наступна інтерпретація показників ІМТ:
Класифікація
значення індексу маси тіла для дорослих
Класифікація
Значення індексу маси тіла
Дефіцит маси
<18.50
Виражений дефіцит маси <15.99
Помірний дефіцит маси 16.00 - 16.99
Невеликий дефіцит маси 17.00 - 18.49
Норма 18.50 - 24.99
Надлишкова маса ≥
25.00
Передожиріння 25.00
- 29.99
Ожиріння ≥ 30.00
Ожиріння I ступеня 30.00 -
34.99
Ожиріння II ступеня 35.00 - 39.99
Ожиріння III ступеня ≥ 40.00
Класифікація значень ІМТ єдина як для чоловіків, так і для жінок будь-якого віку (старше 20 років) . Застосування індексу маси тіла має ряд обмежень, так результати розрахунку ІМТ можуть виявитися невірними для професійних спортсменів, вагітних і годуючих жінок і літніх людей, оскільки при розрахунку індексу маси тіла не враховуються такі характеристики тіла людини як тип статури і відсоток м'язової маси.
ІМТ для дітей і
підлітків
ІМТ для дітей і підлітків, розраховується трохи інакше,
ніж для дорослих. Вміст жиру
в дитячому організмі міняється у міру зростання. Крім того, вміст жиру у
дівчаток і хлопчиків розрізняється у міру їх дорослішання. ІМТ для дітей у віці
від 2 до 20 років розраховується за тією ж формулою, що і для дорослих, після
чого порівнюється з типовими значеннями інших дітей тої ж статі і віку за
допомогою відповідних прецентильних діаграм, розроблених в 2000 році
Національним центром статистики в області охорони здоров'я США. Індекс маси
тіла нижче 5-го прецентиля, відповідає зниженій масі тіла, а ІМТ вище 95-го
прецентиля - ожиріння. Наприклад, 60-а прецентиль означає, що 60% інших дітей
тої ж статі і віку мають більш низький ІМТ.
Рис. Індекс Кетле для дітей
МЕТОД
АНТРОПОМЕТРИЧНИХ СТАНДАРТІВ
Є найбільш точним, оскільки
індивідуальні антропометричні дані дітей порівнюють з віковими,
статевими і регіональними антропометричними таблицями стандартів двох типів:
параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного) типів.
1. Сигмальні таблиці
- визначення середнього квадратичного
відхилення (сигма);
- оцінка фізичного розвитку проводиться
індивідуально шляхом порівнення антропометричних даних дитини із середніми
показниками фізичного розвитку (стандартами);
- різницю між цими показниками ділять на
сигму, вказану в таблицях;
- отримують сигму регресії;
- оцінюють за шкалою регресії, в основу
береться умовна зросту.
Оціночні підгрупи за показниками
зросту:
- низький (варіабельність сигми -2 і
нижче);
- нижче середнього (від -1 до -2);
- середній (від +1 до +2);
- високий (від +2 і вище).
Якщо маса тіла і обвід грудей
відповідають сигмі регресії зросту, то фізичний розвиток дитини вважають гармонійним.
Якщо ці показники мають різницю,
більшу, ніж 1 сигма регресії - це дисгармонійний
фізичний розвиток (вказують, за рахунок чого ця дисгармонія, враховуючи
соматоскопічні показники).
2. Центильний метод
Принцип центильних таблиць в тому, що центилі
ділять значення показників фізичного розвитку на 100 рівнозначних інтервалів,
найчастіше використовують 3-, 10-, 25-, 50-, 75-, 90- і 97-й центилі.
А) . 
Б)
Рис. Центильні таблиці
Оцінка:
25-75-й центилі - середні
показники;
25-10-й, 75-90-й - тенденції до зниження або зростання
показника;
10-3-й, 90-97-й центилі - явне
зниження або явне зростання показника.
СЕРЕДНІМИ вважаються показники
фізичного розвитку дітей, які потрапляють у 25-75 центильні коридори. НИЖЧЕ
СЕРЕДНЬОГО вважаються показники фізичного розвитку.які попадають у проміжки від
25 до 10 центилей. ВИЩЕ СЕРЕДНЬОГО вважаються показники фізичного розвитку, які
попадають у проміжки від 75 до 90 центилей і є тенденцією до відхилення у
показнику. Межі від 10 до 5 % та від 90-95 % коридорів свідчать про можливу
наявність відхилення у розвитку дитини. В цьому випадку говорять про НИЗЬКІ та
ВИСОКІ показники. Сьогодні широко застосовується комплексна схема оцінки
фізичного розвитку дітей. В ній враховується як біологічний рівень зрілості,
так і морфофункціональний стан організму. Слід підкреслити, що в різні вікові періоди
окремі показники біологічного розвитку дітей можуть бути ведучими і
допоміжними. Так для дітей молодшого віку ведучими є число постійних зубів,
скелетна зрілість, довжина тіла. В той же час для дітей середнього і старшого
шкільного віку більше значення мають вираженість вторинних статевих ознак,
оссифікація кісток і менше - довжина тіла і розвиток зубної системи
Семіотика порушень фізичного розвитку дітей
В клінічній педіатрії досить часто зустрічаються різні порушення фізичного
розвитку дітей, оскільки дитячий організм дуже чутливо реагує на зміни
оточуючого середовища. В результаті цього інтенсивність фізичного розвитку може
суттєво змінюватися. Серед різних клінічних форм порушень фізичного розвитку,
які викликають найбільшу увагу лікарів і батьків, важливе місце посідає
затримка зросту.
Поширеність затримки
зросту серед дітей і підлітків та частота виявлення окремих її форм досить
варіабельні. В нашій країні у 3,5\% дітей спостерігається затримка зросту,
причому вона зустрічається у 2 рази частіше у міських школярів, ніж у
сільських, у хлопчиків — в 1,5-2,5 раза частіше, ніж у дівчаток, серед
підлітків — в 3,5 раза частіше у хлопчиків із профтехучилищ, ніж у школярів
загальноосвітніх шкіл.
Рис. Карликовість
Епідеміологічні
дослідження, проведені в інших країнах, показали, що затримка зросту
зустрічається у 1-16\%> дітей. Таке високе варіювання пов'язане з
відсутністю єдиного методу оцінки довжини тіла і підходу до визначення межі між
нормальним і низьким зростом (табл. 12).
Якщо величина зросту
менше межі 3-го центиля, то такий стан називають нанізмом (карликовість).
Величини довжини тіла, що знаходяться в межах від 3 до 10
центиль,
називають субнанізмом.
В літературі активно
дискутується питання про причини затримки зросту У дітей.
Затримка зросту у дітей в
багатьох випадках є поліетіологічною. Існує багато факторів, що регулюють
процеси зросту(генетичні, середовищні, ендокринні, соціально-економічні та
ін.). Інтенсивність їх впливу в різні періоди розвитку дитини неоднакова.Тому
важливо встановити головну причину затримки зросту на момент обстеження,
оскільки від цього залежить лікувальна тактика.
Поширеність затримки
зросту серед дітей і підлітків (за В.І.Смоляром, 1982; з доповненнями)
Вважають, що на затримку
зросту у дітей впливають не менше 8 основних причин (22 різні форми).
Умовно до першої групи
причин затримки зросту належать діти з ендокринопатіями і ураженнями головного
мозку, що спричиняють порушення функції гіпоталамусу, яке врешті-решт
проявляється зміною секреції гормонів гіпофіза.
Рис. Карликовість
До пубертатного періоду швидкість зросту визначається впливом
соматотропного гормону гіпофіза, тиреоїдних гормонів і меншою мірою інсуліну. В пубертатному періоді
домінуючий вплив на процес росту мають статеві гормони (в першу чергу
андрогени). При порушенні секреції вказаних гормонів виникає гіпофізарний,
тиреогенний, церебральний (гіпоталамічний) та інші форми нанізму. Порушення
процесу росту спостерігається також у хворих на цукровий діабет. До цієї групи належать
також форми затримки зросту, пов'язані з гіперплазією тимусу та імунною
недостатністю (табл. 13).
До другої групи належать спадкові захворювання, для яких затримка зросту є
провідним симптомом і зберігається, незважаючи на лікування (ахондроплазія, дізостози,
синдроми Шерешевського-Тернера і Рассела-Сільвера та ін.).
.
Рис. Хондроплазія у дітей
Третю групу причин затримки зросту становлять хронічні захворювання різних
органів та систем дитячого організму, які обумовлюють порушення росту скелета
за рахунок порушення гемодинаміки, оксигенації тканин, тривалої інтоксикації та
інших патогенетичних механізмів. Тривалий перебіг деяких захворювань травного
каналу, серця, нирок, печінки, легень та інших органів може бути причиною
соматогенного нанізму у дітей (табл. 13).
Четверту групу становлять
діти, у яких затримка зросту обумовлена порушенням всмоктування (хвороба Крона,
виразковий коліт та ін.) і засвоєння харчових продуктів, а також порушеннями
обміну речовин внаслідок ферментопатій (табл. 13).
До п'ятої групи належать
діти з затримкою зросту спадково-конституціонального генезу. Для дітей цієї
групи характерні пізнє статеве дозрівання і типовий сімейний анамнез (низький
зріст батьків).
Рис. спадкова низькорослість
Шосту групу становлять діти, причиною затримки зросту у яких є хронічна
екзогенна інтоксикація свинцем, фосфором, вісмутом та іншими хімічними
речовинами, що впливають на росткову хрящову тканину.
До сьомої групи причин
затримки зросту у дітей належить кількісно недостатнє або якісно неповноцінне
харчування, що призводить до білково-енергетичної недостатності, порушення
обміну речовин і процесу росту (табл. 13).
Причини і форми затримки
зросту у дітей
До восьмої групи входять
діти з так званою психосоціальною низькорослістю. Ця форма затримки зросту
вивчена недостатньо. Поряд з наявністю великої кількості соматогенних факторів,
що затримують зріст дитини (поганий догляд і харчування, частий травматизм,
недостатнє лікування гострих і хронічних захворювань), деякі дослідники
вважають, що основною причиною патології є зворотній гіпосоматотропізм.
Найбільш поширеною формою
затримки зросту у дітей є спадково-конституціональна, яка становить 6 %, в тому числі субнанізм
і нанізм — 2,59%.
Таким чином, наведені
дані свідчать, що у дитячому віці має місце значна поширеність затримки зросту,
яка однаково часто зустрічається серед хлопчиків і дівчаток. Найбільш частою
формою низькорослості є спадково-конституціональна затримка зросту.
Даних літератури про
поширеність серед дітей високорослих мало. В тих випадках, коли величина зросту
перевищує 97 центиль, мають на увазі гігантизм, а якщо знаходиться в
межах від 90 до 97, — субгігантизм. Високий
(прискорений) зріст, який на +25 % перевищує середні
показники зросту, спостерігається у 6,5 % міських і 8,8 % сільських школярів.
Рис. Карликовість, нормальний зріст, гігантизм
Останнім часом у розвинутих країнах відмічається тенденція до збільшення
кількості дітей з надмірною масою тіла (НМТ) усіх вікових груп. За даними ВООЗ, ожиріння
зустрічається у 20 % дорослих і у 10-18 % дітей, причому 80 % дорослих хворіють на
ожиріння з дитинства. Статистичні дані свідчать, що з кожним роком поширеність
тучності серед дітей збільшується приблизно на 1\%. Частота дистрофій серед
дітей першого року життя з надмірною масою тіла у деяких містах нашої країни
становить 3-16,7 %, в окремих районах Англії — 16,7 %>, Швеції — 21,5 %.
Рис. Ожиріння
Серед інших клінічних форм порушення фізичного розвитку
дітей першого року життя важливе місце посідає гіпотрофія. Серед дітей першого року
життя гіпотрофія діагностується у 7,4-13,7\%. Але слід відзначити, що
поширеність гіпотрофії, особливо її тяжких форм, в дитячій популяції останніми
роками значно зменшилась.
Рис. Гіпотрофія
Залежно від особливостей
клінічного перебігу та величини дефіциту маси тіла розрізняють три ступені
гіпотрофії, характеристика яких наведена в табл. 14.
Як вже зазначалось,
важливою характеристикою фізичного розвитку дітей є його гармонійність.
До групи з гармонійним фізичним розвитком належать діти, у
яких маса тіла, ріст,
окружність голови та окружність грудної клітки
відрізняються на одну «сигму». Дисгармонійно розвинутими вважають дітей, у яких
дані показники
різняться більше як на одну сигму.
Таблиця 14
Аналіз результатів
проведених досліджень показав, що кількість гармонійно розвинутих дітей
становить 68,04\%о, надмірну масу тіла за рахунок підвищеного жировідкладнення
мають 6,38\% дітей, в тому числі різко дисгармонійно розвинутих 1,7\%о. У
25,58\%. обстежених дисгармонійний розвиток пов'язаний з дефіцитом маси тіла
(22,73\% — дисгармонійних і 2,85\%) різко дисгармонійних). Звертає увагу те, що
високий процент дисгармонійності фізичного розвитку (14,6\%і хлопчиків і
23,3\%) дівчаток) обумовлений недостатнім розвитком окружності грудної клітки,
що, напевно, пов'язано з недоліками в організації і недостатнім контролем за
проведенням фізичного виховання дітей.
Таким чином, в сучасних
умовах у дітей досить часто зустрічається негармонійний фізичний
розвиток. Дітей з негармонійним фізичним розвитком слід розглядати як «групу
ризику», оскільки показники загальної патологічної вираженості різних органів
і систем організму у них істотно вищі.
Відхилення в довжині тіла можуть
проявлятися у вигляді затримки росту чи високорослості. Значні ступені затримки
росту називаються нанізмом, а високорослості – гігантизмом. Головні причини
порушення росту (у порядку зменшення частоти патології) такі: конституційні,
церебрально-ендокринні, соматогенні (хронічні захворювання різних систем
організму з порушенням функції того чи іншого органа), спадкові захворювання,
соціально-побутові фактори.
Відхилення в масі тіла мають вигляд її
зменшення або збільшення. У дітей раннього віку відхилення в масі тіла менше
або більше ніж 10% від нормативних показників (за наявності деяких інших
характерних ознак)називаються відповідно гіпотрофією та паратрофією. Збільшення
маси тіла у дітей інших вікових груп понад 14% за рахунок надмірного
відкладення жиру називається ожирінням. Головними причинами відхилення в масі
тіла дітей є аліментарні, конституційні, соматогенні, церебрально-ендокринні та
інші фактори.
Відхилення в обводі голови можуть
проявлятися у вигляді її зменшення (мікроцефалія)
або збільшення (найчастіший варіант – гідроцефалія).
Рис. Гідроцефалія
Головними
причинами відхилень в обводі голови є внутрішньоутробне порушення розвитку
мозку, травми та гіпоксія мозку під час пологів, травми, інфекційні
захворювання та пухлини мозку у дітей після народження.
Відхилення в обводі грудної клітки можуть
бути як у бік зменшення, так і збільшення. Причинами таких порушень є аномалії
розвитку грудної клітки та легень, захворювання органів дихання, ступінь
фізичної підготовки та розвитку м'язів, конституційні особливості тощо.
Біологічна
акселерація розвитку дітей
Акселерація — це комплексний органічний процес, що
характеризується грискоренням психічного і фізичного розвитку, фаз розвитку і
подовженням періоду
нормальної функціональної здатності людини в усіх вікових групах. Іроцес
прискорення вікового розвитку відбувається шляхом зрушення лорфогенезу на більш
ранні стадії онтогенезу. Акселерація демонструє тозитивні біологічні і
соціальні зрушення в житті підростаючого покоління.
Рис. Акселерація
Термін «акселерація» (від англ. acceleration —
прискорення) ввів в широку ірактику шкільний лікар з Лейпціга Е. Кох в 1935 р.
Основні прояви акселерації в дитячому віці полягають в першу чергу в
збільшенні довжини і маси тіла новонароджених. За деякими даними, з 1939 по 1968 р. маса
тіла новонароджених збільшилася на 500 г, а довжина тіла — на 2 см. За останні
40-45 років ці ж показники збільшилися відповідно на 300 г і 1,2 см. В
теперешній час кількість дітей, які народжуються з великою масою гіла (понад
4000 г), збільшилася з 5 до 12-16\%.
Крім того, у дітей на
першому році життя спостерігаються більш інтенсивні прибавки в масі і довжині
тіла. Так, якщо 20 років тому вважали, що щомісячна прибавка маси тіла в
першому півріччі життя дитини становить 600 г, то в даний час — 800 г. Зараз
зріст однорічних дітей в середньому на 1,5-5 см, а маса тіла на 1-2 кг більші,
ніж 50 років тому.
Відмічається раніше
прорізування молочних зубів і раніша заміна їх постійними. Прорізування перших
молочних зубів відбувається на 2-4 міс. раніше, а їх заміна на 1 рік раніше,
ніж у дітей минулого століття. Ще С.Х.Хотовицький (1847) писав, що перші
молочні зуби прорізуються в 30-40 тиж. (тобто в 7,5-10 міс).
Спостерігається більш
виражена прибавка в масі тіла і зрості у дітей дошкільного і шкільного віку,
збільшення довжини тіла у нинішнього покоління, порівняно з
попереднім. За останні 100 років зріст підлітків збільшився в середньому на
15-20 см. Показники фізичного розвитку учнів у 1962 р. (Г.П.Сальникова, 1965),
порівнюючи з даними Ф.Ф.Ерісмана (1925), який одним з перших досліджував
фізичний розвиток 26 тис. дітей і підлітків у 1889 р., значно вищі: довжина
тіла — на 9-21 см, маса тіла — на 4,4-16,7 кг, окружність грудної клітки — на
3-9,6 см. (Нижча межа зрушень стосується дітей молодшого шкільного віку, верхня
— учнів старшого шкільного віку).
Відмічається більш рання
поява ядер закостеніння у хлопчиків і дівчаток. В цілому закостеніння скелета у
дівчаток закінчується на 3 роки, а у хлопчиків на 2 роки раніше, ніж у 20-30-ті
роки нашого століття (І.Н.Усов, 1984).
Спостерігається
прискорення статевого дозрівання, значно раніша поява менархе (менструацій).
Якщо в 1885 р. менструація наставала в 16-17 років, за даними Ф.Ф.Ерісмана, то
в даний час — в 11-13 років. За даними А.Зельцлер (1968), на початку нинішнього
віку менархе спостерігалось у дівчаток у віці 15-16 років, а в 1956-1958 рр. —
у 12-13 років. За зведеними даними, кожні 10 років менархе прискорюється на 4-6
міс.
Єдиної теорії, що пояснює
причини акселерації, до теперешнього часу нема. Найвідоміші гіпотези можна
умовно розподілити на декілька груп, підсумованих Ю.П.Лисициним (1973) таким
чином:
I. Фізико-хімічні теорії:
геліогенна (вплив
сонячної радіації);
радіохвильова, магнітна
(вплив магнітного поля);
космічної радіації;
підвищеної концентрації
вуглекислого газу, пов'язаної з поширенням виробництва.
ІІ. Теорії
окремих факторів умов життя:
аліментарна;
нутритивна;
підвищеної інформації.
Генетичні теорії:
циклічних біологічних
змін;
гетерозиса (змішення
популяцій).
ІІІ. Теорії
комплексу факторів умов життя:
урбаністичний вплив;
комплексу
соціально-біологічних факторів.
Розглянемо коротко
найбільш загальні положення деяких гіпотез акселерації.
Геліогенна гіпотеза
запропонована в 1935 р. Е.Кохом. Згідно з нею підсилений ріст обумовлений дією
на організм променевої енергії, і сонце є джерелом первинного подразника. Під
час інтенсивної інсоляції підсилюється вироблення в шкірі активної форми
вітаміну D (кальциферолів), який, впливаючи на процеси закостеніння, сприяє
прискореному розвитку дітей. Крім цього, прискореному росту сприяє широке
застосування вітаміну D для профілактики рахіту у дітей.
Радіохвильова гіпотеза
запропонована Treiber у 1941 р. і пояснює акселерацію значним поширенням
будівництва радіостанцій на початку 20-х років. На думку автора гіпотези,
радіохвилі, які постійно пронизують наше тіло, суттєво активують гормон росту,
що більш активно і значно раніше проявляє свій вплив на дитячий організм.
Останнім часом увагу
привертає гіпотеза підвищеної концентрації вуглекислого газу в атмосфері. За
думкою деяких дослідників, збільшення в останнє десятиріччя в атмосфері Землі,
особливо в містах, кількості вуглекислого газу сприяє витягуванню тіла в
довжину, в першу чергу швидкому збільшенню грудної клітки, внаслідок чого
починається інтенсивний ріст всього організму.
Аліментарна гіпотеза,
запропонована Lenz в 1959 р., причинами акселерації вважає зміни в характері
харчування. Як приклад Lenz наводить дані, що за останні 100 років вживання
м'яса в раціоні харчування збільшилось майже в 4 рази, а вершкового масла в 1,5
рази. Збільшення вживання білків (м'яса) і жирів протягом останніх десятиріч
призводить до підсилення росту шляхом впливу на ендокринну систему.
Слід відмітити, що більш
як 200 років тому М.В.Ломоносов в трактаті «О размножении и сохранении
российского народа» (1761) звернув увагу на залежність фізичного розвитку і
характеру харчування. Він писав, що «самоїди, які харчуються переважно м'ясом,
високі, широкоплечі і сильні, а лопарі, що вживають тільки рибу, дрібні і малолюдні».
Нутритивна (нутригенна)
гіпотеза, запропонована Fьrst в 1935 р., передбачає прискорення росту за
рахунок збільшення надходження в організм вітамінів і мінеральних солей, які
стимулююче впливають на ріст.
Гіпотеза гетерозису
пояснює причину прискорення росту зміною генетичного складу популяції внаслідок
збільшення долі гетеролокальних шлюбів між індивидами з різних
етнотериторіальних груп. На гетерозис як причину акселерації вказують багато
вітчизняних і зарубіжних вчених.
Найбільш повне уявлення
про причини акселерації представила А.Зельцлер у 1968 р. Узагальнивши різні
гіпотези, автор дійшла висновку, що стимулювати акселерацію можуть зовнішні
впливи, такі як харчування, клімат, черговість дитини серед братів і сестер,
урбанізаційна травма, фізичне і розумове навантаження, поінформованість з
питань статі і статевого життя, «америка-нізм» (прискорений темп життя,
збільшення тривалості світового дня за рахунок інтенсивного освітлення,
загальний безпечний стан, інтенсивний вуличний рух, нагромадження шумів) та
поєднання різних подразників. Крім того, важливе значеня має вплив залоз
внутрішньої секреції (відмічено підвищення функціональної активності щитовидної
залози, можливо, під впливом жирної і білкової їжі), а також генетична
(конституціональна) схильність.
Останнім часом було
зроблено висновок про три провідні рівні реалізації акселерації розвитку:
екологобіологічний, біосоціальний, соціобіологічний.
Екологобіологічний рівень
обумовлений сонячною активністю, яка має циклічний характер, а також пов'язаний
з численними стихійними лихами — землетрусами, паводками і т.д.
Біосоціальний рівень
пов'язаний з генетичними факторами, які проявляються акселерацією розвитку при
змішенні раніше ізольованих груп людей в популяції, що призводить до
гетерозису.
Соціобіологічний рівень
реалізації акселерації розвитку забезпечується впливом соціальних і економічних
умов життя людини.
Однак, незважаючи на
велику кількість запропонованих гіпотез, остаточні механізми акселерації
залишаються невиясненими. Очевидно, акселерація розвитку обумовлена дією
численних факторів. Саме цю точку зору поділяють в даний час більшість
дослідників.
У зв'язку з прискоренням
росту і дозрівання людини виник ряд важливих соціальних, медичних та
гігієнічних проблем. Причому, якщо акселерацію 10-12 років тому назад оцінювали
позитивно, то в даний час зростає інформація про її негативний вплив як на
організм, так і на соціальну поведінку дитини.
Акселерація поставила
надто важливі соціальні питання. При цьому слід відмітити, що поряд із фізичною
та інтелектуальною акселерацією соціальний розвиток дітей не прискорюється.
Дитинство затягується (в соціальному розумінні), знижується відповідальність за
свої вчинки. Збільшуються «ножиці» між фізичною та соціальною зрілістю,
інтелектуальним та духовним рівнем.
Високий рівень фізичного
розвитку і психологічні особливості підлітків — легка збудливість нервової
системи, емоційність, нездатність активно гальмувати емоційні прояви у
поведінці і фізіологічні потяги, переоцінка своїх можливостей і недооцінка зовнішньої
безпеки поряд з низькою соціальною відповідальністю стали причиною збільшення
кількості правопорушень серед Дітей та підлітків і призвели до зростання
злочинності.
Надзвичайно актуальною
стала необхідність більш раннього статевого виховання дітей, оскільки
збільшився розрив між віком початку статевого Дозрівання і досягненням
соціальної зрілості.
Таким чином, акселерація
поставила перед педагогами, лікарями, батьками нові завдання, вирішення яких
має важливе державне і соціальне значення.
Загартовування дітей раннього віку
Загартовування є науково обгрунтованим систематичним використанням природних факторів природи для підвищення стійкості організму до несприятливих умов навколишнього середовища.
Як
відомо, здоров'я людини на 10 - 20% залежить від спадковості, 10 - 20% - від
стану навколишнього середовища, 8 - 12% - від рівня охорони здоров'я і 50 - 70%
- від способу життя.Важливу роль у формуванні здорового способу
життя відіграє й загартовування. Загартовування як фактор підвищення опірності
організму до різних метеорологічних умов відомий із старовини. Дійшов до нас
досвід загартовування налічує понад тисячу років. У своїй праці "Канон
лікарської науки" Абу Алі ібн-Сіна (Авіценна) говорить про купання в
холодній воді, в тому числі і дітей раннього віку.
Російський
літописець Нестор у Х столітті описував, як відразу після народження, немовлят
починав парити в лазні і купати в холодній воді. Стародавні скіфи, за
свідченням Геродота і Тацита, також купали своїх новонароджених дітей в
холодній воді. Помилковою є думка, що гартують процедури протипоказані
ослабленим дітям. Тільки гострі гарячкові захворювання є протипоказанням до
загартовування.
Необхідно дотримуватися таких правил:
- Систематично використовувати гартують процедури у всі пори року, без перерв із поступовим збільшенням дози дратівної дії;
- правильно підбирати і дозувати гартують процедури індивідуально для кожної дитини з урахуванням віку;
- Всі гартують процедури повинні проводитися на тлі позитивних емоцій.
Порушення цих правил призводить до зниження або відсутності позитивного ефекту від загартовування, а іноді й до гіперактивації нейроендокринної системи і подальшого її виснаження.
Загартовуючі заходи поділяються на
загальні та спеціальні.
Загальні
включають правильний режим дня, раціональне харчування, заняття фізкультурою.
До
спеціальних загартовуючих процедур відносяться:
-
загартовування повітрям (повітряні ванни);
-
загартовування сонцем (сонячні ванни);
-
загартовування водою (водні процедури).
Повітряні
ванни.
Першої
загартовуючою процедурою
для немовляти є повітряні ванни. Необхідно пам'ятати, що температура повітря в
кімнаті для новонародженої дитини повинна бути 23 ° С, у віці від 1 до 3 міс. -
21 ° С, від 3 міс. до 1 року - 20 ° С; старше 1 року - 18 ° С. Грудні діти
мають високі енергетичні витрати й споживання кисню (більше ніж у дорослих в
2,5 рази), тому необхідно провітрювати приміщення 4 - 5 разів на день по 10 -
15 хв. взимку, тримати влітку майже постійно відкритими кватирки. Провітрювання
за допомогою кватирки або фрамуги проводять у присутності дітей; температура
повітря знижується на 1 - 2 ° С, що є закаливающим чинником. Наскрізне
провітрювання бажано робити при відсутності дитини в кімнаті. Можливе
використання кондиціонерів і систем мікроклімату, які автоматично регулюють
температуру і вологість.
Рис. Повітряні ванни
У
літній час новонароджених можна виносити на прогулянку практично відразу після
народження, спочатку на 20 - 40 хв, швидко збільшуючи час до 6 - 8 год в день.
Взимку
дітей вперше виносять на вулицю у віці 2 - 3 тижнів при температурі повітря не
нижче -5 ° С на 15 - 20 хв. і поступово доводять знаходження на повітрі до 1,5
- 2 год 2 рази на день. Безпосередньо повітряні ванни починають проводити ще в пологовому
будинку, коли при зміні пелюшок дитина залишається на короткий час без одягу.
Повітряні ванни потрібно проводити в добре провітрюваному приміщенні при
температурі повітря 20 - 22 ° С (для немовлят) і 18 - 19 ° С (для дітей 1 - 2
років). Спочатку тривалість процедури становить 1 - 2 хв., Кожні 5 днів вона
збільшується на 2 хв. і доходить до 15 хв. (Для дітей до 6 міс.) І до 30 хв
(після 6 міс.). Повітряні ванни обов'язково повинні поєднуватися з
гімнастичними вправами.
Загартовування
сонцем.
Ультрафіолетові
промені активно впливають на імунологічну резистентність організму. Однак, чим
менше вік дитини, тим вище чутливість до ультрафіолетових променів. Тому сонячні ванни дітям до
одного року протипоказані. З обережністю вони
призначаються і дітям від 1 року до 3 років, і тільки в більш старшому віці їх
проводять досить широко. У розсіяних сонячних променях досить багато
ультрафіолетових і порівняно мало інфрачервоних променів, які викликають
перегрівання організму дитини, що особливо небезпечно для дітей з підвищеною
нервово-рефлекторної збудливістю. Восени, взимку і навесні прямі сонячні
промені не викликають перегрівання, тому потрапляння їх на відкрите обличчя
дитини не тільки припустиме, але й необхідно.
Рис. Сонячні ванни
Влітку
рекомендують проводити світлоповітрянні ванни при температурі повітря 22 ° С і
вище для грудних дітей і при 20 ° С для дітей 1 - 3 років, краще в безвітряну
погоду. Світлоповітрянні
ванни краще проводити з 9 до 12 год дня, в більш теплому кліматі з 8 до 10 год
ранку. Тривалість першої ванни у грудних дітей 3 хв., У більш старших - 5 хв. з
щоденним збільшенням до 30 - 40 хв і більше. Абсолютним протипоказанням до
проведення сонячних ванн є температура повітря 30 ° С і вище. Після сонячних
ванн дітям призначають водні процедури. Так як при вологій шкірі
відбувається переохолодження організму, обов'язково потрібно витерти дитини,
навіть якщо температура повітря висока.
Водні
процедури.
Теплопровідність
води в 30 разів, а теплоємність в 4 рази більше, ніж повітря, тому водне
загартовування робить більш потужний вплив на організм у порівнянні з
повітряними процедурами. Методика водного загартовування залежить від віку
дитини. Необхідно в звичайні водні процедури (умивання, підмивання, купання)
вносити елемент загартовування.
Водні
процедури ділять на традиційні і нетрадиційні, або інтенсивні.
Традиційні
водні процедури:
Вік
дитини від народження до 2 - 3 міс.:
1.Загальні
ванни - дитини купають щодня водою температури 37 - 36 ° С протягом 5 хв.,
потім обливають водою з температурою на 2 ° С нижче. ;
Рис. Загартовування водою
2.Підмивання, умивання, що триває 1 - 2 хв., спочатку проводять при температурі води 28 ° С, через кожні 1 - 2 дні і знижують на 1 - 2 ° С і доводять до 20 - 22 ° С. ;
3.Місцеве вологе обтирання - рукавичкою, змоченою водою
температури 33 - 36 ° С, обтирають ручки від кисті до плеча, потім ніжки від
ступні до коліна протягом 1 - 2 хв. Один раз на п'ять днів
температуру знижують на 1 ° С і доводять до 28 ° С. Кожну частину тіла
витирають насухо до легкого почервоніння відразу після його вологого обтирання.
Вік
дитини від 2 - 3 до 9 - 10 міс.
1 і 2
як в попередній віковій групі.;
3.Загальне вологе обтирання. Спочатку обтирають верхні
кінцівки, потім нижні і, нарешті, груди і спину. Температура води така
ж, як при місцевих обтираниях. У воду можна додати сіль (2 чайні ложки солі на
1 склянку води). Необхідно дотримуватися те правило - кожну частину тіла
витирати насухо відразу після її обтирання.
Вік
дитини від 9 - 10 міс. до 1 року
1 і 2
як в попередніх вікових групах.;
3.Загальне обливання. При цій процедурі вона може
сидіти або стояти. Гнучкий шланг душа потрібно тримати від тіла дитини (25 - 30
см). Струмінь води повинна бути сильною. Спочатку обливають спину, потім груди,
живіт, в останню чергу руки. Після обливання витирають насухо до легкого
почервоніння. Спочатку температура води 35 - 37 ° С, потім кожні 5 днів її
знижують на 1 ° С і доводять до 28 ° С.
Контрастне і нетрадиційне загартовування.
До інтенсивним (нетрадиційним) методам загартовування
відносять будь-які методи, при яких виникає хоча б короткочасний контакт
оголеного тіла людини зі снігом, крижаною водою, повітрям негативної
температури.
Є
достатній досвід інтенсивного загартовування дітей раннього віку в батьківських
оздоровчих клубах. Однак практично немає наукових досліджень, що свідчать про
можливість використання цього виду загартовування. Тому більшість авторів, що
займаються питаннями загартовування дітей раннього віку, вважають купання дітей
у крижаній воді протипоказаним. Існує
контрастне загартовування як перехідний щабель між традиційним і інтенсивним
загартовуванням: контрастні ножні ванни, контрастне обтирання, контрастний душ,
сауна, російська лазня та ін . Контрастне загартовування ефективніше
загартовування тільки холодом. Найбільш поширеним методом для дітей є
контрастне обливання ніжок (можна обливати холодні ноги холодною водою, ноги
попередньо потрібно зігріти). Існують
і так званих фармакологічні методи загартовування - застосування
імуностимуляторів, що підсилюють інтерферонообразованіе (продігіозан,
левамізол, тімолін, Т-активін і ін.) Деякі автори рекомендують їх
використовувати для профілактики частих респіраторних захворювань у дітей
раннього віку. Однак питання це недостатньо вивчений, і результати проведеного
терапевтичного досвіду свідчать про відсутність впливу лікування
імуностимуляторами на рівень і динаміку респіраторної захворюваності.
ПРИКЛАД РОЗРАХУНКІВ ПРИ
ОЦІНЦІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
Оцінити фізичний
розвиток дитини віком 6 міс, яка народилась доношеною з масою тіла
Еталон відповіді.
За емпіричними
формулами належна маса тіла дитини:
3800 + 600 + 800 + 800 + 750 + 700 + 650 =
Зріст: 54 + 3 х 3 +
2,5 х 3 =
Обсяг голови: 34 + 1,5 х 6 =
Обсяг грудної клітки в 6 міс =
Індекс Чулицької : 3 х 15 + 32 + 18 - 70 = 25
Індекс Ерісмана: 45 - 70/2 = 10
Індекс фізичного розвитку Q: 8,5: 8,1х100%=104,9%
За сигмальними таблицями:
1. Зріст
фактичне відхилення :
70 - 67,9 = 2,1
відхилення сигми: 2,1
: 2,2 = 0,95 сигми.
2. Маса за таблицею 8770, сигма 780;
фактичне відхилення: 8770 - 8500 = 270
відхилення сигми 270 :
780 = 0,34 сигми.
3. Обвід голови за таблицею 44,2, сигма
1,5;
фактичне відхилення 44,2 - 43,5 = 0,7
відхилення сигми 0,7 : 1,5 = 0,46 сигми.
4. Обвід
грудей 45,4, сигма 2,0;
фактичне відхилення
45,4 - 45 = 0,4
відхилення сигми 0,4 :
2,0 = 0,2 сигми.
За центильними таблицями:
маса тіла за зростом в межах 25-50 центилей;
маса за віком 50-75 центилей;
зріст за віком 75 центилей.
Зводимо всі дані в таблицю:
|
Показники |
Фактичні дані |
Належні дані за
емпіричними формулами |
Належні дані за сигмальними таблицями |
Належні дані за центильними таблицями |
|
Маса тіла |
8,5 |
8,1 (+ 4,9%) |
+ 0,34 сигми |
50 – 75 |
|
Зріст (см) |
70 |
70,5 (-0,7%) |
+ 0,95 сигми |
75 |
|
Обвід голови |
43,5 |
43 (+1,1%) |
+ 0,46 сигми |
25 – 75 |
|
Обвід грудей |
45 |
45 |
+ 0,2 сигми |
25 – 75 |
|
Обвід плеча |
15 |
- |
- |
- |
|
Обвід стегна |
32 |
- |
- |
- |
|
Обвід гомілки |
18 |
- |
- |
- |
|
Інд. Чулицької |
25 |
20 –25 |
|
|
|
Інд. Ерісмана |
+ 10 |
+10 – 13,5 |
|
|
|
Індекс Q |
104,9% |
Надлишок 4,9% |
|
|
ВИСНОВОК: фізичний розвиток
дитини гармонійний і відповідає
середньому згідно віку.