Змішане вигодовування. Техніка і правила догодовування. Молочні суміші, які застосовуються для догодовування. Схеми змішаного вигодовування дітей першого року життя. Правила написання меню. Прикорм і корекція харчування при змішаному вигодовуванні. Добова потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах і калоріях при змішаному вигодовуванні.

ЗМІШАНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

Вигодовування дитини грудним молоком і додаткове введення сумішей у випадку недостатньої кількості грудного молока називається змішаним вигодовуванням. При цьому суміші (догодовування) повинні становити не менше 1/5 добового раціону.
У тих випадках, коли суміші становлять незначну частину всього об' єму харчування (менше 1/5), його можна вважати природнім. Невелика кількість сумішей не має вирішального значення, дитина буде розвиватися так, як і на грудному вигодовуванні. Коли дитина отримує переважно суміші, а грудне молоко становить менше 1/5 об' єму їжі, то таке вигодовування називають штучним. Залежно від кількості грудного молока за ефективністю змішане вигодовування буде наближатися або до природнього, або до штучного.
Змішане вигодовування немовлят, наближене до природнього
- це таке вигодовування дітей грудного віку грудним молоком та штучними сумішами, коли співвідношення між ними у добовому раціоні харчування дитини складає 2:1 (2/3:1/3).
Змішане вигодовування немовлят, наближене до штучного
це таке вигодовування дітей грудного віку грудним молоком та штучними сумішами, коли співвідношення між ними у добовому раціоні харчування дитини складає 1:2 (1/3:2/3).
Причиною догодовування є:
1.Нестача молока (гіпогалактія) у матері; при цьому дитина отримує недостатню кількість їжі.
2.Вихід матері на роботу, коли не вистачає зцідженого молока.
3.Тяжка фізична праця, систематичне недоїдання матері, грубе порушення режиму.
4.Небажання, зі сторони матері, грудного вигодовування, так як на це затрачається досить багато часу, або, на хибну думку матері, негативно “впливає” на її фігуру.
5.Материнське молоко низького гатунку ( низької якості), що зустрічається дуже рідко.
6.Захворювання матері, при яких не має підстав для відлучення дитини від грудей, але є необхідність зменшити кількість годувань.
7.Спадкова патологія, зі сторони дитячого організму, пов’язана з непереносимістю молочного цукру (лактози) або його складових частин (галактози), амінокислот (фенілаланін) тощо.
Види гіпогалактій :
ПЕРВИННА ГІПОГАЛАКТІЯ:
- зустрічається рідко;
- внаслідок нейрогуморальних порушень в організмі матері ;
- недорозвиток молочних залоз;
- внаслідок перенесених запальних захворювань молочних залоз.
ВТОРИННА ГІПОГАЛАКТІЯ:
- рання – на 2-3-му тижні життя дитини;
- пізня – на 4-му тижні життя дитини і пізніше;
- внаслідок недотримання режиму дня під час вагітності та в післяпологовий період, неправильного харчування;
- внаслідок неправльного догляду за молочними залозами (тріщини, ерозії, мастит) та ін.
СТУПЕНІ ГІПОГАЛАКТІІ:
Дорівнюють різниці між необхідною та добовою кількостю молока, що виділяється молочними залозами, висмоктується дитиною і зціджується після кожного годування:
І ступінь – дефіцит молока до 25%
ІІ ступінь – дефіцит молока до 50%
ІІІ ступінь – дефіцит молока до 75%
IV ступінь – дефіцит молока понад 75%.

ПРОФІЛАКТИКА ГІПОГАЛАКТІЇ МАТЕРІ:
- раціональне харчування жінки;
- достатній сон;
- перебування на свіжому повітрі не менше 2 годин на день;
- щоденна ранкова гімнастика вагітної;
- підготовка молочних залоз до годування грудьми;
- УФО (за 4-5 тижнів до пологів, починаючи з ¼ біодози поступовим доведенням до 1-2 біодоз);
- голкотерапія;
- сприятливі взаємовідносини з оточуючими, доброзичливе ставлення всіх близьких до вагітної і молодої мами;
- проведення масажу молочних залоз до і після годування;
- повітряні ванни (10-15 хв);
- прикладання дитини до грудей в один і той же час;
- правильна техніка вигодовування з дотриманням гігієнічних заходів та зцідження залишків молока;

- заохочення нічного годування (гормон пролактин, який стимулює утворення молока, найбільш активно проявляє свою дію в нічний час).


Ознаки недостатності грудного молока:


- безпричинний неспокій (не витримуються необхідні проміжки між годуваннями);


ПРОЯВИ ГОЛОДУВАННЯ ДИТИНИ:


- при тривалому голодуванні дитя стає апатичним, байдужим до оточуючих;
- при задовільному стані відсутня прибавка в масі;
- зменшується кількість сечі,
- випорожнення в перші місяці життя можуть бути темно-зеленого кольору, слизистого характеру, перед і під час годування;
- в копрограмі - збільшена кількість лейкоцитів (інколи).



Для уточнення кількості висмоктаного молока дитиною, необхідно провести контрольне зважування, а саме зважити дитину до і після годування декілька разів на протязі доби. Різниця в масі дозволяє судити про кількість висмоктаного молока, а знаючи разовий об’єм їжі, можна легко визначити необхідну кількість молочної суміші ( догодовування). Контрольне зважування необхідно проводити не рідше одного разу на 2 тижні.
Абсолютним показом до контрольного зважування є прояви голодування.
Техніка проведення контрольного зважування:
Матеріальне забезпечення: 1) електронна або медична вага; 2) комплект пелюшок; 3) 0,5% розчин хлораміну.
Хід виконання:

- Протерти вагу розчином хлораміну.
- Запеленати дитину.
- Зважити до годування і записати вагу.
- Прикласти дитину до грудей на 20-30 хв.
- Зважити після закінчення годування, не перепеленуючи дитину.
- Різниця в масі до і після зважування вказує на кількість висмоктаного молока.

 

Систематизувавши основні причини недостатності грудного вигодовування, можна намітити шляхи її корекції .

Причини догодовування та методи корекції

Причини недостатності грудного вигодовування

Методи корекції

1.Інфекційні (дихальних шляхів, сечової системи тощо), спадкові захворювання, аномалії розвитку (атрезія стравоходу, заяча губа, розщелина піднебіння, алактазія, галактоземія тощо).

Активне лікування

 

2.     Недостатня кратність грудного вигодовування (менше 5 разів на добу), що призводить до зменшення секреції та виділення молока:

а) мама годує дитину грудьми лише 1-2 рази на добу;

б) зайнятість матері, яка не дозволяє їй на кожен плач, неспокій дитини, брати її на руки і годувати;

в) деякі мами не годують дітей вночі (в грудні ніч, наприклад, 16 год);

г) пропускання одне-два годування з метою “збереження” молока;

д) деякі діти не завжди вимагають,щоб їх годували;

е) буває, що мами ідуть на роботу, залишаючи маля на старшого брата чи сестру, які не виконують всіх настанов. Це призводить до зниження секреції та виділення молока.

Поговорити з мамою про необхідність збільшення кратності годувань. Якщо протягом декількох днів дитину будуть частіше годувати, в тому числі і вночі, то кількість молока в грудях збільшуватиметься.

Дуже добре, щоб дитину приносили на роботу до мами для грудного годування; не виключати можливість нічного годування; зціджувати молоко і залишати його на день.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Дитина смокче груди недостатньо тривалий час. Це буває, коли дитя під час годування тепло вдягнуте. Іноді, після декількох секунд смоктання малюк засинає, а через деякий час, прокидаючись, плаче (вимагає годування). В такому випадку, мати думає, що в неї мало молока.

Дитину необхідно привчити смоктати не менше 15 хв., при цьому її не слід тепло вдягати. В разі засинання - ніжно погладжувати щічку.

4.     Мати самостійно обмежує тривалість годування на 5-10 хв., відлучаючи маля від грудей. Внаслідок чого, дитина не отримує достатньо за кількістю та якістю молока (не висмоктує пізнє молоко, збагачене жирами), поступово відстає в розвитку. Все це сприяє зниженню секреції та виділенню молока.

Надати можливість дитині смоктати груди триваліше ( 20-30 хв.); збільшити час відпочинку матері.

 

 

Раннє введення догодовування (коров’яче молоко, каші, дитячі суміші, солодкі чаї) забезпечує недостатнє висмоктування молока з грудей матері і одночасно призводить до зменшення його секреції та виділення. Відомо, що після годування коров’ячим молоком, кашами, дитина, як правило, довше спить і менше плаче від голоду. Все це підтверджує неправильне уявлення мами про необхідність догодовування дитини, хоча, насправді, така поведінка малюка зумовлена затримкою коров’ячого молока в шлунку, порівняно з грудним молоком.

Необхідно переконати матір про шкідливість такого догодовування, і збільшити кратність грудного вигодовування з метою посилення виділення молока.

Неправильне положення дитини під час годування сприяє неефективному опорожненню грудної залози, що призводить до зменшення виділення і секреції молока.

 

Навчити маму правильно годувати дитину, надавши їй відповідне положення.

У мами поганий рефлекс виділення молока, пов’язаний із збудженням, болями, емоційним дискомфортом, життєвими труднощами різного характеру. Спочатку зменшується секреція молока, а згодом й виділення.

 

Вилучити негативні фактори зовнішнього середовища. Якщо на початку годування мати відчуває напруження грудей, то рефлекс виділення молока задовільний, і, навпаки. Варто переконати матір в тім, що в неї багато виробляється молока, і вона здатна годувати дитину. Обговорення з мамою її проблем, навіть і не вирішення їх, допомагає врівноваженню стану. Необхідно вибрати таке положення під час годування (сидяче або лежаче), яке б забезпечувало максимальне розслаблення матері. Випитий теплий напій перед годуванням, сміх з задоволенням, плач “ вдосталь” - все це сприяє ефетивній секреції та виділенню молока. Необхідно переконатися у відсутності болей у матері під час годування та правильному положенні малюка при цьому.

8.     Невпевненість матері в здатності грудного вигодовування.

Запевнити маму в її здатності достатнього забезпечення малюка грудним молоком. Дати обгрунтовані відповіді на всі її запитання. Обізнаність матері та близьких до неї людей про переваги грудного

Вигодовування.

9.     Байдужість матері до грудного вигодовування.

Пояснити батькам, що штучне вигодовування небезпечне для здоров’я дитини, а ефективне грудне - як для мами, так і для сім’ї в цілому ( економія грошей, позбавлення багатьох клопотів).

10.                       Виснаження самої жінки внаслідок годування, при цьому дитина отримує недостатню кількість та менш якісне молоко (особливо зменшується кількість жирів). В такому випадку, мама, як правило, мало скаржиться на нестачу молока та неспокій дитини.

 

Нормалізувати харчування матері-годувальниці ( якісно та кількісно), так як грудне вигодовування корисне і для дитини, і для мами.

11. Вживання протизаплідних препаратів з підвищеним вмістом естрогенів, які знижують продукцію молока

Використовувати інші протизаплідні засоби; запевнити маму про відновлення лактації.

12. У жінки дійсно виробляється менше молока (тільки 1% жінок страждають істинною гіпогалактією).

Розпочати годування двома грудьми почергово; слідкувати за технікою годування, положенням дитини. У випадку захворювання малюка - лікувати

Причини догодовування та методи корекції

 


Для догодовування використовуються такі ж суміші, як при штучному вигодовуванні:


Класифікація молочних сумішей, що використовуються для догодовування немовлят при змішаному вигодовуванні:
Адаптовані:

1) Солодкі: ”Малютка”, ”Малыш”, ”Детолакт”, ”Виталакт”, “Симілак”, “Енфаміл” (США), “Пилти”, “Бона”, ”Тутели” (Фінляндія),

 

“Нан”, “СМА”, “Нутрілон” та ін. 2) Кислі - ацидофільна “Малютка”, ацидофільний “Малиш”, ”Белбобек”, ацидофільний “Віталакт” та ін.

Неадаптовані (прості):
1) Солодкі: суміш №2 (Б), суміш №3 (В), “Крепыш”, ”Здоров’я” та ін.


2) Кислі: А-кефір, Б-кефір, В-кефір, ”Биолакт”, ”Мацони”, ”Нарине”, “Балдырган” та ін.
Слід пам´ятати, що неадаптовані суміші не можуть задовільнити оптимальний фізичний та інтелектуальний розвиток дитини, вимагають постійної корекції в білках, жирах, вуглеводах, вітамінах і мінеральних речовинах. Це вимушений вид догодовування (батьки не мають змоги купити адаптовані суміші, а держава не допомагає їм у цьому).
Біологічно активні добавки (БАД):
БАД-1Л (з лізоцимом), БАД-1Б (з біфідум-бактерином), БАД-2 (лізоцим і біфідум-бактерин). Використання їх при вживанні неадаптованих сумішей обов´язкове.


Догодовування слід давати тільки після годування грудьми (повністю висмоктаного молока). При невеликому за об"ємом догодовуванні найкраще його давати за допомогою ложечки, в іншому випадку дитина відмовиться від грудей, так як смоктання материнського молока потребує значних енергетичних зусиль, а їжа з пляшечки, як правило, поступає легко, без затрат енергії дитячого організму.Це приводить до швидкого згасання лактації. .
у випадку догодовування дитини з пляшечки соска повинна бути пружньою і мати декілька (3-5)дрібних отворів, щоб смоктання було активним. Ще один вид догодовування - за допомогою горняти.

При такому вигодовуванні дитя легко перегодувати або недогодувати, тому розрахунки енергетичної цінності їжі, кількості білків, жирів, вуглеводів, їх співвідношення необхідно проводити 1 раз в 1-2 тижні. У випадку вживання адаптованих сумішей, розрахунки - як при природньому вигодовуванні. Та, на превеликий жаль, діти часто отримують неадаптовані суміші, в кількісті 50 % і більше добового об’єму їжі, тому в таких випадках всі розрахунки ведуться як при штучному вигодовуванні, наприклад, потреба в білках становить не 2-2,5 г/кг на добу, а 3,5-4 г/кг .

Співвідношення харчових інградієнтів

Кількість докорму в харчовому раціоні

Білки

Жири

Вуглеводи

1/3

1

3

6

1/2

1

1,5

4

2/3

1

1,2

4


Те саме стосується і фруктових соків, пюре, пригодовування. Якщо ж об’єм догодовування становить 1/2 - 1/3 добового раціону, то термін їх введення співпадає з штучним вигодовуванням; при меншому об’ємі догодовування - з природнім.

Енергетична потреба для дітей грудного віку, що знаходяться на змішаному вигодовуванні:


Змішане вигодовування немовлят, наближене до природнього1-6 міс: 115 ккал/кг/добу; 7-12 міс: 110 ккал/кг/добу
Змішане вигодовування немовлят, наближене до штучного 1-6 міс: 125 ккал/кг/добу; 7-12 міс: 120 ккал/кг/добу.
Підсумовуючи вище сказане, можна виділити основні правила змішаного вигодовування:


- Необхідно враховувати кількість висмоктаного грудного молока, а нестачу - замінити молочними сумішами.
- Навіть при невеликій кількості материнського молока, його слід зберегти.
- Догодовування дають після годування грудьми, на відміну від пригодовування та введення харчових добавок з метою корекції харчування.
- Якщо догодовування за об’ємом невелике, його слід давати чайною ложкою , так як годування через соску сприяє відмові дитини від грудей, і швидкому згасанню лактації. При догодовуванні з пляшечки соска повинна бути достатньо пружною з дрібними (3-5) отворами. Інший вид догодовування - за допомогою горняти.
- Необхідно залишити не менше 2 - 3-х грудних годувань, щоб не згасла швидко лактація.
- Залежно від кількості молока у матері догодовування дають після деяких, або всіх, або як окремі годування; останні у випадку повної адаптації дитини до нової їжі.
- Ретельне і точне виконання технології приготування суміші. Суміші дають стерильними, підігрітими до 35-38 С.
- Недопустиме як перегодовування, так і недогодовування дитини.
- Проведення контрольного зважування дитини кожні 1-2 тиж.(чим більший відсоток суміші в загальному об’ємі їжі, тим частіший контроль).

Режим годування дитини на змішаному вигодовуванні

- до 2 міс – 6 разів на добу, кожні 3,5 години з 6,5-годинною нічною перервою; - старше 2 міс – 5 разів на добу, кожні 4 години з 8-годинною нічною перервою.



Молочні суміші.

Молочні суміші можна поділити на три категорії – високоадаптовані, низькоадаптовані і неадаптовані. В високо- і низькоадаптованих сумішах білок коров`ячого молока попередньо обробляється. Усі суміші готують з гарантійного молока. Корови, від яких отримують таке молоко, утримуються на спеціальних фермах, випас ведеться на луках з найбільш сприятливим складом трав, тварини прибувають під постійним ветеринарним наглядом, працівники ферм регулярно проходять медичний огляд. Гарантійне молоко містить жиру – не менше ніж 3.5%, вуглеводів – не менше ніж 4.5%, сухий залишок повинен бути не менше ніж 8.5 г. на 100мл. Кислотність не повинна перевищувати 20, кількість бактерій – 50 вис. на 1 мл., не повинно бути гнилісних і патогенних бактерій. Для приготування високо адаптованих сумішей молоко обробляється високими температурами шляхом швидкого нагрівання. Грубодисперсні білки стають дрібнодисперсними, додаються амінокислоти, вітаміни, мінеральні речовини.

В материнському молоці співвідношення сироваткового білка і казеїна складає приблизно 60% на 40%. Воно оптимальне для перетравлювання і засвоєння організмом дитини. У заміннику материнського молока «Бона», створеного у Фінляндії, намагаються дотримуватися цього співвідношення. У нерозбавленому коров`ячому молоці і виготовлених з нього кисломолочних продуктах вміст протеїна в два рази вищий і співвідношення сироваткового білка і казеїна складає 20% на 80%. Тому коров`яче молоко погано перетравлюється, створюючи підвищене навантаження на нирки і систему обміну речовин дитини. Відомі зарубіжні фірми, що спеціалізуються на випуску продуктів дитячого харчування для дітей раннього віку, такі, як «Эббот лабораторіз», «Хіпп», «Нутріція», «Нестле», «Мід Джонсон», «Пліва» і ін., обов'язково підкреслюють, що ідеальною їжею для дитини є материнське молоко.

В нинішній час для змішаного і штучного вигодовування дітей 1-го року життя дуже часто використовуються і кисломолочні і сухі суміші, що були адаптовані. З сумішей промислового виготовлення, що виробляються на основі коров`ячого молока, широко розповсюджені "Малютка", "Малыш", 'Алеся-1", 'Алеся-2" (Білорусія), "Детолакт", 'Новолакт-1", 'Новолакт-2" (Росія), "Віталакт", "Ладушка" (Україна), "Симилак", "SMA" (США), "Боно", "Пілтті" (Фінляндія), "Імпресс" (Німеччина).

Правила проведення штучного і змішаного вигодовуання:
? Періодично проводити розрахунок необхідної кількості їжї, виходячи
із середніх потреб у білках, жирах, вуглеводах і калоріях на масу тіла
При цьому добова кількість їжі по об`єму не повинна перевищувати
один літр.
? Слідкувати щоб співвідношення між білками, жирами і вуглеводами
складало 1:1.5:4, а кількість калорій на 5% більше ніж при
природньому вигодовуванні.
? Дитина повинна отримувати тільки одну суміш
? Не можна часто міняти суміші, заміна суміші допустима при
поганому набиранні маси протягом двох тижнів.
? Всі прикорми вводити на 2-3 тижні раніше.
? Суміші завжди давати стерильними і підігрітими до 35-40` С
? Плящечку тримати так, щоб соска була заповнена молоком.
? Отвір у сосці повинен бути невеликих розмірів.
Правила введення прикормів і корекції
? Починати вводити тільки здоровим дітям
? Суворо дотримуватись методів тренування або щадіння:
Об`єм нових страв нарощують поступово і кожен день і доводять до
необхідного об`єму на протязі 10-14 днів.
? Наступний прикорм (або корективні додатки) вводять коли дитина
звикла до попереднього.
? Прикорм дають перед молочною їжею в одне і те ж годування до
повної адаптації і витіснення молока в цілому годуванні.
? Перше і останнє годування залишають без прикормів і корективних
додатків.
Організація та принципи раціонального харчування здорових дітей, старших одного року

1.     Актуальність.

2.     Мета харчування.

3.     Енергетичні потреби дітей раннього віку.

4.     Потреби дітей раннього віку в основних харчових нутрієнтах.

5.     Характеристика продуктів харчування для дітей віком від 1-го до 3-х років.

6.     Харчування дітей дошкільного віку.

7.Харчування дітей шкільного віку.

 

Актуальність. Харчування дітей від одного до трьох років є перехідним від вигодовування до харчування дорослої людини. У порівнянні з першим роком життя у дітей раннього віку досконаліше розвинені процеси жування, ковтання, до травлення підключаються всі групи слинних залоз, зміцнюються всі шари стінок стравоходу, шлунка, збільшується місткість шлунка з 250 мл у однорічної дитини до 300-350 мл у трирічної дитини. Евакуація їжі з шлунка в середньому завершується через 4год після її вживання, в кишках вона затримується від 24 до 48 год.

 Основна частина.

Харчування дітей перед дошкільного віку. Метою раціонального харчування дітей від 1-го до 3-х років є поступовий перехід до харчування дорослої людини. Воно будується на принципах збалансованості, адекватності, повноцінності, оптимальності, максимального оберігання травних органів, цілеспрямованого підбору і ретельного контролю за якістю продуктів харчування. Метою харчування дітей від 1-го до 3-х років в більш вузькому розумінні є поступовий перехід до їжі шматочками. Дітям даного віку готують страви кашоподібної консистенції і в подрібненому вигляді. Потреби дітей раннього віку в основних харчових речовинах і енергії ще залишаються високими, оскільки продовжує швидко наростати маса тіла, значна витрата енергії на рухову активність та основні обмінно-енергетичні потреби. За даними дослідників різних країн, потреба в енергії в цей період перебуває в межах від 1200 до 1515 ккал/добу (6268,76кДж). На відміну від дітей першого року життя, ця енергія вже розподіляється нерівномірно між годуваннями. У дітей 1-1,5 –річного віку при 5-разовому харчуванні перший сніданок має становити за калорійністю 20%, другий – 15%, обід -30%, полудник -15% і вечеря -20%. Для дітей у віці від 1,5 до 3 років сніданок має становити 25% добового раціону , обід -35-40%, підвечірок -10-15% і вечеря 25%.

У цьому періоді особливо важливе вживання їжі в точно визначені години, що забезпечує закріплення умовного рефлексу на відповідний час і сприяє кращому засвоєнню їжі. У перервах між годуваннями не слід давати дитині будь-яку їжу.

Тривалість вживання їжі також потребує уваги: не варто привчати дитину як до занадто швидкого, так і до тривалого споживання їжі. Переважно сніданок має тривати 15-20хв., обід-25-30хв., вечеря-15-29хв. Найкращим часом для приймання їжі є такий розпорядок: сніданок – 8:00-8:30. обід -12:00-12:30, підвечірок – 16:00, вечеря – 19:00-19:30.

Добовий об’єм їжі складає 1100 – 1200 г, разовий об’єм їжі становить 220-240 мл, на окремі годування його можна збільшити до 300 мл (на обід). Якщо у дитини є 8-10 зубів, їй можна давати жувати черствий хліб, сухарі, печиво, м’які сорти яблук, тощо. При складанні добового раціону харчування дітям раннього віку важливо дотримуватись певного об’єму страв, що даються дитині протягом дня. Орієнтований об’єм страв:

Особливість харчового раціону дитини віком від 1-го до 1,5 року:

1.     введення сирих не протертих овочів і фруктів;

2.     введення гострих та екстрактивних речовин;

3.     введення цукристих та мучних кондитерських виробів.

Особливості продуктів харчування.

М’ясо, риба, яйця – це група носіїв білка; молочні продукти – носії білка і кальцію; фрукти, овочі, а також крупи – джерело вітамінів і клітковини; масло, олія, риба – носії ессенціальних жирних кислот. Енергоносії, головним чином вуглеводи (солодощі, печиво, джеми, макарони, картопля, випічка), є факультативними, або вторинними за цінністю, їх призначення залежить від енерговитрат і стану живлення дитини.

Солодощі, фрукти, ягоди і соки дають дітям лише після вживання основної їжі. Шоколад, какао можна давати дітям від 1,5-3 років не частіше одного разу на тиждень, тому, що вони в цьому віці посилюють збудливість ЦНС і не рідко сприяють виникненню проявів харчової алергії.

Для забезпечення повноцінного харчування дітей раннього віку в даний час налагоджено промисловий випуск супів, каш, пюре, а також молочних сумішей. Вони збагачені есенціальними нутрієнтами і мають високу енергетичну цінність. Молочні суміші для дітей 2-3 років життя доцільно застосовувати замість коров’ячого молока.

Білки тваринного походження в раціоні дітей раннього віку мають становити 75% від загальної потреби в білках. Отже, в цьому віці вегетаріанське харчування дітей нераціональне.

У цьому віці дитині слід прищеплювати гігієнічні навички приймання їжі, привчати до самостійного приймання їжі. Не дозволяти вдаватись до насильного годування дитини, тому що це викликає негативні емоції, подальше зниження апетиту і негативне ставлення до приймання їжі.

 

Молоко – цінний продукт дитячого харчування, в склад якого входять високоякісні білки, жири, вуглеводи, вітаміни. Молоко багате солями кальцію, фосфору, які легко засвоюються. Добова кількість молока для дітей віком від 1-го до 3-х років повинна складати 600-700 мл на добу. Надмірна кількість молока знижує петит, у зв’язку з чим порушується нормальна робота травних органів, виникає схильність до закрепів, метеоризму.

В добову норму молока можна включати кисломолочні продукти (кефір, ряжанку, ацидофільне молоко).  

Не слід кип’ятити молоко двічі. При приготуванні каш, овочевих пюре молоко вливають сирим і кип’ятять з уже звареною крупою або овочами. Молочні продукти, особливо кисломолочні, вживають у другій половині дня.

М’ясо і риба завдяки великому вмісту в них повноцінних білків і екстрактивних речовин є цінними продуктами харчування дітей. В харчуванні дитини раннього віку використовують нежирні сорти свинини, баранини, птицю (крім гусячого і качиного м’яса), нежирні сорти риби. Виключаються жирні сорти м’яса, деякі сорти риби (осетрові, лососеві), із-за високого вмісту в них важко засвоюваних жирів з високою точкою плавлення. 

Рекомендується використовувати субпродукти (мозок, нирки, печінку), в яких містяться фосфорні сполуки, які сприятливо діють на центральну нервову систему. М’ясо і рибу не доцільно вимочувати, так як частина білків і мінеральних речовин переходить у воду. З цією ж метою не слід відварювати печінку. М’ясо дитина у віці від 1-го до 1,5 року повинна отримувати не менше 3-4 разів на тиждень в кількості 50-60 г на одне вживання. М’ясні страви слід давати дитині у першій половині дня.

Овочі повинні бути обов’язковим компонентом раціонально складеної дієти. Картоплю слід варити в шкірці, овочі доцільно заливати крутим кип’ятком з таким розрахунком, щоб вода покривала овочі, і варити під кришкою. Капусту треба занурювати в гарячу воду по частинах, щоб температура води не знижувалась, і варити тільки до готовності (не переварювати), так як при тривалому варінні руйнуються вітаміни (особливо вітамін С). Асортимент овочів повинен бути самим різноманітним (морква, картопля, капуста, диня, кабачки, огірки, помідори, цибуля, ріпа та ін.).Зелень повинна обов’ язково входити в склад харчового раціону дитини раннього віку, так як вона особливо багата на вітаміни та мікроелементи.  

Фрукти бажано давати дитині у свіжому вигляді. При приготуванні компотів, киселів, мусів, желе в готову страву треба додати попередньо приготовлений сік з ягід або плодів. В компоти з сухих фруктів добавляють сік з лимона, клюкви чи інший. При відсутності свіжих овочів бо фруктів (це залежить від сезону), слід вживати заморожені, консервовані, квашені або сушені.  

Крупи в харчуванні дітей раннього віку повинні бути представлені в різноманітному асортименті. Найціннішими по білковому та вітамінному складу є гречана і вівсяна крупи. Крупу для каші розварюють у воді (манна крупа – протягом 20 хв, рис, пшоно – протягом 60 хв, перлова – протягом 2,5 год), а після цього в неї вливають молоко. Масло кладуть в уже зняту з вогню кашу. 

Хліб для дітей раннього віку дають у кількості не більше 100-150 г на день. Починають вводити хліб з переважанням вищих сортів муки (білі сорти) над темними. 

Для здорових дітей віком від 1-го до 1,5 року рекомендується співвідношення кількості пшеничного хліба до житнього як 3,3 : 1 (50 г і 15 г, згодом 60 г і 18 г відповідно).З 2-х річного віку обов’язково дається житній хліб до обіду. У віці з 1,5 до 3-х років кількість пшеничного хліба збільшують до 85 г , а житнього – до 30 г на день (співвідношення 2,8:1).

Яйця містять всі харчові речовини, необхідні для життя (білки, жири, вітаміни, мінеральні речовини), весь комплекс не замінимих амінокислот, вітаміни А, групи В, Д, Е, біотин, холін.

 

Для дитячого харчування рекомендують курячі яйця. Сирі яйця не слід використовувати, так як сирий білок погано засвоюється, а завдяки пористості яєчної шкарлупи яйця можуть бути інфікованими (особливо яйця водоплавючої птиці). Дітям до 1,5 років слід давати тільки круто варені жовтки (не більше 1-го на день), від 1,5 років – цілі яйця (з білком) по 1-му через день, після 2,5 років – можна щоденно.

Масло в харчуванні дітей раннього віку використовують переважно вершкове. Рослинне масло повинно обов’язково входити в харчовий раціон дитини раннього віку. Воно складає 10-15% від загальної кількості необхідного жиру. Для дитячого харчування рекомендується соняшникова, соєва, кукурудзяна олії у кількості 5-10 г на день. Свиняче сало, гов’яжий і баранячий жир, різні гідро- та комбіжири в дитячому харчуванні не рекомендуються, так як вони є найбільш тугоплавкими, погано перетравлюються, не містять вітамінів.

Для збудження апетиту рекомендується призначати дітям у невеликій кількості оселедець, рибну ікру, твердий негострий сир.

Горіхи – природний концентрат багатьох біологічно активних речовин, в тому числі дефіцитних для дітей перших років життя. 10 г горіхів (грецькі, фундук, мигдаль) містять 1/10 добової потреби заліза, міді, фтору, нікотинової кислоти, цинку, повну добову норму більшості не замінимих амінокислот, включаючи метіонін, цистин, а також рослинні жири.  

Цукор містить 99,75% сахарози. Цукор і кондитерські вироби відрізняються високою енергетичною цінністю, легким засвоєнням. Кондитерські вироби поділяють на цукристі (цукерки, шоколад, халва, мармелад, пастила) і мучні (печиво, пирожино, торти, пряники, вафлі). 

Цукристі кондитерські вироби містять переважно цукор і жири, мучні, крім цього, містять крохмаль.В кондитерських виробах, як правило, не має вітамінів і мінеральних речовин. Добова кількість цукру не повинна бути більшою ніж 50 г, мучних кондитерських виробів – не більше 10 г на добу. Тому дітям раннього віку в харчуванні доцільно призначати мед, частково заміняючи цукор, як джерело мікроелементів, повноцінних вуглеводів, вітамінів, ряду органічних кислот та ферментів. Мед менше, ніж цукор, перетравлюється і повніше всмоктується.

Харчування дітей шкільного віку 

Шкільний вік є таким періодом дитинства, коли завершується формування скелета і розвиток скелетних м’язів, відбувається значна нейрогуморальна перебудова дитячого організму, яка зумовлює статеве дозрівання підлітків. У цей період відбуваються також якісні зміни у нервово-психічній сфері, що пов’язані з процесом навчання. Однією з особливостей шкільного віку є бурхливий ріст довжини і збільшення маси тіла, котрі за інтенсивністю можна навіть порівняти з періодом раннього дитинства. У цей період вже чітко проявляється вплив статевих відмінностей на показники фізичного розвитку: у хлопчиків друге витягнення росту настає в 13-14 років. У дівчаток – в 11-12 років.

Така швидкість зростання і напруження анаболічних процесів, що лежать в її основі, потребують постійного надходження з їжею достатньої к-сті енергетичного (жири, вуглеводи) і пластичного (білки, мінеральні солі) матеріалів, а також екзогенних регуляторів метаболічних процесів, якими є вітаміни і мікроелементи. Дефіцит перелічених факторів супроводжується сповільненням росту і маси тіла.

Глибока нейроендокринна перебудова, що відбувається в період шкільного віку, створює умови для виникнення ендокринопатій і порушень обміну речовин. Саме і цьому віці у школярів спостерігають надмірну масу тіла , ожиріння, цукровий діабет, у ґенезі яких основна роль належить аліментарному чиннику. У зв’язку з цим раціональне харчування школярів слід розглядати як один із головних напрямків профілактики тяжких захворювань обміну речовин.

До основних принципів раціонального харчування школярів слід віднести:

·        Відповідність енергетичної цінності харчового раціону добовим енерготрасам школярів;

·        Відповідність хімічного складу, енергетичної цінності та к-сті раціону віковим потребам та особливостям організму;

·        Збалансоване співвідношення харчових речовин у раціоні при співвідношенні білків, жирів, вуглеводів як 1:1:4;

·        Широкий асортимент продуктів: м’ясні, рибні, молочні, круп’яні страви, овочі, фрукти, необхідні для забезпечення хімічного складу раціону;

·        Правильна кулінарно-технічна обробка продуктів для збереження біологічної та харчової цінності, органолептичних властивостей страв і максимальної засвоюваності харчових речовин;

·        Дотримання режиму харчування (4-5 разів на день) із збереженням інтервалів між прийманням їжі не більше 4-4,5годин.

Енерготрати школярів складаються з витрати енергії на основний обмін, специфічно-динамічну дію їжі на ріст, розвиток та різні види діяльності.

К-сть білкових одиниць енергетичної цінності для дітей і підлітків шкільного віку має складати близько 14% добової енергетичної цінності раціону, жирових – 31% і вуглеводних – близько 55%.

З віком загальна добова потреба школярів у білку зростає, однак за перерахунком на 1 кг маси тіла вона знижується з 3,5-3,3 г у 6-7 річних дітей до 1,6 г у 17 річних юнаків і дівчат.

Потреба у білку має визначатись не тільки загальною к-стю, а й його якісною повноцінністю за вмістом незамінних амінокислот, на які особливо багатий білок тваринного походження . Кількість білка тваринного походження для школярів має складати приблизно 65%, а для старших – близько 60% загальної к-сті білка в раціоні.

         Рівень засвоюваності білка залежить від поєднання його з іншими харчовими речовинами, а також від співвідношення в ньому амінокислот. Оптимальне засвоєння білка спостерігається у співвідношенні його з жирами і вуглеводами як 1:1:4, а сприятливим співвідношенням амінокислот вважається за трьома амінокислотами – триптофан, лізин, метіонін + цистин як 1:3:3.

         Потреба школярів у жирах, як і в білках, з віком зменшується з розрахунку на 1 кг маси тіла. При цьому к-сть олії, що є основним джерелом ПНЖК, має становити не менше 15-20% від загального вмісту жирів в раціоні.

         Важливе значення має також надходження з їжею вуглеводів, що відіграють істотну роль у забезпеченні організму дітей енергією.

Водночас толерантність дітей шкільного віку до легкозасвоюваних вуглеводів (моно- і дисахаридів) може бути знижена. Це пов’язано з посиленою утилізацією інсуліну для забезпечення прискореного (під впливом соматотропного гормону) синтезу білка та інших анаболічних процесів і розвитком внаслідок цього відносної недостатності інсуліну. Виходячи з цього, в харчуванні дітей необхідно приділяти велику увагу якісному складу вуглеводів, які надходять з їжею, а також передбачити правильне співвідношення у раціоні легкозасвоюваних (сахароза,мед, варення, кондитерські вироби) і повільно засвоюваних вуглеводів (полісахариди) з обмеженням перших до 10-20% від загальної к-сті вуглеводів. 

         Добова потреба у вуглеводах з віком зростає від 272 г для 6-річних дітей до 400г – для 17-річних підлітків. Основна потреба у вуглеводах має покриватись за рахунок полісахаридів рослинних продуктів.

         Сумарна потреба у вітамінах для школярів зростає, проте у перерахунку на 1кг маси тіла вона знижується з віком дітей. Обов’язковому нормуванню підлягають тіамін, рибофлавін, піридоксин,ціанкобаламін, фолацин, аскорбінова кислота, ретинол, токоферол та ергокальциферол.

У зв’язку з інтенсивним ростом і формуванням скелета потреба школярів у мінеральних речовинах висока. Для процесів кісткоутворення сприятливими вважається співвідношення кальцію і фосфору в раціоні 1:1,2 (1,5). Близько 60-80% вмісту кальцію в раціоні має забезпечуватись за рахунок молока і молочних продуктів. Інші мінеральні речовини (калій, магній, залізо) і мікроелементи (мідь, кобальт, цинк) надходять в організм у достатній к-сті при збалансованому співвідношенні продуктів тваринного і рослинного походження.

К-сть солі для дітей шкільного віку має складати 8-10 г на добу, к-сть рідини – 5о мл на 1 кг маси тіла, включаючи рідину харчового раціону. У спекотний час потреба у воді підвищується.