01.Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину. Медичний догляд за дітьми. Особливості вигодовування та харчування дітей.
Педіатрія – (від грецького paidos – дитина, iatreia - лікування) – “Є наука
про відмінні особливості в будові, відправленнях та захворюваннях дитячого
організму і базованого на цих особливостях збереження здоров’я і лікування
захворювань у дітей”.(С.Х. Хотовіцький, 1836 р., Педіатрика”).
Педіатрія – наука про здорову і хвору
дитину; це вся медицина, зсунута у дитячий вік; одна з найважливіших галузей
медицини, яка займається профілактикою і лікуванням захворювань дитячого віку;
це галузь медицини, яка відповідає за майбутнє суспільства, його перспективу
Основний напрямок педіатрії – профілактичний (М.С. Маслов, 1961 р.)
Головне завдання дитячого лікаря у тому, щоб, по – перше, вивчити закони нормального росту і розвитку окремих органів, по – друге, вивчити всі умови, які сприяють цим процесам, і умови, які їх сповільнюють. Важливість цього завдання видно з того факту, що анатомо – фізіологічні особливості дитячого організму пояснюють нам як частоту різних захворювань, так і клінічні відхилення в перебігу окремих захворювань у дітей у порівнянні з дорослими. (М.П. Гундобін).
Особливості педіатрії:
1. На дитину не можна дивитися як на зменшену копію дорослого.
2. Значна кількість захворювань починається у дитячому віці.
3. Ряд захворювань зустрічаються тільки у дитячому віці: рахіт, спазмофілія, пілоростеноз, синдроми Патау, Едварса, аномалії конституції.
4. Є захворювання, які зустрічаються переважно у дітей: гострі дитячі інфекції, глистяні інвазії.
5. Захворювання, які зустрічаються і у дорослих, у дітей мають свої особливості перебігу (пневмонії у дітей раннього віку, як правило, двобічні, дрібновогнищеві; бронхіоліти проходять тяжко, з дихальною недостатністю, часто у дітей спостерігається інтоксикаційний синдром, судоми, тощо).
6. Кожен лікар стикається з педіатрією: лор, окуліст, гінеколог, акушер, ортопед, і т.д.
7. Педіатрія тісно пов’язана з іншими галузями науки: біохімією, фізикою і біофізикою, біологією, а також іншими галузями медицини: терапією, хірургією, гігієною, акушерством, гінекологією.
8. Знання з педіатрії допомагають лікарям інших спеціалізацій: ортопедам, акушерам, хірургам, кардіологам, тощо.
9. Особливості збору анамнезу, обстеження анатомо – фізіологічних особливостей дітей різного віку.
Особливості збору анамнезу:
Виясняється антенатальний анамнез, перебіг вагітності, професійні шкідливості батьків, їх вік,
шкідливі звички; акушерський анамнез; харчовий, алергічний, генетичний,
епіданамнез;
Лікар збирає анамнез, як правило, не безпосередньо у хворого, а у батьків, родичів, опікунів, осіб, які доглядають за дитиною.
Щоб виявити відхилення від норми, треба добре знати анатомо – фізіологічні особливості дитячого організму у віковому аспекті.
Особливості обстеження у дітей:
Слід враховувати особливості реакції дитини на чужу людину, на білий халат; негативне ставлення до огляду.
Дослідження проводити у наступній послідовності: від менш неприємних до неприємних (в кінці огляду проводиться обстеження ротової порожнини).
У виникненні, перебігу, лікуванні
і прогнозі практично всіх захворювань (хоча і в різній мірі) відіграють роль
психічні фактори.
“Неправильно лікувати очі без голови, голову без тіла, так же як тіло без душі”(Сократ)
“Знаючи взаємну один на одного дію душі і тіла, обов’язком вважаю замітити, що є і душевні ліки, які лікують тіло і черпаються з науки мудрості, частіше з психології. (М.Я.Мудров)
ПЕРІОДИ ДИТЯЧОГО ВІКУ, ЇХ
ХАРАКТЕРИСТИКА
Дитина – це не мініатюра дорослого, її організм має свої анатомо – фізіологічні особливості, які постійно змінюються на протязі всього періоду дитинства. Не можна говорити про “норми” для дітей взагалі, без диференціювання їх у віковому аспекті.
Успіх роботи лікаря – педіатра залежить від знання динаміки анатомічних
і фізіологічних особливостей дитини, його реактивності, потреб в основних
харчових інгредієнтах (білках, жирах, вуглеводах, мінеральних речовинах,
вітамінах).
ВНУТРІШНЬОУТРОБНИЙ
ЕТАП (тривалість 270 – 280 днів):
фаза ембріонального розвитку (до 2 міс.);
фаза плацентарного розвитку (від 3 –го місяця до народження).
Період внутрішньоутробного розвитку храктеризується:
-швидким ростом плода (довжина плода збільшується в 5 000 разів);
-збільшенням маси тіла (в 6 • 10¹² разів)
-хрчування за рахунок материнського організму (гемотрофне): розвиток ембріона і плода залежить від характеру харчування матері, стану її здоров’я.
ПОЗАУТРОБНИЙ ЕТАП
(від моменту народження до 17 – 18 років)
1. Період новонародженості (неонатальний):
- ранній неонатальний період (від народження до 7 днів);
- пізній неонатальний період (від 8 до 28 днів);
2. Період грудного віку (від 1 до 12 місяців).
Період новонародженості триває 28 днів після народження. Протягом цього періоду проходить адаптація до нових умов існування. Спостерігаються граничні (транзиторні) стани:- еритема;- родова пухлина;-втрата маси тіла (до 7 – 8 %)-порушення теплового балансу (транзиторна гіпо – і гіпертермія);-гормональний криз;-сечокислий інфаркт;-фізіологічна гіпербілірубінемія;фізіологічна жотяниця;-транзиторні порушення обміну речовин;-транзиторна диспепсія;-транзиторний дисбактеріоз.
Особливості періоду новонародженості зумовлені
•Першим вдихом (розправлення легень);
•Встановленням кровообігу новонародженого;
•Припиненням функціонування пуповини, овального вікна, Аранцієвої та Боталової проток;
•Гемотрофне харчування змінюється на лактотрофне;
•Підвищується основний обмін;
•Всі основні функції організму знаходяться у стані нестійкої рівноваги;
•В корі головного мозку переважають процеси гальмування над процесами збудження - тривалість сну 20 – 22 год. на добу.
Особливості грудного
періоду (від 1 до 12 місяців)
1. Інтенсивний ріст та набування маси дитини, поступове згасання (ослаблення) темпів росту. До 4 – 5 місяців життя спостерігається подвоєння маси, яка була при народженні, а до року маса дитини потроюється. Зріст дитини упродовж першого року життя збільшується на 50 % порівняно з вихідним при народженні;
2. Висока інтенсивність обмінних процесів з переважанням анаболічних процесів, необхідних для швидкого росту та збільшення маси тіла;
3. Переважання функціональної активності щитовидної залози, що забезпечує високий основний обмін та анаболічні процеси, і вилочкової залози. При цьому перебудова гормонального (посилення основного обміну) та імунологічного фону схиляють до аномалій конституції: ексудативнокатаральний діатез, лімфатико – гіпопластичний діатез тощо;
4. Посилення росту та диференціювання мозкової тканини, відмічається морфологічна і функціональна її недосконалість, підвищена проникність гематоенцефалічного бар’єру. Це є підставою для схильності дитини до судом функціонального характеру, частих явищ менінгізму, що спостерігаються часто при респіраторних вірусних захворюваннях у цьому віці;
5. Функціональна слабкість травного апарату, низька активністю ферментів слини, шлункового соку, що спричиняє часті диспепсії, нерідко є причиною гіпотрофії;
6. Інтенсивний ріст опорно – рухового апарату, що може спричиняти виникнення рахіту. При цьому спостерігається затримка прорізування зубів, порушується парність та послідовність прорізування зубів;
7. Недостатній розвиток додаткових пазух носа (гайморової пазухи тощо), тому у дітей грудного віку практично не зустрічається гайморитів і фронтитів;
8. Ослаблення пасивного імунітету та розвиток на 2 – 4 –му місяці життя так званої транзиторної або фізіологічної гіпоімуноглобулінемії, що супроводжується зниженням концентрації Іg G в сироватці крові, а також характеризується запізненням дозрівання клітинних і гуморальних факторів імунної системи. Це схиляє до різних гноєрідних та інших інфекцій, спричиняє часті отити, пневмонії тощо;
9. Схильність до генералізованих реакцій та нездатність обмежувати патологічний процес, що призводить до частих септичних станів;
10. Інтенсивне вироблення численних умовно-рефлекторних зв’язків та формування другої сигнальної системи (мови). До року дитина звичайно знає 8 – 10 слів.
3. Період молочних
зубів (від 1 до 7 років):
-переддошкільний період (від 1 року до 3 років);
-дошкільний період (від 3 до 6 – 7 років).
Характеризується поступовим удосконаленням функціональних можливостей організму. Зберігається підвищена ранимість, надзвичайна пластичність, емоційна лабільність. Швидко розвивається інтелект: дитина добре говорить, збагачується запас уявлень. Удосконалюється аналізаторно – синтетична функція кори головного мозку. Зменшується схильність до дифузних реакцій, однак частіше зустрічаються дитячі інфекції, посилюється частота інфікування туберкульозом.
Дитина переддошкільного періоду дуже рухлива, допитлива. Основною формою її розвитку є гра, через гру дитина здобуває перші трудові навики, швидко росте словарний запас. До 2 – 3-х років речення стають багатослівними. Дитина в усьому наслідує дорослого;
Можливі перевантаження враженнями та негативними впливами оточуючого середовища.
В дошкільний період (4 – 7 років): зростає потреба у спілкуванні з іншими дітьми. За рівнем інтелектуального розвитку дитина готова до поступлення в школу. Дещо сповільнюється процес росту. Активно удосконалюються функціональні можливості органів і систем. В 5 – 6 років починається заміна молочних зубів на постійні;
Дитина переходить на режим харчування дорослого.
Тривалість денного сну 2 – 2,5 год., нічного – 10 – 11 год.
Розвиваються тонкі рухові навички: уміння кататися на двоколісному велосипеді, на ковзанах, танцювати, вишивати, в’язати.
У дитини дуже добра пам’ять: легко запам’ятовують вірші, переказують казки, засвоюють чужу мову.
У вихованні дитини цього періоду особливо важлива чітка організація виховної роботи вдома і в дитячих колективах.
Помітно знижується схильність до генералізації процесу і токсичних реакцій, однак проявляються алергічні захворювання (бронхіальна астма, ревматизм, гломерулонефрит та ін.)
4. Молодший шкільний вік (від 6 – 7 до 11 – 12 років) характеризується певними особливостями:
1. Завершується морфологічне диференціювання клітин кори головного мозку, особливо рухової ділянки, а також закінчується формування периферичного іннерваційного апарата;
2. Характерною є стійка рівновага процесів збудження та гальмування з деяким переважанням збудження та домінування кори головного мозку над підкірковою ділянкою, її вегетативними функціями;
3. Значно зростає м’язова маса, розвиваються такі рухові якості, як швидкість, спритність, сила, витривалість;
4. Відмічається переважне значення гормонів щитовидної та статевих залоз, тому можливими є ендокринні дисфункції;
5. Молочні зуби повністю змінюються постійними.
6. Розвивається наполегливість, необхідні трудові навики;
7. Формуються здібності, здатність до тривалої цілеспрямованої діяльності (розумової і фізичної);
8. На цей період припадає максимум ігрової діяльності;
9. Збільшується обсяг уваги та її стійкість;
10. Слід суворо слідкувати за поставою, правильним положенням за партою чи столом, фізичним навантаженням та його рівномірною дією на обидві кінцівки.
5. Старший шкільний вік або період статевого дозрівання
(від 12 до 17 – 18 років) - це період статевого дозрівання. Він характеризується вираженою перебудовою ендокринної системи, посиленим ростом.
У дівчаток вторинні статеві ознаки розвиваються швидше, ніж у хлопчиків на 1 – 1,5 роки. Часто зустрічається функціональні розлади серцево – судинної, нервової системи, що обумовлено швидким непропорційним ростом всього тіла і окремих органів, а також нестійкістю вегетативно – ендокринної системи.
Спостерігається порушення фізичного і статевого розвитку, нестійкість терморегуляції, схильність до порушень харчування, захворювань травної системи. Цей період вважається найважчим періодом психологічного розвитку, формування волі, свідомості, моральності.
Спостерігається високий рівень підкоркової активності.
Переважає генералізована активація емоційного характеру.
ВПЛИВ ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ
СЕКРЕЦІЇ НА ПРОЦЕСИ РОСТУ:
СТГ, ТТГ, Т3, Т4 – впливають на процеси хондроплазії та остеогенезу:
гормон росту забезпчує лінійний ріст (хондроплазію);
тіреоїдні гормони – скелетне дозрівання, підвищують чутливість скелету до СТГ: стимулюють його продукцію.
Тироксин специфічно впливає на скелетне дозрівання:
Андрогени прискорюють лінійний ріст і скелетне дозрівання;
Глюкокортикоїди викликають затримку лінійного росту і навіть повне його припинення, викликають остеопороз;
Естрогени мають білково – анаболічну дію, посилюють кальцифікацію матриксу, підвищують щільність кістки, стимулюють активність остеобластів, прискорюють появу епіфізарних центрів і закриття епіфізів, що призводить до гальмування лінійного росту;
В період новонародженості здійснюється вплив гормонів матері через материнське молоко.
Грудний період характеризується більш інтенсивним функціонуванням щитовидної і вилочкової залоз, відбувається зворотній розвиток інтрареналової системи.
В періоді молочних зубів особливо великий вплив щитовидної залози, підвищений вплив шишковидної і вилочкової залоз; до кінця періоду посилюється активність передньої долі гіпофізу: виділення СТГ
Протягом підліткового періоду починає проявлятися діяльність статевих залоз,
- посилюється функція гіпофізу.
- знижується гальмівний вплив на гіпоталамічну ділянку шишковидного тіла,
- посилюється секреція гонадотропінів,
- збільшується синтез статевих гормонів,
- посилюється функція статевих залоз,
- в корі наднирників посилено виробляються андрогени.
Фізіологічні варіанти часу настання пубертатного періоду
1. Запізнення;
2. Конституційний тип передчасного статевого дозрівання;
3. Конституційні відмінності в рості і розподілі підшкірної жирової основи;
4. Передчасний розвиток вторинного оволосіння;
5. Передчасний розвиток молочних залоз;
6. Варіації характерних чоловічих і жіночих рис;
7. Відмінності у зовнішньому обрисі та психічні особливості;
8. Гірсутизм у дівчат;
9. Гінекомастія у хлопчиків;
10. Розлади менструації;
11. Крипторхізм.
ПРИРОДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ
Проблема харчування здається простою тільки в її назві. В дійсності головною задачею перед батьками і лікарями для нормального розвитку дитини протягом всього подальшого життя є повноцінне харчування в грудному віці, що в педіатрії називається вигодовування. Саме в цьому періоді відзначається найбільш інтенсивне збільшення маси і довжини тіла, формування внутрішніх органів і систем, імунологічного статусу. Необхідним компонентом повноцінності цих процесів є надходження в організм всіх основних інгредієнтів і додаткових елементів з харчовими продуктами.
Знання основ раціонального вигодовування дітей першого року життя необхідне лікарям будь-якого профілю. Проблема правильної організації харчування має не лише медичне, але й велике соціальне значення, оскільки визначає увесь наступний розвиток людини. Стан здоров‘я дитячогоо населення, рівень захворюваності та смертності залежать від якості харчування. Раціональне харчування, що відповідає фізіологічним потребам організму дитини, поряд з правильним вихованням та доглядом забезпечує гармонійний розвиток особистості, підвищує імунітет. Єдиною їжею, що найкраще пристосована самою природою до потреб немовляти, є материнське молоко
Дієтетика — один із самих складних фізіологічних і клінічних розділів лікаря педіатра.
Старогрецький поет Феогнід ще в VI столітті до нашої ери писав: «Ситість надмірна більше людей згубила, ніж голод». Проте, маленькій дитині небезпечні як переїдання, так і неповноцінне вигодовування. Для запобігання наслідків таких порушень лікар проводить розрахунок вигодовування дітям при патологічних відхиленнях фізичного розвитку (гіпотрофія і паратрофія), недостатньому або надмірному надходженні інгредієнтів в організм, багатьох ендокринних захворюваннях і т.д.
Проблема дитячого харчування має особливе значення в ряді сла-борозвинених країн, де на фоні голодування, білково-калорійної недостатності, епідемії інфекційних захворювань, які там нерідко розвиваються, набувають катастрофічного перебігу.
Знаходячись в утробі матері, плід «отримує їжу» через плацентарний кровообіг: з крові матері в систему кровообігу плода надходять всі необхідні живильні інгредієнти. І тому шлунково-кишковий тракт і сечовидільна система плода протягом всієї вагітності поступово дозрівають для виконання необхідних функцій, які будуть на них «покладені» після народження дитини (прийом, перетравлювання і всмоктування їжі, виведення залишків обміну речовин). Від плода все зайве знову повертається в кров матері.
Харчування забезпечує такі основні, життєві особливості і функції організму:
— фізичний і нервово-психічний розвиток дитини;
__в дитячому віці створення, а потім беззупинне відновлення всіх тканин;
— з їжею надходить енергія, необхідна для зовнішньої роботи, руху, а також для всіх внутрішніх процесів в організмі;
— з продуктами надходять інгредієнти, з яких синтезуються гормони, імуноглобуліни, антитіла, ферменти й інші необхідні для організму речовини.
Для здійснення цих функцій дитина повинна одержати поживні речовини необхідного складу та об'єму. Це має особливе значення для молодого організму, що росте. В зв'язку з нераціональним харчуванням виникають порушення фізіологічного і психічного розвитку, відставання в масі тіла і рості дитини, які після досягнення певного віку є незворотними і не можуть бути компенсовані ні в які наступні періоди життя.
Отже, харчування дитини на першому році життя називається вигодовування» Вигодовування забезпечує адаптацію малюка до зовнішнього світу і визначає ріст і розвиток дитячого організму.
Існує 3 основних види вигодовування:
- природне=натуральне=грудне;
— штучне; .
— змішане.
Звідси випливає основна вимога до раціонального (лат. гаїіопаїік — розумний) харчування — кількість і якість прийнятої їжі повинні відповідати потребам організму.
Основні принципи раціонального вигодовування дітей першого
року життя
Принципи природного
вигодовування
-вищої нервової
регуляції харчування;
-збалансованість
харчування (або кореляції харчових речовин)
-вікова
адекватність;
-оптимальність;
-поступовість;
-індивідуальність;
-повноцінністьякостіхарчовихпродуктів;
Предзабезпечення
(спрямований на жінку, що має намір мати дитину і вагітну).
Природним називається таке вигодовування, коли дитина на першому році життя отримує тільки материнське молоко. Проте, якщо до введення прикорму, молоко складає не менше 4/5 від загального об'єму прийнятої їжі або дитина отримує донорське молоко, вигодовування теж називається природним.
Г рудне вигодовування забезпечується молочними залозами матері при їх нормальному функціонуванні. Грудні залози починають розвиватися у дівчаток в старшому шкільному віці, остаточно формуються під час вагітності.
Правила природного вигодовування
1.
Перед кожним годуванням необхідно
помити молочну залозу (за сучасними правилами при частому — за показами вигодовуванні
це робиться не кожного разу).
2.
2. При задовільному стані матері на другий день після пологів вигодовування проводиться в її спокійному, впевненому стані, в зручному, розслабленому сидячому (можна лежачому) положенні. Тіло дитини необхідно притиснути до тіла матері, обличчя направити до материнських грудей. Підтримані знизу голова і тіло малюка повинні бути в одній площині. Мати в цей час повинна ласкаво дивитися на малюка, любуватися ним.
3. При кожному вигодовуванні дитина прикладається тільки до однієї молочної залози, чередуючи їх.
4. Спочатку потрібно зцідити декілька струмин молока, потім прикласти дитину до грудей. Малюк повинен добре захопити ротом не тільки сосок, але і велику частину ареоли, щільно доторкнувшись до грудей підборіддям. Рот при цьому повинен бути добре відкритий, а нижня губа вивернута назовні
Порушення таких правил прикладання до грудей викликає біль, потім порушується цілісність соска, і на ньому з'являються тріщини. В результаті цього годування буде дуже болючим, не в повному об'ємі. Виникаюча при цьому затримка молока в молочній залозі (лактостаз) зменшує подальшу секрецію і сприяє розвитку гіпогалактії.
5. Після годування на 1-2 місяці життя дитини необхідно зціджувати з грудей молоко, яке залишилося (затримка молока в залозі гальмує процес лактації). Надалі, як правило, стабілізується утворення потрібної кількості грудного молока, і зціджування не проводиться.
6. З метою додаткової профілактики утворення на соску тріщин необхідно після годування витерти молочну залозу чистою тонкою пелюшкою.
7. Тривалість годування приблизно 20-30 хв. Проте, за сучасними поглядами, не існує точного часу разового вигодовування дитини. Різні діти смокчуть груди з дещо різною частотою протягом дня і з різною тривалістю одного годування. Так звані «ліниві смоктуни» довго смокчуть, «прудкі смоктуни» швидко наїдаються. Не можна віднімати малюка від грудей, якщо він ще смокче. По-перше, він повинен задовольнити свої «апетитні» потреби, та, по-друге, молоко значно відрізняється за своїм складом на початку і наприкінці годування.
8. Якщо з якоїсь причини дитина не смокче груди, необхідно зцідити грудне молоко для того, щоб продовжувалась його секреція надалі.
9.При необхідності, для з'ясування ступеня лактації, дитині призначається контрольне зважування. З цією метою на терезах визначається фактична маса тіла дитини до годування і після нього. Дитину не переодягати, навіть якщо вона оправилася або було сечовиділення.
Різниця між отриманими цифрами вказує на кількість молока, прийнятого малюком за одне вигодовування. Проводиться це 3-4 рази на день. Розрахувавши між отриманими цифрами середній показник і помноживши його на кількість годувань протягом доби, ми дізнаємося про загальний об'єм молока, що дитина висмоктує за 24 години.
Семіотика порушень лактації
Лактаційний криз. Приблизно у 2/3 матерів, діти яких знаходяться на природному вигодовуванні, на 2-му місяці життя малюка виникає тимчасове зменшення кількості молока. Матір'ю-годувальницею при цьому не відчувається в грудях «приплив» молока (вони не тугі, а м'які). Це фізіологічне явище називається лактаційним кризом. Він обумовлений фізіологічними післяпологовими гормональними змінами у матері в цей період або її значною втомою. У деяких матерів-годувальниць такий лактаційний криз може виникати декілька разів.
Лактація необхідної кількості молока відновлюється (тобто наступає релактація) при своєчасній вірній тактиці, основними моментами якої є: збільшити частоту годувань, під час кожного одного годування прикласти малюка до обох грудей, для стимуляції секреції пролактину обов'язково годувати дитину в нічний час, не давати дитині пустушку і не давати смоктати через соску, надати матері фізичний і психологічний спокій, зробити масаж, і рекомендувати їй більш різноманітне харчування.
Голодний криз — це також короткочасне зменшення кількості молока у матері-годувальниці на 3,7 і 12 місяцях лактації. Обумовлений годувальний криз збільшенням «вимоги» дитини щодо молока у зв'язку зі значним її ростом в період вказаних місяців життя. Голодний криз — явище теж фізіологічне.
Молоко, що виділяється на протязі одного годування, ділиться на:
— раннє — на початку годування; його виділяється багато, має дещо блакитний відтінок; містить багато білка, лактози; з ним дитина отримує необхідну кількість води (!);
— пізнє: — наприкінці годування; в порівнянні з раннім молоком має більш білий колір; воно збагачене жирами (їх може бути в 4-5 разів більше, ніж в ранньому молоці).
Кількість білка більше всього в молозиві ще до прикладання дитини до грудей — 10-13 г/100 мол. Потім кількість протешу зменшується — у молозиві 5 г/100 мл, в перехідному молоці — 2,5 г/100 мл.
В зрілому жіночому молоці білка| 1,1-1,5 г/100 мл. Однак, його кількість може бути різна. При необхідності потрібно точно встановити кількість білка в материнському молоці. В коров'ячому молоці протеїну 2,8-3,5 г/100 мл. Таким чином, при отриманні коров'ячого молока дитина перегодовується білком.
Крім того, білки жіночого молока відрізняються не тільки кількістю, але і якісними особливостями:
— основним компонентом є сироваткові білки — альбуміни і глобуліни; так як вони аналогічні білкам сироватки крові дитини, то можуть всмоктуватися в кишківнику в незміненому виді;
- важливою відмінною особливістю білкового складу грудного молока від коров'ячого є співвідношення між альбуміно-глобуліновими фракціями (дрібнодисперсними, тобто низькомолекулярними) і казеїногеном (крупнодисперсним, тобто високомолекулярним). Останній з'являється в молозиві на 4-5 день лактації, кількість його поступово збільшується. Співвідношення між альбуміно-глобуліновими фракціями і казеїногеном в грудному і коров'ячому молоці відповідно дорівнює 4:1 і 1:4;
— казеїноген в шлунку під впливом шлункового соку згурджується і перетворюється в казеїн; молекули казеїну жіночого молока більш дрібні, ніж коров'ячого, і тому при його згурджуванні пластівці стають ще дрібнішими; це один із чинників кращого перетравлювання і засвоювання білків жіночого молока в порівнянні з коров'ячим;
— в молозиві є лейкоцити, більшість з яких, являючись лімфоцитами, синтезують імуноглобуяіни: особливо багато І§ А (до 1,2 г/100 мл);
- материнське молоко має велику кількість таурину — амінокислоти, необхідної для з'єднання солей жовчі (це сприяє засвоюванню жирів), для формування тканини у новонародженого, в першу чергу
- сітчатки ока і головного мозку (у дорослої людини таурин синтезується з цистіну і метіоніну, чого не відбувається у дитини),
Кількість жиру в молозиві, перехідному і зрілому жіночому молоці збільшується (табл. 7). Кількість жиру в зрілому грудному молоці — 3,5-4,5 г/100 мл І — не набагато більша кількості в коров'ячому (3,2-3,5 г/100 мл). Встановлено добове коливання жирів з максимумом, що реєструється пізно вранці і безпосередньо після полудня.
Основну частину жирів складають тригліцериди — 98%. Кількість жиру залишається майже незміненою протягом всього часу природного вигодовування. Проте його індивідуальні показники можуть коливатися в широкому діапазоні, не тільки в співвідношенні загальної кількості жирів, але і в складі жирних кислот.
До головних особливостей жиру грудного молока відносяться:
- у жіночому молоці є фермент ліпаза, що сприяє всмоктуванню 90-95% жиру грудного молока (жир коров'ячого молока — менше 60%); у грудних дітей це має особливе значення, у яких жири є основним джерелом енергії (до 50%); тим більше, що секреція ліпази підшлунковою_залозою і виділення жовчі в ранньому дитячому віці недостатні:
— високий ступінь дисперсності;
низький вміст насичених жирних кислот, які подразнюють шлунково-кишковий тракт (їх невелика кількість в грудному молоці є одним із чинників меншого числа дисфункцій шлунково-кишкового тракту при природному вигодовуванні);
— високий вміст (0,4 г/100 мл) ненасичених (есенційних) жирних кислот, основними з яких є ліноленова і особливо важлива для дитини раннього віку арахідонова; ці кислоти не синтезуються в організмі людини (в коров'ячому молоці їх тільки 0,1 г/100 мл).
Кислоти впливають на велику кількість фізіологічних функцій: значно підвищують засвоюваність білків, опірність організму інфекціям, багато їхніх дериватів виконують роль гормонів, вони важливі для розвитку мозку (арахідонова кислота входить до складу нервової тканини), а також є основою вітаміну Р;
- вважається, що збільшення кількості жирів в пізньому молоці діє, як регулятор насичення.
Кількість вуглеводів в молозиві, перехідному і зрілому молоці змінюється мало. В середньому, в грудному і коров'ячому молоці вуглеводи складають відповідно 7,0 г/100мл і 4,5-4,8 г/100 мл.
Вуглеводи в жіночому молоці — це в основному молочний цукор у вигляді α-лактози, яка складає 90% загальної його кількості.
Функціональні особливості α-лактози грудного молока наступні:
- вона дохопить до товстого кишківника. так як повільно всмоктується в тонкому кишківнику;
— створює в товстому кишківнику слабкокисле сереловише (рН 5-5,5), що згубно діє на гнильні бактерії;
— частина α-лактози отримала назву «біфідус-фактор». Дія його в товстому кишківнику — біфідогенність — викликає інтенсивне розмноження біфідум-флори, яка нормалізує склад флори в кишковому тракті (росту фізіологічної біфідум-флори одночасно сприяє слабко-кисле середовище). Ця особливість вуглеводів грудного молока в значній мірі зумовлює нечасте виникнення дисбактеріозу у дітей, що знаходяться на природному вигодовуванні;
— стимулюють синтез вітамінів групи В.
На відміну від жіночого молока, в коров'ячому молоці є головним чином β-лактоза. В більшій частині вона засвоюється в тонкому кишківнику. Звідси стає зрозуміло, що коров'яче молоко не виконує вище описані функції вуглеводів на першому році життя дитини. Тому у малюків, які знаходяться на штучному вигодовуванні, часто виникає дисбактеріоз, розвиваються бактеріальні захворювання кишківника. Крім того, навіть при відсутності захворювань, стул має більш високий показник рН.
Ще однією особливістю жіночого молока є його осмолярність. яка дорівнює 260-270 мОсм/л. Вона дуже близька до осмолярності плазми крові. Це сприяє нормальному перетравлюванню їжі і фізіологічному стану гомеостазу, так як у грудному віці ниркові механізми його регуляції незрілі.
В жіночому молоці є необхідний для розвитку дитячого організму склад вітамінів, їх значно більше, ніж в коров'ячому молоці. Проте кількість вітамінів залежить від сезону року і харчування матері.
Накопичення жиророзчинних вітамінів відбувається в організмі плода в останні місяці вагітності. Тому при нераціональному харчуванні майбутньої матері і у недоношених дітей часто розвивається гіповітаміноз.
В нормі в зрілому жіночому молоці кількість вітаміну В незначна — 0, 15 мкг/100мл. Проте встановлено, що активність вітаміну D3 жіночого молока в 10 000 разів вище активності чистого вітаміну D3. Крім того, за даними сучасних досліджень, основним джерелом вітаміну Д у немовляти є шкіра, в якій під впливом сонячних променів за короткий період (10-30 хвилин) утворюється його необхідна кількість.
Кількість вітаміну А, дуже необхідного для новонародженого, в молозиві в 2 разу більша, ніж в зрілому молоці.
Вітаміну К в молозиві теж більше, ніж в зрілому молоці, а також в ранньому молоці більше в порівнянні з пізнім молоком. Проте через 2 тижні у дітей, що знаходяться на природному вигодовуванні, вітамін К уже утворюється кишковою флорою.
Кількість вітаміну Е в жіночому молоці цілком відповідає потребам дитини.
Потреби дитини у водорозчинних вітамінах забезпечуються,
головним чином, повноцінним харчуванням матері, і, на підставі цього, складом
грудного молока. А також має значення прийом соків (див. нижче).
Кількість в жіночому молоці мінеральних солей і мікроелементів
(кальцій, фосфор, магній, залізо, йод, мідь, цинк, марганець, натрій, калій, хлор та ін.) схильна до коливань, а також значно залежить від складу прийнятої жінкою їжі під час вагітності і годування дитини грудьми. Загальна кількість мінеральних солей в жіночому молоці менша, ніж в коров'ячому. Відрізняється також співвідношення між ними. Основні особливості мінерального складу:
1) в материнському молоці постійно зберігається ідеальне співвідношення між кальцієм і фосфором — 2:1, що забезпечує нормальний ріст і розвиток кісткової тканини дитини;
В коров‘ячому молоці кальцію менше, а фосфору більше; останній краще всмоктується, а це призводить до гіпокальціємії у дитини, яка знаходиться на штучному вигодовуванні;
2) заліза в молоці менше 1 мг/л, проте резорбція його складає 50-70%, що значно вище заліза будь-якої іншої їжі; в коров'ячому молоці кількість його незначна і всмоктується близько 30%; тому у дитини, яка знаходиться на природному вигодовуванні, до 6-8 місяців майже ніколи не розвивається залізодефіцитна анемія; таке захворювання крові можуть мати тільки ті діти, матері яких страждали дефіцитом заліза ще до вагітності;
3) для дітей раннього віку особливе значення мають цинк і мідь; в жіночому молоці їхня кількість адекватна; цинк впливає на ріст дитини, імунну систему на клітинному рівні; біологічна цінність міді полягає в тому, що вона вступає в зв'язок з білками низької молекулярної маси.
Цікаво, що введення рег os додаткового заліза знижує реабсорбцію цинку і міді (ці нові наукові дані необхідно враховувати при лікуванні дитини).
В материнському молоці також є:
— активні ферменти (протеаза, трипсин, амілаза, ліпаза);
— гормони щитовидної залози, наднирникових залоз, гіпофіза, кишкового тракту;
— гормоноподібні речовини (еритропоетин, кальцитонін, простагландини);
- чинники специфічного захисту (ІgА, ІgМ, ІgС; кількість їх в молоці поступово зменшується; так імуноглобуліну ІgА у молозиві і зрілому молоці відповідно 20 г/л і 0,5 г/л);
- чинники неспецифічного захисту (лізоцим, макрофаги);
— антитіла (до ешеріхій, шигел, кокової та іншої флори).
Як вказано вище, найбільше імунних тіл в молозиві, що забезпечує адаптацію новонародженого до умов зовнішнього середовища та охороняє його від захворювань, особливо в перші дні життя. В зрілому молоці (на 1 літр) імунних чинників менше, проте кількість речовин, які надходять в організм дитини, залишається однаковою, так як з віком малюк висмоктує більше молока, компенсуючи свої потреби. Доведено, що материнське молоко водночас стимулює ендогенний синтез факторів специфічного і неспецифічного захисту.
Для грудного молока характерна повна відсутність антигенних властивостей, тоді як білки коров'ячого молока високоантигенні.
Жіноче молоко завжди тепле — оптимальне для прийому малюка.
Слід зазначити, що зріле грудне молоко значно відрізняється за складом не тільки в тому раннє воно чи пізнє, не тільки у різних матерів, але навіть у однієї жінки в різних молочних залозах, від одного годування до іншого, не говорячи вже про зміни протягом тривалого часу лактації. Ці зміни не випадкові, а функціонально обгрунтовані індивідуальними потребами немовляти.
Всі розглянуті вище особливості жіночого молока по кількості і якості білків, жирів і вуглеводів, складу в ньому вітамінів, мінеральних речовин, ферментів, гормонів, чинників захисту і т.д. вказують на біологічну цінність і незамінність грудного молока у дітей першого року життя.
Якщо у випадку агалактії, або по іншій причині, дитина не отримує грудне молоко, протягом перших 2-3 місяців найбільш раціонально годувати малюка донорським молоком.
При пастеризації (термічній обробці) донорського молока відбувається значна зміна його біологічних властивостей: руйнуються нейтрофіли, лімфоцити, макрофаги, знижується кількість багатьох вітамінів, втрачають активність ферменти, антитіла та імуноглобулІни і т.д. Тому вигодовування немовляти донорським молоком вважається природним, тільки якщо воно не піддається пастеризації.
Режим годування дитини
Після нормальних пологів немовля вперше прикладається до грудей ще в пологовому залі.
Протягом 1-2 місяців дитина звичайно отримує їжу через 3 години, тобто годують 7 разів на добу: 6.00, 9.00, 12.00, 15.00, 18.00, 21.00124.00. Після цього триває нічна перерва — 6 годин. Деякі малята прокидаються вночі з плачем — мама при цьому індивідуально вирішує, чи потрібно годувати новонародженого в нічний час. Поступово малюк буде турбувати вночі все рідше і на 2-3 місяці прокидатися перестане.
Чи потрібно годувати дитину суворо за годинами? В неонатальному періоді умовні рефлекси тільки починають формуватися, і один з найперших — рефлекс на годування. Якщо підійшла точна година прийому їжі, а дитина ще спить — не варто її турбувати. Через короткий термін малюк прокинеться і своїм плачем «зажадає» його погодувати. У випадку передчасного занепокоєння дитини можна припустити, що при попередньому годуванні малюк не з'їв необхідної кількості молока, і його плачем цілком обгрунтоване почуття голоду. Тобто, пора прикладати до грудей.
Такий режим вигодовування називається вільним. Саме таке правило, коли малюк смокче груди так-часто і так довго скільки він хоче вважається найбільш раціональним на перших місяцях життя дитини.
Число годувань може бути 8-12 разів протягом доби (за останніми даними американських вчених — до 18 разів на добу).
Надалі, поступово в міру встановлення лактації у матері, формування умовних рефлексів у дитини, часте годування переростає в більш регулярний режим і не є складним. Звичайно, припустимі коливання між часом прийому їжі за режимом і незапланованим більш пізнім або раннім годуванням не повинні перевищувати 1 годину. Якщо дитина стала прокидатися через короткий період після годування — 1-1,5 години, лікар повинен оцінити вигодовування малюка: можливо, у матері немає необхідної кількості молока, і гіпогалактія, що розвивається, призводить до постійного голодування? У випадку тривалого сну дитини — більше 4 годин після годування — необхідно встановити стан її здоров'я: чи не захворіла?
Приблизно до кінця другого - на третьому місяцях життя малюк починає отримувати грудне молоко через 3,5 години, тобто 6 разів на добу: 6.00, 9.30, 13.00, 16.30, 20.00 і 23.30. Нічна перерва — 6,5 годин.
З 4-місячного віку, і до кінця І року життя інтервал між годуваннями збільшується до 4_годин і дитина приймає їжу 5_раз_на добу:: 6.00, 10.00, 14.00, 18.00 і 22.00. Нічна перерва — 8 годин.
Розрахунок необхідного об'єму їжі, що приймається
При грудному вигодовуванні дитина звичайно сама регулює необхідну кількість їжі.
Введення прикорму
Прикорм — це поступова заміна материнського молока приготовленою їжею. На час введення прикорму ферментна система кишків-ника дитини вже достатньо зріла для того, щоб повноцінно переварити і всмоктати всю додаткову, крім молока, їжу.
Необхідність прикорму обгрунтована наступним:
— поступово кількість молока в матері зменшується;
— в грудному молоці достатня для нормального розвитку дитини кількість білків, жирів, вуглеводів є тільки до 6 місяців малюка;
- в продуктах рослинного походження є мінеральні речовини, потреба в яких до кінця першого півріччя збільшується;
— для правильного функціонування шлунково-кишкового тракту потрібна клітковина, якої немає в материнському молоці;
- жування під час прикорму — один з чинників правильного розвитку апарату мовлення;
— завдяки прикорму дитина поступово привчається до приготовленої їжі і відвикає від материнського молока.
І прикорм вводиться звичайно в 6 місяців
Більшість дітей перший прикорм отримують у вигляді овочевого пюре.
У випадках, коли дитина погано набирає масу тіла або у неї нестійкі випорожнення (схильність до диспептичних розладів) доцільно починати введення прикорму зі злакової молочної каші.
Загальні правила
введення прикорму:
—на другому годуванні, тобто о 10 годині, дається перший прикорм;
Тільки одне годування протягом доби замінюється приготовленою їжею, інші 4 рази малюк отримує материнське молоко;
- перший раз приготовлена їжа дається перед годуванням грудьми, при цьому потрібно дати невелику кількість суміші — 15-20 мл, після чого догодувати малюка материнським молоком; потім протягом доби варто спостерігати за тим, як дитина відреагувала на нову їжу, які у неї випорожнення, стан шкірних покривів (пригадайте ексудативно-катаральний діатез);
при відсутності порушень, на другий день можна дати малюку 50 мл прикорму і догодувати грудним молоком;
на третій день малюк отримує 70-80 мл приготовленої їжі і необхідний, але ще менший, об'єм материнського молока; і так далі щоденно потрібно збільшувати об'єм прикорму і зменшувати кількість молока; протягом 1-2 тижнів одне годування цілком замінюється першим прикормом:
— прикорм потрібно давати ложечкою, а не через соску, так як дитина, легко посмоктавши їжу з пляшечки, може відмовитись від материнських грудей, смоктання яких потребує більш значних зусиль;
— приготовлена їжа повинна бути гомогенною;
— за консистенцією поступово їжу рідку (потрібно замінити густою, яка привчає дитину до жування;
— в цілому, повне введення першого прикорму займає один місяць.
При дачі першого прикорму у вигляді овочевого пюре перший раз страва звичайно готується з картоплі (вариться на воді, краще на овочевому відварі —для готування гомогенної маси можна додати трохи кип'яченого коров'ячого молока). Як уже розглянуто, на звикання до першого прикорму іде 1-2 тижні.
Потім мама поступово через 3-5 днів додає по картоплі по одному виду інших овочів — моркву, капусту, кабачки, гарбуз, буряк.
На 6 місяці в пюре поступово вводиться рослинна, на 6-7 місяці - вершкова олія.
При введенні І прикорму у вигляді молочної каші найбільш раціональними вважаються такі злаки: рис, гречка (англ.buckwheat), кукурудза (maize).
Увага! На підставі досліджень останніх років вважається, що у часто застосовуваних раніше манній і вівсяній (англ.oatmeal) крупах є значна кількість білків глютену і гліадину, які сприяють виникненню у дитини синдрому мальабсорбції (целіакії). Тому, манну і вівсяну кашу малюку раннього віку краще не давати.
Крім дотримання зазначених загальних методів введення першого прикорму, необхідно виконувати наступні правила готування і поступової зміни складу каші:
— протягом першого тижня дитина отримує 5% кашу, зварену на половинному молоці, тобто половина рідини — це молоко, а друга половина — це вода; або, ще краще, овочевий відвар;
- потім, на другому-четвертому тижнях 5 % каша поступово замінюється на 8-10 % кашу (на половинному молоці); після чого 10 % каша вариться на незбираному молоці і до неї добавляється 3% вершкової олії і 5% цукру;
- в цілому на звикання дитини до одного виду злаку теж іде 1 місяць.
В даний час зручними є сухі інстантні каші, для приготування яких потрібно тільки змішати сухий порошок з теплою кип'яченою водою і перемішати (динаміка зміни процентного складу каші така ж). Перевагою цих продуктів є гарантований склад, безпека інфікування, а також збагачення основними вітамінами, кальцієм і залізом.
ІІ прикорм вводиться в 7 місяців, це може бути або каша круп’яна, або овочеве п’юре, залежно від того, що вводили першим прикормом
Увага! Введення борошняних виробів, м'ясної страви не збільшує загальну кількість II прикорму. Вона, як і раніше, повинна складати 200 г. Тому кількість супу-пюре зменшується.
Одночасно, при розширенні II прикорму варто поступово привчити дитину до інших злаків — гречаної, кукурудзяної, потім до манної і вівсяної каші.
Додаткові
харчові добавки
Таким чином, дитина, що знаходиться на грудному вигодовуванні, до 6 місяців може цілком обійтися без яких-небудь харчових добавок. Сучасні дані про дачу добавок наступні:
Введення соків і пюре. Фруктові та овочеві соки, як джерела вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів, показані дитині з метою:
- профілактики гіповітамінозу, рахіту й анемії;
- позитивного впливу на секреторну і моторну функції органів травлення;
- сприятливої дії на мікрофлору кишечника. Особливо це стосується водорозчинних вітамінів С, В і Р, які є в фруктах. Морквяний сік багатий каротином — провітаміном вітаміну А.
Правила застосування соків:
— дитина вперше отримує сік в 6 місяців; так як дитину необхідно дуже обережно привчати до першого, цілком нового для неї, продукту, то прийом соку починається з декількох крапель на день. При нормальній реакції дитини кількість крапель поступово збільшується, досягаючи 5 мл, 10мл; і до кінця 7 місяців дитина за день приймає 40 мл соку; подальший помісячний об'єм; максимальний об'єм соку до кінця 1 року — 100 мл;
- коли добова кількість соку невелика, дитина може прийняти його за 1 раз, надалі — протягом 2-3 разів за день;
- соки краще готувати в чистому вигляді перед вживанням (видавлювання фруктів, овочів);
— на території Європи починають з яблучного соку. Після цього дають вишневий, смородиновий (англ.black currant), морквяний, сливовий (англ.plum), абрикосовий (англ. apricot), журавлинний (англ.cranberry), гранатовий (англ. pome/granate) соки, настій шипшини (англ.eglantine), лимонний, буряковий (англ.red-beet), капустяний соки, забороненим є виноградний (англ.vine) сік, який посилює в кишечнику процес бродіння;
— соки потрібно давати відразу або через 1—1,5 години після їжі — в їхньому складі є цукор, що може знизити апетит;
- не рекомендується одночасно давати змішані соки з різних фруктів і овочів, так як речовини в одному з них можуть руйнувати вітаміни в іншому;
- введення соку починається з одного виду фруктів, так як у випадку алергічної реакції можна буде встановити її генез; на звикання іде не менше 1, іноді 2-3 місяці;
— потім поступово вводяться інші фруктові соки; після звикання, протягом дня краще давати різні соки;
— при відсутності свіжих фруктів і овочів можна використовувати консервовані соки;
— при схильності дитини до запору краще давати морквяний, апельсиновий, капустяний, буряковий, сливовий соки;
— при схильності до проносів рекомендуються вишневий, гранатовий, смородиновий, лимонний соки;
— малиновий (англ. газрЬеггіез), полуничний (англ. зІгашЬеггу), томатний соки — вони червоного кольору, цитрусові (апельсиновий, мандариновий) і інші екзотичні (манго, гуава, папайя) соки у дітей Європи часто є алергенами. Тому на другому півріччі їхнє застосування можливе, проте, з урахуванням індивідуальної чутливості малюка.
Через 2-4 тижні після введення соку дитині необхідно ввести фруктове пюре. Звичайно починають з яблучного. Привчивши до нього, готують пюре з інших фруктів.
Поступово кількість пюре збільшується з 1/2-1 чайної ложки до 30-50 г на першому півріччі і до 100 г на кінець І року .
Увага! Обєм соку не відноситься до необхідного добового об'гму їжі
Отримане малюком пюре зменшує об'єм іншої разової (в тому числі і іншої загальної добової) порції їжі на відповідну кількість
З 6-7 місяців дитині, особливо з метою профілактики рахіту, раціонально ввести варену печінку, приготовлену у вигляді фаршу та отримувану одночасно з овочевим прикормом 2-3 рази на тиждень. Денна доза поступово збільшується з 5 до 30 г.
М'який сир, як джерело білків, дитина отримує з 6,5-7 місяців. Денна доза поступово зростає з 10 г до 50 г (наприкінці 1 року життя). Приймається сир перед годуванням грудьми 3-4 рази на тиждень.
Яєчний жовток вперше дається малюку в 7 місяців разом з продуктами прикорму, через день. Він є джерелом водорозчинних вітамінів, жиророзчинних А і В, кальцію (що особливо ефективно для профілактики рахіту), заліза. Доза поступово збільшується з 1/5 до 1/2 частини.
Яєчний жовток протипоказаний дітям з ексудативно-катаральним: діатезом, а також у випадку алергічної реакції на жпвтпк.
Вода, Думка педіатрів про необхідність прийому дитиною води, як і інших харчових добавок (при природному вигодовуванні), останнім часом особливо змінилася. ВООЗ і ЮНІСЕФ рекомендують винятково грудне годування немовлят, починаючи з народження аж до 6 місяців. Доведено, що молоко здорової матері являє собою дійсно повноцінну їжу і компенсує всі потреби дитини, в тому числі рідини. Безводна дієта запобігає ризику інфекції і недоїдання (прийнята вода заповнює частково шлунок і зменшує апетит), а також забезпечує оптимальне зростання і нормальний розвиток дитини.
Причиною
перегодовування можуть бути:
— невчасне раннє введення поживних речовин (наприклад," м'ясний фарш в 5 місяців);
- або значне збільшення об'єму продуктів (наприклад, добавка в овочеве пюре або кашу ЗО г вершкового масла дитині 6 місяців, прийом 100 мл яблучного соку в 3 місяці та ін.). В такому випадку необхідно їх відмінити або зменшити прийнятий об'єм.
Оцінка позитивної ефективності вигодовування (при всіх видах)
1. Нормальне збільшення маси тіла, а також інших показників фізичного розвитку дитини.
2. Задовільний нервово-психічний розвиток малюка.
3. Нормальні показники аналізів крові, головним з яких в даному випадку є кількість гемоглобіну.
4. Дитина практично не повинна хворіти, а якщо гостра патологія і проявиться (ГРВІ, бронхіт), то перебіг захворювання неважкий.
Потреби в інгредієнтах і режим харчування матері-годувальниці
Вже в другій половині вагітності у жінки повинен утворитися певний жировий запас, як джерело енергії не тільки на пологи, але і на період вигодовування дитини. Тому потреби майбутньої матері в харчових інгредієнтах збільшаться як під час вагітності, так і під час лактації (у зв'язку з необхідністю постійного утворення молока).
Порушення харчування матері-годувальниці можуть призвести до:
— зменшення лактації;
— порушення складу грудного молока;
- розвитку анемії у матері і дитини;
— затримки фізичного та інших видів розвитку малюка.
Потреби жінки дещо залежать від того, чи займається вона фізичною працею або вона зниженої вгодованості (тут потреби вище), або, навпаки, жінка важкою працею не займається, фізично здорова, нормальної вгодованості (тут потреби незначно збільшені). В середньому матір, яка годує дитину, протягом доби повинна отримати:
— з метою забезпечення білками і незамінними амінокислотами — м!ясо і риба — відппдшнп пп 120 г і 100 г, яйце— 1 шт, кисломолочні продукти 200 мл, молоко — 600 мл, сир і твердий сир — 120 г (4:1), і—квасоля (англ. Ьагісос), соя (англ. зоу-Ьеап), горох (англ. реа);
— як джерело поліненасичених жирних кислот і вітаміну А соняшникова, кукурудзяна, соєва олія— ЗО г;
— як поповнення жирів — масло вершкове —15г, сметана — ЗО г;
- як джерела інших вітамінів, мінеральних речовин і мікроелементів: овочі — 700 г (картопля і різноманітні овочі відповідно 200 г і 500 г), зелень (петрушка /англ. рагзіеу/, кріп /англ. Геппеї/, салат /англ. ІеШІсе/)—добавка до страв, фрукти — 300 г, хдШ — 250 г, здоба — 100 г, різноманітні крупи і макаронні вироби — 60 г, цукор, мед, варення -60 г, горіхи — 20 г.
Необхідно обмежити кількість солі — не більше 6-8 г за добу. Варто готувати страви у відвареному або тушкованому вигляді (не рекомендується продукти обсмажувати).
Загальна добова кількість рідини (вода, молоко, чай, сік, суп тощо) — не більше 2 л (сік фруктовий, ягідний — 200 мл).
Нераціональними в харчуванні матері, яка годує дитину, є: кава, міцний чай, у великій кількості шоколад. З обережністю, не забуваючи про можливу алергічну дію у жителів європейської території, цитрусові фрукти.
Забороненим (!!!) є прийом спиртних напоїв.
Загальна добова калорійність їжі матері, яка годує малюка — 3000-3500 ккал.
Режим харчування
Великими порціями, частіше звичайного — 5-6 разів на добу