Тема 9

"СИСТЕМАТИКА ПОКРИТОНАСІННИХ.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛАСІВ ОДОНОДОЛЬНІ ТА ДВОДОЛЬНІ. ПРЕДСТАВНИКИ ПІДКЛАСІВ МАГНОЛІЇДИ, РАНУНКУЛІДИ ТА КАРІОФІЛІДИ"

Систематика рослин – це наука, яка вивчає різноманітність рослин нашої планети, займається їх об'єднанням у споріднені групи і розташовує ці групи в такому порядку, який відображає еволюцію рослинного світу.

На Земній кулі налічується величезна різноманітність рослин – близько 500 тисяч видів. У зв'язку з цим, основні завдання сучасної систематики рослин – це опис і класифікація рослин, а також об'єднання в систему (на підставі наявності загальних і відмінних рис будови).

Людина цікавиться рослинами із стародавніх часів. В процесі господарської діяльності люди прагнули розділити рослини на окремі групи. Спочатку рослини розділяли за їх господарськими ознаками: їстивні, неїстивні, отруйні.

Починаючи з IV ст. н. е. вчені розробляли штучні системи рослинного світу, які базувалися на морфологічних ознаках рослин, при цьому використовувалися лише поодинокі ознаки (кількість тичинок в квітці тощо), а не їх сукупність. В XVII столітті стали створювати природні системи побудовані на комплексі морфологічних ознак, але без врахування споріднених зв'язків груп рослин.

Велику роль в розвитку систематики як науки відіграли праці видатного шведського ботаніка XVІІІ століття Карла Ліннея. Вчений запропонував вживати подвійні назви рослин та систематизував наявні на той час дані про основні групи рослин.

На сьогоднішній день найпоширенішою еволюційною системою є система рос. вченого А.Л. Тахтаджяна, яка побачила світ у 1987 році і визнана та використовується ботаніками багатьох країн.

Відділ Покритонасінні або Квіткові рослини (Magnoliophyta) займає найважливіше місце серед інших відділів підцарства Вищі рослини. Сюди входить понад 250 тисячі видів рослин, серед яких багато господарсько-важливих груп рослин – хлібні, овочеві і плодово-ягідні культури, цілий ряд лікарських і декоративних рослин.

Характерною особливістю представників відділу є наявність квітки як генеративного органу (звідси назва відділу Квіткові рослини), а також те, що насінні зачатки розвиваються усередині маточки і захищені від негативного впливу навколишнього середовища (звідси інша назва відділу – Покритонасінні).

Найважливішими особливостями Покритонасінних є: наявність квітки як органу розмноження, формування насінного зачатка всередині зав'язі маточки (а не відкрито, як у Голосінних), сильна редукція гаметофіту (порівняно із спорофітом). Чоловічий гаметофіт складається всього іх 2-3 клітин, а жіночий – з 7 клітин, подвійне запліднення, в результаті якого формується диплїдна зигота і триплоїдний ендосперм.

У відділі Покритонасінні виділяють 2 класи: Дводольні (Magnoliopsida) та Однодольні (Liliopsida)

Ці два класи відрізняються за наступними основними ознаками:

1 – зародок насінини Дводольних має 2 сім'ядолі, а Однодольних 1 сім'ядолю – звідси і назви класів;

2 – коренева система у Дводольних стрижнева, в Однодольних мичкувата;

3 – провідні пучки в стеблі Дводольних відкриті (мають камбій, за рахунок якого стебло потовщується), а в Однодольних закриті (не мають камбію);

4 – листки Дводольних дуже різноманітні (бувають прості і складні) з сітчастим жилкуванням; у Однодольних листки прості, з паралельним або дугоподібним жилкуванням;

5 – квітки Дводольних 4-5-членні, Однодольних – 3-6-членні.

До відділу Покритонасінні належать більшість лікарських рослин

http://www.youtube.com/watch?v=ZL0hgPmBUaw

Основні таксономічні категорії

в систематиці рослин:

вид Пшениця тверда – Triticum durum L.

рід Пшениця – Triticum

родина Злакові – Poaceae

підклас Ліліїди - Liliidae

клас Однодольні – Liliopsida

відділ Покритонасінні - Magnoliophyta

 підцарство Вищі рослини - Cormobionta

Царство Рослини - Plantae (або Vegetabilia)

Клас ДВОДОЛЬНІ (MAGNOLIOPSIDA)

ПІДКЛАС МАГНОЛІЇДИ

Представники підкласу Магноліїди дали початок всім іншим підкласам.

До складу підкласу входять 3 основних родини – Магнолієві, Лимонникові і Лаврові. В медичній практиці використовують:

Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora) – вічнозелене дерево з з крупними блискучими листками яйцеподібної форми. Квітки до 30 в діаметрі, білі, запашні. Плід – складна листянка. Листя використовують в якості гіпотензивного засобу.

Магно́лія (Magnolia) — великий рід рослин родини магнолієвих, містить близько 210 видів, названий іменем французького ботаніка П'єра Маньйола.

Вічнозелене, до 30 м заввишки дерево родини магнолієвих. Листки черешкові чергові, шкірясті, еліптичні або обернено -яйцеподібні, ціоркраї, зверху голі, блискучі, зісподу — короткоіржавоопушені. Квітки двостатеві, великі (до 20 см у діаметрі), запашні, одиничні, верхівкові; пелюсткоподібна листочки оцвітини кремомово-білі, розміщені колами. Цвіте з травня до вересня. Плід — шишкоподібна багатолистянка; насінини великі, червоні, звисають із плодиків на нитках.

Квітка магнолії у ботанічному саду імені Гришка

v:shapes="_x0000_i1057">

Квітка магнолії з ботсаду ім. Гришка

class=thumbimage srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d1/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96.jpg/330px-%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d1/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96.jpg/440px-%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96.jpg 2x" v:shapes="_x0000_i1058">

Сонце купається у квітах

Кожна квітка неповнорна - за формою, фактурою та відтінком пелюсток, за формою квітки, за густотою розташування квіток на гілці, за тичинками

Перші магнолії у ботсаду ім. Фоміна

Квітень - бо у повному квітуванні

Дрогобичани біля квітучої магнолії, прикрашеної писанками, перед ратушею вДрогобичі під час Великої Гаївки 17 квітня 2012року.

Квітуча магнолія, прикрашена писанками.Дрогобич, 2012рік.

Листя магнолії містять алкалоїди, кумарини, флавоноїди, вітаміни (аскорбінова кислота, рутин, токоферол), мікро- та макроелементи, ефірні олії до складу яких входять спирти, феноли, сесквітрерпени та інші сполуки. Препарати магнолії великоквіткової мають виражені гіпотензивні властивості, пов'язані з наявністю алкалоїдів та ефірних олій у рослині. Зниження артеріального тиску при вживанні препаратів магнолії ведикоквіткової супроводжується сповільненням ритму серцевих скорочень, покращенням самопочуття хворих.

Галенові препаппоп магнолії ефективні при лікуванні гіпертонічної хвороби в початковй стадії захворювання. У народній медицині настій листя магнолії застосовують для миття голови при випадінні волосся (для укріплення та росту). Внутрішньо — екстракт із висушеного листя магнолії великоквіткової готують на спритрі 70% у співвідношенні 1:1, настоюють протягом 10 днів, час від часу взбовтують. Приймати по 20 крапель 3 рази на день після їди протягом 4-х тижнів. Через 2 місяці курс лікування препаратами магнолії повторюють. Зовнішньо — настій листя магнолії великоквіткової (3 ст ложки сухої сировини заливають 1 л окропу, настоюють 24 год, проціджують). Настій використовують для миття голови 1 раз на тиждень. Позитивний ефект від застосування галенових препаратів магнолії спостерігаєься уже через 2 місяці. (Pierre Magnol)

Лавр благородний (Laurus nobilis) – вічнозелене дерево. з шкірястим ланцетним листям, яке використовують як пряність. Квітки дрібні, одностатеві. Плід – темно-синя соковита листівка. Використовують ефірну олію листя та інших частин рослини у складі мазей (при ревматизмі, невралгіях). З деревини і листя лавра камфорного (Cinnamó́mum cámphora) отримують камфору.

ЛАВР БЛАГОРОДНИЙ (дерево до 8–10 м завв., має густу пірамідальну крону. Кора бура, гладенька. Листки чергові, прості, короткочерешкові, шкірясті, ланцетні, цілокраї, загострені, зверху блискучі, з сильним специфічним запахом, пряним смаком, злегка гіркуватим. Квітки одностатеві, дрібні, білі, у 4–6 квіткових зонтикоподібних суцвіттях, розміщених по 1–3 у пазухах листків. Чоловічі квітки з 8–12 тичинками і нерозвиненою маточкою. Жіночі квітки з однією маточкою і 4 недорозвинутими тичинками. Плід — синьо-чорна однонасінна еліптична кістянка. Цвіте у квітні. Плоди дозрівають у жовтні–листопаді.

В медицині використовують листя Л.б. (Folia Lauri) та зрілі плоди (Fructus Lauri). Листя збирають у зимовий період (листопад–лютий). Зрізають ножицями або секаторами тоненькі олистяні гілочки, сушать під укриттям на свіжому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях. Сушіння триває 5–10 днів. Листя зберігає природний зелений колір. Зберігають лаврове листя у щільно закупорених банках, оскільки їх запах нерідко спричинює головний біль. Плоди збирають у жовтні–листопаді. Плоди, попередньо зав’ялені на сонці, сушать у плодоовочесушарнях при температурі не вище 40 °С. Сухі плоди мають ароматний запах і пряно-гіркий смак.

Листя Л.б. містить етерну олію — 0,5–4,5%; вуглеводи і споріднені сполуки: 3-октулозу, D-глюко-L-гліцеро-3-октулозу; катехіни — 1,62–2,54%; флавоноїди: рутин, кемпферол, кверцетин, антоціани; сесквітерпенові лактони; лігнани: шизандразид; алкалоїди. До складу етерної олії входять мірцен, лімонен, α- і β-феландрен, терпінолен, α-терпінілацетат, α- і β-пінен, камфен, сабінен, ліналоол, карвон, евгенол, метилевгенол, ацетилевгенол, n-цимен, 1,8-цинеол, α-терпінеол, терпінен-4-ол, коричну кислоту та її етери; β-каріофілен, селінен, γ-кадинен, α-туйєн, Δ³-карен, борнеол.

Плоди Л.б. містять етерну (3,9–4,1%) і жирну (26,3–44%) олії. Окрім того, у плодах міститься мелісиловий спирт, фітостерини, смоли, крохмаль, слизи, цукри, дубильні й гіркі речовини. До складу етерної олії плодів входять α- і β-пінен, цинеол (до 50%), цитраль спирти, кетони, сесквітерпени: гермакран; фенольні сполуки; вищі жирні кислоти. Жирна олія складається із гліцеридів лауринової, олеїнової, пальмітинової та лінолевої кислот.

Галенові препарати з лаврового листя рекомендують вживати при діабеті (мають гіпоглікемічну дію), псоріазі та малярії. Настої сухого листя на олії застосовують при артритах, міозитах і невралгіях. Листя використовують як приправу до страв. Раніше з плодів Л.б. добували жирну олію (Oleum Laurі) для виготовлення так званої «бобкової мазі», яку використовували при ревматизмі, паралічах, простудних захворюваннях, корості, пухлинах. У домашніх умовах виготовляють мазь з лаврового листя і хвої ялівцю звичайного, яка має заспокійливу і знеболювальну дію і використовується при ревматичному і простудному болю і судомах.

У зелених насадженнях Криму лавр виконує естетичну, санітарну й гігієнічну функції, збагачує повітря БАР, здатний знезаражувати повітря від шкідливих мікроорганізмів. Експериментальними спостереженнями встановлено, що леткі речовини пригноблюють розвиток мікобактерій — збудників туберкульозу. Поєднання декоративних якостей з антимікробною активністю летких виділень робить Л.б. невід’ємною належністю зелених насаджень курортної зони Криму. Листя використовують як пряність. Застосовується у гомеопатії

Лимонник китайський (лат. Schizandra chinensis) — одно- або дводомна дерев'яниста листяна зі специфічним запахом лимона деревна ліана родини лимонникових. Витка рослина, стебла якої досягають довжини 4-8-10 (15) м. Листки чергові, оберненояйцевидні або загострено: еліптичні, цілокраї чи слабо зазубрені, з червоними черешками. Квітки роздільностатеві (одностатеві, рідко — двостатеві), переважно білі (бувають рожево-білі), ароматні, з воскоподібними членами оцвітини, по 3—5 у пазухах листків. Плід — соковита багатолистянка, що складається з численних червоних ягодоподібних одно- або двонасінних плодиків. Плоди оранжево-червоні. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у вересні - жовтні.

Рослина родом з лісів Північного Китаю та Далекого Сходу Росії^[1]. На території України трапляється в колекціях науково-дослідних установ, на ділянках садоводів-любителів як декоративна, харчова і лікарська рослина. Лимонник добре росте на досить родючих і зволожених грунтах, відрізняється високою зимостійкістю. Розмножується відводками, зеленими і здеревілими живцями, поділом куща і насінням.

Для присадибного садівництва в Україні представляють також інтерес цінні плодові рослини з лікувальними властивостями плодів: великоплідний глід Арнольда, вітамінні форми шипшини, барбарис, жимолость їстівна, зизифус (унабі) та ін..^[1]

Для лікарських потреб заготовляють зрілі плоди (лат. Fructus Schizandrae) і насіння лимонника (лат. Semen Schizandrae). Зібрані плоди 2—3 дні прив'ялюють під укриттям на вільному повітрі, а потім проводять штучне досушування в сушарках, починаючи при температурі 35—40° і закінчують при температурі 60°. Насіння виділяють із вичавків, які залишаються після переробки плодів на сік. Сушать насіння при температурі, не вищій за 50°. Готову сировину зберігають у полотняних мішках у сухому затіненому приміщенні, яке добре провітрюється.

Плоди лимонника китайського містять до 20 % органічних кислот (лимонна, яблучна, винна та інші), флавоноїди, сапоніни, антрахінони, цукри, значну кількість вітаміну С (в сухих плодах до 500 мг%), лігнани дибензоциклооктадієнового ряду (схізандрин, схізандрол, у-схізандрин) та ефірну олію. В насінні є ефірна (до 2 % ) і жирна (до 33 %) олії. До складу останньої входять гліцериди ненасичених жирних кислот (лінолевої, олеїнової, ліноленової та інших), вітамін Е, схізандрин, схізандрол і у-схізандрин.

Лимонник китайський відносять до рослин — стимуляторів центральної нервової системи. Галенові препарати лимонника підвищують розумову й фізичну працездатність, стійкість до несприятливих умов, регулюють кровообіг, збуджують дихання, посилюють гостроту зору, прискорюють звикання очей до темноти, активізують моторну й секреторну функції органів травлення, покращують обмін речовин, зменшують концентрацію цукру в крові при діабеті, стимулюють регенеративні процеси та імунобіологічні реакції й тонізують діяльність матки. Показаннями до призначення лимонника китайського є фізична й розумова перевтома, підвищена сонливість, гіпотонія, астенічні й депресивні стани у психічних і нервових хворих, загальне виснаження у зв'язку з хронічними інфекційними захворюваннями та інтоксикаціями, в'ялогранулюючі рани і трофічні виразки. В акушерстві й гінекології препарати лимонника показані при ранніх токсикозах і гіпотензії вагітних, при астенії після патологічних пологів і порожнинних операцій та в клімактеричний період за умови нормального артеріального тиску.

Протипоказано вживати препарати лимонника при безсонні, гіпертонії, нервовому збудженні та органічних захворюваннях серцево-судинної системи. При передозуванні можливе перезбудження нервової й серцево-судинної системи.

Приймати препарати лимонника рекомендується натщесерце або через 4 години після їди. Дія настає через 30—40 хвилин і триває 4—6 годин. Курс лікування — 20—25 днів.

Лимонник китайський (Schizandra chinensis) – витка ліана, у якої листя має лимонний запах. Рослина дводомна, з простим еліптичним листям, біло-рожевими квітками і червоними плодами-многолистянками. Використовують настоянку плодів і насіння як тонізуючий, стимулюючий засіб.

ХВИЛІВНИК ЗВИЧАЙНИЙ – Aristolochia clematitis

Багаторічна трав'яниста ясно-зелена гола, з наприємним запахом рослина родини хвилівникових. Стебло просте, гранчасто-борозенчасте, до 100 см заввишки, часто звивисте. Листки довгочерешкові, яйцевидно-нирковидні, тупі або на верхівці виїмчасті, з шорсткими цілісними краями, зверху ясно-зелені, зісподу - блідіше, розташовані двома рядами. Квітки двостатеві, неправильні, жовтуваті, здебільшого по 3 - 5 у пазухах листків на коротких ніжках або майже сидячі. Цвіте у травні - червні.

Траву збирають в період цвітіння рослини, а коріння - восени, після достигання насіння. Коріння хвилівника містить алкалоїди магнофлорин і аристолохін, ситостерин, багатоядерні ароматичні сполуки: аристолохієві кислоти та деякі невідомі кислоти. У траві хвилівника міститься алкалоїд аристолохін, аристолохієва кислота, феніл карбонові кислоти, флавоноїди, ефірні олії та інші. Експериментальними дослідженнями встановлено, що галенові препарати хвилівника стимулюють роботу серця, розширюють кровоносні судини, збуджують дихання, виявляють відхаркувальну й сечогінну дії, посилюють менструації. Науково підтверджено, що галенові препарати хвилівника проявляють гранулюючу, епітелізуючу й протимікробну дію. Галенові препарати хвилівника мають болезаспокійливу й протисверблячу властивості.

Копитняк європейський (Asarum europaeum L.) Народні назви - волосняк, підгорішник, підкопитник тощо. 3 родини хвилівникових - Aristolochiaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина (5-10 см заввишки) з повзучим, розгалуженим кореневищем з трьома лускоподібними низовими листками. Стебло коротке, лежаче, звичайно з двома, рідше з трьома прикореневими довгочерешковими листками. Листки ниркоподібні, трохи шкірясті, зверху блискучі, короткоопушені, цілокраї. Квітки правильні, з простою зрослою віночкоподібною оцвітиною. Віночок трипелюстковий, дзвоникуватий, зовні буруватий, всередині темно-червоно-бурий. Частки його яйцеподібні, на верхівці загнуті всередину квітки. Тичинок 12, маточка одна з напівнижньою зав'яззю. Плід - шестигнізда коробочка.

У науковій медицині використовують кореневища з коренями і листками копитняка - Rhisoma et Folia Asari. Їх використовують як серцевий засіб, настій свіжих листків входить до складу препарату акофіт, яким лікують радикуліт та інші невралгічні захворювання.

ГЛЕЧИКИ ЖОВТІ – Nuphar lutea. Багаторiчна водяна рослина родини лататтєвих, має товсте повзуче кореневище. Листки плаваючi, шкiрястi, яйцеподібноовальнi. Квiтки одиничнi, великi, двостатевi. Цвiте у червнi - липнi. Плід - ягодоподiбний, гладенький.

Росте в стоячих i повiльно протікаючих водах.
Для лiкарських потреб заготовляють кореневища, якi пiд час цвiтiння i восени - виривають, попередньо пiдрiзавши ножем. Кореневище мiстить алкалоїди (нуфаридин, нуфлеїн, тiобiнуфурадин), смоли, гiркi i дубильнi речовини, цукри.

Застосовують при трихомонадних урогенiтальних захворюваннях, при отитах, спричинених грампозитивними мікроорганізмами, для лiкування захворювань шкіри i слизових оболонок, та як протизаплiдний засiб. Вiдвар п'ють при запальних процесах травного тракту, ревматизмi, iмпотенцiї. Мiсцево - при трихомонадних кольпiтах, для запобiгання вагiтностi. Борошно кореневища - засiб для боротьби з тарганами.
Внутрiшньо - вiдвар кореневища глечиків жовтих (4 ст ложки сировини на 1 л окропу, кип'ятити 6 хвилин, охолодити, процiдити) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.

Підклас РАНУНКУЛІДИ

Родина Жовтецеві (Ranunculaceae)

У складі родини налічується близько 2000 видів рослин, поширених в областях холодного і помірного клімату. Більшість представників – трав'янисті рослини, рідше трапляються чагарники або дерева.

Коренева система мичкувата. Корені рослин бувають потовщені – у вигляді коренебульб. Листки прості, без прилистків, цілісні або роздільні. Листя розташоване почергово або супротивно, іноді зібране в прикореневій розетці.

Квітки дуже різноманітні: поодинокі або в суцвіттях, актиноморфні або зигоморфні; двостатеві і одностатеві. Чашолистків 5, пелюсток найчастіше також 5, тичинок багато, гінецей апокарпний. В квітках часто є нектарники. Плоди – складні листянки або горішки.

Багато видів родини є отруйними через високий вміст алкалоїдів та серцевих глікозидів.

Аконіт отруйний (Aconitum napellus) – багаторічна трав'яниста рослина, у якої підземні органи потовщені у вигляді двох бульбокоренів. Листки пальчасторозсічені. Стебло висотою, до 100 см, пряме. Листки черешковi пальчастороздiльнi. Квiтки голубi, синюватi або жовтi, в розлогiй китицi, неправильної форми. Цвiте у липнi - серпнi. Плід - збiрний, з голих або слабоопушених листянок.

Росте в Карпатах на луках, серед чагарникiв, на лiсових галявинах, в долинах гiрських рiчок.

Коренебульби аконiту строкатого мiстять алкалоїди (аконітин, аконiфiн, ацетилзонгорин, зонгорамiн та iншi).

Галеновi препарати аконiту мають болетамувальну, протимiкробну, протипухлинну активнiсть. Використовують при ревматизмi, невралгiї, мiгренi, ішіасі, злоякiсних пухлинах, простудних захворюваннях дихальних шляхiв.

Дельфіній сітчастоплодий (Delfinium dictyocarpum). Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 80-150 см. Стебло порожнисте. Листки 5-7-пальчасторозсічені, з довгими черешками. Квітки (діаметр до 2,5 см) блакитно-фіолетові, зібрані в китицю. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у липні. Розмножується насінням і вегетативно. Заходи охорони. Охороняється у заказнику загальнодержавного значення Росішний (Воловецький р-н Закарпатської обл.). Потрібно дослідити стан популяцій та поширення виду, з`ясувати причини зміни чисельності. Використовують траву рослини, яка містить алкалоїди, подібні за дією отруті кураре (розслабляють мускулатуру).

Горицвіт весняний (Adonis vеrnalis) – Багаторiчна трав'яниста рослина. Стебла численнi, голi або злегка опушенi, простi або розгалуженi, до 20 см заввишки. Низовi листки бурi, лускоподібнi; серединнi - сидячi. Квiтки великi, до 5 см у дiаметрi, правильнi, одиничнi, на верхiвках стебел i гiлок; пелюстки яскраво-жовтi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - сiм'янка.

Росте на схилах пагорбiв i культивується як лiкарська i декоративна рослина. Горицвiт - одна iз перших весняних квiток, поява якої знаменує пробудження природи.

З лiкувальною метою заготовляють траву травнi - липнi.
Трава горицвiту мiстить глiкозиди, основними з яких є адонiтоксин, цимарин, адонiтоксол, вернадигiн; флавоноїди, фітостерини.
За характером дiї препарати горицвiту належить до групи кардiотонiчних (серцевих глiкозидiв). Проявляють позитивну кардiотонiчну дiю.

Застосовують при серцевiй недостатностi, набряках, функцiональних неврозах серця, вегетодистонiї (входить до складу мікстури Бехтерєва).

Внутрiшньо - настiй трави (1:30, тобто 5 г трави на 150 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Слiд пам'ятати, що рослина належить до середнього ступеню токсичності i при передозуваннi може викликати отруєння органiзму (про симптоми отруєння i лікування див. У відомостях про отруєння серцевими глiкозидами). Препарати горицвіту не рекомендується призначати при виразковій хворобі шлунка, гстриті.

Зовнiшньо використовують порошок трави горицвiту для присипання ран i виразок, а настiй трави (1:30) у вигляді ванн для ніг - як болетамувальний засiб при рематизмi суглобiв i мiозитах.

АДОНІС-БРОМ

Назва:	АДОНІС-БРОМ |
Міжнародна непатентована назва:	Comb drug
Виробник:	ВАТ "Борисовський завод медичних препаратів", м. Борисов, Мінська обл., Республіка Бiлорусь
Лікарська форма:	Таблетки, вкриті оболонкою
Форма випуску:	Таблетки, вкриті оболонкою, № 25
Діючі речовини:	1 таблетка мiстить екстракту адонісу густого - 0,06907 г, калію броміду - 0,25 г
Допоміжні речовини:	Магнію карбонат, крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат, цукор рафінований, кремнію діоксид колоїдний безводний, титану діоксид (Е 171), желатин, воск жовтий, парафін, олія соняшникова, хіноліновий жовтий (Е 104).
Фармакотерапевтична група:	Серцеві глікозиди
Показання:	Легкі форми хронічної серцевої недостатності (у комбінації з іншими засобами) - як заспокійливий засіб.

Сон розкри́тий, Сон широколи́стий ('Pulsatilla patens (L.) Mill.) Народні назви: сон-трава, анемона, сон-зілля, сонник. Серед українців Канади відома як крокус прерій, дим прерій. Офіційна квітка провінції Манітоба.Сон  — одна з найпопулярніших ранньовесняних лісових рослин. Його великі дзвониковидні лілово-рожеві квітки є окрасою соснових та мішаних лісів.

Сон широколистий цвіте до розпускання листків. Як тільки розтане сніг, з товстого чорного кореневища починають відростати невисокі квітконосністебла з поодинокими квітками на верхівці. Квітки надійно вкриті від весняних заморозків пухнастими листочками. Цвіте ця багаторічна світлолюбна рослина у квітні — травні, запилюється комахами. Після запилення квітки перетворюються у своєрідні пухнасті кульки, що складаються з багатьохсім'янок, які мають довгі пірчасті стовпчики. Листки з'являються після відцвітання рослини. Вони довгочерешкові, пальчасторозсічені, зібрані біля стебла у прикореневу розетку.

Сон ціниться як декоративна рослина, може прикрасити парки, лісопарки, сквери. Рослина має лікарські та фарбувальні властивості. Занесений до Червоної книги України. Входить до Червоного списку рослин Донецької області. Охороняють в природному заповіднику «Медобори»,Національних природних парках «Подільські Товтри», «Деснянсько-Старогутському», регіональних ландшафтних парках «Міжріченському»,«Дністровський каньйон», численних заказниках і пам'ятках природи.

ЧЕМЕРНИК ЧЕРВОНУВАТИЙ (гуньор, шпинс) – Helleborus purpuracens. Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих, з товстим, коротким, косоростучим кореневищем, яке несе численні придаткові корені. Надземна частина складається з 2 - 4 товстих шкірястих прикореневих листків - темно-зеле, розміщених на довгих черешках. Квітки від 1 до 4 розпукуються на невисокій стрілці. Вони мають 5 великих забарвлених віночкоподібних чашолистків, а пелюстки віночка перетворені в трубчасті нектарники. Тичинок багато; маточок 3 - 10. Плід - збірна листянка.

У чемерника червонуватого листкова пластинка пальчасто розсічена на 5 - 7 часток, кожна з яких в свою чергу розсічена на 2 - 3 частки другого порядку. Квітки у чемерника брудно-фіолетові, з темними жилками, а всередині - жовтувато-пурпурні. Цвіте чемерник у квітні.
Росте в листяних лісах, головним чином на схилах гір.
Заготовляють кореневища; їх викопують після осипання насіння.
Кореневища чемерника містять глікозиди (гелебригенін, гелеборин, гелебореїн, гельборсид, корельборин - подібні строфантину); рамнозу, глюкозу, стероїди, сапоніни, ефірні олії.
Наукова назва роду походить від грецьких слів hellein, що в перекладі означає "убивати", та bora - "їжа". Така назва зумовлена отруйністю чемерників, які містять у собі глікозиди. Велика кількість їх занадто збуджує серце, порушуючи ритмічність роботи окремих частин його, що може призвести до смерті. З давніх-давен у Європі відомі властивості чемерників.

Про них згадується в багатьох легендах. В одній з давньогрецьких легенд говориться про те, що в царя Протея була красуня донька, яка страждала психічним розладом. Взявся вилікувати її чемерником один пастух, котрий тривалий час спостерігав дію цієї рослини на худобі. Так, з часів давньої Греції і через усе середньовіччя пройшла віра в цілющу силу чемерника для лікування психічних захворювань. У наш час справді виявлено, що в невеликих дозах чемерник діє заспокійливо на центральну нервову систему.

Чорнушка дамаська (Nigella damascena) – однорічна трав'яниста рослина з перисторозсіченими на лінійні частки листками. Квітки поодинокі, правильні, двостатеві, блакитного кольору. Плоди коробочкоподібні, з чорним насінням. Використовують насіння, яке містить ферменти, при захворюваннях КШТ.

СОКИРКИ ПОЛЬОВІ – Consolida regalis
Однорiчна трав'яниста рослина родини жовтцевих. Стебло прямостояче, розчепiрено-розгалужене, до 60 см заввишки. Листки черговi, багаторазово розсiченi, нижнi - черешковi, верхнi - сидячi. Квiтки неправильнi, з простою п'ятичленною яскраво-фiолетовою, рожевою або бiлою оцвiтиною, зiбранi в негустi китицi, що утворюють волотеподібне суцвiття. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - листянка.
Росте як бур'ян у посiвах, бiля дорiг.
З лiкувальною метою заготовляють траву, квiтки i насiння.
Трава мiстить алкалоїди (калькатрипiн), флавоноїди (кверцетин, кемпферол). У квiтках є алкалоїди (калькатрипiн, магнофлорин, делькозин), антоцiановий глiкозид (дельфiнiн), флавоноїди, маніт, пiгменти. У насiннi - алкалоїди (дельсолiн, делькозин, лiкоктонiн, консолiдин), жирна олiя.

Трава сокирок польових виявляє сечогiнну дію, квiтки - протизапальну, вiдхаркувальну, насiння - iнсектицидну.
Надмiрне вживання насiння може спричинити отруєння. Алкалоїди сокирок польових виявляють курареподібну дію, тобто паралізують дихальний центр і впливають на роботу серця.
Застосовують при циститах, дисменореї, гiпертонiчнiй хворобi, пневмонiї, плевритi, кровотечах, кон'юнктивiтах, головному і зубному болю, захворюваннях шкіри. Внутрiшньо - настiй трави

Жовтець повзучий – рослина-бур'ян. Морфологічна будова рослини. Стебло - лежаче, 20-60 см завдовжки, розгалужене, з сланкими пагонами, які вкорінюються по вузлах. Листки - на довгих черешках, з трійчастороздільною пластинкою Суцвіття - квітки поодинокі, на довгих борознистих квітконіжках, віночок жовтий. Корінь - мичкувате кореневище (підземне стебло), з якого виростають шнуровидні корені. Насіння. Плід - горішок. Колір - коричневий. Форма - оберненояйцевидний, з слабозморшкуватою поверхнею. Розмір - довжина 2,5-3,5, ширина 2,25-2,75, товщина 0,5-1 мм. Маса 1000 плодів - 2,25- 3 г. Розвиток Сходить - в березні-травні й протягом усього літа. Цвіте -травні -липні. Плодоносить - в червні - серпні.

Біологічні особливості. Максимальна плодючість - до 350 плодів Глибина проростання - 7-8 см (не більше). Поширення. Поширений на всій території України, переважно на понижених місцях, на полях, городах, в садах, на луках і пасовищах. На цих уже угіддях поширені інші види жовтцю: ж, їдкий, ж, польовий, ж, отруйний. Всі вони отруйні, знижують продуктивність природних кормових угідь, погіршують якість сіна.

Родина МАКОВІ (PAPAVERACEAE)

Включає близько 700 видів трав'янистих рослин, поширених в помірній зоні. Більшість видів родини мають молочники з алкалоїдовмсним молочним соком. Листки прості, без прилистків. Квітки двостатеві, актиноморфні, з подвійною оцвітиною, поодинокі або в суцвіттях. Чашолистків 2 (рано опадають), пелюсток 4. Гинецей паракарпний, зав'язь верхня. Тичинок багато. Плід коробочка різної форми: округлої або видовженої.

Мак снодійний (Papaver somniferum) – однорічна трав'яниста рослина, яку культивують. Рослина має перистолопатеві листки, вкриті восковим нальотом. Квітки великі, рожево-фіолетові з темною плямою в основі пелюсток. Плід – куляста коробочка. Рослина має молочники з отруйним соком (опієм), який використовують в медицині як болезаспокійливий і наркотичний засіб.

У народній медицині при кашлі використовують також пелюстки квіток маку дикого.

Мак дикий (лат. Papaver rhoeas; мак польовий, мачок, мак-самосійка) —

Однорічна трав'янимта відстовбурченоволосиста рослина родини макових. Стебло прямостояче розгалужене, 25—80 см заввишки. Листки чергові, перисторозсічені, з видовженоланцетними, надрізанозубчастими частинками, з яких верхівкові довші за бічні. Квітки великі (3—5 см у діаметрі), двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, одиничні на вершку стебла й гілок; пелюстки яскравочервоні, рідше—рожеві або білі, здебільшого з чорною плямою біля основи, в ширину більші; ніж у довжину. Плід — широкоеліпсоїдна коробочка, при основі звужена в добре помітну ніжку. Цвіте з другої половини червня по серпень.Росте як бур'ян на полях, межах, уздовж доріг, на кам'янистих схилах, засмічених місцях.

Квітки маку дикого містять алкалоїди (коптизин, реагенін, реадин, глауцин), вітаміни, пектини, слизі, дубильні і мінеральні речовини, антоціани. В головках маку є алкалоїди (коптизин, папаверрубін,, сангвінарин), токоферол, жирні кислоти.

Чистотіл великий (Chelidonium majus) –

багаторічна трав'яниста рослина, молочний сік якої оранжевий. Стебла прямі, гіллясті, опушені волосками. Листя перисторозсічене. Квітки невеликі, жовті Плід – стручковидна коробочка. В медичній практиці чистотіл використовують для лікування бородавок, захворюваннях жовчного міхура.

Мачок жовтий (Glaucium flavum) – Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло голе, розгалужене, до 50 см заввишки. Стеблові листки густо опушені, решта - голі. Прикореневі листки ланцетні, трикутні або яйцеподібні, виїмчасто-лопатеві, шкірясті, синьо-зелені. Квітки правильні, пелюсток - 4, вони завдовжки 3 - 4 см, лимонно-, золотисто- або оранжевожовті. Цвіте у травні - липні. Плід - двогнізда стручкоподібна коробочка.
Росте на сухих місцях.

Для лікарських потреб заготовляють збирають надземну частину рослини. Трава мачку жовтого містить алкалоїди глауцин, ауротензин, магнофлорин, глауфлорин, сангвінарин та інші, гіркоту, органічні кислоти, мінеральні речовини.В народній медицині використвовують траву мачка як сечогінний засіб при літіазі, а також як відхаркувальний, протикашльовий, заспокійливий, протидіабетичний засіб. Місцево при гнійних ранах.

Експериментальними дослідженнями встановлено, що галенові препарати мачку жовтого мають виразну гіпотензивну, спазмолітичну та протикашлеву дію.

Внутрішньо - настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти 50 хв) пити по 1 ст ложці тричі на день.
Зовнішньо - настій трави ( 20 г сировини на 200 мл окропу, настояти 50 хв) промивати гнійні рани.

Родина Барбарисові – Berberidaceae

Барбарис звичайний (Berberis vulgaris L.) Гіллястий кущ (1,2-2,5 м заввишки). Пагони сірі, ребристі, дугоподібні, несуть трироздільні, рідше п'ятироздільні колючки (2 см завдовжки), Молоді гілочки жовтуваті або жовтувато-червоні. Листки чергові, тонкі, овальні, обернено-яйцеподібні або видовжені (1-4 см завдовжки і 0,5-2 см завширшки), на верхівці тупуваті, з клиноподібнозвуженою основою; по краю гострозубчастопплчасті, зісподу сітчасті, з невеликими прилистками. Суцвіття - пониклі китиці (до 6 см завдовжки), розміщені на верхівках укорочених пагонів. Квітки жовті (68 мм у діаметрі). Чашолистків три, забарвлених в однаковий колір з пелюстками, пелюсток три; у квітці ще є шість пелюсткоподібних нектарників, які мають по дві залозки при основі. Тичинок шість, маточка одна, зав’язь верхня.

Плід - видовжена, яскраво-червона ягода (5-12 мм завдовжки) з однією-трьома коричневими матовими насінинами (4-6 мм завдовжки). Росте у підліску, в хвойних і мішаних лісах, на узліссях, в чагарниках, на кам’янистих схилах. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте в травні - червні, плоди достигають у вересні. Барбарис поширений по всій Україні як природно, так і в культурах.

Оригінальні смакові властивості плодів барбарису зумовлені наявністю в них цукрів (до 7 %), органічних кислот (до 7 %), вітаміну С (близько 170 мг %). Плоди містять також пектинові, дубильні й фарбувальні речовини. У фруктово-ягідному виробництві з плодів готують лікери, наливки, соки, сиропи, екстракти, безалкогольні напої, які відзначаються своєрідним смаком. Молоді пагони й листки барбарису містять яблучну кислоту, вітаміни С (120 мг %), А (140 мг %), вживають у їжу їх у вигляді салатів і маринадів. Барбарис звичайний - добра медоносна рослина.

У науковій медицині використовують листки, кору й корені барбарису - Folia, Cortex, Radix Berberidis. Листки використовують в акушерсько-гінекологічній практиці як кровоспинний засіб. У коренях і корі барбарису міститься алкалоїд берберин. Їх застосовують у медицині як засіб, що знижує кров’яний тиск і серцебиття. Вони мають також глистогінні й кровоспинні властивості.

Молоді гілки, кору й корені барбарису використовують для фарбування вовни в лимонно-жовтий, а шкір - у червонувато-жовтий кольори. Сік із свіжих стиглих ягід у суміші з галунами дає рожеву фарбу, яку використовують для фарбування льону, шовку, паперу й вовни. У декоративному садівництві барбарис застосовують для створення живоплотів, бордюрів, окремих груп. Не рекомендується розводити в лісових смугах поблизу сільськогосподарських угідь, тому, що він є проміжною рослиною-живителем шкідливих для злаків іржастих грибів.

ПІДКЛАС КАРІОФІЛІДИ

Родина Гвоздичні – Caryophyllaceae

Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis) – багаторічна трав'яниста рослина. Листя просте еліптичне, розташоване супротивно. Квітки правильні, двостатеві, з 5-пелюстковим рожевим віночком, зібрані в дихазій. Плід – коробочка. Містить велику кількість сапоннінів ( у фармації використовують як відхаркувальний, сечогінний засіб).

Остудник голий (Herniaria glabra) – багаторічна травяниста ролсина до 20 см заввишки з численними лежачими стеблами. Листки цілісні, почергові. Квітки жовтувато-зелені, з простою 5-членною оцвітиною, зібрані в пазухах листків. Плід – горішок. Траву використовують як сечогінний засіб.

Сировина: 

Для виготовлення ліків використовують усю надземну частину рослини, яку зберігають під час цвітіння. Дерев’янисті стебла викидають. Сушать на вільному повітрі у затінку або в приміщенні, що добре провітрюється.
Для медичного використання не заготовляється.

Хімічний склад: 

Остудник голий містить сапоніни (3 %), до яких входять герніарова кислота із сильною гемолітичною дією (0,4 %), а також дубильні речовини, цукри, мінеральні солі, органічні кислоти, алкалоїд параніхін (сліди), ефірні олії (0,6 %), кумаринові речовини — герніарин (метиловий естерумбеліферон — 0,2 %).

Дія: антиспазматична, діуретична, депуративна

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Дія рослини залежить від наявності сапонінів, які мають антиспазматичні властивості (особливо впливають на організм кумаринові речовини). Крім того, остудник голий виявляє діуретичну та депуративну дію.

Завдяки вмісту в рослині сапонінових сполук та кумаринових речовин препарати її призначають як сечогінний засіб при серцевій недостатності, пов’язаній з декомпенсацією серцевої діяльності, циститі, пієліті, болісних позивах до сечовипускання, при нирковокам’яній хворобі, пієлонефриті. Досить ефективні препарати остудника голого при стійкій альбумінурії. Настій його вживають також при подагрі, артриті та жовтяниці. Остудник сприяє нормалізації порушеного мінерального обміну в організмі.
Для лікування нирковокам’яної хвороби рекомендують настій суміші трави остудника голого, кореня любистку (по 40 г) і лушпиння квасолі (60 г). Суміш настоюють на 1 л води. Настій п’ють по 2-3 склянки на день.
При запаленні сечовивідних шляхів роблять напар в 1 л окропу трави остудника (100 г), листків мучниці звичайної (50 г) і насіння петрушки городньої (30 г). Напар п’ють по 2—3 склянки на день (І. Мушинський, 1956).
Напар 30 г трави остудника в 1 л води застосовують при спазмах сечового міхура та запальних захворюваннях нирок. П’ють цей напар по півсклянки щоденно (A. Ozarowski, 1976).
Настій 30—50 г остудника голого на 1 л окропу п’ють як сечогінний та антиспазматичний засіб по півсклянки тричі на день (М. А. Носаль, 1958), а сік рослини — по 2 столові ложки тричі на день.
Про ефективність 10 % настою остудника голого повідомляв M. І Соломченко (1968), який призначав його хворим з серцевою недостатністю (набряками). Внаслідок лікування виділення сечі у хворих збільшувалося до 2 л.
В. П. Махлаюк (1967) рекомендує застосовувати траву остудника свіжою, бо внаслідок висихання вона втрачає лікувальні якості.
На нашу думку, істотної різниці в ефективності свіжої і сухої рослнни немає: діуретична дія настоїв тієї й іншої рослини однакова. Побічного впливу на організм препаратів остудника голого не виявлено.

Родина Гречкові – Polygonaceaе

Родина об'єднує близько 800 видів рослин (бувають трави, кущі і ліани), що виростають майже по всій земній кулі. Листки прості, цілісні або лопатеві. Листкорозміщення чергове. Прилистки зростаються в трубку (розтруб) Квітки дрібні, двостатеві, рідше одностатеві, зібрані в різні суцвіття. Оцвітина проста, складається з 5-6 квітколистів. Тичинок 3-9, маточка одна 2-4-плодолисткова. Плід – тригранний горішок. У мезофілі
відкладаються друзи оксалату кальцію.

Гречка їстівна (Fagopyrum sagittatum) – трав'янисті рослини з червонуватим м'ясистим стеблом і стрілоподібним листям. Квітки рожеві, в волотевидному суцвітті. Плід тригранний бурий горішок. Обчищені плоди гречки використовують як дієтичний продукт під назвою «гречана крупа», а з трави отримують рутин.

У медичній практиці широко використовують види роду Гірчак (Polygonum) Гірчак пташиний (Polygonum aviculare) – однорічна рослина, що стелиться, з невеликим еліптичним листям і дрібними квітками, зібраними в пазухах листків пучками. Траву використовують як сечогінний засіб

Спориш звичайний або Гірчак звичайний (Polygonum aviculare L.), Місцеві назви — гусячий шпориш, мурижок, пташина гречка тощо. З родини гречкових — Polygonaceae.

Однорічна трав'яниста рослина із стрижневим розгалуженим коренем. Стебла темно-зелені. лежачі з висхідними пагонами (10-б0 см завдовжки), членисті, гіллясті. Листки (5-20 мм завдовжки) чергові, сіруваті або сизо-зелені, овальні, видовжені або лінійні, тупуваті або коротко загострені, з чітко помітними жилками. При основі листка s дволопатева, перетинчаста, трубчаста піхва з дев'ятьма-десятьма жилками. Квітки дрібні, правильні, малопомітні, сидять по 2-5 у пазухах листків. Оцвітина проста, глибокоп'ятироздільна, зеленувата, по краю біла або рожева. Тичинок вісім, маточка одна з короткими стовпчиками та малопомітною приймочкою. Плід тригранний, звичайно чорний горішок.

Спориш звичайний — це бур'ян лісосік, лісових розсадників і лісокультурних площ, росте на просіках, лісових дорогах. Часто утворює суцільні зарості. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — жовтні. Поширений спориш по всій Україні, промислова заготівля можлива в усіх областях України. Запаси сировини значні.

Гірчак зміїний (Polygonum bistorta) – багаторічна рослина з ланцетовидними листками і товстим змієподібно зігнутим червоним кореневищем, яке в медичній практиці використовують як в'яжучий засіб.

Гірчак почечуйний (Polygonum реrsicaria) – однорічна рослина з темною плямою на верхній стороні листків; суцвіття – колосовидна густа китиця; оцвітина рожевого кольору.

Гірчак перцевий (Polygonum hydropiper) – однорічна рослина-бур'ян з тонкими колосовидними пониклими суцвіттями; листя має гострий смак перцю. Траву (надземну частину рослин) обох видів використовують в медицині як кровоспинний засіб.

ВОДЯНОГО ПЕРЦЮ ЕКСТРАКТ РІДКИЙ

Назва:	ВОДЯНОГО ПЕРЦЮ ЕКСТРАКТ РІДКИЙ |
Міжнародна непатентована назва:	Polygonum hydropiper
Виробник:	ВАТ "Фітофарм", м.Артемівськ, Донецька обл., Україна
Лікарська форма:	Екстракт рідкий
Форма випуску:	Екстракт рідкий для перорального застосування, спиртовий по 25 мл у флаконах або флаконах-крапельницях
Діючі речовини:	100 мл екстракту містять трави водяного перцю - 100.0 г
Допоміжні речовини:	Спирт етиловий 70 %
Фармакотерапевтична група:	Гемостатичні засоби
Показання:	Додатковий кровоспинний засіб при маткових кровотечах та геморої.

Щавель кінський (Rumex confertus) – багаторічна дводомна трав'яниста рослина з борозенчастим стеблом і цілісним видовженим листям. Квітки зібрані в тирсоїдні суцвіття. Його підземні органи використовують як кровоспинний, вяжучий засіб. Інший вид щавель кислий (Rumex асеtosa) – багаторічна рослина із стрілоподібним листям, яку культивують як овочеву культуру. Плоди і листя щавлю кислого використовують як вітамінний, протизапальний, кровоспинний засіб.

Ревінь тангутський (Rheum tanguticum) – багаторічна рослина з великми пальчасто-роздільними листками і могутнім кореневищем. Молоді черешки листя використовують в їжу. В медичній практиці з кореневищ отримують послаблюючі і жовчогінні засоби.

Підкласи Гамамелідіди і Ділленіїди мають спільне походження – від підкласу Магноліїди.

Рослини підкласу Гамамелідіди (Hamamelididae) – це переважно однодомні деревні рослини з дрібними вітрозапильними квітками, зібраними в різноманітні суцвіття, рідше поолдинокі. Основні родини підкласу, представники яких знайшли застосування в медицині: Букові та Березові.

Підклас Дилленіїди (Dilleniidae) – один з найбільших серед усіх підкласів відділу Покритонасінні (Квіткові) рослини – він об'єднує 95 родин. Основні родини підкласу, представники яких знайшли застосування в медицині: Капустяні, Вересові, Мальвові, Фіалкові, Вербові та ін.

ПІДКЛАС ГАМАМЕЛІДІДИ

Родина Букові – Fagaceae

Дуб звичайний або черешчатий (Quercus robur L.) - могутнє дерево з шатроподібною або широкопірамідальною кроною, міцними гілками і товстим стовбуром (1-1,5 м у діаметрі). Кора темно-сіра, товста з поздовжніми тріщинами. У молодих дубків кора сіра, гладенька. Молоді пагони голі, оливково-бурі, ребристі, з овальними бруньками. Листки короткочерешкові, видовжено-оберненояйцеподібні, донизу звужені, перистолопатеві (7-40 см завдовжки) . Лопаті тупі, округлі, вирізи між ними неглибокі. Молоді листки опушені, у старих листках опушення тільки на жилках. Листорозміщення чергове.

Квітки одностатеві. Рослина однодомна. Тичинкові квітки зібрані в пониклі сережки, кожна квітка має 68-роздільну зеленувату оцвітину і 6-10 тичинок. Маточкові квітки зібрані по 2-5 у пазухах верхніх листків на довгих квітконосах, дрібні (до 2 мм у діаметрі) з редукованою оцвітиною. Маточка одна з червонуватою трилопатевою приймочкою і нижньою зав'яззю. Плід - горіх (жолудь) голий, бурувато-коричневий.

Росте на більшій частині України, в Степу - рідше, головним чином по долинах річок. Він займає 26,3% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок у Ровенській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.

У науковій медицині використовують кору дуба - Cortex Quercus, в якій, крім дубильних речовин, містяться елагова й галова кислоти, слиз, цукор, крохмаль, білки, мінеральні речовини. Вона має в’яжучі і протизапальні властивості. Відвар кора використовують для полоскань при гінгівітах, стоматитах, ангінах та при запаленні слизової оболонки глотки й гортані, а також для лікування опіків і при отруєннях алкалоїдами і солями важких металів.

Родина Березові – Betulaceae

Береза бородавчата, або повисла (Betula pendula Roth.) (Betula verrucosa Ehrh.). – Дерево родини березових (Betulaсеае) (10-20 м заввишки) з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Крона ажурна з пониклими гілками. Молоді пагони червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавками. Листки (3,5-7 см завдовжки, 2,5-5 см завширшки), чергові, ромбічно-яйцеподібні або трикутио-ромбічні з ширококлиноподібиою основою.

Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові сережки розміщуються на кінцях гілок, пониклі (5-6 см завдовжки), квітки майже сидячі, прикриті буруватою лускою з одно-, дволистою оцвітиною. Тичинок дві. Маточкові сережки (2-3 см завдовжки) спрямовані вгору, несуть на осі приквіткові луски, у пазухах яких зиаходяться три квітки без оцвітини. Маточка одна з нижньою зав'яззю і двома червонуватими нитчастими приймочками. Плід - довгастий горішок з двома крилами.

Береза бородавчаста росте в соснових, мішаних і листяних лісах. зрідка утворює чисті лісостани, особливо в похідних деревостанах. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у квітні - травні. Поширена Береза бородавчаста на Поліссі, в Розточчі - Опіллі, в північній частині Лісостепу, в Степу по берегах великих річок, в Карпатах, Прикарпатті і Закарпатті.

Береза бородавчаста дає міцну деревину світлого кольору, яка добре полірується і є цінним будівельним матеріалом, використовується у меблевій промисловості, для виготовлення фанери, паркету, сільськогосподарського реманенту, токарних і столярних виробів. Особливо цінні напливи, або капи, з яких виробляють сувеніри і дорогі меблі. При сухій перегонці з деревини добувають. Має широке використовування в медичній практиці, тому називають "дерево в білому халаті".

Вільха сіра (Alnus incana L.) - дерево родини березових (Betulaceae), від вільхи чорної відрізняється опушенням, неклейкими бруньками і пагонами. Листки опушені, яйцеподібно-округлі, загострені. Росте на заболочених узліссях, на болотах, біля берегів річок, часто утворює густі чагарникові й дрібнолісні зарості. Світлолюбна рослина. Цвіте у березні-квітні.

Деревина вільхи сірої трохи світліша, щільніша, менш стійка проти гниття у воді; використовується на столярні й токарні вироби, дрова ціняться у вуглярстві для виробництва креслярського вугілля та вугілля, що йде на виготовлення пороху.

Вільха сіра рано навесні дає бджолам багато пилку і клею, яким укриті молоді листочки й пагони. Рекомендується підгодовувати бджіл пилком вільхи ще до її цвітіння. Для цього зрізують гілочки, кладуть у теплому приміщенні в сито, застелене папером. Як тільки пиляки розкриються, сито обережно струшують і пилок висипається на папір. Його змішують з медом і цукровим сиропом і дають бджолам. У медичній практиці застосовують жіночі супліддя як в'яжучий протизапальний антимікробний засіб – препарат "Альтан".

Родина Горіхові (Juglandaceae)

Горіх грецький, або волоський (Juglans regia L.) — Високе могутнє дерево родини горіхових (Juglandaceae) (до 30-35 м заввишки) з шароподібною, розлогою кроною. Товстий гіллястий стовбур вкритий ясно-сірою поздовжиьотріщинуватою корою. Молоді пагони блискучі оливково-сірі з круглими, опушеними бруньками.

Листки великі чергові (20-40 см завдовжки), непарно-перисті з 7-11 листочками, з яких верхній найбільший. Листочки цілокраї, яйцеподібні, при розпусканні рожеві, влітку темно-зелені, блискучі, зісподу матові, при розтиранні з приємним характерним запахом. Квітки одностатеві, рослини однодомні. Тичинкові квітки з 5-б-лопатевою простою оцвітиною і 8-40 тичинками, зібраними у пониклі, рожево-зелені сережки, що розвивають я на торішніх пагонах. Маточкові квітки поодинокі або зібрані по дві-три верхівкові, з простою 5 — 6-роздільною оцвітиною. Маточка одна, з нижньою зав'яззю, коротким стовпчиком з дволопатевою торочкуватою приймочкою. Плід — несправжня кістянка, дуже різноманітної форми: від округлої до яйцеподібної (до 5 см завдовжки, до 3 см завширшки) . Зовнішня оболонка плода зелена, м'ясиста, внутрішня — дерев'яниста, зморшкувата, ребриста.

Швидкоросла, світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Цвіте у квітні — травні, плода достигають у вересні. В Україні поширений у садово-паркових культурах, у лісових насадженнях як плодова супутня порода, в лісосмугах і придорожніх посадках. Заготівля можлива в місцях вирощування. Харчова, вітамінозна, жироолійна, деревинна, лікарська, ефіроолійна, дубильна, фарбувальна, декоративна, фітонцидна й косметична рослина.

Родини Кропивові (Urticaceae)

Кропива дводомна (Urtica dioica L.). Місцеві назви - жалива велика, жалюча кропива. Багаторічна трав'яниста рослина (50-120 см заввишки) з повзучим, дерев'янистим, гіллястим кореневищем. Стебло пряме, чотиригранне, вкрите, як і вся рослина, довгими і короткими жалкими волосками. Листки (8 - 17 см завдовжки) супротивні, довгочерешкові, з прилистками. Пластинки їх видовжено-яйцеподібні, до верхівки поступово звужені, при основі серцеподібні, крупнопилчасті.

Квітки в довгих розгалужених пазушних колосистих суцвіттях, зелені, одностатеві, правильні. Рослина дводомна. Чоловічі суцвіття - прямостоячі, жіночі - після цвітіння пониклі. Плід – широкоовальна або яйцеподібна сім'янка.

Росте у вільшняках, на забур'янених лісових площах, листяних і мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні - серпні. Поширена по всій Україні. Промислова заготівля можлива в усіх областях, особливо в Лісостепу і на півдні Полісся. Запаси сировини значні, часто утворює суцільні зарості.

Лікарська, вітамінна, харчова, кормова, фарбувальна, косметична рослина. У науковій медицині застосовують листки кропиви - Folium Urticae, які рекомендують при маткових, легеневих, геморойних, кишкових кровотечах. У вигляді сухого екстракту кропива входить до складу препарату «алохол», що використовується при лікуванні гострих і хронічних запалень печінки, жовчних шляхів, при хронічних запорах, при жовчнокам'яній хворобі. Відвар рослина знижує вміст цукру в крові.

КОНОПЛІ ПОСІВНІ (Cannabis sativa) – однорiчна трав'яниста (частiше) дводомна рослина родини коноплевих. Стебло прямостояче, просте, бiля основи округле, до верхiвки ребристе, висотою до 200 см заввишки. Листки шорсткi, супротивнi, довгочерешковi, пальчастороздiльнi. Квiтки одностатевi, тичинковi з простою оцвітиною з 5 бiлих або жовтуватих часток у китицях, зiбраних у волотисте суцвiття. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - горiшок.
Культивують як олiйну i текстильну рослину.

Для лiкарських потреб заготовляють плоди i верхiвки стебел (з квiтками i листочками). Плоди коноплi мiстять алкалоїди, глiкозиди, бiлки, вiтамiни, жирну та ефiрну олiї, фiтин, холiн. У травi є алкалоїди, глiкозиди, смоли, вiтамiни, ефiрна олiя, мiнеральнi речовини.

Галеновi препарати коноплi мають болетамувальнi, седативнi, снодійнi, сечогiннi, обволікувальнi, загальнозміцнюючі, протизапальнi властивостi.
Застосовують при безсонні, набряках, гастритi, ентероколiтi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, запаленнях сечостатевих шляхiв, гiпогалактiї. Пiдсмажене конопляне насiння споживають при статевiй слабкостi у чоловiкiв, простатитi. Мiсцево - при чиряках, маститi, ревматизмi.

Підклас ДИЛЕНІЇДИ

Родина Чайні – Theaceae

Чай китайський (Théa chinénsis) - у медичній практиці використовують молоді пагони з першими трьома листками для отримання протизапальних, тонізуючих, в'яжучих лікарських засобів.

Вічнозелений, галузистий, до 150 см заввишки кущ, родини чайних. Листки чергові, видовжено-овальні, цілісні, до 8 см завдовжки, 4 см завширшки, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені. Квітки правильні, двостатеві, поодинокі або по 2 - 5 в пазухах листків; пелюстки білі, рідше рожеві. Цвіте у червні - липні. Плід - коробочка.
Батьківщина чаю - гірські ліси Південного Китаю та Індокитайського півострова. Вирощують чай в Грузії, Азербайджані, Краснодарський край. На території Закарпаття чайна плантація розташована в районі червоної гори м. Мукачево.
Відомо багато легенд про чай. Одна з них оповідає, як якийсь святий, що жив багато віків тому, посилено молився й постився. Якось, не витримавши боротьби з утомою він заснув і проспав цілу добу. Прокинувшись, він так розгнівався на свої повіки, що вирвав їх та кинув на землю. І ... кожна повіка дивним чином перетворилася на кущ.
У Європі дізналися про чай тільки в середині ХVІІ ст. Вперше його завезли сюди 1602 р. на кораблях голандської компанії. Але тоді, як це часто трапляється, він не набув популярності. До Франції чай потрапив тільки через 34 роки.
Вирощують чай заради верхівкових частин пагонів (флешів). Якщо листя і флеші сушити відразу після збирання, то одержують зелений чай. Щоб одержати чорний чай, сировину спочатку піддають ферментації.

Родина стеркулієві Sterculiaceae

Какао – Cacao, Theobroma cacao (LINN.)

Родина Клузієві – Clusiaceae

Звіробій звичайний (Hypericum реrforatum) Місцеві назва — стокровиця, калмицький чай, заяча крівця тощо. Багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних (30-бО см заввишки) з прямим, голим, вгорі гіллястим стеблом. Міжвузля округлі або з двома гранями, щільні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щитоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечка з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна з верхньою зав'яззю і трьома-п'ятьма стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка. Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-серпні.

В медицині використовують траву рослини яквяжучий, бактерицидний, протизапальний засіб.

Родина Фіалкові – Violaceae

Фіалка триколірна (Víola trícolor) – однорічна трав'яниста рослина до 10-20 см заввишки. Листки прості, яйцевидно-ланцетової форми, з великими перистораздільними прилистками. Квітки зигоморфні, з потрійним забарвленням віночка: дві пелюстки сині, а три – білі з жовтою основою. Плід – коробочка. Використовують траву фіалки триколірної та ф. польової як протизапальний, відхаркувальний, потогінний засіб.

Родина Вересові - Ericaceae

У світовій флорі родина налічує більше тисячі видів деревних рослин, які найчастіше мають прості шкірясті листки

Багно звичайне (Ledum palustre) – низький вічнозелений чагарник, що має неприємний запах. Росте у вологих соснових і мішаних лісах на Поліссі, північних схилах карпат. Листя шкірясте, лінійної форми. Пагони використовують як відхаркувальне засіб.

Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus) – листопадний напівчагарник з тонким еліптичним листям і чорними плодами-ягодами – їх використовують як вяжучий, вітамінний засіб, входить до складу "Арфазетину" гіпоглікемічної дії.Мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi) – вічнозелений напівчагарник з лежачими стеблами. Листя шкірясте, оберненояйцевидне, зверху видно жилки. Плід – яскраво-червона кістянка (отруйна!). Листя використовують як сечогінний протизапальний засіб.

Брусниця звичайна (Vaccinium vitis-ideae) – вічнозелений чагарник з яскраво-червоними плодами-ягодами (їстівними). Листя еліптичне, шкірясте, має заломлені вниз краї і точкові залози з нижньої сторони. Листя використовують як сечогінний протизапальний засіб, при каменях в нирках.

Родина Мальвові – Malvaceae

Алтея лікарська (Althaéa officinális) - багаторічна трав'яниста рослина з потовщеними підземними органами. Стебла прямостоячі, до 2 м у висоту. Листки яйцевидні, 3-5-лопатеве, опушені волосками. Квітки двостатеві, з рожевою оцвітиною, розташовані пучками в пазухах листків. Плід – схизокарпій (калачик). В медицині використовують корені і траву рослини як відхаркувальний, протизапальний засіб.

Родина Капустяні – Brassicaceae

ГІРЧИЦЯ САРЕПТСЬКА - Brassica juncea Однорічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, голе до 60 см заввишки. Листки на черешках, зісподу по жилках з розсіяними жорсткими волосками. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, жовті, зібрані в китицеподібне суцвіття. Цвіте у травні - червні.

Плід - стручок з довгим носиком.
Розводиться і трапляється здичавілою на забур'янених місцях.
Для виготовлення галенових препаратів використовують насіння, яке збирають коли дозрівають нижні й серединні стручки.
Насіння гірчиці містить жирну олію, білки, слиз, глікозид синігрин, який під впливом ферменту мирозину в присутності води розкладається на сульфат калію, глюкозу й гірчичну ефірну олію, яка подразнює шкіру.
Галенові препарати гірчиці збуджують апетит, посилюють виделення шлункового соку, проявляють антисептичні й протизапальні властивості. Місцево застосовують гірчичники (гірчичний порошок) для посилення кровоплину при простудних захворюваннях, ревматизмі, радикуліті.

Внутрішньо - настоянку гірчичного борошна на горілці (1:10, ностояти 10 днів). Пити по 30 крапель тричі на день перед їдою.
Зовнішньо - гірчичний спирт для розтирань; гірчичники на тіло при простудних захворюваннях, ревматизмі, радикуліті. Ванни для ніг при простуді (50 г гірчичного борошна на 500 мл теплої води) тривалістю 20 хв.

Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris L.) Medic. Місцеві назва - дика гречка, горобинець, горобине око тощо. З родини хрестоцвітих - Cruciferae (Brassicaceae). Багаторічна трав'яниста рослина (10-15 см заввишки). Стебло пряме, просте або розгалужене. Прикореневі листки зібрані в розетці, перистороздільні, з трикутними, гострими, зубчастими частками, черешкові. Стеблові листки дрібніші, цілісні, ланцетні, сидячі, при основі стрілоподібні, стеблообгортні. Квітки дрібні, правильні, зібрані у верхівкову китицю. Чашолистків і пелюсток по чотири, чашолистки яйцеподібні, пелюстки (2-3 мм завдовжки) білі, майже вдвоє більша від чашолистків. Тичинок шість, з них дві коротші за інші. Плід - стиснутий з боків трикутно-оберненосерцеподібний стручечок (5-8 мм завширшки).

Росте як бур'ян на лісокультурних площах, лісових розсадниках, поблизу доріг, жител. Тіньовитривала рослина. Цвіте у квітні - червні. Трапляються грицики по всій Україні. Заготовляють їх в усіх областях України.

Лікарська, вітамінна, харчова, медоносна, кормова рослина. У науковій медицині використовують надземну частину - Herba bursae pastoris, яку рекомендують проти різноманітних внутрішніх кровотеч (легеневих, ниркових, носових, шлунково-кишкових і особливо маткових), а також при надмірних менструаціях.

Жовтушник сірий – Erysimum canescens L. Одно-дворічна травяниста рослина до 90 см заввишки, сірувато-опушена від притиснутих, 2-4-роздільних волосків. Стебло розгалужене. Листки прикореневої розетки двогасто-ланцетні, з виїмчастим краєм. Стеблові листки лінійно-ланцетні. Пелюстки лимонно-жовті. Плоди-стручки до 70 мм завдовжки. Використовують траву і сік рослини, які містять флавоноїди та високоактивні серцеві глікозиди. Рослина отрунйа, тому препарати вживаються з обережністю, під контролем лікаря.

Капуста городня – Brassica oleracea L. Дворiчна овочева рослина родини хрестоцвітих. Протягом першого року утворю низьке стебло iз значної кiлькості листкiв щiльну гладеньку головку. На другий рiк розвивається квiтуче стебло, до 150 см заввишки. Листки великi, черешковi, м'ясистi, сизо-зеленi або фiолетовi. Квiтки двостатевi, правильнi, чотиричленнi, зiбранi в китицi. Пелюстки блiдо-жовтi або бiлi. Цвiте у травнi - червнi. Комплекс сполук, якi мiстяться у капустi, наділяє її багатьма фармакотерапевтичними властивостями. Свiжий сік капусти діє також бактерицидно - пригнiчує рiст i розвиток золотистого стафiлокока, туберкульозної палички.

Це протикашльовий і вiдхаркувальний засіб, сприяє звільненню від пуринових основ i жовчi, посилює виведенню рiдини з органiзму, активізує метаболiзм холестерину, покращує моторну функцiю кишечника Застосовують при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, атеросклерозi, хворобах печiнки i селезiнки, холангiтах, запорах, запальних процесах дихальних шляхiв. Мiсцево - при гнiйних ранах, виразках.
Внутрiшньо - свiжий сік капусти по 50 мл тричі на день до їди.

Родина Молочайні – Euphorbiaceae

Рицина звичайна (Ricínus commúnis) – культивована однорічна рослина, яка на батьківщині (в Африці) є деревом. Листки пальчастороздільні, почергові. Квітки правильні одностатеві, з подвійною оцвітиною. Плід – регма. У медицині використовують рицинову олію з насіння як послаблюючий, обволікаючий засіб при запальних процесах ШКТ.

Список рекомендованої літератури

а) Основна:

1. Ткаченко Н.М., Сербін А.Г. Ботаніка: Підручник. – Х.: Основа, 1997. – 432 с.

2. Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф. Ботаніка. Вищі рослини. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 3–14.

3. Григора І.М., Алейніков І.М., Лушпа В.І. та ін. Курс загальної ботаніки. – Київ: Фітосоціоцентр, 2003. – 500 с.

4. Яковлев Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника: Учеб. для фармац. институтов и фармац. фак. мед. вузов / Под ред. И.В. Грушвицкого. – М.: Высш. шк., 1990. – 367 с.

5. Васильев А.Е., Воронин Н.С., Еленевский А.Г., Серебрякова Т.И. Ботаника. Анатомия и морфология растений. – М.: Просвещение, 1978. – 478 с.

6. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка: Анатомія і морфологія рослин: Навч. посібник / За ред. М.І. Стеблянка. – К.: Вища школа, 1995. – 384 с.

б) Додаткова:

7. Сербин А.Г., Серая Л.М., Ткаченко Н.М., Слободянюк Т.А. Медицинская ботаника: Учебное пособие для иностранных студентов. – Харьков: Изд-во НФАУ, 2000. – 283 с.

8. Хржановский В. Г. Курс общей ботаники. – М.: Высшая школа, 1976. –

9. Географія рослин з основами ботаніки: Навч. посібник / Гришко-Богменко Б.К., Морозюк С.С., Мороз І.В., Оляніцька Л.Г. – К.: Вища школа, 1991. – 255 с.

10. Жизнь растений / Гл. ред. акад. АН СССР А.Л. Тахтаджян. – М.: Просвещение, 1970-1982. – Т.1–6.

11. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1992. – 544 с.

12. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.

13. Чопик В.И., Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. Дикорастущие полезные растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 398 с.

14. Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаника: В 2-х т. – М.: Мир, 1990.

15. Randy Moore, W.D. Clark, Kingsley R.Stern, Darell Vodopich. Botany.– Toronto: WCB, 1995. – 824 р.