АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЯКА МІСТИТЬ КУМАРИНИ, ХРОМОНИ ТА ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ

Кумарини – природні сполуки, в основі яких лежить бензо-a-пірон (лактон цис-орто-оксикоричної кислоти).

Хромони, на відміну від кумаринів, являються похідними бензо-g-пірону. У природі вони частіше зустрічаються у вигляді похідних окси-, метокси-кумаринів та хромонів, а також фурокумаринів і фурохромонів у вільному стані, рідше у вигляді глікозидів. Кумарини поширені в рослинах родин селерових, бобових, рутових. Фармакологічні властивості їх дуже різноманітні. Вони проявляють антикоагулянтну, фотодинамічну, спазмолітичну та судинорозширювальну дію. Їх фітопрепарати застосовують для лікування тромбофлебітів та тромбозів, у терапії вітиліго, як серцево-судинні засоби та ін.

Природні хропони мають різні біологічні властивості. Вони діють як спазмолітики на гладенькі м’язи мускулатури внутрішніх органів, проявляють коронаророзширюючу і антибактеріальну активність. Медичне застосування мають лише фуранохромони (келін, віснагін) віснаги морквоподібної при спазмах сечовидільних шляхів, бронхоспазмах і хронічній стенокардії.

Дубильні речовини – група рослинних поліфенолів. Найбільш поширені ці речовини в представників дводольних рослин.

Біологічна дія та застосування дубильних речовин

Існують три види біологічної дії рослинних поліфенолів на організм ссавців. По-перше, безпосередня дія на клітинні мембрани, клітини гладких м’язів, на ферментні білки та нуклеїнові кислоти. По-друге, дія на обмін біологічно активних речовин – адреналіну, аскорбінової кислоти, ацетилхоліну. По-третє, вплив на ведучі системи нейрогуморальної і нейроендокринної регуляції.

Постійно надходячи до організму людини з рослинною їжею, поліфеноли впливають на всі відділи травного тракту, а після всмоктування в кров – на серцево-судинну систему, нирки, інші органи та системи. Основними джерелами поліфенолів у нашій їжі є плоди та ягоди. У великій кількості вони містяться в чаї, каві, какао, а також у настоях та відварах з рослинної сировини.

Найактивнішими щодо впливу на проникність судин є катехіни та флаван-3,4-діоли (лейкоантоціанідини).

Дубильні речовини, які надходять до організму, впливають на слизову оболонку травного тракту, моторику, секреторну та засвоювальну функції. Вони мають в’яжучий смак та сприяють утворенню тонкого шару ущільненого білка (утворюється щільна плівка альбумінатів). Це знижує подразнення слизової оболонки та усуває поверхневі ерозії і виразки, зменшується запальний процес та біль. Рослинні поліфеноли суттєво знижують токсичну дію хімічних агентів.

Вони ущільнюють клітинні мембрани і таким чином зашкоджують надходженню токсичних речовин до життєво важливих органів, сприяють збереженню ендогенної аскорбінової кислоти і глікогену..

Протизапальна дія поліфенолів сприяє загоєнню дрібних ран.

Під впливом їх особливо ефективно зменшується і навіть усувається ексудативний компонент загальної реакції, що легко пояснити з урахуванням дії фенолів, які ущільнюють мембрани.

Поліфенольні сполуки мобілізують у живому організмі власні механізми гомеостазу, стимулюють функцію кори наднирників, глюкокортикоїдні гормони, завдяки чому виявляють протизапальну активність і пов’язану з нею протимікробну, протигрибкову та протистоцидну активність. У тканинах рослин і тварин вони виконують захисну функцію, найважливішим елементом якої є антиоксидантний ефект. У ході окислювальних реакцій в організмі утворюються вільні радикали, що при взаємодії з тканинними ліпідами дають токсичні ліпідні перекиси, оксиди, які уповільнюють розмноження клітин. Рівень тканинних антиоксидантів відіграє суттєву роль у процесі росту злоякісних клітин.

Дубильні речовини знайшли широке використання в медичній практиці. Вони виявляють в’яжучу, протизапальну, антимікробну дію. Препарати, що вміщують дубильні речовини, застосовують внутрішньо при гострих і хронічних колітах, ентеритах, гастритах, іноді як кровоспинний засіб при маткових та гемороїдальних кровотечах. Широко використовують дуб. р-ни при запальних процесах ротової порожнини, гортані, носа у вигляді полоскань, а також при опіках, пролежнях, виразках у вигляді зрошень та змащувань. Хоча властивість зміцнювати капіляри мають всі поліфеноли, протигеморагічний ефект рослинних речовин, можливо, зумовлений не тільки їхнім впливом на судини, а й пов’язаний з посиленням згортання крові.

Катехіни призначають як P-вітамінні засоби. Встановлена радіопротекторна дія більшості дуб. р-н, а також здатність їх до видалення з організму радіоактивних ізотопів цезію та стронцію.

Багатьма вченими встановлена протипухлинна дія дуб. речовин. Особливо характерна ця властивість для попередників дуб. р-н – катехінів і лейкоантоціанідинів. У великих дозах таніни проявляють протипухлинну дію, в середніх – радіосенсибілізуючу, в малих – протипроменеву. Так, препарат галаскорбін значно тормозить ріст пухлини.

Дуб. р-ни використовують як антидоти при отруєнні алкалоїдами і солями важких металів.

Сировину, яка вміщує дуб. р-ни, заготовляють в період найбільшого вмісту в ній цих речовин. Сировину необхідно швидко сушити, тому що під впливом ферментів таніди руйнуються.

Сушать при т-рі 50-60С. Зберігають у сухому приміщенні, бажано цілою, тому що подрібнена сировина швидко окислюється киснем повітря

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА, ЯКІ МІСТЯТЬ КУМАРИНИ

ТРАВА БУРКУНУ - HERBA MELILOTI

БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ – MELLILOTUS OFFICINALIS (L.) Pall.

РОДИНИ БОБОВІ – FABACEAE

Зовнішні ознаки. Цілі квітучі верхівки і бічні гілочки рослин із стеблом та листочками. Стебло діаметром до 3 мм і довжиною до 30 см. Листочки трійчасті, дрібнозубчасті. Нижні листки оберненояйцеподібні, верхні - довгасті або ланцетоподібні, край з обох боків з 10-13 нерівними зубчиками. Квітки метеликові, дрібні, жовті у багатоквіткових пазушних китицях. Чашечка дзвоникоподібна, п'ятизубчаста, залишається при плоді, гола. Іноді зустрічаються в незначній кількості дрібні незрілі плоди – боби, голі або покриті рідкими волосками. Колір стебел, чашечки і плодів зелений, віночка - жовтий. Запах ароматний, кумариновий. Смак гіркуватий.

Лікарські засоби. Трава буркуну лікарського, настій, збори. Входить до складу кардіофіту.

Застосування. Трава буркуну входить до складу пом'якшувальних зборів для припарок, за допомогою яких швидшає розсмоктуються нариви. Екстракт буркуну входив до складу буркунового пластиру, що застосовувався з цією ж метою.

У народній медицині використовують відхаркувальну, пом'якшувальну, вітрогонну, болезаспокійливу, заспокійливу властивості буркуну. Найчастіше буркун застосовують при запальних захворюваннях органів дихання, а також при підвищеній збудливості і безсонні. Настій трави використовують також як антикоагулюючий засіб.

НАСІННЯ КАШТАНА – Semina Hippocastani

ЛИСТЯ КАШТАНА – Folia Hippocastani

ГІРКOКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ – Aesculus hippocastanum L.

ГІРКOКАШТАНОВІ – Hippocastanaceae

ЛИСТЯ СМОКОВНИЦІ (ІНЖИРУ) – Folia Ficusi caricae

ПЛОДИ СМОКОВНИЦІ – Fructus Ficusi caricae

СМОКІВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА (ІНЖИР, ФІГОВЕ ДЕРЕВО) – Ficus carica L.

РОДИНА ШОВКОВИЦЕВІ – Moraceae

Зовнішні ознаки. Листки великі (довжина 13-25 см, ширина – 13-30 см), три- п’ятилопатеві, жорсткі. Зверху зелені, зісподу сірувато-зелені внаслідок великої кількості волосків. Запах слабкий, ароматний.

ПЛОДИ АМІ ВЕЛИКОЇ - FRUCTUS AMMI MAJORIS

АМІ ВЕЛИКА - Ammi majus L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ - Apiaceae

Інші назви: кандійский кмин

Зовнішні ознаки. Сировина являє собою зрілі плоди, вислоплідники, що легко розпадаються на два мерикарпії. Плоди від сіро-зеленого до червонувато-коричневого кольору. Сировина служить джерелом промислового отримання аміфурину.

Лікарські засоби. Сума фурокумаринів - "Аміфурин".

Застосування. Ще в давньому Єгипті хворі "білими плямами" приймали всередину подріднене насіння амі і потім піддавали шкіру сонячному опромінюванню. Про лікувальні властивості амі великої було відомо в XIII столітті. Арабські лікарі застосовували її для лікування лейкодермії, поєднуючи з сонячним опромінюванням.

Побічні явища, що спостерігалися при цьому, обмежували застосування галенових препаратів.

Метод фотохімії відродився у середині ХХ століття, коли був отриманий ряд малотоксичних фотосенсибілізуючих препаратів і стала доступною методика дозованого ультрафіолетового опромінення.

У 60-х роках у ВІЛР з амі великої був отриманий „Аміфурин». „Аміфурин” (Ammifurinum) містить суміш трьох фурокумаринів - бергаптену, ізопімпінеліну і ксантотоксину. Жовтий кристалічний порошок, гіркий на смак. Випускається в таблетках по 0,02 г і у вигляді 0,3 % розчину у флаконах по 50 мл. Застосовують по 1-2 таблетки 3 разу на день з одночасним втиранням в уражені ділянки 0,3 % розчину і подальшим ультрафіолетовим опромінюванням. Таблетки приймають після їжі і запивають молоком, щоб уникнути подразнення шлунка.

„Аміфурин” застосовують при вітиліго, гніздовому і тотальному облисінні, псоріазі, нейродерміті, червоному плоскому лишаї.

Під впливом аміфурину в хворих псоріазом припиняється сверблячка, поступово зменшується кількість висипань і ступінь інфільтрації шкіри в місцях бляшок.

У хворих вітиліго в процесі лікування методом фотохімії з'являються вкраплення пігменту, зникають білі плями. В період лікування аміфурином рекомендують носити сонцезахисні окуляри і уникати прямого сонячного проміння.

Аміфурин і ультрафіолетова терапія протипоказані при туберкульозі шкіри, захворюваннях крові, печінки, нирок, центральної нервової системи, при гіпертонії, цукровому діабеті, тиреотоксикозі, доброякісних і злоякісних пухлинах, при вагітності і в період лактації.

ПЛОДИ ПАСТЕРНАКУ ПОСІВНОГО – FRUCTUS PASTINACAE SATIVAE

ПАСТЕРНАК ПОСІВНИЙ – PASTINACA SATIVA L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ - APIACEAE

Зовнішні ознаки. Плід – висло плідник округло-овальний, сочевицеподібно сплюснутий, розпадається на дві половинки (мерикарпії). Перикарпії округло-еліптичні, з невеликою округлою виїмкою біля основи, довжина 4-7 мм, ширина 3-6 мм; 5 ребер: 2 бічних крилоподібно розрослі, утворюють ледь потовщений по краю ободок, що є облямівкою перикарпію, 3 тонкі розміщені на спинному боці. Поверхня плода матова, колір світло-буруватий. Запах слабкий. Ароматний. Смак пряний, злегка пекучий.

Лікарські засоби. Препарати ;Бероксан” – фотосенсибілізуючої дії; „Пастенацин” – протиспазматичної (коронаролітик) дії.

Застосування.

Псоралея костянковая

FRUCTUM PSORALEAE - ПЛОДИ ПСОРАЛЄЇ

ПСОРАЛЕЯ КІСТЯКОВА - Psoralea drupacea Bunge

РОДИНА БОБОВІ - Fabaceae

Інші назви: акурай

Зовнішні ознаки. Плід – однонасінний, обернено-яйцеподібний, білувато-сірий через густе білоповстисте опушення біб.

Лікарські засоби. З бобів псоралеЇ одержують препарат "Псорален".

Застосування. Псорален (Psoralenum) випускається в порошках і таблетках по 0,01 г і у вигляді 0,1 % розчину на 70 % спирті для зовнішнього застосування. Застосовують при вітиліго, гніздовому і тотальному облисінні. Лікування проводять методом фотохіміотерапії: перорально або зовнішньо застосовують „Псорален” і одночасно призначають сеанси дозованого ультрафіолетового опромінювання.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА, ЯКІ МІСТЯТЬ ХРОМОНИ

ПЛОДИ АМІ ЗУБНОЇ –

FRUCTUS AMMI VISNAGAE

АМІ ЗУБНА - Ammi visnaga L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ - Apiaceae

Інші назви: келла

Зовнішні ознаки. Сировиною служать плоди з культивованих рослин. Суміш достиглих і недостиглих плодів. Плід – вислоплідник яйцеподібної форми, голий, гладенький, трудно розпадається на два напівплодики (мерикарпії), опуклі з зовнішнього боку, а з черевного – плоскі, із загостреною верхівкою і 5 ниткоподібними ребрами. Довжина мерикарпію близько 2 мм, товщина – до 1 мм. Колір дозрілих плодів світло-коричневий або коричневий, ребра світліші; недозрілі плоди – зеленуваті. Сировина має слабкий, характерний запах, гіркувато-пряна на смак.

Фармакологічні властивості. Настоянка, екстракт і сума діючих речовин рослини мають спазмолітичні властивості. Впливають, перш за все, на гладкі м’язи сечоводів, кишечника, бронхів, коронарних судин.

Основна діюча речовина амі зубної - келін (віснамін). Келін проявляє спазмолітичну дію: він знижує тонус стінок судин, кишечника, сечового і жовчного міхура, розширює бронхи і коронарні судини серця. Надає слабку седативну дію. Швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту.

Лікарські засоби. Настоянка, екстракт, "Келін", "Авісан"; входить до складу препаратів "Вікалін", "Келлатрин" і "Келліверин". Авісан входить до складу препарату „Фітоліт”; келін – до складу препарату „Марелін”.

Застосування. Келін призначають при хронічній ішемічній хворобі серця для попередження нападів стенокардії. При спастичних станах шлунково-кишкового тракту келін надає спазмолітичну, міотропну дію, що подібна до дії папаверину. При бронхіальній астмі пом'якшує задуху, але вже розвинуті астматичні напади не знімає.

Келін (Khellinum) призначають всередину по 0,02-0,04 г на прийом 3 рази на день після їди. Курс лікування 15-30 днів. Випускається в таблетках по 0,02 г. Препарат малотоксичний. В окремих випадках можливе запаморочення, сонливість, безсоння, порушення функції шлунково-кишкового тракту, висипання на шкірі.

Авісан (Avisanum) містить суму речовин, отриманих з плодів амі зубної. Надає спазмолітичну дію переважно на мускулатуру сечовивідних шляхів. Випускається в таблетках по 0,05 р. Приймають всередину при сечокам’яній хворобі по 1-2 таблетки 3-4 рази на день протягом 1-3 тижнів. Іноді викликає диспепсичні явища.

Амі зубна входить до складу препарату „Вікалін”, що має антиспастичну, послабляючу, і протизапальну дію. Призначають при хворобі шлунка, виразці дванадцятипалої кишки, при гіперацидних гастритах.

Келін входить до складу препаратів „Келатрин” і „Келіверин”, які вживають як судинорозширювальні і спазмолітичні засоби.

ПЛОДИ КРОПУ ЗАПАШНОГО –

FRUCTUS ANETHI GRAVEOLENS

КРІП ЗАПАШНИЙ –

ANETHUM GRAVEOLENS L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ – APIACEAE

Зовнішні ознаки. Плоди – плескатий

вислоплідник коричневого кольору, який

розпадається на два напівплодики

(мерикарпії), довжиною 3-5, товщиною

2-3 мм, овальні, з 5 ребрами із зовнішнього

боку, крайні – витягнуті в широкі крила.

Колір зеленкувато-сірий. Запах характерний ароматний. Смак пряний.

Лікарські засоби. Настій, препарат „Анетин”, плоди входять до складу зборів.

Застосування. Препарат „Анетин” проявляє спазмолітичну активність; використовується для лікування та профілактики хронічної коронарної недостатності й астми. У вигляді настою і в складі зборів застосовується як сечогінний засіб та при шлунково-кишкових захворюваннях.

ПЛОДИ МОРКВИ ДИКОЇ – FRUCTUS DAUCI CAROTAE

МОРКВА ДИКА – DAUCUS CAROTA L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ – APIACEAE

Зовнішні ознаки. Плоди – яйцеподібної форми висло плідники, розпадаються на окремі напівплодики (мерикарпії) завдовжки близько 3 та завширшки близько 1,5 мм. На опуклому боці мерикарпію добре видно 4 головних ребра, на яких в один ряд розміщені довгі колючки. На ввігнутому боці виступають 2 ребра, на яких розташовані два ряди волосків. Колір плодів світло-коричневий, колючки та волоски з сіруватим відтінком.

Лікарські засоби. Спиртовий екстракт входить до складу комплексного препарату „Уролесан”.

Застосування. Препарат „Уролесан” проявляє спазмолітичну, протизапальну, жовчогінну, діуретичну, літолітичну дію.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА, ЯКІ МІСТЯТЬ ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ

Дуб черешчатый (обыкновенный)

CORTEX QUERCUS - КОРА ДУБА

КОРА ДУБА - CORTEX QUERCUS

ДУБ ЧЕРЕШЧАТИЙ (ЗВИЧАЙНИЙ) - QUERCUS ROBUR L. (Q. PEDUNCULATA Ehrh.)

ДУБ СКЕЛЬНИЙ - Q. PETRAEA Uebl. (syn. Q. sessiliflora Salisb.)

РОДИНИ БУКОВІ - FAGACEAE

Зовнішні ознаки. Жолобоподібні або трубчасті куски кори довжиною до 30 см, товщина – до 3 мм. Зовнішня поверхня кори блискуча або матова, гладка або зморшкувата, з поперечно витягнутими сочевичками, колір сірувато-бурий або сріблястий. Злам зовнішньої кори зернистий, рівний, внутрішній - сильно волоконний, "скалкуватий". Смак сильно в’яжучий, своєрідний. Суха кора без запаху. Запах появляється при розмочуванні кори у воді.

Якісна реакція: при змочуванні внутрішньої поверхні кори дуба краплею розчину залізо-амонійних галунів з’являється чорно-синє забарвлення.

Можливі домішки. Кора ясена - Fraxinus excelsior L. - матова, сіра, легко відрізняється ЗА морфолого-анатомічними ознаками. Під мікроскопом видно переривистий механічний пояс з незначним числом кам'янистих клітин. Волокна без кристалоносної обкладки.

Мікропрепарат поперечного зрізу кори дуба

Діагностичні ознаки: бурий корковий шар з численних клітин, механічний пояс, що складається з груп луб’яних волокон, які чергуються з кам’янистими клітинами (у надто старої кори цей пояс відсутній), кам’янисті клітини поодинокі та групами; паренхімні клітини поодинокі, які містять флобафени у вигляді аморфних утворень бурого кольору; луб’яні волокна, які мають навколо себе кристалоносну обкладинку, друзи оксалату кальцію. У корі ясеня луб’яні волокна не мають кристалоносної обкладинки.

Мікропрепарат порошку кори дуба

Діагностичні ознаки: луб’яні волокна з кристалоносною обкладинкою; кам’янисті клітини; друзи оксалату кальцію; паренхімні клітини, що містять флобафени.

Фармакологічні властивості. Відвари кори дуба мають в’яжучі властивості, що забезпечує протизапальну дію при зовнішньому і внутрішньому застосуванні.

Всі частини рослини проявляють дезинфікуючу дію. Галовна кислота та її похідні мають широку фармакологічну активність, аналогічну до дії біофлавоноїдів: ущільнюють судинно-тканинні мембрани, підвищують їх міцність і знижують проникність, мають протипроменеву і антигеморагічну властивість.

Протимікробна і протипротозойна дія пов'язана як з похідними галової кислоти, так і з наявністю катехінів.

Лікарські засоби. Кора, відвар, порошок, збори протигемороїдальні. "Вітадент".

Застосування. Відвар кора дуба (1:10) застосовують при гострих і хронічних запальних захворюваннях порожнини рота у вигляді полоскань, аплікацій на десна, при стоматитах, гінгівітах і т.д.

Як протиотрута при отруєннях солями важких металів, алкалоїдами, грибами, блекотою, дурманом, при харчових токсикоінфекціях та інших отруєннях застосовують 20 % відвар кори дуба для повторних промивань шлунка.

При опіках і відмороженнях також використовують 20 % відвар кори дуба у вигляді аплікацій та серветок, змочених холодним відваром. Їх прикладають на уражені місця в першу добу. При захворюваннях шкіри, дитячому діатезі відвар кори дуба застосовується у вигляді загальних або місцевих ванн, обмивань, аплікацій; при пітливості стоп рекомендують місцеві ванни з 10 % відваром кори дуба або відваром кори дуба і відваром шавлії (1:1). При гінекологічних захворюваннях (кольпіти, вульвовагініти, опущення стін піхви, випадання піхви і матки, ерозії шийки матки і стін піхви) призначають спринцювання 10 % відваром.

Рідше кору дуба використовують при гастроентероколітах, дизентерії, невеликих шлунково-кишкових кровотечах (всередину вживають 10 % відвар), при проктитах, парапроктитах, тріщинах заднього проходу, геморої, випаданні прямої кишки (лікувальні клізми, обмивання, аплікації, сидячі ванни).

КОРЕНЕВИЩЕ І КОРЕНІ РОДОВИКА – RHIZOMATA ET RADICES SANGUISORBAE

РОДОВИК ЛІКАРСЬКИЙ – SANGUISORBA OFFICINALIS L. –РОДИНА РОЗОВІ – ROSACEAE

Зовнішні ознаки. Сировина складається з цілих кореневищ і коренів, що відходить від них; допускаються окремі великі корені. Кореневища довжиною до 12 см, в діаметрі 2 см, циліндричні, дерев'янисті; корені гладенькі, рідше поздовжньо-зморшкуваті, довжиною до 20 см. Ззовні кореневища і корені темно-бурого кольору, майже чорного, на зламі - жовтуваті. Без запаху, смак в’яжучий. Водний відвар кореневищ і коренів з розчином залізоамонійних галунів утворює інтенсивне чорно-синє забарвлення. Знижують якість сировини кореневища, що побуріли на зламі.

Лікарські засоби. Кореневища і корені, відвар.

Застосування. Сировина здавна застосовувалася в китайській і в тібетській медицині при кровотечах і проносах. Широко використовувалася в народній медицині Сибіру. У наукову медицину запропоновано фармацевтичним факультетом Іркутська і медичним інститутом Томська. Застосовується як в’яжучий засіб при шлунково-кишкових захворюваннях (ентероколіти, проноси різної етіології), як кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах (геморой, дизентерія, в гінекології - маточні кровотечі), для полоскання горла, при лікуванні стоматитів і гінгівітів. Широко використовується у ветеринарії.

У народній медицині родовик лікарський широко застосовується при кровохарканні в туберкульозних ("сухотних") хворих, як зовнішній засіб для загоєння ран.

КОРЕНЕВИЩЕ ЗМІЙОВИКА – RHIZOMATA BISTORTAE

ГІРЧАК ЗМІЇНИЙ – POLYGONUM BISTORTA L.

РОДИНА ГРЕЧКОВІ – POLYGONACEAE

Зовнішні ознаки. Товсте, трохи сплющене змієподібної форми кореневище, на якому залишки листків і стебел утворюють численні рубці; з верхнього боку має поперечні кільчасті потовщення завдовжки 3-5, завтовшки - 1,5-2 см, колір корка темний, червонувато-бурий, злам – рожевий або бурувато-рожевий, з добре помітним переривчастим кільцем провідних пучків, у центрі – серцевина. Смак сильнотерпкий, гіркуватий. Запах відсутній. Знижують якість сировини кореневища, що потемніли на зламі, наявність коренів, органічні і мінеральні домішки. Водний відвар кореневищ з залізоамонійними галунами дає чорно-синє забарвлення (дубильні речовини пірогалової групи).

Мікропрепарат поперечного зрізу кореневища гірчака зміїного

Діагностичні ознаки: пучковий тип будови, тонкий шар темно-бурої корки; провідні пучки розташовані кільцем, овальної форми, колатеральні, відкриті; біля флоеми та ксилеми невеликі групи – слабо потовщених, злегка здерев’янілих склеренхімних волокон; основна паренхіма утворює великі міжклітинники, в серцевині вона утворює аеренхіму; крупні друзи оксалату кальцію.

Фармакологічні властивості. Препарати зміїного гірчака мають в’яжучі властивості, а також проявляють резорбтивну і заспокійливу дію. В’яжучі властивості при прийомі всередину проявляються повільно, у міру розщеплення діючих речовин під впливом травних соків. Препарати зміїного гірчака малотоксичні і не дають побічних ефектів.

При зовнішньому застосуванні проявляють в’яжучу, протизапальну і кровоспинну дію. На основі діючих речовин зміїного гірчака та інших рослин розроблений комплексний препарат для лікування експериментально викликаного алергічного ентероколіту.

Лікарські засоби. Кореневища, відвар, збір.

Застосування. Кореневище змійовика відомо у медичній практиці багатьох народів. Ще в Китайській енциклопедії лікарських речовин, опублікованій в XI столітті до нашої ери, згадувалося про лікувальні властивості цієї рослини. В медичній літературі стародавнього індо-Тібету також вказується на лікувальне застосування рослини. В європейській медицині змійовик відомий з XV століття, а в XVI столітті широко застосовувався лікарями того часу як добрий в’яжучий засіб у вигляді відвару або настоянки всередину при різних захворюваннях: виразці шлунка, шлункових і легеневих кровотечах, маткових кровотечах, гострих і хронічних диспепсіях, дизентерії, геморої, тріщинах прямої кишки, уретритах, кольпітах, при гінгівітах, запальних захворюваннях ЛОР-органів.

При тих же показах гірчак зміїний застосовують і в даний час як в’яжучий і кровоспинний засіб. Його використовують при гострих і хронічних захворюваннях кишечника, що супроводжуються проносом.

У стоматологічній практиці відвар зміїного гірчака застосовують для полоскання горла або змазування десен при стоматитах, гінгівітах, хронічних тонзилітах і інших запальних захворюваннях порожнини рота.

ПЛОДИ ЧОРНИЦІ – FRUCTUS MYRTILLI

ЛИСТЯ ЧОРНИЦІ – FOLIA MYRTILLI

ПАГОНИ ЧОРНИЦІ –CORMI VACCINII MYRTILLI

ЧОРНИЦЯ ЗВИЧАЙНА – VACCINIUM MYRTILLUS L.

РОДИНА ВЕРЕСОВІ – ERICACEAE

Зовнішні ознаки. Плоди заготовлюють під час дозрівання. Висушені плоди сильно зморшкуваті, дрібні, після розмочування приймають кулясту форму; чорні, з сизим нальотом, діаметром до 10 мм. На верхівці плода видно залишок чашечки у вигляді невеликої кільцевої облямівки. В червоно-фіолетовій м'якоті плоду знаходиться численне дрібне насіння яйцеподібної форми світло-бурого кольору. Запах слабкий. Смак кисло-солодкий, трохи в’яжучий . При жуванні слина забарвлюється в темно-червоний колір, зуби і слизова оболонка рота - в синьо-фіолетовий. Знижують якість сировини недостиглі і підгорілі плоди, інші частини рослини, плоди інших рослин, мінеральні домішки.

Відмінні ознаки плодів чорниці і можливих домішок

Назва рослини	Діагностичні ознаки
Назва рослини	плоди	форма і число насінин або кісточок	смак
Їстивні ягоди
Чорниця звичайна - Vaccinium myrtillus L.	Кулясті, вгорі із залишком чашечки у вигляді кільцевої облямівки, в центрі ямка. М'якоть чорно-фіолетового кольору	Насіння довгасте, дрібне, численне	Солодкувато-в’яжучий
Голубика звичайна - Vaccinium uliginosum L.	Овальні, більші від плодів чорниці, з восковим нальотом, із залишком чашечки у вигляді кільцевої облямівки і ямкою, м'якоть зелена	- // -	Солодкий, злегка в’яжучий
Смородина чорна - Ribes nigrum L.	Кулясті, з плівчастим конусовидним залишком оцвітини на верхівці. Поверхня з жовтими залозками, помітними через лупу	Насіння гладке, численне, крупніше, ніж у чорниці	Кисло-солодкий, запах ароматний
Черемха звичайна - Padus racemosa Gilib.	Кулясті, сірувато-чорного кольору з білим нальотом від цукру, що виділився, і круглим білим рубцем від плодоніжки.	Кісточка одна, округлої форми.	Кислувато-солодкий, сильно в’яжучий
Неїстівні ягоди (неприпустимі)
Бузина чорна - Sambucus nigra L.	Кулясті, дрібні, вгорі залишок чашечки у вигляді кільцевої облямівки, в центрі ямка. М'якоть темно-червона	Сім'янки (3) довгасті, поперечно-зморшкуваті.	Кислувато-солодкий.
Крушина вільхоподібна - Frangula ainus Mill.	Кулясті, чорні, блискучі	Кісточки (2) плоскі з дзьобикопобібним вузьким носиком	Викликає блювоту
Жостер проносний - Rhamnus cathartica L.	Кулясті, чорні, блискучі	Кісточки (3-4) тригранні	Солодкувато-гіркий
Ялівець звичайний - Juniperus communis L.	Гладкі, кулясті, вгорі - трипроменевий шов	Насіння (3) гладке, ясно-жовте, незграбної форми	Солодкий. Запах ароматний

Листя чергове яйцеподібне, тонке, завдовжки 1,5-3, завширшки 0,7-1,5 см, світло-зеленого кольору з пилчастим краєм. Смак гіркувато-в’яжучий.

Погони – суміш цілих або зламаних верхівок пагонів, окремих стебел, листків, рідше пуп’янків, квіток і плодів. Стебла довжиною до 15 см. Смак гіркувато-в’яжучий.

Фармакологічні властивості. Водні настої і відвари, настоянки і екстракти листя чорниці досліджувалися в багатьох країнах. Препарати листя чорниці проявляють кардіотонічну, сечогінну, жовчогінну, в’яжучу, протизапальну дію. Препарати листя в експерименті на тваринах знижують вміст цукру в крові. Спиртово-водні екстракти листя запобігають загибелі собак з видаленою підшлунковою залозою (тварини, які не одержували цих препаратів, гинули).

Спиртово-водний екстракт і настій з листя чорниці зменшують вміст цукру в крові в кроликів з аліментарною і адреналіновою гіперглікемією на 30-40 %.

Ягоди чорниці мають в’яжучі і протимікробні властивості. Kapoтиноїди чорниці поліпшують нічний зір і функцію зорового апарату.

Лікарські засоби. Плоди, відвар, збір "Арфазетин" (пагони чорниці).

Застосування. Ягоди чорниці у вигляді відвару, киселю застосовують як в’яжучий засіб при гострих і хронічних розладах шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються проносом, при диспепсіях, пов'язаних з посиленими бродильними процесами, при колітах, ентероколітах, дизентерії. Відвари чорниці використовують місцево при стоматитах і гінгівітах як в’яжучий і антисептичний засіб.

Ягоди чорниці застосовують як дієтичний і лікувальний засіб при циститах, легких формах цукрового діабету.

Листя і пагони вживають при діабеті, оскільки глікозид неоміртилін, що міститься в них, має здатність знижувати вміст глюкози в крові (в зборі "Арфазетин" - пагони чорниці).

Ягоди вживають свіжими, сушеними і у вигляді настоїв. Настій застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях, цукровому діабеті, використовують при запальних захворюваннях порожнини рота для полоскання.

Ягоди чорниці широко використовують в їжу як ласощі, для виготовлення варення, компотів і киселів. Застосовують при цинзі, гіповітамінозі. Відзначено позитивний вплив ягід чорниці (свіжих, сушених, у вигляді відвару, настою, морсу і т.д.) на гостроту зору.

Для лікування порушень зору запропонований препарат "Діфрарель" (Франція), що складається з біофлавоноїдів ягід чорниці і (b-каротину з Р-вітамінною активністю, який вживають для нормалізації проникності капілярів, поліпшення трофіки тканин, прискорення регенерації, лікування артеріопатій).

Зовнішньо свіжі відвари чорниці застосовують при лікуванні виразок і опіків.

ПЛОДИ ВІЛЬХИ – FRUCTUS ALNI

ВІЛЬХА СІРА – ALNUS INCANA (L.) MOENCH.

ВІЛЬХА КЛЕЙКА – ALNUS GLUTINOSA (L.) GAERTN.

BETULACEAE - БЕРЕЗОВІ

Зовнішні ознаки. Яйцеподібні або довгасті супліддя (шишечки), які розташовані по декілька на одній гілочці або поодиноко. На твердій осі супліддя розташовані численні віялоподібні лусочки з потовщеним, злегка лопатевим краєм. У пазухах лусочок знаходяться однонасінні двокрилі сплюснуті плоди-горішки. Довжина суплідь до 2 см, діаметр до 1,3 см. Колір суплідь і гілочок темно-бурий або темно-коричневий. Запах слабкий. Смак в’яжучий.

Лікарські засоби. Препарат „Альтан”, екстракт, який входить до складу препарату „Каміналь” (супозиторії). Супліддя входять до складу шлункових зборів.

Застосування. В’яжучий, протизапальний, кровоспинний засіб. Препарат „Альтан” використовують при диспепсичних явищах, як протизапальний та знеболюючий засіб.

КОРЕНЕВИЩА БАДАНУ –

RHIZOMATA BERGENIAE –

БАДАН ТОВСТОЛИСТИЙ –

BERGENIA CRASSIFOLIA

ЛОМИКАМЕНЕВІ –

SAXIFRAGACEAE

Зовнішні ознаки. Шматки кореневищ циліндрової форми близько 3 см в діаметрі. Зовні темно-бурі, всередині – світло-бурі з темними точками провідних пучків, що розташовані переривчастим кільцем навколо м'ясистої серцевини. Запах не характерний. Смак в’яжучий.

Фармакологічні властивості. Препарати бадану проявляють кровоспинну, в’яжучу, протизапальну і протимікробну активність.

Лікарські засоби. Відвар.

Застосування. Бадан як гемостатичний засіб зустрічається в багатоскладних прописах медицини Тибету.

Відвар з кореневищ бадану застосовують в гінекологічній практиці при рясних менструаціях на ґрунті запальних процесів придатків матки, при геморагічних метропатіях, фібромі матки, при кровотечах після переривання вагітності. Місцево - для лікування ерозії шийки матки і кольпітів у вигляді спринцювань і вагінальних ванн.

Препарати бадану застосовуються також при колітах недизентерійної етіології; при дизентерії їх призначають у комбінації з антибіотиками і сульфаніламідами.

У стоматологічній практиці бадан використовують як протизапальний, в’яжучий і кровоспинний засіб при стоматитах, гінгівітах, пародонтозі, для змазування ясен і полоскань.

Як в’яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб відвар бадану застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях.

Листя рослини особливо перспективне як сировина, що містить арбутин.

FOLIA RHOIS CORIARIAE – ЛИСТЯ СУМАХА

RHUS CORIARIA L. – СУМАХ ДУБИЛЬНИЙ

ANACARDIACEAE – СУМАХОВІ

Зовнішні ознаки. Сировина складається з висушеного цілого або розпалого на окремі листочки листя. Колір висушених листочків повинен бути зверху темно-зелений, знизу сірий, смак – в’яжучий. Запах відсутній.

Фармакологічні властивості. Таніни, які одержують з листків сумаха, мають в’яжучу, протизапальну і антисептичну дію.

Лікарські засоби. Препарати "Танальбін", "Тансал".

Застосування. В медицині таніни застосовують зовнішньо - при опіках, виразках, гнійних ранах, хронічній екземі, для полоскань при запальних процесах у ротовій порожнині: всередину - при кровотечах шлунково-кишкового тракту, проносах, ентеритах, колітах, для промивання шлунку при отруєнні алкалоїдами і солями важких металів.

Настоянку з свіжого листя застосовують в гомеопатії при проносах, ревматизмі, подагрі, паралічах, виснаженні, захворюваннях жовчних шляхів. Подрібнене свіже листя прикладають до опіків, виразок, гнійних ран і частин тіла, уражених екземою.

Танальбін (Тannalbinum) - продукт взаємодії дубильних речовин з білком (казеїном), це аморфний порошок темно-бурого кольору, практично нерозчинний у воді і спирті. Застосовують як в’яжучий засіб при гострих і хронічних захворюваннях кишечника (пронос). Танальбін і інші в’яжучі засоби повинні застосовуватися при інфекційних захворюваннях кишечника (у тому числі дизентерійного походження).

Таблетки "Тансал" (Таbulettaе "Таnsalum") містять танальбіну 0,3 г і фенілсаліцилату 0,3 г. Застосовують як в’яжучий і дезинфікуючий засіб при запальних захворюваннях кишечника (коліти, ентерити).

FRUCTUS PADI – ПЛОДИ ЧЕРЕМХИ

PADUS RACEMOCA ( PRUNUS PADUS L., PADUSAVIUM) – ЧЕРЕМХА ЗВИЧАЙНА

ROSACEAE – РОЗОВІ

PRUNOIDEAE – підродина СЛИВОВІ

Зовнішні ознаки. Сировина повинна складатися з кулястих зморшкуватих кістянок, покритих біло-сіруватим нальотом, з однією великою насіниною всередині, з солодкувато-вяжучим смаком.

Фармакологічні властивості. В’яжучі і протизапальні властивості черемхи обумовлені дубильними речовинами. Антоціани з Р-вітамінною активністю проявляють капілярозміцнюючу активність. Поєднання дубильних речовин і антоціанов забезпечує стійку протизапальну дію.

Фітонциди черемхи згубно діють на найпростіших, гриби і комах. Фітонцидні властивості має листя, квітки, кора і свіжі плоди черемхи. Роль фітонцидів виконує синильна кислота, яка міститься в усіх органах черемхи. Описані випадки легкого отруєння квітами черемхи, коли букети залишали на ночі в спальні або іншому закритому приміщенні.

В експериментах на тваринах фітонциди черемхи (розтерте листя під ковпаком) пригнічують нервову систему, знижують рівень гемоглобіну в крові.

Лікарські засоби. Плоди, відвар, збори.

Застосування. Завдяки наявності дубильних речовин плоди черемхи застосовують як в’яжучий засіб при ентеритах, диспепсіях різної етіології, а також як допоміжний засіб при інфекційному коліті та дизентерії. При опрілостях, екземі, грибкових захворюваннях ніг листки черемхи у вигляді відвару застосовують для ванн.

Робота 3. Провести якісні реакції на виявлення кумаринів у зразках сировини.

1. Приготування витягу

Наважку сировини (3,0 г), подрібненої до 1-3 мм, помістити в колбу зі шліфом на 100 мл, залити 30 мл 95% спирту, колбу закрити зворотнім холодильником і кип’ятити на водяній бані протягом 20 хв. Після охолодження витяг профільтрувати. Одержаний витяг використовується для проведення реакцій та хроматографічних досліджень.

2. Реакція з лугом та діазореактивом

До 3-5 мл спиртового витягу додати 10 краплин 10% спиртового розчину калію гідроксиду, нагріти на водяній бані 5-6 хвилин, потім додати 5 краплин свіжовиготовленої діазотованої сульфанілової кислоти. При наявності кумаринів розчин забарвлюється від коричнево-червоного до вишневого кольору.

3. Лактонна проба

До 3-5 мл спиртового витягу додати 5 краплин 10% спиртового розчину калію гідроксиду, нагріти на водяній бані 5 хв (за наявності кумаринів розчин жовтіє), потім прилити 5-10 мл дистильованої води, добре перемішати (може з’явитися каламуть або осад за рахунок ліпофільних сполук), після чого розчин нейтралізувати 10% хлористоводневою кислотою. Поява каламуті або осаду вказує на наявність кумаринів.

4. Хроматографія в тонкому шарі сорбенту

Приблизно 0,02 мл спиртового витягу, в якому містяться кумарини або хромони, капіляром нанести на лінію старту пластинки “Силуфол”. Паралельно на лінію старту нанести зразки відомих кумаринів та хромонів (“свідки”). Пластинку висушити і помістити в камеру з системою розчинників бензол – етилацетат (2:1) або ацетон – гексан (2:8). Після хроматографування пластинку висушити в сушильній шафі при температурі 110-120° С протягом 2-3 хв, обприскати 10% спиртовим розчином калію гідроксиду. Хроматограму вивчити при денному та УФ-світлі перед і після обробки діазотованою сульфаніловою кислотою. Відмітити характер забарвлення і флюоресценції плям, розрахувати величини Rf кумаринів і хромонів.

Примітка. Кумарини в УФ-світлі мають блакитну, синю, фіолетову, зелену флюоресценцію, яка після обробки лугом підсилюється. Після обприскування хроматограм діазореактивом плями набувають від цегляно-червоного до фіолетового забарвлення, яке можна побачити при денному світлі.

Замалювати у лабораторний журнал хроматограми, пронумерувати плями кумаринів. Порівняти величини Rf, характер забарвлення і флюоресценції плям досліджуваного витягу та “свідків”.

Робота 4. Провести якісні реакції на виявлення дубильних речовин.

1. Екстракція. 1,0 г сировини, подрібненої і просіяної крізь сито з діаметром отвору 1 мм, помістити у колбу місткістю 250 мл, додати 100 мл кип’яченої гарячої води і нагріти на киплячій бані 20 хв, охолодити і процідити крізь вату.

2. Очистка. Водний витяг збовтати в ділильній лійці з хлороформом (1:1). Хлороформний шар витягу відокремити. До водного витягу додати три об’єми етанолу. Утворений осад відфільтрувати і відкинути (полісахариди).

3. Проведення якісних реакцій.

Реакція з желатиною. До 2 мл очищеного витягу додати по краплях 1% розчин желатини. Відмітити появу каламуті, яка зникає при додаванні надлишку желатини.

Реакція з бромною водою на конденсовану групу. До 2 мл витягу додати по краплях бромну воду до відчуття запаху брому. Відмітити появу осаду, що свідчить про наявність конденсованих дубильних речовин.

Реакція з алкалоїдом. До 2 мл витягу додати декілька крапель 1% розчину хініну гідрохлориду (або іншого алкалоїду). Відмітити появу аморфного осаду.

Реакція з залізо-амонійними галунами. До 2 мл витягу додати 4 краплі 1% розчину залізо-амонійних галунів. В присутності дубильних речовин, які гідролізуються, з’являється чорно-синє забарвлення, в присутності конденсованих – чорно-зелене.

Реакція відмінності конденсованої групи дубильних речовин від дубильних речовин, які гідролізуються.

А) До 1 мл витягу додати 5 мл суміші: 2 мл розведеної хлористоводневої кислоти (1:1) і 3 мл 40% розчину формальдегіду. Кип’ятити 30 хв у колбі зі зворотнім холодильником. Конденсовані дубильні речовини випадають в осад. Осад відфільтрувати. До 2 мл фільтрату додати 10 крапель 1% розчину залізо-амонійних галунів, близько 0,2 г кристалічного ацетату свинцю, розчин перемішати. В присутності дубильних речовин, які гідролізуються, з’являється синє або фіолетове забарвлення.

Б) До 1 мл витягу додати 2 мл 10% оцтової кислоти і 1 мл 10% середньої солі ацетату свинцю. В присутності групи дубильних речовин, які гідролізуються, утворюється осад. Осад відфільтрувати. До фільтрату додати 5 крапель 1% розчину залізо-амонійних галунів та 0,1 г кристалічного ацетату натрію. В присутності конденсованих дубильних речовин з’являється чорно-зелене забарвлення.

Провести хроматографічне дослідження дубильних речовин у зразку сировини

0,2 г сировини, подрібненої і просіяної крізь сито №2, помістити у колбу зі зворотнім холодильником, залити 2 мл 96% етанолу і нагріти на киплячій водяній бані 5 хв. Розчин охолодити і профільтрувати. Отриманий витяг нанести на хроматографічний папір за допомогою капіляру (діаметр плями не більше 5 мм). Початкову пляму висушити і хроматографувати у системі розчинників: бутанол – оцтова кислота – вода (4:1:2). Відстань пробігу систем розчинників – 24 см. Висушену хроматограму проявити розчином 1% ваніліну в концентрованій хлористоводневій кислоті.

Відмітити плями дубильних речовин та розрахувати їх величини Rf. Замалювати схему хроматограми в лабораторний журнал. Оформити результати у вигляді таблиці.

Робота 5. Визначити кількісний вміст дубильних речовин у сировині за ДФ ХІ.

1. Екстракція. 2,0 г сировини, подрібненої і просіяної крізь сито з діаметром отворів 3 мм, помістити у плоскодонну колбу місткістю 500 мл і залити 250 мл нагрітої до кипіння води та кип’ятити зі зворотнім холодильником на водяній бані протягом 30 хв, постійно перемішуючи. Рідину охолодити до кімнатної температури і біля 100 мл процідити крізь вату у конічну колбу місткістю 200-250 мл.

2. Титрування. 25 мл витягу відібрати піпеткою і помістити у конічну колбу місткістю 750 мл. Додати 500 мл води та 25 мл (з бюретки) індигосульфокислоти. Титрувати при постійному перемішуванні розчином калію перманганату (0,02 М) до золотисто-жовтого кольору.

3. Обчислення. Вміст дубильних речовин (%) в перерахунку на абсолютно суху сировину обчислити за формулою:

де V – об’єм розчину калію перманганату, затраченого на титрування, мл;

V₁ - об’єм розчину калію перманганату, затраченого на титрування у контрольному досліді, мл;

К – кількість дубильних речовин, які відповідають 1 мл (0,02 М) розчину калію перманганату, г: для дубильних речовин, які гідролізуються (в перерахунку на танін), дорівнює 0,0004757; для конденсованих – 0,00582;

m – маса сировини, г;

W – втрата у масі при висушуванні сировини, %;

250 – загальний об’єм витягу, мл;

25 – об’єм витягу, взятий для титрування, мл;

Провести статистичну обробку результатів трьох паралельних дослідів.

▪ Перерахувати практичні навички, а також вміння студентів

Студент повинен вміти використовувати методи фармакогностичного аналізу для визначення ЛРС, розпізнавати живі ЛР та ЛР на гербарних зразках, використовувати методи фармакогностичного аналізу для якісного виявлення та кількісного визначення кумаринів, хромонів та дубильних речовин у ЛРС.

Джерела інформації

Основні:

1. Фармакогнозія з основами біохімії рослин /за ред. проф. Ковальова В.М. та ін .-Харків: вища школа. – 2000. – С. 190-213, 296-317.

2. Государственная фармакопея СССР. – 11-е изд. – М.: Медицина, 1987. – Вып.1. – 1990. – Вып.2. – С.280, . 233-235, 279, 291, 357-359.

Додаткові:

1. Солодовниченко Н.М., Журавльов М.С., Ковальов В.М. Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати / Посібник з фармакогнозії з основами біохімії лікарських рослин. – Харків: Золоті сторінки. - 2001. 406 с.

2. Муравьева Д.А. Фармакогнозия. - М.: Медицина. - 1991. – 656 с.