АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЯКА
МІСТИТЬ КУМАРИНИ, ХРОМОНИ ТА ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ
Кумарини – природні сполуки, в
основі яких лежить бензо-a-пірон (лактон цис-орто-оксикоричної кислоти).
Хромони, на відміну від
кумаринів, являються похідними бензо-g-пірону.
У природі вони частіше зустрічаються у вигляді похідних окси-,
метокси-кумаринів та хромонів,
а також фурокумаринів і фурохромонів
у вільному стані, рідше у вигляді глікозидів.
Кумарини поширені в рослинах родин селерових, бобових, рутових. Фармакологічні
властивості їх дуже різноманітні. Вони проявляють антикоагулянтну,
фотодинамічну, спазмолітичну
та судинорозширювальну дію. Їх фітопрепарати застосовують для лікування
тромбофлебітів та тромбозів, у терапії вітиліго, як
серцево-судинні засоби та ін.
Природні
хропони мають різні біологічні властивості. Вони діють як спазмолітики
на гладенькі м’язи мускулатури внутрішніх органів, проявляють коронаророзширюючу і антибактеріальну активність. Медичне
застосування мають лише фуранохромони (келін, віснагін) віснаги морквоподібної при
спазмах сечовидільних шляхів, бронхоспазмах і
хронічній стенокардії.
Дубильні речовини – група рослинних поліфенолів. Найбільш поширені ці речовини в представників
дводольних рослин.
Існують
три види біологічної дії рослинних поліфенолів на організм ссавців. По-перше,
безпосередня дія на клітинні мембрани, клітини гладких м’язів, на ферментні
білки та нуклеїнові кислоти. По-друге, дія на обмін біологічно активних речовин
– адреналіну, аскорбінової кислоти, ацетилхоліну. По-третє, вплив на ведучі
системи нейрогуморальної і нейроендокринної
регуляції.
Постійно
надходячи до організму людини з рослинною їжею, поліфеноли впливають на всі
відділи травного тракту, а після всмоктування в кров – на серцево-судинну
систему, нирки, інші органи та системи. Основними джерелами поліфенолів у нашій
їжі є плоди та ягоди. У великій кількості вони містяться в чаї, каві, какао, а
також у настоях та відварах з рослинної сировини.
Найактивнішими
щодо впливу на проникність судин є катехіни та флаван-3,4-діоли
(лейкоантоціанідини).
Дубильні
речовини, які надходять до організму,
впливають на слизову оболонку травного тракту, моторику, секреторну та
засвоювальну функції. Вони мають в’яжучий смак та сприяють утворенню тонкого
шару ущільненого білка (утворюється щільна плівка альбумінатів). Це знижує подразнення слизової оболонки та
усуває поверхневі ерозії і виразки, зменшується запальний процес та біль.
Рослинні поліфеноли суттєво знижують
токсичну дію хімічних агентів.
Вони
ущільнюють клітинні мембрани і таким чином зашкоджують надходженню токсичних
речовин до життєво важливих органів, сприяють збереженню ендогенної
аскорбінової кислоти і глікогену..
Протизапальна дія поліфенолів сприяє загоєнню дрібних ран.
Під впливом
їх особливо ефективно зменшується і навіть усувається ексудативний компонент
загальної реакції, що легко пояснити з урахуванням дії фенолів, які ущільнюють
мембрани.
Поліфенольні сполуки мобілізують у
живому організмі власні механізми
гомеостазу, стимулюють функцію кори наднирників, глюкокортикоїдні гормони,
завдяки чому виявляють протизапальну активність і пов’язану з нею
протимікробну, протигрибкову та протистоцидну активність. У тканинах рослин і тварин вони виконують захисну
функцію, найважливішим елементом якої є антиоксидантний ефект. У ході
окислювальних реакцій в організмі утворюються вільні радикали, що при взаємодії
з тканинними ліпідами дають токсичні ліпідні перекиси, оксиди, які уповільнюють
розмноження клітин. Рівень тканинних антиоксидантів відіграє суттєву роль у
процесі росту злоякісних клітин.
Дубильні
речовини знайшли широке використання в медичній практиці. Вони виявляють
в’яжучу, протизапальну, антимікробну дію. Препарати, що вміщують
дубильні речовини, застосовують внутрішньо при гострих і хронічних колітах,
ентеритах, гастритах, іноді як кровоспинний засіб при маткових та
гемороїдальних кровотечах. Широко використовують дуб. р-ни при запальних
процесах ротової порожнини, гортані, носа у вигляді полоскань, а також при
опіках, пролежнях, виразках у вигляді зрошень та змащувань. Хоча властивість
зміцнювати капіляри мають всі
поліфеноли, протигеморагічний ефект рослинних речовин, можливо,
зумовлений не тільки їхнім впливом на судини, а й пов’язаний з посиленням
згортання крові.
Катехіни призначають як P-вітамінні
засоби. Встановлена радіопротекторна дія більшості дуб. р-н, а також здатність
їх до видалення з організму радіоактивних ізотопів цезію та стронцію.
Багатьма вченими встановлена
протипухлинна дія дуб. речовин. Особливо характерна ця властивість для
попередників дуб. р-н – катехінів і лейкоантоціанідинів. У великих дозах таніни
проявляють протипухлинну дію, в середніх – радіосенсибілізуючу, в малих –
протипроменеву. Так, препарат галаскорбін значно тормозить ріст пухлини.
Дуб. р-ни використовують як антидоти
при отруєнні алкалоїдами і солями важких металів.
Сировину, яка вміщує дуб. р-ни,
заготовляють в період найбільшого вмісту в ній цих речовин. Сировину необхідно
швидко сушити, тому що під впливом ферментів таніди руйнуються.
Сушать при т-рі 50-60С. Зберігають у сухому приміщенні,
бажано цілою, тому що подрібнена сировина швидко окислюється киснем повітря
ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА, ЯКІ МІСТЯТЬ ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ
Зовнішні ознаки.
Жолобоподібні або трубчасті куски кори довжиною до
Якісна реакція: при змочуванні
внутрішньої поверхні кори дуба краплею розчину залізо-амонійних галунів
з’являється чорно-синє забарвлення.
Можливі домішки. Кора ясена - Fraxinus excelsior L. - матова,
сіра, легко відрізняється ЗА морфолого-анатомічними
ознаками. Під мікроскопом видно переривистий механічний пояс з незначним числом
кам'янистих клітин. Волокна без кристалоносної
обкладки.
Фармакологічні властивості. Відвари кори
дуба мають в’яжучі властивості, що
забезпечує протизапальну дію при зовнішньому і внутрішньому застосуванні.
Всі частини рослини проявляють дезинфікуючу дію. Галовна кислота та її похідні мають широку фармакологічну
активність, аналогічну до дії біофлавоноїдів:
ущільнюють судинно-тканинні мембрани, підвищують їх міцність і знижують
проникність, мають протипроменеву і антигеморагічну
властивість.
Протимікробна і протипротозойна дія пов'язана як
з похідними галової кислоти, так і з наявністю
катехінів.
Лікарські засоби. Кора, відвар,
порошок, збори протигемороїдальні. "Вітадент".
Застосування. Відвар кора дуба (1:10) застосовують при гострих і
хронічних запальних захворюваннях порожнини рота у вигляді полоскань, аплікацій
на десна, при стоматитах, гінгівітах і т.д.
Як протиотрута при отруєннях солями важких металів, алкалоїдами, грибами,
блекотою, дурманом, при харчових токсикоінфекціях та інших отруєннях застосовують
20 % відвар кори дуба для повторних промивань шлунка.
При опіках і
відмороженнях також використовують 20 % відвар кори дуба у вигляді аплікацій та
серветок, змочених холодним відваром. Їх прикладають на уражені місця в першу
добу. При захворюваннях шкіри, дитячому діатезі відвар кори дуба застосовується
у вигляді загальних або місцевих ванн, обмивань, аплікацій; при пітливості стоп
рекомендують місцеві ванни з 10 % відваром кори дуба або відваром кори дуба і
відваром шавлії (1:1). При гінекологічних захворюваннях (кольпіти,
вульвовагініти, опущення стін піхви, випадання піхви
і матки, ерозії шийки матки і стін піхви) призначають спринцювання 10 %
відваром.
Рідше кору дуба використовують
при гастроентероколітах, дизентерії, невеликих
шлунково-кишкових кровотечах (всередину вживають 10 % відвар), при проктитах,
парапроктитах, тріщинах заднього проходу, геморої, випаданні прямої кишки
(лікувальні клізми, обмивання, аплікації, сидячі ванни).
РОДОВИК ЛІКАРСЬКИЙ – SANGUISORBA OFFICINALIS L. –РОДИНА РОЗОВІ – ROSACEAE
Зовнішні ознаки. Сировина
складається з цілих кореневищ і коренів, що відходить від них; допускаються
окремі великі корені. Кореневища довжиною до
Лікарські засоби. Кореневища і
корені, відвар.
Застосування. Сировина здавна застосовувалася в китайській і в тібетській медицині при кровотечах і
проносах. Широко використовувалася в народній медицині Сибіру. У наукову
медицину запропоновано фармацевтичним факультетом Іркутська і медичним
інститутом Томська. Застосовується як в’яжучий
засіб при шлунково-кишкових захворюваннях (ентероколіти, проноси різної
етіології), як кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах (геморой,
дизентерія, в гінекології - маточні кровотечі), для полоскання горла, при
лікуванні стоматитів і гінгівітів. Широко використовується у ветеринарії.
У народній
медицині родовик лікарський широко застосовується при кровохарканні в
туберкульозних ("сухотних") хворих, як зовнішній засіб для загоєння
ран.
ГІРЧАК ЗМІЇНИЙ – POLYGONUM BISTORTA L.
РОДИНА ГРЕЧКОВІ – POLYGONACEAE
Зовнішні ознаки. Товсте, трохи сплющене змієподібної форми
кореневище, на якому залишки листків і стебел утворюють численні рубці; з
верхнього боку має поперечні кільчасті потовщення завдовжки 3-5, завтовшки - 1,5-
Фармакологічні властивості. Препарати
зміїного гірчака мають в’яжучі властивості,
а також проявляють резорбтивну і заспокійливу дію.
В’яжучі властивості при прийомі
всередину проявляються повільно, у міру розщеплення діючих речовин під впливом
травних соків. Препарати зміїного гірчака малотоксичні і не дають побічних
ефектів.
При зовнішньому застосуванні проявляють
в’яжучу, протизапальну і кровоспинну дію. На основі діючих речовин зміїного
гірчака та інших рослин розроблений комплексний препарат для лікування
експериментально викликаного алергічного ентероколіту.
Лікарські засоби. Кореневища, відвар, збір.
Застосування. Кореневище змійовика відомо у медичній практиці
багатьох народів. Ще в Китайській енциклопедії лікарських речовин,
опублікованій в XI столітті до нашої ери, згадувалося про лікувальні
властивості цієї рослини. В медичній літературі стародавнього індо-Тібету також вказується на лікувальне застосування
рослини. В європейській медицині змійовик відомий з XV століття, а в XVI
столітті широко застосовувався лікарями того часу як добрий в’яжучий засіб у
вигляді відвару або настоянки всередину при різних захворюваннях: виразці
шлунка, шлункових і легеневих кровотечах, маткових кровотечах, гострих і
хронічних диспепсіях, дизентерії, геморої, тріщинах прямої кишки, уретритах, кольпітах, при гінгівітах, запальних захворюваннях ЛОР-органів.
При тих же показах гірчак зміїний застосовують і в даний час як
в’яжучий і кровоспинний засіб. Його
використовують при гострих і хронічних захворюваннях кишечника, що
супроводжуються проносом.
У стоматологічній практиці відвар зміїного гірчака застосовують для
полоскання горла або змазування десен при стоматитах,
гінгівітах, хронічних тонзилітах і інших запальних захворюваннях порожнини
рота.
ЧОРНИЦЯ ЗВИЧАЙНА – VACCINIUM MYRTILLUS L.
РОДИНА ВЕРЕСОВІ – ERICACEAE
Зовнішні ознаки. Плоди заготовлюють під час дозрівання. Висушені плоди
сильно зморшкуваті, дрібні, після розмочування приймають кулясту форму; чорні,
з сизим нальотом, діаметром до
Відмінні ознаки плодів чорниці і можливих домішок
|
Назва рослини |
Діагностичні ознаки |
||
|
плоди |
форма і число насінин або кісточок |
смак |
|
|
Їстивні
ягоди |
|||
|
Чорниця
звичайна - Vaccinium myrtillus L. |
Кулясті,
вгорі із залишком чашечки у вигляді кільцевої облямівки, в центрі ямка.
М'якоть чорно-фіолетового кольору |
Насіння
довгасте, дрібне, численне |
Солодкувато-в’яжучий |
|
Голубика
звичайна - Vaccinium uliginosum L. |
Овальні,
більші від плодів чорниці, з восковим нальотом, із залишком чашечки у вигляді
кільцевої облямівки і ямкою, м'якоть зелена |
- // - |
Солодкий,
злегка в’яжучий |
|
Смородина
чорна - Ribes nigrum L. |
Кулясті,
з плівчастим конусовидним залишком оцвітини на верхівці. Поверхня з жовтими залозками, помітними через лупу |
Насіння
гладке, численне, крупніше, ніж у чорниці |
Кисло-солодкий,
запах ароматний |
|
Черемха
звичайна - Padus racemosa Gilib. |
Кулясті,
сірувато-чорного кольору з білим нальотом від цукру, що виділився, і круглим
білим рубцем від плодоніжки. |
Кісточка
одна, округлої форми. |
Кислувато-солодкий,
сильно в’яжучий |
|
Неїстівні
ягоди (неприпустимі) |
|||
|
Бузина чорна - Sambucus nigra L. |
Кулясті, дрібні, вгорі залишок чашечки у вигляді кільцевої облямівки, в центрі ямка. М'якоть
темно-червона |
Сім'янки
(3) довгасті, поперечно-зморшкуваті. |
Кислувато-солодкий. |
|
Крушина
вільхоподібна - Frangula ainus Mill. |
Кулясті,
чорні, блискучі |
Кісточки
(2) плоскі з дзьобикопобібним вузьким носиком |
Викликає
блювоту |
|
Жостер проносний - Rhamnus cathartica L. |
Кулясті,
чорні, блискучі |
Кісточки
(3-4) тригранні |
Солодкувато-гіркий |
|
Ялівець звичайний - Juniperus communis L. |
Гладкі,
кулясті, вгорі - трипроменевий шов |
Насіння
(3) гладке, ясно-жовте, незграбної форми |
Солодкий.
Запах ароматний |
Листя чергове
яйцеподібне, тонке, завдовжки 1,5-3, завширшки 0,7-
Погони – суміш цілих або
зламаних верхівок пагонів, окремих стебел, листків, рідше пуп’янків, квіток і
плодів. Стебла довжиною до
Фармакологічні
властивості. Водні настої і відвари, настоянки і
екстракти листя чорниці досліджувалися в багатьох країнах. Препарати листя
чорниці проявляють кардіотонічну, сечогінну,
жовчогінну, в’яжучу, протизапальну дію. Препарати листя в експерименті на тваринах знижують вміст
цукру в крові. Спиртово-водні екстракти листя запобігають
загибелі собак з видаленою підшлунковою залозою (тварини, які не одержували цих
препаратів, гинули).
Спиртово-водний екстракт і настій з листя
чорниці зменшують вміст цукру в крові в кроликів з аліментарною і адреналіновою
гіперглікемією на
30-40 %.
Ягоди чорниці мають в’яжучі і протимікробні властивості. Kapoтиноїди чорниці поліпшують нічний зір і
функцію зорового апарату.
Лікарські засоби. Плоди, відвар, збір "Арфазетин" (пагони чорниці).
Застосування. Ягоди чорниці
у вигляді відвару, киселю застосовують як в’яжучий засіб при гострих і
хронічних розладах шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються проносом, при
диспепсіях, пов'язаних з посиленими бродильними процесами, при колітах,
ентероколітах, дизентерії. Відвари чорниці використовують місцево при
стоматитах і гінгівітах як в’яжучий і антисептичний засіб.
Ягоди чорниці застосовують як
дієтичний і лікувальний засіб при циститах, легких формах цукрового діабету.
Листя і пагони вживають при діабеті,
оскільки глікозид неоміртилін, що міститься в них, має здатність знижувати
вміст глюкози в крові (в зборі "Арфазетин" - пагони чорниці).
Ягоди вживають свіжими, сушеними і у
вигляді настоїв. Настій застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях,
цукровому діабеті, використовують при запальних захворюваннях порожнини рота
для полоскання.
Ягоди чорниці широко використовують в
їжу як ласощі, для виготовлення варення, компотів і киселів. Застосовують при
цинзі, гіповітамінозі. Відзначено позитивний вплив ягід чорниці (свіжих,
сушених, у вигляді відвару, настою, морсу і т.д.) на гостроту зору.
Для лікування порушень зору
запропонований препарат "Діфрарель" (Франція), що складається з
біофлавоноїдів ягід чорниці і (b-каротину з Р-вітамінною активністю, який
вживають для нормалізації проникності капілярів, поліпшення трофіки тканин,
прискорення регенерації, лікування артеріопатій).
Зовнішньо свіжі відвари чорниці
застосовують при лікуванні виразок і опіків.
ВІЛЬХА СІРА – ALNUS INCANA (L.) MOENCH.
ВІЛЬХА КЛЕЙКА – ALNUS GLUTINOSA (L.) GAERTN.
BETULACEAE - БЕРЕЗОВІ
Зовнішні ознаки. Яйцеподібні або довгасті супліддя (шишечки), які розташовані по декілька
на одній гілочці або поодиноко. На твердій осі супліддя розташовані численні
віялоподібні лусочки з потовщеним, злегка лопатевим краєм. У пазухах лусочок
знаходяться однонасінні двокрилі сплюснуті плоди-горішки. Довжина суплідь до
Лікарські засоби. Препарат „Альтан”, екстракт, який входить до складу препарату „Каміналь” (супозиторії). Супліддя
входять до складу шлункових зборів.
Застосування. В’яжучий, протизапальний, кровоспинний засіб. Препарат „Альтан” використовують при диспепсичних явищах, як протизапальний та знеболюючий засіб.
БАДАН ТОВСТОЛИСТИЙ –
BERGENIA CRASSIFOLIA
ЛОМИКАМЕНЕВІ –
SAXIFRAGACEAE
Зовнішні ознаки. Шматки кореневищ
циліндрової форми близько
Фармакологічні
властивості. Препарати бадану проявляють кровоспинну, в’яжучу, протизапальну і
протимікробну активність.
Лікарські засоби. Відвар.
Застосування. Бадан як гемостатичний засіб зустрічається в багатоскладних
прописах медицини Тибету.
Відвар з кореневищ бадану застосовують в гінекологічній практиці при рясних
менструаціях на ґрунті запальних процесів придатків матки, при геморагічних метропатіях, фібромі матки, при кровотечах
після переривання вагітності. Місцево - для лікування ерозії шийки матки і кольпітів у вигляді спринцювань і вагінальних ванн.
Препарати бадану
застосовуються також при колітах недизентерійної
етіології; при дизентерії їх призначають у комбінації з антибіотиками і
сульфаніламідами.
У стоматологічній практиці бадан використовують як протизапальний, в’яжучий
і кровоспинний засіб при стоматитах, гінгівітах, пародонтозі, для змазування
ясен і полоскань.
Як в’яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб відвар бадану застосовують
при шлунково-кишкових захворюваннях.
Листя рослини особливо перспективне як сировина, що містить арбутин.
.
RHUS CORIARIA L. – СУМАХ ДУБИЛЬНИЙ
ANACARDIACEAE – СУМАХОВІ
Зовнішні
ознаки. Сировина складається з висушеного цілого або розпалого на окремі листочки листя. Колір висушених
листочків повинен бути зверху темно-зелений, знизу сірий, смак – в’яжучий.
Запах відсутній.
Фармакологічні
властивості. Таніни, які одержують з листків сумаха, мають
в’яжучу, протизапальну і антисептичну дію.
Лікарські засоби. Препарати
"Танальбін", "Тансал".
Застосування. В медицині таніни застосовують зовнішньо - при опіках, виразках,
гнійних ранах, хронічній екземі, для полоскань при запальних процесах у ротовій
порожнині: всередину - при кровотечах шлунково-кишкового тракту, проносах,
ентеритах, колітах, для промивання шлунку при отруєнні алкалоїдами і солями
важких металів.
Настоянку з
свіжого листя застосовують в гомеопатії при проносах, ревматизмі, подагрі,
паралічах, виснаженні, захворюваннях жовчних шляхів. Подрібнене свіже листя
прикладають до опіків, виразок, гнійних ран і частин тіла, уражених екземою.
Танальбін (Тannalbinum) - продукт взаємодії дубильних речовин з білком
(казеїном), це аморфний порошок темно-бурого кольору, практично нерозчинний у
воді і спирті. Застосовують як в’яжучий засіб при гострих і хронічних
захворюваннях кишечника (пронос). Танальбін і інші в’яжучі засоби повинні
застосовуватися при інфекційних захворюваннях кишечника (у тому числі
дизентерійного походження).
Таблетки "Тансал" (Таbulettaе "Таnsalum") містять танальбіну
FRUCTUS PADI – ПЛОДИ ЧЕРЕМХИ
PADUS RACEMOCA ( PRUNUS PADUS L., PADUSAVIUM) – ЧЕРЕМХА ЗВИЧАЙНА
ROSACEAE – РОЗОВІ
PRUNOIDEAE – підродина
СЛИВОВІ
Зовнішні ознаки. Сировина повинна
складатися з кулястих зморшкуватих кістянок, покритих біло-сіруватим нальотом, з однією великою насіниною
всередині, з солодкувато-вяжучим смаком.
Фармакологічні властивості. В’яжучі і протизапальні
властивості черемхи обумовлені дубильними речовинами. Антоціани з Р-вітамінною активністю проявляють капілярозміцнюючу
активність. Поєднання дубильних речовин і антоціанов
забезпечує стійку протизапальну дію.
Фітонциди черемхи згубно діють на найпростіших, гриби і комах. Фітонцидні
властивості має листя, квітки, кора і свіжі плоди черемхи. Роль фітонцидів виконує синильна
кислота, яка міститься в усіх органах черемхи. Описані випадки легкого отруєння
квітами черемхи, коли букети залишали на ночі в спальні або іншому закритому приміщенні.
В
експериментах на тваринах фітонциди черемхи (розтерте листя під ковпаком)
пригнічують нервову систему, знижують рівень гемоглобіну в крові.
Лікарські засоби. Плоди, відвар, збори.
Застосування. Завдяки
наявності дубильних речовин плоди черемхи застосовують як в’яжучий засіб при ентеритах, диспепсіях різної етіології,
а також як допоміжний засіб при інфекційному коліті та дизентерії. При опрілостях, екземі, грибкових захворюваннях ніг листки
черемхи у вигляді відвару застосовують для ванн.
Джерела інформації
Основні:
1. Фармакогнозія з основами біохімії рослин /за ред.
проф. Ковальова В.М. та ін .-Харків: вища
школа. – 2000. – С. 190-213, 296-317.
2. Государственная фармакопея СССР. – 11-е изд. – М.: Медицина, 1987. – Вып.1. – 1990. – Вып.2. – С.280, . 233-235, 279, 291, 357-359.
Додаткові:
1. Солодовниченко Н.М., Журавльов М.С.,
Ковальов В.М. Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати / Посібник з фармакогнозії
з основами біохімії лікарських рослин. – Харків: Золоті сторінки. - 2001. 406
с.
2. Муравьева Д.А. Фармакогнозия. - М.:
Медицина. - 1991. – 656 с.