МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ ТА ПОРОДІЛЬ.

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС ТА КАТАСТРОФ.

Реабілітація – важлива складова частина сучасного лікування захворювань дітей. Ранній початок програми відновлення здоров’я дає можливість досягнути високого реабілітаційного ефекту.

У дітей реабілітація забезпечує розвиток всіх функцій і систем, попереджуючи затримку в рості та розвитку хвороб дитини.

Результат реабілітації хворих дітей – здорова, пристосована до умов середовища, навчання, праці і виховання, діяльна, життєрадісна, гармонійно розвинута людина.

Основні принципи реабілітації:

1. Включення реабілітаційних заходів на самих ранніх стадіях хвороби.

2. Комплексне застосування спрямованих засобів.

3. Безперервність і етапність.

4. Індивідуальний підхід до хворого із врахуванням конкретних його особливостей, умов життя та виховання.

Експериментальні дослідження та клінічні спостереження довели сприятливий вплив мінеральних вод при їх внутрішньому й зовнішньому вживанні, пелоїдотерапії (грязі, озокерит) та кліматолікування на фізіологічні системи організму, що росте, його адаптаційні можливості, специфічну та неспецифічну реактивність дитини, запальні та алергічні процеси.

ВІКОВІ СТРОКИ ПРИЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ ФІЗІОТЕРАПІЇ

(Улащик В.С., 1994)

До 1 міс.	Місцеве УФО, УВЧ-терапія, місцева гальванізація і електрофорез, масаж, ампліпульс-, гідро-, парафіно-кінезо-, аерозольтерапія, ванни прісні і слабо-мінералізовані (NaCl до 10 г/л).
З 1 міс.	Ультратонотерапія, загальне УФО та ІЧЛ, ароматичні та лікувальні ванни, аеротерапія.
З 3 міс.	Електродіагностика, електростимуляція, таласо- геліотерапія.
З 6 міс.	Флюктуоризація, УВЧ-індуктотермія, мануальна мобілізація, озокеритолікування, місцеві гарячі шерстяні обгортання.
З 1 року	Магнітотерапія.
З 2 років.	Місцева дарсонвалізація, ДМХ і лазеротерапія, ультразвук і фонофорез, гідромасаж, спелеотерапія, кисневі, перлинні, азотні ванни, нафталано- та грязелікування місцеве, загальні гарячі шерстяні обгортання, гіпотермія.
З 3 років.	Черезшкіряна електростимуляція (TENS), електросон і трансцеребральна електроанальгезія, ІНЧ-, аероіоно-, НВЧ-терапія, сауна.
З 5 років.	Загальна гальванізація і електрофорез, вібротерапія, інтерференцтерапія, індуктотермія, місцева франклінізація, загальні рапняні, сульфідні, радонові, скипидарні, вуглекислі ванни, внутрішній прийом мінеральних вод, оксигенотерапія, акупунктура.
З 14 рок.	Загальна франклінізація, підводне витяжіння і тракційна терапія, підводні кишкові промивання та орошення, мануальна маніпуляція.

СТАН МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

За визначенням ВОЗ, реабілітація - це координоване вживання медичних, соціальних, педагогічних і професійних заходів з метою підготовки (перепідготовки) індивідуума на оптимум працездатності, її кінцевою метою є соціальна інтеграфія хворого, який є об'єктом реабілітації. При цьому лікарі проводять тільки медичну частину реабілітаційної програми, яка визначається як "медична реабілітація".

Нині реабілітації як системі заходів комплексної дії (медичних, соціальних, психологічних, педагогічних та інших методів відновлення порушених функцій організму) надається важливе значення її застосування на ранніх стадіях захворювання з метою запобігання розвитку патологічних процесів, що приводять до тимчасової або стійкої втрати працездатності і більш швидкого повернення хворих і інвалідів до суспільно корисної праці. Реабілітаційні заходи проводяться не тільки як етап відновного лікування, але і як допомога інвалідам з важкими хронічними захворюваннями нервової, дихальної, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та ін., і, як правило, є завершальнимстаном лікувального процесу після використання заходів невідкладної допомоги при різних гострих захворюваннях. Основна роль цих заходів на цьому етапі - запобігання хронізації патологічного процесу в стадії загострення і розвитку рецидивів при хронічних захворюваннях.

Відповідно до принципів єдності відновного лікування хворих, медична реабілітація підрозділяється на декілька етапів: лікувально-щадний, функціонально-тренуючий і активного відновлення функцій.

Наступна і систематична курортна терапія, разом із стаціонарним і диспансерно-поліклінічним обслуговуванням, є важливою і необхідною ланкою в системі відновного лікування багатьох хронічних захворювань, і набуває особливого значення в умовах постійно зростаючих показників захворюваності дітей і підлітків.

Для лікарів, що займаються питаннями відновного лікування, зокрема на санаторно-курортному етапі, важливими є вказівки на почастішання переходу гострих форм захворювань у рецидивуючі, хронічно протікаючі і спостережуваний зсув захворюваності в більш ранні вікові періоди. При характеристиці дитячої інвалідності основними є хвороби нервової системи (24,2 %), розладу психіки і поведінки (16,3 %), органів дихання, серцево-судинної системи, органів травлення, різні захворювання органів опори і руху. Наявність таких захворювань у дітей і підлітків з віком спричиняють формування складніших захворювань, особливо за відсутності етапного лікувального процесу, пов'язаного з послідовним відновленням функціональних можливостей організму дітей у місцевих санаторіях і в санаторно-курортних закладах.

Тому в умовах наростаючого погіршення здоров'я, особливо у дітей і підлітків, що проживають у регіонах екологічного неблагополуччя, актуальним стає завдання наукового обґрунту-вання і впровадження в практику охорони здоров я спеціальних профілактичних лікувальних заходів, направлених на корекцію адаптаційних, регуляторно-функціональних і імунних порушень, підвищення ефективності реабілітації і форм масового оздоровлення.

Багаторічними науковими состереженями і віддаленими результатами переконливо доведено, що курорти були і мають залишатися необхідною ланкою і найважливішою підмогою в системі державних заходів більш ефективної лікувально-профілак-тичної роботи, підвищення якості медико-соціальної реабілітації і особливо масового оздоровлення дітей і підлітків. Медико-біо-логічна і соціальна значущість курортного етапу оздоровлення і відновного лікування дітей визначається не тільки механізмами стимуляції і корекції природних процесів метаболізму і підвищення загальної резистентності, але і як більш ефективна можливість нормалізації, відновлення і підвищення функціонального резерву і енергетичного потенціалу різних життєво важливих систем організму дітей, що обумовлює і значно підвищує основи стійкості до несприятливих впливів. А в організаційному плані величезним досвідом доведено, і ми всі нині це відчуваємо, що якщо не працює державна система заходів з профілактики і боротьби за здоров'я з дитинства, то до старших класів, призовного віку дитина залишається не тільки хворою, але і соціально ущемленою. Саме тому зараз так гостро стоїть питання про максимальне використання наявних величезних можливостей курортів України для масового оздоровлення і реабілітації потребуючих.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів, досвід Українського НДІ дитячої курортології і фізіотерапії доводять, що безперервна реабілітація за системою "стаціонар-полікліника-курорт" хворих на ревматоїдний артрит (РА) незалежно від віку дає можливість достовірно знизити активність захворювання, стабілізувати процес у тій само клініко-рентгенологічній стадії, зменшити число днів тимчасової непрацездатності, підтримувати процес у стані ремісії або мінімальної активності упродовж багатьох років у 71,8 % хворих, запобігати погіршенню функції опорно-рухового апарату. Такий підхід до реабілітації високо-ефективний і в соціально-економічному плані - підвищується працездатність, зменшуються матеріальні витрати.

Саме в дитячому віці виникають захворювання, що набувають хронічного характеру, що в більшості випадків призводить до інвалідності й стійкої втрати працездатності у дорослих.

Результати клініко-фізіологічних досліджень свідчать про те, що важкі ортопедичні захворювання (сколіотична хвороба, вроджені вивихи тазостегнових суглобів, остеохондропатії, вроджені аномалії опорно-рухового апарату та ін.) виявляються не тільки ускладних деформаціях кісток і суглобів; при них спостерігаються різні біомеханічні порушення, морфофункціональні зміни м'язів і зв'язок, зміни з боку нервової, дихальної, серцево-судинної та інших систем. Прояв хвороби в періоди бурхливого росту дитини призводить до порушення гармонійного розвитку, обмеження фізичних можливостей, а при прогресуванні - до значних змін з боку внутрішніх органів і у 20-30 % дітей - до інвалідності. Консервативне, а у ряді випадків комбіноване з оперативним, лікування в умовах спеціалізованих клінічних санаторіїв включає ряд заходів, які можливі тільки в санаторно-курортних умовах. Вони спрямовані на загальне оздоровлення, зміцнення "м'язового корсета", стабілізацію і корекцію наявних деформацій, поліпшення трофічних і гормональних процесів, функціонального стану нервової, м'язової, серцево-судинної і дихальної систем організму. Заданими результатів лікування в спеціалізованих ортопедичних санаторіях Євпаторійського курорту ефективність і його результати на 23-28 % вищі порівняня з результатами лікування за місцем проживання.

На Євпаторійському курорті ще в 1990 році було більше 100 дитячих оздоровчих установ, сьогодні, на цьому визнаному Всеукраїнською дитячою здравницею з унікальними природними умовами курорті функціонує всього 35 цілорічних дитячих санаторно-оздоровчих установ з могутнім технічним, кадровим і науковим потенціалом, лікувальними грязями, мінеральними водами, басейнами, школами для навчання. У ряді санаторіїв є хірургічні блоки, що дають можливість у курортних умовах провести безперервний комплекс підготовки, проведення найскладніших операцій і максимально раннього початку відновних заходів (без переїздів і складних, часто хворобливих періодів адаптації і реадаптації).

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ,

ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ТЕХНОГЕННИХ, ПРИРОДНИХ КАТАСТРОФ ТА ІНШИХ

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

За останні десятиріччя сталося багато надзвичайних ситуацій (НС), серед яких однією з найбільших є техногенна катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції, токсичне забруднення в Першотравневому районі Миколаївської області, серед екологічних - повінь в Західному регіоні України, ураган у Волинській області; серед антропогенних - масове трагічне зіткнення школярів в кінотеатрі міста Червонограда, загибель людей під час авіа-шоу та ін. Природні, техногенні і антропогенні катастрофи - основна причина масової загибелі і страждань населення, отже, виникнення гострих і хронічних патологічних і непатологічних, психічних, психосоматичних і соматичних розладів. За статистикою Української Державної служби "Медицина катастроф", 35 % дітей (від всього дитячого населення) вважаються постраждалими від надзвичайних ситуацій. Причому, незалежно від умов і ступеня нанесення шкоди здоров'ю, всі діти, що потрапили в НС, або проживають в регіоні НС, вважаються постраждалими. Діти і підлітки, що піддаються негативному впливові екстремальних ситуацій, становлять одну з найбільших груп постраждалих. Тому такі важливі організаційно-методичні заходи щодо проведення ефективних заходів медико-психологічної реабілітації, у тому числі на санаторно-курортному етапі.

Після Чорнобильської та інших техногенних катастроф кількість здорових дітей серед евакуйованих і які народилися від ліквідаторів наслідків аварії, зменшилася з ЗО % (за данимиперших післяаварійних років) до 2,8-5 % в різних групах, за якими спостерігали; більш ніж удвічі збільшився відсоток дітей, які за станом здоров'я належать до 3 групи здоров'я (62 %). Кількість дітей-інвалідів серед потерпших від Чорнобильської аварії в 4 рази перевищує середній рівень популяції України. У структурі захворюваності населення найпоширеніші хвороби системи кровообігу, органів дихання, травлення, нервової системи, органів руху, ендокринні хвороби і порушення обміну речовин. Беручи до уваги поширеність у потерпілих не тільки соматичних, але і психоемоційних розладів, до основних проблем медичної реабілітації доцільно віднести проведення комплексу інтегральних заходів, направлених як на підвищення загальної резистентності організму, так і на відновлення зміненого психологічного статусу, порушених вегетативних функцій і підвищення компенсаторно-адаптаційних можливостей для формування і розвитку здорового покоління.

При виділенні серед потерпших від Чорнобильської катастрофи дітей, народжених до аварії і опромінених внутрішньоутробно, і групи дітей, народжених після аварії, що постійно проживають після аварії в регіонах з радіонуклідним забрудненням, було відзначено, що для дітей 1986 року народження (опромінених внутрішньоутробно) більшою мірою була характерна наявність вегетативних дисфункцій (32,5 %) і вторинних імунодефіцитних станів (56,9 %). Дифузне збільшення щитовидної залози 1-2 ступеня найчастіше (37,4 %) виявлялося у дітей, що були на момент аварії дошкільного віку (порівняно з 28,8 % дітей, опромінених внутрішньоутробно, і 22,2 % дітей, що постійно проживають після аварії в регіонах з РНЗ). А у дітей, що народилися після аварії і постійно проживають у регіонах з РНЗ, в більшому відсотку випадків (відповідно 68,4 % і 73,7 %) виявлені захворювання травного тракту і опорно-рухового апарату. Встановлені особливості обґрунтовують диференційовані підходи до проведення медичної реабілітації дітей, потерпших від аварії на ЧАЕС, що, насамперед, полягає в обов'язковому проведенні курсів ентеросорбції; призначенні дієт, збагачених кальцієм; включення спеціальних харчових добавок; вітамінізованих препаратів; проведення антиоксидантної терапії.Комплексний підхід до оцінювання стану здоров'я дітей, потерпілих від гостро виниклих надзвичайних ситуацій (ураган, повінь, масове трагічне зіткнення дітей в кінотеатрі) з використанням адекватних клініко-функціональних і психологічних методів дослідження (оцінки вегетативного тонусу - ІВТ, кардіоін-тервалографії, клиноортостатичної проби з визначенням вегетативної реактивності, тести оцінки психоемоційного стану) дав змогу встановити наявність вегетативних розладів (визначуваних зп спеціальною таблицею оцінок ІВТ) у 84,6 % дітей, потерпілих від урагану у Волинській області, 78,4 % дітей, потерпших від повені в Закарпатській області, і у 94,5 % дітей, потерпілих від масового трагічного зіткнення дітей в кінотеатрі міста Червонограда. Були виявлені високі показники інтегрального показника регуляторних систем індексу напруги (61,5 %, 38,9 %, 65,1 % відповідно), наявність гіперсимпатикотонічного типу вегетативної регуляції (30,8 %, 34,5 % і 45,0 % відповідно). Встановлено, що за показником Гаркаві 69,3 % дітей, потерпших від урагану у Волинській області, 38,8 % дітей, потерпілих від повені в Закарпатській області, і 95,0 % дітей з Червонограда знаходяться в стані підвищеної активації адаптивних систем або стресу. Оцінка психоемоційного статусу дала можливість встановити у 57 % дітей, потерпілих від урагану у Волинській області, у 59 % дітей, потерпілих від повені в Закарпатті, і у 68 % дітей, потерпілих від масового трагічного зіткнення в кінотеатрі Червонограда, високий рівень емоційної лабільності (нейротизму), високий рівень тривожності (відповідно у групах 19 %, 26 % і 37 %), а також наявність великої кількості страхів (92 %, 90 % і 89 %).

Вивчення змін співдружності психоемоційного і соматичного статусу потерпших від різних надзвичайних ситуацій дало можливість виділити дітей з синдромом "психовегетативного напруження" (65,0 % серед дітей, потерпілих від масового трагічного зіткнення в кінотеатрі Червонограда; 61,5 % дітей, потерпілих від урагану у Волинській області; 48,3 % дітей, потерпших від повені в Закарпатті). У цих дітей змінений психоемоційний стан (наявність високих показників емоційної лабільності, тривожності, страхів) поєднувався з підвищеним або зниженим напруженням регуляторних систем (за інтегральним показником індек-су напруженням), що мало істотне значення для вибору основних психокорегючих, курортно-лікувальних чинників і складання комплексу санаторно-куротного лікування загалом.

Наявність дітей групи "ризику", що мають певні відхилення в стані соматичного і психічного здоров'я, стала підставою для поглибленого вивчення впливу на організм потерпілих дітей основних курортних чинників. Проведене вивчення впливу грязьових аплікацій, бальнеологічних процедур на хлоридній натрієвій воді (мінеральні ванни, купання в басейні і морі) на стан показ-ників, що вивчаються, дало можливість виявити певні особливості у відповідних реакціях. Так, порівняно з дітьми порівняльної групи, реакції у них на прийом курортних бальнеогрязьових процедур, хоч і мали закономірний фазовий характер, рівень відповіді був більш вираженим, значно розтягнутішим у часі. При порівнянні сили і характеру відповідної реакції на прийом грязьових аплікацій, перлинних, хлоридних натрієвих ванн, купань в морі і басейні було встановлено, що, насамперед, вони залежали від стану вегетативної нервової системи, переважання активності її відділів (симпатичний або парасимпатичний); потім те, що найсильнішими подразниками для систем дитячого організму з'явилися перлинні ванни, грязьові аплікації і купання в морі. Хлоридні натрієві ванни, концентрації 20 г/л і купання без проведення кінезотерапії в басейні з морською водою були менш значущими за характером у відповідь реакцій для дитячого організму.

Це мало підтвердження і в процесі санаторно-курортного лікування, яке всіма дітьми переносилося добре, і позитивна динаміка відзначалася практично у всіх групах, що вивчаються. Проте більш виражені прояви нормалізуючого впливу відзначалися у дітей групи "ризику", що приймали санаторно-курортне лікування за щадним режимом. Після проведеного лікування поліпшувалися основні показники (кардіоінтервалографії, реоенцефалографії, електро-енцефалографії), якісні характеристики відновного періоду після фізичного навантаження і кількість дітей "групи ризику" з 44,2 % скоротилося до 23,1 %, тобто майже вдвічі.

Особливої уваги і детального вивчення потребував психічний статус дітей, потерпших в результаті НС. У період санаторно-курортного лікування без проведення цілеспрямованої корекції психічного статусу, змінення ряду його показників хоч і мало позитивну спрямованість, але були недостатніми (у третини дітей зберігалися високі показники тривожності, емоційної лабільності), що є підставою для проведення спеціальних заходів (психологічної дезинфекції або де брифінгу, груповий психокорекції). Розроблена і запропонована в інституті технологія групової психокорекції дає змогу значною мірою досягти поставленої цільової мети з нормалізації психічного статусу у потерпілих, оптимізації критично важливих показників психічного здоров'я.Результати проведених досліджень дали можливість розробити диференційовані підходи до відновного санаторно-курортного лікування і запропонувати програму комплексної медико-пси-хологічної реабілітації потерпілих від надзвичайних ситуацій дітей.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРИРОДНИХ ФАКТОРІВ

Загальновизнане важливе значення застосування природних факторів у реабілітації дітей з різними захворюваннями. Відомий і підтверджений багаторічними спостереженнями ефект санаторно-курортного лікування дітей у ранній стадії патологічного процесу, коли ще збережена можливість розвитку відбудовних реакцій, зменшення ступеня виразності функціональних порушень. Зміна клінічного перебігу ряду захворювань, малосимптомність і "стерті" форми, схильність до рецидивуючого процесу, наявність різноманіття, що супроводжує патології і полісистемність змін, частий розвиток алергійної настроєності організму та ін. визначають диференційовані принципи призначення санаторно-курортних факторів з урахуванням індивідуальних змін у стані організму і віковій реактивності. З цією метою використовуються бальнеопроцедури, грязелікування, зва-жаючи на різноманітний вплив на основні функціональні сис' ми організму, рівень регуляторних і нейротрофічних процес імунологічну реактивність, стан серцево-судинної системи. > тановлена залежність лікувального ефекту від фізико-хімічн особливостей діючого фактора, характеру захворювання і рег тивності організму.

Прийнято відносити фізичні фактори до фізіологічних подразників, у міру збільшення сили впливу яких виникає ряд послідовних фазних змін функціональної активності. При цьому відповідні реакції дитячого організму в основному сполучені станом гомеостазу, а вибіркова дія фізичних факторів на органі визначається особливостями індивідуальної реактивності. Кожен фізичний фактор характеризується специфічними властивостями, тоді як загальна реакція дитячого організму неспецифічна і супроводжується залученням у відповідні реакції нервової, ендокринної, кардіальної, гіпофізарно-адреналової та інших систем.

Так, під впливом грязьових аплікацій, шляхом формування складних нейрогуморальних змін, на тканинному та органному рівні, аж до клітинного і молекулярного рівня, у процесі відповідних реакцій втягуються нервова, ендокринна, серцево-судинна, імунна системи.

Відомо, що на шкірі є активні зони, вплив на які змінює стан захисно-пристосувальних систем. Це, насамперед, вегетативні симпатичні вузли, наднирники, щитовидна, вилочкова залози. Клінічними спостереженнями встановлено зміни в стані серцево-судинної системи при впливі фізичними факторами на шийну («комірцеву") рефлексогенну зону і зону наднирників (Сорокіна Є. І., 1989; Поберська В. О., 2002), комірцеву ділянку і кінцівки (Галіна І. В., 2000). Це стало обґрунтуванням до більш широкого призначення курортних факторів з використанням регуляторних зон, що сприяє поліпшенню функціонування серцевої діяльності, зменшенню запального процесу у дітей, хворих на ревматизм і при неревматичних ураженнях серця.

Грязьові аплікації, впливаючи на термо-, механо-, хемо-, осморецептори, сприяють утворенню біологічних активних субстратів, зміні стану вищих відділів центральної нервової системи, функціональним, мікроциркуляторним і метаболічним зрушенням у тканинах, органах і системах. Найбільш виражені відповідні реакції організму відзначаються з боку систем, що найбільше змінилися внаслідок основного патологічного процесу. Ступінь впливу пелоїдів на організм визначається розміром грязьової аплікації, розміщенням процедур, температурою, фізико-хімічними властивостями, тривалістю впливу, проекційною топографією (Є.А. Щербак, 1928; В.А. Александров, 1934,1940; А.Р. Киричинський, 1949; С.Р. Татевосов, 1958; М.С. Біленький, 1959,1963). При застосуванні малих за площею аплікацій, з невисокою температурою формується переважно місцева, протизапальна, розсмоктуюча дія, що поліпшує місцевий кровообіг. Загальний десенсибілізуючий ефект із вираженим впливом на метаболічні процеси та імунологічну реактивність відзначається при грязелікуванні вищої температури, експозицією з більшою площею аплікацій, з захопленням відповідних рефлексогенних зон.Дитячий організм відрізняється ростом, фізичними і психічна ми процесами дозрівання, тому є особливості в застосуванні балі неогрязьових процедур (Т.В. Карачевцева, 1980). Дія грязьове процедури на організм не обмежується часом її проведення. Чис ленні і різноманітні фізіологічні зрушення в організмі, що відб) ваються під час процедури, тримаються якийсь час (від 2 до 1 годин). Ефект кожної наступної процедури приєднується до по переднього. Тому при призначенні фактора необхідно врахову вати результат дії і післядії процедури.

Недосконалість процесів терморегуляції в дитячому вії] цілком виключає застосування різких температурних подраз ників, як гарячих, так і холодних. Оскільки відповідні реакці організму на грязьові процедури залежать від вікової реактив ності, характеру патологічного процесу, функціональних мож ливостей організму, методика грязелікування має бути адекват ню і мати цілеспрямований характер лікування. При серцево судинних захворюваннях рекомендовано призначати грязьов процедури з визначенням оптимальної дози діючого фактор; "тест на грязьові аплікації". Після середини курсу грязелікуван ня, у зв'язку з адаптацією, що розвивається, до дії лікувальноп фактора доцільно збільшити інтенсивність фактора з підвищений температурно-тимчасових параметрів. Під лікарським кoнтpoлe^ знаходяться діти фізично ослаблені, з клапанними ураженнями сер ця, змінами кардіогемодинаміки за гіпокінетичним варіантом кро вообігу. Причому, безпосередньо перед грязелікуванням дитин не призначають інші процедури. У дні прийому грязьових аплікацій обмежують застосування загальних мінеральних ванн, фізіотерапевтичне лікування з впливом на великі чи активні рефлексогенні зони, уникають проведення загартовуючих процедур, ще супроводжуються навіть незначним охолодженням. Оскільки бальнеологічні реакції протікають не менш ніж протягом 2-х годин, після прийому грязьових процедур хворим рекомендовано двогодинний відпочинок.

Оцінюючи відповідні реакції дитячого організму в процесі загального бальнеолікування, слід зазначити гарну перено-симість хлоридних натрієвих, йодо-бромних, хвойних, перлинних, кисневих, шавлієвих та ін. ванн. Багатофакторний вплив загальних мінеральних ванн на стан вегетативної нервової, кардіаль-ної, ендокринної систем і загальну реактивність позитивно діє на організм, формуючи лікувальний ефект. Через своєрідне навантаження, поліпшення вегетативно-емоційного тонусу, зменшення гіперреактивності змінюються міжрівневі і внутрішньосистемні зв'язки показників серцево-судинної, нервової, ендокринної, імунної систем, розвиваються адекватні саногенетичні реакції, що сприяє підвищенню компенсаторних можливостей організму.

Медичними показаннями для відбору хворих дітей на санаторне лікування є:

- неактивна фаза ревматизму: а) з проявами міокардіоскле-розу; б) ревматичиними вадами серця в стані компенсації;

- нейроциркуляторна дистонія за гіпотонічним, гіпертонічним, змішаниом типу, вегетосудинними кризами;

- вторинні кардіопатії, які розвинулися на фоні частих респіраторних захворювань та хронічних інфекцій;

- первинна артеріальна гіпертонія в дитячому і підлітковому віці;

- хронічний тонзиліт з тонзилогенною кардіопатією, стан після тонзилектомії, скарлатини, вроджені вади серця в стадії компенсації або недостатності кровообігу 1 ступеня при відсутності ендокардиту.

а) захворювання верхніх дихальних шляхів:

- хронічні тонзиліт, фарингіт, ларингіт, риніт, трахеїт, назо-фарингіт;

- діти, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання.

б) захворювання нижніх дихальних шляхів:

- хронічні трахеобронхіт, бронхіт;

- бронхоектатична хвороба;

- стан після перенесеної гострої пневмонії.

Протипоказання:

- недостатність кровообігу вища за 1 ступінь;

- загальні протипоказання для санаторно-курортного лікування дітей.2. При захворюваннях органів травлення:

- хронічний гастрит з нормальною, зниженою та підвищеною секрецією у фазі ремісії;

- хронічний гастродуоденіт з нормальною, зниженою та підвищеною секрецією у фазі ремісії;

- виразкова хвороба в стадії клінічної ремісії;

- хронічний гепатит без активності;

- хронічні холецистити, холангіти, холецистохолангіти;

- дискінезії жовчного міхура і жовчовивідних шляхів.

- хронічні гастрити, гастродуоденіти та виразкова хвороба в стадії загострення;

- хронічні захворювання печінки і жовчовивідних шляхів у період загострення протягом 3 міс після нього;

- цироз печінки з клінічними симптомами декомпенсації і портальною гіпертензії;

- загальні протипоказання для санаторно-курортного лікування.

Основними функціями реабілітаційного відділення є:

- проведення етапності лікувально-оздоровчих заходів, що сприяють відновленню порушених функцій організму дитини і закріпленню досягнутих результатів лікування;

- планомірне впровадження раціонального дозування природних та преформованих фізичних чинників з урахуван-ням вихідного функціонального стану організму, фізичних можливостей, резистентності;

- здійснення контролю за дотриманням хворими розпорядку дня і призначеного для кожного з них індивідуального режиму;

- вивчення результатів реабілітації хворих, що лікувались в санаторії;

- проведення санітарно-освітньої роботи серед хворих;

- організація відповідного культурно-масового і побутового обслуговування хворих;

- підвищення рівня теоретичних і практичних знань, а також систематичної підготовки персоналу відділення, удосконалення його професійної, підготовки, включаючи всі основні науково-теоретичні і організаційно-практичні аспекти медичної реабілітації.

Лікування здійснюється згідно з розробленими стандартами санаторно-курортного лікування реабілітаційного відділення хворих дітей з захворюваннями серцево-судинної системи, органів дихання та травлення у супроводі батьків та включає:

- дієтотерапію;

- режими рухової активності (ранкова гімнастика, ЛФК, теренкури, рухові та спортивні ігри);

- респіраторну фізіотерапію за спеціальними методиками дихання (абдомінальне, гіпоксичне);

- природні фізичні фактори - кліматотерапію;

- бальнеотерапію: прийом мінеральної води "Збручанська" для внутрішнього вживання при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок; ванни - соляні, морські, перлинні, хвойні, валеріанові, вуглекислі, кисневі, шавлієві; лікувальні душі - циркулярний, лазерний, душ -дощик, душ Шарко, голчатий, підводний душ-масаж;

- апаратну фізіотерапію;

- інгаляції з лікарськими травами, медові, олійні;

- аероіонотерапію - люстра Чижевського (з метою підвищення імунітету).

- спелеотерапію (в умовах "штучного" мікроклімату соляних шахт) при рецидивуючих бронхітах, бронхіальній астмі, алергічних дерматитах для поліпшення функціонального стану та дренажної функції бронхів, нормалізації бронхіальної прохідності та отримання значного десенсибілізуючого ефекту;

- синглетно-кисневу терапію - для лікування та профілактики захворювань, викликаних порушенням окислювально-відновлювального балансу організму.

Велика увага надається психоемоційній реабілітації хворих дітей. З цією метою застосовується ароматерапія та музика, як фоновий метод.

При захворюваннях серцево-судинної системи:

ранкова гімнастика, ЛФК;

Апаратна фізіотерапія: електросон, електрофорез з лікарськими розчинами, синглетно-киснева терапія, лампа Чижевсько-го, аромоафітотерапія, д'Арсонвалізація, масаж вакуумний, маг-нітотерапія, ультразвукова терапія, індуктотермія;

бальнеотерапія (вуглекислі, кисневі, хвойні, перлинні, валеріанові; хлоридні натрієві, скипидарні, йодобромні ванни, ванни вихрові), лікувальні душі, підводний душ-масаж;

Масаж загальний, зональний; озокеритні аплікації; психотерапія;

медикаментозна терапія за наявністю показань.

При захворюваннях органів травлення

апаратна фізіотерапія: солюкс, електрофорез з лікарськими розчинами, індуктотермія, магнітотерапія, ДДТ ділянки живота, електросон, УЗ-терапія;

бальнеотерапія (хвойні, морські, валеріанові, перлинні ванни; лікувальні душі);

аромофітотерапія;

масаж живота;

мікроклізми (олійні, трав'яні), тюбажі;

фітотерапія (жовчогінні збори);

озокеритотерапія;

дієтотерапія;

ЛФК, ранкова гімнастика;

Внутрішній прийом мінеральної води;

медикаментозна терапія за наявністю показань.

При захворюваннях органів дихання

ЛФК по Толкачову, ранкова гімнастика, масаж, масаж грудної клітки вакуумний;

кліматолікування, спелеотерапія, аромофітотерапія;

апаратна фізіотерапія: електрофорез з лікарськими розчинами (хлористий кальцій, йодистий калій), інгаляції з екстрактами бронхолітичних трав (та лікарськими рослинами), електросон(при бронхіальній астмі), УФО, СМХ-терапія, КВЧ-терапія, ультразвукова терапія;

синглетно-киснева терапія;

загальна аероіонізіція (лампа Чижевського);

лікувальні душі;

бальнеолікування (скипидарні ванни);

озокеритотерапія;

психотерапія;

медикаментозне лікування за наявністю показань.

Програма відновлювального лікування дітей у місцевому санаторію має свої переваги: діє протягом року, легко перебігає період адаптації, відбувається в тісному зв'язку з лікарями стаціонару, а також з дотримуванням принципів послідовності, безперервності та етапності терапії.

Особливості розвитку нервової системи дитини (ранній розвиток спинного мозку, вегетативної нервової системи та підкоркової ділянки), будови шкіри, (його підвищена електропровідність та проникність для світла, недостатньо розвинута теплорегуляція, чутливість до різних інфекційних захворювань) обумовлює необхідність поєднання загальних процедур, при яких оголюється тіло (УФО), з тепловими (соллюкс). Елекропроцедури для дітей повинні бути короткотривалими і в менших дозах ніж для дорослих. Бажано поєднання загальних та місцевих процедур. Особливе місце займають загартовування та тренування організму.

Розрізняють вікові періоди дитинства: новонародженості до 1 місяця життя, грудний вік – до 1 року, ясельний – до 3 років, дошкільний – до 6-7 років, молодший шкільний – до 10-14 років, старший шкільний до 15 років.

Гальванізацію та елекрофорез призначають дітям з перших тижнів життя, щільність струму від 0,01 до 0,02 мА/см², дітям дошкільного віку – до 0,03 мА/см², шкільного – до 0,05 мА/см². Електрофорез по Вермелю: дітям до 6 місяців сила струму 3 мА, тривалість процедури 8 хв.; від 6 міс. до 2 років – відповідно до 5 мА, 10 хв.; старші 2 років – 7-8 мА, 10-12 хв.; анод розташовують в міжлопатковій ділянці. Гальванічний комірець за Щербаком призначають з 12 років (сила струму до 10-12 мА); ендоназальний електрофорез – з 3 років (сила сруму 0,3-1 мА).

Діадинамотерапію проводять з 3 років двохтактним хвильовим струмом, СМС-терапію можна призначати дітям з 3 місяців. Електродіагностику нервовом’язового апарату проводять з 2 років. Електросон (часота 5-10 Гц) призначають з 2-3 років: тривалість 15-40 хв., через день або 2 дні підряд з перервою на третій день.

Індуктотермія показана дітям з 5 років (сила анодного струму до 180 мА, тривалість процедури 8-12 хв.), а УВЧ-індуктотермію резонансним індуктором ЕВС призначають з 1 місяця: тривалість процедури дітям 1-3 місяці – 5-6 хв., зі 3-х місяців – 7-10 хв. Елекричне поле УВЧ призначають з перших днів життя дитини в оліготермічній дозі з вихідною потужністю 15, 20, 30 Вт; дарсонвалізацію – з 2 років.

Мікрохвильову терапію рекомендовано призначати з 2 років: в 2-3 роки – 2-4 Вт, 3-5 хв.; 3-6 років – 4-6 Вт, 5-7 хв.; старшим 6 років – 8-10 Вт, 8-10 хв. При впливі на обличчя та шию потужність 2-4 Вт.

Ультразвук призначають дітям з 2 років (2-4 роки – 0,05-0,1 Вт/см², 4-7 років – 0,2 Вт/см², старшим 7 років – 0,3-0,6 Вт/см²), методика рухлива. Повторний курс лікування – через 3-6 місяців.

Водолікування: хлоридно-натрієві ванни можна призначати з перших місяців життя (10 г/л), з рапою (20-40 г/л) – дітям шкільного віку. Сульфідні ванни показані з 6 років при концентрації 0,015-0,025 г/л, у молодшому шкільному віці – 0,05 г/л, старшим – до 0,1 г/л. Аерозольтерапію призначають з перших днів життя дитини. Високочастотні електролікувальні процедури виконуються з допомогою портативних апаратів: УВЧ-5 – 1 (“Мінітерм”), УВЧ-30; індуктотермію – з допомогою резонансного індуктора ЕВТ; мікрохвильову терапію – з допомогою апаратів “Луч-2”, “Луч-3”, “Ромашка”, “Ранет”.

Тривалість процедур, загальна їх кількість на курс лікування у дітей менша, ніж у дорослих. Процедури відпускають звичайно через день, щоб запобігти перевтомі дитини. При гострих запалювальних процесах перші 4-5 процедур повинно бути індивідуальним, з врахуванням стану дитини та характеру захворювання.

Не рекомендується проводити декілька процедур підряд, тому що слід враховувати фазу післядії. На протязі дня призначають тільки одну процедуру загальної дії. При деяких захворюваннях можна проводити на протязі дня загальну і місцеву процедури, але з інтервалом не менше 1-2 годин, причому місцева повинна передувати загальній. При необхідності можна послідовно застосовувати два фізичні фактори терапії, які діють синергічно на одну ділянку.

Питання призначення повторного курсу фізіотерапії вирішується індвідуально. Не рекомендується призначати той самий метод на одну і ту ж ділянку раніше ніж через 1-2 місяці. Призначаючи час прийому процедур, необхідно враховувати частоту та час прийому їжі. Процедури проводять не раніше ніж через годину після вживання їжі і не пізніше 30-45 хв. до наступного вживання їжі. Необхідно, щоб дитина мала позитивний емоційний тонус під час процедури.

Методики лікування хронічних захворювань гепатобіліарної системи.

1. Дискінезії жовчевивідних шляхів.

А) Гіпермоторна (гіперкінетична) форма:

- електрофорез грязі з аноду (температура грязі 38-40⁰С, площа електродів 100-200 см²); електрод накладають на ділянку печінки та на спину (на тому ж рівні), щільність струму 0,02 мА/см², тривалість 15 хв., курс лікування 8-10 процедур, через день (для дітей 4-8 років) і 15-20 хв., курс лікування 10-12 процедур, через день (для дітей 9-14 років);

- електрофорез ліків на ділянку печінки (2% розчин бромистого натрію, 0,5-1% розчин новокаїну, 1% розчин папаверину гідрохлориду, 0,03% розчин платифіліну гідротартрату, 1% розчин но-шпи) за поперечною методикою; щільність струму 0,02-0,05 мА/см², сила струму 6-12 мА, 8-10-15 хв., в залежності від віку, кожен день або через день, 8-10 процедур (дітям 4-8 років) і 20-25 хв., курс лікування 10-12 процедур (дітям 9-14 років);

- індуктотермія на ділянку печінки для старших дітей апаратом ІКВ-4 з індуктором-диском діаметром 13 см, встановленим контактно над правим підребір’ям, доза слаботеплова (положення перемикача потужності 3-4), тривалість 8-10 хв., щоденно, на курс 6-8 процедур. Дітям дошкільного віку слід застосовувати резонансний індуктор ЕВТ (діаметр 6 см) апарату УВЧ-30, тривалість процедури 10 хв., 6-8 разів;

- дециметрова терапія (ДМХ-терапія) апаратом “Ромашка” з випромінювачем діаметром 10 см, розміщеним в ділянці правого підребір’я, потужність 8-9-10 Вт (для дітей 5-8 років) і 10-12 Вт (для старших), тривалість процедур 8-10 хв., щоденно, 8-10 процедур на курс;

- сантиметрова терапія апаратом “Луч-2”, випромінювач 11 см встановлюють контактно над правим підребір’ям; потужність 3-4 Вт (для дошкільнят) і 5-6 Вт (для школярів), тривалість процедури 8-10 хв., щоденно або через день, до 8 процедур на курс.

Б) Гіпомоторна (гіпокінетична) дискінезія:

- електрофорез розчином (2-5%) сірчанокислої магнезії, або (1-2-5%) хлориду кальцію за поперечною методикою, щільність струму 0,02-0,05 мА/см², 8-10-15 хв., 8-10-12 процедур, в залежності від віку дитини, щоденно або через день.

- Катодна гальванізація (катод на ділянку печінки);

- Синусоїдальні модульовані струми апаратом “Ампліпульс-4”, електрод (анод) площею 75 см² для дітей дошкільного віку, а 100 см² – для дітей шкільного віку, другий електрод (катод) площею 100 і 150 см² відповідно встановлюють на спину на рівні Т12-L3 справа, режим імпульсного струму випрямлений, рід роботи І, частота модуляції 100-150 Гц, глибина модуляції 25-55%, сила струму підбирається індвідуально до появи середньовираженої вібрації, тривалість процедури 10 хв., на курс 6-8-10 процедур, через день;

- Електрофорез 5% сорбіту апаратом “Ампліпульс-4” з аноду.

2. Холецистити, холецистохолангіти.

При больовому синдромі:

- електрофорез з розчином 0,1% атропіну, 1% папаверину, 0,25-0,5 новокаїну, 0,2% платифіліну на ділянку печінки за поперечною методикою, щільність струму 0,02-0,05 мА/, 8-10-15 хв., щоденно або через день, 8-10-12 процедур, в залежності від віку;

- УВЧ на ділянку жовчного міхура. Положення – сидячи на стільці, конденсаторні пластини діаметром 100 мм з прокладками з повсті встановлюють на ділянку жовчного міхура (печінки) і на спину від VІІ грудного до 1 поперекового хребця. Зазор спереду 2 см, ззаду 3-4 см, дози – до почуття пацієнтом тепла малої або середньої інтенсивності (дітям до 10 років 15-20 Вт, 11-14 років – 30 Вт), тривалість 5-10 хв., щоденно або через день, 8-10 процедур на курс.

Фаза неповної ремісії:

- індуктотермія ;

- солюкс на ділянку правого підребір’я, в слаботепловій дозі, 15-20 хв., щоденно або через день, 8-10 процедур на курс лікування.

Фаза ремісії:

- електрофорез грязі (з аноду), температура грязі 38-40⁰С, площа електродів 100-200 см², накладають їх на ділянку печінки та на спину на тому ж рівні, щільність струму 0,03-0,05 мА/см², тривалість 15 хв., процедури проводять через день, 8 на курс для дітей 4-8 років і до 10 процедур по 15-20 хв. через день для дітей 9-14 років;

- ДМВ-терапія на ділянку печінки в слаботепловій і тепловій дозах.

3. Хронічні захворювання печінки – гепатити.

А) Хронічний реактивний гепатит:

- електрофорез з 2-5% розчином сірчанокислої магнезії або 0,5-1-5% новокаїном, 0,5-1% гідрохлоридом папаверину, площа електродів 100-200 см², анод на ділянці печінки, катод в правій підлопатковій ділянці (розчином магнезії слід змочувати обидва електроди), щільність струму 0,03-0,05 мА/см², щоденно або через день, по 10-15 хв., 8-10-12 процедур, в залежності від віку.

Б) Хронічнй персистуючий гепатит:

- електрофорез з ліками (сірчанокислою магнезією, 2-5% розчином);

- електрофорез грязі на ділянку печінки з аноду (тільки в фазі стійкої ремісії). Температура грязі 38-40⁰С, площа електродів 100-200 см², накладають їх на ділянку печінки з спини на однаковому рівні, щільність струму 0,02-0,05 мА/см², тривалість 15 хв., для дітей 4-8 років 8-10 процедур на курс, для дітей 9-14 років 10-12 процедур на курс. Процедури відпускаються через день.

В) Функціональна гіпербілірубінемія:

- електрофорез з 2-5% розчином сульфату магнію на ділянку печінки за вживаною методикою;

- світлолікування лампою голубого кольору (400-490 НМ) від апарату КЛА-21 (пересувний) або КЛФ-21 (настінний).

4. Хронічний панкреатит.

- електрофорез 1% розчину галаскорбіну на ділянку епігастрі зліва за поперечною методикою, щільність струму 0,03-0,05 мА/см², тривалість 8-10-15 хв. (в залежності від віку), щоденно або через день, 8-10 процедур дітям 4-8 років, а дітям 9-14 років – 10-12 процедур, по 20-25 хв. При появі больових відчуттів - електрофорез з аноду зі спазмолітиками (0,5% розчин папаверину гідрохлориду,1% розчин но-шпи, 1% розчин платифіліну гідротартрату).

При поєднанні патології підшлункової залози із захворюванням шлунка, жовчевивідних шляхів, дискінезії по гіперреактивному типу – мікрохвилі дециметрового діапазону апаратом “Ромашка” з випромінювачем 10 см в діаметрі, контактно в зоні максимальної болючості, дітям 6-9 років – потужність 7-9 Вт, 10 років і старшим – 9-11 Вт (відчуття легкого тепла). Тривалість 8-10 хв., на курс 8-10 процедур. Старшим дітям може бути призначена терапія сантиметровим хвилями від апарату “Луч-2” з випромінювачем діаметром 11 см, потужність 4-5 Вт, тривалість 6-10 хв., щоденно або через день, 8 процедур на курс.

При стійкому больовому синдромі, поєднанні хронічного панкреатиту з гастритом, дискінезією гіпомоторного типу – ультразвук в імпульсному режимі апаратом “Ультразвук Т-5”, випромінювач діаметром 4 см, тривалість імпульсу 10 м/с (методика лабільна). Процедури спрямовують на 3 поля верхньої половини живота – проекція підшлункової залози (4-5 см вище пупка). Величина поля опромінення 5х10 см або 5х15 см, в залежності від віку. Інтенсивність 0,02 Вт/см². Два інших поля – опромінення паравертебрально від ТVІІ та LІ, ширина поля 4 см, інтенсивність 0,1 Вт/см² по 1,5-2 хв. на кожне поле (нижня межа для дітей до 7 років). Загальна тривалість процедури – 6-8 хв., проводять їх через день, 8-10 процедур на курс. Процедури проводять в напівсидячому положенні, перед процедурою дитина випиває склянку води.

Санаторно-курортне лікування дітей з порушеннями постави

та сколіотичною хворобою

Сколіоз найпоширеніше ортопедичне захворювання серед дітей населення. Головним при сколіотичній хворобі (СХ) є зміни з боку дисків, зв’язок, м”язів, безпосередньо пов’язаних з хребтом, що призводить до деформації грудної клітки, зміщення та морфологічних змін внутрішніх органів, зниження рівня фізичного розвитку, значних функціональних розладів з боку нервової, м’язевої, дихальної, серцево-судинної та інших систем. В зв’язку з цим консервативне лікування сколіозу включає ряд заходів, спрямованих на створення “м’язевого корсету”, формування правильної постави, стабілізації хребта та його корекцію, а також на покращення функції серцево-судинної, нервово-м’язевої та дихальної систем організму.

На санаторно-курортному етапі у хворих сколіозом застосовують лікувальне болото у вигляді аплікацій на спину, із захопленням комірцевої зони та ділянки наднирників, за диференційованими методиками, в залежності від віку дитини, ступеня викривлення хребта, характеру перебігу захворювання, вихідного стану тонусу вегетативної нервової системи. Пелоїдотерапія здійснює нормалізуючий вплив на функцію центральної та вегетативної нервової систем, покращує загальну реактивність організму та мікроциркуляцію, збільшує проникливість шкіри для біологічно активних речовин, що сприяє покращенню трофіки м’язів та інших тканин, нормалізації їх функції.

Грязелікування. Покази: діти з І, ІІ та ІІІ ступенем сколіотичної хвороби, починаючи з дошкільного віку (з 3 –х років).

Методика лікування. Грязеві аплікації призначають на спину у вигляді “напівкорсета” із захопленням комірцевої зони, Т- 38-40⁰С, через день на курс 10 процедур. Хворим з ІІ і ІІІ ст. викривлення хребта тривалість процедури – 8-10 хв, хворим з І ст. СХ – 15хв. При вираженому симпатикотонічному типі ВНС, швидко прогресуючому характеру перебігу захворювання грязелікування не показано.

Хворим із супутніми захворюваннями серцево-судинної, дихальної та інших систем, а також дітям в пубертатному періоді замість грязьових аплікацій застосовують більш щадні методики у вигляді гальваноболота (електрофорезу розчину болота). При проведенні гальванопелоїдотерапії грязеві коржі товщиною 3-4 см, поміщають в марлеві мішечки, розміщують їх на комірцевій та поперековій ділянках. Для електрофорезу використовують гідрофільні прокладки, які змочують грязевим розчином. На них накладають металеві пластини, до яких підводять струм від апарату гальванізації. Щільність струму 0,02-0,04 мА/см², температура болота 38-40⁰С, тривалість процедури 8-10 хв, на курс 8-10 процедур.

Електростимуляція (ЕС) м’язів тулуба – консервативний метод покращення стану нервово-м’язевої системи та функціонального стану опорно-рухового апарату у хворих сколіозом.

Покази: ЕС рекомендується проводити дітям із диспластичним сколіозом І, ІІ, ІІ-ІІІ ступенем з метою укріплення м’язів тулуба, які підтримують хребет у вертикальному положенні, і спрямуванням корегуючого впливу на деформацію хребта, підвищення функціональної активності дихальних м’язів та зменшення існуючих м’язевих асиметрій.

Методика лікування. Призначенню ЕС м’язів повинно передувати визначення дуг викривлення хребта, їх величини та рівня локалізації за клінічними даними, з уточненям по рентгенограмах. Потрібно ретельно вести індивідуальну карту, в якій описуються схеми розміщення стимулюючих електродів, пороги електричної збудливості м’язів, частоти ЕС під час кожного сеансу протягом курсу лікування.

Сутність методу полягає у впливі на ослабленні м’язи тулуба синусоїдальними струмами середньої частоти, модульованими по амплітуді низькою частотою у межах 10-150 Гц. Використовують апарати “Стимул-1”, “Стимул-2”, які мають несучу частоту від 1 до 2,5 кГц, або апарати “Ампліпульс-3”, “Ампліпульс-3Т”, “Ампліпульс-4” з використанням ІІ роду роботи(ПП), глибиною модуляції 75-100%.

Водолікування. Застосовують з метою оздоровлення, покращення загального стану, обмінних процесів, функції внутрішніх органів. Крім того водні процедури мають сприятливий вплив на опорно-руховий апарат, розвантажують хребет, формують компенсацій. Проводяться у вигляді ванн, купань, плавання в басейні, морі, річці, озері.

Мінеральні ванни показані всім хворим з порушенням постави, з І, ІІ та ІІІ ступенем сколіозу, в тому числі фізично ослабленим та із супутніми захворюваннями. Найбільш поширенні хлоридно-натрієві ванни з концентрацією 20-40 г/л, Т – 36⁰С, через день, тривалістю 8-15 хв., в залежності від віку та стану дитини, на курс 10-12 ванн.

Сірководневі ванни

Кисневі, перлинні, хвойні

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ ТА ПОРОДІЛЬ.

Типи курортів		Курорти
Кліматолікувальні
Приморські	Бердянськ, Євпаторія, Маріуполь, Куяльник
Бальнеотерапевтичні
З миш’яковмісними водами	Гірська Тиса
Грязьолікувальні
	Євпаторія, Саки

Покази до лікування
Назва, форма і стадія хвороби	Санаторії
1. Хронічний сальпінгіт, оофорит в період ремісії, не раніше ніж через 8 тижнів після загострення, при нормальній температурі тіла, відсутності зсувів в лейкоцитарній формулі та ШОЕ: а) при незміненій горморнальній функції яєчників;	Бальнеолікувальні Грязелікувальні
б) при недостатності обох фаз циклу (гіпофункція яєчників);	Бальнеолікувальні (крім радонових вод) Грязелікувальні
в) при гіполютеїнізмі чи ановуляції;	Бальнеолікувальні з радоновими водами
г) при поєднанні з міомою матки, що не потребує хірургічного лікування.	Бальнеолікувальні з радоновими водами
2. Хронічний параметрит в період ремісії не раніше 4-6 тижнів після закінчення гострого процесу та стабілізації пальпаторно встановлюваних ознак ущільнення інфільтрату, при нормальній температурі тіла, відсутності зсувів в лейкоцитарній формулі та ШОЕ: а) при незміненій гормональній функції яєчників;	Бальнеолікувальні Грязелікувальні
б) при недостатності обох фаз циклу (гіпофункції яєчників);	Бальнеолікувальні (крім радонових вод) Грязелікувальні
в) при гіполютеїнізмі чи ановуляції.	Бальнеолікувальні
3. Тазові перитонеальні злуки: а) при незміненій гормональній функції яєчників;	Бальнеолікувальні з радоновими водами Грязелікувальні
б) при недостатності обох фаз циклу (гіпофункція яєчників);	Бальнеолікувальні (крім радонових вод) Грязелікувальні
в) при гіполютеїнізмі чи ановуляції.	Бальнеолікувальні з радоновими водами
4. Хронічний тазовий перитоніт, не раніше ніж через 6 тижнів після закінчення гострого процесу, при нормальній температурі тіла, відсутності зсувів в лейкоцитарній формулі та ШОЕ: а) при незміненій гормональній функції яєчників;	Місцеві Бальнеолікувальні Грязелікувальні
б) при недостатності обох фаз циклу (гіпофункція яєчників);	Бальнеологічні (крім радонових вод) Грязелікувальні
в) при гіполютеїнізмі чи ановуляції.	Бальнеологічні з радоновими водами
5. Хронічний ендометрит в період ремісії, не раніше ніж через 4 тижні після закінчення загострення, при нормальній температурі тіла, відсутності зсувів в лейкоформулі та ШОЕ: а) при незміненій гормональній функції яєчників;	Бальнеолікувальні Грязелікувальні
б) при недостатності обох фаз циклу (гіпофункція яєчників);	Бальнеолікувальні (крім радонових вод) Грязелікувальні
в) при гіполютеїнізмі чи ановуляції.	Бальнеолікувальні з радоновими водами
6. Неправильні положення матки – ретроверзія, ретрофлексія, в тому числі обумовлені перенесеним запальним процесом чи тазовими перитонеальними злуками, що супроводжуються розладами функції товстого кишечника, сечового міхура: а) при незміненій гормональній функції яєчників;	Бальнеолікувальні Грязелікувальні
б) при недостатності обох фаз циклу (гіпофункція яєчників);	Бальнеолікувальні (крім радонових і йодобромних вод)
в) при гіполютеїнізмі чи ановуляції.	Бальнеолікувальні з радоновими водами
7. Дисфункція яєчників як наслідок перенесеного запального процесу статевих органів: а) при недостатності обох фаз циклу;	Місцеві Бальнеолікувальні, крім радонових вод Грязелікувальні
б) при відносній гіперестрогенії (гіполютеїнізм і ановуляція).	Курорти з радоновими та йодобромними водами
8. Розлади менструальної функції, відсутність менструацій: а) аменорея первинна центрального генезу при відсутності органічних уражень нервової і ендокринної систем;	Місцеві
б) аменорея вторинна (внаслідок порушень функції яєчників);	Місцеві, Грязелікувальні Бальнеолікувальні, крім радонових вод
в) аменорея вторинна як наслідок змін в матці (видалення базального шару при вишкрібанні), внутріматкові синехії.	Бальнеолікувальні, крім радонових вод
9. Скудні чи рідкі менструації (гіпо-, олігоменорея), як наслідок змін матки та яєчників після запального процесу: а) при недостатності обох фаз циклу (вишкрібання), внутріматкові синехії;	Бальнеолікувальні, крім радонових вод
б) при гіполютеїнізмі та ановуляції.	Бальнеолікувальні з радоновими водами
10. Поліменорея, гіперменорея, вкорочення менструального циклу внаслідок змін матки і яєчників після запального процесу.	Бальнеолікувальні з радоновими водами
11. Нерегулярні менструації після запального процесу: а) при недостатності обох фаз циклу;	Місцеві Бальнеолікувальні, крім радонових вод Грязелікувальні
б) при гіполютеїнізмі.	Бальнеолікувальні з радоновими водами
12. Клімактеричний синдром.	Місцеві Бальнеолікувальні з радоновими водами
13. Інфільтрат після операцій на матці, грудях, яєчниках, без ознак збільшення, при стабілізації процесу, нормальній температурі тіла, відсутності зсуву лейкоформули і ШОЕ (не раніше 6-8 тижнів після операції).	Місцеві Бальнеолікувальні з радоновими водами
14. Стани, пов’язані зі штучною чи передчасною менопаузою (після виявлення причин менопаузи). Посткастраційний синдром як наслідок хірургічного лікування пухлин яєчників: а) доброякісних;	Місцеві Бальнеолікувальні з радоновими водами
б) злоякісних.	Місцеві
15. Жіноче безпліддя: а) непрохідність маткових труб внаслідок хронічного сальпінгіту при - незміненій гормональній функції яєчників; - недостатності обох фаз циклу; - гіполютеїнізмі і ановуляції;	Місцеві Бальнеолікувальні Грязелікувальні Бальнеолікувальні, крім радонових вод Грязелекувальні Місцеві Бальнеолікувальні з радоновими водами
б) функціональне трубне безпліддя внаслідок - відсутності чи зниження скоротливої активності маткових труб; - підвищеної скоротливої активності чи дискоординації маткових труб.	Бальнеолікувальні з сірководневими і азотнотермальними водами Бальнеолікувальні з радоновими водами
Протипокази 1. Злоякісні новоутвори та підозра на їх наявність. 2. Післяабортний період (до першої менструації). 3. Теплолікування протипоказано при: - поліпах шийки матки; - захворюваннях, що супроводжуються матковими кровотечами; - кістоми та кісти яєчника; - міомі матки, ендометріозі, мастопатії; - сактосальпінгсі та міхурово-кишково-вагінальній нориці; - передракових захворюваннях жіночих статевих органів, а також після операцій з приводу злоякісних пухлин; - гіперестрогенії. 4. Загальні протипокази, що виключають направлення в санаторії.

Медична реабілітація вагітних жінок

Залежно від місця направлення вагітної у відділення для медичної реабілітації (жіноча консультація або акушерський стаціонар) визначається і етап лікування (другий або третій). Завданнями медичної реабілітації є:

— забезпечення повноцінного відпочинку та проведення оздоровчих заходів, спрямованих на підготовку до навантажень, обумовлених вагітністю та пологами;

— лікування у жінок і вагітних екстрагенітальної та акушерської патології;

— проведення заходів, спрямованих на забезпечення нормального розвитку плоду;

— санітарно-освітня робота.

Організація реабілітаційного процесу вагітним і жінкам із екстрагенітальною патологією, окрім вище перерахованих завдань, пов'язана з вирішенням наступних проблем:

— виявленням особливостей перебігу вагітності за наявності акушерських показань або екстрагенітальної патології;

— виділенням клінічних варіантів перебігу вагітності та супутніх хвороб на підставі клініко-функціональних, інструментальних, лабораторних показників для обгрунтування патогенетичних підходів для оптимального вибору методів МР;

— розробкою індивідуальних програм МР;

— визначенням ефективності використаних реабілітаційних комплексів.

Базова програма оздоровлення вагітних передбачає консультації спеціалістів (дієтолог, психотерапевт, кардіолог, при потребі — інші спеціалісти), обстеження (лабораторні: клінічні, біохімічні, ЕКГ, реовазографія, ультразвукова діагностика, кардіотонографія плоду) та методи реабілітації (кліматотерапія, ЛФК, бальнеотерапія (хвойні, кисневі, перлинні ванни), аерозольтерапія, аероіонотерапія, апаратна фізіотерапія, фітотерапія, психотерапія, дієтотерапія, психофізіопрофілактична підготовка до пологів («Школа матері»).

Обгрунтування використання керуючих впливів при оздоровленні вагітних жінок є таким:

1. Гальванічний комір за Щербаком та електрофорез кальцію, брому. Під дією загальної гальванізації збільшується кількість лейкоцитів в крові, покращується загальна гемодинаміка, підвищується обмін речовин (вуглеводний, білковий). Курс лікування — 10-12 процедур.

2. Ендоназальна гальванізація та ендоназальний електрофорез вітаміну ВІ — діють на рефлексогенні зони: регуляція функції нервової і ендокринної систем, стимуляція трофічних та енергетичних процесів в організмі. Курс лікування — 10-12 процедур.

3. Ультрафіолетове опромінення шкіри. Підвищує кровообіг, обмін речовин і трофіку тканин, покращує продукцію вітаміну Д і засвоєння кістково-тканинного кальцію та фосфору, нормалізує діяльність вегетативної нервової системи.

4. Лазерна терапія — лазеропунктура, внутрішньосудинне лазерне опромінення крові за відповідних показів. Має біостимулюючий, судиннорозширюючий, анальгезуючий, протизапальний ефект, корегує клітинний і гуморальний імунітет, підвищує неспецифічну резистентність організму.

5. Електросон — дія на головний мозок імпульсних струмів, які знімають емоційну напругу, нормалізують процеси вищої нервової діяльності, покращують нічний сон. Курс — 10-12 процедур.

6. Галотерапія (за показами) — застосування штучного іонізованого високодисперсного аерозолю натрію хлориду, який сприяє евакуації харкотиння, збільшує бронхіальну прохідність, поліпшує тканинне дихання, окисно-відновні процеси в клітинах, має бактеріостатичну, протизапальну, антиалергічну дію.

7. Бальнеотерапія.

Хвойні ванни — справляють седативну, протизапальну, трофічну, аналгезуючу, гіпосенсибілізуючу дію. Курс — 10 процедур.

Перлинні ванни — седативна дія на ЦНС.

Кисневі ванни — сприятливо впливають на стан центральної нервової системи, нормалізують артеріальний тиск, покращують гемодинаміку. Курс лікування — 10 процедур.

8. ЛФК.

9. Аеротерапія.

10. Кисневі коктейлі.

11. Фітотерапія — фітоінгаляції, фіточай.

12.Психотерапія.

Керуючі впливи для проведення медичної реабілітації жінок з хворобами

статевих органів такі:

1. Електрофорез лікарських препаратів — це одночасна дія на організм хворого гальванічного або імпульсного струму та введеного ним препарату. Електрофорез проводиться з міддю, калієм, цинком, йодом, магнієм, кальцієм, аспірином, амідопірином, літієм, нікотиновою кислотою, амітриптиліном, ферментами, вітамінами, адренокортикотропним гормоном, новокаїном. Справляє аналгезуючу, спазмолітичну, протизапальну, розсмоктуючу дію. Курс — 10-15 процедур.

2. Імпульсні струми (діадинамічні та синусоїдально-модульовані) посилюють регіональний кровообіг, активують обмінні процеси, покращують трофіку тканин, мають аналгезуючу дію. Курс становить 10-15 процедур.

3. УВЧ-терапія — лікування електричним полем ультрависокої частоти. Сприяє збільшенню в патологічній зоні йонів кальцію, сповільнює всмоктування токсичних продуктів запалення, посилює утворення захисного бар'єру з елементів сполучної тканини. Курс — 6-10 процедур.

4. Надвисокочастотна терапія (мікрохвилі сантиметрового та дециметрового діапазону). Сприяють зупиненню і зворотньому розвитку активної запальної реакції; посилюють кровопостачання в патологічній зоні; підвищують знижену глюкокортикоїдну функцію наднирників; викликають десенсибілізуючу дію. Курс — 10 процедур.

5. Магнітотерапія — низькочастотне магнітне поле. Діє протизапально, трофічно і у комплексному лікуванні підвищує його ефективність.

6. Ультразвукова терапія — використання з лікувальною метою механічних коливань в діапазоні частот 800 кГц-3 МГц. Справляє аналгезуючу, десенсибілізуючу, фібринолітичну дію; посилює обмінні процеси і трофіку тканин; утворює артеріальні та венозні коллатералі; стимулює функцію кори наднирників і підвищує гормональну активність яєчників. Курс — 10 процедур.

7. Дарсонвалізація — застосування високочастотних коливань в імпульсному режимі. Вона викликає антиспастичну дію судин і м'язів, що в свою чергу покращує трофіку тканин і знімає біль. Курс лікування — 10 процедур.

8. Ультратонтерапія — дія на організм змінного струму надтональної частоти. Покращує місцевий кроволімфотік, викликає гіперемію тканин, активізує обмінні процеси, має десенсибілізуючу та аналгезуючу дію. Курс лікування — 10 процедур.

9. Індуктотермія — вживається слабкотеплове дозування на проекцію наднирників, що сприяє розсмоктуванню запального процесу. Курс лікування — 8-10 процедур.

10. Електросон — дія на головний мозок імпульсних струмів, які регулюють діяльність функціональних систем і забезпечують гомеостаз організму жінки. Курс лікування — 10 процедур.

11. Лазерна терапія — лазеропунктура, внутрішньосудинне лазерне опромінення крові. Діючи на живий організм, лазерне опромінення має біостимулюючий, судиннорозширюючий, аналгезуючий, протизапальний, регенеративний ефекти, корегує клітинний і гуморальний імунітет, підвищує неспецифічну резистентність організму.

12. Ультрафіолетове опромінення шкіри та крові. Підвищує кровообіг, обмін речовин і трофіку тканин, має аналгезуючу, протизапальну, регенераторну дію

13. Теплолікування — озокеритові аплікації, гальванофорез торфу або грязеві аплікації у вигляді “трусів” у поєднанні з вагінальними грязевими тампонами. Ці фізичні фактори мають аналгезуючу, протизапальну, розсмоктуючу, антиспастичну дію, посилюють гормональну функцію яєчників. Курс лікування — 10 процедур.

14.Вагінальні зрошення мінеральною водою знімають біль, запалення,

понижують екскрецію естрогенів.

15. Бальнеотерапія.

Сірководневі ванни — посилюють гормональну активність яєчників,

знімають запалення, мають фібринолітичну дію.

Радонові ванни — аналгезуюча, протизапальна дія.

Морські ванни — десенсибілізація організму хворої за наявності

сенсибілізації стафілококовою інфекцією.

Скипідарні ванни — аналгезуюча, протизапальна, трофічна,

розсмоктуюча дія.

Хвойні ванни — седативна, аналгезуюча, трофічна дія.

Перлинні ванни — седативна дія на ЦНС.

Курс лікування — 10 процедур.

І6.Душі — циркулярний, дощовий, душ Шарко. Основні лікувальні

фактори — температурний і механічний, які викликають аналгетичну

дію.

17. ЛФК — індивідуальні та групові заняття.

18.Фітотерапія — фітоінгаляції, фіточаї (імуномодулююча, десенсибілізуюча дії).

19. Аромотерапія.

20. Психотерапія.

21. Аеротерапія — підвищення рівня ПОЛ та активності АОС.

22. Лікарські препарати, гомеопатичні засоби.

Медична реабілітація хворих, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та катастроф.

Об'єктивна реальність тісної взаємодії здоров'я людини і радіаційного опромінення підтверджена сучасними науковими спостереженнями. Іонізуюче опромінення, діючи на організм може бути фізіологічним або надмірним. Радіочутливість є еволюційно обумовленою його властивістю. Організм має певний запас сприймання радіонуклідних зовнішних подразників і обмежені резерви для захисту від несприятливих наслідків різкої зміни їх якості та кількості. Підвищена радіочутливість характерна для людей з хронічними захворюваннями, з порушенням адаптації, з тривалим строком проживання в умовах, різко обмежуючих нормальну дію натуральних природніх факторів.

Малі дози іонізуючого випромінювання, не впливаючи помітно на фізіологічні процеси, підвищують частоти генетичних порушень (мутацій) в опромінених клітинах. При цьому виникають генетичні дефекти не лише в соматичних, але й у зародкових клітинах.

Характерною особливістю радіаційної обстановки, обумовленної катастрофою на Чорнобильській АЕС, стала хронічна дія іонізуючого випромінювання в малих дозах на великі контингенти людей. Основна кількість радіонуклідів поступає шлунково-кишковим шляхом і виводиться з калом, сечею, потом. Частка з них всмоктується в кров і фіксується в різних органах і тканинах, в першу чергу в тих, до яких радіонукліди проявляють спорідненність (так звані радіочутливі тканини). Йод концентрується в щитовидній залозі; стронцій, барій, цирконій, радій - в кістках; рідкоземельні елементи в печінці; плутоній - в печінці і кістках; цезій, рубідій, полоній - поширюються рівномірно.

В останні роки підтвердилися дані про те, що дія радіонуклідів на організм не обмежується лише ураженням радіочутливих тканин (селезінка, статеві залози, кістковий мозок, слизова тонкої кишки). Їх дії зазнають органи і системи з невеликою радіочутливістю (печінка, легені, нирки) і радіорезистентні тканини (м'язи, серце, головний мозок).

Проте, не дивлячись на невелику радіочутливість органів і систем, при дії іонізуючого випромінювання вони затягуються в патологічний процес переважно вторинно внаслідок розладу функцій в інших фізіологічних системах організму, дисфункція яких безпосередньо пов'язана з дією іонізуючого випромінювання. Зміни в судинах призводять до порушення кровопостачання тканин, особливо печінки та нирок. Зміни в нервовій, травній системах, також призводять до метаболічних розладів.

Патологія органів травлення займає одне з провідних місць в структурі захворюванності осіб, що зазнали дії іонізуючого випромінювання в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Органи травлення зазнають дії іонізуючого випромінювання як при зовнішньому, так і внутрішньому опроміненні. Результатом є функціональні та структурні зміни передусім слизового шару в слизовій оболонці шлунково-кишкового каналу через високу чутливість клітин цього шару до випромінення. Для людей, які живуть на забрудненій радіонуклідами території більше 6 років характерний затяжний безсимптомний перебіг захворювань органів травлення.

Діти є критичною групою населення відносно дії на них радіонуклідів (зокрема опромінення на щитовидну залозу). Відмічаються порушення адаптації, психовегетативні розлади, різні дискінетичні зрушення, загострення перебігу хронічних захворювань і т.д.

Кровотворення - одна з найбільших радіочутливих систем. Панцитопенія, гіпохромна анемія - часта і грізна форма радіонуклідного ушкодження. При хронічній дії зовнішнього і внутрішнього опромінення в малих дозах розвиток залізодефіцитної анемії спостерiгається в 50-70% випадків.

Дефіцит заліза у вагітних жінок негативно впливає на плід, новонародженого і дитину ранього віку, викликає зміни гомеостазу, імуногенезу і еритропоезу.

Відомо, що кістковий мозок та інші елементи кровотворної системи найбільш уразливі при опроміненні. Порушення їх функцій настає вже при дозах опромінення 0,5-1 Гр. Однак ці органи мають підвищену здатність до регенерації, і якщо доза опромінення невелика і не викликає ушкодження всіх клітин, кровотворна система може повністю відновити свої функції.

В організмі людини є окрема система - імунокомпетентна, яка складається з центральних (вилочкова залоза) і периферичних (селезінка, лімфатичні вузли, кров) органів, володіє гомеостатичною функцією імунного нагляду. В результаті дії радіонуклідів, як правило, виникають різні імунні дефекти, які можуть бути однією з причин виникнення, або протікання захворювання із частими рецидивами.

Перебіг хронічних захворювань в опромінених супроводжується виразними змінами реактивності організму. Лікувальні заходи, знижуючи інтоксикацію, сприяють нормалізації імунного статусу. В разі збереження порушень імунного статусу протягом тривалого часу необхідне включення імунокоректорів в комплексне лікування.

Дія іонізуючої радіації на організм пов'язана з посиленням перекисного окислення жирних кислот і накопиченням токсичних продуктів цього окислення - ліпоперекисів, альдегідів і кетонів, які в результаті і обумовлюють шкідливу дію іонізуючої радіації.

Встановлено ріст серцево-судинних захворювань, імунних, неврологічних і вегетосудинних розладів після опромінення малими дозами радіонуклідів, пов’язаний з порушенням ліпідного обміну, і накопиченням середньомолекулярних пептидів у крові. В умовах забруднення навколишнього середовища накопичення молекул середньої маси в організмі значно перевищує біоптичні межі і стає токсигенним фактором дії на обмін речовин. Вказані пептиди мають певну тропність до вегетативної та гемічної систем, можуть впливати на їх функціональний стан. СМП мають властивість в підвищенних концентраціях викликати не лише функціональні, а й емоціональні розлади.

Порушення функції вегетативної нервової системи в опромінених перешкоджає досягненню терапевтичного ефекту і подовжує термін загоювання виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, а також різко сповільнює зворотний розвиток запальних змін слизової оболонки, що свідчить про її низьку репаративну здатність.

Одночасно з хронічною дією радіонуклідів, які поступають в організм аліментарним шляхом є можливість канцерогенезу, розвитку хвороб, обумовлених пошкоджуючим ефектом аутоімунних процесів. Доведена пошкоджуюча дія ЦІК, до складу яких входять антигени радіотоксинів.

Встановлена патологічна наявність радіонуклідів в клітинах кісткового мозку, лімфоцитах, макрофагах та ін. тканинах. Парадоксальність імунної відповіді полягає, з одного боку, в здатності радіотоксинів до імунодепресії, з іншого боку в цитотоксичному ефекті імуноцитів на преформовані мембрани клітин індукованими радіотоксинами, гіпероксидацією ліпідів.

Безумовно, що довготривала дія випромінювання на організм в цілому робить більш тяжким протікання хронічних захворювань і затруднює їх лікування.

Внаслідок масштабності ураження населення іонізуючим випромінюванням, спричиненого катастрофою на Чорнобильській АЕС, проблема відновлення здоров'я потерпілих дуже важлива.

Забезпеченню ефективного санаторного лікування постраждалих і надійного контролю сприяють:

· всебічне та повне обстеження;

· аналіз дозового навантаження, періоду та особливостей радіаційного впливу та інших факторів катастрофи;

· облік наявності захворювань, їх стадій, активності процесу та його компенсації, факторів ризику;

· виділення захворювань, які за своєю значимістю та вираженістю здійснюють визначальну дію на здоров’я;

· диференційована оцінка стану здоров’я, радіаційного впливу, психологічного стану.

В залежності від результатів обстеження визначають лікувальну програму, яка в найбільшій ступені відповідає завданням лікування.

Головна мета курортної реабілітації спрямована не на виведення радіонуклідів, а на відновлення функцій всіх органів і систем, зокрема покращення функціонування органів травлення, нервової, серцево-судинної, імунної, дезінтоксикаційної систем.

Істотну роль у виведенні радіонуклідів і активації відновлювальних процесів в організмі відіграють природні лікувальні засоби. Перевага їх в тому, що вони мають природні біологічні шляхи трансформації і виведення небезпечних сполучень і це знижує до мінімуму можливість побічних ефектів лікування.

Одним з важливих завдань оздоровлення населення, що постраждало в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС, є організація санаторно-курортної реабілітації в умовах бальнеологічного, а не кліматичного курорту. Ультрафіолетове опромінення ( прямі сонячні промені) викликають появу перекисів ліпідів в шкірі, які несприятливо діють на клітини місцевого імунітету. В період акліматизації до жаркого клімату знижується кількість Т і В-лімфоцитів, які є показниками напруження адаптаційно компенсаторних механізмів.

Навіть у здорових людей під час перебування в південних курортних регіонах, які під дією сонячних променів отримали навіть невелику кількість інсоляції (65 біодоз за 2-недільний курс), виявлено зміни в клітинній ланці імунітету - деяке зниження Т-лімфоцитів і підвищення 0-лімфоцитів. Зменшення клітин лімфоїдного ряду під кінець перебування на півдні при одночасному зростанні 0-клітин можна розглядати як ослаблення надійності імунних клітин, в першу чергу на етапі диференціювання лімфоцитів.

Із бальнеотерапевтичних засобів використовують: хвойні, вуглекислі, перлинні, сірководневі, морські, кисневі, йодобромні ванни. Концентрація сірководню встановлюється індивідуально. Також застосовуються морські купання, гідропатичні процедури.

Харчування є одним із важливих засобів лікування і профілактики різних метаболічних порушень у хворих, які отримали малі дози хронічного опромінення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Дія іонізуючого випромінення викликає порушення білкового та жирового обмінів, зміни в антиоксидантній системі крові, процесах вільнорадикального та перекисного окислення органічних сполук в організмі. Тому виникає потреба радіопротекторного, антисклеротичного та антиоксидантного харчування для хворих, що зазанали дії радіонуклідів.

Добовий раціон адаптогенної дієти включає 120-130 г білка, з яких 65-75 г складає білок тваринного походження з набором незамінних амінокислот, 110-120 г жирів, з котрих 20-25 г рослинні, 400-500 г вуглеводів. Калорійність раціону відповідає енерговитратам для осіб ІІІ групи інтенсивності трудової діяльності (3000-3300 ккал).

Адаптаційну дієту використовували для стимуляції виведення радіонуклідів, активації радіопротекторних властивостей їжі, заміни радіонуклідів в організмі і відновлення нормального рівня електролітів, формування захисно-імунних функцій організму. Виведення радіонуклідів забезпечується за рахунок стимулювання пасажу сечі та жовчі шляхом введення в раціон додаткової рідини до 500 мл на добу у вигляді морсів, соків компотів, настою шипшини, зеленого чаю, регулярного спорожнення кишок шляхом вживання продуктів, які містять клітковину (хліб грубого помолу, пшеничні висівки, гречана, вівсяна та перлова крупи, капуста, буряк, морква, сливи), зв'язування радіонуклідів пектинами (соки з м’якоттю, абрикоси, чорна смородина, цитрусовий джем, мармелад).

Радіопротекторні властивості їжі забезпечують за рахунок підвищеної кількості в раціоні білка, продуктів багатих на віт. А, С, Е, В.

Збагачення раціону мікроелементами та мінеральними солями досягають шляхом включення продуктів багатих на йод ( морська капуста, креветки, кальмари, молюски, пшоно, бобові, гречана крупа), кобальт (щавель, хрін, риба, зелена цибуля, горіхи), кальцій ( сир, яйця, ікра), залізо ( м'ясні та рибні продукти, яблука, шпінат), калій (ізюм, урюк, морква).

При анемії радіаційного походження через дієтотерапію на фоні фізіологічно повноцінного харчування, необхідно забезпечити організм пластичним матеріалом для повноцінного кровотворення. В дієті вміст білка забезпечується, головним чином за рахунок м'яса , м'ясопродуктів, риби, яєць, нежирного сиру. Білок необхідний для кращого засвоєння заліза, еритропоезу та синтезу гемоглобіну. Надмір жирів погіршує кровотворення, тому їх кількість зменшують до 70-80 г за рахунок жирних сортів м'яса і птиці, тугоплавких жирів. Вміст вуглеводів залишається фізіологічно нормальним (400 г). У раціоні збільшується кількість кровотворних мікроелементів, вітамінів груп В та С ( за рахунок харчових продуктів та медичних препаратів).

Хворим, що зазнали дії малих доз хронічного опромінення необхідно уважно і обережно призначати апаратну фізіотерапію.

Доведена абсолютна нешкідливість солюкса, магнітотерапії, мікрохвильової резонансної терапії, низькоінтенсивних фізіотерапевтичних методик (ультразвук, лазеротерапія) та гіпербаричної оксигенації.

Мікрохвилі електричного поля УВЧ підвищують радіочутливість тканин

( А.Г.Конопляников, 1984; Л.В.Штейн, В.Е.Ключ, 1988).

Лікарська практика свідчить про те, що не завжди вдається досягти переконливого позитивного ефекту з допомогою природних курортних факторів. Хворим із посиленим рівнем кінцевих продуктів ПОЛ, доцільно крім природніх курортних факторів, застосовувати гіпербаричну оксигенацію (з метою активації кисневозалежних реакцій), синглетно-кисневу терапію (СКТ). Для опромінених малими дозами радіонуклідів з порушенням функцій вегетативної нервової системи характерно підвищення збудливості аналізаторів. Тому таким хворим недоцільно призначати процедури подразнюючої дії.

ЛФК є елементом санаторно-курортної реабілітації, який помітно підвищує її ефективність. ЛФК є не тільки фактором загальної та спеціальної дії на хворого, але і засобом, який підсилює дію природних лікувальних факторів. В умовах санаторно-курортного лікування використовують ранкову гімнастику, лікувальну гімнастику, теренкур.

Є.С.Товстуха стверджує, що для відновлення фізіологічної функції органів та систем, уражених радіонуклідами, найбільш оптимальними є використання сумішей лікарських рослин для внутрішнього вживання.

Природні лікувальні фактори, кліматотерапія, бальнеотерапія, фізичні вправи незамінні для постраждалих від Чорнобильської катастрофи із захворюваннями системи кровообігу, органів дихання, травлення, є ефективним засобом підвищення функціональних можливостей основних систем організму, оптимізують обмінні процеси, сприяють збереженню та відновленню фізичної працездатності, здійснюють благоприємний вплив на захисні реакції організму до зовнішніх впливів, покращують якість життя.

http://www.likar.info/profi/articles/384.html

Вплив екстремальних чинників на людину

         До екстремальних (крайніх, найбільш виражених) механічних і психічних чинників відносять макросоціальні фактори: а) стихійні лиха;  б) технологічні і транспортні катастрофи;  в) соціальні чинники (війни, терористичні акти) і т.п. Вони надзвичайно поширені в нашому повсякденному житті і спричиняють в собі смерть, фізичне і психічне ушкодження.

1. Стихійні лиха і людина

Стихійні лиха – катастрофічні ситуації, які виникають, як правило, раптово, в результаті дії сил природи, призводять до порушення повсякденного укладу життя значних груп людей, супроводжуються людськими жертвами, втратою матеріальних цінностей, а також виявляють виражений вплив на психічний стан людини, викликають стрес, який впливає на індивідуальну і групову поведінку людей, їх діяльність і порушує  звичайну адаптацію до зовнішнього середовища.

         Стихійні лиха пов’язані з надзвичайно динамічними процесами в природі, характерна особливість яких полягає у невизначеності часу їх виникнення,  потенційній  небезпеці і можливості  катастрофічних наслідків.

            До найнебезпечніших стихійних лих, які впливають на психіку людини і її господарську діяльність відносять: землетруси, тайфуни,  цунамі, циклони, виверження вулканів,  лавини і т.д  В наш час частота їх катастрофічно зростає як в країнах Америки, Сходу так і в Європі, що спричиняє величезні матеріальні і людсбкі втрати та є причиною постстресових психічних розладів в цілих регіонах. За даними Женевського Центру епідеміології катастроф, в минулому році було зафіксовано 395 стихійних лих, жертвами яких стали  21 тис осіб, а число людей, що попали в зону нещастя та зазнало стресів сягнуло 134, 5 млн осіб. Україна ввійшла в десятку країн за кількістю жертв стихійних лих.

Від подібних  явищ потрібно відрізняти такі “стихійні” процеси, які повністю або в  більшій мірі пов’язані з людською діяльністю – вторинну ерозію, пилові бурі, рух оголених і розбитих пісків, пожежі, обвали, зсуви, а також технологічні і транспортні катастрофи. 

Землетрус.  Землетрус – це раптовий поштовх, який є кульмінацією або завершенням тривалого процесу наростання тиску в земних надрах.                      

Особи, які потрапляли у зону землетрусу, мали не тільки механічні травми, смерть (зокрема, в Індонезії загинуло біля шести тисяч осіб) а й нервово-психічні реакції (70 %), важкість і тривалість яких в значній мірі залежали від інтенсивності землетрусу. При катастрофічних землетрусах психотичні (реактивні) стани проявляються у формі сутінкового стану з психомоторним збудженням і у вигляді психогенного ступору. Особи з реактивними станами можуть індукувати серед оточуючих, особливо у осіб, нестійких у емоційно-вольовому відношенні, масову паніку.  У профілактиці подібних явищ велике значення має добре продумана система інформації, яка відповідає  на конкретні запити ситуації, заспокоює і розсіює негативні чутки, знижує вплив уяви і страшної фантазії. В даний час основні зусилля спрямовані на розробку прогнозу точного місця і часу землетрусів методом виявлення їх передвісників.     Вулканічні виверження. На Землі  існує більше 80 діючих вулканів, які виявляли і виявляють великий вплив на  психологію людей не тільки у зоні виверження, але і далеко за її межами.

                   Головне завдання полягає в тому, щоб завчасно визначити початок активізації вулканічної діяльності, що залежить від чутливості контрольно-вимірювальних приладів, та вжити  певні заходи, спрямовані на нормалізацію поведінки людей  в умовах районів вулканічної активності.

Тропічні циклони. Тропічні циклони виявляють  великий психологічний вплив на людей, оскільки вони є найбільш руйнівними із всіх видів стихійних лих і забирають життя найбільшої кількості людей. Вплив тропічного циклону на психологію людини пов’язаний з екстремальним впливом одного чи всіх елементів урагану - вітру, дощу, штормових набігів і хвиль і т.д. 

Цунамі – це декілька гігантських довгоперіодних океанських хвиль, породжених підводними землетрусами або виверженнями вулканів, які йдуть одна за другою і спричиняють руйнівні спустошення на низьких берегах. Вони справляють на суспільство глибокі і тривалі  соціально-економічні і психічні гострі і затяжні впливи. Від тайфуну на Філіпінах загинуло 2,5 тис осіб, не менші наслідки і від повеней, число яких зросло у  226 в минулому році.

Пожежі. Вогонь є важливим екологічним фактором на Землі ще з часів колонізації рослинністю поверхні суші. Оскільки інтенсивна діяльність людини посилюється, виникає небезпека, що пожежі будуть частішими.

         При виникненні пожеж люди можуть отримати опіки і механічні травми різного ступеня важкості, отруєння токсичними продуктами згорання, нервовий шок, загальний розлад функцій організму. Вогонь є  універсальним фактором, який впливає на психологію людини, її емоційно-вольову сферу, сприйняття і поведінку. 

Снігові лавини. Снігова лавина – це величезна суцільна маса, що нестримно зсувається з гірських схилів, сніговий обвал. Сучасний розвиток  туризму і гірськолижного спорту все гостріше ставить проблему вивчення специфіки небезпеки лавин в гірських районах. У людей, які стикаються з цим грізним стихійним явищем, воно викликає панічний страх і психічний стрес через загрози лавин. До профілактичних засобів захисту від лавин відносять складання карт прогнозу лавинної небезпеки, прогноз часу сходу лавин, організація служби нагляду і попередження про лавини, активний вплив на сніговий покрив при допомозі вибухів, підпилювання снігових карнизів, застосування вібраторів, хімічних засобів, а також інструктаж про поведінку людей в небезпечних зонах.

            Глобальне потепління сьогодні справляє теж загрозу суспільству: снігові вершини сменешились на 50-70 см, тануть айсберги, що неминуче викличе повені.

Психічні порушення унаслідок впливу екстремальних

чинників та організація допомоги при них

Як вже відзначалось вище, стихійні  лиха  і техногенні катастрофи  виявляють тривалий вплив на поведінку і здоров’я людини.  Поряд з ураженнями і травмами у людей  виникають нервово-психічні реакції, реактивні психози у результаті психічної травми. За особливостями виникнення і перебігу виділяють шокові (гострі), підгострі і затяжні реактивні психози.

         Соціально-психологічне напруження людей,  які зазнали  екстремального лиха,  залежно від його масштабів  різниться формою і характером. Особливо сильний вплив на психічне напруження людини виявляє комплекс факторів, характерною особливістю  яких є дія декількох чинників одночасно.  Наприклад, землетрус і ураган (“Катрін”), окрім знищення споруд,  можуть викликати затоплення прибережної смуги, пожежі при замиканні електричних проводів, уражати людей у результаті витоку сильнодіючих отруйних чи радіоактивних речовин і т.п. Соціально-психологічне напруження людей в зоні комплексної дії лиха може бути різним – від незначної зміни психічного стану до появи значних зрушень у психіці та  поведінці,  катастрофічного стресу.

 Катастрофічний стрес – стан, обумовлений  дуже сильними впливами екстремальних чинників, які охоплюють одночасно багатьох людей і характеризується неорганізованим психічним напруженням. В умовах розвитку катастрофічного стресу великий вплив на діяльність людей виявляє роль неусвідомлених процесів, які негативно впливають на їх поведінку і навіть призводять до паніки.

         Питання про поведінку  людини в обстановці небезпеки є центральним, тому точність прогнозу, продумана система готовності і висока технічна забезпеченість виявляться практично непотрібними, якщо поведінкова реакція буде неадекватною до даних обставин.

         Надання допомоги постраждалим в екстремальних умовах, їх евакуація, ліквідація наслідків організовуються і матеріально забезпечуються державою. Для керівництва рятувальними і невідкладними аварійно-відновними роботами, для нормалізації життя і діяльності людей в регіонах лиха створюються урядові комісії з широкими повноваженнями. До медичних  заходів   відносять: медичну розвідку вогнища лиха; розшук, надання першої медичної, в тому числі – психіатричної, і першої лікарської допомоги ураженим і хворим; їх евакуацію в лікувальні заклади, санітарну обробку і лікування; участь медичних формувань у профілактиці заходів, які знижують вплив на людей уразливих факторів. Для виконання заходів по боротьбі з наслідками лиха залучають працездатне населення, яке знаходиться у вогнищі екстремальної ситуації, служби спасіння, невоєнізовані формування громадянської оборони, спеціальні служби територіальних організацій. В окремих випадках використовують частини і з’єднання Збройних Сил, а також організації інших адміністративних районів країни.

         Безпосередньо у вогнищі лиха організовується надання  постраждалим  першої долікарської допомоги, а у розташованих за межами вогнища лікувальних закладах – спеціалізованої медичної допомоги.

         Обстановка в районах стихійного лиха може ускладнюватися різким погіршенням санітарного стану і пов’язаною з цим небезпекою виникнення і поширення інфекційних захворювань. Тому, поряд з наданням медичної допомоги, в районі стихійного лиха важливе значення мають протиепідемічні і санітарно-гігієнічні заходи, які організовують і проводять органи охорони здоров’я і формування медичної служби громадянської оборони. Ефективність цих заходів  прямо залежить від дотримання населенням правил особистої і колективної психогігієни, а також від правильності  застосування методів захисту від інфекційних захворювань.

         Несприятливі наслідки стихійного лиха можуть бути значно зменшені при допомозі заходів з їх  прогнозування, своєчасного попередження населення про їх наближення, організації захисту, в тому числі, індивідуального і колективного, програми яких розробляють фахівці пихіатрії катастроф.  

         В першу чергу важлива повноцінна підготовка  відповідних керівників – осіб, які знають і вміють керувати ситуацією. В ряді країн ведуться  інтенсивні пошуки надійних способів прогнозування стихійних бід і можливих у зв’язку з ними аварій і катастроф. Наприклад, в багатьох країнах у порядку міжнародного співробітництва урагани, тайфуни, виверження вулканів прогнозують за допомогою метеорологічних супутників Землі. Широко практикується прогнозування   пожеж за комплексним показником на основі додавання коефіцієнтів, які враховують географічні, температурні, погодні і інші умови. Все це сприяє зниженню впливу катастрофічних ситуацій на людину.

         В роботі з попередження і ліквідації наслідків стихійного лиха беруть участь найрізноманітніші державні служби і заклади, а також міжнародні добровільні організації, такі як Червоний Хрест, який завжди надає допомогу постраждалому населенню. Особлива роль у попередженні і виникненні нервово-психічних реакцій у людей, які опинилися у вогнищі екстремальної ситуації, належить процесу самовиховання, тобто формуванню людиною своєї особистості у відповідності зі свідомо поставленою метою. Виховання і самовиховання почуттів, індивідуальних особливостей, здібностей і можливостей  адекватної самооцінки,  індивідуальної психічної саморегуляції і т.п., створюють необхідну основу для психічної підготовки до переживання різноманітних стресових впливів на психіку людини.

Екологічні катастрофи та соціальні ситуації, що виникають внаслідок них, масові міграції тощо призводять до “екологічної стресової ситуації” або “екологічного стресу” (І.А.Хлєбович і співавт., 1975).

Екологічний стрес – це сукупний вплив природних і соціально-економічних чинників, що призводять до напруження регуляторних механізмів, порушення динамічної рівноваги, зниження стійкості й збільшення ентропійних процесів у фізіологічних системах організму.

Ламається старий і формується новий динамічний стереотип, змінюється функціонування регуляторних механізмів, що підтримують фізіологічні константи в адаптаційному діапазоні.

         Глобальні проблеми, породжені травматизмом і, особливо, шляховими катаклізмами, які щоденно приносять людству смерть, інвалідизацію, економічні і психологічні труднощі сім’ям, що втратили близьких, сфокусували  увагу ВООЗ на питаннях профілактики та збереження здоров’я під девізом  “Безпека на дорогах залежить від всіх нас”. Головними з них є принципи розподілу відповідальності за безпеку між учасниками шляхового руху і відомствами, які відповідають за створення, функціонування і регулювання систем дорожнього  руху.

         В першу чергу це проектування шляхів, які б  зводили до мінімуму можливість здійснення помилок; виробництво автомобілів з удосконаленими засобами активної і пасивної безпеки; запобігання факторів ризику (великих швидкостей на шляхах з інтенсивним рухом, вживання алкоголю  і психотропних засобів, втоми і емоційних стресів, несприятливих погодних умов,  особливо в критичні  нічні години) тощо.

         Другим суттєвим моментом є надання кваліфікованої допомоги. Відомо, що життя людини в 50 % випадків залежить від того, наскільки кваліфікованою була допомога відразу ж після катастрофи, інакше кажучи – долікарська допомога, яку можуть надати оточуючі люди. Практика показує, що найслабшою ланкою є здатність оточуючих надати долікарську допомогу, тому МЗ України впроваджує дводенні курси навчання населення з надання екстреної долікарської  допомоги, зокрема як  надати допомогу при травмі голови і хребта, переломах кісток, зупинці дихання, кровотечах,  больовому і психогенному шокові. Розроблені програми створення єдиної системи екстреності  медичної допомоги, класифікатори невідкладних станів та матеріально-технічне забезпечення (реанімобілі, моніторинги на шляхах, комплектація станцій і бригад невідкладної  допомоги необхідним транспортом, оснащенням медикаментами та кваліфікованими кадрами) і, найголовніше – це індивідуальний вклад в профілактику шляхово-транспортних пригод кожного з нас – знання правил і культура поведінки на шляхах.