Фіксація незнімних зубних протезів.

Стоматологічні цементи – важливий матеріал у клінічній стоматології. Їх застосовують як прокладку для захисту пульпи, як пломбу вальні матеріали, а також для фіксації незнімних конструкцій зубних протезів, ортодонтичних апаратів на опорних зубах або імплантатах. Цементи для фіксації мають бути достатньо стійкими до впливу середовища порожнини рота і забезпечувати міцний зв'язок за рахунок механічного зчеплення і адгезії. До необхідних властивостей належать: висока міцність на розтяг, зсунення та стиск, а також достатня жорсткість, щоб витримати напруження на поверхні розподілу між штучною коронкою і зубом.

Цементи для фіксації мають відповідати таким вимогам:

• Бути індиферентними до тканин зуба і всього організму в цілому

• Не викликати подразнення дентину і пульпи

• Бути хімічно стійкими в порожнині рота

• Не розчинятися в ротовій рідині

• Мати мінімальне водопоглинення

• Мати низьку теплопровідність

• Зберігати постійність об’єму та не деформуватися під час твердіння

• Мати мінімальну усадку, щоб не порушувати крайове прилягання

• Твердіти за наявності води або слини

• Мати твердість, близьку до твердості зуба, щоб протистояти стиранню

• Мати рН біля 7 при твердінні та після нього

• Не змінювати кольору з часом

• Бути добре сумісними з тканинами зуба, металами. пластмасами та фарфором за фізико-механічними показниками

• Мати коефіцієнт теплового розширення, близький до коефіцієнта розширення тканин зуба

• Мати високу адгезію до тканин зуба, металів, пластмаси, фото полімеру, фарфору.

Цементи для фіксації класифікують:

1.За строком дії:

• Для тимчасової фіксації

• Для постійної фіксації

2. За хімічним складом:

• Цинк-евгеноловий

• Халатний

• Цинкофосфатний

• Полікарбоксилатний

• Склоіономерний

• Композитний

• Компомерний

3. За компонентами:

• Порошок/рідина

• Паста/паста

• Рідина/рідина

4. За способом твердіння:

• Хімічного

• Світлового

• Подвійного

• Ультразвук

5.За складом рідини:

• Дистильована вода

• Розчин кислот

• Мономер

6.За способом замішування:

• Замішування вручну

• Замішування в капсулах

• Замішування в пістолеті

Після перевірки мостоподібного протезу в клініці, приступають до його постійної фіксації в порожнині рота.

Перед накладанням мостоподібного протезу в порожнині рота його ретельно промивають перекисом водню та дезінфікують спиртом. Опорні зуби обкладають ватними тампонами та обробляють медикаментозно (передусім від зубного нальоту). Поверхню зуба ретельно обробляють спиртом та висушують ефіром, якщо зуб депульпований. Правила замішування цементу та його консистенція залежать від марки і мети, якої потрібно досягнути при закріпленні коронки. Приготований цемент вносять у коронку клінічним шпателем, заповнюючи її приблизно на одну третю. Внутрішні стінки обмащують до краю коронки. Мостовидний протез з цементом накладають на зуби, спостерігаючи за тим, щоб ватні тампони не потрапляли під край коронки. Після накладання коронки з цементом необхідно одразу ж перевірити оклюзійні відношення при центральній оклюзії. Якщо мостовидний протез знаходиться в повному контакті з зубами – антагоністами, пацієнта просять тримати зуби зімкнутими 10-15 хвилин, поки не затвердне цемент. Після того залишки цементу обережно знімають з поверхні коронок і сусідніх зубів, міжзубних проміжків. Далі перевіряють оклюзійні співвідношення, та просять пацієнта утриматись від прийому їжі та пиття ще протягом 2 годин.

Для постійної фіксації незнімних конструкції зубних протезів найчастіше використовуються цинк фосфатні, полікарбоксилатні, склоіономерні, композитні цементи та ком помети. Жоден із відомих цементів не має адгезії до твердих тканин зуба, однак вони відіграють важливу роль у фіксації незнімних протезів. Оптимальна фіксація коронок та мостоподібних протезів полягає у припасуванні добре виготовленого протеза до правильно підготовленого зуба. Цемент заповнює простір між стінками коронки і зуба, забезпечує після твердіння механічний зв'язок коронки і зуба. Ефективність утвореного зв’язку залежить від низки чинників. Початкове значення для надійної фіксації протезів має товщина плівки цементу. Відомо, що чим тонша плівка, тим міцність фіксації вища. Клінічна ефективність фіксації протезів залежить від стійкості цементів до розчинності (дезінтеграція). Чим вища розчинність, тим гірша фіксація. Важливим чинником надійної фіксації є також правильність замішування цементу (згідно інструкції виробника).

Одним із основних факторів, що забезпечують фіксацію мостоподібних протезів є адгезія (прилипання). Адгезивний зв'язок виникає внаслідок дії міжмолекулярних сил або сили хімічної взаємодії. Велике значення для успішного застосування цементів має біологічна сумісність , тому ці матеріали не повинні чинити хімічної дії на дентин зуба та шкідливої дії на пульпу, поверхню матеріалів, з яких виготовлені незнімні протези.

Згідно з Міжнародною класифікацією цементи розподілені на 8 типів:

· цинкфосфатний,

· силікатний,

· силікофосфатний,

· бактерицидний,

· цинк-евгеноловий,

· полікарбоксилатний,

· склоіономерний,

· полімерний.

Доповнення до класифікації з урахуванням цементів для фіксації, а саме:

1. За терміном дії:

· для тимчасової фіксації;

· для постійної фіксації.

2. За хімічним складом:

· цинк-евгеноловий;

· хелатний;

· цинкфосфатний;

· полікарбоксилатний;

· склоіономерний;

· композитний;

· компомерний.

3. За компонентами:

· порошок/рідина;

· паста/паста;

· рідина/рідина.

4. За способом твердіння:

· хімічного;

· світлового;

· подвійного;

· ультразвук.

5. За складом рідини:

· дистильована вода;

· розчин кислот;

· мономер.

6. За способом замішування:

· замішування вручну;

· замішування в капсулах;

· замішування в пістолеті.

Цементи для фіксації мають відповідати таким вимогам:

1. бути індиферентними до тканин зуба і всього організму в цілому;

2. не викликати подразнення дентину і пульпи;

3. бути хімічно стійкими в порожнині рота;

4. не розчинятися в ротовій рідині:

5. мати мінімальне водопоглинання;

6. мати низьку теплопровідність;

7. зберігати постійність об'єму та не деформуватися під час твердіння;

8. мати мінімальну усадку, щоб не порушувати крайове прилягання;

9. твердіти за наявності води або слини;

10. мати твердість, близьку до твердості зуба, щоб протистояти стиранню;

11. мати рН біля 7 при твердінні та після нього;

12. не змінювати кольору з часом;

13. бути добре сумісними з тканинами зуба, металами, пластмасами та фарфором за фізико-механічними показниками;

14. мати коефіцієнт теплового розширення, близький до коефіцієнта розширення тканин зуба;

Цинкоксидевгенолові цементи

Цинкоксидевгенолові цементи застосовують для тимчасової фіксації штучних коронок, мостоподібних протезів, шин на короткий термін (тимчасово) на вітальних зубах, на зубах із мінімальною товщиною дентину, у понадчутливих пацієнтів.

Сукупність названих вище властивостей до певної міри обумовила прикладне використання цинкоксидевгенолових відтискних матеріалів для тимчасової фіксації незнімних зубних протезів.

Цементи мають об'ємну усадку 0,9 %. Основною перевагою цієї групи є відсутність подразливої дії на пульпу, здатність до герметизації. Негативні властивості цементів цієї групи - легка розчинність, швидке руйнування під дією ротової рідини, низькі міцність і зносостійкість.

Цинкоксидевгеноловий цемент (без наповнювача) складається з порошку і рідини. До складу порошку входить фактично чистий оксид цинку, можлива невелика кількість кремнезему. Наявність приблизно 1 % ацетату або сульфату цинку прискорює твердіння. Рідина - це очищений евгенол або гвоздикова олія (85 % евгенолу). Оксид цинку й евгенол разом із водою утворюють евгенолят цинку. Евгенолят цинку легко гідролізується за наявності вологи з утворенням евгенолу і гідроксиду цинку. Це обумовлює швидке руйнування цементу під дією ротової рідини.

Для досягнення максимальної міцності цементу необхідне співвідношення порошку і рідини 3:1 або 4:1 при достатньо тривалому (до 10 хв.) та інтенсивному замішуванні. Міцність на стискання низька (від 7 до 40 МПа), а на розтяг незначна, розчинність висока - 1,5 %. Представники: «VOCO Temp» фірми VOCO Німеччина, «Провісцел» фірми Septodont Франція.

Зміцнений цинкоксидевгеноловий цемент (із наповнювачем) застосовується для фіксації незнімних протезів. Порошок складається з оксиду цинку з додаванням 10-40 % тонкоподрібнених природних (наприклад, каніфолі) або синтетичних (поліметилметакрилату, полістиролу або полікарбонату) смол і каталізаторів. До складу рідини входять евгенол, розчинені смоли, каталізатори, наприклад, оцтова кислота, а також протимікробні агенти (тимол). Затвердіння відбувається за звичайною схемою. Полімерні кислоти (абієтинова кислота) можуть взаємодіяти з оксидом цинку, зміцнюючи матрицю.

Для замішування цементу потрібно більше порошку, ніж в інших цементах. Папір або пластмаса для замішування цього цементу повинні бути цілком сухі. Порошок добавляють у рідину невеликими порціями й енергійно перемішують за допомогою шпателя. Посудини з порошком і рідиною мають бути закриті і зберігатися в сухому місці.

Зміцнений цинкоксидевгеноловий цемент має тривалий робочий час, тому що для його твердіння необхідна волога. Цементи, які містять вологу, мають робочий час затвердіння, аналогічний цементам на основі фосфату цинку, тобто від 7 до 9 хв. в умовах порожнини рота. Крім того, час затвердіння збільшується зі зменшенням співвідношення порошку і рідини.

Представники: «Еодент-rapid», «Темпопро-Ф», «Змент» фірма Bosworth США, «Калсинол» фірми De Trey/Dentsply США, «Калсоген» фірми De Trey/Dentsply США, «Темп-Бонд NЕ» фірми Керр США.

Цинкфосфатні цементи

Порошок цинкфосфатного цементу має такий склад: 75-90 % ZnO; 5-13 % MgO; 0,05 - 5 % SiO2; 0,05-2,5% R2O3(А1203 Ta FeO3).

Рідина фосфатного цементу - це водний розчин ортофосфорної кислоти, який містить цинк, алюміній та магнію фосфат. Рідину готують шляхом часткової нейтралізації розчину фосфорної кислоти гідратами оксидів указаних металів - цинк, алюміній та магнію фосфат додають до рідини як буфер для зниження швидкості хімічної взаємодії рідини з порошком. Отже, вони є регуляторами швидкості твердіння цементу. Затверділий цемент містить мінімальну кількість фосфатної матриці, має вищу міцність, меншу дезінтеграцію, дає меншу усадку. Солі алюмінію та магнію додають до рідини, щоб знизити усадку і тепловий ефект реакції твердіння цементу, а також подовжити стан пластичності формувальної маси.

Правила замішування: замішування проводять на чистій сухій пластинці шпателем для цементів. Рідину необхідно брати скляною паличкою або крапельницею, порошок - дозувальною ложечкою. Рекомендоване замішування при температурі повітря +18...23 °С, при температурі +25 °С пластинка охолоджується в холодній воді протягом 2-3 хв. Процес змішування порошку і рідини слід проводити поступово. Порошок ділять на склі на 4 частини; 1/4 ділиться на дві частини - 1/8, потім знову 1/8 ділиться на дві частини - 1/16. Спочатку слід увести до рідини четверту частину порошку, розмазуючими рухами ретельно перемішати цементну масу на невеликій ділянці пластинки. Після отримання гомогенної маси до неї добавляють послідовно 2/4, 1/8 та 2/16 частини порошку. Загальний час замішування цементу складає 90 с. Нормальна густота замісу в консистенції для фіксації протезів - 3-4 дозовані ложки (з верхом) на 1 мл рідини (або 20-25 крапель). Цементне тісто має сметаноподібну консистенцію і зберігає пластичність на склі 2-2,5 хв., а в порожнині рота -протягом 5-8 хв.

Недоліки цинкфосфатних цементів:

дають усадку;

мають низьку адгезію до тканин зуба і металу (зв'язок із ними обумовлений тільки шершавістю поверхні);

мають подразливу дію вільної ортофосфорної кислоти на пульпу зуба та екзотермічність твердіння;

низьку вологостійкість.

Представники: «Вісфат», «Уніцем», «Вісцин», «Цегал-НВ» фірми Galenika Сербія, «Poscal» фірми VOCO Німеччина, «DeTrey Zinc» фірми Dentsply США, «Adhesor» фірми Spofa Dental Чехія, Фосфатцемент фірми Bayer, «Elite Cement 100» фірми GC Dental Industrial Corp. Японія.

Полікарбоксилатні цементи

До складу цих цементів входить 90-95 % оксиду цинку, трохи оксиду магнію, які змішуються з поліакриловою кислотою. Механізм твердіння складний, він полягає в початковій нейтралізації полікарбонової кислоти оксидами металів із подальшою взаємодією карбоксилатних іонів різних полімерних ланцюгів з іонами металів. Надлишок оксиду металу відіграє роль посилюючого наповнювача.

Такі наповнювачі, як оксид алюмінію, титанат калію або графітне волокно, підвищують міцність цементу під час розтягування та стискання, але не змінюють його адгезивних властивостей. Заміна фосфорної кислоти, яка входить до складу цинкфосфатних, силікатфосфатних та силікатних цементів, на органічну полімерну акрилову кислоту дозволяє усунути недоліки цементів, які застосовуються у стоматології.

Полікарбоксилатні цементи потрібно ретельно дозувати, а компоненти швидко перемішувати протягом 30-40 с. Суміш використовується поки вона ше глянцева і без ниток.

Правила замішування: для фіксації незнімних протезів рекомендується співвідношення порошку та рідини для більшості матеріалів 1,5 : 1 за масою. При температурі повітря в приміщенні вище +22 °С кількість порошку дещо зменшується або додається рідина. Перед замішуванням відмірену порцію порошку ділять на 2 рівні частини, Флакон-крапельницю одразу ж після нанесення рідини на скло необхідно закрити ковпачком. Замішування здійснюють протягом ЗО с, При цьому першу частину порошку змішують з рідиною протягом 15 с, потім додають іншу частину порошку і замішують ще протягом 10-15 с, поки не утвориться маса однорідної консистенції з глянцевою блискучою поверхнею. Робочий час при кімнатній температурі становить 8,5-12 хв., час твердіння при 37 °С - 6-9 хв. У матеріалів, які замішуються на воді, час твердіння дещо триваліший. Щоб подовжити час твердіння, матеріал слід замішувати на холодній пластині. Твердіння полікарбоксилатних цементів завершується через 10-12 год. Використовувати матеріал під час твердіння недопустимо. Необхідно звернути увагу на те, щоб усі поверхні, які будуть контактувати з матеріалом, були ретельно очищені, промиті та просушені (коронки, порожнини під вкладки та ін.). Надлишки цементу, особливо при фіксації коронок, вкладок, штифтів, необхідно видаляти ще до початку схоплювання цементу. Якщо з якоїсь причини це не вдалося зробити, то надлишки цементу видаляють уже після його твердіння. У цей же час (через 8-10 хв.) остаточно обробляють цемент абразивними інструментами. Полікарбоксилатні цементи мають такі переваги над цинкфосфатними: слабку подразну дію, добру адгезію до тканин зуба, високу міцність, малі розчинність і товщину плівки.

Недоліки - невисока міцність на стиск, короткий робочий час у деяких марок і тривалий період закінчення твердіння.

Представники: «Белокор» фірми ПНП Ростов-на-Дону, «Carboco», «Aqualox» фірми VOCO Німеччина, Карбоксилатний цемент фірми "Bayer", «Adhesor Carbofine» фірми SpofaDental Чехія, «Полі-Ф-Плюс» фірми DeTrey/ Dentsply США, «Карбофаїн» фірми SpofaDental Чехія, «Tekpro» фірми Tekpro Англія, «Durelon» фірми ЗМ ESPE.

Склоіономерні цементи

Порошок склоіономерного цементу складається із тонкого полімерного скла фторсилікату кальцію й алюмінію з розміром частинок 40 мкм для пломбувальних матеріалів та 25 мкм для цементування. Рідина - це 50 % розчин співполімеру поліакрилітаконової або іншої полікарбонової кислоти, яка містить 5 % винної кислоти. У деяких матеріалах співполімер додають до порошку, а розчин містить винну кислоту: в іншій усі інгредієнти входять до складу порошку, а рідина складається із води.

Під час змішування поліакрилова та винна кислоти взаємодіють зі склом, вилучаючи з його поверхні іони кальцію та алюмінію, утворюючи поперечні зв'язки, перетворюють полікислотні молекули в гель. Винна кислота збільшує робочий час, сприяє швидкому твердінню матеріалу, утворюючи комплекси з іонами металів.

Склоіономерні цементи мають добрий зв'язок з емаллю та дентином зуба, не розчиняються в ротовій рідині, володіють високим опором до стирання, мають добру адгезію до металів.

Важливими властивостями склоіономерних цементів є рентгенконтрастність, стійкість до кислот, близький коефіцієнт розширення щодо дентину.

Недоліками склоіономерних цементів вважається повільне твердіння. Його pH нижче, ніж у цинкфосфатного цементу під час твердіння, і має деяку нестабільність у зв'язку з гіперчутливістю після фіксації. Оскільки молекули поліакрилових кислот склоіономерів крупні, ймовірно проникнення їх у дентинні канальці менше, ніж у фосфорної кислоти, тому застосування лаку не рекомендується. Під час контакту з рідиною послаблюється фіксація, а пересушування поверхні зуба або протеза в цементі призводить до появи усадкових тріщин. Тому цемент по краях коронки має бути захищений шаром вазеліну або лаку.

Правила замішування: склоіономерні цементи замішують на сухій гладенькій скляній або спеціальній паперовій (пластмасовій) поверхні при температурі в робочому приміщенні 18-23 °С. Необхідну порцію порошку ділять зазвичай на дві однакові частини. Спочатку першу частину порошку вносять у рідину, замішують протягом 15-20 с до одержання однорідної маси, потім до неї добавляють іншу частину порошку і весь матеріал замішують до одержання однорідної маси з глянцевою поверхнею. У середньому час замішування складає 30-45 с.

Представники: «Vitremer» фірми ЗМ ESPE, «Стион-Ф», «Цемион-Ф» Росія, «Restocem-PL» фірми Dencare Англія, «Ugi Orto» фірми GC Dental Industrial Corp. Японія, «Ortoc™ B» фірми GC Японія, «Tvaerbond» фірми Kérr Manufacturing Co, «Ketac Cem» фірми PSP Dental Англія, «Meron» фірми VOCO Німеччина, «Tekpro».

Композитні матеріали для фіксації

З появою адгезивних мостоподібних протезів, вестибулярних накладок (вінірів), замкових укріплень (брекетів) стоматологи зіткнулися великими труднощами під час фіксації. Традиційні цементи не мають необхідної міцності на розрив і достатньої адгезії до протезів та твердих тканин зуба. Це зумовило створення нових фіксуючих матеріалів на основі "BIS-GMA" - матриці всіх композитних матеріалів. Техніка кислотного протравлювання емалі та дентину і підготовка внутрішньої поверхні протеза (створення мікрошорсткості) забезпечують надійну фіксацію протезів.

Полімерні цементи поділяються на два типи: на основі метилметакрилату і на основі ароматичних диметакрилатів.

Композитні цементи відрізняються від відновлювальних компомерів нижчим вмістом тонких частинок неорганічного наповнювача та меншою в'язкістю.

Метилметакрилові полімерні цементи застосовуються для фіксації облицювання і вкладок, а також для фіксації тимчасових коронок.

До складу порошку акрилового цементу входять тонко подрібнений полімер метилметакрилату або співполімер із перекисом бензоїлу як ініціатора, а також мінеральний наповнювач та пігменти.

Рідина - це мономер метилметакрилату з амінним прискорювачем. Затверділа маса складається з нової полімерної матриці, яка поєднала нерозчинені набухлі гранули первинного полімеру. Рідина додається до порошку при мінімальному перемішуванні шпателем, щоб запобігти попаданню повітря. Суміш використовується одразу, тому що робочий час дуже короткий. Надлишок матеріалу необхідно видалити на стадії остаточного твердіння. Необхідно захистити пульпу для запобігання її подразненню.

Позитивні якості акрилових цементів полягають у міцності, нижчій розчинності, ніж у інших цементів, але вони менш жорсткі, пружні та не забезпечують доброї адгезії до твердих тканин зуба за наявності вологи. Міцність з'єднання полімерних цементів із пластмасовими облицюваннями вища, ніж у інших цементів. Висока міцність на розрив робить їх придатними для мікромеханічного зчеплення протравлених керамічних облицювань із шорсткою поверхнею опорних елементів мостоподібного протеза з протравленою емаллю кукси препарованих зубів, які не забезпечують достатньої ретенції з традиційними цементами.

Недоліки полімерних цементів такі: короткий робочий час, шкідлива дія на пульпу зуба, а також утруднене видалення надлишку цементу, що може призвести до виникнення крайових дефектів.

Представники: «Ортомайт Супер-Бонд», «Супер-Бонд», «Provilink» фірми Ivoclar Ліхтенштейн, «RelyX ARC» фірми 3М ESPE, «Twinlook cement», «Compress U», «Avanto», «Calibra», «Dual-ccment» і «Vario-link» фірми Vivadent Німеччина, «Resiment» фірми Septodont Франція, «Bifix, F-21» фірми VOCO Німеччина, «Панавіа-F».

Час твердіння цементів (хв.) (Оджубейська О.Д., 1999)

№ п/п	Назва цементу	Час твердіння ( хв.) при температурі 37 С^о ⁽^М+^m)
№ п/п	Назва цементу	початок	закінчення
1	*Висцин*	7,4 ± 0,29	10,3 ± 0,29
2	*Adhesor*	4,5 ± 0,31	5,9 ± 0,29
3	*Белокор*	7,8 ± 0,24	9,9 ± 0,35
4	*Durelon*	6,3 ± 0,27	7,9 ± 0,3
5	*Стион – Ф*	6,9 ± 0,23	8,3 ± 0,29
6	*Restocem – PL*	3,3 ± 0,27	5,0 ± 0,32

Товщина плівки досліджуваних цементів (мкм)

(Оджубейська О.Д., 1999)

№ п/п	Назва цементу	Кількість зразків	Товщина плівки (М+m)
1	*Висцин*	5	26 ± 2,45
2	*Adhesor*	5	26 ± 1,87
3	*Белокор*	5	25 ± 2,24
4	*Durelon*	5	25 ± 1,58
5	*Стион – Ф*	5	25 ± 1,58
6	*Restocem – PL*	5	22 ± 1,22

Дезінтеграція досліджуваних цементів ( %) (Оджубейська О.Д., 1999)

№ п/п	Назва цементу	Кількість зразків (n)	Дезінтеграція через 24 години (М+m)
1	*Висцин*	5	0,75 ± 0,002
2	*Adhesor*	5	0,97 ± 0,02
3	*Белокор*	5	0,31 ± 0,004
4	*Durelon*	5	0,41 ± 0,004
5	*Стион – Ф*	5	0,71 ± 0,006
6	*Restocem – PL*	5	0,34 ± 0, 005

Адгезивна міцність цементів для фіксації (кг/см²)

(Оджубейська О.Д., 1999)

№ п/п	Назва цементу	Витривалість
1	*Висцин*	50,0±8
2	*Adhesor*	62,0±10
3	*Белокор*	67,0±10
4	*Durelon*	77,5±12
5	*Стион – Ф*	44,0±7
6	*Restocem – PL*	30,0±6

Середні показники межі міцності фіксуючих цементів на стиск (кг/см²)

(Оджубейська О.Д., 1999)

№ п/п	Назва цементу	Межа міцності (М+m)
1	*Висцин*	1030 ± 40
2	*Adhesor*	1590 ± 60
3	*Белокор*	840 ± 40
4	*Durelon*	820 ± 30
5	*Стион – Ф*	1360 ± 50
6	*Restocem – PL*	1210 ± 50

Показники тривалості N- числа циклів до руйнування

зразків цементів (Оджубейська О.Д.,1999)

№ п/п	Назва цементу	P_max( Н )
№ п/п	Назва цементу	250	400	600
1	Висцин	( 9+1 )×10 ⁸	(1+0,14) ×10⁷	(9+1)× 10⁵
2	Adhesor	(4+0,48)× 10⁵	(1+0,14)× 10⁵	(3+0,26)× 10⁴
3	Белокор	(7+0,69)× 10⁵	(1,5+0,16)× 10⁵	(3,5+0,41)× 10⁴
4	Durelon	(12+1,18) ×10⁵	(2+0,38) ×10⁵	(4,5+0,51) ×10⁴
5	Стион–Ф	(30+3,12)× 10⁵	(3,5+0,41)× 10⁵	(5+0,53)× 10 ⁴
6	Restocem–PL	(1+0,14)× 10⁸	(5+0,53)× 10 ⁶	(3,5+0,41)× 10 ⁵

Рекомендації фірми «3М» (США) щодо застосування цементів у клініці ортопедичної стоматології

Застосування	Показання	Рекомендації
Для фіксації металевих протезів: - вкладки/накладки - коронки - мостоподібні протези - штифтові зуби	Звичайні умови фіксації	Склоіономерний цемент 3М Релай Екс Лутін
	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC
	Звичайні умови фіксації	Склоіономерний цемент 3М Релай Екс Лутін
	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC
	Звичайні умови фіксації	Склоіономерний цемент 3М Релай Екс Лутін
	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC
	Звичайні умови фіксації	Склоіономерний цемент 3М Релай Екс Лутін
	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC
Для фіксації фарфорових: - облицювань - вкладок/накладок - коронок	Досягнення оптималь- них естетичних резуль- татів	Композитний цемент 3М Опал
	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC
	Естетична корекція	Композитний цемент 3М Опал
	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC
Для фіксації протезів із композитних матеріалів: - вкладки/накладки - коронки	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC
	Естетична корекція	Композитний цемент 3М Опал
	Необхідність більш надійної фіксації	Композитний цемент 3М Релай Екс ARC

Властивості стоматологічних цементів для фіксації

(за D.C. Smith, 1996)

Вид цементу

Товщи-

на плівки, мкм

Час твер-діння

Розчин-ність,

% вага

Міцність,МПа

Модуль пружнос-

ті ГПа

на стиск

на розтяг-

нення

Цинк-

фосфатний

25-35

5-14

макс.

0,2

80-100

5-7

Цинк-

силікатний

30-40

5-7

140-170

8-13

Цинкоксид-

евгеноловий:

немодифікований

армований по-лімерами

25-35

35-45

2-10

7-9

1,5

2-25

35-55

1-2

5-8

2-3

Хелатний

цемент

40-60

7-13

55-70

3-6

Цинкполікарбо-

ксилатний

20-25

6-9

0,06

55-85

8-12

5-6

Склоіономерний

25-35

6-9

90-140

6-7

7-8

Полімерний

цемент

20-60

3-7

0,05

70-200

25-40

4-6

Приблизний склад фосфатного цементу

(за Т.Ф. Стрелюхіною)

Компоненти цементу
Порошок (в % за масою)		Рідина (в % за масою)
ZnO	75-90	P₂O₃	39-45
MgO	5-13	ZnO	8-12
SiO₂	0,05-5	AlO₃	3-6
P₂O₃	0,05-2,5	H₂O	37-50

Фізико-механічні властивості цементів для фіксації незнімних протезів (за даними АО »Медполімер»)

Цемент	Час замішуван-ня, с	Час твердіння, хв	Міцність при стиску, МПа	Товщина плівки, мкм
Уніфас	60-90	4-9	70-100	25-40
Вісфат	60-90	5-10	70-80	30-40
Діоксивісфат	60-90	5-10	70-80	30-40
Цемент полі- карбоксилатний	30-40	4-9	50-70	25-35
Лактодонт	40-60	3-6	110-130	Даних немає
Вітакрил	30-40	6-8	100-110	Даних немає

Цементи для тимчасової фіксації незнімних протезів

(за D.C. Smith, 1996)

Назва	Тип	Виробник
Флау-Темп	Цинкоксидевгеноловий	Прем’єр
Фрідинол	до складу не входить евгенол	Джі Сі
Ноубжинол	до складу не входить евгенол	КОЕ
Темп-Бонд NE	до складу не входить евгенол	Керр
Темпорарі Сімент	Цинкоксидевгеноловий	Буффало
ZOE 2200	Цинкоксидевгеноловий	Л.Д. Колк
Зоун	до складу не входить евгенол	Кедроу Дентал Продакт

Цементи для постійної фіксації незнімних протезів

(за D.C. Smith, 1996)

Найменування		Тип	Виробник
Дурелон		Цинк-полікарбоксилатний	Прем’єр ЕСПЕ
Евербонд		Склоіономерний	Керр
Флекс Ікстреордінарі		Цинкфосфатний	Міцці Інк.
Фуджі Тип І		Склоіономерний	Джі Сі
Файнел		Цинкоксидевгеноловий	Л.Д. Колк
Хай Бонд		Цинк-полікарбоксилатний	Шофу Дентал
Хай Бонд		Цинкфосфатний	Шофу Дентал
Кетак Сем		Склоіономерний	Прем’єр ЕСПЕ
Лів Сінірей		Цинк-полікарбоксилатний	Джі Сі
Моудем Тінейсін		Цинкфосфатний	Л.Д. Колк
Опотов Алюміна ЕВА		Цинкоксидевгеноловий	Теледін Гец
	Тайлок Плас	Цинк-полікарбоксилатний	Л.Д. Колк
	Цинк Сімент Імпрувд	Цинкфосфатний	Мішн Вайт Дентал

Порівняння деяких фізико-механічних показників цементів

(за даними фірми „Хереус Кульцер”, Німеччина)

Цемент	Міцність на стиск, МПа	Стійкість до розчинності, мм/год	Адгезія до дентину, МПа	Адгезія до коштовних металів, МПа
Дайрект Сем	220	0,000	5,8	4,0
Композитний	167-291	0,007	1,5-7,9	2,4-11,2
Склоіономерний	167	даних немає	3,4	0,1
Цинкфосфатний	149	0,25	1,4	0,1

Композитні цементи для фіксації адгезивних мостоподібних протезів

(за D.C. Smith, 1996)

Назва	Форма випуску	Виготовач
Комспен	2 пасти, напівпрозорий	Л.Д.Колк
Конклюд	2 пасти, непрозорий	3М
Ден-Мет	2 пасти, напівпрозорий	Ден-Мет Корп.
Дьюрейлінгуел	Адгезивний ґрунт, основна паста, непрозорий	Юнітек Корп.
Іпоксулайт	Порошок і рідина, непрозорий	Лі Фармасьютік
Гец	2 пасти, непрозорий	Теледін Гец
Рісільют	2 пасти, напівпрозорий	Генрі Шейн Інк

Склад цементу Провалінк

Компоненти	Основна паста, г	Каталізатор, г
Поліефірний уретандиметакрилат	0,306	0,304
Поліетиленгліколдиметакрилат	0,251	0,248
Лужний склонаповнювач	0,300	0.300
Високодисперсний діоксид кремнію	0,080	0,080
Трифторид ітербію	0,050	0,050

Фіксуючі цементи, технологія їх застосування

На сучасному етапі розвитку ортопедичної стоматології впровадження нових технологій та розробки матеріалів для фіксації ортопедичних конструкцій є перспективним напрямком. Функціональна ефективність ортопедичних конструкцій визначається їх якісною фіксацією, тому прогрес сучасних технологій у цьому напрямку йде паралельно з розробкою та удосконаленням фіксуючих матеріалів. Матеріали для постійної фіксації ортопедичних конструкцій зубних протезів повинні відповідати основним вимогам :

- не мати шкідливого впливу на пульпу зубів та м’яких тканин ротової порожнини;

- мати адгезію до тканин зубів та матеріалу , з якого виготовлений протез ( метал, кераміка , полімер );

- не розчинятися в ротовій рідині;

- не давати усадку при затвердінні;

- мати тепловий коефіцієнт розширення близький до теплового коефіцієнту твердих тканин зуба та матеріалу штучної коронки;

- стимулювати дентиногенез.

Застосування сучасних ортопедичних конструкцій висуває ряд додаткових вимог до фіксуючих матеріалів :

- тиксотропність;

- висока міцність при стисненні;

- властивість утворювати тонку цементну плівку;

- наявність регульованої адгезії;

- прозорість;

- широкий спектр кольорової гами;

- ергономічність;

- пролонгований робочий період.

Існує п’ять основних типів матеріалів для постійної фіксації ортопедичних конструкцій.

Перший тип: цинк – фосфатні цементи, які утворюють систему порошок-рідина. Склад порошку цинк-фосфатних цементів : оксид цинку та оксид магнію; рідина – водяний розчин ортофосфорної кислоти, що містить цинк , алюміній, магнію фосфат.

Основні переваги :

- механічна адгезія;

- добра рідинність;

- простота застосування.

Основні недоліки :

- гіперчутливість пульпи зубів;

- висока розчинність у ротовій порожнині;

- залежність від техніки замішування.

Показання до застосування : фіксація ортопедичних конструкцій, виготовлених штамповано-паяним методом. Виробники : Кронфікс – Німеччина, Адгезор-Карбофайн – Чехія, Вістфат – Росія.

Другий тип : полікарбоксилатні цементи , які також є системою порошок – рідина. Основним компонентом є окис цинку , який вступає в реакцію з поліакриловою кислотою.

Основні переваги:

- хімічна адгезія до зубних тканин та металів;

- висока міцність на розтягування;

- добра біосумісність;

- низька розчинність;

- мінімальни товщина цементної плівки.

Основні недоліки:

- низька міцність на стискування;

- пластична деформація.

Показання до застосування : фіксація одиноких металевих коронок, мостовидних протезів невеликої протяжності.

Виробники : Белокор – Німеччина, Адгезор-Карбофайн – Чехія, Селфаст – Франція.

Третій тип : традиційні склоіономерні цементи, які відносяться до кислотно-основних матеріалів , у яких за основу взято фторалюміносилікатне скло з високим вмістом фтору, який реагує на поліакрилову кислоту. Нове покоління традиційних склоіономерних цементів – водотвердіючі матеріали. У цих цементах висушена в певних умовах поліакрилова кислота входить до складу порошку , який взаємодіє з дистильованою водою.

Основні переваги :

- біосумісність;

- відсутність подразників на пульпу зубів;

- хімічна адгезія до дентину зубів та металів;

- тонка фіксуюча плівка;

- висока антикаріозна активність за рахунок пролонгованого виділення фтору.

Основні недоліки :

- повільне затвердіння;

- чутливість до вологи на ранніх стадіях затвердіння.

Показання до застосування: фіксація культьових вкладок, анкерних штифтів, цільнолитих, металокерамічних коронок і мостовидних протезів.

Виробники : Кетак – Цем – Німеччина, Мерон – Німеччина, Аквіон – Росія , Фуджі І – Японія.

Четвертий тип : полімерномодифіковані цементи ( склоіономерні цементи , підсилені полімерами) , а також компомерні цементи. Поліакрилова кислота , що є складовою полімерномодифікованих цементів , має у своєму складі акрилатні функціональні групи, завдяки яким через кислотно-основну реакцію при змішувані з порошком скла утворюється поліакрилова сіль. Складові суміші починають вільнорадикальну полімеризацію, в результаті якої формуються ковалентні пересічні елементи поліакрилової солі , що значно зміцнює цемент.

Компомери – це склоіономери , що доповнені смолами , але поліакрилові кислотні групи в них утворюються за рахунок пересічних елементів кислотно-функціонального диметакрилатного мономеру.

Основні переваги:

- незначне реагування на вплив вологи;

- більш низька розчинність;

- механічна міцність;

- кероване затвердіння.

Показання до застосування : фіксація металевих, металокерамічних , метало композитних коронок, мостоподібних протезів, вкладок , вінірів з композитів, кераміки та стоматологічних сплавів. Виробники : Релікс-Лютінг – Німеччина; Калібрі – США ; Фуджі + - Японія ; Стартер – Кіт – США ; Дайрект – Цем – Німеччина.

П’ятий тип : композитні цементи, основними компонентами яких є органічний мономер та неорганічні наповнювачі. До складу також входять сілани, ініціатори полімеризації, стабілізатори , барвники.

Композити , що полімеризуються хімічним шляхом , складаються з двох паст і рідини або з рідини та порошку.

Композити , що полімеризуються під впливом світла , мають однорідну консистенцію у вигляді пасти. В якості ініціатора полімеризації застосовується світлочутлива речовина камфорохінон та амінний активатор. Інтенсивне розчеплення камфорохінону настає під впливом світла з довжиною хвилі 400-500 нм.

Основні переваги :

- високі показники адгезії;

- міцністні характеристики , що витримують значні оклюзій ні навантаження;

- практично нульова розчинність в ротовій рідині;

- естетична якість.

Основні недоліки :

- полімеризаційна усадка;

- не виділяється фтор;

- ризик постопераційної чутливості.

Показання до застосування : фіксація мостоподібних протезів великої протяжності; коронок із замковими кріпленнями для бюгельних протезів ; коронок та мостоподібних протезів на імплантантах; цементування вкладок , коронок, мостоподібних протезів , виготовлених з кераміки , металів , композитних матеріалів, а також ендодонтичних анкерних та скловолокнистих штифтів.

Виробники : Релікс – У100 – Німеччина; Біфікс – Німеччина; Релікс АРЦ – Німеччина.

Техніка фіксації коронок і мостоподібних протезів

1.Посадити пацієнта в стоматологічне крісло

Комфортне положення пацієнта, голова закинута назад, середня частина обличчя на рівні згину ліктя лікаря

2.Одягнути на пацієнта серветку

Зберегти одяг пацієнта чистим

3Провести дезинфекцію рук

Вимити руки з милом і обробити розчином Стериліума, вдягнути гумові рукавички

4Взяти набір стоматологічних інструментів

Пінцет, стоматологічне дзеркало, зонд, гладилка, предметна скляна пластинка, ватяні валики, медичний шпатель

5Дезинфекція та знежирення коронок чи мостоподібних протезів.

Конструкція чиста та суха.

Ватними тампонами зволоженими 3% розчином перекису водню обробляють конструкцію (внутрішню та зовнішню поверхні), потім тампоном зволоженим спиртом обробляють конструкцію, висушують струменем повітря.

6Ізоляція робочої ділянки. Робочу ділянку ізолюють ватними валиками від ротової рідини

Поверхня опорних зубів чиста та суха.

7Очищення опорних зубів та їх дезинфекція.

Поверхня опорних зубів чиста та суха.

Опорні зуби обробити ватним тампоном зволоженим 3% розчином перекису водню, висушити струменем повітря, далі протирають зуби тампоном зволоженим спиртом, висушити струменем повітря.

8Замішування цементу.

Замішування цинк-фосфатного цементу “Адгезор файн”. Взяти 5 крапель рідини на 1 мірну ложку порошку. Порошок додається до рідини невеликими порціями. Робочий час матеріалу складає до 8 хвилин. Час твердіння цементу – 2 хвилини.

Замішування цинк-полікарбоксилатного цементу “Адгезор карбофайн”. Взяти матеріал із рахунку порошок до рідини 2 мірні ложки на 5 крапель. Замішувати на протязі 30 сек. Робочий проміжок часу складає 8-10 хв. Час твердіння цементу – 6-8 хв.

Замішування склоіномерного цементу “Фуджи І”. Взяти 1 краплю рідини на 1 мірну ложку порошку. Замішувати на мелованому папері пластмасовим шпателем на протязі 15 сек.

Вносити цемент потрібно мірною ложечкою, рідина для змішування цементу відмірюється краплями. Співвідношення порошку до рідини та правильне змішування цементу залежить від марки цементу та інструкції по використанню даної марки цементу, що запропонована фірмою-виробником.

9.Внесення цементу в коронки. Змішаний цемент внести в коронку клінічним шпателем, заповнюючи її на 1/3 об’єму, рівномірно розподілити на внутрішніх стінках.

1/3 об’єму коронки заповнена цементом

10Коронку чи мостоподібний протез з цементом накладають на зуби спостерігаючи, щоб ватні тампони не потрапили під краї коронок. Пацієнту пропонують міцно стиснути зуби в положенні центральної оклюзії, контролюючи правильність змикання за допомогою стоматологічного дзеркала.

Відсутність супраконтактів в положенні центральної оклюзії

11Видалення залишків цементу.

Через 5 хвилин пацієнту пропонують відкрити рот, вийняти ватні валики, зондом або гладилкою обережними рухами від ясен до коронки забирають залишки цементу. Під контролем дзеркала та зонда перевірити наявність залишків цементу в ділянці промивної частини мостоподібних протезів.

Склоіономерні цементи

Стеклоиномерные цементи, розроблені в 1969 р. Вільсоном і Кентом, являють собою «суміш» силікатної та полікарбоксилатного цементів, поєднуючи в собі властивості обох груп матеріалів.

Класичний склоіномерний цемент - це система «порошок - рідина». В якості рідини в СІЦ використовуються поліакрилові кислоти (45-50 %-ний розчин) і їх кополімери з итаконовой або малеїновою кислотою, які зменшують в'язкість рідинного компонента, перешкоджають передчасному гелированию, підвищують швидкість зв'язування. Внаслідок висушування заморожуванням ці інгредієнти можна додавати безпосередньо до порошку, підвищуючи точність дозування рідини і порошку. В якості рідини в даних СІЦ використовується або дистильована вода, або винна кислота, це так звані водозамешиваемые СІЦ.

Порошковий компонент стеклоиономерного цементу складається з кальцийалюмосиликатного скла з включенням кристаллизованных, насичених фторидом кальцію крапельок. Фтор після накладення пломби протягом тривалого часу виділяється в порожнину рота, надаючи обмежене антикариозное дію крайової області пломби. CaF2 і Na3AlF4 визначають температуру плавлення; AlPO4 визначає механічну стабільність матеріалу, здатність до поліруванню; Al2O3 і NaF відповідають за кислотостійкість. Рентгеноконтрастность досягається за рахунок введення до складу порошку солей барію, стронцію і ін

Розрізняють кілька поколінь склоіономерних цементів:

1. Класичні - двокомпонентні (порошок замішується на водному розчині поліакрилової кислоти).

2. Водозамешиваемые. Всі активні компоненти даного виду матеріалу входять в порошок. Зручні при зберіганні і транспортуванні (збільшений термін придатності), усуваються помилки співвідношення порошку і рідини - Everbond (Kerr), Ketakfil (Espe).

3. Кермет-цементи (кераміка-метал-СІЦ). Методом спікання метали вплавлены в частинки скла. Ці цементи містять у своєму складі тонкодисперсное золото або срібло, що дозволило домогтися зниження крихкості і податливості СІЦ, зменшилася пористість, покращилася зносостійкість. Реакція полімеризації протікає швидше, знижено вологопоглинання. Негативні сторони: неестетичний колір пломби, пігментація ясенних сосочків за рахунок вивільнення іонів срібла. Представники цього покоління - Ketak Silver (Espe), Argion (VOCO).

4. Модифіковані полімером і мають подвійний механізм затвердіння. Полімеризації метакрилатів з утворенням поперечної зшивки полімерної ланцюга відбувається за 30-60 сек. під дією галогенового світла, потім слід більш тривала реакція хелатообразования. Швидке початкове затвердіння робить матеріал менш чутливим до вологи і дегідратації, тобто зменшується ймовірність утворення тріщин, збільшується міцність і поліруемость. Представники - Aqua Cenit (VOCO).

5. З потрійним механізмом полімеризації (Vitremer, 3M) проходять такі стадії реакції: I - швидка полімеризація під дією світла; II - хімічно активизируемая полімеризація, обумовлена вмістом в порошку мікрокапсул з каталітичною системою; III - кислотно-лужна реакція між компонентами СІЦ. Для матеріалів цієї групи характерні: низька розчинність у ротовій рідині, можливість одномоментного внесення, гарантоване відкидання без светооблучения, можливість обробки відразу після накладення.

Застосовується також наступне поділ склоіономерних цементів за типами:

· СІЦ для фіксації (розмір частинок порошку 25 мкм) - I тип, мають закінчення назви на-cem;

· відновлювальні СІЦ (розмір частинок 40 мкм) - ІІ тип, мають закінчення назви на-fill:

а) естетичні;

б) усталені;

· швидкотверднучі СІЦ:

а) для прокладок - III тип (розмір часток 5 мкм), мають закінчення назви на-bond;

б) фісурні герметики.

Розрізняють 3 стадії затвердіння СІЦ:

1. У початковій стадії протони диссоциировавшей поліакрилової кислоти, руйнуючи поверхню частинок алюмосилікатного скла, сприяють вилучення катіонів металів у розчин, де вони дифундують до аніонів поліакрилової кислоти допомогою електростатичної взаємодії.

2. В стадії нестабільного затвердіння іони кальцію приєднуються до елементів поліакрилової кислоти з утворенням гелю. Це відбувається вперше кілька хвилин після змішування і забезпечує початкове хімічне зв'язування з тканинами зуба за допомогою обміну іонами між апатитами емалі і дентину і матеріалом. В цей час поверхню пломби найбільш чутлива до дії вологи ззовні.

3. В стадії стабільного затвердіння утворюється тривимірна сітка. Освіта алюміній-полікарбоксилатного гелю триває до 24 годин і більше. Невелике збільшення обсягу склоіономерної маси забезпечує щільне крайове прилягання. Матеріал стає чутливим до зневоднення.

Функціональна ефективність ортопедичних конструкцій визначається їх якісною фіксацією, тому прогрес сучасних технологій у цьому напрямку йде паралельно з розробкою та удосконаленням фіксуючих матеріалів.

Матеріали для постійної фіксації ортопедичних конструкцій зубних протезів повинні відповідати основним вимогам :

- не мати шкідливого впливу на пульпу зубів та м’яких тканин ротової порожнини;

- мати адгезію до тканин зубів та матеріалу , з якого виготовлений протез ( метал, кераміка , полімер );

- не розчинятися в ротовій рідині;

- не давати усадку при затвердінні;

- стимулювати дентиногенез.

Застосування сучасних ортопедичних конструкцій висуває ряд додаткових вимог до фіксуючих матеріалів :

- тиксотропність;

- висока міцність при стисненні;

- властивість утворювати тонку цементну плівку;

- наявність регульованої адгезії;

- прозорість;

- широкий спектр кольорової гами;

- ергономічність;

- пролонгований робочий період.

Існує п’ять основних типів матеріалів для постійної фіксації ортопедичних конструкцій.

Перший тип : цинко – фосфатні цементи, які утворюють систему порошок-рідина. Склад порошку цинко-фосфатних цементів : оксид цинку та оксид магнію; рідина – водяний розчин ортофосфатної кислоти, що містить цинк , алюміній, магнію фосфат.

Основні переваги :

- механічна адгезія;

- добра рідинність;

- простота застосування.

Основні недоліки :

- гіперчутливість пульпи зубів;

- висока розчинність у ротовій порожнині;

- залежність від техніки замішування.

Показання до застосування : фіксація ортопедичних конструкцій, виготовлених штамповано-паяним методом.

Виробники : Кронфікс – Німеччина, Адгезор-Карбофайн – Чехія, Вістфат – Росія .

Основні переваги:

- хімічна адгезія до зубних тканин та металів;

- висока міцність на розтягування;

- добра біосумісність;

- низька розчинність;

- мінімальни товщина цементної плівки.

Основні недоліки:

- низька міцність на стискування;

- пластична деформація.

Виробники : Белокор – Німеччина, Адгезор-Карбофайн – Чехія, Селфаст – Франція.

Основні переваги :

- біосумісність;

- відсутність подразників на пульпу зубів;

- хімічна адгезія до дентину зубів та металів;

- тонка фіксуюча плівка;

- висока антикаріозна активність за рахунок пролонгованого виділення фтору.

Основні недоліки :

- повільне затвердіння;

- чутливість до вологи на ранніх стадіях затвердіння.

Виробники : Кетак – Цем – Німеччина, Мерон – Німеччина, Аквіон – Росія , Фуджі І – Японія.

Четвертий тип : полімерномодифіковані цементи ( склоіономерні цементи , підсилені полімерами) , а також компомерні цементи.

Поліакрилова кислота , що є складовою полімерномодифікованих цементів , має у своєму складі акрилатні функціональні групи, завдяки яким через кислотно-основну реакцію при змішувані з порошком скла утворюється поліакрилова сіль. Складові суміші починають вільнорадикальну полімеризацію, в результаті якої формуються ковалентні пересічні елементи поліакрилової солі , що значно зміцнює цемент.

Основні переваги:

- незначне реагування на вплив вологи;

- більш низька розчинність;

- механічна міцність;

- кероване затвердіння.

Виробники : Релікс-Лютінг – Німеччина; Калібрі – США ; Фуджі + - Японія ; Стартер – Кіт – США ; Дайрект – Цем – Німеччина.

Композити , що полімеризуються хімічним шляхом , складаються з двох паст і рідини або з рідини та порошку.

Основні переваги :

- високі показники адгезії;

- міцністні характеристики , що витримують значні оклюзивні навантаження;

- практично нульова розчинність в ротовій рідині;

- естетична якість.

Основні недоліки :

- полімеризаційна усадка;

- не виділяється фтор;

- ризик постопераційної чутливості.

Виробники : Релікс – У100 – Німеччина; Біфікс – Німеччина; Релікс АРЦ – Німеччина.

Використовуйте охолоджену пластину для змішування (21°С і нижче) та нержавіючу лопатку. Щільно закривайте кришку на флаконі після кожного використання.

Крок 1. Перед змішуванням нанесіть необхідну кількість рідини на пластинку.

Крок 2. Нанесіть потрібну кількість порошку на пластинку біля рідини. Пропорція: одна ложечка (без гірки) порошку на три краплі рідини.

Крок 3. Розділіть порошок на чотири рівні порції. Розділіть одну з цих порцій на дві частини. Потім розділіть отриману одну восьму частину на дві рівні частини.

Крок 4. Змішуйте отриману одну шістнадцяту частину з усією кількістю рідини протягом 10 секунд. Додайте іншу 1/16 частину та змішуйте 10 секунд. Потім додайте 1/8 частину та змішуйте 10 секунд. Додавайте послідовно дві 1/4 порції, змішуючи масу лопаткою протягом 15 секунд після кожного додавання. Додайте останню 1/4 порцію та перемішуйте всю масу 30 секунд. Загальний час змішування – 90 секунд. Додаючи порції повільно, рівномірно та обережно, Ви зможете додати більше порошку до суміші та отримати міцніший більш нерозчинний цемент.

Цей цемент можна змішувати також за допомогою техніки «холодної пластини» чи «замороженої пластини». В цьому випадку використовується скляна чи алюмінієва пластина, охолоджена до 7°С і нижче.

Пластину потрібно виймати з холодильної камери безпосередньо перед змішуванням та нанесенням рідини на неї. Відразу весь об’єм порошку (в пропорції одна ложка порошку на чотири краплі рідини) потрібно додавати прямо до рідини. Змішувати потрібно швидко, час змішування – 30 секунд.

Конденсат, який може утворюватись на пластині, не впливає на якість цементу.

ЦЕМЕНТИ ДЛЯ ФІКСАЦІЇ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цемент (лат. cementum – битий камінь) - порошкоподібна, в’яжуча мінеральна речовина, здатна при замішуванні з водою або розчином кислоти утворювати пластичну масу. Після твердіння стає каменеподібним.

Cтоматологічні цементи - важливий матеріал у клінічній стоматології. Їх застосовують як прокладку для захисту пульпи, як пломбувальні матеріали, а також для фіксації незнімних конструкцій зубних протезів, ортодонтичних апаратів на опорних зубах або імплантатах.

Цементи для фіксації мають відповідати таким вимогам:

1. бути хімічно стійкими в порожнині рота;

2. бути індиферентними до тканин зуба: не викликати подразнення дентину і пульпи;

3. зберігати постійність об’єму та не деформуватися під час твердіння;

4. мати коефіцієнт теплового розширення, близький до коефіцієнта розширення тканин зуба;

5. бути добре сумісними з тканинами зуба, металами, пластмасами та фарфором за фізико-механічними показниками.

Матеріали для фіксації мають бути адгезивними у вологих умовах відносно твердих танин зуба, металу, фарфору, пластмаси, тверднути за наявності води або слини, не давати усадки, що порушує крайове прилягання.

Час твердіння цементної маси залежить від рецептури цементу, технології його виготовлення, методики та умов приготування формувальної маси в клініці. Швидкість твердіння цементу залежить від підвищення ступеня дисперсності порошку, зменшення розведення рідини, підвищення температури навколишнього середовища.

Дезінтеграція - стійкість фіксуючого матеріалу до розчинності. Pотова рідина розчиняє в матеріалі тільки матрицю (гель кремнієвої кислоти), вкраплені в матрицю частинки порошку вимиваються.

Адгезія (прилипання) – зв’язок між в контактуючими різнорідними поверхнями. Адгезивний зв’язок виникає внаслідок дії міжмолекулярних сил або сили хімічної взаємодії. Тверде тіло, яке склеюється, називається субстратом, а клейова речовина - адгезивом.

Величину адгезії між коронкою і цементом вимірюють такими способами:

1) одночасним відривом однієї частини адгезивного з’єднання від другої по всій площині контакту;

2) поступовим розшаруванням адгезивного з’єднання.

Згідно з Міжнародною класифікацією, цементи розподілені на 8 типів:

- цинк-фосфатний,

- силікатний,

- силікофосфатний,

- бактеріоцидний,

- цинк-евгенольний,

- полікарбоксилатний,

- склоіономерний,

- полімерний.

Вважаємо за доцільне доповнити Міжнародну класифікацію з урахуванням тільки цементів для фіксації, а саме:

1. За строком дії:

- для тимчасової фіксації;

- для постійної фіксації.

2. За хімічним складом:

- цинк-евгенольний;

- хелатний;

- цинк-фосфатний;

- полікарбоксилатний;

- склоіономерний;

- композитний;

- компомерний.

3. За компонентами:

- порошок/рідина;

- паста/паста;

- рідина/рідина

4. За способом твердіння:

- хімічного;

- світлового;

- подвійного;

- ультразвук.

5. За складом рідини:

- дистильована вода;

розчин кислот;

мономер.

6. За способом замішування:

замішування вручну;

замішування в капсулах;

замішування в пістолеті.

Причини, які призводять до розцементування незнімних конструкцій, такі:

1) низькі коронки опорних зубів;

2) неякісно виготовлені протези (нещільне прилягання країв коронки до шийки зуба);

3) поломка протеза;

4) карієс та його ускладнення, запальні процеси крайового пародонта та періодонта;

5) порушення правил замішування цементу; 6) порушення технології фіксації.

Техніка фіксації коронок і мостоподібних протезів

1.Посадити пацієнта в стоматологічне крісло

Комфортне положення пацієнта, голова закинута назад, середня частина обличчя на рівні згину ліктя лікаря

2.Одягнути на пацієнта серветку

Зберегти одяг пацієнта чистим

3Провести дезинфекцію рук

Вимити руки з милом і обробити розчином Стериліума, вдягнути гумові рукавички

4Взяти набір стоматологічних інструментів

Пінцет, стоматологічне дзеркало, зонд, гладилка, предметна скляна пластинка, ватяні валики, медичний шпатель

5Дезинфекція та знежирення коронок чи мостоподібних протезів.

Конструкція чиста та суха.

6Ізоляція робочої ділянки. Робочу ділянку ізолюють ватними валиками від ротової рідини

Поверхня опорних зубів чиста та суха.

7Очищення опорних зубів та їх дезинфекція.

Поверхня опорних зубів чиста та суха.

8Замішування цементу.

1/3 об’єму коронки заповнена цементом

Відсутність супраконтактів в положенні центральної оклюзії

11Видалення залишків цементу.

Склоіономерні цементи

Склоіономерні цементи, розроблені в 1969 р. Вільсоном і Кентом, являють собою «суміш» силікатної та полікарбоксилатного цементів, поєднуючи в собі властивості обох груп матеріалів.

Класичний склоіномерний цемент - це система «порошок - рідина». В якості рідини в СІЦ використовуються поліакрилові кислоти (45-50 %-ний розчин) і їх кополімери з итаконовою або малеїновою кислотою, які зменшують в'язкість рідинного компонента, перешкоджають передчасному гелюванню, підвищують швидкість зв'язування. Внаслідок висушування заморожуванням ці інгредієнти можна додавати безпосередньо до порошку, підвищуючи точність дозування рідини і порошку. В якості рідини в даних СІЦ використовується або дистильована вода, або винна кислота, це так звані водозамішуючі СІЦ.

Порошковий компонент склоіономерного цементу складається з кальцийалюмосиликатного скла з включенням кристалізованих, насичених фторидом кальцію крапельок. Фтор після накладення пломби протягом тривалого часу виділяється в порожнину рота, надаючи обмежене антикаріозне дію крайової області пломби. CaF2 і Na3AlF4 визначають температуру плавлення; AlPO4 визначає механічну стабільність матеріалу, здатність до поліруванню; Al2O3 і NaF відповідають за кислотостійкість. Рентгеноконтрастність досягається за рахунок введення до складу порошку солей барію, стронцію і ін

Розрізняють кілька поколінь склоіономерних цементів:

1. Класичні - двокомпонентні (порошок замішується на водному розчині поліакрилової кислоти).

2. Водозамішуючі. Всі активні компоненти даного виду матеріалу входять в порошок. Зручні при зберіганні і транспортуванні (збільшений термін придатності), усуваються помилки співвідношення порошку і рідини - Everbond (Kerr), Ketakfil (Espe).

3. Кермет-цементи (кераміка-метал-СІЦ). Методом спікання метали вплавлены в частинки скла. Ці цементи містять у своєму складі тонкодисперсне золото або срібло, що дозволило домогтися зниження крихкості і податливості СІЦ, зменшилася пористість, покращилася зносостійкість. Реакція полімеризації протікає швидше, знижено вологопоглинання. Негативні сторони: неестетичний колір пломби, пігментація ясенних сосочків за рахунок вивільнення іонів срібла. Представники цього покоління - Ketak Silver (Espe), Argion (VOCO).

5. З потрійним механізмом полімеризації (Vitremer, 3M) проходять такі стадії реакції: I - швидка полімеризація під дією світла; II - хімічно активна полімеризація, обумовлена вмістом в порошку мікрокапсул з каталітичною системою; III - кислотно-лужна реакція між компонентами СІЦ. Для матеріалів цієї групи характерні: низька розчинність у ротовій рідині, можливість одномоментного внесення, можливість обробки відразу після накладення.

Застосовується також наступне поділ склоіономерних цементів за типами:

• СІЦ для фіксації (розмір частинок порошку 25 мкм) - I тип, мають закінчення назви на-cem;

• відновлювальні СІЦ (розмір частинок 40 мкм) - ІІ тип, мають закінчення назви на-fill:

а) естетичні;

б) усталені;

• швидкотверднучі СІЦ:

а) для прокладок - III тип (розмір часток 5 мкм), мають закінчення назви на-bond;

б) фісурні герметики.

Розрізняють 3 стадії затвердіння СІЦ:

1. У початковій стадії протони дисоційованої поліакрилової кислоти, руйнуючи поверхню частинок алюмосилікатного скла, сприяють вилучення катіонів металів у розчин, де вони дифундують до аніонів поліакрилової кислоти допомогою електростатичної взаємодії.