Підготовка до лекції №1
Предмет фармацевтичного та медичного
товарознавства. Класифікація та
кодування товарів.
Фармацевтичне і медичне товарознавство покликане вирішувати
такі основні завдання:
-
формування
в провізорів необхідного обсягу знань про загальні положення товарознавства;
-
формування
в провізорів уміння систематизувати знання з товарознавчих питань, які студент
одержує при вивченні інших дисциплін.
У цьому
випадку уявлення про товарознавчі операції, їх цілі й завдання, правильне вирішення
цих завдань та очікуваний ефект будуть не фрагментарними і роз'єднаними, а
становитимуть єдине логічне ціле, що ґрунтуватиметься на чинній законодавчій
основі.
Студенти повинні вивчити:
-
принципи класифікації;
-
принципи кодування продукції;
-
принципи стандартизації;
-
закономірності формування асортименту товарів
і його структури, показники, які обумовлюють
якість товарів;
-
методи товарознавчого аналізу;
-
правила маркування;
-
правила пакування;
-
умови транспортування;
-
умови зберігання.
Для вирішення цих питань студенти мають бути обізнані
з ДСТУ, ТУ, СТП, ФС, ТФС та іншою нормативно-технічною документацією.
Фармацевтичне і медичне товарознавство вивчає:
-
споживчі
властивості фармацевтичних і медичних товарів;
-
асортимент;
-
класифікацію;
-
кодування;
-
товарознавчі операції з переміщення товарів в
аптечній мережі;
-
фактори впливу на якість товарів;
-
організацію їх зберігання тощо.
Номенклатура товарів велика й різноманітна.
До фармацевтичних товарів належать:
- лікарські засоби;
- готові лікарські
форми;
- закупорювальні
засоби й пакувальні матеріали;
- споживча і
транспортна тара;
-
перев'язувальні матеріали;
- гумові вироби
і предмети догляду за хворими;
- медичні гази;
- хімічні
реактиви й дезінсекційні засоби;
- мінеральні
води.
До медичних товарів відносять, матеріали і вироби
медичної техніки (інструменти, прилади, апарати й устаткування), які
реалізуються через торговельну мережу «Медтехніка».
Фармацевтичне і медичне товарознавство озброює студента
знаннями, необхідними для виконання фахових товарознавчих функцій: приймання
товарів; оцінки їхньої якості; створення необхідних умов зберігання тощо.
ПОНЯТТЯ ПРО ТОВАР І ТОВАРОЗНАВСТВО
Термін товарознавство походить від слів товар і знати
й означає цілеспрямовану діяльність з вивчення товарів як предметів
споживання. Властивість товару задовольняти конкретні потреби визначає його
споживчу вартість.
Товар — це продукт праці, зроблений для обміну шляхом
купівлі-продажу з метою задоволення потреб споживача.
Хірургічний інструмент, прилад для постановки діагнозу,
апарат для лікування, лікарський засіб і багато іншого — все, що вивчає
дисципліна «Медичне і фармацевтичне товарознавство» з точки зору їх придатності
в лікувальному процесі, є товаром.
З визначення товару випливає, що продукт праці став
товаром із початком розвитку виробництва і грошового обігу, а відтак має
вартість, формою грошового вираження якої є ціна в грошовій одиниці.
Вартість товару (ВТ) як відбиття втіленої і
матеріалізованої суспільне необхідної праці є сукупністю таких складових:
ВТ = вартість наукових розробок (товару)
+ вартість розробки технології виробництва + вартість
сировини і матеріалів
+ вартість капітальних витрат на знаряддя виробництва
і його організацію + вартість трудових витрат на виробництві + вартість витрат
енергії на виробництві + вартість витрат на просування товару від виробника до
споживача і реалізацію.
До вартості товару входить споживча вартість — властивість,
здатність товару задовольняти ті чи інші потреби людей або у вигляді предмета
особистого вжитку, або як засобу виробництва.
Здатність товару найбільш повно задовольняти потреби
людей визначається його призначенням і якістю, що залежить від багатьох
чинників, які можна розділити на такі, що створюють якість товару, і такі, що
зберігають її на етапах товароруху, зберігання і реалізації.
У зв'язку з цим виникла суспільна потреба в цілеспрямованому
вивченні товарів як предметів користування і споживання та в створенні
спеціальної навчальної дисципліни, що давала б теоретичні основи цієї
діяльності й формувала вміння та навички практичного застосування отриманих
знань. Саме такою дисципліною є товарознавство.
Товарознавство, об'єктом вивчення якого є споживчі
властивості товарів, дає сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про
його якість і споживче значення. У цьому відношенні воно відрізняється від
економіки, технології, маркетингу й інших дисциплін, що також розглядають
товар, але з інших точок зору.
Мета дисципліни — підготовка провізорів до професійного
виконання робіт з постачання лікувальних установ, аптечної мережі і населення
товарами медичного призначення через мережу лікарняних, міжлікарняних,
госпрозрахункових аптек, магазинів «Медтехніка» та «Оптика».
1. Безпека – принцип, який полягає у відсутності
недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю нанесення товаром (послугою,
процесом ) шкоди життю, здоров’ю і майну.
2. Ефективність – принцип, який полягає у досягненні найбільш
оптимального результату в процесі виробництва, зберігання, реалізації і
споживанні товарів.
3. Сумісність – принцип, який визначається придатністю
товарів ( процесів, послуг ) для сумісного використання.
4. Взаємозамінність – принцип, який визначається придатністю
товару ( процесу, послуги ) використовуватися замість іншого товару ( процесу,
послуги ) з метою виконання одних і тих же функцій.
5. Систематизація – принцип, який полягає у встановленні певної
послідовності однорідних, взаємно пов’язаних товарів ( процесів, послуг ).
ЗВ'ЯЗОК
ТОВАРОЗНАВСТВА З ІНШИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ
Методом вивчення споживчих властивостей товарів є
комплексний соціально-економічний і природничо-науковий системний підходи, що
передбачають широке використання відомостей і даних різних галузей науки,
тісний взаємозв'язок з ними.
Багато споживчих властивостей товарів за своєю природою
є хімічними, фізичними й т. д., тому при визначенні показників цих
властивостей, при розробці методів дослідження якості товарів і чинників, що
впливають на нього і сприяють збереженню, широко послуговуються законами
фізики, хімії, біології та інших наук.
Товарознавство пов'язане з матеріалознавством і технологією
виробництва, тому що від властивостей вихідних матеріалів і технології залежить
якість готових товарів. Вивчення технологічних дисциплін допомагає зрозуміти,
як окремі технологічні процеси створюють необхідні якості товарів.
При вивченні фармацевтичних товарів, які є синтетичними
і фітохімічними препаратами, важливого значення
набувають знання з органічного та неорганічного хімічного синтезу, а також
технології екстрагування й виділення біологічно активних речовин із рослинної
сировини та доведення їх до лікарської форми.
Оцінка якості товарів неможлива без знання основ метрології,
математики і математичної статистики.
Маркетинг і організація економіки фармації дають
необхідні знання про методи вивчення попиту на ринку, планування товарообігу й
аналізу господарської діяльності аптек, складів, магазинів «Медтехніка» й
«Оптика», лікувальних установ.
Знання з мікробіології дають можливість досліджувати
зміни, що відбуваються в товарах під впливом мікроорганізмів, і розробити
заходи щодо запобігання псуванню товарів.
Наявність знань із фармакології і фармакокінетики дає
підстави для правильного розуміння призначення лікарських препаратів та їх
застосування в лікувальному процесі. Крім цього, знання медико-біологічного
циклу дозволяє використовувати їх, наприклад, при класифікації лікарських
засобів і готових лікарських форм за фармакологічною дією. Для характеристики
естетичних властивостей товарів медичного призначення в товарознавстві широко
вдаються до методів технічної естетики.
ПОНЯТТЯ ПРО
КЛАСИФІКАЦІЮ ТОВАРІВ ТА її КАТЕГОРІЇ
Класифікація товарів є важливою складовою товарознавства,
надзвичайно велике її значення в управлінні асортиментом і якістю товарів. Вона
дозволяє вивчати безліч різноманітних товарів і раціонально організовувати торгівлю
ними.
Об'єктом виступає елемент класифікованого загалу. У
товарознавстві таким елементом є товар. З-поміж великої кількості товарів за
ознакою призначення виділяються: споживчі товари, товари промислового
призначення та ін.
Класифікація (від лат. classic —
розряд, група) — розподіл численних об'єктів (предметів і явищ) на класи, групи
й інші підрозділи залежно від загальних ознак.
Інакше кажучи, класифікація — це система
упорядкованого розподілу товарів за розділами і дрібнішими підрозділами в
логічній послідовності, зі супідрядністю за певними ознаками.
Вона узагальнює й упорядковує результати досліджень і
сприяє подальшому науковому пошуку.
Вперше питаннями систематизації (класифікації) стали
займатися зоологи і ботаніки. Так, 1735 року з'явилася робота шведського
вченого Карла Ліннея «Система природи», в якій були
викладені основи систематизації рослинного і тваринного світу. Ця робота вплинула
на систематизацію в інших дисциплінах.
Класичним прикладом природничонаукової класифікації є
розподіл хімічних елементів на групи в періодичній системі Д. І. Менделєєва, що
відображає закономірний зв'язок між їхньою будовою та властивостями. Ця класифікація
дозволила не тільки розподілити всі відомі хімічні елементи на окремі групи за
властивостями, але й передбачити невідомі на той час елементи, що були відкриті
пізніше.
КЛАСИФІКАЦІЯ І КОДУВАННЯ ТОВАРІВ
Перші спроби наукової класифікації товарів були зроблені
М. Я. Кітарри в роботі «Публічний курс товарознавства»,
а потім й іншими вченими. Проте перші праці із систематизації товарів мали
серйозні вади. У них не завжди витримувалися основні принципи класифікації.
Класифікація товарів, об'єднуючи їх за спільними ознаками,
дає можливість вивчати окремі види й різновиди, яким властиві ці ознаки. Вона
створює передумови для автоматизованого обліку, планування, прогнозування
асортименту, побудови прейскурантів, вивчення попиту й упорядкування заявок-замовлень.
Розрізняють категорії класифікації:
-
вищі;
-
середні;
-
нижчі.
Вищі категорії класифікації позначають термінами «розділ»,
«підрозділ» або «клас», «підклас».
Середні категорії— «група», «підгрупа», «вид».
Нижчі категорії— «підвид».
Розподіл загалу об'єктів (товарів) на групи тільки за
однією ознакою називається групуванням.
Вид у класифікації — дуже важлива категорія, що являє
собою кінцевий продукт виробництва та має конкретне призначення і власну
назву. Наприклад, вата гігроскопічна, банка скляна з трикутним вінцем, стіл
аналітичний відносять до категорії виду товару, а перев'язувальні засоби, тару,
аптечні меблі, що містять ці види,— до більш високого щабля класифікації.
Вид може розділятися на різновиди (підвиди), тобто нижчі
категорії класифікації. Приміром, вата гігроскопічна як вид має декілька
різновидів: хірургічна, очна, гігієнічна.
МЕТА І
ПРИЗНАЧЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ
Основні принципи класифікації — це визначення мети і
вибір класифікаційних ознак.
Метою класифікації, в товарознавстві є сприяння вивченню
споживчих властивостей, якості, асортименту товарів і управління ними.
Очевидно, що кількість ознак, які обираються, і порядок їх використання (за
ступенем важливості або істотності) визначаються метою класифікації.
У торгівлі класифікація слугує раціоналізації та
прискоренню торгово-оперативних процесів, її застосовують при плануванні
товарообігу по групах (підгрупах) товарів, при впорядкуванні заявок-замовлень
та вивченні попиту.
Призначення класифікації полягає в тому, що вона дозволяє:
— дослідити споживчі властивості однорідних груп (підгруп)
товарів;
— установити оптимальний рівень властивостей товарів;
— розробити групові методи дослідження й оцінки рівня
якості товарів (наприклад, для груп інструментів, приладів, перев'язувальних
засобів, гумових виробів тощо.)
Класифікація дає можливість оцінювати асортимент конкретних
груп (підгруп) товарів і його відповідність потребам, розробляти напрями
розвитку асортименту.
Групування товарів за спільністю властивостей є підставою
для розробки умов зберігання, прийомів пакування товарів і необхідне при
встановленні оптимальних режимів їх експлуатації.
Відповідно до встановленої Центральним статистичним
управлінням України класифікації ведуться облік і звітність про надходження та
реалізацію товарів.
Класифікацію покладено в основу впорядкування каталогів,
її враховують при визначенні типів складів, баз і торгових підприємств (наприклад,
магазинів «Медтехніка», «Оптика», МЛА, ЦРА й ін.).
Розміщення на складах, на прилавках аптек, у магазинах
«Медтехніка» також здійснюється за певною системою, групуванням товарів за
рядом ознак (наприклад, за умовами зберігання, за фармакотерапевтичною
дією, лікарською формою й т. п.).
Комп'ютеризація, створення автоматизованих систем
управління (АСУ) висувають підвищені вимоги до класифікації та кодування
товарів.
ВИДИ
КЛАСИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ
Залежно від того, що ставиться за мету при класифікації
товарів — зручність вивчення, раціональна організація торгівлі або статистична
звітність, розрізняють класифікації:
-
навчальні;
-
торгові;
-
економіко-статистичні.
Навчальні класифікації.
Створюються з
метою найбільш зручного, логічного й послідовного вивчення курсу в узагальненому
вигляді з мінімальним витрачанням часу, тобто методично правильне вивчення
споживчих властивостей товарів. При цьому вся увага зосереджується на вивченні
загальних принципів формування цих властивостей.
Усі товари медичного призначення умовно поділяють на:
-
медичні
товари (реалізуються через систему «Медтехніка»);
-
фармацевтичні
товари (реалізуються через аптечну мережу).
Фармацевтичні
товари розподілені на такі товарні групи: лікарські засоби; тара,
закупорювальні засоби і пакувальні матеріали; перев'язувальні засоби і готові
перев'язувальні матеріали; гумові вироби; предмети санітарії, гігієни і
догляду за хворими; хімічні реактиви; дезінфекційні засоби; інші товари
обмеженого аптечного асортименту (мінеральні води, п'явки медичні, миючі
засоби й ін.).
КОДУВАННЯ
ТОВАРІВ
Кодування товарів — технічний прийом, що дозволяє
подати об'єкт, що класифікується, у вигляді знака або групи знаків за
правилами, встановленими конкретною системою класифікації.
Кодова система класифікації створюється для того, щоб
дати інформацію в зручній для її збирання, передачі й опрацювання формі,
пристосувати закодовану інформацію до опрацювання на комп'ютері.
Отже, кодування — це присвоєння об'єктам класифікації
певних позначок.
Кодуванню підлягають як товари, так і підприємства,
організації, країни світу й території, установи, митниці та митні режими,
валюти країн, види транспорту та ін.
Код — це система умовних символів, які застосовують
для передачі повідомлень каналами зв'язку.
Код — знак або сукупність знаків, які застосовують для
означення класифікаційної групи або об'єкта класифікації.
Метою кодування є систематизація об'єктів шляхом ідентифікації,
ранжирування і присвоєння умовної позначки (коду), за якою можна знайти і
розпізнати будь-який об'єкт серед інших.
Необхідність у кодуванні товарів та інших об'єктів
існувала давно, але особливо зросла значимість кодування в останні
десятиліття, з впровадженням комп'ютерної техніки. У результаті розширилося
цільове призначення кодування, що полегшує опрацювання техніко-економічної
інформації за допомогою комп'ютерної техніки, підвищує ефективність
функціонування АСУ.
Присвоєння кодів здійснюється за такими правилами:
1) код повинен мати певну структуру побудови;
2) код може бути виражений за допомогою різноманітних,
заздалегідь обумовлених знаків;
3) код має сприяти упорядкуванню об'єктів.
Структура коду — умовне позначення складу і послідовності
розташування знаків у ньому.
Структура коду містить такі елементи:
- алфавіт;
- підстава;
- розряд;
- довжина.
Алфавіт коду — система знаків, прийнятих для створення
коду.
Алфавітом для кодів найчастіше слугують цифри, букви
або їх сполучення, штрихи.
Розрізняють алфавіт коду:
-
цифровий;
-
буквений;
-
буквено-цифровий;
-
штриховий.
Цифровий алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є
цифри.
Буквений алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є
букви алфавіту.
Буквено-цифровий алфавіт коду — такий, знаками якого
є букви алфавіту і цифри.
Штриховий алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є
штрихи і прогалини, ширина яких зчитується сканерами у вигляді цифр. Прикладом
можуть бути штрихові коди ЕАН і UPC, поширені в міжнародній практиці.
Сукупність правил та методів кодування класифікаційних
груп і об'єктів класифікації заданої кількості називається системою кодування.
Визначена система кодування становить основу класифікатора.
Класифікатори. Методи класифікації та кодування
знаходять застосування в класифікаторах, хоча поле їх поширення значно більше.
Класифікатор — офіційний документ, що являє собою
систематизований звід найменувань та кодів класифікаційних груп і (або)
об'єктів класифікації.
Структура класифікатора передбачає його позицію і ємність.
Позиція класифікатора — найменування і код класифікаційної
групи чи об'єкта класифікації.
Ємність класифікатора — найбільша кількість позицій,
яку може містити класифікатор. Так, при десятирозрядній
будові, яку найчастіше мають класифікатори, усі об'єкти, що класифікуються,
поділяються на десять класів, підкласів, груп, підгруп, видів і підвидів. У
результаті ємність такого класифікатора складає мільйон позицій. Можливо, що
не всі позиції будуть заповнені, і в цьому випадку утвориться резервна ємність
класифікатора, що позначає кількість вільних позицій у класифікаторі.
Класифікатори поділяються на категорії.
Категорія класифікатора — це ознака, що вказує на приналежність
класифікатора до якоїсь групи залежно від рівня його затвердження і сфери
застосування.
Розрізняють
класифікатори державні, галузеві та підприємств.
Державний класифікатор — класифікатор, затверджений
Державним комітетом стандартизації для застосування в автоматизованих системах
управління (АСУ).
Галузевий класифікатор — класифікатор, введений у
встановленому порядку для застосування в АСУ галузі.
Класифікатор підприємства — класифікатор, введений у
встановленому порядку для застосування в АСУ підприємства.
Галузевий класифікатор продукції (ГКП) складається з
двох частин: класифікаційний (К-ГКП) і асортиментний (А-ГКП).
Класифікаційну частину ГКП було видано в 1985 році,
вона містила 60 тисяч класифікаційних груп у порядку зростання кодів. При її
побудові був застосований ієрархічний метод класифікації. Вся продукція
розподілена за найбільш істотними ознаками на п'ять щаблів класифікації — клас,
підклас, група, підгрупа, вид.
Види кодування. В Україні використовуються три види
кодування: внутрішнє, зовнішнє (міжнародне) і штрихове.
Внутрішнє кодування здійснюється за галузевим класифікатором
лікарських засобів і виробів медичного призначення (ГК ЛЗ ВМП).
З метою охоплення всієї номенклатури медичної продукції,
яка обертається в аптечній мережі, і поліпшення контролю інформації, яка
вводиться, як було відзначено вище, за галузевим класифікатором вся продукція
розподілена на 98 груп. Кожній групі відведено 1000 номерів, остання сотня яких
відведена для імпортних товарів.
Штрихове кодування.
Штриховий код (ШК) — знак, призначений для
автоматизованих ідентифікації та обліку інформації про товар, закодований у
вигляді цифр і штрихів.
ШК наноситься на транспортну або споживчу упаковку
багатьох імпортних і вітчизняних товарів друкарським способом або за допомогою
етикетки чи ярлика, що приклеюються. Відповідно до вимог проведення
зовнішньоторговельних операцій наявність штрихового коду на упаковці товару є
обов'язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на
конкурентноздатність продукції. Іноді незакодований товар просто неможливо
реалізувати, тому що торгові фірми з технологією автоматизованого обліку
товарообігу часто не приймають на реалізацію товар без штрихового коду.
Причина цього полягає в тому, що система кодування й
опрацювання інформації про товар за допомогою штрихових кодів стає економічно
виправданою тоді, коли охоплює не менше 85 % товарів.
ПІК, на відміну від багатьох інформаційних знаків,
виконує не тільки загальні функції інформаційного характеру, але й ряд
додаткових функцій.
Додаткові функції ШК:
— автоматизована ідентифікація товарів;
— автоматизовані облік і контроль товарних запасів;
— оперативне управління процесом руху товару: відвантаженням,
транспортуванням і складуванням товарів (продуктивність праці підвищується на
ЗО %, у деяких випадках — до 80 %);
— підвищення швидкості й культури обслуговування
покупців;
— інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.
Необхідність запровадження ШК виникла
через розвиток інформаційних технологій та широке впровадження комп'ютерів.
Застосування ШК разом з комп'ютерами забезпечує
оптимізацію таких процесів:
>
виготовлювачам — облік кількості продукції, її сортування і роздільне
складування різних видів, найменувань, сортів, облік товарних запасів,
формування замовлень шляхом добору необхідних товарів у потрібній кількості й
відправлення в торгівлю;
> оптовим
посередникам — приймання товарів за кількістю й асортиментом, облік і контроль
товарних запасів на складі, відвантаження в роздрібну торгівлю;
>
транспортним організаціям — приймання решти товарів;
> роздрібним
продавцям — приймання товарів за кількістю й асортиментом, розміщення на
складі, облік і контроль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових
залах), контроль за цілістю товарів, забезпечення ритмічного поповнення запасу
в міру реалізації. Принцип ШК — кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді
чергування чорних і світлих смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин),
зчитування за допомогою пристрою розшифровує коди й передає інформацію на комп'ютер.