Підготовка до лекції №1

 

Предмет фармацевтичного та медичного товарознавства.         Класифікація та кодування товарів.

 

 

Фармацевтичне і медичне товарознавство покликане ви­рішувати такі основні завдання:

-                              формування в провізорів необхідного обсягу знань про загальні положення товаро­знавства;

-                              формування в провізорів уміння систематизувати знання з товарознавчих питань, які студент одержує при вивченні інших дисциплін.

У цьому випадку уявлення про товарознавчі операції, їх цілі й завдання, правильне вирішення цих завдань та очіку­ваний ефект будуть не фрагментарними і роз'єднаними, а становитимуть єдине логічне ціле, що ґрунтуватиметься на чинній законодавчій основі.

 

Студенти повинні вивчити:

-                               принципи класифікації;

-                               принципи ко­дування продукції;

-                               принципи стандартизації;

-                               закономірності формуван­ня асортименту товарів і його    структури, показники, які обу­мовлюють якість товарів;

-                               методи товарознавчого аналізу;

-                               правила маркування;

-                               правила пакування;

-                               умови транспортування;

-                               умови зберігання.

Для вирішення цих питань студенти мають бути обізна­ні з ДСТУ, ТУ, СТП, ФС, ТФС та іншою нормативно-техніч­ною документацією.

 

Фармацевтичне і медичне товарознавство вивчає:

-                              споживчі властивості фармацевтичних і медичних товарів;

-                               асортимент;

-                               класифікацію;

-                               кодування;

-                               товарознавчі операції з перемі­щення товарів в аптечній мережі;

-                               фактори впливу на якість товарів;

-                               організацію їх зберігання тощо.

 

Номенклатура товарів велика й різноманітна.

До фарма­цевтичних товарів належать:

- лікарські засоби;

 - готові лікар­ські форми;

 - закупорювальні засоби й пакувальні матеріали;

 - споживча і транспортна тара;

 - перев'язувальні матеріали;

 - гумові вироби і предмети догляду за хворими;

 - медичні гази;

 - хімічні реактиви й дезінсекційні засоби;

 - мінеральні води.

До медичних товарів відносять, матеріали і вироби медич­ної техніки (інструменти, прилади, апарати й устаткування), які реалізуються через торговельну мережу «Медтехніка».

 

Фармацевтичне і медичне товарознавство озброює студен­та знаннями, необхідними для виконання фахових товаро­знавчих функцій: приймання товарів; оцінки їхньої якос­ті; створення необхідних умов зберігання тощо.

 

 

ПОНЯТТЯ ПРО ТОВАР І ТОВАРОЗНАВСТВО

 

Термін товарознавство походить від слів товар і знати й означає цілеспрямовану діяльність з вивчення то­варів як предметів споживання. Властивість товару задоволь­няти конкретні потреби визначає його споживчу вартість.

Товар — це продукт праці, зроблений для обміну шляхом купівлі-продажу з метою задоволення потреб спо­живача.

Хірургічний інструмент, прилад для постановки діагно­зу, апарат для лікування, лікарський засіб і багато іншо­го — все, що вивчає дисципліна «Медичне і фармацевтичне товарознавство» з точки зору їх придатності в лікувально­му процесі, є товаром.

З визначення товару випливає, що продукт праці став товаром із початком розвитку виробництва і грошового обігу, а відтак має вартість, формою грошового вираження якої є ціна в грошовій одиниці.

Вартість товару (ВТ) як відбиття втіленої і матеріалізо­ваної суспільне необхідної праці є сукупністю таких скла­дових:

ВТ = вартість наукових розробок (товару)

+ вартість розробки технології виробництва + вартість сировини і матеріалів

+ вартість капітальних витрат на знаряддя виробни­цтва і його організацію + вартість трудових витрат на виробництві + вартість витрат енергії на виробництві + вартість витрат на просування товару від виробни­ка до споживача і реалізацію.

До вартості товару входить споживча вартість — влас­тивість, здатність товару задовольняти ті чи інші потреби людей або у вигляді предмета особистого вжитку, або як засобу виробництва.

Здатність товару найбільш повно задовольняти потреби людей визначається його призначенням і якістю, що зале­жить від багатьох чинників, які можна розділити на такі, що створюють якість товару, і такі, що зберігають її на ета­пах товароруху, зберігання і реалізації.

У зв'язку з цим виникла суспільна потреба в цілеспря­мованому вивченні товарів як предметів користування і споживання та в створенні спеціальної навчальної дис­ципліни, що давала б теоретичні основи цієї діяльності й формувала вміння та навички практичного застосуван­ня отриманих знань. Саме такою дисципліною є товарознав­ство.

Товарознавство, об'єктом вивчення якого є спожив­чі властивості товарів, дає сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про його якість і споживче значення. У цьому відношенні воно відрізняється від економіки, тех­нології, маркетингу й інших дисциплін, що також розгляда­ють товар, але з інших точок зору.

 

Мета дисципліни — підготовка провізорів до професій­ного виконання робіт з постачання лікувальних установ, аптечної мережі і населення товарами медичного призна­чення через мережу лікарняних, міжлікарняних, госпрозра­хункових аптек, магазинів «Медтехніка» та «Оптика».

 

Принципи товарознавства

1.     Безпека – принцип, який полягає у відсутності недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю нанесення товаром (послугою, процесом ) шкоди життю, здоров’ю і майну.

2.     Ефективність – принцип, який полягає у досягненні найбільш оптимального результату в процесі виробництва, зберігання, реалізації і споживанні товарів.

3.     Сумісність – принцип, який визначається придатністю товарів ( процесів, послуг ) для сумісного використання.

4.     Взаємозамінність – принцип, який визначається придатністю товару ( процесу, послуги ) використовуватися замість іншого товару ( процесу, послуги ) з метою виконання одних і тих же функцій.

5.     Систематизація – принцип, який полягає у встановленні певної послідовності однорідних, взаємно пов’язаних товарів ( процесів, послуг ).

 

ЗВ'ЯЗОК ТОВАРОЗНАВСТВА З ІНШИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ

 

Методом вивчення споживчих властивостей това­рів є комплексний соціально-економічний і природничо-науковий системний підходи, що передбачають широке вико­ристання відомостей і даних різних галузей науки, тісний взаємозв'язок з ними.

Багато споживчих властивостей товарів за своєю приро­дою є хімічними, фізичними й т. д., тому при визначенні показників цих властивостей, при розробці методів дослі­дження якості товарів і чинників, що впливають на нього і сприяють збереженню, широко послуговуються законами фізики, хімії, біології та інших наук.

Товарознавство пов'язане з матеріалознавством і техно­логією виробництва, тому що від властивостей вихідних матеріалів і технології залежить якість готових товарів. Вивчення технологічних дисциплін допомагає зрозуміти, як окремі технологічні процеси створюють необхідні якості товарів.

При вивченні фармацевтичних товарів, які є синтетич­ними і фітохімічними препаратами, важливого значення набувають знання з органічного та неорганічного хімічного синтезу, а також технології екстрагування й виділення біо­логічно активних речовин із рослинної сировини та дове­дення їх до лікарської форми.

Оцінка якості товарів неможлива без знання основ мет­рології, математики і математичної статистики.

Маркетинг і організація економіки фармації дають необхідні знання про методи вивчення попиту на ринку, планування товарообігу й аналізу господарської діяльності аптек, складів, магазинів «Медтехніка» й «Оптика», ліку­вальних установ.

Знання з мікробіології дають можливість досліджувати зміни, що відбуваються в товарах під впливом мікроорга­нізмів, і розробити заходи щодо запобігання псуванню то­варів.

Наявність знань із фармакології і фармакокінетики дає підстави для правильного розуміння призначення лікарсь­ких препаратів та їх застосування в лікувальному процесі. Крім цього, знання медико-біологічного циклу дозволяє використовувати їх, наприклад, при класифікації лікарських засобів і готових лікарських форм за фармакологічною дією. Для характеристики естетичних властивостей товарів медичного призначення в товарознавстві широко вдаються до методів технічної естетики.

 

 ПОНЯТТЯ ПРО КЛАСИФІКАЦІЮ ТОВАРІВ ТА її  КАТЕГОРІЇ

 

Класифікація товарів є важливою складовою това­рознавства, надзвичайно велике її значення в управлінні асортиментом і якістю товарів. Вона дозволяє вивчати без­ліч різноманітних товарів і раціонально організовувати тор­гівлю ними.

Об'єктом виступає елемент класифікованого загалу. У товарознавстві таким елементом є товар. З-поміж великої кількості товарів за ознакою призначення виділяються: споживчі товари, товари промислового призначення та ін.

Класифікація (від лат. classic — розряд, група) — розподіл численних об'єктів (предметів і явищ) на класи, групи й інші підрозділи залежно від загальних ознак.

Інак­ше кажучи, класифікація — це система упорядкованого роз­поділу товарів за розділами і дрібнішими підрозділами в логічній послідовності, зі супідрядністю за певними озна­ками.

Вона узагальнює й упорядковує результати досліджень і сприяє подальшому науковому пошуку.

Вперше питаннями систематизації (класифікації) стали займатися зоологи і ботаніки. Так, 1735 року з'явилася ро­бота шведського вченого Карла Ліннея «Система природи», в якій були викладені основи систематизації рослинного і тваринного світу. Ця робота вплинула на систематизацію в інших дисциплінах.

Класичним прикладом природничонаукової класифіка­ції є розподіл хімічних елементів на групи в періодичній системі Д. І. Менделєєва, що відображає закономірний зв'я­зок між їхньою будовою та властивостями. Ця класифіка­ція дозволила не тільки розподілити всі відомі хімічні еле­менти на окремі групи за властивостями, але й передбачити невідомі на той час елементи, що були відкриті пізніше.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ І КОДУВАННЯ ТОВАРІВ

 

Перші спроби наукової класифікації товарів були зроб­лені М. Я. Кітарри в роботі «Публічний курс товарознав­ства», а потім й іншими вченими. Проте перші праці із систематизації товарів мали серйозні вади. У них не зав­жди витримувалися основні принципи класифікації.

Класифікація товарів, об'єднуючи їх за спільними озна­ками, дає можливість вивчати окремі види й різновиди, яким властиві ці ознаки. Вона створює передумови для автомати­зованого обліку, планування, прогнозування асортименту, побудови прейскурантів, вивчення попиту й упорядкування заявок-замовлень.

 

Розрізняють категорії класифікації:

-                              вищі;

-                              середні;

-                              нижчі.

 

Вищі категорії класифікації позначають термінами «роз­діл», «підрозділ» або «клас», «підклас».

Середні категорії— «група», «підгрупа», «вид».

Нижчі категорії— «підвид».

 

Розподіл загалу об'єктів (товарів) на групи тільки за однією ознакою називається групуванням.

 

Вид у класифікації — дуже важлива категорія, що являє собою кінцевий продукт виробництва та має конкретне при­значення і власну назву. Наприклад, вата гігроскопічна, бан­ка скляна з трикутним вінцем, стіл аналітичний відносять до категорії виду товару, а перев'язувальні засоби, тару, ап­течні меблі, що містять ці види,— до більш високого щабля класифікації.

Вид може розділятися на різновиди (підвиди), тобто ни­жчі категорії класифікації. Приміром, вата гігроскопічна як вид має декілька різновидів: хірургічна, очна, гігієнічна.

 

 МЕТА І ПРИЗНАЧЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ

 

Основні принципи класифікації — це визначення мети і вибір класифікаційних ознак.

Метою класифікації, в товарознавстві є сприяння вивчен­ню споживчих властивостей, якості, асортименту товарів і управління ними. Очевидно, що кількість ознак, які обира­ються, і порядок їх використання (за ступенем важливості або істотності) визначаються метою класифікації.

У торгівлі класифікація слугує раціоналізації та приско­ренню торгово-оперативних процесів, її застосовують при плануванні товарообігу по групах (підгрупах) товарів, при впорядкуванні заявок-замовлень та вивченні попиту.

 

Призначення класифікації полягає в тому, що вона до­зволяє:

— дослідити споживчі властивості однорідних груп (під­груп) товарів;

— установити оптимальний рівень властивостей товарів;

— розробити групові методи дослідження й оцінки рів­ня якості товарів (наприклад, для груп інструментів, прила­дів, перев'язувальних засобів, гумових виробів тощо.)

 

Класифікація дає можливість оцінювати асортимент кон­кретних груп (підгруп) товарів і його відповідність потре­бам, розробляти напрями розвитку асортименту.

Групування товарів за спільністю властивостей є підста­вою для розробки умов зберігання, прийомів пакування то­варів і необхідне при встановленні оптимальних режимів їх експлуатації.

Відповідно до встановленої Центральним статистичним управлінням України класифікації ведуться облік і звіт­ність про надходження та реалізацію товарів.

Класифікацію покладено в основу впорядкування ка­талогів, її враховують при визначенні типів складів, баз і торгових підприємств (наприклад, магазинів «Медтехніка», «Оптика», МЛА, ЦРА й ін.).

Розміщення на складах, на прилавках аптек, у магази­нах «Медтехніка» також здійснюється за певною системою, групуванням товарів за рядом ознак (наприклад, за умова­ми зберігання, за фармакотерапевтичною дією, лікарською формою й т. п.).

Комп'ютеризація, створення автоматизованих систем управління (АСУ) висувають підвищені вимоги до класифі­кації та кодування товарів.

 

 

 ВИДИ КЛАСИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ

 

Залежно від того, що ставиться за мету при класи­фікації товарів — зручність вивчення, раціональна органі­зація торгівлі або статистична звітність, розрізняють класифікації:

-                              на­вчальні;

-                               торгові;

-                              економіко-статистичні.

 

Навчальні класифікації.

 Створюються з метою найбільш зручного, логічного й послідовного вивчення курсу в уза­гальненому вигляді з мінімальним витрачанням часу, тоб­то методично правильне вивчення споживчих властивостей товарів. При цьому вся увага зосереджується на вивченні загальних принципів формування цих властивостей.

Усі товари медичного призначення умовно поділяють на:

-                              медичні товари (реалізуються через систему «Медтехніка»);

-                              фармацевтичні товари (реалізуються через аптечну ме­режу).

Фармацевтичні товари розподілені на такі товарні гру­пи: лікарські засоби; тара, закупорювальні засоби і паку­вальні матеріали; перев'язувальні засоби і готові перев'язу­вальні матеріали; гумові вироби; предмети санітарії, гігієни і догляду за хворими; хімічні реактиви; дезінфекційні засо­би; інші товари обмеженого аптечного асортименту (мінера­льні води, п'явки медичні, миючі засоби й ін.).

 

 КОДУВАННЯ ТОВАРІВ

 

Кодування товарів — технічний прийом, що дозволяє подати об'єкт, що класифікується, у вигляді знака або групи знаків за правилами, встановленими конкретною системою класифікації.

Кодова система класифікації ство­рюється для того, щоб дати інформацію в зручній для її збирання, передачі й опрацювання формі, пристосувати за­кодовану інформацію до опрацювання на комп'ютері.

Отже, кодування — це присвоєння об'єктам класифіка­ції певних позначок.

Кодуванню підлягають як товари, так і підприємства, організації, країни світу й території, устано­ви, митниці та митні режими, валюти країн, види транспор­ту та ін.

 

Код — це система умовних символів, які застосо­вують для передачі повідомлень каналами зв'язку.

Код — знак або сукупність знаків, які застосовують для означення класифікаційної групи або об'єкта класифікації.

Метою кодування є систематизація об'єктів шляхом іден­тифікації, ранжирування і присвоєння умовної позначки (коду), за якою можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед інших.

Необхідність у кодуванні товарів та інших об'єктів існу­вала давно, але особливо зросла значимість кодування в останні десятиліття, з впровадженням комп'ютерної тех­ніки. У результаті розширилося цільове призначення ко­дування, що полегшує опрацювання техніко-економічної інформації за допомогою комп'ютерної техніки, підвищує ефективність функціонування АСУ.

 

Присвоєння кодів здійснюється за такими правилами:

1) код повинен мати певну структуру побудови;

2) код може бути виражений за допомогою різноманіт­них, заздалегідь обумовлених знаків;

3) код має сприяти упорядкуванню об'єктів.

 

Структура коду — умовне позначення складу і послідов­ності розташування знаків у ньому.

Структура коду містить такі елементи:

- алфавіт;

- підстава;

- розряд;

- довжина.

 

Алфавіт коду — система знаків, прийнятих для створен­ня коду.

Алфавітом для кодів найчастіше слугують цифри, букви або їх сполучення, штрихи.

Розрізняють алфавіт коду:

-                              цифровий;

-                              буквений;

-                              буквено-цифровий;

-                               штриховий.

Цифровий алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є цифри.

Буквений алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є букви алфавіту.

Буквено-цифровий алфавіт коду — такий, знаками яко­го є букви алфавіту і цифри.

Штриховий алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є штрихи і прогалини, ширина яких зчитується сканерами у вигляді цифр. Прикладом можуть бути штрихові коди ЕАН і UPC, поширені в міжнародній практиці.

 

Сукупність правил та методів кодування класифікацій­них груп і об'єктів класифікації заданої кількості назива­ється системою кодування. Визначена система кодування становить основу класифікатора.

Класифікатори. Методи класифікації та кодуван­ня знаходять застосування в класифікаторах, хоча поле їх поширення значно більше.

Класифікатор — офіційний документ, що являє со­бою систематизований звід найменувань та кодів класифі­каційних груп і (або) об'єктів класифікації.

Структура класифікатора передбачає його позицію і єм­ність.

Позиція класифікатора — найменування і код класифі­каційної групи чи об'єкта класифікації.

Ємність класифікатора — найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор. Так, при десятирозрядній будові, яку найчастіше мають класифікатори, усі об'єкти, що класифікуються, поділяються на десять класів, підкласів, груп, підгруп, видів і підвидів. У результаті ємність такого класи­фікатора складає мільйон позицій. Можливо, що не всі по­зиції будуть заповнені, і в цьому випадку утвориться резервна ємність класифікатора, що позначає кількість вільних пози­цій у класифікаторі.

Класифікатори поділяються на категорії.

Категорія класифікатора — це ознака, що вказує на при­належність класифікатора до якоїсь групи залежно від рів­ня його затвердження і сфери застосування.

 Розрізняють класифікатори державні, галузеві та підприємств.

Державний класифікатор — класифікатор, затверджений Державним комітетом стандартизації для застосування в автоматизованих системах управління (АСУ).

Галузевий класифікатор — класифікатор, введений у встановленому порядку для застосування в АСУ галузі.

Класифікатор підприємства — класифікатор, введений у встановленому порядку для застосування в АСУ підпри­ємства.

Галузевий класифікатор продукції (ГКП) складається з двох частин: класифікаційний (К-ГКП) і асортиментний (А-ГКП).

Класифікаційну частину ГКП було видано в 1985 році, вона містила 60 тисяч класифікаційних груп у порядку зро­стання кодів. При її побудові був застосований ієрархічний метод класифікації. Вся продукція розподілена за найбільш істотними ознаками на п'ять щаблів класифікації — клас, підклас, група, підгрупа, вид.

 

Види кодування. В Україні використовують­ся три види кодування: внутрішнє, зовнішнє (міжнародне) і штрихове.

Внутрішнє кодування здійснюється за галузевим кла­сифікатором лікарських засобів і виробів медичного при­значення (ГК ЛЗ ВМП).

З метою охоплення всієї номенклатури медичної продук­ції, яка обертається в аптечній мережі, і поліпшення конт­ролю інформації, яка вводиться, як було відзначено вище, за галузевим класифікатором вся продукція розподілена на 98 груп. Кожній групі відведено 1000 номерів, остання сотня яких відведена для імпортних товарів.

 

Штрихове кодування.

Штриховий код (ШК) — знак, призначений для автоматизованих ідентифікації та обліку інформації про товар, закодований у вигляді цифр і штрихів.

ШК наноситься на транспортну або споживчу упаковку багатьох імпортних і вітчизняних товарів друкарським спо­собом або за допомогою етикетки чи ярлика, що приклею­ються. Відповідно до вимог проведення зовнішньоторговель­них операцій наявність штрихового коду на упаковці това­ру є обов'язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на конкурентноздатність продукції. Іноді незакодований товар просто неможливо реалізувати, тому що торгові фірми з технологією автоматизованого обліку товарообігу часто не приймають на реалізацію товар без штрихового коду.

Причина цього полягає в тому, що система кодування й опрацювання інформації про товар за допомогою штрихо­вих кодів стає економічно виправданою тоді, коли охоплює не менше 85 % товарів.

ПІК, на відміну від багатьох інформаційних знаків, вико­нує не тільки загальні функції інформаційного характеру, але й ряд додаткових функцій.

Додаткові функції ШК:

— автоматизована ідентифікація товарів;

— автоматизовані облік і контроль товарних запасів;

— оперативне управління процесом руху товару: від­вантаженням, транспортуванням і складуванням товарів (продуктивність праці підвищується на ЗО %, у деяких ви­падках — до 80 %);

— підвищення швидкості й культури обслуговування покупців;

— інформаційне забезпечення маркетингових дослі­джень.

      Необхідність запровадження ШК виникла через розви­ток інформаційних технологій та широке впровадження ком­п'ютерів.

Застосування ШК разом з комп'ютерами забезпечує оптимізацію таких процесів:

>  виготовлювачам — облік кількості продукції, її сорту­вання і роздільне складування різних видів, наймену­вань, сортів, облік товарних запасів, формування замов­лень шляхом добору необхідних товарів у потрібній кіль­кості й відправлення в торгівлю;

>  оптовим посередникам — приймання товарів за кількі­стю й асортиментом, облік і контроль товарних запасів на складі, відвантаження в роздрібну торгівлю;

>   транспортним організаціям — приймання решти това­рів;

>  роздрібним продавцям — приймання товарів за кількіс­тю й асортиментом, розміщення на складі, облік і конт­роль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових залах), контроль за цілістю товарів, забезпечення ритміч­ного поповнення запасу в міру реалізації. Принцип ШК — кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин), зчитування за допомогою пристрою розшифровує коди й передає інформацію на ком­п'ютер.