Відгін переносять у циліндр діаметром не менше як на 6 мм ширше, ніж колба гідрометра. Якщо об'єм одержаного розчину недостатній, збільшують об'єм початкового зразка випробовуваного препарату у два рази і доводять об'єм відгону водою дистильованою Р до 500.0 мл при температурі (20+0.1) °С. Вносять поправку на розведення шляхом множення знайденого значення на 5. За Табл. 2.9.10.-1 обчислюють відсотковий вміст етанолу в препараті за об'ємом (об/об) і округляють результат до десяткового розряду.

ПІКНОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

Загальні положення. Якщо випробовуваний препарат містить леткі речовини — ефір, ефірні олії, хлороформ, камфору, леткі кислоти або основи, вільний йод та ін., його заздалегідь обробляють.

Якщо випробовуваний препарат містить ефір, ефірні олії, хлороформ, камфору, до нього в ділильній лійці додають рівний об'єм розчину натрію хлориду насиченого Р і такий самий об'єм петролейного ефіру Р.Суміш збовтують протягом 3 хв. Після розділення шарів водно-спиртовий шар зливають в іншу ділильну лійку і обробляють таким самим чином половинною кількістю петролейного ефіру Р. Водно-спиртовий шар зливають у перегінну колбу. Ефірні витяги об'єднують і збовтують із половинною кількістю розчину натрію хлориду насиченого Р. Після розділення шарів водно-спиртовий шар приєднують до рідини, що знаходить ся у перегінній колбі.

Якщо випробовуваний препарат містить менше ЗО % етанолу, висолювання проводять не розчином натрію хлориду насиченим Р, а 10 г сухого натрію хлориду Р.

Якщо випробовуваний препарат містить леткі кислоти, їх нейтралізують розчином лугу, якщо леткі основи — кислотою фосфорною або сірчаною.

Якщо випробовуваний препарат містить вільний йод,перед перегонкою його обробляють порошком цинку Р або розрахованою кількістю сухого натрію тіосульфату Р до знебарвлення розчину. Для зв’язування летких сірчистих сполук додають декілька крапель розчину натрію гідроксиду розведеного Р.

Методика. У круглодонну колбу місткістю 200-250 мл відбирають точну кількість випробовуваного препарата. Якщо випробовуваний препарат містить менше 20 % (об/об) етанолу, для визначення відбирають 75 мл зразка, від 20 % до 50 % (об/об) — 50 мл, від 50 % (об/об) і більше — 25 мл. Перед перегонкою доводять об'єм зразка водою Р до 75 мл.

Для рівномірного кипіння у колбу поміщають декілька капілярів, шматочки пемзи або прожареного фарфору. Якщо при перегонці випробовуваний зразок дуже піниться, додають кислоту фосфорну Р або кислоту сірчану Р (2-3 мл), кальцію хлорид Р. Переганяють і в мірну колбу місткістю 50 мл збирають близько 48 мл відгону. Установлюють температуру відгону (20+0.1)°С і доводять об'єм розчину водоюдистильованою Р до 50.0 мл при температурі(20±0.1)°С. Відгін має бути прозорим або злегка каламутним.

Густину відгону визначають пікнометром і за алкоголеметричними таблицями знаходять відповідний вміст етанолу у відсотках за об'ємом. Вміст етанолу в препараті (X), у відсотках за об'ємом, обчислюють за формулою:

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ЕТАНОЛУ ЗА ТЕМПЕРАТУРОЮ КИПІННЯ

Обладнання. Прилад (див. Рис. 2.9.10-2) складається із круглодонної колби (1), трубки (2) з бічним відростком, холодильника (3) і ртутного термометра (4) з ціною поділки 0.1°С і межею шкали від 50°С до 100°С.

Методика. 40 мл випробовуваного препарату поміщають у круглодонну колбу і для рівномірного кипіння поміщають декілька капілярів, шматочки пемзи або прожареного фарфору. Термометр поміщають у приладі таким чином, щоб ртутна кулька виступала над рівнем рідини на 2-3 мм.

Нагрівають на сітці за допомогою електроплитки потужністю 200 Вт або газового пальника. Коли рідина в колбі почне закипати, за допомогою реостата у два рази зменшують напругу, що подається на плитку.

Через 5 хв після початку кипіння, коли температура стає постійною або її відхилення не перевищує (±0.1)°С, знімають показання термометра. Одержаний результат приводять до нормального тиску. Якщо показання барометра відрізняються від 1011 гПа (760 мм рт. ст.), вносять поправку на різницю між спостережуваним і нормальним тиском 0.04°С на 1.3 гПа

(1 мм рт. ст.). Якщо тиск нижче 1011 гПа, поправку додають до установленої температури, якщо тиск вище 1011 гПа, поправку віднімають. Вміст етанолу в препараті визначають за допомогою табл. 2.9.10-2.

Приклад. Температура кипіння настойки кропиви собачої 80.9°С, атмосферний тиск 1000 гПа (752 мм рт.ст.), різниця тиску 1011-1000=11 гПа (760 - 752 = 8мм рт. ст.). Поправка становить 0.04°С·8 = 0.32°С. До знайденої температури кипіння додають поправку:(80.9±0.32) °С. За таблицею цій температурі кипіння відповідає 66 % етанолу.

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ЕТАНОЛУ МЕТОДОМ ГАЗОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ

Визначення проводять методом газової хроматографії (2.2.28).

Розчин внутрішнього стандарту. Готують розчин, що містить 5.0 % (об/об) етанолу Рі 5.0 % (об/об) пропанолуР.

Випробовуваний розчин. Випробовуваний препарат розводять водою Р до вмісту етанолу від 4.0 % до

6.0 % (об/об).

Розчин порівняння. Готують аналогічно до випробовуваного розчину, додаючи таку кількість пропанолу Р,щоб одержати розчин, що містить 5.0 % (об/об) пропанолу.

Хроматографування проводять на газовому хроматографі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

— колонка скляна розміром 1.5 м х 4 мм, заповнена сополімером етилвінілбензол-дивінілбензолу Р із

розміром часток від 125 мкм до 150 мкм;

— температура колонки 150°С;

— температура блока вводу проб і детектора 170°С.

Поперемінно хроматографують по 1 мкл кожного розчину.

Обчислюють вміст етанолу, у відсотках за об'ємом, із площ піка етанолу на хроматограмах розчину внутрішнього стандарту і розчину порівняння.

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ МЕТАНОЛУ

І 2-ПРОПАНОЛУ

Випробування проводять методом газової хроматографії (2.2.28).Розчин внутрішнього стандарту. Готують розчин, що містить 2.5 % (об/об) пропанолу Р.

Випробовуваний розчин. До певної кількості дистиляту додають 2.0 мл розчину внутрішнього стандарту. Вміст етанолу (2.9.10) в одержаному розчині доводять до 10.0 % (об/об) або розведенням водою Р до об'єму 50 мл, або додаванням етанолу Р1 (90 % об/об).

Розчин порівняння. Готують 50 мл розчину, що містить

2.0 мл розчину внутрішнього стандарту, 10 % (об/об) етанолу Р1, 0.05 % (об/об) 2-пропанолу Р і таку

кількість метанолу безводного Р, щоб його концентрація в розчині становила 0.05 % (об/об) із урахуванням вмісту метанолу в етанолі PI.

Хроматографування проводять на газовому хроматографі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

— колонка скляна розміром 2 м х 2 мм, заповнена сополімером етилвінілбензол-дивінілбензолу Р із

розміром часток від 125 мкм до 150 мкм;

— газ-носій азот для хроматографії Р;

— швидкість газу-носія 30 мл/хв;

— температура колонки 130°C;

— температура блока вводу проб 200°C;

— температура детектора 220°C .

Поперемінно хроматографують по 1 мкл кожного розчину.

Вміст метанолу і 2-пропанолу розраховують у перерахунку на вихідний зразок.

Даний метод дозволяє визначати метанол і 2-пропанол у концентрації менше 0.025 % (об/об).

Крім розчину внутрішнього стандарту, розчину порівняння і випробовуваного розчину (випробовуваний розчин (а)), готують випробовуваний розчин (b).

Випробовуваний розчин (b). Вміст етанолу в певній кількості дистиляту (2.9.10) доводять до 10.0 % (об/об) або розведенням водою Р до об'єму 50 мл, або додаванням етанолу Р1 (90 % об/об).

Хроматографування проводять на газовому хроматографі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

— колонка скляна капілярна розміром 30 м х 0.53 мм,із шаром полі(ціанопропіл)(7)(феніл)(7)(метил)

(86)силоксану Р з товщиною шару 3 мкм або іншою підхожою капілярною колонкою, що задо-

вольняє вимоги щодо придатності хроматографічної системи;

— газ-носій гелій для хроматографії Р;

— лінійна швидкість газу-носія 55 см/с;

— поділ потоку 1:6.

Використовують таку програму температурного режиму:

Хроматографують 0.3 мкл випробовуваного розчину (Ь). Хроматографічна система вважається придатною, якщо виконуються такі умови:

— на хроматограмах не виявляється пік пропанолу;

— співвідношення Hp/Hv становить не менше 15, де

Нр — висота піка 2-пропанолу над базовою лінією;

Hv — висота над базовою лінією найбільш низької точки кривої, що розділяє пік 2-пропанолу від піка етанолу.

Поперемінно хроматографирують по 0.3 мкл кожного розчину.

Вміст метанолу і 2-пропанолу розраховують у перерахунку на вихідний зразок.

Даний метод дозволяє визначати метанол і 2-пропанол у концентрації менше 0.0025 % (об/об).

При змішуванні спирту з водою виділяється тепло, і температура суміші при цьому підвищується. Поряд з виділенням тепла, при змішуванні спирту з водою спостерігається явище контракції, що полягає в зменшенні обсягу суміші проти арифметичної суми обсягів вихідних рідин. Наприклад, при змішуванні 500 мл етилового спирту і 500 мл води об’єм суміші буде дорівнює не 1000 мл, а тільки 940 мл. Цей стиск системи - явище контракції – пов’язане з взаємним ущільненням молекул спирту і води при їхньому розташуванні в просторі. Максимум стиску спостерігається у водно-спиртової суміші, що має міцність 54-56%. При концентрації спирту 35% і нижче явище контракції при розведенні спирту водою вже не спостерігається.

Розведення спирту водою чи змішування водно-спиртових розчинів різної концентрації є повсякденною операцією. Однак, з огляду на особливості етилового спирту, при його змішуванні з водою приходиться щораз розраховувати необхідну кількість спирту і води. З метою полегшення цих розрахунків і попередження можливих помилок у ДФ Х і ХІ видання у додатку приводяться спеціальні довідкові таблиці для розведення водно-спиртових розчинів (табл. 2, 3, 4).

У таблиці №2 приведені по масі (у грамах) кількості води і спирту, які необхідно змішати, щоб одержати 1 кг спирту міцністю від 30 до 90%.

У таблиці №3 вказується, скільки треба додати об’ємів води до 1000 об’ємів спирту,який розводимо міцністю від 35 до 90% при температурі 200 С, щоб одержати спирт міцністю від 30 до 90%.

У таблиці №4 вказуються об'ємні кількості (у мл) води і спирту різної міцності (при 200 С), які необхідно змішати, щоб одержати 1 л спирту міцністю від 30 до 90%.

Міцність спирту в лікарських препаратах позначають в об'ємних відсотках відповідно до вказівок ДФ.

Об'ємний відсоток або, як його називають, "градус", вказує, скільки об’ємів абсолютного алкоголю (у мл) знаходиться в 100 мл розчину.

У ДФ Х видання, крім статті про вихідний етиловий спирт 95%, приведені стаття і про спирти 90%, 70%, 40%, де зазначені по масі кількості 95% спирту і води, які варто змішувати для одержання спирту відповідної концентрації.

Якщо в рецепті не зазначена міцність спирту, то відпускають спирт 90% (об'ємних) відповідно до вимог фармакопеї і наказу МОЗ України №197, у випадку відсутності спирту 90% його готують з 95%.

Вимірюють міцність спирту особливими скляними чи металевими ареометрами, що називаються спиртометрами. При їхньому застосуванні можна швидко і точно визначити міцність спирту в об'ємних відсотках.

Спирт повинний зберігатися в добре закритих флаконах у прохолодному місці далеко від вогню. Він підлягає предметно-кількісному обліку.

СПИРТОВІ РОЗЧИНИ

Номенклатура спиртових розчинів широка і включає; розчини йоду, камфори, ментолу, брильянтового зеленого, метиленового синього; кислоти мурашину, саліцилову, борну; нашатирно-анісові краплі і та інш.

Розчин йоду 5%-вий. Для приготування розчину беруть 20 масових частин калію йодиду, 50 масових частин йоду кристалічного, води і спирту 95 %.-вого порівну до 1000 об'ємних частин-В емальований реактор завантажують кристалічний йод, калію йодид і подвійну кількість відносно калію йодиду води очищеної. У концентрованому, розчині калію йодиду розчиняється значна кількість йоду. Потім додають приблизно 1/5 спирту етилового і перемішують 15 хв до повного розчинення всіх компонентів. Доливають спирт, що залишився, і потім невеликими порціями — воду, при постійному перемішуванні1. Розчин відстоюють і фільтрують.

Розчин Люголя. Склад: йоду кристалічного — 1 частина; калію йодиду — 2 частини; гліцерину — 94 частини і: води очищеної — 3 частини. У концентрованому водному розчині калію йодиду розчиняють йод і додають гліцерин.

Спирт етиловий 95%

Суміш спирту з водою, яка мiстить 95-96% за об’ємом етилового спирту. Прозора безколiрна летуча легко горюча рідина, яка має характерний спиртовий запах i пекучий смак. Горить синюватим полум’ям. У всiх спiввiдношенях змiшується з водою, ефiром, хлороформом. Густина 0,812-0,808. Температура кипiння 780С.

Спирт етиловий 90%

Змішують 927,0 етилового спирту 95% і 73,0 води. Густина 0,830-0,826, що відповідає вмісту С2Н5ОН 90-91% (об.).

Спирт етиловий 70%

Змішують 675,0 етилового спирту 9-5% і 325,0 води. Густина 0,886-0,883, що відповідає вмісту С2Н5ОН 70-71% (об.).

Спирт етиловий 40%

Змішують 360,0 етилового спирту 95% і 640,0 води. Густина 0,949-0,947, що відповідає вмісту С2Н5ОН 39,5-40,5% (об.).

Якщо в рецепті не зазначена концентрація етанолу, то відповідно до вказівки ДФ Х застосовують 90 % етанол. Виключення складають 5 % і 10 % розчини йоду, що готують по прописі ДФ X, а також деякі розчини, що мають іншу аналітично-нормативну документацію.

Оскільки в аптеки, як правило, надходить 95— 96 % етанол, а також етанол більш високої концентрації, то розведення його водою до потрібної міцності є обов’язком провізора-технолога. При цьому спостерігається явище контракції — зменшення об’єму суміші в порівнянні із сумою об׳ємів вихідних рідин внаслідок утворення спиртогідратів різного складу. Одночасно виділяється тепло, температура суміші підвищується. Так, при змішуванні 1000 мл етанолу і 1000 мл води виходить не 2000 мл суміші, а всього лише 1930 мл. З огляду на явище контракції, розведення етанолу водою до потрібної міцності вимагає проведення попередніх розрахунків. Для цього служать алкоголеметричні таблиці ДФ X.

Зберігають спиртові розчини в добре закупореній тарі (штангласах) з зазначенням відповідної концентрації.

В наказі МОЗ України № 197 від 07.09.93 р. наведені таблиці, в яких вказується відповідність об"ємів (мл) етилового спирту різної концентрації масі (г) спирту (при температурі 20° С). Концентрація вихідного спирту дана в об"ємних процентах для 95; 96; 96,1; 96,2; 96,3; 96,4; 96,5; 96,7 % .

Для розрахунків використовують формулу розведення:

Х =

де X - кількість міцного спирту, мл;

V - кількість етилового спирту бажаної концентрації, мл;

A - концентрація міцного спирту, %;

B - бажана концентрація, %.

Визначити кількість води, необхідну для приготування спиртоводного розчину (70 %), не можна шляхом віднімання спирту, тому що треба врахувати контракцію - зменшення в об"ємі.

Знайдену кількість 90 % спирту (23,3 мл) відмірюють мірним циліндром при 20° С, додають 7 мл води, перемішують розчин, охолоджують його до 20° С, а потім доводять водою до потрібного об"єму 30 мл. При відсутності необхідного мірного посуду кількість води для розбавлення спирту етилового розраховують за алкоголеметричними таблицями.

Особливості технології спиртових розчинів

Технологiя виготовлення спиртових розчинiв регламентується наказом МОЗ України №197 вiд 07.09.93. Виготовлення розчинів на неводних розчинниках і водних розчинах характеризується однотипністю технологічних стадій:

- розчинення речовин,

-фільтрування,

-пакування,

-оформлення до відпуску.

У той же час кожна з цих стадій у технології неводних розчинів має свої особливості, обумовлені головним чином фізико-хімічними властивостями розчинників.

Виготовлення розчинів лікарських речовин на етанолі регламентується ДФ Х і інструкцією з виготовлення рідких ліків масо-об׳ємним методом.

Усі розчини лікарських речовин на етанолі готують масооб׳ємним методом.

Особливістю приготування спиртових розчинів є те, що вони готуються у флаконі до відпуску. Спочатку відважуємо порошкоподібні речовини, висипаємо їх у флакон, а потім туди ж доливаємо необхідну кількість етанолу. Спиртові розчини не бажано фільтрувати або нагрівати. Але при необхідності розчини можна проціджувати через суху вату, прикривши при цьому лійку склом та нагрівати на водяній бані при температурі 50-600С, в добре закритій склянці.

Приготування спиртових розчинів

Етиловий спирт і його водні розчини застосовують для розчинення багатьох лікарських речовин (органічних кислот, основ алкалоїдів, ефірних олій, йоду, камфори, резорцину, ментолу, перекису водню й ін. речовин).

Етиловий спирт може застосовуватися і як власне лікарський засіб для зовнішнього застосування (як дезинфікуючий, подразнюючий, освіжаючий засіб, для компресів і т.д.).

Приготування спиртових розчинів регламентується ДФ Х і ХІ видань і інструкцією до наказу МОЗ України №197. Там же зазначено, що якщо в рецепті незазначена концентрація спирту, то використовують 90% етиловий спирт.

У ДФ Х видання включені статті на стандартні водно-спиртові розчини 95%, 90%, 70%, і 40% концентрації.

На деякі спиртові розчини відповідно до технічної документації, а також інструкції до наказу №197 встановлено:

- 1% -2% спиртові розчини йоду, 1,5% спиртові розчини перекису водню, 1% спиртові розчини цитралю готують на 96% спирті;

- 10% спиртові розчини йоду – на 95% спирті;

- 1%-2% спиртові розчини саліцилової кислоти; 0,5%-1%-2%-3%-5% спиртові розчини борної кислоти, розчини резорцину і левоміцетину готують на 70% спирті;

- 1% спиртові розчини метиленового синього, 1%-2% спиртові розчини брильянтового зеленого готують на 60% спирті.

В зв'язку з цим в аптеці обов'язково повинний бути 96% етиловий спирт.

Усі перераховані вище водно-спиртові розчини доцільно заготовляти в аптеках у вигляді напівфабрикатів і використовувати їх для приготування екстемпоральних лікарських форм. Приготовлені заготівки спирту різної концентрації фіксують у лабораторному журналі.

Якщо для приготування лікарського препарату потрібно спирт нестандартної концентрації, то його готують зі стандартного розчину близької концентрації шляхом розведення.

В аптеки, як правило, надходить спирт з вмістом у ньому безводного спирту понад 96% (96,4%, 96,5%, 96,6% і т.д.), тому для приготування стандартних водно-спиртових розчинів розбавляють наявний концентрований спирт. Варто пам'ятати, що при змішуванні спирту з водою відбувається явище контракції, тобто зменшення об’єму водно-спиртового розчину в порівнянні із сумою об’ємів спирту, що змішуються, і води. Величина контракції залежить від міцності спирту і досягає максимального значення(30мл/л)при приготуванні спирту середніх концентрацій (54-56%).

Явище контракції необхідно обов'язково враховувати при приготуванні водно-спиртових розчинів по об’ємі, вимірюючи сумарний об’єм тільки після встановлення температури 200 С.

Для розрахунків можна скористатися формулою:

Х = m (V)*; Х= m(V)*; У = m(V)–Х, де

У даному випадку значення букв у формулі будуть різними в залежності від способу розведення – по об’ємі чи по масі.

Х- кількість грамів чи мілілітрів концентрованого спирту, необхідного для приготування спирту потрібної концентрації;

ρ – необхідна кількість спирту потрібної концентрації в мілілітрах чи грамах;

b- необхідна концентрація спирту в об'ємних відсотках чи відсотках по масі;

а- концентрація наявного спирту в об'ємних відсотках чи відсотках по масі.

Але визначати кількість води, необхідної для приготування розчину шляхом вирахування об’ємів спирту і води не можна, тому що треба врахувати контракцію – зменшення в об’ємі .

Тому для розрахунків по приготуванню водно-спиртових розчинів потрібно користатися таблицями, приведеними в ДФ Х і ХІ видань (у додатку, табл. №2,3,4,5). У таблиці №3 вказується, яку кількість води треба додати до 1 літра більш концентрованого спирту, щоб одержати водно-спиртовий розчин необхідної концентрації.

Таблиця, що вказує в цілих числах об'ємні (у мілілітрах) кількості води і спирту різної міцності (при 20°С), які необхідно змішати, щоб одержати 1 л спирту міцністю 30%, 35%, 40%, 45%, 50%, 55%, 60%, 65%, 70%, 75%, 80%, 85%, 90% (ГФ ХІ, с. 319)

Таблица для получения спирта различной крепости при 20°С

Крепость					Желаемая крепость разведенного спирта
разводимого
спирта
(1000 объемов), %	30%	35%	40%	45%	50%	55%	60%	65%	70%	75%	80%	85%	90%
35	167
40	335	144
45	505	290	127
50	674	436	255	114
55	845	583	384	229	103
60	1017	730	514	344	207	95
65	1189	878	644	460	311	190	88
70	1360	1027	774	577	417	285	175	81
75	1535	1177	906	694	523	382	264	163	76
80	1709	1327	1039	812	630	480	353	246	153	72
85	1884	1478	1172	932	738	578	443	329	231	144	68
90	2061	1630	1306	1052	847	677	535	414	310	218	138	65
95	2239	1785	1443	1174	957	779	629	501	391	295	209	133	64

Примечание. Цифра в месте пересечения горизонтальной и вертикальной строк указывает объем воды при 20°С, который следует прилить к 1000 объемам спирта имеющейся крепости при 20°С, для получаемого разведения. Пример: для получения 50% спирта из имеющегося 80% 1000 объемов последнего следует смешать с 630 объемами воды.

Количества (в миллилитрах при 20°С) воды и спирта различной крепости, которые

необходимо смешать, чтобы получить 1 л спирта крепостью 30%, 35%, 40%, 45%, 50%, 55%, 60%, 65%, 70%, 75%, 80%, 85%, 90%

Крепость

30%

35%

40%

45%

50%

55%

разводимого

спирта, %

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

316

707

368

658

421

607

474

556

526

504

579

451

333

687

389

634

444

581

500

526

556

470

611

414

353

665

412

609

471

551

529

493

588

434

647

374

375

641

438

581

500

519

562

457

625

394

688

330

400

614

467

549

533

483

600

417

667

349

733

280

429

584

500

514

571

443

643

371

714

298

786

225

462

549

538

473

615

396

692

319

769

240

846

161

500

509

583

426

667

343

750

258

833

173

916

545

462

636

371

727

279

818

187

909

600

405

700

305

800

204

900

103

667

336

778

225

889

113

750

252

875

126

857

143

Крепость

60%

65%

70%

75%

80%

85%

90%

разводи-

могоспир-

та,%

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

спирт

вода

632

397

684

343

737

288

789

233

842

176

895

119

947

667

357

722

299

778

240

833

182

889

122

944

706

313

765

252

824

190

882

127

941

750

265

812

200

875

134

938

800

211

867

141

933

857

150

929

923

Таблиця для одержання спирту різної міцності при 20°С

Міцність спирту, що Бажана міцність розведеного спирту розводиться (1000 об’ємів)

Примітка. Цифра в місці перетинання горизонтального і вертикального рядків вказує об’єм води при 20 °С, який варто долити до 1000 об’ємів спирту наявної міцності при 20 °С для отримання потрібного розведення.

Приклад: для одержання 50 % спирту з наявного 80 % 1000 об’ємів останнього слід змішати з 630 об’ємами води.

Примітка. Цифра в місці перетинання горизонтального і вертикального рядків вказує об’єм води при 20 °С,

У таблиці №4 вказується кількість концентрованого спирту і води в мілілітрах, яку необхідно змішати, щоб одержати 1 літр водно-спиртового розчину необхідної концентрації вже з урахуванням явища контракції.

Наведемо приклад:

Розрахуйте кількість 90% спирту етилового і води очищеної, необхідних для приготування 500 мл 40% спирту етилового.

1. Спирту етилового 90% по формулі розведення:

Х = (500 · 40) : 90 = 222,22 мл

Води очищеної (табл. 3 ГФ XI, с.318):

1000 мл 90% – 1306 мл

222,2 мл 90% – Х Х = 290,22 мл

2. Спирту етилового 90% (табл. 4 ГФ XI, с.319)

1000 мл 40% – 444 мл 90%

500 мл 40% – Х Х = 222 мл

Води очищеної (табл. 4 ГФ XI, с.319):

1000 мл 40% – 581 мл

500 мл 40% – Х Х = 290,5 мл

Спирт етиловий різної концентрації, виписаний у суміші з іншими речовинами, при приготуванні лікарських препаратів відмірюють по об’ємі в кількості, прописаній у рецепті. Коефіцієнти збільшення об’єму для спиртових розчинів не використовують (тільки для аналізу).

Згідно з наказом МОЗ України №360 спирт етиловий знаходиться на предметно-кількісному обліку, тому рецепт повинний бути оформлений штампом лікувального закладу, особистою печаткою і підписом лікаря і печаткою "Для рецептів" (у суміші-до 150,0; для діабетиків, онкологічних хворих –до 100, безкоштовно; більше –за повну вартість).

Концентрація спирту незазначена, отже, відповідно до інструкції по масооб’ємному методі приготування лікарських засобів, для приготування 1%розчинів саліцилової кислоти береться 70% етиловий спирт.

Особливістю технології спиртових розчинів, на відміну від водних, є приготування їх безпосередньо у флаконах для відпуску. Причому флакон повинний бути сухим, тому що вода розбавляє спирт, при цьому погіршується його розчинююча здатність, а розчинність багатьох лікарських речовин у значній мірі залежить від концентрації спирту.

При приготуванні спиртових розчинів лікарських речовин варто дотримуватись такої послідовності: у сухий флакон першим поміщають лікарську речовину, що розчиняються, (пухкі, об'ємисті речовини додають за допомогою сухої лійки), а потім розчинник, тому що всмоктування порошку через змочене спиртом горличко флакона затруднено.

Проціджування спиртових розчинів роблять тільки в самому крайньому випадку через маленьку грудочку вати за допомогою лійки, прикритою скляною пластинкою чи годинним склом. Особливо небажано проціджувати ефірні розчини, тому що втрати при цьому бувають дуже великими. Якщо в цьому випадку проціджування буває неминучим, то проціджений розчин треба зважити і поповнити недостаток розчину додаванням чистого спирту чи ефіру.

З огляду на ці правила, технологія препарату по рецепті буде наступною: у чистий сухий флакон для відпуску з добре підібраною пробкою поміщають 0,3г саліцилової кислоти, відмірюють циліндром 30мл70% етилового спирту і швидко закривають пробкою з метою запобігання випаровування спирту. Після розчинення речовини лікарський препарат оформляють сигнатурою і номером рецепта.

Якщо в аптеці немає 70% спирту, то його готують з 90% чи 95%.

а) Для цього користаються раніше приведеною формулою:

Необхідно враховувати, що спирт не сумісний з окислювачами такими, як калію перманганат, срібла нітрат, азотна кислота й ін. речовини. Окислювання відбувається досить енергійно, навіть супроводжується запаленням чи вибухом.

Склад спиртових розчинів, які дозволяється готувати

в аптеках відповідно до НТД

Назва розчину

Склад розчину

Розчин брильянтового зеленого спиртовий 1%, 2%

Брильянтового зеленого 1 г, 2 г

Спирту етилового 60% до 100 мл

Розчин йоду спиртовий 1%, 2%

Йоду 10 г, 20 г

Спирту етилового 96% до 1 л

Розчин йоду спиртовий 5%

Йоду 50 г

Калію йодиду 20 г

Спирту етилового 95%

Води очищеної порівну до 1 л

Розчин кислоти борної спиртовий 0,5%, 1%, 2%, 3%

Кислоти борної 5 г, 10 г, 20 г, 30 г

Спирту етилового 70% до 1 л

Розчин кислоти саліцилової

спиртовий 1%, 2%

Кислоти саліцилової 10 г, 20 г

Спирту етилового 70% до 1 л

Розчин левоміцетину спиртовий

0,25%, 1%, 2%, 3%, 5%

Левоміцетину 0,25 г, 1 г, 2 г, 3 г, 5 г

Спирту етилового 70% до 100 мл

Розчин ментолу спиртовий

1%, 2%

Ментолу 1 г, 2 г

Спирту етилового 90% до 1 л

Розчин метелинового синього

спиртовий 1%

Метиленового синього 10 г

Спирту етилового 95% 600 мл

Води очищеної 400 мл

Розчин перекису водню

спиртовий 1,5%

Перекису водню 50 мл

Спирту етилового 95% 50 мл

Розчин резорцину спиртовий

1%, 2%

Резорцину 10 г, 20 г

Натрію дисульфату

(Натрію метабісульфату)

Спирту етилового 70% до 1 л

Розчин таніну спиртовий 4%

Таніну 40 г

Спирту етилового 70% до 1 л

Розчин фурациліну спиртовий 1:1500

Фурациліну 1 г

Спирту етилового 70% до 1500 мл

Розчин цитралю спиртовий 1%

Цитралю 1 г

Спирту етилового 96% до 100 мл

Спирт камфорний 2%, 10%

Камфори 2 г, 10 г

Спирту етилового 70% до 100 мл

Спирт лавандовий

Олії лавандової 1 г

Спирту етилового 95% 76 мл

Води очищеної до 100 мл

Спирт мурашиний

Кислоти мурашиної 14 г

Спирту етилового 70% 986 мл

“Меновазин”

Ментолу 2,5 г

Новокаїну 1 г

Анестезину 1 г

Спирту етилового 70% до 100 мл

Розчин левоміцетину з кислотою саліциловою

Левоміцетину 2 г

Кислоти саліцилової 2 г

Спирту етилового 96% до 100 мл

Розчин левоміцетину з новокаїном

Левоміцетину 2 г

Новокаїну 1 г

Спирту етилового 70% до 100 мл

Приготування спиртових розчинів

У ДФ Х видання включені статті на стандартні водно-спиртові розчини 95%, 90%, 70%, і 40% концентрації.

- 10% спиртові розчини йоду – на 95% спирті;

- 1% спиртові розчини метиленового синього, 1%-2% спиртові розчини брильянтового зеленого готують на 60% спирті.

В зв'язку з цим в аптеці обов'язково повинний бути 96% етиловий спирт.

Міцність

спирту, що розводиться

Приклад: для одержання 50 % спирту з наявного 80 % 1000 об’ємів останнього слід змішати з 630 об’ємами води.

Примітка. Цифра в місці перетинання горизонтального і вертикального рядків вказує об’єм води при 20 °С,

Наведемо приклад:

1. Спирту етилового 90% по формулі розведення:

Х = (500 · 40) : 90 = 222,22 мл

Води очищеної (табл. 3 ГФ XI, с.318):

1000 мл 90% – 1306 мл

222,2 мл 90% – Х Х = 290,22 мл

2. Спирту етилового 90% (табл. 4 ГФ XI, с.319)

1000 мл 40% – 444 мл 90%

500 мл 40% – Х Х = 222 мл

Води очищеної (табл. 4 ГФ XI, с.319):

1000 мл 40% – 581 мл

500 мл 40% – Х Х = 290,5 мл

Якщо в аптеці немає 70% спирту, то його готують з 90% чи 95%.

а) Для цього користаються раніше приведеною формулою:

70´30

Х= ––––––––=23,3мл спирту, води – до 30мл у мірному

циліндрі,

чи для розрахунку води можна скористатися фармакопейною таблицею №3: на 1000мл 90%спирту - 310мл води на 23,3мл 90% спирту - Х

Х = 7,22мл

б) По таблиці №4 у ДФ Х видання можна розрахувати кількість спирту і води: на 1000мл 70% спирту - 778мл 90% спирту на 30мл 70% спирту - Х

Х=23,34мл на 1000мл 70% спирту - 240мл води на 30мл 70% спирту - Х

Х=7,2мл

Склад спиртових розчинів, які дозволяється готувати

в аптеках відповідно до НТД

Назва розчину

Склад розчину

. ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЕТИЛОВОГО СПИРТУ.

Етиловий спирт є одним із найбільш пріоритетних розчинників у виробництві фармацевтичних препаратів. На виробництво

надходить 96,2—96,7 %-вий етанол, який розводять водою або слабким спиртом др необхідної концентрації.

Вміст етанолу в розчині (концентрація) виражається у відсотках за об'ємом, тобто як об'ємна частка, % (об. ч.); і у відсотках за масою, тобто як масова частка, % (мас. ч.). Якщо нема спеціального зазначення, мається на увазі об'ємна частка у відсотках. Вміст етанолу Cv в розчині у відсотках за об'ємом Сг показуе; яка кількість мілілітрів безводного етанолу міститься в 100 мл водно-спиртового розчину при 20 9С. Концентрація етанолу Ст в розчині у відсотках за масою показує, яка кількість грамів безводного етанолу міститься в 100 г водно-спиртового розчину.

Вміст етанолу у (водно-спиртових розчинах визначають скляним і металевим спиртомірами, а також за густиною — денсиметром (ареометром) або пікнометром (рис. ). За допомогою значення густини при 20 °С визначаюсь Cv і Ст, користуючись таблицею 1 ДФ XI. За значеннями густини, які отримані при інших температурах, І показаннями скляного і металевого спиртомірів переведення в відсотки за об'ємом при 20 °С здійснюють за спеціальними таблицями видавництва стандартів1.

Концентрацію етанолу визначають скляними спиртомірами класу 0,1 (ціна поділки — 0,1 %) або класу 0,5. Арбітражні визначення міцності спиртових розчинів проводять металевими або скляними спиртомірами класу ОД. Для практичних цілей користуються спиртомірами класу 0,5 із вбудованим термометром. Комплект складається з двох або трьох спиртомірів (0—60, 60— 100 або 0—40, 40—70, 70—100 %). 'Скляний спиртомір при температурі 20 °С показує об'ємну частку етанолу у відсотках. Але в умовах великих фармацевтичних виробництв температура часто відхиляється від 20 °С. У цих випадках визначення проводять при фактичній температурі, а отримані значення скляного спиртоміра приводять до 20 °С за допомогою таблиці III видавництва стандартів.

Точніше (із точністю 0,1 %) концентрацію спирту визначають металевим спиртоміром (рис. 3), що являє собою порожню кулю

Рис. 3.. Прилади для визначення концентрації етанолу:

б. скляний спиртомір

в. денсиметр (ареометр)

г. металевий спиртомір

ґ. пікнометри

На шкалі нанесені поділки від 0 до 10, кожна з яких розділена на п'ять частин. Під нульовою поділкою шкали нанесена поділка 100. До спиртоміра додаються 10 гирок у формі кульового сегмента з прорізом під номерами 0, 10, 20, ЗО, 40, 50, 60, 70; 80, 90. Найбільша гирка має нульовий номер, найлегша — номер 90. Показання металевого спиртоміра є умовними і складаються з показань гирки і шкали. При зануренні спиртоміра без гирки до показань шкали додають 100. Об'ємну частку етанолу Су в розчині за показаннями металевого спиртоміра визначають у відповідності з таблицею IV видавництва стандартів.

Денсиметр (ареометр) при температурі 20 °С показує густину водно-спиртового розчину, за якою знаходять концентрацію етанолу, користуючись алкоголеметричною таблицею 1 ДФ XI. Концентрацію етанолу за показниками денсиметра при температурі, що відрізняється від 20 "С, визначають за допомогою таблиці II видавництва стандартів (точність до 0,01).

Більш точні значення густини розчинів (0,001) можна одержати за допомогою пікнометра при 20 °С. За отриманими даними розраховують густину при 20 0С (з урахуванням густини повітря при нормальному барометричному тискові) і знаходять концентрацію етанолу в алкоголеметрйчній таблиці 1 ДФ XI.

Вміст спирту у водно-спиртовому розчині визначається також рефрактометричне і за величиною поверхневого натягу.

Розведення водно-спиртових розчинів необхідно проводити за об'ємом і за масою. При цьому зручно виходити з рівняння матеріального балансу абсолютного спирту:

Х*а = р*b, (8.5)

де X — кількість міцного спирту;

а — концентрацій міцного спирту;

р — кількість спирту необхідної концентрації;

b — необхідна концентрація.

Для розведення слабкими спиртами формула (3.5) набуває іншого вигляду:

Х*(а-с) = р*(b-с),

де c —концентрація слабкого спирту. ,

Розрахунки можуть бути проведені за правилом «зірочки»:

Зліва вгорі записують концентрацію міцного розчину а; зліва внизу — концентрацію розріджувача, слабкого розчину с; у разі чистого розчинника с = О. У центрі записується потрібна концентрація b. Цифри праворуч одержують відніманням по діагоналі —• від більшого менше. Вони показують відповідну (по горизонталі) кількість міцного розчину (b - с) і розріджувача (а - b). При додаванні цих величин одержують кількість розчину (а - с) необхідної концентрації.

Формули прийнятні для розрахунків розведення як у масових, так і в об'ємних відсотках. Але слід пам'ятати, що у випадках розведення об'ємів може бути використана .тільки концентрація за об'ємом, при розведенні масових кількостей .— тільки концентрація за масою.

При розведенні за об'ємом розраховують необхідний об'єм міцного етанолу. Визначення кількості води утруднене через явище контракції, тобто зменшення об'єму суміші води і етанолу проти їхньої арифметичної суми. Тому простіше не розраховувати необхідну кількість води, а до розрахованої кількості міцного етанолу додати воду до необхідного об'єму при температурі 20 °С, .

.Визначення концентрації етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою скляного спиртоміру при температурі 20ºС

Скляний спиртомір показує концентрацію етанолу в об‘ємних відсотках (Сy – показує, яка кількість безводного етанолу міститься у 100 мл водно-спиртового розчину при 20°С ). Якщо концентрацію вимірюють при 20ºС, то значення визначають за показами спиртоміру, якщо при іншій температурі – користуються таблицями. Скляними спиртомірами класу 0,5 визначають концентрацію етанолу з точністю 0,5. Комплект може складатися з 2-х (0-60%, 60-100%) або 3-х (0-40%, 40-70%, 70-100%). В чистий, сухий і високий циліндр (місткістю близько 200 мл) наливають спирт визначеної концентрації. Витримують в термостаті при 20°С протягом 20 хв, потім опускають в цей циліндр скляний спиртомір так, щоб він не торкався дна і стінок циліндру. Спиртомір утримується у водно-спиртовому розчині на визначеній поділці шкали, по нижньому меніску рідини проводять відлік через 3-4 хв після занурення (при відрахунку очі повинні бути на рівні меніску).

Робота 9 .Визначення концентрації етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою металічного спиртоміру при температурі 20 ºС.

Металічний спиртомір являє собою вертикальну рейку з повною кульою і нижнім стержнем, на який насаджують наважки. Комплект складається з десяти наважок, які мають умовні одиниці: 0,10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80 і 90. На самій маленькій надпис –90, на найбільшій – 0. Покази металічного спиртоміру є умовними і складаються з показів наважки і шкали. Шкала розділена на 10 великих поділок, ціна яких –1, кожна з яких ділиться на 5 малих, ціна кожної –0,2. При зануренні спиртоміру без наважки до показів шкали додають 100. Якщо покази спиртоміру, зануреного в розчин, встановлюються вище верхньої поділу шкали, то розчин слід охолодити, а потім повторити заміри. Точність визначення 0,1%. Концентрацію етанолу (в об‘ємних відсотках) по показах металічного спиртоміру знаходять за допомогою таблиць.

Робота 10 .Визначення концентрації етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою ареометру.

Ареометр по зовнішньому вигляді і будові схожий на скляний спиртомір. Різниця в тому, що шкала ареометру має значення від 0,7 до 1,0. Застосовують його у випадку вимірювання густини рідини з точністю до 0,01. Досліджувану рідину поміщають в циліндр і при температурі 20°С обережно опускають в неї чистий сухий ареометр, на шкалі якого передбачена величина густини. Ареометр не випускають з рук до тих пір, поки він не буде плавати; при цьому необхідно слідкувати, щоб ареометр не торкався стінок і дна циліндру. Відлік проводять через 3-4 хв після занурення по поділці на шкалі ареометру, яка відповідає нижньому меніску рідини (при відліку очі повині бути на рівні меніску). Якщо визначення проводять при 20°С, то значення концентрації знаходять по таблиці. Якщо покази знімають при іншій температурі, то концентрацію знаходять за допомогою таблиці по спиртометрії.

Робота 11.Визначення концентрації етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою пікнометру.

З точністю до 0,001. Чистий сухий пікнометр зважують разом з корком (точність зважування – до 0,0002), заповнюють за допомогою маленької лійки дистильованою водою по нижньому меніску, закривають корком і витримують протягом 20 хв в термостаті, в якому постійно підтримують температуру води 20°С з точністю до 0,1°С. При такій температурі рівень води в пікнометрі доводять до мітки, швидко відбираючи надлишок води за допомогою піпетки або згорнутої в трубку смужки фільтрувального паперу. Пікнометр знову закривають корком і витримують в термостаті ще 10 хв, перевіряючи положення меніску по відношенню до мітки. Потім пікнометр виймають з термостату, фільтрувальним папером витирають внутрішню поверхню горловини пікнометру, а також весь пікнометр зовні, залишають під склом аналітичних терезів протягом 10 хв і зважують з тією ж точністю. Пікнометр звільняють від води, висушують, споліскують послідовно спиртом і ефіром (сушити нагріванням не допускається), видаляють залишки ефіру продуванням повітрям, заповнюють пікнометр досліджуваною водно-спиртовою сумішшю і тіж операції проводять, що і з дистильованою водою.

Густина водно-спиртового розчину (г/см) розраховують за формулою:

(m2 – m) * 0.99703

g 20 = –––––––––––––––– + 0.0012

m1 – m

m – маса пустого пікнометра, г;

m1 – маса пікнометра з дистильованою водою, г;

m2 – маса пікнометра з досліджуваним водно-спиртовим розчином,г ;

0,99703 – значення густини води при 20°С (в г/см3 з врахуванням густини повітря);

0,0012 – густина повітря при 20°С і барометричному тиску 1011гПа (760 мм рт.ст.).

По розрахованому значенню g20 по алкоголеметричній таблиці знаходять значення концентрації водно-спиртового розчину в процентах за масою або по об‘єму.

Етиловий спирт, точніше рослинний хмільний напій, що його містить, був відомий людству з глибокої давнини. Вважається, що не менш, ніж за 8000 років до нашої ери люди виготовляли легкі спиртні напої з фруктів і меду.

Вперше спирт з вина отримали в 6-7 століттях арабські хіміки, а першу пляшку міцного алкоголю (прообразу сучасної горілки) виготовив перський алхімік Ар-Рази в 860 році.

Структурна формула етанолу

У Європі етиловий спирт був отриманий із продуктів бродіння в 11-12 столітті в Італії.

До Росії спирт вперше потрапив у 1386 році, коли генуезьке посольство привезло його з собою під назвою «аква віта» і презентувала царського двору.

У 1660 році англійський хімік і богослов Роберт Бойль вперше отримав зневоднений етиловий спирт, а також відкрив його деякі фізичні і хімічні властивості, зокрема виявивши здатність етанолу бути високотемпературним пальним для пальників. Абсолютний (безводний) етиловий спирт був отриманий у 1796 році російським хіміком Т.Є. Ловіцем.

У 1842 році німецький хімік Якоб Генріх Вільгельм Шіль (1813-1889) відкрив, що спирти утворюють гомологічний ряд, відрізняючись на деяку постійну величину. Щоправда, він помилився описавши її як C₂H₂. Через два роки, інший хімік Шарль Жерар встановив правильне гомологічної співвідношення CH₂ і передбачив формулу і властивості невідомого в ті роки пропілового

спирту

У 1850 році англійський хімік Олександр Вільямсон, досліджуючи реакцію алкоголятів з етилйодидом, встановив, що етиловий спирт є похідним від води з одним зміщенням Гідрогеном, експериментально підтвердив формулу C₂H₅OH.

Вперше синтез етанолу дією сірчаної кислоти на етилен здійснив у 1854 році французький хімік Марселен Бертло.

Перше дослідження метилового спирту було проведено в 1834 році французькими хіміками Жаном-Батистом Дюма і Еженом Пеліго; вони назвали його «метиловим або деревним спиртом», так як він був виявлений в продуктах сухої перегонки деревини. Синтез метанолу з метилхлориду здійснив французький хімік Марселен Бертло в 1857 році. Ним же вперше був відкритий в 1855 році ізопропіловий спирт, синтезований дією на пропен водної сірчаної кислоти.

Вперше третинний спирт (трет-бутанол, 2-метил-пропан-2-ол) синтезував в 1863 році відомий російський вчений А. М. Бутлеров, поклавши початок цілої серії експериментів у цьому напрямку.

Молекула етиленгліколю, найпростішого діолу

Представник двоатомних спиртів — етиленгліколь — вперше був синтезований французьким хіміком А. Вюрцом в 1856 році. Триатомний спирт —гліцерин — був виявлений у природних жирах ще в 1783 році шведським хіміком Карлом Шеєле, однак його склад був відкритий тільки в 1836році, а синтез здійснено з ацетону в 1873 році Шарлем Фріделем.

[ред.]Класифікація спиртів

Якщо до складу молекули спирту входить одна гідроксильна група, то такий спирт називають одноатомним, коли дві — двоатомним і т. д. Спирти, молекули яких містять дві і більше гідроксильних груп, називають багатоатомними. Якщо спирт походить від насиченого вуглеводню, то його називають насиченим, а коли від ненасиченого, то ненасиченим. В залежності від типу атома, до якого приєднана гідроксильна група спирти поділяють на первинні, вторинні та третинні.

Спирти, як і вуглеводні, утворюють гомологічні ряди. Кожний наступний член цього ряду відрізняється від попереднього на гомологічну різницю -CH₂-.

Назви спиртів походять від назв вуглеводневих радикалів, що входять до складу молекули спиртів. Міжнародні їх назви утворюються з назв відповідних вуглеводів з додаванням закінчення ол. Наприклад, CH₃—OH — метиловий спирт, або метанол; C₂H₅—OH — етиловий спирт, або етанол і т. д.

Загальна формула одноатомних насичених спиртів C_nH_2n+1OH або R—OH, де R — вуглеводневий радикал. В таблиці наведений гомологічний ряд насичених одноатомних спиртів.

Нижчі спирти (з малою кількістю атомів Карбону в молекулі) при звичайній температурі є леткими рідинами, а вищі, починаючи з C₁₅H₃₁—OH, — тверді речовини. Нижчі спирти з водою зміщуються у всіх співвідношеннях. З підвищенням молекулярної маси розчинність спиртів зменшується. Усі спирти легші від води. В міру збільшення молекулярної маси температура кипіння спиртів підвищується.

[ред.]Гомологічний ряд насичених нерозгалужених одноатомних спиртів

Вуглеводень, від якого походить спирт	Формула вуглеводню	Брутто-формула	Назва спирту	Формула спирту	Брутто-формула
Метан	СН₄	СН₄	Метиловий спирт (метанол)	СН₃-ОН	СН₃-ОН
Етан	СН₃-СН₃	С₂Н₆	Етиловий спирт (етанол)	СН₃-СН₂-ОН	С₂Н₅-ОН
Пропан	СН₃-СН₂-СН₃	С₃Н₈	Пропіловий спирт (пропанол)	СН₃-СН₂-СН₂-ОН	С₃Н₇-ОН
Бутан	СН₃-СН₂-СН₂-СН₃	С₄Н₁₀	Бутиловий спирт (бутанол)	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-ОН	С₄Н₉-ОН
Пентан	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₃	С₅Н₁₂	Аміловий спирт (пентанол)	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-ОН	С₅Н₁₁-ОН
Гексан	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₃	С₆Н₁₄	Гексиловий спирт (гексанол)	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-ОН	С₆Н₁₃-ОН
Гептан	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₃	С₇Н₁₆	Гептиловий спирт (гептанол)	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂—СН₂-СН₂-СН₂-ОН	С₇Н₁₅-ОН
Октан	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₃	С₈Н₁₈	Октиловий спирт (октанол)	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂—СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-ОН	С₈Н₁₇-ОН
Нонан	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₃	С₉Н₂₀	Ноніловий спирт (нонанол)	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-ОН	С₉Н₁₉-ОН
Декан	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₃	С₁₀Н₂₂	Дециловий спирт (деканол)	СН₃-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-СН₂-ОН	С₁₀Н₂₁-ОН

[ред.]Природні спирти

До природних спиртів належать такі вуглеводи, як глюкоза, фруктроза, сахароза.

[ред.]Реакції спиртів

[ред.]Кислотно-основні властивості

Характерною хімічною властивістю спиртів є їх здатність взаємодіяти з лужними металами і заміщувати гідроксильні атоми водню атомами металу з утворенням речовин, які називають алкоголятами. Наприклад:

2C₂H₅—OH + 2Na → 2C₂H₅—ONa + H₂ ↑.

Інші атоми Гідрогену, котрі зв'язані безпосередньо з Карбоном, у реакцію не вступають. На прикладі цих реакцій науковці вперше зустрілись з явищем впливу одних атомів на інші в молекулі. Суть цього впливу можна показати на прикладі молекули етилового спирту, електронну будову якої можна зобразити в такому вигляді:

Гідроксильний атом Гідрогену займає в молекулі особливе положення. На відміну від інших атомів Гідрогену, він не безпосередньо зв'язаний з атомом Карбону, а через Оксиген. АтомОксигену, як активніший елемент більше, ніж Карбон, відтягує до себе спільну електронну пару. Внаслідок цього гідроксильний атом Гідрогену слабкіше зв'язаний в молекулі, ніж інші атоми Гідрогену, і є більш «рухливим», тому порівняно легко витісняється атомом металу. Реакції спиртів з металами в дечому нагадують реакції кислот з металами. В молекулах спиртів гідроксильні атоми Гідрогену значно тісніше зв'язані з Оксигеном, ніж у молекулах кислот. Тому спирти на відміну від кислот не дисоціюють у воді і іонів Гідрогену не утворюють.

У спиртах можуть заміщатися не лише гідроксильні атоми Гідрогену, а і вся гідроксильна група. Наприклад, при нагріванні етилового спирту з бромоводнем утворюється бромоетан:

[ред.]Дегідратація

Для спиртів характерним є також реакції дегідратації (відщеплення води). Так, при нагріванні вище 160°С етилового спирту з надлишком концентрованої сульфатної кислоти як водовіднімаючого засобу від одної молекули спирту відщеплюється одна молекула води і етиловий спирт перетворюється в етилен:

При слабшому нагріванні (близько 140 °С) суміші етилового спирту з сульфатною кислотою при надлишку спирту молекула води відщеплюється не від однієї, а від двох молекул спирту, внаслідок чого утворюється не етилен, а діетиловий ефір:

[ред.]Естерифікація

Крім того, для спиртів характерні також реакції взаємодії з кислотами, внаслідок чого утворюються складні ефіри. При цьому за рахунок гідроксильної групи кислоти і гідроксильного атома Гідрогену спирту утворюється молекула води, а за рахунок залишків молекул кислоти і спирту — молекули складного ефіру. Наприклад, при легкому нагріванні (не вище 100 °C) етилового спирту з сульфатною кислотою утворюється сульфатноетиловий ефір або діетилсульфат:

Назва	Інші назви	Формула	Температура кипіння, °С	Температура плавлення, °С	Густина, г/см³при 20°С
Метиловий спирт	Метанол	CH₃OH	64,7	-97,78	0,791
Етиловий спирт	Етанол	C₂H₅OH	78,3	-114,65	0,790
н-Пропіловий спирт	Пронан-1-ол	C₃H₇OH	97,2	-124,10	0,804
Ізопропіловий спирт	Пропан-2-ол, ізопропанол	CH₃CH(CH₃)OH	82,5	-87,95	0,786
н-Бутиловий спирт	Бутан-1-ол	C₄H₉OH	117,8	-88,64	0,808
Ізобутиловий спирт	2-Метилпропан-1-ол	(СН₃)₂СНСН₂ОН	108,0	-101,97	0,802
втор-Бутиловий спирт	Бутан-2-ол	СН₃СН₂СН(ОН)СН₃	99,5	-114,70	0,806
трет-Бутиловий спирт	2-Метилпропан-2-ол	СН₃СН₂СН(ОН)СН₃	82,9	25,82	0,765(40°C)
н-Аміловий спирт	Пентан-1-ол	C₅H₁₁OH	138,0	-77,59	0,813
н-Гексиловий спирт	Гексан-1-ол	C₆H₁₃OH	157,1	-47,40	0,822
н-Гептиловий спирт	Гекптан-1-ол	C₇H₁₅OH	176,3	-32,80	0,824
н-Октиловий спирт	Октан-1-ол	C₈H₁₇OH	195,1	-16,30	0,823