Лекція 3.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАЛЕЖНОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ПРАКТИКИ. ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ДОКЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Одним із етапів розробки і впровадження лікарських засобів (ЛЗ) є доклінічні випробування, що визначаються як експеримент або набір експериментів, за якими ЛЗ досліджується в лабораторних умовах та/або в дослідах на лабораторних тваринах з метою отримання даних щодо його безпеки та фармакологічної ефективності.

Стратегія доклінічного вивчення лікарських засобів – це безупинний процес, зміст та порядок проведення якого визначається прогресом наукових знань і досліджень в галузях, суміжних із розробкою і впровадженням ліків: починаючи від хімічного синтезу до різних фаз клінічних досліджень, а також роботи практикуючого лікаря, юриста системи охорони здоров’я. Доклінічне вивчення лікарських засобів включає хімічні, фізичні, біологічні, мікробіологічні, фармакологічні, токсикологічні та інші експериментальні дослідження. Тому важливою передумовою успіху в процесі розробки і впровадження препарату є порозуміння та обмін інформацією між хіміками, фармацевтами, біологами, біохіміками, ветеринарами і лікарями, що працюють у різних галузях доклінічних і клінічних досліджень.

Доклінічні дослідження стосуються таких категорій населення, як:

– споживачі (пацієнти), що сподіваються на якомога швидке впровадження нового, більш ефективного та безпечного ЛЗ;

– виробники, зацікавлені у створенні конкурентноздатної продукції;

– науковці, які здійснюють дослідження в галузі фармакології і суміжних дисциплін. Публікуючи й обговорюючи отримані результати досліджень, вони поширюють наукову інформацію відносно впроваджуваних фармакологічних засобів;

– регуляторні органи, зобов’язані гарантувати, що впровадження нового ЛЗ є виправданим з точки зору інтересів як окремого індивідуума, так і охорони здоров’я в цілому.

При впровадженні ЛЗ різні за значущістю аспекти вказаних категорій зацікавленості мають бути взаємно узгоджені та враховані.

Важливим принципом при проведенні доклінічних досліджень є дотримання вітчизняних вимог з урахуванням міжнародних настанов. В першу чергу це Закон України «Про лікарські засоби», Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», Порядок проведення доклінічного вивчення лікарських засобів (Наказ МОЗ України № 441 від 01.11.2001р.).

ДОКЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКІВ — етап створення ліків, який включає комплекс дослідницьких процедур та операцій з визначення нешкідливості та специфічної активності з метою одержання дозволу на їх клінічні випробування з подальшим упровадженням препарату в промислове виробництво та медичну практику.

Одним з найважливіших завдань на шляху розробки ефективних, безпечних конкурентоспроможних ліків в Україні є створення ефективної системи доклінічних випробувань, які відповідають міжнародним стандартам. Система правил Належної лабораторної практики (GLP) спрямована на забезпечення якості та достовірності результатів, отриманих при проведенні досліджень. Принципи GLP передбачають застосування рекомендованих стандартів з проведення широкого кола випробувань і мають на меті їх регламентування на високому рівні. Принципи GLP поширюються на великий діапазон комерційних хімічних препаратів, у тому числі й на фармацевтичні, косметичні, промислові хімічні продукти, пестициди.

Правила GLP потребують упровадження в повсякденну практику низки стандартних умов, які охоплюють усі етапи доклінічних досліджень токсичності та нешкідливості лікарських речовин.

Кожна країна ЄС має лабораторію, яка атестована згідно з вимогами GLP. Допускається як внутрішня (національна), так і зовнішня (уповноваженими органами міжнародних організацій) атестація за вимогами GLP. При цьому держава повинна забезпечити наявність Національного органу контролю GLP, Національної програми GLP, Національного регламентувального органу GLP. Контроль за додержанням правил GLP в Україні здійснює група атестації та інспекції баз доклінічного вивчення ЛП при ДФЦ та Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ України.

Метою ДДЛ. є визначення їх терапевтичної ефективності, а також впливу на основні анатомічні та фізіологічні системи організму. У процесі вивчення фармакодинаміки нового ЛП визначають не тільки його специфічну фармакологічну дію, але й можливі побічні ефекти, які пов’язані з механізмом його дії. Вплив ЛП на здоровий та хворий організм може бути різним, тому фармакологічні дослідження проводяться на здорових тваринах і тваринах з модельованою патологією.

Загальні принципи проведення доклінічного вивчення

1. Доклінічне вивчення лікарських засобів проводиться за такими напрямами:

встановлення фармакологічної ефективності лікарського засобу (первинна та вторинна фармакодинаміка та фармакологія безпечності);

вивчення фармакокінетики: абсорбція, розподіл, метаболізм, виведення;

токсикологічні дослідження - визначення наявності потенційного ризику при застосуванні людиною.

2. Доклінічне вивчення фармакологічних властивостей лікарського засобу має довести його ефективність з огляду на запропоноване використання людиною.

3. При проведенні фармакокінетичних досліджень отримують дані щодо всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення діючої речовини з організму тварин при одноразовому та повторному уведеннях лікарського засобу. Визначення фармакокінетики лікарського засобу при пероральному уведенні проводиться на великих тваринах (собаки, кролі).

Якщо лікарський засіб призначений для місцевого застосування, досліджується системна абсорбція з урахуванням вірогідності його застосування на ушкоджених ділянках шкіри та поглинання через інші відповідні ділянки поверхні тіла.

За умови доведення відсутності системної абсорбції лікарського засобу, призначеного для місцевого застосування, не вивчається системна токсичність при повторному уведенні, а також гонадотоксичність та ембріотоксичність. Якщо в ході доклінічного вивчення фармакологічної ефективності виявляється наявність системного всмоктування, проводиться дослідження системної токсичності на тваринах, а за необхідності гонадотоксичності та ембріотоксичності лікарського засобу.

4. Токсикологічні дослідження мають виявити потенційну токсичність тест-зразка, ризик для здоров’я або небажані токсичні прояви, що можуть виникнути за умов його використання людиною при дотриманні рекомендованих умов застосування. Ці дані оцінюються з урахуванням відповідних патологічних станів.

Доклінічне вивчення токсичності і фармакології безпеки лікарських засобів проводиться з дотриманням вимог Належної лабораторної практики, що забезпечує якість та відтворюваність отриманих даних.

5. Для всіх лікарських засобів, що застосовуються в режимі повторних уведень, обов’язково проводяться дослідження місцевоподразнювальної дії, включаючи гістологічний аналіз, й мовірність сенсибілізації та наявність потенційної канцерогенної дії.

6. Програма вивчення лікарських засобів біологічного походження, яка здійснюється з метою доведення безпеки і ефективності, має бути обґрунтованою.

При підготовці такої програми враховується таке:

· усі доклінічні дослідження, що передбачають повторне уведення тест-зразка, плануються з урахуванням ймовірної стимуляції утворення антитіл та впливу антитіл на організм;

· під час проведення доклінічного дослідження має розглядатися питання доцільності проведення доклінічних досліджень репродуктивної функції, ембріональної/фетальної і перинатальної токсичності, мутагенного і канцерогенного потенціалу. Якщо доведено, що причиною токсичності є неактивні фармацевтичні інгредієнти, то в разі підтвердження факту видалення цих компонентів з лікарського засобу дослідження можна не проводити.

7. Доклінічне вивчення лікарських засобів рослинного походження, що містять токсичні речовини, має бути спрямоване на визначення співвідношення їх користі і ризику при застосуванні людиною.

8. Обсяг доклінічних досліджень біологічних/біотехнологічних лікарських засобів має визначатися залежно від джерела їх походження та технології виробництва.

9. Під час доклінічного вивчення радіоактивних лікарських засобів необхідно враховувати, що їх токсичність може залежати від дози радіоактивного випромінення, при цьому при проведенні діагностичних процедур останнє може бути причиною виникнення побічної дії таких лікарських засобів, а при радіотерапії - заданою властивістю. Доклінічне вивчення безпеки та ефективності радіоактивних лікарських засобів проводиться з урахуванням умов їх застосування та даних дозиметрії. Вплив випромінення на органи та тканини зазначається у відповідних документах.

10. Якщо допоміжна речовина використовується у фармацевтичній практиці вперше, проводяться токсикологічні дослідження.

11. У випадку розкладу лікарського засобу в процесі його зберігання обов’язково проводяться токсикологічні дослідження продуктів розкладу, що можуть утворюватися.

12. Доклінічне вивчення лікарських засобів проводиться з дотриманням принципів біоетики та гуманного поводження з лабораторними тваринами.

13. Якщо передбачається застосування лікарського засобу у педіатричній практиці, доклінічне вивчення проводиться з використанням ювенільних тварин.

14. Обсяг доклінічних досліджень лікарського засобу визначається залежно від обсягу інформації про нього.

Обсяг доклінічних досліджень може бути змінений у процесі доклінічного вивчення лікарського засобу за умови обґрунтування таких змін.

15. Методи, що використовуються при проведенні доклінічного вивчення лікарських засобів, мають відповідати сучасному стану наукового прогресу, їх правильність повинна бути підтверджена наданням результатів аналізу валідації методів.

16. Тест-зразок для проведення доклінічного дослідження надається Замовником та супроводжується сертифікатом якості кожної серії, підписаним уповноваженою особою виробника.

17. При проведенні доклінічного дослідження використовуються відповідні математичні та статистичні методи, що забезпечують належну оцінку отриманих результатів.

18. За результатами доклінічного дослідження досліджуваного лікарського засобу складається звіт про доклінічне дослідження (додаток 1), який надається Замовнику.

19. Усі матеріали доклінічного дослідження лікарського засобу зберігаються в архіві виконавця не менше п’яти років після завершення доклінічного дослідження лікарського засобу.

IІІ. Види доклінічного вивчення

1. Вивчення токсичності тест-зразка
 1. Вивчення токсичності тест-зразка при одноразовому уведенні діючої речовини або комплексу діючих речовин (у тих самих пропорціях і фізико-хімічному стані, що й готовий лікарський засіб) спрямоване на якісне і кількісне дослідження токсичних реакцій, що можуть виникнути внаслідок такого уведення.
1.1. Вивчення гострої токсичності тест-зразка виконується на двох або більше видах ссавців лабораторних тварин, що належать до добре вивчених ліній, а іноді й на одному виді тварин за умови відповідного обґрунтування. Під час такого вивчення використовується не менше двох різних способів уведення, один з яких ідентичний або подібний до того, що рекомендується для введення людині, а інший - забезпечує системну дію.
1.2. Вивчаються різні ознаки токсичності тест-зразка, включаючи місцеві реакції. Період спостереження за тваринами після уведення тест-зразка повинен бути достатнім для виявлення ознак ушкодження або відновлення органів чи тканин і становити 14 днів. Менший термін спостереження має бути обґрунтованим. 
При цьому не слід прирікати тварин на тривалі страждання - тварини, що помирають або агонізують, мають бути піддані евтаназії. Усі тварини, що загинули протягом періоду спостережень, а також вижили до закінчення терміну спостережень, піддаються розтину і макроскопічному обстеженню. 
Порівняльні мікроскопічні дослідження внутрішніх органів проводяться у тварин контрольної групи та тварин, яким було уведено максимальну дозу тест-зразка. У разі виявлення в останніх патологічних змін проводяться мікроскопічні дослідження внутрішніх органів тварин інших дослідних груп. 
1.3. Вивчення токсичності при одноразовому уведенні тест-зразка має виявити ознаки гострої токсичності та з'ясувати причину загибелі тварини. Здійснюється кількісна оцінка приблизної величини летальної дози та отримується інформація про залежність ефекту від дози, при цьому високий рівень точності є не обов’язковим. Під час цих досліджень отримується інформація про ймовірні прояви гострого передозування у людини, що є основою для планування досліджень токсичності при введенні тваринам повторних доз.
1.4. Доклінічне вивчення комбінації активних речовин спрямовано на визначення наявності або відсутності ефекту підсилення токсичності та виявлення нових проявів токсичності.
  2. Вивчення токсичності при уведенні повторних доз тест-зразка призначене для виявлення фізіологічних і морфологічних змін, спричинених повторним уведенням лікарського засобу, та визначення залежності цих змін від дози.
2.1. Проводяться два види досліджень: 
· короткострокове протягом 2-4 тижнів; 
· довгострокове, тривалість якого залежить від тривалості застосування лікарського засобу людиною і складає 3-6 місяців. 
Метою такого доклінічного дослідження є визначення нетоксичного діапазону доз тест-зразка. Виходячи з планованої тривалості застосування лікарського засобу людиною, тривалість доклінічного дослідження може бути скорочена або продовжена (за наявності необхідного обґрунтування). Якщо досліджуваний лікарський засіб планується призначати пацієнту у вигляді однократного введення, можна провести лише короткострокове дослідження. 
2.2. Діапазон доз тест-зразка, які плануються бути використані при його вивченні, має бути обґрунтованим. 
2.3. Максимальна доза тест-зразка має забезпечити виявлення його шкідливого впливу на тест-систему. Нижчі дози тест-зразка мають сприяти визначенню доз тест-зразка, що є переносимими для тварин. 
2.4. Вивчення токсичності при повторному введенні тест-зразка проводиться на двох видах ссавців, один з яких не повинен належати до гризунів. Вибір шляху введення тест-зразка визначається шляхом уведення, яке планується використовувати при клінічному застосуванні, та можливістю системної абсорбції тест-зразка. Чітко обумовлюються спосіб і частота введення тест-зразка.
2.5. Під час здійснення експериментів, що проводяться з використанням дрібних гризунів, протокол доклінічного дослідження та методи контролю повинні відповідати завданням дослідження і забезпечувати достовірність результатів.
2.6. При визначенні кількості тварин у групі для кожної дози передбачають проміжні забої тварин та можливість дослідження зворотності патологічних змін, якщо такі матимуть місце.
2.7. Оцінка токсичних ефектів тест-зразка повинна базуватися на спостереженнях за поведінкою тварин і клінічними проявами токсичності, даних динаміки маси тіла, гематологічних і біохімічних досліджень, а також на аналізі розтину тварин та гістологічних досліджень. 
3. При визначенні виду та обсягу досліджень для вивчення токсичності лікарського засобу в кожному конкретному випадку враховують вид тварин, що використовуються в дослідженнях, і сучасний стан науково-технічних досягнень. 
2. Вивчення репродуктивної токсичності тест-зразка

1. Метою доклінічного вивчення репродуктивної токсичності тест-зразка є вивчення побічної дії лікарського засобу на статеву функцію і фертильність дорослих самців і самок лабораторних тварин, а також токсичного впливу на розвиток потомства.

2. Доклінічне вивчення впливу тест-зразка на статеву функцію і фертильність самців і самок лабораторних тварин включає вивчення:

а) порушень репродуктивної системи;

б) побічної дії на статеву зрілість;

в) утворення і транспорту гамет;

г) відповідності нормі циклу репродукції;

ґ) статевої поведінки;

д) здатності до відтворення потомства;

е) протікання пологів;

є) результатів вагітності;

ж) передчасного репродуктивного старіння;

з) змін інших функцій, що визначають цілісність репродуктивної системи.

3. Доклінічне вивчення побічної дії тест-зразка на розвиток потомства включає визначення відповідності нормам розвитку ембріона, а також потомства після народження за умов дії тест-зразка на кожного з батьків до запліднення і статевого дозрівання потомства в постнатальний період.

4. Основними показниками репродуктивної токсичності є:

а) загибель організму, що розвивається;

б) наявність у потомства лабораторних тварин структурних аномалій, порушень росту, функціональних дефектів.

3. Вивчення ембріотоксичності і тератогенності тест-зразка

1. Вивчення ембріотоксичності і тератогенності спрямоване на виявлення токсичного впливу тест-зразка на ембріон та плід за умови введення його самкам лабораторних тварин у період вагітності. 
2. Відмова від проведення таких доклінічних досліджень у зв'язку з тим, що лікарський засіб не буде призначатися жінкам дітородного віку або з будь-яких інших причин, повинна бути обґрунтована.
3. Вивчення ембріональної/фетальної токсичності проводиться на двох видах ссавців, один з яких не повинен належати до гризунів. Дослідження в постнатальний період можуть проводитися на тваринах одного виду. Використовується вид тварин, для якого метаболізм тест-зразка подібний до такого самого у людини (за можливості). Один з видів тварин у дослідженнях ембріональної/фетальної токсичності має (за можливості) відповідати виду лабораторних тварин, що був використаний при вивченні токсичності при повторному уведенні тест-зразка.
4. Вивчення мутагенного та канцерогенного потенціалів тест-зразка
1. Метою вивчення мутагенної активності є виявлення змін у генетичному матеріалі «in vivo» або в клітинах «in vitro» під впливом досліджуваного лікарського засобу, здатних призвести до стійких спадкових змін порівняно з пращурами.
2. Вивчення генотоксичної дії тест-зразка проводиться з використанням методів «in vitro» та «in vivo». Набір тестів для дослідження генотоксичної дії містить:
тест генних мутацій у бактерій;
цитогенетичну оцінку хромосомних порушень у клітинах ссавців «in vitro» або аналіз генних мутацій у клітинах лімфоми миші «in vitro»; 
тест «in vivo» хромосомних порушень в клітинах гематопоезу гризунів.   
3. Вивчення канцерогенної дії проводиться у разі, якщо: 
а) досліджуваний лікарський засіб подібний за хімічною будовою до відомих канцерогенів; 
б) при проведенні довготривалих токсикологічних досліджень тест-зразок спричинив підозрілі зміни; 
в) виявлено мутагенну дію тест-зразка; 
г) лікарський засіб планується призначати для регулярного прийому пацієнтові протягом тривалого періоду життя.
5. Вивчення фармакодинаміки тест-зразка
1. Для встановлення рекомендацій щодо терапевтичного застосування досліджуваного лікарського засобу необхідно в повному обсязі вивчити його властивості. Результати повинні бути представлені за кількісними показниками (наприклад за допомогою кривих доза-ефект, час-ефект) та в порівнянні з даними референс-зразка. Дані порівняльних доклінічних фармакодинамічних досліджень підлягають статистичній обробці. Відсутність порівняльного вивчення тест-зразка з референс-зразком має бути обґрунтованою.
2. У результаті вивчення фармакодинаміки тест-зразка отримуються дані загальної фармакологічної дії і наявності побічних реакцій. Під час такого вивчення досліджуються функції основних фізіологічних систем лабораторних тварин. У разі виявлення побічних реакцій на дію тест-зразка, при введенні в дозах, наближених до рекомендованих до застосування у людини, обсяг цих досліджень відповідно збільшується. Дослідження з фармакології безпеки спрямовані на визначення впливу досліджуваного лікарського засобу на життєво важливі функції організму лабораторних тварин: серцево-судинну, дихальну та центральну нервову системи. Додатково підлягає вивченню потенційна дія на сечовидільну систему, вегетативну нервову систему, шлунково-кишковий тракт та інші системи (кістково-м’язова, ендокринна, імунна). За необхідності ці експерименти проводяться в межах вивчення токсичності тест-зразка або як окремий вид доклінічних досліджень.
6. Вивчення фармакокінетики тест-зразка 
1. Фармакокінетичні дослідження вивчають усі процеси, що відбуваються з лікарським засобом в організмі, зокрема всмоктування, розподіл, метаболізм і виведення.
2. Дослідження зазначених етапів виконується як за допомогою фізичних, хімічних або біологічних методів, так і шляхом вивчення фактичної фармакодинамічної активності діючої речовини.
3. Вивчення розподілу та виведення діючої речовини проводиться у випадках, якщо ці дані є необхідними для визначення дози досліджуваного лікарського засобу для людини.
4. Доклінічне вивчення фармакокінетики проводиться стосовно досліджуваних лікарських засобів хімічного походження незалежно від показання до застосування (терапія, діагностика). 
7. Вивчення місцевої дії тест-зразка
1. Вивчення місцевої дії проводиться з метою визначення впливу досліджуваного лікарського засобу на тканини організму в ділянках, що можуть з ним контактувати унаслідок уведення, при його клінічному застосуванні.

2. Дослідження плануються таким чином, щоб можна було відрізнити будь-який механічний вплив уведення або дію, зумовлену фізико-хімічними властивостями лікарського засобу, від токсичного або фармакодинамічного ефекту.

ІV. Обсяг доклінічного вивчення

1. Доклінічне вивчення нових лікарських засобів

1. При доклінічному вивченні нової діючої речовини проводять дослідження:

а) токсичності діючої речовини при одноразовому уведенні (гостра токсичність). Проводиться на двох видах ссавців (гризуни та негризуни) обох статей щонайменше при двох шляхах введення, один з яких забезпечує системну дію речовини, а другий – рекомендований до застосування людиною;

б) токсичності діючої речовини і готової форми лікарського засобу при введенні повторних доз. Проводиться на тваринах двох видів (гризуни та негризуни) обох статей. При доведенні відсутності системної дії лікарського засобу, що застосовується лише місцево, вивчаються лише місцеві реакції;

в) мутагенності, що досліджується з використанням набору тестів «in vitro» та «in vivo»;

г) гонадотоксичності у самців та самок. Ці дослідження не проводяться при доведенні відсутності системної дії лікарського засобу. Для лікарських засобів, що застосовуються у жінок похилого віку, дослідження на самках не проводяться;

ґ) ембріотоксичності, тератогенності, впливу на розвиток потомства, що вивчаються на одному виді ссавців, частіше на гризунах. Для лікарських засобів, призначених для застосування в період вагітності, дослідження ембріотоксичності і тератогенності проводяться на двох видах ссавців, один з яких не є гризуном. Дослідження постнатальної токсичності може проводитися на одному виді тварин;

д) канцерогенності у разі, якщо: лікарський засіб за хімічною будовою подібний до відомих канцерогенів; він уводиться регулярно протягом не менше шести місяців; за умов його повторних уведень тваринам при вивченні інших видів токсичності виникають передпухлинні осередки. Дослідження канцерогенності не проводяться в разі виявлення генотоксичної дії лікарського засобу;

е) інших видів токсичності: місцевоподразнювальної дії, ульцерогенної дії (для лікарських засобів, призначених для перорального застосування), алергенності, імунотоксичності;

є) експериментального лікування отруєнь при передозуванні;

ж) лікарської залежності (для лікарських засобів, близьких за структурою та властивостями до відомих ліків, що мають наркозалежну дію).

1.1. Вивчення фармакологічної дії нових діючих речовин здійснюється такими способами:

а) первинна фармакодинаміка вивчається з використанням кількох адекватних моделей патології;

б) вторинна фармакодинаміка вивчається в межах фармакологічних та токсикологічних досліджень

в) механізм дії тест-зразка досліджується з використанням методів «in vitro» та «in vivo»;

г) фармакологія безпеки тест-зразка першочергово вивчає вплив на серцево-судинну, центральну нервову та дихальну системи. Оцінка побічної фармакодинамічної та/або патофізіологічної дії речовини здійснюється на основі даних окремих досліджень при уведенні однієї дози – найвищої при вивченні токсичності за повторних уведень протягом 14 – 28 днів. У разі якщо доведено відсутність системної дії лікарського засобу, що наноситься місцево, і фармакологічні властивості діючої речовини (речовин) добре вивчені, дослідження фармакології безпеки не проводяться.

1.2. Дослідження фармакокінетики нової діючої речовини та готової лікарської форми проводиться шляхом встановлення параметрів всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення лікарського засобу з організму тварин при одноразовому та повторних уведеннях. Вивчення розподілу досліджуваної речовини в тканинах при повторному уведенні проводиться, якщо:

а) у результаті дослідження розподілу діючої речовини (речовин) після одноразового уведення встановлено, що напівперіод життя тест-зразка (та/або його метаболітів) в органах або тканинах значно переважає напівперіод елімінації з плазми, а також якщо він у два рази більший за інтервал повторних уведень у токсикологічних дослідженнях;

б) статистично значимий рівень речовини/метаболіту в системному кровообігу, що визначається за результатами фармакокінетичних або токсикологічних досліджень за умов повторного введення, є значно вищим, ніж даний показник при кінетичних дослідженнях за одноразового уведення;

2. При доклінічному вивченні нової допоміжної речовини проводять дослідження токсичності нової допоміжної речовини та фармакокінетики лікарського засобу з новою допоміжною речовиною. Токсичність допоміжної речовини при одноразовому уведенні (гостра токсичність) вивчається з використанням двох видів ссавців (гризуни та негризуни) обох статей; шлях уведення - рекомендований до застосування людиною. Інші види токсичності вивчаються відповідно до вимог пункту 1 цієї глави. Дослідження фармакокінетики лікарського засобу з новою допоміжною речовиною проводиться шляхом встановлення параметрів всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення лікарського засобу з організму тварин при одноразовому та повторних уведеннях.

3. При доклінічному вивченні фіксованої комбінації, що містить принаймні дві діючі речовини з відомим профілем безпеки та ефективності кожної з них, але які раніше не застосовувались у такому сполученні з метою терапії, дослідження проводяться відповідно до вимог пункту 1 цієї глави.

3.1. При доклінічному вивченні фіксованих комбінацій, що містять принаймні дві відомі діючі речовини, але ефективність та безпека при спільному їх застосуванні в режимі нарізного уведення встановлені недостатньо; або окремі лікарські засоби, що добре вивчені в режимі одночасного нарізного уведення, але у комбінації застосовуються у новому режимі доз, визначають:

а) токсичність при одноразовому уведенні (гостра токсичність) – дослідження проводяться на одному виді гризунів однієї статі, які спрямовані на визначення наявності чи відсутності збільшення токсичності або виникнення нових токсичних проявів;

б) токсичність при повторному уведенні протягом 14 або 28 днів (підгостра токсичність), яка вивчається з метою виявлення потенціювання токсичності діючих речовин або нових проявів токсичності.

3.2. Якщо фіксована комбінація використовується протягом періоду, що перевищує тривалість уведення однієї або більше діючих речовин у режимі їх нарізного застосування, проводяться дослідження токсичності при повторному уведенні комбінації, обсяг яких визначається з урахуванням даних короткотермінових досліджень і спрямований на підтвердження доцільності такої модифікації.

3.3. Якщо фіксована комбінація розроблена з метою розширення спектра терапевтичної дії, обґрунтування її застосування в клінічній практиці визначається наявними результатами доклінічних досліджень на тваринах, включаючи дослідження фармакодинаміки, токсичності та фармакології безпеки.

3.4. При доклінічному дослідженні фіксованих комбінацій, розроблених з метою збільшення фармакологічної ефективності та/або зниження побічної дії на основі фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії діючих речовин, необхідно підтвердити наявність такої взаємодії для оцінки доцільності використання комбінації з терапевтичною метою.

3.5. Якщо фіксована комбінація задовольняє критерії добре відомого використання, тобто містить добре вивчені активні речовини, використання яких в режимі одночасного нарізного уведення добре досліджене з огляду на безпечність та ефективність, доклінічні дослідження не проводяться.

2. Доклінічне вивчення рослинних лікарських засобів (виготовлені з частин рослини - рослинний матеріал, водорості, макроскопічні гриби та їх комбінації)

1. При доклінічному вивченні нових рослинних лікарських засобів, що не внесені до фармакопей або інших стандартів на основі назви рослини і частини рослини, використовуються як груба сировина і не мають достатнього підтвердження наявності досвіду використання в Україні та в інших країнах, проводять дослідження відповідно до вимог пункту 1 глави 1 цього розділу.

До лікарських засобів, отриманих з рослинної сировини, не належать матеріали генетично модифікованих рослин; продукти ферментації дріжджів, бактерій, мікроскопічних грибів; високоочищені діючі речовини, отримані з рослинної сировини. Фармакокінетичні дослідження мають бути спрямовані на вивчення біодоступності відомих активних компонентів. Лікарська взаємодія оцінюється, якщо передбачене одночасне застосування з іншими лікарськими засобами.

2. Доклінічні дослідження токсичності і фармакологічної ефективності не проводяться, якщо рослинні лікарські засоби повністю відповідають таким вимогам:

V. Проведення доклінічного вивчення

1. Доклінічне дослідження розпочинається після оцінки етичних та морально-правових аспектів дослідження.

2. Ввезення на територію України незареєстрованого лікарського засобу для проведення його доклінічного вивчення здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

3. До початку доклінічного дослідження лікарського засобу обов’язковим є затвердження письмового протоколу (плану) доклінічного дослідження

4. Протокол (план) доклінічного дослідження підписується (затверджується) та датується керівником дослідження і перевіряється в межах програми забезпечення якості щодо відповідності вимогам Належної лабораторної практики. Протокол (план) доклінічного дослідження повинен бути погоджений керівником дослідницької установи та Замовником.

5. Поправки до протоколу (плану) доклінічного дослідження (додаток 3) повинні бути обґрунтовані, завірені підписом керівника дослідження із зазначенням дати і зберігатися з протоколом доклінічного дослідження.

6. Відхилення від протоколу (плану) доклінічного дослідження (додаток 4) повинні бути своєчасно описані, обґрунтовані, затверджені і датовані керівником дослідження та/або головним дослідником (для багатоцентрових досліджень) та зберігатися разом з первинними даними.

7. Для короткотривалих досліджень може використовуватись узагальнений протокол (план) доклінічного дослідження.

8. Кожне дослідження повинне мати свій кодований номер. Цей кодований номер наноситься на всі зразки, що стосуються цього дослідження. Тест-зразки, відібрані для проведення дослідження, маркуються для підтвердження їх походження. Така ідентифікація забезпечує можливість належного відстеження зразків і досліджень.

9. Доклінічне дослідження проводиться відповідно до затвердженого протоколу (плану) доклінічного дослідження.

10. Усі дані, отримані в ході доклінічного вивчення, негайно та чітко реєструються виконавцем, що їх отримує, датуються і підписуються ним.

11. Виправлення у первинних даних здійснюється таким чином, щоб не знищувати попередній запис. При цьому зазначаються причина виправлення, дата виправлення і ставиться підпис особи, що вносить таке виправлення.

12. У разі якщо первинні дані вносяться на електронний носій, повинна бути визначена особа, яка безпосередньо відповідає за їх внесення. Необхідно забезпечити ідентифікацію особи, що вносить відповідну інформацію на електронний носій.

Комп’ютеризовані системи повинні забезпечувати можливість підтримання повного аудиторського відстеження з метою демонстрації всіх змін даних без знищення вихідних даних. Необхідно зазначати причину внесення змін.

13. За результатами кожного доклінічного дослідження готується звіт, вимоги до якого зазначені у додатку 1.

14. Фактичні дані, отримані під час доклінічного дослідження для кожної експериментальної тварини за всіма дослідженими показниками, повинні наводитись у додатках до звіту про доклінічне дослідження у вигляді таблиць.

15. Виправлення та/або доповнення до звіту про доклінічне дослідження (додаток 5) повинні бути надані у вигляді поправок до нього, де зазначається причина внесення поправок та/або доповнень. Поправки до звіту доклінічного дослідження датуються та підписуються керівником дослідження.

16. Звіти головних дослідників або науковців, що були залучені до багатоцентрових досліджень, повинні бути ними підписані і датовані.

17. Звіт про доклінічне дослідження має бути підписаний і датований керівником дослідження, що засвідчує повноту наданих даних і ступінь відповідності отриманих даних вимогам доклінічного вивчення, визначеним цим Порядком, та погоджений керівником дослідницької установи і Замовником. Підписаний та погоджений звіт про доклінічне дослідження надається Замовнику.

18. Усі матеріали доклінічного дослідження, в тому числі копія звіту про доклінічне дослідження, зберігаються не менше п'яти років в архіві дослідницької установи

VI. Експертиза матеріалів доклінічного вивчення лікарського засобу

1. При проведенні експертизи матеріалів доклінічного вивчення лікарських засобів оцінюється:

· наукове обґрунтування програми досліджень;

· достатність обсягу доклінічного вивчення тест-зразка залежно від того, до якої групи лікарських засобів він належить;

· адекватність вибору експериментальних моделей;

· придатність обраних тест-систем (вид, кількість, вік тощо) для отримання відповідних результатів;

· правильність вибору референс-зразків;

· об’єктивність інтерпретації отриманих результатів щодо ефективності та безпеки лікарського засобу;

· відповідність використаних математичних та статистичних методів для забезпечення адекватної оцінки отриманих результатів;

· дотримання біоетичних норм при плануванні та проведенні досліджень;

· дотримання вимог Належної лабораторної практики при проведенні досліджень токсичності та безпеки лікарського засобу для здоров’я людини;

· належне оформлення звіту.

2. У ході експертизи матеріалів доклінічного вивчення лікарського засобу здійснюється аудит доклінічного вивчення у разі, якщо:

інформація у наданих матеріалах доклінічного вивчення лікарського засобу викликає обґрунтований сумнів у її достовірності;

у матеріалах доклінічних досліджень, наданих у комплекті документів, необхідних для підготовки висновку щодо можливості проведення першого клінічного випробування лікарського засобу на людині, відсутнє документальне підтвердження, що вивчення токсичності та безпечності проводилось з дотриманням вимог Належної лабораторної практики.

3. Результатом аудиту доклінічного вивчення є звіт про проведений аудит, в якому дається оцінка щодо якості та повноти даних, отриманих дослідницькою установою, та визначається ступінь відповідності дослідницької установи вимогам Належної лабораторної практики.

За результатами проведеної експертизи надається позитивний висновок або мотивована відмова (негативний висновок).

Основні принципи належної лабораторної практики:

- Компетентність і відповідальність персоналу

- Оснащеність лабораторій

- Дотримуватися вимог зберігання речовин, які досліджують

- Внутрішній контроль за проведенням досліджень

- Ведення протоколу дослідження

- Оформлення звіту

- Збереження даних експерименту

Загальні вимоги GLP

· ДД ЛЗ може проводити організація любої форми власноті, яка має необхідну матеріально-технічну базу, кваліфікованих спеціалістів і здатна виконувати ДД у відповідності з встановленими вимогами ДФУ та діючим заrонодавством України.

· ДД ЛЗ на тваринах проводять із виконанням правових та етичних норм у відповідності з рекомендаціями комітету по біоетиці

· Організація, яка проводить ДД ЛЗ несе відповідальність за обєктивність, точність і повноту отриманих результатів, згідно яких роблять висновки про можливість проведення клінічних досліджень ЛЗ

Вимоги до персоналу

Організація, яка проводить ДД ЛЗ, повинна бути укомплентована персоналом, який має відповідну освіту, підготовку, кваліфікацію та досвід роботи

Повноваження та відповідальність персоналу повинна бути оформлена документально.

Кервник організації забезпечує виконання організацією встановленних вимог до проведення ДД (технічна оснащеність (компютеризація) лабораторій, віварія і т.д.)

Керівник дослідження організовує, здійснює та контролює:

ü проведенняДД

ü виконання персоналом протоколу дослідження

ü документальне оформлення результатів, інтерпретацію та аналіз отриманих даних

ü забезпечення конфіденсаціальності отриманих результатів

Відповідні виконавці забеспечують:

ü Підготовку та проведення основних етапів дослідження

ü Контроль за дотриманням встановлених СОП

ü Збір і документування отриманих даних

ü Регістрацію всіх відхилень від протоколу дослідження та встановлення процедур і прийнятя мір по їх усуненню

ü Представлення результатів дослідження вигляді звітів

Адміністрація дослідницької установи повинна забезпечити:

ü Обєктивність та незалежність підрозділам (групи контролю якості) або уповноважених співробітників, здійснювати контроль за правильним проведенням досліджень

В обовязки груп КЯ входить:

ü Документальне оформлення переліку досліджень

ü Оцінка протоколів та методів дослідження на відповідності встановленим вимогам

ü Звіти провірок та рекомендацій по усуненню недоліків

Обов’язки керівництва дослідницької установи

Кожний керівник дослідницької установи повинен забезпечити дотримання принципів належної лабораторної практики.

До переліку обов’язків керівника дослідницької установи входить щонайменше:

(а) забезпечення наявності в дослідницькій установі положення, яким визначається особа/особи, на які покладаються обов’язки керівництва, визначені принципами належної лабораторної практики;

(б) забезпечення наявності достатньої кількості кваліфікованого персоналу, відповідних приміщень, обладнання та матеріалів для своєчасного і належного проведення дослідження;

(в) забезпечення ведення записів щодо кваліфікації, навчання, досвіду та посадових інструкцій для кожного спеціаліста та технічного працівника;

(г) гарантування чіткого розуміння персоналом функцій, які потрібно виконувати та, за необхідності, проведення навчання щодо виконання цих функцій;

Обов’язки керівника дослідження

Керівник дослідження одноосібно контролює дослідження та відповідає за проведення дослідження в цілому та заключний звіт.

Ці обов’язки повинні включати, але не обмежуватись, наведеними нижче функціями, а саме, керівник дослідження повинен:

(a) затверджувати датованим підписом план дослідження та будь-які поправки до нього;

(б) гарантувати своєчасне отримання персоналом забезпечення якості копії плану дослідження і всіх поправок до нього, ефективно взаємодіяти з персоналом гарантії якості під час проведення дослідження;

(в) гарантувати доступність плану дослідження, поправок та стандартних операційних процедур для персоналу, що бере участь у дослідженні,;

(г) визначати та описувати у плані дослідження та заключному звіті багато-центрових досліджень роль кожного головного дослідника, дослідницької установи та дослідницького підрозділу, залучених до проведення випробувань;

Обов'язки головного дослідника

Головний дослідник гарантує, що доручені йому фази дослідження виконуються у відповідності до прийнятих принципів належної лабораторної практики.

Обов’язки персоналу, що проводить дослідження

Персонал, залучений до проведення дослідження, повинен бути обізнаним з тією частиною принципів належної лабораторної практики, що стосується його участі у дослідженні.

Персонал, що проводить дослідження, повинен мати доступ до плану дослідження та стандартних операційних процедур, що стосуються досліджень, які він проводить. Він несе відповідальність за дотримання приписів, визначених цими документами. Будь-які відхилення від цих приписів повинні документуватись та повідомлятись безпосередньо керівнику дослідження та/або, за необхідності, головному досліднику.

Весь персонал дослідження відповідальний за негайну та безпомилкову реєстрацію вихідних даних відповідно до принципів належної лабораторної практики і несе відповідальність за їх якість.

Персонал, що проводить дослідження, повинен вживати заходів перестороги для запобігання ризику для свого здоров’я та забезпечення цілісності дослідження.