Лекція 5

ПРАВИЛА НАЛЕЖНОЇ ПРАКТИКИ ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Важливість лікарської терапії у сучасній медицині поза сумнівом. Практично кожна людина рано чи пізно вдається по допомогу лікарських засобів, а багато постійно потребують медикаментозної підтримці. Проте треба враховувати, що "дія лікарських засобів буде досить ефективним лише за їх відповідність вимогам критеріїв якості.

Йдеться проте, що має бути закладено у продукт (у разі в лікарський засіб) у процесі виробництва та проконтрольовано усім стадіях її виготовлення, як це передбачається Правилами GMP. Жорсткі вимоги обумовлені гуманітарними особливостями продукту і специфікою виробництва.

Не таємниця, що розробка  виробництво лікарських засобів залишається зоною підвищеного ризику. У зв'язку з цим більшість країн закріплюють на державному рівні суворі заходи контролю у відповідності з міжнародними правовими нормами. Це є з небагатьох позицій глобальної міжнародної взаємодії, де є єдина ідеологія - перенесення акценту з контролю за якістю готової своєї продукції забезпечення якості всіх етапах виробництва лікарських засобів.

Належна практика зберігання фармацевтичної продукції (Guide to good storage practices for pharmaceuticals, GSP) — спеціальні заходи, необхідні для належного зберігання й транспортування фармацевтичної продукції. Ці заходи при необхідності можна адаптувати до конкретної ситуації за умови дотримання всіх стандартів якості. Зберігання й транспортування фармацевтичних матеріалів і продукції охоплює практично всіх учасників фармацевтичного ринку. Не можна з упевненістю говорити про якість, безпеку та ефективність ЛП, не маючи національного або хоча б внутрішнього (на підприємстві) стандарту зберігання ЛП, що відповідає вимогам GSP, якого слід дотримуватися на практиці. GSP тісно пов’язана з такими стандартами, як GMP, GDP, GPP, що застосовуються у фармацевтичній галузі.

Настанова GSP розроблена ВООЗ і містить вимоги до:

ü персоналу,

ü приміщень,

ü обладнання,

ü повернення,

ü відправлення,

ü транспортування

ü відкликання продукції.

ПЕРСОНАЛ

На кожній дільниці зберігання (наприклад, у виробників, дистриб’юторів, оптових постачальників, в аптечних закладах та лікарняних аптеках) має бути достатня кількість кваліфікованих працівників з метою гарантованого забезпечення якості. Необхідно дотримуватися чинних вимог щодо їх кваліфікації.

Весь персонал має пройти відповідне навчання щодо належної практики зберігання, чинних регуляторних вимог, процедур та безпеки.

Усі члени персоналу мають пройти навчання відповідно до закріплених за ними обов’язків та дотримуватись високого рівня особистої гігієни та санітарії.

Персонал, задіяний у зонах зберігання, має бути вдягнутий у захисний або робочий одяг відповідно до виду здійснюваної ним діяльності.

ПРИМІЩЕННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ

 Приміщення для зберігання фармацевтичної продукції (складські зони)

Приміщення для зберігнання фарм продукції (склади) мають забезпечуватися необхідною кількістю стелажів, шаф, піддонів тощо.

Встановлення стелажів здійснюється в такий спосіб, що вони перебували від зовнішніх стін на відстані не менше 0,6 - 0,7 м, щонайменше 0,5 м від стелі, і щонайменше 0,25 м від підлоги.  Проходи  між стелажами повинні були освітлені, а відстань між стелажами повинна становити щонайменше 0,75 м, що забезпечує вільний доступом до товару.

Організаційна структура складських приміщень

Складські приміщення повинні мати окремі ділянки (зони) для приймання. Очитки і при необхідності – дезінфекційної обробки, транспортування продукції, яка поступила на склад, і зону для її видачі. Ці зони повинні бути спроектованні та оснащенні так. Щоб продукція була захищена від впливу несприятливих погодніх та кліматичних умов.

Структура складських приміщень можна організувати наступним чином:

-         склад (ділянка) для прийому сировини та матеріалів

-         склад (ділянка)  готової до реалізації продукції

-         склад (ділянка) зберігання відбракованої продукції

-         склад (ділянка) продукції, яка повернена  (рекламація)

-         склад (ділянка) зберігання відходів

При необхідності можна виділити ділянки для зберігання:

-         спеціальних продуктів (наркотики, яди та інш)

-         продуктів та матеріалів при понижених температурах (ходні кімнати, морозильні камери)

-         горючих, вибухонебезпечних продуктів та матеріалів

-         газів

Структура складів

             ділянка для приймання, розтарування, сортування та регістрації

            ділянка проміжного зберігання сировини, яка поступила на склад (відбір проби для КЯ)

            ділянка для карантинного зберігання

            ділянка  для зберігання допоміжних матеріалів

            ділянка упакувальних матеріалів, етикеток

            ділянка «очікування на виробництво»: субстанції і допоміжні матеріали, пройшли КЯ.

            ділянка відбраковоної сировини, матеріалів

            ділянка для зберіганяя ядовитих, легкозаймистих речовин, хімічних реактивів

            ділянка продуктів, які потребують спеціальних умов зберігання.

Основні задачі складу готової продукції

-         строгий облік та регістрація проходження готової продукції

-         забеспечення роздільного зберігання виробленої продукції і продукції на реалізацію, яка пройшла КЯ

-         оформлення та зберігання продукції при невідповідності її специфікаціям (повторний контроль, переробка, утилізація)

-         забезпечення оперативного інформування відділу маркетангу про продукцію, яка отримала статус «на реалізацію»

Складські зони мають бути достатньої місткості для забезпечення впорядкованого зберігання різних видів матеріалів та продукції, а саме: вихідної сировини та пакувальних матеріалів, проміжної, нерозфасованої та готової продукції, продукції у карантині, а також дозволеної до реалізації, відбракованої, поверненої або відкликаної продукції. Необхідно вживати заходи для попередження доступу сторонніх осіб до складських зон.

Складські зони мають бути спроектовані або пристосовані для забезпечення належних умов зберігання. Зокрема, вони мають бути чистими та сухими, в них слід підтримувати належний температурний режим. Якщо на етикетках продукції зазначено спеціальні умови зберігання (температура, відносна вологість), їх необхідно забезпечити, перевіряти, контролювати та реєструвати. Матеріали та лікарські засоби не слід розміщувати на підлозі; вони мають бути розміщені на належній відстані для забезпечення можливості прибирання та інспектування. Піддони слід підтримувати у належному стані

щодо чистоти та справності. СТ-Н МОЗУ 42-5.1:2011

Складські зони мають бути чистими, без накопичення зайвих речей та без шкідливих тварин і комах. Має бути програма щодо санітарії у письмовому вигляді, де зазначені частота прибирання та методи, використовувані для очищення приміщень та зон зберігання. Також має бути програма щодо контролю наявності шкідливих тварин та комах (у письмовому вигляді). Речовини для боротьби зі шкідливими тваринами та комахами мають бути безпечними; слід виключити ризик контамінації ними матеріалів та лікарських засобів. Для забезпечення повної відсутності будь-якого ризику контамінації мають бути відповідні процедури очистки у разі будь-якого проливання таких речовин.

В місцях отримання та відвантаження матеріали та препарати мають бути захищені від дії погодних умов. Зони отримання мають бути спроектовані та обладнані таким чином, щоб, за необхідності, дозволяти очищення контейнерів з одержаними матеріалами та лікарськими засобами перед їх зберіганням.

Якщо карантинний статус забезпечується зберіганням в окремих зонах, ці зони мають бути чітко розміченими, а доступ до них дозволений лише уповноваженим на це особам. Будь-яка система, що використовується замість фізичного карантину, має забезпечувати еквівалентну безпеку. Наприклад, можуть використовуватись комп’ютеризовані системи за умови, що вони є валідованими для доказу безпеки доступу.

Як правило, має бути окрема зона для відбору проб вихідної сировини, що знаходиться у контрольованому середовищі. Якщо проби відбирають у складській зоні, це слід здійснювати таким чином, щоб запобігти контамінації або перехресній контамінації. Для зон відбору проб мають бути належні методики прибирання.

Для зберігання відбракованих, із закінченим терміном придатності, відкликаних чи повернених матеріалів або препаратів слід застосовувати відокремлення фізичним або іншим відповідним (наприклад, електронним) способом, що має бути валідованим. Ці матеріали або препарати, а також зони їх зберігання мають бути належним чином ідентифіковані.

Високоактивні чи радіоактивні матеріали, наркотичні та інші шкідливі, чутливі та/або небезпечні речовини і лікарські засоби, а також речовини, щодо яких існує особливий ризик небезпеки, пожежі чи вибуху (наприклад, легкозаймисті рідини та тверді речовини, а також гази, що знаходяться під тиском) слід зберігати у спеціально призначеній зоні із відповідними додатковими заходами щодо безпеки та охорони.

При розподілі матеріалів і лікарських засобів та поводженні з ними необхідно дотримуватись відповідних вимог належної виробничої практики, викладених у Настанові з GMP та у цій настанові.

Поводитись з матеріалами і лікарськими засобами та зберігати їх слід у такий спосіб, щоб запобігти контамінації, переплутуванню та перехресній контамінації. СТ-Н МОЗУ 42-5.1:2011

Матеріали та лікарські засоби необхідно зберігати в умовах, що забезпечують підтримання їх якості. Має бути забезпечена відповідна оборотність товарного запасу. Необхідно дотримуватись принципу: «першим отриманий / першим відпущений».

Відбраковані матеріали та лікарські засоби слід ідентифікувати та зберігати у карантині, щоб запобігти їх використанню до прийняття щодо них остаточного рішення.

Наркотичні лікарські засоби слід зберігати згідно з відповідними положеннями чинного законодавства та чинних регуляторних вимог щодо наркотиків.

Зламані чи ушкоджені одиниці слід вилучати із придатного до використання запасу та ізолювати.

Складські зони мають бути достатньо освітленими, щоб усі операції можна було виконувати правильно та безпечно.

 Умови зберігання

           Умови зберігання фармацевтичних продуктів і матеріалів мають відповідати вимогам на етикетці, що базуються на результатах дослідження стабільності. Поряд з маркуванням контейнерів, одержанням матеріалів і фармацевтичної продукції, контролем і відновленням запасів, перевіркою на наявність ЛП, термін придатності яких минув, і тих, які вийшли з обігу, велика увага приділяється веденню і зберіганню документації.

В інструкціях та звітах чітко описано процедури зберігання, переміщення фармацевтичної продукції та є інформація в межах організації на випадок виникнення необхідності її відкликання. Для кожного продукту, який зберігається, необхідно мати постійну інформацію у письмовому або електронному вигляді із зазначенням умов зберігання і дат повторного тестування. Обов’язковим є дотримання вимог Фармакопеї й чинного законодавства.

Умови зберігання фармацевтичних продуктів і матеріалів мають відповідати вимогам на етикетці, обґрунтованим результатами досліджень стабільності та враховувати температуру зберігання і відносну вологість повітря. При зберіганні лікарських засобів мають бути виключені сторонні запахи, інші ознаки забруднення та інтенсивне освітлення; приміщення мають бути сухими та добре вентильованими.

Нормальним вважається зберігання в сухому, добре провітрюваному приміщенні при температурі 15–250С або, залежно від кліматичних умов,— до 300С, не повинно бути сторонніх запахів, інших джерел забруднення, а також інтенсивного світла.

ЛП, які мають зберігатися у специфічних умовах, потребують відповідних інструкцій щодо зберігання. Відхилення від інструкцій допускаються тільки на короткий час (напр. під час місцевих перевезень), якщо при цьому спеціальні умови (напр. постійне зберігання в холоді) не зазначені окремо.

Моніторинг умов зберігання

Зафіксовані дані моніторингу температури та, при необхідності, відносної вологості повітря мають бути доступними для перевірки. Обладнання, що використовується для моніторингу, має підлягати перевірці з визначеною періодичністю; результати перевірок слід протоколювати та зберігати. Усі протоколи моніторингу необхідно зберігати, як мінімум, один рік після закінчення терміну придатності матеріалів та продукції, що знаходились на зберіганні, якщо інше не буде визначено чинним законодавством. На температурних картах має бути показано, що у всіх місцях зберігання температура є однаковою. Рекомендується розміщувати температурні датчики у зонах, де можливі відхилення температури.

Обладнання, що використовується для моніторингу, має підлягати калібруванню з визначеною періодичністю

Умови зберігання різної фармацевтичної продукції

Усі лікарських препаратів, залежно від фізичних і фізико-хімічних властивостей, на них різних чинників довкілля, ділять на:

- потребують захисту від світла,

- потребують захисту від впливу вологи,

- потребують захисту відулетучивания і засихання,

- потребують захисту від впливу підвищеної температури,

- потребують захисту від зниженою температури,

- потребують захисту від впливу газів, які у навколишньому середовищі,

Нормальним вважається збереження до сухому, добре провітрюваному приміщенні за нормальної температури15–25°С чи, залежно від кліматичних умов, до 30 °С. Сторонні запахи, інші джерела забруднення і інтенсивний світло були б неможливими.

Лікарські кошти, які мають зберігатися при специфічних умовах, вимагають відповідних інструкцій із зберігання. Відхилення від інструкцій допускаються лише з короткостроковий період (наприклад, під час місцевих перевезень), при цьому спеціальні умови (наприклад, постійне збереження до холоді) обумовлено окремо.

Умови зберігання фармацевтичних продуктів і матеріалів повинні відповідати вимогам на етикетці, заснованим на результатах досліджень стабильности.

Необхідно фіксувати коливання температури. Апаратуру, що використовується для спостереження, слід регулярно перевіряти, а результати перевірок записувати й зберігати. Усі записи спостережень мусять зберігатися протягом року після закінчення терміну придатності матеріалу чи продукту, або у відповідність до законодавства. Рекомендується розміщувати датчики температури у місцях, у найбільш імовірні її коливання. Слід регулярно проводити калібрування апаратури спостереження.

До лікарських засобів, які потребують захисту від світла відносять: антибіотики, галенові препарати (настойки, екстракти, концентрати з сировини), ЛРС,органопрепарати, вітаміни і вітамінні препарати;кортикостероиди, ефірні олії, жирні олії, фенольние сполуки, похідніфенотиазина. Їх необхідно у світлозахисній тарі (скляній тарі помаранчевого скла, металевої тарі, упаковці з алюмінієвої фольги чи полімерних матеріалів, забарвлених у чорний, коричневого чи помаранчевий кольору), в темному приміщенні чи шафах, забарвлених всередині чорної фарбою з щільно прилягаємими дверцятами чи щільно збитих ящиках з щільно прилягаємою кришкою.

До лікарських засобів, які потребують захисту від впливу вологи, відносять: гігроскопічні речовини і препарати (наприклад, ацетат калію, сухі екстракти, солі азотної, азотистої, галогеноводородной і фосфорної кислот, солі алкалоїдів, , глюкозиди, антибіотики, ферменти, сухі органопрепарати) -  слід зберігати в прохолодній місці, в щільноукупоренній тарі з матеріалів, непроникних для водяної пари (скла, металу, алюмінієвої фольги, пластмасової тарі).

Лікарські засоби, із вираженими гігроскопічними властивостями слід зберігати в сухому приміщенні у скляній тарі з герметичною укупоркой, залитою згори парафіном. При закриванні тари з цими лікарськими речовинами необхідно старанно витирати горло і пробку.

В процесі зберігання на рідше одного разу в місяць проводять візуальний контроль стану тари та зовнішнього вигляду лікарських засобів. При пошкодженні тари негайно усувають дефекти. Перекладування, переливання в другу тару, розфасовка або розважування ЛЗ, заміна етикетків забороняється

ЛЗ, термін придатності яких пройшов або виникли сумніви відносно їх якості, повинні бути вилучені і поміщенні в карантин – окрему зону для запобігання помилкового їх застосування з позначкою «Застосування заборонено до окремого розпорядження» та зазнеченням їх назви і кількості.

До застосування ЛЗ, які находились у карантині, можуть бути поверненні тільки піссля отримання позитивного висновку відносно їх якості, крім ЛЗ, термін придатності яких закінчився.

Маркування продукції в складських приміщеннях

Маркування – процес вибору правильної етикетки із всією необхідною інформацію з наступною провіркою та приєнанням етикетки

Продукція, яка розміщена на складі, повинна бути відповідним способом промаркована. Маркування повинне бути чітким та містити наступну інформацію:

 Назва, статус (карантин, провірка, дозвіл, брак, повернення) внутрішні код або серію, термін придатності. Доцільно використовувати кольорове маркування, яке вказує статус продукції. Кожний стелаж повинен мати постійне маркування, а кожне місце для зберігання – індивідуальний номер.

В кольоровому маркуванню використовують правило світлофору, коли зелений колір  - означає, що продукція може бути реалізована, жовтий – очікування, червоний – зупинка (брак, невідповідність)

1-    й етап – продукт, який поступив на склад маркують у білий колір (біла індентифікаційна етикетка), з якою без допоміжної кольорової маркування йому визначений единий шлях – в зону очікування відбору проб

2-    й етап – після відбору проб наклеюють етикетку жовтого кольору, що означає карантине зберігання

3-    й етап – при отриманні дозволу на видачу продукта етикетку замінюють на зелену

При виявленні невідповідності або явного браку наклеюють етикетку червоного кольору і продукцію відправлють на ділянку відбракованої продукції.

Маркування

В умовах ринкових відносин зростає роль інформації про товари, оскільки споживачеві важко розібратися в різноманітті існуючих і нових товарів і зробити правильний вибір. З іншого боку, інформація необхідна і для виробника продукції. Він повинен відстежувати виготовлення нових товарів, їх конкурентоспроможність для прийняття рішень про припинення виробництва окремих товарів і розробці нових.

Існують різні види і форми інформації. Товарна інформація ділиться на основну, комерційну та споживчу інформацію. До засобів інформації про товари відносяться маркування, технічна документація, довідкова література, засоби масової інформації, реклама та ін

Увага до засобів маркування товару викликано тим, що насичений ринок ставить перед споживачами і виробниками складне завдання: мати достовірну інформацію про нові та вже існуючі товари.

Маркування товару необхідно з наступних причин:

- Для ідентифікації;

- Для відповідальності суб'єкта;

- Забезпечення гарантії рівня якості товару;

- Знижується комерційний ризик споживача;

- Марка - це реклама продукції;

- Використання товарних марок полегшує сегментацію на ринку.

Функції маркування:

- Інформаційна;

- Ідентифікує;

- Мотиваційна;

- Емоційна.

Основна інформація про товари на маркуванні повинна враховувати інформацію, зазначену в товаросупровідних документах. Якщо інформація не збігається, значить, товар фальсифікований. Емоційна та мотиваційна функції маркування взаємозв'язані. Барвисто оформлене маркування викликає у споживачів позитивні емоції, стає мотивацією для купівлі товару.

Залежно від характеру наносяться знаків і символів маркування поділяють на:

- Словесну (слово, буква, цифра);

- Образотворчу (малюнок, фігура, графік);

- Об'ємно-просторову (рельєфне або голографічне зображення);

- Комбіновану.

Основні вимоги, пропоновані до товарної маркуванні - достовірність, доступність і достатність.

До маркування пред'являється наступні вимоги:

- Інформація повинна бути простою, сучасної, зрозумілою, достовірною (точною), об'єктивною (відсутність суб'єктивізму в поданні відомостей), правдивою (відсутність дезінформації, яка може розглядатися як фальсифікація);

- Інформація повинна подаватися покупцеві на мові, яку він розуміє з використання загальноприйнятих термінів, які прописані в довідниках і термінологічних стандартах, специфічна термінологія, що стосується продукту, повинна пояснюватися. 

- Застосування термінології та мови викладу має бути недвозначним, малюнки, діаграми, символи, шкали і таблиці можуть бути ефективними засобами передачі інформації для споживачів, але їх подача повинна бути недвозначною;

- Інформація для споживачів повинна чітко відрізнятися від інформації, призначеної для рекламування продукції;

- Розмір шрифту написів повинен легко читатися і відповідати національним або міжнародним стандартом.

Основна інформація на маркуванні дублює той же вид інформації у товарно-супровідних документах. Розбіжність даних у них може бути наслідком фальсифікації. До маркування пред'являються загальні для товарної інформації вимоги та специфічні вимоги (чіткість тексту і малюнка, використання незмивних барвників, дозволених органами потребнадзора).

Основні елементи маркування:

- Текст (питома вага від 50 до 100%), він більш кращий;

- Малюнок (не завжди присутній, але питома вага його може бути до 50%);

- Інформаційні знаки - ідентифікація характеристик товару, до 30%.

Маркування повинна бути чіткою, лаконічною, що запам'ятовується. Це обумовлено її розмірами, методами нанесення. Естетично маркування повинно бути виконана зі смаком, привертати увагу споживача, і в той же час вона не призначена для зовнішнього прикраси та декорування товару.

Розрізняють споживче, торгівельне чи виробниче і транспортне маркування.

Маркування споживча повинна включати наступні дані:

- Найменування лікарського засобу;

- Найменування та місцезнаходження (юридична адреса, включаючи країну) виробника, пакувальника, експортера і імпортера лікарського засобу;

- Товарний знак виробника (за наявності);

- Величину маси, дозу лікарського засобу, об'єм або кількість лікарського засобу;

- Склад лікарського засобу;

- Вказівки на те, що лікарський засіб є генетично модифікованим або в ньому використані генетично модифіковані складові;

- Рекомендації щодо використання лікарського засобу;

- Термін придатності;

- Термін зберігання;

- Дату виготовлення (фасування);

- Вказівки умов зберігання;

- Позначення нормативного документа, що встановлює вимоги до якості товару;

- Інформацію про сертифікацію лікарського засобу;

- Спеціальний знак.

Текст наноситься на етикетку або на поверхню тари мовою країни-виробника, якщо фармацевтичний препарат або медичний виріб призначений на експорт - мовою країни-імпортера, або на декількох мовах згідно з відповідними вимогам та умовам договору. Маркування споживчої упаковки повинна мати художнє оформлення та умовні позначення. Виробничемаркування представленау вигляді текстів, умовних позначень або малюнків, завданих виробниками на товар та / або упаковку та інші носії. Фарба, що застосовується для нанесення маркування, повинна бути водостійкою, не липкою нестираним. Носіями виробничої маркування можуть бути етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи, кольоретки.

Засоби запобігання підробок упаковок та етикеток лікарського засобу чи виробу медичного призначення

Для запобігання фальсифікації застосовуються різні засоби захисту упаковки та етикеток лікарського засобу чи виробу медичного призначення, а саме: дизайн, матеріал для виготовлення, фарби та способи маркування

Для виробництва упаковок та етикеток використовуються різні технологічні процеси і способи друку. Найбільш поширеними способами друку є офсетний (непрямий плоский друк, при якому фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний, офсетний циліндр) та флексографічний (високий друк з використанням гнучких гумових форм і швидкосохнучих рідких фарб).

Елементами, що захищають упаковку (етикетку) від сканування й підвищують складність відтворення на традиційному поліграфічному устаткуванні, є мікротекст, гільоширні композиції та елементи з об’ємним ефектом. Під мікротекстом розуміють рядок символів, які сприймаються людським оком у вигляді суцільної лінії, але читаються за допомогою збільшувальних приладів. Гільоширні композиції — це системи кривих тонких ліній, що пересікаються й утворюють фонові малюнки, які через малу товщину ліній не можуть бути коректно скановані. Для додаткового утруднення відтворення гільоширних композицій використовують спеціальні технології друкування, наприклад орловський (вид офсетного друку, при якому в елементах отриманих зображень присутнiй різкий перехiд одного кольору в iнший без розриву та зміщення ліній малюнка), або ірисовий друк (поступовий перехід одного кольору захисної сітки (малюнків), виконаної суцільними лініями без розривів, в інший).

Для одержання рельєфних зображень використовують спеціальні способи друку: трафаретний (метод відтворення тексту й графічних зображень за допомогою друкованої форми (трафарету), через яку фарба проникає на друкований матеріал); металографію (спосіб глибокого друку, коли фарба, що заповнює заглиблення в друкованій формі, під великим тиском переноситься на папір); блинтове тиснення (спосіб маркування під тиском з використанням розігрітого металевого (як правило, застосовуються магній, латунь, мідь і цинк) або полімерного кліше).

Унаслідок зміни товщини паперу формуються водяні знаки, які добре видимі на просвіт і мають злегка розмиті, нечіткі контури. Водяні знаки можуть бути темними або світлими, дво- або багатотоновими, загальними або локальними. Загальний водяний знак розташовується по всій площі аркуша, локальний займає якусь її частину.

Спеціальні включення до складу матеріалу наклейки можуть перебувати як на його поверхні, так і всередині, під поверхневими шарами. Найбільшого поширення одержали такі включення:

З метою підвищення захисних властивостей матеріалів у процесі виготовлення їм можуть надаватися особливі фізичні або хімічні властивості. Конкретні властивості вибираються виходячи з призначення упаковки (етикетки). Як приклади можна навести такі поширені варіанти:

Для підвищення рівня захисту продукції використовують фарби, що змінюють колір під дією випромінювання, невидимі флуоресцентні, мікрокапсульовані, металізовані, реакційні до хімічних агентів фарби тощо. До елементів, які виявляються в разі застосування спеціального обладнання, відносяться магнітні, чутливі термохромні, УФ- та ІЧ-фарби.

Серед способів маркування розрізняють штрих-кодування, голограму та радіочастотну ідентифікацію. Останню детально було розглянуто на шпальтах журналу «Провизор», 2007, № 17, тому наступна частина статті присвячена висвітленню питань штрих-кодування і голографічних захисних елементів.

Принципи лінійного штрихового кодування

До елементів маркування належить штрих-код продукції. Штриховий код — це ідентифікатор товару, призначений для забезпечення автоматизованої ідентифікації товару та іншої інформації за допомогою спеціальних пристроїв. Ним маркірується упаковка.

Рис. 2. Вигляд лінійного штрих-коду

Використання штрихового коду разом з ЕОМ забезпечує захист від підробок та оптимізацію таких процесів:

Розрізняють лінійні й двовимірні символіки штрих-кодів.

Штриховий код лінійний (одновимірний, license plates, Wandimensional code або 1-D code чи 1D штрих-код) — це комбінація чорних і білих вертикальних смуг і цифр (ширина і розташування яких регламентовані певними правилами), що представляє той чи інший товар у закодованому вигляді. Код дозволяє швидко й точно зчитати по горизонталі (лінійно, у напрямку, ортогональному штрихам (довжина штриха при цьому інформаційного навантаження не несе), інформацію про товар за допомогою електронного пристрою сканера (рис. 2). Найпоширеніші лінійні символіки: EAN, UPC, Code39, Code128, Codabar, InterLeaved 2 of 5. Лінійні символіки дозволяють кодувати невеликий обсяг інформації (до 20– 30 символів, звичайно цифр) за допомогою нескладних штрих-кодів, що читаються недорогими сканерами.

Носієм основної інформації в штрих-коді є співвідношення ширини темних смуг (штрихів) і ширини пробілів між штрихами. Причому кожна цифра кодується певною кількістю штрихів і пробілів, які мають відповідну ширину й строго певне розташування. Відведене для кожної цифри коду місце називається «цифровий знак» і є основною одиницею інформації штрих-коду.

Для того щоб зручно записувати штриховий код кожної цифри, застосовують двійкову систему запису цифр, що логічно сполучається з дискретністю штрих-коду.Для цього штрихи позначають цифрою «1», а пробіли — «0». Наприклад, штриховий код цифри 5 у системі EAN записується в цій системі так: 0110001.

Штрихове кодування регулює низка нормативно-правових актів, серед яких: постанова КМ України від 29.05.1996 г. № 574 «Про впровадження штрихового кодування товарів» (зі змінами), наказ Мінекономєвроінтеграції України від 20.08.2002 г. № 255 «Про затвердження Положення про штрихове кодування товарів» (зі змінами), ДСТУ 64-7-2000 «Графічне оформлення лікарських засобів. Загальні вимоги» (зі змінами).

Штриховий код GS1 — штриховий код, сформований відповідно до стандартів системи GS1, у якому, зокрема, відображається (кодується) ідентифікаційний номер GS1, складовою частиною якого є префікс GS1 підприємства. Під останнім розуміють сукупність цифр (номер), що складається з номера, який міжнародна асоціація GS1 надає національній організації — члену GS1, та унікального номера підприємства, який визначає національна організація — член GS1.

Система GS1 являє собою систему стандартів, методик, настанов, правил, які адмініструє міжнародна асоціація GS1, що стосуються автоматичної ідентифікації, штрихового кодування й електронної передачі даних і всесвітньо визнані учасниками ділових стосунків — користувачами такої системи.

До штрихових кодів GS1 належать декілька символік штрихових кодів, наприклад штрихові коди EAN-13 та EAN-8, які застосовують для маркування товарних позицій, що обертаються в торговельних мережах, штриховий код GS1-128, застосування якого поширене для маркування об’єктів обліку в постачальницькій діяльності.

Штриховий код EAN має фіксовану довжину й високу щільність запису, дозволяє відобразити 13 цифр — від 0 до 9. Кодове позначення може виражатися вісьма (EAN-8) або тринадцятьома (EAN-13) цифрами, причому в першому випадку кодуються 7 цифр, а в другому — тільки 12 цифр, останній знак є контрольною сумою, що підтверджує правильність зчитування коду. Знаки штрихового коду EAN складаються з двох штрихів і двох проміжків. Крайові знаки (подовжені штрихи — знаки початку й кінця символу) визначають його межі; символ ділиться на дві частини розділовим знаком (подовжені штрихи в центрі символу).

Візьмемо, наприклад, ідентифікаційний номер штрихового коду GS1 4820044110475 і розшифруємо:

Контрольну цифру (К) розраховують у такий спосіб:

1.     Нумерація позицій здійснюється зліва направо (таким чином, що контрольна цифра є на останній позиції).

2.     Починаючи з позиції 2, додати через одну всі значення цифр (парні позиції).

3.     Помножити результат етапу 2 на 3.

4.     Підсумувати всі значення цифр, що залишились, починаючи з позиції 1 (непарні позиції).

5.     Додати результати етапів 3 та 4.

6.     Контрольна цифра — це найменше число, яке треба додати до результату етапу 5, щоб отримати число, кратне 10.

Якщо одержана після розрахунку цифра не співпадає з контрольною цифрою штрих-кода, це означає, що товар вироблено незаконно.

Обов’язковому маркуванню штриховими кодами GS1 в Україні підлягають лікарські засоби шляхом нанесення їх на вторинну упаковку, а за її відсутності — на первинну упаковку. Імпортні препарати, що надходять на наш ринок і промарковані штрих-кодами у своїх країнах за стандартами національних організацій товарної нумерації, не підлягають обов’язковому перемаркуванню в Україні. Не підлягають штриховому кодуванню товари, на упаковці котрих неможливо провести цю процедуру з технічних причин (малий розмір) та інші (таблиця).

Особливості двовимірного штрихового кодування

Місце, що займає лінійний штрих-код на упаковці, витрачається вкрай неекономно (співвідношення «займане місце / кількість інформації » далеке від оптимального). Постановка завдання стосовно збільшення кількості інформації в коді при одночасному скороченні займаної ним площини привела фахівців у галузі маркування до створення двовимірного штрих-коду. Головна його відмінність полягає в тому, що для зберігання інформації використовуються два ортогональних напрямки на площині — вертикальний та горизонтальний. У результаті за обсягом збереженої інформації ємність двовимірного коду може в сотні разів перевищувати ємність одновимірного [6].

Двовимірний штриховий код (двонаправлений, Two-dimensional code або 2-D code, або 2D штрихкод) — символ з багаторядковою символікою, що складається з двох і більше суміжних за вертикаллю рядків знаків символу штрихового коду. На відміну від одновимірних (лінійних) символік штрихового коду, які дозволяють наводити в символі штрихового коду коротку послідовність даних, що є, як правило, ідентифікатором — ключем до запису в зовнішній базі даних, двовимірні символіки дозволяють кодувати інформацію про об’єкт, що ідентифікується, значно більшого обсягу. Таким чином, двовимірний код, що містить у собі не тільки ідентифікатор, але й певний набір реквізитів, що описують об’єкт, є, за суттю, портативними інформаційними файлами великої щільності та ємності, що забезпечують доступ до значних обсягів інформації без відсилань до зовнішньої бази даних. Замість стандартної технології визначення ширини штриха двовимірні штрих-коди використовують on / off дизайн (тобто «такні» або «одиниця-нуль») для кодування інформації.

Як видно з даних рис. 3, існують два основні види 2 D-кодів: «stacked liner» і «matrix» (тобто «стекові» і «матричні»).

Назва «стекова символіка» (stacked symbology) або «багаторядний код» (multi-row code) точніше відображає сутність серії кодів, у яких дані кодуються у вигляді декількох рядків звичайних одномірних штрих-кодів. «Stacked liner» являє собою, за суттю, низку одномірних (лінійних) штрих-кодів невеликої висоти, розташованих один над іншим. Найвідоміший представник цієї родини штрих-кодів — PDF417 (від скорочення — Portable Data File, або портативний файл даних), розроблений компанією Symbol Technologies у 1991 році. На відміну від звичайного лінійного штрих-коду, що вимагає прив’язки до великої бази даних, символ PDF417 сам є базою даних.

Структура коду підтримує кодування максимального числа від 1000 до 2000 символів в одному коді при інформаційній щільності від 100 до 340 символів. Один символ у коді PDF несе в собі до 1,1 кілобайт даних, що читаються, на площі, порівнянної з розмірами звичайного штрихкоду. Кожний код складається з 17 модулів, в кожному з яких є 4 штрихи і пробіли, а також містить стартову й стопову групи штрихів, що збільшують висоту штрих-коду. Він забезпечує якісну корекцію помилок, дозволяє декодувати двійковий код.

Назва «матричний код» (Matrix code) застосовується для позначення двомірних кодів, заснованих на розташуванні чорних елементів усередині матриці. Кожний чорний елемент має однаковий розмір, і позиція елемента кодує дані. Серед матричних 2 D-кодів найбільше поширення одержали матричні символіки Datamatrix і Aztec Code.

Aztec Code, розроблений у 1995 ро-ці компанією Hand Held Products, являє собою універсальну символіку двомірного матричного штрихового коду, а саме квадратну матрицю з концентричними квадратами в центрі, які слугують для визначення позиції коду щодо сканера й мірною лінійкою по краю коду. Оскільки інформація кодується абсолютною позицією елемента всередині коду, тобто позицією щодо границь коду, код не такий чутливий до дефектів друку, як традиційний штрих-код. Схема кодування має високий рівень надмірності, дані містяться всередині штрих-кодового символу. Це дозволяє зберігати читаність коду при його частковому ушкодженні або втраті частини коду. Кожний код має вимірювальні лінійки, які мають вигляд суцільної лінії по одному краю символу, і рівномірно розташовані квадратні крапки однакового розміру по іншому краю. Ці лінійки використовуються для визначення орієнтації й щільності коду.

Aztec Code дозволяє кодувати буквено-цифрову інформацію, забезпечуючи високу щільність даних, не вимагаючи при цьому вільного простору навколо коду. Найменший штриховий код Aztec має площу 15х15 модулів, найбільший — 151х151. Мінімальний код Aztec кодує 13 цифр або 12 букв, а максимальний — 3831 цифру або 3067 букв (1914 байт даних). Символіка не вимагає вільної зони навколо штрих-коду. Існують 32 градації розміру коду з можливістю захисту від помилок за методом Ріда-Соломона (Reed-Solomon) — від 5 до 95 % поверхні коду. Цей метод спочатку розроблявся математиками Рідом і Соломоном з компанії Hughes Aerospace для космічних зондів типу «Вояджер» і призначався для підвищення стійкості прийому та розпізнавання слабкого й зашумленного радіосигналу. У випадку двомірного штрих-коду метод забезпечує читання й декодування зображення, навіть якщо його значна частина зіпсована (наприклад відірвана або закреслена).

Aztec Code кодує будь-яку байтову послідовність в ефективних компактних режимах текстових і цифрових даних. Актуальний для застосувань, що вимагають розміщення коду на обмеженому просторі, оскільки забезпечує високу щільність розміщення інформації, не вимагаючи вільного простору навколо коду.

Код Data Matrix від фірми CiMatrix являє собою двомірний код, розроблений для розміщення великого обсягу інформації на обмеженій площі поверхні. Він може зберігати від 1 до 500 символів. Код може масштабуватися від 1-міль (0,01 мм — в метричній системі) щільності до 14-дюймової площі. Це свідчить, що даний код має теоретичну максимальну щільність 500 мільйонів символів на дюйм. Однак на практиці щільність обмежується здатністю друкувальних пристроїв і сканерів.

Модулі матриці можуть бути як прямокутними, так і округлими, що уможливлює варіацію засобів маркування (принтер, лазер, травлення, фарба, штампування). У символі допускаються дві форми — квадрат і прямокутник, це полегшує вписування мітки в наявний на продукті простір. Кожний код має вимірювальну лінійку, яка виглядає як суцільна лінія по одному з країв символів, і рівномірно розташовані квадратні крапки однакового розміру по іншому краю. Ця лінійка використовуються для визначення орієнтації та цільності коду.

Код має кілька цікавих особливостей. Через те, що інформація кодується абсолютною позицією елемента всередині коду, тобто позицією щодо границь коду, код не такий чутливий до дефектів друку, як традиційний штриховий код. Використання математичних кодів Ріда-Соломона з корекцією помилок дає можливість відновити закодовану інформацію при ушкодженнях до 20 % поверхні мітки.

У лабораторії Fujitsu Laboratories розроблено новий тип двовимірного штрих-коду, що одержав назву Fine Picture Code, або FPCode. На відміну від існуючих стандартів кодування, пропонована система не вимагає виділення місця для друку мітки й не впливає на графічний дизайн. «Невидимість» нового типу штрих-коду ґрунтується на властивості людського зору по-різному сприймати об’єкти різного кольору і різного розміру, внаслідок чого сітка з тонких жовтих ліній, інтегрована в основне зображення і формуюча власне FPCode, залишається неприйнятним для неозброєного ока.

Двовимірний штрих-код не обов’ язковий для маркування лікарських засобів як в Україні, так і за кордоном. Проте в перспективі спостерігаються зміни.

Так, відповідно до вимог каліфорнійського закону ePedigree (electronic pedigree, електронний сертифікат тотожності) та пропозицій, унесених Каліфорнійською радою з фармації (CBOP), з січня 2011 ро-ку всі рецептурні лікарські засоби, які розповсюджуються на території штату, повинні мати унікальні види маркування у вигляді електронних записів, які дозволяли б відстежувати зміну учасника в ланцюгу поставки. Електронний сертифікат не вимагає застосовувати конкретну технологію, але зобов’язує забезпечити наявність доступу до історії лікарського засобу. При цьому RFID-мітки і штрих-коди — логічніший для цього спосіб. Хоча конкретні технології не прописані, виробники лікарських засобів надають перевагу серіалізації двомірними матричними кодами внаслідок значної дешевизни в порівнянні з RFID.

Шрифт Бра́йля — рельєфно-крапковий шрифт для написання і читання сліпими, розроблений французом Луїсом Брайлем. В основі шрифту лежить комбінація шести крапок. Брайль використав порядок букв латинського алфавіту. Для позначення перших букв алфавіту використовують верхні й середні крапки шести крапок. Для позначення наступних букв додається нижня крапка ліворуч, потім ліворуч і праворуч, потім праворуч. Цими ж знаками позначаються і букви українського алфавіту з додаванням спеціальних знаків. Різні комбінації шести крапок дають можливість позначати також цифри, розділові знаки, математичні, хімічні й нотні знаки

Маркування  шрифтом  Брайля  не  обов'язкове  (за бажанням заявника):
     на первинній (внутрішній) упаковці лікарських засобів;
     на вторинній (зовнішній)  упаковці  лікарських  засобів,  які застосовуються   тільки   відповідними  спеціалістами,  які  мають медичну   освіту   (препарати-сироти,   лікарські    засоби    для парентерального  введення,  радіофармацевтичні  лікарські  засоби, окремі категорії медичних  імунобіологічних  препаратів,  зокрема: вакцини,   анатоксини,  лікувальні  сироватки,  препарати  крові), лікарської рослинної сировини. 
     7. Маркування   шрифтом   Брайля   наноситься   на   вторинну (зовнішню)  упаковку  лікарських засобів та повинно бути викладене українською та за бажанням заявника російською мовою  залежно  від мови  маркування.  Це  не  виключає  можливості надання відомостей декількома мовами,  одна з яких - мова виробника,  за умови,  що в тексті усіма мовами буде наведена ідентична інформація. 
     8. З  метою  стандартизації  типу літер Брайля рекомендується використовувати шрифт Марбург Медіум - особливий шрифт Брайля  для упаковок лікарських засобів. 
     9. Маркування  слід наносити нескороченою системою Брайля,  у якій кожний знак Брайля становить  окрему  літеру  алфавіту,  знак пунктуації, число тощо. 
     10. За  бажанням  заявника  шрифт  Брайля  може наноситись на упаковку за допомогою прозорого  стикера  або  етикетки  за  умови нанесення їх в процесі виробництва. 
     11. Маркування   шрифтом  Брайля  включає  назву  лікарського засобу,  а за відповідності вимогам,  наведеним у пунктах  13,  14 цього Порядку, також дозу діючої речовини та лікарську форму. 
     12. У  маркуванні  лікарських  засобів,  які існують тільки в одному дозуванні та лікарській формі, а також рослинних лікарських засобів шрифтом Брайля зазначається тільки торгова назва. 
     13. Доза  лікарського  засобу  зазначається,  якщо лікарський засіб існує в більше ніж одній  дозі  та  у  випадку  комбінованих лікарських засобів генериків або фіксованих комбінацій,  коли хоча б одна з діючих речовин буває з різною силою дії. 
     14. Лікарська форма препарату  наноситься  шрифтом  Брайля  у разі, коли лікарський засіб має декілька подібних форм випуску, що важливо при  застосуванні  препарату  (сироп,  еліксир;  таблетки, таблетки   для   жування;   мазь   очна,   мазь   для  зовнішнього застосування).  За необхідності (зокрема, якщо упаковка невеликого об'єму   (до   10   мл))  лікарська  форма  наноситься  у  вигляді загальноприйнятих скорочень,  враховуючи  можливість  застосування лікарських засобів особами з вадами зору. 
     15. У  випадку  коли  лікарський засіб призначений для певної категорії пацієнтів,  за бажанням заявника  така  інформація  може додатково наноситися шрифтом Брайля (наприклад: "для дітей"). 
     16. За  бажанням  заявника  назва  лікарського засобу шрифтом Брайля може  наноситись  на  всіх  зовнішніх  компонентах/частинах упаковки. 
     17. Розміщення написів шрифтом Брайля на упаковці лікарського засобу та спосіб  нанесення  не  регламентуються,  однак  нанесене маркування повинно легко читатися.