Приготування складних порошків з барвними, пахучими та
важкоподрібнюваними речовинами, екстрактами та напівфабрикатами. Порошки з отруйними, наркотичними та
сильнодіючими речовинами.
Порошки з барвними речовинами.
Відповідно
до класифікації, усі лікарські речовини, що мають те чи інше фарбування можна
розділити на 2 групи:
- барвні: акрихін, метиленовий синій,
брильянтовий зелений, рибофлавін, етакридину лактат, фурацилін, калію
перманганат і ін. (наказ МОЗ України №44 від 16.03.93р.);
- забарвлені
речовини: дерматол, хінозол, протаргол і ін.
До
групи барвних лікарських речовин відносяться речовини, а також їхні розчини,
суміші, що залишають пофарбований слід на тарі, закупорюючих засобах,
устаткуванні й ін. предметах, що не змиваються звичайною санітарно-технічною
обробкою. Вони зберігаються в окремій шафі, де знаходяться також окремі ваги
для їхнього відважування.
До
групи забарвлених лікарських засобів відносяться речовини, що не залишають
пофарбований слід на тарі, закупорюючих матеріалах, вони зберігаються звичайно
і порошки з такими лікарськими засобами готуються за загальними правилами.
Що ж
стосується приготування порошків з барвними речовинами, то при цьому треба
враховувати, що при недбалій роботі барвні речовини сильно забруднюють ступку,
товкачик і навколишні предмети. Тому для приготування порошків з барвними
речовинами необхідно:
1. Мати окреме робоче місце чи готувати на
столі, покритому листом папера, що після роботи звертають і спалюють.
2. Барвні речовини прописують, як правило, у
малих кількостях, тому і приготування порошкоподібних сумішей проводять за
правилами, коли один з інгредієнтів прописаний у малих кількостях. Щоб менше
забруднити ступку і товкачик і швидше одержати однорідну масу, спочатку
розтирають незабарвлена речовина, потім його висипають на капсулу, залишивши
половинну кількість порошку в ступці і до нього додають відважену кількість
барвної речовини, понад якої насипають шар з 2-й половини незабарвленого
інгредієнта і тільки після цього ретельно перемішують. Відпускають порошки з
барвними речовинами в пергаментних капсулах, якщо є вказівка лікаря в рецепті,
то в желатинових капсулах.
При
такому порядку роботи зменшуються втрати барвної речовини, і менше
забруднюється товкачик і ступка. Після закінчення роботи всі прилади, ступка і
руки негайно і ретельно миють.
Розглянемо приклад :
Rp.: Riboflavini 0,008
Acidi ascorbinici 0,1
Sacchari 0,3
Misce, ut fiat pulvis
Da tales doses N 10
Signa. По 1 порошку 3 рази в день
Підпис лікаря Особиста
печатка лікаря
Даний
лікарський препарат – складний дозований порошок, виписаний розподільним
способом для внутрішнього застосування, до складу якого входить барвна речовина
рибофлавін і речовини загального списку – цукор і кислота аскорбінова.
Роблять розрахунки інгредієнтів на зворотній стороні паспорта
письмового контролю. Порошки з барвними речовинами готують, використовуючи
метод “трьохшаровості”: барвну речовину поміщають між двома шарами
незабарвлених речовин. При приготуванні даного рецептурного пропису можливі два
варіанти технології.
1
варіант. В окремій
ступці для барвних речовин подрібнюють 3,0 цукру. Додають 1,0 кислоти
аскорбінової, змішують. Суміш порошків відбирають на капсулу, залишивши в ступці
приблизно половину (2,0). На окремому столі, що покритий фільтрувальним
папером, на спеціальних вагах для барвних речовин відважують 0,08 рибофлавіну,
додають у ступку, зверху насипають шар суміші порошків з капсули і тільки після
цього старанно змішують до однорідності. При такому порядку роботи знижуються
втрати барвного речовини за рахунок зменшення адсорбції на поверхні ступки і
товкачика, а також можливо швидше одержати однорідну суміш. Порошки дозують на
ТР-1 по 0,41 у пергаментні капсули, складають по 3, поміщають у паперовий
пакет. Наклеюють № рецепта, пишуть лицьову сторону паспорта письмового
контролю. Оформляють етикетками: “Внутрішнє”, “Берегти від дітей”.
2
варіант. Подрібнюють
цукор у ступці, частину відбирають на капсулу, залишивши в ступці приблизно
2,0. Додають рибофлавін, який відважують за всіма правилами, зверху поміщають
кислоту аскорбінову і цукор, що залишився, змішують до однорідності. Далі
роблять як у 1 варіанті технології.
Паспорт письмового контролю
(зворотня сторона) Рибофлавіну
0,008 · 10=0,08 Кислоти
аскорбінової 0,1 · 10 = 1,0 Цукру
0,3 · 10=3,0 Розважка:
0,008 + 0,3 + 1,0 = 0,408 » 0,41 |
1 варіант технології Паспорт письмового контролю (лицьова сторона) Дата №
рецепту Sacchari 3,0 Acidi ascorbinici 1,0 Riboflavini 0,08 0,41 №
10 Приготував (підпис) Перевірив (підпис) |
|
|
2 варіант технології Паспорт письмового контролю (лицьова сторона) Дата №
рецепта Sacchari 3,0 Riboflavini 0,08 Acidi ascorbinici 1,0 0,41 № 10 Приготував (підпис) Перевірив (підпис) |
Порошки з важко подрібнюваними лікарськими речовин.
До важко подрібнюваних лікарських
речовин відносяться: камфора, ментол, тимол, фенілсаліцилат, йод, борна
кислота, стрептоцид і ін. Їхнє подрібнювання поліпшується в присутності
допоміжної рідини, що робить розклинюючий ефект.
Під
розклинюючою дією рідини розуміється заповненням нею мікро тріщин твердої
речовини, що утворяться при подрібнюванні, у результаті чого тріщини
збільшуються, зв'язки слабшають і речовина подрібнюється легше. В якості
такої летучої рідини застосовують 95%
етиловий спирт чи ефір медичний (з урахуванням розчинності препарату).
Лікарські речовини, що подрібнюються з допоміжними рідинами
|
Речовина, 1 г |
Кількість спирту,
краплі |
Кількість ефіру
медичного, |
Примітка |
|
Йод |
10 |
15 |
важкоподрібнювана
(спікається) |
|
Камфора |
-"- |
-"- |
-"- |
|
Ментол |
-"- |
-"- |
-"- |
|
Пентоксил |
-"- |
-"- |
-"- |
|
Тимол |
-"- |
-"- |
-"- |
|
Фенілсаліцилат |
-"- |
-"- |
-"- |
|
Кислота борна |
5 |
8 |
(у випадку лускатої
будови) |
|
Натрію тетраборат
(бура) |
-"- |
-"- |
-"- |
|
Кислота саліцилова |
-"- |
-"- |
за технікою безпеки
(пилить, подразнює слизові оболонки носа, очей) |
|
Стрептоцид |
-"- |
-"- |
важкоподрібнювана |
|
Миш’яковистий
ангідрид |
-"- |
-"- |
за технікою безпеки (особливо отруйна) |
|
Ртуті дихлорид |
-"- |
-"- |
-"- |
При
подрібнюванні в сухому вигляді камфора, ментол, тимол, йод комкуются,
прилипають до стінок ступки і товкачика. Для цих речовин рідину додають з розрахунку
10-15 крапель на 1,0 г речовини. Стільки ж беруть рідини для фенілсаліцилату,
що має тверді кристали. Для таких лікарських речовин, як кислота борна,
стрептоцид, натрію тетраборат кількість рідини зменшується вдвічі: береться 5
капель спирту чи 8 крапель ефіру на 1,0 г речовини, що подрібнюється. Не
чекаючи повного випару спирту додають інші інгредієнти складного порошку.
Застосовуються
летучі рідини і при розтиранні летучих речовин, та тих що подразнюють слизову
оболонку (саліцилова кислота), особливо отруйних речовин (миш’яковистий
ангідрид, ртуті дихлорид і ін.).
Крім
того, деякі з важко подрібнюваних речовин є ще і сильно летучими, пахучими
речовинами (камфора, ментол, тимол). Пахучі лікарські речовини варто зберігати
ізольовано (в окремій шафі "Пахучі і барвні речовини") від інших
речовин у герметично закритій тарі, непроникної для запаху.
При
роботі вони повинні відважуватися на окремих терезах, що відразу протираються
тампоном вати, злегка змоченої спиртом чи сумішшю спирту й ефіру. Змішування
таких лікарських засобів робиться за загальними правилами приготування
порошків, але додають їх в останню чергу.
Rp.:
Camphorae 0,1
Saccharі 0,25
Mіsce, fіat pulvіs
Da tales doses N10.
Sіgna. По 1 порошку 3 рази в день.
Даний
лікарський препарат - складний дозований порошок для внутрішнього застосування,
до складу якого входить пахуча, летуча, тяжко подрібнююча речовина - камфора.
Спосіб
приготування: спочатку в ступці ретельно розтирають 2,5 г цукру і вибирають
цілком на капсулу. 1 г камфори розтирають з 10 краплями 95% спирту, після чого,
не чекаючи випаровування спирту, додають у кілька прийомів при ретельному
перемішуванні розтертий цукор. Розвішують по 0, 35 г і відпускають у
пергаментних капсулах. У
капсулах з парафінованого чи провощеного папера відпускати не рекомендується,
тому що камфора з парафіном і воском
утворять евтектичні суміші.
|
ППК
(зворотній бік) |
ППК
(лицьовий бік) |
|
|
Камфора 0,1 · 10 = 1,0 |
Дата |
№ рецепта |
|
Спирту етилового 95% для подрібнення камфори 1,0
– 10 крапель |
Saccharі 2,5 Camphorae 1,0 |
|
|
Цукор 0,25 · 10 = 2,5 Розважка: 0,1 + 0,25 = 0,26 |
m = 0,26 № 10 Приготував Перевірив |
|
ОТРУЙНІ І СИЛЬНОДІЮЧІ ЛІКАРСЬКІ
ЗАСОБИ
Усі лікарські
засоби в залежності від фармакологічної активності поділені на при групи:
отруйні, сильнодіючі і не сильнодіючі. Такий поділ має значення для
попередження небезпеки передозування в процесі виготовлення лікарських
препаратів і їх застосування. Узагалі ж поняття токсичності лікарських засобів
відносне. Багато нссильнодіючих лікарських засобів при передозуванні можуть
виявитися отруйними.
Отруйні лікарські засоби (Venena) - це засоби, призначення, застосування, дозування і
зберігання яких у зв'язку з високою токсичністю повинне проводитися з особливою
обережністю. До них відносяться і лікарські засоби, що викликають наркоманію, -
наркотичні лікарські засоби, що затверджуються спеціальними органами.
Сильнодіючі лікарські засоби (Негоіса) - це засоби, призначення,
застосування, дозування і зберігання яких повинне проводитися з обережністю.
Зберігання,
облік і відпуск отруйних, наркотичних і сильнодіючих лікарських засобів в
аптеках відбувається з дотриманням правил, установлених наказами МОЗ України.
Правила
зберігання отруйних і сильнодіючих речовин. Отруйні лікарські засоби повинні
зберігатися ізольовано, у спеціально виділених металевих шафах під замком. На
внутрішній стороні дверцят сейфа і шафи повинен бути напис «A» Venena із вказанням списку речовин, що
зберігаються, їх разових і добових доз.
Особливо отруйні лікарські засоби - миш'яковистий
ангідрид, натрію арсенат кристалічний, стрихніну нітрат, ртуті дихлорид
(сулема), ртуті ціанід і оксиціанід -повинні зберігатися тільки у внутрішньому
відділенні сейфа, що закривається на замок.
У шафі «А»
повинні бути ручні терези, важки, гирі, ступки, циліндри, лійки, шо потрібні
для виготовлення лікарських препаратів. На такому посуді роблять маркірування:
«для атропіну», «для сулеми» і т. п. Миють і обробляють зазначені предмети
окремо від Іншого посуду, під спостереженням фармацевта.
Сильнодіючі
лікарські засоби, а також ляпісні олівці повинні зберігатися в окремих шафах.
На внутрішній стороні дверцят повинен бути напис «Б» Heroica і перелік сильнодіючих речовин із
вказанням вищих разових і добових доз.
Порошки з
отрутними, наркотичними, одурманюючими, сильнодіючими лікарськими речовинами
Розглядаючи
перший випадок, необхідно виділити два варіанти:
1-й - коли
отрутні і сильнодіючі речовини виписані в рецепті в кількості, що зважується, тобто більшому, ніж
0,05г;
2-й -
коли отрутні і сильнодіючі речовини виписані в рецепті менш, ніж 0,05г.
Розглянемо
ці варіанти:
1-й
варіант: якщо отруйна чи сильнодіюча речовина виписана в рецепті в кількості, що зважуються, тоді порошки
готуються за загальними правилами, тобто
пори ступки затирають індиферентною речовиною, виписаній у найбільшій
кількості, відсипають на капсулу, а після затирання пор ступки вносять речовини
списку А (наркотичні, одурманюючі, отрутні), списку Б, тобто змішування починають з лікарських засобів,
прописаних у найменшій кількості, додаючи інші речовини в порядку їхній
зростаючих кількостей (з урахуванням фізико-хімічних властивостей лікарських
речовин).
Приклад:
Rp.: Osarsolі 2,5
Glucosі 10,0
Acіdі borіcі 0,1
Mіsce, fіat pulvіs
Dіvіde іn partes aequales N 10
Sіgna. Для присипок.
Даний
лікарський препарат - складний дозований порошок для зовнішнього застосування,
до складу якого входить отруйна речовина осарсол.
Перевіряємо
правильність оформлення рецепта з отруйними речовинами - форма бланка №1,
штамп, особиста печатка і підпис лікаря, печатка "Для рецептів", дата
виписки - термін дії рецепта не більш 10 днів. Дозу осарсолу не перевіряємо,
тому що порошки призначені для
зовнішнього застосування.
Якщо
виходити з кристалічної будови, то борна кислота може бути у виді лусочок, але
частіше у виді дрібнокристалічного порошку, осарсол - білий кристалічний порошок,
глюкоза - індиферентне дрібнокристалічна речовина. Зважують глюкозу,
подрібнюють у ступці, відсипають на капсулу, залишивши в ступці кількість,
приблизно рівну кількості отруйної речовини, до неї додають при перемішуванні
осарсол, відважений відповідно до правил
роботи з отруйними речовинами (за вимогою). Потім відважують кислоту борну,
змішують (співвідношення 1:5) і додають залишок глюкози. Оформляють номером
рецепта, сигнатурою, етикеткою "Звертатися з обережністю" і
опечатують.
|
ППК
(зворотній бік) |
ППК
(лицьовий бік) |
|
|
Осарсолу 2,5 Глюкози 10,0 Маса однієї дози |
Дата |
№ рецепта |
|
Glucosі 10,0 Osarsolі 2,5 |
||
|
|
1,26 N. 10 Приготував Перевірив |
|
2-й варіант - коли отрутні і сильнодіючі речовини виписані в
рецепті менше, ніж 0,05г. У груповій статті "Pulveres" зазначено, що
якщо в рецепті прописуються отрутні чи сильнодіючі лікарські речовини в
кількостях менше 0,05г на всю масу порошку, то для приготування порошків
необхідно скористатися тритураціює, тому що зважити менше, ніж 0,05 г з достатньою точністю
(навіть на 1-грамових аптечних вагах) не можна. Застосування тритурації
вможливлює розподілити рівномірно малу
кількість отрутної чи сильнодіючої речовини в загальній масі порошку. Що являє
собою тритурація?
Латинське
слово "trіturatіo" у перекладі означає "стирання".
Тритурації - це суміші отрутних чи сильнодіючих лікарських речовин з
індиферентними наповнювачем. В якості наповнювача найчастіше використовується молочний цукор (Saccharum
lactіs) у співвідношенні 1:10 чи 1:100. Це пояснюється тим, що молочний цукор
має ряд переваг у порівнянні з іншими наповнювачами:
- молочний цукор не гігроскопічний;
- близький по щільності (1,52) до
більшості отруйних речовин (алкалоїдам), що у визначеній мірі запобігає
розшаровуванню;
- він порівняно індиферентний у хімічному
і фізіологічному відношенні (без запаху, має слабкий солодкий смак).
Звичайно
тритурації з отруйних речовин, що дозуються в мг і частках мг, виготовляються в
співвідношенні 1:100, тобто береться 1
частина отруйної речовини і 99 частин молочного цукру. З речовин, що
прописуються в сантиграмах, виготовляють тритурації в співвідношенні 1:10,
тобто беруть 1 частина речовини і
змішують з 9 частинами молочного цукру.
При
приготуванні тритурацій лікарська речовина і молочний цукор подрібнюють до
щонайдрібнішого порошку з розміром часток не більш 0,1 мм (сито №61), щоб
зменшити розшаровування при збереженні, після чого ретельно змішують за
загальними правилами, як у тому випадку, коли інгредієнти суміші прописані в
різних кількостях і в співвідношенні понад, чим 1:5. Приготування тритурації
починають з попереднього розтирання молочного цукру в ступці, потім його
вибирають, зважують, поміщають у ступку частина розтертого молочного цукру,
приблизно рівну кількості отруйної речовини і дуже ретельно розтирають його з
отруйною речовиною до одержання однорідної суміші. Потім у кілька прийомів при
ретельному перемішуванні додають іншу кількість цукру. Приготовлену тритурацію
поміщають у невеликий штанглас і заповнюють доверху, до плічок щільно, щоб
зменшити розшарування при збереженні і при застосуванні (її періодично
перемішують у ступці).
На
штангласі з тритурацією повинна бути напис, наприклад:
Trіturatіo
Platyphyllіnі hydrotartratіs ( 1:10)
(0,01 = 0,1
trіturatіonіs)
Чи
рекомендується такий напис на штангласі:
Trіturatіo
Platyphyllіnі hydrotartratіs cum Saccharo lactіs( 1:10)
(0,01 = 0,1
trіturatіonіs)
Тритурації
в аптеці готуються в запас провізором-технологом (дефектаром) на термін не
більше 15 днів. У журналі лабораторно-фасувальних робіт записується
приготування тритурації.
Порошки, що готуються з тритураціями, можуть бути виписані двома
способами:
1. Коли в рецепті виписаний цукор чи інші
допоміжні речовини (глюкоза чи молочний цукор).
2. Коли цукор не прописаний.
Розглянемо приклад 1:
Rp.:
Platyphyllіnі hydrotartratіs 0,0025
Papaverіnі hydrochlorіdі 0,02
Saccharі 0,35
Mіsce, fіat pulvіs
Da tales doses N 10
Sіgna. По 1 порошку 3 рази в день.
Даний
лікарський препарат - складний розділений порошок для внутрішнього вживання, до
складу якого входить отруйна речовина - платифіліну гідротартрат у кількості
менше 0,05 г на всі порошки (0,0025х10=0,025), сильнодіюча лікарська речовина -
папаверину гідрохлорид і допоміжна речовина - цукор. Перевіряємо правильність
оформлення рецепту з отруйними речовинами - форма бланка №1, штамп, особиста
печатка і підпис лікаря, печатка "Для рецептів", дата виписки -
термін дії рецепта не більш 10 днів.
Необхідно
перевірити дози:
Платифіліну
гідротартрату ВРД - 0,01, ВДД - 0,03; по рецепті - РД - 0,0025, ДД -
0,0025х3=0,0075 г.
Папаверину
гідрохлориду
ВРД -
0,2, ВДД - 0,6; по рецепті РД - 0,02, ДД - 0,02х3=0,06. Отже, дози не завищені.
Рецепт
виписаний розподільним способом і для приготування 10 порошків платифіліну
гідротартрату треба взяти 0,0025х10=0,025 г, а така кількість відважити з
достатньою точністю неможливо. Варто скористатися тритурацією платифіліну
гідротартрату 1:10, який треба взяти в 10 разів більше, тобто 0,25 г, де міститься 0,02 платифіліну і 0,23
молочного цукру. Тому, щоб не збільшувати масу однієї дози, зменшують кількість
цукру, прописаного в рецепті, за рахунок тритурації. Тоді цукру треба взяти з
врахуванням тритурації платифіліну
гідротартрату, тобто 3,5 - 0,25=3,25г.
Зразок
заповнення паспорта письмового контролю:
ППК (зворотна сторона):
платифіліну гідротартрату
0,0025х10=0,025г
тритурації платифіліну гідротартрату
(1:10) 0,025х10=0,25
папаверину гідрохлориду 0,02х10=0,2
цукру 0,35х10=3,5 3,5 - 0,25=3,25
Розважка: 0,0025+0,02+0,35=0,3725 0,37
Необхідно
дотримувати правила роботи з отруйними речовинами:
- отруйна речовина відважується в
присутності провізора-технолога, відповідального за відпуск і зберігання отрут
в аптеці, на спеціальних вагах, що також зберігаються в шафі А;
- провізор-технолог робить відмітку в
паспорті письмового контролю про видачу отруйної речовини, а фармацевт
розписується в його одержанні (вимога).
Спосіб
приготування: у ступку поміщають відваженого 3,25 г цукру, ретельно розтирають,
вибирають частина цукру на капсулу, а в ступці залишають його приблизно 0,25 г,
додають 0,25 г тритурації платифіліну 1:10 (дотримуючи правила роботи з
отруйними речовинами), ретельно перемішують, додають 0,2 г папаверини
гідрохлориду, ретельно змішують, після чого в кілька прийомів додають кількість, що залишилася, розтертого цукру.
Отриману однорідну суміш розвішують на 10 порошків по 0,37 г і відпускають у
вощених капсулах, складають по 5 штук, поміщають у паперовий пакет, на який
наклеюють порядковий номер рецепта. На лицьовій стороні паспорта письмового
контролю до роботи виписують вимога на одержання тритурації платифіліну і ППК
після готування лікарської форми.
Видала: Trіturatіonіs Platyphyllіnі hydrotartratіs
( 1:10) 0,25 серія №
Дата Підпис
Одержала: Trіturatіonіs Platyphyllіnі
hydrotartratіs ( 1:10) 0,25 серія №
Дата Підпис
ППК
(лицьова сторона):
Дата
№ рецепт
Saccharі 3,25
Trіturatіonіs Platyphyllіnі hydrotartratіs ( 1:10) 0,25 серія №
Papaverіnі hydrochlorіdі 0,2
по 0,37 № 10
Приготував: Перевірив
Порошки
з отруйними речовинами відпускаються в опечатаному вигляді. На пакет наклеюють
номер рецепта, сигнатуру й етикетку "Поводитися з обережністю".
Аналогічне оформлення порошків з наркотичними й одурманюючими речовинами - шафа
А.
Приготування порошків з екстрактами.
Екстракти - концентровані витяжки з
рослинної лікарської сировини, що виготовляються заводським шляхом. По
консистенції розрізняють:
1.Екстракти сухі - Extracta sіcca
(1:1), тобто 100% чи (1:2), тобто 50%;
2.Екстракти густі - Extracta spіcca
(1:1), тобто 100%;
3.Екстракти рідкі - Extracta fluіda.
Приготування
складних порошків з екстрактами залежить від властивостей застосовуваного
екстракту, від його консистенції.
1.Порошки із сухими екстрактами
готують за загальними правилами змішування порошків, з огляду на те, що екстракт
звичайно прописується в малій кількості.
2.Порошки з густими екстрактами. Густі
екстракти являють собою в’язкі рідини зі
вмістом води до 25%. При
використанні густого екстракту технологія складних порошків зводиться до
наступного: густий екстракт відважують на кружечку фільтрувального папера і
переносять на голівку товкачика. Для відділення папера від екстракту її
змочують розчинником (40% чи 70% спиртом), що застосовувався для одержання
екстракту і зазначеним у ДФ. Потім екстракт розтирають з декількома краплями
95% спирту, після чого додають сухі компоненти. В аптеках для зручності і
полегшення роботи при готуванні складних порошків користаються розчинами густих
екстрактів - Extractum solutum 1:2, що готують з густого екстракту по прописі,
приведеної в ДФ у статті "Extractа" (с. 278): 100 г густого екстракту
розчиняють у суміші з 60 г води, 10 г 90% спирту і 30 гліцерину. Наприклад, для приготування 20 г розчину
густого екстракту необхідно взяти:
Екстракту
густого 10 г
Води
6 г
Гліцерину
3 г
Спирту 1г
Всього
20 частин.
Розберемо приклад приготування порошків з екстрактами.
Rp.: Extracti Belladonnae 0,015
Magnesii oxydi
Sacchari ana 0,3
Misce, ut fiat pulvis
Da tales doses numero 6
Signa. По 1 порошку 3 рази на день
Підпис лікаря. Особиста
печатка лікаря
Даний лікарський препарат – складний дозований порошок для
внутрішнього застосування із сильнодіючою гігроскопічною речовиною екстрактом
беладони, виписаний розподільним способом, з речовиною, що легко розпорошується
– магнію оксидом, індиферентною гігроскопічною речовиною – цукром. Оскільки до
складу порошків входить сильнодіюча речовина, перевіряємо разові і добові дози
шляхом порівняння їх з вищими разовими і добовими дозами для прийому усередину
за таблицею по ГФХ для дорослих.
Екстракт беладони г:
РД 0,015 ВРД 0,05
ДД: 0,015 · 3 = 0,045 ВДД 0,15
Дози не
завищені.
Перевіряють сумісність інгредієнтів і роблять розрахунки
їхніх кількостей на зворотній стороні паспорта письмового контролю. У ступці ретельно
розтирають 1,8 цукру (індиферентна речовина), відваженого на ТР-5, висипають на
капсулу, залишивши в ступці приблизно 0,18 (рівне кількості сухого екстракту
беладони), потім відважують на ТР-1 і додають 0,18 сухого екстракту беладони
(1:2), ретельно розтирають і до отриманої суміші при перемішуванні додають
кількість, що залишилася, розтертого цукру. В останню чергу додають 1,8 магнію
оксиду, відваженого на ТР-5, (порошок легко розпорошується), знову добре
перемішують, контролюють якість здрібнювання і змішування (візуально). Отриману
суміш розважують на ТР-1 на 6 доз по 0,63.
Порошки упаковують у парафіновані чи вощені капсули (цукор і
екстракт беладони – гігроскопічні речовини, а магнію оксид поглинає вуглекислий
газ з повітря). Наклеюють номер рецепта, пишуть лицьову сторону паспорта
письмового контролю.
Оформляють етикетками: “Внутрішнє”, з написом “П” (порошки),
“Берегти від дітей”.
|
Паспорт письмового контролю (зворотня сторона) Цукру
0,3 · 6=1,8 Екстракту
беладони сухого (1:2) 0,015
· 2 · 6=0,18 Магнію
оксиду 0,3 · 6=1,8 Розважка:
0,3 + 0,03 + 0,3 = 0,63 |
Паспорт письмового контролю (лицьова сторона) Дата №
рецепта Sacchari 1,8 Еxtracti Belladonnae sicci (1:2) 0,18 Magnesii oxydi 1,8 0,63 № 6 Приготував
(підпис) Перевірив (підпис) |
Оформлення порошків до відпуску.
Порошки
оформляються основними етикетками затвердженого зразка: "Зовнішнє" чи
"Внутрішнє", "Порошок", а також попереджувальними
етикетками: "Зберігати в темному прохолодному місці",
"Поводитися з обережністю". Порошки, до складу яких входять речовини
списку "А", наркотичні, одурманюючі, опечатуються сургучем чи
пластиліном.