Водні розчини легко та
важкорозчинних речовин. Особливі випадки приготування
водних
розчинів. Краплі. Ароматні води.
Особливі випадки
приготування водних розчинів:
§
Повільне і важке розчинення лікарських
речовин у холодній воді.
§
Розкладання окисників у процесі
приготування розчину.
§
Нерозчинність лікарських речовин у
прописаному розчиннику без допоміжних речовин.
§
Погіршення розчинності чи випадання осаду
при спільному розчиненні двох лікарських речовин.
До повільно чи важко розчинних в холодній воді при кімнатній температурі
речовин відносяться: кислота борна, натрію тетраборат, етакридину лактат,
фурацилін, кальцію глюконат.З метою прискорення приготування розчинів ці
речовини розчиняють у гарячій воді.
У відношенні приготування розчинів фурациліну необхідно
враховувати, що його розчинність у киплячій воді 1:5000, причому для поліпшення
розчинності, а також для посилення його фармакологічної дії необхідно додавати
натрію хлорид у концентрації 0,9%, тобто на 100 мл розчину додають 0,9г натрію
хлориду.
Грубокристалічні речовини, навіть добре розчинні у воді, звичайно важко
змочуються нею і повільно дифундують у розчинник, тому їх попередньо
подрібнюють у ступці з невеликою кількістю води, а потім частинами додають
інший розчинник. До таких препаратів відносяться:
міді сульфат, алюмокалієві галуни.
Приготування розчину фенолу
До 100 частин фенолу кристалічного, розплавленого на водяній бані,
додають 10 частин води. Утвориться гідрат, що містить не менше 90% фенолу.
При приготуванні розчинів фенолу рідкого треба брати на 10% більше, чим
прописано в рецепті.
Розчини фенолу в концентрації вище 5%, а також чистий фенол відпускають
з етикеткою "Поводитися з обережністю".
Приготування розчинів ртуті дихлориду
(сулеми)
§
При приготуванні розчину сулеми в підставку відмірюють гарячу воду і
розчиняють у ній сулему, яку отримають за вимогою та рівну до кількості сулеми
кількість натрію хлориду, додають 2-3
краплі розчину еозинату натрію, потім проціджують у заздалегідь приготовлений
флакон для відпуску з безбарвного скла. Приготований розчин сулеми відпускають
в опечатаному флаконі з етикетками "Отрута", "Поводитися з
обережністю", "Сулема 0,05%". Крім того, наклеюють етикетку з
зображенням черепа і схрещених кісток. На сигнатурі зазначають чим підфарбований
розчин.
Приготування розчинів окисників
До таких речовин відносяться калію
перманганат, срібла нітрат.
Розчини готують в стерильному посуді на свіжеперегнаній або свіжепрокип’яченій воді очищенній, не
фільтрують, відпускають у флаконах темного скла
§
Розчини срібла нітрату відпускають у
флаконі темного скла в опечатаному вигляді із сигнатурою й етикеткою
"Поводитися обережно".
§
Якщо розчин калію перманганату прописаний у
концентрації до 1%, то його безпосередньо розчиняють у підігрітій свіжоперегнаній
і профільтрованій воді очищеній.
§
При концентрації більше 1% речовину
розтирають у ступці з гарячою водою.
Приготування розчинів важкорозчинних речовин, що утворять легкорозчинні комплексні
з'єднання
До таких розчинів відносяться водні розчини
йоду й осарсолу. Для одержання розчинів даних речовин змінюють
порядок розчинення їх на відміну від загальних правил.
При приготуванні розчинів йоду необхідно
мати на увазі, що він дуже мало розчинний у воді (1:5000). Для одержання більш
концентрованих розчинів використовують здатність йоду добре розчинятися в
концентрованих розчинах калію йодиду чи натрію йодиду з утворенням легко
розчинних комплексних з'єднань -
перйодидів.
погано розчинна у воді, але добре розчинна
у лужних розчинах.
У цьому випадку для приготування розчину також прибігають до зміни
порядку розчинення, тобто спочатку у воді розчиняють натрію гідрокарбонат –
речовину загального списку, а потім отруйну речовину - осарсол.
Для одержання розчину осарсолу необхідно додати натрію гідрокарбонату в кількості, розрахованій по рівнянню реакції,
- на 1,0 осарсолу потрібно 0,61 натрію гідрокарбонату.
Є два прописи розчину Люголя:
1 % розчин – для зовнішнього застосування
5 % розчин – для внутрішнього застосування
Rp: Solutіonіs Lugolі 5% 20ml
Da. Sіgna. По 6 крапель на молоці 3 рази на день.
Перевірка доз йоду:
Розрахунок доз для йоду кристалічного
ведуть виходячи з 5% спиртового розчину йоду з використанням таблиці крапель,
тому що для йоду кристалічного в ДФ Х видання не приведені вищі разова і добова
дози.
По ДФ : ВРД 5% спиртового розчину йоду – 20
крапель.
ВДД 5% спиртового розчину йоду – 60
крапель.
1мл 5% спиртового розчину йоду містить
48крапель
(таблиця крапель у ДФ) - визначають
кількість йоду в 1мл 5% спиртового розчину:
100 мл 5% спиртового розчину йоду містить
5,0 йоду
1мл 5% спиртового розчину йоду – 0,5
0,5 йоду – 48 крапель
Х йоду – 20 крапель; Х=0,025 (ВРД йоду),
ВДД йоду = 0,075
РОЗВЕДЕННЯ СТАНДАРТНИХ
ФАРМАКОПЕЙНИХ РІДИН.
НЕВОДНІ ЛІКАРСЬКІ ТА КОСМЕТИЧНІ РОЗЧИНИ.
У
медичній практиці порівняно часто застосовують у вигляді розчинів різної
концентрації рідкі фармакопейні препарати, такі, як перекис водню, кислоти,
формалін, рідина Бурова, розчин аміаку й ін. Ця група стандартних рідин сама
численна, причому усі вони, за винятком рідини калію ацетату, застосовуються
тільки у вигляді примочок, полоскань, спринцювань, тобто зовнішньо.
Стандартні
фармакопейні рідини являють собою водні розчини лікарських речовин у строго
визначених концентраціях, зазначених у відповідних статтях ДФ. Ці рідини
готують на підприємствах ПО "Фармація" чи на заводах; аптеки
одержують їх у готовому вигляді.
При цьому існує різний підхід до різних
фармакопейних рідин в залежності від того, під якою назвою вони виписані в
рецепті.
Для
зручності засвоєння цього матеріалу всі стандартні рідини можна розділити на 3
групи:
1. До першої групи відносяться рідини,
що можуть виписуватися в рецепті під двома назвами – умовними і хімічними;
|
Умовна |
Хімічна |
|
Рідина Бурова |
Розчин алюмінію ацетату основний 7,6-9,2% (в середньому 8%) |
|
Рідина калію ацетату |
Розчин калію ацетату 33-35% (в середньому 34%) |
|
Пергідроль |
Розчин перекису водню концентрований 27,5-31% (в середньому 30%) |
|
Формалін |
Розчин формальдегіду 36,5-37,5% (в середньому 37%) |
2. В другу групу входять рідини, що
виписуються тільки під хімічними назвами: розчин перекису водню розведений
2,7-3,3% (в середньому 3%), розчин аміаку 9,5-10,5% (в середньому 10%), кислота
оцтова 3%, 29,5 -30,5% (в середньому 30%) і 98%.
3. До третьої групи відноситься тільки
одна рідина –кислота хлористоводнева, на яку в ДФ Х видання є 2 статті:
Кислота хлористоводнева 24,8-25,2% (в
середньому 25%),
Кислота хлористоводнева розведена
8,2-8,4% (в середньому 8,3%),
При
розведенні стандартних рідин 1 групи звертають увагу на назву виписаного
препарату:
- якщо
зазначена хімічна назва, то при розрахунках виходять з фактичного вмісту речовин, приведеного у
фармакопеї, і розрахунок ведуть по формулі розведення (чи по пропорції):
а´b
Х = ––––––; де:
с
Х –
кількість стандартної рідини по рецепті;
а –
необхідна концентрація розчину по рецепті;
b –
кількість прописаного розчину;
с –
концентрація вихідної (стандартної) рідини.
- якщо в прописі зазначена умовна назва
препарату, то при розрахунках концентрацію стандартної рідини приймають за 100%
(чи за 1).
Розглянемо
дане положення на конкретних прикладах.
Приготування розчинів перекису водню
У ДФ
приведені 2 препарати:
-
розчин перекису водню розведений, який містить 2,7-3,3% (в середньому 3%)
перекисі водню;
-
розчин перекису водню концентрований чи пергідроль, що містить 27,5-31.5%
перекису водню (в середньому 30%).
Якщо в
рецепті прописаний розчин перекису водню без вказівки концентрації, то варто
відпускати розчин перекису водню розведений, тобто 3%, у необхідній кількості.
При
приготуванні внутріаптечної заготівлі розчину перекису водню 3% необхідно
додавати стабілізатор натрію бензоат в кількості 0,05%.
Якщо в
рецепті прописаний розчин перекису водню іншої концентрації, то його готують
розведенням водою пергідролю чи розчину перекису водню, виходячи з фактичного
вмісту перекису водню у вихідному препараті.
Rp:
Solutіonіs Hydrogenіі peroxydі 2% 100ml
Da. Sіgna. Для промивання ран.
У
даному випадку розчин, прописаний під хімічною назвою, можна приготувати з 3%
чи 30% розчину перекису водню, але з урахуванням фактичного вмісту перекису
водню у вихідному препараті. Розрахунок ведуть по пропорції:
100мл
-3,0 перекису водню
Х
- 2,0
100´2
Х=–––––– =66,6мл
3
чи по
формулі:
а´b 2´100
Х=–––––– =–––––– =66,6мл.
C 3
Об’єм препарату дорівнює 100мл, тому у флакон для
відпуску відмірюють 33,4мл води і 66,6мл фармакопейного 3% розчину перекису
водню.
Rp:
Solutіonіs Hydrogenіі peroxydі 6%50ml
Da. Sіgna. Для промивання ясен.
У
даному випадку розчин готують з концентрованого розчину перекису водню
(пергідролю) також з урахуванням фактичного вмісту перекису водню. Розрахунок
можна зробити по формулі:
6´50
Х=–––––– =10мл
30
чи по
пропорції:
30,0-100мл
3,0-Х
300
Х=–––––– =10мл
30
В
флакон для відпуску відмірюють 40мл очищеної води і 10мл пергідролю.
Розчини
перекису водню світлочутливі, тому
відпускаються у флаконах жовтогарячого чи скла з етикеткою "Зберігати в
темному місці".
Якщо в
рецепті прописаний розчин пергідролю, тобто під умовною назвою, то останній
приймають за одиницю (100%).
Rp:
Perhydrolі 5,0
Aquae purіfіcatae 15ml
Mіsce. Da. Sіgna. Зовнішнє.
Об’єм
препарату дорівнює 20мл. У флакон для відпуску відмірюють 15мл очищеної води і
відважують 5,0 пергідролю (наказ МОЗ України №197).
Приготування розчинів алюмінію ацетату основного (рідина Бурова) і калію
ацетату
Якщо в
рецепті ці розчини виписані без вказівки концентрації, то відпускають
стандартну фармакопейну рідину в зазначеній кількості.
Необхідно
мати на увазі, що розчин рідини Бурова однієї і тієї ж концентрації може бути
прописаний по різному.
Рідина
Бурова – це 8% розчин основного ацетату алюмінію.
Якщо в
рецепті прописаний розчин основної оцтової алюмінієвої солі (хімічна назва) у
різних концентраціях, то при розрахунках виходять з фактичного вмісту її в
препараті.
Rp.: Solutionis Aluminii subacetatis 1% 200 ml
Da.Signa. Примочка
Підпис лікаря Особиста
печатка лікаря
Даний
лікарський препарат – розчин стандартної фармакопейної рідини для зовнішнього
застосування, виписаний під хімічною назвою. У даному випадку розрахунок можна
зробити по формулі: Х= а´b / С ; Х= 1´200 / 8=25мл
При розрахунку його кількості,
необхідного для готування лікарського препарату, виходимо з фактичної
концентрації алюмінію ацетату основного в розчині (8%).
Робимо розрахунки інгредієнтів на зворотній стороні
паспорта письмового контролю. В флакон для відпустки на 200 мл відмірюють 175 мл води очищеної і 25 мл
8% розчину алюмінію ацетату основного.
Закупорюють,
приклеюють № рецепта, заповнюють лицьову сторону паспорта письмового контролю й
оформляють етикетками: “Зовнішнє”, “Берегти від дітей”, “Зберігати в темному
місці”. Контроль якості проводять відповідно до структурно-логічної схеми.
|
Паспорт письмового контролю (зворотня сторона) Розчину
алюмінію ацетату основного 8% 200 · 1 Х
= ––––––––––––= 25 мл 8 Води
очищеної:200 – 50 = 150 мл |
Паспорт письмового контролю (лицьова сторона) Дата №
рецепта Aquae purificatae 175 ml Solutionis
Aluminii subacetatis 8% 25 ml V
= 200 ml Приготував (підпис) Перевірив (підпис) |
Якщо ж
прописаний розчин рідини Бурова (умовна назва), то при розрахунку вона
приймається за одиницю (100%).
Розрахуйте
кількість інгредієнтів для приготування розчину рідини Бурова 2% 100 мл.
Rp.: Solutionis Liguoris
Burovi 2% - 100 ml
Da. Signa. Примочка.
Даний
лікарський препарат – розчин стандартної фармакопейної рідини виписаної під
умовною назвою, тому при розрахунках її стандартну концентрацію приймаємо за
100% або за1:
ППК (зв.б.)
8%
розчину алюмінію ацетату основного:
2мл
– 100 мл
Х – 100 мл
Х
= 2 мл
Води очищеної: 100 – 2 =
98 мл
У флакон для відпуску
відмірюємо 98 мл води очищеної і 2
мл розчину алюмінію ацетату основного
8%. Закриваємо, приклеюємо № рецепта, заповнюємо ППК (лицьовий бік), оформляємо
етикетками «Зовнішнє»,
«Зберігати в прохолодному захищеному від світла місці», «Берегти від дітей»
ППК (лиц.
бік)
Дата №
рец.
Aquae
purificatae 98 ml
Solutionis
Aluminii subacetici 8% - 2 ml .
|
Vзаг.
= 100 ml |
|
Приготував: |
|
Перевірив: |
При приготуванні розчинів рідин, що відносяться до другої групи,
розрахунки спрощуються, тому що вони прописуються тільки під хімічними назвами,
тому в залежності від способу застосування розрахунки ведуть по формулі
розведення.
Як
зазначено раніше, розчини оцтової кислоти бувають 3%, 30%, 98%.
В
інструкції до наказу №197 сказано, що завжди виходять від фактичного вмісту
оцтової кислоти в розчині.
Rp:
Solutіonіs Acіdі acetіcі 10%200ml
Da. Sіgna. Для протирання шкіри.
10,0´200
Х=––––––––––– =66,6мл 30%кислоти, що
30
додають
до 133,4мл води.
У
випадку прописування розчину аміаку, у розрахунках також завжди виходять з
фактичного вмісту його в препараті. Розчин аміаку може бути в концентрації
9,5-10,5% (в середньому 10%).
Rp:
Solutіonіs Ammonіі caustіcі 3%50ml
Da. Sіgna. Для вдихання при
непритомності.
50´3
Х=––––––––––– =15мл
10
В
флакон для відпуску відмірюють 35мл води і швидко виливають туди ж 15мл10%
розчину аміаку (пахуча речовина).
Якщо
прописані розчини аміаку і кислоти оцтової без вказівки концентрації, то
відпускають 10% розчин аміаку і 30% розчин кислоти оцтової.
Приготування
розчинів третьої групи, до якої відноситься кислота хлористоводнева, вимагає
особливого підходу.
Приготування розчинів кислоти хлористоводневої
Як
було сказано вище, у ДФ Х видання приведені 2 статті –на кислоту
хлористоводневу, що містить 24,8-25,2% хлористого водню (в середньому 25%) і
кислоту хлористоводневу, що містить
8,2-8,4% хлористого водню (в середньому 8,3%), що готують розведенням
концентрованої 25% кислоти в 3 рази.
Rp:
Solutіonіs Acіdі hydrochlorісі 2%150ml
Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в
день.
Об’єм
препарату дорівнює 150мл. У флакон для відпуску відмірюють 147мл води і 3мл
розведеної кислоти хлористоводневої (8,3%).
Однак,
при такому способі приготування мікстур можливі помилки у відмірюванні
сильнодіючої речовини (кислоти хлористоводневої) через малі об’єми . Для
забезпечення більш точного відмірювання в аптеках з розведеної 8,3% кислоти
готують її розчин у розведенні 1:10.
Такої
більше розведеної кислоти беруть у 10 разів більше, чим прописано в рецепті. По
даному прописі необхідно взяти 120мл води і 30мл розчину кислоти
хлористоводневої (1:10).
Для
чого ж використовується кислота хлористоводнева з вмістом хлористого водню 25%?
Її
застосовують тільки для зовнішніх цілей, зокрема для приготування рідини
Дем'яновича, що складається з 2 –х розчинів. Ці розчини призначені для
лікування корости по методу М.П.Дем'яновича, заснованому на здатності натрію
тіосульфату розпадатися в кислому середовищі, виділяючи сірку і діоксиду сірки, що володіють
протипаразитарною дією.
Розчин
№1.
Rp:
Solutіonіs Natrіі thіosulfatіs 60%100ml
Da. Sіgna. Зовнішнє.
Розчин
№2.
Rp:
Acіdі hydrochlorісі 6ml
Aquae purіfіcatae ad 100ml
Mіsce. Da. Sіgna. Зовнішнє.
Приготування
розчину натрію тіосульфату (розчин №1) теж має свою особливість (наказ №197).
Якщо готувати розчин по прописі масооб’ємним методом, розчиняючи 60,0 речовини
і доводячи водою об’єм до 100мл (чи 60,0 речовини і води 69мл, тому що 0,51´60=30,6мл;
100мл-30,6мл=69мл), то концентрація його буде усього лише 46,37%. Таким
способом готувати даний розчин категорично забороняється. Поясненням
невідповідності об’єму і концентрації служить те, що пропис цього розчину
авторський і розчин раніше готувався по масі (60,0речовини+40,0води=100,0).
Однак об’єм цього розчину буде дорівнювати тільки 73,5мл.
Для
приготування 100мл розчину варто взяти натрію тіосульфату 81,63:
60,0-73,5мл
Х-100мл
60´100
Х=–––––––––––
=81,63
73,5
У
мірному посуді в частині води розчиняють 81,63г натрію тіосульфату й об’єм
розчину доводять до 100мл. При відсутності мірного посуду об’єм води
розраховують, використовуючи КЗО для натрію тіосульфату:
0,51´81,63=41,6мл;
100мл-42мл=58мл.
У 58мл
води розчиняють
Для
приготування розчину №2 можна використовувати кислоту хлористоводневу 25%
(концентровану), приймаючи її за одиницю (100%). Однак, з огляду на небезпеку
роботи з нею, рекомендується використовувати кислоту хлористоводневу розведену
8,3%, взявши її відповідно в 3 рази більше.
В
флакон для відпуску відмірюють 94мл очищеної води і 6мл кислоти
хлористоводневої, що містить хлористого водню 25% чи 82мл очищеної води і 18 мл
кислоти хлористоводневої розведеної (8,3%).
ПРИГОТУВАННЯ НЕВОДНИХ РОЗЧИНІВ
У
медичній практиці, крім водних розчинів знаходять застосування і неводні
розчини, тобто розчини, що містять як розчинник інші рідини. Вони є теж
гомогенними дисперсними системами, тобто справжніми розчинами. Застосування
неводних розчинників при приготуванні розчинів обумовлено, головним чином тим,
що багато лікарських речовин не розчиняються у воді.
Неводні
розчини призначені, в основному, для зовнішнього застосування: змазування
слизових оболонок, обтирання шкірних покривів, примочок, інгаляцій, полоскань,
промивань, крапель для носа і вуха. Значно рідше вони застосовуються усередину
і для ін'єкцій.
Лікарські
засоби, що входять до складу неводних розчинів, відносяться до різних
фармакологічних груп. Це, в основному, антисептики, місцеві анестетики,
протигрибкові, протимікробні, протизапальні, болезаспокійливі засоби.
Простота
приготування, розмаїтість способів призначення, стабільність неводних розчинів
(більш висока, чим водних) обумовили їхнє широке застосування в сучасній
рецептурі аптек.
Якість
неводних розчинів, а також вибір технологічних прийомів при їхньому
приготуванні багато в чому визначаються фізико-хімічними властивостями
розчинників.
1.
Неводні розчини
готують безпосередньо у флаконі для відпуску: в першу чергу поміщають сухі
речовини, потім відмірюють або відважують рідини (див. додаток 8).
При необхідності
розчинення проводять при нагріванні на водяній бані.
2.
Неводні розчини, як
правило, не проціджують.
3. Спиртові розчини з сухих речовин
готують без урахування КЗО при їх розчиненні.
|
Rp.: |
Acidi salicylici |
|
Resorcini ana 1,0 |
|
|
Spiritus aethylici 70% |
|
|
Sol. Acidi borici 2% ana 50 ml |
|
|
Tincturae Calendulae |
|
|
Spiritus camphorati ana 15 ml |
|
|
M. D. S. Наносити на уражені
ділянки шкіри. |
Технологія.
ППК (зворотній бік)
Кислоти борної
2,0 – 100 мл
х
– 50 мл х = 1,0
У флакон для відпуску темного скла
відважують 1,0 кислоти саліцилової, 1,0 резорцину, 1,0 кислоти борної і
розчиняють у 50 мл 70% спирту етилового. Додають 50 мл води очищеної, 15 мл
настойки календули, 15 мл камфорного спирту, збовтують. Закупорюють, наклеюють
№ рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.
ППК
(лицьовий бік)
Дата № рецепта
Acidi salicylici 1,0
Resorcini 1,0
Acidi borici 1,0
Spiritus aethylici 70% 50 ml
Aquae purificatae 50 ml
Tincturae Calendulae 15 ml
Spiritus camphorati 15 ml
Vзаг. = 130 ml
Приготував
Перевірив
Оформлення до відпуску. Сигнатура, етикетки: "Зберігати в прохолодному
місці", "Перед застосуванням збовтувати", "Берегти від
дітей".
РОЗЧИНИ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ РЕЧОВИН.
КОЛОЇДНІ РОЗЧИНИ
КЛАСИФІКАЦІЯ ВМС
|
Природні: •
Білки; •
Ферменти; •
Пектини; •
Камеді; •
Полісахариди; •
Рослинні
слизи; •
Сухі
і густі екстракти; •
Смоли.
|
Синтетичні: •
Поліксилоксани; •
Поліетиленоксиди; •
Целюлоза
і її ефіри(МЦ, натрій – КМЦ, ацетилфталилцеллюлоза); •
Полівініловий
спирт; •
Полівінілацетат; Полівінілпіролідон. |
Rp.: Solutionis Acidi Hydrochloridi 2% 200 ml
M. D. S. По одній столовій ложці 3 рази в день.
Перше, що треба зробити, це розрахувати кількість
хлористоводневої кислоти. В даному випадку потрібно взяти кислоти
хлористоводневої 4 мл (8%), а її розведення 1:10 – 40 мл і води 160 мл. В
аптеці прийнято користуватися тільки розчином НС1 у співвідношенні 1:10. При
цьому треба враховувати, що пепсин руйнується в сильнокислому середовищі, тому
спочатку готують слабкий розчин НС1 шляхом змішування 160 мл води і 40 мл
розведеної кислоти (1:10). Потім в цьому розчині розчиняють 3,0 пепсину. Але
тому що пепсин – білок із глобулярною будовою,
його не можна фільтрувати через паперовий фільтр, тому що пепсин – це
амфотерна сполука й у кислому середовищі заряджається позитивно, а клітковина
(папір), гідролізуючись набуває негативний заряд, і відбувається адсорбція
білка на папері. Тому рекомендується проціджувати розчини пепсину через скляний
фільтр №1 або №2, або через пухкий
жмутик вати.
Прикладом обмеженого набрякання речовини є набрякання при
кімнатній температурі желатину у воді. Однак, обмежене набрякання при зміні
умов може перейти в необмежене набрякання. Наприклад, желатин – продукт
часткового гідролізу коллагену, є обмежено набряклою речовиною в холодній воді
і необмежено набряклою при нагріванні.
Rp.: Solutionis Gelatinae 5% 50,0
D. S. По 1 столовій ложці через 2 години.
Застосовується як кровоспинний засіб внутрівенно, для
ін'єкцій.
Відважують 2,5 сухого желатину, поміщають в таровану фарфорову
чашку, заливають від 4 до 10 кратної кількості холодної води і залишають
набрякати на 30–40 хв. Потім додають іншу воду і суміш ставлять на водяну баню
при 60–70(С и при перемішуванні досягають, щоб желатин цілком розчинився і
вийшов прозорий розчин. Доводять водою до необхідної маси. Отриманий розчин
проціджують через вату або марлю, відпускають з етикеткою «Зберігати в
прохолодному місці», тому що під впливом мікроорганізмів може відбуватися
псування розчину. Хворому треба пояснити, що перед застосуванням варто
підігріти, тому що розчин може згуститися.
Крім групи білків є ВМС групи
полісахаридів. Сюди відноситься слідуючий обмежено набрякаючий препарат –
крохмаль, що складається з 2-х фракцій: 10–20% розчинної у воді амілози і
80–90% не розчинного у воді амілопектину. У холодній воді крохмаль не утворює
розчини, у гарячій набрякає, утворює клейстер.
Для
внутрішнього застосування і клізм готують 2% розчин крохмалю. Розчини такої
концентрації готують і в тих випадках, коли їхня концентрація не позначена в
рецепті.
КОЛОЇДНІ РОЗЧИНИ
Протаргол
– (срібло білкове, Argentum proteinicum) це аморфний
порошок коричнево-жовтого кольору, без запаху, слабко гіркого і злегка в'язкого
смаку, легко розчинний у воді, є захищеним колоїдним препаратом срібла, містить
7,6 – 8,3% (у середньому 8%) окисі срібла. Роль захисного колоїду виконують
продукти гідролізу білка (альбумінати).
Протаргол насипають
тонким шаром на поверхню води очищеної в фарфоровій чашці чи в широкогорлій
підставці і залишають на 10 хвилин. Збовтувати розчин протарголу не
рекомендується, тому що при збовтуванні порошок злипається в грудки,
утворюється піна, що обволікає частки протарголу і сповільнює його пептизацію.
Колларгол
– (срібло колоїдне, Argentum colloidale ) – це або
синювато-чорні пластинки з металевим блиском, розчинний у воді, містить 70%
окису срібла і 30% продуктів гідролізу білка (натрієві солі мезальбінової і
протальбінової кислот), що виконують роль захисного колоїду. У зв'язку з малою
кількістю білка (близько 30%) відбувається повільне розчинення препарату у
воді. Тому для прискорення розчинення можна застосовувати 2 способи готування розчину, у
залежності від концентрації прописаного розчину.
1. У флакон для відпуску
профільтрувати 200 мл води очищеної додати коларгол і вміст склянки
струшувати до повного переходу коларголу в розчин. ( при концентрації коларголу
до 1%).
2.Якщо приходитися готувати розчини в концентрації більше 1 %, то
раціонально застосовувати такий спосіб: коларгол вносять у ступку додають невелику
кількість води, суміш залишають на 2–3 хвилини для набрякання, розтирають, а
потім при помішуванні додають кількість води, що залишилася. У разі потреби
розчин коларголу можна процідити через жмутик вати, промити гарячою водою.
Розчин світлочутливий, тому варто відпускати в скляному флаконі жовтогарячого
скла.