Слайд n1
Планування nконструкт.бюгельний протезів.
Слайд n2
Актуальність: Естетичними та високоефективними конструкціями серед nзнімних протезів слід вважати бюгельні протези. Доцільність їх використання та nпотреба в даних видах конструкцій зумовлює актуальність поглибленого вивчення nданого розділу.
Слайд 4
Ортопедичне лікування хворих з частковою втратою зубів на щелепах, як nпоказують дослідження ряду авторів (Лабунець В.А., 2000, Рожко М.М., 1993), має nтенденцію до постійного зростання. Постійно росте кількість хворих, яким nнеобхідно виготовляти знімні конструкції зубних протезів, так за даними n(Лабунець В.А., 2000) у населення України кількість хворих, яким необхідно nпроводити лікування знімними конструкціями на 1000 чоловік обстежених складає n53,8%.
Слайд5
При nчастковій втраті зубів, коли неможливо провести відновлення цілісності зубних nрядів незнімними конструкціями застосовують знімні зубні протези (часткові nпластинчасті та бюгельні). Вибір nконструкції знімного протезу залежить від положення та величини дефекту, nкількості зубів, що збереглися на щелепах, стану їх твердих тканин та nпародонту, ступеня вираженості анатомічної ретенції, стану альвеолярних nпаростків, верхньощелепових горбів, стану склепіння твердого піднебіння.
Слайд6
Лікування хворих з частковою відсутністю зубів за допомогою незнімних nзубних протезів безумовно дає профілактичний та лікувальний ефект, але при nцьому має ряд серйозних недоліків. Серед них: необхідність значного nзпрепарування твердих тканин зубів, доцільність застосування незнімних зубних nпротезів тільки при наявності включених дефектів зубних рядів, неможливість nефективного гігієнічного догляду за порожниною рота та протезами. В певній nмірі цих недоліків не мають знімні конструкції зубних протезів. У більшості nвипадків немає потреби у препаруванні опорних зубів. Крім того в ділянці nдефекту знімні зубні протези дозволяють виготовляти штучні зуби на штучних nяснах різних відтінків, що має естетичне значення, а при добрих клінічних nумовах і без штучних ясен ( на приточці). Знімні конструкції зубних протезів nлегко виводяться з порожнини рота для гігієнічного догляду за ними.
Часткові пластинкові протези відновлюють тільки невелику частку nвтраченої жувальної ефективності, в більшості випадків тільки на 10 – 15%. Крім nтого знімні зубні протези передають жувальний тиск в основному на слизову nоболонку порожнини рота та кісткову основу. В цьому їх серйозний недолік у nпорівнянні з незнімними, так як слизова оболонка філогенетично не пристосована nдо сприйняття жувального тиску, а застосування різних типів кламерів сприяє nвиникненню травматичної оклюзії, яка часто приводить до втрати опорних зубів.
Функціональні відмінності цих лікувальних засобів зумовлені їхніми nконструктивними особливостями.
Слайд 7
Конструкції сучасних знімних пластинкових протезів. Кожний nзнімний протез має свої конструктивні особливості, які визначаються положенням nі величиною дефекту, кількістю зубів, які залишилися, станом слизової оболонки, nяка вистелює протезне ложе, збереженням альвеолярних паростків, вираженістю nтвердого піднебіння та іншими анатомічними особливостями. Недивлячись на nрізномаїття існуючих конструкцій, в них можна знайти деталі, які повторюються в nусіх видах знімних протезів. До них відносяться: базис, утримуючі елементи n(кламери), штучні зуби. В дуговому протезі, крім базису, утримуючих елементів, nє дуга з відгалуженнями
Слайд8
Базис протезу Базисом знімного пластинчастого протезу є пластинка з nпластмаси чи металу, на якій фіксуються штучні зуби і пристосування для nутримання протезу в порожнині рота. Базис протезу лежить на альвеолярному nпаростку нижньої щелепи, а на верхній, крім того, ще й на піднебінні. Жувальний nтиск від штучних зубів передається через нього на слизову оболонку протезного nложа.
До загальномедичних протипоказань відносяться алергія до пластмасових nпротезів, епілепсія, бруксизм, особливості професії. Головним протипоказом є nнеодноразові поломки пластмасових базисів. Доцільно застосовувати металеві nбазиси у людей з множинними включеними, але невеликими дефектами зубних рядів, nпри протезуванні хворих з втратою тільки центральних чи бокових різців. Протези nз металевим базисом рекомендуються при лікуванні хворих з глибоким прикусом, nускладненим зниженням міжальвеолярної висоти, при звуженні щелеп, звичайні nпротези зменшують і без того невелику порожнину рота, що затруднюють вимову, nрухи язика і жування.
Слайд 9
З базисом протезу пов’язано ряд негативних явищ. Покриваючи тверде nпіднебіння, він викликає порушення тактильної, смакової, температурної nчутливості. Одночасно спостерігається порушення мови, самоочищення слизової nоболонки рота, її подразнення, іноді поява блювотного рефлексу. В місцях nприлягання протезу до природніх зубів виникає гінгівіт з утворенням nпатологічних кишень. Як відмічалось , базис передає жувальний тиск на слизову nоболонку. Остання, як відомо, не має морфологічних структур, які здатні nамортизувати цей тиск.
Тому тиск, прикладений безпосередньо до слизового покрову, а через nнього на окістя, викликає в першу чергу порушення кровообігу, наслідком чого nявляється посилення атрофії альвеолярного паростка.
Величина базису залежить від кількості зубів, що збереглися, ступеню nатрофії альвеолярного паростка, вираженості склепіння твердого піднебіння, nхарактеру податливості слизової оболонки, наявності торуса на піднебінні та ін. nЧим менше збереглось зубів, тим більший розмір має базис, і навпаки, чим більше nзубів, тим менший базис. Хороші умови для фіксації протезу (високий nальвеолярний паросток,виражене склепіння твердого піднебіння) дозволяють nзменшити базис протезу. Із збільшенням числа кламерів базис може бути також nзменшений.
Базис протезу має такі максимальні границі. На щічній і губній сторонах nбеззубого альвеолярного паростка верхньої і нижньої щелеп межа протезу nпроходить по перехідній складці, минаючи рухомі складки слизової оболонки, nвуздечки. Перекриття останніх базисом протезу приводить до утворення пролежнів. nЗ язичного боку на нижній щелепі, в ділянці відсутніх, так і в ділянці nзбережених зубів, границя протезу закінчується, перекриваючи косу лінію дещо вище nперехідної складки, минаючи у фронтальному відділі вуздечку язика.
На твердому піднебінні протез не доходить до лінії “А”. nВерхньощелеповий горб повинен обов’язково перекриватися протезом, це робить nйого більш стійким.
На нижній щелепі у фронтальному відділі базис протезу перекриває зубні nгорбики різців. На верхній щелепі вони залишаються відкритими і протез лиш nприлягає до шийок зубів. На молярах і премолярах базис розташовується дещо nнижче екватора зубів на верхній щелепі і вище його – на нижній щелепі. Це nмаксимальні межі базису протеза. В дійсності при протезуванні дефектів різної nлокалізації розмір базису кожен раз міняється в залежності від кількості nзбережених зубів, вираженості альвеолярного паростку, піднебінного склепіння та nінших умов.
Недоліки пов’язані з базисом пластинчастого протезу викликали природнє nбажання зменшити його розмір. На верхній щелепі базис зменшували в задній nтретині твердого піднебіння, де він міг бути причиною позивів до блювоти. При nнаявності піднебінного торуса базис вирізають по середині піднебіння. Це nдозволяє звільнити ділянку, яка вкрита витонченою слизовою оболонкою, дуже nчутливою до тиску.
Бажаючи уникнути відшарування ясен з орального боку фронтальних зубів, nбазис при добре вираженому альвеолярному паростку вкорочували в передньому nвідділі в ділянці поперечних піднебінних складок. Різні варіанти вкорочення nпіднебінного базису в кінцевому результаті привело до ідеї заміни його тонкою nпіднебінною перемичкою. Оскільки каучук являвся крихким матеріалом, виникла ідея nзамінити його металом. Так по ідеї народилася конструкція дугових (бюгельних) nпротезів.
Бюгельними протезами називаються такі, в яких з’єднання окремих частин nпроходить за допомогою бюгеля. Бюгель в переводі з німецької мови (Bügal – nдуга). В клініці ортопедичної стоматології вони ще отримали назву дугових. nВикористання термінів бюгельні та дугові є загальноприйнятими і не викликають nніяких дискусійних питань.
Необхідно відмітити, що серед всіх конструкцій знімних протезів, nбюгельні займають особливе місце із-за характеру передачі жувального тиску, nвідновлення жувальної ефективності, системи та методів фіксації на зубах, nвпливом на тканини пародонту.
Слайд10
Основними nелементами бюгельного (дугового) протеза є: дуга, опорні пристосування n(кламери, замкові кріплення, телескопічні коронки, балочні, рейкові системи та nін.), сідловидна частина з штучними зубами. Дуга з’єднує в єдине ціле окремі частини протеза. nПеревагою дугових протезів є те, що вони залишають вільною більшу частину nслизової оболонки протезного ложа.
Слайд11
Металеві елементи дугового протеза складають його каркас. Дуга (бюгель) nзнімного протеза являється головним елементом і головною особливістю, яка nвідрізняє цей вид знімних пластиночних протезів.
Слайд12
Дуга виконує стабілізуючу, зєднуючу та опорну функції. Розміри та nположення бюгеля залежать від щелепи, на якій він розміщений, виду і nлокалізації дефектів зубного ряду, форми та глибини піднебінного склепіння, nформи орального нахилу альвеолярної частини, ступеня вираженості анатомічної ретенції. nДуга повинна відстояти від слизової оболонки щелепи на 0,7-1 мм. З метою nпопередження виникнення декубітальних виразок, що залежить від податливості nтканин протезного ложа та рухливості опорних зубів. Вона не повинна nперешкоджати вільним рухам вуздечки язика і не викликати неприємних відчуттів. nДуга повинна повторювати конфігурацію твердого піднебіння або альвеолярної nчастини (паростка).
На верхній щелепі дуга має ширину 5-10 мм, товщину 1,2-2 мм, nнапівовальну форму із заокругленими краями. Прийнято вважати, що nнайраціональніше дугу розміщувати на границі між середньою та задньою третинами nпіднебіння на 10-12 мм спереду від лінії А. Таке розміщення, як правило, nвиключає зміни фонетики, позиви до блювотного рефлексу. Процеси адаптації nпроходять значно швидше.
Слайд13
При nвизначенні показань до nзастосування бюгельних протезів необхідно враховувати такі фактори:
1) кількість зубів у зубному ряді повинно бути не менше 6-8 або більше, nдля забезпечення раціонального розподілу жувального тиску. Важливе значення має nне тільки кількість зубів, але й їх розміщення;
2) в ділянці периапікальних тканин опорних зубів не повинно бути вогнищ nпатологічних процесів;
3) коронки опорних зубів мають бути високими, з добре вираженим nекватором. Така вимога є відносною, адже форму коронки можна змінити штучною nкоронкою;
4) фісури на опорних зубах повинні бути добре виражені – ця вимога є nтакож відносною, фісури можна поглибити за допомогою препарування;
5) обов’язковим фактором, який необхідно враховувати, це є характер прикусу.;
6) стан та податливість слизової оболонки беззубих ділянок nальвеолярного паростка;
7) на нижній щелепі повинно бути глибоке розміщення дна порожнини рота;
8) величина та характер атрофії альвеолярних паростків;
9) обов’язкове врахування загального стану організму хворого.
Слайд14
Протипоказами до застосування бюгельних протезів є:
1) високе прикріплення вуздечки язика на нижній щелепі. Вона повинна nзнаходитися на 1 см нижче шийок зубів, щоб було місце для розміщення дуги;
2) низькі клінічні коронки, при неможливості їх збільшення штучними;
3) наявність глибокого прикусу, особливо глибокого травмуючого;
4) значна та сильна атрофія альвеолярного паростка та плоске nпіднебіння.
Слайд15
Фіксація та стабілізація бюгельних протезів. Фіксація та стабілізація nбюгельних протезів на щелепах є складною біомеханічною проблемою. Вони мають nзабезпечувати запобігання зміщенню протеза у вертикальному та горизонтальному nнапрямках при рухах нижньої щелепи.
Фіксація, стабілізація та рівновага – поняття, які визначають ступінь nта вид кріплення (фіксації) протезів на щелепах.
Фіксація – це утримання протезів на щелепах у стані відносного nфізіологічного спокою жувального апарату, яке забезпечується за допомогою nанатомічної ретенції та фізичних засобів.
Стабілізація – це утримання повних протезів під час розмови та різних nрухів нижньої щелепи.
Рівновага – це стійкість протезів під час виконання жувальних рухів.
Слайд16
Для nфіксації та стабілізації конструкцій бюгельних протезів застосовують різні nмеханічні системи та пристрої, які відрізняються як за конструкцією, так і за nметодом з’єднання з опорними зубами, а також передачею тиску, що виникає під nчас жування. До них належать nкламери, балкова, замкова, телескопічна системи та ін.
Слайд17
Ефективність фіксації бюгельних протезів залежить від кількості опорних nзубів та їх заміщення. Лінія, яка з’єднує опорні зуби, на яких розміщуються nкламери, називається кламерною. Напрям кламерної лінії залежить від положення nопорних зубів. Якщо опорні зуби розміщені на одній стороні щелепи, тоді nкламерна лінія має сагітальний напрямок, а при розміщенні опорних зубів на nпротилежних сторонах щелепи – трансверзальне або діагональне.
При використанні в якості опори одного зуба фіксація протеза nназивається точковою, двох зубів – лінійною, більше трьох зубів – площинною. nНайменш ефективним видом фіксації є точковий, коли всі поштовхи, які сприймає nпротез при функціональному навантаженні, передається на пародонт одного зуба, nприводячи до його перенавантаження.
Слайд18
Кламерна система може бути визнана задовільною, якщо вона відповідає nнаступним вимогам:
1) здійснює фіксацію в однаковій мірі на всіх опорних зубах;
2) виключає перевантаження або обертання протеза;
3) не підвищує висоту прикусу (міжальвеолярну) на оклюзійних nнакладках;
4) мінімально порушує естетичні норми;
5) кламерна система не повинна створювати травматичну оклюзію. Для nпопередження цього одне плече повинно фіксувати протез, а друге – протидіяти nйому, тобто попереджувати рух протеза в ту або іншу сторону.
Слайд19
Частина коронки, яка розміщується між екватором та шийкою зуба, nназивається ретенційною або утримуючою. Плече кламера, яке розміщене на цій nповерхні, утримується екватором зуба. Така конструкція кламера називається nутримуючим. Частина зуба між екватором та оклюзійною поверхнею називається nопорною. Кламера та їх деталі, які розміщуються на обох частинах коронки n(опорній та ретенційній), називаються комбінованими або опорно-утримуючими.
Слайд n20
Кламерна система фіксації бюгельного протеза
В клініці ортопедичнох стоматології при виготовленні бюгельних протезів nширокого застосування набули опорно-утримуючі кламери. Це найбільш ефективна та nпоширена конструкція кламерів, яка використовується для фіксації бюгельних nпротезів.
Конструкційними елементами опорно-утримуючого кламера є: оклюзійна nнакладка, плечі кламера, тіло та відросток.
Плечем кламера називається його пружиняча частина, яка охоплює коронку nзуба. Його розміщення на зубі визначається його анатомічною будовою. Плечі nопорно-утримуючого кламера розміщують з вестибулярної або оральної поверхонь nзуба. Плечі кламера оберігають протез від зміщення під час горизонтальних nнавантажень і разом з тим сприяють його стабілізації.
Частина кламера, яка лежить на оклюзійній поверхні зуба, називається nоклюзійною накладкою. З її допомогою жувальний тиск передається на опорний зуб nпо довжині кореня, тобто в найбільш вигідному для періодонту напрямку.
Оклюзійні накладки призначені для:
1) передачі опорному зубу вертикального навантаження під час жувальних nрухів;
2) запобігання просіданню протеза під навантаженням;
3) відновлення оклюзійного контакту з зубами-антагоністами та nстворення контакту протезу з опорними зубами;
4) відновлення висоти коронок.
Оклюзійна накладка може бути частиною кламера або самостійним елементом nбюгельного протеза.
На опорних зубах оклюзійну накладку розташовують у природних фісурах і nямках; у штучно створених заглиблинах в опорних зубах та фісурах, виштампуваних nв металевих коронках, якими покривають опорні зуби або на вкладках.
Для створення протидії тиску, що виникає під час жування та запобігання nдеформації оклюзійна накладка повинна мати достатню товщину до 2 мм.
Правильно розташована оклюзійна накладка сприяє фіксації кламерів і nвсього протеза. При включенні в конструкцію протеза достатньої кількості nоклюзійних накладок, в такому випадку базис може бути зменшеним або, навпаки, nзбільшеним.
Тілом кламера називається його нерухома частина. Вона розміщується над nекватором опорного зуба, на його контактній стороні. Тіло кламера не можна nрозміщувати нижче екватора біля щийки зуба, тому що воно буде перешкоджати nнакладанню протеза. Від цього правила можна відійти тільки у фронтальної групи nзубів.
Відросток призначається для фіксації кламера в базисі протеза. Його nрозміщують вздовж беззубого альвеолярного гребеня під штучними зубами. Не nбажано відросток розміщувати на піднебінній або язиковій стороні базису, що nможе бути причиною переломів базису.
Слайд21
Кламери в бюгельних протезах мають різну форму та конструкцію. nВиготовляють їх з різного матеріалу, за різними методами і виконують вони nнеоднакові функції.
Найраціональнішими за формою є кламери системи Нея. Згадана система nкламерів була розроблена в 1956 році у Франкфурті-на-Майні групою фахівців, nкуди входили стоматологи, зубні техніки, інженери і металурги. Автори системи nрозподілили кламери на 5 основних груп і розробили показання до їх nзастосування. Кламери системи Нея розміщуються на зубі у визначеній nзакономірності: опорна частина його лежить вище межевої лінії, утримуюча n(ретенційна) – нижче.
Оригінальність nїх конструкції полягає в тому, що для фіксації бюгельних протезів потрібні nмінімальні ретенційні зони на опорних зубах. Кламери мають розгалужену форму й виступають з nбюгельного каркаса у вигляді шипів та лапок. Оскільки дотикаються вони поверхні nзуба мінімальною площею, то меншою мірою сприяють розвитку карієсу. Добре nфіксують протези, відповідають естетичним вимогам. Але через те, що їх важко nрозмістити, використовуються рідко, зате знайшли широке застосування як окремі nдеталі кламерів.
Кламер першого типу (Аккера). Даний кламер використовується при типовому nрозміщені межевої лінії, коли вона проходить по щічній або язиковій поверхні nзуба приблизно посередині коронки, в зоні, яка прилягає до дефекту, та дещо nнаближаючись до ясен в пришийковій ділянці зуба.При цьому опорні елементи nкламера не заважатимуть оклюзійним співвідношенням, а утримувальні зони опорних nзубів досить добре виражені з вестибулярного та орального боків. Це можливо за nвідсутності чи мінімального нахилу опорних зубів.
При наявності дефектів зубного ряду наявність жорсткого з’єднання nкламера з базисом протеза сприяє передачі тиску під час жування, переважно на nопорний зуб, що наближує його до незнімних консольних протезів, що являється nпричиною функціонального перенавантаження тканин пародонту опорних зубів. Через nце кламер Аккера найчастіше застосовують тоді, коли необхідно замінити обмежені nдефекти зубного ряду та прямостоячі не нахилені чи з мінімальним нахилом до n0,05 мм, моляри та премоляри з добре вираженим екватором.
Кламер другого типу (Роуча) представлений оклюзійною накладкою, яка з’єднана з nтілом, та двома Т-подібними плечами, які прикріплені до сідла з язикової або nпіднебінної дуг. Цей кламер називають ще роздвоєним або розщепленим.
Жорстка оклюзійна накладка цього кламера забезпечує жорстку опору, а nпружинячі плечі, розміщені в пришийковій частині зуба, створюють добру nфіксацію. Жорстка частина кламерних плеч, як правило мала, тому кламер не nстворює достатнього кріплення в трансверзальному напрямку.
Кламер Роуча застосовується при атиповому розміщенні межевої лінії, nколи вона проходить високо до найближчої до дефекту зони та опущена у nвіддаленій. При такій топографії лінії не можна розмістити в найближчій зоні nопорну жирстку частину звичайного опорно-утримуючого кламера без порушення nоклюзійних співвіднощень.
Кламер третього типу. Цей вид кламера ще називають кламером типу 1-2. Ця nназва відображає його конструкцію, оскільки одно його плече являється частиною nкламера першого типу, а друге – частиною кламера другого типу. Кламер третього nтипу застосовується, коли межева лінія має неодинаковий напрям на різних nповерхнях зуба. Найчастіше це спостерігається на молярах при їх нахилі, а nдеколи при їх розвороті. При цьому на щічній поверхні межева лінія має типовий, nа на протилежній – діагональний напрям. Часто типовий напрям межевої лінії nспостерігається на піднебінних поверхнях верхніх зубів (молярів) та на щічних – nнижніх молярів.
Кламер четвертого типу, одноплечий, зворотньої дії з однією оклюзійною nнакладкою.
Застосовують його на зубах з атиповим розміщенням межевої лінії, що nспостерігається при щічному або язиковому нахилі премолярів, ікол, також при їх nконічній формі або низьких клінічних коронках.
При нахилі зуба межева лінія піднімається високо на стороні нахилу (язикової), nодночасно опускаючись на протилежній (вестибулярній). При вестибулярному nнахилі, навпаки, межева лінія піднімається високо на щічній поверхні та nопускається низько на язиковій. Таким чином, на одній стороні зуба створюються nумови для розміщення жорсткої частини кламера та не має можливості для nрозміщення ретенційної частини плеча.
Оберненозворотні кламери з успіхом застосовуються при кінцевих сідлах nбез дистальної опори. Їхні оклюзійні накладки створюють добру опору, а плече nфіксує протез.
Кламер п’ятого типу – кільцевий, одноплечовий, складається з довгого nплеча, яке охоплює майже всю поверхню зуба, та двох оклюзійних накладок у nмаргінальній і дистальній фісурах.
Від медіальної оклюзійної накладки опорна частина плеча іде по поверхні nзуба, що протилежна нахилу, на рівні межової лінії і, охоплюючи дистальну nповерхню, віддає на жувальну поверхню зуба ще одну оклюзійну накладку. nСпускаючись на боці нахилу зуба під межовою лінією, плече закінчується в nутримувальній зоні і створює пункт ретенції, але досить слабкий.
Кламер забезпечує добру опору, але його здатність до фіксування nвиражена слабо. Тому передбачається посилення фіксування кламером з другого nбоку. Для збільшення жорсткості кільцевого кламера створюють друге плече, яке nйде від дуги чи від сідла і відходить від ясенного краю на 1,5-2 мм.
Кільцевий кламер застосовують на окремих молярах, які обмежують дефект nзубного ряду і на верхній щелепі нахилені в бік щік, а на нижній – язика.
Слайд22
Крім описаних типів кламерів системи Нея, для конструювання nбюгельних протезів застосовують інші види литих кламерів.
Кламер Джексона – перекидний опорно-утримувальний кламер з подвоєним nплечем
Подвоєне плече може виконувати стабілізаційну й ретенційну функцію. nКламер застосовують на бічних зубах і передусім – на ділянках суміжних. З боку nщоки утворюють кільце, яке охоплює вестибулярну поверхню опорного зуба. nЗастосовують у разі безперервного зубного ряду і за наявності місця для nрозташування перекидної частини кламера без підвищення висоти прикусу.
Кламер Бонвіля – подвійний, двохплечий з оклюзійними накладками в nфісурах суміжних зубів.
Застосовують для протезування у разі однобічних кінцевих дефектів nзубного ряду, поміщають у безперервному зубному ряді, між молярами.
Кламер Райхельмана – поперечний кламер з оклюзійною накладкою у вигляді nпоперечної перегородки, яка проходить через жувальну поверхню у nвестибулярно-оральному напрямку, котра з’єднує два плеча – вестибулярне й nоральне.
Показання до його застосування: однобічні кінцеві дефекти. Показання звужуються nчерез необхідність у спеціальній підготовці зуба: на жувальній поверхні треба nстворити місце для поперечної накладки
Кламери системи Балтерса. Балтерс запропонував ажурні кламери, які дозволяють nвикористовувати найменші анатомічні ретенційні пункти зуба для здійснення nфункцій опори і утримування.
Кламер Боніхарта складається із Т-подібного плеча з подовженим тілом у nвигляді пружини, яка приєднується до бюгеля і розташовується з вестибулярного nбоку в ділянці шийки зуба.
Безперервний (багатоланковий) кламер має вигляд з’єднаних між собою плечей кількох nкламерів.
Поміщають орально чи вестибулярно, прилягає до кожного природного зуба nв ділянці горбика чи екватора. Безперервні кламери мають ширину майже 3 мм, nтовщину – 1 мм. Форма їх напівовальна. За ступенем охоплення зубів nбагатоланкові кламери можуть мати вигляд вузької (багатоланковий кламер nКеннеді) чи широкої смужки (шинуюча смужка) або з амбразурними кігтиками n(кламер Кросс-Кредера). Можуть служити для зв’язку між складовими частинами nпротеза й стабілізації, а також одночасно виконувати обидві функції.
Безперервні кламери охоплюють від 2 до 8 зубів чи половину зубного ряду nз метою стабілізації протеза, у разі потреби відновити бічні й кінцеві дефекти nзубного ряду і для мобілізації зубів при захворюванні тканин пародонту.
Кламер С.С.Березовського забезпечує передачу навантаження на 2-3 зуби, що nобмежують дефект зубного ряду. Опорні плечі кламера охоплюють зуб з орального боку. nОклюзійні накладки поміщають у міжзубних боріздках медіально від дефекту. Плече nкламера охоплює контактну поверхнюю зуба й переходить на вестибулярну, nзакінчуючись нижче від межової лінії в ретенційній зоні. Відросток кламера nприєднується до дуги на нижній щелепі чи до каркаса на верхній.
Завдяки опорам, що розташовані медіально від дефекту, цей кламер під nчас жування розподіляє тиск на кілька зубів, а також запобігає вивиху зуба, nякий обмежує дефект.
Слайд23
Балкова система фіксації бюгельного протезу. Балкова система фіксації nвикористовується при протезуванні включених дефектів зубних рядів. Її суть nзаключається в наступному. На опорні зуби виготовляють коронки, до яких nприпаюють штанги. Вперше таку конструкцію запропонував Вайсер (1911). Удосконалили nцю систему Schroder та Rumpel, під іменами яких балкова система і стала nвідомою.
Вказана конструкція включає в себе опорну незнімну частину у вигляді nкоронок або надкоронкових ковпачків, між якими є штанга або балка (патриця); nвідповідно в базисі розміщується металева контрштанга (матриця), яка точно nповторює форму штанги.
Таку конструкцію краще виготовляти суцільнолитою з кобальто-хромового nсплаву. Штанга повинна мати висоту не менше 3 мм та ширину біляя 2 мм. При nцьому вона повинна знаходитися на відстані від ясен не менше як на 1 мм. В nзнімному протезі фіксують покривну частину штанги, яка представляє собою nповздовжню пластинку, яка щільно прилягає до приясенної частини штанги, яка має nзазор по вертикалі 1 мм. Закордонні фірми випускають пластмасові та металеві nзаготовки телескопічних штанг (Румпеля-Дольдера) з квадратними (Румпель), nеліпсоподібним та краплиноподібним (Дольдер) січенням.
Описані штанги добре фіксують протез при всіх жувальних рухах, крім nтого забезпечують надійну стабілізацію опорних зубів.
Найкращий варіант застосування таких штанг – включені дефекти в бокових nвідділах при високих клінічних коронках. При назьких коронках не вистачає місця nдля штанги та базису.
Однак, така система фіксації має ряд недоліків. По-перше, така nконструкція складна за своїм виготовленням, так як замість одного знімного nпротеза необхідно виготовляти два, тобто незнімний та знімний. По-друге, вона nзв’язана завжди з виготовленням незнімного протеза, покази до якого повинні nбути обмежені із-за необхідності препарування твердих тканин зубів.
Тому штангова система фіксації показана переважно при дефектах, які nускладнені захворюваннями тканин пародонту, коли необхідно стабілізувати опорні nзуби. З’єднання можливе в різних напрямках: сагітальному, фронтальному та круговому.
Слайд24
Телескопічний кламер складається з телескопічних nкоронок – внутрішньої і зовнішньої.
Перша покриває опорний зуб і має вигляд металевого ковпачка nциліндричної форми, друга – виражену анатомічну форму і нормальні оклюзійні nспіввідношення з антагоністами. Зовнішні коронки спаюють з каркасом протеза, nтаким чином забезпечуючи стабільне з’єднання. За принципом передавання під час nжування тиску на опорні зуби телескопічні коронки слід зарахувати до nопорно-утримувальних. Телескопічні коронки застосовують у разі низьких nклінічних коронок, коли звичайні опорно-утримувальні кламери не забезпечують nзадовільної фіксації протеза, а також тоді, коли немає можливості виготовити nсуцільнолиті каркаси бюгельних протезів.
Слайд25
У nвиборі опорних зубів для кламерної фіксації під бюгельні протези мають nзначення форма і розмір коронки зуба, його положення в зубному ряді, характер nнахилу, стійкість.
1. Опорні зуби повинні бути високими та стійкими.
2. Опорні зуби повинні мати добре виражені анатомічну форму, екватор та nприродні фісури.
3. На верхівках коренів зубів, що вибрані під опори не повинно бути nхронічних запальних процесів.
4. Опорні зуби повинні мати певне співвідношення з зубами nантагоністами.
Дно порожнини рота повинно бути глибоким, піднебіння високим, з добре nрозвинутими горбами на верхній щелепі.
Під час вибору опорних зубів слід дотримуватися правила: якнайменше nпошкоджувати тканини здорових зубів, розміщувати кламери таким чином, щоб не nрозхитувати опорні зуби, опорно-утримуючі кламери конструювати з подріблювачами nнавантаження або розподіляти його на більшу кількість опорних зубів.
Під час огляду альвеолярного паростка визначають його форму, ступінь nатрофії, наявність кісткових виступів.
Слайд26
Найсприятливішими для протезування є добре виражений, заокруглений nпаросток, що вкритий здоровою податливою слизовою оболонкою. У разі добре nзбереженого альвеолярного паростка бічні зміщення нейтралізуються його nнахилами. За атрофії альвеолярних паростків, коли сідло лежить на плоскій nоснові, збільшується амплітуда зміщення в бік, сідло через кламер діє nнегативно на опорний зуб. Крім того, бічні рухи сідла під час жування nнесприятливо діють на альвеолярний паросток, прискорюючи атрофію його бічних nповерхонь.
Слайд27
Для вибору типу бюгельного протеза Кеннеді запропонував кваліфікацію nдефектів зубного ряду та запропонував конструкції бюгельних протезів.
До першої групи належать дефекти, обмежені зубами з двох боків (третій nклас за Кеннеді) медіально й дистально. За такого виду дефектів доцільно nвиготовляти бюгельний протез з двобічною опорою на збережені зуби. При цьому nтиск під час жувальних рухів передається на щелепу способом, близьким до nфізіологічного, тобто через періодонт опорних зубів, а кламерна система nфіксації забезпечує найбільшу стійкість протеза і найкращі умови для nфункціонування як протеза, так і збережених природніх зубів.
Другу групу складають дефекти, обмежені лише з медіального боку.
Складні завдання лікар стоматолог-ортопед змушений вирішувати при nконструюванні бюгельних протезів, які заміщають кінцеві дефекти, Адже необхідно nраціонально розподілити навантаження між опорними зубами та слизовою оболонкою nальвеолярних паростків. Втрата молярів та премолярів приводить до ускладнення nклінічної картки, внаслідок втрати природніх жувальних центрів, процес nрозмелювання їжі переносяться на фронтальні зуби.
Під час вибору конструкції в такому разі слід враховувати стан зубів та nальвеолярного паростка. Навантаження під час жувальних рухів може розподілятися nміж двома опорними зубами, кількома чи всіма зубами, що збереглися та добре nвираженими альвеолярними паростками і горбками, високим склепінням твердого nпіднебіння, високими клінічними коронками в такому випадку для фіксації nбюгельних протезів достатньо застосувати опорно-утримуючі кламери.
У разі вираженої атрофії альвеолярного паростка нижньої щелепи та nкінцевих дефектів раціональною конструкцією кламера на премоляри є одноплечі nкламери задньої дії, які охоплюють зуб з орального, дистального та nвестибулярного боків.
Якщо ікла є опорними при кінцевих дефектах, розташування накладки з nдистального боку посилює дію перевертаючого моменту на зуб. Тут доцільно nпоєднати безперервний кламер з кламером 3 або 4. Всі зуби протистоятимуть силам nтиску, що утворюється під час жування.
Слайд28
Безперервні кламери, введені в конструкцію протеза, відіграють різну nроль на верхній і нижніх щелепах.
На нижній щелепі безперервний кламер служить опорою для зубів, nпосилюючи їхній опір тиску антагоністів у передньо-задньому напрямку, а на nверхній щелепі, крім шинування зубів, він запобігає відвисанню протеза й робить nйого стійкішим під час зміщення вбік.
У разі розширення кінцевих дефектів внаслідок втрати молярів nпротезування на верхній щелепі бюгельним протезом можливе лише за сприятливих nумов, а саме: при високих клінічних коронках премолярів та ікол, виражених nальвеолярному паростку та горбах, а також високому піднебінному склепінні.
Введення безперервного кламера в конструкцію протеза обов’язкове. За nкінцевих дефектів, коли опорними є ікла, в конструкцію протеза треба внести nдопоміжні розвантажувальні пристрої й такі, що запобігають перевертанню n(пальцеподібні відростки, подовжені й безперервні кламери).
Якщо немає ікол, протезування стає неможливим через небезпеку nперевантаження зубів, а базис бюгельного протеза нагадує пластинчастий. Відтак nбюгельний протез втрачає свої переваги перед пластинчастим.
Слайд29
Клініка однобічних кінцевих дефектів (другий клас за Кеннеді) не так чітко nвиражена, як двобічних.
У протезуванні можна видмовити людям похилого віку в таких випадках: 1) nколи дефекти локалізуються на одному боці верхньої і нижньої щелеп; 2) коли на nодній із них є мостоподібний або знімний протез. У разі втрати другого і nтретього молярів протезування недоцільне. Тут буде досить обмежитися nблокуванням двох верхніх молярів спаяними разом коронками, запобігши тим самим nзубоальвеолярному переміщенню.
Протезування за такого виду дефекту складне. Кеннеді пропонує nконструкцію із жорсткою фіксацією протеза на боці щелепи із збереженими зубами nі лабільним кріпленням на боці дефекту зубного ряду.
Жорстке з’єднання базису на двох опорних зубах не забезпечує достатньої nстабілізації протеза, бо зберігається перевертаючий момент.
Аби протез був стійким, треба створити блок опору, застосувати систему nкламерів на 2-3 опорних зубах та перемістити вісь обертання протеза в ділянку nдругих молярів. На боці безперервного зубного ряду використовують природні nміжоклюзійні проміжки або після підготовки зуби покривають коронками (за nпоказаннями). Можна застосовувати кламери Бонвіля, Райхельмана, кільцевого чи nїх модифікації.
Для запобігання перекидання протеза і забезпечення рівномірного nрозподілу тиску під час жування доцільно помістити опорно-утримуючі елементи не nтільки на тих зубах, що поруч, а й на зубах, які локалізуються на деякій відстані nвід дефекту зубного ряду
Під час планування конструкції бюгельного протеза треба: визначити nшляхи введення і виведення протеза; знайти найзручніше розміщення межевої лінії nна опорних зубах і відповідно до цього визначити положення кламерів, встановити nмежі базису, положення дуги на піднебінні та альвеолярному паростку, nопорно-утримуючих елементів – каркасу (кламери, відгалуження, відростки, nбезперервні кламери, фіксатори і т.ін.).
Слайд31
ПІДГОТОВКА nПОРОЖНИНИ РОТА
Ортопедичне лікування n- заключний етап санації порожнини рота. Тільки після терапевтичної і nхірургічної санації, а іноді і ортодонтичного втручання, можна приступати до nортопедичного лікування. Порушення цього загальноприйнятого правила може nпривести до грубих помилок, особливо при бюгельному протезуванні.
Особливість бюгельных протезів nполягає в складності технології їх виготовлення, що вимагає зусиль лікаря і nтехніка. При нескінченій санації і вимушеному видаленні зубів раніше nвиготовлений бюгельный протез, як правило, реконструкції не підлягає, його повністю nдоводитися переробляти.
Враховуючи комбінований спосіб nпередачі жувальльного тиску, здійснюваного бюгельными протезами через зуби і nтканини альвеолярних відростків, а також складність конструкції протезів, nпідготовку до такого ортопедичному лікуванню необхідно починати вже в процесі nсанації порожнини рота.
Слайд32
Терапевтам і хірургам n-стоматологам потрібно врахоувати особливості ортопедичного лікування, оскільки nпротези створюють додаткове навантаження на опорні зуби, альвеолярні відростки nі усю щелепно-лицьову ділянку. При санації необхідно ретельно зняти nзубні відкладення з вестибулярної і оральної поверхонь зуба, на яких часто nрозташовується безперервний кламер. Кламери повинні щільно прилягати до зубів, nа не до зубних відкладень. При зверненні хворого в терапевтичне відділення з nприводу санації порожнини рота (з наявністю дефектів зубних рядів) потрібно nпро-консультувати цього хворобливого з ортопедом, який може дати ряд nрекомендацій, спрямованих на створення оптимальних умов для ортопедичного nлікування. Наприклад: замість цементних пломб в зубах, обмежуючих дефекти, nкраще виготовляти металеві вкладки з місцем для оклюзійної накладки.
Слайд33
Особливу увагу nзвертають на лікування ускладненого карієсу. При пломбуванні каналів цемент не nслід виводити за верхівку, особливо в тих зубах, які в наступному будуть nопорными. Це може привести до ускладнень. Ускладнення можуть спостерігатися і nпри навантаженні протезом зубів з гранулюючим періодонтитом. Тому лікування опорних зубів nпотрібно проводити ретельно і під контролем рентгенограм.
Спеціальна підготовка коренів nзубів перед протезуванням знімними протезами.
Довгий стійкий корінь із добре nзапломбованими каналами, якщо немає патологічних
змін пародонта, може бути nвикористаний як опора для незнімних і знімних протезів.
По питанню про використання nкореня при знімному протезуванні є різні точки зору.
У свій час при протезуванні nзнімними протезами рекомендувалося зберігати корінь,
покриваючи їх базисом протеза; nпопередньо їх відшліфовували до рівня ясен.
Робилося це з метою nпопередження атрофії альвеолярного відростка, що наступає
після видалення кореня. Цієї nточки зору дотримувався Е.М. Гофунг(1935), що
вважав особливо збереження nкоренів верхніх передніх зубів при вкороченій верхній
губі, тому що в цих умовах nзаповнення атрофованого альвеолярного відростка
штучними яснами не завжди nвигідно в естетичному відношенні.
А.Я. Катц (1940) пропонував nзберігати корені, як передніх, так і бічних зубів,
покриття їх ковпачками. Ще nраніше Шродер і Румпель (1930) рекомендували
використовувати корені зубів nяк опору для знімних протезів.
Іншу позицію зайняли Б.Н. nБинін і А.И. Бетельман (1947). На їхню думку, всі
корені, крім тих, які можуть nбути використані для штифтового протезування,
підлягають видаленню.
Свою точку зору вони nобґрунтовували наступними
положеннями.
По-перше, корні, постійно nвисуваючись із лунок, змінюють форму протезного ложа,
відповідно якому був nвиготовлений протез;
по-друге, базис протеза, що nпокриває корінь, може балансувати й ламатися;
по-третє, ясна біля кореня nущімляються між двома твердими тілами — коренем і
протезом, а постійна травма є nпричиною її запалення, що підсилюється за рахунок
залишків, тут, їжі. На думку nцих авторів, користь від збереження таких коренів
сумнівна, а шкода очевидна.
З теоретичної точки зору nпропозиція залишати корінь зуба під базисом протеза має
свої позитивні сторони. nЖувальний тиск при цьому передається не тільки на слизову
оболонку, але й на корінь; nостанні одержують найбільш вигідне для них вертикальне
навантаження й розвантажують, nтаким чином, слизову оболонку. Разом з тим наявністькоренів попереджає атрофію nальвеолярного відростка. У той же час не можна невизнати обґрунтованості nзаперечень Б.Н. Биніна й А.И. Бетельмана, оскільки практичне здійснення цієї nідеї було недостатньо розроблене.
Спеціальна підготовка кореня nпо Зльбрехту. Канал закритий вкладкою, що
стикається з базисом протеза nнайбільш опуклою частиною.
У цей час спостерігається nстійкий підйом інтересу до протезів, що перекривають,
викликаною необхідністю nзберігати корінь із метою одержання більше високого
функціонального ефекту від nпротеза.
В основу назви протезів nпокладений ознака, що відрізняє їх від всіх інших видів
протезів, – перекриття nкоренів, які залишилися, базисом протеза, звідси назва як,
« протез, що перекриває,». nЗастосовується більше 100 років. В 1888 р. Еванс описав
цей протез, що перекриває.
Слайд34
У наш час описані наступні nваріанти взаємин кореня й протеза:
1) корінь зішліфований до nясен, злегка виступаючи над нею у вигляді сфери;
2) телескопічна система, тобто nкукса зуба, покривається штампованим ковпачком, а
зовнішня коронка – у базисі nпротеза;
3) кнопковий – патриця – у nкорені, матриця – у базисі;
4) до двох коренів прикріплена nбалка, а в базисі поміщена гільза (контр балка);
5) у корені й у базисі nукріплені магнітні елементи;
6) корінь зішліфований нижче nрівня ясен і за допомогою спеціальної хірургічної
операції зашивається nпіднадкістницю, а базис опирається на слизову альвеолярного
паростка.
Переваги:
а) збереження кореня в nальвеолі затримує атрофію;
б) атрофія затримується nвнаслідок розподілу жувального навантаження на корінь;
в)рецепторний апарат nпериодонту збережених коренів забезпечує кращу тактильну
чутливість;
г)поліпшується фіксація й nстабілізація протеза;
д) зм’якшується психологічна nпроблема адаптації.
Окрім зубів належну увагу слід nприділяти лікуванню захворювань слизової оболонки і пародонтозу. За нашими даними, nтерміни лікування стоматитів і пародонтозу прискорює вакуумна і електровакуумна nтерапія. При пародонтозі і дефектах зубних рядів лікування хворих має бути nкомплексним з включенням ортопедичних методів (бюгельне протезування), які в nтаких випадках є методом вибору, оскільки іммобілізують зуби, що залишилися, nрозвантажуючи їх, і об’ єднують в єдиний жувальний блок. Ясенний край залишають nвільний, при цьому можна продовжувати терапевтичне лікування, яке у такому разі буде nбільш еффективним.
Слайд35
Що стосується nхронічних захворювань слизових оболонок порожнини рота (лейкоплакия, лейкокератозы, nчервоний плоский лишай і інші), лікування яких малоеффективно, то разом з ним nслід протезуватись, але слизову оболонку при цьому прагнуть менше nпокривати базисом протеза.
При хірургічній санації усі nзуби і коріння, які не підлягають консервативному лікуванню і не можуть бути nвикористані для протезування, мають бути видалені. Видаленню також nпідлягають зуби з рухомістю IV і часто III ступення, за наявності nглибоких кісткових кишень, особливо у хворіючих ревматизмом, поліартритом, цукровим nдіабетом та ін. Після видалення зубів альвеолярний відросток повинний nзалишитися гладким, овальним, без кісткових виступів і підритих країв. При nвидаленні декількох поруч зубів, що стояти, або коріння, потрібно після nскушування гострих кісткових виступів і економного зрізає країв ясни накласти nшви, період загоєння при цьому скорочуються і швидше можна приступити до nпротезування. Раннє функціональне навантаження альвеолярного відростка зменшує nабо попереджує його атрофію.
Якщо при підготовці nпорожнини рота до протезування виникають покази до реплантації зуба, то при цьому потрібно nврахувати наступну обставину. Цемент реплантованних зубів часто зростається з nлункою зуба, періодонт перетворюється на рубець, внаслідок чого втрачаются його nамортизаційні властивості. Зуб стає нерухомим. Якщо на такому зубі размістити nопорно-утримуючий кламер бюгельного протеза, то зуб і ділянка щелепи постійно nбудуть знаходитися в стані nфункціонального перевантаження, що призводить до ускладнень. Тому навряд чи nдоцільно робити реплантацію зубів, які в наступному мають бути опорными. Те ж, але у меншій мірі, nвідноситься і до зубів з верхівками коріння, що резеціюють. Такі зуби, як nправило, не витримують додаткового жувального навантаження.
Після видалення рухливих nзубів потрібно ретельно вискоблити лунки, видалити грануляцію і врісший nепітелій, тоді альвеолярний відросток потім загоювання буде гладким.
За наявності рубців, nприкріплених до гребеня аль-веолярного відростка, показані пластичні операції nзустрічними трикутниками по А. А. Лимбергу, а при необхідності – пластинки по nЭрнсту. Мета цих операцій – звільнення альвеолярних відростків, створення присінка порожнини рота.
Слайд36
Велике значення для nпротезування взагалі і для бюгельного зокрема має нормальне співвідношення nзубів в стані центральної оклюзії. Якщо в результаті зміщення антагоністів в nсторону дефекту зубного ряду нормальна конфігурація сагіттальної і nтрансверзальної кривих порушується, то в порядку підготовки до протезування їх nпотрібно максимально вирівняти для того, щоб забезпечити множинний контакт nзубів при артикуляційнних рухах нижньої щелепи і тим самим створити рівновага nпротезів. Крім того, якщо при бічних оклюзія немає трьох-точкового контакту nприродніх і штучних зубів, виникає балансування протеза, кламери при цьому nбудуть розхитувати опорні зуби. nКрім того, при вираженому симптомі Попова -Годона протезування без додаткового nвтручання практично неможливо.
Ми розрізняємо три ступені nвертикального зміщення зубів, що приводить до викривлення окклюзійних кривих : I – ступінь – вертикальне nзміщення зубів в сторону дефекту зубного ряду до 1/3 відстані від початкового nположення зубів до гребеня беззубого альвеолярного відростка, II ступінь – зміщення зубів до nполовини вказаної відстані і III ступінь – зміщення зубів до слизової оболонки nальвео-лярного відростка
Слайд37
В залежності від nступення зміщення застосовують той чи інший метод лікування. Так, при I і II nступенях можна застосувати два методи:
1) препаруваня (вкорочення nзуба на 2-5 мм) з обезболюванням або після девіталізації пульпи з наступним nпломбуванням каналів. Аналогічні втручання показані при вираженій nконвергенції або дивергенции зубів, в цих випадках після девіталізації пульпи nнависаючі краї зуба зрізають. Отриману таким чином куксу зуба краще покрити nкоронкою, при потребі з поглибленням для оклюзійної накладки опорно-утримуючого nкламера;
2) ортодонтичний метод n- виготовлення протеза (пластинкового або мостовидного) з поступовим nпідвищенням прикусу на висунених зубах (К. Румпель, 1930; А. Я. Кац, 1937; В. А. nПономарева, 1953; И. И. Ужумец-кене, 1965, та ін.). Методика ця проста, nособливо при застосуванні швидкотвердіючих пластмас.
Знімають відбиток, nвідливають модель і на ній виготовляють базис пластинкового протеза з nшвидкотвердіючої пластмаси, після його обробки базис вводять в порожнину рота. nУ області висунених зубів нашаровують білу пластмасу і пропонують хворобливому nприкрити рот. Щоб не було повного стулювання між зубами- антагоністами, nпотрібно вставити між ними пінцет або сірник. Потім протез обробляють і nфіксують в порожнині рота. Хворий користується ним доти коли усі зуби починають nторкатися один одного (відновлення центральної оклюзії).
При зміщенні nвисунених зубів по вертикалі, знову нашаровують тонкий шар (1-2 мм) nшвидкотвердіючої пластмаси. Попередньо в іммедиат-протезе в ділянці жувальних nзубів фрезою роблять шорсткості, змочують мономером і після цього повторно nнашаровують пластмасу. Поки вона не затверділа, вводять протез в порожнину nрота, вставляють між зубами металеву або дерев’яну пластинку, що підвищує nприкус на задану величину і пропонують хворобливому стулити зуби. Після nзатвердіння пластмаси надлишки знімають фрезою і згладжують шорсткість.Цю nпроцедуру повторюють до відновлення оклюзійних кривих.
Для прискорення nвнутрішньокісткової перебудови запропоновані різні оперативні втручання типу nкомпактоостеотомії, проте в даних випадках ці операції застосовують украй nрідко. Ми, починаючи з 1965 року, для прискорення внутрішньокісткової nперебудови і якнайшвидшого пересування висунених зубів застосовували вакуумну nтерапію за допомогою вакуумного апарату. Потім виготовлення провізорного nпротеза, що підвищує прикус на висунених зубах, в області коріння цих зубів nутворюють2-4 вакуумних гематоми з вестибулярної і оральної сторін.
Експериментальними дослідженнями nбуло втановлено, що в місці дії вакууму в тканинах і сироватці крові зміст nамінотрансферази і дегідрогенази підвищується в 3-4 рази в порівнянні з нормою Активність їх nутримується 4-6 днів, а потом починають знижуватися до норми, саме тому процедуру nпотрібно повторювати через 3-4 дні.
Вакуумна терапія nприскорює термін переміщення висунувших зубів в 2-3 рази, залежно від nвыраженості зміщення.
При III міри зміщення, nколи зуби вдаються в дефект зубного ряду до альвеолярного відростка, їх можна перемістити nна місце вищезгаданим способом, але оскільки процес тривалий, його практично nніхто не застосовує. У таких випадках показано:
а)депульпація зуба з наступним nзрізанням(карборундовым або nалмазним диском) половини його коронки;
б)видалення висуненого nзуба з наступним скушуваням країв лунки і накладенням швів для якнайшвидшого nзагоєнням рани.
Вирівнювання nоклюзійних кривих підвищує еффективність бюгельных протезів.
