ПОРОШКИ З РЕЧОВИНАМИ З РІЗНИМИ nФІЗИКО-ХІМІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
Порошки – nтверда лікарська форма для внутрішнього і зовнішнього застосування, що складає nз одного чи декількох лікарських речовин і володіє властивістю сипкості.
По nфізико-хімічній (дисперсологічній) класифікації порошки відносяться до вільних nвсебічно дисперсних систем, де роль дисперсійного середовища відіграє повітря, nа дисперсна фаза – порошковий лікарський засіб (чи це дисперсна система без nдисперсійного середовища, тому що вона nне вноситься в процесі приготування лікарської форми).
До переваг порошків nяк лікарської форми можна віднести наступні:
1. Простота nприготування, зручність прийому і велика біодоступність (у порівнянні з nтаблетками), що особливо важливо для хворих дитячого і похилого віку.
2. Універсальність nскладу, тому що у формі порошків можна nсполучити різні по складу і властивостям лікарські речовини.
3. Порошки nможна точно дозувати.
4. Зручність nзбереження і транспортування.
Слід зазначити і nнедоліки порошків:
1. Погане nзберігання у зв’язку з великою питомою поверхнею – легко втрачають чи nпоглинають воду, окисляються і т.д..
2. Незручність nприйому пахучих, барвних і речовин, що мають неприємний смак.
3. Деякі nлікарські речовини у вигляді порошків при прийомі усередину мають подразнюючу nдію на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (броміди, хлоралгідрат). У nрозчиненому вигляді вони можуть такої дії не чинити.
КЛАСИФІКАЦІЯ І СПОСОБИ ПРОПИСУВАННЯ nПОРОШКІВ
Фармакопея розділяє порошки на прості, nщо складаються з одного інгредієнта (Pulveres sіmplіces) і складні, що nскладаються з декількох інгредієнтів (Pulveres composіtі), розділені на окремі nдози (Pulveres dіvіsі) і нерозділені (Pulveres іndіvіsі).
У залежності від способу застосування nпорошки поділяють на засоби для внутрішнього і для зовнішнього застосування. До порошків для внутрішнього nзастосування (Pulveres ad usum іnternum) відноситься більшість екстемпоральних nпорошків у дозуванні від 0,1 до 1г на прийом. До порошків для зовнішнього nзастосування (Pulveres ad usum externum) відносяться присипки, нюхальні nпорошки, порошки для вдмухування, порошки, призначені для приготування nрозчинів, зубні порошки, порошки для боротьби з комахами, а також очні порошки. nПорошки для зовнішнього застосування бувають нерозділеними, найчастіше їх nвідпускають з аптек у кількості від 5 до 200 г.
Дозовані nпрості і складні порошки виписують двома способами:
1. Розподільним – коли в рецепті nвказується кількість речовини на одну дозу і скільки таких порошків треба nприготувати (спосіб, застосовуваний найбільше часто).
Rp.: Dіbazolі 0,01
Papaverіnі hydrochlorіdі 0,02
Saccharі 0,25
Mіsce, fіat pulvіs
Da tales doses N 10
Sіgna. По 1 порошку 3 рази в день.
2. Роздільний – коли в рецепті вказується кількість nлікарської речовини відразу на всі порошки і вказується на скількох доз nнеобхідно розділити загальну масу (застосовують рідко).
Rp.: Dіbazolі 0,1
Papaverіnі hydrochlorіdі 0,2
Saccharі 2,5
Mіsce, fіat pulvіs
Dіvіde іn partes aequales N 10
Sіgna. По 1 порошку 3 рази в день.
Для перевірки доз речовин списків А і nБ більш зручний 1-й – розподільний – спосіб прописування.
ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ ПРИ nПРИГОТУВАННІ ПОРОШКІВ
Технологічний nпроцес приготування лікарських засобів в аптеці складається з окремих стадій і nоперацій, що повинні здійснюватися в належних санітарних умовах при точному nвиконанні технічних прийомів і дотриманні правил особистої гігієни (наказ МОЗ nУкраїни від 15.05.2006 р. № 275 «Про затвердження Інструкції із nсанітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів»
Для nтого, щоб вирішити питання, які технологічні операції застосувати при nприготуванні порошків, треба знати, які ж вимоги пред’являються до порошків як nлікарських форм, з урахуванням властивостей складових лікарських засобів.
Основні вимоги до порошків:
1. Сипучість nі оптимальний ступінь подрібнення всіх складових частин порошку (дисперсність).
2. Рівномірний nрозподіл речовин у всій масі складного порошку, тобто однорідність.
3. Точність nдозування і незмінність (стабільність) речовин при збереженні.
4. Для nдеяких – стерильність (присипки для ран, для немовлят).
Перед nтим, як приступити до розгляду питань технології порошків, треба знати алгоритм виконання професійних nвидів діяльності провізора-технолога:
1. Перевірка nсумісності інгредієнтів.
2. Перевірка nВРД і ВДД лікарських речовин списку А і Б і норми одноразового відпуску nнаркотичних і одурманюючих речовин.
3. Розрахунки n(паспорт письмового контролю, зворотна сторона).
4. Обґрунтування nі вибір оптимального варіанту технології.
5. Паспорт nписьмового контролю (лицьова сторона).
6. Оцінка nякості готового лікарського препарату.
В даний момент нас цікавить пункт 4, nтобто технологія.
Для nтого, щоб забезпечити усі вимоги при виготовленні порошків, необхідно виконати nтакі основні стадії:
1. Відважування, nподрібнювання і просівання лікарських речовин.
2. Змішування nінгредієнтів (для складних порошків).
3. Дозування nмаси, запакування доз і перевірка якості порошків
4. Оформлення nпорошків до відпуску.
Необхідність nвиконання тих чи інших технологічних стадій при приготуванні порошків nвизначається:
– кількістю nпрописаних лікарських речовин і їхніх фізико-хімічних властивостей;
– щільністю, nоб’ємною чи насипною масою, ступенем дрібності, розпиленістю, забарвленістю, nпахучістю, гігроскопічністю речовин рецептурного пропису, медичним призначенням nпорошку.
Просівання nзастосовується з метою одержання порошку з однаковим розміром часток і nздійснюється за допомогою різних сит (набір сит для ситового аналізу). У nфармацевтичній практиці використовують капронові, шовкові, металеві сітки, а nтакож пробивні металеві сита. Сито № 61 (розмір отворів 0,1 мм) дає nщонайдрібний порошок – Pulvіs longe subtіlіssіmus. Такий ступінь дрібності nпотрібно в тому випадку, якщо готуються порошки для вдмухувань, присипки чи nочні порошки, зубні, для боротьби з комахами. Порошки для внутрішнього вживання n- розмір часток 0,16 мм, сито № 38 – Pulvіs subtіlіs (дрібний). Нюхальні nпорошки – сито № 32 (0,2 мм) – средньодрібні порошок – Pulvіs modіce subtіlіs.
В аптечній практиці, як правило, nпросівання не використовується, воно застосовується тільки в умовах заводського nвиробництва.
Змішування – є обов’язковою операцією при nприготуванні складних порошків. При змішуванні компонентів необхідно прагнути nдо одержання однорідної суміші порошків, тобто nщоб всі інгредієнти були розподілені в суміші рівномірно.
В nаптеках змішування лікарських речовин здійснюється в ступках при періодичному nзнятті порошку зі стінок ступки і товкачика целулоїдною пластинкою. Перевірка nоднорідності проводиться натисненням товкачиком на порошкову суміш, зібрану в nцентр ступки, – не повинно спостерігатися наявності не подрібнених часток, nблискіток.
Для nтого, щоб одержати однорідну порошкову суміш існує кілька правил змішування.
В nусім різноманітті прописів складних порошків можна розрізнити 2 випадки:
– 1-й випадок – коли лікарські засоби nскладного порошку виписані в рівних чи приблизно рівних кількостях;
– 2-й випадок – коли лікарські засоби складного nпорошку виписані в різко різних кількостях.
В nзалежності від властивостей лікарських засобів існує кілька правил змішування nлікарських засобів, загальних для обох випадків. Причому, в обох випадках порядок змішування визначається nфізико-хімічними властивостями речовин (кристалічною будовою, насипною чи nоб’ємною масою, затиранням пор ступки, запахом, фарбуванням, щільністю й ін.).
У nпершому випадку, коли лікарські речовини прописані в рівних кількостях і nфізико-хімічних властивостях їх однакові, порядок змішування не має значення, nїх змішують, як правило, у порядку прописування.
Якщо прописані кількості речовин nоднакові, а фізико-хімічні властивості їх відрізняються, існують наступні правила змішування:
1. Першим nзавжди подрібнюють речовина більш індиферентна.
2. При відсутності в прописі індиферентної nречовини, спочатку розтирають речовину, що має найменший відсоток втирання в nпори ступки. Часто величина втрат порошку порозумівається електризацією стінок nступки і порошку (різнойменні заряди). Тому важливо передбачати величину втрат, nщоб правильно вирішити питання про розтирання інгредієнтів у не затертій nступці, тому що втрати при розтиранні речовини в не затертій ступці порівняно nвеликі.
3. Спочатку подрібнюють крупнокристалічні nречовини, потім дрібнокристалічні і, нарешті, аморфні.
4. Першим додають у затерту ступку важкі, nпотім – більш легкі речовини. Легко розпорошуються речовини додають в останню nчергу.
Про розпиленість лікарських речовин nсудять не по величині їхньої щільності, а по величині об’єму, що займають nречовини масою 1 г за умови вільного насипання (без втрамбовування) у мірну nємність. Чим більший nоб’єм займає речовина, тим легше вона розпорошується. Розпиленість лікарських nречовин практично можна визначити в такий спосіб: у ряд циліндрів поміщають nрізні лікарські речовини, насипані в однакових вагових кількостях (по 10г), при nцьому наочно видно, що вони мають різний об’єм насипну чи масу.
Речовинами, що легко розпорошуються, є nмагнію окис, магнію карбонат, кальцію карбонат. Вісмуту нітрат основної дуже тяжким, тому величина nстовпа в нього найменша, і він не розпорошується зовсім. Встановлено наступна nзакономірність: чим менше величина об’ємної маси речовини, тим більше вона nсхильна до розпилення.
Таким nчином, розпиленість лікарських засобів залежить від величини сил зчеплення між nчастками, від кристалічної структури речовини, його пухкості. При виготовленні nпорошків ці дані необхідно враховувати. Дані по втиранні в пори ступки і nрозпиленості різних лікарських речовин приведені в таблицях у довідковому nнавчальному посібнику по АТЛ і підручнику Тихонова А. І. за аптечною nтехнологією ліків. Якщо до складу складних порошків входять речовини які легко nрозпорошуються, що мають малу об’ємну масу, то з метою зменшення втрат при nрозтиранні такі речовини додаються в останню чергу.
Розглянемо приклад nтехнології складного порошку.
Rp.: Magnesіі oxydі
nBіsmuthі subnіtratіs aa 0,25
nMіsce, fіat pulvіs
nDa tales doses N 12
nSіgna. По 1 порошку 3 рази в день.
Даний лікарський препарат – складний nдозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входять дві nречовини, прописані в рівній кількості, але які відрізняються щільністю, nнасипною масою, тобто розпиленістю, а nтакож відсотком втирання в пори ступки.
По щільності вісмуту субнітрат більш nтяжкий, чим магнію окис (4,9г/см3 проти 3,65). Якщо ж звернемося до nтаблиці, що характеризує об’ємну, чи насипну масу, то для окису магнію вона nдорівнює 0,387, виходить, він буде розпорошуватися, а для вісмуту субнітрату – n1,735. Отже, яке речовину треба подрібнити першою? Та, що має велику об’ємну nмасу і не розпорошується. Однак, вісмуту нітрат основної сильніше втирається в nпори (42 мг), чим магнію окис (16 мг). Тому, краще частиною окису магнію nзатерти пори ступки, потім у ступку додати вісмуту субнітрат, а вже потім nдодати магнію окис і ретельно змішати.
ППК (зворотна сторона) ППК( лицьова nсторона)
Магнію оксиду: 0,25х12=3,0 Дата № рецепта
Вісмуту субнітрату: 0,25х12=3,0 Magnesіі oxydі 3,0
розважка: 0,25+0,25=0,5 Bіsmuthі nsubnіtratіs 3,0
0,5 № 12
Приготував: Перевірив:
Таким nчином, ми розглянули варіант приготування складних порошків, коли лікарські nзасоби відрізняються кристалічною будовою, розпиленістю і втиранням порошку в nпори ступки.
В nдругому випадку – коли лікарські засоби складного порошку виписані в різних nкількостях, основними і специфічними правилами змішування є:
1. Подрібнювання в ступці також починають з nіндиферентного в терапевтичному відношенні лікарського засобу, а при його nвідсутності в прописі – з компонента, прописаного в більшій кількості і менше nвтрачається в порах ступки (з урахуванням кристалічної будови речовини і nрозпиленості).
2. Після цього подрібнювання і змішування nлікарських речовин необхідно починати з інгредієнта, прописаного в nнайменшій кількості (у ступці, nпопередньо затертої індиферентною речовиною), що повинний бути подрібнений тим nкраще, ніж у меншій кількості входить у порошкову суміш.
Потім nпоступово додають інші інгредієнти, з огляду на їхньої кількості, тобто повинний збережуться порядок змішування від nменшого до більшого. Чим більше часток речовини буде отримано при nподрібнюванні, тим велика імовірність рівномірного розподілу речовини в nпорошкоподібній суміші.
Однорідність nпорошкової суміші досягається при співвідношенні інгредієнтів пропису від 1:1 n(для отрутних і сильнодіючих речовин) до 1:5 (для речовин загального списку).
При nзбільшенні цього співвідношення при інших однакових умовах однорідність суміші nрізко порушується. Коли різниця в кількостях інгредієнтів перевищує nспіввідношення 1:5, то порядок приготування порошку наступний: знову спочатку nрозтирають лікарську речовину, індиферентну чи вхідну в більшій кількості, тим nсамим затирають пори ступки. Потім подрібнений порошок відсипають на капсулу, nзалишаючи в ступці невелика його кількість (приблизно стільки, скільки буде nнаступного інгредієнта). У затертій ступці змішування починають з інгредієнта, nпрописаного в найменшій кількості, поступово додаючи інші речовини в порядку nзростання прописаних їхніх кількостей, з огляду на також розпиленість nлікарських речовин і втирання їх у пори ступки.
Розглянемо nприклад:
Rp.: Acіdі ascorbіnіcі 0,1
nGlucosі 0,15
nMіsce, fіat pulvіs
nDa tales doses N 12
nSіgna. По 1 порошку 3 рази в день.
Лікарський препарат – складний nрозділений порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входять nлікарські речовини, прописані в різних кількостях, але в співвідношенні nменшому, чим 1:5, що відрізняються кристалічною будовою і втиранням в пори nступки. Отже, з огляду на кристалічну будову (глюкоза більш крупнокристалічна, nчим кислота аскорбінова) і втирання у пори ступки (глюкоза – 7 мг, кислота nаскорбінова – 12 мг), у ступку поміщають 1,8 м глюкози, розтирають і, не вибираючи nїї зі ступки (тому що співвідношення nусього 1:1,5), додають 1,2 г кислоти аскорбінової, змішують до однорідності. nРозважують, запаковують, оформляють до відпуску.
До роботи пишуть:
ППК (зворотна сторона) ППК( лицьова сторона)
кислоти аскорбінової: 0,1х12=1,2 Дата № рецепта
глюкози: 0,15х12=1,8 Glucosі 1,8
розважка: 0,1+0,15=0,25 Acіdі ascorbіnіcі 1,2
0,25 n№ 12
Приготував: Перевірив:
Розглянемо nприклад:
|
Rp.: |
Natrii benzoatis |
|
|
|
|
Natrii salicylatis |
ana 1 |
,0 |
|
|
Natrii sulfatis |
4 |
,0 |
|
|
Natrii hydrocarbonatis |
6 |
,0 |
|
|
M., f. pulv. |
||
|
|
D. t. d. N. 5. |
||
|
|
S. Розчинити 1 порошок у 1 літрі води, приймати по 100 мл (1/2 склянки) вранці натще. |
||
Даний лікарський препарат – складний nдозований порошок виписаний розподільним способом для внутрішнього nзастосування, до складу якого входять речовини загального списку прописані в nрізних кількостях, але в співвідношенні більшому, ніж 1:5, що відрізняються nкристалічною будовою і втиранням в пори ступки.
Технологія. У ступку відважують 30,0 nнатрію гідрокарбонату і подрібнюють. Частину відсипаємо на капсулу, залишивши в nступці приблизно 1,0 порошку. Потім послідовно при розтиранні додають 15,0 nнатрію бензоату, 15,0 натрію саліцилату, 20,0 натрію сульфату, перемішують до nоднорідності та додаємо відсипаний на капсулу натрію гідрокарбонат.
Отриману nсуміш розважують на 5 доз по 12,0, nупаковують в пергаментні капсули і поміщають у пакет. Наклеюють № рецепта і nзаповнюють лицьовий бік ППК.
Оформлення до відпуску. Етикетки: «Внутрішнє», «Берегти від nдітей».
|
ППК |
ППК |
|
|
|
Натрію бензоату 1,0 х 5 = 5,0 |
Дата |
№ рецепта |
|
|
Натрію саліцилату 1,0 х 5 = 5,0 |
Natrii hydrocarbonatis 30,0 |
|
|
|
1,0 + 1,0 + 4,0 + 6,0 = 12,0 |
12,0 N. 5 Приготував Перевірив |
|
|
Застосування. При захворюваннях печінки і nжовчовивідних шляхів.
Розглянемо nприклад:
|
Rp.: |
Dermatoli |
10, |
0 |
|
|
Zinci oxydi |
20, |
0 |
|
|
Talci |
ad 50, |
0 |
|
|
M., f. pulv. N. 10. |
|
|
|
|
D. S. Присипка. |
||
Даний лікарський препарат – складний nдозований порошок виписаний розподільним способом для зовнішнього застосування, nдо складу якого входять речовини загального списку прописані в різних nкількостях, але в співвідношенні меншому, ніж 1:5, що відрізняються кристалічною nбудовою і втиранням в пори ступки.
Технологія. У ступку відважують 20,0 тальку, nдодають 10,0 дерматолу, перемішують, у кілька прийомів додають 20,0 цинку nоксиду і перемішують до однорідності.
Отриману суміш розважують на 10 доз nпо 5,0, упаковують у прості капсули та поміщають у пакет. Наклеюють № рецепта і nзаповнюють лицьовий бік ППК.
Оформлення до відпуску. Етикетки: «Зовнішнє», «Берегти від nдітей».
|
ППК |
ППК |
|
|
Дерматолу 10,0 Цинку оксиду 20,0 Маса однієї дози |
Дата |
№ рецепта |
|
Talci 20,0 |
||
|
|
5,0 N. 10 Приготував Перевірив |
|
Застосування. В’яжучий, антисептичний засіб при nобмороженнях.
Запакування nпорошків.
У тому nвипадку, якщо вигляд запакування спеціально не позначений у рецепті, порошки nприйнято відпускати в паперових капсулах, що являють собою паперові nпрямокутники визначеного розміру (7,5х10 см).
Для nвиготовлення капсул застосовують різні сорти папера: проклеєна (писальна), nвощена, парафінована, а також пергамент, під пергамент і целофан. Капсули з nпроклеєного паперу (прості капсули) вживають для упакування негігроскопічних і nнелетучих порошків. Капсули з вощеного і nпарафінованого папера (проклеєний папір, просочений розплавленим воску чи nпарафіном) використовується для упакування гігроскопічних речовин (наприклад, nеуфілін), а також речовин, що змінюються під дією кисню, вуглекислоти, що легко nвивітрюються (магнію окис і ін.).
Вощені nі парафіновані капсули непридатні для упакування порошків, розчинних у воску чи nпарафіні (ефірні олії, камфора, ментол, фенілсаліцилат і ін.).
Камфора nі ментол утворять евтектичний сплав з воском, тому їх відпускають у nпергаментних капсулах (непроклеєний папір, оброблений сірчаною кислотою, потім nкислота відмивається і пергамент висушується). Целофанові капсули придатні для nзапакування порошків, що містять жирні олії (ріжок), камфору, ментол, ефірні nолії, а також гігроскопічні речовини. Пергамент і целофан незначно пропускають nпари і гази, у той же час вони жиронепроникні.
Порошки, nзапаковані в капсули, відпускають хворому у паперових пакетах чи картонних nкоробках. Порошки нерозділені з летучими речовинами відпускають у широкогорлих nфлаконах із пробками.
В останні роки практикується nможливість відпустки порошків у спеціальних пакетах з поліетиленової плівки. nОднак не всі речовини можна відпустити в цьому упакуванні. Іноді в рецепті є nвказівка про відпуск порошків у спеціальних медичних капсулах. Капсули – це nспеціальні вмістища, виготовлені з желатину, гліцерину і води.
Капсули nзастосовуються з різною метою:
1. Маскування nнеприємного запаху чи смаку (хінін);
2. Захист nслизових оболонок травного тракту від nподразнення чи фарбування (хлоралгідрат, акрихін);
3. Локалізація nдії, тобто проведення лікарської nречовини в незмінному вигляді через шлунок (відпуск панкреатину в спеціально nоброблених желатинових капсулах).
В аптечній практиці вживають тверді nжелатинові капсули з кришечкою, що складаються з двох половинок (денце і nкришечка). Розрізняють 7 номерів капсул (№1-7), що вміщають відповідно 0,1-1,5 nг порошкоподібних речовин.
Капсули наповняють після розважування порошку nна окремі дози. Порошок звичайно набивають у денце капсули. Потім денце nзакривають кришкою зі злегка змоченими краями (для більш щільного зчеплення між nкришечкою і денцем).
Желатинові nкапсули зручні для відпуску барвних, пахучих і гігроскопічних речовин.
Оформлення порошків nдо відпуску.
Порошки nоформляються основними етикетками затвердженого зразка: “Зовнішнє” чи n”Внутрішнє”, “Порошок”, а також попереджувальними nетикетками: “Зберігати в темному прохолодному місці”, n”Поводитися з обережністю”. Порошки, до складу яких входять речовини nсписку “А”, наркотичні, одурманюючі, опечатуються сургучем чи пластиліном.
Перевірка якості приготовлених nпорошків.
Схема перевірки якості порошків:
“ Аналіз документації;
“ Правильність виписування рецепта;
“ Сумісність інгредієнтів;
“ Дози отрутних і сильнодіючих речовин.
“ Оформлення паспорта письмового контролю;
“ Однорідність, сипкість, смак, колір, запах;
“ Механічні забруднення;
“ Кількість доз;
“ Перевірка маси порошків;
“ Запакування й оформлення до відпуску.
