ГІГІЄНІЧНА nОЦІНКА УМОВ ПЕРЕБУВАННЯ ХВОРИХ ТА ГІГІЄНА ПРАЦІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В nЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДАХ.
ЛІКАРСЬКО-САНІТАРНИЙ nНАГЛЯД ЗА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ХАРЧУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДАХ
Гігієнічні вимоги до планування, nсанітарно-технічного обладнання та режиму експлуатації окремих відділень nлікувально-профілактичних закладів
Щодо nрежиму експлуатації підрозділів медичного стаціонару, то чільне місце з точки nзору сприятливого впливу на ефективність лікування хворих та умови праці nмедичного персоналу займає дотримання оптимальних умов мікроклімату, які nдосягаються раціональним опаленням приміщень взимку та кондиціонуванням повітря nвлітку. Оптимальні nтемператури повітря у палатах в зимовий та перехідний період повинні бути в nмежах 19 – 22 °С, відносна вологість повітря – 40 – 60 %, nшвидкість руху повітря в межах 0,05 – 0,1 м/с.
В палатах для новонароджених дітей, nдля післяопераційних хворих, опікових, при гарячці у інфекційних хворих nтемпература повітря повинна бути дещо вищою – 22 – 25°С, а для nхворих тиреотоксикозом – нижча – 18 – 12°С.
Велике значення для ефективного nлікування хворих і роботи медичного персоналу має чистота повітря у палатах, nопераційних, перев’язних, маніпуляційних та інших приміщеннях. Допустима nконцентрація СО2 в лікарняних приміщеннях, як показника (індикатора) nзабруднення повітря продуктами життєдіяльності організму хворих та персоналу, nякі виділяються шкірою та при диханні людей, а також пилом, мікроорганізмами, nповинна бути в межах 0,07 – 0,1%.
Розроблені та науково обґрунтовані nтакож такі показники забруднення повітря лікарняних приміщень, як окиснюваність nповітря (20 – 24 мг О2/ м3) та мікробне число (500 – 1000 nна м3 в операційній, до 3500 на м3 – в палатах).
В операційних нормуються концентрації nнаркозних препаратів.
Істотне значення для лікарняних палат nмає сонячна інсоляція та її ультрафіолетова компонента, що забезпечується nорієнтацією вікон більше 50 % кількості палат на південний схід та південь. nПівнічна, північно-східна, північно-західна орієнтація палат допускається в nгеографічних широтах України менше 50 %.
Природне освітлення палат повинне nзабезпечувати КПО не менше 1 %, світловий коефіцієнт 1:5 – 1:6, в процедурних, nманіпуляційних, перев’язочних, операційних, відповідно, КПО 1,5 – 2 %, СК 1:3 – n1:5.
Штучне освітлення лампами nрозжарювання повинно бути не менше 30 лк в палатах, 100 – 150 лк в процедурних, n, маніпуляційних, перев’язочних, 200 – 1000 лк в операційних.
Освітленість люмінесцентними лампами nу перерахованих приміщеннях повинна бути в 2 рази вищою. Велике значення також nмає боротьба з шумом в палатах лікарень.
Санітарно-протиепідемічний режим, його мета, засоби забезпечення
Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних, nгігієнічних та протиепідемічних заходів, які направлені на попередження nвнутрішньо лікарняної інфекції. Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги nдо санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання nлікарні, освітлення, опалення, вентиляції, санітарного стану приміщень. nВнутрішньо-лікарняна інфекція – це будь-яке інфекційне захворювання, яке nпоражає хворого в результаті його поступлення в лікарню або звернення за nлікувальною допомогою, або інфекційне захворювання співробітника внаслідок його nроботи в цьому закладі.
Внутрішньо-лікарняні nінфекції є актуальною проблемою охорони здоров’я як в медичному, так і в nсоціальному і економічному аспектах. Вони можуть приводити до смерті, nзбільшують строки перебування пацієнтів в стаціонарі, відповідно збільшується nвартість його лікування, приводять до інвалідності.
Серед факторів, які nсприяють збільшенню розповсюдження внутрішньо-лікарняних інфекцій, необхідно nвідзначити наступні:
– впровадження нових n(пошкоджуючи або проникаючих) діагностичних і лікувальних маніпуляцій;
– використання лікарських nзасобів, які пригнічують імунітет, або викликають привикання мікробів до nантибіотиків;
– збільшення осіб nпохилого віку;
– збільшення ослаблених nдітей, пацієнтів з невиліковними захворюваннями;
Способи передачі nінфекції:
1. Контактний:
а. прямий (від джерела до nгосподаря): педикульоз, сифіліс .
б. непрямий (через nпроміжний об’єкт: руки, предмети): кишкові інфекції: гепатит А, раневі інфекції
2. Повітряно-крапельний: nтбц, вітряна віспа
3. Трансмісивний (при nвведенні ліків, крові, їжі, через живого переносника): гепатит В, А, малярія, nВІЛ-інфекція
В лікувальному закладі nіснує багато потенційних причин джерела інфекції: пацієнти, персонал, nвідвідувачі, апаратура, інструменти, білизна і т.д. Хворі можуть бути nінфіковані патогенними факторами як із зовнішнього середовища, так і своїми nвласними у випадку ослабленого імунітету.
З цією метою крім nконтролю за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог щодо приміщень, особистої nгігієни важливо знати:
– своєчасне виявлення і nсанація носів патогенного стафілокока: один раз у квартал обов’язкове nобстеження співробітників на носійство патогенного стафілокока у медпрацівників nхірургічних відділень та пологового будинку, а при виникнення інфекції – по nмірі необхідності;
– контроль за поступаючи nми хворими на виявлення в них педикульозу та протипедикульозної в них обробки n(наказ № 410), теніозу, інфекційних захворювань, гепатиту тощо;
– заходи безпеки при nСНІДі та протиепідемічний режим (наказ № 486), заходи профілактики зараження nВІЛ-інфекцією (наказ № 120);
– дотримання правил nасептики і антисептики;
– достатня кількість nдезинфікуючих розчинів, та їх ефективність;
– достатня професійна nпідготовка медперсоналу, і т.д.
Важливе значення у попередженні nвиникнення лікарняної інфекції має особиста гігієна медичного працівника.
Медичний працівник nповинен бути зразком чистоти і акуратності. Він повинен дотримуватися правил nособистої гігієни і гігієни одягу. Халат чистий, косинка (шапочка) закриває nволосся. Халат повинен прикривати одяг, в ньому не виходити за межі лікарні. nТапочки шкіряні або гумові, зручні для санітарної обробки. Слідкувати за nчистотою свого тіла (гігієнічний душ перед роботою. миття рук перед і після nманіпуляцій, перед їдою, після відвідування туалету).
Гігієнічні вимоги до будівель, споруд та приміщень лікувальних nустанов
Будинки nлікувальних закладів слід проектувати не вище дев’яти поверхів. Палатні nвідділення дитячих лікарень і корпусів (у тому числі палати для дітей до трьох nроків з матерями) слід розміщувати не вище п’ятого поверху будівлі, палати для nдітей у віці до семи років і дитячі психіатричні відділення (палати) – не вище nдругого поверху.
Структура nустанови і планування його приміщень повинна виключати можливість nперехрещування або дотику “чистих” і “брудних” nтехнологічних потоків (при госпіталізації хворих і породіль, наданні медичної nдопомоги, проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів).
При nплануванні будинків не допускається розміщення під вікнами палат приміщень травматологічних пунктів, приймально-оглядових nбоксів, входів у приймальне відділення, тарних, завантажувальних, експедиційних nта інших приміщень, до яких є під’їзд автомашин.
У nцокольних поверхах будинків не допускається розміщувати палатні відділення для nхворих, кабінети електросвеченія, пологових, операційних, рентгенівських nкабінетів, процедурних і кабінетів лікарів, а також майстерень, складів отруйних, сильнодіючих, легкозаймистих і nгорючих рідин, прийомних відділень.
Обладнання nє джерелом шуму і вібрації не допускається розміщувати поблизу палат для nхворих, лікувально-діагностичних і процедурних кабінетів. Рівні звукового nтиску, вібрації не повинні перевищувати допустимі рівні, встановлені nсанітарними правилами.
Операційні блоки можуть розміщуватися в ізольованому nприміщенні, прибудові-блоці або ізольованих секціях у складі корпусу. При nрозміщенні операційного блоку поза інших лікувальних корпусів необхідно nпередбачити зручні утеплені переходи, що з’єднують операційний блок з іншими nлікувально-діагностичними та клінічними підрозділами. Операційні для невідкладної хірургії розміщуються у складі nприймальних відділень. Відділення в операційних блоках не повинні бути nпрохідними. Орієнтація вікон операційних повинна виключати південь, південний nсхід, південний захід.
Входи в операційні блоки – для персоналу повинні бути організовані nчерез санпропускники, а для хворих – через шлюзи.
У стаціонарі передбачається наявність nсептичного і асептичного операційних блоків із суворим зонуванням внутрішніх nприміщень (стерильна зона, зона суворого режиму, зона “брудних” приміщень).
При розміщенні операційних один над nодним септичні операційні слід розміщувати вище асептичних або на верхніх nповерхах корпусів терапевтичного профілю.
В операційних блоках санітарні nпропускники для персоналу (чоловічий та жіночий) слід проектувати кожен у nскладі трьох суміжних приміщень: Перше приміщення, обладнане душем, санвузлом і nдозатором з розчином антисептика. У даному приміщенні приходить персонал знімає nспецодяг, в якій працював у відділенні, приймає душ і проводить гігієнічну nобробку рук. У другому приміщенні, персонал одягає чисті хірургічні костюми, розкладені в осередках за розмірами, спеціальне взуття, nбахіли і виходить із санпропускника. Після проведення операцій персонал nповертається в санпропускник через третє приміщення, в якому встановлюються nконтейнери для збору використаної білизни (халатів, хірургічних костюмів, nмасок, шапочок, бахіл). Далі персонал проходить в перше приміщення, де при nнеобхідності приймає душ, надіває спецодяг для роботи у відділенні і виходить з nопераційного блоку. Душові встановлюються з розрахунку 1 кабіна на 2 – 4 nопераційні.
Потоки в операційному блоці повинні nбути розділені на:
– “Стерильний” – прохід nхірургів, операційних сестер;
– “Чистий” – для доставки nхворого, проходу анестезіологів, молодшого та технічного персоналу, чистої nбілизни, медикаментів;
– “Брудний” – видалення nвідходів, використаної білизни, перев’язувального матеріалу і т.д.
Потоки забезпечуються окремими nліфтами і не повинні перетинатися.
Відділення реанімації та nанестезіології повинні складатися з 2 підрозділів: для хворих, що поступають із nпалатних відділень лікарні, і для хворих, що поступають поза приймальним nвідділенням.
Палатна секція має бути непрохідною. nПри вході в палатних секціях слід передбачити шлюз. Кількість ліжок в палатної nсекції визначається завданням на проектування. Площа палат лікувальних закладів nслід приймати згідно з Додатком 1.
Місткість палат для дітей старше 1 nроку і дорослих повинна бути не більше 4 ліжок. Місткість палат для дітей до 1 nроку, а також у обсерваційному акушерському відділенні повинна бути не більше nніж на 2 ліжка.
У дитячих відділеннях для дітей до 1 nроку слід передбачити відсіки на 8 ліжок.
У відділенні для новонароджених слід nпередбачити відсіки не більше ніж на 20 ліжок.
Допускається розміщувати палати nновонароджених між палатами породіль. У цьому випадку перед входом в палату nновонароджених слід передбачати шлюз.
У відділеннях з двома палатними nсекціями передбачається не менше 2 процедурних. У палатних секціях для дітей nстарше 1 року слід передбачати 2 ванни у ванній кімнаті, для дітей до 1 року nванни слід передбачати в палатах або приміщенні чергової медичної сестри.
Архітектурно-планувальні рішення nденного стаціонару та його кабінетів і приміщень повинні забезпечувати nоптимальні санітарно-гігієнічні та протиепідемічні режими та умови перебування nхворих і обслуговуючого персоналу.
Структура денних стаціонарів і nпланування їх приміщень повинні виключати можливість перетину n”чистих” і “брудних” потоків.
Місткість палат денного перебування nповинна бути не більше 4-х ліжок.
Входи для хворих стаціонарів і nвідвідувачів поліклінічного відділення, денних стаціонарів у відділення nвідновного лікування повинні бути окремими.
Встановлення та експлуатацію nапаратури є джерелом електромагнітних полів (ЕМП) проводити відповідно до nсанітарних правил, які стосуються електромагнітних полів у виробничих умовах.
У складі солярію, призначеного для nштучного ультрафіолетового опромінення людей, слід передбачати роздягальні і nдушові. При солярії організуються пост медичної сестри (оператора).
Фізіотерапевтична апаратура nвстановлюється в ізольованих кабінах, каркаси яких виконуються з пластмасових або дерев’яних стійок або з металевих (нікельованих) nтруб, вільних від заземлення (ізоляція від стін і підлоги).
У кабіні допускається розміщення не nбільше одного апарату. Кабіна повинна мати такі розміри: висота стійок –
Апарати для проведення УВЧ і nНВЧ-терапії з дистанційним, в тому числі і з універсальним розташуванням конденсаторних пластин випромінювачів n(“Екран 1”, “Екран 2”, “Імпульс 3”, “Хвиля n2”, “Луч 58” та ін) вимагають організації спеціально виділених nприміщень або кабін, екранованих тканиною з мікродроту.
Лазерні установки 3 та 4 класу nнебезпеки повинні розміщуватися в окремих приміщеннях. Стіни повинні nвиготовлятися з негорючих матеріалів з матовою поверхнею. Двері приміщень повинні закриватися на внутрішні nзамки з блокуючими пристроями, що виключають доступ в приміщення під час роботи nлазерів. На дверях повинен бути знак nлазерної небезпеки і автоматично включається світлове nтабло “Небезпечно, працює nлазер!”. Лазерні установки 1 і 2 класу небезпеки дозволяється розміщувати nв загальних приміщеннях.
У лікувальних закладах слід nпередбачати центральні стерилізаційні відділення (ЦСО) площа і склад nяких визначається кількістю ліжок обслуговуючих стаціонарів у відповідності з nнормативними документами.
Всі приміщення ЦСО повинні бути nрозділені на дві зони – нестерильну і стерильну. До стерильної зони nвідносяться: стерильна половина стерилізаційної – автоклавної, склад стерильних nматеріалів, експедиція. Всі інші приміщення відносяться до нестерильного зоні. nВхід до приміщення стерильної зони допускається тільки через санпропускник.
Вимоги nдо внутрішнього оздоблення приміщень
Поверхня стін, підлог і стель приміщень повинна бути гладкою, nлегкодоступною для вологого прибирання і стійкою при використанні миючими і nдезінфікуючих засобів, дозволених до застосування в установленому порядку.
Стіни nпалат, кабінетів лікарів, холів, вестибюлів, їдалень, фізіотерапевтичних та nінших лікувально-діагностичних кабінетів з сухим режимом рекомендується nфарбувати силікатними фарбами (при необхідності – в поєднанні з олійними nфарбами). Для фарбування стель може застосовуватися вапняна або водоемульсійна nпобілка. Підлоги повинні мати підвищеними теплоізоляційними nвластивостями (паркет, паркетна дошка, дерев’яні підлоги, пофарбовані масляною nфарбою, лінолеум). У вестибюлях підлоги повинні бути стійкі до механічного nвпливу (мармурова крихта, мармур, nмозаїчні підлоги і т.д.).
nУ приміщеннях з вологим режимом роботи і піддаються вологій поточної nдезінфекції (операційні, перев’язочні, пологові, передопераційні, наркозні, nпроцедурні та ін аналогічні приміщення, а також ванні, душові, санітарні вузли, nклізмові, приміщення для зберігання і розбору брудної білизни і ін ) стіни слід nоблицьовувати глазурованою плиткою і / або іншими вологостійкими матеріалами на висоту приміщення. Для покриття підлоги слід nзастосовувати водонепроникні матеріали.
Покриття nпідлоги в лікувальних установах не повинні мати дефектів (щілин, тріщин, дірок nі ін), повинні бути гладкими, щільно пригнаними до основи, бути стійкими до дії nмиючих і дезінфікуючих засобів. При використанні лінолеумних покриттів краю nлінолеуму біля стін повинні бути підведені під плінтуса, які повинні бути nщільно закріплені між стіною і підлогою. Шви, що примикають один до одного nлистів лінолеуму, повинні бути ретельно припаяний.
Стелі nв приміщеннях з вологим режимом повинні фарбуватись водостійкими фарбами або nвиконуватися іншими вологостійкими матеріалами.
У nмісцях встановлення раковин і інших санітарних приладів, а також обладнання, nексплуатація якого пов’язана з можливим зволоженням стін і перегородок, слід nпередбачати обробку останніх глазурованою плиткою або іншими вологостійкими nматеріалами на висоту
Вимоги nдо водопостачання і каналізації
Всі nдіючі лікувальні установи, в тому числі і денні стаціонари, повинні бути nобладнані водопроводом, каналізацією, централізованим гарячим водопостачанням. Якість води для господарсько-питного nпризначення повинно відповідати вимогам санітарних правил.
У nкожному лікувальному закладі розробляється і затверджується система збору, nтимчасового зберігання та видалення відходів різних класів небезпеки відповідно nдо вимог діючих нормативних документів, у зв’язку з чим установа повинна бути nзабезпечене необхідною кількістю технологічного обладнання (стійок-візків, транспортних внутрішньокорпусних візків, герметизаторів та ін n.), одноразової пакувальної тари і транспортних контейнерів.
Очищення і знезараження стічних вод від лікувальних установ, nповинна здійснюватися на загальноміських або інших каналізаційних очисних nспорудах, що гарантують ефективну очистку і знезараження стічних вод. При nвідсутності загальноміських або інших очисних споруд, стічні води лікувальних установ повинні nпіддаватися повної біологічної очистки та знезараження на локальних спорудах.
Стічні води інфекційних і туберкульозних nлікувальних установ (відділень) перед скиданням в зовнішню каналізацію повинні nбути знезаражені.
Для знову споруджуваних і nреконструйованих лікувальних установ на випадок виходу з ладу або проведення профілактичного ремонту nсистеми гарячого водопостачання, має бути передбачено резервне гаряче nводопостачання. Для існуючих установ – в якості резервного джерела nвстановлюються електроводонагревательние пристрої безперервної дії в nсанпропускниках, передопераційних і пологових залах, процедурних, nперев’язочних, відділеннях новонароджених і дітей до 1 року, ванних, санітарних nкімнатах, мийних, буфетах, буфетах-роздавальних, харчоблоках та інших функціональних приміщеннях, що вимагають nдотримання особливого протиепідемічного режиму.
У палатах для хворих (у тому числі в nдитячих палатах та палатах новонароджених), лікарських кабінетах, кімнатах і nкабінетах персоналу, в туалетах, у шлюзах боксів та напівбоксів, в материнських nкімнатах при дитячих відділеннях, процедурних, перев’язочних та допоміжних приміщеннях nповинні бути встановлені умивальники з підведенням гарячої та холодної води, nобладнані змішувачами. Температура гарячої води в розводящої мережі nдитячих і психіатричних палат не повинна перевищувати 37 ° С.
Передопераційні, перев’язочні, nпологові зали, реанімаційні, процедурні кабінети, посади медсестер при nпалатах новонароджених та інші приміщення, що вимагають дотримання особливого nрежиму і чистоти рук обслуговуючого медперсоналу, слід обладнати умивальниками nз установкою ліктьових кранів зі змішувачами, а також дозаторами (ліктьовими) з nрідким ( антисептичним) милом і розчинами антисептиків.
В інфекційних, туберкульозних, nшкірно-венерологічних, гнійно-септичних, опікових, гематологічних відділеннях, nклініко-діагностичних та бактеріологічних лабораторіях необхідно встановлювати nумивальники з ліктьовими кранами та дозатори з рідким (антисептичним) милом і розчинами антисептиків в шлюзах боксів, nнапівбоксів і санвузлах для персоналу .
Всі санвузли забезпечуються одноразовими nпаперовими або електрорушниками і педальними спусками для змивних бачків.
Вимоги nдо інвентарю та технологічного обладнання
У nпалатах кількість лікарняних ліжок має бути встановлено у суворій відповідності nз гігієнічними нормативами, але не більше 4 ліжок. Ліжка в палатах слід nрозміщувати рядами паралельно стінам з вікнами. Відстань від ліжок до стін з nвікнами має бути не менше
Відстань nміж сторонами ліжок має бути не менше
У nпалатах повинні бути встановлені тумбочки і стільці за кількістю ліжок.
Кожне відділення має бути оснащено засобами nмалої механізації (каталками, кріслами-каталками, візками для транспортування nліків, білизни, їжі, відходів тощо) в необхідній кількості в залежності від nліжкової місткості і профілю відділення.
Комори для зберігання білизни у nвідділеннях обладнуються полицями з гігієнічним покриттям, доступним для nвологого прибирання і дезінфекції. Загальні білизняні обладнуються стелажами, а nтакож столами для добірки і сортування білизни, а при необхідності, прийомними люками для nбілизни з пандусами або підйомними механізмами.
Для знезаражування повітря і nповерхонь приміщень у лікувальних закладах повинна застосовуватися nультрафіолетове бактерицидну випромінювання з використанням бактерицидних опромінювачів, nдозволених до застосування в установленому порядку.
Методи застосування ультрафіолетового nвипромінювання бактерицидної, правила експлуатації та безпеки бактерицидних nустановок (опромінювачів) повинні відповідати гігієнічним вимогам та інструкціям nщодо застосування ультрафіолетових променів.
Гігієнічні nвимоги до умов праці медичного персоналу
В nосновних функціональних, виробничих приміщеннях і на робочих місцях nобслуговуючого медичного й іншого персоналу повинні бути забезпечені гігієнічні nнормативи: мікрокліматичних параметрів і повітряного середовища (температура, nвологість, швидкість руху повітря, хімічний і бактеріологічний склад) і ін
Розстановка nмедичного та технічного обладнання, його експлуатація повинні проводитись nвідповідно до правил охорони праці та можливістю його обробки.
В операційних, пологових блоках не допускається nзастосування наркозних та інших апаратів без обладнання з видалення і nпоглинанню надходять в повітряний простір з повітрям, що видихається парів речовин і засобів для nінгаляційного наркозу nза допомогою відвідних шлангів (воздухоотсосов) або поглинаючих фільтрів з nактивованим вугіллям.
nНе допускається використання наркозних і дихальних апаратів з порушеною nгерметизацією системи подачі газів.
У процедурних, nаерозольно-інгаляційних кабінетах, перев’язувальних та стерилізаційних відділеннях повинні бути nпередбачені витяжні шафи для виконання маніпуляцій, пов’язаних із застосуванням nвисокоактивних медикаментів, з обладнаної раковиною і зливом в каналізацію.
Санітарно-побутові приміщення для персоналу nлікувальних установ повинні бути обладнані з дотриманням таких вимог:
а) кількість шаф у гардеробних слід nприймати рівним 100% списочного складу nперсоналу;
б) площа гардеробних вуличного одягу nслід приймати з розрахунку не менше
в) площа гардеробних для домашнього і nробочого одягу персоналу варто приймати з розрахунку не менше
г) для працюючих жінок повинні бути nпередбачені приміщення (кімнати) особистої гігієни жінок, що мають у своєму nскладі процедурні кабіни, обладнані гігієнічними душами з гнучкими шлангами і nзмішувачами гарячої і холодної води. Розмір процедурної кабіни повинен бути не nменше 1,8 х
Для забезпечення персоналу гарячим харчуванням у лікувальних закладах мають бути передбачені nїдальні або буфети (залежно від кількості працюючих). Кількість посадочних nмісць в їдальнях або буфетах слід передбачати з розрахунку 10 – 12 місць на 100 nпрацюючих.
У кожному структурному підрозділі nповинні бути передбачені кімнати для персоналу площею не менше
Персонал лікувальних закладів мусить nпроходити попередні при вступі на роботу і періодичні медичні огляди і nпрофілактичні щеплення у відповідності до законодавства
Санітарне nутримання приміщень, обладнання, інвентарю
Всі nприміщення, обладнання, медичний і інший інвентар повинні утримуватися в nчистоті. Вологе прибирання приміщень (обробка підлог, меблів, обладнання, підвіконь, дверей) повинна nздійснюватися не менш 2-х разів на добу, з використанням миючих і дезинфікуючих nзасобів, дозволених до використання в установленому порядку.
Миття nшибок повинно проводитися не рідше 1 разу на місяць nзсередини і не рідше 1 разу на 3 місяці зовні (навесні, влітку, восени).
Прибиральний nінвентар (відра, тази, ганчір’я, швабри та ін) повинен мати чітке маркування із nзазначенням приміщень і видів збиральних робіт, використовуватися суворо за nпризначенням, оброблятися і зберігатися у виділеному приміщенні.
Генеральне nприбирання приміщень палатних відділень та інших функціональних приміщень і nкабінетів повинна проводитися за графіком не рідше 1 разу на місяць, з обробкою стін, підлог, устаткування, інвентарю, світильників.
Генеральне nприбирання (миття та дезінфекція) операційного блоку, перев’язочних, пологових nзалів, процедурних, маніпуляційних, стерилізаційних, проводиться один раз на nтиждень з обробкою і дезінфекцією обладнання, меблів, інвентарю.
В nосновних приміщеннях лікувальних установ слід щорічно проводити косметичний nремонт приміщень. Усунення поточних дефектів (ліквідація протікання на стелях і nстінах, слідів вогкості, цвілі, закладення тріщин, щілин, вибоїн, відновлення nвідшарувалася облицювальної плитки, дефектів підлогових покриттів тощо) повинно nвідбутися негайно.
У період проведення поточного або nкапітального ремонту функціонування приміщень повинно бути припинено.
У лікувальних установ не повинно бути nсинантропних членистоногих, щурів і мишоподібних гризунів. Проведення профілактичної обробки (дезінфекції, дезінсекції, nдератизації) приміщень проти синантропних членистоногих, щурів і мишоподібних nгризунів має здійснюватися відповідно до санітарних правил організаціями акредитованими на даний вид nдіяльності.
Вироби медичного призначення nбагаторазового застосування, які в процесі nексплуатації можуть спричинити пошкодження шкіри, слизової оболонки, стикатися nз ранової поверхнею, контактувати з кров’ю або ін’єкційними препаратами nпідлягають дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації.
Передстерилізаційна очищення та стерилізація виробів медичного призначення nпроводиться в центральне стерилізаційне відділення лікувального закладу. n
Зміна білизни хворим повинна nпроводитися в міру забруднення, регулярно, але не рідше 1 разу на n7 днів. Забруднена виділеннями хворих білизна підлягає заміні негайно. Зміну nпостільної білизни породіллям слід проводити 1 раз на 3 дні, натільної білизни nта рушників – щодня, підкладних серветок – за потребою. Перед поверненням пацієнта в палату після операції виробляється nобов’язкова зміна білизни. Зміна білизни хворим після операцій повинна nпроводитися систематично до припинення виділень з ран.
В операційних, акушерських стаціонарах n(пологових блоках та інших приміщеннях з асептичним режимом, а також у палатах nдля новонароджених) повинне застосовуватися стерильне білизну.
Вимоги nдо правил особистої гігієни хворих, медичного та обслуговуючого персоналу nлікувального закладу
При надходженні до лікувального nзакладу хворі (за винятком мають медичні протипоказання) проходять спеціальну nсанітарну обробку в приймальному відділенні включає: прийняття душу або ванни, nстрижку нігтів та інші процедури при необхідності, в залежності від результатів nогляду. Кожному хворому видається мило і рушник. Після спеціальної санітарної nобробки хворому видається комплект чистого натільної білизни, піжаму, тапочки. nОсобистий одяг і взуття віддається на зберігання у спеціальній тарі з вішалками n(поліетиленові мішки, чохли з цупкої тканини і т.д.) або передається на зберігання його родичам n(знайомим). Допускається перебування хворих у стаціонарах в домашньому одязі. nОсобистий одяг хворих на інфекційні захворювання повинна піддаватися камерної nдезінфекції в установленому порядку.
У відділенні хворому виділяють склянку n(чашку, кружку), при необхідності – поїльник, плювальниця, підкладне судно, а nтакож надається право взяти в палату предмети особистої гігієни.
Гігієнічна обробка хворих повинна nздійснюватися не рідше 1 разу на 7 днів з відміткою в історії хвороби (при nвідсутності медичних протипоказань). Гігієнічний догляд за важкохворими n(умивання, протирання шкіри обличчя, частин тіла, полоскання порожнини рота і nт.д.) проводиться вранці, а також після прийому їжі і при забрудненні тіла. Періодично повинні бути nорганізовані стрижка та гоління хворих.
Медичний персонал лікувальних nзакладів мусить бути забезпечений комплектами змінного одягу: халатами, nшапочками або косинками, масками, змінним взуттям n(тапочками) у кількості, що забезпечує щоденну зміну одягу. Зберігання її слід nздійснювати в індивідуальних шафах. В наявності постійно повинен бути комплект nсанітарного одягу для екстреної її заміни у разі забруднення. Верхній одяг nзберігається в гардеробі для персоналу.
Прання одягу повинна здійснюватися nцентралізовано і окремо від білизни хворих.
Зміна одягу в установах хірургічного nта акушерського профілю здійснюється щоденно та у міру забруднення. В установах nтерапевтичного профілю – 2 рази на тиждень і в міру забруднення. Змінне взуття nперсоналу операційних, пологових блоків, реанімаційних, перев’язувальних, процедурних і відділень nновонароджених має бути з нетканого матеріалу, доступного для дезінфекції.
Не медичний персонал, що виконує nроботу (в т.ч. тимчасову) у підрозділах лікувальних установ, повинен мати nзмінний одяг і взуття.
Змінний одяг і взуття повинна бути nпередбачена також і для медичного персоналу інших підрозділів, надає консультативну nта іншу допомогу.
Знаходження в медичній одязі і взуття nза межами лікувального або родопомічної установи не допускається.
Студенти, які займаються в операційних блоках, відділеннях nдопомоги при пологах, інфекційних, фтизіатричних, шкірно-венерологічному nповинні бути забезпечені змінної одягом лікувального закладу.
Лікарі, медичні сестри, акушерки nзобов’язані мити і дезінфікувати руки перед оглядом кожного хворого (породіллі, nпороділлі) або виконанням процедур, а також після виконання “брудних nпроцедур” (прибирання приміщень, зміни білизни хворим, відвідування nтуалету і т.д.).
З метою попередження різних nзахворювань, пов’язаних з медичними маніпуляціями, персонал зобов’язаний:
– Використаний медичний nінструментарій відразу після закінчення маніпуляції або процедури занурювати в nємність з дезинфікуючим розчином;
– При забрудненні рук кров’ю, nсироваткою, виділеннями ретельно протирати їх тампоном, змоченим шкірним антисептиком після чого мити проточною водою з милом. nРукавички обробляти серветкою, змоченою дезинфектантом, потім мити проточною nводою, знімати їх і руки мити і обробляти шкірним антисептиком;
– При попаданні біологічної рідини nпацієнта на слизові ротоглотки, негайно рот і горло прополоскати 70% спітром nабо 0,05% розчином марганцевокислого калію; при попаданні біологічних рідин в nочі промити їх розчином марганцевокислого калію у воді в співвідношенні n1:10000.
– При уколах і порізах вимити руки, nне знімаючи рукавичок, проточною водою з милом, зняти печатки, видавити з ранки nкров, nвимити руки з милом і обробити ранку 5% спиртовою настоянкою йоду;
– При наявності на руках мікротравм, nподряпин, саден, заклеювати пошкоджені місця лейкопластиром;
– Для догляду за шкірою рук nвикористовувати пом’якшують і захисні креми, що забезпечують еластичність і міцність nшкіри.
Здоров’я пацієнтів як кінцевий nрезультат діяльності медичних працівників перш за все визначається умовами праці та станом здоров’я nсамих медпрацівників. Останніми роками кількість професійних захворювань серед nпрацівників галузі охорони здоров’я України зростає. Так, якщо в 1993–1997 рр. nкількість професійних захворювань коливалася в межах 25–40 випадків на рік, а nрівень на 10000 працюючих був у межах 0,17–0,27, то в 2001 році було nзареєстровано 74 випадки (рівень – 0,54), в 2002 – 79 (0,58), 2003 – 98 (0,72), nв 2004 – 103 (0,76), в 2005 – 99 (0,73) [1].
У структурі професійних захворювань у nпрацівників охорони здоров’я перше місце (73,1 %) займає туберкульоз органів nдихання і останніми роками простежується стійка тенденція до збільшення кількості nвипадків на це захворювання.
На другому місці – алергічні nзахворювання – 9,0 % (бронхіальна астма, астматичний бронхіт, алергози, алергія медикаментозна nтощо). Третє місце посідають захворювання шкіри – контактні дерматити і екзема n– (3,0 %). Звертають увагу зростання випадків сироваткового гепатиту – щороку nреєструється 1 – 3 випадки цієї хвороби. Досить великою є група «інших» nпрофесійних захворювань, які реєструються в поодиноких випадках, але серед них nзустрічаються такі важкі захворювання, як рак легенів, лімфолейкоз, токсична nнефропатія, гепатит інфекційний, цироз печінки, бруцельоз, отруєння хімічними nречовинами, захворювання опорно-рухового апарату тощо. Зазначена тенденція nрівня й структури професійної захворюваності працівників охорони здоров’я nхарактерна для багатьох країн світу [1–6].
Захворюваність медичних працівників nіз тимчасовою втратою працездатності перевищує таку в багатьох провідних nгалузях промисловості і коливається від 93,2 до 114,7 випадків на 100 nпрацюючих. Особи, що хворіють, складають до 71,5 % від усіх працюючих лікарів. nВиявлено, що найчастіше хворіють спеціалісти терапевтичного профілю, найбільш nтривало – спеціалісти хірургічного профілю [7–8].
За результатами поглиблених медичних nоглядів лікарів хвороби органів кровообігу складають 27,9 на 100 осіб, nзахворювання органів травлення – 20,8, хвороби кістково–м’язової системи – n20,2. У 60 % лікарів виявлені також і інші хронічні захворювання. Частка nмедичних працівників, які мають хронічну патологію за даними медичної nдокументації, приблизно на 15–20 % нижче, ніж за результатами анкетування, що nсвідчить про значну недооблікованість патології. Висока захворюваність nспостерігається у всіх групах медпрацівників. Серед лікарів вона перевищує nсередню захворюваність по Україні в 1,53 разів [5, 7–9].
Середня тривалість життя лікаря у відповідності до даних світової nстатистики складає всього 54 роки [1]. На стан здоров’я медичних працівників nвпливає комплекс шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища n[10–13]. У зв’язку із цим необхідним є вивчення гігієнічних особливостей умов і nхарактеру праці медичних працівників, у першу чергу, хірургічних nспеціальностей, як професійної групи з найбільш несприятливими умовами праці.Праця nлікаря є одним з найбільш складних, характеризується високимпсихологічним навантаженням, вираженим фізичним навантаженням nі високо відповідальною.
Згідно з “Гігієнічним критеріям оцінки умов праці за показниками nшкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та nнапруженості трудового процесу” (1994), поява на тлі напруженої трудової nдіяльності медичного персоналу двох або більше шкідливих виробничих факторів (хімічних, фізичних і ін.) характеризує умови їх праці як умови найбільш високого ступеня nнебезпеки розвитку професійних захворювань, зростання загальної хронічної nзахворюваності та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
В даний час структура загальної nзахворюваності медичного персоналу на 46% визначається хворобами органів дихання, на 14% серцево-судинними захворюваннями, а також5-6 % nвід усіх захворювань складають хвороби органів травлення, нервової, кістково-м’язової та сечостатевої систем, nякі.
Частка медичних працівників, що мають nхронічну патологію за даними медичної документації, приблизно на 15-20% нижче, nніж за результатами анкетування, що свідчить про значне nнедооблікування патології.
Професійназахворюваністьізахворюваністьзтимчасовоювтратоюпрацездатностізалежитьвідспеціальностімедичногопрацівникаівпливаютьнаньоговиробничихфакторів. n
Фізичні фактори, що роблять істотний nвплив на здоров’я медперсоналу: іонізуюче випромінювання; електромагнітні випромінювання; nшум, вібрація.
Несприятливі фактори хімічної nприроди: високоактивні лікарські хіміопрепарати; антисептики; медичні гази, nлікарські аерозолі.
Біологічні фактори: nмікроорганізми; алергени; білково-вітамінні препарати; імунологічні препарати.
Несприятливі фізіологічні nчинники: підвищений психоемоційний і м’язову напругу; напруга зорового і nслухового аналізаторів. Встановлено, що в кожній групі фахівців провідне nзначення належить певним чинником або їх групі: у стоматологів, анестезіологів, nхірургів, зокрема, це вплив хімічних, фізичних, фізіологічних шкідливих факторів. Високий ступінь контакту з патогенною мікрофлорою наголошується у фтизіатрів, nоториноларингологів.
Понад 60% лікарів вважають, що їх професійна діяльність супроводжується постійним психоемоційним nнапруженням. Це перш за все відзначають психіатри, хірурги і акушери-гінекологи nстаціонарів, лікарі швидкої медичної допомоги.
Особливості гігієни праці nлікарів окремих спеціальностей.
Трудовий процес лікаря хірургічного профілю nпов’язаний з виконанням оперативних втручань, діагностичними та лікувальними nманіпуляціями, а також із впливом несприятливих факторів зовнішнього nсередовища, до яких, в першу чергу, слід віднести хімічні (інгаляційні анестетики, лікарські nаерозолі) і фізичні (високі температури, електромагнітні поля , іонізуюче nвипромінювання). Хірурги часто відчувають високі фізичні та нервово-психічні nнавантаження, що приводить їх до стану nстресу.
Характерною особливістю трудової діяльності хірурга в nопераційній є вимушеність робочої пози і тривалість статичної напруги. Під час nоперації полі маніпуляційної діяльності хірурга досягає
Під час операції в зоні діяльності хірургів нерідко спостерігаються nнесприятливі мікрокліматичні умови, що не забезпечують нормальний рівень nтеплообміну організму з навколишнім середовищем і комфортні тепловідчуття.
Хірурги скаржаться на “нагрівний” мікроклімат і значні втрати nвологи. Одночасне вплив мікроклімату та психоемоційного напруження nсупроводжується посиленням потовиділення при виконанні оперативних втручань. nВеличина втрати вологи у хірургів коливається в залежності від температури nповітря в операційних; так при температурі повітря 21-22 °С вона складає 0,75 nг/хв., а при підвищенні до 25-26 °С –
Недоліки операційної одягу, зокрема, поглиблюються частою її пранням, nавтоклавуванням, прасуванням, що значною мірою знижує повітропроникність і nгігроскопічність тканини. Заміна звичайного одягу на виготовлену з більш nповітропроникною тканини значно покращує тепловідчуття, зменшує потовиділення у nхірургів.
Особливе місце належить забруднення nповітря операційних блоків, до чистоти повітря яких nпред’являються високі вимоги. Однак вміст парів етилового спирту, йоду, nанестетиків в повітрі операційних може nперевищувати допустимі рівні в кілька разів. Несприятливий стан повітряного nсередовища створюється в зоні руху хірурга, анестезіолога та операційної nмедичної сестри.
При інгаляційному наркозі nчастина введених в організм хворого анестетиків виділяється з повітрям в nатмосферу операційної, що видихається персоналом. При цьому концентрація nфторотан на робочому місці анестезіолога становить 98 мг/м3, хірурга n- 69 мг/м3, операційної медичної сестри – 8,7 мг/м3, що nперевищує ГДК.
Тривале перебування членів хірургічної бригади в несприятливій nповітряному середовищі призводить до високого вмісту анестетиків в їх крові. nНаслідком цього можуть бути скарги на головний біль, нудоту, сухість у роті, nтахікардію, запаморочення, швидку стомлюваність і деякі скарги невротичного nхарактеру. Біохімічні показники крові анестезіологів свідчать про порушення nпігментного обміну, явищах дифузного порушення печінкової тканини. Для nжінок-хірургів висока ступінь ризику порушень репродуктивної функції, внаслідок чого лікарі хірургічного профілю повинні nбути віднесені до групи підвищеного ризику як для матері, так і для плоду.
Робота nхірургів супроводжується великими нервово–псіхічними навантаженнями, пов’язаними з відповідальністю за життя nхворих, необхідністю терміново приймати рішення, великою кількістю стресових nситуацій, що призводить до значного напрузі емоційних і інтелектуальних сил.
Відомо, що значна стомлення, що розвивається в процесі nнапруженої праці, негативно впливає на функціональний стан центральної нервової, nвегетативної, серцево-судинної та інших систем. Праця nмедичного працівника для його психічного здоров’я представляє в 2,5-3,0 рази більший nризик, ніж в інших професіях соціальної сфери. Психоемоційні навантаження на тлі nхронічної перевтоми, що грає дезадаптючу роль, сприяють виникненню преморбідних nстанів і соматичних захворювань.
При оцінці шкідливих виробничих факторів, з якими nможливий контакт хірургів у лікувально-профілактичних установах, слід звернути nувагу на можливість несприятливого впливу іонізуючого nопромінення.
Мова nйде про чисельну групу хірургів різних профілів, які за умовами їх професійної nдіяльності можуть піддаватися впливу рентгенівського випромінювання. Слід мати nна увазі, що хірурги, які беруть участь у термінових рентгенологічних nдослідженнях, цей вплив може бути досить значний.
До них відносяться фахівці, що працюють в травматологічних відділеннях, у відділеннях nзагальної хірургії та спеціалізованих відділеннях хірургії печінки та жовчних nшляхів, а також у відділеннях серцево-судинної хірургії. У цих випадках nнеобхідно вирішувати конкретні питання радіаційного захисту членів хірургічних nбригад. У момент рентгенологічних досліджень при виконанні діагностичних і nоперативних втручань лікар може піддаватися впливу розсіяного рентгенівського nвипромінювання або навіть знаходитися в зоні прямої дії променів. Кардинальним рішенням захисту медичного персоналу від nрентгенівського опромінення є застосування апаратури з дистанційним управлінням, що дозволяє вивести хірургів з поля nвипромінювання під час проведення рентгенографії або рентгеноскопії.
Прикладом впливу на хірургів неіонізуючого випромінювання може служити nвикористання лазерних скальпелів досить високих потужностей. Хірургиі обслуговуючий персонал можуть піддаватися впливу nнесприятливих наслідків лазерного випромінювання при відображенні його від nбіологічних тканин та інструменту. Не виключена можливість попадання лазерного nвипромінювання на руки хірургів.
Гігієнічні дослідження застосування лазерів в хірургічній nофтальмології показали, що, незважаючи на порівняно невелику потужність їх nвипромінювання, вони становлять певну небезпеку для медичного персоналу, який nможе бути під впливом значних рівнів відображеного і розсіяного випромінювання, nзокрема, при використанні лазерних фотокоагулянтів.
Обстеження медичних працівників, що використовують лазерні установки, показало, що серед nних порівняно високий відсоток осіб з функціональними розладами в діяльності nнервової і серцево-судинної систем. Дані офтальмологічних обстежень також свідчили про nзначну частоті серйозних розладів з боку органу зору, таких як помутніння nкришталика, дистрофія сітківки, деструкція склоподібного тіла.
У медичного персоналу, які тривалий час контактує з nлазерами, виявляються, в основному, неспецифічні реакції, характер яких вказує на порушення в діяльності регуляторних механізмів, відповідальних за підтримання гомеостазу. При nцьому лазерне випромінювання виступає як своєрідний фактор ризику, що впливає nна розвиток і перебіг вегетативно-судинної патології.
Гігієна праці лікарів-хірургів
Робочий nдень лікарів–хірургів триває 7 годин 42 хвилини (з 8:00 до 15:42), обідня nперерва відсутня. Робота лікарів–хірургів у цілому складається з однакових видів nдіяльності та організації праці, але може відрізнятися в залежності від nспеціалізації відділення. Лікарі–хірурги виконують такі основні «виробничі» nоперації: ранкова оперативна нарада у відділенні (15–20 хв.), ранковий обхід з nаналізом стану хворих, лікарські призначення за добу і вирішення питань про nоперативне втручання (30–60 хв.), виконання планових оперативних втручань (3,5– n
На основі аналізу протоколів операцій встановлено, що в nсередньому на одного лікаря–хірурга протягом року припадає близько 185 годин nоперативних втручань. При підрахунку встановлено, що одне оперативне втручання nв середньому триває 1 годину 12 хвилин. Таким чином, оперативне навантаження на nодного хірурга становить близько 155 оперативних втручань на рік. Слід nвраховувати особливості виконання оперативних втручань у відділеннях гнійної nхірургії, де превалює кількість операцій, що тривають значно менше часу (10–35 nхв.), а середнє оперативне навантаження на одного хірурга становить 136 таких втручань nна рік. Проте такі спеціалісти маютьзначно більше навантаження, пов’язане із nпроведенням перев’язок хворим із гнійними ранами.
Праця nмедичних працівників, і особливо лікарів–хірургів, характеризується значним nінтелектуальним навантаженням, вимагає великого об’єму оперативної й nдовготривалої пам’яті, містить елементи творчості.
Вираженість саме цих професійних nякостей є, з одного боку, основою професійної ефективності,але, з іншого – nпричиною високої фізіологічної вартості роботи.
Важливим nмоментом, який враховували при проведенні оцінки умов праці лікаря–хірурга є nнеобхідність вирішення хірургом складних завдань при відсутності алгоритму, nособисте керівництво в складних ситуаціях, робота в умовах дефіциту часу та nінформації з підвищеною відповідальністю за кінцевий результат при виконанні nоперативних втручань (особливо ургентних), встановленні діагнозу та виборі nтактики лікування хворих. При виконанні трудової діяльності nлікарі–хірургизазнають навантажень на зоровий аналізатор, що полягає в розрізненні nдрібних об’єктів (менше
Значне емоційне навантаження лікарів-хірургів пов’язане з великою nвідповідальністю за можливу небезпеку для життя й здоров’я пацієнтів, з nможливим ризиком небезпеки для власного життя і відповідальністю за безпеку nінших осіб. Щоденний контакт із людьми різного віку (дітьми, особами літнього nвіку тощо), соціального положення (хворими і їхніми родичами, nкерівниками,колегами), різними психологічними характерами вимагає від медичних nпрацівників постійного нервово-емоційного напруження. Показники монотонності праці nдля лікарів–хірургів не є провідними чинниками трудового процесу. Виняток може nстановити лише кількість елементів для реалізації простого завдання або в nопераціях, що багаторазово повторюються, та тривалість виконання простих nвиробничих завдань чи операцій, що повторюються (накладання швів тощо).
В nопераційний день у лікарів–хірургів відзначається збільшення функціональної nактивності як гормональної, так і медіаторної ланки симпатико адреналової nсистеми, а також паралельне підвищення рівня функціонування nгіпофізарно–надниркової системи, що зберігається до наступного неопераційного nдня [14].
Характер nпраці хірурга пов’язаний також і з елементами важкості, оскільки йому nпритаманне періодичне, до 50 % тривалості робочої зміни перебування в незручній nта/або фіксованій позі, а також знаходження в позі, стоячи від 60 % до 80 % nробочого часу (клас умов праці – 3.1). При виконанні основних видів своєї nдіяльності лікарі–хірурги здійснюють вимушені нахили корпуса під кутом більше n300 до 120 раз за зміну (клас умов праці – 3.1).
Часто нераціональна робоча поза пов’язана з тим, що медичне устаткування (столи, медичні кушетки, каталки і ін.), що використовується в даний час в медичних установах, не відповідає основним ергономічним вимогам за параметрами і конструктивними особливостями (стільці з твердою фіксацієювідсутність можливості регулювати висоту устаткування, відсутність підлокітників тощо).
У результаті неправильної організації робочого місця при оформленні медичної документації лікар буває вимушений повертати навколо осі верхню частину тулуба, що веде до утворення кута повороту корпуса до фронтальної лінії. У такій, штучно викликаній вимушеній позі лікар іноді перебуває майже третину робочого часу. Нами проведені вимірювання і дана гігієнічнаоцінка основних фізичних чинників виробничого середовища лікарів–хірургів. При дослідженні впливу виробничого nмікроклімату на організм встановлено, що праця медичного персоналу відноситься до nлегкої фізичної роботи категорії робіт Іб (за ДСН 3.3.6.042–99).
Вимірювання nпараметрів мікроклімату проводили на робочих місцях медичного персоналу в nрізних приміщеннях хірургічних відділень (операційній, перев’язочній, nординаторській, маніпуляційнії тощо). nВстановлено, що показники мікроклімату в маніпуляційній відповідають nоптимальним величинам. На робочих місцях лікарів–хірургів в ординаторській, nперев’язочній та операційних, а також на робочому місці постової медичної nсестри параметри мікроклімату відповідають допустимим величинам (клас умов nпраці – 2).
Мікрокліматичні nумови найбільш динамічно змінювалися в операційних протягом виконання nоперативних втручань: температура повітря зростала на 4,1 °С, відносна nвологість – на 17–18 %, при достатньо низькій швидкості руху повітря. Це може nбути пов’язаним з одночаснимперебуванням значної кількості людей (кілька nопераційних бригад), неефективною роботою вентиляційної системи та відсутністю nсистеми кондиціювання повітря.
Рівні nінтенсивності ультрафіолетового випромінювання визначали в операційних на nробочих місцях лікарів–хірургів на поверхні операційних столів під час nоперативних втручань. Встановлено, що при середній тривалості одного nоперативного втручання 72 хвилини на медичний персонал впливає УФ випромінювання, nяке в областях А і В (18–33 мкВт/см2 та 0,17–0,86 мкВт/см2, відповідно) не nперевищує гранично допустимих рівнів. Проте, на всіх робочих місцях також nзареєстровано УФ випромінювання області С в діапазоні 0,44–2,5 мкВт/см2, що nвзагалі не допускається відповідно до СН № 4557–88 (клас умов праці – 3.1). На nробочих місцях лікарів–хірургів рівні шуму не перевищують гранично допустимих nзначень для певного виду приміщень. В операційних блоках за реєстровано найвищі nрівні шуму, що створювалисяроботою медичного обладнання (наркозні і дихальні nапарати тощо) і становили 48–50 дБА, що знаходиться на верхній межі гранично nдопустимих рівнів (клас умов праці – 2).
Усі обстежені приміщення nмали природне одностороннє бокове освітлення, за винятком однієї операційної, nде природне освітлення було відсутнє. Штучне загальне освітлення в усіх nприміщеннях представлене лампами розжарювання, а операційні приміщення та nперев’язочні обладнані додатково безтіньовими світильниками, якість світла в nяких регулюється зміною відстані від лампи до оперованого хворого. Встановлено, nщо робота лікаря–хірурга при проведенні оперативних втручань відноситься до Іб n(найвищої точності) розряду зорової роботи (найменший розмір об’єктів nрозрізнення становить 0,1–0,3 мм, контраст об’єкта з фоном – малий, фон nсередній), під час роботи в ординаторській (оформлення медичної документації nтощо) зорова робота відноситься до IVг (середньої точності) розряду (найменший nрозмір об’єктів розрізнення становить 0,5–1 мм, контраст об’єкта з фоном – nвеликий, фон – світлий).
Природне освітлення на nробочих місцях лікарів в ординаторських відповідає гігієнічним вимогам ДБН В.2.5–28–2006, так як коефіцієнт nприродного освітлення становить 1,7 %. nРівні штучної освітленості на робочих місцях медичних працівників відповідають nгігієнічним регламентам, за винятком освітленості від загальної системи при nсистемі комбінованого освітлення в операційній 1, що може бути пов’язане з nнепрацюючими світильниками (клас умов праці – 2). Рекомендовано провести заміну nнепрацюючих світильників в операційній № 1.
Серед біологічних nчинників, що діють на лікарів–хірургів можна виділити дві групи – це збудники nінфекційних захворювань та антибіотики і антибіотиоковмісні препарати. Багато nхірургічних хворих, інфікованих мікроорганізмами, що передаються через кров, є nбезсимптомними носіями, або заперечують будь–який поведінковий чинник ризику n(наркоманію, гомосексуальні контакти тощо). Найбільш небезпечними щодо nзараження або травматизації лікарів–хірургів є проведення маніпуляцій, обстежень nхворих, оперативних втручань, процедури nобробки і перев’язки інфікованих ран.
Відповідно до даних nмікробіологічного паспорту у відділеннях гнійної хірургії при лікуванні хворих nлікарі–хірурги зазнають дії патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів: Strep. nviridans, b–Strep. haemoliticus, Staph. aureus, Staph. nepidermidis, Staph. faecalis, Klebsiella pneumoniae, E. ncolli тощо. Для обробки ран, інфікованих даними мікроорганізмами хірурги nвикористовують велику кількість антибіотиків: еритроміцин, тетрациклін, nгентаміцин, лінкоміцин, рифампіцин, офлоксацин, цефопіразон тощо, які можуть nбезпосередньо впливати і на організм лікаря.
Праця лікарів–хірургів nвідповідно до ГН 3.3.53.3.8;6.6.1–083–2001 р. при наявності в повітрі робочої nзони шкідливих речовин біологічного походження: патогенних мікроорганізмів n(збудників інших інфекційних захворювань) відноситься до класу 3.3 незалежно nвід їх концентрації.
Загальну оцінку умов nпраці за ступенем шкідливості і небезпечності встановили з урахуванням nпоєднання двох факторів (біологічні та напруженості праці) класу 3.3 і оцінили nна один ступінь вище відповідно до п.4.12.3 ГН 3.3.5–3.3.8;6.6.1–083–2001 р. nТобто праця хірургів відноситься до класу 3.4 (шкідливий 4 ступеня).
Для створення безпечних nумов праці лікарів–хірургів на сучасному етапі необхідно мати nпостійниймоніторинг із боку санітарно–епідеміологічної служби за станом nвиробничого середовища та умовами праці хірургів із використанням як nвищенаведених, так і застосуванням фізіологічних, психологічних, хімічних та інших nметодів дослідження.
Таким чином
1. Провідними несприятливими виробничими факторами при роботі лікарів хірургічного профілю є висока напруженість праці та дія біологічних чинників.2. Праця лікарів–хірургів nхарактеризується високою напруженістю (клас 3.3), підвищеною важкістю (3.1) і nвисокою вірогідністю впливу інфекційних агентів (3.3), що потребує віднесення nїї за принципами загальної гігієнічної оцінки умов праці до класу 3.4 n(шкідливих 4 ступеня) відповідно до ГН 3.3.5–3.3.8;6.6.1–083–2001 р.3. Умови nпраці хірургів відповідно до встановленого класу – 3.4 (шкідливі 4 ступеня) nможутьпризводити до значного зростання хронічної патології та рівнів nзахворюваності з тимчасовоювтратою працездатності, а також до розвитку важких nформ професійних захворювань (із втратою загальної працездатності).
Гігієнічна оцінка nумов праці медичних працівників, обслуговуючих nультразвукову апаратуру (діагностичну, фізіотерапевтичну, хірургічну), свідчить, що всі вони в процесі трудової nдіяльності піддаються впливу комплексу несприятливих факторів виробничого nсередовища.
Провідними з них є ультразвук nпри контактній передачі, а також ряд факторів, здатних погіршити несприятливий nвплив контактного ультразвуку. До них слід віднести статичне і динамічне nнапруження м’язів кисті і верхнього плечового пояса при однотипних рухах; nультразвук, що поширюється повітряним шляхом, забруднення рук контактними nмастилами, поліпшують акустичний контакт з джерелом ультразвуку.
Із супутніх факторів nвиробничого середовища необхідно відзначити нервово-емоційне і зорова напруга. При поглиблених медичних обстеженнях виявляються порушення функціонального стану nпериферичної нервової, судинної і центральної нервової систем, а також зміна nшкірної чутливості, зсув порогів вібраційної і больової чутливості рук.
Більш ніж у половини nмедичних сестер та 75% лікарів, які використовують ультразвукову апаратуру, nвідзначалися вестибулярні порушення, що відображають функціональні зміни в nцентральному відділі вестибулярного апарату. Даними реоенцефалографічних nдосліджень встановлено функціональне підвищення тонусу судин головного мозку у nмедичних працівників зі стажем роботи до п’яти років. Зниження інтенсивності nкровонаповнення церебральних судин реєструється при стажі понад 5 років.
При неврологічних обстеженнях нерідко виявляються порушення за nтипом вегетативного поліневриту в поєднанні із загальним ангиодистонічним nсиндромом, прогресуючим зі стажем роботи з ультразвуковою апаратурою.
Ведучими nнесприятливими факторами умов праці процедурних і постових медичних сестер ЛПУ nє постійний контакт їх з лікарськими засобами, серед яких переважають nантибактеріальні препарати, вітаміни групи “В”, анальгетики та ін.
Дуже часто спостерігається nзв’язок забруднення повітря і шкірних nпокривів у середнього медичного персоналу, рівень якого залежить від nспособу введення хворим медикаментів і від проведених маніпуляцій, що nпередбачають виконання ін’єкцій та вливань (приготування розчинів лікарських nпрепаратів, заповнення шприців, крапельниць, а також способів обробки nінструментарію). Найбільшу потенційну небезпеку для здоров’я медичних сестер nпредставляє робота в аерозоль-інгаляційних і процедурних кабінетах, де nзастосовуються високоактивні медикаменти.
Надходження аерозолів nмедикаментів чи продуктів їх розпаду в повітря відбувається при проведенні nін’єкцій, вливань, аерозольних інгаляцій, а також при митті і стерилізації nмедичного інвентарю, забрудненого ліками. Наприклад, під час процедури n”скидання” лікарського розчину і бульбашок повітря з шприца через nін’єкційне голку в зоні дихання медичної сестри утворюються полідисперсних nаерозолі з розмірами частинок від 0,1 до 0,25 мкм., А вміст антибіотика в nповітрі процедурної при багаторазових маніпуляціях може перевищувати ГДК.
Тривалий професійний nконтакт з різними лікарськими речовинами, nчастіше за все з антибіотиками, може призвести до професійної nпатології. Клінічно це проявляється змінами з боку шкірних покривів, внутрішніх nорганів і нервової системи. Шкірні прояви відрізняються великою вариабильністю nі поліморфністю і реєструються у вигляді дерматитів, екземи, кропив’янки і ін. Зміни з боку внутрішніх nорганів виражаються в астмоідних бронхітах і бронхіальній астмі, хронічних nколітах, міокардитах та ін. Патологія нервової системи проявляється вегето-судинну nдистонію, сенсорної поліневралгіей . В основі професійної патології у медичних nсестер лежить, перш за все, алергічне дію лікарських речовин, особливо nантибіотиків. Останні викликають порушення імунітету, що сприяє розвитку дисбактеріозу та іншої патології.
Виходячи з умов праці та структури захворюваності, працівники аптек nможуть бути розділені на 4 групи:
1. Безпосередньо контактують з медикаментами.
2. Контактують з медикаментами і з хворими людьми в процесі відпуску nліків.
3. Контактують з агресивними реагентами під час проведення контролю nякості лікарських засобів.
4. Контингент, який відчуває постійне психоемоційне напруження n(адміністративно-управлінський апарат).
Необхідно відзначити, що nструктура захворюваності персоналу аптек відрізняється від структури nзахворюваності в цілому населення. Аптечні працівники більш схильні до гострих nреспіраторних інфекцій, грипу, хвороб органів дихання. Це є наслідком nінфікування в процесі контакту з хворими відвідувачами. У структурі захворювань nз тимчасовою втратою працездатності частка гострих респіраторних інфекцій nстановить більше 30%, грипу – понад 20%.
Аналіз рівня захворюваності nв розрізі виробничо-обумовлених груп показав, що найбільша кількість випадків і nднів непрацездатності припадає на працівників, які мають контакт з агресивними nреагентами. Дещо нижчим рівень захворюваності в осіб, зайнятих приготуванням ліків. Показник, що nхарактеризує тяжкість захворювання, є найбільшим у працівників, зайнятих прийомом і відпуском лікарських засобів, найменший – у nадміністративно-управлінського апарату.
Професійні шкідливості nмедичних працівників
При оцінці цієї проблеми в nконтексті професійної інфекційної nпатології слід мати на увазі, що медичні працівники різних спеціальностей nпіддаються неоднакового ризику інфікування, але такий nризик завжди має місце. І, якщо персонал відділень, де такий ризик відносно nвеликий, має, як правило, досить високу профілактичну підготовку і володіє nкомплексом відповідних превентивних навичок, то співробітники підрозділів nЛПЗ з відносно невисоким ризик гемоконтактного інфікування нерідко такими nнавичками володіють недостатньо! Тому, надзвичайно важливий аспект запобігання nпрофесійного інфікування гемоконтактними nінфекціями.
Так, В. А. Петкова з nспівавт. (1997) підкреслює, що у вітчизняних публікаціях відсутні відомості про nінфекційний виробничий травматизм, не розроблені nзаконодавчі та відомчі документи про розслідування випадків такого травматизму nта диференційованої постконтактної профілактики інфекції у медичних nпрацівників. Спостереження авторів за інфікованістю медпрацівників вірусами гепатитів В і С, як моделлю можливої реалізації парентерального інфікування ВІЛ, дозволили виділити в nстаціонарах підрозділи підвищеного ризику: лабораторії, централізовані nопераційний блок, відділі інтенсивної терапії, швидкої медичної допомоги, ЛОР, nневрології. Повідомляється також про введення в ЛПЗ системи реєстрації nінфекційного виробничого травматизму при роботі з біоматеріалом пацієнтів; nреєструються за відповідною формою уколи, порізи, проколи, забруднення nслизових. Протягом року офіційно було враховано 189 травм, у тому числі 63% у nсередніх медпрацівників, 28% у молодшого персоналу, 16 % – у лікарів і 3 % nв лаборантів; превалює травматизм при роботі з голками – 65 %.
OlubuyideIO, OlawuyiFJ (1995) відзначають появу значної nкількості даних про небезпеку інфікування при випадкових контактах з кров’ю і nтканинними рідинами ВІЛ-інфікованих пацієнтів. За цими даними, при опитуванні nлікарів різних спеціальностей в одному з госпіталів протягом одного року ( nвиявлено 1142 контакти (уколи). Травмування найчастіше (17%) відбувалося при nодяганні запобіжного ковпачка на ін’єкційні голки, при накладенні шва на nхірургічну рану (14 %), при установці nсистем для внутрішньовенної інфузії (11%), при пораненні скальпелем (9%), при nцьому хірурги травмуються в 3 рази частіше, ніж лікарі інших спеціальностей.
У першу чергу ризику інфікуваннявірусами імунодефіциту людини, nгепатитів В і С схильні співробітники гематологічних, реанімаційних, стоматологічних, хірургічних відділень та nвідділень гемодіалізу, процедурних кабінетів, лаборанти тощо, а також особи, nякі працюють на виробництві по заготівлі крові, її компонентів і препаратів. nОднак, враховуючи можливу інфікованість крові та біологічного матеріалу людини nвірусами ВІЛ, гепатитів, цитомегаловирусами, поруч онкогенних вірусів, правила nпрофілактики професійного зараження поширюються на всі ЛПУ незалежно від nпрофілю. Ці правила зводяться до максимального запобігання можливості nзабруднення шкіри і слизових оболонок.
Для профілактики професійного інфікування необхідно виконувати наступні nумови:
1.При здійсненні nманіпуляцій надягати халат, шапочку, змінне взуття, nвиходити в яких за межі лабораторії, відділення забороняється; всі маніпуляції, nпри яких може статися забруднення рук кров’ю, сироваткою та іншими біологічними nрідинами, проводити в рукавичках; гумові рукавички, одного разу зняті, повторно nне використовуються.
2. У процесі роботи nрукавички обробляються 70 %-м спиртом, 3 %-м хлораміном, спиртовим розчином nхлоргексидину та ін.; дотримуватися запобіжних заходів при виконанні nманіпуляцій з ріжучими та колючими інструментами (голки, скальпелі, ножиці); nвідкриваючи пляшки, флакони, пробірки з кров’ю, сироваткою, слід уникати уколів nі порізів рукавичок і рук; 3.При nпошкодженні шкірних покривів необхідно негайно обробити і зняти рукавички, nвидавити кров nз ранки, потім під проточною водою ретельно вимити руки з милом, обробити їх 70 n%-м спиртом і змастити ранку 5 %-м розчином йоду;маніпуляції з медичним nінструментарієм, піпетками, лабораторним посудом, приладами, які стикалися з nкров’ю, сироваткою, треба проводити тільки після їх попередньої дезінфекції; nмедичні працівники, які мають рани nна руках, ексудативні ураження шкіри або мокнучий дерматит, на час захворювання nвідсторонюються від догляду за пацієнтами і контакту з предметами для догляду.
4.При необхідності виконання роботи всі пошкодження nповинні бути закриті напальчники або лейкопластиром; бланки напрямків в nклініко-діагностичну лабораторію категорично забороняється вміщувати в пробірки nз кров’ю; поверхню робочих столів в кінці робочого дня (у разі nзабруднення кров’ю – негайно) обробляються 3 %-м розчином хлораміну або 6 % nрозчином перекису водню з 0,5 %-м миючого засобу. Причому, якщо поверхня nзабруднена кров’ю, сироваткою процедури виконують двічі: негайно і з інтервалом n15 хвилин;
5.Заповнення облікової та звітної документації повинне nвестися на чистому столі;
6.Забороняється приймати їжу, палити і користуватися косметикою nна робочих столах;
7.Не можна проводити ніякі парентеральні та лікувально-діагностичні процедури в nприміщеннях, які призначені для обслуговування хворих.
8.Для надійного захисту медичних працівників від гепатиту В проводиться 3-х кратна імунізація за схемою 0-1-6, nтобто через 1 та 6 місяців після першого щеплення. У випадку, якщо відбулася травматизація рук та інших nчастин тіла з забрудненням шкіри і слизових біологічними nрідинами, медпрацівникові, не щеплені раніше проти гепатиту В, проводиться nімунізація за епідемічними показаннями також 3-разового в більш короткі терміни (за схемою 0-1-2) з введенням четвертого дози через 12 nмісяців. Щеплення в цих випадках необхідно робити якомога швидше: не nпізніше 1-2 доби після травми. n
9.Травми, nотримані медпрацівниками, повинні враховуватися в кожному ЛПЗ. Потерпілим nнеобхідно спостерігатися в інфекціоніста не менше 6-12 місяців. Медичне nспостереження проводиться з обов’язковим обстеженням на маркери вірусних гепатитів В, С та nВІЛ-інфекції.
У середньому ризик ВІЛ-інфікування при через шкіру за рахунок проникненні nкрові від ВІЛ-пацієнта становить 0,3%. Найбільш високий ризик інфікування nвідзначається при глибоких ураженнях шкірних покривів, які зазнали впливу nвидимої крові на медичному інструментарії, зіткненні з ним, знаходився у вені nабо артерії пацієнта (наприклад, з голкою при флеботомія), або в організмі nхворого. Чим більший обсяг крові був задіяний, тим вище ризик. При поверхневих пошкодженнях шкіри ризик інфікування nзменшується і становить 0,1 % і менше в залежності від об’єму крові і титру nВІЛ. Це узгоджується з матеріалами фундаментального міжнародного керівництва n”Основи інфекційного контролю” (1997), згідно з яким ризик зараження nперсоналу ВІЛ-інфекцією дійсно є відносно низьким (0,3-0, 5 % після одиничного nуколу контамінованої голкою в порівнянні з 7-30 %, для вірусного гепатиту В), nоднак з урахуванням надзвичайної тяжкості інфекції та її наслідків професійна ВІЛ-інфекція являється дуже серйозною проблемою.
Згідно сучасних даних, вірусний гепатит В є найпоширенішим професійним nзахворюванням. Серологічні докази nінфікування вірусом гепатиту В виявляються у значної частини медичних nпрацівників (38,5 % серед хірургів, 50 % серед лікарів відділень гемодіалізу). nЩорічно від вірусного гепатиту В вмирають сотні медичних працівників: 200-300 nза даними щодо США і, по всій видимості, набагато більше в країнах nСНД.
Оптимізація умов праці в медичних закладах
Вирішення nпитань охорони та оптимізації умов праці nмедичних працівників необхідно починати зі стадії проектування установи охорони nздоров’я і продовжувати на всіх стадіях його експлуатації. Найважливішим nрозділом роботи центру держсанепіднагляду з поліпшення умов, охорони праці та nздоров’я медичних працівників закладів охорони здоров’я є здійснення попереджувального санітарного нагляду за nпроектуванням, прив’язкою проектів та ходом будівництва об’єктів медичного nпризначення.
У процесі здійснення попереднього nнагляду за ЛПЗ необхідно враховувати кліматичні та географічні умови, nцентралізацію і взаємозв’язок різних служб лікувальних установ, раціональне nвикористання робочих приміщень, організацію робочих місць, створення комфортних nумов праці, внутрішньозмінного відпочинку, харчування медичного персоналу. При проведенні nпопереджувального санітарного нагляду необхідно здійснювати контроль за nрозробкою нормативно-технічної документації на нове обладнання, технологічні процеси, nхімічні речовини.
Поточний nсанітарно–гігієнічний нагляду лікувальних установах включає спостереження за станом виробничих nфакторів (фізичних, хімічних, біологічних, псіхофізіологічних) наробочихмісцяхмедичногоперсоналу.
При здійсненні контролю за умовами та охороною праці nмедичного персоналу в закладах охорони здоров’я необхідно: nпроведеннялабораторно-інструментальних досліджень та аналіз даних мікроклімату n(температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, nтемпературавнутрішньоїповерхніогороджувальнихконструкцій), nпоказників повітряного середовища (запиленість, загазованість, nбактеріальнеобсіменіння, париртутітощо); nоцінкаефективностіприпливно-витяжноївентиляції, nстануприродноготаштучногоосвітлення, рівнівшуму, ультразвуку, електро nмагнітного та рентгенівського випромінювання та ін. Необхідно оцінювати ергономічні заходи nщодо вдосконалення робочих місць медичного персоналу.
Ефективним nзасобом поліпшення умов праці, подолання втоми, збереження стійкої nпрацездатності медперсоналу є оптимізація nрежиму праці та відпочинку, з організацією nвідпочинку в спеціально обладнаних приміщеннях, що в поєднанні з nмікрокліматичним комфортом і психофізичної розвантаженням дозволить зняти nнадмірне емоційне та психічне напруження і в значній мірі відновити nпрацездатність.
Зниженню nстомлюваності, поліпшення самопочуття, підвищення професійної працездатності nмедичних працівників сприяє використання різноманітних засобів і форм фізичної nкультури в режимі їх праці та відпочинку. Важливим засобом вдосконалення професійно nзначущих фізичних якостей і психофізіологічних функцій nмедперсоналу може з’явитися розробка та впровадження комплексу заходів nпрофесійно-прикладної фізичної підготовки для конкретної лікарської nспеціальності.
Профілактичні огляди є частиною медико-профілактичного забезпечення працюючих, у т.ч. та nмедичних працівників. Попередні профогляди мають на меті виявити медичні nпротипоказання до того чи іншого виду трудової діяльності та запобігти поширенню nінфекційних і паразитарних захворювань, що особливо важливо в умовах nстаціонару. Періодичні профогляди, крім того, мають на меті виявити факт і nступінь впливу на працюючого шкідливих виробничих факторів для визначення nнеобхідних реабілітаційних заходів.
Попередні, при вступі на nроботу, і періодичні медичні огляди nпроводяться територіальними лікувально-профілактичними установами. Центри nДержсанепіднагляду здійснюють контроль за повнотою контингентів, які nвизначаються адміністрацією ЛПУ і аптек до обстеження, і контроль за повнотою і своєчасністю проходження nпрофілактичних медичних обстежень.
Основними документами, що визначають контингенти, що підлягають профогляду, а також обсяг і порядок проведення останніх, є: наказ МОЗ РФ і ГК Сан РФ від 05.10.95 р. № 280/88 n”Про затвердження тимчасових переліків шкідливих, небезпечних речовин і виробничих факторів, а також робіт, при виконанні яких проводяться попередні та періодичні медичні огляди працівників“; Наказ МЗМП РФ від 14.03.96 р. № 90 “Про порядок проведення попередніх і періодичних медичних оглядів працівників та медичних регламентах професії“; Наказ МОЗ РФ від 10.12.96 р. № 405 n”Про проведення попередніх і періодичних оглядів працівників“; nНаказ МОЗ РФ від 14.08.97 р. № 244 n”Про проведення обов‘язкових попередніх, при вступі на роботу, і періодичних медичних обстежень“.
Загальні вимоги до умов nпраці медичних працівників
При роботах, що вимагають великої nнервової напруги й уваги, швидких і точних рухів рук, доцільні часті, але nкороткі перерви (5 – 10 хвилин). Основні шляхи боротьби зі стомленням: nраціональна організація робочого місця й меблів; вправи й тренування; nраціональні режими праці й відпочинку; виробнича фізична культура; кімнати nфізіологічного розвантаження.
Умови праці лікарів і осіб суміжних професій, які співпрацюють із nслужбою, повинні звільняти лікаря чи іншого співробітника від усяких nматеріальних турбот, забезпечуючи їм достатній заробіток протягом їхньої nактивної діяльності та під час відпустки чи хвороби, а також після їхньої nвідставки, гарантуючи пенсію їхнім утриманцям після їхньої смерті, і не nобмежуючи свободи прийняття ними рішень щодо професійних питань, крім nпрофесійного нагляду. Умови праці не повинні відвертати увагу лікаря чи іншого nспівробітника від їхнього безпосереднього заняття – підтримання і поліпшення nздоров’я пацієнтів.
Бажано, щоб лікарі з загальних хвороб, спеціалісти і стоматологи, котрі nпрацюють у медичній службі, якою користується все населення або значна його nбільшість, працювали повний час за заробітну плату з достатньою гарантією щодо nвідпусток, хвороби, старості чи на випадок смерті, за умови, що в органі, який nнадає їм роботу, досить добре репрезентовано медичну професію.
Якщо лікарі з загальних хвороб чи nстоматологи, які займаються приватною практикою, працюють частину часу в службі nмедичного обслуговування, котра охоплює досить велику кількість осіб, то nбажано, щоб вони отримували тверду основну щорічну заробітну плату з наданням nїм певних гарантій щодо відпусток, хвороб, старості та на випадок смерті, nпричому до цієї заробітної плати, якщо це вважається за потрібне, можуть nробитися надбавки у встановленому розмірі за кожну особу або за кожну родину, nза якою лікар чи стоматолог здійснює догляд.
Якщо лікарі-спеціалісти, які nзаймаються приватною діяльністю, працюють частину часу в службі медичного nобслуговування, що охоплює значну кількість осіб, бажано, щоб їхня заробітна nплата встановлювалася залежно від кількості годин, присвячених роботі в цій nслужбі (заробітна плата за неповний робочий час).
Якщо лікарі чи стоматологи, які nзаймаються приватною практикою, працюють частину часу в службі медичного nобслуговування, що охоплює лише невелику кількість осіб, бажано встановити їхню nвинагороду у вигляді гонорару за кожного пацієнта.
Бажано, щоб особи суміжних nпрофесій, які співробітничають із службою і які здійснюють індивідуальне nобслуговування, були зайняті повний час і отримували заробітну плату, з nдостатніми гарантіями щодо відпусток, хвороби, старості й на випадок смерті; nособи, які забезпечують матеріальне обслуговування, повинні отримувати плату за nналежними ставками.
Умови праці осіб медичної і nсуміжних професій, які співробітничають із службою, повинні бути однаковими для nвсієї країни або для всіх секторів, що їх обслуговує служба, і повинні nвстановлюватися за згодою з представницькими органами відповідної професії; nзміни можуть допускатися лише внаслідок різних вимог обслуговування.
Треба передбачити процедуру, що nдає можливість зацікавленим особам подавати скарги до відповідного арбітражного nоргану на умовах, які дають достатню гарантію для всіх заінтересованих сторін nщодо послуг, котрі вони дістають, а членам медичної професії і суміжних nпрофесій – щодо їхніх стосунків із керівництвом служби.
Професійний нагляд щодо осіб nмедичної і суміжних професій, які працюють у службі, повинен доручатися nорганам, куди входять головним чином представники професій, котрі є в службі; nнагляд повинен супроводжуватися заходами дисциплінарних стягнень.
Гігієнічна nхарактеристика професійних шкідливостей
медичних працівників різного nпрофілю
До професійних nнавантажень та шкідливостей лікарів хірургічних спеціальностей відносяться:
– кількість оперативних втручань – до 150 на рік в загальній nхірургії, 170 – в оториноларингології, 370 – в акушерстві та гінекології. З nпідвищенням кваліфікації хірурга зростають як кількість, так і складність nоперацій;
– вимушене положення тіла з нахилом тулуба вперед та тривалим nстатичним напруженням мускулів плечового поясу, спини, витягнутих вперед рук;
– нагріваючий мікроклімат операційної з високими потоками радіаційного nтепла від джерела штучного освітлення (безтіньової лампи);
– іонізуюча радіація при рентгенологічних дослідженнях, особливо в nтравматології, судинній хірургії, нейрохірургії;
– токсична дія засобів наркозу (закису азоту, фторотану, хлороформу, діетилового nефіру) та анестетиків;
– високе розумове та нервово-емоційне напруження, пов’язане з nскладністю, тривалістю операційного втручання, виникаючих можливих nускладненнях, відповідальності за життя хворого.
Серед захворювань nлікарів хірургічних спеціальностей з тимчасовою втратою працездатності nпереважають хвороби нервової системи, системи кровообігу, травлення, гострі nреспіраторні захворювання.
Серед nхронічних захворювань цих спеціалістів найбільшу питому вагу займають nзахворювання системи кровообігу, неврастенії, що пов’язані з високим nпсихоемоційним та фізичним напруженням. Це стенокардія, гіпертонічна хвороба, nвегето-судинна дистонія, неврастенія.
Часті nзахворювання, пов’язані з тривалим стоянням за хірургічним столом: радикуліт, nостеохондроз, дискінезії, варикозне розширення вен нижніх кінцівок.
Інвалідність nхірургів або необхідність міняти професію у 60 – 80 % обумовлена хронічними nінтоксикаціями наркотичних засобів та анестетиків, у 11 – 20 % – інфекційними захворюваннями, n9 – 10 % фізичними і нервовими перенапруженнями.
Гігієнічні nособливості умов праці та стан здоров’я лікарів терапевтичного профілю залежать nвід форм обслуговування хворих. При поліклінічному, дільничному обслуговуванні nпровідна роль належить надмірному фізичному навантаженню, яке залежить від nсезону року (кількості викликів), розмірів лікарської дільниці, типу забудови n(одно- багатоповерхові будівлі, наявність чи відсутність ліфтів). Для цих nспеціалістів характерні також психоемоційне напруження несприятлива дія nфізичних факторів – рентгенівського випромінювання, УВЧ, НВЧ, ультразвукові, nлазерні та інші діагностичні і фізіотерапевтичні засоби, хімічні шкідливості – nфармакологічні препарати, від яких частіше страждають медичні сестри.
До професійних nзахворювань лікарів терапевтичного профілю, у першу чергу фтизіатрів, nінфекціоністів, дермато-венерологів, гельмінтологів, лаборантів nбактеріологічних, вірусологічних, гельмінтологічних лабораторій відносяться nвідповідні інфекції; фізіотерапевтів, рентгенологів, радіологів – дерматити, nекземи, токсикодермії, меланоми, лейкози, рак шкіри, променева хвороба; nпсихіатрів – психоневрози та інші.
Для nлікарів-стоматологів однією з основних професійних шкідливостей є вимушене nстояче, з нахилом і поворотами тулуба положення, яке спричиняє до тривалого nстатичного напруження відповідних м’язових груп, шум та вібрація від бормашин, nнапруження зору, засліплююча дія фотополімерних ламп, попадання в зону дихання nпарів ртуті від ртутних амальгам, випарів розчинників полімерних матеріалів, nнебезпеки інфекцій від пацієнта з захворюваннями верхніх дихальних шляхів в nстадії інкубації, реконвалесценції, при виконанні маніпуляцій, пов’язаних з nконтактом з слизовою оболонкою, кров’ю пацієнта.
Перераховані nшкідливості можуть спричинятися до порушень осанки (34 – 45 %), варикозного nрозширення вен нижніх кінцівок (19 – 49 %), ознак вібраційної хвороби n(парестезії, втрата температурної, тактильної чутливостей кистей рук, nконтрактура Дюпюітрена).
Напруження nзорового аналізатора може призводити до спазму акомодації, так званої nнесправжньої міопії, різі в очах.
Через nслину, тканину ясен, відкриту рану можуть передаватися СНІД, пріонова хвороба, nгепатити В і С.
Заходи по оздоровленню умов праці медичних працівників.
Однією з nосновних умов охорони праці медичних працівників та успішного лікування хворих nє планувально-архітектурне вирішення лікувальних закладів, основою якого є nбудівельні норми і правила (БНіП-ІІ 69-78 “Лікувально-профілактичні заклади”). nЦими нормами передбачено перелік необхідних приміщень згідно призначення nлікарні, відділення, їх взаєморозміщення, розміри площі, кубатури, особливі nвимоги до розміщення, розмірів, захисних властивостей стін і перекриття nрентгенологічних, радіологічних, фізіотерапевтичних відділень. Розроблені nокремі норми та вимоги до корпусів інфекційних, туберкульозних і т.п. відділень nта лікарень.
Санітарними nправилами і нормами (СанПіН) та Держстандартом № 12.1.005 – 76 “Повітря робочої nзони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги” передбачено створення оптимальних nмікрокліматичних умов в окремих функціональних приміщеннях лікарняних закладів, nприродного та штучного освітлення, вентиляції, кондиціонування повітря, nсанітарно-технічного обладнання тощо. В сучасних операційних передбачена також nмісцева вентиляція (відсоси) в зоні робочого місця анестезіолога, систематичний nлабораторний контроль концентрації анестетиків у повітрі. Найбільш ефективним nпрофілактичним заходом проти токсичної дії анестетиків на членів операційної nбригади є перехід на внутрішньовенний наркоз та спинномозкову анестезію .
Широко nвикористовуються індивідуальні засоби захисту тіла, очей, органів дихання.
Для nзахисту від іонізуючих і неіонізуючих електромагнітних випромінювань nвикористовуються методи, основані на фізичних законах послаблення випромінювань n– захист обмеженням потужності джерел випромінювання, відстанню, часом, nекрануванням, які вирішуються у законодавчому та організаційно-технічному nнапрямку.
Так, nзаконодавчо передбачені ліміти доз іонізуючої радіації, гранично допустимі nконцентрації радіонуклідів у повітрі робочої зони (НРБУ – 97), максимально nдопустимі їх активності на робочому місці (ОСПУ-01) та інші.
З метою nзбереження здоров’я медичних працівників з шкідливими умовами праці nзаконодавством встановлено скорочений робочий день:
– 4-годинний – для медичних nпрацівників, безпосередньо зайнятих роботою з відкритими радіонуклідами;
– 5-годинний робочий день встановлено nдля персоналу, зайнятого робою з закритими джерелами іонізуючих випромінювань n(гама-, рентгенівських), а також для патологоанатомів, прозекторів, nсудмедекспертів, анатомів;
– 5,5-годинний робочий день n– для лікарів туберкульозних, психоневрологічних диспансерів, фізіотерапевтів, nстоматологів;
– 6-годинний робочий день – nінфекційних, туберкульозних, психіатричних, наркологічних, бальнеологічних, nрадонових, лабораторних відділеннях.
Особливе nмісце в системі охорони здоров’я медичних працівників займають попередні та nперіодичні медичні огляди, які регламентуються Наказом МОЗ колишнього СРСР № n555 від 29.09.1989 р. та Наказом МОЗ України № 45 від 31.03.1994 р., згідно з nякими такі попередні та періодичні огляди повинні бути обов’язковими і для nмедичних працівників з шкідливими умовами роботи.
Питання nохорони праці медичних працівників передбачені також “Законом України про nохорону праці” (1992 рік), рядом положень і нормативів Кодексу законів про nохорону праці (КЗОП).
ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ nСПРЯМОВАНІ НА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ВНУТРІШНЬО-ЛІКАРНЯНОЇ ІНФЕКЦІЇ
1.Санітарно-гігієнічні
а. Режим провітрювання n(кондиціонери, вентиляція, вентиляційні канали);
б. Прибирання n(регулярність, використання дезінфікантів, дезинфекція притирального інвентаря);
в. Дезинфекція постільних nречей (дезинфекційна камера);
г. Разові комплекти.
2.Розміщення хворих n(бокси, ізолятори, мати з дитиною в пологових будинках).
3.Раціональна терапія n(обґрунтована раціональна антибіотико терапія).
4.Протиепідемічний режим:
а.знезараження nінструментарію (централізовані стерилізаційні);
б.безпечне харчування n(контроль харчоблоку, пункту роздачі, раціональне збереження продуктів);
в.контроль здоров’я nперсоналу, хворих.
Дезинфекція (від французького слова дез – заперечення, nі латинського – інфекція).
Це знищення в середовищі, nщо оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, грибків, вірусів, nнайпростіших) їх переносників.
Мета дезинфекції – nзнищити збудника в середовищі, що оточує людину (в приміщенні, на предметах, на nпосуді, білизні, виділеннях і т.д.).
Розділи дезинфекції:
1. власне дезинфекція – nзнищення патогенних мікроорганізмів;
2. дезинфекція – знищення nкомах, переносників захворювань (мух, комарів, вошей );
3. дератизація – знищення nгризунів, переносників захворювань (мишей, щурів );
4. стерилізація – nзнищення всіх мікроорганізмів;
Є два види дезинфекції:
Вогнищева:
а. поточна (текуча), яка nпроводиться у вогнищі інфекції в присутності хворого або бацилоносія. Мета її: nнегайне знищення збудника інфекції після його виведення з організму хворого чи nносія з метою запобігання розсіювання збудника в навколишньому середовищі.
б. заключна дезинфекція nпроводиться у вогнищі інфекції після ізоляції хворого чи бацилоносія. Її мета: nповне знезаражування об’єктів, які могли бути заражені збудником інфекції.
Профілактична проводиться постійно, незалежно від наявності джерела інфекційного nзахворювання. Її мета: запобігти виникненню і поширенню інфекційного nзахворювання та накопичення збудника захворювання в навколишньому середовищі.
Методи дезинфекції:
При проведенні nдезинфекції користуються двома основними методами: фізичним і хімічним.
Можна ще виділити третій nметод – комбінований, при якому фізичні і хімічні методи знезаражування nзастосуються одночасно (напр прання білизни в гарячій воді з милом).
Фізичні методи nдезинфекції проводять за допомогою механічних, термічних та променевих засобів.
-Механічні засоби забезпечують видалення, але не знищення nмікроорганізмів. Це чищення, протирання, миття, прання, витрушування, nпідмітання, провітрювання. При використовуванні пилотягів видаляється до 98% nмікроорганізмів. Вентиляція ефективна досить, коли її тривалість не менша, ніж n30-60 хв.
-Термічні засоби ґрунтуються н застосуванні високих та низьких nтемператур, а саме: гаряче повітря, водяна пара, кип’ятіння, пастеризація, nспалювання, пропалювання, заморожування, висушування. Прасування білизни є nдезинфікуючим засобом, але він діє в основному поверхнево. Замороження не nспричинює загибелі мікроорганізмів, а приводить із часом до зменшення їх nкількості.
Висушування тривалий час nприводить до загибелі великої кількості мікробів.
–Променеві засоби знезаражування – це nзастосування сонячного світла, ультрафіолетових променів, радіоактивного nвипромінювання. Прямі сонячні промені згубно діють на багатьох збудників nінфекційних захворювань. Проте цей метод залежить від пори року, погоди і він nвикористовується, як допоміжний.
Ультрафіолетове nопромінювання використовують для знезараження повітря в операційних, nпроцедурних тощо. Для цього використовують бактерицидні лампи.
Радіоактивне nопромінювання згубно діє на всі види мікроорганізмів та їх спори. Найчастіше nіонізуючим випромінюванням у заводських умовах стерилізують інструмент для nодноразового використання. В деяких випадках для дезинфекції використовують nультразвук.
Хімічні методи дезинфекції знайшли широке застосування в практиці. В nоснові їх лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають nмікроорганізми. Хімічні речовини мають різну дію на мікроорганізми:
-бактерицидну – здатність nвбивати бактерії;
-бактріостатичну – nпригнічують їх життєдіяльність;
-віруліцидну – здатність nвбивати віруси;
-фунгіцидну – здатність nвбивати грибки;
Серед хімічних nдезинфікуючих засобів виділяють засоби м’якої дезинфекції, які використовують для nдезинфекції шкіри рук, одягу, білизни і засоби сильної дезинфекції, які nвикористовують для знезараження дуже забруднених матеріалів (випорожнень, nвзуття, туалетів тощо).
До хімічних дезинфікуючих nзасобів належать:
Хлор і його сполуки (р-ни nхлорного вапна, хлорамін )
галогени (йод, йодонат, nр-ни Люголя )
окисники (перекис водню, nперманганат калію )
феноли (фенол, лізол)
спирти (етиловий, nметиловий)
альдегіди (формалін, nформальдегід)
кислоти, луги, барвники, nсолі важких металів та інші.
Антисептика – комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів в nрані, в патологічному вогнищі або організмі в цілому.
Розрізняють фізичні, nмеханічні, хімічні та біологічні методи антисептики.
Фізичні методи: їх суть nполягає в створенні в рані несприятливих умов для розвитку бактерій і nвсмоктування токсинів та продуктів розпаду. Це забезпечується зовнішнім nдренажуванням інфікованої рани тампонами, дренажами а також висушування ран за nдопомогою світлових та теплових процедур (опромінення солюксом, кварцом).
Механічні методи nвключають прийоми, які спрямовані на якнайшвидше (в перші години) видалення з nрани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл а разом з ними nмікроорганізмів, що потрапили в рану (туалет рани).
Хімічні методи nзабезпечують знищення мікробів у рані аз допомогою різних антисептичних nзасобів. Антисептичні засоби мають бути бактерицидними або бактеріостатичними і nн завдавати шкоди тканинам.
Біологічні методи nантисептики спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення nнесприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До біологічних засобів nналежать: антибіотики, ферменти, імунні виворотки.
ЛІКАРСЬКО-САНІТАРНИЙ НАГЛЯД ЗА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ХАРЧУВАННЯ nЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДАХ
Харчоблок медичного nзакладу n- це комплекс спеціальних приміщень, в яких здійснюють прийом харчових nпродуктів, їх зберігання, первинну (холодну) і теплову кулінарну обробку і nроздачу готової їжі.
Харчоблок стаціонарів – nлікарень, диспансерів, пологових будинків – складається із служби приготування nїжі і буфетів-роздавальних зі столовими в палатних відділеннях. Служба приготування їжі – nце комплекс складських, виробничих, службових і побутових (для персоналу) nприміщень.
Харчоблоки лікарень бувають централізованими і nдецентралізованими.
Централізований харчоблок (центральна кухня) розташовується: nа) всередині загальної будівлі – в однокорпусних лікарнях, що мають до 300 ліжок, б) nв окремому будинку – у великих багатокорпусних лікарнях.
У централізованих харчоблоках готова їжа доставляється в nбуфети в груповому транспортному посуді, звідки надходить до їдалень відділень n(для ходячих хворих) або у палати до ліжка хворого. Ця система має недоліки, nтак як їжа перекладається з одного посуду в інший, повторно нагрівається, що nвідбивається на її смакових та інших якостях, може інфікуватися при порушеннях nправил транспортування. З гігієнічних позицій краще доставляти їжу з nцентральної кухні лікарні, минаючи буфетну, використовуючи для цього мармітні nвізки.
При децентралізованому харчоблоці є центральна заготовочна, nде готують напівфабрикати, і кухні-доготовочні лікувальних корпусів, звідки nготову їжу відпускають безпосередньо хворим. Кухня-доготівельна стає частиною nлікувального відділення.
Доцільно постачання харчоблоків лікарень напівфабрикатами. Це nдозволяє відмовитися від первинної, найбруднішої обробки продуктів.
Центральна заготовочна децентралізованого харчоблоку (служба nприготування їжі) складається з наступних приміщень:
а) виробничі – окремі цехи заготівлі овочів, м’яса і птиці, риби, nкондитерський цех, мийна кухонного посуду, експедиції головного та інфекційного nкорпусів, мийної тари;
б) складські – охолоджувальні камери роздільного зберігання nм’яса, риби, молочних продуктів, фруктів і зелені, відходів (з окремим nзовнішнім виходом); окремі комори для овочів, хліба, сухих продуктів, квашень, nа також білизни та інвентарю; тарна; завантажувальна;
в) службові та побутові – кімнати завідувача виробництвом і персоналу, приміщення комірника, nкімната особистої гігієни персоналу, вбиральні для персоналу, гардеробна з nдушовою кабіною.
Водопостачання харчоблоків здійснюється шляхом приєднання до централізованої системи водопроводу, nпри його відсутності обладнується внутрішній водопровід з водозабором з nартезіанської свердловини, колодязів, каптажів. Якість води в системах водопостачання організації має відповідати гігієнічним вимогам, що пред’являються до якості nводи централізованих систем питного водопостачання та нецентралізованого nводопостачання.
Всі виробничі цехи обладнуються раковинами nз підведенням гарячої та холодної води. При цьому слід передбачати такі nконструкції змішувачів, які виключають повторне забруднення рук після миття.
Гаряча і холодна вода nпідводиться до всіх мийних ванн і раковин з установкою змішувачів, а також, при nнеобхідності, до технологічного устаткування.
Температура гарячої води у точці розбору повинна бути не nнижче 65 ° С.
Для мереж гарячого водопостачання використовуються матеріали, що витримують температуру вище 65 ° С.
Забороняється використовувати гарячу воду із системи водяного nопалення для технологічних, господарсько-побутових цілей, а також обробки nтехнологічного обладнання, тари, інвентарю і приміщень.
У всіх котломийних, посудомийних (в т.ч. nбуфетних відділеннях) повинні бути встановлені резервні електротитани з nпідведенням води до мийних ванн.
Відведення виробничих та nгосподарсько-побутових стічних вод здійснюється в систему централізованих nканалізаційних очисних споруд, при їх відсутності – за nсанітарно-епідеміологічним висновком органів і установ держсанепідслужби в nсистему локальних очисних споруд каналізації.
Внутрішня система nканалізації виробничих та господарсько-побутових стічних вод повинна бути nроздільною із самостійними випусками у внутрішньомайданчикову мережу nканалізації.
Для освітлення виробничих приміщень і nскладів застосовуються світильники у волого-пилозахисному виконанні. На робочих nмісцях не повинна створюватися блисткість. Світильники nзагального освітлення розміщуються рівномірно по приміщенню. Світильники nне розміщуються над плитами, технологічним обладнанням, обробними столами. При nнеобхідності робочі місця обладнуються додатковими джерелами освітлення. Освітлювальні прилади повинні мати nзахисну арматуру.
Для nзахисту працівників від шуму в приміщеннях, де nрозміщується обладнання, що генерує шум, здійснюються такі заходи щодо захисту nвід його шкідливого впливу:
– Оздоблення приміщень nзвукопоглинальним матеріалами;
– Установка електродвигунів на амортизатори із застосуванням звуковбирних кожухів, встановлення обладнання на nвібропоглинаючі фундаменти;
– Своєчасне усунення nнесправностей, що збільшують шум при роботі устаткування;
– Постійний контроль за кріпленням рухомих частин машин і механізмів, перевірка стану амортизаційних прокладок, мастила і т. д.;
– Своєчасна профілактика та nремонт обладнання;
– Експлуатація обладнання у nрежимах, зазначених у паспорті заводів-виготовлювачів;
– Розміщення робочих місць, nмашин і механізмів таким чином, щоб дія шуму на працівників була мінімальною;
– Розміщення робочих місць nофіціантів, барменів, буфетник в обідніх залах у найменш галасливих місцях, nвіддалених від естради, акустичних систем;
– Обмеження вихідної nпотужності музичного оформлення в приміщеннях для відвідувачів;
– Організація місць короткочасного відпочинку працівників у приміщеннях, обладнаних nзасобами звукоізоляції та звукопоглинання;
– Пристрій у гарячих цехах nпідвісних стель на відстані 40 –
Стіни виробничих nприміщень nна висоту не менше
Інвентар закріплюється за кожним nцехом і має спеціальне маркування.
Обробні дошки і ножі nмаркуються відповідно до оброблюваних на них продуктів: «СМ» – сире м’ясо, «СР` – сира риба, n«СО» – сирі овочі, «ВМ» – варене nм’ясо, “ВР” – варена риба, “ВО »- варені овочі, МГ – м’ясна nгастрономія,« Зелень »,« КО »- квашені овочі,« Оселедець »,« X »- хліб,« РГ »- рибна гастрономія.
Колода для розрубування nм’яса встановлюється на хрестовині або спеціальній підставці, скріплюється металевими обручами, щодня після закінчення роботи nзачищається ножем і посипається сіллю. Періодично у міру необхідності колоду спилюють і nобстругують.
Після кожної технологічної операції обробний nінвентар (ножі, дошки та ін) піддають санітарній обробці: механічна очистка, nмиттю гарячою водою з миючими засобами, ополіскування гарячою проточною водою. Зберігають інвентар у nспеціально відведеному місці.
Для транспортування харчових продуктів з nбаз, що постачають лікувально-профілактичні установи, а також при доставці nготових страв у відділення повинен використовуватися автотранспорт, який має nдозвіл для перевезення харчових продуктів (санітарний паспорт).
Автотранспорт для перевезення готової їжі nта харчових продуктів повинен бути чистим. Щодня, а у разі забруднення транспорту і після кожного перевезення харчових продуктів і nготової їжі він повинен промиватися. Промивання автотранспорту здійснюється в nгаражі, де повинен бути передбачений майданчик для миття транспорту nзі стоком води в зливову каналізацію.
М’ясо доставляють тушами, напівтушами без nтари, укладений на чистий брезент і накритий nним.
Картоплю та овочі перевозять насипом, nбез тари.
Молоко транспортують у бутлях, пакетах і опломбованих флягах.
Сир і nсметану – у щільно закритій тарі і в упаковці виробника.
Вершкове масло – в ящиках.
Хліб nдоставляють в закритому транспорті в лотках або гладковиструганних ящиках. М’ясні, nрибні та овочеві напівфабрикати доставляють у маркованій металевій, полімерній, дерев’яній тарі з nкришками, яку заборонено використовувати для зберігання сировини і готової nпродукції.
При nприйомі необхідно враховувати, що харчові продукти, nщо надходять на харчоблок, повинні відповідати вимогам чинної nнормативно-технічної документації і супроводжуватися документами, що nвстановлюють їх якість (супровідні документи).
Не допускаються до прийому харчові продукти без супровідних документів, із nзакінченим терміном зберігання, з ознаками псування.
У супровідному документі про якість особливо швидкопсувних nпродуктів повинні бути зазначені дата і година nвироблення продукту, а також дата і година його кінцевого терміну зберігання.
На продовольчі бази, що забезпечують nлікувально-профілактичні установи, допускається до приймання м’ясо nтільки при наявності клейма і ветеринарного свідоцтва, виданого установами державної ветеринарної служби. М’ясо з ветеринарним свідоцтвом, але без клейма, а також умовно nпридатне приймати категорично забороняється. Допускається приймання м’яса і яєць не nнижче II категорії.
Прийом продуктів і перевірку супровідних nдокументів проводить комірник (зав. складом) за участю завідувача виробництвом n(шеф-кухаря), дієтсестри.
Швидкопсувні nі особливо швидкопсувні продукти перевозять охолоджуваним або ізотермічним транспортом, що забезпечує збереження температурних режимів транспортування. Кількість поставляючих nшвидкопсувних продуктів повинна відповідати ємності nнаявного в організації холодильного обладнання.
Кулінарні та кондитерські вироби перевозяться у спеціально nпризначеному для цих цілей транспорті в промаркованій і чистій тарі.
Для nзапобігання виникнення та поширення інфекційних захворювань і масових nнеінфекційних захворювань (отруєнь) забороняється приймати:
– Продовольчу сировину і nхарчові продукти без документів, що підтверджують їх якість і безпеку;
– М’ясо і субпродукти всіх видів сільськогосподарських тварин без клейма і ветеринарного nсвідоцтва;
– Рибу, раків, nсільськогосподарську птицю без ветеринарного свідоцтва;
– Непотрошену птицю (крім nдичини);
– Яйця із забрудненою nшкаралупою, з насічкою, «тік», «бій», а також яйця з господарств, неблагополучних по сальмонельозу, качині й гусячі яйця, курячі з інкубатора (міражні);
– Консерви з порушенням nгерметичності банок, бомбажні, «Хлопуши», банки з іржею, деформовані, nбез етикеток;
– Крупу, борошно, сухофрукти nта інші продукти, заражені комірними шкідниками;
– Овочі і фрукти з наявністю nцвілі і ознаками гнилі;
– Гриби неїстівні, некультивовані nїстівні, червиві, м’яті;
– Харчові продукти з nпростроченим терміном придатності та ознаками недоброякісності;
– Продукцію домашнього nвиготовлення.
Продукти nслід зберігати згідно з діючою класифікацією за видами nпродукції: сухі (борошно, цукор, nкрупа, макаронні вироби тощо); хліб, м’ясні, рибні; молочно-жирові; nгастрономічні; овочі та фрукти.
Сировину та готові продукти слід nзберігати в окремих холодильних камерах. У невеликих організаціях, що мають одну холодильну камеру, а також у nкамері добового запасу продуктів допускається їх спільне короткочасне nзберігання з дотриманням умов товарного сусідства (на окремих полицях, nстелажах).
При зберіганні харчових продуктів nнеобхідно суворо дотримуватися правил товарного сусідства, норми складування, терміни придатності та умови зберігання.
Не nдопускається спільне зберігання сирих продуктів або напівфабрикатів з готовими nвиробами, зберігання зіпсованих або підозрілих за якістю продуктів спільно з nдоброякісними, а також зберігання в приміщеннях разом з харчовими продуктами nтари, візків, господарських матеріалів і нехарчових товарів. Продукти, які сильно пахнуть(оселедці, nспеції і т. п.), повинні зберігатися окремо від решти продуктів.
Продукти, nщо мають специфічний запах (спеції, оселедець і т. д.), слід зберігати окремо від nпродуктів, що сприймають сторонні запахи (масло вершкове, сир, яйце, чай, сіль, nцукор і ін).
Холодильні nкамери для зберігання швидкопсувних продуктів повинні мати маркування за видами nпродуктів.
Зберігання nособливо швидкопсувних продуктів здійснюється відповідно до nгігієнічних вимог, що висуваються до умов, термінів nзберігання особливо швидкопсувних продуктів. Холодильні камери для зберігання nпродуктів слід обладнати стелажами, легко піддаються миттю, системами збору і nвідводу конденсату, а при необхідності – підвісними балками з лудженими гаками nабо гаками з нержавіючої сталі.
Охолоджені nм’ясні туші, напівтуші, четвертини підвішують на гаках так, щоб вони не стикалися nміж собою, зі стінами й підлогою приміщення. Заморожене м’ясо зберігають на nстелажах або підтоварниках штабелями.
Субпродукти зберігають у тарі постачальника nна стелажах або підтоварниках.
Птицю заморожену або охолоджену nзберігають у тарі постачальника на стелажах або підтоварниках, укладаючи в nштабелі; для кращої циркуляції повітря між ящиками (коробами) рекомендується nпрокладати рейки.
Рибу морожену (філе рибне) зберігають на nстелажах або підтоварниках в тарі постачальника.
Сметану, сир зберігають у тарі з кришкою. nНе допускається залишати ложки, лопатки в тарі з сиром та сметаною.
Масло вершкове зберігають у заводській nтарі або брусками, загорнутими в пергамент в лотках, масло топлене – в тарі nвиробника.
Великі сири зберігають без тари на чистих nстелажах.
При укладанні сирів один на інший між ними прокладаються nкартон або фанера.
Дрібні сири зберігають у споживчій тарі на nполицях або стелажах.
Готові м’ясопродукти (ковбаси, шинки, nсосиски, сардельки) зберігають у тарі постачальника або виробничій тарі.
Яйця у коробах зберігають на nпідтоварниках у сухих прохолодних приміщеннях. Яєчний порошок зберігають у nсухому приміщенні, меланж – при температурі не вище мінус 6 ° С.
Крупу та борошно зберігають у мішках на nпідтоварниках у штабелях на відстані до підлоги не менше
Хліб зберігають на стелажах, в шафах. Для зберігання хліба nрекомендується виділити окрему комору. Житній та пшеничний хліб зберігають nокремо.
Дверцята у шафах для хліба повинні мати nотвори для вентиляції. При збиранні шаф крихти слід змітати з полиць nспеціальними щітками і не рідше 1 разу на тиждень ретельно протирати полиці з nвикористанням 1%-ного розчину оцтової кислоти (профілактика картопляної хвороби).
Картоплю і коренеплоди зберігають у nсухому, темному приміщенні; капусту – на окремих стелажах, в скринях; квашені, nсолоні овочі – в бочках, при температурі не вище 10 ° С. Плоди та зелень nзберігають у ящиках у прохолодному місці при температурі не вище 12 ° С.
Заморожені овочі, плоди, ягоди зберігають nу тарі постачальника в низькотемпературних холодильних камерах.
Маркувальний ярлик кожного тарного місця nіз зазначенням терміну придатності даного виду продукції слід зберігати до nповного використання продукту.
Харчування хворих повинно бути різноманітним і відповідати лікувальним показаннями за nхімічним складом, енергоцінності, набору продуктів, режиму харчування.
При приготуванні страв необхідно суворо nдотримуватися потоковості nвиробничого процесу. Не можна допускати зустрічних потоків сировини і готової продукції.
Обробка сирих і готових продуктів nвиробляється роздільно в спеціально обладнаних цехах:
М’ясо дефростують двома способами. nПовільне розморожування проводиться в дефростером при температурі від 0 до + 6 n° С, при відсутності дефростера – у м’ясному цеху на виробничих столах. М’ясо у nводі або близько плити не розморожують. Повторне заморожування дефростованого nм’яса не допускається.
М’ясний фарш зберігають не більше 6 годин nпри температурі від +2 до +4 ° С. При відсутності холоду зберігання фаршу nзабороняється.
Рибу розморожують на повітрі або в холодній nводі з температурою не вище +12 ° С з розрахунку
Салати, вінегрети в не заправленому nвигляді зберігають при температурі 4 + 2 ° С не більше 6 годин. nЗаправляти салати та вінегрети слід безпосередньо перед відпусткою.
Обробка nяєць, використовуваних для приготування страв, здійснюється у відведеному місці nв спеціальних промаркованих ємкостях у такій послідовності: теплим 1-2%-м розчином кальцинованої соди, 0,5%-м розчином хлораміну або nіншими, дозволеними для цих цілей миючими і дезинфікуючими засобами , після nчого обполіскують холодною проточною водою. Чисте яйце викладають в чистий, промаркований nпосуд.
Для nзапобігання виникнення та поширення інфекційних захворювань і масових nнеінфекційних захворювань (отруєнь) на харчоблоках забороняється:
– Виготовлення і реалізація nвиробів з м’ясних обрізків, свинячих баків, діафрагми, крові, рулетів з м’якоті nголів;
– Виготовлення макаронів nпо-флотськи;
– Використання сиру з nнепастеризованого молока;
– Приготування млинців з nсиром з непастеризованого молока;
– Використання сирого і nпастеризованого фляжного молока в натуральному вигляді без попереднього nкип’ятіння;
– Переливання кисломолочних nнапоїв (кефір, ряжанка, кисляк, ацидофілін та ін) з споживчої тари в котли – їх nпорціонують безпосередньо з пляшок, пакетів у склянки або подають на роздачу в nзаводській упаковці;
– Використання кислого-самоквасу nв якості напою, приготування з нього сиру;
– Приготування консервів nовочевих, м’ясних, рибних, грибних в герметичній тарі;
– Приготування кисломолочних nнапоїв;
– Приготування сушеної та nв’яленої риби;
– Виготовлення сухих грибів. n
До початку видачі їжі у відділеннях якість готових страв має nперевірятися кухарем, який готував страву, а також бракеражною nкомісією з відповідним записом у бракеражному журналі.
До складу бракеражной nкомісії входять лікар-дієтолог (при його відсутності дієтсестра), завідувач nвиробництвом (шеф-кухар), черговий лікар по лікарні. Періодично головний лікар nлікувально-профілактичного закладу в різний час і незалежно від проби, nпроведеної членами бракеражной комісії, також здійснює проведення бракеражу nготової їжі.
Для зняття проби на харчоблоці повинні бути виділені окремі nхалати для членів бракеражної комісії.
Зняття проби проводиться наступним чином: ополонником з nкотла (для перших страв), ложкою (для других страв) береться готова їжа. Знімаючий nпробу окремо ложкою бере з ополоника або з тарілки (для других страв) готову nїжу і переносить її на ложку, за допомогою якої безпосередньо проводить пробу nїжі. Ложка, використовувана для взяття готової їжі, після кожної страви повинна nополіскуватися гарячою водою. Після зняття проби в бракеражному журналі nробиться відмітка про якість приготованої страви, вказується час проведення nбракеражу і дається дозвіл на вживання страв у їжу. За зняття проби плата з nчленів бракеражной комісії не стягується.
Щодня на харчоблоці повинна залишатись nдобова проба приготованих страв. Протягом дня для добової проби відбирають nстрави, зазначені в меню-розкладці, з найбільш масових дієт в чисто вимиті nстерильні скляні банки. Для добової проби досить залишати півпорції перших nстрав, порційні другі страви (котлети, биточки, сирники тощо) відбираються nцілком у кількості не менше
Для зберігання добової проби повинен бути виділений побутовий nхолодильник. Зберігатися добова проба повинна в закритих кришками банках. По nзакінченню 24 годин добова проба викидається в харчові відходи. Кришки і банки nперед відбором добової проби повинні піддаватися кип’ятінню не менше 5 хвилин.
При роздачі перші страви і гарячі напої nповинні мати температуру не нижче 75 ° С, другі – не нижче 65 ° С, холодні nстрави і напої n- від 7 до 14 ° С.
До моменту роздачі перші і другі страви можуть знаходитися на nгарячій плиті до 2 годин.
Категорично забороняється змішування їжі з залишками від попереднього nдня і їжею, виготовленої в більш ранні терміни того ж nдня.
Забороняється nзалишати на наступний день:
– Салати, вінегрети, паштети, nхолодці, заливні страви, вироби з кремом та ін особливо швидкопсувні холодні nстрави (крім тих видів, терміни придатності на які пролонговані органами і nустановами держсанепідслужби у встановленому порядку);
– Супи молочні, холодні, nсолодкі, супи-пюре;
– М’ясо відварене nпорціоноване для перших страв, млинці з м’ясом і сиром, рублені вироби з м’яса, nптиці, риби;
– Соуси;
– Омлети;
– Картопляне пюре, відварені макарони;
– Напої власного nвиробництва.
Вимоги nдо миття столового і кухонного посуду
На nхарчоблоці не дозволяється проводити миття столового посуду, приладів з nвідділень.
При експедиції харчоблоку має бути nвиділено приміщення для миття і зберігання кухонного посуду з відділень n(термоси, каструлі, відра і т. п.). У цьому приміщенні забороняється миття і nзберігання кухонного посуду харчоблоку, а також посуду з інфекційних відділень. n
За відсутності умов для nмиття та зберігання кухонного посуду на харчоблоці, кухонний посуд з відділень nповинна оброблятися і зберігатися в буфетах.
У цих випадках у мийних буфетних відділень nповинна бути встановлена ванна затверджених типорозмірів і виділено nмісце для зберігання кухонного посуду.
У складської групі приміщень харчоблоку має nбути передбачено приміщення для миття оборотної тари, контейнерів, візків для nтранспортування, обладнане трапом з бортиком, висотою не менше
Режим nмиття кухонного посуду:
Каструлі, nвідра, термоси очищають від залишків їжі і миють гарячою водою (50 ° С) з додаванням nдозволених миючих засобів. Потім промивати гарячою водою не нижче 65 ° С.
Мочалки nдля миття посуду і ганчір’я для протирання столів після закінчення прибирання nкип’ятять протягом 15 хвилин або замочують в 0,5% освітленому розчині хлорного вапна або 1% розчині хлораміну на 60 хвилин, потім nсушать і зберігають у спеціально виділеному місці.
Прибиральний матеріал після миття підлог заливають 0,5% освітленим розчином nхлорного вапна або 1% розчином хлораміну на 60 хвилин, в тому ж відрі, яке nвикористовувалося для прибирання, далі прополіскують у воді і сушать.
Залишки nїжі знезаражують методом кип’ятіння протягом 15 хвилин від моменту закипання nабо засипають сухим хлорним вапном.
Після nкожної роздачі їжі роблять ретельне прибирання буфетної і їдальнею з nзастосуванням розчинів дезинфікуючих засобів.
Щотижня nз використанням миючих та дезинфікуючих засобів повинно проводитися миття стін, nосвітлювальної арматури, очищення стекол від пилу і кіптяви.
Для nдезінфекції приміщень (підлог, стін, дверей тощо) застосовується 1% освітлений nрозчин хлорного вапна або 0,5% розчин хлораміну.
Весь інвентар для прибирання повинен бути nпромаркований. Дрантя, миючі та дезинфікуючі засоби повинні зберігатися в nпромаркованих ємкостях, у спеціально відведених місцях.
Для nтранспортування готової їжі в буфетні відділення лікарні використовують nтермоси, візки-термоси, мармітних візки або щільно закривається кришками посуд. n
Категорично забороняється використання на nхарчоблоці і в буфетних відділеннях емальованого посуду (відер, каструль) для nперевезення та зберігання готової їжі та харчових продуктів.
При транспортуванні готової їжі всередині nлікувально-профілактичного закладу за допомогою візків, каструль, відер, nтермосів вони повинні бути щільно закриті кришками. Щодня, а у разі nзабруднення і після кожного перевезення готової їжі, візки повинні промиватися. n
Транспортування хліба повинна nздійснюватися в поліетиленових або клейончасті мішки, зберігання хліба в яких nне дозволяється. Періодично мішки повинні промиватися водою і просушуватись. nДопускається перевезення хліба в закритих кришкою ємкостях (відрах, каструлях і nт.п.), не дозволяється використовувати для цих цілей тканинні мішки.
Транспорт, який використовується для перевезення харчових nпродуктів і готової їжі, забороняється використовувати для інших цілей.
При охолоджуваних камерах для відходів має nбути передбачено місце з підведенням води і каналізації для миття бачків.
У тамбурі туалету харчоблоку має бути nобладнане місце для забору і зливу води для миття підлоги.
На харчоблоці повинно бути виділено nприміщення для зберігання миючих і дезинфікуючих засобів, прибирального nінвентаря. Прибиральний інвентар повинен бути промаркований, миючі та nдезинфікуючі засоби повинні зберігатися в маркірованих ємностях.
Спецодяг з харчоблоку і буфетних відділень nповинна пратися в пральнях. Забороняється прання nодягу на дому та в приміщеннях харчоблоку.
У відділеннях стаціонарів обладнають nбуфетні та столові. Буфетні в інфекційних, туберкульозних та шкірно-венерологічних відділеннях повинні nмати два приміщення, розділених перегородкою: одне сполучається з зовнішнім входом nі призначається для персоналу, що доставляє готову їжу з кухні; інше – nдля персоналу, який відповідає за роздачу їжі. Передачу їжі з одного приміщення в nінше роблять через вікно в перегородці. Буфетні в інфекційних відділеннях, що nскладаються з боксів та напівбоксів, можуть мати окремі приміщення для миття та nстерилізації столового та миття кухонного посуду. У буфетних відділеннях nповинно бути передбачено два роздільних приміщення (не менше
Приміщення nбуфетних при відділеннях лікарні повинні бути забезпечені:
а) nхолодною та гарячою проточною водою; незалежно від наявності мережі гарячого nводопостачання буфетні повинні бути обладнані електрокип’ятильниками nбезперервної дії; б) двосекційними мийними ваннами, які підключаються до nканалізації; сітками для ополіскування та сушіння посуду;
в) nмармітними установками або електроплитою для підігріву їжі;
г) nшафами для зберігання столового посуду та приладів і для зберігання продуктів n(хліб, сіль, цукор);
д) nстолом з гігієнічним покриттям для роздачі їжі;
е) nкомплектом посуду з розрахунку на одного хворого: одна глибока, дрібна, і nдесертна тарілки, виделка, ложки їдальня і чайна, чашка, а в дитячих nвідділеннях з запасом згідно з табелем оснащення;
е) nбаком для замочування або кип’ятіння посуду;
ж) nмиючими і дезинфікуючими засобами;
з) nприбиральним інвентарем (відра, ганчір’я, щітки тощо) з маркуванням «для буфетної». Роздачу їжі nхворим виробляють буфетниці і чергові медичні сестри відділення (для лежачих хворих). nРоздача їжі nповинна проводитися в халатах з маркуванням «Для роздачі їжі». Контроль роздачі їжі відповідно до призначених дієт nздійснює старша медична сестра. Не допускається до роздачі їжі молодший nобслуговуючий персонал.
У місцях прийому передач та у відділеннях повинні бути nвивішені списки дозволених (із зазначенням їх граничної кількості) і nзаборонених для передачі продуктів.
Щодня чергова медична сестра відділення nповинна перевіряти дотримання правил і термінів зберігання харчових продуктів, nщо зберігаються в холодильних відділеннях, в тумбочках хворих.
Передачі для хворих повинні передаватися в целофанових nпакетах із зазначенням П.І.Б. хворого, дати передачі. При виявленні харчових nпродуктів з простроченим терміном зберігання, що зберігаються без целофанових nпакетів (в холодильниках) без зазначення П.І.Б. хворого, а також з наявними nознаками псування повинні вилучатися в харчові відходи. Про правила nзберігання передач хворий повинен бути інформований при надходженні у nвідділення.
У відділеннях черговими медсестрами nмає перевірятися відповідність переданих харчових продуктів дієті хворого, їх nкількість, якість.
Режим nмиття столового посуду:
а) nмеханічне видалення залишків їжі щіткою або дерев’яною лопаткою;
б) nмиття посуду щіткою у воді в 1-м гнізді, що має температуру 50 ° С, з nдодаванням 1% тринатрійфосфату або кальцинованої соди, 0,5% миючого засобу n«Прогрес» або інших миючих засобів, дозволених МОЗ України;
в) nзнезараження посуду методом кип’ятіння протягом 15 хвилин або занурення в 2-е nгніздо протягом 30 хвилин в 0,5% розчин хлораміну, 0,1% розчин nсульфохлорметилу, 1% дихлор-1, 0,05% Дезоксон-1;
г) nополіскування посуду у третьому гнізді ванни гарячою проточною водою з nтемпературою не нижче 65 ° С;
д) nпросушування посуду на спеціальних полицях або решітках.
Режим миття скляного посуду:
а) механічна очистка;
б) миття із застосуванням дозволених nмиючих засобів і знезаражування. У 1-у гніздо додають миючий та дезінфекційні nзасоби. Знезараження посуду роблять методом кип’ятіння протягом 15 хвилин або nзанурення протягом 30 хвилин в 0,5% розчин хлораміну, 0,1% розчин сульфохлорантину, 1% nдихлор-1, 0,005% Дезоксон-1;
в) ополіскування посуду у 2-му гнізді nванни гарячою проточною водою з температурою не нижче 65 ° С;
г) просушування посуду на спеціальних nполицях або решітках.
Режим миття столових приладів:
а) механічна очистка;
б) миття із застосуванням дозволених nмиючих засобів і знезаражування. У 1-у гніздо ванни додають миючий та nдезінфекційні засоби. Знезараження приладів здійснюють методом кип’ятіння nпротягом 15 хвилин, прожарюванням протягом 2-3 хвилин або nзануренням протягом 30 хвилин в 0,5% розчині nхлораміну, 0,1% розчин сульфохлорантину, 1% дихлор-1, 0,05% nДезоксон- 1;
в) ополіскування приладів у 2-му nгнізді ванни гарячою проточною водою з температурою не нижче 65 ° С.
г) просушування приладів.
У їдальнях передбачається
Працівники nхарчоблоку і буфетних зобов’язані дотримуватися таких правил особистої nгігієни:
– nЗалишати верхній одяг, взуття, головний убір, nособисті речі вбиральні;
– nПеред початком роботи ретельно мити руки з милом, одягати чистий санітарний nодяг, підбирати волосся під ковпак або косинку або одягати спеціальну сітку для nволосся;
– nПрацювати в чистій технологічному одязі, змінювати її у міру забруднення;
– nПри відвідуванні туалету знімати санітарний одяг у спеціально відведеному nмісці, після відвідування туалету ретельно мити руки з милом;
– nПри появі ознак застудного захворювання або кишкової дисфункції, а також nнагноєнь, порізів, опіків повідомляти адміністрацію і звертатися до медичної nустанови для лікування;
– nПовідомляти про всі випадки захворювань на кишкові інфекції в сім’ї працівника;
– nПри виготовленні страв, кулінарних виробів і кондитерських виробів знімати ювелірні прикраси, годинники та інші предмети, що б’ються, коротко стригти нігті і не покривати їх nлаком, не застібати спецодяг шпильками;
– Не nпалити і не приймати їжу на робочому місці (прийом їжі і паління nдозволяються в спеціально відведеному приміщенні або місці).
Щодня nперед початком зміни медпрацівник або інші відповідальні особи проводять огляд nвідкритих поверхонь тіла працівників на наявність гнійничкових захворювань. nОсоби з гнійничковими захворюваннями шкіри, з порізами, що гнояться, опіками, nсаднами, а також з катарами верхніх дихальних шляхів до роботи в цих цехах не nдопускаються.
Слюсарі, електромонтери та nінші працівники, зайняті ремонтними роботами у виробничих і nскладських приміщеннях, працюють в цехах у чистій санітарної (або спеціальної) nодязі, переносять інструменти в спеціальних закритих ящиках. При проведенні робіт nповинно бути виключено забруднення сировини, напівфабрикатів та готової nпродукції.
У nприміщеннях харчоблоку не допускається наявність комах n(шкідливі членистоногі – таргани, мухи, руді будинкові мурашки, комарі, щурячі nкліщі; шкідники запасів – жуки, метелики, nкліщі та ін) і гризунів (сірі та чорні пацюки, будинкові миші, полівки та ін.)
Для боротьби з комахами і гризунами nвикористовуються сучасні та ефективні засоби, дозволені для цих цілей органами nі установами держсанепідслужби у встановленому порядку. Не рекомендується nзастосовувати для боротьби з мухами засоби типу липких стрічок і поверхонь.
Заходи з дезінсекції та дератизації проводяться постійно і nрегулярно у встановленому порядку.
Методика, nкратність і умови проведення дезінсекційних та дератизаційних робіт nрегламентується гігієнічними вимогами, що пред’являються до проведення nдезінфекційних, дератизаційних і дезінсекційних робіт.
На харчоблоках медичних установ повинні nпроводиться заходи щодо попередження контамінації іерсиніями nприміщень харчоблоків і готових страв.
Ієрсиніози (псевдотуберкульоз і ієрсиніоз) у людей – гостре інфекційне захворювання, що характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту, nопорно-рухового апарату, печінки та інших органів, загальною інтоксикацією, nвисипом при пізній діагностиці, рецедивуючим і затяжним перебігом. Збудником ієрсиніозу є nYersinia enterocolitica, псевдотуберкульозу – Yersinia npseudotuberculosis.
Заходи включають в себе контроль за:
– Санітарним станом і утриманням приміщень і обладнання, nпризначених для оброблення овочів;
– Забезпеченням щоденної обробки миючими засобами обладнання nта інвентарю, призначеного для первинної обробки овочів;
– Правилами обробки столового посуду та маркуванням nінвентарю, який використовується для готової їжі;
– Ретельною обробкою nовочів, призначених для приготування салатів або видачі їх у цілому вигляді;
– Очищенням, миттям і зберіганням очищених овочів. Забороняється зберігання очищених овочів у nхолодній воді, особливо в холодильниках;
– Миттям фруктів, у т.ч. nцитрусових;
– Дотриманням nрегламентованих термінів зберігання готових страв;
– Санітарним станом і nутриманням складських приміщень, комор та овочесховищ при харчоблоках: очищення nі поточна дезінфекція сховищ овочів проводиться 1%-ним розчином хлораміну перед nкожним завезенням партій овочів.
Обов’язковою nмає бути контроль за чисельністю гризунів і своєчасністю проведення nдератизаційних робіт у всіх приміщеннях харчоблоку і всієї установи.
Заходи щодо попередження обсіменіння іерсиніями nмолока, м’яса, птиці, яєць включають контроль за:
– Дотриманням правил збору і nпереробки цих харчових продуктів, визначених існуючими ДЕСТами;
– Якістю обробки конвеєра, nінвентарю, обладнання, на якому здійснюється забій птиці;
– Чистотою тари, яка nвикористовується при роботі в цехах і для доставки населенню (лотки, сітки для яєць): nзаміна застарілої, миття та обробка nтари для тушок, одноразове використання тари для яєць;
– Виконанням nсанітарно-гігієнічних правил і технологічних вимог роботи, загальними для інших nінфекцій.
Бактеріологічний контроль на nзабрудненість іерсиніями готової продукції (яйця, тушки птахів, пастеризоване молоко, м’ясні продукти), nобладнання і тари повинен здійснюватися при плановому обстеженні цих nпідприємств.
