Матеріали підготовки до практичного завдання №7

Матеріали підготовки до nпрактичного завдання №7

Тема: Задоволення потреби пацієнта в харчуванні та nвживанні рідини.

Склад і енергетична цінність їжі. Складання порційної nвимоги, приблизного добового меню, згідно з рекомендованою дієтою, Здійснення контролю nза санітарним станом при ліжкових столиків і холодильників, за асортиментом і nтермінами зберігання харчових продуктів. Раціональне харчування, його основні nпринципи. Режим харчування. Лікувальне харчування. Дієтичні столи та nіндивідуальні дієти. Розвантажувальні дієти. Організація харчування пацієнта у nстаціонарі. Годування важкохворих. Штучне годування:введення харчових сумішей nчерез зонд, через гастростому. Догляд за гастростомою. Парантеральне nхарчування, показники до такого харчування.

 

    Роль їжі полягає nв поповненні енергії і тканинних елементів, необхідних для росту, розвитку і nфункціонування організму, забезпечення обмінних процесів, нормального стану nздоров’я і працездатності. Саме завдяки харчуванню забезпечується nбезперервність перебігу двох протилежних і взаємопов’язаних процесів асиміляції nі дисиміляції.
n    Продукти харчування є рослинного nі тваринного походження.

Найбільш розповсюджені продукти рослинного походження: nзлакові й продукти їх переробки, овочі, фрукти, ягоди, гриби.

До продуктів тваринного походження відносять м’ясо, рибу, nяйця, молоко і мо-лочні продукти.

Харчовий раціон nлюдини складається із харчових продуктів, які містять білки, жири, вуглеводи, nвітаміни, мінеральні солі і в достатній кількості воду. Поєднання харчових nпродуктів у раціоні повинно бути в такій кількості, щоб воно забезпечувало всі nфізіологічні потреби організму.
n     Харчування є основною біологічною потребою nлюдини. Узагальнюючи свої уявлення про роль харчування, видатний російський nфізіолог І.П. Павлов зробив висновок, що ” .їжа уособлює собою життєвий nпроцес в усьому його об’ємі – від найелементарніших фізіологічних властивостей nорганізму аж до найвищих проявів людської натури”.
nНеправильне харчування впливає на розвиток організму, знижує його захисні сили, nможе бути причиною багатьох хвороб. В.І. Смоляр вважає, що більше ніж половина nвипадків передчасної смерті (до 65 років) чоловіків і жінок в Україні зумовлена nхворобами, у виникненні яких харчування відіграє важливу роль.
n     Можна nвиділити п’ять груп захворювань, які прямо чи опосередковано пов’язані з nхарчуванням.
nФункції їжі. Їжа. як перша життєва потреба людини виконує ряд функцій, nнайголовнішими з яких можна назвати три:
n1. Енергетична – забезпечення організму енергією.
n2. Пластична – відновлення і синтез клітинних компонентів замість зруйнованих nвнаслідок процесів дисиміляції.
n3. Біорегуляторна забезпечення і регуляція обмінних процесів в організмі. Ця nфункція здійснюється завдяки білкам, вітамінам, мікроелементам.

У зв’язку з переліченими функціями nречовини, що входять до складу харчових продуктів, поділяються на три групи: будівельні n(тваринні та рослинні білки):

·         nенерготворні (вуглеводи та жири);

·         nохоронні (вітаміни, мінеральні солі, деякі вуглеводи та білки).
nРаціональне харчування – це nхарчування, яке забезпечує постійність внутрішнього середовища організму і всі nйого життєві прояви, при різних умовах праці й побуту. Воно має свої науково nобгрунтовані принципи:
n1. Відповідність надходження енергії до енерговитрат. У нормі повинен бути nпевний баланс, або рівновага.
n2. Відповідність хімічного складу харчових речовин фізіологічним потребам nорганізму.
n3. Максимальна різноманітність раціону.
n4. Дотримання оптимального режиму харчування. Негативні наслідки nнераціонального харчування найбільше даються взнаки в дитячому і похилому віці, nа також в усіх вікових групах при малорухливому способі життя.

 

                                               

nРежим харчування – це насамперед nрежим, тривалість і кратність прийомів їжі, інтервали між ними, розподіл об’єму nй енергетичної цінності їжі по окремих її прийомах. Дослідженнями фізіологів nдоведено, що при чітко встановлених прийомах їжі в людини виробляється умовний nрефлекс, який регулює секрецію травних соків.

Відносно режиму харчування дуже добре сказав Бірхер-Беннер n- видатний швейцарський лікар, натуропат, який працював у кінці XIX і на nпочатку XX століття в Цюриху. “Потреба їсти часто – хворобливе явище, яке nщезає при скороченні кількості прийомів їжі. Одночасно зникають і нездужання. nБагато спостережень свідчать про зцілюючий ефект великих проміжків між nприйомами їжі”. Він сформулював 3 основні правила харчування:

1. Їсти повільно, ретельно пережовуючи їжу.

2. Їсти тільки тричі на день.

3. Переставати їсти до появи відчуття насичення. Ці правила nхарчування знаходять своє відображення як у працях сучасних лікарів-натуропатів n(Г.Шелтон, П. Брег, А. Чейз та ін.), так і в рекомендаціях українських вчених n(В. Смоляр, В. Войтенко, Н. Верхратський та ін.)
n     Тривалість приймання їжі nповинна бути не меншою 15-20 хвилин і не більшою 30-40 хвилин. Адже центр nнасичення або голоду після того, як минуло понад 20 хвилин з моменту початку nтрапези, перестає сигналізувати про голод і апетит зникає. Тому так важливо nретельно пережовувати їжу і надмірно не затягувати процес її приймання.
n     Відносно кратності прийомів їжі, nпереважна більшість вчених вважає оптимальним 3-4-разове харчування, хоча деякі nнауковці, H. Верхратський, О. Уголєв, Г. Шаталова, заперечують таку кратність, nвважаючи її надмірною. Жоден народ у минулому не харчувався 3 чи 4 рази на день nабо частіше. Ще до нашої ери переважно їли один-два рази на день, хоча, як nписав Гіппократ, “є багато тих, хто їсть тричі на день досита і легко nпереносить щедру їжу, тому що до неї звикли”. Відомо, що ще в середні віки nв Англії й інших європейських країнах їли двічі на день.
n    Інтервали між прийомами їжі nтеж мають значення в режимі харчування. Недоцільними є занадто короткі й nзадовгі інтервали. Оптимальними вважають проміжки 4-5 годин між прийомами. nДоцільним є розподіл калорійності їжі за прийом: при триразовому харчуванні – n30-35 % (від добової калорійності):

 – сніданок, 45-50 % n;

 – обід, 15-20 %;

 – вечеря; а при nчотириразовому — відповідно: 20-30 %, 10-25 %, 30-40 % і 15-20 %.
nЕнергетичну цінність харчування nприйнято оцінювати в умовних одиницях – кілоджоулях (кДж) або кілокалоріях (ккал), nзвідси і походять вирази – “калорійність раціону”, “калорійність nпродуктів”. Одна термохімічна кілокалорія дорівнює 4,184 кДж. Калорійність nїжі повинна відповідати енергетичним потребам організму.

Складовими частинами енерговитрат nорганізму є:

а) затрати енергії на перебіг обмінних процесів в організмі nу спокої, це так званий основний обмін;

б) енергетичні затрати на роботу (розумову, фізичну;

в) затрати на засвоєння змішаної їжі, тобто nспецифічно-динамічна дія їжі.
nВажливу роль відіграють мікро і макроелементи. Мінерали виконують в nорганізмі три основні функції:

–         n забезпечують пластичним nматеріалом кісткові і зв’язуючи тканини;

–         n участь беруть в регенерації nі проведенні нервових імпульсів;

    –     nрегулюють активність ферментів, багато із цих процесів без мінералів nнеможливі. По підрахунках Всесвітнього Банку економічні втрати зв’язані з nнедостатністю харчування, становлять до 9% валового національного nпродукту.  Це, в першу чергу, зв’язано з nзниженням працездатності, особливо серед молодих людей.

Раціона́льне харчува́ння (ratio — nрозумний) — достатнє в кількісному й повноцінне в якісному відношенні харчування; фізіологічно повноцінне харчування здорових людей із врахуванням їх віку, nстаті, характеру праці та інших факторів.

 

                                                          

Раціональне nхарчування сприяє збереженню здоров’я, опірності шкідливим факторам навколишнього nсередовища, високій фізичній й розумовій працездатності, а також активному nдовголіттю. Вимоги до раціонального харчування складаються із вимог до:

1.     nхарчового nраціону;

2.     nрежиму nхарчування;

3.     nумов nприйому їжі.

Вимоги до харчового nраціону:

1.     енергетична цінність раціону повинна покривати nенергозатрати організму;

2.     належний хімічний склад — оптимальна nкількість збалансованих між собою поживних речовин;

3.     добра засвоюваність їжі, яка залежить від її nскладу i способу приготування;

4.     високі органолептичні властивості їжі (зовнішній nвигляд, консистенція, смак, запах, колір, температура);

5.     різноманітність їжі за рахунок широкого nасортименту продуктів i різних прийомів їх кулінарної обробки;

6.     здатність їжі (склад, об’єм, кулінарна nобробка) створювати відчуття насичення;

7.     nсанітарно-епідемічна nбезпечність.

Основа раціонального nхарчування — збалансованість, тобто оптимальне співвідношення компонентів їжі. За такого харчування до організму надходять різноманітні nпоживні речовини в кількостях, необхідних для нормальної життєдіяльності людини.Режим харчування включає час i nкількість прийомів їжі, інтервали між ними, розподіл харчового раціону за nенергоємкістю, хімічним складом i масою по прийомах їжі.

Умови прийому їжі: відповідна обстановка, сервіровка столу, відсутність nвідволікаючих від їжі факторів.

Правильне харчування — перший ключ до здоров’я i доброго самопочуття, без яких важко nдосягнути максимальної працездатності. Древньогрецькому філософу Сократу належить nвислів: «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити».

Рівновага в nорганізмі, яка приводить до здоров’я, починається з їжі, яку ми їмо. nДослідницький відділ Центру аеробіки сформулював вісім основних принципів nраціонального харчування.

1.     nПідтримуйте nпостійне співвідношення між основними компонентами харчування в пропорції n50:20:30. Щоденне вживання калорій повинно розподілятися так: 50% — на nвуглеводи, 20% — білки i 30% — жири.

Отже 50% nкалорій, які ми вживаємо, щоденно приходиться на вуглеводи. Саме вони заряджають нас nенергією в найбільшій мірі. Вуглеводи діляться на моносахариди, дисахариди ni полісахариди. Наприклад, моносахариди — глюкоза, nдисахариди — цукор (сахароза), молочний цукор (лактоза), nполісахариди — крохмаль, глікоген, клітковина, пектинові речовини.

Крохмаль — міститься в зернах nпшениці (55%), рисі (55%), картоплі (18%).

Клітковина, яка входить до складу nовочів i фруктів, в кишечнику людини розщеплюється за участю бактеріальної nфлори. Вона посилює жовчевиділення i виведення з організму холестерину, nперистальтику кишечника i забезпечує почуття насичення.

Пектинові nречовини — є стабілізуючим матеріалом. Вони обволікають слизову оболонку nкишечника i захищають її від механічних i хімічних подразників, зв’язують nпатогенну флору, солі важких металів (свинець, ртуть) i виводять їх з nорганізму.

Вуглеводи nскладають основу наших харчових продуктів, таких, як свіжі фрукти, овочі, боби, nгорох, картопля, кукурудза, хліб, вівсяна каша, рис.

Вміст жирів у nщоденному раціоні біля 30%. Тут основна проблема полягає в тому, щоб зуміти обмежити nщоденне вживання жирів до цієї цифри.

Жири nвідкладаються в жировій тканині i утворюють запас енергетичного матеріалу. Жири nпідшкірножирової клітковини оберігають органи від переохолодження, а жирова nтканина оточує внутрішні органи, фіксує їх i попереджує від зміщень i травм.

Надлишок жиру в nраціоні часто пов’язують із виникненням раку кишечника, грудей, підшлункової nзалози, яєчників i прямої кишки.

Важлива не nтільки кількість жирів, але i їх якість. Рослинні жири, які входять до nскладу соняшникової i соєвої олії, кукурудзяного масла, рослинного маргарину, nгоріхів краще вживати, ніж жири тваринного походження, оскільки в рослинних nжирах є ненасичені жирні кислоти. Насичених жирних кислот особливо багато в nмаслі, сметані, жирному м’ясі, сосисках. Особливо небезпечні смажені жирні nпродукти, які містять акролеїн.

Білкові nпродукти повинні складати біля 20% калорій, які ми щоденно вживаємо. До них nвідносяться риба, телятина, пісна яловичина, баранина, свинина, твердий сир, nмолоко, молочнокислий сир, яйця.

Білки складають nоснову структурних елементів клітин i тканин тіла людини, входять в склад nферментів, беруть участь у виробленні імунітету. Зараз добре відомо, що розпад ni синтез білка проходить безпосередньо за участю ферментів, при цьому всі білки nобновлюються на протязі 5-7 днів.

Харчова цінність nбілка залежить від його засвоюваності. Білки рослиних продуктів важкодоступні nдля   травних ферментів, тому в кишечнику nвони засвоюються гірше, ніж білки тваринного походження. Але надлишок тваринних nбілків у раціоні приводить до такого захворювання як подагра.

1.     nДотримуйтесь nправила 25-50-25 для визначення кількості калорій на кожен прийом їжі: 25% калорій nповинні припадати на сніданок, 50% — на обід, 25% — на вечерю. Це nдопоможе утримувати нормальну вагу тіла.

2.     Займайтесь аеробними фізичними вправами в nкінці дня, якраз перед вечерею. На протязі 2 годин після напруженого фізичного nнавантаження спостерігається втрата апетиту i тому ті, хто напружено працюють в nдругій половині дня, їдять менше.

Незалежно від nчасу доби фізичні вправи в поєднанні з раціональним харчуванням пришвидшують nвтрату жиру при мінімальному зниженні ваги м’язевої тканини, в той час як лімітоване nвживання калорій може привести до її зменшення.

1.     nКультивуйте nв собі здоровий страх перед повнотою. Надлишкова вага пов’язана із небезпекою nтакої хвороби, як рак. Жирові депо є місцем збереження отруйних речовин.

2.     nНе nвиснажуйте організм малою кількістю калорій. Перш за все це стосується людей, nякі самі себе обмежують в калоріях, намагаючись схуднути. Іноді це дає nнегативні наслідки. Якщо ви вирішили займатися крім того фізичними nнавантаженнями, то кількість їжі повинна бути збільшена.

3.     nКористуйтесь nформулою для розрахунку вашої ідеальної ваги. Занадто низький вміст жиру в nорганізмі може викликати певні аномалії i порушення. Жінки, у яких вміст жиру nне досягає 15% нерідко страждають порушенням менструального циклу i nненормальним розвитком вагітності.

4.     Користуйтесь формулою для визначення числа nкалорій, необхідних для підтримки ідеальної ваги. Перш за все необхідно, щоб nкількість калорій, які ми щоденно вживаємо, була збалансована.

Добова потреба в nенергії залежить від добових енергетичних затрат, які ідуть на основний обмін, nзасвоєння їжі i фізичну діяльність.

Енерговитрати i nенергетичну цінність їжі вираховують в кілокалоріях.

Основний nобмін — це енерговитрати організму в стані повного спокою, які nзабезпечують функції всіх органів i систем, підтримують температуру тіла. Для nмолодих мужчин середньої маси тіла (70 кг) основний обмін складає — 1600 ккал, nу жінок — 1400 ккал. Біля 200 ккал складають енерговитрати на засвоєння nїжі, головним чином білків i в значно меншій мірі — вуглеводів i жирів.

Витрати енергії nна фізичну діяльність залежать від характеру виробництва i домашньої роботи, nвід особливостей відпочинку.

Другий сигнал nпоступає в ЦНС з «голодної» крові, після того як поживні речовини перейшли з nнеї в клітини, тканини організму. Цей сигнал дуже стійкий, людина реагує на nнього i знаходить час прийняти їжу. Після прийому їжі за другим сигналом nвідчуття повноти шлунку з’являється не відразу, а лише після насичення крові i nтканин поживними речовинами. Почуття голоду зникає через 2-3 години. В nрезультаті людина втрачає відчуття міри, попри те, що шлунок переповнений. nОсобливо небезпечне переїдання перед сном, яке затруднює роботу серця, легень, nвикликає різні захворювання шлунку.

1.     nНеобхідно nобмежити споживання солі, яка часто викликає гіпертонію. Треба пам’ятати, що nорганізму потрібно лише 2 г nсолі в день, а ми споживаємо до 20г.

2.     Виконання регулярних фізичних вправ.

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Харчування забезпечує організм енергією, nнеобхідною для процесів життєдіяльності. Відновлення клітин і тканин в nорганізмі відбуваєтьсяза рахунок надходження з їжею пластичних речовин – nбілків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральнихречовин. Крім того, їжа nджерело утворення ферментів, гормонів та інших регуляторів обміну речовин в nорганізмі.Правильне харчування, з урахуванням умов життя, праці, побуту nзабезпечує сталість внутрішнього середовища організму людини, діяльність різних nорганів і систем, гармонійний розвиток, високу працездатність.

Неправильне харчування призводить до появи nбагатьох захворювань внаслідок зниження захисних властивостей організму, nпорушує процеси обміну речовин, веде до передчасного старіння, зниження nпрацездатності, може сприяти появі багатьох захворювань, в тому числі nінфекційних, тому що ослаблений організм чутливий до негативних впливів.

nРаціональне харчування – це правильно організоване і своєчасне забезпечення nорганізму смачно приготовленою і безпечною їжею, вміст nв раціоні оптимальної кількості харчових речовин, необхідних для розвитку і nжиттєдіяльності організму. Раціональне харчування забезпечує нормальну nжиттєдіяльність організму, високий рівень nпрацездатності і стійкості до несприятливих факторів навколишнього середовища, nмаксимальну тривалість активного життя.
nДля нормальної життєдіяльності людини необхідно не тільки забезпечення nадекватної (відповідно потребам організму) кількості енергії і харчових nречовин, але і дотримання відповідних співвідношень nміж чисельними факторами харчування. Харчування з оптимальним співвідношенням харчових речовин вважають збалансованим.
nВ природі не існує ідеальних продуктів харчування, які містили б всі харчові речовини, необхідні людині (за винятком nматеринського молока).
nТільки різноманітні продукти харчування в раціоні nзабезпечують його харчову цінність, тому що різні продукти доповнюють один nодного відсутніми компонентами. Крім того, різноманітне nхарчування сприяє кращому засвоєнню їжі.
n“Ratio” – в перекладі з грецької означає розум, наука, а також розрахунок. nТаким чином, раціональне харчування – це розумне, точно розраховане nзабезпечення людини їжею. Воно передбачає:

Їжа – це складна суміш харчових речовин ( біля 2000), з nяких більше 60 відноситься до числа незамінних . nЯкість харчового раціону в значній мірі визначається вмістом білків, жирів, nвуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів. При цьому важлива не тільки nкількість цих речовин, але і їх правильне співвідношення. nТак співвідношення білків, жирів і вуглеводів повинна nскладати 1:1,2:4.

Білки – основа всіх клітин, вони nє будівельним матеріалом, а також беруть участь в обміні речовин, у формуванні nімунітету, в утворенні деяких сполук, що виконують в організмі складні функції. nБілки, на відміну від жирів та nвуглеводів, не утворюються з інших речовин, тобто є незамінною частиною їжі. nБіологічна цінність різних видів білків обумовлюється nїх амінокислотним складом. Із відомих нині 20 амінокислот 8 – незамінні (лізин, nтриптофан, фенілаланін, лецитин, ізолатицин, валін, треонін, метіонін). Вони не синтезуються в організмі і тому повинні обов’язково nнадходити з їжею.
nБагатими на незамінні амінокислоти є білки тваринного походження, що містяться nв м’ясі, рибі, яйцях, молочних продуктах. Менш nповноцінні білки рослинного походження – круп, бобових, хліба, овочів. Білки тваринного походження повинні складати 55% nзагальної кількості білка в раціоні, що становить в середньому для дорослої nлюдини 86г на добу.
nЯк нестача, так і надмір білків у їжі негативно nпозначаються на здоров’ї.

Жири – мають найбільшу енергетичну цінність. Вони необхідні nдля нормальної діяльності центральної нервової системи, для кращого засвоєння nбілків, мінеральних речовин, жиророзчинних вітамінів А, D, Е. У середньому nлюдині на добу необхідно 102г жирів. Добре засвоюються жири молочних продуктів, nрослинні, риб’ячий , гірше свинячий, баранячий, nяловичий жири. В раціоні людини рослинний жир повинен становити 30% від nзагального вмісту жирів. Джерелом рослинних жирів є в nосновному соняшникова, кукурудзяна, соєва та інші олії. Рослинні жири містять nполінена-сичені жирні кислоти, добову потребу людини в них може задовольнити 10 n-15 г nбудь – якої олії. Але при термічній обробці корисні властивості олії nвтрачаються. Жири синтезовані в організмі при надмірному надходженні вуглеводів і білків, з їжею, містять лише насичені жирні кислоти. nНадмір насичених жирних кислот часто є причиною nпорушення обміну жирів і збільшення вмісту холестерину в крові. Холестерин – n“винуватець” розвитку атеросклерозу, що в свою чергу призводить до виникнення nстенокардії, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу, nінфаркту міокарда, інсульту. Дослідження свідчить, що nлюди з вираженими формами атеросклерозу зловживають жирами, цукром, продуктами nвисокої енергетичної цінності, часто переїдають, нерегулярно харчуються.
nДослідження показали, що харчування високоенергетичною nїжею, підвищене вживання жирів, надходження в організм великої кількості nхолестерину сприяють онкологічним захворюванням, розвитку раку.

Вуглеводи – значне джерело енергії, вони nзадовольняють 50- 60% добової потреби організму в енергії. Головними nпостачальниками вуглеводів є продукти рослинного походження: хліб, крупи, nмакаронні вироби, картопля, овочі, фрукти. За хімічним складом вуглеводи nподіляють на прості (глюкоза, фруктоза тощо) і складні n(геміцелюлоза, крохмаль, пектини тощо). Слід пам’ятати, що 80% добової потреби nлюдини у вуглеводах необхідно забезпечувати за рахунок складних вуглеводів, 20% n- за рахунок простих легкозасвоюваних, надмір останніх nв раціоні може сприяти виникненню ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу. nНезасвоювані вуглеводи – грубі харчові волокна, які забезпечують нормальне nтравлення. Вони створюють відчуття ситості, nзапобігають запорам, стимулюють жовчовиділення, сприяють виведенню холестерину nз організму, нормалізують діяльність корисної мікрофлори кишечника.

Мінеральні речовини

Кальцій – необхідний для побудови кісткової тканини. Кальцій – nхімічний конкурент стронцію, що важливо знати при харчуванні у місцевостях з підвищеним вмістом радіостронцію в навколишньому середовищі. nДжерелом легкозасвоюваного кальцію є молоко та молочні продукти. Добову потребу nв кальції може задовольнити такий набір продуктів: n200г хліба, 100 г nгречаної крупи, 100г сиру, 200г молока, 1 яйце, 200г овочів, 200г фруктів.

Калій – внутрішньоклітинний елемент, регулює кислотно-основну nрівновагу крові, активізує роботу деяких ферментів, nбере участь у багатьох процесах обміну речовин, у передачі нервових імпульсів. nКалій нормалізує тиск крові. Добова потреба в калії 2500 – 5000 мг. Багато nкалію містить картопля, бобові, яблука, виноград.

Залізо – кровотворний елемент, входить до складу гемоглобіну, nміоглобіну, деяких ферментів. За нестачі заліза спостерігається розвиток nанемії. При цьому знижується стійкість організму, nз’являється швидка стомлюваність, нудота, зменшується апетит, з’являється nголовний біль, серцебиття. Добова потреба – 15мг. Важливим джерелом заліза, яке nдобре засвоюється, є печінка, нирки, телятина, а також фрукти, ягоди, овочі. З рослинних продуктів його засвоюється 2 -7%.

Фтор – необхідний для розвитку зубів. Бере участь в nутворенні кісткових тканин, нормалізує фосфорно-кальцієвий обмін. За nнедостатнього вмісту фтору у воді виникає карієс, за надмірного – флюороз. Добова потреба 0,5-1 мг. Добову потребу можуть nзадовольнити 100 г nпечінки, 100 г nоселедців. Значно менше фтору (в 10 разів) у хлібі, м’ясі, nовочах, фруктах.

Йод – виникнення та поширення ендемічного зобу пов’язані як nз дефіцитом йоду в навколишньому середовищі таке і з неправильним харчуванням nнаселення: одноманітна їжа, недостатність в раціоні тваринних білків, надлишок nжирів тваринного походження, а також нестача вітаміну С , nкаротину, вітамінів А , Е, РР, групи В ( В1, В2, В6), нестача олій, рибних nстрав, овочів.
nЗбалансоване харчування запобігає виникненню зобу, нормалізує функцію nщитовидної залози.
nПри ендемічному зобі порушується діяльність всього організму, знижується його стійкість до інфекційних захворювань та інших несприятливих nчинників.
nЗа недостатності йоду в організмі порушується функція щитовидної залози, вона nзбільшується в розмірах (зоб), тисне на трахею, судини. При цьому жінки страждають nбезпліддям, під час пологів підвищується ризик nнародження фізично і психологічно неповноцінної людини, збільшується дитяча nсмертність у зв’язку зі зменшенням опору організму інфекціям, у дітей nспостерігається низький коефіцієнт розвитку.
nДобова потреба йоду 0,15- 0,20 мг, забезпечується nраціональним харчуванням з використанням багатих на нього морських продуктів n(риба, краби, морська капуста), тваринних білків, вітамінів, мінеральних nелементів. В ендемічних щодо зобу районах обов’язковим є забезпечення населення nйодованою сіллю та препаратами йоду (антиструмін тощо). Добову потребу в nйоді можуть забезпечити такі продукти: 1 куряче яйце, 100 г морської риби, 300г nовочів, 500мл молока.
nДля профілактики ендемічного зобу необхідно споживати nйодовану кухонну сіль, яку потрібно зберігати у темному сухому місці, у nзакритому посуді.

Фосфор – входить до складу білків, nкісткової тканини. Виконує важливу роль в обміні речовин, функції нервової nтканини, м’язів, печінки, нирок. За нестачі його nспостерігається розм’якшення кісток, за надмірного nнадходження – порушення засвоєння кальцію і виведення його з кісток. Добова nпотреба 1-1,5 г. nОсновна кількість фосфору надходить до організму з nмолоком і хлібом.

Магній – бере участь в обміні вуглеводів, входить до складу nкісток, забезпечує нормальну діяльність м’язів серця і nйого кровопостачання, регулює діяльність нервової системи. Магній розширює nсудини, стимулює рухальну функцію кишок і жовчовиділення, сприяє виведенню nхолестерину з кишечника. Надмір магнію знижує nзасвоєння кальцію. Добова потреба 300-500 мг. При нестачі магнію в організмі nвагітної підвищується ризик народження фізично і nпсихологічно неповноцінної людини.

                                                                   n

Вітаміни

nВітаміни – вкрай необхідні поживні nречовини для організму людини. Вітаміни nмістяться в продуктах в незначній кількості, але їх nвплив є значним для здоров’я та працездатності. Вони є незамінними компонентами nхарчування, забезпечують життєво необхідні процеси в організмі, беруть активну nучасть в обміні речовин. Достатня кількість вітамінів в nорганізмі забезпечується лише надходженням їх з різноманітною їжею. Обмін nвітамінів є взаємопов’язаним , нестача одного з них nвпливає на засвоєння інших .

Вітамін А n(ретинол) – необхідний для nнормального росту, функції зору, обміну речовин. Ретинол nнадходить до організму з продуктами тваринного походження, з рослинною їжею – у nвигляді каротину, який у печінці перетворюється на вітамін. Потреба – 1 мг на nдобу. Багатим на цей вітамін є жовток яєць, печінка, вершкове масло, а на каротин – морква, nтомати, абрикоси, перець, гарбуз.
nВітамін С (аскорбінова кислота) – бере nучасть в процесі кровотворення, сприяє засвоєнню в організмі інших вітамінів, nбілків, заліза, поліпшує роботу печінки, функцію нервової та ендокринної nсистем. Оптимальна потреба дорослої людини – 70мг на добу. nДобову потребу можуть задовольнити 200г свіжих фруктів nі ягід, 200г салату із свіжих овочів, зелені, 200г соку із свіжих овочів та nфруктів.

Вітаміни групи В – В1, В2, В6 – n(тіамін, рибофлавін, піридоксин) регулюють обмін речовин, функцію багатьох органів і nсистем. Потреба в них підвищується при м’язових nнавантаженнях, нервово – психічних напруженнях. За нестачі їх в організмі nпорушуються функції нервової, травної, серцево-судинної систем, уповільнюються nпроцеси росту, кровотворення, знижується стійкість nорганізму проти різних хвороб. Добову потребу в цих вітамінах можуть nзабезпечити такі продукти: 500мл молока, 100г сиру, 200г м’яса, nковбаси, 100 риби, 200г хліба, 25г круп.

Вітамін Е n(токофероли) – сприяє засвоєнню nжирів, вітамінів А, Д, бере участь в обміні білків, вуглеводів, впливає на nфункцію статевих та ендокринних залоз. Добова потреба дорослих 10 мг/добу, nвагітних та жінок, які годують немовлят груддю – 15 мг. Багатими на токофероли nє зернові та овочі, жирні молочні продукти, яйця, олія, горох, квасоля, гречана nкрупа, м’ясо, риба, шпинат, абрикоси.

                                

Що їсти, скільки nта як ?

У першій половині дня рекомендуються продукти, багаті білком і жирами, nоскільки вони поліпшують обмін речовин, довше затримуються в шлунку, довше nпідтримують відчуття ситості, збуджують нервову систему (м’ясо, риба, яйця, nсир, каші, страви з бобових).

Вечеря повинна включати молочні та овочеві страви, які не викликають nперезбудження нервової системи перед сном. На ніч не можна переїдати, але й не nможна лягати спати голодним. Рекомендується випивати склянку кефіру. Порушення nрежиму харчування – одна з поширених причин розладу шлунка і дванадцяти палої nкишки, хронічних гастритів та інших захворювань органів травлення.

Уникайте шкідливих звичок у харчуванні. Не зловживайте nсолодощами. Зайва кількість цукру веде до посиленого виділення інсуліну – nгормону підшлункової залози, що збільшує ризик виникнення цукрового діабету, nможе призвести до порушення ліпідного (жирового) обмін, а потім і до ожиріння.

Не нехтуйте нормою солі, не випивайте багато рідини, кави. В nдобовому раціоні повинно міститися не більше 6 -10 г солі, до 2,5л рідини n(вільної і в складі різних продуктів і страв). Природно, треба вилучити nвживання алкогольних напоїв, які порушують обмін речовин, викликають запальні nпроцеси в слизовій оболонці травного каналу, утруднюють засвоєння харчових nречовин – вітамінів, мінеральних солей тощо.

Враховуючи вищесказане, хочеться сподіватись, що сучасна людина, nнезважаючи на високий ритм і складність життя, буде приділяти збереженню свого nздоров’я достатньо уваги. Східна мудрість каже: „Людина, яка досягла 30-річного nвіку і не навчилася зберігати своє здоров’я, не варта його”.Отож, і в наш nнепростий час, не забувайте, що правильно організоване харчування допоможе nзберегти здоров’я, енергію високу працездатність.

ЛІКУВАЛЬНЕ nХАРЧУВАННЯ (дієтотерапія) — застосування з лікувальною або профілактичною nметою спеціально складених раціонів і режимів харчування (див. Харчування) для пацієнтів (із nгострими захворюваннями або загостреннями хронічних захворювань). Близьким nдо поняття Л.х. є дієтичне харчування (див. Дієта), під яким мають на увазі головним чином харчування осіб nіз хронічними захворюваннями у стадії ремісії, напр. організоване для nпраце­здатних працюючих людей в санаторіях-профілакторіях і дієтичних nїдальнях. Перелік вимог до Л.х. (як nі до дієтичного харчування) співпадає з таким для раціонального nхарчування (див. Раціональне харчування). nПроте з урахуванням характеру захворювання nна короткий або тривалий термін можуть змінюватися вимоги nдо енергетичної цінності й хімічного складу раціону, збалансованості nв ньому харчових речовин, набору продуктів і способів їх кулінарної nобробки, до деяких органолептичних показників їжі, режиму харчування.

 

Лікувальне харчування. Правильно організоване харчування хворого не лише nзадовольняє потреби організму, але й активно впливає на перебіг захворювання. З nогляду на це розроблено систему лікувального харчування, принципи якої широко nзастосовують у лікувальній практиці. Велике значення має кількість вживаної nїжі, а також її температура. Остання не повинна перевищувати 60°С і бути nнижчою ніж 15°С за винятком спеціальних холодних страв, наприклад холодне nмолоко або сметана при шлункових кровотечах.

Частота прийому nїжі не менше ніж 4 рази, а при деяких захворюваннях, зокрема – при виразковій хворобі nшлунка та дванадцятипалої кишки, до 5—6 разів на день.
nТаким чином, при організації харчування має значення не лише якісний склад nїжі, але й її кількість та режим харчування.

Лікувальне харчування nпобудоване на трьох основних принципах: щадний, коригуючий та заміщуючий.

Щадний режим передбачає оберігання хворого органа чи системи від механічних, nхімічних та термічних чинників.

Хімічно щадну дієту призначають головним чином хворим nіз захворюваннями шлунково-кишкового тракту, якщо треба зменшити секреторну і nмоторну функції шлунка. При цьому з харчування виключають речовини, які nпосилюють секрецію (алкоголь, какао, кава, бульйон, смажене та копчене м’ясо, nпрянощі, екстрактивні речовини та ін.), і призначають страви, які викликають nслабку секрецію (масло, сметана, молочні супи, овочеве пюре та ін.).
nОберігання травного каналу від механічних nчинників досягають шляхом відповідної кулінарної обробки продуктів. nСтрави подають у подрібненому вигляді (рублені, січені, протерті, перемелені nтощо). Наприклад, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки nпідсмажені продукти (м’ясо, картопля та ін.) погано переносяться хворими, а nм’ясні страви, пропущені через м’ясорубку і приготовлені на парі, а також nпротерті овочеві страви диспептичних явищ у таких хворих не спричиняють.
nТермічне щадіння досягається nпевною температурою страв, гарячих – 57-60°С, а холодних – не нижче ніж 15 °С.

  

nКоригуючий принцип базується на nзменшенні або збільшенні в харчовому раціоні того чи іншого продукту. Зокрема, nобмежують вуглеводи при цукровому діабеті, при якому порушується вуглеводний обмін. nНавпаки, збільшення вуглеводів необхідне при захворюваннях серцево-судинної nсистеми і печінки. Обмеження білків показане при розладах серцевої діяльності, nпосиленій шлунковій секреції та інших захворюваннях. Однак при цьому вміст nбілків у їжі не повинен бути меншим, ніж 1 г білка на 1 кг маси тіла, в іншому nвипадку можуть розвинутися явища білкового голодування. При захворюваннях, які nсупроводжуються втратою організмом білків (гострі інфекції, недокрів’я, деякі nзахворювання нирок), кількість білків у раціоні збільшують. При захворюваннях nпечінки і підшлункової залози, ожирінні обмежують вживання жирів. При деяких nзахворюваннях виникає необхідність частково або повністю поголодувати протягом n1-2 днів. Це так звані розвантажувальні дні. В цей період хворий завсім голодує nабо вживає тільки фрукти, молоко, сир тощо. Таке харчове розвантаження дає nпозитивний ефект при порушеннях серцевої діяльності, ожирінні, подагрі та інших nзахворюваннях. Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця та нирок, які nсупроводжуються набряками. Обмеження рідини необхідне при набряках, nгіпертонічній хворобі тощо. Навпаки, велика кількість рідини необхідна при nотруєннях, зневодненні організму тощо. Обов’язковою вимогою правильно nорганізованого харчування є вітамінізація їжі.
nЗаміщуючий принцип полягає в тому, nщо у харчовий раціон вводять речовини, в яких організм відчуває нестачу, nнаприклад, при авітамінозах, білковому голодуванні тощо.
nДІЄТИЧНІ СТОЛИ
nУ всіх лікувальних закладах хворим призначають nвідповідні дієти (дієтичні столи) залежно від характеру їхнього захворювання. У nбагатопрофільних лікарнях постійно користуються 15 дієтичними столами (за nПевзнером).
nДієта № 0. Призначають у nперші дні після операцій на шлунку та кишках, а також при напівсвідомому стані n(порушення мозкового кровообігу, черепно-мозкова травма, висока температура nтіла),

їжа складається з рідких та желеподібних nстрав. Цільне молоко виключають. Дозволяють чай з цукром, фруктові та ягідні nкиселі, желе, відвар шипшини з цукром, соки з свіжих ягід та фруктів, розведені nсолодкою водою, неміцний бульйон, рисовий відвар, їжу дають часто, малими nпорціями вдень та вночі протягом 2 — 3 днів.
nДієта № 1 хірургічна. Призначають на n4-5-й день після операції на органах травного каналу. Дозволяють парові блюда з nпротертого відвареного м’яса або курки, варені яйця, паровий омлет, нежирний nм’ясний або курячий бульйон, слизуватий суп з геркулесу, рідку манну кашу або nкашу з рисової та гречаної муки для дитячого харчування, кисіль, желе фруктове, nсоки зі свіжих фруктів та ягід, розведені солодкою водою, відвар шипшини, чай з nцитриною, сухарі з білого хліба, масло, кефір.

 

nДієта № 1а рекомендується при nзагостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки протягом перших n7-8 днів, а також при кровотечах, загостренні хронічного гастриту з підвищеною nсекрецією, опіку стравохода. Стіл механічно, хімічно і термічно щадний. Дієта nвиключає речовини, які збуджують секрецію, шлункового соку. їжу дають переважно nв рідкому або напіврідкому вигляді. Калорійність обмежують головним чином за nрахунок вуглеводів. Призначають молочні та слизуваті супи з рису, перлової nкрупи з протертими овочами, суфле з вивареного нежирного м’яса і риби; рідкі nмолочні каші протерті; некруто зварені яйця, паровий омлет, молоко, киселі n(некислі), відвар шипшини. Обмежують кухонну сіль. Калорійність та склад: nбілків 80 г, nз них не менше як 50 г nтваринного походження; жирів 80-90г, вуглеводів 200 г, загальна калорійність 2000 ккал. nРекомендується приймати їжу часто (кожні 2-3 год) невеликими порціями, а на ніч n- молоко.
nПри виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки під час гострого приступу nі протягом одного тижня після нього призначають стіл № 1а. Наступного тижня nхворому показаний стіл № 16, а потім його переводять на стіл № 1.
nДієта № 1 призначається хворим на nвиразкову хворобу в стадії затухання запального процесу, при рубцюванні nви-разки, а також її ремісії протягом 2-3 міс.; хронічний гастрит з підвищеною nсекрецією в період загострення.
nДієта механічно, хімічно і термічно щадна, тобто з виключенням хімічних і nобмеженням механічних подразників, що сприяє рубцюванню виразки, їжу дають nчасто, невеликими порціями, переважно протерту або дрібносічену, рідку або nнапіврідку, зварену або приготовлену на парі.
nДозволяються слизуваті супи з протертих круп, картоплі, овочів (крім капусти); nрідкі молочні каші з молотого рису, гречки, манної крупи, овочеве пюре n(картопляне, морквяне); кури та риба у вареному або паровому вигляді, парові nкотлети (м’ясні, рибні); сирі і некруто зварені яйця, паровий омлет, вершкове масло, nсметана, молоко, вершки, киселі, компоти з протертих фруктів, фруктові та nовочеві соки, наполовину розведені водою, солодкі сорти ягід і фруктів у nвареному або протертому вигляді, хліб білий і сірий вчорашній.
nЗабороняються продукти, що містять грубу рослинну клітковину, які збуджують nшлункову секрецію. До таких харчових продуктів відносять бульйони з риби і nм’яса, гриби, смажені і жирні продукти, кава, гострі закуски, чорний хліб, nсолені, мариновані, копчені та консервовані продукти, прянощі, спиртні напої та nін. Кухонну сіль обмежують. Калорійність і склад: білків 100г, жирів 100г, nвуглеводів 400г; загальна калорійність 3000 ккал. Режим харчування – часте nприймання їжі (6 разів на день), перед сном – молоко, сметана чи свіжий кефір.

 

nДієта № 2. Показання: хронічний nгастрит із секреторною недостатністю, хронічний ентероколіт без загострення, nпору-шення функцій жувального апарату, період видужання після операції чи nгострої інфекції.
nДієта сприяє нормалізації секреторної і моторної функцій шлунка і кишок. Це є nфізіологічне повноцінна дієта зі збереженням екстрактивних та інших речовин, що nстиму-люють виділення шлункового соку. Обмежуються механічні, та термічні nподразники. Страви дають у протертому, січеному або рубленому вигляді. nДозволяється м’ясний бульйон, юшка з риби, супи овочеві, круп’яні, грибні, на nм’ясному та рибному бульйонах у протертому вигляді; овочі (картопля, кабачки, nбуряки, морква) в протертому вигляді, відварені, тушковані, запе-чені; страви і nгарніри з круп, макарони (рідко); нежирні сорти м’яса (яловичина, курка, кріль, nязик) у вареному, паровому, тушкованому, запеченому і навіть смаженому вигляді; nпідливи (томатні, м’ясні), прянощі, вимочений осе-ледець; некруто зварене яйце, nомлет; вершкове масло, сир, сметана; молоко, кефір, какао, кава, компоти; nфрукти ва-рені, протерті й печені; хліб білий вчорашній.
nЗабороняються жирні сорти м’яса, риби, продукти, що містять грубу рослинну nклітковину, бобові рослини – квасоля, зелений горошок, біб. Калорійність і nсклад: білків 80-100 г, nжирів 80-100 г, nвуглеводів 400 г, nзагальна калорійність 3000 ккал. Вітаміну С – 100 мг, інші вітаміни в nпідвищеній кількості.

 

nДієта № 3. Показання – хронічні nзахворювання кишок з переважанням закрепів у період нерізкого загострення та nремісії. Мета: посилення перистальтики і регуляція випорожнення кишок. У дієті nзбільшують кількість продуктів, багатих на рослинну клітковину (капуста, буряк, nморква, житній хліб), і продуктів, що посилюють функцію кишок. Дозволяються nовочеві й фруктові супи кімнатної температури (холодні страви посилюють nперистальтику кишок); у великій кількості сирі овочі (буряк, морква, томати, nкапуста) у вигляді салатів з рослинною олією та фрукти (сливи, груші, nабрикоси), а також соки з них; каша гречана, перлова; варені м’ясо і риба; сир, nмасло вершкове, холодні компоти, мінеральні води, житній хліб. Забороняються nчасник, цибуля, ріпа, редька, гриби. Калорійність і склад: білків 100 г, жирів 100 г, вуглеводів 450 г, загальна калорійність n3500 ккал. Підвищена кількість кухонної солі (25 г ). Приймають їжу 4-5 nразів на день, на ніч – склянка кефіру з 1 столовою ложкою рослинної олії.

 

nДієта № 4. Показання: гострі та nхронічні захворювання захворювання кишок з профузними проносами (ентероколіти в nстадії за-гострення, дизентерія в гострий період), стан після операції на nкишках. Дієту призначають на 5—7 днів.
nМета: значне механічне і хімічне щадіння кишок, виклю-чення продуктів, які nпосилюють перистальтику кишок і бродіння в них. Дієта характеризується nобмеженням енер-гетичної цінності за рахунок вуглеводів і жирів; білки дають у nмежах нижньої границі фізіологічної норми. Дозволяються слизуваті знежирені nсупи; протерті каші з круп (рисова, вівсяна, гречана), зварені на воді; риба і nнежирне м’ясо січені, варені або парові; кисіль, чай, какао на воді, відвар шипшини, nчорниця, смородина, білі сухарі. Виключають молоко, соки, солодощі, плавлений nсир, продукти, що містять рослинну клітковину (капуста, буряк, ріпа, шпинат, nщавель), бобові, копчені та квашені продукти, прянощі. Калорійність і склад: nбілків 80 г, nжирів 70 г, nвуглеводів 50 г, nзагальна калорійність 2000 ккал. Вітаміну С — 100 мг, інші вітаміни, яких не nвистачає в харчових продуктах, компенсують вітамінними препаратами, їжу nприймають 5—6 разів на день в обмеженій кількості, необхідну кількість рідини nхворий одержує за рахунок гарячого чаю, кави, бульйону, відвару шипшини (до 1.5 л).

 

   
nДієта № 5а. Показання: гострий nхолецистит або загост-рення хронічного холециститу, загострення хронічного nпан-креатиту, хронічний холецистит при наявності виразкової хвороби, 5—6-й день nпісля операції на жовчних шляхах.
nМета: відновлення порушеної функції печінки, накопичення глікогену в печінці, nстимуляція виділення жовчі, полегшення проходження їжі, обмеження механічного, nхімічного і термічного подразнення слизової оболонки шлунка та кишок. Страви nготують з протертих продуктів у вареному чи паровому вигляді. Дієта характерна nобмеженням жирів, білки та вуглеводи у межах норми, вміст ліпотропних факторів nпідвищений. Виключаються екстрактивні речовини і продукти розщеплення жирів, їжа nголовним чином молочно-рослинна.
nПризначають супи молочні та вегетаріанські, каші мо-лочні, киселі і компоти в nпротертому вигляді; м’ясо і риба (нежирні сорти) дозволяються не частіше одного nразу на день і лише у вареному і молотому вигляді. Виключаються ті самі nпродукти, що й у дієті № 5.

Дієта № 5. Показання: хронічні захворювання печінки і жовчно-вивідних шляхів n(холецистит, гепатит, цироз печінки, хвороба Боткіна в стадії одужання).
nМета: відновлення порушеної функції печінки. Дієта з фізіологічною нормою nбілків, деяким збільшенням вуглеводів і обмеженням продуктів, багатих на nхолестерин (тваринні жири, печінка, мозок, яєчні жовтки). У харчовий раціон nвводять продукти, що мають ліпотропну дію: рослинну олію з високим вмістом nполіненасичених жирних кислот, овочі, фрукти і ягоди як природні джерела nвітаміну С, продукти моря, багаті на йод. Виключається смаження продуктів. nСтрави в основному молочно-рослинні, але продукти, що входять до них, можна не nпротирати. Дозволяються супи овочеві, молочні, з круп (гречаної, вівсяної); nнежирні сорти м’яса та птиці у вареному вигляді; страви і гарніри з круп, nмакаронних виробів, картоплі, моркви, буряка. Рекомендуються різні овочі та nзелень у сирому вигляді, салати. З тваринних жирів дозволяється тільки вершкове nмасло, а з рослинних — оливкова олія як жовчогінний засіб, а також соняшникова nі кукурудзяна олії. Молоко, сметана, сир, кефір, простокваша; солодкі ягоди, nфрукти, варення, мед, компоти, фруктові та овочеві соки, відвар шипшини; хліб nсірий і білий вчорашній.
nЗабороняються прянощі, мариновані, консервовані та копчені продукти, м’ясні, nрибні, грибні супи. Виключаються також шпінат, щавель, солодощі, какао, nшоколад, клюква. Кухонної солі вживають 10 – 12 г на добу.  Калорійність та склад: білків 80—100 г, жирів n60—70 г, вуглеводів 450—500 г, загальна калорійність 2800— 2900 ккал. Хворим з nпорушенням жирового обміну вуглеводи обмежують, їжу приймають через 2—2,5 год і nвживають до 2 л nрідини в теплому вигляді.

nДієта №6. Показання: подагра та nсечокислий діатез, еритремія та інші випадки, коли показане виключення м’ясних nі рибних продуктів.
nМета: сприяти нормалізації пуринового обміну і змен-шенню ендогенного утворення nсечової кислоти. Стіл молоч-но-рослинний.
nДозволяються молочні та вегетаріанські супи, м’ясо і рибу дають не щодня і nтільки у вареному вигляді. Хворим дозволяються продукти, що містять лужні nрадикали (овочі, фрукти, ягоди і молоко).
nВиключаються жири та продукти, багаті на пуринові сполуки (солонина, баранячий nі телячий жир, печінка, нирки, мозок, ковбаса, підсмажені м’ясо і риба, міцні nбульйони, підливи, приправи, копченості, маринади, консерви; щавель, шпинат, nзелений горошок, шоколад, какао, кава, алкогольні напої). Кухонну сіль nобмежують. Калорійність та склад: білків 80—100 г, жирів 80 г, вуглеводів 400 г, загальна калорійність n2700 ккал. Хворим з надмірною масою тіла вуглеводи обмежують. Приймають їжу 5 nразів на день, вживають багато рідини (2—2,5 л) у вигляді чаю, лужної води, nфруктових і ягідних морсів.
nДієта №7а. Показання: гострий nгломерулонефрит (після рисово-яблучних, картопляних або цукрових днів), nхронічний нефрит у стадії ниркової недостатності.
nМета: максимальне щадіння тканини нирок, профілактика гіпертензії і набряків nшляхом обмеження кухонної солі. В дієті обмежена кількість білків, жири та вуглеводи nпризначають у межах фізіологічної норми. Безсольова, гідронатрієва дієта (їжу nготують без солі, спеціально випікають безсоль-овий хліб). Хворим з nнедостатністю функції нирок при на-явності азотемії за призначенням лікаря nдодають кухонну сіль. Цим хворим дозволяють пити стільки рідини, скільки nвиділено сечі за попередню добу.Дозволяються вегетаріанські фруктові супи, nборошняні й солодкі страви; овочі, фрукти, ягоди вживають у достатній nкількості, частину в сирому вигляді.Калорійність і склад: білків 5—ЗО г, жирів n80—100 г, вуглеводів 400—450 г, загальна калорійність 2500— 2600 ккал. Вітамін nС та вітаміни групи В — у підвищеній кількості, їжу приймають 5 разів на день.
nДієта №7. Показання: гострий нефрит nу період одужання, хронічний нефрит з мало вираженими змінами в осаді сечі, nнефропатія вагітних, гіпертонічна хвороба та інші випадки, коли необхідна nбезсольова дієта.Мета: помірне nщадіння функції нирок, зниження ар­теріального тиску і зменшення набряків. nДієта безсольова, за набором продуктів і характером кулінарної обробки вона є nтакою самою, як дієта №7а, але кількість білків збільшена до 80 г за рахунок відвареного nм’яса або риби, а також молока, кефіру, сиру. Рідини – до 800-1000 мл на добу. nОвочі та фрукти в натуральному, відвареному і запеченому вигляді, соки; супи nвегетаріанські без солі з овочами і кру­пами; молочні продукти, масло вершкове nі рослинне. Виключають бобові, міцні м’ясні бульйони, смажене м’я­со, прянощі, nкреми, газовані та алкогольні напої, пиво. Калорійність і склад: білків 80 г, жирів 100 г, вуглеводів 400—500 г, nзагальна калорійність 2800 – 3200 ккал. Вміст кухонної солі в продуктах близько n6—7 г. У підвищеній кількості призначають вітаміни С, Р та групи В. Для хворих nна амілоїдоз і нефроз призначають дієту №7 з підвищеним вмістом білків (до 140 г), ліпотропних факторів, nполіненасичених жирних кислот та вітамінів.

Дієта №8. Показання: ожиріння при відсутності захво­рювань nорганів травлення, печінки і серцево-судинної сис­теми, при яких необхідні спеціальні nрежими харчування. Мета: запобігання надлишковому відкладанню жиру. Ка­лорійність nїжі обмежують головним чином за рахунок вуг­леводів і частково жирів; вміст nбілків вищий від фізіологічної норми. Молочні продукти, овочі та фрукти nпризначають у достатній кількості. Обмежують кухонну сіль, виключають смакові nприправи і азотисті екстрактивні речовини, які збуд­жують апетит, жирні сорти nм’яса, мучні та макаронні вироби, квашені продукти, копченості, шоколад, какао, nзамість цук­ру – ксиліт, сорбіт. Помірно обмежують введення рідини (до 1000 nмл), картоплю, білий хліб. Калорійність і склад:, білків 100-120 г, жирів 60-70 г, вуглеводів 180—200 г, nзагальна калорійність 1800-1850 ккал. Вітамін С – у підвищеній кількості, інші nвітаміни — в межах фізіологічної норми. Рекомендуються так звані nрозвантажувальні, молочні або ягідні дні. їжу приймають часто і в кількості, nяка дозволить не відчувати голоду.

     

 

Дієта № 9. Показання: цукровий діабет при відсутності ацидозу і nсупутніх захворювань внутрішніх органів. Мета: створення умов для підтримання nпозитивного вуг­леводного балансу, запобігання порушенню жирового обміну. Дієта nзі вмістом білків, вищим від фізіологічної норми, помірним обмеженням жирів і nвуглеводів. Легкозасвоювані вуглеводи (солодощі, торти, тістечка, деякі фрукти nта овочі, що містять цукор) виключають. Вводять речовини, які мають ліпотропну nдію, — рослинну олію (соняшникову, кукуруд­зяну, оливкову). Кулінарна обробка nїжі звичайна. Дозволяються супи на овочевому відварі з овочами і крупами; каша nгречана, вівсяна, перлова; нежирні сорти м’яса, риби і птиці; молочнокислі nпродукти, сир, яйця — не більше одного на день, їжа містить досить багато nовочів (капуста, салат, редис, огірки, кабачки), фруктів та ягід (яблука, nцитрусові, смородина); хліб краще чорний житній — не більше 300 г на день. Обмежують nмучні та-макаронні вироби, манну крупу, картоплю, моркву, буряк, рис, сіль, nпродукти, що містять холестерин (яєчні жовтки), деякі фрукти (виноград, кавуни, nгруші, сливи, банани). Калорійність і склад: білків 100—120 г, жирів 70 г, вуглеводів 300 г, загальна калорійність n2400 ккал. їжу прий­мають 6 разів на день, вуглеводи розподіляють на весь день. nПісля ін’єкції інсуліну хворий має отримати їжу, що містить вуглеводи. Хворим nна цукровий діабет із супутніми захво­рюваннями внутрішніх органів призначають nкомбіновану діє­ту. Наприклад, при захворюваннях печінки призначають дієту № n9/5, в якій обмежені жири до 60г, виключені екстрактивні речовини і солодощі.

 

  

Дієта № 10. Показання: захворювання серцево-судинної системи в nстадії компенсації, недостатність кровообігу І сту­пеня, гіпертонічна хвороба І nта II стадії. Мета: створення сприятливих умов для кровообігу, ви­ключення nречовин, що збуджують нервову систему. Обме­ження кухонної солі (5—6 г), nнезначне обмеження рідини (до 1—1,2 л), виключення азотистих екстрактивних nречовин, прянощів і солодощів. Кулінарна обробка з помірним ме­ханічним nщадінням. Страви подають у вареному та запече­ному вигляді. Дозволяються супи n(півтарілки) – вегетаріанські, кру­п’яні, молочні, фруктові; нежирний м’ясний nбульйон — 1 раз на тиждень; м’ясо, птиця, риба у вареному або запе­ченому nвигляді; вівсяна і гречана каші; білковий омлет; овочеві салати, вінегрети; nмолоко, молочнокислі продукти, сир. Вводять продукти, які регулюють роботу nкишок, — овочі, фрукти та ягоди, що містять негрубу рослинну кліт­ковину, а nтакож пшеничний і житній хліб грубого помелу. Виключають жирні м’ясні та рибні nстрави, мозок, нирки, печінку, ікру, свинину, телячий та баранячий смалець, nгострі закуски, квашені продукти, консерви, алкогольні напої, ка­као, шоколад, nкаву. Калорійність і склад: білків 80г ( з них тваринного походження 50 г), жирів 65—70 г, nвуглеводів 350—400 г, загальна калорійність 2500—2800 ккал. їжу приймають 5—6 nразів на день у помірній кількості, вечеря за 3 год до сну.

 

 

Дієта № 10а. Показання: захворювання серця з недо­статністю nкровообігу II та ІІI ступеня, гіпертонічна хвороба з недостатністю кровообігу nабо з порушенням мозкового кровообігу, інфаркт міокарда в гострому або nпідгострому періоді.Мета: різке обмеження кухонної солі (1,5-1,8 г у про­дуктах nхарчування), збагачення дієти калієм, що сприятиме поліпшенню функції серця і nзменшенню набряків, щадіння органів травлення. Дієта містить білки на нижній nмежі фізіологічної норми, помірно обмежує жири і вуглеводи, їжу готують без nсолі, спеціально випікають безсольовий хліб. Вживання рідини обмежують. Всі nпродукти протирають і готують у вареному вигляді. Дозволяються ті самі продукти nі страви, що при дієті № 10, але м’ясо і рибу обмежують до 50 г на день і дають тільки у nвареному вигляді, овочі і фрукти — у вареному і протертому. Супів не дають або nдають у невеликій кількості (молочні, вегетаріанські). Вітаміни вводять в nорганізм у вигляді сирих ягідних і овочевих соків або настою шипшини. nКалорійність і склад: білків 70—80 г (з них 50 г тваринно­го походження), nжирів 60 г, nвуглеводів 80 г, nзагальна ка­лорійність 2000—2100 ккал. Кухонної солі в продуктах ха­рчування nмає бути не більш як 1,5—1,8 г. їжу приймають 6 разів на день невеликими nпорціями.

Дієта №11. Показання: туберкульоз легень при від­сутності nзахворювань внутрішніх органів, анемія, загальне виснаження організму після nтривалих захворювань. Мета: підвищення опірності організму до туберкульозної nінфекції, посилення загального харчування та відновлення вітамінного балансу. nКалорійна дієта з підвищеним вмістом білків і вітамінів, помірним збільшенням nкількості жирів і вуглеводів. Продукти харчування мають бути різноманіт­ними. В nхарчовий раціон включають у достатній кількості зелень, фрукти, ягоди, оскільки nв них, крім вітамінів, міс­титься багато кальцію. Рекомендовано молочні nпродукти, також багаті на солі кальцію. Не менше ніж половина білків має nпоступати з м’ясними, рибними і молочними продук­тами. Кулінарна обробка nзвичайна, зі збереженням азотистих екстрактивних речовин, дозволяють солодощі, nвиключають алкогольні напої. Калорійність та склад: білків 120-140 г, жирів 100-120 г, вуглеводів 500-550 г, загальна калорійність n3800-4000 ккал. Вітаміни у підвищеній кількості, прийом їжі 4—5 разів на день.

Дієта №12. Показання: захворювання нервової системи. Мета: nщадіння нервової системи. Стіл змішаний, різнома­нітний, з обмеженням м’яса, nгострих страв та приправ, а також збуджуючих речовин (чай, кава, шоколад, nалкогольні напої).

Дієта №13. Показання: інфекційні захворювання в гострий період, nпри високій температурі тіла, ангіна, стан після операції у віддалені строки. nМета: підтримка організму хворого в гострий період при високій температурі nтіла, щадіння травного каналу. Вміст білків на нижній межі фізіологічної норми, nпомірне зменшення жирів і вуглеводів. Гарячковим хворим дають більше рідини у nвигляді вітамінізованих напоїв (фруктові, ягідні, овочеві соки, компоти, nкиселі), їжу дають у рідкому, напів­рідкому, протертому вигляді з помірними nхімічними под­разниками та обмеженням грубої рослинної клітковини. nРекомендується м’ясний бульйон, супи з протертих кру­пів чи овочів, молочні nкаші, картопляне пюре, м’ясні та рибні страви в січеному, перемеленому вигляді, nпротерті овочі з вершковим маслом, молоко, вершки, хліб білий чи сухарі. nКалорійність і склад: білків 70—80 г (в тому числі тва­ринних 50 г), жирів 70 г, вуглеводів 400 г, загальна ка­лорійність n2200 ккал. Вітамін С та інші вітаміни призначають у підвищеній кількості. nПриймають їжу 6—7 разів на день невеликими порціями.

Дієта № 14. Показання: фосфатурія з лужною реакцією сечі й nвипаданням осаду фосфорно-кальцієвих солей. Мета: сприяти відновленню кислої nреакції сечі і таким чином перешкоджати випаданню осаду. В дієту входять nпродукти, які сприяють зміні реакції сечі на кислу. Виклю­чають продукти, що nмають лужну дію і багаті на кальцій (молоко, сир), бобові рослини, міцні м’ясні nбульйони, шо­колад, каву. Загальна кількість рідини 1,5—2 л. Кулінарна обробка nзвичайна. Калорійність і склад: білків 80—100 г, жирів 100 г, вуглеводів 400 г, загальна калорійність n2800 ккал. їжу прий­мають 4—5 разів на день.

Дієта № 15. Показання: різні захворювання при від­сутності nпоказань до призначення спеціальної лікувальної дієти і за умови нормального nстану органів травлення. Мета: в умовах лікувального закладу забезпечити харчу­вання nхворого за фізіологічними нормами. Вміст жирів, біл­ків, вуглеводів і nкалорійність відповідають нормам харчу­вання здорової людини, не зайнятої nфізичною працею, їжа складається з різноманітних продуктів. Виключають про­дукти, nякі важко перетравлюються: жирну баранину, сви­нину, теляче, бараняче та nсвиняче сало, солодке тісто. Со­лодощі дозволяють у помірній кількості. nКулінарна обробка звичайна зі збереженням вітамінів. Калорійність та склад: nбілків 80—100 г (в тому числі тваринного походження 50 г), жирів 80—100 г (в тому nчислі рослинних 20—25 г), вуглеводів 400—500 г ( в тому числі крохмалю 400—450 nг, цукру 50—100 г); загальна кало­рійність 3500 ккал. Приймають їжу 4—5 разів nна день.

 

Контрастні (розвантажувальні) дні призначають для по­ліпшення обміну nречовин і виведення шлаків, їх назначають на 1-2 дні 2-5 разів на місяць, nзалежно від захворювання. Для таких захворювань, як ожиріння, подагра nрозвантажу­вальні дні є необхідними. Вони значно підвищують ефект лікування і nполіпшують загальний стан хворого. Признача­ють молочний день (6 склянок молока nпо 1 склянці через 2 год, починаючи з 9 год до 19 год); яблучний день (1,5 кг яблук очищають і nвживають 5 разів на день по 300г); морквяний день (1,5 кг моркви, подрібненої nна тертушці, розділяють на 5 прийомів по 300 г); сирний день (600 г сиру розділяють по 200 г та вживають 3 рази на nдень). Можна додати до кожної порції сиру 100 г кефіру або 60 г сметани.

Одним nіз важливих, але маловивчених шляхів до збере­ження і відновлення здоров’я є nтривале добровільне голо­дування.

  

 Розрізняють такі форми nголодування:

1) повне, коли не вживають їжі, але nвживають воду;

2) неповне (недоїдання), коли nвживання їжі недостатнє по відношенню до загальної втрати енергії;

3) абсолютне голодування, коли не nвживають ні їжі, ні води;

4) часткове, або якісне, голо­дування, nколи вживають їжу нормальної калорійності, з обмеженим вживанням однієї або nкількох харчових речовин.

У людському тілі вода займає n2/3 його маси, що зумовлює її важливе значення в організмі. При голодуванні без nїжі, але з уживанням води людина може прожити, залежно від маси тіла, віку, nстаті, індивідуальних особливостей, 40 — 60 днів, а без води — тільки 8 днів.

У практичній медицині нерідко користуються nметодами лікувального голодування (розвантажувальна nтерапія). Під час 24-годинного голодування з nлікувальною метою вжива­ють тільки воду. Як виняток можна додати на склянку nводи 1/3 чайної ложки меду і 1 чайну ложку лимонного соку

Харчування та годування хворих. Харчування хворих (поряд зі спеціаль­ними nмедичними заходами) є важли­вим лікувальним заходом, обов’язко­вою умовою nефективного лікування. Хвороба завжди призводить до пору­шення обміну речовин, nзокрема, до ак­тивізації катаболічних процесів — про­цесів nрозпаду речовин, і навпаки, до зниження анаболічних, відновних.

 

              

     Зміщення nрівноваги обміну в бік роз­паду та витрат речовин знижує функ­ціональну nздатність клітин, органів та тканин організму, в тому числі й за­хисну, а також nспричинює накопичен­ня в організмі шкідливих проміжних та залишкових продуктів nрозпаду речовин, створюючи несприятливі умови для подолання хвороби та nодужання. Тому енергетичні витрати організму, зумов­лені хворобою, nповинні бути компен­совані будь-яким шляхом. Таких nшляхів є два. Основний із них для більшості хворих — nприродний, ентеральний (над­ходження поживних речовин через рот та nкишечник). Другий шлях — позакишковий, або парентеральний, себто nпо­живні енергетичні речовини вводяться, обминаючи кишечник, в судинне рус­ло, nвнутрішньовенне. Останній шлях є вимушеним. Його застосовують тоді, коли nхворий не може їсти через тяжкий стан або ж йому протипоказано таке хар­чування nз огляду на характер хвороби та операції (бо воно може призвести до ускладнень, n(наприклад, прийом їжі в перші дні після операції на nстравоході, шлунку чи кишках). Інколи таке харчу­вання неефективне, наприклад, nза на­явності високих зовнішніх нориць (фістул) кишечнику.

Поряд із тим у багатьох хворих через nпорушення різних функцій організму, у тому числі nтравлення, настільки ве­ликі енергетичні витрати і поганий апе­тит, що навіть nза можливого ентерального харчування останнє буває недо­статнім для поповнення nдефіциту. У такому разі додатково призначають па­рентеральне nхарчування.

Парентеральне харчування здійсню­ють медичні nсестри за призначенням та під суворим контролем лікаря n.

       nМедичні (палатні) сестри проводять і особливий вид ентерального харчуван­ня n— череззондове. Воно полягає у вве­денні, через уведений в шлунок чи nнавіть у тонку кишку зонд, рідких харчових су­мішей — nбульйонів, молока, суміші глюкози з молоком та яйцем тощо. Його призначають nхворим, у яких ки­шечник функціонує, але нормальному nхарчуванню заважає патологія стравохо­ду або ж шлунка чи дванадцятипалої кишки n(стриктури чи опіки стравоходу, виразка шлунка, зокрема зі стенозом, фістули nдванадцятипалої чи навіть по­рожньої кишки), а також хворим у тяж­кому стані n(непритомність тощо).

     nПриродне, або ентеральне (через рот), харчування згідно з призначен­ням nлікаря щодо його якісного складу забезпечується nмолодшими медичними сестрами. Ходячі хворі харчуються в лікарняних nїдальнях. Треба забороня­ти ходячим хворим їсти в палатах, ос­кільки це nпризводить до забрудненню палат харчовими залишками, розплід-нення тарганів та nінших комах, а також порушення санітарного асептичного ре­жиму і зрештою до nхарчових отруєнь та кишкових інфекцій, особливо влітку. n

      nЛежачі хворі їдять за допомогою мо­лодших та nпалатних медичних сестер. Для полегшення цієї процедури під nго­лову хворого підкладають ще одну по­душку чи піднімають головний кінець nліжка. Під підборіддя хворого підво­дять клейонку, що nзакриває груди. Сестра сідає поряд із хворим і біля себе, частіше на приліжковій тумбочці, ста­вить тарілку (тарілки) зі стравою nі го­дує хворого з ложки, якщо страва має відносно густу консистенцію (густий nсуп чи борщ, каша тощо), або з поїльни­ка, якщо страва рідка (бульйон, молоч­ний nсуп, кисіль, компот, кефір тощо).

     На nносик поїльника під час годуван­ня тяжкохворих, хворих nз тризмом чи хворих на епілепсію треба надягати гу­мову трубку, яку вводять nбезпосередньо у порожнину рота.

      nЇжа має бути смачною, калорійною (з високою nенергетичною цінністю), добре всмоктуватися. Посуд (тарілки, ложки, виделки, nпоїльники, склянки тощо) повинен бути бездоганно чистим (вимитим) та сухим, в nдеяких випад­ках — дезінфікованим. Їда повинна обов’язково закінчуватись nприйомом рідини та промиванням порожнини рота, а також nприбиранням ліжка, тум­бочки, підлоги тощо.

      

 

Організація лікувального nхарчування у стаціонарі. Для забезпечення лікувального харчування і контролю nза ним у штаті великих nлікарень є дієтичні лікарі та дієтичні медичні сестри. Ці nфункції можуть бути передані старшій медичній сестрі відділення. Палатний nлікар, після огляду хворого записує в листок nпризначень дієту, призначену хворому.  nПро харчові продукти, які дозволяють вживати хворому, nтакож детально розповідає лікар. На кожний день, згідно з листками призначень, nпалатна медична сестра складає порційну nвимогу на харчування хворих (Ф№ 1-84) на відділення, яку підписує nзавідувач відділення, і передає її на кухню. На хворих, госпіталізованих у nнічний час, порційну вимогу подає на кухню чергова медична сестра приймального nвідділення. На основі зданих nпорційних вимог дієтична медична сестра складає меню. Основним принципом при nйого складанні є різноманітність страв. Навіть при nсуворій дієті, коли кількість дозволених страв обмежена, їх намагаються щодня nзмінювати. Однак ассортимент продуктів на один день не повинен nбути надто великим, оскільки це здорожчує вартість страви.

Дозвіл на nроздачу дієтичних страв з харчоблоку до відділень дає черговий лікар після зняття проби. У буфетних кожного nвідділення є марковані відра та посуд з кришками, для перевезення страв. nЗастосовувати їх з іншою метою забороняють. У сучасних лікарнях їжа до nвідділення подається транспартним ліфтом, двері якого nвідкриваються у буфетній кожного відділення. У буфутній кімнаті повинна бкти nплита, щобв разі необхідності, підігріти їжу. Так само nє електрокипятильники, холодильник для зберігання масла, шафи для посуду і деяких продуктів (хліб, цукор, сіль). Там само nобладнують два-трьосекційні мийні ванни для миття посуду, сітки nабо сухожарові шафи для висушування посуду.

Роздають їжу nбуфетчиці та чергова медича сестра. Контроль за роздачею їжі, відповідно до nпризначених дієт, здійснює старша медична сестра відділення. Перед роздачею nїжі, медична сестра одягає халат з маркіровкою «для роздавання їжі». Хворі, які знаходяться на загальному режимі, приймають їжу nсамостійно в їдальні. Їх розсажують таким чином, щоб за одним столом приймали nїжу хворі одного дієтичного столу. Для тяжкохворих їжу приносять у палату і допомогають прийняти її.

Контрольні запитання:

1.     nНа яких принципах базується лікувальне харчування?

2.     nНазвіть показання до nзастосування дієти № 15.

3.     nЯкі страви виключаються при всіх nдієтах?

4.     nПри призначені яких дієт обмежують кухонні сіль і рідину?

5.     nЗ якоюметою призначають контрасні nрозвантажувальні дні?

6.     nНазвіть продукти які nмістять повноцінні білки.

7.     nЯкі продукти мають виражену алергізувальну властивість?

8.     nЧим замінюють солодощі при цукровому діабеті?

9.     nНазвіть продукти nбагаті на залізо.

10. Які дані вносить nчергова палатна медична сестра в палатний порційник?

11. Хто годує nтяжкохворих? Які показання до годування хворих через зонд?

12. Що таке nгастростома, які покази до її проведення?

13. Які особливості nпарантерального харчування.

Методичну вказівку склала    асистент кафедри загального догляду за nхворими  Максимова В.В.