МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 16

МАТЕРІАЛИ nПІДГОТОВКИ nДО nПРАКТИЧНОГО nЗАНЯТТЯ № 16

Тема:  Особливості nспостереження nта догляд за nпацієнтами nіз nзахворюванням nшлунково-кишкового nтракту

 

   nЗлагоджену nроботу nорганізму nлюдини забезпечують nоргани, nоб’єднані в nфункціональні nсистеми. nМедичним сестрам nу практичній nдіяльності nчасто доводиться nздійснювати медсестринські nвтручання nпри nпорушенні nфункцій nтравного nканалу. nМетодичні nрекомендації nмістять відомості nпро травну nсистему nлюдського організму, nособливості nдогляду за nпацієнтами з nпатологією nцієї системи.

Подається nінформація і nпро основні nметоди nдослідження nпацієнтів: nлабораторні, nрентгенологічні, nінструментальні, nшлункове і nдуодентальне nзондування. 

 

                                   nОсобливості nпатології nтравної nсистеми 

   nТравна nсистема nзабезпечує nприймання, nмеханічну та nхімічну обробку nїжі, nвсмоктування nпродуктів її nрозщеплення nі вилучення nне nпереварених nзалишків.

 

 

 

 

 

   nТравні nпроцеси nберуть свій nпочаток у порожнині nрота, nпродовжуються nу шлунку і кишківнику.

 Розлади nїх можуть nвикликати такі nчинники:

–  погрішності nу харчуванні n– недоброякісна nїжа, надлишок nабо nнедостатня nкількість її, nнезбалансоване nхарчування nта порушення nрежиму nхарчування;

–  патогенні nмікроби, nгельмінти і nнайпростіші;

–  отруйні nречовини;

–  алкоголь nі нікотин;

–  психічні nтравми і nстреси;

– ендокринні nі вікові nпорушення, nтощо.

   Основними nознаками nзахворювань nтравного nканалу є:

–  порушення nапетиту;

–  біль nу животі;

–  відрижка;

–  згага n(печія);

–  nгикавка;

–  нудота;

–  блювання;

–  гостра nшлункова і nкишкова nкровотечі;

–  nметеоризм;

–  закреп;

 – nпронос.

   nДля усунення nпроблем nпацієнтів з nпатологією nтравного nканалу nвикористовуються nтакі nманіпуляції:

–        nпромивання nшлунку;

–        nпостановка nклізм;

–        nпостановка nгазовивідної nтрубки. 

 

УРАЖЕННЯ nСТРАВОХОДУ 

 

 

     nБіль в nділянці nстравоходу nпацієнти nвідзначають nпри гострих nзапальних nураженнях nслизової nстравоходу, nопіках. Вона nвиникає по nходу nстравоходу nабо за грудиною nі може ірраіювати nв плече, nнижню щелепу, nміжлопаткову nділянку.

 

 

   

 

     nДисфагія n– це nрозлади акту nковтання n(неможливо nзробити nковток, nпорушується nпросування nхарчової nгрудки в nглотці і по nстравоходу, а nтакож з’являються nнеприємні nвідчуття, nпов’язані із nзатримкою nїжі в цих nорганах. nПричиною дисфагії nможуть бути nфункціональні nзвуження (рефлекторний nспазм м’язів nстравоходу nвнаслідок nпорушення nйого nіннервації nабо при nневрозах) чи nорганічні ( nрак, рубець).

 

 

 

     

 

 

     nПечія – nсприймається nпацієнтами nяк відчуття nпечії за nгрудиною, nчасом в епігастрії. nПов’язана з nподразненням nтермінального nвідділу nстравоходу nкислим nвмістом nшлунка ( рефлекс-езофагіт).

 

          

 

 

     nСтравохідне nблювання – nнагадує nвідригування, nяке nвідрізняється nлише значно nбільшим nоб’ємом nблювотних мас. nВиникає при nзначному nзвуженні nстравоходу. nВиникає без nнудоти, часто nраптово при nзміні nположення nтіла, натужуванні. nБлювотні nмаси не nмістять nдомішок nшлункового nсоку, nскладаються nіз nнеперетравленої nїжі.

     nВідригування n– nобумовлене nскороченням nм’язів nшлунка на фоні nсинхронного nрозслаблення nнижнього стравохідного nсфінктера. nЦей симптом nне nсупроводжується nнудотою. nВідригування nможе бути nповітрям чи nїжею. nГнильний nзапах може nвказувати на nрозпад nпухлини.

      nЗригування – nповторне nзаковтування nвідригуваної nїжі. Дуже nчасто nвиникає у nновонароджених, nпри неврозах, nспазмах nкардії.

     nГикавка – є nознакою на nвтягнення в nпроцес діафрагмального nнерва.

     nКровотеча – nвиникає з nрозширення nвен nстравоходу, nпри цирозі nпечінки, nрозпаді nпухлини nстравоходу nчи кардії, nвиразці nстравоходу nтощо. Для стравохідної nкровотечі nхарактерна відсутність nкашлю і nнаявність nдомішок повітря nв блювоті.

     nГіперсалівація n– nрефлекторна nгіперфункція nслинних залоз. nЗаковтування nневеликої nкількості nслини веде до nїї скупчення nнад звуженою nділянкою nстравоходу. nЦе ще більше nпосилює дисфагію.

 

                                                           nУРАЖЕННЯ nШЛУНКА

     nБіль у животі – nє найбільш nчастою nознакою nзахворювань nорганів nчеревної nпорожнини. nПричини і nхарактер nйого можуть nбути різними. nБіль у животі nвикликають:

–  nзахворювання nшлунка, nдванадцятипалої nкишки, nпечінки, nжовчного nміхура, підшлункової nзалози, nкишок, nселезінки;

–  nзахворювання nта nушкодження nочеревини;

 –  nгостра nхірургічна nпатологія( nгострий апендицит, nкишкова nнепрохідність, nперфорація nвиразки nшлунка або nдванадцятипалої nкишки, nгострий холецистит) nтощо.

 

     nВідрижка – nце раптове nвидалення  nповітря або nшлункового nвмісту зі nстравоходу nабо шлунка в nротову nпорожнину, nзумовлена nскороченням nм’язів nшлунка при nвідкритому кардіальному nвідділі. Вона nможе бути nнаслідком аерофагії n(ковтання nнадлишку nповітря при nшвидкій їді, nневрозах). nВідрижка nчасто nсупроводжує nзапалення nслизової nоболонки nшлунка(гастрит). nЗловонний, nгнійний nзапах при nвідрижці n(відрижка n„тухлим nяйцем”) nспостерігається nвнаслідок nзатримки nвмісту nшлунка при порушенні nпрохідності nворотаря або nрізкому nопущенні nшлунка, nнаявності ракової nпухлини nшлунка, яка nрозпадається. nВідрижка з nгірким  nприсмаком – nбуває в разі nпідвищення nкислотності nшлункового nсоку, що nзумовлено nгірким nсмаком пептонів, nабо в разі nзакиду в nшлунок жовчі nіз nдванадцятипалої nкишки . У nхворих з nшлунковою nгіперсекрецією nможе nз’явитися – відрижка nз кислим nсмаком..

 

     nЗгага( печія) n–характеризується nвідчуттям nжару і печії в nнадчеревній nділянці і за nгрудиною, nчасом в епігастрії. nПов’язана з nподразненням nтермінального nвідділу стравоходу nкислим nвмістом nшлунка (рефлюкс-езофагіт).

 

     nНудота – nрефлекторний nакт, nпов’язаний з nподразненням nблукаючого nнерва. nПроявляється:

– nнеприємним nвідчуттям nтиску в епігастральній nділянці;

–  nзагальною nслабкістю;

– nпідвищеним слино- і nпотовиділенням;

– nзапамороченням;

– nзниженням nартеріального nтиску;

– nпохолодінням nнижніх nкінцівок;

– nбідністю nшкіри.

 Часто nпередує nблюванню, але nможе виникати nі без нього. nМає місце nпри:

– nгастритах n(особливо nгострих, з nпониженою секреторною nфункцією);

– раку nшлунка;

– гастро nптозі.

 Характерною nє її поява nпісля nвживання жирної nїжі.

 

     nБлювання – nце складний nрефлекторний nакт nвнаслідок збудження nблювотного nцентру, під nчас якого відбувається nсамовільний nвикид nхарчового nвмісту nшлунка через nстравохід, nглотку, рот, nчасом носові nходи. nБлювання nможе бути:

 

 

 

              

 

–  центрального n(нервове, nмозкове) – nвнаслідок nподразнення nблювотного nцентру:

– nтоксинами;

– отрутами( nапоморфін, nпродукти nметаболізму nплода  під nчас nвагітності);

– nпри nпідвищенні nвнутрішньочерепного nтиску ( nпухлини nмозку, nгіпертонічна nхвороба, nструс мозку, nінсульту).

 Блювання nцентрального nпоходження nхарактеризується:

– nстійкістю;

– nраптовістю nпояви;

– nвідсутністю nпопередньої nнудоти;

 таке nблювання не nприносить nхворому поліпшення.

–  nгематогенно-токсичного;

–  nвісцерального;

–  nрефлекторного nгенезу.

 

 Блювання nшлункового nпоходження ( nпериферичне) – nспричинене nшлунковою nпатологією і nможе мати nрізні nмеханізми nвиникнення:

– nподразнення nслизової nоболонки nрізними чинниками n(недоброякісною nїжею, лікарськими nзасобами, nхімічними nречовинами, nосновами, nкислотами, nмиш’яком та nін.;

– при nзапальних nпроцесах nслизової nшлунка;

– nутрудненні nпроходження nїжі з шлунка n(звуження nворотаря), nтощо.

   Блювання nможе nвиникнути в nрізний термін nпісля nвживання їжі, nщо залежить nвід виду nпатології.

 Так, nза наявності nвиразки і nраку кардіальної nчастини nшлунка, коли nпідвищена nчутливість nрецепторів nслизової nоболонки, nблювання починається nчерез 5 – 10 хв. nпісля nвживання їжі. nЗа наявності nгастриту, nвиразки і nракової пухлини nв тілі шлунка nблювання nвиникає на nвисоті nтравного процесу, nчерез 45 – 60 хв. nпісля nвживання їжі.

    Реакція nблювотних nмас може nбути: кислою, nнейтральною nабо лужною. nНаявність nкислої nреакції nсвідчить про nгіперсекрецію nшлунка з nпідвищеним nрівнем хлоридної nкислоти, нейтральної n– про nвідсутність хлоридної nкислоти, що nбуває за nнаявності nатрофічного nгастриту. nЛужна nреакція nвказує на nпроцеси nгниття nбілків з nутворенням nаміаку, що nбуває в разі nрозвитку nраку шлунка nта звуження воротаря nі наступного nрозширення nшлунка.

   До блювотних nмас можуть nдомішуватися: nслиз, гній, nжовч, кров, nкал, глисти.

 

Домішка слизу свідчить nпро nнаявність nхронічного nзапалення nшлунка – nгастриту.

 

Наявність жовчі – nна закидування nвмісту nдванадцятипалої nкишки в nшлунок.

 

Гній у nблювотних nмасах вказує на nфлегмонозний nгастрит, або nпрорив абсцесу nз грудної чи nабдомінальної nпорожнини.

 

Калове nблювання nхарактеризується nкаловим nзапахом і nбурим nкольором, nвиникає при nкишковій nнепрохідності. n

 

Гнильний nзапах nвказує на nрозпад nпухлини nшлунка.

 

Спиртовий nзапах – на nгостре nотруєння nалкоголем.

 

Аміачний – nна уремічний nгастрит при nнирковій nнедостатності. n

          

    nТреба nпам’ятати, що nнайбільш nзагрозливим nускладненням nблювання є nаспірація шлункового nвмісту, що nможе nпризвести до nрефлекторної nзупинки nдихання, nрозвитку аспіраційної nпневмонії.  

 

     nШлункова nкровотеча.

 

 

    

 Колір nблювотних nмас залежить nвід часу nзнаходження nкрові у nшлунку. Може nпроявлятися nу вигляді nкривавого nблювання і дьогтеподібного nкалу. Якщо nкровотеча є nтривалою, то nпід впливом nсоляної nкислоти шлункового nсоку nутворюється nсолянокислий nгематин nі блювотні nмаси мають nколір nкавової гущі. nПри значній nкровотечі n(ураження nвеликої судини) nв блювотних nмасах може nбути велика nкількість nкрові nяскраво-червоного nкольору.

Від nкривавого nблювання nпотрібно nвідрізняти nлегеневе nкровохаркання, nвнаслідок якого nкров може nзаковтуватися, nа потім виділятися nз блювотними nмасами. nКриваве nблювання nрідко триває nбільше nодного дня, nпісля кровохаркання nплювки з nмокротинням nпродовжують nвиділятися nще кілька nднів. При nлегеневій nкровотечі nвислуховуються nвологі хрипи, nкров має nпінистий nхарактер. При nкривавому nблюванні – nкал чорного nкольору.

   nПричиною nгострої nшлункової nкровотечі можуть nбути понад 100 nрізних nзахворювань. nЗа етіологічною  nознакою nнайбільш nпоширеними є nвиразкова, невиразкова nкровотеча та nкровотеча nнез’ясованої nпричини.

 

     nКровотеча у nтравний nканал nрозподіляється nна 2 періоди:

Перший nперіод – nлатентний, nякий настає з nмоменту nнадходження nкрові в nшлунок або nкишки і nпроявляється nзагальними nознаками:

– nшумом і nвухах;

– nзапамороченням;

– nзагальною nслабкістю;

– nчастим nсерцебиттям;

– nзниженням nартеріального nтиску;

– nнепритомністю.

Другий n( явний) nперіод nхарактеризується nпоявою nблювання з nкров’ю або nчорних nвипорожнень.

 

 

     nВідригування n– це nвихід газу з nшлунка у nпорожнину nрота – відригування nповітря або nгазу з nхарчовими nмасами – nвідригування nїжею. nОбумовлене воно nскороченнями nм’язів nшлунка при nвідкритому кардіальному nвідділі. nВідригування nповітрям nможе виникати nЯк наслідок nзаковтування nповітря (аерофагія). nПри стенозі nворотаря nпацієнт nскаржиться на nвідригування nіз запахом nтухлих яєць, nпри nгіперсекреції n– кислим nсмаком, при nраку шлунка – nз гнильним nзапахом.

 

     nПечія – nце відчуття nпечії у nстравоході, nза грудиною. nУ більшості nвипадків nвиникає при nпідвищенні nкислотності nшлункового nсоку, внаслідок nзакидання nкислого nвмісту nшлунка в стравохід.

 

     nПорушення nапетиту – nможе nпроявлятися nйого nзниженням аж nдо відсутності n(анорексія). nЗниження до nповної відсутності nспостерігають nу пацієнтів з nтяжким nпоширеним nураженням nшлунка ( nгострі nгастрити, nхронічні nгастрити з nпониженою nсекрецією, nрак шлунка).

 

     nСпотворення nапетиту. У nпацієнтів з nпониженою nсекреторною nфункцією nспостерігають nвідразу до nм’ясних продуктів. nПри ахілії nвиникає до nкрейди, nграфіту, nвугілля.

     Спотворення nсмаку – nзалежить від nпатологічних nпроцесів у порожнині nрота ( nкаріозні nзуби, nзапалення nясен, тощо).

 

 

Спостереження nта догляд за nпацієнтами з nпорушенням nфункції nшлунка.

 

 

Промивання nшлунка.

 

 

        

 

 

Забезпечення nзаняття: nміхур з nльодом, nрушник, клейона, nлоток, відро, nмиска, nпростерилізований nтовстий nшлунковий nзонд nдовжиною 1-1,5 м, nдіаметром 1-1,5 см, nлійка nємністю 0,5-1л, nглечик або nчерпак, nклейончастий nфартух, nгумові nрукавички, nдезінфікуючий nрозчин, nкип’ячена nвода, 2% розчин nнатрію гідрокарбонату, nслабкий nрозчин калію nперманганату nкімнатної nтемператури. 

   

     nПоказання до nпромивання nшлунку:

– nотруєння: nлугами, nкислотами, nмедикаментами, nгрибами, nсолями nважких nметалів, nнедоброякісною nїжею;

– nдеякі nзахворювання nшлунка: nвиразкова nхвороба, nуремічний nгастрит, nстеноз nворотаря;

– nпосилене nслиноутворення;

– nнепрохідність nкишківника;

– nатонія nшлунка з nявищами nзастою в nньому харчових nмас.

     nПротипоказання nдо nпромивання nшлунку:

– nорганічні nзвуження nстравоходу;

– nгострі nстравохідні nта шлункові nкровотечі;

– nважкі nхімічні nопіки nслизової nоболонки глотки, nстравоходу nта шлунка nкислотами і nлугами (через nдекілька nгодин після nотруєння);

– nінфаркт nміокарда;

– nпорушення nмозкового nкровообігу;

– nвади серця;

– nстенокардія;

– nцироз nпечінки;

– nважка форма nгіпертонічної nхвороби.

     nОснащення, nяке nнеобхідно nприготувати для nпроведення nпромивання nшлунка: стерильні:

– товстий nшлунковий nзонд, nдовжиною – 1.5м, nдіаметром – n10мм;

– товста nгумова nтрубка nзавдовжки 70-80 см, nдля nпродовження nзонда;

– трубка – перехідник;

– лійка nємністю 0.5-1.0літр, nшприц Жане;

– 10-12 літрів nперевареної nводи або nблідо-рожевого nрозчину nкалію nперманганату;

– 0.1% р-н nлимонної nкислоти ( при nотруєнні nлугами);

– 2% р-н лугу (при nотруєнні nкислотами);

– кухоль;

– 2% р-н nновокаїну nабо 1% р-н дікаїну;

– ємність для nрозчину;

– ємність для nпромивних nвод;

– стілець, nканапа або nліжко для nпацієнта;

– церата, nпелюшка, nрушник;

– цератові nфартухи для nмедсестри і nпацієнта;

– маски для nлікаря і nмедсестри;

– гумові nрукавички nдля лікаря і nмедсестри;

– ємність для nдоставки nпромивних nвод до лабораторії n(продезінфікована nі суха);

– скерування nв nлабораторію;

– nдезінфікуючий nрозчин.

       nПідготовка nпацієнта:

1.     nПровести nпсихологічну nпідготовку nпацієнта. nПояснити йому nпризначення nі хід nманіпуляції, nяк він повинен nповодитися nпід час nпроцедури.

2.     nОдягнути nфартух та nрукавички.

3.     За nнаявності у nпацієнта nзубних протезів nїх необхідно nзняти.

4.     nВизначити nглибину nвведення nзонда і зробити nна ньому nпозначки: перша n– відстань nвід різців до nпупка, друга n– відстань nвід кута рота nдо мочки nвуха, або ширина nдолоні.

5.     На nпацієнта nнадягнути nцератовий nфартух.

6.     nПосадити nпацієнта на nстілець так, nщоб він nщільно nпритулився nспиною до nспинки, злегка nнахилити nголову вперед, nміж ногами у nнього nпоставити nмиску, зняти nзубні nпротези.

7.     nЯкщо пацієнт nне може nсидіти, nположити його nна ліжку на nлівий бік з nопущеною nнижче тулуба nголовою, що nзнижує ризик nаспірації промивних nвод.

       nТехніка nпроведення nпроцедури:

1.     Стати nправоруч від nпацієнта, nзмочити nзаокруглений nкінець зонда nводою і nпопросити його nвідкрити рот nта сказати n„а”.

2.     nПокласти nзаокруглений nкінець зонда на nкорінь язика, nпопросити nпацієнта nзробити nкілька nковтальних nрухів, ввести nзонд у шлунок nдо необхідної nпозначки.

3.     У nразі позивів nдо блювання nвведення зонда nнеобхідно nприпинити, nпацієнту nзапропонувати nохопити зонд nгубами й nглибоко подихати nчерез ніс. nПісля цього nпродовжити введення nзонда.

4.     При nпояві кашлю nчи nутрудненні nдихання зонд nнегайно вийняти nі знову nввести після nтого, як nпацієнт заспокоїться.

5.     На nвільний nкінець зонда nвдягнути перехідну nтрубку, до nнеї під’їднати nтрубку до nякої nприєднати nлійку. nВстановити nїї на рівні nколін nпацієнта в nнахиленому положенні.

6.     nНаливати nрідину у лійку nтоненьким nструменем nдля того, щоб nіз системи nвидалити nповітря, nпоступово nпідіймати її nвгору вище nрівня голови nпацієнта і ввести nрідину у nшлунок (500 -600 мл). nНеобхідно nстежити за nтим, щоб не nвся вода з nлійки nпотрапила в nшлунок, тому nщо в такому nзворотне nнадходження nрідини із nшлунка в nлійку може nбути nпорушеним.

7.     nКоли в лійці nзалишиться nтрохи води, nнеобхідно nопустити її nдо рівня nколін пацієнта nі промивна nвода з nдомішками nслизу, залишками nїжі та іншими nдомішками nвиділиться із nшлунка.

8.     nЛійку звільнити nвід вмісту і nзнову nзаповнити її nрідиною.

9.     nПовторити nпроцедуру до nодержання чистих nпромивних nвод.

10.  nПоступово nзбільшувати одномоментне nвведення nводи до 1 nлітра. Якщо nпромивання шлунка nздійснюється nчерез 2 – 3 nгодини після отруєння nі є підстава nдумати, що nчастина nнедоброякісної nїжі знаходиться nв кишках, nпромивання nшлунка закінчити nуведенням в nшлунок через nзонд 60 мл 25% розчину nмагнію nсульфату.

11.   nВід’єднати nлійку, nшвидким nрухом вийняти nзонд.

12.   nПромивну nводу nоглянути, nпоказати nлікареві, у nразі потреби nчастину nпромивної nводи відлити nу ємність, промаркувати, nнаписати nскерування nта nвідправити в nлабораторію nна nдослідження. 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!    n

–        nу разі появи nдомішок nкрові в nпромивних nводах nпроцедуру nприпинити і nвикличте лікаря.

–        nНеобхідно nпростежити, nщоб після nпромивання в nшлунку не nзалишилося nрідини, тому nщо це може nпризвести до nїї аспірації, nякщо раптово nвиникне nблювання. 

                                      nЗакінчення nманіпуляції. 

1.     Пацієнта nвідвести у nпалату, nположити в nліжко, nповернути nголову на nбік.

2.     Все nвикористане nпід час nманіпуляції nоснащення nнеобхідно nпродезінфікувати nзгідно вимог nдіючих nрежимних nнаказів.

 

   Медсестринські  nвтручання nпри болях в nділянках nживота та епігастрію. 

1.     nПри появі у nпацієнта болю nв животі nнегайно nвикликати nлікаря.

2.     nДо приходу nлікаря nпацієнта nнеобхідно nвкласти в nліжко. nСпостерігати nза його nстаном, положенням nу ліжку.

3.     nНі в якому nразі не можна nприкладати nпацієнту nгрілку n(холодну або nтеплу)  при nболю нез’ясованого nхарактеру, бо nв осіб із nзахворюванням nшлунка і кишок nможливі nрізні nускладнення ( nкровотечі, nперфорації nабо nзагострення nзапального процесу nв nочеревинні). nТакож не nможна ставити nклізм і nдавати ліки ( nнавіть nзнеболюючі чи nпослаблюючі).                           n

                        n  

 Медсестринські  nвтручання nпри згині n(печії).

1.     nПояснити nпацієнту, що nйому не можна nвживати nгрубу, nгарячу, дуже nкислу, nсолону, солодку, nжирну їжу.

2.     nЇсти треба nмалими nпорціями.

3.     nНаголосити nпацієнту, що nнейтралізують nхлористоводневу nкислоту – nмолоко, вершки, nсвіжий кефір, nряжанка.

4.     nПорекомендувати nпацієнту nвживати лужну nмінеральну nводу, nрослинну, nмаслинова, кукурудзяну nолії (по 1-2 nстолові nложки за 1 – 1,5 години nдо їди), які nзнижують килотоутворення nта сприятливо nдіють на nслизову nоболонку nстравоходу.

5.     nТреба nпам’ятати, що nпризначати nпри згизі nнатрію nгідрокарбонат, nхоч він і nшвидко зменшує nїї, nнедоцільно, nбо він сприяє nутворенню nвуглекислоти, nяка стимулює nсекрецію шлунка. 

                             

    nМедсестринські  nвтручання nпри гикавці (ікоті). 

1.     nПодіяти на nрефлексогенні nзони n(натиснути на nочні яблука, nа також між nніжками грудино- nключично- nсоскового nм’яза).

2.     nЗастосувати nприйом Вальсальви n– сильне натужування nна висоті nмаксимального nвдиху з nзатиснутим nносом і nзакритим nротом.

3.     nЗапропонувати nпацієнту nвипити воду nповільними nковтками. 

 

                           nМедсестринські  nвтручання nпри відрижці.

 

1.     nПорекомендувати nпацієнту nпити розчини: nнатрію nгідрокарбонату, nмагнезії, мінеральну nводу типу n„Боржомі”.

2.     nЗаймати nположення nФаулера. 

 

                           nМедсестринські  nвтручання nпри нудоті. 

1.     nЗабезпечити nпацієнту nдоступ nсвіжого повітря.

2.     nЗаспокоїти nпацієнта.

3.     nЗапропонувати nйому м’ятні nтаблетки. 

 

                          n Медсестринські  nвтручання nпри гострій nшлунковій nкровотечі.  

 

1.     nПацієнту nнеобхідно nнадати nневідкладну nдопомогу.

2.     nСтворити nйому nмаксимальний nфізичний та психічний nспокій, nпризначити nсуворий ліжковий nрежим, nмаксимально nусунути nпсихічні nподразники.

3.     nЗаборонити nпацієнту nвживати їжу, nводу, ліки та nпалити.

4.     nДати nвдихати nкисень через nмаску або трансназальний nкатетер, що nзначно nполегшує nстан nпацієнта.

5.     nНегайно nвикликати nлікаря.

6.     nПри nнеобхідності nпацієнта nтранспортувати nна ношах.

7.     nЯкщо nпацієнт nперебуває в nтяжкому nстані, піднімати nнижній nкінець нош nдля nполіпшення кровопостачання nмозку.

8.     nТреба nпам’ятати, що nпри наданні nневідкладної nдопомоги nпацієнтам з nгострою nшлунковою і nкишковою nкровотечею nнеобхідно nзастосовувати nтріаду nчинників: голод, nхолод і nспокій. 

 

                          n Медсестринські  nвтручання nпри блюванні. 

 

            nа) надання nдопомоги при nблюванні:

 

      n1.   Вдягнути nрукавички.

      n2.   Зручно nпосадити nпацієнта та nзакрити йому nгруди nрушником.

      n3.   Піднести nдо рота nпацієнту nлоток або nмиску.

      n4.   Вийняти nзубні nпротези, якщо nвони є.

      n5.   nПритримувати nпацієнта за nголову, нахиляючи nвперед.

      n6.   Для nприпинення nблювання nможна дати nпацієнту nм’ятні nкраплі, холодну nпідкислену nлимонною nкислотою nводу, 0,5% розчин nновокаїну.

7.        nПро nблювання nповідомити nлікаря. 

 

            nб) надання nдопомоги nлежачим nпацієнтам та nпацієнтам в nнесвідомому nстані:

 

      n1.   Положіть nпацієнта на nбік, голову йому nповерніть nтак, щоб вона була nдещо нижче nтулуба.

      n2.   На ліжко nпостелити nцерату, на nнеї поставити nниркоподібний nлоток, або nмиску.

      n3.   Під час nблювання nнеобхідно nзнаходитись nбіля ліжка nпацієнта, nпритримуючи nза голову, nщоб не було nаспірації.

4.        nПро nблювання nповідомте nлікаря. 

 

            nв) надання nдопомоги nпацієнтам nпісля блювання:

 

      n1.   Пацієнту nнеобхідно nпрополоскати nрот теплою nводою, nвитерти губи, nкволим пацієнтам n– протерти nрот nсерветкою nзмоченою в асептичнім nрозчині.

      n2.   Залишити nблювотні nмаси до nприходу nлікаря, nзібрати в nчисту банку, nпри необхідності nвідправити в nлабораторію nна дослідження.

3.     В nскеруванні nдо nлабораторії nнеобхідно зазначити nвідділення, nпрізвище та nініціали пацієнта, nвік, діагноз, nпрізвище nлікаря, дату nта підпис nмедсестри. 

4.      n

 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!:

   nНайбільш nважким nускладненням nблювання є nаспірація nшлункового nвмісту, що nможе призвести nдо nрефлекторної nзупинки nдихання, розвитку nаспіраційної nпневмонії. 

                                       n 

Медсестринські  nвтручання nпри nаспірації блювотниними nмасами.

 

1.     nНегайно nвідкачати nблювотні nмаси з дихальних nшляхів за nдопомогою електровідсмоктувача nі носового nкатетера.

2.     nЗа nвідсутності електровідсмоктувача nможна nвикористати nшприц Жане, nшприц ємністю n20 мл або nгумовий nбалон.

3.     nУ разі nблювання кров’ю nслід надати nневідкладну nдопомогу. 

 

Медсестринські  nвтручання у nразі nблювання nкров’ю.    

  

1.     nУложити nпацієнта в nліжко і nпідняти nножний кінець nліжка. nЗабезпечити nйому повний nфізичний і nпсихічний nспокій.

2.     nВикликати nлікаря.

3.     nВизначити артеріальний nтиск і соновні nпараметри nпульсу.

4.     nПокласти на nнадчеревну nділянку nміхур з льодом.

5.     nПідготувати nпотрібні nкоагулянти ( 10% nрозчин nкальцію nхлориду, 5% nрозчин nамінокапронової nкислоти, 1% nрозчин nвікасолу, 12,5% nрозчин діцинону nчи етамзілату) nта систему з 0,9% nрозчином nнатрію nхлориду для внутрішньовенного nкраплинного nвведення nрозчинів.

Хронічний nгепатит і nхронічний nхолецистит.

Жовчнокам’яна nхвороба

 

 

Гепатобіліарна система

 

Хронічні nгепатити (Hepatitis chronica) – nхронічні поліетіологічні nдифузні nзапальні nзахворювання nпечінки тривалістю nбільше 6 міс.

Деструктивні nзміни nпредставлені nвогнищевими nнекрозами nпаренхіми, перипортальними, nперисептальними nступеневими nта обширними nлобулярними nнекрозами з nутворенням мостовидних nзв’язків або nбез них.

Поряд nз nнайголовнішою nпричиною nхронічного nгепатиту (ХГ)- nгострим nвірусним nгепатитом, nрозвиток nзахворювання nможуть nспричиняти nтоксичні, токсикоалергічні nфактори, nалкоголь, nзахворювання nшлунково-кишкового nтракту, жовчного nміхура, nпорушення nхарчування, nнестача nамінокислот, nвітамінів n(дисбаланс). Має nзначення nсімейна і nспадкова nсхильність nдо хронічних nгепатитів. nАле nосновними пошкоджуючими nфакторами, nякі сприяють nвиникненню nхронічних nгепатитів, є nвіруси, nлікарські речовини nта аутоімунні nпроцеси. У nрозвитку nхронічних nгепатитів велике nзначення nмають імунні nта аутоімунні nпроцеси.

Всесвітнім nконгресом nгастроентерологів n(Лос-Анджелес, n1994) nзапропоновано nкласифікацію nхронічних nгепатитів з з nурахуванням nетіологічного nфактора, nзгідно якої nвиділяють аутоімунний, nхронічний nвірусний nгепатит В, С, Д, nхронічний nмедикаментозний nта криптогенний nгепатити.

 

 

Початок nнедуги може nпроявлятись nслабкістю, nанорексією, nпотемнінням nсечі, що nпередують nжовтяниці. nМожливий nпочаток з позапечінкових nпроявів: nлихоманка, nураження nсуглобів, що nдає підстави nдля діагнозу nревматизму, nчервоного nвовчака. У nбільш пізніх nстадіях: підвищення nтемператури nдо субфебрильних nцифр nпоєднується nз nартралгіями. nУ процес втягуються nвеликі nсуглоби nверхніх і nнижніх кінцівок, nзрідка nхребет. nКонфігурація nсуглобів nзмінюється nпереважно nвнаслідок периартикулярного nзапалення і nсухожильно-м‘язового синдрому.

Ураження nшкіри nнайчастіше nпроявляється nу вигляді рецидивуючої nпурпури – nрізко nокреслених петехій nабо плям, які nне щезають nпри nнатискуванні, nпурпура nзалишає nпісля себе nкоричнево-буру nпігментацію. nВ окремих випадках nспостерігається nеритема, nвузлова nеритема, nпсоріаз, nвогнищева nсклеродермія.

   

 

У всіх nхворих nвиявляються nендокринні nрозлади: nаменорея, nгірсутизм, nсмуги nрозтягнення. nЖовтяниця nпомітно nпосилюється nв періоди nзагострення nхвороби. У nбільшості nвипадків nпечінка nзбільшена, nболісна при nпальпації, nпомірно nщільної nконсистенції, nлише в nокремих nхворих nвиявляють nзбільшену nселезінку та nознаки nасциту. 

Аутоімунний гепатит є nсистемним nзахворюванням nз ураженням nінших внутрішніх nорганів. Для nнього nхарактерна наявність nплевриту, nміокардиту, nперикардиту, nвиразкового nколіту, гломерулонефриту. nОписані nсиндром Кушінга, nдіабет, генералізована nлімфаденопатія, nгемолітична nанемія.

Верифікація nдіагнозу nздійснюється nзавдяки nдослідженню пунктату nпечінки та nкомплексу nімунологічних nобстежень.

При nдослідженні nкрові nвиявляється nзбільшення nрівня nбілірубіну, nамінотрансфераз. nГіпергамаглобулінемія nвиникає nнастільки nчасто, що nоднією із nназв цієї nформи nзахворювання nє n”прогресуючий nгіпергамаглобулінемічний nгепатит”. nХарактерні гіпоальбумінемія, nзначне nвідхилення nтимолової nпроби і різке nсповільнення nвиділення бромсульфалеїну. nМожливі nознаки гіперспленізму n(тромбоцито- nі nлейкопенія). nЧасто є nпозитивними LE-клітинний феномен, антинуклеарний nфактор, nреакція nзв’язування nкомплементу, nвисокий (1:160, 1:320 і nвище) титр nтканинних nантитіл до nгладких nм’язів n(останнє є патогномонічною nознакою nзахворювання).

Скарги nхворих на nХВГ: nпідвищена ватомлюваність, nподразливість nабо апатія, nперіодичні nдиспепсичні nявища, nвідчуття nтяжкості у nправому nпідребер’ї, nнепереносимість nпевних видів nїжі, у деяких nхворих nперіодично nз’являються nсвербіння nшкіри, nвисипання.

В nперіод nзагострення nспостерігаються nповторні nепізоди нерізко nвираженої nжовтяниці, гепатомегалії nі nнеспецифічні nсиндроми. nХарактерним nє астеновегетативний nсиндром: nшвидка втома, nзнижена nпрацездатність, nіпохондрія, nзменшення nмаси тіла.

Больовий nсиндром – nболі в nправому nпідребер’ї, nпостійно nниючі, часто nінтенсивні, nрізко підсилюються nпісля nфізичного nнавантаження. nЦі болі nпов’язують із nзапальною nінфільтрацією nв сполучній nтканині, в nкапсулі nпечінки. У nчастини nхворих nеквівалентом nболю є відчуття nважкості і nповноти в nправому підребер‘ї.

Диспепсичний nсиндром nпроявляється nспотворенням nсмаку, nпостійною nнудотою, яка nпідсилюється nпісля nприйому їжі і nліків і є nнаслідком nпорушення nзнешкоджуючої nфункції nпечінки і nреактивного nпанкреатиту.

 

 

Синдром n”малої” nпечінкової nнедостатності nпроявляється nсонливістю, nвираженою nкровоточивістю, nпоявою n“судинних зірочок”, транзиторною nжовтяницею, nасцитом і nзустрічається nу хворих з nтяжкими nнекротичними nзмінами гепатоцитів.

Для nсиндрому холестазу nхарактерно nсвербіння nшкіри, nпідвищення рівня nбілірубіну, nхолестерину, nлужної фосфатази, nгама-глютамілтрансферази nсироватки nкрові.

 

Позапечінкові прояви nзахворювання nу період nзагострення: nартралгії, міалгії, nаменорея, гінекомастія, nзниження nлібідо. Поява nпозапечінкових nзнаків n(судинні nзірочки, n”печінкові nдолоні”) nспівпадає з nбіохімічними nі морфологічними nпроявами nактивності nпроцесу.

 

Гепатомегалія виявляється nу всіх nвипадках ХВГ. nПри nзагостренні хвороби nпечінка nвиступає на 5-7 nсм з-під nреберної nдуги, вона nпомірно nщільна, край nзагострений, nпальпація nболюча. nРемісія супроводжується nпомітним nзменшенням nпечінки. nСелезінка nзбільшена nнезначно. При nпрогресуванні nпроцесу nможлива nпоява nнабряків на nногах, а іноді nасциту.

 

ХВГ має nбезперервний nрецидивуючий nперебіг або з nчергуванням nклінічних, а nіноді і nбіохімічних ремісій.

В nаналізі nкрові під час nзагострення nвиявляється гіпергамаглобулінемія, nгіпоальбумінемія, nпідвищення nрівня nтимолової nпроби й активності nамінотрансфераз n(АлАТ, nбільше АсАТ), nзниження протромбінового nіндексу, nрівня nфібриногену. nЗростає nзагальний nбілок і nбілірубін в nсироватці nкрові, при nприєднанні холестатичного nкомпоненту nпідвищується nрівень глютамінтрансферази. nВ період nремісії ці nпоказники nпокращуються, nале не nдосягають nнорми.

При лапароскопії nпечінка nзбільшена, nколір її nінтенсивно nчервоний, nповерхня nдрібнозерниста, nкапсула потовщена, nпідсилений nмалюнок nповерхневих nкровоносних судин. nУЗД виявляє nпомірну гепатомегалію nз nзаокругленим nнижнім краєм nобох долей nпечінки. При nтривалому nперебігу nхвороби з‘являються nехосигнали nсереднього nрозміру, nзнижується nзвукопровідність nпечінки.

ФГДСК nдопомагає nвиявити варикозно nрозширені nвени nстравоходу nта наявність nпортальної nгіпертензії; nгістологічне nдослідження пунктату nтканини дає nінформацію nпро характер nі виразність nморфологічних nзмін в nорганах. Обов’язковим nє nдослідження nмаркерів ВГ nкрові.

Пошкоджуючі фактори nможуть nреалізуватися nу вигляді аутоімуних nі токсичних nреакцій. Гепатотоксичні nзасоби nможуть nвикликати nнекроз уже в nсередніх nдозах і їх nтоксичність nзростає із nзбільшенням nдози n(хлороформ, nмускарин та nін.). Дія інших nлікарських nзасобів обумовлена nідіосинкразією nі не залежить nвід дози n(аміназин, фторотан, nізоніазид, nеритроміцин, nтетрациклін, анаболічні nстероїди, nпероральні nконтрацептиви nта ін.), може nпроявлятись nметаболічними nчи імунологічними nпорушеннями.

Морфологічні nзміни про ХМГ nрізноманітні n– фокальний nнекроз гепатоцитів, nгранулематоз, nхолестаз, nмононуклеарно-еозинофільна nінфільтрація.

Клінічні nпрояви ХМГ nможуть nнагадувати nхронічний nвірусний nгепатит.

При nморфологічному nдослідженні nвикористовують nнапівкількісний nаналіз nвизначення nіндексу nгістологічної nактивності n(ІГА) – n“індекс Knodel”. ІГА nформується nна основі nряду nморфологічних nкомпонентів nХГ, nвідображених nв балах. І – перипортальні nнекрози гепатоцитів n– від 0 до 4 nбалів, 2 – внутрішньодолькові nфокальні nнекрози і nдистрофія гепатоцитів n– від 0 до 4 nбалів, 3 – nзапальний nінфільтрат в nпортальних nтрактах – від n0 до 4 балів, 4 – nфіброз – від 0 nдо 4 балів.

При nоцінці ІГА nвраховують nперші три nкомпоненти:

Індекс nгістологічної nактивості n(ІГА) – 1-3 бали nвідповідає nмінімальній nактивності nпроцесу, 4–8 nбалів – слабковираженому n(м’якому) ХГ, 9-12 nбалів – nпомірному і 13-18 nбалів – тяжкому nХГ.

Рекомендується nдієта №5, nмедикаментозна nтерапія nпередбачає nзастосування nімуностимуляторів n(тималін, Т-активін) nі nпротивірусних nпрепаратів n(інтерферон, адемін-арабінозид). nПри nхронічному аутоімунному nгепатиті nшироко nвикористовують nглюкокортикостероїди nу поєднанні з nімунодепресивними nпрепаратами.

Основним nпрепаратом nдля nлікування nхворих на nхронічний nвірусний nгепатит є nінтерферон n(ІФ). Він nпригнічує nреплікацію віруса і nстимулює nпродукцію nендогенного інетерферону. nКурс nлікування ІФ nдосить nдовгий: не nменше 4-6 місяців nпри ВГВ (по 5-10 nмлн. МЕ 3 nрази на nтиждень nпідшкірно nабо внутрішньом’язово), nдо 18 місяців nпри ВГС (по 3 nмлн. МЕ 3 nрази на nтиждень), до 12 nмісяців при nВГД (до 10 млн. МЕ 3 рази nна тиждень). nМожлива nкомбінація nІФ з антиоксидантами, nдезоксихолевою nкислотою і nпрепаратами nз групи гепатопротеторів n(есенціале, nвітаміни nгрупи В, С і ін.).

Найчастіше nцироз – це nвторинне nзахворювання, nщо виникає в nрезультаті nвірусного nгепатиту, nалкоголізму, аутоімунного nгепатиту, nгенетично nобумовлених nпорушень nобміну nречовин, nзахворювань внутрішньо- nі позапечінкових nжовчних nшляхів, nдовготривалого nвенозного nзастою в nпечінці, nпаразитарних nзахворювань.

За nхарактеристикою nморфологічної nструктури nрозрізняють великовузловий, nдрібновузловий, nзмішаний та біліарний n(первинний і nвторинний) nцирози nпечінки.

В nрозгорнутій nстадії nзахворювання nранніми і nстійкими nсимптомами, nнезалежно nвід етіологічного nі nморфологічного nтипів, є біль nв правому nпідребер’ї і гепатолієнальний nсиндром. При nцьому можуть nвиявлятись nознаки гіперспленізму n(лейкопенія, тромбоцитопенія, nанемія).

Диспепсичний nсиндром – nзниження nапетиту до nанорексії, nнудота, nблювота, nметеоризм, nрозлади nстільця, nособливо nпісля nпорушень дієтичного nрежиму.

Зміни nшкіри nхарактеризуються nнаявністю жовтяниці, nяскравого nзабарвлення nгуб і язика, пальмарної nеритеми, телеангіектазій.

 

Жовтяниця

 

Лихоманка nтривала, не nпіддається nвпливу антибіотиків, nпроходить nпри nпокращенні nфункції nпечінки.

Геморагічний синдром – nносові, nкровотечі з nясен, маткові, nгеморагії nна шкірі, на nмісці nін’єкцій, nкровотечі з варикозно nрозширених nвен nстравоходу, шлунка. nОстанні nможуть бути nодним з nнайсерйозніших nсмертельних nускладнень nцирозу печінки.

 

Синдром nураження nшлунково-кишкового nтракту може nпроявлятися nпечією, nвідрижкою повітрям, nзригуванням nшлункового nвмісту, що пов’язують nз рефлюкс-езофагітом, nякий виникає nвнаслідок nпідвищеного nвнутрішньочеревного nтиску. Може nвиникати тупий nбіль в епігастрії n(хронічний nгастрит), nвиразки в nшлунку і дванадцятипалій nкишці.

Гепатопанкреатичний синдром при nцирозі nпечінки nпротікає як nпанкреатит nіз зовнішньосекреторною nнедостатністю n(слабість, nвтрата маси nтіла, стеаторея).

Ураження nкишківника, nщо виникають nвнаслідок nпорушення nфункцій nпечінки і nпортальної nгіпертензії, nпроявляються nнеповним nвсмоктуванням nвнаслідок nзменшення nнадходження nжовчних nкислот у кишківник nі nрозмноження nпатогенної nмікрофлори. nКлінічно це nпроявляється nздуттям, nбурчанням в nживоті, nниючими nболями в навколопупковій nділянці; nіноді nдіареєю, nсхудненням.

Синдром nендокринних nрозладів: гінекомастія, nатрофія nяєчок. У nчоловіків nвиявляються nрозлади nстатевої nфункції, nфемінізація. 

У жінок – nдисменорея, nаменорея, nбезпліддя. Це nпов’язано з nпорушенням nметаболізму nгормонів nпечінкою і nнагромадженням nїх у крові. У nполовини nхворих на nцироз nпечінки nвиявляється nгіперглікемія, nобумовлена nпідвищенням nактивності nгормональних nантагоністів nінсуліну. Гіперальдостеронізм nє важливою nпричиною nрозвитку nасциту.

Синдром nтоксичної енцефалопатії nхарактеризується nастенією n(вегетативні розлади n- пітливість, nгіперемія nшкіри, приступи nтахікардії). nТиповими є nрозлади сну, часто nє сонливість nвдень, а nтакож nпарестезії у nруках і ногах n(відчуття nоніміння, n”повзання nмурашок”), nтремор nпальців рук, nкорчі литкових nм’язів. nБезсоння nможе nпровокуватися nсвербінням nшкіри, що nпідсилюється nвночі. Поступово nнаростає nадинамія, nв’ялість, байдужість nдо оточуючих. nЗнижується nпам’ять, формується nінертність nмислення, nсхильність nдо nдеталізації. nЗагострюються nхарактерологічні nособливості – nобразливість, nвимоги nособливої nуваги до nсебе, nсхильність nдо конфліктів nта nістеричних nреакцій.

Синдром nсерцево-судинних nзмін включає гіперкінетичний nтип nкровообігу n(швидкий nповний пульс, nзбільшення nпульсового nтиску, nпідсилений nверхівковий nпоштовх, nсистолічний nшум над верхівкою). nЗростає тиск nу правому nпередсерді, що nможе вести до nправошлуночкової nнедостатності.

Клінічно nрозрізняють nлегкий, nсередній і nтяжкий nступені nпечінково-клітинної nнедостатності:

легкий – nзагальна nслабкість, nзниження nпрацездатності, nвтрата nапетиту, nнудота;

середній n- жовтяниця, nсонливість, nзниження інтелектуальних nздібностей, n”печінкові долоні”, nпоява nсудинних n”зірочок” на nтілі, геморагічний nсиндром n(кровотеча з nноса, з варикозно nрозширених nвен nстравоходу, nгемороїдальних nвен, nкрововиливи);

 

тяжкий – nпорушення nсвідомості nаж до повної її nвтрати, nпосмикування nм’язів, їх nсудома, періодичне nзбудження. nРефлекси nзгасають, nзнижується nартеріальний nтиск, зростає nчастота nдихання, nтощо.

Печінково-клітинна nнедостатність nпідтверджується nзростанням nрівня nбілірубіну, активності nАсАТ, АлАТ, nзниженням nвмісту nхолестерину, nпротромбіну, nальбумінів. У nзагальному nаналізі nкрові ознаки гіперспленізму. nПри лапароскопії nпечінка nрізко nдеформована, nособливо nліва доля; nповерхня nпечінки з nрозміщеними nнерівномірно nвузлами, nрізної nвеличини, що nрозділені nнерегулярними nтяжами nсполучної тканини. nПри nморфологічному nдослідженні nвиявляються псевдодольки nрізної nвеличини, nнерегулярна nсітка сполучної nтканини у nвигляді nтяжів різної nширини.

У nперебігу nцирозу nрозрізняють nтри стадії: початкова, nрозгорнута,  виражена n(кахектична).

Початкова nстадія n(диспепсична) nсудинної і паренхіматозної nкомпенсації. nУ клініці nпереважають nдиспепсичний, nастеновегетативний nсиндроми. nПостійною nознакою є nпомірне збільшення nпечінки. nЛабораторні nпоказники частіше nбез змін або nзміни nнезначні. При nультразвуковому nдослідженні nзнаходять гепатомегалію, nакустичну nнеоднорідність nзмін, nпорушення nпросвіту nпортальної вени, nзбільшення nселезінки. nРадіоізотопне nсканування nвиявляє nзбільшення nпечінки, дифузний nхарактер nзмін, nнагромадження nізотопу nселезінкою.

Розгорнута nстадія (асцитична) nсупроводжується nпроявами nпочаткової паренхіматозної nі портальної nдекомпенсації. nДо клінічних nознак nпочаткової nстадії nприєднуються nпортальна nгіпертензія n(Рис. 3.1.), геморагічний nсиндром, nсиндром nендокринних nрозладів, жовтяниця, n”печінкові nознаки”, nзниження маси nтіла і nатрофія nскелетних nм’язів. Під nчас nзагострення nпідвищується nтемпература nтіла. Печінка nзбільшена, nщільна, часто nнерівна, край nзаокруглений. nЗбільшується nселезінка. У nзагальному nаналізі nкрові виявляють nознаки nпомірної nанемії, nлейкопенії, тромбоцитопенії, nнаростання nШОЕ. Зростає nбілірубін, трансамінази, nтимолова nпроба, nзнижується nрівень nальбуміну. nРентгенологічне nдослідження nвиявляє nварикозне nрозширення nвен nстравоходу, nультразвукове nсканування nпечінки – гепатомегалію, nдифузний nхарактер nпорушень, nрозширення просвіту nгілок nпортальної вени, nзбільшення nселезінки, nрадіоізотопне n- гепатомегалію, nдифузний nхарактер nураження, nнагромадження nізотопу в nселезінці, спленомегалію.

Стадія nвираженої nпаренхіматозної nі портальної nнедостатності n(кахектична). nЯскраво nвиражена nсимптоматика nІІ стадії. Характерною nє жовтяниця з nхолестатичним nкомпонентом, nважкий геморагічний nсиндром n(носові nкровотечі, nпоширені nспонтанні nабо післяін’єкційні nекхімози), nпечінкова енцефалопатія. nВиражені nознаки nпортальної nгіпертензії: асцит n(Рис. 3.2.), nрозширення nвен nпередньої черевної nстінки n(“голова nмедузи”), nправобічний nплевральний nвипіт, nпупкова кила, nкровотечі з nгемороїдальних nвен, із варикозно nрозширених nвен nстравоходу і nшлунка. Можливе nпрогресуюче nзменшення nрозмірів nпечінки. У nзагальному nаналізі nкрові nспостерігаються nознаки гіперспленізму, nприскорена nШОЕ. В nбіохімічному nаналізі крові n- зниження nзагального nбілка, nальбуміну, холестерину, nпротромбіну; nзбільшення АлАТ, nбілірубіну, nпоказників nтимолової nпроби. В аналізі nсечі – nпротеїнурія, мікрогематурія, nциліндрурія. nУльтразвукове nдослідження nпечінки nвиявляє гепатоспленомегалію, nдифузний nхарактер nураження, nасцит, різке nрозширення nпортальної nвени, nвідсутність nдихальних nколивань nпросвіту nпортальної вени. nПри nрадіоізотопному nскануванні nпечінки nзнаходять гепатомегалію, nдифузний nхарактер nураження, а nтакож nінтенсивне nнагромадження nізотопу nселезінкою.

При nморфологічному nдослідженні біоптату nпечінки nвиявляють її nжирову nдистрофію, дрібновузлове nураження, гепатоцелюлярний nфіброз, рідше n- гіалінові nтільця Маллорі n(ознака nзловживання nалкоголем), nвогнищеву nінфільтрацію nнейтрофілами.

Жирова nдистрофія nпечінки

 

У nтермінальній nстадії nсвербіння nшкіри зменшується. nПігментована nшкіра nпотовщується, nгрубіє, може nвиявлятися nїї набряк як nпри nсклеродермії. nЧерез порушення nсекреції nжовчі nвиникає nсиндром мальабсорбції nжиророзчинних nвітамінів, nостеопороз. nПечінка nвиповнює nправе і ліве nпідребер’я. nАсцит буває nрідко, лише в nтермінальній nстадії nзахворювання. nХарактерним nє системне nураження nендокринних nзалоз, нирок nі судин.

В nаналізі nкрові nзростає nактивність nферментів холестазу: nлужної nфосфатази, лейцинамінопептидази, nгама-глютамілтранспептидази. nПідвищення nрівня білірубіну nповільне і nвиникає в nпізніших стадіях. nЗростає nконцентрація nжовчних кислот nі вміст міді nв сироватці nкрові, а nрівень nзаліза nзнижується. nХарактерною nє гіперліпідемія nіз nзбільшенням nконцентрації nхолестерину, nбета-ліпопротеїдів, nфосфоліпідів. nЗростає nрівень nциркулюючих nімунних nкомплексів, виявляють nкріоглобуліни, nантимітохондріальні nантитіла. УЗД nвиявляє nнезмінені nжовчні протоки, nпри nдослідженні біоптату nпечінки nзнаходять nнегнійний nдеструктивний nвнутрішньопечінковий nхолангіт nна ранніх nстадіях nзахворювання, nзгодом – біліарний nцироз nпечінки.

Вторинний nбіліарний nцироз nпечінки nвиникає nвнаслідок nтривалого nпорушення nвідтікання nжовчі на nрівні великих nвнутрішньопечінкових nпроток, що nзумовлено nстриктурами, nкаменями, nпервинними nметастатичними nпухлинами. Клініка nвизначається nпервинним nзахворюванням. nПри цьому nдомінують nтакі ознаки, nяк жовтяниця, nдифузна гіперпігментація nшкіри, її nсухість, nпотовщення і nсвербіння. Іноді nна перший nплан nвиходять nахолія калу, стеаторея. nМайже nпостійним є nбольовий nсиндром. nХарактерна гіпертермія, nпітливість. nБільш nвиражений, ніж nпри nпервинному біліарному nцирозі, nавітаміноз nжиророзчинних nвітамінів А, nК, Д. В крові nзнаходять нейтрофільний nлейкоцитоз, nприскорення nШОЕ. Гепатомегалія nі спленомегалія nбільше nвиражені, ніж nпри nпервинному nцирозі, тому nпереважає nжовтяниця. nБільш nзначною є гіпергамаглобулінемія nі менше – гіперхолестеринемія. nЯкщо для nпервинного nцирозу nхарактерним nє зростання IgM, то при nвторинному nчастіше –IgG i IgA. Нерідкими nускладненнями nє печінкові nабсцеси, пілефлебіти. nПортальна nгіпертензія nрозвивається nпізно, тому кровотечі nвиникають nрідше.

При nявищах енцефалопатії nзастосовують nглутамінову nкислоту, орніцетин, nхофтіол, nпортулак, nантибактеріальні nзасоби, плазмафорез, nгемосорбцію. nПри асциті внутрішньовенно nпризначають нативну nплазму, nальбумін, які nпідвищують nосмотичний тиск nплазми, nпокращують nобмін nречовин у печінкових nклітинах.

 Контрольні nпитання:

1. Чим nможуть бути визвані nрозлади nтравної nсистеми?

2. Які ви nзнаєте nураження nстравоходу?

3. Що таке дисфагія?

4. Що таке nвідрижка, якою nвона буває?

5. Що таке nблювання. nЯкого nпоходження nвоно буває, nяк nвідрізнити nїх?

6. Яку nдопомогу nнеобхідно nнадати nпацієнту в разі nблювання, що nперебуває у nнепритомному nстані?

7. nШлункова nкровотеча, nпричини, nперіоди.

8. nДиференціювання nшлункової та nлегеневої nкровотечі.

9. Який nхарактер nболів при nураженнях nкишечника?

10. Які nпокази до nпромивання nшлунка?

11. Які nускладнення nможуть бути nпри промиванні nшлунка?

12. Які медсестринські nвтручання nпри nшлунковій nкровотечі?

 

 

 Методичну вказівку nсклала    асистент nкафедри загального nдогляду за хворими  Масимова nВ.В.