Home » Роль раціонального харчування у збереженні та зміцненні здоров’я

Роль раціонального харчування у збереженні та зміцненні здоров’я

26 Червня, 2024

Роль раціонального харчування у збереженні та зміцненні здоров’я. Основні nпринципи збалансованого харчування населення.

Харчування nє основною біологічною nпотребою людини, оскільки за nдопомогою їжі реалізується її постійний взаємозв‘язок з навколишнім середовищем. nПластичний і енергетичний nобмін у значній nмірі визначається саме кількісним та якісним нутрієнтним складом їжі.

nРаціональне nхарчування — це збалансоване nхарчування при оптимальному режимi прийому їжi. Збалансоване харчування, nу свою чергу, являє собою повноцiнне харчування, яке характеризується nоптимальною якiстю їжі та оптимальними, тобто такими, що відповідають nфiзiологiчним потребам органiзму, спiввiдношеннями між окремими компонентами nїжi.

Таким чином, харчування слід вважати рацiональним, якщо воно:

· nв повній мірі компенсує енергетичнi витрати органiзму;

· nзабезпечує потреби організму в пластичних речовинах;

· nвмiщує всi необхiднi для життєдiяльностi речовини iншого призначення, nпередусім, вiтамiни, мiкроелементи, харчовi волокна тощо;

· nзрештою, харчовий рацiон за кiлькістю та набором харчових продуктiв повністю nвiдповiдає ферментативним можливостям шлунково—кишкового тракту. Раціональне харчування– визначальна умова гарного здоров‘я, nвисокої працездатності, творчої nактивності усіх вікових nгрупп населення, nдовголіття, профілактики та лікування захворювань.

Їжа– nмультикомпонентний чинник навколишнього середовища. Згідно з nформулою збалансованого харчування, nз їжею в

організм повинно надходити nбільше, ніж 50 різних речовин органічної та неорганічної природи, nякi сприяють виконанню їжею

своїх різноманітних функцій у процесі життєдіяльності nорганізму.

Розглядаючи nфізіологічні аспекти проблеми раціонального харчування слід підкреслити, nщо найважливішими функціями їжі є:

Перша функція їжі- забезпечення nорганізму енергією. З різноманітності харчових nречовин вуглеводи, жири nі білки є основними постачальниками енергії nдля організму. Енергетичну функцію їжі nзабезпечують переважно хлібобулочні, nмакаронні, круп’яні, кондитерські nвироби, картопля, цукор, nжири і жирові продукти.

Друга функція- пластична- nзабезпечення організму nпластичними речовинами. Обмін речовин відбувається як наслідок двох взаємопов’язаних nпроцесів- асиміляції(анаболізм) і дисиміляції (катаболізм). Процеси nасиміляції можливі тільки nза умови постачання організму nпластичних речовин, перш nза все білків, меншою мірою- жирів і вуглеводів, nтому пластичну функцію їжі забезпечують переважно м’ясні, рибні, молочні і nяєчні продукти. У здійсненні пластичної функції велика роль мінеральних nелементів- їм належить основна роль у побудові кісткової тканини.

Третя функція- біорегуляторна. nЇжа містить речовини, з яких утворюються nферменти і гормони- біологічні регулятори nобміну речовин у тканинах. nВ утворенні ферментів nі гормонів особливо велика роль білків, вітамінів і nмікроелементів.

Четверта функція- пристосувально-регуляторна, кожна харчова nречовина відіграє специфічну nроль у пристосувально-регуляторній діяльності різних nжиттєзабезпечуючих функціональних систем nорганізму. Так, наприклад, nхарчові волокна(клітковина, nпектин тощо), які nдонедавна вважалися баластними nречовинами, беруть участь у формуванні калових мас і регуляції моторної nфункції кишок- найважливішого органу системи виділення.

П’ята функція- імуннорегуляторна. Здатність nорганізму протистояти дії ушкоджуючих nчинників(біологічних, nхімічних і фізичних) залежить nвід якості харчування, nособливо від його білкового, вітамінного складу, вмісту nесенціальних жирних кислот родин ω-3 і ω-6, мікроелементів(Fe, Zn, I nтощо).

Шоста функція– реабілітаційна. nХарчування відіграє велику роль у реабілітації здоров’я хворих: сприяє прискоренню nвидужання і попередженню рецидивів. Для посилення реабілітаційної функції їжі nвикористовують різні групи дієтичних продуктів: з низьким вмістом Na, з модифікованим nвуглеводним компонентом, із nзниженим вмістом жирів і поліпшеним їх складом, із зниженою енергетичною nцінністю тощо.

Сьома функція nїжі– мотиваційно-сигнальна- nпов’язана з доставкою в організм nсмакових речовин, які сприяють підтриманню на належному рівні харчової nмотивації(апетиту).

Урахування провідних функцій їжі, які перераховані вище, та nособливостей її біологічного nвпливу на організм, а саме:

– nспецифічної nдії, яка запобігає виникненню nта розвитку синдромів недостатнього та надлишкового харчування, тобто nаліментарних захворювань;

– nнеспецифічної nдії, яка перешкоджає розвитку nта прогресуванню неінфекційних захворювань;

– nзахисної nдії, яка підвищує стійкість організму до несприятливого nвпливу виробничих чинників;

– nфармакологічної nдії, яка відновлює гомеостаз та nдіяльність функціональних систем організму, що порушені внаслідок хвороби.

До числа основних видів харчування слід віднести:

– nРаціональне nхарчування, що переважно nзабезпечує специфічну дію і являє собою фізіологічно—повноцінне харчування nздорової людини.

– nПреветивне nхарчування, що переважно nзабезпечує неспецифічну дію і являє собою раціональне харчування запобіжного nхарактеру, яке відкоректоване з урахуванням впливу на організм факторів ризику nрозвитку неінфекційних захворювань та притаманних кожній людині фізіологічних nта біохімічних властивостей.

– nЛікувально—профілактичне nхарчування, яке nпереважно забезпечує захисну дію і максимально наближене до раціонального, nпроте, відрізняється тим, що у ньому підсилені певні функції їжі з урахуванням nособливостей несприятливого впливу виробничих чинників.

– nЛікувально—дієтичне харчування, яке переважно забезпечує nфармакологічну дію і є невід’ємною частиною комплексного лікування з nприводу різних захворювань у лікувально—профілактичних закладах та установах.

Таким чином, раціональне nхарчування являє собою харчування, яке забезпечує постiйнiсть внутрiшнього nсередовища органiзму (гомеостаз) i пiдтримує його основнi життєво—важливi nфункцiї (рiст, розвиток, дiяльнiсть рiзних органiв i систем) на високому рiвнi nв умовах впливу різноманітних чинників навколишнього середовища.

В основi органiзацiї рацiонального харчування людини nнезалежно вiд її вiку, стану здоров’я та особливостей професiйної діяльності nзнаходяться певні принципи.

Принципи раціонального харчування:

принципи nраціонального харчування:

1) енергетична цiннiсть харчового рацiону повинна nвiдповiдати величинi добових енерговитрат людини (у дiтей енергетичну цінність nслід збільшити на 10—15%), тобто харчування повинно бути адекватним;

2) харчовий рацiон повинен вмiщувати всi необхiднi nхарчовi речовини у вiдповiдних кiлькостях та у вiдповiдних спiввiдношеннях, харчування nповинно бути збалансованим;

3) слід дотримуватися правильного режиму харчування n(час і тривалiсть прийомів їжi, кратнiсть i iнтервали мiж ними, черговiсть nприйому страв, розподiл рацiону за прийомам тощо);

4) їжа повинна готуватися з , доброякiсних, свiжих та nрiзноманiтних продуктiв;

5) їжа повинна бути бездоганною у nсанiтарно—епiдемiологічному вiдношеннi і, отже, не вмiщувати патогенних nречовин;

6) слід проводити правильну кулiнарну обробку;

7) слід забезпечити оптимальні умови для прийому їжі n(оптимальні органолептичнi властивості страв, сервiровка столу, iнтер’єр nїдальнi, мiкроклiматичний комфорт, вiдповiдний об’єм їжi, що надає почуття nнасичення тощо).

Для вивчення основних характеристик харчування запропонований цiлий ряд nметодiв, вибір оптимального з котрих в значнiй мiрi залежить вiд того, який вид nхарчування вивчається.

Так, під час вивчення родинного (сiмейного) або iндивiдуального nхарчування найбiльш поширеними є анкетний та опитувально—ваговий методи.

Застосування анкетного nметоду зумовлює проведення опитування досліджуваних за анкетою, nщо спецiально складена та включає у свою структуру певне коло питань, які nпов’язані з харчуванням. Такий метод надає можливiсть охопити обстеженням nзначну кількість людей i за порiвняно короткий час одержати орiєнтовнi данi nщодо стану харчування, яке вивчається.

Використання опитувально—вагового nметоду поряд з проведенням анкетування зумовлює зважування nпродуктiв харчового рацiону, що споживаються сiм’ями або окремими особами.

Вивчення харчування в рiзних органiзованих колективах n(ясла, дитячi садки, дитячi будинки, школи, професійно—технічні училища, вищи nнавчальні заклади тощо), як правило, проводиться з використанням методу nстатистичної обробки меню—розкладок (розрахунковий метод) та лабораторного nметоду.

Застосування розрахункового nметоду зумовлює кiлькiсну та якісну оцінку харчування на nпідставі відбору та статистичної обробки меню—розкладок за певний період часу.

Так, з метою проведення кількісної та якiсної оцінки рiчного nхарчування проводять вiдбiр та статистичну обробку меню—розкладок за 6 дiб nкожного мiсяця року з iнтервалом в 4 доби (всього 72 меню—розкладки); для nхарактеристики сезонного харчування вiдбiр та обробка nменю—розкладок проводиться через день впродовж всього сезону (45 nменю—розкладок); для характеристики харчування за мiсяць проводять nщоденний аналiз матерiалу (30 меню—розкладок).

Проте найбiльш точнi та адекватні данi щодо фактичного nскладу харчових рацiонiв окремих груп населення можна одержати за допомогою лабораторного методу, який передбачає спалювання їжi у спецiальнiй nкамерi в умовах спеціалізованої лабораторiї.

Для вивчення соцiально—економiчних основ харчування nнаселення статистичними управлiннями, а також закладами та установами nсанiтарно—епiдемiологiчної служби широко використовують балансовий та бюджетний nметоди.

Балансовим методом визначають рівень споживання певних харчових продуктiв nна душу населення, в динамiцi за роками, в цiлому по країнi, за окремими nрегiонами, областями, мiстами, населеними пунктами тощо.

Бюджетний метод надає можливiсть проаналiзувати розподiл доходiв окремих nродин, передусім, на придбання продуктів харчування.

Матерiали одержанi за допомогою балансового та бюджетного nметодiв використовуються державою, насамперед, для правильного планування nвиробництва та забезпечення оптимального розподiлу продуктiв харчування.

Потреби в енергiї, як правило, визначають за величиною nдобових енерговитрат.

Слід підкреслити, що енергетичні витрати людини можуть nбути визначені методами прямої, непрямої (респiраторної) та алiментарної nенергометрiї, а також хронометражно—табличним методом.

Метод прямої енергометрії (калориметрії) дозволяє визначити енерговитрати органiзму на підставі nурахування тепла, що видiляється органiзмом у навколишнє середовище в рiзних nумовах iснування. Обстеження проводиться у спецiальних камерах з подвiйними nстiнками (камери Етуотера—Бенедікта, Пашутіна, Шатернікова та iн.), мiж якими nза системою трубок безперервно циркулює вода. Енергiя, що видiляється як певна nкількість тепла, визначається шляхом вимiрювання об’єму води, яка циркулює, i nступеня її нагрiвання у процесi дослiдження.

До основних недолiків методу прямої енергометрiї nвідносять:

· ncкладнiсть будови камери;

· nнеможливiсть вiдтворення різноманітних видiв трудової дiяльностi людини у nзв’язку з незначними розмiрами камери;

· niзоляцiя дослiджуваного вiд багатьох факторiв виробничого середовища та nпобутової сфери;

· nнеможливiсть вивчення ступеня впливу на процеси обмiн речовин i енергiї nклiматичних, соцiальних та iнших факторiв середовища перебування.

Все це призводить до достатньо обмеженого використання nметоду прямої калориметрiї у практиці гігієнічних досліджень з метою визначення nвитрат енергiї у звичайних умовах життя i трудової дiяльностi.

Метод непрямої або nреспіраторної енергометрії (калориметрії) заснований на визначеннi хiмiчного складу повітря, що nвдихається та видихається, з наступною оцінкою так званого дихального nкоефiцiєнта.

Тому для оцінки енерговитрат за допомогою методу nреспiраторної енергометрiї запропоновано багато рiзних приладiв та систем n(системи Дугласа, Цунца—Гепперта, Етуотера, Шатернiкова, Молчанова та iн.). nСкладовими частинами цих систем, як правило, є:

· nрезервуари для збирання повiтря, що видихається (частiше всього nвикористовуються мiшки Дугласа), які з’єднанi шлангами зі спецiальною маскою nабо загубником;

· nприлади для вимiрювання об’єму повiтря, що видихається (газовi годинники);

· nгазовий аналiзатор (найчастіше прилад Холдена).

На жаль, метод визначення потреби в енергiї методом nнепрямої енергометрії також має деякi недолiки, до яких, передусім, слід nвіднести велику трудомiсткiсть дослiджень та недостатню надiйнiсть у ході nвизначення енерговитрат людей безпосередньо під час виконання професійної nдіяльності.

Зрештою, найбiльш простим та швидким методом орiєнтовного nвизначення величин енергетичних витрат людини є хронометражно—табличний nметод.

У ході використання цього методу спочатку проводиться nхронометраж добового бюджету часу i складається хронограма дiяльностi людини.

Потiм, за допомогою спецiальних таблиць, розраховують nенергетичнi витрати як за окремими видами дiяльностi, так i за добу в nцiлому.

Слід пам’ятати, що добові енерговитрати органiзму nскладаються з:

· nенергiї основного обмiну;

· nенергiї, що пов’язана зі специфiчно—динамiчною дiєю їжi (в середньому 10% від nосновного обміну);

· nенергiї, що зумовлена здійсненням нервово—м’язової дiяльності та руховою nактивністю людини.

(у дітей ураховується також i енергiя, витрати якої nпов’язані з процесами росту та розвитку їх органiзму і становлять в середньому n10—15% від основного обміну).

Отже, визначивши кожний з цих компонентiв i пiдсумувавши nїх, можна одержати уявлення про величину добових енерговитрат людини.

Важливим компонентом оцiнки адекватностi харчування слід nвважати визначення харчового статусу органiзму, який, до речi, є nодним з основних показникiв стану здоров’я. Виділяють наступні види харчового статусу: звичайний, nоптимальний, надлишковий (або зайвий) та недостатнiй.

ВИДИ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ

Звичайний nхарчовий статус свідчить про те, що nлюдина споживає їжу за нормами, які достатнi для нормальних умов iснування.

Оптимальний nхарчовий статус характерний для nхарчування за спецiальними нормами з урахуванням можливого впливу екстремальних nумов та явищ.

Надлишковий n(зайвий) харчовий статус та недостатній харчовий статус, пов’язанi вiдповiдно з nнадлишковим та недостатнiм надходженням в організм харчових речовин.

Для оцiнки харчового статусу і, відповідно, якостi nхарчування слід визначити ступiнь адекватностi енергетичного та вiтамiнного nзабезпечення харчування.

Основними критерiями оцiнки енергетичної адекватності харчування є:

– n маса тiла;

– n nмасо—ростовий показник;

– nтовщина nпідшкiрно—жирової складки.

Основними критерiями оцiнки вітамінної адекватності харчування nє:

· nрезистентнiсть капiлярiв;

· nкiлькiсть аскорбінової кислоти, що виводиться з сечею;

· nсимптоми часткової вiтамiнної недостатності (насамперед, набряклiсть, nрозпушування та кровоточивiсть ясен, фолiкулярний гiперкератоз або симптом n“гусячої шкiри”, сухiсть шкiри, жирна себорея, хейлоз, зайда тощо).

Крiм того, в ході оцiнки адекватностi харчування досить nвелике значення має визначення та обгрунтування фізіолого—гігієнічних nнорм харчування.

Виділяють:

1. Дитячi nдиференцiйовані вiковi нормативи:

6 мiсяців — 1 nрік; n1 — 1,5 років;

1,5 — 2 nроків; 3 — 4 років;

5 — 6 nроків; n7 — 10 років;

11 — 13 nроків; n14 — 17 років.

2. Hормативи для дорослого населення:

а) для цивiльного населення:

А. для здорових працюючих:

1) за iнтенсивністю працi на підставі визначення величин nкоефіцієнта фізичної активності (4 групи);

2) спецiальнi (у залежностi вiд фiзiологiчного стану nорганiзму):

· nвагiтнi жiнки;

· nжінки, що годують;

· nспортсмени;

· nстуденти.

3) на шкiдливих пiдприємствах (лiкувально— nпрофiлактичне харчування)

Б. для хворих (лiкувально—дiєтичне nхарчування)

б) для вiйськовослужбовцiв .

До основних nпоказникiв збалансованості харчування, а це другий принцип раціонального nхарчування, прийнято вiдносити:

1. Вiдповiднiсть вiково—статевих потреб у харчових nречовинах їх фактичному споживанню;

2. Hаявнiсть у харчовому рацiонi оптимальних nспiввiдношень мiж:

а) загальною кiлькiстю бiлкiв, жирiв та вуглеводiв — 1 : n1 : 4;

б) тваринними та рослинними бiлками — 50% : 50% (згідно з nтимчасовими нормами харчування для населення України 45% : 55%);

в) тваринними та рослинними жирами — 70% : 30% (10% за nрахунок поліненасичених жирних кислот);

г) вуглеводiв цукру та крохмалю, тобто, фактично, між nмоно— та полiцукрами — 20% : 80% (10% за рахунок цукру та 5% за рахунок nхарчових волокон);

д) загальною кiлькiстю Ca та P — 1 : 1,5;

е) окремими прийомами їжi.

Ще один принцип рацiонального харчування — дотримання nрежиму харчування.

Пiд режимом харчування nрозумiють прийом їжi у певний час, а також найбiльш рацiональний розподiл nдобового рацiону за прийомами.

В ході розробки раціонального режиму харчування nураховують:

· nхарактер трудової дiяльностi;

· nособливості режиму дня;

· nвiково—статеві особливості;

· nмiсцевi звички;

· niндивiдуальнi особливостi органiзму;

· nпсихологічні особливості (тип денної працездатності, властивості темпераменту і nхарактеру, проблема нервової анорексії тощо).

В цiлому найбiльш рацiональним слід вважати 3—х або 4—х nразове харчування.

При цьому:

Сніданок повинен забезпечувати в органiзмi запас речовин, що nнеобхiдний для здiйснення майбутньої трудової дiяльностi і, як правило, складає nвiд 20 до 30% від величин добової енергетичної цiнностi їжi.

Другий сніданок при організації 4—х разового харчування може складати у nзалежностi вiд ступеня важкостi роботи, яка виконується, вiд 10 до 25% добового nрацiону.

Обід, звичайно, вмiщує вiд 30 до 50% добового рацiону. При nцьому найбiльш фiзiологiчним слід вважати такий порядок прийому страв: холодна nзакуска, рiдка (перша) гаряча страва, друга гаряча страва та солодке.

Вечеря повинна бути легкою i вмiщувати не бiльш, ніж 15—20% nдобового рацiону.

Крiм того, необхiдно пiдкреслити, що промiжки мiж nприйомами їжi не повиннi перевищувати 4—5 годин.

Піраміда nхарчування– це nграфічне втілення основних рекомендацій ВООЗ nвідносно складу харчового nраціону, яке дає змогу не тільки аналізувати, але й nкорегувати його. Передня площина піраміди nумовно розділяється на шістнадцять рівних частин, що відповідають nрівноцінним ваговим часткам раціону. Піраміда створена з використанням nкольорової схеми світлофора. Зелений — вживай без обмежень;
nжовтий — споживай обачливо; червоний n— поміркуй, чи варто вживати.

Піраміда харчування рекомендована ВООЗ як дієтологічна nмодель побудови здорового харчового раціону. В основу її створення покладені nнеобхідні для здорового харчування продукти, різноманітність та співвідношення nяких вона ілюструє.

За рекомендаціями ВООЗ, більше половини добової енергії nповинно надходити з продуктами, що входять до двох нижніх зелених шарів nпіраміди, а саме: з хлібом, зерновими, макаронними виробами, рисом і картоплею n. Рослинна їжа повинна бути різноманітною, оскільки жоден з продуктів не може nзабезпечити організм всім необхідним. Наприклад, картопля забезпечує вітаміном nС, але не забезпечує залізом, а зернові продукти — навпаки. Зелений шар nпіраміди ілюструє різноманітність рослинних продуктів, необхідних для здорового nхарчування.

Із продуктів, що входять до верхнього зеленого шару nпіраміди, ВООЗ рекомендує споживати щодня не менше 400 г овочів (додатково до nкартоплі) та фруктів, тобто п’ять-шість. Одна nпорція рівноцінна одному яблуку чи груші, або овочам вагою приблизно 80 г. Краще вживати свіжі nовочі та фрукти відповідно до сезону, бажано місцевого виробництва. Припустиме nтакож споживання свіжозаморожених та сушених овочів і фруктів, корисні й nконсервовані, хоча вони і не містять вітаміну С.

Більшість овочей, фруктів, насіння, горіхів і зернових є nджерелами повноцінних білків, які засвоюються nзначно легше, ніж білки тваринного походження, і на відміну від nтваринних білків, не містять токсичних домішків (дослідження, проведені в Каролінському інституті (Швеція) та в nінституті Макса Планка (Німеччина).

Доктор Пааво nАйрола, ведучий спеціаліст в області дієтології та природознавчої біології, вважає: «20 років nтому назад рахувалося, що щоденна норма nвживання білку складає 150 г, nа сьогодні офіційно признана норма знизилася до 45 г. Організм не потребує велику кількість білка, щоденна норма його nскладає не більше 30-45 г. nЩоб отримати 45 г nбілка в день, зовсім не обовязково їсти м’ясо.

Повноцінна nвегетаріанська дієта, що складається із nзлаків, бобових, горіхів, овочей і фруктів, цілком забезпечує людину необхідною кількістю білка”.

Червоний шар. На верхівці nпіраміди розташована червона зона продуктів, перед вживанням яких слід добре nпоміркувати. Адже сюди входять продукти з високою енергетичною цінністю і nнезначним вмістом мікроелементів.

Продукти цієї групи в надзвичайно малих кількостях nпотрібні лише для забезпечення додаткової енергії понад ту, що вже забезпечена nіншими групами продуктів.