Припасовка каркасу бюгельного протезу
Клінічний етап припасування бюгельних протезів nскладається з двух підетапів:
– контроль якості nпротеза;
– введення протеза в nдефект зубного ряду
Перший підетап відбувається поза ротовою nпорожниною рота, а другий – в порожнині рота пацієнта.
1. Контроль якості протеза. nЯкість лиття і точність геометричних nрозмірів каркаса протеза перевіряють після попереднього механічного опрацювання nповерхні лиття. Перевірку якості литва здійснюють візуальним шляхом, точність nгеометричних розмірів – шляхом інструментального і візуального контролю на nробочій моделі щелепи і на опорних зубах у порожнині рота.
При контролі якості і розмірна точність литво nз’ясовують наявність дефектів поверхні литва (хімічний або механічний nпригар, нерівність і шорсткість поверхні); внутрішніх дефектів литва n(спаї, усадочні раковини та пористість, песчані та газові раковини); дефектів nрозмірів і форм лиття (усадки, короблення, недоливи, зменшення розмірів деталей nпротеза або їхньої деформації після механічного опрацювання); дефектів nвластивостей металу (невідповідність хімічного складу, структури і механічних nвластивостей сплаву). Готові відливки в залежності від їхньої якості можна nрозділити на 3 групи: придатні виливки, що мають дефекти, які піддаються nвиправленню та брак – виливки з дефектами непоправними.
Литво з дефектами поверхні вважається умовно nпридатним, якщо нестачі лиття можуть бути усунуті при остаточному механічному nопрацюванні без порушення геометричних розмірів кламерів і дуг. Внутрішні nдефекти литва на дугах і кламерах є браком литва. Ці дефекти припустимі тільки nна каркасах базисів протеза в місцях мінімальних напруг, тобто на їх кінцях. nЗначну усадку литва, короблення дуг і кламерів, недоливи оклюзійних лапок і nплечей, а також деформацію дуг і кламерів під час механічного опрацювання варто nрозглядати як брак.
Найбільше значення при виявленні відхилень від nномінальних розмірів є визначення розміру поперечної усадки литва, при якому nзмінюється положення лапок і плечей кламерів щодо поверхні зуба і їхніх nретенційних точок. Точні дані можна одержати вимірявши штангенциркулем відстань nвнутрішніми або вестибулярними екваторами опорних зубів у порожнині рота і між nточками кламерів. Можна вважати максимально припустиму усадку 0,3%. Так при nвідстані між зовнішніми екваторами 40 мм і фізіологічної рухливості зубів 0,06 nмм припустима усадка буде дорівнює 0,12 мм. ( Відстань відгинання кінця кламера nпри цьому зростає на 0,06 мм і відповідно підвищиться бічне навантаження при nвведенні і виведенні протеза. Оскільки плече, що стабілізує, буде відстояти від nзуба на відстані 0,06 мм, виникає постійний тиск ретенційного плеча внаслідок nйого попередньої деформації. Ця nпопередня напруга утримуючого плеча буде робити шкідливу дію на періодонт зуба, nякщо створювана їм бічна сила не буде урівноважена стабілізуючим плечем. nСпроби виправити положення плечей шляхом відгібання утримуючого і пригинання nплеча, що стабілізує, приводить до виникнення неконтрольованих бічних сил, які nдіють на опорний зуб.
n
n
n
n
Корекція ретенції кламерів звичайно необхідна, якщо nпротези виготовляються на моделях. У результаті необмеженої усадки металу або nдеформації воскової моделі можливі неточні контакти кламерів із поверхнею зуба nабо зміна положення плечей кламерів. При незначних деформаціях компромісним nспособом корекції кламерів може бути відгибання або пригинання їхніх плечей для nодержання достатньої ретенції протеза. При значній усадці литво або інші види nдеформації кламерів, коли виправлення положення плечей приведе до значних nнапруг у періодонті, протез підлягає переробці.
n
n
При недоливі одного з плечей литво можна вважати nумовно придатним. Утримуюче плече, яке не відлилося, можна замінити гнутим nпетлеподібним, а що стабілізує – окремо відлитим або гнутим дротовим плечем. nКламер, який не відлився, може бути замінений плаваючим.
Зменшення товщини дуг і кламерів під час механічного nопрацювання приводить до різкого зниження їхньої жорсткості, що варто завжди nрозглядати, як брак. Дефекти властивостей металу, особливо невідповідність nмеханічних властивостей, можуть привести до браку литва. На жаль, контроль nвластивостей металу технічно важко здійснити і кінцевий, найбільше важливий nрезультат усіх складних операцій виготовлення бюгельних протезів залишається nнеконтрольованим.
2. Введення протеза в nдефект зубного ряду
Фінальні операції виготовлення бюгельних протезів – nвведення протеза в дефект зубного ряду і припасування його – є найбільше nважливими і відповідальними. Від якості припасування протеза залежить кінцевий nрезультат виготовлення протеза. Процес фіксації або введення протеза в дефект nзубного ряду складається з корекції базисів протеза, корекції оклюзії, корекції nретенції і стабілізації протеза.
Корекцію базису починають із видалення надлишків nпластмаси, які заважають введенню протеза в дефект зубного ряду. При визначенні nділянок і кількості пластмаси, яка підлягає видаленню, строго притримуються nраніше встановленої траєкторії введення протеза. Надмірне зняття пластмаси з nповерхонь базису, які прилежать до опорних зубів, порушує їхню стійкість і може nбути причиною травми десневого сосочка і розвитку дисплазії.
Другий етап – корекція країв базисів. Довжина їх не nмає вирішального значення ні для збільшення площі опори, ні для стабілізації nсідел. Краї базису повинні доходити до межі нейтральної зони і повторювати її nлінію розташування. При дистально необмежених дефектах укорочення довжини nбазису приведе до помітного збільшення напруг у яснах під його заднім краєм. nНадзвичайно важливо усунути всі нерівності і гострі краї, що можуть викликати nболючі відчуття або травми ясен. Немає потреби проводити остаточну корекцію nбазисів у день фіксації протеза, вона може бути виконана при наступних nпровідинах хворого.
Корекція окклюзії – одна з найбільш важливих операцій nу процесі виготовлення бюгельних протезів. Тому що постановка штучних зубів здійснюється nв окклюдаторі, то в порожнині рота необхідно ретельно уточнити змикання штучних nзубів при всіх окклюзійних рухах нижньої щелепи. Шляхом зішліфувания пунктів nпередчасного контакту на штучних зубах досягають одночасного, рівномірного і nщільного змикання / зубних рядів у положенні центральної оклюзії. Потім nперевіряють контакти в передній і бічний оклюзіях. При трасверзальних рухах nнижньої щелепи важливо одержати вільне, безперешкодне ковзання зубних рядів і nрівномірний контакт на однойменних і різнойменних буграх. Зішліфовувати бугри nнеобхідно, сточуючи букальний верхній бугор і лінгвальний нижній. Найбільш nточну корекцію оклюзії можна провести шляхом оформлення жувальної поверхні за nдопомогою самотвердіючої пластмаси.
Корекція ретенції протеза звичайно необхідна при nнедостатньому утриманні його на опорних зубах неоднакової ретенції кламерів на nправій і лівій сторонах зубного ряду або при виникненні значного бічного тиску nутримуючих плечей кламерів на зуби. Регулювати ретенційну дію кламерів nможна лише в крайніх випадках шляхом пригинання або відгибання ретенційної nчастини плеча кламера. Ця маніпуляція повинна бути зроблена дуже обережно і nтільки один раз. Багатократні згинання плечей кламерів приводять до nзниження їхньої жорсткості і поломці. Виправлення суцільнолитих nкламерів – неприпустимо.
Корекція стабілізації протеза необхідна при балансі nсідел під час дії вертикального навантаження і при значному куті їхнього nповороту під дією горизонтальної сили. Порушення вертикальної стабілізації nпротеза звичайно спостерігаються при І і П класах дефектів, у тих випадках, nколи в період одержання відбитків неможливо домогтися рівномірної компресії nслизової оболонки на обох сторонах альвеолярного краю. Корекція стабілізації у nвертикальній площині може бути проведена за допомогою самотвердіючої пластмаси nшляхом перебазування сідел під дією тиску жувальних м’язів. Така методика nсприяє більш рівномірному навантаженню ясен уздовж сідла протеза.
Порушення вертикальної стабілізації протеза може nвиникнути при подовженні штучного зубного ряду в протезах П класу з дистальною nі мезіальною опорою. При встановленні других молярів за центр опору , що лежить nна відстані 2/3 довжини сідла, виникає перекидання сідла при дії сили за nцентром опору .
Причинами порушення стійкості протезів при дії nгоризонтальної сили можуть бути недостатня жорсткість дуги, незначна nстабілізуюча дія кламерів, низькі альвеолярні відростки і досить велика nпіддатливість ясен. У перших двох випадках поліпшення стабілізації неможливо, в nостанніх деяке зменшення бічних екскурсій протеза може бути досягнуте шляхом nподовження країв базису, віддавлювання ясен і максимального зниження nгоризонтального компонента вертикального навантаження.
Необхідно відзначити, що корекція стабілізації протеза nперебазуванням при дуже істотному балансі сідел повинна бути здійснена в день nвведення протеза. При незначному балансі перебазування краще проводити через n2-3 дні. Остаточна корекція базисів протеза, оклюзії і стабілізації його nповинна бути закінчена до кінця першого тижня, під час другого і третього nвідвідування хворого. Якщо виникає необхідність у наступних виправленнях, то це nвказує на наявність схованих нестач у виготовленні протеза.
Для контролю розподілу навантаження на ясна і nвиявлення місць підвищеного тиску варто застосовувати кольорову пробу Шилера – nзмазування ясен 2% розчином Люголя.
Ретельне усунення усіх неточностей у виготовленні nпротеза сприяє до появи в хворого позитивного відношення до протеза й nукорочення періоду адаптації до декількох днів. Процес адаптації хворого до nпротеза варто розглядати, як регуляцію навантажень на тканини в складній nсаморегулюючій системі протез-щелепа. Важливо, щоб дія протеза на опорні nтканини не викликала граничного функціонального навантаження, зв’язаного зі nструктурною зміною в тканинах. У ідеалі необхідно прагнути до такої дії nпротезів, що коли викликаються ними навантаження знаходяться в припустимих nфізіологічних межах. Тоді дія зовнішніх навантажень не буде nсупроводжуватися болючими й іншими негативними відчуттями і протез почне nфункціонувати, як єдине ціле з щелепою.
Догляд за nпротезами
Знімні зубні протези повинні знаходитися в ідеальній nчистоті без слідів відкладення нальоту, залишків їжі, зазнаючи чищенню або nополіскуванню після кожного прийому їжі. У бесіді з хворими варто особо nвідзначити неприпустимість кип’ятіння протезів і доцільність їхнього збереження nу водяному середовищі, використовуючи для цього спеціальний посуд n”Дента” з антисептичним еліксиром, який випускається вітчизняною nпромисловістю і продається вільно через аптечну мережу.
Щодо необхідності зняття знімних зубних протезів на nперіод нічного сну серед фахівців немає одноголосності. З одного боку, витяг nзнімних зубних протезів на ніч у випадках наявності в роті одиночно збережених nзубів з ураженим опорним апаратом може приводити до погіршення трофіки тканин, nпосиленню атрофічних процесів. Тому в кожному конкретному випадку лікарю nнеобхідно вибирати найбільше оптимальний варіант для хворого. Бажано, щоб nхворий у першу добу виймав протез тільки для гігієнічного догляду за порожниною nрота. Такий режим можливий тільки при ретельному гігієнічному підході за nпорожниною рота і протезом. Не менше двох разів у рік хворий повинний nзвертатися до лікаря для перевірки стану зубів, що залишилися, і слизової nоболонки. Бюгельні протези, фіксовані на зубах, не покритих штучними коронками, nвимагають ретельного гігієнічного підходу, для запобігання карієсу в місцях nприлягання базисів із апроксимальної сторони зуба. Щодня після прийому їжі nнеобхідно ретельно чистити зубною щіткою зуби і протез.
Хворі з парадонтозом і загальними захворюваннями nорганізму з проявами на слизовій оболонці порожнини рота не повинні цілодобово nкористуватися протезом, а обов’язково виймають його на ніч для зменшення nнавантаження на опорні тканини. Часто в таких хворих слизова оболонка nзапалюється, травмується протезом, нерідко утворяться виразки. У таких випадках nякщо ще регламентується користування протезом не усуває відзначених ускладнень, nнеобхідно, поряд із загальним лікуванням змінити конструкцію протеза. nПротез у порожнині рота викликає в хворого цілий ряд суб’єктивних відчуттів. nЗвичайно в день його фіксації усувають тільки грубі дефекти в конструкції nпротеза – підвищення прикусу оклюзійними накладками або іншими деталями nкаркаса, а також штучними зубами. Тільки на другий день можна робити більш nретельне підготування бюгельного протеза. Часто в день фіксації протеза каркас nне зовсім точно охоплює зуби, залишається щілина між оклюзійними накладками і nплечами кламерів. Після добового користування такий каркас починає точно nприлягати до протезного ложа. Пояснюється це явище фізіологічною рухливістю nзубів.
Хворий повинний знати, що перші дні бюгельні протези nможуть викликати нудоту, блювоту, рясне слиновиділення, порушення промови і nсмакових відчуттів, утруднене відкушування і пережовування їжі. Стійкість nкапілярів в області слизової оболонки протезного поля знижується, піддатливість nтканини збільшується в 2-3 разу в порівнянні з нормою. Все це говорить про те, nщо протез викликає місцеві загальні подразнення тканин і нервових закінчень.
Адаптація хворого до бюгельного протеза відбувається nпоступово умовнорефлекторним шляхом завдяки корковому гальмуванню, що nрозвивається. Таке гальмування відносять до nвнутрішнього гальмування (И.П.Павлов, 1951). Безпосередньою nпричиною виникнення тормозного процесу є ряд змін у збудливих тканинах. nН.Е.Введемський (1951) показав, що в основі гальмування лежить зниження nфункціональної лабільності тканини, при цьому хвиля порушення затягується в nчасі. Порушення втрачає ритмічний характер і нарешті – перестає поширюватися за nмежі даної ділянки. Таке гальмування називається парабіотичним.
Розрізняють 3 фази адаптації до зубного протеза.
І фаза – фаза nподразнення. Спостерігається в день фіксації бюгельного протеза в порожнині nрота хворого.
П фаза – часткове nгальмування. Саливація приходить до норми, чистота промови відновлюється, nнудота зникає, збільшується жувальна ефективність. Цей період короткий і займає n2-3 дня.
Ш фаза – фаза повного nгальмування. Вона наступає з моменту, коли хворий перестає відчувати протез, як nстороннє тіло. Жувальна спроможність максимальна. Цей період у залежності від nтипу нервової діяльності продовжується 1-2 тижні. При припиненні користування nпротеза на тривалий час наступає зворотна реакція і процес адаптації nповторюється, але проходить швидше.
Для більш швидкого звикання хворих до бюгельних nпротезів рекомендують не виймати їх на ніч протягом 3-4 днів, керуючись nгігієнічним підходом.
Адаптаційний період при користуванні бюгельним nпротезом цілодобово більш короткий. Гарна адаптація сприяє швидкому відновленню nжувальної ефективності.
Вимоги до функціонування часткових знімних протезів nповинні відновлювати естетичну, жувальну, мовну й інші функції порожнини рота;
· бюгельні nпротези після настання повної адаптації повинні відновити жувальну ефективність nна 70-80%;
· бюгельні nпротези повинні розподіляти жувальне навантаження рівномірно але на тканини nпародонта через зуби і на кісткову тканину через слизову оболонку протезного nложа;
· знімні nпротези не повинні розхитувати опорні зуби;
· бюгельні nпротези не повинні порушувати дикцію, смакову, температурну і тактильну nчутливості порожнини рота, не повинні травмувати слизову оболонку ясен;
– бюгельні nпротези не повинні порушувати вертикальні компоненти оклюзії (підвищувати або nзнижувати прикус) і не повинні перешкоджати рухам нижньої щелепи (бічні і nпередні рухи). У положенні центральної оклюзії повинний бути nмножинний багато крапковий контакт;
· при nзахворюваннях пародонта бюгельні протези повинні робити шинуючими, які діють, nна зуби, що залишилися, і сприяти підвищенню функціональної витривалості nпародонта опорних зубів;
· знімні nпротези не повинні робити негативного впливу на ясеневий край, що має істотне nзначення при ортопедичному лікуванні пародонтита;
· знімні nпротези повинні добре фіксуватися і не балансувати під час жувальних рухів;
· бюгельні nпротези не повинні перешкоджати екскурсії м’яких тканин дна порожнини рота.
Накладення nбюгельного протеза. Фінальні операції виготовлення бюгельних протезів- ведення nпротеза в дефект зубного ряду і його припасування – є найбільш важливими і nвідповідальними. Від якості припасування протеза залежить кінцевий результат nвиготовлення протезу. Процес фіксації або введення протеза в дефект зубного nряду складається з корекції базисів протезу, корекції оклюзії, корекції nретенції і стабілізації протеза.
Корекцію базису починають з nвидалення надлишків пластмаси, які заважають запровадженню протезув дефект nзубного ряду. При визначенні ділянок та кількості пластмаси, яка підлягає видаленню, суворо дотримуються раніше встановленої nтраєкторії введення протеза.
Надмірне зняття пластмаси з nповерхонь базису, який прилягає до опорних зубах, порушує їх стійкість nі може бути причиною травми ясенного сосочка та розвитку дисплазії.
Другий етап – корекція країв базисів. Довжина їх не має вирішального значення ні nдля збільшення площі опору, ні для стабілізації сідел. Краї базису повинні доходити nдо кордону нейтральної зони і повторювати її лінію nрозташування.
При дистально-необмежених nдефектах укорочення довжини базису призведе до помітного збільшення напруги в nяснах під її заднім краєм. Надзвичайно важливо усунути nвсі нерівності і гострі краї, які можуть викликати больові відчуття або травми nясен.
Немає потреби проводити nостаточну корекцію базисів в день фіксації протеза, nвона може бути виконана при наступному відвідуванні хворого.
Корекція оклюзії – одна з nнайбільш важливих операцій у процесі виготовлення бюгельних протезів. Так як nпостановка штучних зубів здійснюється в окклюдаторі, то в порожнині рота nнеобхідно ретельно уточнити змикання штучних зубів при nвсіх оклюзійних рухах нижньої щелепи.
Шляхом зішліфування пунктів nпередчасного контакту на штучних зубах досягають одночасного, рівномірного і nщільного змикання зубних рядів в положенні центральної nоклюзії. Потім перевіряють контакти в передній і бічний оклюзіях. При nтрасверзальних рухах нижньої щелепи важливо отримати вільне, безперешкодне nковзання зубних рядів і рівномірний контакт на nоднойменних і різнойменних буграх. Зішліфовувати горби nнеобхідно, сточуючи букальний верхній бугор і лінгвальний нижній.
Найбільш точну корекцію nоклюзії можна провести шляхом оформлення жувальної поверхні за допомогою nсамоотвердюючої пластмаси.
Корекція ретенциі протеза зазвичай необхідна при nнедостатньому утримуванні його на опорних зубах, неоднаковою ретенциі кламерів nна правій і лівій сторонах зубного ряду або при виникненні значного бічного nтиску утримуючих плечей кламерів на зуби. Регулювати nретенційну дію кламерів можна лише в крайніх випадках шляхом пригинання nабо відгинання ретенційної частини плеча кламера. Цю маніпуляцію необхідно nпроводити дуже обережно і лише один раз. Багаторазові згинання плечей кламмерів nпризводять до зниження їх жорсткості і поломки. Виправлення суцільнолитих nкламмерів – неприпустимо.
Корекція стабілізації протеза nнеобхідна при балансуванні під час дії вертикального навантаження і при nзначному вугіллі їх повороту під дією горизонтальної nсили. Порушення вертикальної стабілізації протеза зазвичай спостерігаються при nІ і П класах дефектів, в тих випадках, якщо в період nздобуття відтиску неможливо добитися рівномірної компресії слизистої оболонки nна обох сторонах альвеолярного краю.
Корекція стабілізації у nвертикальній плоскості може бути проведена за допомогою само твердючої nпластмаси, шляхом перебазування під дією тиску nжувальних м’язів. Така методика сприяє більш рівномірного навантаження ясен nуздовж сідла протеза.
Порушення вертикальної nстабілізації протеза може виникнути при подовженні штучного зубного ряду в nпротезах П класу з дистальною і мезіальню опорою. При nпостановці других моляров за центр опору, який лежить на відстані 2/3 довжини nсідла, виникає скидання сідла при дії сили за центром опору .
Причинами порушення стійкості протезів при дії горизонтальної nсили можуть бути недостатня жорсткість дуги, незначна стабілізуюча дія nкламерів, низькі альвеолярні відростки і досить велика податливість ясен. nПо-перше поліпшення стабілізації неможливо, в останніх деяке зменшення бічних nекскурсій протеза може бути досягнуте шляхом подовження країв базису, nвіддавлюванням ясен і максимальним зниженням горизонтального компонента nвертикального навантаження.
Необхідно відзначити, що корекція nстабілізації протеза перебазуванням при дуже вираженому балансі сідел має бути nздійснена в день введення протеза. При незначному балансі перебазування краще nпроводити через 2-3 дні. Остаточна корекція базисів протеза, оклюзії і його nстабілізації має бути закінчена до кінця першого тижня, під час других і nтретіх відвідин хворого.Якщо виникає необхідність в nнаступних виправленнях, то це вказує на наявність прихованих недоліків у nвиготовленні протеза. Для контролю розподілу навантаження на ясна і виявлення nмісць підвищеного тиску слід застосовувати кольорову nпробу Шиллера – змазування ясен 2% розчином Люголя.
Ретельне усунення всіх nнеточностей у виготовленні протеза сприяє до появи в хворого позитивного nвідношення до протеза і укорочення періоду адаптації до декількох днів. Процес nадаптації хворого до протеза слід розглядати, як регуляцію навантажень на тканині в складній саморегулірующей системі nпротез-щелепа. Поважно, щоб дія протеза на опорні тканини не викликала nграничного функціонального навантаження, пов’язаного із структурною nзміною в тканинах.
У ідеалі необхідно прагнути до nтакої дії протезів, коли навантаження, що викликається nними, знаходиться в допустимих фізіологічних nкордонах. Тоді дія зовнішніх навантажень nне супроводитиметься больовими і іншими негативними відчуттями і протез почне nфункціонувати, як єдине ціле з щелепою.
Догляд за протезами. Знімні зубні протези повинні міститися в nідеальній чистоті без слідів відкладення нальоту, залишків їжі; протези nнеобхідно чистити або обполіскувати після кожної їди. У бесіді з хворими слід особливо nвідзначити недопустимість кип’ячення протезів і доцільність їх збереження у nводному середовищі, використовуючи для цього спеціальну судину n”Дента” з антисептичним еліксиром, що випускається вітчизняною nпромисловістю і продається вільно через аптечну мережу.
Відносно необхідності зняття nзнімних зубних протезів на період нічного сну серед фахівців немає nодноголосності. З одного боку, зняття знімних зубних nпротезів на ніч у випадках наявності в роті поодиноко збережених зубів з nураженим опорним апаратом може приводити до погіршення трофіки тканин, nпосилення атрофічних процесів. Тому у кожному конкретному випадку лікарю nнеобхідно вибирати найбільш оптимальний варіант для хворого.Бажано, nщоб хворий в першу добу виймав протез лише для гігієнічного догляду за nпорожниною рота.
Такий режим можливий лише при nретельному гігієнічному догляді за порожниною рота і протезом.Не nменше два раз на рік хворий повинен звертатися до лікарки для перевірки стану nзубів, які залишилися, і слизової оболонки. Бюгельні протези, фіксовані на nзубах, не покритих штучними коронками, вимагають ретельного гігієнічного догляду, для запобігання карієсу в місцях nприлягання базисів з апроксимального боку зуба. Щодня після nїжі необхідно ретельно чистити зубною щіткою зуби і протез.
Хворі з пародонтозом і загальними nзахворюваннями організму з проявами на слизовій оболонці порожнини рота не nповинні цілу добу користуватися протезом, а обов’язково виймають його на ніч для зменшення навантаження на опорні тканини. Часто в таких хворих слизова оболонка запалюється, травмується nпротезом, не зрідка утворюються виразки. У таких випадках nякщо ще регламентується користування протезом не відчужує відмічених nускладнень, необхідно, поряд із загальним лікуванням змінити конструкцію nпротезу.
Протез в порожнині рота nвикликає у хворого цілий ряд суб’єктивних відчуттів. Зазвичай в день його nфіксації усувають лише грубі дефекти в конструкції протеза – підвищення nприкусу оклюзіоннимі накладками або іншими деталями каркаса, а також штучними nзубами. Лише на другий день можна робити ретельнішу підготовку nбюгельного протезу. Часто, в день фіксації протеза, каркас не зовсім точно nохоплює зуби, залишається щілина між оклюзійними nнакладками і плечима кламерівПісля добового користування такий каркас починає nточно прилягати до протезного ложа. Пояснюється це явище фізіологічною nрухливістю зубів.
Хворий повинен знати, що перші nдні бюгельні протези можуть викликати нудоту, блювоту, підвищене слиновиділення, nпорушення мови і смакових відчуттів, утруднене відкусування і пережовування nїжі. Стійкість капілярів в області слизистої оболонки nпротезного поля знижується, податливість тканини збільшується в 2-3 рази nпорівняно з нормою. Все це говорить про те, що протез викликає місцеві загальні nроздратування тканин і нервових закінчень.
Адаптація хворого nдо бюгельного протезу відбувається поступово умовно рефлекторною дорогою, nзавдяки кірковому гальмуванню, яке розвивається. Таке гальмування nвідносять до внутрішнього гальмування n(І.П.Павлов, 1951). Безпосередньою причиною виникнення nгальмівного процесу є ряд змін в збудливих тканинах. Н.Е.Введемський (1951) nпоказав, що в основі гальмування лежить зниження функціональної лабільності тканини, при цьому хвиля порушення затягується в nчасі.Порушення втрачає ритмічний характер і в решті-решт перестає nпоширюватися за кордони даної ділянки. Таке гальмування називається nпарабіотичним.
Розрізняють 3 фази адаптації до nзубного протеза. I фаза – фаза роздратування. nСпостерігається в день фіксації бюгельного протеза в порожнині рота хворого. П nфаза – часткове гальмування. Салівація приходить до норми, чистота мови nвідновлюється, нудота зникає, збільшується жувальна nефективність. Цей період короткий і займає 2-3 дні.
Ш фаза – nфаза повного гальмування. Вона настає з моменту, коли хворий перестає nвідчувати протез, як стороннє тіло. Жувальна можливість максимальна. Цей nперіод залежно від типа нервової діяльності продовжується 1-2 тижні. При nприпиненні користуванням протезом на тривалий час настає зворотна реакція і nпроцес адаптації повторюється, але проходить швидше.
Для швидшого звикання хворих до nбюгельних протезів рекомендують не виймати їх на ніч впродовж 3-4 днів, nкеруючись гігієнічним підходом. Адаптаційний період nпри користуванні бюгельним протезом впродовж доби коротший. Хороша nадаптація сприяє швидкому відновленню жувальної ефективності.
Вимоги до функціонування часткових знімних протезів повинні nвідновлювати зстетичу, жувальну, мовну і інші функції порожнини рота;
– бюгельі nпротези після настання повної адаптації повинні nвідновитижувальну ефективність на 70-80%
– бюгельні протези повинні розподіляти жувальне навантаження nрівномірно, але на тканині пародонту через зуби і на кісткову тканину через слизисту nоболонку протезного ложа;
– знімні протези не повинні розхитувати опорні зуби;
– бюгельні протези не повинні порушувати дикцію, смакову, nтемпературну і тактильну чутливість порожнини рота, не повинні травмувати слизисту nоболонку ясен;
– бюгельні протези не повинні порушувати вертикальні nкомпоненти оклюзії (підвищувати або занижувати прикус) і не повинні nперешкоджати рухам нижньої щелепи (бічні і передні рухи). У положенні центральної оклюзії має nбути множинний точковий контакт;
– при захворюваннях пародонту nбюгельні протези потрібно робити шинуючими, що діє, на зуби, які залишилися, і nсприяти підвищенню функціональної витривалості пародонту опорних зубів;
– бюгельні протези не повинні nпорушувати вертикальні компоненти оклюзії (підвищувати nабо занижувати прикус) і не повинні перешкоджати рухам
– знімні протези не повинні nробити негативного впливу на ясеневой край, що має nважливе значення при ортопедичному лікуванні пародонтиту;
– знімні протези повинні nдобре фіксуватися і не балансувати під час жувальних nрухів;
– бюгельні протези не nповинні перешкоджати екскурсії м’яких тканин дна порожнини рота.
Використання технологій, nпогоджених з вживаними апаратами і матеріалами, допомагає уникнути виробничих nпомилок. Існує багато різних причин, які можуть nпоставити під питання досягнення якісного підсумку роботи. Навіть щонайменші nвідхилення від робочих інструкцій виробника часто негативно впливають на nрезультат.
Ускладнення після протезування .Іноді при протезуванні nвиникають ті чи інші ускладнення.Для знімного протеза побічна дія виражається в nпередачі жувального руху на слизову оболонку протезного ложа, яка не призначена nдля цього, в результаті порушується кровообіг ділянки слизової оболонки, її nсамоочищення, порушується температурна, смакова та інші види чутливості.
До побічної дії протеза слід nвіднести тимчасове порушення мови, а також функціональну перевантаження зубів nкламерами (пристосування, за допомогою яких протез кріпиться nу роті).
Побічна дія незнімного протеза n(мостовидного) виражається в роздратуванні краями коронок оточуючих протез nм’яких тканин, функціональному перевантаженні опорних зубів, порушення гігієни порожнини рота.
Побічна дія протеза завжди пов’язано з принциповою схемою його конструкції і не може nбути повністю усунуто, але вдосконалення конструкції (наприклад, заміна nпластиночного протеза дуговим) може його зменшити.
Як наслідок побічної дії знімних і незнімних протезів іноді nвиникають запальні процеси слизової оболонки порожнини рота, пов’язані з nтоксичним або травматичним дією протеза (пролежні, гінгівіти, стоматити). Так, nіноді з’являється запалення ясенного краю. При знімних nпротезах це є наслідком обмеження ясен між базисом протеза і природним зубом, при nнезнімних – ясна дратується краєм коронки або, якщо nпротез занадто довгий, він завдає грубу травму ясен.
При появі гінгівіту потрібно nтерміново звернутися до ортопеда для усунення причини захворювання – поганого протеза. Втаких випадках краще відмовитися nвід штампованих коронок, замінюючи їх литими. При протезуванні знімними nпротезами пацієнтам, у яких залишилася частину своїх зубів, краще встановлювати nбюгельні протези, а там, де показані пластинкові (при повній відсутності зубів) n– обов’язково проводити ізоляцію ясенного краю, отримання точних відбитків, щоб зроблений протез не nвикликав травму ясен.
Іноді при nвикористанні протезів у пацієнтів виникають алергічні реакції на матеріали, з nяких вони виготовлені. Всі ці матеріали не мають білкової природи і тому самі nпо собі не можуть викликати алергію, але, з’єднуючись з білками тканин nорганізму, можуть стати причиною алергічних реакцій. Такі nреакції відомів стоматології дуже давно, ще з тих пір, nяк базисним матеріалом для протезів служив каучук. У наш час для протезів nшироко використовуються різні види пластмас, у зв’язку nз чим кількість алергічних реакцій збільшилася.
Алергічні прояви, пов’язані із застосуванням протезів, дуже nрізноманітні. Це може бути контактна алергія, яка виникає в місцях зіткнення базису nпротеза зі слизовою оболонкою порожнини рота (контактний стоматит) і алергічні nреакції з боку інших органів і систем організму.
Реакції загального характеру nможуть виникати дуже швидко – через кілька хвилин або годин після nвпливу алергену. Це можуть бути шкірні висипання, напад бронхіальної астми, nгостре запалення привушної слинної залози (паротит) та інші прояви.
При появі алергії на протези nнеобхідно терміново зняти протез і провести повторне протезування із nзастосуванням іншого матеріалу.
Одним з елементів побічної дії протезів є порушення nсамоочищення слизової оболонки протезного ложа, що тягне за собою збільшення nкількості мікроорганізмів у роті. В області протеза затримується їжа і рідина, що є живильним середовищем для різного роду nбактерій.
Гігієна порожнини рота в осіб, що nкористуються протезами, включає в себе догляд за nпорожниною рота і збереженими зубами і догляд за протезами. Патологічний стан, обумовлений nпорушенням безперервності зубного ряду, тобто відсутністю зубів в зубочелюстной nсистемі, називається частковою вторинної адентією або дефектом зубного ряду. Причинами nйого можуть бути:
1. Порушення, які виникають при nформуванні зубощелепної системи:
– Первинна часткова адентія, nвикликана відсутністю зубів;
– Неправильний розвиток зачатків nзубів (ретенірованні зуби).
2. Порушення, обумовлені втратою nзубів у сформованій зубощелепній
системі, що виникають nвнаслідок:
– Розвитку ускладненого карієсу;
– Розвитку захворювань nперіодонта;
– Оперативних втручань на щелепах nз приводу остеомелітов,
новоутворень;
-Травм зубів і щелеп різної етіології.
Згідно з даними Н. В. Сіргічева (1983), Н. М. Рожко (1989), nМ. Д. Короля (1991), кількість людей, які потребують відновлення функціональної nєдності зубних рядів у віці після 56 років, досягає 96%, причому, 48,34% (± n2,5%) з них – в частковому знімному протезуванні.
Різноманітність варіантів дефектів зубних дуг зумовило nнеобхідність їх систематизації, яка в більшості випадків була здійснена за nанатомо-топографічних ознаками. Так, E. Kennedi (1942) ділить дефекти nзубних рядів на чотири класи:
I клас – двосторонній кінцевий nдефект;
II клас – односторонній кінцевий nдефект;
III клас – включений дефект в nобласті жувальних зубів;
IV клас – дефект в області nфронтального ділянки зубного ряду.
В. Ю. Курляндский (1965) дефекти nзубних рядів ділить на 3 групи:
– 1-я – поодинокі або множинні nдефекти зубного ряду (зубних рядів) при збереженні дистальних опор;
– 2-а – одиночні або множинні nдефекти зубного ряду (зубних рядів) при втраті однієї або обох дистальних опор;
– 3-я – інтактні зубні ряди, nодиночні або множинні дефекти в них на тлі ураження тканин періодонта.
Е. І. Гаврилов (1966) nзапропонував розрізняти такі типи дефектів зубних рядів:
– Кінцеві (одно-і nдвосторонні);
– Включені (бічні – одно-, двосторонні, передні);
– Комбіновані;
– Щелепи з поодиноко збереженими nзубами.
Дещо по іншому принципу дефекти nзубних рядів класифікує К. nEichner (1962). Він nвиходить з положення, висунутого G. Steinhardt (1951),
де стверджується існування при нормальному прикусі чотирьох захисних зон, утримуючих його nвисоту. Зазначені зони утворюються премолярами і молярами. При наявності всіх nзубів зубні дуги мають чотири захисні зони-по дві з кожного боку щелепи. nЗалежно від числа збережених зон, всі зубні ряди розділені на три групи. У nпершу (А) включені зубні ряди, мають антагоністів у nвсіх чотирьох захисних зонах; в другу (Б)-зубні ряди, що частково втратили nзахисні зони; в третю (В) – зубні ряди без антагоністів. nСлід зазначити, що будь-яка класифікація полегшує вивчення клініки часткової втрати nзубів, ведення документації сприяє взаєморозумінню між лікарями і в той же час nне дозволяє точно визначити план протезування, тому що вибір конструкції nпротеза залежить не тільки від розташування дефекту, але і від стану коронок, а nтакож опорного апарату збережених зубів, від їх положення по відношенню до nоклюзійної площини, виду прикусу, особливостей будови беззубого альвеолярного nвідростка, від віку пацієнта і т. Д
ПОРУШЕННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У nЗУБОЩЕЛЕПНОЙ СИСТЕМІ
ПРИ ЧАСТКОВІЙ ВТОРИННІЙ АДЕНТІЇ
Після втрати зубів в зубних рядах змінюється характер nвзаємообумовлених форми і функції. Клінічна картина при цьому залежить:
– Від часу, що пройшов з моменту nвтрати зубів;
– Кількості втрачених зубів;
– Розташування зубів в зубному ряді;
– Виконуваної зубами ролі в nжуванні;
– Виду співвідношення nзубних рядів;
– Стану періодонта і твердих nтканин збережених зубів;
– Від віку і загального стану nорганізму хворого.
Провідними nсимптомами в клініці часткової втрати зубів є:
1) порушення безперервності nзубного ряду;
2) функціональна дисоціація – розпад зубного ряду на nсамостійнодіючі групи зубів і поява у зв’язку з цим трьох ланок:
– Функціонуючого центру;
– Травматичного вузла;
– Нефункціонуючої ланки, або атрофічного nблоку;
3) функціональне перевантаження nперіодонта зубів, що залишилися;
4) вторинні деформації оклюзійної поверхні зубних рядів;
5) порушення:
– Функції жування і мови;
– Функції жувальних і мімічних м’язів;
– Діяльності nскронево-нижньощелепних суглобів;
– Естетичних норм.
Залежно від виду змін, що відбуваються в зубних рядах після nвтрати зубів, розрізняють такі три ступені тяжкості уражень:
Компенсований стан– обумовлюється nдефектом зубного ряду, не впливає на форму і структуру зубних рядів і nперіодонта.
Субкомпенсований стан – настає внаслідок внутрісистемної nперебудови в зубних рядах і періодонті: коронки зубів нахиляються в сторону nдефекту, між зубами з’являються треми, зуби напроти дефекту зміщуються у вертикальному nнапрямку, розбудовується і періодонт.
Декомпенсований стан– має місце в тих nвипадках, коли внутрішньосистемна перебудова доповнюється запальними явищами в nперіодонті, його деструкцією, коли з’являються ясенні і кісткові кишені.
Суб-і декомпенсовані стани виникають при реактивній nнедостатності організму, коли жувальний апарат перестає формувати систему і nпочинає її руйнувати, в результаті чого настає стан функціональної патології і, nяк наслідок, порушуються адаптивні механізми, що клінічно проявляється внутрішньосистемною nперебудовою в зубощелепній системі.
Зубощелепну систему, в якій порушена цілісність зубних рядів, слід розглядати як систему nз фактором ризику. Все це викликає необхідність застосування ортопедичного nлікування при втраті навіть одного зуба. Резорбція залишкового альвеолярного гребеня у пацієнтів-хронічний, прогресуючий, nнезворотний процес, що погіршують загальний стан. Швидкість резорбції альвеолярного відростка залежить від типу будови кісткової nтканини. Згідно з результатами рентгенологічного дослідження, nкісткова тканина може бути:
– щільною(характерні nдрібноячеіста структура кістки, товсті трабекули, щільна кортикальна пластинка; nтканина такого типу повільно атрофується);
– губчастою(структура кісткової тканини великоклітинна, nкортикальна пластинка виділяється менш чітко);
– без кортикального шару n(кісткові балочки тонкі, по краю альвеолярного відростка розташовуються тонкі nголчасті трабекули; тканина такого типу швидко атрофується).
Найбільш інтенсивно резорбція протікає в перші 6 місяців nпісля видалення зубів, ступінь її вираженості в області альвеолярного гребеня nпрактично не обмежується в обсязі і часу.
Альвеолярні nвідростки бувають дуже високі (більше 1,5 см), високі (до 1,5 см), середньої nвисоти (до 1 см), низькі (до 0,5 см), дуже низькі (менше
0,5 см). Чим менше висота альвеолярного відростка, тим більше nнесприятливих умов виникають під час виконання протезом функції передачі nвертикального навантаження та стабілізації його через недостатність розмірів nальвеолярного гребеня, оскільки в цих випадках малі площі опори і опір nгоризонтальному зсуву. За формою альвеолярні гребені бувають: півовальні, nтрапецієподібні, куполоподібні, клиновидні, гребневідні, плоскі. Характер nповерхні і форма альвеолярного гребеня повинні забезпечувати рівномірний nрозподіл жувального тиску по покриваючій його слизовій і в той же час дозволяти nлегко накладати і знімати протез.
При дослідженні слизової оболонки беззубих ділянок nальвеолярного відростка отримують відомості про її товщину, ступень nподатливості, больової чутливості, необхідні для визначення площі протезного nложа. М. Spreng класифікує податливість слизової оболонки наступним чином: до 0,4 nмм-мала; до 0,9 мм – середня; вище 0,9 мм – велика. Lynd n(цит. за Е. І. Гаврилова, 1984) з урахуванням ступеня податливості слизової на nтвердому піднебінні виділяє наступні чотири зони:
1. Область сагітального шва – медіальна n(серединна) фіброзна зона, яка не має підслизового nшару; її податливість незначна.
2. Альвеолярний відросток – nпериферична фіброзна зона, майже без підслизового nшару.
3. Область поперечних піднебінних складок – покрита слизовою оболонкою, яка має nсередній ступінь податливості.
4. Задня третина твердого неба – nмає підслизовий шар, багатий слизовими залозами і nмістить трохи жирової тканини: має наибольшу ступень податливості.
Як показали результати гістологічних та топографічних nдосліджень (наливка судин), проведених В. С. Золотко (1963, 1965), ступінь nпіддатливості слизової оболонки, що покриває різні ділянки альвеолярних nвідростків і частини твердого піднебіння, прямо пропорційно залежить від nгустоти судинних полів, щільність яких зростає (у напрямку до лінії А ). Саме nсудини, завдяки здатності швидко спорожнятися (за рахунок утворення анастомозів nз гайморової порожниною, з порожниною носа, з глибокими шарами кісткової nтканини) і знову заповнюватися кров’ю, можуть створити умови для зменшення nоб’єму тканини. Ділянки слизової оболонки твердого піднебіння nз великими судинними полями, що володіють внаслідок цього як би ресорними, nамортизаційними властивостями, названі буферними зонами. C. Suplee (цит. за А. nІ. Євдокимовим, 1974) головну увагу звертає на
стан слизової оболонки протезного nложа і залежно від цього поділяє її на чотири класи:
1. Злегка податлива, nщільна слизова з досить віддаленими від вершини альвеолярного відростка nприродними складками (вуздечки губ, язика, щічні тяжі). Така слизова покриває добре виражені альвеолярні відростки і являє собою зручну nопору для протеза. Вона буває у здорових людей нормостенічної конституції.
2. Щільна, nстоншена, атрофовані слизова, що покриває тонким шаром альвеолярні відростки і nпіднебіння. Місця прикріплення її природних складок знаходяться ближче до nверхівки альвеолярного відростка. Така слизова менш nзручна для опори знімного протеза. Вона буває у людей nастенічної конституції, частіше похилого віку.
3. Розрихлена слизова оболонка, що покриває альвеолярні nвідростки і задню третину твердого піднебіння, часто – низький альвеолярний nвідросток. Така слизова буває при захворюваннях тканин періодонта. nПацієнти в цих випадках потребують попереднього лікуванні – в дегідротаціонній nтерапії.
4. Слизова оболонка, рухливі тяжі nякої розташовуються поздовж і легко зміщуються при незначному тиску иідтискної nмаси. Такою є слизова атрофованого альвеолярного nвідростка з більш випираємим м’яким гребенем. Протезування в подібних nвипадках можливе лише після спеціальної підготовки. nДаний вид слизової оболонки буває при різних загальних nзахворюваннях з боку серцево-судинної системи, при ендокринних та інших nзахворюваннях. Стан альвеолярних відростків, піднебіння nі покривающих їх слизової оболонки необхідно враховувати при протезуванні, так nяк базис протеза слід розташовувати на тканинах, однаково податливих при впливі nна них тиску. У процесі діагностики захворювання і планування лікування, а nтакож при подальшому спостереженні за пацієнтом не обходимо враховувати такі nпараметри періодонта опорних зубів:
– Кількість кісткової тканини;
– Рухливість зубів;
– Глибину кишень;
– Ширину прикріплених ясен;
– Ступінь запалення навколишніх nтканин.
Прогноз функціонування бюгельного nпротеза залежить від стану періодонта опорних зубів.
Бюгельні протези. n (Основні конструктивні елементи)
При частковій вторинної адентії застосовуються різні види nпротезів: мостовидні, знімні і бюгельні. Бюгельний протез – частковий знімний nпротез, частина базису якого замінена металевою дугою (дуга – nbugel звідкіля і назва). Або термін “ бюгельні протези ” визначає nтакі протези, які спираються на природні зуби, альвеолярні відростки, тіло nщелепи, піднебіння, передають жувальне навантаження через слизову оболонку nпротезного ложа і періодонт зубів.Термін “ протези, що опираються” введено у n1924 році Каіогоуісх. Він вважав, що кожний частковий протез, який передає nжувальний тиск на зуби за допомогою кламерів, є протезом, що опирається. Існують nще інші назви бюгельних протезів: дугові, каркасні, скелетовані, що характеризують nїхні конструктивні особливості. Історичні дані, – Вгуап (1906) уперше nз’єднав поперечною дугою по зводі твердого піднебіння nдва мостовидних протези, що відновлюють дефекти бічних зубів. Дуга служила nдодатковою фіксацією, розміщувалась на слизовій оболонці і часто викликала nпролежні. У 1911 році Кіеспеітап застосував дугу для nз’єднання двох симетрично розташованих мостоподібних протезів на нижній щелепі.
Порівняльна nхарактеристика пластинкових та бюгельних протезів
Основні nконструктивні елементи бюгельних протезів:
1. Сідло (базис) – nпризначено для фіксації штучних зубів і заміщення втраченої частини nальвеолярного відростка.
2. Ретенційні елементи n- пристосування, призначені для утримання протеза під час функції:
а) кламмернасистема;
б) оклюзійні накладки;
в) аттачмени(замки і nшарніри);
г) система кріплення nРумпеля-Шредера-Дольдера;
д) телескопічна nсистема;
е) магнітні фіксатори.
3. Сполучні елементи – nслужать для взаємного з’єднання сідел протеза або сідла і ретенційних елементів nпротилежної сторони:
а) металеві дуги, nпластинки, відгалуження;
б) підтримуючі і nсполучні стрижні;
в) ретенційні петлі.
4. Непрямі фіксатори.
Базиси бюгельних протезів:Базис (сідло) – частина спираючогося протеза, що несе nна собі штучні зуби і замещающую частина альвеолярного відростка. Базиси nбюгельних протезів можуть бути пластмасові, металеві або комбіновані. До nсучасних базисних матеріалів пред’являється ряд певних вимог.
Матеріал базису повинен:
1) володіти постійністю nформи і розмірів під час обробки, експлуатації та ремонту;
2) мати індиферентність nдо тканин і рідин порожнини рота;
3) мати достатню nміцність при мінімальній товщині;
4) вбирати обмежену nкількість рідини, тобто не набухати;
5) задовольняти вимогам nестетики і зберігати колір при користуванні протезом;
6) мати достатню nпружність і міцність;
7) забезпечувати nможливість переробки і перебазування при атрофії підлеглих тканин;
8) добре поліруватися nта зберігати поліровку;
9) мати достатню стійкість nдо зношування при нормальній експлуатації;
10) мати малу питому nвагу;
11) володіти достатньою nтеплопровідністю.
В даний час жоден з матеріалів повністю не відповідає nцим вимогам, тому переважно застосовуються комбіновані базиси. Пластмасу nз’єднують з базисом протеза за допомогою каркасів сходового або петельного nтипу. Каркас повинен відстояти від поверхні слизової оболонки не менше ніж на 1 nмм і розташовуватися на оральної поверхні ската альвеолярного відростка так, nщоб гребінь його був покритий пластмасою. Товщина металевих петель або nперекладин сходового каркаса неповинна перевищувати 1-1,5 мм. Задній край nкаркаса не повинен заходити на область горбів.
Штучні зуби в протезах з’єднуються з базисом різними nспособами в залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені. Пластмасові nзуби монолітно з’єднуються з пластмасовим базисом за рахунок хімічної nспорідненості, а з металевим – механічним способом за допомогою різних nретенційних пристосувань (петель або дужок). Порцелянові діаторичні і крампоні nзуби зміцнюються механічним шляхом за допомогою пластмаси. Трубчасті зуби nфіксують цементом на вертикальних металевих штифтах, відлитих одночасно з nкаркасом протеза.
Вільно закінчуються базиси повинні мати достатньо nвелику площу, так як невеликий базис під дією функціонального навантаження nвикликає травму слизової оболонки і резорбцію підлеглих тканин, в результаті nчого збільшується його занурення.
Нерівномірне прилягання базису до слизової оболонки nможе прискорити атрофічний процес в кості. Ряд авторів вважає, що площа базисів nповинна в 3 рази перевищувати площу штучних бічних зубів. Якщо площа базису nнезначно відрізняється від площі розташованих на ньому зубів, то через nпідвищене навантаження можлива резорбція альвеолярного відростка.
Korber (1957) в експерименті довів, що можливість nбазису протеза протистояти функціональному навантаженню прямо пропорційна його nпериметру, а не площі. Отже, доцільно максимально подовжувати базис на нижній nщелепі в ретромолярній області, а на верхній щелепі перекривати бугор.
Межі базисів бюгельних протезів:
Дистальна межа – на нижній щелепі повинна проходити nпозаду нижньощелепних горбків, на верхній – перекривати верхньощелепні горби.
Вестибулярна межа – на верхній і на нижній щелепах nпроходить в межах нейтральної зони з урахуванням положення щічних складок і nтяжів.
Межа базису з боку власне порожнини рота – на верхній nщелепі при високих і середньої висоти альвеолярних відростках з піднебінної nсторони проходить на рівні переходу альвеолярного відростка в тверде піднебіння. nПри низьких альвеолярних відростках і плоскому піднебінні слід перекривати nбазисом частину твердого піднебіння, а також замість дуги використовувати nпіднебінну пластину. На нижній щелепі кордон проходить в залежності від висоти nальвеолярного відростка і місця прикріплення м’язів дна порожнини рота. Кордон nрозташовується в двох зонах: під’язиковій і ретроальвеолярній областях. У nпід’язиковій області межа не доходить 2 мм до переходу альвеолярного відростка nв дно порожнини рота. У ретроальвеолярній області межа плавно переходить в nдистальну або створюється «крило базису».
Слід також мати на увазі, що при I класі дефектів nзубного ряду зміщення базисів в трансверзальному напрямку збільшує процеси nатрофії, особливо в області латеральних схилів альвеолярного відростка.
При невеликих і середніх дефектах, обмежених з двох nсторін стійкими зубами, базиси можуть займати меншу площу з метою збільшення nпростору для мови.
Для виключення хронічного гіпертрофічного гінгівіту в nобласті ясеневого краю опорних зубів між ним і базисом необхідне створення nневеликого промивного проміжку для самоочищення від залишків їжі. При наявності nнедостатніх проміжків між базисами і опорними зубами спостерігаються запальні nявища і глибокі зубоясеневі кишені.
З’ЄДНАННЯ КАРКАСА з базисом протеза. Залежно від nклінічних умов з’єднання може бути:
1) жорстке (стабільне);
2) пружне n(полулабільне);
3) шарнірне (лабільне).
Вибір способу з’єднання кламерів з сідлами протеза nвизначається наступними факторами:
1) кількістю і nстійкістю опорних зубів;
2) величиною і nтопографією дефектів зубних рядів;
3) ступенем nподатливості слизової оболонки;
4) функціональним nспіввідношенням зубних рядів.
Останній фактор має велике значення. Так, наприклад, nякщо опорним зубам на стороні протеза протистоїть повний знімний протез, то nжорстке з’єднання кламмеров не зробить негативного впливу на їх опорні тканини. nЯкщо ж на протилежній щелепі є інтактний зубний ряд, то більшу частину nнавантаження слід перенести на слизову оболонку, тобто застосувати пружні nз’єднання.
Застосування жорсткого з’єднання, при якому передача nжувального тиску відбувається на опорні зуби, робить протез найбільш nфункціональним.
Для стабільної фіксації необхідні певні умови:
1) достатню кількість nстійких опорних зубів;
2) сприятливе nспіввідношення довжини коронки і довжини кореня;
3) відсутність nпатологічних змін періодонта;
4) включені дефекти n(III, IV класи).
При включених дефектах завжди застосовується жорстке nз’єднання. При невеликих дефектах III класу жувальний тиск передається nпереважно на опорні зуби. При великих дефектах III класу або при дефектах IV nкласу частина тиску повинна перерозподілятися на слизову оболонку. У цих nвипадках для зменшення навантаження на опорні зуби збільшують їх кількість і використовують nз’єднувальні штанги.
При кінцевих дефектах I і II класу функціональне nнавантаження розподіляеться між опорними зубами і слизовою оболонкою. nПодатливість слизової оболонки приблизно в 10 разів перевищує податливість nперіодонта.
Слід зазначити, що застосування пружних і лабільних nсполук ускладнює виготовлення протезів. Жорстке ж з’єднання технічно просто nздійснимо і дозволяє при правильному розташуванні опорних елементів зменшити nнегативну дію протеза на опорні тканини.
Однак існують клінічні ситуації (недостатня nкількістьопорних зубів, їх мала стійкість), в яких застосування пружного або nлабільного з’єднання необхідно.
Кламмерна система фіксації
Кламмерна система – важлива складова частина nбюгельногопротеза що забезпечує його фіксацію і стабілізацію.
Кламери – найбільш поширений спосіб фіксації бюгельних nпротезів. Їх отримують методом литва або вигинання з дроту (нержавіюча сталь, nсплави металів на основі золота). Детально цей матеріал буде nпредставлений в наступних темах.
Телескопічна система nфіксації. Телескопічні системи фіксації nабо телескопічні коронки давно зарекомендували себе як дуже ефективний, nнадійний і високоестетичний вид фіксації часткових знімних протезів. Останнім nчасом існує безліч різних систем телескопів: від традиційних литих nтелескопічних коронок з благородних сплавів, телескопічних коронок з nнеблагородних сплавів, гальванотелеськопів, виготовлених на металеві або nкерамічні первинні частини до телескопічних коронок.
Телескопічна коронка складається з двох конструктивних nелементів: опорного(незнімного) – що фіксується на зубі, фіксуючого (знімного) n- пов’язаного з базисом знімного протеза. Телескопічні коронки відносяться до nподвійних коронок. Основна їх особливість – плоскопаралельні робочі фрикційні nповерхні.
Замкові кріплення (атачмени).Є альтернативою кламерної фіксації знімних протезів. nБезперечною перевагою аттачменів є їх естетичність, відсутність видимих nутримуючих елементів на опорних зубах. При використаннізамкових кріплень nутримання знімної частини протеза на протезному ложе здійснюється надійніше, nніж при кламернійфіксації. Замкове з’єднання забезпечує більш фізіологічну nфункціональну взаємодію частин комбінованого протеза, шляхом зменшення nгоризонтального навантаження на опорні зуби.
Залежно від способу передачі жувального навантаження, nаттачмени розділяють на жорсткі, шарнірні, ротаційні і аттачмени, що вільно nрухаються в межах податливої слизової оболонки протезного ложа. Топографія дефекту зубного ряду істотно впливає на nвибір аттачмена. Практика показує, що аттачмениє методом вибору у всіх nвипадках, коли можна застосовувати традиційні кламери.
Магнітна фіксація.Магнітні фіксатори можна розділити на три типи:
1. Міжщелепні nвідштовхуючі – внутрішньопротезної дії.
2. Однощелепні nпритягаючі – магнітні імпланти.
3. Внутрішньокореневі nмагнітні притягаючі фіксатори.
Штангова система кріплення nРумпеля-Шредера-Дольдера.Ця конструкція nвключає опорну незнімну частину у вигляді коронок або надкореневих ковпачків, nміж якими є штанга або балка(патриця) і знімну частину, розташовану в базисі, nметалеву контрштангу (матриця), точно повторюючу форму штанги.
Сполучні елементи каркаса
До них відносяться металеві пластинки, дуги, nвідгалуження, підтримуючі стрижні, ретенційні петлі або кріплення. Вони nслужать для з’єднання різних частин бюгельного протеза в одну конструкцію. Залежно nвід призначення розрізняють основні сполучні елементи – пластинки, дуги і nдопоміжні – відгалуження, стрижні і петлі. За допомогою з’єднувальних елементів nбазиси зв’язуються між собою, а також з іншими частинами каркаса – кламерами, nнепрямими фіксаторами і оклюзійними накладками. Сполучні елементи повинні nрозташовуватися з урахуванням фонетики, естетики і анатомічних особливості nщелеп. Вони збільшують жорсткість окремих частин каркаса і, таким чином, nсприяють загальному зміцненню конструкції протеза. Всі з’єднувальні дуги і nпластинки повинні бути жорсткими, щоб функціональне навантаження розподілялася nміж опорними зубами і базисами на робочій і балансуючій стороні. Дуги і nпластинки, виготовлені з кобальтохромового сплаву, можуть бути тонше nвідповідних елементів з золото-платинового сплаву, що покращує функцію мови і nне відбивається на міцності.
ПІДНЕБІННІ ДУГИ.Дуги за місцем розташування на nтвердому піднебінні бувають: задні, серединні, передні.
Задня піднебінна дуга показана при плоскому піднебінні з непіддатливою nслизової оболонкою, при вираженому торусі. Задня дуга не заважає мові і не nтравмує тканини твердого піднебіння. Дистальна межа задньої піднебінної дуги nповинна бути розташована на 4-5 мм ближче кордону твердого та м’якого nпіднебіння.
Серединна піднебінна дуга показана при відносно високому небі, невираженому nторусі, досить товстій слизовій оболонці в області серединного піднебінного nшва. Передній кордон дуги не доходить до області піднебінних складок. Серединну nдугу слід виготовляти більш широкої (до 6-8 мм) і тонкою (не більше 0,5-0,7 nмм), ніж задню.
Передня піднебінна дуга показана:
1) при неможливості nвиготовлення задньої або серединної дуги при наявності різко вираженого торуса, nпри підвищеному блювотному рефлексі;
2) неможливості nвиготовлення безперервного кламмера, перешкоджаючого опусканню заднього nкраю протеза;
3) при необхідності nпосилення жорсткості протеза, що має довгі сідла, з’єднаних задньою дугою.
Передня піднебінна дуга повинна розташовуватися на nвідстані від ясеневого краю і по можливості менше перетинати піднебінні nскладки. Передню дугу роблять тонкою, плоскою і широкою. На Верхній щелепі дуга nповинна мати Товщина 0.9-1.2 мм, а ширину 8-10 мм (Сорокін Г.П.), 4-6мм n(Перзашкевіч Л.М.). Відстояти від слизової Оболонки на 0.5 мм (Перзашкевіч nЛ.М.).
ПІДНЕБІННІ ПЛАСТИНКИ. Піднебінні металеві nпластинки застосовуються при протяжних дефектах зубів у фронтальному відділі nщелепи або за наявності ряду включених дефектів. В останньому випадку від nметалевої пластинки відходять відгалудження до литих зубів або фасеток, nзаміщуючих ці дефекти. Піднебінні пластинки мають значно більшу ширину, ніж nдуги. Можуть покривати до половини поверхні твердого піднебіння. Використання nпластинки в суцільнолитому протезі забезпечує міцність його конструкції і nсприяє раціональному розподілу вертикальної і горизонтальної складових nжувального навантаження на опорні тканини. Товщина пластинки коливається в nмежах 0,35-0,5 мм.
Пластинка повинна прилягати до слизової оболонки. nВинятком являється область торуса і піднебінних складок. Металева пластинка може розташовуватися тільки в nобласті піднебінних складок або може бути розширеною і з’єднуватися з nбагатоланцюговими накладками на передніх зубах. В останньому випадку область nясеневого краю повинна бути звільнена від контакту з металом щоб уникнути nтравми крайового періодонта.
ЯЗИЧНА (Лінгвальна) ДУГА. Язична дуга повинна бути nобов’язково вужче і товще піднебінної дуги, її розміри коливаються від 1,7 до n2,3 мм при висоті близько 4 мм. Язична дуга розміщується на 2-3 мм нижче шийок nзубів. Крім того, вона повинна бути вище рівня дна порожнини рота на 1-2 мм, nщоб м’які тканини, що покривають дно порожнини рота, не нашаровувалися на неї. nВона відстоїть від слізової оболонки на 1-1,2 мм. Ширина дуги на нижній щелепі nне повинна буті менше 3мм, товщина – 1.5 мм (Соснін Г.П.). Слід nзазначити, що розміщення язичної дуги по можливості далі від ясеневого краю є nкращим. Однак це залежить від топографії дефекту. До моделювання язичної дуги nна гіпсовій моделі всі нерівності рельєфу повинні бути усунені, тобто nізольовані за допомогою воску. Залежно від стану слизової оболонки дуга повинна nрозташовуватися на відстані 0,5-1,0 мм від слизової оболонки. Тому при nзахворюваннях періодонта і навіть незначному збільшенні обсягу слизової nоболонки просвіт повинен бути не менше 1 мм, а при нормальному стані – 0,5 мм. nПри покатости внутрішньої поверхні нижньої щелепи потрібно відносно широка nщілина (до 1 мм) між дугою і слизовою оболонкою; при незначній покатости зазор nможе бути зменшений (до 0,5 мм). При наявності валика слизової оболонки верхній nкрай нижньої дуги може майже торкатися ясеневого виступу. Розміри поперечного перерізу nдуги залежать від її довжини. Чим довше дуга, тим більше має бути її поперечний nпереріз. Перетину дуги зазвичай надають полугрушевідную форму, така форма не nзменшує жорсткості, але значно менше дратує язик. Язикова дуга повинна бути в 2 nрази ширше многозвеньових накладок, розташованих на внутрішній поверхні nфронтальних зубів. Крім того, повинна бути чітка лінія переходу нижньої дуги в nобласть кріплення базисів, тобто створені обмежувачі. Ці додаткові елементи nкаркаса повинні бути розташовані під кутом в 60 ° до горизонталі. Подальше nвиготовлення базисів з пластмаси повинно касатися цих обмежувачів, а не nперекривати їх. Завдяки цьому між опорними зубами і базисом утворюються nпромивні простори, що важливо для профілактики хвороб періодонта.
Виготовлення язичної дуги може бути неможливо:
1) при наявності двосторонньої конвергенції моляров;
2) відсутності місця nдля дуги;
3) високому nприкріпленні вуздечки язика;
4) при значному нахилі nальвеолярного відростка вперед.
У цих випадках показано виготовлення язичної пластинки nабо вестибулярної дуги.
ЯЗИЧНА (Лінгвальна) ПЛАСТИНКА. Замість язичної дуги nіноді застосовують язичну металеву пластинку. При цьому верхній край пластинки nповинен розташовуватися на 2-3 мм вище зубних горбиків, забезпечуючи рівномірне nнавантаження всіх зубів.
Перевагою металевої пластинки є захист ясен від nзалишків їжі, особливо при аномальному розташуванні передніх зубів і nзахворюваннях періодонта.
Язична металева пластинка повинна заповнювати міжзубні nпроміжки, забезпечуючи хороший стабілізуючий ефект. Нижній край пластинки nповинен бути декілька потовщений для міцності, а її внутрішня поверхню нижче nнапрямної лінії не повинна стосуватися ясеневого краю і слизової оболонки nщелепи. Між металом та м’якими тканинами повинен бути зазор в 0,1-0,2 мм. nВелика щілину сприяє гіпертрофії тканин.
Проміжок між металевою пластинкою і слизовою оболонкою nстворюється шляхом блокування міжзубних проміжків, ясенного краю і області nвнутрішньої поверхні нижньої щелепи на моделі за допомогою воску. Язикова nметалева пластинка може застосовуватися при високому розташуванні дна порожнини nрота, екзостозах і високому прикріпленні вуздечки язика. Нерідко, вона краще nпластмасової через тонкощі і теплопровідность металу, який надає стимулюючу дію nна слизову оболонку.
ВЕСТИБУЛЯРНА nДУГА
При язичному нахилі премолярів не представляється nможливим використовувать дугу або металеву пластинку між нахиленими зубами. У nтаких випадках застосовується вестибулярна дуга. Остання служить для з’єднання nдвох або декількох базисів бюгельного протеза з боку губ і щік. Поміщається nвестибулярна дуга в області перехідної складки на нижній щелепі таким чином, nщоб не травмувати м’які тканини. Особливу увагу при цьому слід приділити nзвільненню вуздечок губи і щік та ізоляції виступів альвеол іклів.
Оскільки вестибулярна дуга длініше язичної, її переріз nповинен бути збільшений, щоб забезпечити необхідну жорсткість і міцність.
Іноді в області одних зубів розміщується вестибулярна nдуга, а в другій області – язична.
При моделюванні каркаса слід пам’ятати, що піднебінні nі язичні дуги, металеві пластинки і відгалуження розташовуються на відстані 5-7 nмм від ясенного краю, щоб уникнути застрявання їжі і гіпертрофії слизової nоболонки.
ПІДТРИМУЮЧІ СТРИЖНІ. Застосовуються між тілом nкламерів і ретенційними кріпленнями каркаса. При моделюванні елементів протеза nпідтримуючі стрижні укладаються на модель в останню чергу, після моделювання nопорно-утримуючих кламерів, дуг, відгалужень і ретенційних кріплень. Останні nможуть бути у вигляді ретенційних грат чи петель. Природньо, вони повинні nвідстояти від моделі для забезпечення зазору в 1-2 мм, щоб розташувати базисну nпластмасу.
МОДИФІКОВАНИЙ БЕЗПЕРЕРВНИЙ КЛАМЕР.Показанням до nвикористання модифікованого багато ланцюгового кламмера є дуже маленький nпростір між дном порожнини рота і ясенним краєм після гінгівектоміі або при nзначній атрофії альвеолярного відростка. Клінічні коронки зубів у цих випадках nдовгі, що дозволяє застосувати широкий безперервний кламмер, який замінює дугу.
Непрямі фіксатори. Ці конструкції сприяють стійкості суцільнолитого nпротеза на щелепі, запобігаючи його перекиданню. Їх називають «кіпмайдерами»- непрямими nфіксаторами або запобіжниками від перекидання. Щодо осі обертання протеза вони nрозташовуються на стороні, протилежної базису. Чим далі від базису nрозташовується непряма фіксація, тим вона ефективніша. Відомі такі види nнепрямої фіксації:
– Плече Cummer або nвідросток з накладкою на оральну поверхню фронтальних зубів;
– Оклюзійна накладка;
– Багатоланцюгові nнакладки;
– Амбразурні гачки.
Непрямі фіксатори застосовуються завжди при відносно nвеликому вигині язичної дуги на нижній nщелепі при I і II класах дефектів зубних рядів за Кеннеді. При I класі дефектів nі протяжної дузі непряма фіксація розташовується на іклах. При IV класі в nякості непрямих фіксаторів застосовуються кламерами, які розташовуються на nдистальній поверхні останніх молярів, перешкоджаючи зсуву базису. Оклюзійна nнакладка непрямого фіксатора допомагає розподілу вертикальної складової nнавантаження більше, ніж на два опорних зуба, а при наявності горбків, між nякими розташовується накладка, остання бере участь у передачі горизонтальної nскладової навантаження. Нерідко, при II класі дефектів зубних рядів за Кеннеді nзастосовується непряма фіксація зубів, а також збільшується стабілізація nпротеза на верхній щелепі, особливо при маловираженому альвеолярному відростку nі плоскому піднебінні. У всіх випадках, коли опорними є тільки 2 зуба, доцільно nзастосування непрямих фіксаторів, які, крім збільшення загальної опори протеза, nзабезпечують стабілізацію протеза на щелепі. При I класі дефектів зубного ряду nнепряма ретенція не застосовується, коли nпередні зуби розташовуються майже по прямій лінії. Непряма ретенція не nзастосовується також при нахилі передніх зубів в оральному напрямку, за nвинятком випадків вибору шляху введення протеза ззаду наперед.
Переваги бюгельних протезів над ЧЗПП
1. Функціональна nефективність бюгельних протезів вища, ніж у ЧЗПП.(75%до45%).
2. Бюгельні протези nзабезпечують розподіл жувального навантаження між періодонтом опорних зубів і nслизовою оболонкою протезного ложа.
3. Розподіл nфункціонального навантаження можливий за допомогою кламерів і інших елементів.
4. Конструкція nбюгельного протеза дозволяє шинувати зуби, що залишилися і усувати nфункціональне перевантаження окремих груп зубів.
5. Бюгельні протези nзменшують горизонтальний компонент функціонального навантаження на опорні зуби nі альвеолярні відростки за рахунок більш стійкої фіксації.
6. Незначне порушення nсмакової, температурної, тактильної чутливості тканин порожнини рота при nвикористанні цих протезів.
Протез в порожнині рота викликає у хворого цілий ряд nсуб’єктивних відчуттів. Зазвичай в день його фіксації усувають лише грубі nдефекти в конструкції протеза – підвищення прикусу оклюзіоннимі накладками або nіншими деталями каркаса, а також штучними зубами. Лише на другий день можна nробити ретельнішу підготовку бюгельного протезу. Часто, в день фіксації nпротеза, каркас не зовсім точно охоплює зуби, залишається щілина між nоклюзійними накладками і плечима клакерів. Після добового користування такий nкаркас починає точно прилягати до протезного ложа.Пояснюється це явище nфізіологічною рухливістю зубів.
Хворий повинен знати, що перші дні бюгельні протези nможуть викликати нудоту, блювоту, підвищене слиновиділення, порушення мови і nсмакових відчуттів, утруднене відкусування і пережовування їжі. Стійкість nкапілярів в області слизистої оболонки протезного поля знижується, податливість nтканини збільшується в 2-3 рази порівняно з нормою. Все це говорить про те, що nпротез викликає місцеві загальні роздратування тканин і нервових закінчень.
Адаптація хворого до бюгельного протезу відбувається nпоступово умовно рефлекторною дорогою, завдяки кірковому гальмуванню, яке nрозвивається. Таке гальмування відносять до nвнутрішнього гальмування (І.П.Павлов, 1951). nБезпосередньою причиною виникнення гальмівного процесу є ряд змін в збудливих nтканинах. Н.Е.Введемський (1951) показав, що в основі гальмування лежить nзниження функціональної лабільності тканини, при цьому хвиля порушення nзатягується в часі.Порушення втрачає ритмічний характер і в решті-решт n перестає поширюватися за кордони даної ділянки. Таке гальмування nназивається парабіотичним.
Розрізняють 3 фази адаптації до зубного nпротеза. I фаза – фаза роздратування. nСпостерігається в день фіксації бюгельного протеза в порожнині рота хворого. nП фаза – часткове гальмування. Салівація приходить до норми, чистота мови nвідновлюється, нудота зникає, збільшується жувальна ефективність. Цей період nкороткий і займає 2-3 дні.
Ш фаза – фаза повного гальмування. Вона настає з nмоменту, коли хворий перестає відчувати протез, як стороннє тіло. Жувальна nможливість максимальна. Цей період залежно від типа нервової діяльності nпродовжується 1-2 тижні. При припиненні користуванням протезом на тривалий час nнастає зворотна реакція і процес адаптації повторюється, але проходить швидше.
Для швидшого звикання хворих до бюгельних протезів nрекомендують не виймати їх на ніч впродовж 3-4 днів, керуючись гігієнічним nпідходом. Адаптаційний період при користуванні бюгельним протезом впродовж доби nкоротший. Хороша адаптація сприяє швидкому відновленню жувальної nефективності.
Вимоги до функціонування часткових знімних протезів nповинні відновлювати естетичу, жувальну, мовну і інші функції порожнини рота; n
– бюгельі протези nпісля настання повної адаптації повинні відновитижувальну ефективність на n70-80%
– бюгельні n протези повинні розподіляти жувальне навантаження рівномірно, але на nтканині пародонту через зуби і на кісткову тканину через слизисту оболонку nпротезного ложа;
– знімні протези не nповинні розхитувати опорні nзуби; n
– бюгельні протези не nповинні порушувати дикцію, смакову, температурну і тактильну чутливість nпорожнини рота, не повинні травмувати слизисту оболонку ясен;
– бюгельні протези не nповинні порушувати вертикальні компоненти оклюзії (підвищувати або занижувати nприкус) і не повинні перешкоджати рухам нижньої щелепи (бічні і передні nрухи). У положенні центральної оклюзії має бути множинний nточковий контакт;
– при nзахворюваннях пародонту бюгельні протези потрібно робити шинуючими, що діє, на nзуби, які залишилися, і сприяти підвищенню функціональної витривалості nпародонту опорних зубів;
– бюгельні протези не повинні nпорушувати вертикальні компоненти оклюзії (підвищувати або занижувати прикус) і nне повинні перешкоджати рухам
– знімні протези nне повинні робити негативного впливу на ясеневой край, що має важливе значення nпри ортопедичному лікуванні пародонтиту;
– знімні протези nповинні добре фіксуватися і не балансувати під час жувальних рухів;
– nбюгельні протези не повинні перешкоджати nекскурсії м’яких тканин дна порожнини рота.
Використання технологій, погоджених з вживаними nапаратами і матеріалами, допомагає уникнути виробничих помилок. Існує багато nрізних причин, які можуть поставити під питання досягнення якісного підсумку nроботи. Навіть щонайменші відхилення від робочих інструкцій виробника часто nнегативно впливають на результат.
Ускладнення після протезування .Іноді при протезуванні nвиникають ті чи інші ускладнення.Для знімного протеза побічна дія виражається в nпередачі жувального руху на слизову оболонку протезного ложа, яка не призначена nдля цього, в результаті порушується кровообіг ділянки слизової оболонки, її nсамоочищення, порушується температурна, смакова та інші види чутливості.
До побічної дії протеза слід віднести тимчасове nпорушення мови, а також функціональну перевантаження зубів кламерами n(пристосування, за допомогою яких протез кріпиться у роті).
Побічна дія незнімного протеза (мостовидного) nвиражається в роздратуванні краями коронок оточуючих протез м’яких тканин, nфункціональному перевантаженні опорних зубів, порушення гігієни порожнини рота.
Побічна дія протеза завжди пов’язано з принциповою nсхемою його конструкції і не може бути повністю усунуто, але вдосконалення nконструкції (наприклад, заміна пластиночного протеза дуговим) може його nзменшити. Як наслідок побічної дії знімних і незнімних протезів іноді виникають nзапальні процеси слизової оболонки порожнини рота, пов’язані з токсичним або nтравматичним дією протеза (пролежні, гінгівіти, стоматити). Так, іноді nз’являється запалення ясенного краю. При знімних протезах це є наслідком nобмеження ясен між базисом протеза і природним зубом, при незнімних – ясна nдратується краєм коронки або, якщо протез занадто довгий, він завдає грубу nтравму ясен.
При появі гінгівіту потрібно терміново звернутися до nортопеда для усунення причини захворювання – поганого протеза. n Втаких випадках краще відмовитися від штампованих коронок, nзамінюючи їх литими. При протезуванні знімними протезами пацієнтам, у яких nзалишилася частину своїх зубів, краще встановлювати бюгельні протези, а там, де nпоказані пластинкові (при повній відсутності зубів) – обов’язково проводити nізоляцію ясенного краю, отримання точних відбитків, щоб зроблений протез не nвикликав травму ясен.
Іноді при використанні протезів у пацієнтів виникають nалергічні реакції на матеріали, з яких вони виготовлені. Всі ці матеріали не nмають білкової природи і тому самі по собі не можуть викликати алергію, але, nз’єднуючись з білками тканин організму, можуть стати причиною алергічних nреакцій. Такі реакції відомів стоматології дуже давно, ще з тих пір, як nбазисним матеріалом для протезів служив каучук. У наш час для протезів широко nвикористовуються різні види пластмас, у зв’язку з чим кількість алергічних nреакцій збільшилася.
Алергічні прояви, пов’язані із застосуванням протезів, nдуже різноманітні. Це може бути контактна алергія, яка виникає в місцях nзіткнення базису протеза зі слизовою оболонкою порожнини рота (контактний nстоматит) і алергічні реакції з боку інших органів і систем організму.
Реакції загального характеру можуть виникати дуже nшвидко – через кілька хвилин або годин після впливу алергену. Це можуть бути nшкірні висипання, напад бронхіальної астми, гостре запалення привушної слинної nзалози (паротит) та інші прояви.
При появі алергії на протези необхідно терміново зняти nпротез і провести повторне протезування із застосуванням іншого матеріалу.
Одним з елементів побічної дії протезів є порушення nсамоочищення слизової оболонки протезного ложа, що тягне за собою збільшення nкількості мікроорганізмів у роті. В області протеза затримується їжа і рідина, nщо є живильним середовищем для різного роду бактерій.
Гігієна порожнини рота в осіб, що користуються nпротезами, включає в себе догляд за порожниною рота і збереженими зубами і nдогляд за протезами.
