Home » Підрозділ 10

Підрозділ 10

14 Червня, 2024

ХВОРОБИ nНОСА: ВИКРИВЛЕННЯ ПЕРЕГОРОДКИ НОСА, nФУРУНКУЛ НОСА, ГОСТРІ ТА ХРОНІЧНІ РИНІТИ n

(Підрозділ n№ 10) n

ВИКРИВЛЕННЯ nПЕРЕГОРОДКИ НОСА n

Дана nпатологія зустрічається досить часто і nпрактично дуже рідко можна зустріти людину nз рівною перегородкою носа. Деформація nперегородки носа довгий час може nзалишатись не поміченою та не викликати nскарг. Лише при порушенні носового дихання nчи появі інших симптомів діагностується її nвикривлення. n

Фактори, що сприяють виникненню nзахворювання n

1. Травми носа.
2. Нерівномірність розвитку відділів носової порожнини, перегородки носа і кісток лицевого черепа. Кістки лицевого черепа відстають в своєму розвитку, а перегородка носа, яка нормально розвивається, не вміщається в поставлену, ніби, кісткову рамку.
3. Природне (вроджене) викривлення (рахіт).
4. Компенсаторне викривлення (від гіпертрофії носових раковин, пухлин носа).

Клініка n

1. Утруднене носове дихання однією або обома половинами носа.
2. Ослаблення нюху.
3. Утруднене видалення носового слизу під час сякання.
4. Носові кровотечі.
5. Деформація зовнішнього носа.

Діагностика n

1. Анамнез (травма).
2. Передня і задня риноскопія – можна бачити викривлення перегородки носа в хрящовому, в кістковому або в обох її відділах.
3. Анемізація слизової оболонки носа для кращою візуалізації глибоких відділів порожнини;
4. Зондування носа.
При цьому виявляють: S-подібне, дугоподібне, кутоподібне викривлення перегородки носа, шип, гребінь перегородки .
5. Рентгенографія навколоносових пазух.
6. Ендоскопія порожнини носа.

Ускладнення n– виникають через порушення носового nдихання та через виникнення патологічних nрефлексів: n

· nГострі та хронічні риніти, вазомоторний nриніт; n

· nГострі та хронічні синусити (порушення nвідтоку з пазух)); n

· nГострі та хронічні середні отити; n

· nГострі та хронічні фарингіти; n

· nКон’юнктивіти; n

· nГострі та хронічні ларингіти; n

· nРефлекторні розлади зі сторони nвнутрішніх та інших органів (бронхіальна nастма, астматичний бронхіт, нічний енурез, nголовні болі і ін.). n

Лікування n

Викривлення nперегородки носа лікують лише хірургічним nспособом. Показаннями до хірургічного nвтручання є порушення носового дихання, або nнаявність інших ускладнень, в тому числі і nрефлекторного характеру (частіше nвазомоторного риніту). Запропонована nвелика кількість варіантів і методик щодо nхірургічної тактики при оперативному nлікуванні викривлення перегородки носа. nНайбільш прийнятими хірургічними nспособами є: n

1. Радикальна підслизова резекція носової перегородки за Кіліаном,
2. Щадні (консервативні) операції за В.Г.Воячеком: а/ мобілізація; б/ редресація; в/ циркулярна резекція; г/ часткова резекція.

Суть nрадикальної підслизової резекції nперегородки носа полягає в наступному. nПідслизово в перегородку носа уводять 0,5-1,0 % nрозчин новокаїну або 1% розчин лідокаїну з nадреналіном і проводять вертикальний nрозріз слизової оболонки з охрястям (від nспинки носа до дна носа), відступивши 0,5 см nвід переднього краю хряща. Розпатором nслизову оболонку з охрястям відшаровують nвід хряща і леміша. Через цей же розріз nраспатором поза переднім краєм nчотирикутного хряща заходять на протилежну nсторону перегоролки носа і аналогічно nвідшаровують слизову з охрястям і окістям, nвідповідно, від хряща і кістки. Браншами nкіліанівського носового дзеркала слизову nоболонку з обох сторін розводять в сторони. nВикривлену частину перегородки носа nвидаляють, а листки слизової оболонки nвкладають на місце і проводять передню nтампонаду носа. Марлеві турунди видаляють з nпорожнини носа через 1-2 доби. n

Щадні nметоди використовують при порівняно nневеликих деформаціях перегородки. При nмобілізації перегородки носа проводять з nодного боку підслизові розрізи хряща під nкутом один до одного. За допомогою бранш nносового дзеркала зміщують рухомі ділянки nхряща у потрібний бік, фіксуючи їх nмарлевими турундами (передня тампонада). n

При nредресації перегородки носа хрящ і кістку nпідслизово розрізають з однієї сторони (не nвідшаровуючи їх від охрястя і окістя з nпротилежного боку), викривлені частини nзсувають до середини і фіксують з обох nсторін марлевими турундами. n

Циркулярна nі часткова резекція перегородки носа nпроводиться при невеликих викривленнях. n

nВідшаровувати nслизову оболонку з протилежної сторони від nрозрізу слід надзвичайно

обережно,щоб не nзробити в ній перфорацію. n

ФУРУНКУЛ nНОСА n

Фурункул nноса – це запалення сальних залоз чи nволосяних мішечків, розташованих в ділянці nвходу в ніс або на його зовнішній поверхні. n

Збудниками nпричини запалення при фурункулі носа nнайчастіше є стафілококи та стрептококи. n

Фактори, nщо сприяють виникненню запалення n

1. Мікротравми шкіри входу в ніс.
2. Мацерація шкіри входу в ніс при гострому нежиті.
3. Фурункульоз.
3. Цукровий діабет чи порушення обміну речовин.

Клініка n

1. Спонтанний біль в ділянці ураження.
2. Підвищення температури тіла.

При nогляді виявляють n

Конусоподібне підвищення на одній із стінок входу в ніс чи його зовнішній поверхні.
Набряклість навколишніх тканин носа: щоки, верхньої губи, перенісся, верхньої чи нижньої повіки.
Шкіра носа почервоніла, напружена і дуже чутлива.

Категорично nзабороняється видавлювати з фурункула носа nгній, оскільки це може призвести до nвнутрішньочерепних ускладнень (тромбоз nкавернозного винусу). n

На n4-6 добу, а іноді й пізніше, фурункул nрозкривається, залишаючи кратероподібну nзаглибину, заповнену сірими некротичними nмасами (стрижень). n

Серйозним nускладненням при фурункулі носа є тромбоз nпечеристого синуса мозку. Він виникає nвнаслідок поширення запального тромбозу з nвен м’яких тканин обличчя на мозкові nвенозні синуси (через анастомози, що nіснують між гілками лицевої вени та очної nвен). n

Лікування n

1. Змазують шкіру антисептичними мазями, або мазями, що містять антибіотики з глюкокортикоїдами.
2. Хірургічне розкриття фурункула при появі гнійної верхівки.
3. Знеболювальні середники.
4. Антибактеріальна терапія (антибіотики, сульфаніламіди).
5. Теплові процедури (наприкінці захворювання).
6. Фізіотерапевтичні процедури (фонофорез з гіоксизоновою маззю, солюкс, УВЧ, УФО).

Хворі nз фурункулом носа повинні направлятись на nлікування в стаціонар. n

Догляд nза хворим n

Занепокоєння nповинні викликати прогресуючий набряк м’яких nтканин обличчя, зміни свідомості хворого та nможливі прояви септичного стану: nпідвищення температури тіла з ознобами та nрясним потовиділенням, посилення головного nболю, поява менінгеальних знаків, nзапаморочення, блювання тощо. Поява таких nпатологічних проявів вказує на розвиток nвнутрішньочерепних ускладнень. n

Профілактика n

1. Загартовування організму.
2. Лікування гострих ринітів.
3. Лікування ендокринних захворювань (цукровий діабет).

РИНІТИ n(НЕЖИТІ) n

Риніт n(нежить) – запалення слизової оболонки носа. nРозрізняють гострий і хронічний нежиті. n

Гострий nнежить n

Гострий nнежить – найчастіше захворювання людини. nВикликають його віруси, несприйнятливість nдо яких після одужання (імунітет) nзберігається лише короткий час. Часто до nвірусної інфекції приєднується nбактеріальна суперінфекція (переважно nкокова флора). Переохолодження має значення nяк чинник, що сприяє виникненню хвороби. nКрім того, існують й інші чинники: nперебування у приміщенні з надмірно nнагрітим та сухим повітрям, низька загальна nопірність організму, стреси тощо. Нежитю nвластива підвищена контагіозність (заражуваність). nШлях поширення переважно повітряно-крапельний, nале можлива і контактна передача (через nруки, посуд, предмети). Інкубаційний період nтриває 1-7 добу. n

Клініка n

Розрізняють nтри стадії хвороби: n

„Суха” nстадія. На nпочатку захворювання спостерігається nлегке нездужання. Можуть відзначатися: nсубфебрильна температура тіла, сухість, nлоскотання в носі, чхання, легкий біль у nглотці, відчуття стиснення голови. Триває nперша стадія від декількох годин до доби. n

Для nдругої та третьої стадії характерне nпрогресуюче закладання носа. Слизова nоболонка порожнини носа набуває пурпурно-червоного nкольору, різко набрякає. n

Стадія nсерозних виділень nхарактеризується рясними водянистими nвиділеннями з носа та значним закладенням nноса, турбують головний біль та зниження nнюху. Триває 2-3 доби. n

Стадія nслизисто-гнійних виділень. nУ цій стадії кількість виділень nзменшується, вони стають слизовими, а при nприєднанні бактеріальної суперінфекції – nгнійними. Триває ця стадія 2-3 доби. n

У nнаступні 6-12 діб (кінцева фаза) можуть з’явитися nсимптоми “опускання” інфекції – nпоширення її на глотку та гортань, що nпроявляється болем у горлі, охриплістю nголосу, кашлем тощо. n

Якщо nу запальний процес залучаються nнавколоносові пазухи, то з’являється біль nв ділянці їх проекції (чолі, переніссі, nщоках). Якщо запалення розповсюджується на nслухову трубу, виникає відчуття тиснення у nвусі, то відбувається зниження слуху. n

Ускладнення n

• nГострі синусити. n

• nГострі середні отити. n

• nГострі фарингіти. n

• nГострі ларинготрахеїти. n

• nАнгіни. n

• nПневмонії тощо. n

• nФурункул носа. n

• nМожливий перехід у хронічний риніт. n

Лікування n n

На nпочатку захворювання його розвиток можна nзупинити за допомогою потогінних та nвідволікальних засобів (гарячі гірчичні nванни для ніг, дітям показані парафінові “панчішки’). nПризначають судинозвужувальні засоби для nзакапування в ніс (0,1 % розчини нафтизину, nгалазоліну, санорину, ринофугу). Ці nлікарські засоби сприяють поліпшенню nносового дихання, збереженню прохідності nотворів навколоносових пазух носа, nзменшенню набряку слизової оболонки nслухової труби. n

Термін nзастосування судинозвужувальних крапель nне повинен перевищувати 1 тижня. Більш nтривале вживання цих засобів може nспричинити розвиток медикаментозного nриніту. n

При nголовному болю призначають знеболювальні nпрепарати (пенталгін, аскофен тощо). nВикористовують препарати в аерозольних nупаковках: інгаліпт, каметон; а також nвдихання гарячого повітря та зрошування nпорожнини носа відварами квіток і листя nшавлії (10 г на 200 мл кип’яченої води). nЗастосовують фізіотерапевтичні процедури (ЛУЧ-2, nУВЧ на ніс, УФО ендоназально або на підошви nтощо). n

Нежить nу немовлят n

Нежить nу немовлят – завжди є тяжким захворюванням, nоскільки в них ще недостатньо розвинені nзахисні механізми. Утруднення носового nдихання немовлята переносять важче, ніж nстарші діти, оскільки, крім порушення nдихання, нежить перешкоджає ще й грудному nгодуванню. n

Клініка n n

Температура nтіла часто висока. Можуть виникати nменінгеальні симптоми, нерідко порушується nфункція системи травлення – блювання, nпроноси. При тяжкому перебігу хвороби nглотковий мигдалик стає основним вогнищем nінфекції (аденоїдит). Трапляються й інші nускладнення, зокрема запалення вуха, nгортані, легень тощо. n

Лікування n n

За nдопомогою судинозвужувальних крапель в ніс n(0,05 % розчин адреналіну гідрохлориду) nпідтримують прохідність порожнини носа, nнасамперед, перед годуванням. Виділення з nносової порожнини відсмоктують балончиком. n n

Профілактика n n

Полягає nу недопущенні контакту немовляти з особами, nхворими на нежить. n

ХРОНІЧНИЙ nРИНІТ (НЕЖИТЬ) n

Хронічний nриніт – хронічне неспецифічне запалення nслизової оболонки носа. n

Причини n n

• nТривала дія зовнішніх шкідливих чинників (пил, nгази, перегріте повітря тощо). n

• nРозташовані поряд вогнища інфекції (аденоїди, nсинусит, каріозні зуби). n

• nВикривлення перегородки носа. n

• nЗахворювання внутрішніх органів (серця, nшлунка, нирок тощо). n

• nГлибокі ушкодження слизової оболонки при nгострих інфекційних хворобах (скарлатина, nдифтерія тощо). n

• nКонституційна схильність. n

Розрізняють nтри форми хронічного риніту: катаральну, nгіпертрофічну, атрофічну. n

Хронічний nкатаральний риніт. nСпостерігаються рясні виділення з носа (від nслизових до гнійних), хоча може бути і nсухість, дифузний набряк слизової оболонки nноса, порушення прохідності носових ходів nдля повітря, зниження нюху, головний біль, nрозлади сну. В разі появи сильного nголовного болю і виділення з носа рясного nгнійного ексудату захворювання треба nдиференціювати від синуситу. n

Хронічний nгіпертрофічний риніт. nХарактеризується дифузною або обмеженою nгіперплазією слизової оболонки (здебільшого nнижніх носових раковин). Хворі скаржаться nна виділення з носа, головний біль та nзниження нюху. Виділення з носа переважно nслизові, при зміні збудника виділення nнабувають гнійного характеру. n

Для nдіагностики використовують nзакапування в ніс судинозвужувальних nрозчинів (адреналіну, нафтизину тощо). При nцьому у хворих на гіпертрофічний риніт nносове дихання або зовсім не поліпшується, nабо поліпшуються лише незначною мірою, а у nхворих на катаральний риніт ці засоби дають nвиразний ефект. n

Перебіг nхронічного гіпертрофічного нежитю може nускладнитись розвитком поліпів, тобто nобмеженої набрякової гіперплазії nслизової оболонки. Це зазвичай вказує на nприєднання алергічного компоненту, для nлікування якого потрібно виявити алерген nта по можливості виключити контакт з ним. n

Хронічний nатрофічний риніт. nДля цього захворювання характерні атрофія nслизової оболонки порожнини носа, nзменшення або відсутність секреції, nнезначне утворення кірочок у носі. n

Лікування n n

Ліквідація nвогнищ запалення, що можуть бути nрозташовані поряд (лікування каріозних nзубів, хронічного тонзиліту, аденоїдів, nхронічного синуситу тощо). Хворим радять nуникати шкідливих чинників зовнішнього nсередовища, виключити паління тютюну, nспоживання алкогольних напоїв. Якщо nнеобхідно, то проводять лікування nвнутрішніх захворювань (серця, шлунка тощо). n n

Хронічний nкатаральний риніт n– призначають промивання носа розчином nнатрію хлориду (1 чайна ложка на 1 склянку nводи), який хворий втягує у ніс з носика nчайника або із складеної долоні. Можуть nвиявитися корисними ендоназальний nелектрофорез кальцію хлориду (при набряку), nміді або цинку сульфату (при підвищеній nсекреції), а також ультразвукова терапія, nУВЧ, аплікації грязі. n

Хронічний nгіпертрофічний риніт. nПевний ефект, як правило тимчасовий, має nзакапування в ніс розчинів nглюкокортикоїдів або ін’єкції їх у носові nраковини. Для зменшення об’єму носових nраковин здійснюють хіміокаустику (припікання nгіперплазованої ділянки трихлороцтовою nкислотою чи ляпісом), кріодеструкцію, nгальванокаустику або зрізування ділянок nгіпертрофії хірургічними інструментами (конхотомом, nножицями) тощо. n

Хронічний nатрофічний риніт. nЗ метою видалення гною та кірок призначають nзрошення порожнини носа розчинами nпротеолітичних ферментів (0,001 г nтрипсину на 50 мл ізотонічного розчину nнатрію хлориду) або мінеральними водами (“Поляна nквасова”, “Боржом” тощо. ). Після очищення nпроводять інстиляції рослинних олій з nтокоферолом і ретинолом; корисні олії nобліпихи та шипшини. Призначають nелектрофорез нікотинової кислоти або калію nйодиду на ділянку шиї або носа та nнавколоносових пазух. Досить ефективним є nбальнеогрязелікування в умовах теплого nвологого клімату. n

ВАЗОМОТОРНИЙ nРИНІТ n

Розрізняють nдві форми вазомоторного риніту: n

1. Алергійну,
2. Нейровегетативну.

Фактори, nщо сприяють виникненню захворювання n

1. Часті гострі запальні процеси верхніх дихальних шляхів, що призводять до алергізації організму;
2. Порушення вегетативної нервової системи;
3. Викривлення перегородки носа;
4. Тривале стороннє тіло порожнини носа;
5. Тривале переохолодження організму;
6. Розлади функції шлунково-кишкового тракту.

Клініка n

· nНапади чхання з виділенням великої nкількості слизово-водянистого секрету (ринорея). n

· nУтруднене носове дихання. n

· nГоловний біль. n

· nЗагальна слабкість. n

· nШвидка втома. n

Риноскопія n

1. Набряк слизової оболонки носа.
2. Сизі та білуваті плями на слизовій оболонці носа (плями Воячека).
3. Слизово-водянисті виділення в великій кількості.

Діагностика n

1. Анамнез.
2. Риноскопічні дані.
3. Цитологічне дослідження носового секрету (еозинофілія при алергічній формі).
4. Шкірні проби з різними алергенами (при алергічній формі).
5. Дослідження стану вегетативної нервової системи.

Лікування n

Для nлікування вазомоторного риніту nзастосовують консервативні і хірургічні nметоди. n

1. nПри алергійній формі вазомоторного nриніту використовують консервативні nзасоби: антигістамінні та гормональні nпрепарати, внутрішньоносові новокаїнові nблокади, склерозувальна терапія (уведення в nтовщу нижніх носових раковин спирту, nгліцерину, саліцилату та хлориду натрію), nфізіотерапевтичні методи (ендоназальний nелектрофорез хлориду кальцію з димедролом, nультразвук та ін.). n

2. nПри нейровегетативній формі nвазомоторного риніту перевагу віддають nхірургічним методам лікування: щадні nоперації на викривленій перегородці носа, nкріодеструкція носових раковин, підслизова nвазотомія носових раковин, латеропозизія nносових раковин та ін. n

ОЗЕНА n(смердючий нежить) n

Дана nпатологія являється різновидністю nатрофічної форми хронічного риніту і є nнаслідком захворювання всього організму з nвираженими нейро-трофічними ураженнями nтканини носової порожнини. Озена частіше nспостерігається у молодих осіб жіночої nстаті. Захворювання зустрічається дуже nрідко. Етіологія і патогенез озени дотепер nзалишаються нез’ясованими. n

Теорії nвиникнення захворювання n

1. nВроджена надзвичайна ширина носа. n

2. nНедорозвиток навколоносових пазух. n

3. nЗапальні процеси в навколоносових nпазухах (синусити). n

4. nМетаплазія циліндричного епітелію nслизової оболонки носа в багатошаровий nплоский. n

5. nОстеомаляція кісток лицевого скелету. n

6. n Порушення симпатичної інервації (від ngangl. sphenopalatinum). n

7. nІнфекційна – при мікробіологічному nдослідженні в виділеннях з носа часто nвиділяються паличкоподібні капсульні nбактерії (Coccobacillus foetidus ozaene), що виділяють nнеприємний запах, як і при озені. n

8. nТравматична. n

9. n Ендокринна. n

10. n Спадкова. n

11. nНедостача заліза в організмі. n

Патологоморфологічні зміни n

Атрофія nвсіх тканин носової порожнини: слизова nоболонка стончується, судини і залози в ній nзникають. n

1. nМиготливий циліндричний епітелій nметаплазується в багатошаровий плоский. n

2. nКістковий скелет нижньої раковини і nстінок носової порожнини стончується, nзамінюється сполучною тканиною. n

Клініка n

1. nСухість в носі. n

2. nАносмія. n

3. nСмердючий запах з носа. n

Риноскопія n

1. nВелика кількість кірок жовто-зеленого nкольору, які виповнюють усю носову nпорожнину. n

2. nНосові ходи різко розширені (після nвидалення кірок). n

3. nСлизова оболонка носової порожнини nбліда, атрофічна із злущеним епітелієм. n

Лікування nозени симптоматичне. n

1. nКонсервативне: n

а/ nпромивання носа слабкими лужними розчинами, n3% розчином перекису водню, розчином nмарганцевокислого калію, фізіологічним nрозчином натрію хлориду, n

б/ nтампонада порожнини носа марлевими nтурундами, змоченими 1-2% розчином йод-гліцерину n(турунди залишають в порожнині носа на 2-3 nгодини), з наступним видаленням разом із nмасивними кірками. n

в/ nзмащують слизову оболонку порожнини носа n2-5% йод-гліцерином, 1-2% іхтіоловою маззю з риб’ячим nжиром і персиковою олією, nхлорофілокаротиновою пастою, n

г/ nантибактерійна терапія (стрептоміцин nвнутрішньом’язово, а також місцево), n

д/ nпрепарати заліза (ферум-Лек, феролек – плюс nта ін.) n

е/ nфізіотерапевтичні процедури (діатермія, nелектрофорез, вдихання іонізованого nповітря та ін.). n

2. nХірургічне: n

а/ nімплантація кістки, хряща, жирової тканини, nалопластичного матеріалу під слизову nоболонку з охрястям або окістям носової nперегородки, з метою зменшення об’єму nпорожнини носа; n

б/ nмобілізація латеральної стінки носової nпорожнини і зближення її з носовою nперегородкою носа. n

ПРАКТИЧНІ nНАВИЧКИ n n

ВЗЯТТЯ nМАЗКА ІЗ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ЧИ ШКІРИ НОСА n

Необхідні nзасоби: n

1. Стерильний ватний тампон, розміщений у стерильній пробірці.
2. Журнал взяття мазків.
3. Склограф.
4. Бланк “Направлення мазків у бактеріологічну лабораторію”.

Мазки nіз слизової оболонки носа беруть для nбактеріологічного дослідження носового nвмісту на визначення виду збудника nзахворювання та його чутливості до nантибіотиків, або з метою дослідження на nдифтерію. В останньому випадку обов’язково nберуть два мазки: один – з носа, інший – з nглотки (див. “Взяття мазка із слизової nоболонки глотки на дифтерію”). n

Для nцього використовують стерильний ватний nтампон, який зберігають у стерильній nпробірці. Тампон – це стержень (дерев’яна nпаличка або відрізок дроту довжиною 15-20 см), nна один кінець якого щільно накручений nшматок вати. Приблизно на середині стержня (на nрівні входу в пробірку) накручено більшу nкількість вати таким чином, щоб, коли тампон nвводять у пробірку, ця вата на середині nстержня, ніби корок, щільно закривала собою nвхідний отвір пробірки. n

Правою nрукою виймають з пробірки ватний тампон та nпослідовно вводять його стерильний кінець nв одну, а потім в іншу ніздрю. При цьому nнезначно обертають стержень тампона nнавколо своєї вісі, намагаючись nвідокремити секрет зі стінок порожнини чи nприсінка носа. n n

Якщо nна слизовій оболонці чи шкірі носа є nнальоти, мазок слід брати, починаючи з місця, nде нальоту немає, просуваючи тампон в nнапрямку до самого нальоту та по його nповерхні. При цьому намагаються отримати nшматок речовини нальоту та залишити його на nваті. Потім тампон виводять з носа та, не nторкаючись його стерильною частиною ні до nякого предмета, вкладають у стерильну nпробірку. n

При nдослідженні на дифтерію, крім мазка із зіва, nслід завжди брати мазок із носа (див. “Взяття

мазка із слизової оболонки чи шкіри носа”). n

У nразі дослідження на дифтерію на зовнішній nповерхні пробірки склографом (або іншим nспособом) помічають, що цей мазок отримано nіз носа – пишуть літеру “Н”. На пробірці з nмазком, отриманим із зіва пишуть літеру “З”. nЗаписують у “Журнал взяття мазків …” nпаспортні дані хворого, у якого взято nмазки, та оформляють “Направлення у бактеріологічну nлабораторію”, куди заносять такі дані: n

1. Медичний заклад, де було виконано забір.
2. Паспортні дані хворого, у якого взяли мазок.
3. Характер отриманого матеріалу: мазок зі слизової оболонки носа – “Н” та зіва – “З” (ті літери, що написані на відповідних пробірках).
4. Попередній діагноз.
5. Мету дослідження (посів на дифтерійну паличку чи на чутливість до антибіотиків).
6. Дату та час забору матеріалу.
7. Прізвище та підпис медичного працівника, який виконав забір.

Пробірки nз вміщеними у них тампонами разом з “Направленням” nу короткий термін (до 2 год.) доставляють у nбактеріологічну лабораторію, де і буде nвиконано необхідне дослідження. n

ТУАЛЕТ nНОСА n

Досить nчасто при патологічних станах носа і nнавколоносових пазух проводять туалет носа. nНайчастіше вдаються до способу nсамоочищення носа – сякання. Хворому nпропонують закрити спочатку одну ніздрю і nвидути вміст з відкритої половини носа, а nпотім це зробити іншою половиною носа. n

Не nрекомендується сякати ніс при одночасному nпритискуванні обох ніздрів, оскільки це nможе

призвести до заштовхування nінфікованого вмісту носа nта носоглотки через слухову трубу в nбарабанну порожнину і викликати запалення nсереднього вуха. n

Якщо nне вдається повністю очистити порожнину nноса від виділень сяканням, медичний nперсонал проводить механічне видалення nкірок і слизу. Для цього використовують nносовий зонд з нарізкою (ватник), яким nвигортають вміст порожнини носа назовні (див. n“Змащування слизової оболонки носа”). n n

Іноді nсухі кірки не щільно прикріплені до nслизової оболонки, тому їх можна видалити nпінцетом. При наявності кірок, що міцно nприлипли до підлеглих тканин, їх попередньо nрозм’якшують масляними розчинами. Такі nрозчини закапують у ніс або вводять на nпросоченій турунді, яку на 15-20 хв nзалишають в порожнині носа (див. “Введення nмазі в ніс”). Такі дії викликають nподразнення слизової оболонки носа та nзначне виділення слизу, що призводить до nшвидкого відставання кірок. Останні nвидаляють сяканням, пінцетом або nелектровідсмоктувачем. n

ВВЕДЕННЯ nЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН У НІС n

Основні nспособи введення лікарських речовин в ніс: n1) змащування слизової оболонки носа; 2) nзакапування крапель в ніс; 3) пульверизація nабо вдування (інсуфляція) в ніс nмедикаментозних засобів; 4) введення в ніс nлікарських середників на турундах. Перед nвведенням пропонують хворому очистити ніс nсяканням, а якщо це не вдається, здійснюють nочищення іншим способом. n

ЗМАЩУВАННЯ nСЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ НОСА n n

Необхідні nзасоби: n

1. Носовий зонд з гвинтовою нарізкою на його робочому кінці.
2. Стерильна гігроскопічна вата.
3. Лікарський середник.
4. Носорозширювач.
5. Лобний рефлектор.
6. Джерело світла.

Змащування nслизової оболонки носа лікарськими nсередниками проводять з діагностичною та nлікувальною метою. З лікувальною метою nзастосовують в’яжучі, дезінфекційні, nподразнювальні та припікаючі середники: nпротаргол, йодинол, розчин Люголя, ляпіс nтощо. З діагностичною метою таке змащування nпроводять переважно речовинами, що мають nсудинозвужувальні та знеболювальні дії: nадреналін, дикаїн, лідокаїн тощо. n

Розчин nдикаїну не можна використовувати в дітей до n10 років через виражену токсичну дію. n

До nрозчину анестетика (дикаїн, лідокаїн, nновокаїн) додають 0,1% розчин адреналіну у nспіввідношенні 1:10. Останній посилює nзнеболюючий ефект, знижує рівень nвсмоктування анестетика в кров та зменшує nйого токсичний вплив на організм. n

Спочатку nодягають рефлектор на голову, накручують nшматок вати на робочий кінець зонда (див. “Накручування nвати на зонд з нарізкою”). Утримуючи зонд nправою рукою, зволожують вату в призначеній nлікарській речовині (розчини протарголу, nляпісу, йодинолу, дикаїну з адреналіном nтощо). При цьому слідкують за тим, щоб на nваті не було надлишку рідини, яка буде nрозливатись по стінках порожнини носа. nБеруть у ліву руку носорозширювач, вводять nйого дзьоб в правий чи лівий присінок носа nта розширюють ніздрю. Вводять зонд у nпорожнину носа та штриховим чи nобертальним рухом змащують слизову nоболонку відповідних відділів порожнини nноса (загальний, нижній чи середній носові nходи, перегородку носа). n

Слід nміцно намотати вату на робочий кінець зонда, nщоб вона не зісковзнула під час маніпуляції nі

не потрапила у дихальні шляхи хворого. n n

ЗАКАПУВАННЯ nКРАПЕЛЬ У НІС n

Необхідні nзасоби: n

1. Індивідуальна піпетка з тупим кінцем (щоб не поранити шкіру носа).
2. Медикаментозний середник, призначений для лікування даного хворого.

Сучасні nлікувальні середники промислово nвипускаються у пляшечках, пристосованих nдля закапування їх вмісту в ніс. Перед nзакапуванням крапель у ніс хворому nрекомендують сяканням очистити носову nпорожнину від вмісту. Якщо це не вдається, nочищення роблять механічним способом. nХворий знаходиться у сидячому положенні (якщо nдозволяє його загальний стан) із закинутою nназад головою, або лежить на спині без подушки. nНабирають у піпетку необхідну кількість nтеплої лікарської речовини. Великим nпальцем лівої руки піднімають кінчик носа nвгору, а правою – утримують піпетку, яку nрозміщують на 3-5 см вище входу в ніс. nНатискують на гумову частину піпетки, чим nвипускають рідину краплинами так, щоб вони nпотрапили у ніс. Після закапування nхворому пропонують повернути голову набік nтак, щоб краплі не проникли у носоглотку, а nзволожили якомога більшу поверхню слизової nоболонки носа. Дотримуючись таких правил, nхворий зможе сам собі закапати nмедикаментозний засіб у ніс. n n

Кількість nкрапель, які закапують у ніс і частота їх nвикористання залежать від характеру nпризначених ліків. Закапують по 3-5 крапель nдітям та по 6-8 крапель дорослим двічі чи nтричі на день. Кількість крапель при nзакапуванні у ніс масляних розчинів nзбільшують до 10-20 за один раз. n n

ВДУВАННЯ n(ІНСУФЛЯЦІЯ) АБО ПУЛЬВЕРИЗАЦІЯ В НІС nМЕДИКАМЕНТОЗНИХ nЗАСОБІВ n

Необхідні nзасоби: n

1. Порошковдувач (інсуфлятор), заповнений порошкоподібним медикаментом, необхідним для лікування хворого (лікувальною формою у вигляді дрібного сухого порошку).
2. Носорозширювач, або сучасні лікувальні середники промислово випускаються у пляшечках, пристосованих для вприскування їх вмісту в ніс (кишенькові інгалятори, пульверизатори, назальні спреї тощо).

Перед nвдуванням порошку при необхідності треба nочистити порожнину носа від виділень (див. n“Туалет носа”). Лівою рукою заводять дзьоб nносорозширювача в одну з ніздрів хворого і, nстискаючи бранші, розширюють просвіт входу nв ніс. Правою рукою беруть порошковдувач за nгумовий балон і обережно заводять його nстерильний наконечник у просвіт між nрозкритими браншами дзьоба. Натискаючи на nгумовий балон, вдувають порошок у ніс, nстежачи за тим, щоб порошок лягав тонким nрівномірним шаром, не утворюючи грудок. n n

У nдомашніх умовах порошки можна втягнути в nкожну ніздрю по черзі з листка паперу. n

При nвикористанні лікарських середників, що під nтиском виділяються з балончика чи з nпляшечки (кишеньковий інгалятор), носик nпульверизатора вводять у ніздрю та nнатискають на голівку пляшечки, що nспричиняє вприскування медикаментозного nзасобу в порожнину носа. При достатньому nдосвіді хворий може самостійно виконати nвказану процедуру. n n n

ВВЕДЕННЯ nВ НІС ЛІКАРСЬКИХ СЕРЕДНИКІВ НА ТУРУНДАХ n

Необхідні nзасоби: n

1. Багнетоподібний або колінчастий вушний пінцет.
2. Носорозширювач.
3. Стерильні марлеві турунди довжиною 3-7 см або ватні “ковбаски” чи кульки.
4. Мазі, пасти, гелі, суспензії, масляні чи водні розчини тощо.
5. Лобний рефлектор.
6. Джерело світла.

Введення nтурунд краще проводити після очищення nпорожнини носа. Вводять лікарські nсередники в ніс за допомогою невеликої nмарлевої турунди, яку просочують nнеобхідним медикаментом. Правою рукою nберуть вушний чи колінчастий пінцет, яким nзахоплюють турунду, відступивши на 1-1,5 см nвід її кінця та занурюють у призначений nрозчин або витискають на неї мазь з тюбика. nЛівою рукою піднімають верхівку носа вгору nабо розширюють ніздрю носорозширювачем. nПінцетом обережно вводять турунду в ніс і nпросувають вглиб його порожнини. nВиймають пінцет так, щоб частина турунди nзалишилась у носі, знову захоплюють турунду nв іншому місці й обережно просувають її nглибше. Повторюють такі дії доти, поки nтурунда повністю не сховається в порожнині nноса. Після введення турунди в ніс ніздрю nзакривають ватною кулькою. Тривалість nперебування турунди у носі залежить від nхарактеру лікарського середника та nколивається переважно у межах 15-30 хв, nпісля чого її видаляють з носа пінцетом. n n

ТАМПОНАДА nНОСА n

Досить nчасто для зупинки носових кровотеч nвдаються до передньої або задньої nтампонади носа. n

ПЕРЕДНЯ nТАМПОНАДА НОСА n

Необхідні nзасоби: n

1. Стерильні марлеві турунди довжиною 30-70 см.
2. Багнетоподібний або колінчастий вушний пінцет.
3. Носорозширювач.
4. Знеболюючі та кровозупинні медикаментозні засоби.
5. Лобний рефлектор.
6. Джерело світла.

Передня nтампонада застосовується для зупинки nносової кровотечі так, щоб марля, яку nвводять в порожнину носа, притиснула судину, nщо кровоточить. Освітлюючи лобним nрефлектором порожнину носа, довгою nмарлевою турундою, просоченою знеболюючим nабо кровозупинним засобом, щільно nзаповнюють всю порожнину носа, починаючи з nїї задніх відділів. n

Правою nрукою беруть вушний пінцет, яким захоплюють nмарлеву турунду, відступивши на 5-7 см nвід її краю. Лівою рукою розширюють nносорозширювачем вхід у половину носа, з nякої виділяється кров. Пінцетом вводять nтурунду в ніс і просувають далеко вглиб nйого порожнини, аби її частина проникла у nзадньо-верхні відділи носа . Виймають nпінцет так, щоб занурена частина турунди nзалишилась на місці, захоплюють турунду в nіншій ділянці й просувають вглиб, але тепер nнижніми відділами носа. Повторюють nвведення турунди по черзі у верхні й нижні nвідділи носа доти, поки турунда не nзаповнить всю порожнину носа. Таким чином nпоступово виповнюють задні, середні, nпередні відділи носової порожнини. Тампон nпри цьому набуває вигляду “гармошки”. Під nчас маніпуляцій медична сестра утримує nінший (вільний) кінець довгої стерильної nтурунди. n n

Після nвведення тампона в ніс ніздрю закривають nватною кулькою та накладають пращоподібну nпов’язку (див. нижче). Тривалість nперебування тампона у носі становить 1-2 nдоби. n

При nпередній тампонаді носа інфекція з носоглотки nможе проникнути через слухову трубу в

середнє вухо, тому слід обов’язково nпризначити протизапальну терапію (всередину nабо парентерально). n

ЗАДНЯ nТАМПОНАДА НОСА n

Необхідні nзасоби: n

1. Марлевий тампон (“тюк”) – марлева серветка, складена так, щоб утворився кубоподібний тампон, навхрест міцно перев’язаний подвійною товстою шовковою ниткою з чотирма довгими кінцями.
2. М’який гумовий або синтетичний зонд (катетер) довжиною 30-40 см.
3. Носорозширювач.
4. Корнцанг.
5. Шпатель.
6. Багнетоподібний або колінчастий вушний пінцет.
7. Стерильні марлеві турунди довжиною 60-70 см.
8. Лобний рефлектор.
9. Джерело світла.

Якщо nне вдається зупинити кровотечу за nдопомогою передньої тампонади носа, nвдаються до задньої тампонади. Для цього nвикористовують стерильний марлевий тампон, nрозмір якого відповідає розміру двох nнігтьових фаланг великих пальців хворого. nТампони різних розмірів готують nзаздалегідь і зберігають в стерильних nумовах. Носорозширювачем, який тримають nлівою рукою, розширюють ніздрі пацієнта, а nправою у нижні відділи носа вводять тонкий nгумовий зонд на глибину 15-20 см. Беруть у nліву руку шпатель, просять хворого відкрити nрот та захоплюють корнцангом кінець nгумового зонда, який, пройшовши через nпорожнину носа, з’явився у ротоглотці. nВиводять назовні через рот цей кінець nкатетера, після чого один його кінець nзнаходиться біля входу в ніс, а інший – біля nрота. Заздалегідь приготовлений nмарлевий тампон прив’язують двома нитками nдо ротового кінця катетера і, потягнувши за nносовий кінець, виводять катетер з нитками nчерез ніздрю. Тепер в лівій руці nтримають нитку від “тюка”, а в правій – nтампон. Допомагаючи пальцем правої руки або nкорнцангом, через рот тампон вводять nпозаду м’якого піднебіння у носоглотку. nПід час цього лівою рукою підтягують тампон nза нитку, яка через порожнину носа nприкріплена до “тюка”. Потім пальцем nправої руки через рот заходять у носоглотку nта ще глибше занурюють тампон так, щоб він nпроник у хоани та повністю перекрив їх nпросвіт. n

Утримуючи nу носоглотці тампон двома нитками, nвиконують передню тампонаду однієї чи обох nполовин носа (див. вище). Два кінці ниток зав’язують nбіля ніздрі над марлевою кулькою . Дві нитки, nякі виходять з рота хворого, фіксують nлейкопластирем до його щоки або обрізають в nглотці трохи нижче м’якого піднебіння. Ці nнитки необхідні для видалення тампона. nУтримують тампон у носоглотці 1-2 доби. n

Після nзадньої тампонади, як і після передньої, nслід призначити антибіотики для профілактики n

середнього отиту. n n