ВСТУП У ФІЗІОТЕРАПІЮ. ГАЛЬВАНІЗАЦІЯ. ЕЛЕКТРОФОРЕЗ.
ІМПУЛЬСНІ nСТРУМИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ У ФІЗІОТЕРАПІЇ.
План
1. Визначення nфізіотерапії, класифікація, механізм дії фізіотерапевтичних факторів.
2. Гальванізація, nпоказання і протипоказання до застосування.
3. Медикаментозний nелектрофорез.
4. Франклінізація, її nзастосування в лікуванні.
5. Види імпульсного струму, їх дія на nорганізм.
2. Застосування імпульсного струму в nтерапії:
· nелектростимуляція
· nампліпульстерапія
· nфлюктуоризація
Галузь клінічної nмедицини, яка вивчає лікувальні властивості фізичних факторів і розробляє nметоди їх застосування для лікування і профілактики хвороб, а також для nмедичної реабілітації, називається фізіотерапією (з грецької: фізіо – nприрода; терапія – лікувати).
Механізм цього впливу nдосить складний. Подразнюючи рецептори шкіри і тканин, ФТ процедури викликають nу відповідь реакції рефлекторного типу. В залежності від реакції відповіді nвплив може бути:
· nмісцевим (локалізується в зоні впливу і проявляється nзміною обміну речовин та кровообігу);
· nрефлекторно-сегментарним (соматовегетативні рефлекси, які nвикликають судинні та обмінні зміни в органах, що рефлекторно пов’язані з nпевними ділянками шкіри. Наприклад, подразнення попереково-крижової зони nвикликає рефлекторний вплив на органи малого таза; подразнення комірцевої зони n– голови та шиї);
· nна рівні цілісного організму ( збудження рецепторів шкіри nпоширюється на вищі відділи ЦНС, а звідти через підкіркові утвори, ендокринні nзалози на всі системи організму).
Поряд з nнервово-рефлекторним має місце і гуморальний механізм впливу ФТ процедур, який nхарактеризується утворенням в тканинах організму біологічно-активних речовин n(гістамін, серотонін), а також нейромедіаторів (норадреналін, дофамін, nацетилхолін), які розносячись кровотоком по всьому організму посилюють nвиділення гормонів гіпофіза, наднирників, щитоподібної та інших залоз nвнутрішньої секреції і тим самим сприяють реалізації фізіологічної та nлікувальної дії фізіотерапевтичних процедур.
Загальна біологічна nдія фізичних факторів, як природніх, так і преформованих, полягає в мобілізації nзахисно-пристосувальних реакцій людського організму.
ФТ процедури входять nв комплекс лікувальних заходів низки захворювань, головним чином у початковій nфазі або повної ремісії. Однак в останні роки ФТ методи знаходять своє nзастосування в гострій фазі патологічного процесу.
Методи ФТ мають в nосновному патогенетичну, а не етіологічну спрямованість дії, тому покази nдля них визначаються не стільки назвою хвороб, скільки спрямованістю їх nпатогенеза, переважанням в ньому процесів запального чи дистрофічного nхарактеру. Цим визначається широта кола показань до застосування ФТ процедур.
Найбільш загальні протипокази для їх nпризначення:
· nрізке виснаження;
· nтяжкий стан хворого;
· nсхильність до кровотеч;
· nзлоякісні новоутвори;
· nхвороби крові;
· nсерцево-судинна і дихальна недостатність;
· nпорушення функції печінки і нирок;
· nпоширений атеросклероз ;
· nгіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ стадії;
· nактивний туберкульоз.
Велика чисельність nлікувальних фізичних факторів, які використовуються у сучасній ФТ зумовлює nнеобхідність їх класифікації. Виділяють групи природних і штучно отриманих nлікувальних фізичних факторів .
Гальванізація
Постійний безперервний nелектричний струм низької напруги і невеликої сили має назву гальванічного. nПостійним називається струм, який не змінює свого напряму. Постійний струм може nбути безперервним, коли у його рухові не має пауз та переривчастим, імпульсним, nколи він подається через певні проміжки.
Застосування з nлікувальною метою безперервного постійного електричного струму малої сили (до n50 мА) і низької напруги (30-80 В) називається гальванізацією
В тіло струм проникає nв основному через вивідні протоки потових та сальних залоз. Тонка, ніжна, nмолода шкіра , особливо зволожена, краще проводить електричний струм, ніж суха, nогрубівша. При проходженні постійного струму через тіло починається переміщення nнаявних у тканинах іонів. А відбувається це наступним чином.
В тканинах організму nлюдини містяться колоїди (білки, глікоген та інші крупномолекулярні речовини) і nрозчини солей. Вони входять у склад м’язів, залозистої тканини, а також рідин nорганізму (кров, лімфа, міжклітинна рідина тощо). Під впливом електричного nструму молекули цих речовин розпадаються на електрично заряджені іони: вода – nна позитивно заряджений іон водню (Н+) та негативно заряджений іон nгідроксилу (ОН–), а неорганічні солі – відповідно на іони металів (К+, nNa+, Ca++, Mg++) та кислотні залишки (SO4-2, Cl–, CO3-2 та ін.). Позитивно nзаряджені іони переміщаються в напрямку до катода (негативно зарядженого nелектрода) і називаються катіонами, негативно заряджені – до анода (позитивно nзарядженого електрода) і називаються аніонами. Цей процес розпаду молекул nелектролітів на іони під впливом електричного струму називається електролізом.
Іони, що досягли електродів, віддають свій заряд і nперетворюються в електрично нейтральні, але хімічно активні атоми. Вступаючи в nсполуки з водою вони утворюють вторинні продукти електролізу – кислоти під nанодом та основи під катодом, які проявляють сильну подразнюючу дію на шкіру, nаж до опіку. Щоб уникнути опіків застосовують гідрофільні прокладки, які nрозміщають між пластинками металічних електродів та поверхнею шкіри. Агресивні nпродукти електролізу нагромаджуються на межі шару прокладки та електрода тобто nна віддалі від поверхні шкіри.
Важливе значення має nрухливість іонів. Одновалентні іони (K+, Na+) менші в порівнянні nз двовалентними (Ca++, Mg++) і тому мають більшу nрухливість. Вони швидше досягають поверхні відповідного електрода – катода. nТому в ділянці катода нагромаджуються в основному іони K+, Na+, а в ділянці анода – nCa++, Mg++. Такий перерозподіл іонів істотно впливає на відновлення мембранного nпотенціалу клітин під катодом та анодом. Як відомо, мембранний потенціал nвизначається градієнтом концентрації між іонами K+ всередині клітини та nNa+ поза клітиною. Після проходження імпульсу відбувається деполяризація nмембрани клітин, тобто іони K+ виходять з клітини, а іони Na+ входять в клітину. nПоки клітинними помпами градієнт концентрації іонів K+ всередині клітини та nNa+ поза клітиною не відновиться, клітина буде знаходитись в стані nрефрактерності (не чутливою до імпульсів). Під катодом навколо мембран клітин nзнаходиться багато іонів K+, Na+, а тому мембранна nпомпа маючи субстрат своєї діяльності швидко може відновити мембранний nпотенціал. Отже клітини під катодом швидко будуть виходити із стану nрефрактерності і відповідати дією на імпульс (секреторна клітина виділяти nсекрет, м’язова – скорочуватись ). Під анодом навколо мембран клітин nнагромаджуються іони Ca++, Mg++, що затруднює доступ nмембранної помпи до іонів K+, Na+, а тому мембранний nпотенціал буде відновлюватись повільно. Клітини під анодом будуть повільно nвиходити із стану рефрактерності, а отже і збудливість їх буде знижена.
Зазначені вище nособливості розподілу іонів під катодом і анодом , а отже і збудливості тканин nмають важливе значення для ФТ. Дуже важливо правильно накласти під час ФТ nпроцедури катод і анод виходячи із патології у хворого. Треба запам’ятати: катод n– це збуджуючий, анод – гальмуючий електрод. Виходячи із цього під катодом nта під анодом відмічаються наступні фізіологічні ефекти.
Таким чином, в основі nфізіологічної дії постійного гальванічного струму лежать процеси електролізу, nзміни концентрації іонів в клітинах і поляризаційні процеси. Вони зумовлюють nподразнення нервових рецепторів і виникнення рефлекторних реакцій місцевого і nзагального характеру.
Показання:
1. nГіпертонічна хвороба І-ІІ стадії.
2. nБронхіальна астма.
3. nЗапальні процеси будь-якої локалізації.
4. nВиразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки.
5. nШкірні захворювання.
Протипоказання:
Крім загальних, які nвикладені вище є спеціальні протипокази до гальванізації до яких відносяться:
1. nІндивідуальна підвищена чутливість до струму.
2. nПошкодження та хвороби шкіри в місцях накладання nелектродів.
3. nНаявність гострих гнійних запальних процесів.
4. nПовна втрата больової чутливості.
Техніка і методика nгальванізації.
Техніка гальванізації відносно проста і полягає в підведенні постійного струму за допомогою двох електродів, які підключені до різних полюсів апарата.
Електроди складаються nз металевої пластинки або іншого матеріалу, що проводить струм і так званої nгідрофільної прокладки. Як електрод часто використовують свинцеві пластини nтовщиною від 0,3 до
Для попередження nпошкоджуючої дії продуктів електролізу на тканини між тілом людини і електродом nпоміщають гідрофільну прокладку. Її виготовляють із світлих матеріалів, які nлегко поглинають воду (марля, фланель, бязь, байка, бумазея). Не можна для nвиготовлення її користуватися шерстяною або кольоровою тканиною. По формі nгідрофільна прокладка повинна відповідати формі електрода, а по розмірах nповинна виступати на 1-
Перед процедурою nгідрофільні прокладки змочують теплою водою, що попереджує охолодження тіла nхворого і сприяє зменшенню початкового опору шкіри. Після змочування прокладки nвіджимають так, щоб вони залишались помірно вологими.
На ділянку впливу nспочатку накладають гідрофільні прокладки, а поверх неї – електроди, які nфіксують бинтом, мішечками з піском або вагою тіла пацієнта.
Велике значення має nрівномірність прилягання електрода і прокладки до тіла. При нерівномірному nконтакті щільність струму не скрізь буде однаковою, що може стати причиною nопіку. Зважаючи на це, на прокладках не повинно бути складок. Електрод перед nзастосуванням потрібно старанно розгладити (Відео n”Гальванізація”).
Розміщення електродів nна тілі хворого визначається локалізацією, гостротою та характером nпатологічного процесу. Розрізняють поздовжнє і поперечне розташування nелектродів. У разі поперечного розташування, коли електроди містяться один nпроти одного на протилежних ділянках тіла, забезпечується дія на глибоко nрозташовані тканини. У разі поздовжнього розташування електроди містяться на nодній поверхні тіла, дія поширюється на тканини, що розташовані поверхнево.
Площа електродів може nбути однаковою або різною. Менший за площею електрод називають активним. nЙого накладають на ту ділянку тіла, яка потребує максимальної дії струму. nБільший за площею електрод називають індиферентним. І у разі поперечного nі поздовжнього розташування електродів відстань між їх краями не повинна бути nменшою за поперечник більшого з електродів.
При необхідності nвплинути на дрібні суглоби пальців рук або ніг, де важко забезпечити щільне nприлягання електрода, відповідну частину тіла занурюють у ванночку з nелектродом, яка заповнена водою. У випадку необхідності вплинути на симетричні nділянки або парні органи ( очі, ніс) користуються роздвоєними електродами.
В залежності від nплощі впливу і розташування електродів щодо патологічного вогнища процедури nподіляються на:
· nмісцеві;
· nзагальні;
· nсегментарно-рефлекторні.
При місцевому впливі nелектроди розміщують так, щоб силові лінії електричного поля проходили через nпатологічне вогнище. Бажано, щоб краї електрода виходили за межі останнього на n4-
При загальних nметодиках (за Вермелем, чотирикамерні гальванічні ванни) впливу піддається nбільша частина організму.
Методики, за яких nелектроди розміщуються на ділянках шкіри, які рефлекторно пов’язані з певними nорганами і тканинами називаються сегментарно-рефлекторними. Особливою nрізновидністю є вплив струмом на акупунктурні точки.
Медикаментозний електрофорез
Звичайна nгальванізація в теперішній час поступово замінюється медикаментозним nелектрофорезом, тобто введення в організм медикаментів за допомогою nпостійного струму. За цієї методики на організм діють два фактори – nмедичний препарат і гальванічний струм.
Теоретичною основою nмедикаментозного електрофореза вважають теорію електролітичної дисоціації, яку nрозробив С.Арреніус у 1887 р. Згідно з цією теорією молекули електролітів при nрозчиненні в більшій або меншій мірі розпадаються на позитивні (катіони) і nнегативні (аніони). В полі постійного струму позитивні іони переміщаються до nкатода, а негативно заряджені – до анода. В розчині, як і в тканинній nрідині багато лікарських речовин розпадаються на іони і в залежності від nїх заряду вводяться при електрофорезі з того чи іншого електрода. При цьому з nелектродної прокладки вводяться лише іони, які мають однойменну з електродом nполярність. Проникаючи в товщу шкіри під електродами медикаменти утворюють так nзване шкірне депо з якого вони поступово дифундують в лімфатичні nі кровоносні судини і розносяться по всіх органах і тканинах.
Причини утворення nшкірного депо:
· nнеглибоке проникнення ліків;
· nвисокі іонообмінні властивості структурних компонентів nшкіри;
· nвідносно невисока активність метаболізму шкіри;
· nслабкий розвиток кровообігу у верхніх шарах шкіри.
Медикаменти можуть знаходитись в шкірі від n1-2 до 15-20 днів. Тривалість депонування в значній мірі визначається nфізико-хімічними властивостями ліків та їх взаємодією з білками шкіри. Дія медикаментозних засобів, які вводяться nв організм шляхом електрофорезу розвивається кількома шляхами:
1. nЛіки викликають безперервне і тривале подразнення nнервових закінчень шкіри.
2. nЛіки можуть вступати в обмінні процеси і проявляти nбезпосередній вплив на перебіг фізіологічних процесів і патологічних реакцій в nтканинах зони впливу.
3. nЛіки надходячи з шкіри в кров і лімфу розносяться по nвсьому організму і проявляють дію на тканини, які найчутливіші до них.
Рефлекторна, місцева і гуморальна дія nліків залежить від:
· nкількості і типу введеної речовини;
· nшвидкості їх надходження в тканини;
· nфункціонального стану центральної нервової системи і nреактивності всього організму;
· nпараметрів струму.
Зміни, що виникають в організмі під nвпливом постійного струму створюють фон, завдяки якому дія речовин, які nвводяться одночасно з струмом має низку особливостей і переваг:
1. nЛіки діють на фоні зміненого під впливом гальванічного nструму електрохімічного режиму клітин і тканин.
2. nЛіки надходять в тканини у вигляді іонів, що підвищує їх nфармакологічну активність.
3. nУтворення “шкірного депо” подовжує тривалість дії ліків.
4. nВисока концентрація ліків створюється безпосередньо в nпатологічному вогнищі.
5. nНе подразнюється слизова оболонка шлунково-кишкового nтракту.
6. nЗабезпечується можливість одночасного введення декількох n(з різних полюсів) ліків.
Істотним недоліком цього методу є nнеможливість точного обліку кількості введеної речовини. Крім того не всі ліки nможуть бути використані для електрофорезу. Багато з них є електрично nнейтральними, мають низьку електрофоретичну рухливість або втрачають свою nактивність під дією електричного струму. Деякі ліки під впливом електричного nструму змінюють фармакологічні властивості, можуть розпадатися або утворювати nсполуки, які мають шкідливу дію. Тому, при необхідності використати для nелектрофорезу яку-небудь речовину потрібно знати її здатність проникати через nшкіру під впливом гальванічного струму, оптимальну концентрацію розчину ліків, nособливості розчинника.
Концентрація більшості ліків, які nзастосовуються для електрофорезу становить 1-5 %. Вплив вмісту речовини в nрозчині (на прокладках) на введення її в організм носить відносний характер і nдостовірний лише в межах малих і середніх концентрацій. Тому, використання в nлікувальній практиці розчинів високої концентрації (більше 5%) є недоцільним і nсприяє лише нераціональній витраті ліків.
Щодо техніки електрофорезу, то вона nмало чим відрізняється від гальванізації. Основна відмінність полягає в nтому, що електродна прокладка або фільтрувальний папір змочуються не nводопровідною водою, як в методі гальванізації, а лікарською речовиною.
Розчин лікарської речовини наносять на nпрокладку електрода, який має таку ж полярність, як і іон речовини, що підлягає nвведенню. Тобто з анода (позитивно зарядженого електрода) вводять іони, що nмають позитивний заряд, а з катода (негативно зарядженого електрода) – ті, що nмають негативний заряд. Полярність простих сполук можна просто визначити. Іони nвсіх металів мають позитивний заряд, тому при електрофорезі вводяться з анода. nПозитивний заряд в розчині набувають також алкалоїди, місцево анестезуючі nзасоби, більшість антибіотиків, сульфаніламідів та ін. речовини. Іони всіх nметалоїдів і кислотні радикали мають негативний заряд і в організм вводяться з nкатода.
Більшість речовин, що використовуються nдля електрофорезу відноситься до складних хімічних сполук, які містять декілька nіонів різнойменного заряду (деякі ліки, мінеральна вода, лікувальне болото, nболотяний розчин), а тому вводяться одночасно з двох полюсів.
Однією із різновидностей електрофореза nє спосіб електроелімінації ліків з крові – так званий “внутрішньотканинний nелектрофорез”. Після внутрішньовенної ін’єкції або іншого способа введення nлікарської речовини в організм здійснюється гальванізація. При цьому електроди nрозміщають так, щоб патологічне вогнище знаходилося у між електродному nпросторі.
Показання і протипоказання до nелектрофорезу такі ж як для гальванізації. Додатковим протипоказанням є nіндивідуальна непереносимість лікарської речовини.
Дозування
Для проведення гальванізації та електрофорезу необхідно nмати один з апаратів – “Поток-
Апарат повинен мати джерело постійного nструму; прилад, що дозволяє регулювати і вимірювати його силу струму; nпровідники; затискачі; електроди. Крім цього, необхідно мати електродні nпрокладки та фільтрувальний папір.
Інтенсивність впливу при гальванізації nта медикаментозному електрофорезі визначається силою струму, яку виражають у nміліамперах (мА). Розрахунок максимально допустимої сили струму здійснюють за nпоказником щільності струму, тобто сили струму, що припадає на 1 см2 nплощі активного електрода (мА/см2). Щоб розрахувати максимальну силу nструму, потрібно значення його щільності помножити на площу електрода, тобто nвеличину поверхні прокладки. Вибір значення щільності струму залежить від площі nактивного електрода, місця впливу, індивідуальної чутливості до струму, віку і nстаті хворого. Чим більша площа електрода, тим меншою повинна бути щільність nструму. Якщо використовуються електроди різної площі, то для розрахунку сили nструму враховують площу меншого електрода. У випадках, коли катод або анод nздвоєні для розрахунку беруть суму площ цих електродів.
Щільність струму при nзагальних та сегментарних впливах не повинна перевищувати 0,01-0,05 мА/см2, nпри місцевих процедурах – 0,05-0,1 мА/см2, для дітей дошкільного nвіку – 0,03 мА/см2, шкільного – 0,05 мА/см2.
Силу струму при гальванізації потрібно nзбільшувати повільно. При дозуванні постійного струму потрібно поряд з показами nміліамперметра апарата обов’язково орієнтуватися на відчуття хворого, оскільки nзустрічаються випадки непереносимості постійного струму, а чутливість шкіри nрізних ділянок тіла не однакова і може змінюватись при захворюванні. Як правило nпід час процедури хворий відчуває “повзання мурашок”, легке поколювання або nдуже слабку печію на ділянках тіла під електродами. При відчутті різкої печії nабо болю потрібно вимкнути апарат, вияснити і усунути причини nнесприятливої реакції. Часто при незмінній напрузі сила струму внаслідок nзменшення опору може досягти значної величини, що загрожує хворому опіком. Ось nчому при гальванізації треба весь час стежити за відчуттями хворого й одночасно nза стрілкою гальванометра, змінюючи при потребі силу струму в той чи інший бік.
Поява болю в обмежених ділянках може nсвідчити про нерівномірний контакт електродів або про порушення цілості шкіри. nТому перед лікуванням треба старанно оглянути ділянку шкіри, що підлягає nгальванізації і всі наявні пошкодження ізолювати, прикривши їх ватним тампоном, nзмазаним вазеліном або шматком клейонки. При гальванізації нерівних ділянок усі nзаглиблення заповнюють ватою, змоченою у воді або в розчині NaCl.
Вимикати струм потрібно так само nповільно , як і вмикати. Тривалість процедури коливається від 10-20 хв при загальних nта сегментарно-рефлекторних впливах до 30-40 хв при місцевих процедурах. На nкурс лікування призначають 10-25 процедур. Повторні курси гальванізації nпроводять не раніше, ніж через місяць.
Франклінізація
Це лікувальний метод, nдіючим фактором якого є постійне електричне поле високої напруги
Повітря у звичайних nумовах, як і більшість газів, є поганим провідником струму. Однак, у ньому nзавжди є вільні іони (зокрема , внаслідок дії космічних променів). Під впливом nелектричного поля вони починають рухатися до електродів, зіштовхуючись з nмолекулами кисню, азоту. Цей процес взаємодії електричних зарядів, вільних nіонів і молекул, який супроводжується втратою електронів і утворенням nпозитивних аероіонів, з одного боку, і приєднанням вільних електронів до нейтральних nмолекул і атомів газу з утворенням негативних аероіонів з другого боку, nназивається іонізацією.
Процес іонізації nзначно підвищує електропровідність повітря і створює спрямований рух іонів nповітря, що відчувається як легкий подув вітру (електроеффлювії). Потік іонів nповітря, який рухається між електродами супроводжується характерним тріском – nтихим розрядом, який призводить до утворення озону та хімічно-активних речовин n(атомарних газів водню, азоту, кисню).
Таким чином, під час nфранклінізації на людину діють:
· nелектричне поле високої напруги;
· nаероіони;
· nхімічні речовини.
Механізм дії. Аероіони, хімічні nречовини, що утворилися під час проведення процедури франклінізації як nбезпосередньо подразнюють слизову дихальних шляхів так і викликають утворення nна слизовій дихальних шляхів, у головному мозку в інших тканинах nхімічно-активних речовин (під катодом – лугів, під анодом – кислот), які nподразнюючи рецептори тканин викликають короткочасний спазм судин та капілярів n(приблизно протягом 1-1,5 хв). В цей час пацієнт відчуває легку прохолоду. nОднак спазм судин короткочасний тому, що в тканинах утворюються nбіологічно-активні речовини, які викликають в подальшому розширення судин і nкапілярів. Пацієнт в цей час відчуває “теплий вітер”. Приплив теплої артеріальної nкрові має низку позитивних наслідків:
· nсприяє зниженню артеріального тиску;
· nврегульовує процеси збудження і гальмування в ЦНС;
· nпідвищує обмін речовин;
· nстимулює загоєння ран, клітинну регенерацію;
· nполіпшує фільтрацію крові в нирках, що сприяє збільшенню nдобового діурезу і збільшенню вмісту сечовини в сечі;
· nполіпшує кровопостачання ЮГА, що стимулює виділення nеритропоетину, збільшення кількості еритроцитів, зменшення ШОЕ (через nзбільшення кількості негативно заряджених еритроцитів, а також збільшення nнегативного заряду еритроцитів внаслідок зростання кількості негативно nзаряджених аероіонів).
Крім того знижується зсідання крові, nпричинами якого є:
· nвідсутність важливого компоненту судинно- тромбоцитарного nгемостазу – спазму судин;
· nактивація аероіонами і хімічними речовинами легень nпідвищує надходження у кров активаторів плазміногену – профібринолізину, що nсприяє активації калікреїн-кінінової системи, системи комплементу і в кінцевому nвипадку активує не ферментативний фібриноліз.
Показання:
· nфункціональні захворювання центральної нервової системи, nособливо ті, що супроводжуються підвищеною дратівливістю, розладами сну n(мігрень, безсоння, астенічні стани тощо);
· nгіпертонічна хвороба І-ІІ стадій;
· nбронхіальна астма;
· nтрофічні виразки, інфіковані рани та рани, які погано nгояться;
· nпарестезії шкіри обличчя і слизової оболонки ротової nпорожнини.
Протипоказання:
· nзагальні;
· nорганічні захворювання центральної нервової системи;
· nзниження артеріального тиску.
Для місцевої франклінізації протипоказанням nє стан протягом 2 тижнів після курсу рентгенотерапії.
Техніка і методика. Франклінізація є nзагальна і місцева.
Перед процедурою хворого необхідно nознайомити з відчуттями, які виникають під час проведення процедури (відчуття nлегкого вітерця над головою внаслідок руху аероіонів, одночасно підіймається nволосся, виникає відчуття запаху озону). Перед початком процедури електрод nнеобхідно максимально підняти.
Із метою дотримання техніки безпеки nперед процедурою хворому пропонують зняти металеві предмети (обручку, nгодинник), вийняти з кишені –ключі тощо.
Категорично забороняється торкатися nпацієнта під час процедури, а пацієнт не повинен торкатися медичної сестри і nнавколишніх предметів. Біля хворого не повинно бути заземлених предметів. nПроцедуру треба проводити на дерев’яному стільці або кушетці. Забороняється nторкатися до апарата під час його роботи. Після вимикання апарата необхідно nрозрядити конденсатори (торкнутися іскророзрядником до кінців електродів). nПісля закінчення процедури електроди необхідно максимально підняти. Процедуру nпроводять у чистому сухому приміщенні. Одяг пацієнта повинен бути абсолютно nсухим. Апарати для франклінізації потребують заземлення.
У сучасній nфізіотерапії (ФТ) все більшого поширення набувають імпульсні струми, оскільки nімпульсні впливи у визначеному заданому ритмі відповідають фізіологічним ритмам nфункціонуючих органів і систем організму. Електричний струм, який складається з nокремих імпульсів називається імпульсним струмом.
Імпульсні струми nрозрізняють за формою, частотою (Гц) і тривалістю (мс) імпульсів. В залежності nвід цих характеристик вони можуть проявляти збуджуючий вплив і nвикористовуватися для електростимуляції м’язів або проявляти гальмівний вплив, nна чому засновано їх застосування для електросну і електроанальгезії. nКомбінація стимулюючої і гальмівної дії імпульсних струмів використовується при nдіадинамотерапії та ампліпульстерапії (Таблиця).
Найчастіше nзастосовують 3 види імпульсного струму:
1. nСтрум з імпульсами прямокутної форми – струм Ледюка. nЧастота імпульсів 1-130 Гц, тривалість кожного імпульсу 0,2-2 мс. Цей струм nпосилює процеси гальмування в корі головного мозку і дає можливість викликати nстан, аналогічний фізіологічному сну – електросон.
2. nСтрум з імпульсами трикутної форми (з гострою вершиною) nносить назву тетанізуючого. Частота імпульсів 100 Гц, тривалість кожного nімпульсу 1-1,5 мс. Під дією цього струму відбувається скорочення м’язів і його nзастосовують для вправ м’язів у разі ослаблення їх функції.
3. nСтрум з імпульсами експоненціальної форми – струм nЛапіка. Це поступово зростаюча і спадаюча крива, яка за формою нагадує nкриву струмів дії нерва при його подразненні. Частота імпульсів 8-100 Гц, nтривалість кожного імпульсу 2-60 мс. Цей струм застосовують для nелектрогімнастики, тому частота і тривалість імпульсів залежить від ступеня nушкодження м’язів.
Під впливом nпостійного струму, що подається в імпульсному режимі в тканинах виникають такі nж фізико-хімічні зміни та фізіологічні ефекти як при проходженні гальванічного nструму тобто електроліз, переміщення іонів, поляризація клітинних мембран, що nвикликає особливості реакцій тканин під катодом і анодом. Однак зміни ці nвідбуваються дискретно в залежності від частоти імпульсів, форми і тривалості. nПід впливом змінного струму, що подається в імпульсному режимі явищ електролізу nне відмічається і в зв’язку з цим струм легко проникає в тканини.
При дії постійного і nзмінного струму, що подаються в імпульсному режимі окремі тканини та системи nстають чутливішими до певної частоти імпульсів і відповідають на неї своєю nактивацією або пригніченням.
Зокрема:
· n1-10 Гц є оптимальною для збудження симпатичних нервів;
· n21-100 Гц є оптимальною для збудження nпарасимпатичних нервів;
· n30 Гц є оптимальною для стимуляції непосмугованих м’язів;
· n80-150 Гц є оптимальною для стимуляції посмугованих nм’язів;
· n80-150 Гц викликає пригнічення болю;
· n100 Гц блокує проведення імпульсів у симпатичних nутвореннях;
Тривалість імпульсів nв залежності від стану тканин може бути різною. Для збудження швидко реагуючих nструктур застосовують короткі імпульси. Для структур, у яких процеси збудження nрозвиваються повільно (гладкі м’язові волокна, м’язи з порушеною інервацією) nзастосовують імпульсні струми великої тривалості (до 300-500 м/с).
Різке вмикання і nвимикання струму викликає скорочення здорового м’язу і нерва. Повільне nзбільшення струму не викличе рухових ефектів у такому м’язі, бо він має великі nадаптаційні можливості, тобто в клітині розвиваються процеси, які нейтралізують nдію струму.
Структури, які nповільно реагують, зокрема, гладкі м’язи або попереково посмуговані м’язи з nпорушеною інервацією не мають великих адаптаційних можливостей. Для збудження nтаких структур застосовують повільно зростаючий струм з імпульсами великої nтривалості і тим самим зменшують подразнюючий вплив струму на чутливу сферу. nТаку дію мають імпульси експоненціальної форми.
Основні переваги nзастосування імпульсних струмів:
· nпорівняно повільний розвиток звикання тканини і систем nорганізму до дії фізичного чинника;
· nглибша терапевтична дія;
· nчітка специфічна дія, тобто дія, що відрізняє один чинник nвід іншого;
· nінтенсивніша терапевтична дія при мінімальному nнавантаженні на організм.
Основні ефекти в тканинах при застосуванні імпульсних nструмів
1. nЕлектростимулюючий. Нервово-м’язовий синапс за своєю nприродою є холінергічним, а виділення Ацетилхоліну активується при частоті n21-100 Гц з оптимумом 50 Гц. Тому при дії імпульсного струму у межах зазначеної nчастоти відмічається скорочення міофібрил.
2. nЗнеболюючий. Цей ефект можна пояснити на основі теорії nбольових воріт Melzack, Wall.
Біль виникає при великій частоті розрядів у nТ-нейронах задніх рогів спинного мозку. Товсті мієлінові волокна активують substantia gelatinosa (SG) , яка через аксони nконтактує з товстими і тонкими міеліновими волокнами і блокуючи їх гальмує nпередачу больових імпульсів на Т-нейрони. Тонкі мієлінові волокна пригнічують SG, яка в загальмованому nстані не перешкоджає передачі больових імпульсів до Т-нейронів спинного мозку. nТобто SG виконує роль воріт при проходженні больової імпульсації до Т-нейронів. Від nцих нейронів імпульси передаються у вищі відділи ЦНС, зокрема лімбічну систему, nде формується відчуття болю.
У шкірі є рецептори nзазначених мієлінових волокон. Ймовірно, що із збільшенням частоти механічних nподразнень шкіри чутливість товстих мієлінових волокон до стимуляції nпідвищується, а тому із збільшенням частоти струму його знеболюючий ефект буде nзростати. Саме цим пояснюється, чому біль помітно затухає, коли застосовують nзігрівання, розтирання, масаж, гірчичники. Всі ці прийоми посилюють імпульсацію nу товстих мієлінових волокнах.
При проходженні струму через тканини у них nутворюється власна електрорушійна сила, яка спрямована проти руху електричного nструму і називається це явище електричною поляризацією. Час виникнення nелектричної поляризації після миттєвого накладання електричного поля nназивається часом релаксації поляризації. Час поляризації в залежності від nрівня організації структури різний і становить для:
· nелектронної поляризації – 10-16 – 10-14 nс;
· nіонної поляризації – 10-14 – 10-12 nс;
· nдипольної поляризації – 10-13 – 10-7 nс;
· nмакроструктурної поляризації – 10-8 – 10-3 nс;
· nповерхневої поляризації – 10-3 – 1 с.
Спочатку виникають ті nвиди поляризації, яким потрібен менший час. Найсильніша поляризація nрозвивається у шкірі.
Практикою доведено, nякщо час, протягом якого електричне поле, що спрямоване в один бік більший часу nнеобхідного для формування якогось з зазначених видів поляризації, то остання nдосягає свого максимального значення, а отже опір струму буде максимальний.
При збільшенні nчастоти струму його рух в один бік стає меншим часу формування поляризації і nостання не встигає досягти максимального значення, а отже із збільшенням nчастоти діелектрична опірність починає зменшуватись, а провідність nзбільшуватись. Тому, наприклад, частота постійного струму у 100 Гц підвищує nелектропровідність сильніше, ніж у 50 Гц.
При застосуванні nзмінного струму явища електролізу в тканинах відсутні, струм поляризації не nформується, а отже провідність тканин для проходження змінного струму буде nвисокою.
3. nТрофічний. Посилює притік крові до тканин, тим самим nактивує обмін речовин і покращує трофіку.
4. nПластичний. Через посилення притоку крові активується nсинтез білка, який використовується на синтетичні процеси.
5. nПідвищення функціональної активності ЦНС. Струм активує nрецептори м’язів і шкіри і імпульсація від них передається по висхідних шляхах nу вищі відділи ЦНС.
6. nСекреторний. Струм може стимулювати ендокринну залозу як nбезпосередньо так і через активацію ЦНС.
Показання до застосування імпульсних струмів
Всі імпульсні струми мають протизапальну та nзнеболюючу дії. Їх застосовують при наступних патологічних процесах:
1. nПарези, паралічі.
2. nБольові синдроми різного генезу (крім протипоказань).
3. nГіпертонічна хвороба І-ІІ ст.
4. nПорушення рухової функції шлунка, кишечника, nжовчевовивідних шляхів, матки та її додатків, сечоводів, сечового міхура, а nтакож сфінктерів.
5. nЗахворювання органів травлення (хронічний гастрит із nсекреторною недостатністю, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, nрефлекс-езофагіт).
6. nЗахворювання дихальної системи (хронічні неспецифічні nзахворювання легень, бронхіальна астма легкого та середнього ступеня тяжкості).
7. nАртози, ревматичні захворювання суглобів, периартрити).
8. nВенозний застій, лімфостаз.
9. nІмпотенція функціонального характеру.
Протипоказання:
1. nЗагальні.
2. nГострі запальні процеси.
3. nСвіжі переломи, гематоми.
4. nЖовчевокам’яна, сечокам’яна хвороба (крім дистального nрозташування конкрементів).
5. nЗахворювання середовищ ока, відшарування сітківки.
6. nНепереносимість струму.
Основні методи лікування імпульсними nструмами:
· nЕлектродіагностика, електростимуляція м’язів.
· nЕлектросонтерапія.
· nДіадинамотерапія.
· nАмпліпульстерапія.
· nІнтерференцтерапія.
· nФлюктуоризація.
Електродіагностика (ЕД)
ЕД – це метод nвизначення функціонального стану м’язів і нервів за реакцією на дозований nвплив електричним струмом.
Основне завдання ЕД nвиявити – повна чи часткова реакція переродження нерва ( тобто, повне чи nчасткове його пошкодження).
При частковій реакції nпереродження нерва стимуляція м’яза проводиться через нерв. При повній – nбезпосередньо через м’яз.
Електростимуляція n(ЕС)
ЕС – застосування імпульсного nелектричного струму з метою збудження або посилення діяльності окремих органів nабо систем.
ЕС призначають тільки після 4-х тижнів від початку nзахворювання, коли закінчується запальний процес і видно, як проходить nвідновлення функції м’язів.
Для ЕС застосовують імпульсні струми прямокутної nекспоненціальної форми і напівсинусоїдальної форми з тривалістю імпульсів n1-300мс, а також змінні синусоїдальні струми частотою 2000-5000 Гц, які nмодульовані низькими частотами в діапазоні 10-15 Гц.
При ЕС м’язів періоди спокою чергуються з періодами nподачі серій імпульсів (ритмічна електростимуляція).
Апарати: СНІМ-1, “Ампліпульс”, “Стимул-
Розміщення електродів на шкірі і nхарактеристику струму встановлює лікар-фізіотерапевт на основі даних nелектродіагностичного дослідження. Місце розташування електродів потрібно nвідмічати на шкірі.
Стимуляцію м’язів кінцівок, тулуба, nвнутрішніх органів здійснюють пластинчатими електродами, а мімічних – точковими n(металева пластинка площею 1-2 см2, обшита матерією) або голчатим.
Розміщають активний електрод (Катод) nна проекціях рухових точок уражених нервів і м’язів, вказаних в таблиці Ерба. nДругий, неактивний (Анод) – між лопатками або на попереку, залежно від локалізації nвпливу.
При прийомі процедури nхворий не повинен відчувати болючих чи неприємних відчуттів. Сила струму не nповинна перевищувати 10-15 мА, тривалість процедури —10-15 хвилин. Курс nлікування — 20-25 процедур (Фільм n”Електростимуляція”)
Частина тіла, що піддається впливу, nповинна перебувати в зручному положенні, щоб м’язове скорочення було добре nвидно і відбувалось без перешкод.
Відсутність скорочення м’язів або nрізка болючість при проведенні процедури свідчить про неправильне nрозміщення електродів, що не співпадає з руховими точками. У таких nвипадках проведення процедури недоцільне, оскільки вона лише травмує хворого.
Показання:
· nпарези;
· nпаралічі;
· nм’язові атрофії і парези після тривалої імобілізації n(гіпсові пов’язки);
· nатонія кишечника, матки, сечового міхура.
Протипоказання:
· загальні
· nспастичні стани мускулатури;
· nспастичний коліт;
· nпілороспазм;
· nістерія.
В останній час ЕС почали застосовувати не nтільки при в’ялих, але й спастичних паралічах. При цьому один із здвоєних nелектродів на який подають короткі імпульси тривалістю 0,1-0,3 мс накладають на nспастичний м’яз, а другий – на м’яз антагоніст через який пропускають серію nімпульсів. Основна суть методики полягає в тому, що після сильного одинокого nскорочення і наступного розслаблення спастичного м’язу, яке виникає під впливом nодинокого імпульсу через 100 мс викликають тетанічне скорочення м’яза nантагоніста серією імпульсів.
Ампліпульстерапія
Це використання з лікувальною метою nсинусоїдального змінного модульованого струму малої сили в імпульсному режимі.
Використовується змінний синусоїдальний nструм частотою 5000 Гц, який модулюється струмом низької частоти в межах від 10 nдо 150 Гц, в результаті чого утворюються серії імпульсів частотою 5000 Гц з nхвилеподібним збільшенням і зменшенням амплітуди. Такі серії імпульсів n(модуляції) позначаються як синусоїдальний модульований струм (СМС).
За рахунок частоти 5000 Гц СМС легко і nвільно проникає через шкіру і глибоко поширюється в тканинах. Тому при nпроходженні СМС відсутні неприємні відчуття печії і поколювання під nелектродами, яке характерне для діадинамотерапії. Пояснюється це тим, що СМС є nзмінним струмом і при його проходженні в тканинах не виникає явищ електролізу, nрізкої дизіонії та змін рН під електродами, які викликають зазначені вище nвідчуття. Не модульований струм викликає лише відчуття дрібної вібрації в nрезультаті безпосереднього збудження електричним струмом екстерорецепторів. nГіперемії не викликає.
Модуляцію змінного СМС частотою 10-150 nГц вибрано тому, що вона відповідає частотам біопотенціалів нервів і м’язів. nСерії імпульсів частотою 10-150 Гц діють подібно до окремих імпульсів nпостійного струму, але при цьому не викликають печії і поколювання під nелектродами. Відчуття у хворого набувають характеру частої і мілкої вібрації nчастота якої відповідає частоті модуляції.
Отже, змінний синусоїдальний струм nчастотою 5000 Гц є лише засобом для подолання опору шкіри і не має лікувальної nдії, а цю дію мають окремі імпульси частотою 10-150 Гц.
Існує залежність між частотою nмодуляції і впливом: чим менша частота, тим більша тривалість кожного імпульсу, nтим більша збуджувальна дія на нервові волокна (чутливі, рухові, вегетативні).
Переваги ампліпульстерапії:
· nдобра переносимість хворими;
· nвідсутність подразнення шкіри і неприємних відчуттів у nзоні впливу СМС;
· nдостатнє проникнення у м’язи.
Фізіологічна дія СМС:
· викликає скорочення nм’язів;
· болезаспокійлива;
· поліпшує кровообіг, nобмін речовин.
Збуджуюча дія СМС є менш виразною, ніж nімпульсів постійного струму. СМС може викликати рухове збудження лише інтактних nрухових нервів та інервованих ним м’язів або лише при невеликому ступені nпереродження рухового нерва. В той самий час СМС проявляють більш прицільну nзбуджуючу дію на глибоко розташовані тканини, не викликаючи подразнення nповерхневих тканин.
Апарати для nампліпульстерапії та їх режими роботи.
Апарати: – “Ампліпульс-
І – постійна модуляція (ПМ), nздійснюється модуляція основної частоти 5000 Гц якоюсь однією з частот nдіапазону 10-150 Гц. Здійснює подразнюючу дію на м’язові волокна. Застосовують nдля електростимуляції.
ІІ – посилання пауз (ПП), чергуються nпосилання синусоїдального струму, модульованого частотою в межах 10-150 Гц і nпауз тривалістю 1-6 с. Здійснює виразну подразнюючу дію на м’язові волокна. nЗастосовують для електростимуляції.
ІІІ – посилання модульованого і nнемодульованого струму (ПН), чергування посилань СМС з частотою 10-150 Гц з nпосиланнями немодульованого струму частотою 5000 Гц. Зміна посилань відбувається nчерез 1-6 с. Діє як слабкий подразник і використовується для зняття болю.
ІV – посилання nмодульованих струмів двох різних частот (ЧЧ), чергування посиланьСМС з частотою n10-150 Гц з посиланнями СМС частотою 150 Гц. Зміна посилань відбувається через n1-6 с. До нього не виникає звикання. Використовується для зняття болю.
В цілому, якщо потрібно активувати nдіяльність застосовують І і ІІ види роботи, якщо пригнітити – ІІІ і ІV види з відповідною nчастотою. Наприклад, якщо у хворого атонія жовчевого міхура, гіпотензія, nзастосовують І, ІІ види роботи; якщо, навпаки, гіпертонус жовчевого міхура, nгіпертензія – ІІІ, ІV види роботи.
Зміна глибини модуляції в межах від 0 nдо 100 % дозволяє при одній і тій самій силі струму змінювати інтенсивність nзбуджуючого впливу. Чим більша глибина модуляції тим більша збуджуюча дія nструму. Як правило у лікувальній практиці застосовують глибину модуляції 25-75 n%.
СМС у всіх зазначених вище видах nроботи може застосовуватись у випрямленому і невипрямленому режимах. nВипрямлений режим застосовують при зниженні чутливості до струму, в’ялому nперебігу процесу, при електростимуляції тканин, які глибоко залягають і для nвведення лікувальних препаратів (ампліпульсфорез). При цьому режимі у хворого nз’являються відчуття такі ж як і при застосуванні постійних струмів – nприпікання, поколювання, вібрація.
Невипрямлений режим застосовують при nпідвищеній чутливості тканин до струму.
Отже, для того, щоб досягти сильнішого nзбуджуючого впливу СМС на тканини потрібно встановити наступні параметри nроботи:
· nзменшити частоту модуляції до 10 Гц;
· nзбільшити тривалість пауз до 6 с;
· nзбільшити глибину модуляції до 100 %;
· nзастосувати випрямлений режим роботи.
Силу струму можна збільшувати тільки nпід час його дії до відчуття приємної вібрації
Показання і протипоказання до ампліпульстерапії nтакі ж, як для ДДТ.
Як правило під час однієї процедури nвикористовують 2-3 види робіт і діють на 2-3 ділянки.
Тривалість процедури при одній nлокалізації електродів становить 6-10 хв, іноді 15 хв, при 3-х локалізаціях – nдо 30 хв. Процедури призначають щоденно або через день. На курс – 6-10 nпроцедур, при електростимуляції – до 20 процедур. Після процедури необхідно 30 nхв відпочити.
Флюктуоризація
Це метод електролікування із nзастосуванням синусоїдального змінного струму малої сили і невеликої напруги, nякий безладно змінюється за амплітудою і частотою в межах 100-2000 Гц.
Завдяки безладній зміні параметрів nфлюктуоризуючих струмів протягом всього часу дії, в тканинах не розвиваються nявища адаптації, що виключає необхідність постійної модуляції струмів.
Струм зазначеної частоти легко nперемагає ємкісний опір шкіри і менше галузиться.
Для флюктуоризації застосовують 3 nформи струму:
1. nДвополярний симетричний флюктуоризуючий струм, коли nхаотично мінливі за амплітудою і частотою імпульси викидаються однаково як в nпозитивній так і в негативній полярності.
2. nДвополярний несиметричний флюктуоризуючий струм, коли nхаотично мінливі за амплітудою і частотою імпульси викидаються переважно в nнегативній полярності. Кожному викиду в позитивній полярності відповідає 2-3 nвикиди в негативній.
3. nОднополярний випрямлений флюктуоризуючий струм, коли nхаотично мінливі за амплітудою і частотою імпульси викидаються лише в одній nполярності (негативній), а імпульси в іншій полярності відсутні. Як правило застосовується nдля введення лікувальних засобів (флюктуофорез).
1-ша форма струму є м’якшою в nпорівнянні з 2-ю формою, бо збуджуючий вплив, викликаний одним півперіодом nзгладжується протилежним півперіодом.
2-га форма струму справляє сильнішу подразнюючу дію в nзв’язку з переважанням збудження на катоді.
При пропусканні струму незначної сили nвиникають аритмічні фібриляції дрібних і крупних м’язових волокон, які із nзбільшенням сили струму переходять в хаотичні посмикування м’язів. Виникає так nзваний скоротливий термогенез, що призводить до місцевого підвищення nтемператури на 0,4 С.
Флюктуоризуючі струми, як і всі nімпульсні струми, проявляють болевгамовуючу і протизапальну дію.
При дії флюктуоризуючих струмів nпідвищується активність фібробластів, що сприяє осумкуванню запального вогнища, nполіпшується крово- та лімфообіг, підвищується обмін речовин.
Особливо широко флюктуоризуючі струми nзастосовують у стоматології.
Показання:
· nпародонтоз, альвеоліт;
· nзапальні захворювання черепних нервів;
· nзахворювання опорно-рухового апарату (артрити, міозити, nартози, остеохондроз тощо).
Протипоказання такі ж як для ДДТ.
Апаратура: апарат “АСБ-2-
Застосовують 3 дози флюктуоризації в nзалежності від щільності струму:
· nмала – до 1 мА/см2 (хворий відчуває nпоколювання);
· nсередня – 1-2 мА/см2 (хворий відчуває слабку nнеболючу вібрацію в ділянці впливу);
· nвелика – більше 2 мА/см2 (хворий відчуває nчітку вібрацію, яка супроводжується скороченням м’язів).
Тривалість процедури 5-20 хв, nпроводять кожний день або через день. На курс лікування призначають 5-15 nпроцедур.
