Заняття 15

Заняття 15

Гомеопатичні nЛЗ в сучасній медицині

Гомеопатичні лікарські засоби

 (Praeparationes nhomoeopathicas)

Гомеопатичні nлікарські засоби готують із речовин, продуктів або препаратів, називаних nбазисними препаратами, відповідно до гомеопатичної виробничої практики. Гомеопатичні nлікарські засоби звичайно позначаються латинською назвою базисного препарату nз подальшим зазначенням ступеня розведення.

СИРОВИНА

Сировина nдля виробництва гомеопатичних лікарських засобів може бути природного або nсинтетичного походження. Для сировини тваринного або людського походження мають nбути вжиті відповідні заходи для зведення до мінімуму ризику інфікування nгомеопатичних лікарських засобів. Для цього слід показати, що:

·     методи nвиробництва включають стадію або стадії, які видаляють або інактивують фактори nінфікування;

·     у nвідповідних випадках сировина тваринного походження має відповідати вимогам nстатті “Продукти з ризиком присутності агентів, що переносять тваринні nспороформові енцефалопатії” у відповідних випадках тварини або їх тканини, що nвикористовуються для одержання сировини, мають витримувати вимоги компетентного nуповноваженого opгану до здоров’я тварин, використовуваних для споживання nлюдиною;

·     у nразі матеріалів людського походження, донор має відповідати рекомендаціям щодо nдонорів людської крові та донорської крові (як зазначено в статті “Людська nплазма для фракціонування”, якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Сировина nрослинного, тваринного або людського походження може використовуватися у nсвіжому або висушеному вигляді. У відповідних випадках допускається зберігання nсвіжого матеріалу в замороженому вигляді.

Сировина nрослинного походження має відповідати вимогам статті “Лікарська nрослинна сировина для гомеопатичних лікарських засобів”. nЯкщо немає інших зазначень, для транспортування або зберігання свіжий рослинний nматеріал може зберігатися в етанолі (96 % об/о6) або в спирті підхожої концентрації nза умови використання всього цього мaтеріалу разом із середовищем, в якому він nзберігався, для подальшої переробки.

Сировина nмає витримувати вимоги відповідних монографій Фармакопеї.

РОЗРІДЖУВАЧІ n

Розріджувачі n– допоміжні речовини, що використовуються для пригoтyвання певних базисних nпрепаратів або для процесу потенціювання.

Розріджувачами nможуть бути, наприклад: вода очищена, спирт підхожої концентрації, гліцерин або nлактоза.

Розріджувачі nмають витримувати вимоги відповідних монографій Фармакопеї.

БАЗИСНІ nПРЕПАРАТИ

Базисні nпрепарати (stocks) – речовини, продукти або препарати, що використовуються як nвихідні матеріали для виробництва гомеопатичних лікарських засобів.

Базисні nпрепарати звичайно являють собою: для сировини рослинного, тваринного або nлюдського походження  матричну настойку або гліцериновий мaцeрат; для сировини nхімічного або мінерального походження безпосередньо саму речовину.

Матричні nнастойки мають відповідати вимогам статті “Матричні nнастойки для гомеопатичних лікарських засобів”. n

Гліцеринові nмацерати – рідкі лікарські nзасоби, oдepжані із сировини рослинного, тваринного або людськoгo походження із nвикористанням гліцерину або суміші гліцерину зі спиртом підхожої концентрації nабо розчином натрію хлориду підхожої концентрації.

ПОТЕНЦІЮВАННЯ n

Розведення nта тритурації одержують із базисного препарату за допомогою процесу nпотенціювання відповідно до гомеопатичної виробничої практики: це означає nпослідовне розведення та струшування або послідовні відповідні тритурації, або nпоєднання цих двох процесів.

Звичайно nвикористовують такі ступені потенціювання:

·       n1 nчастина базисного препарату плюс 9 частин розріджувача; позначають як n”D”, “ОН” або “Х” (десяткове розведення);

·       n1 nчастина базисного препарату плюс 99 частин розріджувача; позначають як n”С” або “СН” (сотенне розведення).

Число nступенів потенціювання визначає міру розведення, наприклад, “D3″, n”3DH” або “3Х” означає три десяткових ступеня nпотенціювання, а “С3”, “3СН” або “3С” – nтри сотенних ступені потенціювання.

“LM” n(або “Q”) потенціювання виготовляють відповідно до специфічних nпроцедур.

ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Лікарська nформа гомеопатичного лікарського засобу має витримувати вимоги статті nФармакопеї на відповідну лікарську форму з такими особливостями:

v  “активною nсубстанцією” лікарських форм для гoмеопатичного застосування є розведення або nтритурації вихідних гомеопатичних базисних препаратів;

v  ці nлікарські форми готують із використанням відповідних допоміжних речовин;

v  випробування nна однорідність вмісту звичайно не проводять, однак у певних випадках це nвипробування необхідне.

Гомеопатична nлікарська форма “Пілюля”

Пілюлі для nгомеопатичного застосування тверді лікарські засоби, одержані з використанням nсахарози, лактози або інших підхожих допоміжних речовин. Boни можуть бути nодержані просоченням попередньо

сформованих пілюль розведенням або nрозведеннями гомеопатичних базисних препаратів, а також послідовним додаванням допоміжних nречовин і розведення або розведень гомеопатичних базисних препаратів. Вони nпризначаються для орального або сублінгвальнoгo застосування.

Гомеопатична nлікарська форма “Таблетки”     

Таблетки для гомеопатичного nзастосування – тверді лікарські засоби, одержані з використанням сахарози, nлактози або інших підхожих допоміжних речовин відповідно до статті “Таблетки”. nВони можуть бути  одержані пресуванням однієї або декількох nтвердих активних субстанцій із допоміжними речовинами або просоченням попередньо nсформованих таблеток розведенням або розведенням гомеопатичних базисних препаратів. nПопередньо сформовані для просочення таблетки одержують із сахарози, лактози nабо інших підхожих допоміжних речовин відповідно до статті “Таблетки”. Вони nпризначаються для орального або сублінгвального застосування.

Національні доповнення n(N)

Як допоміжні для приготування nгомеопатичних лікарських засобів можуть використовуватися такі peчовини: nкальцієвий бентоніт, спирт різної концентрації, ефір, гліцерин, твердий жир, nмед, лактоза, магнію стеарат, сахароза, натрію хлорид, крохмаль, рослинні олії, nвода, дріжджі, цинк та ін. Усі виробничі процеси слід проводити, використовуючи nхімічно інертні прилади та посуд, уникаючи втрат, викликаних випарюванням, дією nнагpівання або прямих coнячних променів, якщо немає інших зазначень в окремій nстатті. Звичайно не використовують консерванти, якщо немає інших зазначень в nокремій статті. Усі допоміжні речовини, що використовуються, мають відповідати nвимогам відповідних статей Фармакопеї.

Гомеопатичні лікарські nзасоби випускають також у вигляді розчинів (краплі та ін.), емульсій (масла та nін.), гpанул (пілюлі, крупка), м’яких лікарських засобів (мазі, креми, гелі, nлініменти, супозиторії), тритурації (порошки) та ін. Усі вони виготовляються nвідповідно до гомеопатичної виробничої практики із використанням відповідних nбазисних препаратів.

Гомеопатичні nлікарські засоби також відрізняються від відповідних лікарських форм, описаних nу Фармакопеї, вимогами, що пред’являються до контролю якості лікарських засобів nзалежно від вмісту в них активних речовин. Рекомендується:

v  до nлікарських засобів, що містять активні речовини нижче за розведення С2, nпред’являти ті самі вимоги, що і до лікарських засобів, описаних у Фармакопеї;

v  лікарські nзасоби, що містять активні речовини в розведенні від С2 до С3, контролювати nпісля проведення спеціальних прийомів концентрування (випарювання, спалення, nсплавлення речовин, переведення їх в нелеткий стан) одним із підхожих методів, nвиходячи з його придатності;

v  лікарські nзасоби, що містять активні речовини в розведенні від С4 до С6, контролювати у nпробі, що відповідає прописаній добовій дозі, в окремих випадках у пробі, що nвідповідає дозі, прописаній на курс лікування;

v  для nлікарських засобів, що містять активні речовини вище за розведення С6, якість nзабезпечується дотриманням технологічного процесу.

 

ЛІКАРСЬКА РОСЛИННА СИРОВИНА ДЛЯ ГОМЕОПАТИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

(Plantae nmedicinales ad praeparationes homoeopathicae)

Лікарська nрослинна сировина для гомеопатичних лікарських засобів, головним чином, цілі, nздрібнені або нарізані рослини або частини рослин, у тому числі водорості, гpиби nабо лишайники в необробленому вигляді – звичайно у свіжому, іноді у висушеному nвигляді. Соки рослин, які не були піддані спеціальній обробці, також є nрослинною сировиною для гомеопатичних лікарських засобів. Назва рослинної nсировини для гомеопатичних лікарських засобів точно визначається ботанічною nнауковою назвою вихідної рослинної сировини згідно з біномінальною системою (рід, nвид, тип і автор).

ВИРОБНИЦТВО

Рослинну сировину для nгомеопатичних лікарських засобів одержують культивуванням або збиранням дикорослих nрослин. Для гарантії якості рослинної сировини для гомеопатичних лікарських nзасобів суттєвими є умови культивування, збирання, сортування, cyшіння, nздрібнення та зберігання.

Рослинна сировина для гомеопатичних nлікарських засобів мaє бути, по можливості, вільною від забруднень, таких як nгрунт, пил, сміття, а також гpибів, комах та інших забруднень тваринного nпоходження. У сировині не мають виявлятися ознаки гниття.

Якщо проводилася nдеконтамінація, слід показати, що компоненти рослинної сировини не пошкоджені і nщо в сировині не залишилося шкідливих домішок. При проведенні деконтамінації nлікарської рослинної сировини для гомеопатичних лікарських засобів забороняється nзастосування етиленоксиду.

Слід вжити відповідні nзаходи, які забезпечують відповідність мікробіологічної чистоти гомеопатичних nлікарських засобів, що містять один або більше видів лікарської рослинної nсировини, рекомендаціям статті “Мікробіологічна чистота лікарських засобів”.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ n

Рослинну nсировину для гомеопатичних лікарських засобів ідентифікують, використовуючи її nмакроскопічні і, якщо необхідно, мікроскопічні описи, а також інші необхідні nвипробування (наприклад, тонкошарову хроматогpафію).

ВИПРОБУВАННЯ nНА ЧИСТОТУ

Якщо nдля виробництва гомеопатичних лікарських засобів використовують як вихідний nматеріал свіжу pocлину, вміст сторонніх домішок у ній має бути якнайменшим. nЯкщо необхідно, граничний вміст цих домішок зазначають в окремій статті. При nвикористанні висушеної рослини як вихідної сировини для виробництва гомеопатичних nлікарських засобів Heобхідне проведення випробувань на вміст сторонніх домішок, nякщо немає інших зазначень в окремій статті.

Рослинна nсировина для гомеопатичного застосування, яка може бути фальсифікована, має nпіддаватися відповідним специфічним випробуванням.

Якщо nнеобхідно, рослинна сировина для гомеопатичних лікарських засобів має nвитримувати інші випробування, наприклад, визначення загальної золи і показника nгіркоти.

Випробування nна втрату в масі при висушуванні проводять для сухої рослинної сировини для гомеопатичних nлікарських засобів. Визначення води проводять для рослинної сировини з високим вмістом nефірної олії. Визначення вмісту води у свіжій рослинній сировині для nгомеопатичних лікарських за­собів проводять підхожим методом.

Рослинна nсировина для гомеопатичних лікарських засобів має відповідати вимогам щодо nвмісту залишкових кількостей пестицидів. При цьому враховують індивідуальні nособливості рослини, в якому лікарському засобі вона буде використовуватися і, nза наявністю, вичерпні відомості щодо обробки даної серії рослинної сировини. nВизначення залишкових кількостей пестицидів може бути проведене методом, nописаним у доповненні до загального методу визначення.

Слід nвраховувати ризик забруднення рослинної сировини для гомеопатичних лікарських nзасобів важкими металами. Якщо в окремій статті не зазначені межі вмісту важких nметалів або окремих елементів, зазна­чення таких меж може вимагатися в обгpунтованих nвипадках.

Moже nвимагатися регламентація вмісту афлатоксинів.

У nдеяких специфічних випадках має бути врахований ризик радіоактивного nзабруднення.

КІЛЬКІСНЕ nВИЗНАЧЕННЯ

Якщо nнеобхідно, проводять кількісне визначення рослинної сировини підхожим методом.

ЗБЕРІГАННЯ

Свіжа рослинна сировина nмає бути оброблена якнайшвидше після збирання; вона може також зберігатися у nзамороженому вигляді, в етанолі (96 % 0б/0б) або у спирті підхожої nконцентрації.

Суху рослинну сировину nзберігають у захищеному від світла місці.

 

МАТРИЧНІ НАСТОЙКИ ДЛЯ ГОМЕОПАТИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

ВИЗНАЧЕННЯ n

Матричні nнастойки для гомеопатичних лікарських за­собів (матричні настойки) – nрідкі лікарські засоби, одержані екстракцією сировини відповідним розчинником. nЗвичайно використовують свіжу сировину, але можливе використання й висушеної nсировини. Maтричні настойки можуть бути також одержані з рослинних соків із nдодаванням або без додавання розріджувача. У деяких випадках вихідний матеріал nпопередньо обробляють.

ВИРОБНИЦТВО n

Матричні nнастойки одержують мацерацією, настоюванням, перколяцією, ферментацією або nіншим способом, описаним в окремій cтaттi, звичайно із використанням спирту nпідхожої концентрації.

Матричні nнастойки виготовляють, використовуючи зазначене співвідношення сировини та nрозчинника, із урахуванням вологості сировини, якщо немає зазначень.

При nвикористанні свіжої рослини вживають відповідні заходи, що забезпечують її nсвіжість. Компетентний уповноважений opгaн може вимагати проведення підхожих nвипробувань, що підтверджують свіжість сировини.

Матричні nнастойки звичайно прозорі. При зберіганні можливе утворення невеликого осаду, nщо допускається за умови відсутності суттєвої зміни складу.

Виробничий nпроцес має бути відтворюваним.

Метод мацерації. nЯкщо немає інших зазначень, лікарську рослинну сировину, що екстрагується, здрібнюють nдо часток певного розміру, ретельно перемішують, екстрагyють зазначеним nспособом зазначеним розчинником і витримують у закритому контейнері зазначений nчас. Залишок відділяють від eкcтpaгeнту і, якщо необхідно, віджимають. В останньому nвипадку обидві одержані рідини об’єднують.

Регyлювання складу. nРегулювання вмісту діючих речовин, якщо необхідно, проводять додаванням екстрагенту nпідхожої концентрації або додаванням іншої матричної настойки для гомеопатичних nлікарських засобів рослинного або тваринного походження підхожої концентрації.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ n

Де nможливо, слід провести хоча б одне випробування ідентичності хроматогpафічним nметодом.

ВИПРОБУВАННЯ nНА ЧИСТОТУ

В nокремих статтях межі вмісту встановлені для офіційних методів виробництва. nКожному певному методу виробництва будуть відповідати свої певні межі вмісту.

Якщо nпроводять визначення відносної густини, визначення вмісту етанолу не потрі6не, nі навпаки.

Відносна nгyстина. Значення відносної гyстини матричної настойки має відповідати межам, nзазначеним в окремій статті.

Вміст nетанолу. Вміст етанолу має відповідати межам, зазначеним в окремій статті.

Метанол nі 2-пропанол. Не більше 0.05 % (об/о6) метанолу і не більше 0.05 % (0б/0б) 2-пропанолу, nякщо немає інших зазначень в окремій статті.

Сухий nзалишок. Вміст cyxoгo залишку матричної настойки має відповідати межам, nзазначеним в окремій статті.

Залишкові nкількості пестицидів. Якщо необхідно, матричні настойки мають витримувати nвипробування на пестициди. Вимоги вважаються виконаними, якщо лікарська nрослинна сировина витримує випробування.

КІЛЬКІСНЕ nВИЗНАЧЕННЯ

Де nможливо, проводять кількісне визначення із встановленням меж вмісту.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла nмісці. Може бути зазначена максимальна температура зберігання.

МАРКУВАННЯ

На етикетці зазначають:

v   продукт nявляє собою матричну настойку для гoмеопатичних лікарських засобів (позначають “ТМ”); n

v  назву nсировини латиною відповідно до моногpафії Фармакопеї, якщо монографія існує;

v  метод nприготування;

v  вміст nетанолу або іншого розчинника в матричній настойці, у відсотках (об/об);

v  співвідношення nсировини та матричної настойки, якщо необхідно, умови зберігання.

 

 Відповідно nдо Наказу МОЗ України від 26.08.05 № 426 “Про nзатвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на nлікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також nекспертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом nдії реєстраційного посвідчення” (із усіма змінами та nдоповненнями):

Гомеопатичний лікарський засіб n– будь-який лікарський засіб, виготовлений із продуктів, субстанцій або nскладових, які називаються гомеопатичною сировиною, відповідно до процедури nвиготовлення гомеопатичного лікарського засобу, описаної в Державній фармакопеї nУкраїни (далі – ДФУ) або Європейській фармакопеї або – в разі відсутності nтакого опису – у Німецькій гомеопатичній nфармакопеї (GHP), Гомеопатичній nфармакопеї США (HPUS), Британській гомеопатичній nфармакопеї (BHP), Гомеопатичній nфармакопеї Швабе.

 

Спеціальні вимоги до матеріалів реєстраційного досьє для nгомеопатичних лікарських засобів (частина ІІ та ІІІ)

Даний розділ стосується особливих вимог до оформлення nчастин ІІ та ІІІ матеріалів реєстраційного досьє на гомеопатичні лікарські засоби.

Спеціальні вимоги до частини ІІ матеріалів реєстраційного досьє для nгомеопатичних лікарських засобів:

а) термінологія

Латинська назва гомеопатичної сировини, описаної в матеріалах nреєстраційного досьє, повинна відповідати латинській назві, зазначеній в nЄвропейській фармакопеї, або в разі відсутності – Німецькій гомеопатичній фармакопеї (GHP), Гомеопатичній фармакопеї США (HPUS), nБританській гомеопатичній фармакопеї (BHP), Гомеопатичній фармакопеї Швабе. У nвідповідних випадках необхідно надати традиційно використовувану назву;

б) контроль вихідних матеріалів

Опис та дані щодо вихідних матеріалів, тобто щодо всіх використаних nматеріалів, уключаючи сировину та проміжні матеріали, до кінцевого розведення у nготовому лікарському засобі повинні бути підкріплені додатковими даними про nгомеопатичну сировину.

Загальні вимоги до якості стосуються всіх вихідних матеріалів і сировини, nа також проміжних етапів виробничого процесу до кінцевого розведення у готовому nлікарському засобі. Якщо можна, потрібно провести дослідження за наявності nтоксичних компонентів, а також тоді, коли якість неможливо контролювати при nкінцевому розведенні через високий ступінь розведення. Необхідно надати повний nопис кожної стадії виробничого процесу, починаючи від вихідних матеріалів до nкінцевого розведення у готовому лікарському засобі.

Якщо застосовуються декілька розведень, ці стадії розведення необхідно nпроводити відповідно до методів виробництва гомеопатичних засобів, які nвикладено у відповідній монографії Європейської фармакопеї, або за її nвідсутності в іншій національній фармакопеї;

в) методи контролю готового лікарського засобу

До готових гомеопатичних лікарських засобів застосовуються загальні nвимоги до якості. Будь-які винятки вимагають ретельного обґрунтування nзаявником.

Необхідно ідентифікувати та проаналізувати всі компоненти, які мають nпотенційну токсичність. Якщо неможливо ідентифікувати та проаналізувати всі nкомпоненти, які можуть виявитися токсичними, наприклад, через їх високий nступінь розведення в готовому лікарському засобі, потрібно обґрунтувати якість nлікарського засобу за допомогою повної валідації виробничого процесу та процесу nрозведення;

г) випробування на стабільність

Необхідно підтвердити стабільність готового лікарського засобу. Дані щодо nстабільності гомеопатичного лікарського засобу, як правило, дійсні як для nрозчинів, так і для порошків, з яких був вироблений даний лікарський засіб. nЯкщо ідентифікація або аналіз діючої речовини неможливі через високий ступінь nрозведення, можуть розглядатися дані щодо стабільності лікарського засобу.

Спеціальні вимоги до частини ІІІ матеріалів реєстраційного досьє для nгомеопатичних лікарських засобів: необхідно обґрунтувати відсутність будь-якої nінформації, наприклад, має надаватися обґрунтування, яким чином може доводитися nприйнятний рівень безпеки, незважаючи на те, що відсутні деякі дослідження.

 

Спеціальні вимоги до nматеріалів реєстраційного досьє для гомеопатичних лікарських засобів (модуль 3 nта 4)

Ця глава стосується особливих вимог до оформлення nМодулів 3 і 4 матеріалів реєстраційного досьє на гомеопатичні лікарські засоби, які nвизначені в абзацах сімнадцятому та вісімнадцятому розділу ІІ nцього Порядку.

У Модулі 3:

Спеціальні вимоги до Модуля 3 матеріалів реєстраційного досьє для nгомеопатичних лікарських засобів:

а) термінологія

Латинська назва гомеопатичної сировини, описаної у матеріалах nреєстраційного досьє, повинна відповідати латинській назві, зазначеній в Європейській nфармакопеї, або в разі відсутності – Німецькій гомеопатичній фармакопеї (GHP), Гомеопатичній фармакопеї США (HPUS), nБританській гомеопатичній фармакопеї (BHP), Гомеопатичній фармакопеї Швабе). У nвідповідних випадках необхідно надати традиційно використовувану назву;

б) контроль вихідних матеріалів

Опис та дані щодо вихідних матеріалів, тобто щодо всіх використаних nматеріалів, уключаючи сировину та проміжні матеріали, до кінцевого розведення у nготовому лікарському засобі повинні бути підкріплені додатковими даними про nгомеопатичну сировину.

Загальні вимоги до якості стосуються всіх вихідних матеріалів і сировини, nа також проміжних етапів виробничого процесу до кінцевого розведення у готовому nлікарському засобі. Якщо можна, потрібно провести дослідження у разі nприсутності токсичних компонентів, а також тоді, коли якість неможливо nконтролювати при кінцевому розведенні через високий ступінь розведення. nНеобхідно надати повний опис кожної стадії виробничого процесу, починаючи від nвихідних матеріалів до кінцевого розведення у готовому лікарському засобі.

Якщо застосовуються декілька розведень, ці стадії розведення необхідно nпроводити відповідно до методів виробництва гомеопатичних засобів, які nвикладено у відповідній монографії Європейської фармакопеї, або, за її nвідсутності, в іншій фармакопеї;

в) методи контролю готового лікарського засобу

До готових гомеопатичних лікарських засобів застосовуються загальні nвимоги до якості. Будь-які виключення вимагають ретельного обґрунтування nзаявником.

Необхідно ідентифікувати та проаналізувати всі компоненти, які мають nпотенційну токсичність. Якщо неможливо ідентифікувати та проаналізувати всі nкомпоненти, які можуть виявитися токсичними, наприклад через їх високий ступінь nрозведення в готовому лікарському засобі, потрібно обґрунтувати якість лікарського nзасобу за допомогою повної валідації виробничого процесу та процесу розведення;

г) випробування на стабільність

Необхідно підтвердити стабільність готового лікарського засобу. Дані щодо nстабільності гомеопатичного лікарського засобу, як правило, дійсні як для nрозчинів, так і для порошків, з яких був вироблений даний лікарський засіб. nЯкщо ідентифікація або аналіз АФІ або діючої речовини неможливі через високий nступінь розведення, можуть розглядатися дані щодо стабільності лікарського nзасобу.

У Модулі 4:

Спеціальні вимоги до Модуля 4 матеріалів реєстраційного досьє для nгомеопатичних лікарських засобів:

Необхідно обґрунтувати відсутність будь-якої інформації, наприклад, має nнадаватися обґрунтування, яким чином може доводитися прийнятний рівень безпеки, nнезважаючи на те, що відсутні деякі дослідження.

Вимоги до гомеопатичних nлікарських засобів, матеріали реєстраційного досьє яких можуть не містити nнаукових клінічних даних, та обсяг даних, необхідних для підтвердження їхньої nякості

1.  Гомеопатичні лікарські засоби, nматеріали реєстраційного досьє яких можуть не містити доказів їх терапевтичної nефективності, повинні відповідати таким умовам:

·                        nлікарські засоби nпризначені для перорального або зовнішнього застосування;

·                        nна етикетці nлікарського засобу або в будь-якій інформації, що його стосується, не повинні nнаводитися конкретні показання для застосування;

·                        nступінь nрозведення лікарського засобу є достатнім для того, аби гарантувати його nбезпеку; зокрема лікарський засіб не може містити більше однієї частини на n10000 маткового розчину або 1/100 від мінімальної дози, яка використовується в nалопатії щодо субстанцій, наявність яких в алопатичному лікарському засобі nпотребує обов’язкового пред’явлення рецепта лікаря.

·                        n2. Заява може nохоплювати одну серію лікарського засобу, одержаного з однієї й тієї самої nгомеопатичної сировини або видів сировини. Для того, аби продемонструвати, nзокрема, фармацевтичну якість лікарських засобів та їх однорідність від серії nдо серії, матеріали реєстраційного досьє мають включати:

v nнаведену у nфармакопеї (ДФУ, або Європейська фармакопея, або в разі відсутності – Німецька nгомеопатична фармакопея (GHP), Гомеопатична фармакопея США (HPUS), Британська nгомеопатична фармакопея (BHP), Гомеопатична фармакопея Швабе) наукову назву nгомеопатичної сировини або видів сировини та дані про різні шляхи введення, nлікарські форми та ступені розведення, які підлягають реєстрації;

v nдосьє з описом nспособу одержання та контролю гомеопатичної сировини або видів сировини та nобґрунтування його/їх гомеопатичної природи на основі відповідної бібліографії;

v nопис виробництва nта контролю для кожної лікарської форми та опис способу розведення і підсилення nдії лікарського засобу;

v копію ліцензії на виробництво (якщо nзгідно із законодавством країни виробника ліцензія на виробництво існує лише в nелектронному вигляді (наприклад, США), має бути надана роздруківка із nпосиланням на відповідний офіційний сайт, засвідчена підписом/печаткою nзаявника) або іншого дозвільного документа на виробництво заявленої лікарської nформи у країні виробника;

v засвідчену копію документа, що nпідтверджує відповідність виробництва лікарського засобу вимогам GMP, виданого nДержлікслужбою відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27 nгрудня 2012 року № 1130 «Про затвердження Порядку проведення nпідтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам nналежної виробничої практики», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України n21 січня 2013 року за № 133/22665, або гарантійного листа заявника щодо надання nтакого документа протягом строку проведення спеціалізованої експертизи;

v копію реєстраційного посвідчення або nіншого дозвільного документа (Marketing Authorization, Сertificate of a nPharmaceutical Product, Free Sale Certificate тощо), виданого уповноваженим nорганом країни власника реєстраційного посвідчення (заявника) та/або виробника, nабо іншої країни, регуляторний орган якої керується високими стандартами nякості, що відповідають стандартам, рекомендованим ВООЗ, на ринку якої nрозмішено лікарський засіб. Зазначити перелік країн, де цей лікарський засіб nзареєстровано/перереєстровано;

v пропозиції до маркування на упаковці;

інструкцію для медичного застосування у разі, якщо на зовнішній упаковці nнаведено неповну інформацію, передбачену розділом XVIII цього Порядку;

дані про стабільність лікарського засобу.

 

ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ ГОМЕОПАТІЇ.

Гомеопатія як метод терапії була заснована в Німеччині доктором медицини, nхіміком, фармацевтом, професором Лейпцігського університету Христіаном nФрідріхом Самуелем Ганеманом (1755-1843). Будучи людиною освідченою, володіючи nвосьмома мовами, Ганеман чимало часу присв’ятив вивченню праць філософського і nмедичного напрямку. Деякі з літературних даних наштовхнули його на думку про nнеобхідність експериментального вивчення дії лікарських засобів на здорових nлюдях. Почата Ганеманом дослідницька робота виявила, що деякі широко вживані на nтой час ліки можуть викликати у здорової людини симптоми, аналогічні хворобі, nщо ними лікується. Так, прийняття порошку кори хінного дерева супроводжувалось nсимптомами «малярії», в той час, коли хіна була єдиним засобом лікування цього nнедугу. Виявлений факт настільки зацікавив вченого, що спонукав до проведення nдосліджень, наслідком яких стало обгрунтування основних принципів гомеопатії. У n1796 році Ганеман друкує першу працю з викладенням теоретичних основ гомеопатії n«Дослід нового принципу для знаходження цілющих властивостей лікарських речовин nз деякими поглядами на нові принципи». Рік цієї публікації вважають роком nнародження гомеопатії. Все життя вчений присвятив розробці нового методу nлікування, основні положення якого виклав у своїй головній праці – «Органоні nлікарського мистецтва» (виданій в 1810 р.). У цій роботі Ганеман сформулював nзакон, або принцип подібності: «Для того, щоб лікувати правильно, безпечно, nшвидко і надійно, в кожному конкретному випадку підбирай тільки такі ліки, які nможуть викликати стан, подібний до хвороби, яку ти хочеш вилікувати n”Similia similibus curantur” /подібне лікується подібним».

“Принцип подібності” (який згадував ще Гіпократ) С. nГанеман застосував, як метод індивідуалізованого лікування. Так, людині з nвираженою алергічною реакцією на жалення бджоли, або із захворюванням, що nсупроводжують клінічні прояви, подібні такій реакції, призначають гомеопатичний nпрепарат бджоли APIS. Хворому з клінічними проявами? подібними на отруєння nртуттю (незалежно від того, яку назву на момент консультації доктором має його nхвороба – хронічний неспецифічний виразковий коліт, гастродуоденіт, чи афтозний nстоматит) при характерному для ртуті ураженні слизових, їх кровоточивості, nвиразковому ураженні та інших специфічних симптомах, з точки зору гомеопатії nпоказане призначення мікродоз гомеопатичної ртуті Mercurius solubilis, або nінших «меркуріальних» препаратів. Впевнившись, що великі дози ліків можуть nвикликати у здорових людей певну хворобливу реакцію, Ганеман спробував зменшити nкількість досліджуваного препарату.

Підтвердивши сам факт присутності лікувальної дії медикаменту за nпринципом подібності, дослідник виявив, що в міру зменшення його дози зникає nвластивість речовини викликати патологічну симптоматику (включаючи побічні nшкідливі та навіть небезпечні для життя хворого ефекти), і виникає здатність nефективно виліковувати подібні хворобливі прояви. При подальшому зменшенні nкількості речовини специфічні лікувальні властивості зростали. Водночас, такі nявища спостерігали лише при послідовному серійному розведенні діючої речовини з nмеханічною обробкою (струшуванням) розчину, але були відсутні при звичайному nмеханічному розведенні з метою зменшення концентрації речовини.

Принцип “малих доз” – ще один принцип гомеопатії, який nбув відкритий внаслідок проведених досліджень. Поняття «великої» і «малої» дози nв гомеопатії і академічній медицині не співпадають. Дози, які викликають в nорганізмі хворобливі явища, але не є токсичними, гомеопати називають великими, nа дози, що лікують такі прояви, якщо вони виникли іншим шляхом (як прояви захворювання) n– малими. Таким чином, в гомеопатії поняття великої і малої дози залежить не nвід кількості самої речовини, а від її фізіологічної дії. Принцип малих доз є nнадзвичайно важливим для розуміння положень гомеопатії. Перехід великої дози у nмалу не пов’язаний із зміною кількості речовини – її зменшенням; він є зміною nнапрямку дії цієї речовини. Так, якщо адреналін у великій дозі викликає nтахікардію, то у малій дозі буде її лікувати. «Велику» дозу, у свою чергу, nможна розділити на ряд різних за характеристиками частин – доз.

Максимально велика доза – летальна nдоза – DL 100 i DL 50 (dosa letalis 100 i 50), тобто така, що викликає в nдосліді (у експериментальних тварин) смертність відповідно в 100 або в 50 nвідсотків тварин. Наступна доза – токсична, тобто така, яка викликає отруєння nорганізму. В клінічній практиці користуються терапевтичними дозами. Напрямок nдії такої дози співпадає з дією токсичної дози, але за ступенем вираженості nвпливу є менш вираженим і позитивним для організму при тому чи іншому захворюванні. nТак, якщо адреналін у летальній і токсичній дозах спричиняє смерть на фоні nпорушення серцевого ритму, спазму периферійних судин, то в терапевтичних дозах nстане у пригоді при лікуванні шоку чи колапсу: стимулює серцеву діяльність, nпідвищує артеріальний тиск за рахунок звуження периферійних судин. Зменшення nдози спочатку веде до зменшення ефекту, до подальшого його можливого зникнення. nАле на цьому взаємодію речовини з живим організмом не закінчено. Якщо дозу nзменшувати, відбувається зміна напрямку дії речовини, – у нашому прикладі nадреналін стане засобом для лікування тахікардії та підвищеного артеріального nтиску. З моменту зміни напрямку дії речовини доза стає «малою» – такою, яка в nреагуючій системі викликає ефект з протилежним знаком відносно до фармакологічної nдії цієї речовини (вивченню дії таких надмалих доз багато років присвятив nП.В.Симонов, який назвав описаний ефект їх дії «ефектом превентивного nгальмування»). Саме такі дози і використовує гомеопатія. Кількість речовини в n«малій дозі» залежить від особливостей конкретної речовини, але, в будь-якому nразі, це надзвичайно мала кількість, яка не може бути досягнута під час nвиготовлення гомеопатичних ліків звичайними методами подрібнення.

В гомеопатії для приготування ліків використовується метод послідовних nсерійних розведень. Існують дві основні шкали гомеопатичних розведень – nдесятинна і сотенна. Ліки, виготовленні за десятинною шкалою, позначають nримською цифрою Х, або літерою D (D-децімальний); за сотенною – С n(С-центізімальний). Для приготування препарату за десятинною шкалою беруть 1 nчастину діючої лікарської речовини і 9 частин розчинника – очищеної води; nрозчин багаторазово (10-30 разів) струшують – отримане розведення є першим nдесятинним – D1. Для приготування другого десятинного розведення – D2 беруть nодну частина D1, додають 9 частин розчинника, знов повторюють струшування, і, nтак далі, до потрібного розведення. Кожне наступне розведення позначають nцифрою, що відповідає кількості повторених операцій і літерою D. Так, позначка n30 D означає, що було проведено 30 послідовних розведень за десятинною шкалою. nПри приготуванні ліків за сотенною шкалою проводять аналогічні маніпуляції, але nу співвідношенні речовини і розчинника 1: 99. Відповідно, для приготування n1000С розведення, необхідно повторити зазначені маніпуляції послідовних nрозведень у співвідношенні 1: 99 – 1000 разів.

В деяких країнах застосовують ГЛЗ в розведеннях 1000 (М), 50000 (LM), n100000 (CM) i 1млн. (ММ). В Україні, де сформувались свої традиції і своя nавторитетна гомеопатична школа (перша гомеопатична аптека в Києві відкрилась n167 років тому – в 1835 році, а 113 років тому було засноване перше nгомеопатичне товариство – в 1889 році), такі розведення насьогодні аптеки не nвиготовляють, їх застосувують вкрай рідко.

Ще один принцип гомеопатії – “принцип потенціювання” – посилення лікувальної дії nгомеопатичних ліків в процесі їх виготовлення шляхом послідовних серійних nрозведень та струшувань. С. Ганеман вважав, що під час такого процесу nвиготовлення ліки набувають особливої сили, з відокремленням інформаційної nсутності речовини від її матеріальної оболонки. Сучасні фізики пояснюють це nявище накопиченням в процесі застосування описаної технології матриць пам’яті – nефектом «пам’яті води». Достатньо зауважити, що лише в низьких розведеннях nможна визначити кількість вмісту діючої речовини, що в D3 розведенні відповідає nлише 0,001 грама.Число молекул в 1 моль будь-якої речовини N = n(6,02252±0,00028). 1023 моль-1 (число Авогадро). У розведеннях за межами С12 nабо D24 вміст речовини менше маси однієї молекули. Отже, використання термінів nконцентрації або дози як характеристики кількості речовини для високих nгомеопатичних розведень не є доцільним, частіше застосовують термін «потенція», nабо «розведення». Водночас термін «доза» може зустрічатись в гомеопатії при nвизначенні кількості крапель, горошин певної потенції, показаних до призначення nв залежності від віку і стану хворого.

В основі терапевтичного підходу в гомеопатії, крім головного принципу n(Закону подібності), лежить конституційний підхід. Важливим є те, що тут nвраховується увесь спектр особливостей конституції пацієнта – від душевного nстану та психоемоційних реакцій до характеристик будови тіла, функцій окремих nорганів та систем у певної особи. Індивідуалізований терапевтичний підхід, відсутність nалергічних реакцій, побічних, непрогнозованих ефектів впливу цього природнього nметоду лікування, його висока ефективність як при гострих, так і хронічних nзахворюваннях, дозволяє використовувати гомеопатію як у дорослого, так і у nдитячого контингенту хворих.

Перш за все детально аналізують ознакосклад хворобливих проявів у nпацієнта, його відповідність клінічній характеристиці препарату (гомеопатичному n«патогенезу»). Важливим є врахування індивідуальних характеристик – схильності nдо певних функціональних порушень, захворювань та особливостей їх перебігу; nіндивідуальної чутливості хворого до факторів зовнішнього середовища, а також nзалежності характеру і особливостей симптоматики захворювання від довколишніх nфакторів (модальності). Беруть до уваги особливості будови тіла: худий, nтовстий; жилавий, пухкий; вологий, сухий, мокрий; рівний, викривлений; nокруглий, витягнутий; симетричний або ні; та багато інших. Мають значення nсухість, лущення чи жирність шкіри; тонка чи груба шкіра; наявність невусів, nродимих плям, бородавок, рубців та інших патологічних змін; форма зубів, nнігтів, суглобів, пальців; фізіологічні індивідуальні особливості (функцій nокремих органів та систем, їх реагування і взаємодії); особливості психічної nсфери (найважливішої за впливом на всі інші – за твердженням С. Ганемана). Все nце є складовими індивідуальності кожної людини – її конституції.

Для одужання не всі шляхи придатні; і не завжди найкоротший з них кращий. nНе завжди ліквідація чи послаблення деяких симптомів сприяє покращенню перебігу nчи прогнозам кінця захворювання. М.В.Войно-Ясенецький писав про зміни тканин nлегенів при пневмонії: «Звичайно, інфільтрація тканин легенів під час пневмонії nлейкоцитами по суті глибоко патологічна, але вона відповідає потребі моменту, а nотже, вона нормальна». Тобто існує нормальний перебіг хвороби зі своїми nетапами, які завершує одужання. Можна стверджувати, що існують оптимальні шляхи nперебігу хвороби, які забезпечують під час гострої хвороби найбільш якісне і nповне одужання, найсприятливіший перебіг хронічних захворювань. У врахуванні nвсього спектру конституційних особливостей пацієнта і є основа лікування не nхвороби, а людини. Це сама сутність гомеопатичної терапії, медичного напрямку nспрямованого на «оптимізацію хвороби» – забезпечення виходу людини з хвороби з nнайменшими втратами як для вражених органів, так і для організму в цілому.

Сучасна медицина дає цілком зрозумілі пояснення деяким на перший погляд nнезвичним поняттям, що використовуює гомеопатія. Понад 200 років тому Ганеманом nбуло запропоноване вчення про міазми – узагальнююі сутності виникнення і nрозвитку захворювань у людей. Автор виділив три основні варіанти перебігу nхронічних захворювань: псору, сикоз і сифіліс (в залежності від подібності на nросповсюджені в той час сверблячку(чесотку), гонорею і сифіліс). Гомеопати nвраховують міазми, як тип реагування при розвитку патології. Кожному такому nваріанту реагування (міазму) є певна відповідність в клінічній характеристиці nгомеопатичного препарату, що враховує лікар-гомеопат при призначенні лікування.

Слабке реагування (Псора, гіпореактивність) – це неяскрава клінічна nсимптоматика, затяжний перебіг хвороби, схильність до хронізації. Хворий nмовчазний, боязливий, скарги скупі. Морфологічно характерна гіпотрофія. Таке nреагування характерне для патогенезів таких гомеопатичних засобів, як: Кальцій nкарбонікум (Calcium carbonicum), Сульфур (Sulphur).

Надмірне реагування (Сикоз, гіперреактивність) характеризується яскравою nклінічною симптоматикою, психічними проявами, схильністю до алергічних, nзапальних проявів, виникненню бородавок, папілом, кондилом та інших нашкірних nновоутворень. «Сикотичний» тип реагування характерний для патогенезів таких nгомеопатичних засобів, як Туя (Thuja), Стафізагрія (Staphysagria), Беладонна n(Belladonna).

Викривлене (спотворене) реагування (Сифіліс) характеризується ускладненим nрозвитком і перебігом патології, вираженим порушенням функцій, зі схильністю до nдеструкції, утворення виразок, атрофій. Хворий схильний до нервового збудження, nроздратування, агресії. Такий тип реагування ми знаходимо у препаратів Меркурія n(Mercurius), Золота (Aurum).

«Міазматичний» підхід часто допомагає визначити прогноз захворювання, nпідібрати найбільш “подібний” гомеопатичний засіб.

Механізм дії ГЛЗ.

На сьогоднішній день не існує єдиної nвизнаної і підтвердженої теорії механізму дії ГЛЗ. Існує велика кількість nконцепцій дії ГЛЗ, серед яких найбільш відомими є: інформаційно-хвильова, nспінорна, біоінтерференції, голографічна, інформаційно-слідова теорія памяті nводи та інші, які базуються на властивостях збереження інформації у розчинах, nта їх коригуючому впливі через рідинні середовища організму на регуляторні nмеханізми гомеостазу.

 

В результаті nмаркетингових досліджень ринку гомеопатичних ЛЗ, проведених Демченко В. О., nТкаченко Н. О. та Майборода О. О. станом на 2010 р., встановлено, що сучасний nарсенал становить 187 гомеопатичних препаратів з урахуванням усіх пропозицій. nОновлення номенклатури гомеопатичних засобів на вітчизняному ринку відбувається nпереважно за рахунок реєстрації нових препаратів.

Основними nвиробниками гомеопатичних препаратів на вітчизняному фармацевтичному ринку є nпровідні фірми Німеччини, Австрії, США, Росії та України.

У nсередньому на 1 вітчизняний гомеопатичний препарат припадає 4 препарати nімпортного виробництва. Частка імпорту на ринку становить 81%, а вітчизняних nпрепаратів – 19% (рис. 1).

Рис. 1. nСпіввідношення часток вітчизняних та зарубіжних гомеопатичних ЛЗ на ринку nУкраїни

Більша nчастина номенклатури представлена німецькими компаніями («Heel», «DHU», n«Homviora Arzneimittel», «Bionorica»), а також препаратами, імпортованими з nкраїн ближнього зарубіжжя («Матеріа Медика», Росія).

Препарати, nщо випускаються «Національною Гомеопатичною Спілкою» і «Арніка», формують nбільшість асортименту вітчизняних гомеопатичних засобів (рис. 2).

Як nпоказав аналіз на підставі АТС-класифікації, гомеопатичні препарати належать до n29 груп, що рекомендуються для лікування різних патологій.

Отже, nгомеопатичні препарати ввійшли до 9 анатомічних груп, серед яких найбільшу nкількість складають засоби, що впливають на респіраторну й сечостатеву систему, nстатеві органи, а саме 28% та 18% відповідно (рис. 3).

Рис. 2. Розподіл nгомеопатичних ЛЗ на ринку України за фірмою-виробником

Рис. 3. Діаграма nрозподілу гомеопатичних ЛЗ за анатомічними групами

Гомеопатичні nпрепарати за формами випуску представлені таблетками, гранулами, розчинами для nін’єкцій в ампулах, краплями пероральними, сиропами, зборами у фільтр-пакетах, nсупозиторіями ректальними, розчинами гомеопатичними у флаконах, спреями назальними, nмазями (гелями), карамелями, драже. На тверді лікарські форми припадає nнайбільша частка препаратів – 52% від усього асортименту. На рідкі форми nдоводиться 43% номенклатури, м’які – 4%, аерозолі – 1% (рис. 4).

Рис. 4. Діаграма nрозподілу гомеопатичних ЛЗ за лікарською формою

Найбільша глибина nасортименту характерна для препаратів імпортного виробництва. Гомеопатичні nпрепарати вітчизняних виробників представлені, переважно, твердими формами n(гранули, крупка в пеналах або пакетах). Зазначене стосується і препаратів, що nімпортуються з країн ближнього зарубіжжя.

 

МЕТОДИ ПРИГОТУВАННЯ ГОМЕОПАТИЧНИХ БАЗИСНИХ ПРЕПАРАТІВ І nПОТЕНЦІЮВАННЯ

Via praeparandi stirpes nhomeopathicas et potentificandi

Гомеопатичні базисні nпрепарати готують із сировини, що відповідає вимогам статті «Гомеопатичні nлікарські засоби», використовуючи підхожі методи.

Наведені нижче методи nспільно з прийнятими методами потенціювання є лише прикладами, і допускається nзастосування інших методів, описаних в офіційних нормативних документах.

При використанні nматеріалів тваринного походження особливу увагу слід приділяти вимогам щодо nвикористання сировини тваринного і людського походження, наведеними у статті n«Гомеопатичні лікарські засоби».

При приготуванні рідких nрозведень зазначена в методі концентрація спирту, якщо необхідно, може бути nзамінена спиртом (30 % м/м) [спирт (36 % об/об)} або спиртом  (15 % м/м) [спирт n(18 % об/об)].

Якщо в окремій статті nдопускається приготування матричної настойки з більше ніж одного виду рослин, nнастойка може бути виготовлена з окремих частин конкретних видів рослин або їх nсуміші.

Якщо немає інших зазначень, nматричні настойки готують методом мацерації. Мацерація може проводитися nпротягом не менше  10 діб і не більше 30 діб.

Мацерація може бути nзамінена тривалою мацерацією (не більше 60 діб) або дуже тривалою мацерацією n(не більше 180 діб), якщо доведено, що якість одержаної матричної настойки така nсама, що і матричної настойки, виготовленої методом мацерації.

Якщо немає інших nзазначень в окремій статті, термін «частина/частини» вказує на масову частину/частини». nЯкщо немає інших зазначень у методі, приготування проводять при температурі, що nне перевищує 25 °С.

МЕТОД 1а

Метод n1 а використовують для свіжої рослинної сировини, що звичайно містить більше 70 n% віджатого соку, ефірної олії та не містить смоли або слиз.

Матричні nнастойки, виготовлені згідно із методом 1а,— це суміші рівних частин віджатих nсоків та спирту (86 % м/м) [спирт (90 % об/об)].

Подрібнену nрослинну сировину віджимають. Одержаний сік відразу змішують із рівною за масою nкількістю спирту  (86 % м/м) [спирт  (90 % об/об)]. Витримують у закритому nконтейнері при температурі, що не перевищує 20 °С, протягом не менше 5 діб і nфільтрують.

Доведення до заданого в nокремій статті значення.

Визначають масу сухого nзалишку (2.8.16)  або, де зазначено, кількісний вміст вище описаного фільтрату, nу відсотках. Необхідну кількість (А,) спирту (43 % м/м) [спирт (50 % об/об)], у nкілограмах, розраховують за формулою:

де:

m  — маса фільтрату, в nкілограмах;

N₀ — маса nсухого залишку або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, у відсотках;

N_x — маса nсухого залишку або кількісний вміст фільтрату, у відсотках.

Фільтрат змішують з nрозрахованою кількістю спирту (43 % м/м) [спирт  (50 % об/об)]. Витримують при nтемпературі, що не перевищує  20 °С, протягом не менше 5 діб, потім, якщо nнеобхідно, фільтрують.

Потенціювання

1-е «десяткове» nрозведення  (D1)  готують із:

2 частин матричної nнастойки;

8 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

2-е десяткове nрозведення (D2) готують із:

1 частини  1-го n«десяткового» розведення;

9 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

1-е «сотенне» nрозведення (СІ) готують із:

2 частин матричної nнастойки;

98 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го n«сотенного» розведення;

99 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

МЕТОД nlb

Метод nlb використовують при обробці латексної рослинної сировини.

Матричні nнастойки, виготовлені згідно із методом 1b, n— це суміші свіжого рослинного латексу та спирту (30 n% м/м) [спирт  (36 % об/об)]. Свіжий латекс змішують з 2 масовими частинами nспирту (30 % м/м) [спирт (36 % об/об)] і фільтрують.

Доведення до заданого в nокремій статті значення

Визначають масу сухого nзалишку (2.8.16) або, де зазначено, кількісний вміст вище описаного фільтрату, nу відсотках. Необхідну кількість (А) спирту (30 % м/м) [спирт (36 % об/об)], у nкілограмах, розраховують за формулою:

де:

m n— маса фільтрату, в кілограмах;

N₀ — маса nсухого залишку, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, nу відсотках;

N_{x n}— nмаса сухого залишку, у відсотках, або кількісний вміст фільтрату, у відсотках.

Фільтрат змішують з nрозрахованою кількістю спирту (30 % м/м) [спирт  (36 % об/об)]. Витримують при nтемпературі, що не перевищує  20 °С, протягом не менше 5 діб, потім, якщо nнеобхідно, фільтрують.

Потенціювання

1-е «десяткове» nрозведення  (D1) готують із:

3 частин матричної nнастойки;

7 частин спирту (30 % nм/м) [спирт (36 % об/об)].

2-е десяткове nрозведення (D2) готують із:

1 частини  1-го  n«десяткового» розведення;

9 частин спирту (15 % nм/м) [спирт (18 % об/об)).

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

МЕТОД n2а

Метод n2а використовують для свіжої рослинної сировини, що звичайно містить менше 70 % nвіджатого соку і більше 60 % вологи (втрата в масі при висушуванні) та що не nмістить ефірних олій або смол.

Матричні настойки, nвиготовлені згідно із методом 2а (вміст спирту близько 43 % м/м або 50 % nоб/об), готують мацерацією, як описано нижче.

Рослинну сировину nподрібнюють, відбирають пробу та визначають втрату в масі при висушуванні n(2.2.32).

Якщо немає інших nзазначень, випробування проводять, використовуючи 2.00-5.00 г подрібненої nсировини, в зваженому плоскодонному тиглі діаметром 45-55 мм, який був nзаздалегідь висушений, як зазначено для сировини. Сировину висушують при nтемпературі 100-105 °С протягом 2 год. Потім охолоджують в ексикаторі.

До подрібненої nрослинної сировини відразу додають не менше половини маси спирту (86 % м/м) n[спирт 90 % об/об] і зберігають у щільно закупорених контейнерах при nтемпературі не вище 20 °С.

Необхідну для маси (т) nсировини кількість (А,) спирту  (86 % м/м) [спирт 90 % об/об, у кілограмах, nрозраховують за формулою:

де: n

m — маса сировини, в nкілограмах;

Т — втрата в масі при nвисушуванні зразка, у відсотках.

З розрахованої nкількості потім віднімають кількість вже nдоданого спирту і до суміші додають решту спирту. n

Витримують при nтемпературі, що не перевищує 20 °С, протягом nне менше 10 діб, час від часу перемішуючи обертальними рухами, потім суміш віджимають nі отриману рідину фільтрують.

Доведення до заданого в nокремій статті значення

Визначають масу сухого nзалишку (2.8.16) або, де зазначено, кількісний nвміст вище описаного фільтрату, у відсотках. Необхідну кількість (А,) спирту n(43 % nм/м) n[спирт (50 % об/об)], у кілограмах, nрозраховують за формулою:

де:

m — маса фільтрату, в nкілограмах;

N₀ n— маса сухого залишку, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний nвміст, у відсотках;

N_x — маса nсухого залишку, у відсотках, або кількісний вміст фільтрату, у відсотках.

Фільтрат змішують з nрозрахованою кількістю спирту (43 % м/м) [спирт (50 % об/об)]. Витримують при nтемпературі, nщо не перевищує  20 °С, протягом не менше 5 діб, потім, якщо необхідно, nфільтрують.

Потенціювання

1 -є «десяткове» nрозведення  (D1) готують із:

2 частин матричної nнастойки;

8 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

2-е десяткове nрозведення (D2) готують із:

1 частини  1-го n«десяткового» розведення;

9 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

1-е «сотенне» nрозведення (СІ) готують із:

2 частин матричної nнастойки;

98 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го n«сотенного» розведення;

99 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

МЕТОД n2b

Метод n2b використовується для свіжої nрослинної сировини, що звичайно містить менше 70 % віджатого соку і більше 60 % nвологи (втрата в масі при висушуванні) і не містить ефірних олій або смол.

Матричні nнастойки, виготовлені згідно із методом 2b n(вміст спирту близько 30 % м/м або 36 % об/об), готують мацерацією, як описано nнижче.

Рослинну сировину nподрібнюють. Відбирають пробу і визначають втрату в масі при висушуванні n(2.2.32).

Якщо немає інших зазначень, nвипробування проводять, використовуючи 2.00-5.00 г  подрібненої сировини, в зваженому nплоскодонному тиглі діаметром 45-55 мм, який був заздалегідь висушений, як nзазначено для сировини. Сировину висушують при температурі  100-105 °С протягом n2 год. Потім охолоджують в ексикаторі.

До подрібненої nрослинної сировини відразу додають не менше половини маси спирту (62 % м/м) n[спирт (70 % об/об)] і зберігають у щільно закупорених контейнерах при nтемпературі, що не перевищує 20 °С.

Необхідну для маси (т) nсировини кількість (А,) спирту  (62 % м/м) [спирт (70 % об/об)], в кілограмах, nрозраховують, використовуючи таку формулу:

де:

m — маса сировини, в nкілограмах;

Т  —  втрата в масі при nвисушуванні зразка, у відсотках.

З розрахованої nкількості потім віднімають кількість вже доданого спирту і до суміші додають nрешту спирту.

Витримують при nтемпературі, що не перевищує 20 °С, протягом не менше 10 діб, час від часу nперемішуючи обертальними рухами, потім суміш віджимають і отриману рідину nфільтрують.

Доведення до заданого в nокремій статті значення

Визначають масу сухого nзалишку (2.8.16) або, де зазначено, кількісний вміст вище описаного фільтрату, nу відсотках. Необхідну кількість (А,) спирту (30 % м/м) [спирт (36 % об/об)], у nкілограмах, розраховують за формулою:

де:

m — маса фільтрату, в nкілограмах;

N₀ — маса nсухого залишку, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, nу відсотках;

N_x — маса nсухого залишку, у відсотках, або кількісний вміст фільтрату, у відсотках.

Фільтрат змішують з nрозрахованою кількістю спирту (30 % м/м) [спирт (36 % об/об)]. Витримують при nтемпературі, що не перевищує  20 °С протягом не менше 5 діб, потім, якщо nнеобхідно, фільтрують.

Потенціювання

1-е «десяткове» nрозведення  (D1) готують із:

2 частин матричної nнастойки;

8 частин спирту (30 % nм/м) [спирт (36 % об/об)].

2-е десяткове розведення n(D2) готують із:

1 частини  1-го n«десяткового» розведення;

9 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

МЕТОД nЗа

Метод nЗа використовують для свіжої рослинної сировини, що містить ефірні олії або nсмолу, або звичайно менше 60 % вологи (втрата в масі при висушуванні).

Матричні настойки, nвиготовлені згідно із методом

Рослинну сировину nподрібнюють, відбирають пробу і визначають втрату в масі при висушуванні n(2.2.32).

Якщо немає інших зазначень, nвипробування проводять, використовуючи 2.00-5.00 г  подрібненої сировини, в зваженому nплоскодонному тиглі діаметром 45-55 мм, який був заздалегідь висушений, як nзазначено для сировини. Сировину висушують

За (вміст спирту nблизько 60 % м/м або 68 % об/об), готують мацерацією, як описано нижче. при nтемпературі  100-105 °С протягом 2 год. Охолоджують в ексикаторі.

До подрібненої nрослинної сировини відразу додають не менше половини маси спирту (86 % м/м) n[спирт (90 % об/об)] і зберігають у щільно закупорених контейнерах при nтемпературі, що не перевищує 20 °С.

Необхідну для маси (m) nсировини кількість (А,) спирту (86 % м/м) [спирт 90 % об/об], у кілограмах, nрозраховують за формулою:

де:

m — маса сировини, в nкілограмах;

Т —  втрата в масі при nвисушуванні зразка, у відсотках.

З розрахованої nкількості потім віднімають кількість вже nдоданого спирту (86 % м/м) [спирт (90 % об/об) і nдо суміші додають решту спирту.

Витримують при nтемпературі, що не перевищує 20 °С, протягом nне менше 10 діб, час від часу перемішуючи обертальними рухами, потім суміш віджимають nі отриману рідину фільтрують.

Доведення до заданого в nокремій статті значення

Визначають масу сухого nзалишок (2.8.16) або, де nзазначено, nкількісний вміст вище описаного фільтрату, у відсотках. Необхідну кількість n(А,) спирту (62 % м/м) [спирт (70 % об/об)], у кілограмах, розраховують за nформулою:

де: n

m — маса фільтрату, в nкілограмах;

N₀ — маса nсухого залишку, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, nу відсотках;

N_x — маса nсухого залишку, у відсотках, або кількісний вміст фільтрату, у відсотках.

Фільтрат змішують з nрозрахованою кількістю спирту (62 % м/м) [спирт  (70 % об/об)]. Витримують при nтемпературі, що не перевищує  20 °С, протягом не менше 5 діб, потім, якщо nнеобхідно, фільтрують.

Потенціювання

1-е «десяткове» nрозведення  (D1) готують із:

3 nчастин матричної настойки;

7 частин спирту (62 % nм/м) [спирт (70 % об/об)].

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини  1 -го n«десяткового» розведення;

9 частин спирту (62 % nм/м) [спирт (70 % об/об)].

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2. Після D4 для розведень використовують спирт n(43 % м/м) [спирт (50 % об/об)].

1-е «сотенне» nрозведення (СІ) готують із:

3 частин матричної nнастойки:

97 частин спирту (62 % nм/м) [спирт (70 % об/об)].

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини 1-го n«сотенного» розведення;

99 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

МЕТОД Зb

Метод nЗb використовують для свіжої nрослинної сировини, що містить ефірні олії або смоли або звичайно менше 60 % nвологи (втрата в масі при висушуванні).

Матричні nнастойки, виготовлені згідно із методом Зb n(вміст спирту близько 43 % м/м або 50 % об/об), готують мацерацією, як описано nнижче.

Рослинну сировину nподрібнюють, відбирають пробу і визначають втрату в масі при висушуванні n(2.2.32).

Якщо немає інших nзазначень, випробування проводять, використовуючи 2.00-5.00 г подрібненої nсировини, в зваженому плоскодонному тиглі діаметром 45-55 мм, який був nзаздалегідь висушений, як зазначено для сировини. Сировину висушують при nтемпературі  100-105 °С протягом 2 год. Охолоджують в ексикаторі.

До подрібненої nрослинної сировини відразу додають не менше половини маси спирту (73 % м/м) n[спирт (80 % об/об)] і зберігають у щільно закупорених контейнерах при nтемпературі, що не перевищує 20 °С

Необхідну для маси (m) nсировини кількість (А,) спирту (86 % м/м) [спирт (90 % об/об), у кілограмах, nрозраховують за формулою:

де:

m — маса сировини, в nкілограмах;

Т —  втрата в масі при nвисушуванні зразка, у відсотках.

З розрахованої nкількості потім віднімають кількість вже доданого спирту (86 % м/м) [спирт (90 n% об/об)] і до суміші додають решту спирту.

Витримують при nтемпературі, що не перевищує 20 °С, протягом не менше 10 діб, час від часу перемішуючи nобертальними рухами, потім суміш віджимають і отриману рідину фільтрують.

Доведення до заданого в nокремій статті зазначення

Визначають вміст сухого nзалишку (2.8.16) або, де зазначено, кількісний вміст вище описаного фільтрату, nу відсотках. Необхідну кількість (Л,) спирту (62 % м/м) [спирт (70 % об/об)], у nкілограмах, розраховують за формулою:

де:

m — маса фільтрату, в nкілограмах;

N₀ — маса nсухого залишку, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, nу відсотках;

N_x — маса nсухого залишку, у відсотках, або кількісний вміст фільтрату, у відсотках.

Фільтрат змішують з nрозрахованою кількістю спирту (43 % м/м) [спирт  (50 % об/об)]. Витримують при nтемпературі, що не перевищує  20 °С, протягом не менше 5 діб, потім, якщо nнеобхідно, фільтрують.

Потенціювання

1 -є «десяткове» nрозведення  (D1) готують із:

3 nчастин матричної настойки;

7 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)].

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини  1-го n«десяткового» розведення;

9 частин спирту (30 % nм/м) [спирт (36 % об/об)].

3-е десяткове nрозведення  (D3) готують із:

1 частини 2-го nдесяткового розведення;

9 частин спирту (15 % nм/м) [спирт (18 % об/об)}.

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D3.

МЕТОД Зс

Метод nЗс використовують для свіжої рослинної сировини, що звичайно містить менше 60 % nвологи (втрата в масі при висушуванні).

Матричні настойки, nвиготовлені згідно із методом Зс (вміст спирту близько 30 % м/м або 36 % nоб/об), готують мацерацією, як описано нижчим.

Рослинну сировину nподрібнюють, відбирають пробу і визначають втрату в масі при висушуванні n(2.2.32).

Якщо немає інших nзазначень, випробування проводять, використовуючи 2.00-5.00 г подрібненої сировини, nв зваженому плоскодонному тиглі діаметром 45-55 мм, який був заздалегідь nвисушений, як зазначено для сировини. Сировину висушують при температурі  100-105 n°С протягом 2 год. Охолоджують в ексикаторі.

До подрібненої nрослинної сировини відразу додають не менше половини маси спирту (43 % м/м) n[спирт 50 % об/об] і зберігають у щільно закупорених контейнерах при nтемпературі, що не перевищує 20 °С.

Необхідну для маси (т) nсировини кількість (А,) спирту (86 % м/м) [спирт (90 % об/об), у кілограмах, розраховують nза формулою:

де:

m — маса сировини, в nкілограмах;

Т —  втрата в масі при nвисушуванні зразка, у відсотках.

З розрахованої nкількості потім віднімають кількість вже доданого спирту (86 % м/м) [спирт (90 n% об/об)] і до суміші додають решту спирту.

Витримують при nтемпературі, що не перевищує 20 °С, протягом не менше 10 діб, час від часу перемішуючи nобертальними рухами, потім суміш віджимають і отриману рідину фільтрують.

Доведення до заданого в nокремій статті значення

Визначають масу nсухого залишку (2.8.16) або, де зазначено, кількісний вміст вище описаного nфільтрату, у відсотках. Необхідну кількість (А,) спирту (30 %м/м) [спирт (36 % nоб/об)], у кілограмах, розраховують за формулою:

де: n

m — маса фільтрату, в nкілограмах;

N₀ — маса nсухого залишку, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, nу відсотках;

N_x — маса nсухого залишку, у відсотках, або кількісний вміст фільтрату, у відсотках.

Фільтрат змішують з nрозрахованою кількістю спирту (30 % м/м) [спирт  (36 % об/об)]. Витримують при температурі, nщо не перевищує 20 °С, протягом не менше 5 діб, потім, якщо необхідно, nфільтрують.

Потенціювання

1-е «десяткове» nрозведення  (D1) готують із:

3 частин матричної nнастойки;

7 частин спирту (ЗО % nм/м) [спирт (36 % об/об)].

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини  1-го n«десяткового» розведення;

9 частин спирту (15 % nм/м) [спирт (18 % об/об)].

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

МЕТОД 4а

Метод n4а звичайно використовують для сухої рослинної сировини.

Матричні настойки, nвиготовлені згідно із методом 4а, готують мацерацією або перколяцією, як nописано нижче, використовуючи  1  частину сухої рослинної сировини і  10 частин nспирту, відповідної концентрації (безводного, 94 % м/м-96  % об/об, 86 % м/м-90 n% об/об, 73 % м/м-80 % об/об, 62 % м/м-70 об/об, 43 % м/м-50 % об/об, 30 % м/м-36 n% об/об, 15 %м/м—18 % об/об), якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Приготування шляхом nмацерації. Якщо немає інших зазначень, рослинну сировину nподрібнюють, ретельно перемішують зі спиртом відповідної концентрації і nвідстоюють у закритому контейнері протягом певного часу. Залишок відокремлюють nвід спирту і, якщо необхідно, віджимають. В останньому разі обидві рідини nз’єднують.

Приготування nшляхом перколяції. Якщо необхідно, рослинну сировину nподрібнюють. Ретельно змішують з порцією спирту відповідної концентрації і nвідстоюють у закритому контейнері протягом певного часу. Переносять в nперколятор і повільно перколюють при кімнатній температурі, стежачи за тим, щоб nрослинна сировина, що екстрагується, завжди була покрита шаром спирту, що nзалишився. Залишок віджимають і отриману рідину з’єднують з перколятом.

Якщо необхідно nдоведення до заданої концентрації, використовують таку формулу. Необхідну nкількість (А,) спирту відповідної концентрації, у кілограмах, потрібну для nотримання заданої в окремій статті концентрації спирту або, яку використовують nпри приготуванні, розраховують за формулою:

де:

m n— маса перколята або мацерата, в кілограмах;

N₀ —  сухий nзалишок, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, у nвідсотках;

N_x —  сухий nзалишок, у відсотках, або кількісний вміст перколята або мацерата перколята або nмацерата, у відсотках.

Перколят або мацерат nзмішують з розрахованою кількістю спирту відповідної концентрації та витримують nпри температурі, що не перевищує 20 °С протягом nне менше 5 діб, потім, якщо необхідно, фільтрують.

Потенціювання

Матрична настойка nвідповідає 1-у десятковому роз­веденню

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини матричної nнастойки  (D1);

9 частин спирту тієї ж nконцентрації.

3-е десяткове nрозведення  (D3) готують із:

1 частини 2-го nдесяткового розведення  (D2);

9 частин спирту тієї ж nконцентрації.

Якщо немає інших nзазначень щодо концентрації спирту, для подальших десяткових розведень nпочи­наючи з D4 використовують спирт (43 % м/м) [спирт (50 % об/об)] і готують nаналогічно D3.

1 -є «сотенне» nрозведення (СІ) готують із:

10 частин матричної nнастойки  (D1);

90 частин спирту тієї ж nконцентрації.

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го n«сотенного» розведення:

99 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об), якщо не зазначена інша концентрація.

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

МЕТОД 4b

Метод n4b звичайно використовують для nсировини тваринного походження.

Матричні настойки, nвиготовлені згідно із методом 4b, nготують мацерацією або перколяцією, як описано нижче, використовуючи  1  nчастину сировини тваринного походження і 10 частин спирту, відповідної nконцентрації (безводного, 94 % м/м—96 % об/ об, 86 % м/м-90 % об/об, 73 % м/м-80 n% об/об, 62 % м/м-70 об/об, 43 % м/м-50  % об/об, 30 % м/м-36 % об/об, 15 % nм/м—18 % об/об), якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Приготування nшляхом мацерації. Якщо немає інших зазначень, сировину тваринного походження nподрібнюють, ретельно перемішують зі спиртом відповідної концентрації і nвідстоюють у закритому контейнері протягом певного часу. Залишок відокремлюють nвід спирту і, якщо необхідно, віджимають. В останньому разі обидві рідини nз’єднують.

Приготування nшляхом перколяції. Якщо немає інших зазначень, сировину тваринного походження nподрібнюють. Ретельно змішують з порцією спирту відповідної концентрації і nвідстоюють в закритому контейнері протягом певного часу. Переносять у nперколятор і повільно перколюють при кімнатній температурі, стежачи за тим, щоб nрослинна сировина, що екстрагується, завжди була покрита шаром спирту, що nзалишився. Залишок віджимають і отриману рідину з’єднують з перколятом.

Якщо необхідно nдоведення до заданої концентрації, використовують таку формулу. Необхідну nкількість (А) спирту відповідної концентрації, у кілограмах, потрібну для nотримання заданої в окремій статті концентрації спирту або, яку використовують nпри приготуванні, розраховують за формулою:

де: n

m — маса перколята або nмацерата, в кілограмах;

N₀ —  сухий nзалишок, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, у nвідсотках;

N_x —  сухий nзалишок, у відсотках, або кількісний вміст перколята або мацерата перколята або nмацерата, у відсотках.

Перколят або мацерат nзмішують з розрахованою кількістю спирту відповідної концентрації та витримують nпри температурі, що не перевищує 20 °С протягом nне менше  5 діб, потім, якщо необхідно, фільтрують.

Потенціювання

Матрична настойка nвідповідає 1-у десятковому розведенню (0 = D1)

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини матричної nнастойки  (D1);

9 частин спирту тієї ж nконцентрації.

3-е десяткове nрозведення  (D3) готують із:

1 частини 2-го nдесяткового розведення  (D2);

9 частин спирту тієї ж nконцентрації.

Якщо немає інших зазначень nщодо концентрації спирту, для подальших десяткових розведень починаючи з D4 nвикористовують спирт (43 % м/м) [спирт (50 % об/об)] і готують аналогічно D3.

1 -є «сотенне» nрозведення (СІ) готують із:

10 частин матричної nнастойки  (D1);

90 частин спирту тієї ж nконцентрації.

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го n«сотенного» розведення:

99 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об), якщо не зазначена інша концентрація.

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

МЕТОД 4b

Метод n4b звичайно використовують для nсировини тваринного походження.

Матричні настойки, nвиготовлені згідно із методом 4b, nготують мацерацією або перколяцією, як описано нижче, використовуючи  1  nчастину сировини тваринного походження і 10 частин спирту, відповідної nконцентрації (безводного, 94 % м/м—96 % об/ об, 86 % м/м-90 % об/об, 73 % м/м-80 n% об/об, 62 % м/м-70 об/об, 43 % м/м-50 % об/об, 30 % м/м-36 % об/об, 15 % nм/м—18 % об/об), якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Приготування nшляхом мацерації. Якщо немає інших зазначень, сировину nтваринного походження подрібнюють, ретельно перемішують зі спиртом відповідної nконцентрації і відстоюють у закритому контейнері протягом певного часу. Залишок nвідокремлюють від спирту і, якщо необхідно, віджимають. В останньому разі nобидві рідини з’єднують.

Приготування nшляхом перколяції. Якщо немає інших зазначень, сировину nтваринного походження подрібнюють. Ретельно змішують з порцією спирту відповідної nконцентрації і відстоюють в закритому контейнері протягом певного часу. nПереносять у перколятор і повільно перколюють при кімнатній температурі, стежачи nза тим, щоб рослинна сировина, що екстрагується, завжди була покрита шаром nспирту, що залишився. Залишок віджимають і отриману рідину з’єднують з nперколятом.

Якщо необхідно nдоведення до заданої концентрації, використовують таку формулу. Необхідну nкількість (А) спирту відповідної концентрації, у кілограмах, потрібну для nотримання заданої в окремій статті концентрації спирту або, яку використовують nпри приготуванні, розраховують за формулою:

де:

m — маса перколята або nмацерата, в кілограмах;

N₀ — сухий nзалишок, у відсотках, або потрібний за окремою статтею кількісний вміст, у nвідсотках;

N_x n—  сухий залишок, у відсотках, або кількісний вміст перколята або мацерата перколята nабо мацерата, у відсотках.

Перколят або мацерат nзмішують з розрахованою кількістю спирту відповідної концентрації та витримують nпри температурі, що не перевищує 20 °С, протягом не менше  5 діб, потім, якщо nнеобхідно, фільтрують.

Потенціювання

Матрична настойка nвідповідає 1-у десятковому розведенню

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини матричної nнастойки (D1);

9 частин спирту nвідповідної концентрації.

3-е десяткове nрозведення (D3) готують із:

1 частини 2-го nдесяткового розведення  (D2);

9 частин спирту nвідповідної концентрації.

Якщо немає інших nзазначень щодо концентрації спирту, для подальших десяткових розведень починаючи nз D4 використовують спирт (43 % м/м) [спирт (50 % об/об)] і готують аналогічно nD3.

1-е «сотенне» розведення n(СІ) готують із:

10 частин матричної nнастойки (D1);

90 частин спирту nвідповідної концентрації.

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го  n«сотенного» розведення:

99 частин спирту (43 % nм/м) [спирт (50 % об/об)], якщо немає інших зазначень.

Подальші сотенні nрозведення готують як зазначено для С2.

МЕТОД 4с

Метод n4с звичайно використовують при обробці рослинної сировини. Стан сировини —  nвисушена або свіжа, зазначають в окремій статті.

Матричні настойки, nвиготовлені згідно із методом 4с, готують мацерацією.

Відповідну рослинну nсировину подрібнюють. Відбирають пробу і визначають втрату в масі при висушуванні nпри температурі  100-105 °С протягом 2 год (2.2.32) або вміст води (2.2.13). nВраховуючи отримане значення, розраховують і додають до рослинної сировини таку nкількість спирту відповідної концентрації, щоб одержувати матричну настойку в nспіввідношенні 1 до 10 (1:10 nматричної настойки), якщо немає інших зазначень, з відповідним вмістом спирту. nМацерат витримують протягом не менше 10 діб, добре перемішуючи.

Залишок відокремлюють nвід спирту і зціджують під тиском близько 107 Па. Обидві рідини з’єднують, nвитримують nпротягом 48 год і фільтрують. Для одержання матричної настойки з необхідним nкількісним вмістом спирту доведення до заданого значення може бути проведене, nякщо необхідно, шляхом збільшенням спирту тієї ж концентрації, що був використаний nпри приготуванні матричної настойки.

Потенціювання

1-е десяткове nрозведення  (D1) готують із:

1 частини матричної nнастойки  (D1);

9 частин спирту nвідповідної концентрації.

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини  1-го nдесяткового розведення  (D1);

9 частин спирту nвідповідної концентрації.

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2, використовуючи спирт відповідної концентрації. n

1 -є сотенне розведення n(СІ) готують із:

1 частини матричної nнастойки;

99 частин спирту nвідповідної концентрації.

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го nсотенного розведення:

99 частин спирту nвідповідної концентрації.

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2, використовуючи спирт відповідної концентрації.

МЕТОД 4d

Метод n4d звичайно використовують для сировини тваринного походження.

Матричні nнастойки, виготовлені згідно із методом 4d, готують мацерацією.

Масове співвідношення nсировини до матричної настойки звичайно складає 1 до 20. До відповідним чином nподрібненої сировини додають таку кількість спирту відповідної концентрації, nщоб одержувати матричну настойку в співвідношенні 1 до 20. Мацерат витримують nпротягом не менше  10 діб, добре перемішуючи час від часу. Декантують і nфільтрують.

Витримують протягом 48 nгод і знову фільтрують.

Потенціювання

1 -є десяткове nрозведення (D1) готують із:

1 частини матричної nнастойки (D1);

9 частин спирту nвідповідної концентрації.

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини  1-го nдесяткового розведення  (D1);

9 частин спирту nвідповідної концентрації.

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2, використовуючи спирт відповідної концентрації. n

1 -є сотенне розведення n(С1) готують із:

1 частини матричної nнастойки;

99 частин спирту nвідповідної концентрації.

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го nсотенного розведення:

99 частин спирту nвідповідної концентрації.

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2, використовуючи спирт відповідної концентрації.

Національне nдоповнення nN

Якщо для приготування nрідких розведень використовують спирт у концентраціях (30 n% м/м) [спирт  (36 % об/об)] або спирт  (15 % м/м) [спирт (18 % об/об)], вони nне мають зберігатися протягом тривалого часу.

Метод 1а використовують nтакож для свіжої рослинної сировини, що звичайно містить більше 60 % віджатого nсоку, не містить ефірних олій, смоли або сполук камфори.

Метод 2а використовують nтакож для свіжої рос­линної сировини, що звичайно містить менше 60 % віджатого nсоку, не містить ефірних олій, смоли або сполук камфори.

РІДКІ nРОЗВЕДЕННЯ

МЕТОД 5

Метод n5а, 5Ь та 5с використовують для виготовлення рідких nрозведень із будь-якої підхожої неорганічної або nорганічної вихідної сировини,наприклад, мінералів або отрут.

Якщо nнемає інших зазначень, розчиняють 1 частину вихідного nматеріалу у 9 частинах (D1) або 99 частинах (СІ) рідкого розріджувача та nпотенціюють.

МЕТОД 5а, 5Ь n(РОЗЧИНИ, ВОДНІ РОЗЧИНИ)

У разі недостатньої nрозчинності вихідного матеріалу у зазначеному nрозріджувачі, відразу виготовляють перші nможливі розведення. Наприклад, якщо вихідний матеріал мало розчинний,  1 nчастину вихідного матеріалу розчиняють у n99 частинах розріджувача (СІ або D2, якщо буде nвикористовуватися для подальших десяткових розведень).

Розріджувачі

Використовують такі nрозріджувачі:

Таблиця 1

Розріджувачі

Згідно із методом 5а, nякщо використовують спирт (15 % м/м ) [спирт (18 % об/об], вихідний матеріал nрозчиняють у 7.58 частинах води очищеної та концентрацію спирту виправляють nдодаванням 1.42 частин спирту (94 % м/м) [спирт  (96 % об/об)] до розчину для n«десяткових» розведень.

Згідно із методом 5b, nякщо вихідний матеріал не стабільний і/або розчинний у воді, можливе додавання nгліцерину (85 %) у концентрації не більше 35 % від розріджувача для nпотенціювання до D4.

Потенціювання

Якщо немає інших nзазначень, 2-е десяткове розведення (D2) готують із:

1 частини  1-го nдесяткового розведення  (D1);

9 частин у (43 % м/м) n[спирт (50 % об/об) ] згідно із методом 5а або 9 nчастин води для ін’єкцій (або води очищеної, відповідно) згідно із методом 5b. n

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

Якщо немає інших nзазначень, 2-е сотенне розведення (С2) готують із:

1 частини  1-го nсотенного розведення;

99 частин у (43 % м/м)  n) [спирт (50 % об/об] згідно із методом 5а або 99 частин води для ін’єкцій (або nводи очищеної, відповідно) згідно із методом 5b. n

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

Допоміжні речовини

Згідно із методом 5а, nякщо спостерігається осад у кінцевому розведенні, можуть бути використані такі nдопоміжні речовини для підвищення стабільності та/або розчинності, якщо немає nінших зазначень:

— кислота оцтова nльодяна,

— кислота nхлористоводнева концентрована,

— кислота молочна,

— натрію гідроксид.

Розчини або розведення, nдля яких доведено значення рН, не мають далі потенціюватися.

МЕТОД 5с

Розріджувачі

Згідно із методом 5с, nяк підхожі розріджувачі можуть бути використовуватися спирт відповідної концентрації, nгліцерин або вода очищена.

Потенціювання

Якщо немає інших nзазначень,  2-е десяткове розведення (D2) готують із:

1 частини  1-го nдесяткового розведення (D1);

9 частин підхожого nрозріджувача.

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

Якщо немає інших зазначень, n2-е сотенне розведення (С2) готують:

1 nчастини 1-го сотенного розведення;

99 частин підхожого nрозріджувача.

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

ТРИТУРАЦІЇ

МЕТОД n6

Метод 6 використовують nдля отримання тритурацій, які є порошковими розтираннями сировини хімічного, nмінерального, рослинного або тваринного походження, або тритурацій, nвиготовлених відповідно до методів 7а або 7b. n

Тритурації виготовляють nвручну або механічним способом. Механічний спосіб використовують для nвиготовлення тритурацій у кількості, що перевищує 1 кг. Тривалість та nінтенсивність розтирання має бути такою, щоб досягнути однорідності та потенціювання, nв результаті розмір частинок сировини не має перевищувати 100 нм, якщо немає nінших зазначень.

Для механічного розтирання nдопускається використання пристроїв, які дозволяють отримати перше десяткове nабо сотенне порошкове розтирання із необхідним розміром частинок. Для nзабезпечення отримання однорідних тритурацій використовують пристрої, обладнані nзіскоблюючим механізмом. Час, який потрібний для отримання одного порошкового розведення, nмає бути не менше 1 год, якщо немає інших зазначень. Процес отримання nтритурацій механічним способом має бути валідованим.

Для ручного розтирання nрозріджувач ділять на 3 рівні частини і першою часиною швидко затирають пори nфарфорової ступки. Додають сировину, суміш розтирають протягом 6 хв, nзіскоблюють протягом 4 хв підхожим неметалевим пристроєм (наприклад, фарфоровим nшпателем). Розтирають ще 6 хв, знову зіскоблюють протягом 4 хв, потім додають nдругу частину розріджувача та продовжують, як зазначено вище. Аналогічні nоперації повторюють із останньою частиною розріджувача. Таким чином, nмінімальний час, необхідний для виконання всього процесу, — 1 год. Весь процес nповторюють знову для подальших розведень порошкових розтирань.

Якщо дозволено nкомпетентним уповноваженим органом, механічне змішування також можна провести, nпочинаючи з D5 або С5 таким чином: до однієї третини розріджувача додають nпорошкове розведення та перемішують. Потім додають другу третину розріджувача, nперемішують таким самим чином і додають останню третину розріджувача. Весь nпроцес триває мінімум 1 год, якщо немає інших зазначень.

Процес перемішування nмає бути валідованим.

Розріджувачі

Якщо немає інших nзазначень, використовують лактози моногідрат.

Таблиця 2

Співвідношення nміж сировиною та розріджувачами

При використанні свіжої nрослинної сировини розріджувач додають у такій кількості, щоб отримати 10 nчастин тритурації (десяткове розведення) або 100 частин тритурації (сотенне nрозведення) з 1 частини сировини (маса втраченої води зі свіжої рослини nзамінюється на відповідну кількість лактози моногідрату). Для отримання сухого nпорошкового розтирання можливе застосування відповідного м’якого процесу nвисушування.

Якщо зазначено та nобгрунтовано, якщо необхідно, можливе використання вже одержаних тритурацій СІ nабо D2, як перших порошкових розтирань, для виготовлення подальших десяткових nрозведень з 1 частини сировини та 99 частин лактози моногідрату.

МЕТОД 7

Метод 7 використовують nдля тритурацій, які є порошковими розведеннями рідких препаратів, таких як nматричні настойки та розчини, їх розведення, суміші та комплексні розведення.

Потенціювання nдосягається шляхом послідовного насичення загальної кількості розріджувача, при nцьому, якщо необхідно, обережно висушена волога суміш, перемелена і просіяна, nпотім перемішується та розтирається до однорідності. Приготування подальших nрозведень тритурацій проводять, як описано за методом 6.

Розріджувачі

Якщо немає інших nзазначень, використовують лактози моногідрат.

Співвідношення між nвихідним матеріалом та розріджувачем

Кількість розріджувача, nщо додається, має бути завжди такою, щоб отримати  10 частин тритурації n(десяткове розведення) або  100 частин тритурації (сотенне розведення) з необхідного nчисла частин рідкого препарату (див. Таблиці наведені нижче), взятих за масою nберучи до уваги сухий залишок. Якщо сухий залишок незначний, кількість nрозріджувача 10 (десяткові розведення) або 100 (сотенні розведення) частин nвідноситься до 1 частини рідкого препарату.

Метод 7а

Таблиця 3

Характеристика nтехнології матричних настойок

Метод 7b

Таблиця 4

Характеристика nматричних настойок

РІДКІ nРОЗВЕДЕННЯ, ОТРИМАНІ ІЗ ТРИТУРАЦІЙ

МЕТОД 8а

Метод 8а звичайно nвикористовують для виготовлення рідких розведень із тритурацій. Згідно із nметодом 8а рідкі розведення готують із тритурацій СЗ шляхом не менше 2 ступенів nпотенціювання.

Розріджувачі

Згідно із методом 8а, nяк підхожі розріджувачі можуть бути використовуватися спирт відповідної концентрації nта вода очищена.

Потенціювання

Для виготовлення nпершого рідкого сотенного розведення розчиняють  1 частину тритурації СЗ у 79 частинах nводи очищеної, додають 20 частин спирту (86 % м/м) [спирт  (90 % об/об)] і nретельно струшують (потенціюють). Таким чином отримують рідке розведення С4.

Для виготовлення nдругого рідкого сотенного розведення змішують 1 частину першого рідкого розведення nС4 із 99 частинами спирту (50 % об/об) [спирт (43 %) м/м], ретельно струшують n(потенціюють).

Таким чином отримують nрідке розведення С5.

Подальші рідкі сотенні nрозведення, починаючи із С6, готують із  1  частини попереднього рідкого nрозведення та 99 частин спирту (50 % об/об) [спирт (43%) м/м].

МЕТОД 8b

Метод 8b nзвичайно використовують для отримання рідких розведень із тритурацій.

Згідно із методом 8b nрідкі nрозведення готують із тритурацій D4, D5 і D6 або із тритурацій С4, С5 і С6 nшляхом не менше 2 ступенів потенціювання.

Розріджувачі

Таблиця 5

Розріджувачі nу методі 8

Потенціювання

Для виготовлення першого nрідкого десяткового розведення розчиняють  1 частину тритурації  (D4, D5 та D6) nу 9 частинах води очищеної, ретельно потенціюють, додають 9 частин спирту (30 % nм/м) ) [спирт (36 % об/об] і ретельно потенціюють. Таким чином отримують рідкі nрозведення  (D6, D7 та D8 відповідно).

Для виготовлення nдругого рідкого десяткового розведення змішують 1 частину першого рідкого розведення n(D6, D7 та D8) з 9 частинами спирту (43 % м/м) [спирт (50 % об/об)], ретельно nпотенціюють. Таким чином отримують рідке розведення (D7, D8 та D9 відповідно).

Подальші рідкі десяткові nрозведення від D9 і вище готують із 1 частини попереднього рідкого розведення nта 9 частин спирту (43 % м/м)[спирт (50 % об/об}].

Для виготовлення nпершого рідкого сотенного розведення розчиняють 1 частину тритурації (С4, С5 та nС6) у 99 частинах води очищеної, ретельно потенціюють, додають 99 частин спирту n(36 % об/об) [спирт (30 % м/м)] та ретельно струшують (потенціюють).

Таким чином отримують nрідкі розведення (С6, С7 та С8 відповідно).

Для виготовлення nдругого рідкого сотенного розведення змішують 1 частину першого рідкого nрозведення (С6, С7 та С8) з 99 частинами спирту (50 % об/об) [спирт (43 %) nм/м], ретельно потенціюють. Таким чином отримують рідке розведення (С7, С8 та nС9 відповідно).

Подальші рідкі сотенні nрозведення від С9 та вище готують із  1 частини попереднього рідкого розведення nта 99 частин спирту  (43 % м/м) [спирт (50 % об/об)].

Для виготовлення nпершого рідкого розведення розчиняють  1 частину попередньої тритурації в 9 частинах n(десяткове розведення) або в 99 частинах (сотенне розведення) зазначеного nрозріджувача (див. таблицю) і потенціюють.

КОМПЛЕКСНІ nРОЗВЕДЕННЯ

МЕТОД 9

Метод 9 використовують nдля виготовлення комплексних розведень шляхом сумісного потенціювання 2 або nбільше базисних препаратів та/або розведень.

При цьому сумісне nпотенціювання відбувається шляхом змішування декількох базисних препаратів або nрозведень базисних препаратів та сумісному їх потенціюванні в один або більше nступенів.

МЕТОД 9а, 9Ь, 9с n(СУМІСНО ПОТЕНЦІЙОВАНІ СУМІШІ)

Використовують такі nбазисні препарати та/або розведення (див. таблицю нижче)

Таблиця 6

Характеристика nбазисних препаратів та розріджувачів

Розріджувачі

Вибір розріджувача nобумовлений особливостями базисного препарату та лікарської форми, а також nузгоджується зі специфічними вимогами до них

(див. таблицю нижче).

Таблиця 7

Характеристика nрозріджувачів у методах 9

Згідно із методом 9а nдля 1 -го ступеня потенціювання починаючи з тритурацій, та, якщо немає інших зазначень, nвикористовують воду очищену.

Потенціювання

Кожен ступінь nпотенціювання проводять шляхом змішування компонентів із подальшим струшуванням nабо розтиранням  1 частини отриманої суміші з 9 частинами (десяткові nрозведення) або з 99 частинами (сотенні розведення) відповідного розріджувача.

МЕТОД 9d

Розріджувачі

Згідно із методом 9d, nяк підхожі розріджувачі можуть бути використовуватися спирт відповідної концентрації, nвода очищена або лактози моногідрат.

Потенціювання

Потенціювання можна nпроводити як описано для методів 9а, 9b nта 9с, як в одну ступінь, так і в декілька ступенів.

Як альтернативне, nсумісне потенціювання можна представити таким чином. Для сумішей сотенних nрозведень, кожне розведення (Сп-1) являє собою 1 % кінцеву суміш, при цьому nспіввідношення доданого розріджувача знижується пропорційно вмісту діючих nречовин (тобто  100 % — (1 % х вміст діючих речовин)). Інші діючі речовини nперед потенціюванням/динамізацією враховуються кожна окремо. Такі самі nпроцедури застосовують, у відповідних пропорціях при виготовленні десяткових nрозведень.

ГЛІЦЕРИНОВІ МАЦЕРАТИ

МЕТОД 10

Метод 10 використовують nдля мацерації сировини тваринного або рослинного походження гліцерином 85 % або nсумішшю гліцерину/спирту/води очищеної. Патологічні матеріали виключаються. nЯкщо зазначено, сировина тонко подрібнюється перед використанням.

МЕТОД 10а, 10b n(МАТРИЧНІ НАСТОЙКИ ТА РІДКІ РОЗВЕДЕННЯ)

Використовують сировину nтваринного походження; свіже забитих тварин або їх частини. Тварини обробляють nвідразу після умертвіння.

Мацерація

Диспергують 1 частину nтонко здрібненого тваринного матеріалу у:

9 частинах (десяткові nрозведення) або 99 частинах (сотенні розведення) гліцерину 85 % згідно із методом n10а, або 2.1 частинах гліцерину  85 % згідно із методом 10b. n

Залишають мацерат не nменше ніж на  12 год, потім струшують. Якщо необхідно, фільтрують.

Де обгрунтовано, 1 nчастину гліцерину 85 % додають до 1 частини тваринного nматеріалу перед подрібненням. Якщо використовують дуже малу кількість nтваринного матеріалу, розведення виготовляють шляхом диспергування 1 частини nтонко здрібненого тваринного матеріалу із 99 частинами гліцерину 85 % (СІ або nD2, якщо буде використовувати для подальших десяткових розведень).

Потенціювання

Згідно із методом n10а n2-е десяткове розведення (D2) готують із:

1 частини гліцеринового nмацерату D1;

9 частин гліцерину  85 n% або 9 частин спирту (15 % м/м) [спирт(18 % об/об)].

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2, але як розріджувач використовують спирт (15% nм/м) [спирт( 18 % об/об) ].

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини гліцеринового nмацерату СІ;

99 частин спирту (15 % nм/м) [спирт (18% об/об)].

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2.

Згідно із методомЮЬ  n1-е  «десяткове» розведення (D1) готують із:

3 частини гліцеринового nмацерату;

7 частин води для nін’єкцій.

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини  1-го  n«десяткового» розведення ;

9 частин води для nін’єкцій.

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічно D2.

МЕТОД 10с

Використовують сировину nрослинного або тваринного походження.

Мацерація

Відповідну сировину nподрібнюють. Відбирають пробу та визначають втрату в масі при висушуванні при nтемпературі 100-105 °С протягом 2 год (2.2.32) або вміст води (2.2.13). nПриймаючи до уваги одержане значення, додають розраховану кількість сировини та nсуміші спирт/гліцерин відповідної концентрації, якщо немає інших зазначень, 1 nчастину до 20 частин гліцеринового мацерату (1:20 гліцеринового мацерату). nЗалишають мацерат не менше ніж на 3 тижні при постійному перемішуванні. nЗливають і проціджують за тиску близько 107 Па. Обидві рідини об’єднують та nзалишають на 48 год і фільтрують.

Потенціювання

1-е десяткове nрозведення (D1) готують із:

1 частини гліцеринового nмацерату;

9 частин суміші nвода/спирт/гліцерин, відповідної концентрації.

2-е десяткове nрозведення  (D2) готують із:

1 частини  1-го nдесяткового розведення;

9 частин суміші nвода/спирт/гліцерин, відповідної концентрації.

Подальші десяткові nрозведення готують аналогічне

D2 або, використовуючи nінший відповідний розріджувач.

1-е сотенне розведення n(СІ) готують із:

1 частини гліцеринового nмацерату;

99 частин суміші nвода/спирт/гліцерин, відповідної концентрації.

2-е сотенне розведення n(С2) готують із:

1 частини  1-го nсотенного розведення;

99 частин суміші nвода/спирт/гліцерин, відповідної концентрації.

Подальші сотенні nрозведення готують аналогічно С2 або з використанням іншого відповідного розріджувача.