МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ
фармацевтичного факультету
ЗАНЯТТЯ № 7 (практичне – 6 год.)
Тема: Хімічний аналіз ефірних олій.
Мета заняття: Уміти визначати кількісний вміст ефірної олії в ЛРС, проводити аналіз ефірної олії на справжність та чистоту та доброякісність, а також виявити якісними реакціями основні групи хімічних сполук.
Професійна орієнтація: Ефірні олії – це суміш пахучих речовин, які відносяться до різних класів органічних сполук, переважно до терпеноїдів, рідше до ароматичних і аліфатичних сполук. Вони мають широкий спектр фармакологічної дії (протизапальну, антисептичну, спазмолітичну, відхаркуючу) і використовуються в медицині, в харчовій, парфумерно-косметичній промисловості та в інших галузях.
Знання і вміння, одержані при вивченні даної теми, будуть корисними при засвоєнні деяких розділів фармацевтичної хімії, аптечної і заводської технології ліків, фармакології, фармакотерапії, а також у практичній діяльності провізора.
Базовий рівень знань та вмінь
1. Фізичні і хімічні методи досліджень (“Фізична хімія” ІІ курс, “Аналітична хімія” ІІ курс).
2. Фізичні і хімічні властивості органічних сполук (“Органічна хімія” ІІ курс).
Методика виконання практичної роботи – 900-1200
Ілюстративний матеріал: лікарська рослинна сировина.
Матеріали та обладнання: фільтрувальний папір, колба (700-800 мл), приймач проградуйований, водяна баня, холодильник, пробірки, мірні пробірки та циліндри, бюретка, годинникове скло, колба зі шліфом (250 мл), спиртівка, лійка, ділильна лійка, штатив
Реактиви: Н2О-дист., фуксин, С2Н5ОН, спиртовий розчин хлористоводневого гідроксиламіну, метилоранж, нітропрусид натрію, реактив Мюллера,
АНАЛІЗ ЯКОСТІ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ
1. Провести органолептичний аналіз.
КОЛІР. 10,0 мл досліджуваної ефірної олії помістити у циліндр або пробірку з прозорого скла діаметром 2-3 см і спостерігати колір та прозорість на світлі.
ЗАПАХ. 2 краплини олії нанести на смужку фільтрувального паперу довжиною
СМАК. Краплину ефірної олії, нанесеної на смужку фільтрувального паперу, або суміш краплі олії з
РОЗЧИННІСТЬ. 1 мл ефірної олії налити у мірний циліндр (10 мл) і поступово долити з бюретки при збовтуванні по 0,1 мл спирту певної концентрації (вказаної у відповідній МКЯ) при 20оС до повного розчинення олії.
2. Встановити чистоту: відсутність етилового спирту, жирних та мінеральних олій
СПИРТ. Кілька краплин ефірної олії нанести на воду, налиту на годинникове скло. При спостереженні на чорному фоні не повинно бути помітної каламуті навколо краплин олії. 1 мл ефірної олії налити у пробірку, закупорити її розпушеним клаптиком вати, всередину якого помістити кристалик фуксину, і довести до кипіння. При наявності спирту пара його розчиняє фуксин і забарвлює вату в фіолетово-рожевий колір.
ЖИРНІ ТА МІНЕРАЛЬНІ ОЛІЇ. 1 мл ефірної олії збовтати в пробірці з 10 мл етилового спирту. Не повинна появитись каламуть та краплини жирної олії.
ЧИСЛОВІ ПОКАЗНИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ДОБРОЯКІСНОСТІ
ЕФІРНИХ ОЛІЙ
Показник заломлення
Визначити показник заломлення на рефрактометрі. Показником заломлення називають відношення швидкості поширення світла в повітрі до швидкості поширення світла в досліджуваній речовині. Показник заломлення залежить від природи речовини, температури і довжини світла. Час від часу рефрактометр необхідно перевіряти з допомогою води, показник заломлення якої n = 1,3330 при 200С.
Кислотне число – це кількість міліграм лугу, яка необхідна для нейтралізації вільних кислот в1 г досліджуваної речовини.
Зважити 1,5-
Для олії з незначним КЧ (до І) титрування проводити з мікробюретки. Кислотне число (КЧ ) обчислити за формулою:
,
де V – об’єм
m – маса наважки, г;
5,61 – кількість натрію гідроксиду, що міститься в 1 мл
Ефірне число – це кількість міліграм КОН, яка необхідна для омилення складних ефірів в
До розчину після визначення кислотного числа додати 20 мл (0,5 моль/л) спиртового розчину калію гідроксиду і нагрівати на водяній бані в колбі зі зворотнім холодильником 1 год, підтримуючи легке кипіння. Після припинення нагрівання розчин розбавити 100 мл води, додати декілька краплин фенолфталеїну, надлишок калію гідроксиду відтитрувати розчином сульфатної кислоти(0,25 моль/л) – до зникнення рожевого забарвлення.
Ефірне число (Х) обчислити за формулою:
де V – об’єм розчину калію гідроксиду (0,5 моль/л), витраченого на омилення ефірів, мл;
m – маса наважки олії, г;
28,05 – кількість калію гідроксиду, що міститься в 1 мл (0,5 моль/л) спиртового розчину калію гідроксиду, мг.
Ефірне число використовують для обчислення вмісту складних ефірів або зв’язаних спиртів у відсотках (Х1) за формулою:
де М – молекулярна маса ефіру або спирту;
5,61 – молекулярна маса калію гідроксиду.
ЯКІСНІ РЕАКЦІЇ
1. Реакції на альдегіди і кетони.
Одержання оксимів. До 1-2 краплин ефірної олії додати 3 краплини спиртового розчину хлористоводневого гідроксиламіну (15 г хлористоводневого гідроксиламіну в 100 мл 80% спирту) та декілька краплин метилоранжу.
При наявності карбонільних сполук на холоді чи при нагріванні на киплячій водяній бані суміш забарвлюється в рожевий колір.
Нітропрусидна рекція. Декілька краплин ефірної олії змішати з такою ж кількістю щойно приготованого розчину нітропрусиду натрію, підлужити.
Розчин забарвлюється в червоний колір, який поступово зникає при стоянні. Реакцію зумовлює подвійний зв’язок, розміщений біля карбонільної групи. Карвон, цитраль, іонон дають червоне забарвлення. Камфора, ментон, цитранелаль не зумовлюють відповідну реакцію.
2. Реакція на азуленогени.
Реакція Ерліха-Мюллера. 5-10 краплин ефірної олії змішати в пробірці з 1-2 мл реактиву, а потім підігрівати 1-2 хв – на водяній бані. Через декілька хвилин при наявності азуленогенів з’являється фіолетове забарвлення.
3. Реакція на феноли.
Реакція з хлоридом заліза (ІІІ). До 1 мл концентрованого спиртового розчину ефірної олії додати 3-4 краплини розчину хлориду заліза (ІІІ). Має з’явитися синє, фіолетове, зелене або червоне забарвлення (карвакрол і тимол не реагують з FeCl3). Олія, до складу якої входить карвакрол, при нагріванні з розчином натрію гідроксиду і хлороформу забарвлюється в червоний колір.
Семінарське обговорення теоретичних питань – 1230-1400
Теоретичні питання
1. Фізичні та хімічні властивості ефірних олій.
2. Хімічний склад ефірних олій.
3. Терпеноїди та їх класифікація. Типи сполук моно- та сесквітерпеноїдів.
4. Методи кількісного визначення вмісту ефірних олій в ЛРС.
5 Методи одержання ефірних олій та їх інтерпретація
6. Фізичні та хімічні показники ефірних олій.
7. Методи встановлення справжності та доброякісності ефірної олії.
8. Якісні реакції на групи хімічних сполук ефірних олій.
9. Зберігання ефіроолійної сировини та ефірних олій.
▪ Тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Монотерпени – це сполуки, які утворені:
A. з двох (С5Н8)2-одиниць, з’єднаних „голова до хвоста”
B. з двох (С5Н8)2-одиниць, з’єднаних „хвіст до голови”
C. з трьох (С5Н8)2-одиниць, з’єднаних „голова до хвоста”
D. з однієї (С5Н8)2-одиниці
E. з чотирьох (С5Н8)2-одиниць, з’єднаних „голова до хвоста”
2. Який процес покладено в основу кислотного визначення ефірної олії в ЛРС за фармакопейною методикою:
A. екстракція з органічним розчинником
B. перегонка з водяною парою
C. пресування
D. анфлераж
E. екстракція жирною олією
3. До складу ефірних олій входять:
A. вуглеводні, спирти, кетони, альдегіди
B. сполуки стероїдної будови
C. похідні бензолу, нафталіну
D. похідні тритерпенів
E. похідні тетратерпенів
4. Які числові показники визначають для встановлення доброякісності ефірної олії:
A. кислотне число
B. пінне число
C. зольність
D. ефірне число
E. ефірне число після ацетилювання
5. Ментол є основним компонентом м’яти перцевої. Яким методом одержують його з ефірної олії:
A. анфлеражу
B. екстракцією органічними розчинниками
C. перегонкою з водяною парою
D. виморожуванням
E. екстракцією жирною олією
6. Ефірні олії це суміш сполук, основними складниками яких є:
A. тригліцериди вищих жирних кислот
B. монотерпени, сесквітерпени
C. монотерпени, сесквітерпени, ароматичні сполуки
D. монотерпенові глікозиди
E. полі терпени
Студент повинен знати
1. Будову ефірних олій та їх класифікацію.
2. Основні методи органолептичного та кількісного визначення ефірних олій.
3. Критерії доброякісності лікарської рослинної сировини.
Студент повинен вміти
1. Використовувати методи фармакогностичного аналізу для виявлення ефірних олій у лікарській рослинній сировині.
2. Використовувати методи фармакогностичного аналізу для кількісного визначення ефірних олій у лікарській рослинній сировині.
Година самостійної роботи – 1415-1500
Джерела інформації:
А – Основні:
1. Фармакогнозія з основами біохімії рослин/ за ред. проф. Ковальова В.М. та інші/ – Харків: Вища школа. – 2000. – С. 390-412.
2. Практикум по фармакогнозии: Учеб. пособие для студ. вузов / В. Н. Ковалев, Н. В. Попова, В. С.Кисличенко и др.; Под общ. ред. В. Н. Ковалева. – Х.: Изд-во НфаУ; Золотые страницы, 2003. – 512 с.
3. Державна Фармакопея України / Держ. п–во “Науково–експертний фармакопейний центр”. – 1–е вид., 1 допов. – Х. : РІРЕГ, 2004. – 494 с.
4. Державна Фармакопея України / Держ. п–во “Науково–експертний фармакопейний центр”. – 1–е вид., 2 допов. – Х. : РІРЕГ, 2008. – 620с.
5. Державна Фармакопея України / Держ. п–во «Науково-експертний фармакопейний центр». – 1-е вид. – Х. : РІРЕГ, 2001. – 531 с.
6. Державна Фармакопея України / Держ. п-во «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів». – 1–е вид., 3 допов. – Х. : РІРЕГ, 2009. – 280 с.
7. Державна Фармакопея України / Держ. п-во «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів». – 1–е вид., 4 допов. – Х. : РІРЕГ, 2011. – 540 с.
8. Государственная Фармакопея СССР, 11-ое изд. – М.: Медицина. – 1987. – С.267, 318-320, С. 253-255, 300-303, 314-317.
9. Веб-сторінка університету > Інтранет > На допомогу студентам > Матеріали для підготовки до практичних занять > Кафедра фармакогнозії з медичною ботанікою > Українська > Фармація > Повний термін навчання > Фармакогнозія> 3 курс> Хімічний аналіз ефірних олій.
10. Веб-сторінка університету > Інтранет > На допомогу студентам > Презентації лекцій > Кафедра фармакогнозії з медичною ботанікою >Українська> Фармацевтичний факультет > Фармація > Повний термін навчання > Фармакогнозія > Хімічний аналіз ефірних олій.
В – Додаткові:
1. Солодовниченко Н.Н., Журавльов М.С., Ковальов В.М. Лікарська рослинна сировина та препарати. – Харків: Золоті сторінки. – 2001. – С. 408.
2. Муравьева Д.А. Фармакогнозия. – М.: Медицина. – 1991. – 656 с.
3. Коновалова О.Ю., Мітченко Ф.А., Шураєва Т.К. Біологічно активні речовини лікарських рослин: навчальний посібник з фармакогнозії для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів і фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації спеціальності 7.110 – фармація. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 352 с.
4. Ковалев В.Н., Кисличенко В.С., Журавель И.А., Ковалева А.М., Исакова Т.И. Фармакогнозия: Учеб.пособ. для студ. высш. учебн. завед. Изд-во НфаУ, 2007. – 272.
5. Гулько Р.М. Словник лікарських рослин світової медицини. Латинсько-українсько-російсько-англійський. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – ХХІV 506 с.
6. Бобкова І. А. Фармакогнозія: підручник / І. А. Бобкова, Л. В. Варлахова, М. М. Маньковська. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Медицина, 2010. – 512 с.
Методичну вказівку склав ст. викл. Демидяк О.Л.
Обговорено на засіданні кафедри
27 серпня 2013 р. протокол № 1
