Перші класифікації деформацій відносять до початку XIX ст

Порушення процесу прорізування зубів (передчасна ретенція), аномалії положення зубів: вестибулярне, оральне, медіальне, супра- та інфраоклюзія, тортооклюзія та ін.

 

Перші класифікації деформацій відносять до початку XIX ст. Вони побудовані по принципу ви­значення правильного та неправильного положення окремих зубів. Кінгслей розрізняв загальне криве положення зубів, яке характеризується положенням зубних дуг, та часткове неправильне положення окремих зубів.

 

Накопичення клінічних даних щодо етіології та патогенезу зубощелепних аномалій, виявлення варіан­тів будови зубощелепної системи дозволило акцентувати увагу на співвідношеннях не лише передніх, але й бокових зубів при нормальній та патологічній оклюзії. Так, Е. Н. Angle (1889), крім аномалій прикусу, виділяє сім видів аномалій положення окремих зубів:

1)        лабіальна, або букальна оклюзія;

2)   лінгвальна оклюзія;

3)   медіальна оклюзія;

4)   дистальна оклюзія;

5)   тортооклюзія;

6)   інфраоклюзія;

7)   супраоклюзія.

 

Класифікація Бетельмана (1956) стала подаль­шим кроком систематизації зубощелепних ано­малій. Автор розглянув аномалії положення зубів і прикусу в трьох напрямах: сагітальному, верти­кальному і трансверзальному.

 

Аномалії положення окремих зубів класифіку­ються в залежності від розміщення їх в зубному ряду або поза ним. До аномалій положення зубів поза зубною дугою відносять: оральне і вестибу­лярне; до аномалій в зубній дузі: супра-оклюзія і інфраоклюзія, медіальне або дистальне, поворот зуба, діастеми і скупченість зубів.

 

Д. А. Калвеліс (1957) в основу своєї класифіка­ції поклав морфологічні зміни з урахуванням етіоло­гії і значення їх відхилень для функцій і естетики.

 

Аномалії положення окремих зубів відображе­ні в розділі аномалії зубних рядів і відносяться до порушень утворення зубного ряду:

а)  аномальне положення окремих зубів:

1)      губно-щічне положення зубів;

2)      піднебінно-язичне положення зубів;

3)      медіальне положення зубів;

4)      дистальне положення зубів;

5)      низьке положення зуба (інфраоклюзія);

6)      високе положення зуба (супраоклюзія);

7)      поворот зуба навколо поздовжньої осі (торто-аномалія);

8)      транспозиція (обмін зубів місцями);

9)      діастема та треми між зубами;

10) тісне положення зубів (скупченість);

б)  дистопії верхніх іклів.

 

В. Ю. Курляндський (1957) запропонував мор­фологічну класифікацію, у якій в першому розділі, що відноситься до симптомів аномалій форми — розташування зубів, мають:

– поворот навколо осі;

–       зміщення у вестибулярному або оральному на­ прямі;

–       зміщення в медіальному або дистальному на прямі;

– порушення висоти розташування в зубному ряду коронки зуба.

 

Ф. Я. Хорошилкіна і Ю. М. Малигін (1982) розрізняють наступні аномалії положення зубів по відношенню до трьох взаємно перпендикулярних площин.

У трансверзальному напрямі:

1)      медіальне або латеральне положення передніх зубів;

2)      вестибулярне або оральне положення бокових зубів.

У вертикальному напрямі:

1)      супрапозиції верхніх  зубів  або  інфрапозиції нижніх зубів;

2)      інфрапозиції верхніх  зубів  або  супрапозиції нижніх зубів.

У сагітальному напрямі:

1)      протрузія або ретрузія передніх зубів;

2)      медіальне або дистальне положення бокових зубів.

Крім того, автори розрізняють:

1)      поворот зуба навколо його поздовжньої осі;

2)      транспозицію – обмін місцями поряд розташо­ваних зубів.

 

Аномалії положення окремих зубів можуть спостерігатися при відсутності інших порушень в зубощелепному апараті, однак частіше поєдну­ються з аномаліями прикусу. В період тимчасового прикусу зустрічаються досить рідко, в порівнянні зі змінним і постійним.

 

Вестибулярне положення зубів

Поза зубним рядом, вестибулярно, можуть прорізатися як окремі зуби, так і групи зубів. Най­частіше вестибулярно розташовуються ікла, цен­тральні різці. Вестибулярне положення іклів верх­ньої щелепи часто поєднується з піднебінним змі­щенням бокових різців.

Етіологічними факторами можуть бути:

–       неправильна закладка фолікула;

–       рання екстракція молочних зубів;

–       порушення носового дихання;

–       наявність надкомплектних зубів;

–       невідповідність коронок зубів ширині апікаль­ного базису щелеп;

–       звуження зубних дуг;

–       затримка зміни молочних молярів.

 

На момент їх прорізування місце в зубній дузі нерідко буває зайняте премоляром і латераль­ним різцем, і тому вони займають вестибулярне положення.

Виправляти вестибулярне положення зубів можна ортодонтичними апаратами; апаратами в поєднанні з хірургічною підготовкою – видален­ням зубів; а також окремо хірургічним і окремо ортопедичними методами.

 

Піднебінне положення зубів

Піднебінним положенням зубів називається таке, при якому зуби або група зубів прорізалися з піднебінної сторони на верхній щелепі. Так найчастіше прорізуються різці або другі премоляри

Етіологічними факторами піднебінного поло­ження можуть бути:

•      недостатність розвитку міжрізцєвої кістки;

•      звуження передньої ділянки верхньої щелепи;

•      порушення росту альвеолярного відростка;

•      наявність надкомплектних зубів;

•      раннє видалення молочних зубів;

•      шкідливі звички;

•      порушення носового дихання;

•      незрощення верхньої губи, альвеолярного від­ростка, твердого піднебіння;

•      порушення процесу зміни зубів;

•      неправильна закладка зачатків зубів.

В залежності від віку хворого, форми анома­лії, її клінічної картини застосовують різні методи лікування. Основними клінічними симптомами, які грають важливу роль у виборі методу лікуван­ня хворих з піднебінним положенням зубів, є:

1)      наявність місця (недостатнє, зовсім відсутнє);

2)      положення нижніх зубів (зі скупченістю, проміжками, з вестибулярним нахилом);

3)      ступінь перекриття верхніх зубів нижніми (гли­бокий, середній, мінімальний або зовсім від­сутній).

Язикове положення зубів

Язикове положення окремих зубів або групи зу­бів може зустрічатися як самостійні аномалії або ра­зом з іншими аномаліями зубів і зубних рядів. Особливо часто в цьому положенні знаходяться бокові різці. Це пояснюється тим, що фолікули цих зубів у нормі розташовані дещо орально від кореня однойменних молочних зубів. В подальшому, під впливом росту щелеп і тиску язика, зуби при прорізування переміщуються вестибулярно і займають правильне положення в зубній дузі. При затримці росту ниж­ньої щелепи 32 та 42 зуби залишаються в язиковому положенні. Ця аномалія може також виникати при ранньому видаленні молочних зубів, внаслідок за­тримки зміни молочних зубів, при недорозвинутості апікального базису нижньої щелепи, наявності над­комплектних зубів, медіального зсуву зубів.

Тісне положення нижніх фронтальних зубів знижує стійкість зубів до каріозного процесу, ство­рює умови для розвитку пародонтиту, утворення зубоясенних кишень.

Язикове положення бокових зубів проявляєть­ся під час їх прорізування. У цьому періоді можна виготовити знімний ортодонтичний апарат, що роз­ширює нижню щелепу, з гвинтом, вестибулярною дужкою і пружними активаторами-штовхачами на аномально розташований зуб.

Для вільного переміщення латеральних різців у зубний ряд можна видалити молочне ікло. Міс­це для постійних іклів у подальшому буде створе­не в результаті росту нижньої щелепи за рахунок майбутнього її розширення або видалення перших премолярів, або використовуючи ортодонтичні апарати для збільшення її розмірів.

У старшому віці в деяких випадках при язико­вому положенні різців зі зменшенням місця 50 % і більше та без наявності місця в зубній дузі застосовують видалення зубів з подальшим ортодонтичним втручанням для правильної розстановки їх у зубній дузі. З естетичної точки зору доцільне видалення перших премолярів. Можна також використовувати і видалення одного з нижніх різців.

 

Діастема

Діастемою називається проміжок між цен­тральними різцями. Частіше зустрічається на верхній щелепі.

Причинами діастеми можуть бути:

•      шкідливі звички;

•      пізнє видалення молочних зубів;

•      аномалії форми та величини бокових зубів;

•      часткова адентія;

•      аномалійне положення вуздечки верхньої губи;

•      надкомплектні зуби;

•      невідповідність розмірів зубів та щелеп (великі щелепи та малі зуби).

Розрізняють два види діастем: несправжню та справжню.

 

 Несправжня діастема виникає в період зміни зубів і зникає після прорізування бокових різців та іклів.

 

Справжня діастема виникає в результаті про­никнення волокон сполучної тканини вуздечки верхньої губи в серединний шов.

 

На підставі клінічного обстеження, вивчен­ня рентгенограми області різців та альвеолярного відростка, врахування етіологічних та патогене­тичних факторів Ф. Я. Хорошилкіна (1962) запро­понувала класифікацію видів діастем:

 

Перший вид діастеми — латеральне відхилення коронок центральних різців при правильному роз­ташуванні верхівок їх коренів.

Причинами такого виду діастеми нерідко бу­вають надкомплектні зуби, прорізування яких ви­переджало прорізування центральних різців, шкід­ливі звички, смоктання пальців, язика.

 

Другий вид — корпусне, латеральне зміщення різців. Причинами можуть бути: адентія бокових різців, ущільнення кісткової тканини по середин­ному шву, низьке прикріплення вуздечки верхньої губи, дистальне положення одного з різців, іклів або їх дистопія.

Цей вид діастем нерідко є спадковою особ­ливістю. Kantorowicz, Korkhaus називають таку діастему істинною, підкреслюючи тим самим її відмінність від діастеми, що виникає під впливом етіологічних факторів.

 

Третій вид – медіальний нахил коронок цен­тральних різців та латеральне відхилення їх коренів.

Така діастема зустрічається при наявності надкомплектних зубів між коренями центральних різців або надкомплектного зуба, розташованого поперек при одонтомах, багатокистевій адентії.

 

При діастемі розташування коронок централь­их різців може бути різним:

1)      без повороту осі;

2)      з поворотом по осі медіальної поверхні у вести­булярному напрямку;

3)      з поворотом, по осі медіальної поверхні в ораль­ному напрямку.

Проміжки між зубами нерідко призводять до порушення мови (шепелявість), при голосній мові та вимовлянні приголосних звуків з’являється свист (стриденс). Діастеми, порушуючи безперерв­ність зубного ряду, послаблюють його стійкість і призводять до розвитку пародонтопатій.

 

Лікування діастеми можна проводити орто-донтичним та комплексним (хірургічно-ортодон-тичним, ортодонтично-протетичним, терапевтич­ним) методами.

Повороти зубів (тортоаномалія)

Повороти зубів – найбільш несприятлива ано­малія положення зубів. Найстіше повернутими бу­вають різці, ікла та премоляри на обох щелепах. Зуби, що повернуті по осі, можуть розташовувати­ся в зубному ряді або поза ним. Міра їх повороту може бути різною – від кількох градусів до 90° і навіть до 180°.

Розрізняють тортоаномалію по фронтальній осі, коли коронка нахилена лабіально або палати-нально, і по сагітальній осі – коронка нахилена ме­діально або дистально.

Ця аномалія може бути викликана:

•      неправильною  закладкою  зачатка постійного зуба;

•      раннім видаленням молочного зуба з подаль­шим медіальним зміщенням дистальних зубів;

•      наявністю надкомплектних зубів;

•      наявністю ретенованого зуба;

•      недорозвинутістю щелепи;

•      звуженням зубних дуг і нестачею місця в зубно­му ряду для окремих зубів;

•      макродентією.

 

Хворі з такою аномалією зазвичай скаржаться на порушення естетики.

Лікування проводять в основному механічно діючою апаратурою, незнімною або знімною, за­стосовуючи дві протидіючі сили.

 

Супраоклюзія та інфраоклюзія – це деформація, при якій зуб або група зубів на верхній або нижній щелепі не досягають оклюзійної площини. За клінічними проявами інфраоклюзія близька до напівретенції зубів. При цьому коронкова частина зуба повністю прорізалась, але альвеолярний відросток у цій час­тині недорозвинутий.

Супраоклюзія одного або кількох зубів ха­рактеризується тим, що зуби перетинають рівень оклюзійної площини.

Супраоклюзія (або інфраоклюзія) спостеріга­ються при викривленні зубних або альвеолярних від­критому прикусі, зубоальвеолярному подовженні дуг у вертикальному напряму, при глибокому, від­критому прикусі, зубоальвеолярному подовженні.

 

При наявності місця лікування інфраоклюзії проводять шляхом витягування цих зубів за допо­могою незнімних апаратів механічної дії (апарат Енгля з пружними дугами по вертикальній лінії, кільця, коронки з гачками та гумовою тягою між ними). Якщо в зубній дузі місця немає, її поперед­ньо розширюють.

Транспозиція зубів

Транспозиція зубів – взаємна заміна місця роз­ташування зубів в зубному ряду. Наприклад: ікло –на місці латерального різця, а латеральний різець –на місці ікла.

Причиною такої аномалії є неправильна за­кладка зачатків зубів.

 

Планувати лікування при транспозиції зубів слід після отримання рентгенограми. Вибір спосо­бу лікування хірургічного (видалення окремих зубів), ортодонтичного чи ортопедичного – залежить від міри їх зміщення та нахилу коренів.

Зуби, які прорізалися поза зубним рядом та по­вернуті навколо осі за допомогою ортодонтичних апаратів, слід поставити в зубний ряд. Відновити естетичні недоліки можна методами реставрації або протезування. При дистальній транспозиції верхнього постійного ікла та затримці зміни тимчасового ікла можна видалити тимчасовий зуб і перемістити на його місце перший премоляр, по­ставивши ікло між премолярами