Парагрип
Парагрип – гостре вірусне захворювання респіраторного тракту, що характеризується помірною інтоксикацією, переважним ураженням слизових оболонок гортані і носа.
Особливості збудника:
Джерело інфекції: Хворий на парагрип
Шлях зараження: повітряно-крапельний.
Вікові категорії, що вражаються найчастіше: діти перших двох років життя
Вид імунітету після перенесеного парагрипу через кілька тижнів можливе повторне захворювання.
Патогенез: Вхідними воротами є епітеліальні клітини носа і гортані.Ннайбільш часто вражається при парагрипі гортань. Проникаючи в кров з вогнища первинної локалізаціх, віруси та продукти розпаду клітин провокують гарячку та інтоксикацію.
Діагностичні критерії парагрипу:
· спорадична захворюваність, зростає взимку;
· інкубаційний період – 2-7 діб;
· початок поступовий;
· помірно виражений інтоксикаційний синдром;
· слабовиражені катаральні явища;
· часто першим проявом є синдром крупу, що переважно виникає у дітей раннього віку;
· основна клінічна ознака –стенозуючий ларингіт;
· лабораторне підтвердження: змиви з носоглотки на вірусні включення, ІФА, ІФ, РЗК, РГГА.
Перші клінічні ознаки виникають вночі раптово на фоні катаральних респіраторних проявів з’явився інспіраторний стридор, задишка, гавкаючий кашель, роздування крил носа та втягення міжреберебених проміжків, осиплість голосу та температура 37,0-39,0 С, прояви інтоксикації помірні
Результати додаткових досліджень: Досліджують змиви зі слизової задньої стінки глотки та носа для виділення вірусу. Для експрес-діагностики використовують ІФА. В РЗК, РГГА в парних сироватках досліджують наростання титру антитіл, діагностичним є наростання в 4 і більше разів.
Лікування: : Базисне (до клінічного одужання):
– режим, харчування, збагачене вітамінами, легкозасвоюване;
– посилене пиття напоїв з вітаміном С, лужне пиття.
Легкий ступінь тяжкості:
· жарознижувальні (парацетамол, тайленол, ефералган);
· відхаркувальні, бронхолітики (мукалтин, бромгексин);
· вітамін С, полівітаміни;
· антигістамінні (діазолін, супрастин, піпольфен);
· парові інгаляції (дітям, старшим 2 років).
При тяжкому та середньотяжкому ступені:
Етіотропне лікування (2-3 дні): Донорський імуноглобулін: до 2 р. – 1,5 мл, 2-7 р. – 3 мл, більше 7 р. – 4,5-6 мл, при гіпертоксичних формах повторити через 12 год.
Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого синдрому):
– фізичне охолодження; при спазмі судин – зігрівання кінцівок, ножні ванни, спазмолітики (папаверин, но-шпа);
– протисудомні (літична суміш – 0,1 мл/кг, сибазон – 0,3 мг/кг, ГОМК – 50-100 мг/кг, дроперидол – 0,05-0,1 мг/кг);
– серцеві глюкозиди (корглікон, строфантин – 0,012 мл/кг);
– гідрокортизон – 5-10 мг/кг, лазикс – 1-3 мг/кг, маніт – 1-1,5 мг/кг (при набряку мозку);
– зняття обструктивного синдрому (еуфілін – 5-10 мг/кг) внутрішньовенно;
– покращання реологічних властивостей крові (реополіглюкін – 10-20 мл/кг);
– дезінтоксикація (альбумін, кріоплазма – 5-15 мл/кг, 5 % глюкоза, фізрозчин).
Критерії виписки зі стаціонару: одужання.
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: див. «Грип».
