ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ІМ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

КАФЕДРА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

 

ЛЕКЦІЯ №4

Лектор: к.м.н., Пацкань Л.О.

ЕНДОДОНТІЯ. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ. КЛІНІКО-АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ПОРОЖНИН ТА КОРЕНЕВИХ КАНАЛІВ ЗУБІВ. ЕНДОДОНТИЧНИЙІНСТРУМЕНТАРІЙ. ОСНОВНІ ЕНДОДОНТИЧНІ МАНІПУЛЯЦІЇ.

 

Власне під поняттям “ендодонт” розуміють комплекс тканин зуба, до якого входять пульпа та прилеглий до неї дентин. Ураховуючи характер та однотипність лікування захворювань пульпи та періодонта, клініцисти включають до цього поняття також апікальний періодонт, цемент, кортикальну пластинку комірки та її губчасту речовину, що оточує верхівку зуба. Таким чином, ендодонтія — це розділ терапевтичної стоматології, який висвітлює лікувальні втручання, методику та техніку маніпуляцій у порожнині зуба і кореневих каналах. Правильне виконання цих маніпуляцій є дуже важливим етапом лікування пульпіту та періодонтиту.

За своїм змістом ендодонтичні втручання відносять до мікрохірургічних. Тому для їх виконання важливе значення мають знання топографо-анатомічних особливостей будови порожнин зуба та кореневих каналів різних груп зубів, наявність якісного ендодонтичного інструментарію, знання су-часних технологій хірургічного та медикаментозного оброблення кореневих каналів і методів їх пломбування. Таким чином, успіх лікування визначають уміння лікаря правильно використовувати ендодонтичний інструментарій, якісне володіння методикою препарування порожнини зуба, технікою механічного оброблення та способами пломбування кореневих каналів.

Порожнина кожного зуба має своєрідну форму і в основному повторює форму коронки відповідного зуба. За однотипністю анатомічної будови порожнини зуба виділяють і основні групи: порожнини різців, іклів, малих та великих кутніх зубів. В однокореневих зубах (різцях, іклах) коронкова порожнина не має дна і безпосередньо переходить у досить широкий кореневий канал. Таку саму будову вона має в однокореневих малих кутніх зубів. У малих кутніх зубів, які мають два корені, є дно порожнини, проте воно може бути відсутнім у межах коронки у тому разі, якщо поділ на два канали відбувається поблизу верхівки кореня зуба. У великих кутніх зубів дно порожнини зуба добре виражене І на ньому чітко вирізняються устя кореневих каналів. Склепіння порожнини зуба повторює формурізального краю (у фронтальних зубах) або жувальної поверхні відповідних зубів. У молодому віці на склепінні є виражені нерівності, що відповідають горбкам, зубцям та фісурам жувальної поверхні і різального краю. З віком вони згладжуються внаслідок відкладання вторинного дентину.

В основному кількість кореневих каналів відповідає кількості коренів, проте у малих кутніх зубів верхньої щелепи їх може бути два. У нижніх малих кутніх зубах, як правило, буває два кореневих канали у мезіальних коренях. Форма, напрямок та розмір кореневих каналів в основному відповіда-ють кореню, в якому вони проходять. Дуже часто кореневі канали мають дельтоподібні розгалуження у верхівковій частині, можуть часто утворювати додаткові каналці уздовж каналу. Такі дельтоподібні розгалуження каналу трапляються у 50—93 % всіх зубів. Ураховуючи це, нині основний магістральний канал кореня та його розгалуження часто об’єднують під назвою “система кореневого каналу”.

Варіанти будови кореневих каналів можуть бути досить різними, навіть в однокореневих зубах розрізняють (Р. Weine, 1969) їх 4 типи .

До І типу відносять зуби, які мають один кореневий канат, що продовжується до верхівки кореня.

До 11 типу відносять зуби, що мають два кореневих канали, які в ділянці верхівки кореня з’єднуються і закінчуються одним каналом.

До Ш типу відносять зуби, що мають два кореневих канали на всьому протязі довжини кореня і відкриваються на його верхівці двома окремими верхівковими отворами.

До IV типу відносять зуби, що мають один кореневий канал, який закінчується на верхівці двома (або навіть і більше) верхівковими отворами.

Порожнина верхнього центрального різця має долотоподібну форму і відповідає формі коронки зуба. Поблизу різального краю вона може мати вигляд здавленої у присінково-язиковому напрямку щілини. У дітей на склепінні можуть бути невеликі заглиблення відповідно до кутів коронки та зубців різального краю. З боку піднебінної поверхні може бути невелика западина у ділянці проекції язикового горбка. Поступово звужуючись, порожнина зуба в ділянці шийки без різкої межі переходить у широкий округлої форми кореневий канал. У ділянці шийки зуба він розширений у присінково-язиковому напрямку, а в середній та апікальній верхівковій третині має округлу форму. Досить рідко спостерігають додаткові розгалуження в апікальній частині каналу, він закінчується на верхівці одним верхівковим отвором.

Порожнина верхнього бічного (латерального) різця у коронковій частині здавлена у присінково-язиковому напрямку і має вигляд щілини. На її склепінні є добре виражені нерівності відповідно до форми різального краю. Порожнина також без різкої межі переходить у кореневий канал овальної форми. Інколи він може бути дещо витягнутим у присінково-піднебінному напрямку. В апікальній частині канал може розгалужуватись і закінчуватись одним або кількома верхівковими отворами.

Порожнина нижнього центрального різця в коронковій частині мак вигляд витягнутої у медіально-дистальному напрямку щілини. На склепінні можуть бути заглиблення відповідно до форми різального краю. Порожнина зуба, досить різко звужуючись (Іноді набуваючи навіть клиноподібної форми), переходить у кореневий канал. Він має витягнуту в медіально-дистальному напрямку овальну форму і в подальшому переходить в округлу. Можуть досить рідко бути дельтоподібні розгалуження у ділянці верхівки кореня, апікальний отвір один. У бічному різці порожнина відповідає формі коронки і має вигляд вузької щілини. На склепінні можливі заглиблення. Кореневий канал округлої форми, закінчується одним верхівковим отвором.

У верхніх іклів порожнина зуба має веретеноподібну форму з найбільшим діаметром у ділянці шийки. На склепінні є добре виражене заглиблення для рогу пульпи. Поступово звужуючись, порожнина без різкої межі переходить у широкий кореневий канал, дуже рідко буває два канали. Він має овальну, сплющену умедіально-дистальному напрямку форму і закінчується одним отвором на верхівці зуба. Нижнє ікло також має порожнину веретеноподібної форми, яка переходитьу широкий кореневий канал. Він має овальну форму І закінчується одним верхівковим отвором. Досить рідко канал може роздвоюватися.

Коронкова порожнина першого верхнього малого кутнього зуба відповідає зовнішнім контурам коронки зуба, вона здавлена у медіально-дистальному напрямку. На склепінні є добре виражені заглиблення, ідо відповідають горбкам жувальної поверхні. Дно порожнини розмішене нижче від рівня шийки зуба, на ньому добре видно два отвори — устя кореневих каналів. Піднебінний та щічний канали досить вузькі, часто зігнуті і мають дельтоподібні розгалуження. Можливі варіанти форми та розходження каналів на різному рівні довжини кореня, досить часто вони з’єднуються на верхівці. Відповідно до цього може бути два або один верхівковий отвір. У другого малого кутнього зуба порожнина має аналогічну форму, яка переходить у вузький кореневий канал. Досить часто (у 25 % випадків) буває два кореневих канали: щічний та піднебінний.

Порожнини нижніх малих кутніх зубів мають округлу форму і відповідають обрисам коронки. На склепінні є добре виражені заглиблення відповідно до горбків жувальної поверхні. Поступово звужуючись, порожнина переходить в один кореневий канал круглої форми, який закінчується одним отвором на верхівці.

Перший верхній великий кутній зуб на поперечному розрізі має порожнину трикутної форми. Виражені заглиблення на склепінні відповідають горбкам жувальної поверхні. Дно має форму трикутника, на вершинах якого розміщені устя кореневих каналів: піднебінного та двох щічних — медіального і дистального.Піднебінний канал досить широкий, округлої або овальної форми, закінчується одним або (за наявності дельтоподібних розгалужень) кількома верхівковими отворами. Щічні канали вузькі, зігнуті відповідно до форми коренів, часто мають додаткові розгалуження.

Порожнина другого великого кутнього зуба нагадує форму першого, вона сплющена у присінково-піднебінному напрямку. Кореневих каналів також три, але можуть бути значні варіації залежно від кількості коренів: два або навіть один.

Порожнина третього великого кутнього зуба дуже різноманітна за формою І може мати від одного до чотирьох кореневих каналів. Канали, як правило, вузькі та зігнуті.

Порожнина першого нижнього великого кутнього зуба має кубоподібну форму відповідно до форми коронки зуба. На склепінні добре виражені заглиблення відповідно до горбків жувальної поверхні. Дно прямокутної форми з трьома устями кореневих каналів. У дистальному корені один досить широкий і прямий, іноді витягнутий у присінково-язиковому напрямку канал. У медіальному корені два вузьких канали: щічний та язиковий. Кореневі канали досить часто мають дельтоподібні розгалуження і відповідно один або кілька верхівкових отворів. Порожнина другого нижнього великого кутнього зуба дуже нагадує будову першого і також має аналогічні три канали. Порожнина нижнього третього кутнього зуба може мати досить значні варіанти форми та кількості коренів.

ЕНДОДОНТИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

В основному ендодонтичні інструменти бувають різної форми та мають розмір голок. У них є невелике руків’я (ручка), щоб їх було зручно утримувати в руках. Залежно від функціонального призначення виділяють кілька груп ендодонтичних інструментів:

1) діагностичні інструменти (для визначення глибини кореневого каналу);

2)інструменти для видалення м’яких тканин зуба (пульпи);

3)інструменти для проходження та розширення кореневого каналу:

а) для розширення устя кореневого каналу;

б) для проходження кореневого каналу;

в) для розширення кореневого каналу;

4)інструменти для пломбування кореневих каналів.

Діагностичні інструменти призначені для вимірювання глибини кореневих каналів. В основному це кореневі голки, що мають вигляд голки округлої форми або з чотирма гранями (вона ще має назву кореневої голки Міллера) їх виготовляють з досить м’якої сталі, тому в разі потреби вони можуть легко згинатися, набуваючи необхідної форми. Голка округлої форми призначена для вимірювання глибини кореневого каналу. Вона може мати коротку ручку та фіксатор глибини (стопер) занурення в канал і тоді називається глибиноміром. Кореневу голку Міллера також використовують для уведення в кореневий канал ватних турунд зрізними медикаментозними за-собами, необхідними для лікування пульпіту та періодонтиту.

Інструменти для видалення м’яких тканин зуба. До них належать пульпоекстрактори та кореневі рашпілі.

Пульпоекстрактор призначений для видалення з кореневого каналу пульпи або продуктів її розпаду. Він має вигляд голки зі спірально розміщеними зубцями, що мають нахил до ручки інструмента і надають йому вигляду ялинки. У разі уведення в кореневий канал ці зубці притискуються до стрижня і під час витягання інструмента ефективно захоплюють м’які тканини пульпи або продукти її розпаду. Кореневий рашпіль призначений для подрібнення, висічення та видалення інфікованого дентину зі стінок каналу. На його стрижні також є зубці, розмішені під прямим кутом до осі інструмента.

Інструменти для проходження та розширення кореневого каналу. Їх поділяють на три підгрупи: інструменти для розширення устя кореневого каналу, для проходження каналу та для його розширення.

До першої підгрупи інструментів належать дриль, або бор дриль типу та деякі інші Ці інструменти застосовують після препарування порожнини зуба для розширення устя та прямої частини кореневого каналу, препарування каналу для подальшого уведення в нього штифта

Дриль має коротку краплеподібної форми з ріжучими гранями робочу частину на довгому тонкому стрижні. У нього може бути руків’я для роботи руками або хвостовик, щоб працювати з наконечником. В останньому разі рекомендована швидкість інструмента становить 450— 800 обертів за 1 хв. Випускають 6 розмірів інструмента.

типу Рееsо має видовжену з двома ріжучими гранями робочу частину, яка переходить у жорсткий стрижень. Призначений для роботи з наконечником. Рекомендована швидкість — 800—1200 обертів за 1 хв. Також випускають 6 розмірів Інструмента.

Інструменти для проходження та розширення кореневого каналу являють собою різні дрильбори. Для них характерна наявність на стрижні спіралеподібнихрізальних граней. Залежно від кількості закруток ріжучої грані на одиниці довжини інструмента розрізняють так звані римери та файли, останні мають більшу кількість закруток. Вони можуть мати ручні руків‘я або хвостовики для роботи з наконечником.

Залежно від матеріалу та типу виготовлення розрізняють К-тип інструментів (К-римери, К-файли — від назви фірми “Кеrr”, яка вперше виготовила такі ендодонтичні інструменти шляхом закручування тригранної або чотиригранної заготовки), NіТі-тип інструментів (NіТі-римери, NТі-файли, NiТi-профайли, які виготовляються з нікель-титанових сплавів шляхом фрезерування, мають більшу еластичність та міцність) та деякі інші. Випускається досить багато різновидів дрильборів, особливо

К – типу. К – ример .

Має кількість різальних закруток на стрижні від 17 – в інструментах малого розміру до 5 – у великих. Призначений для роботи в обертальному режимі як руками, так і з наконечником. Етапи роботи — уведення в канал, обертання та виведення, у разі якого реалізується різальна властивість Інструмента. Допускається обертання не більше ніж на 1/4—1/2 оберту за годинниковою стрілкою; у вузьких і зігнутих каналах та для римерів великих розмірів — 1/4 оберту.

Різновидами К-римерів є К-флсксоример, К-флексоример проміжного розміру, К-ример фарсайд.

К-флсксоример відрізняється більшою гнучкістю, ніж ример, за рахунок тригранного перерізу інструмента та зменшення кроку спіралеподібних закруток. Верхівка інструмента має так звану безпечну форму типу Ваtt. Різновидом цього типу інструментів є К-флексоример проміжного розміру. Він має розміри, проміжні між розмірами флексоримерів, і призначений для плавнішого переходу між інструментами різних розмірів у вузьких та викривлених каналах. Його застосування майже повністю виключає заклинювання інструментів та утворення уступів у каналі. К-ример фарсайд застосовують для проходження дуже тонкихканалів, наприклад у великих кутніх зубів, у разі важкого відкривання зубів.

К-файл має кількість різальних закруток на стрижні від 33 — інструментах малих розмірів до 8 — у великих. їх різальна здатність більша, ніж у римерів, за рахунок більшого кута ріжучої грані до осі інструмента. У каналі інструмент повинен рухатись у вертикальному напрямку (вгору-вниз), однак допускається його застосування і в режимі обертання, як у римерів.

Інструменти для пломбування кореневих каналів Найпоширенішим інструментом для заповнення кореневих каналів є каналонаповнювач Лентуло. Він має хвостовик, який вставляють у наконечник, а робоча частина являє собою конічної форми спіраль із топкого дроту, що намотана проти годинникової стрілки.Під час обертання інструмента в наконечнику за холом годинникової стрілки він нагнітає пломбувальний матеріал у кореневий канал.

Спредер — інструмент для бічного ущільнення гутаперчі, має робочу частину у вигляді круглої голки. Може мати руків’я (як у файлів) для утримування інструмента пальцями або ручку (як у зуболікарського зонда).

Плагер — інструмент для вертикального ущільнення гутаперчі, має робочу частину у вигляді голки зі зрізаною верхівкою. Руків‘я такі самі, як у спредера.

Переносник тепла — інструмент з ручкою, як у зуболікарського зонда, та робочою частиною, як у спредера та плагера. У місці, де починається робоча частина, є булавоподібне потовщення, нагрівання якого дозволяє досить тривалий час утримувати теплою робочу частину інструмента.

Методика трепанації , розкриття порожнини різних груп зубів

Розкриття порожнини зуба різців й іклів є одним із основних етапів лікування пульпіту і періодонтиту. При лікуванні пульпіту розкриттю передує накладеннядевіталізації пульпи або знеболювання пульпи. Розкриття порожнини зуба передбачає видалення її склепіння на всьому периметрі; важливою умовою розкриття єзбереження при препаруванні натуральних розмірів і форми порожнини, щоб запобігти перфорації стінок або дна порожнини. Класичне розкриття порожнини зуба неможливе без чіткої уяви про топографію порожнини зуба.

Основні етапи розкриття порожнини зуба: 1) препарування каріозної порожнини (або трепанація інтактної коронки зуба); 2) розкриття порожнини зуба; 3) висікання склепіння порожнини; 4) створення вільного доступу до кореневих каналів; 5) остаточне формування каріозної порожнини і порожнини зуба.

Найбільш зручно розкривати порожнину зуба через каріозну порожнину (при препаруванні каріозної порожнини дотримуються всіх етапів). З урахуванням топографії порожнини різця або ікла каріозну порожнину розширюють до розмірів, що відповідають межам порожнини зуба. Якщо каріозна порожнина розташована на контактній поверхні зуба, її «виводять» на піднебінну або язикову поверхні зуба, максимально оберігаючи різальний край зуба. При значному стоншенні губної стінки доцільно закривати порожнини зуба через трепанацїйний отвір на піднебінній або язиковій поверхнях зуба. Аналогічними є дії, якщо необхідно розкрити порожнину зуба з інтактною коронкою різців й іклів або при розташуванні каріозної порожнини на губній поверхні зуба. Трепанацію починають у центрі проекції порожнини зуба на піднебінній або язиковій поверхнях (у бокового різця це відповідає сліпій ямці). Гострим фісурним або зворотноковусним борами створюють нарізку на емалі. Порожнину, що утворилася, поступово заглиблюють і розширюють фісурним і кулястим борами; межі трепанаційної порожнини повинні відповідати проекції порожнини зуба. При препаруванні каріозної порожнини не слід дуже її розширювати, щоб уникнути перфорації стінок і максимально щадити губну стінку і різальний край з косметичних міркувань). При трепанації коронок верхніх різців слід зважити на нахил їхніх коренів у бік піднебіння, щоб уникнути перфорації губної поверхні зуба. У нижніх різцях кут між коронкою і коренем виражений менше, тому при трепанації їхніх коронок трепапаційний отвір розташовують практично біля різального краю.

Після препарування каріозної порожнини розкривають порожнину зуба, склепіння порожнини висікають кулястим і фісурним борами. Кулястий бор (середніх розмірів) вводять під склепіння і висікають його; фісурний бор вводять через трепанадійний отвір і круговими рухами вздовж стінок каріозної порожнини знімають склепіння. Зондуванням і оглядом за допомогою дзеркала контролюють

ступінь висікання.

Недостатнє препарування з неповним видаленням склепіння порожнини у напрямі різального краю спричиняє неповну ампутацію некротизованої пульпи. Неодмінною умовою повного розкриття порожнини є створення зручного доступу до кореневих каналів, щоб ендодонтичний інструмент вільно проникав у кореневі канали. Недостатнє розкриття порожнини зуба утруднює введення інструмента у кореневий канал, оскільки можна зламати інструмент.

У достатньо розкритій порожнині зуба стінки каріозної порожнини переходять у стінки порожнини зуба. Завершують розкриття порожнини зуба остаточним формуванням каріозної порожнини.

Розкриття порожнини зуба премолярів і молярів.

Розкриття порожнини зуба є основним етапом хірургічного лікування пульпіту і періодонтиту. Подібність анатомії премолярів і молярів визначає основні принципи розкриття порожнин цих груп зубів. Знання цих особливостей необхідне для успішного хірургічного лікування пульпіту і періодонтиту та для запобігання помилок і ускладнень.

Основні етапи розкриття порожнини зуба такі: 1) препарування каріозної порожнини (або трепанація інтактної коронки зуба); 2) розкриття порожнини зуба; 3) висікання склепіння порожнини; 4) створення вільного доступу до кореневих каналів; 5) остаточне формування порожнини і каріозної порожнини зуба.

Найчастіше порожнини зубів премолярів і молярів розкривають через каріозну порожнину. Якщо ця порожнина розташована на контактних поверхнях зубів(каріозна порожнина II класу), її виводять на жувальну поверхню і розширюють за проекцією порожнини зуба. При розташуванні каріозної порожнини на губній або язиковій (піднебінній) поверхні (каріозна порожнина V класу) трепанацію коронки проводять через жувальну поверхню. Аналогічні втручання і при – розкритті порожнини інтактних зубів.

Препарують каріозну порожнину за всіма правилами, розширюючи порожнину до меж проекції порожнини зуба на жувальну поверхню. Каріозні порожнини II класу розширюють у межах проекції порожнини зуба на жувальну поверхню. Препарують коронку інтактного зуба турбінною бормашиною, використовуючифісурні або зворотноконусні бори. Трепанацію .починають у найбільш глибокому місці фісур жувальної поверхні і, поступово заглиблюючись, досягають порожнини зуба; бор слід спрямувати паралельно до поздовжньої осі зуба. Препаруючи премоляри нижньої щелепи, слід пам’ятати про можливий нахил їхніх коронок у напрямі до язика, щоб уникнути перфорації язикової стінки порожнини зуба. Такс ускладнення можливе і в молярах нижньої щелепи. У молярахнижньої щелепи добре розвинуті щічні роги пульпи, тому при трепанації коронки найкоротшим буде шлях у напрямі до щічного рогу.

Після препарування каріозну порожнину (трепанаційний отвір) обробляють перекисом водню, спиртом і висушують повітрям або ефіром. Потім стерильним кулястим або фісурним борами розкривають порожнину зуба, перфоруючи склепіння порожнини в найближчій до порожнини зуба ділянці. Розкриваючи порожнину, слід пам’ятати про можливу перфорацію дна порожнини зуба, особливо якщо вона невисока.

Після розкриття порожнини зуба висікають склепіння _ кулястим бором проникають у порожнину й уривчастими рухами з глибини назовні знімають склепіння порожнини (висікають лише у межах порожнини зуба, не розширюючи і не заглиблюючи порожнину). У премолярах нижньої щелепи порожнина має форму циліндра, а в премолярах верхньої щелепи порожнина «витягнута» у щічно-язиковому напрямі. У молярах нижньої щелепи порожнина зуба кутоподібної форми, а в молярах верхньої щелепи має на зрізі форму трикутника; існують індивідуальні форми порожнин зубів, як і кількість коренів у других, а особливо утретіх молярах.

У премолярах і молярах особливо важливим є створення вільного доступу до кореневих каналів ендодонтичними інструментами. Кореневі канали мусять мати оптимально створені порожнини без вигинів. Після висікання борами або екскаватором склепіння порожнини видаляють коронкову пульпу чи її залишки, порожнину промивають розчинами антисептиків і висушують. Устя кореневих каналів розширюють кулястими борами. У верхніх молярах буває віялоподібне розширення коренів, тому для створення вільного доступу в кореневі канали необхідне додаткове висікання краю каріозної або трепанаційної порожнини, який перешкоджає прямому введенню інструмента в ко-реневий канал. При правильно сформованій порожнині коренева голка вільно, не вигинаючись, проникає в усі кореневі канали моляра і премоляра. Грубе розширення устя каналу спричиняє перфорацію сішки або дна порожнини зуба.

Якщо порожнину зуба розкривали через трепанаційний отвір, основну каріозну порожнину (наприклад, V класу) препарують і пломбують за правилами лікування карієсу.

Методика інструментального оброблення кореневих каналів.

Інструментальне оброблення починають з видалення за допомогою пульпоекстрактора продуктів розпаду пульпи із кореневого каналу. Через шар розчину лікарської речовини в устя каналу вводять пульпоекстрактор і В кілька прийомів, поступово заглиблюючись спочатку на 1/3, 1/2, 2/3 довжини кореневого каналу, пошарово обробляють канал до повного видалення гнильного розпаду; гнильний розпад знімають або розчином, або гумовою смужкою.

Наступне оброблення каналів — антисептичне за допомогою турунд з метою хімічної дії на мікрофлору інфікованого каналу.

Техніка приготування турунд. У лівій руці тримають зуболікарське дзеркало, а кінцями великого і вказівного пальців — жмутик вати. Між напівзігнутим третім і четвертим пальцями розташовують кореневу голку. Великим і вказівним пальцями правої руки відривають волоконця вати із жмутика, прикладають до кіпця кореневої голки і голку обертають навколо її осі; волоконця вати накручуються на голку — утворюється у такий спосіб турунда. Готову турунду зволожують розчином антисептика, вводять у кореневий канал, двічі або тричі повертають турунду навколо її осі і витягають. Потім цю турунду вкладають в основу жмутика вати, розташованого між пальцями лівої руки, притискують турунду краєм жмутика вати й витягають голку. Маніпуляцію приготування турунд і промивання кореневого каналу повторюють 10—15 разів, використані турунди розміщують (як описано вище) у жмутику вати. Послідовне розміщення турунд у розгорнутому жмутику вати (на ватяному тампончику) дає. змогу упевнитись у ступені забруднення рештками гнильного розпаду кореневого каналу, у наявності ескудату. Показником закінчення оброблення антисептиками кореневого каналу буде чиста турунда.

Розкриття апікального отвору здійснюють після медикаментозного оброблення кореневого каналу за допомогою стерильної кореневої голки. Маніпулюють обережно, щоб не травмувати тканини періодонта. Якщо кореневий канал малопрохідний, апікальний отвір розкривають дрильборами, ручним або машинним способом.

Техніка фіксації турунд у кореневому каналі. Турунду виготовлюють за описаною вище методикою. З кінчика голки турунда повинна незначно звисати; таку турунду, зволожену розчином лікарської речовини, легко фіксувати у кореневому каналі. Введену голку з турундою притискують браншами пінцета до стінки каналу і вільно витягають; зуб закривають герметичною пов’язкою із штучного дентину.

Ефективність інструментального й антисептичного оброблення кореневих каналів багато в чому визначається ступенем їхньої прохідності. Ця прохідність створює передумови для вирішення основних проблем у лікуванні періодонтиту: а) забезпечення доступу до патологічного вогнища; б) створення можливості медикаментозної дії на тканини, уражені запаленням; в) досягнення повноцінної обтурації кореневого каналу.

Методи розширення кореневих каналів — інструментальний і хімічний. Частіше застосовують інструментальний метод, використовуючи ручні й машинні дрильборн, голки Керра, кореневі голки, впаяні в дискотримач. Дриль-бори мають спіральну нарізку і робочу частину різних розмірів (від № 1 до № 5); виготовляють дрильбори для прямого й кутоподібного наконечників.

Методика інструментального розширення кореневих каналів. Розширення кореневого каналу починають інструментом найменшого розміру, поступово збільшуючи його, і з ручного оброблення каналу голкою Керра. При використанні машинних дрильборів слідкують, щоб напрям дрильбора відповідав ходу кореневого каналу, а просування було плавним, без надмірного тиску, переривчастим; при відчутті перешкоди, з появою ознак заклинювання інструмента слід зробити кілька обертів зворотно, а потім продовжити розширення кореневого каналу. У момент розкриття верхівкового отвору каналу слід негайно припинити операцію, оскільки тиснення на дрильбор і робочої машини спричиняють травму періодонта.

Ендодонтичний інструментарій для оброблення кореневих каналів — це набір із п’яти інструментів.

Пульпоекстрактор, коренева голка, дриль бори, канало наповнювач, штифти. Інструменти ендодонтичного набору повинні забезпечу вати оброблення кореневих каналів; допускати вільне маніпулювання у роті; мати пристосування, що забезпечує надійну фіксацію ендодонтичного інструмента. Робоча частина інструмента повинна відповідати його функціональному призначенню.

Послідовність застосування інструментів. Методика роботи інструментами потребує точного додержання послідовності їх застосування. Кожний інструмент набору називається залежно від призначення — очищення, розширення, проходження кореневого каналу та його пломбування.

Призначення інструментів. Пульпоекстрактори призначені для екстракції (видалення) девіталізованої пульпи, видалення гнильного детриту з кореневих каналів, ватяник турунд та ін. У важкопрохідиих каналах повертання пульпоекстрактора навколо своєї осі не повинно перевищувати 90°, потім інструмент виводять із каналу; в каналах із доброю прохідністю повертання пульпоекстрактора допустиме на 360°.

Бурави кореневі призначені для зрізування (зішкрібання) пристінкового інфікованого предентину і дентину та видалення знятої стружки назовні; за допомогою цього інструмента розширюють кореневий канал. Бурав підбирають на 1—2 номери меншими від діаметра каналу кореня зуба; працюють буравом, рухаючи «на себе» і притискуючи до стінки каналу; обертають буравом за годин-никового стрілкою, але не більше, ніж на 180°. Змінюючи номери інструмента, домагаються швидкого і значного розширення кореневого каналу на всій його довжині. Якщо вигин каналу перевищує 30-45, можливе відламування інструмента, тому слід ретельно виконувати правила опе-рування.

Дрильбори призначені для зрізування пристінкового дентину при розширенні важкопрохідних кореневих каналів. За допомогою машинних дрильборів розширюють вільнодоступні й прямі кореневі канали; для розширення важкопрохідних катіалів використовують ручні дрильбори. Якщо кореневий канал звужений, а корінь зігнутий, слід обережно працювати дрильбором, щоб уникнути відламування інструмента.

Каналонаповнювачі використовують для заповнення кореневих каналів лікувальними пастами та різними пломбувальними матеріалами.

Голки кореневі призначені для медикаментозного оброблення кореневого каналу і для визначення прохідності кореневого каналу. Розмір кореневої голки при маніпулюванні у кореневому каналі доцільно вибирати на один номер меншим від діаметра каналу.

Інструментами ендодоитачного набору слід користуватися для роботи в кореневих каналах, які не пломбовані раніше металевими штифтами, цементом, іншими твердими пломбувальними матеріалами.

Очищення інструмента під час роботи або після закінчення роботи: а) прожарювання робочої частини інструмента, натягнутою гумовою плівкою або поролону, зволожених дезинфікуючим розчином; б) промивання інструмента в антисептичному розчині.

Етапи оброблення кореневого каналу. Рекомендують послідовну, чітку поетапну роботу інструментом у каналі зуба при видаленні інфікованих (путридних) мас та при розширенні каналу. Оброблення першої половини кореневого каналу починають з визначення за допомогою кореневої голки прохідності каналу.

Після пульпоекстрактора застосовують кореневий бурав для зняття пристінкового дентину, а потім канал розширюють дрильбором, а для видалення залишку дентину знову застосовують кореневий бурав. Другу половину каналу, відстань якої закінчується за 1-2мм до верхівкового отвору каналу, оброблюють у такій жепослідовності. Третій етап оброблення каналу — розкриття (роз-ширення) верхівкового отвору — здійснюють за допомогою кореневого бурава, рухом «на себе» й поворотом навколо осі на 45°. Дрильбори використовують при обробленні вузьких, погано прохідних кореневих каналів.

Хімічне розширення кореневих каналів. Для такої операції застосовують етилендіа.мінотстраоцтову кислоту (ЕДТА).

Для дії на інфекційний чинник (мікрофлору) кореневих каналів, особливо ж системи мікроканалів, при лікуванні періодонтиту, використовують імпрегнаційні засоби: резорцин-формаліпову рідину і розчини азотнокислого срібла.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Базикян Э.А., Волчкова Л.В., Лукина Г.И. Практическое руководство по эндодонтии. – М.: Практическая медицина, 2007. – 112с.: ил. 23. 

2.     Грудянов А.И., Москалев К.Е. Инструментальная обработка поверхностей корней зубов.- М.: ООО «Медицинское информационное агентство», – 2005. – 72с.:

3.     Хоменко Л.А., Биденко Н.В. Практическая эндодонтия. Инструменты, материалы и методы. – К.:Книга плюс, – 2002. – 216с.