Тема: Формулярна система
1. Формулярна система як необхідна складова процесу стандартизації в медицині, основа оптимізації забезпечення лікарськими засобами.
2. Мета і основні функції формулярної системи.
3. Умови функціонування формулярної системи.
4. Етапи розробки і впровадження формулярної системи в практику охорони здоров’я.
5. Міжнародний досвід впровадження формулярної системи. Формулярні системи Великобританії, Австралії, Канади. Досвід впровадження формулярної системи в охороні здоров’я Росії.
6. Проблеми і стан впровадження формулярної системи в Україні.
1. Формулярна система як необхідна складова процесу стандартизації в медицині, основа оптимізації забезпечення лікарськими засобами
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я нераціональне призначення лікарських засобів складає 40%.
В економічно розвинених країнах ускладнення фармакотерапії є однією з провідних причин смерті хворих.
Витрати, пов’язані з ускладненнями через ліки в деяких країнах складають 15-20% бюджету охорони здоров’я. Більше 50% таких ускладнень виникає внаслідок нераціонального чи некоректного вибору навіть якісних ліків, не врахування взаємодії ЛЗ, віку пацієнта, супутніх захворювань тощо. Зокрема, досвід 2-х клінік Гарварду свідчить, що летальність, пов’язана з побічними реакціями ЛЗ, складає 9%, 1/2 із них виникла через медичні некоректності.
За даними світових досліджень, помилки при застосуванні ЛЗ виникають у 3–17% госпіталізованих хворих і близько 2% лікарських призначень потенційно небезпечні для здоров’я пацієнта.
Слід згадати, що лише в США внаслідок некоректного призначення або побічної дії ліків щороку гине понад 195 тисяч пацієнтів.
В Україні масового масштабу набирає самолікування. Тому зростає вагомість, а отже і відповідальність фахівців, які консультують лікарів стосовно раціонального підбору лікарських препаратів з врахуванням фармакокінетики, фармакодинаміки, взаємодії з іншими ЛЗ, вартості лікування, а також пацієнтів щодо правильного застосування ліків.
Згідно визначень ВООЗ раціональне використання лікарських засобів – це метод ефективного застосування ліків, при якому кожна людина одержує:
1. необхідний лікарський засіб в ефективній дозі,
2. за оптимальною ціною
3. повну інформацію про прийом і можливий ризик лікування.
Це приведе до підвищення ефективності фармакотерапії, зменшення побічної та небажаної дії лікарських засобів, оптимізації вартості лікування.
Досягнення доступної, ефективної фармакотерапії неможливе без проведення раціональної фармацевтичної політики, що включає:
1. ЯКІСТЬ та ДОСТУПНІСТЬ лікарського засобу в терапевтичному сенсі (GXP).
2. АДЕКВАТНІ ДІЇ ЛІКАРЯ + ПРОВІЗОРА (стандарти медичних послуг, протоколи, формуляри).
3. ЯКІСТЬ Фармацевтичних послуг (GPP) (Аптечна діяльність).
4. Дій пацієнта: Самолікування – ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПІКА.
Робота та обмін науковими, освітніми й практичними здобутками в галузі оцінки медичних технологій та фармакоекономіки були корисними та сприяють реалізації принципів оцінки медичних технологій, поліпшенню якості медичної й фармацевтичної допомоги в нашій країні.
За даними закордонних досліджень впровадження фармакоекономічного аналізу в систему охорони здоров’я та лікарське забезпечення дозволяє зменшити вартість медичних послуг, фармакотерапії на 10-20 % без зниження ефективності лікування завдяки використанню більш ефективних, безпечних ліків та правильного дотримання хворими вимог фармакотерапії.
Враховуючи міжнародний досвід, ефективним інструментом раціоналізації фармакотерапії є впровадження формулярної системи в Україні.
Реформування системи охорони здоров’я та інтенсифікація процесів законодавчого закріплення норм та принципів, які регулюють систему охорони здоров’я, стали передумовами створення програми розвитку, яка була прийнята Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2003 року № 1162 «Про затвердження Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки». Згідно цієї програми, Кабінет Міністрів окреслив коло структур та методів, які забезпечують населення лікарськими засобами шляхом:
· впровадження формулярної системи
· державного замовлення ЛЗ для виконання національних комплексних програм
· пільгового забезпечення населення ЛЗ згідно із законодавством
· тендерних закупівель.
Питання впровадження в медичну практику формулярної системи на засадах доказової медицини набуло подальшого розвитку у «Національному плані розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 p.», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 р. № 815.
Слідом за Національним планом розвитку системи охорони здоров’я стратегічним документом, що визначає шляхи подальшого розвитку фармацевтичного сектору охорони здоров’я, є Концепція розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011-2020 роки, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 вересня 2010 р. № 769. Концепція передбачає розроблення та впровадження нормативно-правових і нормативно-технічних документів, виходячи з яких здійснюється встановлення положень, правил, норм поведінки та вимог, що регулюють обіг Л3 в Україні.
Згідно наказу МОЗ України № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я» від 22.07.2009 формулярна система — це комплекс управлінських методик в охороні здоров’я, яка забезпечує використання раціональних методів і застосування ЛП з метою забезпечення максимально високої (за конкретних умов) якості медичної допомоги та оптимального використання наявних ресурсів.
Головною метою введення формулярної системи вважається впровадження раціональної й витратно-ефективної лікарської терапії, яка забезпечує раціональне використання коштів на закупівлю ЛП.
Основні функції формулярної системи:
1. Медична. Визначення та розробка методів раціональної фармакотерапії поширених захворювань.
2. Фармакологічна. Забезпечення контролю за правильним використанням лікарських засобів та вжиття заходів з метою запобігання та виправлення ятрогенних помилок.
3. Соціальна. Забезпечення хворих якісним лікуванням.
4. Економічна. Використання клінічно та економічно найбільш ефективних лікарських засобів.
5. Інформаційна. Широке розповсюдження об’єктивної інформації, заснованої на принципах доказової медицини.
6. Професійно-освітня. Підвищення компетентності та кваліфікації лікарів різного профілю, провізорів клінічних, провізорів, середнього медичного та фармацевтичного персоналу.
Основні положення формулярної системи:
· гарантоване забезпечення хворих якісним лікуванням;
· визначення й розроблення проблемно-орієнтованих і досконалих методів раціональної фармакотерапії розповсюджених захворювань;
· визначення найбільш клінічно та економічно ефективних і безпечних препаратів;
· забезпечення контролю за призначенням препаратів і вжиття заходів щодо запобігання та виправлення помилок фармакотерапії;
· широке використання доказово обґрунтованої медико-фармацевтичної інформації серед усіх учасників процесу охорони здоров’я;
· уведення системної професійної освіти.
Загальні принципи функціонування формулярної системи базуються на:
1. Критеріях введення лікарських засобів до формулярних списків усіх рівнів, що відповідають:
— показникам діяльності галузі (регіону), закладу охорони здоров’я;
— застосуванню ліків із доведеною ефективністю, безпечністю їхньої дії при певному патологічному процесі;
— вітчизняним даним щодо ефективності, безпечності, отриманим методами фармакологічного нагляду (метод спонтанних повідомлень та моніторинг стаціонарів щодо ефективності та безпечності ліків).
2. Уніфікованих клінічних протоколах та локальних протоколах медичної допомоги.
3. Можливості використання лікарських засобів, що не входять до формулярного переліку (відповідно до умов клінічної ситуації).
4. Можливості проведення терапевтичної заміни лікарських засобів.
5. Протидії впливу представників фармацевтичних компаній і торгівельної реклами.
Формулярна система базується на критеріях доказовості, вона забезпечує ефективність витрат, раціональне призначення й використання лікарських препаратів відповідно до встановлених стандартів.
В основі формулярної системи лежить список лікарських засобів, що має обмежувальний характер, так званий лікарський формуляр.
Лікарський формуляр – перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно прийнятним.
Препарати, які входять у формулярний список є обов’язковими для використання у всіх закладів охорони здоров’я.
Для ефективного функціонування формулярної системи в Україні створено Центральний формулярний комітет МОЗ України, регіональні формулярні комітети та фармакотерапевтичні комісії закладів охорони здоров’я на трьох рівнях — центральному, регіональному та локальному з документальним підтвердженням (наказами органів виконавчої влади відповідного рівня) їх статусу та легітивності.
Формулярна система в Україні передбачає принцип трирівневості. При цьому передбачається включення ЛЗ у регіональні формуляри на основі ЛЗ, які зазначені у Державному формулярі, а наповнення локальних – на основі регіональних.
Основним медико-технологічним документом формулярної системи в Україні є Державний формуляр лікарських засобів. Це перелік лікарських засобів (ЛЗ), зареєстрованих в Україні, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимою безпекою та економічно вигідним використанням.
Починаючи з 2009 року в Україні розробляється та регулярно оновлюється Державний формуляр ЛЗ, який формувався відповідно до Національного переліку основних (життєво необхідних) лікарських засобів і виробів медичного призначення. На даний час чинним є четвертий випуск Державного формуляра. Він носить рекомендаційний характер.
Державний формуляр складається на основі віднесення лікарських засобів до Міжнародної класифікація хвороб та Анатомо-терапевтично-хімічної класифікації.
До формулярного керівництва лікарські засоби включаються під міжнародною непатентованою назвою.
Структура формулярної статті є аналогічною інструкції для медичного застосування ЛЗ. Додатково вказуються всі торгові назви ЛЗ, що зареєстровано в Україні в алфавітному порядку шляхом їх поділу на вітчизняних та зарубіжних виробників. Це дозволяє проводити генеричну заміну відповідно до потреб та можливостей лікувально-профілактичних установ всіх рівнів надання медичної допомоги.
Перевага надається монопрепаратам. Комбіновані лікарські засоби, що містять дві та більше субстанції, включаються у тих випадках, коли їх терапевтичний ефект значно перевищує ефект монопрепарату.
Для включення лікарського засобу до формулярної статті інформація про показання і спосіб застосування ЛЗ черпається на даних до клінічних та клінічних випробувань.
Основні принципи включення препаратів до формулярного списку є дані доведеної ефективність та безпечність ЛЗ. Виділяють 4 рівні доказовості, де найвищий рівнь А базується на даних мета-аналізу і багато центрових рандомізованих клінічних досліджень.
Перший випуск Регіонального формуляру лікарських засобів у 2011 році розроблений Формулярним комітетом управління охорони здоров’я Харківської,Запорізької, Львівської та іншими обласної державної адміністрації на основі Державного формуляра лікарських засобів з врахуванням чинних галузевих стандартів, протоколів медичної допомоги та наявних ресурсів.
Регіональний формуляр складається з міжнародних непатентованих назв за фармактерапевтичними групами, визначеними у Державному формулярі лікарських засобів.
Локальний формуляр – це опублікований список лікарських засобів і призначений для керівництва при виборі препаратів у лікувально-профілактичному закладі.
Лікарський формуляр закладу охорони здоров’я складається з двох розділів:
1) Перелік хвороб з зазначенням груп та назв препаратів, що можуть використовуватися для їх лікування (протоколи лікування).
2) Алфавітний перелік препаратів, що можуть використовуватися в закладах охорони здоров’я.
У лікарському формулярі вказуються фармакотерапевтичні групи ЛЗ, що рекомендують використовувати при конкретній нозології, з вказанням діючої речовини і конкурентоспроможних торгових назв.
Формулярна система вперше разраблена в Норвегии перед другою світовою війною.
Вона почала розвиватися в Великобританії як система, заснована на доказовій медицині.
Потім цей досвід швидко прогресував і дуже вдало втілився в життя в Австралії та Канаді. У цих країнах і зараз найбільш розвинена і ефективна формулярна система.
У меншій мірі прикладом може служити медична практика в США. Там помітно відчувається тиск фармацевтичних компаній, великого фармацевтичного бізнесу, що веде до істотного зниження об’єктивності даних, які лягають в основу формулярів.
Всесвітня організація охорони здоров’я після тривалого аналізу національних систем медичного обслуговування за ефективністю, приступністю медичної допомоги, відповідністю потребам населення лідером визнала Францію.
Сучасна система охорони здоров’я у Франції є централізованою. Існує єдина страхова організація – Національна лікарняна каса з численними філіями, розгалуженими по всій країні.
Обов’язковим медичним страхуванням у Франції охоплені 80 % громадян. Третя частина внеску покривається за рахунок громадян, дві третини — за рахунок роботодавців.
Медичне страхування у Франції існує як частина соціального страхування Securite Sociale. Усі, хто працює, одержують соціальну страховку з страховою карткою Carte Vitale, що забезпечує застрахованому і членам його родини доступ до медичного сервісу без додаткової оплати.
Якщо стався нещасливий випадок на роботі, то медичне страхування покриває 100% витрат на лікування, перебування в стаціонарі — 75%, решта суми вносить пацієнт. По такому принципі оплачуються візит лікаря, медикаменти, діагностичне обстеження. При необхідності стаціонарного лікування лікарняна каса оплатить 33 дня перебування в лікарні, інші дні пацієнт оплачує самостійно.
При покупці лікарського препарату в одних аптеках пацієнт оплачує його повну вартість. Протягом п’яти днів на рахунок застрахованого буде переведена сума в розмірі 75% вартості препарату. Інші аптеки швидко реагують і створюють більш комфортні умови для пацієнта. Застрахований оплачує 25% вартість лікування з подальшою компенсацією. Потім лікарняна каса перелічує аптеці відсутню суму.
Добровільне медичне страхування у Франції передбачає якісне обслуговування в клініках, додаткові медичні послуги (витрати на придбання контактних лінз або окулярів із пластиковими лінзами) і рішення проблеми грошових виплат за медичні послуги.
При наявності приватної страховки пацієнт уже нічого не платить. Частина вартості лікування оплачується за рахунок обов’язкового медичного страхування (75 %), інше (25 %) — за рахунок добровільного. Пацієнтові залишається тільки скористатися послугами.
Друге місце по якості медичного страхування, згідно даним ВООЗ, займає Італія. На початку ХХ ст. соціальне медичне страхування працювало з лікарняними касами, внесками роботодавців і робітників. У системі охорони здоров’я Італії утворився фінансовий дефіцит, коли лікарняні каси не змогли оплатити вартість послуг. Це стало першим кроком до створення державної медицини. Керування медичним обслуговуванням було передано регіональній владі. У 1978 р. була створена Національна система охорони здоров’я Італії.
Фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок державного бюджету, внесків роботодавців і працюючих.
Систему охорони здоров’я Італії умовно можна підрозділити на три рівні: національний (міністерство охорони здоров’я), регіональний і місцевий, що виконують різні функції. Міністерство охорони здоров’я оплачує вартість медичних послуг, локальні структури здійснюють керування і контроль.
Децентрализованность — відмітна риса системи охорони здоров’я Італії.
Можливість вибору лікаря не обмежена. У випадку зміни місця проживання, можна продовжити лікування в колишнього фахівця, навіть якщо він працює в іншому районі. Також можна звернутися до іншого лікареві загальної практики.
Лікар оглядає пацієнта і направляє його на обстеження або на стаціонарне лікування. Невідкладна госпіталізація здійснюється негайно, планова — може бути відкладена на тижні, місяці.
Державна медицина безкоштовно забезпечує всіх громадян рецептурними лікарськими препаратами, але встановлена плата за виписування рецепта (prescription charges), що стягується з пацієнта.
В Італії приватна медицина надає широкий спектр послуг і працює для громадян з високими доходами. Також існують медичні фонди (страхові компанії), що надають добровільне медичне страхування.
“Золотим стандартом” для формулярних керівництв є Британський національний формуляр.
Система класифікації базується на міжнародній анатомо-терапевтично-хімічній класифікації лікарських засобів.
Для кожної терапевтичної групи препаратів пропонується огляд з указанням:
− найкращих ліків,
− препаратів другого вибору,
− нових ліків,
− засобів, що не рекомендуються до прописування.
Для основних груп захворювань, наводяться стандартні фармако-терапевтичні методики.
Британський національний формуляр включає ціну лікарського засобу, яка є основою для фінансування у системі страхового забезпечення. Він переглядається кожні шість місяців.
Страхова система Англії передбачає, що
• Кожний громадянин приписаний до медичного центру за місцем проживання. Якщо виникає проблема із здоров’ям, англієць записується на прийом до закріпленого за ним лікарем.
• Подальшому йде чекання своєї черги протягом тижня.
• При необхідності термінової консультації схема наступна – очікування декілька годин в “живій черзі” до лікаря, в якого виявиться “вікно” в прийомі. Терапевт встановлює первинний діагноз (часто він і є кінцевим).
• Попасти на прийом до лікаря – вузькому спеціалісту – або пройти лабораторні і діагностичні обслідування можна тільки за призначенням терапевта.
• Британська національна система охорони здоров’я надає суттєві пільги на придбання лікарських препаратів.
• Для дітей і підлітків у віці до 16 років, студентам до 18 років і тим, кому за 80, медикаменти відпускаються безоплатно.
• Для пенсіонерів існує система знижок.
• Та частина населення, яка не „вписується” в дані категорії, купують ліки за єдиною ціною, яку встановлює держава,- біля 10 Є.
• Страхова компанія компенсує інші витрати.
Добровільне медичне страхування
• можливість для пацієнта вибрати клініку і спеціаліста, якісне обслуговування в приватних клініках без черги, контроль страхової компанії за об’ємом і якістю медичного обслуговування.
• Програми медичного добровільного страхування передбачають більш широкий перелік діагностичних і консультативних послуг при певних клінічних захворюваннях, а також додатковий медичний сервіс.
• Вартість страхового медичного поліса залежить від обсягу пропонованих послуг.
Дана систему охорони здоров’я поширюється також на Данію та Ірландію.
Історія соціального медичного страхування в Німеччині бере початок з 1883 року – часів правління Бісмарка.
На сьогодні принцип соціальної рівності продовжує діяти у вигляді рівнозначної оплати внесків по медичному страхуванню – наполовину роботодавцем, наполовину самим працюючим.
Даний внесок дає можливість не тільки застрахованому, але і всім членам його сім’ї (кількість чоловік не має значення) стати користувачем медичної страховки.
Даний вид страхування діє за рахунок багаточисельних лікарняних кас.На всій території Німеччини функціонує понад 1 тис. лікарняних кас, серед них:
• місцеві – розміщені за місцем проживання (страхують всіх громадян);
• ерзац-каси (страхують за професійною приналежністю);
• спеціалізовані лікарняні каси для шахтарів, фермерів, моряків та інш.
Медичне страхування включає витрати на візити до лікаря, консультації спеціалістів, діагностичне обслідування, перебування в стаціонарі, оперативне втручання, лікування в реанімаційному відділенні. Лікарняні каси також оплачують вартість стоматологічних послуг. Лікарняні каси самі визначають об’єм необхідних діагностичних і лікувальних послуг при різних клінічних діагнозах.
Витрати на стаціонарне лікування оплачується, але застрахований пацієнт повинен доплатити біля 15 марок в день.
Важливим пунктом медичного страхування є забезпечення застрахованих лікарськими препаратами. Всі медикаменти, які виписані за рецептом лікаря, клієнти, отримують в аптеці безоплатно.
При приватному страхуванні пацієнт сам оплачує медичну допомогу, а потім пред’являє рахунок страховій компанії. Вона, як правило, повертає 70-90% витрат в залежності від умов страхування. Застрахований за методом приватного страхування має право на найбільш комфортні умови лікування, наприклад вибрати час планової госпіталізації або лікаря в стаціонарі.
За даними ВООЗ по якості медичного страхування Австрія отримала 9-е місце. Обов’язкове медичного страхування Австрії побудоване на принципах соціальної рівності. Розмір внесків залежить від заробітку, громадяни з високими доходами підтримують соціально незахищених.
В Австрії створені численні страхові компанії, що обслуговують визначені категорії громадян. Як і лікарняні каси, вони укладають договори з медичними установами і лікарями.
Страхові компанії не покривають цілком витрати на медичне обслуговування. Близько 14 % вартості застраховані оплачують самостійно. Також пацієнти оплачують збір за виписування рецепта — prescription charges.
Власник страхового поліса може вибрати лікаря, але тільки серед тих, хто працює за договором зі страховою компанією. Якщо пацієнт наполягає на лікуванні в іншого лікаря, то страховий поліс покриє тільки 80 % необхідної суми в тому випадку, якщо методика лікування не виходить за рамки офіційної медицини.
Швейцарія залишається еталоном стабільності і якості життя. Особливістю лікарняних кас Швейцарії є надання ними обох видів страхування — обов’язкового і добровільного. Таким чином, не треба шукати інші страхові компанії для «придбання» додаткових медичних послуг.
Громадяни вносять особистий внесок у лікарняну касу, що вибирають самі. Внески не залежать від доходу, відрізняються в тій або іншій касі.
Лікарняні каси працюють з лікарями і клініками, куди включено список договірних установ і фахівців.
Дана тенденція поширюється і на лікарські препарати. Лікарняна каса не оплачує вартість медикаментів, що не входять у «список» лікарських препаратів.
У Швейцарії обов’язкове медичне страхування включає і профілактичні заходи.
Як і в інших європейських країнах, застрахований у Швейцарії оплачує 10% суми за надане лікування.
В Австралії відповідно до Закону про охорону здоров’я (1953) створений Консультативний Комітет з формулярних ліків.
Консультативний комітет розглядає дані про:
1) клінічну ефективність,
2) клінічну значимість,
3) співвідношення ефективності та витрат
для включення у Формуляр і порівнює їх з встановленими показниками вже наявних лікарських засобів.
Комітет надає:
· рекомендації для Міністерства охорони здоров’я щодо включення нових лікарських засобів у Формулярний;
· консультації міністра охорони здоров’я з питань, пов’язаних із Формуляром.
Якщо Комітет рекомендує включити препарат у Формулярний список, то він також консультує Управління з ціноутворення формулярних ліків з питань, пов’язаних з порівнянням препарату та його аналогів, а також за коефіцієнтом ефективності витрат.
Комітет сприяє правильному і раціональному використанню фармацевтичних продуктів через внесення застережень і приміток у процесі їх включення в Формулярний Список.
Діапазон лікарських засобів, їх лікарських форм, включених на даний час у Формулярний список, дозволяє задовольнити потреби охорони здоров’я більшості населення Австралії.
Для реалізації національних медичних програм Австралії в 1990 році були розроблені “Рекомендації з економічної оцінки лікарських засобів“. Раніше вони мали рекомендаційний характер, але з 1993 року дотримання Рекомендацій стало обов’язковим для компаній, що подають заявки в Консультативний Комітет з формулярних ліків.
Сучасна версія Рекомендацій з економічної оцінки відображає перевагу, яка надається сьогодні результатам контрольованих рандомізованих досліджень, у яких пропонований препарат безпосередньо порівнюється з основним для нього препаратом.
В Австралії заохочують подання спонсорами економічної оцінки на основі аналізу “вартість – ефективність”.
Таким чином, в Австралії накопичений значний досвід регламентації вимог до функціонування формулярної системи лікарського забезпечення.
У Канаді діють регіональні формуляри. На рівні кожної провінції діють законодавчо затверджені переліки лікарських засобів відповідно до встановлених рекомендацій з економічної оцінки фармацевтичних продуктів.
Формуляр має законодавчий характер, містить чіткий перелік лікарських засобів від конкретних виробників з вказанням фіксованої ціни препарату, що дозволяє регламентувати лікарське забезпечення хворих та планувати відповідне фінансування.
При відборі до Формуляру лікарські засоби повинні бути:
а) більш ефективними;
б) безпечними;
в) мати кращий режим дозування;
г) зменшувати потенційний ризик передозування чи неправильного прийому ліків.
Прогнозована вартість лікарського засобу в еквівалентній терапевтичній ефективності повинна надавати потенційні економічні переваги у порівнянні з препаратами, що включені у формуляр.
Саскачеванський Формуляр – перелік терапевтично ефективних лікарських засобів доведеної високої якості, вартість яких відшкодовується згідно з Лікарським бюджетом цієї провінції. Він публікується кожні 6 місяців, перегляд видань проводиться першого січня та першого липня щорічно.
У Формуляр включені лікарські засоби з 18 фармакологічних груп 104 фармацевтичних виробників, з них 82 – це канадські фірми або їх філіали.
Головна мета формуляру – визначити препарати першої лінії, що дає лікарям право вибрати ефективний курс лікування для більшості пацієнтів.
У Формулярі встановлено, що відшкодування витрат на нові ЛЗ проводиться лише для тих хворих, які мають толерантність чи протипокази до двох або більше лікарських засобів з інших груп.
Фармацевтичне відшкодування проводиться згідно з угодою між Саскачеванським відділом охорони здоров’я та виробниками. Фармацевт може встановлювати певну оплату за кожен рецепт для більшості ліків, включених у Формуляр. Максимальна оплата за рецепт становить 6,76 канадського долара. Фармацевтичній службі повертається оптова вартість лікарських засобів зі встановленими націнками та оплатою за кожен рецепт. Максимальний розмір націнки на лікарські засоби обчислюється диференційовано:
30% – для ліків, вартість яких нижча 6,30 долара;
15% – для ліків, вартість між 6,31-15,80 долара;
10% – для ліків з вартістю вище 15,81 долара.
США з найвищим рівнем доходу на душу населення по якості медичного страхування знаходиться на 35-му місці. У США існує багато видів медичного страхування:
• Добровільне (майже цілком здійснюється роботодавцями)
• Страхування від хвороб (найбільш розповсюджений за місцем роботи) Охоплює близько 75 % населення США.
• Компенсаційне страхування або страхування «плати за послуги» (роботодавець виплачує страхової компанії страхову премію за кожного працівника, забезпеченого відповідним полісом. Потім страхова компанія оплачує чеки, представлені лікарнею або лікарем. Страхова компанія покриває 80 % витрат на лікування, за інше повинний платити застрахований).
• Керовані послуги (страхова компанія укладає контракти з лікарями та лікарнями на надання всіх послуг, передбачених цим видом страхування. Звичайно медичні установи одержують фіксовану суму, що виплачується заздалегідь за кожного застрахованого) більше 31 млн.
• Відповідно до програми «Медикер» (Medicare) страхування здійснюється всіх американців старше 65 років, а також тих, хто наближається до цього віку й у кого є серйозні порушення стану здоров’я. Частково фінансується за рахунок податку – близько 15% доходу зайнятих, з загальних надходжень прибуткового податку.
• Програма «Медикейд» (Medicaid) для малозабезпечених, переважно жінок і дітей з бідних родин фінансується як федеральним урядом і органами керування штатів (приблизно наполовину).
• Однак є багато американців, не охоплених ніякими видами страхування. За різними оцінками, число незастрахованих американців коливається від 20 до 50 млн. (8–20% населення).
У США існує чітка система взаємин:
• клієнт-страхова компанія,
• клієнт-лікар,
• страхова компанія-лікар.
Американські лікарі призначають тільки препарати, що включені в офіційно прийнятий на рівні Міністерства охорони здоров’я або страхової компанії перелік лікарських засобів.
Фахівці уникають лікарської поліпрагмазії, великої кількості препаратів, у сумісності яких не завжди упевнені.
Один з основних принципів медичного страхування — висока ефективність медичної допомоги. Що стосується витрат на лікування, страхова компанія покриває видатки, зв’язані з застосуванням єдиного правильного способу лікування з високим коефіцієнтом позитивного результату.
Першим промисловим підприємством в Україні, де в 1870 р. була створена лікарняна каса, став адміралтейський завод «Россуд» у м. Миколаєві
-1889 рік – створена “Каса хорих” на Галичині
-1912 рік – прийнято перший документ “Про соціальне страхування на випадок хвороби”
-2000 рік – Житомирська ЛК – 193000 членів
-2003 рік – ЛК “ АЗОВСТАЛЬ” – 20224 членів
-2003 рік – Полтавська ЛК – 30225 членів
-2003 рік – “Вознесенська” ЛК – 22500 членів
– 2005 рік – Стрийська благодійна організація “Каса здоров’я Стрийщини”
-2008 рік – Галицька ЛК – 6000 членів та інші.
Організація медикаментозного забезпечення членів лікарняної каси:
· Лікарняні заклади
· Лікарняна каса
· Фармацевтичні компанії
· Центрозавод
· Аптеки
· Пацієнт
Система контролю якості лікувально-діагностичного процесу членів лікарняної каси включає:
І рівень – самоконтроль
ІІ рівень – лікар-експерт ЛПЗ
IІІ рівень – лікар-експерт ЛК
IV рівень – комісія УОЗ
В результаті використання формулярної системи за рахунок використання найбільш ефективних та безпечних ліків вдалося:
• скоротити кількість найменувань ліків, що можуть закуповуються;
• зменшити кількість випадків побічних дій препаратів;
• мінімізувати кількість випадків поліпрагмазії, лікарських помилок;
• скоротити термін лікування, зокрема термін перебування пацієнтів у цілодобовому стаціонарі;
• зменшити загальні витрати на закупівлю препаратів всередньому на 13%, що дозволяє придбати більшу кількість життєво необхідних лікарських засобів.
Отже, правильне впровадження формулярної системи може принести наступні позитивні результати:
• Виключення небезпечних та неефективних ліків знижує рівень захворюваності та смертності.
• Скорочення кількості найменувань закуповуваних ліків або знижує загальні витрати на закупівлі, або дозволяє тими ж засобами закуповувати більшу кількість безпечних та ефективних лікарських засобів.
• Скорочення тривалості лікування та перебування пацієнтів у стаціонарі досягається винятком небезпечних та неефективних ліків.
• Наявність кінцевого списку використовуваних в ЛПУ ліків дозволяє проводити цільові програми підвищення кваліфікації і збирати більш повну інформацію про лікарські засоби.
• Формуляр лікарських засобів є засобом створення та оновлення стандартів якості лікування в конкретних лікувально-профілактичних установах.
Поряд з очевидними перевагами формулярна система має і певні недоліки:
• Формуляр певною мірою обмежує творчий підхід лікаря до лікування пацієнта і стримує застосування результатів його клінічного мислення рамками формуляра.
• Зміна формуляра прерогатива формулярних комітетів і вимагає часу для оновлення містяться у формулярі відомостей.
• Перехід на формулярну систему може супроводжуватися додатковими організаційними витратами.
Дякую за увагу!
