Фітотерапія захворювань нирок та сечовидільних шляхів

 

Фітотерапія захворювань нирок та сечовидільних шляхів.

 

1. Сечогінні засоби

Практично не мають протипоказань, крім загрози обтурації сечоводу при сечокам’яній хворобі, рослинні засоби:

·        ті, що містять переважно флавоноїди, – плоди, листя або трава суниці лісової, трава буквиці, споришу, вересу, зо­лотушника, остудника  голого,  квітки  робінії  псевдоакації (акації білої), волошки синьої, липи, бузини чорної, кукурудзи (стовпчики з рильцями), коріння вовчуга, лопуха,   цикорію,  кульбаби,  листя  брусниці, ортосифону,чорної смородини;

·        ті, що містять переважно тритерпенові глікозиди, – листя берези, малини, ожини, трава та коріння кульбаби, стулки бобу квасолі, трава ортосифону, плоди журавлини (клюкви),
рослини родини ясноткових (губоцвітих);

·        ті, що містять переважно ефірні олії, – листя та плоди чорної смородини, квітки липи, бузини чорної, листя шавлії, плоди рослин родини зонтикових (крім петрушки);

·        ті, що містять багато калію, – овес (вся рослина), суниця лісова (вся рослина), плоди льону, коноплі, полуниці садової, кизилу, ягоди родини гарбузових (огірки, гарбузи, кавуни), будь-які висушені їстівні плоди;

·        ті, що містять аскорбінову кислоту, – плоди шипшини, горо­бини, полуниці, чорної смородини, всі цитрусові та багатоінших;

·        ті, що містять силікати, – трава медунки, листя підбілу, кропиви.

Останні дослідження настоянки з листя чорної смородини вказують на те, що за ефективністю вона перевищує препарат фуросемід, не маючи  протипоказань.

Мають виражені протипоказання до застосування при гос­трих чи хронічних у стадії загострення захворюваннях нирок: плоди петрушки, ялівцю звичайного (ефірні олії), трава хвощу, фіалки, при передозуванні – солодцю (силікати, тритерпени), листя мучниці, бруньки берези. Протипоказання відносні, їх може врахувати спеціаліст, правильно добравши дозу. Тому  існує ряд рослинних засобів, які потребують обережності при застосуванні у хворих із запальними процесами в нирках. Крім перерахованих, сюди відносять і коріння селери, любистку, оману, бруньки сосни.

Подразнюючу дію на паренхіму та клубочковий апарат  можна нейтралізувати, додавши до складу збору рослини, що містять помітну кількість слизу або застосувавши паралельно з основним збором слиз із насіння льону.

2. Захворювання нирок

 Немає хворих з ураженням нирок, які не страждали б на різні захворювання шлунково-кишкового тракту. Ці захворювання можуть бути чинником ризику у виникненні хвороб нирок, оскільки знижують неспецифічний імунний захист, сприяють поширенню бактеріальної інфекції та накопиченню ендотоксинів (бактеріальних також). З іншого боку, деякі ураження нирок можуть призводити до накопичення надлишку сечовини, яка є субстратом для НеІісоЬасtег ріlогі , тобто, бути чинником ризику виникнення гастриту та виразкової хвороби.

1 Пієлонефрит

Пієлонефрит   – це бактеріальний інтерстиціальний нефрит. Тому в лікуванні особлива увага приділяється боротьбі з інфекціями сечових шляхів та запаленням, а також корекції імунної системи. Можна зауважити, що вторинні ураження від фармакотерапії хронічної недуги, особливо у дітей, значно перевищують отриманий позитивний результат.

Надзвичайно важлива своєчасна санація вогнищ запалення у носоглотці. Надто часто першоджерелом інфекції є саме такі вогнища, особливо гнійні (ангіна, гайморит). За наявності гнійних процесів обов’язкова інтенсивна і тривала детоксикація організму.

У схему лікування вводять рослини

·        протизапальної дії;

·        сечогінної;

·        седативної; 

·        протимікробної,  надаючи  перевагу рослинам (чистотіл), активні сполуки яких виділяються переважно нирками (ті, що містять тритерпени, калій), імунокоректори (не імуностимулятори!);

·        детоксиканти (жовчогінні, регулюючі травлення).

Морс із плодів журавлини – до 1 л. на день – обов’язковий ком­понент не лише фітолікування ниркових патологій, але призначаєть­ся і при фармакотерапії, зокрема, разом з фурадоніном, метіоніном, а також із антибіотиками для підвищення їх активності. Бензойна кислота плодів, крім самостійного бактеріостатичного впливу, підвищує синтез гіпурової кислоти, яка виділяється через нирки і також має виражену протимікробну активність. Для підвищення синтезу гіпурової кислоти печінкою бажано напої з журавлини застосовувати паралельно з метіоніном, або вводити до раціону щоденно сир (творог).

Бактерицидну дію в урології та нефрології можна забезпечити різними шляхами. Найчастіше застосовують лікарські рослини, які містять ефірні олії. Частина компонентів олії екскретується нирками і забезпечує пригноблення або й загибель збудника. До таких відносяться ефірні олії шавлії лікарської та евкаліпту (краще разом), ялівцю звичайного, березових, тополевих, бузкових та соснових бруньок. В той же час, при ураженні паренхіми нирок ефірні олії спричиняють додаткове її подразнення, тобто, мають більш-менш виражені протипоказання. Для зниження такого небажаного ефекту до складу зборів додають сировину, яка містить помітну кількість полісахаридів, найкраще – слизу. Наприклад, квітки липи, листя підбілу, тощо. Нерідко основний засіб рекомендують приймати теплим за 15-25хв. до їжі, допоміжний (наприклад, слиз із насіння льону) – через 1,5-2год. після їжі.

Сильну бактерицидну дію забезпечують настої або сік з трави чистотілу. Лікарські форми з трави чистотілу особливо ефективні в ліку­ванні захворювань нирок восени та на початку зими. Частіше росли­ну призначають у зборах з листям берези та іншими компонентами, але нерідко і в чистому вигляді. Навесні дія чистотілу реалізується переважно у гепатобіліарній області і зовсім слабо проявляється в органах сечовиділення.

Нерідко слиз із насіння льону  за 5 днів повністю нор­малізує аналізи сечі у хворих на пієлонефрит (у незапущених випадках). У тих же випадках нерідко аналогічні результати отри­мували при застосуванні ісландського моху протягом 2 тижнів.

Дуже добре проявила себе така суміш: 50 г насіння коноплі промивають гарячою водою, розмелюють на м’ясорубці чи кавомолці, додають ст. лож. меду і старанно розтирають у ступі, поступово додаючи склянки приготовленого гарячого відвару насіння льону (1 ст. лож. на 1,5-2 склянки окропу). Слиз льону можна додатково підігріти майже до кипіння. Не проціджуючи, п’ють невеличкими порціями протягом дня, чергуючи з прийомами журавлиного морсу. Засіб дієвий практично при всіх урологічних захворюваннях.

При хронічній нирковій недостатності об’єм рідини зменшують до 1 скл.

Один з кращих засобів при пієлонефритах – і не тільки – квітки акації білої (робінії). 1 ст. лож. висушеної сировини залити 0,5 л окропу (при нирковій недостатності, набряках – однією склянкою), закутати, настояти, випити протягом дня. Цікаво, що засіб лікує і трихомонадні ураження у чоловіків і жінок.

 Використовують листя берези у чистому вигляді, і при його змішуванні з квітками акації, листям чорної смородини, ортосифону.

Щодо застосування листя мучниці, яка аж надто популярна в урології при різних інфекційних процесах,  рекомендують її лише при інфекціях сечових шляхів на початкових стадіях захворювання.

За гострого пієлонефриту та в період загострення хронічного пієлонефриту рекомендують наступні збори:

Плоди анісу, листя берези, травап звіробою, трава собачої кропиви,трава фіалки триколірної, трава хвоща польового –порівну. 10г подрібненого збору на 400 мл кип’ятка. Кип’ятити 5 хв, настоювати в теплі 1год, процідити. Приймати по 100мл 4 рази на день в теплому вигляді за 30 хв до їди.

Листя брусниці, квітки волошки синьої,трава кропиви, насіння льону, листя підбілу, листя суниці лісової, трава вероніки – порівну. 10г подрібненого збору на 500 мл кип’ятка. Настояти в термосі 8 год, , процідити. Приймати по 100мл 4 рази на день після їди.

Листя брусниці, трава буквиці, трава спориша, трава звіробою, трава перстачу гусячого, листя любистку, кореневища пирію, бруньки тополі, супліддя хмелю. трава якірців сланких – порівну. 10г подрібненого збору на 400 мл кип’ятка. Кип’ятити 5 хв, настоювати в теплі 1год, процідити. Приймати по 100мл 4 рази на день в теплому вигляді за 30 хв до їди.

Збори чергують  з настоями трави буквиці, квітів акації білої, дивини, трави реп’яшку, ортосифону, при потребі і з іншими засобами. Кожен настій чи відвар застосовували в середньому 2 тижні поспіль. Найефективніше для даного захворювання – 3 тижні. Зміна зборів необхідна, щоб попередити можливий роз­виток резистентності збудників. Лікування тривале, іноді більше року. Після одужання та нормалі­зації показників лабораторних досліджень лікування продовжують, чергуючи специфічні та неспецифічні засоби.

Протирецидивне лікування обов’язкове, тривалість його визначають емпірично в залежності від вираженості симптомів і давності захворювання.

Калькульозний пієлонефрит потребує, насамперед, розчи­нення та виведення конкрементів).

2.  Хронічний дифузний гломерулонефрит

Хронічний дифузний гломерулонефрит – хронічне дифузне захворювання нирок, яке розвивається переважно на імунній основі; вражається клубочковий апарат, що може спричинити нефросклероз та ниркову недостатність.

 Найвагоміші чинники ризику можна вибудувати у такому порядку: ангіна хронічний тонзиліт > скарлатина > хронічний холецистит > хронічний аднексит > практично будь-які позаниркові інфекції. Серед етіологічних чинників стрептококи, особливо гемолітичний, хімічна інтоксикація, віруси, у т. ч., ГРВІ, герпес, цитомегаловірус, і їх «супровід» – хламідії, мікоплазми, уреаплазми. У 58 % випадків наявні стрептококи.

Інтенсивна детоксикація здатна суттєво поліпшити імунну від­повідь організму, знизити чутливість до алергену, вивести назовні значну кількість накопичених токсинів, тому рекомендується в усіх випадках гломерулонефриту (ГН).

Латентна форма хвороби може лікуватись неспецифічними засобами, які позитивно впливають на різні ланки імунітету. Позитивний вплив на судини, в т.ч., ниркові, можна отримати, споживаючи аскорутин. Видається біологічно доступнішим природний комплекс аскорбінової кислоти і похідних кверцетину, таких як настій з трави гречки, з квіток робінії псевдоакаціїї (білої акації), софори японської, трави череди, тощо.

При будь-якій формі ГН відмінно зарекомендував себе такий збір:

·        трава хвоща                                    6 ч. (при гострому ГН-Зч.),

·        трава з плодами суниці лісової      6 ч.

·        плоди горобини звичайної            4 ч. (плоди розім’яти),

·        листя кропиви                                3 ч.,

·        листя подорожнику                        2 ч.,

·        листя брусниці подрібнене            2 ч.,

·        трава буквиці                                  2 ч.,

·        пелюстки троянди                           2 ч.,

·        листя смородини чорної               2 ч.,

·        листя берези                                   2 ч.,

·        квітки робінії (акації білої)             2 ч.,

·        шишки хмелю                                 1 ч.,

·        трава лаванди                                  1 ч.

1ст. л. суміші запарюють на 30-40хв. в термосі 0,5л окропу. Проціджують, вичавлюючи залишок. Вживають теплим за 20-30хв. до їжі. Через 2 год. після їжі бажано випити слиз насіння льону чи коріння алтеї.

У складі суміші передбачений вплив на всі ланки травного шляху, корекція ферментної системи за допомогою мінеральних та полівітамінних чинників, нормалізація обмінних процесів, а також імуномодулюючий вплив (кропива, смородина, горобина, суниця).

Наприкінці першого тижня лікування можливе погіршення ста­ну, підвищення альбумінурії, що становить нормальну реакцію орга­нізму. Стан нормалізується без додаткових заходів самостійно.

Тривале вживання одного й того ж засобу не бажане, опти­мальний термін – 3-4 тижні. Чергування зборів дає можливість безперервного тривалого впливу на хворобу без зменшення ефективності засобів і без негативного впливу на організм.

Гарбуз – один з найпопулярніших засобів народної медицини при різноманітних патологіях, у т.ч., ниркових. Застосування його в їжу сирим, у вигляді салатів, пюре, соків, після термічної обробки (каші, млинці, запіканки, тощо), і особливо у висушеному вигляді дозволяє знизити прояви різних захворювань нирок, довести до норми численні показники лабораторних досліджень.

3. Інфекції сечових шляхів

Нерідко передують пієлонефриту, а також супроводжують його. Основні засоби лікування – бактерицидні , а також коректори обмінних процесів та імунокоректори.  При циститах часто призначають відвар листя мучниці.

Листя мучниці перед заварюванням обов’язково подрібнюють, у домашніх умовах просіюють через друшляк (величина часточок 5 мм). Потім 1 ст. лож. листя заливають склянкою окропу, витримують на кип’ячій водяній бані 15 хв., проціджують через марлю, охолоджують. П’ють теплим, попередньо збовтуючи для рівномір­ного розподілу осаду. Оптимальний курс лікування – 7-10 днів, максимально – 2 тижні. Подальше вживання може призвести до процесів дублення поверхні кишківника та інших побічних проявів. Протипоказання – пієлонефрит, гломерулонефрит, особливо у стадії загострення.

Холодні настої листя мучниці за ефективністю не поступається відварам і не мають притаманних їм протипоказань: дубильні речовини холодною водою практично не екстрагуються.

При гострих циститах часто швидку та ефективну допомогу отримують, якщо відварюють 1 ст. лож. трави хвощу польового та стільки ж меду в одній склянці окропу. Гріють на малому вогні, не допускаючи кипіння, протягом 15хв., укутують, настоюють 30хв., проціджують і вживають часто малими порціями. Протипоказання ті ж, що для мучниці.

При хронічних інфекціях сечових шляхів можна вдаватися до монотерапії кількома засобами, спостерігаючи за індивідуальною реакцією організму. Наприклад, призначати протягом першого тижня настій трави чистотілу, другого-квіток робінії (акації), третього-листя берези, четвертого – листя шавлії, тощо. Наступним етапом є застосування зборів з видів ЛРС, які виявили найвищу активність. Враховуючи необхідність імуномодулюючого впливу, досить часто як основу зборів використовують траву деревію та квітки ромашки. Майже обов’язковими компонентами сумішей є листя чорної смородини та квітки робінії.

 

4. Нефролітіаз (нирковокам’яна хвороба)

Нераціональне харчування, гіподинамія, недостатнє споживання рідини протягом багатьох років, вживання деяких ліків, інші численні порушення здорового способу життя призводять до зміни лужно-кислотного балансу в організмі, порушення системи колоїдів і, врешті-решт, випадання конкрементів, що найбільше спостерігати в нирках та жовчному міхурі. Найпростішим, але, на жаль, не завжди достатнім способом боротьби з НКХ є різка зміна харчового раціону. Щоправда, «різка» зміна повинна все ж проводитись поступово. Неприпустимо протягом одного дня замінити всі звичні продукти і страви на якісь інші, не варто ставити організм у штучно створені стресові умови.

Однією з найважливіших умов лікування повинно стати щоден­не вранішнє випорожнення кишечника, спокійне, без напруги або ознак діареї. Першопричиною всіх порушень обміну є дисбаланс в органах травлення.

Однією з важливих і малознаних причин захворювання є гіповітаміноз, насамперед, нестача вітаміну А. Змінюється як стан шкіри, так і стан слизових оболонок, зокрема, судин, поверхні жовчного та сечового міхура, тощо. Зміна адгезивних властивостей слизових оболонок сприяє налипанню на них будь-яких часточок -холестерину в судинах і жовчному міхурі, білку чи солей в нирках. Тому хворим на НКХ пропонується на початку лікування вживання морквяного соку щоранку по 50 мл (краще в суміші з 50 мл гарячого молока) протягом 2 тижнів. При необхідності тривалого лікування такий засіб призначали повторно раз на 2-3 місяці.

При переважанні уратів та оксалатів для зменшення кислої реакцій сечі, а ще краще – створення лужної реакції (що сприяє роз­чиненню та виведенню конкрементів) достатньо буває на деякий час виключити з раціону білкові продукти і перейти переважно на овочі та фрукти.

При переважанні фосфатів підкислення сечі та виведення солей відбувається при вживанні переважно білкових продуктів, особливо м’ясних бульйонів. Але сказане стосується не задавнених випадків, дієтичні заходи найефективніші на початкових стадіях хвороби. При виявленні «піску» для його видалення досить успішно застосовують також огіркову дієту. Протягом одного-двох днів бажано нічого не вживати в їжу, крім стиглих огірків (у вечірні години можна дозволити додатково кілька шматочків чорного хліба), у наступні два-три тижні зазначений овоч повинен складати вагому частину раціону (біля 1 кг на день чи більше). Стиглі плоди – не обов’язково «жовтяки», але недорослі майже не діють. Протягом сезону рекомендується якнайчастіше споживати їх без солі. За деякими спостереженнями огірки у даному випадку ефективніші за кавуни. Як правило, восени перевірка показує відсутність конкрементів у нирках. Незважаючи на такі оптимістичні результати, необхідна корекція обмінних процесів для попередження нових утворень.

Відвар квіток ромашки 2ст. л. на 2,5 л. води охолоджують до температури біля 40°, проціджують, додають натрію хлориду 40 г і використовують для клізмування (дія сечогінна, протиспастична). Лимони або сік з них – найкращий засіб для створення лужної реакції сечі. Урати, ксантони та оксалати розчиняються при вживанні соку 1 лимону щоденно протягом 2-4 тижнів (йдеться не лише про «пісок», але й «камінці»). Наукова медицина послуговується для отримання такого ефекту штучною цитратною сумішшю. Для розчинення фосфатів найсильніший засіб – трава золотарника звичайного чи канадського. Обидві рослини аж надто сильні – за умов передозування здатні виводити фосфати з кісткової тканини, зубів.

Взагалі утворення конкрементів відображає задавнені пору­шення водно-сольового (і не тільки) обміну в організмі і потребує корекції насамперед функцій органів травлення, особливо ж – підшлункової залози. Саме цим пояснюється, що численні фітозасоби, пропоновані при НКХ, часто повторюють ті, що реко­мендуються при панкреатиті. Серед них коріння кульбаби, цикорію, лопуха, оману, листя берези, подорожнику, трава сухоцвіту, тощо.

Суміш коріння цикорію, кульбаби та листя м’яти досить часто входить до зборів при різних нозологічних формах захворювань:

·        корінь цикорію,

·        корінь кульбаби,

·        листя м’яти перцевої – рівні об’ємні частини.

Мікроліти в нирках за умов застосування цієї суміші розчиняють­ся в середньому за 2 тижні, найдовше – фосфати (в середньому біля 1 міс). Але склад конкрементів завжди складний і неоднозначний, тому використання лише однієї суміші переважно недостатнє. Процес утворення «каменів» будь-якої локалізації продовжується десятиріччями, тому зворотній процес не може бути швидким. Одно­разовим курсом закінчувати лікування не варто при найкращих результатах. Протирецидивне застосування фітозасобів обов’язкове протягом 3 років – хоча б раз на рік.

Сік чорної редьки з медом розчиняє і безболісно виводить пісок протягом 2-4 тижнів, якщо вживати його по 25-35 мл у теплому вигляді, або запивати помірно гарячою водою, перед кожною їжею за 15-25хв.. В середньому рекомендували 2-Зст. лож. на прийом, але чим більший розмір включень, тим менша разова доза соку. При великих розмірах камінців вживання обережне: ту ж дозу (звичайно 50-75 мл на добу) випивають протягом дня чайними чи десертними ложками, ковтками, в т. ч., перед прийомом їжі 1-3 чайних ложки обов’язково.

Гарбуз у сирому, печеному, вареному, сушеному вигляді, сік з нього можна пити практично без обмежень як самостійний засіб, а також з медом. Такі ліки можуть слугувати підтримуючою терапією у перервах між прийомом трав’яних настоїв чи відварів.

При ниркових кольках одним із кращих засобів народна медицина вважає відвар кореню петрушки. Для сечівника це найсильніший спазмолітик, якщо відвар використовувати свіжим. При зберіганні досить швидко руйнуються основні речовини, ефективність різко знижується. Виявляється, існує засіб, що значно перевищує описаний – це відвар того ж таки кореню петрушки, але на молоці. Розчинність ефірних олій у молоці (а значить, і їх концентрація) значно вища, ніж у воді, дієвість, відповідно, зростає. На жаль, токсичність також.

1 ст. лож. з верхом потертого та дещо спресованого кореню петрушки (відповідає корінцеві середньої величини) в термосі зали­ти 0,5л киплячого молока, настояти 30 хв., вилити в півлітрову банку, дати охолонути до помірно гарячого, процідити, віджимаючи залишок. Пити по 1 ст. лож. через кожні 10, потім 20хв. Полегшення настає після другого – третього прийому. Загалом випити поспіль не більше 6-7 ст. лож. Засіб надто сильний, не лише як спазмолітик (в експерименті значно перевищує дію но-шпи), але й як сечогінне. Вживання 0,5 л. відвару кілька днів поспіль небезпечне – може призвести до зневоднення організму і гіповолемічного шоку.

Екстракт марени красильної або відвари її кореню ефективні при переважанні фосфатів, тобто, лужній реакції сечі. Але в комплексі з іншими рослинними засобами, особливо із травою споришу, прискорюють розрихлення каменів та зменшення їх розмірів навіть коли вони представлені в основному оксалатами чи уратами. Те ж стосується і комплексного препарату оліметин.

 Часто рекомендують на початкових стадіях хвороби тривале вживання відвару соснових бруньок або глиці. Зважаючи на склад БАР у сировині, вважаємо такий засіб раціональним. Вживання рослинних засобів, які містять велику кількість ефірних олій, вважають ефективним при НКХ багато дослідників . Дуже дієвий також засіб народної меди­цини, який складається з суміші:

1 склянки соку чорної редьки

1 склянки, нерафінованої соняшникової олії

1 ст. л. гліцерину (10% розчин).

Приймають по 50-100 мл до їжі теплим. Найбільш важливий вранішній прийом натще. Курс 2-3 тижні. Після тижневої перерви повторюють лікування. Крім НКХ, суміш рекомендують для лікування гідронефрозу, пієлонефриту калькульозного, хронічного циститу. При конкрементах великих розмірів засіб небезпечний. Лікарі, які скористувалися прописом, відзначають його протипоказання -панкреатит у стадії загострення. Вживання варто почати з 1 ст. лож., при задовільній переносності поступово підвищити дозу до необхідної

В народній медицині існує ще один досить популярний засіб лікування СКХ – відвар коріння соняшника. Практичні лікарі під­тверджують високу ефективність відвару, а також описання супутніх явищ (майже чорний колір сечі: відвар треба пити до нормалізації її кольору), і доповнюють перелік хвороб, при яких застосування засобу раціональне – метаболічні артрити, навіть артрози, остеохондроз та інші, якщо вони супроводжується відкладанням солей.

Лікарі підтверджують також і процес розчинення та виведення конкрементів при застосуванні відварів коріння шипшини. Аналогічні результати отримували від вживання висушеної чи свіжої зеленої шкірки кавуна: висушену вживають по 1 ч. лож. у вигляді порошку перед кожною їжею протягом 2-3 тижнів. Свіжу перемелюють та вживають по 1 ст. л. – так же. Поверхневий цупкий шар шкірки – 3-4 мм – треба зрізати і викинути.

Існують численні спостереження щодо застосування при нирковокам’яній хворобі молочного відвару синьої цибулі. Кількість цибулі 3 кг. Кількість молока не обмежують, якщо хворий може його вживати. Варять щоденно 1-3 цибулини (залежить від величини), вживають невеликими порціями протягом дня. При непереносності молока цибулю печуть, або «припускають» на олії з водою (не сма­жити!). Вживати бажано без інших продуктів – хліба, солі, тощо.

Як протирецидивні засоби використовуються збори, що містять коріння цикорію, лопуха та кульбаби, відвари листя берези, суниці, настої кукурудзяних стовпчиків, трави буквиці, парила, квіток робінії, липи, ромашки з травою деревію, напари вівсяної соломи та інші продукти з вівса.

5. Хронічний простатит

Захворювання, яке посідає перше місце у чоловіків віком за 50 років і в наш час «молодшає». Серед причин насамперед називають гіподинамію, сидячу роботу, закрепи. Хоча зустрічаються випадки, коли хвороба проявляється і у осіб, що ведуть активний спосіб життя. При опитуванні виходять ще на один суттєвий чинник ризику – перерваний статевий акт (звичний, протягом тривалого часу). Це також одна з причин застою, порушення мікроциркуляції крові у статевих органах. В анамнезі хворих дуже часто гонорея, детальне обстеження нерідко виявляє мікоплазми, хламідії. Деякі лікарі вважають хворобу проявом паразитування трихомонад. Відсутність трихомонади в аналізах не рівнозначна її відсутності в організмі. Після призначення трихополу через кілька днів може виділятися збудник у надзвичайно великих кількостях.

У лікуванні багатьох недуг, що передують простатиту, вико­ристовують антибіотики, більшість з яких є гонадотоксичними.

Слід зазначити, що серед засобів, якими послуговується народна медицина в лікуванні недуги, переважають саме ті, що мають протистоцидну активність: трава чистотілу, листя берези, шавлії, коріння оману, квітки робінії і численні рослини-носії ефірних олій.

Застосування сечогінних засобів – спосіб, який, як кажуть, «лежить на поверхні» і рекомендується насамперед. Дає не досить тривалий задовільний ефект лише на початкових стадіях хвороби, бо причина її значно глибша.

У схему лікування простатиту обов’язково вводили різні методи детоксикації організму, які іноді забезпечували достатні результати. У більшості випадків досягнення бажаного ефекту вимагало набагато більших зусиль і часу.

Порушення функцій органів травного тракту при простатитах вимагає обов’язкового лікування саме цих органів. Особливу увагу треба надавати обслідуванням та корекції функцій дванадцятипалої кишки, гепатобіліарної системи, за наявності закрепів налагодити щоденне випорожнення кишківника. Серед опитаних пацієнтів біля 80% мали порушення випорожнення, більшість – закрепи, деяка частина – діарею, якій передував тривалий період закрепів.

Серед рослин, які найчастіше призначаються при хронічних простатитах, і вважаються більш-менш специфічними, – листя ліщини (горіха лісового), зібране у першій половині літа та висушене, можна також застосовувати молоді пагони або їх кору в інші періоди року, а також перелічені вище протистоцидні засоби.

Початкові стадії аденоми простати вимагають, крім того, ще й застосування трави омели білої (обов’язково подрібненої до порошку).

Серед фітозасобів, які дозволили отримати (після проведення детоксикації організму) найкращі результати:

листя ліщини (горіха лісового)       4 ч.,

листя шавлії лікарської         3 ч.,

трава чистотілу   1 ч.,

трава омели         1 ч.

Приготування та застосування – як для збору №38. Проти­показання (відносні): калькульозний холецистит.

Після закінчення терміну лікування збором №40 хворі споживали • протягом 2-3 тижнів відвар збору №38 для виведення токсичних речовин, накопичених організмом під час хвороби та №39 для корекції органів травлення, обмінних процесів, надалі -антигельмінтні, а також про- та еубіотики.

Нерідко виправдовує себе застосування екстракту з корене­вища та коріння кропиви дводомної , який дозволяє зберегти на фізіологічному рівні кількість статевих гормонів протя­гом тривалого часу, що особливо актуально у хворих похилого віку. Надземна частина рослини менш активна, але також заслуговує на увагу.

Рослинний препарат простаплант ефективний у 1 – II стадіях захворювання /.

Досить численні повідомлення про ефективність глини у ліку­ванні простатиту та початкових стадіях аденоми. Глину – синю, зелену чи білу- п’ють по 1 ст. л. у 100 мл теплої води як ентеросорбент: через 2-3 год. після їжі, або вранці натще (три години потому нічого не їдять) та ввечері перед сном (не раніше, ніж через 4 год. після їжі). На ніч роблять компреси з мокрої глини на живіт в області сечового міхура.