Підготовка до практичного заняття №4

 

                                            ТЕМА:

                 Фізіологічна та окулярна оптика.

                   Офтальмологічні інструменти

Око — орган нашого зору, що сприймає світлові подразнення.

 Око людини являє собою своєрідну оптичну камеру, в якій можна виділити світлочутливий екран (сіт­ківку) і середовища заломлення світла (передусім рогівку, кришталик і склоподібне тіло).

Частина сітківки, що знаходиться навпроти зіниці, де чутливі елементи розміщені найбільш щільно, називається жовтою плямою. У центрі жовтої плями є невеличке заглиб­лення — центральна ямка. Ділянка жовтої плями дає най­більш досконалий і чіткий, так званий центральний зір. Інша частина сітківки дає менш чіткий зір, що називається периферичним.

Учення про проходження світла в оці є складовою части­ною такої дисципліни, як фізіологічна оптика (www.websight.ru/anat.php).

Зір — це біологічний процес, який забезпечує сприйняття форми, розмірів, кольорів предметів, що оточують нас, орієнтування серед них. Він можливий завдяки функції зорового аналізатора, до складу якого входить сприймальний апарат — око. Функції зору полягають не лише в сприйнятті світлового випромінювання. Ним користуються для визначення відстані, об’ємності предметів, наочного сприйняття навколишнього середовища.

З усіх органів чуття людини найбільше навантаження має орган зору. Це зумовлено читанням, письмом, переглядом телепрограм та іншими видами отримання інформації й роботи.

Орган зору складається з очного яблука і допоміжного апарату, які розміщені в очній ямці — заглибленні кісток передньої частини черепа. Очне яблуко має кулясту форму і складається з трьох оболонок: зовнішньої — волокнистої, середньої — судинної і внутрішньої — сітчастої (мал. 123).

Зовнішня волокниста оболонка в задній частині очного яблука утворює білкову оболонку, або склеру, а спереду вона переходить у проникну для світла рогівку. Середня — судинна — оболонка називається так через те, що в ній багато судин. Розміщена під склерою. Передня частина цієї оболонки утворює райдужну, яка завдяки пігментним речовинам має те чи інше забарвлення. В центрі райдужки (райдужної оболонки) міститься зіниця — круглий отвір, здатний змінювати свій розмір залежно від інтенсивності освітлення шляхом безумовного рефлексу. Для цього в райдужці є м’язи, які звужують або розширюють зіницю. Отже, райдужка виконує роль діафрагми, яка регулює кількість світла, що надходить до світлосприймального апарату, і захищає його від руйнування, здійснюючи звикання органа зору до інтенсивності світла і темряви (світлова і темнова адаптація ока). Судинна оболонка утворює рідину — водянисту вологу камер ока.

Внутрішня оболонка — сітківка — прилягає ззаду до середньої (судинної) оболонки. Складається з кількох шарів клітин. Зовнішній шар, що прилягає до судинної оболонки, складається з пігментних клітин. Потім іде кілька шарів нервових клітин, серед яких світлосприймальними клітинами є колбочки і палички. Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів, не сприймає світла і називається сліпою плямою. Збоку від нього розміщена жовта пляма. Тут містяться в основному колбочки, які забезпечують найбільшу гостроту зору. Навколо жовтої плями трапляються і колбочки, і палички, а ще далі на периферії — лише палички.

Палички містять зоровий пігмент — родопсин, колбочки — йодопсин. Палички є рецепторами присмеркового зору, вони збуджуються під впливом слабкого світла, але при цьому людина не розрізняє кольорів і бачить нечітко. Колбочки — рецептори денного зору. Вони пристосовані до сприймання яскравого світла і різних кольорів. Кольоровий зір пояснюється тим, що в сітківці є три види колбочок: одні збуджуються червоним світлом, другі — зеленим, треті — синім. Відчуття всіх інших кольорів виникає внаслідок збудження цих колбочок у різних співвідношеннях. Бувають випадки, коли людина не розрізняє деяких кольорів — кольорова сліпота, дальтонізм. Це пов’язано з порушенням функцій колбочок певного виду.

Розглянемо хід променів світла через оптичний апарат. Спочатку світло проходить крізь рогівку, рідину, що міститься між нею і райдужною оболонкою, зіницю, кришталик (у вигляді двоопуклої лінзи), склисте тіло (прозоре середовище густої консистенції) і, нарешті, потрапляє на сітківку. У разі, коли промені світла, пройшовши крізь оптичні середовища ока, фокусуються не на сітківці, що свідчить про аномалії зору: якщо спереду від неї — близорукість, якщо позаду — далекозорість. Для корекції близорукості використовують двоввігнуті, далекозорості — двоопуклі стекла окулярів.

При потраплянні світла на фоторецептори (колбочки й палички) в них виникають складні фотохімічні, електричні, іонні та ферментативні процеси, які зумовлюють нервове збудження — сигнал. Він надходить по зоровому нерву до підкіркових (покрив середнього мозку, зоровий горб тощо) центрів зору. Потім спрямовується в кору потиличних часток мозку, де сприймається у вигляді зорового відчуття.

Весь комплекс нервової системи — рецептори світла, зорові нерви, центри зору в головному мозку, становить зоровий аналізатор.

Крім очного яблука до органа зору належить і допоміжний апарат. Він складається з повік, шести м’язів, що рухають око. Задню поверхню повік вкриває оболонка — кон’юнктива, яка частково переходить на очне яблуко. До допоміжних органів ока належить сльозовий апарат. Він складається із сльозової залози (розміщена в ямці лобової кістки), сльозових канальців, мішка та нососльозової протоки. Сльозова залоза виділяє секрет — сльози, в якому міститься лізоцим, що згубно діє на мікроорганізми, її 5—12 канальців відкриваються в щілину між кон’юнктивою і очним яблуком у зовнішній кут ока. Зволоживши поверхню очного яблука, сльози відтікають до внутрішнього кута ока (до носа). Тут вони збираються і через сльозовий канадець потрапляють у сльозовий мішок, що також розміщений у внутрішньому куті ока. З мішка через нососльозову протоку сльози стікають у порожнину носа, під нижню раковину (тому іноді можна помітити, як під час плачу сльози течуть з носа).

 

Мал. 123. Будова ока:

а — вертикальний розріз; б — фрагмент сітківки; в — світлочутливі клітини; / — війковий м’яз; 2 — райдужна оболонка; 3 — передня камера ока; 4, 5 — оптична вісь; 6 — зіниця; 7 — рогівка; 8 — зв’язка капсули кришталика; 9 — кон’юнктива; 10 — кришталик; 11 — склисте тіло; 12— білкова оболонка; 13 — судинна оболонка; 14 — сітківка; 15 — жовта пляма; 16 — місце виходу зорового нерва (17); 18 — паличка; 19 — колбочка; 20 — пігментний шар; 21 — нервові клітини; 22 — ядро

 

Фізіологічна оптика вивчає сприйняття світла живими організмами і займається вивченням процесів зору на сти­кові з фізіологією, біофізикою і психологією.

Як спеціальна дисципліна фізіологічна оптика з’явила­ся в XIX столітті головним чином завдяки працям Г. Гельм-гольца. Великий внесок у розвиток цієї науки зробили радянські вчені М. Й. Авербах, С. І. Вавілов, С. В. Кравков, П. П. Лазарев, Л. Д. Орбелі та ін.

На основі оптичних методів вивчення процесів сприй­няття світла оком людини розроблено велику групу оптич­них приладів:

– офтальмоскопи;

– офтальмометри;

– очні рефрак­тометри;

– адаптометри.

Методи і прилади фізіологічної оптики необхідні для дослідження таких зорових функцій, як гострота зору, абсо­лютна чутливість, критична частота злиття світлових миго­тінь тощо (http://ru.wikipedia.org./wiki).

 

                                

                                   ГОСТРОТА ЗОРУ

 

Гострота зору — міра здатності ока виявляти, розрізняти і розпізнавати об’єкти довкілля.

Дослідження гостроти зору є функціональним тестом при визначенні стану центрального зору людини.

Нормальна гострота зору — спроможність ока бачити роздільно дві світлові точки під кутом зору в 1′.

Р. Гук у XVIII столітті встановив, що дві зірки видимі неозброєним оком роздільно, якщо відстань між ними дорівнює або більша за 1′. Якщо око розрізняє деталі пред­метів, видимі під кутом в 1′, ця гострота зору береться за 1,0 (одиницю).

Про гостроту зору людини судять із розпізнавання нею спеціально запропонованих знаків на таблицях, зазвичай чорних на білому тлі (це можуть бути літери, кільця, картин­ки). Для оцінки периферичного зору на спеціальних прила­дах (периметрах) визначають межу поля зору, тобто части­ни простору, видимої нерухомим оком.

Крім зазначених таблиць з освітлювачем, промисловіс­тю випускаються настільні прилади для дослідження гост­роти зору:

-для далечини — ПОЗД-1;

-близькості — ПОСБ-1;

-набори пробних окулярних лінз;

-скіаскопічні лінійки.

 

ВИДИ РЕФРАКЦІЇ. АНОМАЛІЇ РЕФРАКЦІЇ ЗОРУ ТА ЇХ ПРИЧИНИ

 

Рефракція ока — це заломлююча сила оптич­ної системи ока, виражена в діоптріях.

Одна діоптрія — за­ломлююча сила скла з фокусною відстанню в 1 м.

Рефракція ока як фізичне явище визначається радіу­сом кривизни кожного заломлюючого середовища ока, по­казниками заломлення цих середовищ і відстанню між їх поверхнями.

Отже, фізична характеристика ока обумовлена його анатомічною будовою.

У клініці, однак, має значення не абсолютна сила оптич­ного (світлозаломлюючого) апарату ока, а її співвідношення з довжиною ока за передньо-задньою віссю, тобто положен­ня фокуса рівнобіжних променів відносно сітківки, що і є, власне, поняттям клінічної рефракції ока.

Залежно від положення фокуса рівнобіжних променів (точки заломлення променів, що проходять через оптичну систему ока паралельно до його оптичної осі) відносно сіт­ківки розрізняють три види клінічної рефракції ока.

1. Фокус рівнобіжних променів припадає на сітківку; така рефракція називається розміреною і позначається як еме­тропія (emmetros — розмірений, відміряний, ops — зір, отже, еметропія — зразкова розмірна рефракція). Рівнобіжні про­мені, що йдуть до ока при відсутності напруги акомодації, заломлюються оптичною системою так, що фокусуються точно на сітківці і не викликають напруження акомодації ока.

2. При фокусуванні рівнобіжних променів попереду сіт­ківки говорять про міопію, або короткозорість.

3. При фокусуванні рівнобіжних променів за сітківкою — рефракцію ока називають гіперметропією, або далекозо­рістю.

Останні два види рефракції ока є нерозміреними, на від­міну від еметропії їх називають аметропіями.

Еметропічне око пристосоване до рівнобіжних променів, що надходять із простору, тобто заломлююча сила його оптичної системи відповідає довжині його осі, а фокус рівно­біжних променів точно збігається із сітківкою. Таке око добре бачить у далечінь.

А щоб воно добре бачило зблизька, такому оку необхідно посилювати рефракцію, що й досягається акомодацією.

Анізометропія. Це поняття (anisos — нерівний) озна­чає нерівну, неоднакову рефракцію лівого і правого ока. Якщо досліджувати рефракцію з граничною точністю, то в абсо­лютної більшості людей буде виявлено неадекватність ре­фракції очей. Під анізометропією розуміють нерівність ре­фракції, що обумовлює функціональні порушення, які вира­жаються в астенопії, головному болі, фотофобії, нудоті, загальній втомі, порушенні просторового сприйняття.

Адаптація до нерівності рефракції має індивідуаль­ну варіабельність. Дуже орієнтовно можна вважати, що утру­днення при бінокулярному зорі виникають у тому випадку, якщо різниця в рефракції лівого і правого ока перевищує 2 діоптрії.

Розрізняють три основні наслідки анізометропії:

– нерівність гостроти зору;

– нерівність рухливості очей;

– нерів­ність розміру ретинальних зображень.

 

Акомодація (accomodatio — пристосовую) — здатність кришталика змінювати свою форму, ставати більш або менш опуклим і відповідно по-різному заломлювати промені світла.

У спокійному стані капсула кришталика розтягнута зв’язками, його поверхні мають найбільший радіус кривиз­ни, вони сплощені і заломлююча здатність кришталика в цьому разі найменша. Нормальне око в спокійному стані при відсутності напруги акомодації дає на сітківці чітке зо­браження предметів, що знаходяться в «безмежності», тобто віддалені на відстань понад 10 м від ока.

Короткозоре око, якому притаманна начебто надлишко­ва заломлююча сила, може добре бачити зблизька на тій чи іншій кінцевій відстані в залежності від ступеня міопії, але для нормального зору вдалину тут потрібні розсіювальні (негативні) лінзи, що перетворюють розбіжні промені, які йдуть із близької відстані, на рівнобіжні.

При міопії (зниженні гостроти зору) спостерігаються порушення як в оптичній, так і в нервовій ланках зорової системи. Однією з найбільш поширених причин зниження гостроти зору є порушення фокусування зображення на сіт­ківці. Головний фокус оптичної системи ока знаходиться перед сітківкою. Аномалія найчастіше обумовлена подов­женням передньо-задньої осі ока, рідше — надмірною залом­люючою силою його середовища. Розвитку короткозорості сприяє надмірна зорова робота на близькій відстані в не­сприятливих гігієнічних умовах (недостатнє освітлення, по­ганий шрифт, неправильна посадка тощо), загальні інфекції й інтоксикації, ендокринні порушення, спадкова схильність та ін.

Око з гіперметропічною рефракцією до рівнобіжних про­менів не пристосоване, однак за умови власної акомодації спроможне добре бачити вдалину. Щоб роздивитися близь­ко розташовані предмети, воно змушене ще більше використовувати свою акомодацію, але в разі її недостатності вини­кає потреба у використанні збірної (позитивної) лінзи від­повідної сили.

Гіперметропію вважають наслідком затримки росту оч­ного яблука, причини якого ще не досить вивчені.

 

Пресбіопія (presbys — старий) настає в результаті склеротизування кришталика. Зменшується його заломлююча сила, а відтак зменшується й обсяг акомодації.

Пресбіопія при еметропічній рефракції спостерігається у віці 40—45 років, при міопічній — пізніше, при гіпермет-ропічній — значно раніше. Нерідко вона супроводжується погіршенням зору вдалину. Пресбіопію слід відрізняти від аномальної рефракції зору, бо вона є результатом змін ако­модації за віком.

 

Залежно від форми рогівки й кришталика ока розріз­няють сферичну рефракцію ока, коли заломлення променів однакове в усіх меридіанах, і асферичну, коли в тому само­му оці спостерігаються різні рефракції, тобто заломлення променів неоднакове по різних меридіанах. Таке явище називається астигматизмом.

В астигматичному оці є меридіан із найменшою заломлюючою силою і, як правило, перпендикулярний до нього меридіан із максимальною за­ломлюючою силою. Вони називаються головними меридіа­нами.

Астигматизм буває трьох видів:

– простий (коли в одному меридіані рогівки еметропічна рефракція, а в іншому — мі­опія або гіперметропія);

– складний (коли в обох меридіанах спостерігається або гіперметропія, або міопія, але різної сили);

– змішаний — коли комбінуються міопія з гіперметропією в одному оці.

Причиною астигматизму є здебільшого вроджена або на­бута несферичність поверхні рогівки, рідше — кришталика.

 

 

 

 

 

 

\

 

 

Діоптрія – сила  лінзи з фокусною відстанню в 1 метр

Еметропія – вид рефракції ока при якій існують  правильні співвідношення  між    силою заломлення  оптичної системи  ока та довжиною її оптичної осі.

Аметропія – аномалія рефракції ока, при якій порушено співвідношення  між  силою заломлення  оптичної системи ока та довжиною її оптичної осі. Може бути сферичною (міопія та гіперметропія) та астигматичною

Ізометропія – однакова рефракція  в парних очах (допустима різниця в  0,5 дптр.) конкретного пацієнта

Пресбіопія – вікове послаблення акомодації

Анізометропія – різний вид рефракції ( по виду та ступеню) в парних очах

Міопія – короткозора рефракція ока

Гіперметропія – далекозора рефракція ока

Скіаскопія – тіньова проба  для об’єктивного  визначення  клінічної рефракції ока

Подальша точка виразного зору – точка, чітке зображення якої фокусується на сітківці  в умовах повної відсутності напруження акомодації

Найближча точка виразного зору – точка, чітке зображення якої  формується на сітківці при максимальному напруженні акомодації

Ширина акомодації – відстань  між подальшою та найближчою точками виразного зору

Об’єм акомодації – різниця між  аметропією та максимальним напруженням акомодації

Напруження акомодації – величина, зворотня  відстані (в метрах) від передньої головної точки ока до точки фіксації

Спазм акомодації – посилення вихідної клінічної рефракції  з практично повною втратою здатності до  послаблення, яке супроводжується  різким погіршенням  гостроти зору  та зоровою працездатністю.

 

 

                          ДІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯ ЗОРУ

 

Для визначення рефракції ока в клініці існують два методи:

– суб’єктивний;

– об’єктивний.

Суб’єктивний метод полягає в доборі відповідної лінзи, що коригує в процесі дослідження гостроти зору. При цьо­му до уваги беруться показання самого пацієнта.

Вираженням рефракції та її ступеня при міопії є найслабша із роз­сіюючих (негативних) лінз, за допомогою якої досягається найвища гострота зору вдалину.

При гіперметропії показником слугує найсильніша із збірних (позитивних) лінз при максимально високій гост­роті зору вдалину.

При сферичній рефракції ока корекцію здійснюють сфе­ричними лінзами, при астигматизмі — несферичними, або астигматичними.

До об’єктивних методів визначення рефракції відно­сять:

 – діаскопію;

– рефрактометрію.

 

Рефрактометрія ока — це об’єктивне визначення рефрак­ції ока за допомогою спеціальних приладів, очних рефрак­тометрів.

 

Найпростішим оптичним приладом, призначеним для корекції оптичних вад зору і захисту очей, є окуляри.

Із цією метою застосовують також контактні лінзи, які надівають безпосередньо на рогівку або склеру, та інтраокулярні лін­зи — штучні кришталики.

Окуляри складаються із лінз та оправи, що забезпечує правильне положення лінз щодо ока. За призначенням вони поділяються на:

– коригуючі;

– спеціальні;

– захисні.

                                  

Існує ряд хвороб, які не загрожують смертю, але позбавляють людину радості сприймати оточуючий нас чудовий світ сонця і фарб.

“Темна вода”, ” жовта вода”, “зелена катаракта”, “очна мігрень”, “глаукома” – це назви, які дали люди одній з найпідступніших хвороб ока. Поширена думка, що її звичайний наслідок – сліпота.

Перші припущення про те, що кардинальна причина глаукоми, головний її прояв – підвищення внутрішньоочного тиску, були висловлені ще в XVIII столітті. Цей факт науково підтверджений і остаточно визнаний трохи менше як століття тому. Хворобу стали іноді називати “очною гіпертонією”, і медицина перейшла до розв’язання наступного питання: чому підвищується тиск усередині очного яблука. Власне кажучи, вирішення цих проблем і сьогодні залишається змістом досліджень, які ведуть офтальмологи всього світу. Надзвичайний прогрес науки і техніки наших днів дозволяє припустити, що тільки тепер ми безпосередньо підійшли до відповіді на всі ці питання. З розв’язанням їх відкривається можливість вирішити найголовніше: як лікувати глаукому. Що ж таке глаукома? Чому людина, до цього здорова, звертається до очного лікаря? Що вона відчуває на початку захворювання? На ці запитання існує майже стільки відповідей, скільки хворих: прояви цієї недуги надзвичайно різноманітні. Глаукома – захворювання з певним симптомокомплексом, в якому на першому місці стоїть підвищення внутрішньоочного тиску. Глаукома є найчастішою причиною сліпоти у всьому світі (21%).

Виділяють вроджену та набуту форми захворювання.

Вроджена глаукома – найбільш тяжка патологія очей у новонароджених, яка частіше, ніж інші очні захворювання, рано приводить до сліпоти. Вроджену глаукому нерідко називають гідрофтальмом (водянка ока) чи буфтальмом (бичаче око). Процес частіше двосторонній. Зустрічається приблизно 1 випадок на 10000 дітей. Хвороба може носити спадковий (сімейний характер) чи зумовлена порушеннями у внутрішньоутробному періоді, частіше зустрічається у хлопчиків. Пізно виявлена і неоперована вроджена глаукома у дітей закінчується повною сліпотою ще в дошкільному віці.

В залежності від того, чи розвивається набута глаукома самостійно, чи підвищення внутрішньоочного тиску є результатом іншого захворювання ока, розрізняють її первинну і вторинну форми.

Причинами первинної глаукоми можуть бути загальні захворювання, хвороби серцево-судинної і нервової систем, порушення обміну речовин, дія на організм подразників, зокрема таких, як тривалі нервові переживання. Первинна глаукома, як правило, уражає обидва ока по черзі.

Причиною вторинної глаукоми можуть бути: наслідки травми ока, опіки, тромбоз судин сітківки, запалення внутрішніх оболонок ока, внутрішньоочні пухлини, катаракта, деякі дистрофічні і дегенеративні захворювання ока.

Не слід ототожнювати глаукому і симптоматичну гіпертензію ока. До останньої належать ті випадки підвищення внутрішньоочного тиску, коли гіпертензія ока є лише симптомом іншого захворювання (наприклад, при гіпертиреозі).

Якщо основне захворювання виліковується, то і внутрішньоочний тиск нормалізується. До симптоматичних гіпертензій відносять глаукомо-циклітичні кризи, увеїти з гіпертензією, а також випадки підвищення офтальмотонуса, які викликані тимчасовим порушенням регуляції внутрішньоочного тиску в результаті інтоксикацій, діенцефальних і ендокринних розладів, тривалого введення в великих дозах деяких гормональних препаратів. Симптоматичні гіпертензії частіше зв’язані з гіперсекрецією водянистої вологи, хоча порушення відтоку тимчасового характеру (набряк трабекули, ексудат і кров в куті передньої камери) можуть мати місце.

Отож, термін “глаукома” об’єднує велику групу захворювань очей, яка характеризується постійним чи періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним розвитком типових дефектів поля зору, зниженням центрального зору і атрофією зорового нерву. Виникає хвороба у будь-якому віці, але головним чином – у людей після 40 років.

В здорових очах внутрішньоочний тиск при користуванні тонометром Маклакова знаходиться в межах від 18 до 26 мм ртутного стовпчика.

Тиск в 26 мм рт. ст. хоча і лежить в межах нормального, одначе є вже підозрілим; більш високі цифри потрібно вважати явно патологічними. Підвищення тиску не завжди виявляється в будь-який час хвороби, тому необхідні систематичні вимірювання внутрішньоочного тиску. Особливе практичне значення має добова крива, яка характеризує зміни внутрішньоочного тиску протягом доби; для цього вимірюють внутрішньоочний тиск в 7 годин ранку, коли хворий ще в ліжку, в 14 годин і в 18 годин. Внутрішньоочний тиск, нормальний серед дня і ввечері, може бути різко підвищений рано вранці. У здорових людей добові коливання в межах 5 мм рт. ст. (зранку він вищий, а в другій половині дня – нижчий).

Виділяють 4 стадії глаукоми: початкову, розвинену, майже термінальну і термінальну. Стадії глаукоми визначаються станом зорових функцій ока (основним чином поля зору) і зорового нерву. В початковій стадії немає екскавації диску зорового нерву, може бути звуження поля зору, симптом “оголення сліпої плями”, асиметрія диску зорового нерву на обох очах, розширення фізіологічної екскавації. В розвиненій стадії – вже є екскавація диску зорового нерву, периферичне звуження поля зору з носової сторони. В майже термінальній стадії поле зору концентрично звужується до 15 градусів. В термінальній стадії відсутній зір, чи незначний залишок зору з неправильною світлопроекцією.

За станом внутрішньоочного тиску глаукому поділяють на: А – внутрішньоочний тиск 23 – 26 мм рт. ст., В – внутрішньоочний тиск підвищений до 32 мм рт. ст., С – внутрішньоочний тиск більше 33 мм рт. ст. Зорові функції при глаукомі можуть бути стабільні (коли немає змін поля зору і диску зорового нерву протягом півроку), нестабільні (коли поле зору звузилось на 10 градусів по окремим радіусам).

Рання ознака глаукоми – поява слабкого туману перед очима, особливо вранці, після сну. Через деякий час він може зникнути і з’явитися знову. Хворий починає бачити райдужні відсвічування навколо будь-якого джерела світла: полум’я свічки, сірника, електричної лампочки тощо. Однією з ранніх ознак є й звуження меж поля зору, в результаті чого людина гірше бачить по боках, відчуває безпричинний головний біль, “одерев’яніння” ока або його підвищену зволоженість. Нерідко глаукома проявляється розширенням судин очного яблука (симптоми “кобри”, “медузи” і інші), через що очі червоніють. При появі навіть найменших таких ознак необхідно звернутися до лікаря-окуліста. З допомогою спеціальних методів обстеження він легко виявить захворювання навіть в ранній стадії, своєчасно при-значить ефективне лікування. Хворі на глаукому повинні систематично – щомісяця або раз у два-три місяці (строки визначає лікар залежно від форми і стадії захворювання) – ретельно обстежуватися, навіть і тоді, коли почувають себе добре. Відвідувати лікаря треба у точно призначені строки й виконувати всі його вказівки. Глаукома може розвиватися не тільки поступово, а й у вигляді гострого нападу (вища ступінь розладу регуляції внутрішньоочного тиску). Можливе виникнення гострого глаукоматозного нападу без яких-небудь зовнішніх причин. В інших випадках появі нападу сприяють психоемоційні стресові стани, фізичні перенапруги і інші фактори (зловживання курінням, спиртними напоями, підняття вантажів, робота з нахилами тіла, порушення режиму харчування і т.д.). Клінічна картина нападу: різкий головний біль, який віддає в скроню і щелепу, різкий біль в оці. Око стає червоним, твердим, як камінь, рогівка каламутна, зіниця широка, реакція зіниці на світло відсутня, знижується зір (аж до сліпоти). Внутрішньоочний тиск під час нападу може підвищуватись до 50-60 мм рт. ст.. Нерідко гострий напад глаукоми супроводжується нудотою і блювотою, що можна помилково сприйняти за шлунково-кишкове отруєння. Іноді болі віддають в ділянку серця, що теж може призвести до діагностичної помилки. Так, замість негайного використання засобів, понижуючих внутрішньоочний тиск, приймають медикаменти, які повинні покращити стан при отруєнні чи нападі стенокардії, а насправді лише погіршують перебіг глаукоматозного процесу (промивання шлунку, прийом валідолу, атропіну, нітрогліцерину і таке інше). Правильна діагностика і своєчасне комплексне консервативне лікування, як правило, протягом доби ліквідують гострий напад глаукоми, відновлюють зір, нормалізують стан ока і внутрішньоочний тиск. Отже, такого хворого потрібно терміново доставити в очне відділення лікарні. Якщо за 24 години напад ліквідувати не вдається, необхідне оперативне лікування через 6 годин. Якщо напад ліквідовано через 24 години, тоді операція рекомендована через 6 днів.

 

ДІАГНОСТИЧНЕ ОБЛАДНАННЯ.

Універсальна пробна оправа UTF 4880

OMBILIGHT C 10

 Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має  багаторазові отвори (2,5мм и 4,0мм 3 шт).
Склад: кронштейн для отворів, дзеркало, тримач шпателя, носове дзеркало, запасна лампочка, освітлювач, кейс.

 

 

 

Piccolight С

Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має багаторазові  отвори (2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.

 

 

Piccolight F.O. SET.

 Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має багаторазові  отвори (2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.

COMBILIGHT F.O 30

 Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою. Автоматичний замок з багаторазовими вушними отворами (2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.

 

EUROLIGHT C10

Діагностичний набір з вакуумною срібною лампочкою (кат. № 28943)
Комплектація:
Отоскоп Eurolight C10 стандартний колір,шпатель, тримач шпателя, носове дзеркало, 2 ларингеальних дзеркала розм.3 и 4, кронштейн для освітлення, 3 багаторазових вушних отвори (розм.2,5, 3,5, 4,5мм), запасна лампочка, кейс для зберігання.

 

 

EUROLIGHT C10

Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має багаторазові  отвори(2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.  

 

 

 

 

 

                                     Діагностичне обладнання HEINE

HEINE

Ретинометр Lambda 100
Призначений для визначення потенціальної гостроти зору при катаракті, та інших видих помутніння.

 

 

 

Ручний офтальмоскоп Autofoc 2
Autofoc 2 – прилад, що задовольняє самі високі вимоги.

Офтальмоскоп з оптичною точністю Autofoc 2, містить автоматичний фокусуючий освітлювач руху променів.

Ручний офтальмоскоп BETA 200
Засіб для діагностики. Ручний офтальмоскоп з автоматичним ( батарейним і акумуляторним) живленням “BETA-200” , німецького виробництва фірми “HEINE”. Прилад забезпечує візуальність очного дна.

 

Ручний офтальмоскоп Mini 2000
Найкраще підходить для починаючих офтальмологів. Портативний прямий офтальмоскоп фірми HEINE “MINI 2000”. Ефективний при проведенні офтальмоскопії в різних умовах.  

Налобний офтальмоскоп Omega 100
Налобний бинокулярний офтальмоскоп OMEGA 100 зі з’єднаним кабелем 160 см. Навіть на дуже маленьких зіницях за допомогою унікальної синхроної системи настройки освітлення і спостерігання, гарантовані відмінні результати діагностики.

Налобний офтальмоскоп Omega 180
Налобний бинокулярний офтальмоскоп OMEGA 180 призначений для бинокулярного стереоскопічного безрефлексного діагностування очного дна методом зворотної офтальмоскопії (в тому числі в операційних умовах).

Налобний офтальмоскоп Omega 200
Налобний бинокулярний офтальмоскоп OMEGA 200 має такі ж функції, що OMEGA 100, та обладнаний вмонтованими дзеркалами з обох сторін.

Офтальмоскоп на оправу Sigma 100
SIGMA 100 являється легким, портативним, комфортним и не потребує жодного обслуговування непрямим офтальмоскопом.

Офтальмоскоп на оправу Sigma 150
Офтальмоскоп непрямий на оправі Sigma 150 призначений для діагностики очного дна на зіницях різної величини. Управління двома розділеними оптичними шляхами дозволяє вибрати найкращі установки паралаксу и конвергенції для зіниці.

Ретинометр Lambda 100

 

Ручний офтальмоскоп Autofoc 2

 

 

 

Ручний офтальмоскоп BETA 200

 

 

Ручний офтальмоскоп Mini 2000

 

 

 

Налобный офтальмоскоп Omega 100

 

 

 

Офтальмоскоп на оправу Sigma 100

Офтальмоскоп на оправу Sigma 150

ОКУЛЯРНІ ЛІНЗИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Оглядовий набір лінз MT-158

 

 

          Перші окулярні лінзи в давнину були плоскоопуклими і двоопуклими, тобто збірними, позитивними і призначалися для корекції гіперметропії. Через деякий час з’явилися розсіюючі негативні лінзи для корекції міо­пії, що мають увігнуті поверхні. Виготовлені в 1827 році циліндричні лінзи (їх поверхні є частинами бічної поверхні циліндра) дозволили коригувати астигматизм.

 

За характером оптичної дії окулярні лінзи розподіля­ються на шість груп:

1) неастигматичні позитивні, негативні та афокальні;

2) астигматичні позитивні і негативні;

3) призматичні (для корекції та лікування косоокості);

4) світлозахисні;

5) контактні лінзи;

6) інтраокулярні лінзи.

 

Позитивні і негативні лінзи мають двоопуклу і двоувігнуту форму, а також астигматизм бічних променів (тобто спотворюють предмети). Він усувається застосуванням ме­ніскових лінз, у яких задня поверхня увігнута, а передня — опукла. У позитивних лінз велика опукла кривизна, у нега­тивних — більш увігнута.

Відповідно до ГОСТ—23265—88 окулярні лінзи мають чотири види:

1) афокальні — А;

2) однофокальні — О;

3) біфокальні — Б;

4) трифокальні — Т.

 

Для корекції міопії та гіперметропії найбільш підходять однофокальні сферичні позитивні і негативні лінзи, що ма­ють у кожному перетині однакову заломлюючу силу.

Для корекції астигматизму придатні астигматичні лін­зи з торичною поверхнею, передня опукла поверхня яких має бочкоподібну форму, а задня увігнута — сферичну. Вони мають у двох перпендикулярних одне до одного головних сполученнях різні заломлюючі сили.

 

За видами лінзи бува­ють:

– позитивні і негативні — для корекції складного гіперметропічного і міопічного астигматизму;

– негативно-пози­тивні — для корекції змішаного астигматизму.

 

При оберненому астигматизмі, причиною якого є несфе­ричність рогівки, корекція здійснюється контактними лін­зами, що компенсують неправильність форми рогівки.

 

При пресбіопії зі зменшенням обсягу акомодації вини­кає необхідність у корекції зору не лише зблизька, але і вдалину, саме тоді користуються біфокальними, трифокальними сферичними і астигматичними окулярними лінзами.

 

При косоокості й порушеннях м’язової рівноваги очей застосовують призматичні окулярні лінзи, які теж мають кілька видів — афокальні, одно- і біфокальні сферичні й ас­тигматичні.

 

Контактні лінзи. Ідея контактної корекції зору належить Д. Ф. Гершелю, який у 1830 році висловив думку, що рогівковий астигматизм можна виправити, наклавши на рогівку оболонку з гелеподібного прозорого матеріалу.

Першу контактну лінзу було виготовлено і використано із захисною метою в 1887 році.

Як правильно одягати і знімати контактні лінзи

Основні правила користування лінзами:

:: Торкатися до лінз треба тільки кінчиками пальців. Прагніть не пошкодити лінзи нігтями.
:: Використовуйте тільки рекомендовані засоби по догляду за лінзами.
:: Не промивайте лінзи водою
:: Не намагайтеся використовувати другий раз одноразові лінзи. Цим ви можете завдати шкоди власним очам
:: Навчитися маніпуляціям з лінзами, отримати рекомендації по догляду за ними, ви можете в кабінеті контактної корекції, де вам підібрали лінзи.
:: З контактними лінзами простіше звертатися, якщо дати їм злегка підсохнути: для цього помістіть лінзу на кінчик сухого пальця і залиште в цьому положенні на 5-10 сек. Почекавши декілька секунд, ви побачите, що лінза краще тримає свою форму, і простіше зрозуміти, чи вивернула вона назовні чи ні. При необхідності промити лінзу перш ніж встановити її на око, користуйтеся тільки свіжим стерильним розчином, який рекомендований вашим офтальмологом.

Як одягати лінзи.

Починайте з установки лінзи на праве око. Після того, як ви оглянули лінзу і переконалися, що вона не вивернула назовні, помістите її на кінчик вказівного пальця. Помістіть середній палець тієї ж руки поблизу лінії вій нижнього століття і відтягніть нижню повіку вниз. Вказівним або середнім пальцем іншої руки підведіть верхню повіку. Помістите лінзу на очне яблуко. Обережно відпустіть віка і моргніть. Повторите всі маніпуляції при установці лінзи на ліве око. Існують і інші способи установки лінзи. Якщо описаний вище спосіб важкий для вас, офтальмолог порекомендує вам інший спосіб.

Як знімати лінзи

Підніміть очі вгору і відтягніть нижню повіку середнім пальцем відповідної руки. Покладете подушечку вказівного пальця на нижній край лінзи. Очистите лінзу і помістите в контейнер з розчином для дезинфекції і зберігання. Якщо після зняття лінза злипнулася, не намагайтеся її розпрямити, розтягнувши за краї, ви можете порвати лінзу. Помістите лінзу в контейнер з розчином, швидше за все вона розправитися самостійно. Якщо цього не відбулося, акуратно потріть її між великим і вказівним пальцями, заздалегідь добре зволоживши розчином.

 

Контактні лінзи бувають:

– лікувального;

– захисного;

– косме­тичного призначення;

– а також потрібні для екранізації при великих дефектах райдужки або аніридії.

 

 

Жорсткі контактні лінзи. Найбільший попит мають рогівкові контактні лінзи.

Передня поверхня лінзи має однаковий радіус кривизни, а на задній поверхні створюють складний профіль. Централь­на частина називається оптичною зоною, профіль її пови­нен бути близьким до кривизни граничної поверхні рогів­ки. Периферична частина має кривизну більшого діаметра. Залежно від профілю периферичної частини розрізняють лінзи з:

– подвійною;

– потрійною;

– множинною кривизною.

Вибір профілю задньої поверхні лінзи залежить від індивідуаль­них особливостей форми передньої поверхні рогівки. Зав­дання полягає в тому, щоб лінза не чинила тиску на епітелій рогівки і не травмувала його. Добре підігнана лінза перебу­ває в завислому стані й плаває на тонкій плівці слізної ріди­ни. Припускається зсув лінзи на 1—2 мм.

Рогівкові контактні лінзи бувають:

– великих розмірів (по­над 9,5 мм);

– середніх (9,5—8,6 мм);

– малих (8,5 мм і мен­ше).

Товщина лінз в оптичній зоні дорівнює 0,15—0,22 мм.

 

М’які контактні лінзи.

 Виготовляють з еластичного матеріалу, що містить значну кількість води (близько 70 %).

При їх використанні створюються умови для виведення продуктів метаболізму рогівки, легше досягається адапта­ція, а отже й переносимість лінз.

 

Інтраокулярні лінзи.

 Зараз кількість успішних імплан­тацій інтраокулярних лінз обчислюється сотнями тисяч і, можна сподіватися, що з удосконаленням конструкції штучних кришталиків та матеріалів, із яких вони виготов­ляються, їх застосування розширюватиметься.

Усі без винятку інтраокулярні лінзи мають одну голов­ну деталь — оптичну частину (лінзу), виготовлену найчасті­ше з очищеного поліметил акрил ату. Відмінності в конструк­ції інтраокулярних лінз стосуються переважно елементів кріплення.

Переважну більшість імплантацій інтраокулярних лінз виконано з метою заміщення видаленого кришталика. Ві­зуальний ефект операції залежить насамперед від вибору сили заломлюючої лінзи. Використання стандартної інтраокулярної лінзи неприпустиме хоча б тому, що оптична сила кришталика варіює в дуже широких межах — від 12,9 до 33,8 дптр, у середньому — 20,38 дптр.

Розрахунок оптичної сили інтраокулярних лінз відносно індивідуальних параметрів ока виконують за формулами.

 

 

Контактні лінзи                        

 

 

 

 

Лінзи Optima 38    

 

 

Лінзи Optima WF

Лінзи контактні дводенного ношення ”ACUVUE OASYS”

 

Лінзи контактні одноденні ”Clear 1-day”

Лінзи контактні торині ”BIOMEDICS TORIC UV”

 

                                                                                                                      

 

 

Лінзи контактні кольорові ”SOFLENS NATURAL COLORS”

 

                  Катаракта – це повне або часткове помутніння частини ока – кришталика.
Кришталик – це безбарвна лінза діаметром 9 мм, основною функцією якої є фокусування світла на сітківку.
Одержавши інформацію на очне дно у виді світлового зображення, нервові клітини сітківки передають імпульси до головного мозку, де відбувається їхня подальша обробка.
При катаракті помутнілий кришталик пропускає лише деяку частину світла, в результаті чого тільки частина зорової інформації доходить до сітківки й обробляється у головному мозку. Ви помічаєте, що зір поступово погіршується, при цьому немає ніяких болів в оці.
Катаракта може прогресувати від декількох місяців до декількох років. У деяких випадках розвиток катаракти припиняється на ранніх стадіях, і погіршення зору буде незначним. Однак якщо розвиток катаракти продовжується, зір може значно погіршитися до самої сліпоти.
Єдиним ефективним методом лікування катаракти є хірургічне вилучення (екстракція) катаракти і заміна кришталика штучною інтраокулярною лінзою (ІОЛ), яка забезпечить гарний зір.

ОЛК “ЮЕс ОПТИКС” проектує і впроваджує у виробництво нові моделі ІОЛ відповідно до потреб офтальмології. Завдяки використанню нової американської технології виготовлення та сучасного технологічного обладнання та устаткування інтраокулярні лінзи (ІОЛ), виготовлені на підприємстві “ЮЕс ОПТИКС”, за своїми характеристиками та якістю відповідають рівню міжнародних стандартів. Нові моделі ІОЛ отримали визнання на міжнародних виставках і симпозіумах.

Основні технічні характеристики лінз гарантують якість їх виробництва:
– лінзи виготовляються з поліметилметакрилату медичного призначення з ультрафіолетовим поглинанням (PMMA CQ-UV, Великобританія), який на думку членів Американського об’єднання хірургів катаракти та рефракційної хірургії є найкращим оптичним матеріалом;
– стерилізація ІОЛ виконується газовим методом в середовищі окису етилену, що дозволяє їм залишатися прозорими на відміну від стерилізації іншими методами, що надають жовтуватий відтінок лінзам.

Найвищу якість вироблених лінз підтверджують їх якісні характеристики:
– зручна імплантація у капсулярний мішок завдяки еластичності опорних елементів та високій якості обробки оптики;
– хороша центрація оптичної частини імплантатів відносно зіниці;
– відсутність запалення у післяопераційний період.

              Лазерна корекція зору: методики, протипоказання, побічні ефекти

Існує кілька різних методик лазерної корекції зору.

   PRK (ФРК – фоторефрактивная кератектомия) – перша історично виникла методика лазерної корекції зору. Полягає в дозованім випарюванні частини роговиці за допомогою ексимерного (холодного) лазера. Дії лазера управляються комп’ютерною програмою. Після операції поверхневий шар роговиці гоїться протягом 1-3 доби після операції, при цьому формується нова оптична кривизна, і пацієнт знаходить новий зір – але сам відбудовний період не можна назвати приємним. До того ж, якщо в корекції зору бідують обоє ока, то операцію на другім оці проводиться тільки по закінченні реабілітаційного періоду для першого (звичайно кілька днів), тому якщо є можливість, зараз віддають перевагу іншим методикам.

   ЛАЗИК (ЛАСИК) – (LASIK, Laser-Assisted in Situ Keratomileusis) – лазерний кератомилез. У цьому випадку операція проводиться у два етапи. Спочатку спеціальним інструментом – микрокератомом відділяється шматок роговиці (десь на 1/4-1/3 товщини), але відділяється не до кінця – залишається «ніжка». Шматок відгинається убік, і на наступному етапі внутрішні шари роговиці вигладжуються лазером відповідно до комп’ютерної програми. Потім шматок знову лягає на своє місце, і вже через кілька хвилин після операції починає приростати.

  

   Переваги методу в тому, що за рахунок цілісності зовнішніх шарів роговиці відбудовний період зводиться максимум до 24 годинника, пацієнт не випробовує дискомфорту. Це дає можливість коректування зору обох очей у той самий день. Недолік – якщо ускладнення будуть, то досить серйозними, тому що будуть порушені глибокі шари роговиці. Тому тут багато чого залежить від кваліфікації хірурга й від стерильності операційної. Особливо критична для цього методу товщина роговиці – якщо вона недостатня, Вам рекомендують інший метод лазерної корекції.

   Супер LASIK – те ж саме, що ЛАЗИК, але з більш докладною програмою – вигладжуються не тільки короткозорістььдалекозорістььастегматизм, але й більш локальні й дрібні аберації (виміряються за допомогою спеціального приладу). Ціль: наблизити зір до теоретичного ідеалу. Проблема в тому, що локальні аберації бувають нестабільними – і тоді їхня корекція може виявитися зайвою.

   РЕИК – те ж, що й ЛАЗИК. Різниця в декілька дрібних технічних «ноу-хау». Інша назва – усього лише рекламний хід.

   EPI-LASIK (ЛАСЕК) – (LASEK, Laser Epitheliale Keratomileusis) – те ж саме, що ЛАЗИК, з тою різницею, що формується шматок не з роговиці, а тільки лише з її епітеліального шару. Таким чином, боуменова мембрана залишається неушкодженої, і знижується ризик ускладнень.

   Крім переваг і недоліків у кожної процедури є власні показання залежно від стану вашого зору. Метод ФРК дозволяє проводити корекцію зору при короткозорості ( до -6,0 діоптрій), далекозорості ( до +3,0 діоптрій), астигматизмі ( до 3,0 діоптрій). Метод ЛАСИК і йому подібні можуть відновити зір і при більших відхиленнях: до -10,0 діоптрій – при короткозорості, до +6,0 – при далекозорості й 4,0 діоптрія при астигматизмі. Виключення лише для методу ЛАСЕК, у нього показання до операції при короткозорості й далекозорості до -8,0 і +4,0 діоптрія відповідно. У кожному окремому випадку можливе застосування тієї або іншої операції при відхиленнях, що виходять за рамки зазначених – але все це індивідуально.

   Підготовка до обстеження й операції

   Якщо Ви користуєтеся контактними лінзами, їх потрібно не носити (м’які – хоча б тиждень, тверді – хоча б два тижні) до обстеження й операції. Це пов’язане з тим, що під впливами лінз форма роговиці міняється, і їй потрібно час, щоб повернутися до природньої форми.

   Перед операцією може бути призначений загальний аналіз крові, а також аналіз на ВІЛ, RW, гепатит B і C – для того, щоб лікар прийняв необхідні обережності у випадку такої необхідності.

   За 48 годин до операції не можна вживати спиртні напої, за 24 години до операції не можна використовувати косметику в області очей (тіні, пудра, туш).

   У день операції Donlcc рекомендує вимити голову – не тільки заради операції, але й тому, що в найближчі парі днів після операції краще цього не робити. Ретельно умити особа, не використовувати парфумерні засоби (особливо з різким заходом або спиртовмісні), не одягати вовняні й мохерові светри з високою горловиною.

   При собі потрібно мати документ, що засвідчує вашу особистість, і якщо є – результати раніше пройдених обстежень.

   Лазерна корекція зору

  

   Після перевірки зору медсестра одягне Вас у стерильні бахили, халат і шапочку, очистить область навколо очей спеціальним розчином і проведе в операційну. В очі Вам закапають спеціальні анестезуючі краплі, потім вставлять векорасширитель – пристосування, що дозволяє тримати око відкритим під час операції.

   Лікар запрограмує ексимерний лазер відповідно до Ваших даних. Після цього на поверхню ока буде встановлений спеціальний інструмент, який відокремить шматок від роговиці й відведе його убік. Ви при цьому нічого не відчуєте.

   Після цього доктор попросить Вас дивитися на червону лампочку спереду й по можливості не ворушити оком. Якщо ворухнете – нічого страшного, промінь просто відключиться. Просто при частих відключеннях променя операція займе більше часу.

   Вплив лазером може тривати до 10 хвилин. Болю або яких-небудь неприємних відчуттів не буде.

   Раніше відділений шматок вертається на місце по закінченню процедури, і Вам дають якийсь час відпочити із заплющеними очима.

   Потім очей досліджується на спеціальній щілинній лампі – це контроль якості. Після цього Вам закапають спеціальні краплі й, можливо, накладуть захисну пов’язку або надягнуть спеціальну лінзу.

   У принципі вже через пару годин після операції Ви зможете користуватися нормальним зором (а ці пари годин краще провести в клініці). Але воно може бути злегка розпливчастим, і вже точно незвичним – тому Donlcc радить попросити родичів або друзів супроводити Вас додому. Також не рекомендується в цей же день сідати за кермо.

   Післяопераційний період

   Від адекватної поведінки в післяопераційний період ваш зір залежить не менше, чим властиво від самої лазерної корекції. У першу чергу потрібно буквально виконувати всі рад Вашого лікаря. Від відходу із клініки й до лікарського огляду не торкати око. Не вживати алкоголь хоча б перший час (особливо якщо п’єте антибіотики). Можливо, прийде паплюжити спеціальну захисну контактну лінзу – у такому випадку Вам її видадуть (і одягнуть) у клініці. Як уже було сказано, хоча б три дні після лазерної корекції зору краще не мити голову й не вмиватися щоб уникнути влучення інфекції. У випадку будь-яких незвичайних відчуттів в оці або падіння зору потрібно негайно звернутися в клініку.

   Два тижні після операції не можна терти око, потрібно уникати яскравого світла (користуватися сонцезахисними окулярами й не водити автомобіль у вечірній час), не користуватися косметикою для вій і вік. Donlcc обертає ваша увага, що після лазерної корекції зору варто уникати влучення в очі охолодженого або перегрітого повітря (не стояти під кондиціонером, узимку сидіти будинку, не заглядати в працюючу духовку і т.д.)

   Місяць після операції не можна займатися контактними видами спорту, плавати в басейні, відвідувати сауну. Можливі також деякі інші обмеження – їх слід обговорити з лікарем.

   Але в загальному вужі через місяць після операції можна вертатися до звичного способу життя – якщо не побажаєте виключити з нього те, що шкідливо й здоровішим очам, звичайно.

 

 

 

 

 Сучасна медицина йде вперед семимильними кроками. Ось тільки хворіти менше ми не стали, навпаки. Зате пропонується величезний вибір, як лікарських засобів, так і хірургічних способів вирішення проблем.

 Звичайно, окуляри і лінзи давно набридли людям з поганим зором. Вони змінюють зовнішність, створюють чимало інших незручностей.

 А як же чудеса прозріння, які широко рекламуються, за хороші гроші? Невже таке не можливо? Ось що каже про це медична інформація, зібрана з відкритих джерел.

 Зважившись провести лазерну корекцію зору, людина, по суті, бажає поліпшити якість свого життя. І тут він повинен приймати рішення сам, чи йти на вистругіваніе лазером контактної лінзи з живої тканини ока, що відбувається на практиці.

 Проте досвідчені лікарі-офтальмологи не радять втручатися в настільки тонкі матерії, як очі, без істотних медичних показань.

Методики операцій

 Методик лазерної корекції зору декілька.

 Методика PRK  – безконтактний метод, є виконання лазерної дії на поверхневих шарах рогівки ока, що дозволяє зміцнити рогівку, одночасно з відновленням зору. Після корекції на прооперований очей, для захисту, надягають контактну лінзу, яку знімають після повного відновлення епітелію, приблизно через чотири дні. Зір при цьому методі відновлюється поступово – вдалину до семи днів, у районі до трьох тижнів. Вартість PRK відносно дешева. Цей метод підходить для тих, хто може дозволити собі взяти за свій рахунок відпустку на час відновлення і не сильно боїться наступних неприємних відчуттів.

 Методика LASIK  – це лазерне мікроіспареніе в глибоких шарах рогівки , найпопулярніша методика лазерної корекції зору в даний час. При цій операції хірургічним інструментом зрізається верхня частина рогівки, яка плавно піднімається і відкидається. Потім лазером видаляється строма рогівки. Це забирає час до однієї хвилини. Після промивання рогівковий клапоть укладається назад. Шви накладати не потрібно, тому що тканини рогівки сама злипається майже моментально.

 Super LASIK  – новітня методика, що проводиться найтоншу лазерну шліфовку рогівки ока.

Протипоказання до проведення лазерної корекції зору

 прогресуюча короткозорість;

 відшарування сітківки і ряд її захворювань;

 запальні захворювання очей;

 підвищений внутрішньоочний тиск – глаукома;

 каламутний кришталик ока – катаракта;

 патологія рогівки;

 вік до 18 років;

 загальні захворювання: ревматизм, цукровий діабет, неврологічні і психічні захворювання, захворювання шкіри і сполучних тканин, захворювання щитовидної залози, вагітність і період годування.

 Не потрібно спокушатися і думати, що лазерна корекція вилікує короткозорість, далекозорість або астигматизм. Ці захворювання викликаються певними генетичними та біологічними причинами в людському організмі. А лазерна корекція зору лише бореться з наслідками хвороби. Причини ж при цьому продовжують діяти. Тому треба розуміти, що з часом ефект від операції послабшає, щоправда, точна статистика цього ослаблення по часу ще не виявлена. Більш того, що стане з прооперованими сьогодні очима через років двадцять, невідомо зовсім …

 В кращому разі доведеться знову повернутися до окулярів. Але можливі й більш неприємні проблеми з ослаблою рогівкою ока.

Якщо Ви зважилися на операцію …

 Звертайтеся до кращих фахівців, почитавши на цю тему форуми в Інтернеті.

 На попередньому прийомі задавайте більше питань, на які Вам повинні відповісти повністю і кваліфіковано.

 Повинні бути проведене обстеження очей: визначення товщини рогівки, її топографію, виміряти зіницю в темряві, перевіряють очне дно.

 Операцію повинен проводити атестований фахівець. Знайте, що іспити, що підтверджують кваліфікацію, здаються кожні п’ять років.

 Якісні клініки в текст договору включають пункт про допомогу і спостереженні після операції, а також про можливу післяопераційної корекції (за показаннями). Погнавшись за більш низькими цінами, можна потім наткнутися на додаткові рахунки. Шукайте цей пункт у договорі, з’ясувавши все, що входить в обумовлену плату.

 Найкращі результати при лазерній корекції досягаються при невеликій короткозорості – до мінус 4. Якщо короткозорість вище, то одиниці у Вас не вийде.

 У сімдесяті роки Святославом Федоровим почав застосовуватися метод радіальної кератотомии, який представляв собою хірургічні насічки на рогівці. Виниклі пізні ускладнення змусили його відмовитися від цього методу. Зараз операції найчастіше проводяться ексимерним лазером, проти якого в даний час не виявлено нічого такого. Проте ж навіть деякі розробники цього методу корекції зору, чому то до сих пір продовжують користуватися або контактними лінзами або окулярами …

Побічні ефекти лазерної корекції зору

 Взагалі очі, після проведеної на ньому операції, стає дуже крихким, тому доведеться виключити важка фізична праця, активні види спорту. Навіть просте тертя очі може викликати чималі проблеми, а вже якщо раптом трапиться побутова бійка і удар в око … Тоді легко його можна буде позбутися.

 Дуже часто починаються проблеми із зором в темний час доби, наприклад, водіння автомобіля , вночі буде вельми проблематично. Після операції відбувається зниження контрастної чутливості – погано розрізняються кордону квітів і самих предметів, а адже це є одним з найважливіших властивостей зору.

 До побічних ефектів операції відносяться поява зірочок і кіл перед очима, надмірна сухість очей.

 У рекламі лазерної корекції зору США заборонено стверджувати про те, що дана операція безпечна повністю, і на все життя звільняє від окулярів та лінз, вводячи тим споживачів в оману.

 Післяопераційними ускладненнями є і запальні реакції (набряки, запалення, кон’юнктивіти, крововиливи, вростання епітелію, відшарування сітківки та інші). Вони не залежать від майстерності хірурга і лазерної технології, а лише від індивідуальних особливостей. Ці хворобливі стани зажадають тривалого і дорогого лікування, а нерідко і додаткових операцій на ослаблою вже рогівці, втім, не гарантують повного одужання.

 Як ускладнення, можлива недокоррекція – залишкова короткозорість, яка виявляється відразу. У цьому випадку через один-два місяці необхідна додаткова операція, що знову ж зайве навантаження на очі.

 Віддалені наслідки операцій з лазерної корекції зору до кінця не досліджені. Але вони можуть представляти найбільшу небезпеку.

 А якщо серйозно, то при відсутності серйозних медичних показань, очі краще не чіпати. Все-таки свої, рідні – шкода палити їх лазером.

 І якщо подумати, не так вже й багато проблем створюють окуляри, які, до речі, досить легко знімаються, на відміну від хірургічного втручання на рогівці.        

Лазерна корекція та її наслідки.

 Як і у всіх операцій, у лазерної корекції є свої недоліки, причому така кількість, що її винахідники вже не радять її для масового застосування. Розглянемо головні наслідки лазерної корекції.

 1. Ускладнення під час операційної процедури.

 Це в основному пов’язано з технічними причинами та навичками лікаря, неправильно підібрані показники, брак або втрата вакууму, неправильний зріз оболонки. За статистикою відсоток таких ускладнень складає 27%. В результаті операційних ускладнень може виникнути помутніння рогівки ока, неправильний або індукований астигматизм, монокулярное двоїння, а також зниження найбільшої гостроти зору.

 2. Другий тип наслідків лазерної корекції – це порушення, що з’являються в післяопераційний період.

 До наслідків цього періоду відносяться набряки, очні крововиливи, відторгнення сітківки ока, всілякі запалення, ефект “піску” в очах, і т.д. За статистикою ризик таких наслідків становить 2% від загальної кількості операцій. Такі проблеми виникають у перші дні після проведеної процедури лазерної корекції і не залежать від кваліфікації та вміння хірурга. Причиною цього є сам організм людини та її здатність регенеруватися після хірургічного втручання. Щоб прибрати такі наслідки доведеться досить довго лікуватися, а в деяких випадках робити повторні операції на рогівці. Буває, що навіть такі заходи не допомагають повного відновлення після лазерної операції.

 3. Наступна група наслідків, з найбільшим ризиком виникнення, виникає через лазерного впливу (абляції). Простіше кажучи, замість очікуваного результату пацієнт отримує інший. Найчастіше відбувається залишкова короткозорість, або недокоррекція. При її виникненні через 1-2 місяці треба буде робити повторну операцію. Якщо ж отримали зовсім інший результат (наприклад був “-” став “+” і навпаки), то повторну операцію роблять через 2-3 місяці. Гарантій, що повторна операція буде вдалою – ні.

 4. Можливі наслідки майбутнього.

 Всім відомо, що далекозорість, короткозорість, астигматизм – це хвороби ока, що відбуваються з якихось певних причин. Корекція дозволяє тільки позбутися від наслідків цих хвороб, але ніяк не від самих хвороб. З часом вони візьмуть своє, і людина знову стане втрачати зір. Це тільки найкраще, що може статися. Після проведеної корекції людина постійно повинен буде стежити за собою, за своїм здоров’ям: не перенапружуватися, виключити фізичне навантаження, не нервувати і т.п. В іншому випадку можуть виникнути наслідки у вигляді помутніння або розірваної оболонки.

 

ДОБІР ОКУЛЯРІВ І ВИМОГИ ДО НИХ.

РЕЦЕПТИ НА ОКУЛЯРИ

При доборі окулярів треба старанно вибирати опра­ву.

Уже на початку XIX століття сполучні містки окуляр­них оправ набули різноманітної конфігурації. У 70-і роки XIX століття був винайдений новий пластичний матеріал — целулоїд, що знайшов широке застосування у виробництві оправ.

Як результат удосконалення конструкції та форми оку­лярних оправ з’явилися комбіновані оправи із пластмаси (ацетилцелюлоза, оптил, естрол) і металу з декоративним покриттям металами (золото, паладій та ін.), кольоровими лаками й емалями. Збільшилися розміри світлових прорізів.

 

                                    Добір окулярів.

Знання об’єктивних і суб’єктив­них методів рефрактометрії ще не означає вміння правиль­но добирати окуляри, тому що в більшості випадків рефрак­тометричні дані неможливо перенести на рецептурний бланк.

 

Окуляри при короткозорості.

 

Беручи до уваги роль акомодації в патогенезі короткозорості, рекомендується випи­сувати такі окуляри, що робили б навантаження на акомо­даційний апарат послабленим. При легкому ступені корот­козорості (до 1 дптр) із відносно високим зором (не нижче 0,4—0,5) постійне носіння окулярів не рекомендується.

При короткозорості 1,5—3 дптр гострота зору частіше буває від 0,2 до 0,08, що утруднює для людини роботу й орі­єнтування на вулиці, особливо увечері. Виникає необхідність в окулярах для далечини; але для роботи на близькій від­стані окулярами користуватися не рекомендується. Окуля­ри для далечини при будь-якому ступені короткозорості виписують у режимі недокорекції на 0,25—0,5 дптр із та­ким розрахунком, щоб гострота зору була у межах 0,8. В умовах бінокулярного зору гострота його підвищується до 0,9—1,0.

Міопія вище 3—4 дптр змушує людину читати на дуже близькій відстані, що не відповідає гігієнічній нормі. Тому пацієнтам із короткозорістю середнього і високого ступеня рекомендують окуляри для роботи на 2—3 дптр слабші, ніж окуляри для далечини. Можна призначати й біфокальні окуляри. При прогресуючій короткозорості час від часу треба посилювати окуляри для далечини, а попередні можна ре­комендувати для читання.

 

Окуляри для далекозорості.

 

Далекозорість діагносту­ється в дитячому, частіше дошкільному віці, і питання про призначення окулярів вирішується з урахуванням стану зорового апарата в цілому. Будь-яка функціональна пато­логія, особливо відхилення ока всередину, є показанням до постійного носіння окулярів.

У дорослих показанням до постійного носіння окулярів є зниження гостроти зору. При далекозорості понад 3 дптр в осіб до 30-річного віку вже є потреба в окулярах, навіть якщо раніше вони обходилися без окулярів.

При далекозорості призначають повну корекцію анома­лії рефракції в природному стані акомодації.

 

Окуляри при астигматизмі.

 

При доборі окулярів вар­то пам’ятати, що астигматизм має бути скоригованим пов­ністю. Якщо сила циліндричної лінзи виявляється слаб­шою за дані об’єктивної рефрактометрії, а гострота зору з корекцією досягає норми, то це не означає, що астигма­тизм скоригований не до кінця. Для корекції астигматиз­му можна брати будь-яку циліндричну лінзу в межах діа­пазону силової проби, однак доцільніше використовувати найслабшу циліндричну лінзу, що забезпечує повне виправ­лення астигматизму, але за своїм значенням слабшу від об’єктивно визначеного ступеня астигматизму.

 

Окуляри при пресбіопії.

 

 Можливим елементом добору окулярів при пресбіопії є визначення поправки до корекції для далечини. Найбільш точним і простим виявився метод Каца — визначення плюсової поправки за віком: 40 років — 0,75 дптр, 50 років — 2 дптр, 60 років — 3 дптр. При гіпер­метропії поправка додається, при міопії — відраховується від значення коригуючих лінз для далечини, при еметропії беруть значення самої поправки. Однак слід пам’ятати, що схема Каца лише орієнтовна. На практиці можливі відхи­лення, пов’язані з індивідуальними особливостями послаблення акомодації за віком та спеціальними вимогами щодо зору.

 

Вимоги до окулярів.

 При доборі окулярів необ­хідно забезпечувати повноцінні умови для роботи зорового апарата і мати набори пробних окулярних лінз і призм.

До коригуючих окулярів висуваються певні вимоги:

1. Рефракція лінзи або призми має відповідати пропису рецепта на окуляри, її перевіряють за допомогою діоптри­метра. Можна скористатися також методом нейтралізації.

2.Оптичний центр лінзи має збігатися з центром зіниці ока.

3. Окулярна лінза повинна знаходитись на відстані 12 мм від ока.

4. Форму оправи та її параметри слід вибирати у відповід­ності з анатомічною будовою голови пацієнта. Вона має також задовольняти естетичні вимоги і бути зручною при носінні, деталі окулярних оправ не повинні подразнювати шкіру.

Окуляри необхідно зберігати у футлярі, а лінзи протира­ти замшевою або іншою м’якою серветкою.

 

Рецепти на окуляри.

Коригуючі окуляри замов­ляють за рецептами, що видаються офтальмологом після визначення гостроти зору за допомогою таблиць і офталь­мологічних приладів (рефрактометрів, скіаскопічних ліні­йок, наборів пробних окулярних лінз), після необхідної ко­рекції, вимірювання відстані між центрами зіниць та з’ясу­вання ряду інших параметрів.

Для того, щоб виписати рецепти на окуляри, треба знати такі латинські слова:

1. Праве око — О. D. (Oculus Dexter)

2. Ліве око — О. S. (Oculus Sinister)

3. Обидва ока . — O.U. (Oculus Utriusguae)

4. Позитивне (опукле) — Convex

5. Негативне (увігнуте) — Concave

6. Сферичне (неастигматичне)   — Sphera

7. Циліндричне (астигматичне)— Cylinder

8. Вісь астигматичного скла      — Axis

9. Відстань між центрами зіниць — D. p. (Distantia

pupillarum)

Зразки тестових питань:

1.     Виберіть ознаки прогресуючої короткозорості

1.   Різке зниження зору вдалину

2.   Необхідність використання окулярів для читання на близькій відстані

3.   Помутніння рогівки

4.   Стійке підвищення офтальмотонусу

5.   Розтягнення фіброзної капсули ока

6.   Крововиливи в ділянку центральної ямки сітківки

7.   Зміна форми зіниці

8.   Крововиливи під кон’юнктиву

Правильна відповідь: 1, 5, 6

 

2. Виберіть ознаки, що характеризують наявність короткозорості

1.   Слабий зір удалину

2.   Слабий зір поблизу

3.   Зір удалину поліпшується розсіювальними стеклами

4.   Зір удалину поліпшується збиральними стеклами

5.   Швидка втомлюваність при читанні

6.   Наявність хронічного подразнення кон’юнктиви

7.   Зміни форми зіниці

8.   Зменшення обсягу акомодації

9.   Збільшення обсягу акомодації

10.  Поліпшення зору циліндричними стеклами

Правильна відповідь: 1, 3, 8

 

3. Виберіть ознаки, що характеризують наявність           далекозорості

1.    Слабий зір удалину

2.    Слабий зір поблизу

3.    Зір удалину поліпшується розсіювальними скельцями

4.    Зір удалину поліпшується збиральними скельцями

5.    Відчуття втома очей при читанні

6.    Наявність хронічного подразнення кон’юнктиви

7.    Зміна форми зіниць

8.    Зменшення обсягу акомодації

9.    Збільшення обсягу акомодації

10.Поліпшення зору циліндричними скельцями

Правильні відповідь: 2, 4, 5, 9

 

 

4.Зазначте послідовно зміни, які відбуваються при посиленні акомодації (а = II)

1.   Оптична сила зменшується

2.   Оптична сила посилюється

3.   Кришталик зсувається вперед в напрямку до передньої камери

4.   Опухлість кришталика збільшується

5.   Зіниця звужується

6.   Зіниця розширяється

7.   Кришталик зміщується нижче за оптичну вісь ока

8.   Кришталик зміщується вище за оптичну вісь ока

9.   Глибина передньої камери зменшується

10.Глибина передньої камери збільшується

Правильна відповідь: 4, 7, 9, 6, 2

 

5.Які методи дослідження потрібні для виписування окулярів та їх послідовність

1.   Виписати рецепт на окуляри

2.   Виміряти відстань між зіницями

3.   Виміряти внутрішньоочний тиск.

4.   Провести візометрію.

5.   Визначити рефракцію.

6.   Провести периметрію

7.   Виміряти артеріальний тиск.

8.   Пі добрати лінзи, враховуючи вік пацієнта та правила
підбору.

9.   Визначити для якого виду зорової роботи вони йому потрібні.

10.Визначити кольорові відчуття пацієнта.

Правильна відповідь: 4, 5, 9, 8, 2, 1

Джерела інформації

А –  Основні:

1.     Гридасов В.И., Оридорога Л.М., Винник Е.В.  Фармацевтическое и медицинское товароведение / Пособие для студентов. – Харьков, 2000. – 204 с.

2.     Гридасов В.І., Винник О.В., Оридорога Л.М. Фармацевтичне товарознавство. – Харків, 2002. – 171 с.

3.     Дем’яненко В.Г. Медичне та фармацевтичне товарознавство: практикум, 2010р

4.     Медичне і фармацевтичне товарознавство: товари аптечного асотрименту.Навч.пос. для фарм. фак-в ВМНЗ III-IVр.а: Рекомендовано ЦМК МОЗ – Громовик Б.П. 2010

5.     http://world-and-man.ru/page/naslidki-lazernoyi-korekciyi

6.     http://ywoman.ru/page/lazerna-korekcija-zoru-metodiki-protipokazannja-pobichni-efekti