Матеріали підготовки до практичного заняття №

Матеріали підготовки до практичного заняття №

 

                                                  ТЕМА:

 Особливості зберігання різних груп лікарських засобів і виробів медичного призначення

http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=7430

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗБЕРІГАННЯ.

ТЕРМІНИ ПРИДАТНОСТІ

 

Законодавство про охорону здоров’я України регулює сучасні відносини в галузі охорони здоров’я населення з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і ду­ховних сил, здоров’я, високого рівня працездатності і довго­ліття, активного життя громадян.

Важливою ланкою в системі охорони здоров’я є фарма­цевтична служба, покликана забезпечувати населення краї­ни своєчасною і високоякісною лікарською допомогою.

Значне місце серед товарів аптечного асортименту зай­мають лікарські форми (ЛФ). Як відомо, вони являють со­бою синтетичні хімічні сполуки і речовини тваринного або рослинного походження з певною фармакологічною дією, повинні мати високий рівень чистоти і за якістю цілком відповідати вимогам Державної фармакопеї (ДФ).

З огляду на розмаїтість фізико-хімічних властивостей ЛФ необхідно створювати такі умови їх пакування, збе­рігання, транспортування та використання, за яких вони не втрачатимуть якість, закладену при розробці й виготов­ленні.

Більшість лікарських препаратів, що випускаються про­мисловістю, доходить до споживача як товар — у готовому, для використання вигляді. Тому готовим лікарським пре­паратом вважається комплекс, що складається із самого лікарського препарату й допоміжних речовин у вигляді пев­ної форми (агрегатного стану), упаковки та нормативних ві­домостей про нього.

Виробництво готових лікарських форм здійснюється в суворій відповідності з НТД (ДФ, ФС, ТФС), в якій викладе­но практично всі дані про них: методи контролю якості, основні вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання і використання.

 

 КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

 

Лікарські засоби — це фармакологічні засо­би, дозволені уповноваженим на те органом відповідної кра­їни у встановленому порядку для застосування з метою лі­кування, запобігання або діагностики захворювання в лю­дини або тварини.

Дозвіл на використання нової речовини як лікарського засобу видає Фармакопейний комітет МОЗ України.

Остаточне рішення про введення нового лікарського за­собу в медичну практику приймає міністр охорони здоров’я України. Він же видає відповідний наказ.

 

Лікарські засоби класифікуються за рядом ознак:

 

– фар­макологічною дією;

– способами застосування;

– токсичністю;

– фізико-хімічними властивостями;

– агрегатним станом, тер­мінами придатності тощо.

 

За фармакологічною дією існує поділ на такі засоби:

 

— що діють переважно на центральну нервову систему;

— що діють переважно в ділянці закінчень еферентних (відцентрових) нервів;

— що діють переважно в ділянці чутливих нервових за­кінчень;

— серцево-судинні;

— що посилюють видільну функцію нирок;

— жовчогінні;

— що стимулюють мускулатуру матки;

— що впливають переважно на процеси тканинного об­міну;

— протимікробні й протипаразитарні;

— для лікування від злоякісних новоутворень;

—   діагностичні й т. ін.

 

За способом застосування розрізняють препарати:

 

— для зовнішнього застосування;

— для внутрішнього застосування;

—   для ін’єкційного застосування.

 

За токсичністю утворено групи, препаратів:

 

— отруйні та наркотичні засоби;

— сильнодіючі засоби;

— звичайні, що не є токсичними.

 

За фізико-хімічними властивостями існує поділ на пре­парати, що потребують захисту від впливу:

 

— світла;

— вологи;

— звітрювання;

— підвищеної температури;

— зниженої температури;

— газів довкілля;

— а також пахучі, забарвлюючі, легколеткі, вогне- і ви­бухонебезпечні .

 

За термінами придатності бувають лікарські засоби:

 

— з обмеженим строком (до 3-х років);

— з необмеженим строком (понад 3 роки).

 

За засобом одержання — природні і синтетичні.

 

За агрегатним станом — порошкоподібні, рідкі, мазепо­дібні й т. ін.

 

За функціональним призначенням — такі, що викорис­товуються як тара, закупорювальні засоби й пакувальні матеріали.

 

ЗБЕРІГАННЯ РІЗНИХ ГРУП ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

 

Зберігання лікарських засобів регламентується наказом МОЗ України від 16.03.93 р. № 44 „Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів і виробів медичного призначення”, який встановлює вимоги до приміщень, де зберігаються лікарські засоби, до  обладнання і до санітарного стану.

Високі вимоги ставляться до зберігання ЛЗ і ВМП. Їх розташовують з урахуванням найбільш повного використання площ, створення найкращих умов доступу до лікарських засобів і виробів медичного призначення, можливості застосування засобів механізації та забезпечення фармацевтичного порядку.

 Лікарські засоби і вироби медичного призначення розташовуються на стелажах, у шафах, а при необхідності, просто на підлозі, попередньо підклавши під них піддон, підтоварник або спеціальну плиту.

Загальні правила зберігання ЛЗ і ВМП

–  Лікарські засоби повинні зберігатися тільки у відповідній тарі та упаковці.

–  Тара, в якій зберігаються ЛЗ, повинна бути надійно закупорена.

–  Упаковка повинна мати чіткі інформативні написи, встановлені НТД.

–  Упаковка для речовин, які змінюються під дією світла, повинна бути з темного скла або іншого непрозорого матеріалу.

–  Не рекомендується розташовувати поруч ЛЗ, співзвучні за назвою;  сильнодіючі лікарські засоби для внутрішнього застосування, які сильно відрізняються вищими дозами; розташовувати лікарські засоби в алфавітному порядку.

 

При зберіганні в приміщенні лікарські засоби розміщуються окремо:

–                 в суворій відповідності з токсикологічними групами: отруйні,  наркотичні і психотропні; сильнодіючі; ЛЗ загального списку;

–                 лікарські засоби отруйні (наркотичні, психотропні) та сильнодіючі повинні зберігатися у відповідності з фармакологічними групами; в залежності від способу вживання (внутрішнє, зовнішнє);

–                 лікарські засоби „ангро” – відповідно з агрегатним станом (тобто  рідкі окремо від сипких, мазеподібних тощо);

–                 у відповідності з фізико- хімічними властивостями лікарських засобів і впливу різних факторів зовнішнього середовища;

–                 з врахуванням встановлених термінів придатності лікарських засобів;

–                 з врахуванням характеру різних лікарських форм.

 

Вироби медичного призначення слід зберігати окремо за групами:

–                 гумові вироби;   

–                 вироби з пластмас;   

–                 перев’язувальні засоби і допоміжні матеріали;   

–                 вироби медичної техніки.

 

ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ ВІД СВІТЛА, ВОЛОГИ, ТЕМПЕРАТУРИ, ГАЗІВ. ВИМОГИ ДО ЇХ УПАКОВКИ

 

Зберігання лікарських речовин, що потребують захисту від світла. До даної групи належить значна кіль­кість медикаментів.

 

При цьому їх чутливість до світла різ­на:

– одні змінюються під дією прямого проміння;

– інші — на­віть при розсіяному світлі.

 

До лікарських засобів, що потребують захисту від світла, належать:

– антибіотики;

– галенові препарати (настойки, екстракти, концентрати з рослинної сировини);

– рослинна лікар­ська сировина;

– органопрепарати;

– вітаміни й вітамінні препа­рати;

– кортикостероїди;

– ефірні олії;

– жирні олії;

– дражовані пре­парати;

– солі йодисто- і бромистоводневої кислот;

– галогенозаміщені препарати;

– нітро- й нітрозосполуки;

– нітрати;

– аміно-й аміносполуки;

– фенольні сполуки;

– похідні фенотіазину.

 

Такі засоби треба зберігати в тарі зі світлозахисних ма­теріалів (скляній тарі оранжевого кольору, металевій тарі, упаковці з алюмінієвої фольги чи полімерних матеріалів, пофарбованих у чорний, коричневий або оранжевий кольо­ри), у темному приміщенні або шафах, пофарбованих усере­дині чорною фарбою із щільно підігнаними дверцятами або в збитих ящиках із щільно припасованою кришкою.

 

Для зберігання особливо чутливих до світла лікарських речовин (срібла нітрату, прозерину та ін.) скляну тару обкле­юють чорним світлонепроникним папером.

 

Як виняток — на прямому світлі в добре закупореному по­суді дозволено зберігати препарати, що містять закис заліза.

При зберіганні сиропу феруму йодиду навіть у темному місці відбувається зміна забарвлення — він стає бурим в результаті окиснення феруму йодиду, який має меншу біо­логічну активність.

 

Зберігання лікарських засобів, що потребують за­хисту від вологи.

 

До лікарських засобів, яким необхідний захист від впливу вологи, належать: гігроскопічні речовини (наприклад, калію ацетат, сухі екстракти, рослинна лікарсь­ка сировина, що гідролізує речовини, солі азотної та азотис­тої, галогеноводневої і фосфорної кислот, солі алкалоїдів, натрієві металоорганічні сполуки, глікозиди, антибіотики, сухі органопрепарати, лікарські засоби, що характеризуються за ФС як «дуже легко розчинні у воді», а також лікарські засоби, вологомісткість яких не повинна перевищувати межу, встановлену ДФ X та іншою НТД.

 

Лікарські засоби, для яких небажаний вплив атмосфер­них парів повітря, слід зберігати у прохолодному місці, в щільно закупореній тарі з матеріалів, непроникних для водяної пари (скло, метал, алюмінієва фольга й т. ін.).

 

Лікарські засоби з вираженими гігроскопічними влас­тивостями (барбаміл, галаскорбін, димедрол, желатин медич­ний, імізин, солі калію (ацетат, йодид, карбонат, хлорид), галун, неодикумарин, ніктидин, пілокарпін, гідрохлорид) необхідно зберігати в сухому приміщенні, у герметично за­купореній тарі, залитій парафіном.

 

Лікарські засоби даної групи, отримані в упаковці з по­лімерної плівки і призначені для постачання підвідомчої аптечної мережі, у ЦРА зберігають у заводській упаковці, а в інших аптеках їх перекладають у скляну або металеву тару.

 

Зберігання лікарських засобів, що потребують за­хисту від підвищеної температури.

До таких лікарських засобів належать:

— група летких лікарських засобів;

— легкоплавкі речовини, бактерійні засоби, антибіотики, гормони, глікозиди, жири й олії.

 

Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу під­вищеної температури, слід зберігати при кімнатній (18— 20 °С) або прохолодній (12—15 °С) температурі. У деяких випадках потрібна ще нижча температура зберігання (на­приклад, для АТФ: 3—5 °С), що має бути зазначено на етикетці або в інструкції щодо застосування.

Бактерійні засоби, вакцини і сироватки зберігають у про­мисловій упаковці роздільно за найменуваннями при тем­пературі, зазначеній для кожного найменування на етикет­ці або в інструкції.

 

Антибіотики так само слід зберігати в промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші вка­зівки на етикетках.

 

Органопрепарати треба зберігати в захищеному від світла, прохолодному і сухому місці при температурі 0—5 °С, якщо немає інших вказівок на етикетках або в інструкціях.

 

Рідину Бурова зберігають у прохолодному місці. При по­мутнінні розчин фільтрують і перевіряють на відповідність усім вимогам ДФ. Допускається опалесценція розчину.

 

Проте в усіх згаданих випадках температура зберігання не повинна бути нижчою за О °С (інакше відбувається замер­зання і псування, тобто інактивація препаратів).

 

Особливості зберігання лікарських засобів, що потребують захисту від зниженої температури.

 

Низькі температури вповільнюють деякі процеси (зокрема життєдіяльність мікроорганізмів), впливають на фізичний стан лікарських засобів (олії густішають, жири твердішають).

 

До лікарських засобів, що потребують захисту від впли­ву зниженої температури, належать такі речовини, які піс­ля замерзання і при наступному зігріванні до кімнатної температури не відновлюються (наприклад, 40 % -вий роз­чин формальдегіду, розчин інсуліну, жирні олії, льодяна оц­това кислота).

 

40 %-вий розчин формальдегіду (формалін) зберігають при температурі не нижче 9 °С. При появі осаду розчин ви­тримують при кімнатній температурі, потім обережно зли­вають і використовують з урахуванням фактичного вмісту формальдегіду.

 

Льодяну оцтову кислоту теж слід зберігати при темпе­ратурі не нижче  9 °С. При появі осаду її витримують при кімнатній температурі до розчинення осаду. Якщо осад не розчиняється, рідку частину кислоти зливають і використо­вують у відповідності з фактичним вмістом оцтової кисло­ти в препаратах.

 

Медичні жирні олії потрібно зберігати при температурі не нижче 10 °С. З появою осаду їх витримують при кімнат­ній температурі, декантують на відповідність усім вимо­гам ДФ.

Неприпустиме замерзання препарату інсуліну.

 

Отже, регулювання температурного режиму зберігання, як правило, продовжує терміни зберігання багатьох ліків.

 

Зберігання лікарських засобів, що потребують за­хисту від газів довкілля.

 

До групи лікарських засобів, що змінюються під впливом газів, віднесено речовини, що реа­гують:

— із киснем повітря: різноманітні сполуки аліфатично­го ряду з ненасиченими міжкарбоновими зв’язками, циклічні з бічними аліфатичними групами з ненасиченими міжкар­боновими зв’язками, фенольні й поліфенольні, морфін та його похідні з незаміщеними гідроксильними групами; сірко­вмісні гетерогенні і гетероциклічні сполуки, ферменти й ор­ганопрепарати ;

— із вуглекислим газом повітря: солі лужних металів і слабких органічних кислот (наприклад, натрію барбітал, гексенал), препарати, що містять багатоатомні аміни (наприклад, еуфілін), магнію оксид і пероксид, натрію гідроксид, калію гідроксид та ін.

 

Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу га­зів, зберігають у сухому приміщенні, в герметично закупо­реній тарі з матеріалів, непроникних для газів, і по можли­вості заповненій ущерть.

Склотару для кращої герметиза­ції додатково заливають парафіном.

 

Всі лікарські засоби в залежності від фізичних і фізико-хімічних властивостей, дії на них різних факторів зовнішнього середовища діляться на такі групи:

–                 що вимагають захисту від дії світла;

–                 що вимагають захисту від дії вологи;

–                 що вимагають захисту від  випаровування;

–                 що вимагають захисту від дії підвищеної температури; 

–                 що вимагають захисту від дії пониженої температури;

–                 що вимагають захисту від дії газів, що містяться в навколишньому середовищі;

–                 пахучі;

–                 барвні;

–                 дезінфікуючі засоби.

                                                                                

1.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії світла

До лікарських засобів, що вимагають захисту від дії світла, відносяться:

–                 антибіотики;

–                  вітаміни та вітамінні препарати;

–                  ефірні олії;

–                  галенові та новогаленові препарати;

–                  кортикостероїди;

–                  лікарська рослинна сировині;

–                  аміназин та інші похідні фенотіазіну;

–                  калію та натрію бромід;

–                  калію та натрію йодид;

–                  резорцин;

–                  фенол;

–                  адреналіну гідрохлорид або гідротартрат,;

–                  вікасол;

–                  кислота аскорбінова;

–                  діазолін;

–                  димедрол;

–                  йод;

–                  кислота нікотинова;

–                  кодеїн та його солі;

–                  жирні масла;

–                  морфіну гідро хлорид;

–                  повокаїн;

–                  прозерин;

–                  срібла нітрат;

–                  спазмолітин;

–                  еуфілін;

–                  ефедрину гідрохлорид.

 

Їх слід зберігати в тарі із світлозахисних матеріалів (скляна тара з оранжевого скла, металічна тара, пластмасова тара, забарвлена в чорний, коричневий або оранжевий колір, упаковка з алюмінієвої фольги), у темному приміщенні або у шафах, пофарбованих  усередині чорною фарбою, з щільно підігнаними дверцятами або у щільно збитих ящиках з щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла ЛЗ (срібла нітрат, прозерин, солі адреналіну тощо) скляну тару обклеюють чорним світлонепроникливим папером.

 

2.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії вологи

До лікарських препаратів, які вимагають захисту від дії вологи, відносяться:

–                 аміназин;

–                  амонію хлорид;

–                  солі бензилпеніциліну;

–                  глюкоза;

–                  гліцерин;

–                  гірчичники;

–                  дибазол;

–                  димедрол;

–                  ізоніазид;

–                  калію йодид;

–                  калію та натрію бромід;

–                  кальцію хлорид;

–                  натрію хлорид;

–                  норсульфазол-натрій;

–                  пепсин;

–                  прозерин;

–                  протаргол;

–                  танін;

–                  хлорамін Б;

–                  сухі та густі екстракти;

–                  еритроміцин;

–                  етамінал-натрій;

–                  лікарська рослинна сировина;

–                  ферменти;

     А також лікарські речовини, які характеризуються дуже доброю розчинністю, а також ті, вміст вологи яких не повинен перевищувати рівень, встановлений ДФ та іншою НТД. Ці ЛЗ слід захищати від дії атмосферних парів води, зберігати в прохолодному місці у щільно запакованій тарі з матеріалів, що не пропускають пари води (скло, метал, алюмінієва фольга, товстостінна пластмаса).

ЛЗ з виявленими гігроскопічними властивостями (глюкоза, кальцію хлорид, натрію бромід тощо) слід зберігати в сухому приміщенні в скляній тарі з герметичною закупоркою, залитою зверху парафіном.

Гірчичники слід зберігати в пачках, упакованих в пергаментний папір або поліетиленову плівку, які вкладаються в щільно закупорену тару (картонні коробки, обклеєні всередині полімерною плівкою).

 

3. Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від звітрювання (випаровування)

До таких препаратів належать:

–                 власне леткі речовини (розчин аміаку, йод, йодоформ, камфора, метилсаліцилат, ментол, тимол, формальдегід, хлоралгідрат, ефірні олії);

–                 ЛЗ на леткому розчиннику (спиртові розчини, спиртові настойки та екстракти);

–                 Розчини та суміші летких речовин (ефірні олії, розчин аміаку, формальдегіду, кислоти карболової, етиловий спирт різної концентрації);

–                 лікарська рослинна сировина, що вміщує ефірні олії (листя м’яти, шавлії, евкаліпту);

–                 лікарські препарати, що вміщують кристалізаційну воду, тобто кристалогідрати (атропіну сульфат, вікасол, заліза -2 сульфат, кальцію глюконат, кальцію хлорид, кофеїн, магнію сульфат, міді сульфат, метиленовий синій, морфіну гідрохлорид, ПАСК, рутин, норсульфазол-натрій, теофілін, фтивазид, хініну сульфат, хлорамін Б, цинку сульфат, етилморфіну гідрохлорид тощо);

–                 лікарські препарати, які розкладаються з утворенням летких продуктів (йодоформ, перекис водню, натрію гідрокарбонат);

–                     лікарські речовини із встановленим НТД нижнім рівнем вмісту вологи (магнію сульфат, натрію сульфат, ПАСК);

   

Лікарські засоби, що вимагають захисту від звітрювання (випаровування), необхідно зберігати в прохолодному місці, в герметично укупореній тарі з матеріалів, які не пропускають леткі речовини (скло, метал, алюмінієва фольга).

 

Кристалогідрати в залежності від відносної вологи повітря можуть проявляти властивості як гігроскопічних, так і звітрюючих речовин. Тому їх слід зберігати в прохолодному місці в герметично укупореній скляній, металевій або в товстостінній пластмасовій тарі при відносній вологості повітря 50-65%.

 

4.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії підвищеної температури

До таких препаратів належать:

–                 лікарські засоби, які вимагають захисту від звітрювання (вказані вище);

–                 легкоплавкі речовини  ментол, жирні масла, мазі, супозиторії, ланолін;

–                 бактерийні препарати (вакцини, сироватки, бактеріофаг);

–                 антибіотики;

–                 гормональні та органопрепарати (АКТГ, інсулін, адреналіну гідрохлорид, лідаза, гепарин, пепсин, АТФ, панкреатин);

–                 вітаміни та вітамінні препарати;

–                 препарати, що вміщують глікозиди ( розчин корглікону, строфантину, дигоксин);

–                    медичні жири і масла (масло камфорне, шипшини, облепіхи, гарбуза);

–                 мазі на жировій основі та інші речовини ( мазі еритроміцинова, тетрациклінова, левосин, левомеколь, лініменти, пластири, сиропи, хлороформ, ефір для наркозу тощо).

Ці лікарські засоби слід зберігати при кімнатній  (18-25 град.С) або прохолодній (12-15 град. С.) температурі. В окремих випадках вимагається більш низька температура (для АТФ 3-5 град. С), що повинно бути вказано на етикетці або в інструкції до застосування.

Бактерійні препарати слід зберігати в промисловій упаковці окремо за найменуваннями при температурі, вказаній для кожного препарату на етикетці або в інструкції до застосування.

Найчастіше температура їх зберігання не повинна бути менше 2 град. С і не більше 8 град. С.

 Бактерійні препарати одного й того ж найменування зберігають по серіях, із врахуванням терміну їх придатності.

В процесі зберігання їх візуально оглядають не рідше 1 разу у 3 місяці.

Антибіотики повинні зберігатися в промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші параметри зберігання.

Органопрепарати зберігають в захищеному від світла, прохолодному і сухому місці при температурі 0+ 15 град. С, якщо немає інших вказівок на етикетках або в інструкціях по застосуванню.

5.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії пониженої температури

До таких препаратів відносяться такі, фізико-хімічний стан яких змінюється після замерзання і при наступному зігріванні до кімнатної температури не відновлюється.

Розчин формальдегіду (формалін) зберігають при температурі не нижче 9 град. С. При появі осаду препарат витримують при кімнатній температурі, після чого обережно зливають і використовують, враховуючи фактичний вміст формальдегіду.

Медичні жирні масла зберігають при температурі не нижче 10 град. С. При появі осаду препарат витримують при кімнатній температурі, зливають і перевіряють на відповідність вимогам ДФ.

 

 ВИМОГИ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА УМОВ ЇХ ЗБЕРІГАННЯ. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ. СТАБІЛЬНІСТЬ І ТЕРМІНИ ПРИДАТНОСТІ

 

Вимоги до лікарських засобів. Основними ви­могами, що їх ставлять до лікарських засобів, є: ефектив­ність фармакологічної дії, сталість якісного і кількісного складу, чистота, фізичні й хімічні константи (наприклад, температура плавлення, рН, розчинність та ін.) можли­вість випуску готових лікарських засобів у різноманіт­них формах.

Умови і правила зберігання лікарських засобів регла­ментовані ДФ, НТД на лікарські засоби, що не увійшли до ДФ, і наказом МОЗ України № 44 від 16.03.93 р.

 

Загальні правила зберігання:

 

– Лікарські засоби слід зберігати тільки у відповідній тарі

й упаковці.        

– Тара, в якій зберігають лікарські засоби, повинна бути добре     закупорена.

– На упаковці мають бути чіткі написи з фармакопейної номенклатури.

– Упаковкою для речовин, що змінюються під дією світла, повинні бути вироби з темного скла або іншого непрозо­рого матеріалу.

– Всі лікарські засоби, що надходять на аптечні склади і бази, проходять через приймальний відділ.

 

Правила експлуатації приміщень для зберігання

 

>  Будова, розташування і розміри складів для зберігання аптечних товарів та аптек повинні відповідати всім ви­могам чинної НТД (СНШ, методичні рекомендації, нор­мативна внутрішньовідомча документація тощо).

>  Експлуатація та обладнання цих приміщень повинні за­безпечувати цілість лікарських засобів.

>  Приміщення для зберігання відповідно до норм ма­ють бути забезпечені охоронними і протипожежними засобами.

>  У приміщеннях слід підтримувати певну температуру і вологість повітря з періодичністю перевірки не рідше одного разу на добу. Крім того, повинні бути термометри й гігрометри, закріплені на внутрішніх стінах сховища, подалі від нагрівальних приладів, на висоті 1,5—1,7 м від підлоги і на відстані не менше 3 м від дверей. У кожному відділі має бути заведена карта контролю температури й відносної вологості повітря.

> Для підтримання чистоти повітря приміщення необхід­но обладнати проточно-витяжною вентиляцією або ква­тирками, фрамугами, ґратчастими дверима і т. п.

>  Неприпустиме обігрівання приміщень газовими прила­дами з відкритим полум’ям або нагрівальними прила­дами з відкритою електроспіраллю.

>  На складах і в аптеках у кліматичній зоні з великими відхиленнями від припустимих норм температури і від­носної вологості повітря повинні бути кондиціонери.

>  Приміщення слід забезпечити необхідною кількістю сте­лажів, шаф, піддонів, підтоварників тощо. Стелажі вста­новлюються на відстані 0,6—0,7 м від зовнішніх стін, не менше 0,5 м від стелі й не менше 0,25 м від підлоги, а відстань між стелажами допускається не менше 0,75 м — це забезпечує вільний доступ до товару.

>  У приміщенні слід дотримувати чистоти, періодично при­бирати (не рідше одного разу на день) вологим спосо­бом із застосуванням дозволених миючих засобів.

 

Загальні вимоги до організації зберігання лікар­ських засобів:

 

>  Необхідно розміщувати товар з якомога раціональнішим використанням площі, створенням ефективних умов пра­ці та можливостей для застосування засобів механізації.

>  Лікарські засоби слід розміщувати на стелажах, у ша­фах, а при необхідності — на піддонах, підтоварниках, спеціальних плитах і т. п.

>  Лікарські засоби розміщують окремо:

— У суворій відповідності з токсичними групами;

— за фармакологічними групами;

— залежно від агрегатного стану;

— відповідно до  фізико-хімічних властивостей;

— з урахуванням термінів зберігання.

>  Не рекомендується зберігати поруч лікарські засоби, спів­звучні за назвами.

>  Доцільно здійснювати складний візуальний контроль за станом тари, зовнішніми змінами лікарських засобів — не рідше одного разу на місяць. При пошкодженні тари необхідно негайно усунути її дефекти або перекласти вміст в іншу тару. У разі зовнішніх змін лікарських за­собів проводиться контроль якості відповідно до вимог ДФ або іншої НТД.

 

Контроль якості лікарських засобів на аптечних складах

 

На кожному аптечному складі створюється приймальна комісія, у коло обов’язків якої входять:

 

— визначення якості товару, що надходить на склад; у разі непридатності товару — визначення подальшого його руху (повернення постачальнику, передача для інших цілей тощо);

— оформлення якісного і кількісного приймання това­ру за актом;

— якщо товари підлягають лабораторному аналізу — від­бирання проб і передача їх на перевірку до відповідних ла­бораторій;

— урахування термінів придатності лікарських засобів під час їх надходження на склад або при відвантаженні зі складу (нагадаємо, що на момент приймання термін придат­ності, що залишився, повинен становити не менше 80 %, для бактерійних лікарських засобів — не менше 50 %, а при

відвантаженні зі складу він має бути відповідно не меншим за 60% і 40%);

— якість лікарських засобів повинна відповідати вимо­гам НТД;

— обов’язкова наявність на упаковці маркіровки, що дозволяє встановити підприємство-виготовлювача, наймену­вання лікарського засобу, номер серії та інші характеристи­ки, передбачені НТД;

. — при виникненні суперечок між постачальниками і одержувачами щодо якості лікарських засобів арбітражні аналізи проводяться лабораторіями НДІ, які визначає Дер­жавна інспекція з контролю за якістю лікарських засобів МОЗ України.

 

Незважаючи на наявність документів, що засвідчують якість продукції, обов’язково посерійному контролю на від­повідність усім вимогам ДФ та іншим НТД (інструкції «Про порядок контролю якості лікарських засобів, що над­ходять на аптечні склади від промислових підприємств») піддаються такі групи лікарських засобів:

 

— всі отруйні і наркотичні;

— лікарські засоби для готування ін’єкційних розчинів і очних крапель;

— лікарські засоби для інгаляційного наркозу (за винят­ком кисню і закису азоту);

—   усі лікарські засоби — якщо виникають сумніви.

 

Стабільність і терміни придатності.

Термін «ста­більність» означає усталеність лікарських засобів.

Критері­єм зниження стабільності є зміна якості, зниження кількіс­ного вмісту фармакологічно – активної речовини. Як прави­ло, допускається зменшення кількості лікарської речовини на 10 % протягом 3—4 років.

Термін придатності є невід’ємним показником лікарсь­ких засобів. Його визначають як час, упродовж якого лікар­ські засоби повинні цілком задовольняти .усі вимоги ДФ, ФС або ТФС.

Після закінчення терміну придатності лікарського засо­бу його не можна використовувати для готування ліків без переконтролю.

Термін придатності лікарських засобів встановлюється експериментально після зберігання протягом певного часу;

у міру накопичення даних він може бути змінений як у бік збільшення, так і в бік зменшення.

Початком періоду придатності лікарського засобу вва­жають дату дозволу ВТК підприємства на його випуск.

Для виготовлення готових форм придатні лише такі лі­карські засоби, в яких із дня дозволу ВТК заводу на випуск минуло не більше обумовленого часу:

– для лікарських засобів із терміном придатності до трьох років — 20 %;

– для лікарських засобів із терміном придатності понад три роки — ЗО %.

Строки зберігання в гарантійних запасах встановлюють­ся з урахуванням можливості реалізації лікарських засо­бів до закінчення терміну їх придатності.

Підготовка лікарських засобів до використання після зберігання. Усі лікарські засоби «ангро» перед робо­тою з ними необхідно перемішати. Особливо ретельно слід змішувати верхні та пристінкові шари лікарської речови­ни з основною масою.

Якщо вміст діючих речовин змінюється внаслідок сорб­ції чи десорбції атмосферної вологи або випаровуванням розчинника без хімічного розкладання інгредієнтів (гідро­лізу, окиснення, деструкції і т. д.), дозволено робити перерахунок на фактичний вміст діючої речовини в лікар­ських засобах під час їх переробки в напівфабрикати або готові лікарські форми.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАННЯ ГОТОВИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

 

До зберігання ГЛФ висуваються ті ж вимоги, що й до лікарських засобів. Першорядна увага приділяється фізико-хімічним властивостям вхідних інгредієнтів.

Усі ГЛФ треба укладати і встановлювати в упаковці ети­кеткою (маркіровкою) назовні.

На стелажах, полицях, ша­фах має бути прикріплена стелажна картка, в якій зазначе­ні найменування ГЛФ, серія, термін придатності, кількість. Картки друкують на цупкому папері і заводять на кожну серію товару, що надійшла, для контролю за своєчасною ре­алізацією.

Крім того, у відділі зберігання має бути картоте­ка за термінами придатності ГЛФ. Предмети переконтролю і препарати з терміном придатності, що минув, зберігають окремо від інших до одержання результатів аналізу.

Таблетки і драже зберігають ізольовано від інших лі­карських форм у заводській упаковці, що запобігає зовніш­нім впливам і водночас полегшує відпускання окремим хворим і лікувальним закладам. Зберігання повинно здій­снюватися в сухому і, якщо це необхідно, захищеному від світла місці.

 

Лікарські засоби для ін’єкцій та очні краплі необхідно зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці, в окремій шафі або ізольованому приміщенні та з урахуванням особливостей тари, якщо немає інших указівок на упаковці.

 

Рідкі лікарські засоби (сиропи, настойки, соки) повинні зберігатися в герметично закупореній, наповненій тарі, у прохолодному, захищеному від світла місці. Осад, що ви­падає при зберіганні, відфільтровують; якщо після перевір­ки якості ці засоби відповідають вимогам, їх вважають при­датними до застосування.

 

Плазмозамінні та дезінтоксикаційні розчини збері­гають ізольовано, при температурі в межах від О до 40 °С в захищеному від світла місці. У деяких випадках допуска­ється замерзання розчину, якщо це не позначається на яко­сті лікарського засобу.

 

Екстракти зберігають у захищеному від світла місці, у скляній тарі, закупореній кришкою, що нагвинчується, і пробкою з прокладкою. Рідкі й густі екстракти зберігають при температурі 12—15 °С. Осад, що згодом випадає в екс­тракті, відфільтровують; якщо екстракти після перевірки якості відповідають установленим вимогам, їх вважають придатними до застосування.

 

Мазі та лініменти зберігають у прохолодному, захи­щеному від світла місці, у щільно закупореній тарі. Іноді умови зберігання комбінують, виходячи з властивостей ін­гредієнтів. Наприклад, лікарські засоби, що містять леткі й термолабільні речовини, зберігають при температурі не вище 10 °С.

 

ГЛФ в аерозольних упаковках зберігають при темпера­турі від -3 до +35 °С, у сухому, захищеному від світла місці, на відстані від вогню чи опалювальних приладів і оберіга­ють від ударів та механічних пошкоджень.

ГЛФ треба зберігати в закритих приміщеннях, захище­них від впливу атмосферних осадів, сонячного світла, у пев­ному температурному режимі, як визначено Державною фармакопеєю і НТД на конкретні ГЛФ. Необхідно здійсню­вати періодичний огляд продукції, стежити за порядком її розміщення і придатністю, а також виконувати спеціальні вимоги до зберігання отруйної, вогне- і вибухонебезпечної продукції та продукції з обмеженим терміном зберігання.

 

При виборі умов зберігання необхідно вивчати інструк­ції МОЗ України та наказ № 44 від 16.03.93 р.

 

ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ ХІМІЧНИХ РЕАКТИВІВ

 

Пакування. Найбільш уживані хімічні реактиви, потреба в яких може бути значною, фасують у великі банки й сулії по декілька кілограмів.

Маловживані й рідкісні реактиви звичайно розфасову­ють в упаковки місткістю від 10 до 1 г і менше.

Деякі реактиви випускаються в ампулах. Хімічні реак­тиви, які не можна зберігати в скляній тарі, поміщають у тару з матеріалів, стійких до дії даного реактиву. Напри­клад, розчин фтористоводневої кислоти зберігають у посуді із чистого парафіну, поліетилену. Іноді парафіном залива­ють внутрішню поверхню скляних банок або сулій. У такій тарі зберігають пергідроль (ЗО % -вий розчин гідрогену пероксиду), розчини лугів тощо.

Перш ніж помістити реактив у тару, її необхідно старан­но вимити й висушити, підібрати до неї надійний закупо­рювальний засіб.

 

Маркування.

На упаковці з хімічними реактива­ми повинні бути такі написи:

— найменування заводу-виготовлювача і його товарний знак;

— найменування реактиву і його кваліфікації;

— номенклатурний номер;

— хімічна формула;

— маса нетто;

— дата виготовлення;

— номер серії (партії);

— зазначення НТД;

— штамп ВТК;

— гарантійний термін.

 

Крім того, на етикетках указують токсичні, вогне – і ви­бухонебезпечні властивості; для нестійких речовин — також умови зберігання (наприклад, «Отрута», «Берегти від вог­ню», «Температура зберігання — не вище 10 °С» та ін.).

 

Після перефасування реактивів у меншу тару на ети­кетці слід робити такі написи:

— найменування реактиву і його кваліфікації;

— найменування підприємства-перефасувальника;

— номенклатурний номер;

— маса нетто;

— дати виготовлення й перефасування;

— номер серії (партії);

— штамп ВТК;

— гарантійний строк.

 

При переміщенні в іншу тару в контрольно-аналітичній лабораторії, аптеці чи лікувальному закладі на всіх упаков­ках із хімічними реактивами обов’язково роблять етикетку із зазначенням вмісту або написи восковим олівцем на склі.

 

Транспортування. Доставляють хімічні реактиви усіма видами транспорту в спеціальній тарі, що визначена в НТД на конкретний хімічний реактив.

 

Зберігання. Хімічні реактиви зберігають у спеці­альних приміщеннях. Найбільш дорогі й рідкісні розміщу­ють окремо. Ампули з хімічними реактивами зберігають у коробках, загортаючи в гофрований картон або ж перекла­даючи м’яким матеріалом (наприклад, алігніном).

Основні правила зберігання:

>   не допускати забруднення;

>  реактиви, що змінюються під дією світла, тримати лише в темній тарі;

>  отруйні та шкідливі хімічні реактиви зберігати в окре­мих шафах;

>  вогне- і вибухонебезпечні реактиви слід розміщувати на відстані від нагрівальних приладів, відкритий вогонь у приміщенні забороняється;

>  не можна поруч зберігати разом реактиви, здатні при вза­ємодії займатися або утворювати вибухонебезпечні суміші.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ В АПТЕЧНИХ І ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

Забезпечення належної якості лікарських засобів та інших фармацевтичних товарів часто залежить від пра­вильної організації зберігання, контролю їх дієвості й ефек­тивності, а також від рівня вимог, закладених у НТД.

Незадовільні умови зберігання прискорюють інактива­цію медикаментів, псування товарів медичного призначен­ня і навіть стають причиною їх непридатності.

 

ОСНОВНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЯКІСТЬ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ

 

Якість товарів залежить від багатьох чинників, їх можна поділити на тамі, що впливають на формування якості, і такі, що сприяють збереженню якості.

Життєвий цикл будь-якої продукції включає чотири стадії:

— дослідження і проектування;

— виготовлення;

— обіг та реалізація;

— споживання й експлуатація.

Якість продукції закладається і формується на перших двох стадіях, а на стадіях обігу і споживання її необхідно зберігати.

Якості дослідження і проектування товарів приділяєть­ся особлива увага. Спеціалісти, створюючи нові товари, ви­значають потребу в них, вивчають новітні науково-технічні досягнення даної галузі в нашій країні і за кордоном; окре­слюють сировинні й технологічні можливості; визначають терміни придатності й т. ін.

 

На стадії виготовлення основними факторами негатив­ного впливу на якість фармацевтичних товарів є використання недоброякісної сировини і порушення технології ви­готовлення.

Причиною хімічного забруднення бувають неякісна си­ровина, допоміжні матеріали тощо. Найбільш небезпечним вважають хімічне забруднення біологічно активними й ток­сичними речовинами.

 

Джерела мікробних і механічних забруднень, як прави­ло, такі ж самі:

— неякісна фільтрація;

— технологічне устаткування, особливо його тертьові деталі;

— навколишнє повітря;

— персонал;

— неякісно виготовлена тара, закупорка, упаковка тощо.

 

Висока якість фармацевтичних товарів можлива лише при дотриманні вимог НТД, ретельному виробничому конт­ролі та виконанні запобіжних заходів, насамперед — забез­печення відповідних умов зберігання сировини, напівфаб­рикатів, дистильованої води і готової продукції, дотриман­ня інструкцій санітарного режиму, справності й точності приладів, апаратів.

 

На стадії обігу й реалізації необхідно дбати про збере­женість товарів і не допускати зниження їх якості при про­суванні від виробника до споживача. Тут особливу увагу слід приділяти пакуванню, умовам зберігання і транспор­тування, маркуванню товарів.

 

Під час просування товарів від виробника до споживача виникають різні ситуації, здатні спричинити втрати і змі­нити споживчі властивості товарів. Обов’язок аптечних працівників — не допускати погіршення якості і товарних втрат, а єдино можливий шлях — це дотримання встановле­них умов перевезення і зберігання.

 

Сонячне проміння, невідповідна температура, зайва воло­гість, вплив мікроорганізмів і гризунів та інші чинники не­гативно позначаються на якості товару. Отже, у роботі аптеч­них і лікувальних закладів особливо важливу роль відіграє правильна організація зберігання фармацевтичних товарів, призначених для профілактики, діагностики і лікування захворювань.

 

Якщо існують якісь відхилення в якості сировини або в технології виготовлення, їх можна виправити (організувати, чіткий вхідний контроль сировини, потурбуватися про суворе дотримання технологічного процесу), а от вплив зов­нішніх факторів може бути виключений лише правильною організацією зберігання фармацевтичних товарів в аптеч­них і лікувальних закладах. Неправильне зберігання фар­мацевтичних товарів призводить до їх псування і таким чином завдає значних матеріальних збитків.

 

ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕНЬ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ

ТОВАРІВ

 

Аптечні бази, склади — це типові будівлі або приміщен­ня для зберігання і постачання фармацевтичних товарів аптекам, лікарням та іншим закладам і організаціям охо­рони здоров’я.

 Серед багатьох функцій найголовнішими є створення належних умов зберігання товарів з урахуван­ням їх фізико-хімічних властивостей і забезпечення режи­му зберігання в суворій відповідності з вимогами та неушко­дженості товарно-матеріальних цінностей, що перебувають на зберіганні.

Дотримання належних вимог щодо будови, розмірів, експлуатації приміщень є важливою передумовою правиль­ної організації їх зберігання.

 

Вони повинні відповідати вимогам чинної НТД (це СНШ — санітарні норми і правила, методичні рекомендації, нормативна внутрішньовідомча та інша документація), що гарантують високу якість товарів.

 

Відповідно до встановлених норм приміщення для збе­рігання повинні бути обладнані охоронними і протипожеж­ними засобами.

 

У них необхідно підтримувати оптимальну температуру і вологість повітря, перевірка яких здійснюється не рідше одного разу на добу. Для спостереження за цими парамет­рами в приміщеннях необхідно мати термометри й гігромет­ри, закріплені на внутрішніх стінках сховища, на відстані від нагрівальних приладів, на висоті 1,5—1,7 м від підлоги і не менш як за 3 м від дверей.

 

У кожному приміщенні заводять картки із зазначенням температури й відносної вологості.

 

Для підтримання чистоти повітря приміщення обладну­ють примусовою приточно-витяжною вентиляцією, а в разі її відсутності — кватирками, фрамугами, ґратчастими две­рима й т. ін.

 

Аптечні заклади обладнують тільки центральним опа­ленням, не припускається обігрівання приміщень газовими приладами з відкритим полум’ям або електронагрівальни­ми приладами з відкритою спіраллю.

На складах і в апте­ках, розташованих у кліматичній зоні з великими відхи­леннями від припустимих норм температури і відносної вологості повітря, необхідні кондиціонери.

 

У приміщеннях для зберігання встановлюється необхід­на кількість стелажів, шаф, піддонів, підтоварників і т. п.

Стелажі розміщують на відстані 0,6—0,7 м від зовніш­ніх стін, не менше 0,5 м від стелі й не менше 0,25 м від підлоги. Проходи між ними мають бути освітлені, а відстань не повинна бути меншою 0,75 м, що забезпечує вільний до­ступ до матеріальних цінностей.

 

ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗБЕРІГАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ

 

Фармацевтичні товари в складських та аптечних приміщеннях необхідно розміщувати з оптимальним вико­ристанням площі, створювати найкращі умови праці, мож­ливості застосування засобів механізації і дотримання чис­тоти й порядку, їх слід розкладати на стелажах, у шафах або на підлозі, попередньо поклавши піддон, підтоварник, спе­ціальну плиту тощо.

Існує певна система розміщення фармацевтичних то­варів.

 

Окремо слід зберігати препарати різних технологічних груп: отруйні та наркотичні засоби, сильнодіючі речовини і загального списку.

 

Крім того, до уваги беруться:

— спосіб застосування ліків (внутрішні, зовнішні);

— фізико-хімічні властивості лікарських засобів та їх змінюваність під впливом середовища;

— лікарські речовини «ангро» — залежно від агрегат­ного стану (рідкі окремо від сипучих, газоподібних і т. д.);

—   строки зберігання (передусім препаратів з обмеже­ними термінами придатності).

 

Не рекомендується розташовувати поряд лікарські засо­би, співзвучні за назвою, лікарські засоби для внутрішнього застосування, із дуже відмінними вищими дозами, а також розміщувати їх за абеткою.

 

У процесі зберігання варто здійснювати суцільний візу­альний огляд стану тари, зовнішніх змін лікарських засобів та інших товарів (не рідше одного разу на місяць).

При пошкодженні тари слід негайно усунути її дефекти або вміст перекласти в іншу тару.

У випадку зовнішніх змін лікарських засобів проводиться контроль їх якості відповід­но до вимог НТД.

 

Фармацевтичні товари зберігають роздільно за такими групами:

— перев’язувальні матеріали і готові перев’язувальні засоби;

— предмети санітарії, гігієни та догляду за хворими, у тому числі гумові вироби;

— лікарська рослинна сировина;

— тара, закупорювальні засоби і пакувальні матеріали;

— мінеральні води;

— миючі;

— парфумерно-косметичні засоби;

— дезінфекційні та дезінсекційні засоби;

— хімічні реактиви;

— аптечні й лабораторні меблі;

— обладнання;

— папір, господарські та допоміжні предмети для робо­ти в аптеках тощо.

 

У приміщеннях для зберігання, а також на території аптечного складу або лікувального закладу систематично знешкоджують гризунів, комах та інших шкідників.

 

ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ ОКРЕМИХ ГРУП ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ

 

Зберігання перев’язувальних матеріалів і гото­вих перев’язувальних засобів.

 

Перев’язувальні матеріали і готові перев’язувальні засоби зберігають у сухому провітрюваному приміщенні, в шафах, на стелажах, пофарбованих із середини світлою олійною фарбою. У шафах, де знаходяться ці товари, слід підтримувати чистоту — періодично проти­рати їх ганчірками, зволоженими 0,2 %-вим розчином хло­раміну або хлорного вапна.

 

Перев’язувальні матеріали у великій упаковці зберіга­ють на стелажах і підтоварниках, не нижче за 25—ЗО см від підлоги.

 

Стерильні перев’язувальні засоби (бинти, марлеві сервет­ки) зберігають тільки в нерозкритій заводській упаковці.

 

Нестерильні матеріали (вату, марлю) зберігають запако­ваними в цупкий папір або в тюках (мішках), на стелажах чи піддонах.

 

 

Для зберігання нестерильних перев’язувальних засобів можна скористатись неопалювальним приміщенням.

 

Стерильні перев’язувальні засоби після п’яти років збе­рігання підлягають щорічній перевірці на стерильність. При ушкодженій або зволоженій упаковці вони вважаються нестерильними, але придатність їх перевіряється.

 

Щоб упаковка «не дихала» й не втрачала стерильність, у приміщенні для зберігання не допускають перепадів тем­ператур.

 

Зберігання гумових виробів.

 

Гумові вироби (пред­мети догляду за хворими, санітарії та гігієни) при зберіган­ні треба захищати від світла, особливо прямих сонячних променів, високої (понад 20 °С) і низької (нижче 0) темпе­ратури повітря, протягів і механічної вентиляції, механіч­них пошкоджень (здавлювання, згинання, скручування, ви­тягування і т. п.).

Щоб вироби не висихали, не деформува­лися і не втрачали еластичності, температура повинна бути постійною (8—12 °С), а відносна вологість повітря — не мен­шою за 65 %.

 

Приміщення ізолюють від впливу «агресив­них» речовин (такими вважаються йод, хлороформ, амонію хлорид, лізол, хлорамін, кислоти, органічні розчинники, мас­тила і луги, хлорамін Б). Гумові вироби тримають на відста­ні не менше 1 м від опалювальної системи.

 

Для того щоб повітря в приміщенні було вологим, необ­хідно час від часу збризкувати підлогу водою, розвішувати мокрі тканини або ставити посуд із водою, в яку додано 2 % -вої карболової кислоти.

 Шафи повинні бути по можливості повітронепроникними, рекомендується також обкладати їх із середини оцинкованими листами заліза.

При розміщенні гумових виробів у приміщенні бажано використовувати весь об’єм, це запобігає шкідливому впли­ву надлишкового кисню повітря. Гумові вироби не можна складати кількома рядами, інакше нижні здавлюються і злежуються.

Для зберігання гумових виробів приміщення слід облад­нати шафами, ящиками, полицями, стелажами, блоками для підвішування, стойками та іншим необхідним інвентарем. Доступ до них має бути вільним.

Шафи для зберігання повинні мати дверцята, які щільно зачиняються, і гладку внутрішню поверхню. Внутрішня будова шаф залежить від виду гумових виробів, що в них зберігаються.

Шафи, призначені для зберігання гумових виробів, які просто складають (бужі, катетери, пузирі для льоду, рукавич­ки тощо), слід обладнати висувними ящиками з таким розрахунком, щоб у них можна було розмістити предмети на всю довжину, не допускаючи перегинання, сплющування, скручування й т. ін.

Шафи для зберігання виробів у підвішеному стані (джгу­ти, зонди, трубки), направило, обладнані вішалками, розта­шованими у верхній частині шафи. Вішалки повинні бути змінними, щоб їх можна було виймати разом із підвішени­ми предметами. Для зміцнення вішалок існують накладки з виїмками.

 

Гумові вироби розміщують за найменуваннями, сортами і датами виготовлення. На кожну партію товару прикріп­люють ярлик, де зазначено найменування, кількість (роз­мір), дати виготовлення і надходження.

 

Особлива увага приділяється зберіганню гумових виро­бів, що потребують спеціальних умов.

 

Тут є свої правила:

>  Круги підкладні, грілки, пузирі для льоду рекомендуєть­ся зберігати злегка надутими, гумові трубки — з устав­леними на кінцях пробками.

>  Зйомні гумові частини приладів слід зберігати окремо від частин, зроблених з іншого матеріалу.

 >  Вироби, особливо чутливі до атмосферних впливів (елас­тичні катетери, бужі, напальники, бинти гумові), треба зберігати в щільно закритих коробках, пересипаних таль­ком.

>  Бинти зберігають скатаними й пересипаними таль­ком по всій довжині.

>  Прогумовану тканину потрібно зберігати ізольовано від «агресивних» речовин у горизонтальному положенні в рулонах, підвішених на спеціальних стойках. Прогу­мовану тканину дозволяється також складати на глад­ких полицях стелажів, але не більш як у п’ять рядів.

>   Еластичні лакові вироби (катетери, бужі, зонди), на відмі­ну від гумових, слід зберігати в сухому приміщенні. Озна­ками їх старіння є деяке пом’якшення та клейкість по­верхні.

 

Гумові вироби необхідно періодично оглядати і міняти місцями — верхні ряди кладуть на низ, а нижні — зверху.

Невеликі гумові вироби (дренажні трубки, катетери, бужі, наконечники) зберігають у 5 % -вій карболовій воді з гліце­рином.

Предмети догляду за хворими, а також санітарії та гігіє­ни зберігають у спеціальних відділах, що є на аптечних скла­дах усіх категорій. Ці товари тримають на стелажах у доб­ре провітрюваних приміщеннях.

 

 

 

Гарантійні строки зберігання деяких виробів такі:

— грілки і пузирі для льоду — 3,5 року;

— балони та клейонки підкладні гумотканинні — 2 роки;

—   круги підкладні, судна гумові, рукавички — 1 рік.

 

Зберігання допоміжних матеріалів.

 

Допоміжні ма­теріали (фільтрувальний папір, паперові капсули й ін.) не­обхідно зберігати в промисловій упаковці в сухих, провіт­рюваних приміщеннях, в окремих шафах, із дотриманням гігієнічних вимог. Після розкриття промислової упаковки (наприклад, паперових капсул) розфасований товар або його решту рекомендується зберігати в поліетиленових чи папе­рових пакетах або мішках із крафт-паперу.

 

Зберігання аптечного майна.

 

Аптечні меблі збе­рігають у розпакованому вигляді в сухих, провітрюваних приміщеннях, не допускаючи зволоження, забруднення і прямого впливу сонячного проміння. При підвищеній во­логості окремі поверхні тьмяніють, металеві деталі піддаються корозії, можливі також розклеювання, коробления і деформування виробів.

Температура в приміщенні повин­на бути 18—20 °С, відносна вологість повітря — 60—65 %.

В опалюваних приміщеннях меблі треба захищати від дже­рел тепла і тримати на відстані не менше 0,5 м від них, залишаючи прохід шириною до

1 м.

У процесі зберігання та експлуатації меблі очищають від пилу і бруду.

Обладнання, інвентар і засоби механізації в схови­щах розміщують так, аби раціонально використати примі­щення і створити найкращі умови для виконання склад­ських операцій (зберігання, переміщення і відпускання то­вару).

Заборонено монтувати над полицями і стелажами елект­ричні дроти й електролампи. При штучному освітленні освіт­лювальні точки монтують над проходами поміж штабеля­ми, стелажами й полицями.

Установлюючи стелажі в сховищі, теж слід подбати про найкраще використання площі, природне освітлення, зруч­ності транспортування тощо. Уздовж сховища, посередині, необхідно лишати головний прохід завширшки 2 м.

Під штабелями з обладнанням, яке тримають на підлозі, необхідні підкладки (дошки, бруси або піддони). Висота шта­беля і кількість горизонтальних рядів у ньому мають забез­печувати зручність у роботі і визначаються:

— вагою і формою устаткування;

— площею перекриття та підлоги;

— тиском, якому піддається нижній ряд у штабелі, й ін.

Зберігання медичних п’явок.

 

Медичні п’явки ви­магають чистого приміщення, яке добре вентилюється, з по­стійною температурою повітря 18—20 °С. Не допускаються різкі коливання температур води і повітря, яскраве освіт­лення, присутність пахучих речовин і отрутохімікатів.

П’я­вок тримають у чистому скляному широкогорлому посуді, заповненому на половину ємності водою. У 3-літрову банку рекомендується поміщати не більше 100 п’явок. Воду міня­ють щодня, вона повинна бути чиста, сира, дехлорована.

Посудину із п’явками накривають бязевою серветкою або подвійною марлею і туго обтягують шпагатом або резин­кою.

Якщо п’явки хворіють (мляві), воду міняють двічі на день. Термін їх придатності визначається часом біологічної пов­ноцінності.

 

ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ ДЕЗІНФІКУЮЧИХ ЗАСОБІВ

 

Пакування.

 

Дезінфекційні та дезінсекційні засо­би «ангро» запаковують у барабани по 25, 50, 100 л, бочки місткістю 50—275 л, п’ятишарові паперові бутильовані мішки із вкладкою з полівінілхлориду, скляні сулії на 20— 40 л, поліетиленові каністри, балони місткістю до 50 л і в різноманітну склотару (за НТД на конкретний засіб).

Сулії, бочки, каністри, барабани закривають герметично пробками, парафінують, обгортають еластичною полівініл-хлоридною плівкою або водонепроникним папером і обв’я­зують.

 

Для дрібного пакування деззасобів індивідуального ко­ристування застосовують поліетиленові пакети, полімерні та скляні флакони й банки, картонні коробки, аерозольні упаковки, туби.

 

Маркування.

 

На тарі й упаковці із деззасобами мають бути такі написи:

— найменування заводу-виготовлювача і товарний знак;

— найменування продукту і його сорт;

— номер партії і тарного місця;

— дата виготовлення;

— маса брутто і нетто;

— зазначення НТД.

 

 

 

При необхідності додають попереджувальні написи:

«Не­безпечно — окиснювач»;

«Бережись опіку»;

«Їдка речовина»;

«Отрута»;

«Хлор»;

«Берегти від вогню» й ін.

 

У супровідному документі про якість продукту вказу­ється:

— найменування заводу-виготовлювача і його товарний знак;

— найменування продукту;

— номер партії;

— сорт;

— дата випуску;

— маса нетто і брутто;

— зазначення НТД;

—   результати аналізу і показники якості.

 

Транспортування здійснюється будь-яким видом закритого транспорту відповідно до вимог НТД на конкрет­ний продукт.

 

Зберігання.

 

Деззасоби слід зберігати в герметич­но закупореній тарі, у захищеному від світла й прохолодно­му місці, в ізольованих приміщеннях, на відстані від примі­щень для зберігання пластмасових, гумових і металевих виробів, від приміщень для одержання дистильованої води, лікарських засобів та інших фармацевтичних товарів. Тому відділ зберігання (складу) деззасобів знаходиться, як прави­ло, на окремій території, подалі від усіх інших відділів.

Мішки, барабани, ящики укладаються на дерев’яний нас­тил у штабелі висотою не більше 3,5 м.

Зберігання пахучих і барвних лікарських засо­бів. Групу пахучих лікарських засобів складають як леткі, так і практично нелеткі засоби, що мають сильний запах.

 

Пахучі лікарські засоби необхідно зберігати ізольовано, у герметично закритій тарі, непроникній для запаху, розділь­но за найменуваннями.

 

До групи барвних лікарських засобів належать речови­ни, їх розчини, суміші, препарати, які залишають кольоро­вий слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні й інших предметах, що не змивається звичайною санітарно-гігієнічною обробкою (діамантовим зеленим, метиленовим синім, індигокарміном та ін.).

Барвні лікарські засоби тримають у щільно закупореній тарі, у спеціальній шафі, роздільно за найменуваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного найменування необхідно виділяти спеціальні ваги, ступку, шпатель та ін­ший інвентар.

 

Зберігання легколетких лікарських засобів.

До легколетких лікарських засобів відносяться:

— особливо леткі речовини, які найчастіше зустрічаються в аптечній практиці (бромкамфора, йод, ментол, тимол та ін.);

— лікарські засоби, що містять леткий розчинник (спир­тові настойки, рідкі спиртові концентрати, густі екстракти);

— розчини і суміші летких речовин (ефірні олії, розчини аміаку, формальдегіду, хлористого водню понад 13 % -вого, кар­болової кислоти, етиловий спирт різної концентрації тощо);

— лікарська рослинна сировина, що містить ефірні олії; лікарські засоби, що містять кристалізаційну воду (акрихін, глюкоза, атропіну сульфат, вікасол);

— лікарські засоби, що розпадаються з утворенням лет­ких продуктів (йодоформ, гідрогену пероксид, хлорамін Б, натрію гідрокарбонат);

— лікарські засоби із вказаною в нормативно-технічній документації нижньою межею вологомісткості (магнію суль­фат, натрію парааміносаліцилат, натрію сульфат і т. п.).

 

Лікарські засоби, що потребують захисту від випарову­вання, зберігають у прохолодному місці, у герметично заку­пореній тарі з непроникних матеріалів (скла, металу, алюмі­нієвої фольги). Застосування полімерної тари, упаковки й закупорок здійснюється відповідно до ДФ та іншої НТД.

 

Кристалогідрати, залежно від відносної вологості повіт­ря, можуть проявлятися і як гігроскопічні речовини, і як такі, що вивітрюються. Тому їх доцільно зберігати в герме­тично закупореній скляній, металевій або товстостінній пластмасовій тарі, у прохолодному місці при відносній вологості повітря 50—60 %.

 

Недотримання зазначених умов призводить до відпус­кання препаратів у завищеній дозі. Крім того, втрати меди­каментів будуть значно вищими за встановлені норми.

 

Зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпеч­них лікарських засобів. До вогненебезпечних речовин, які використовують в аптеках, належать спирти, ефір, скипидар, колодій та ін.

 

До вибухонебезпечних речовин відносять розчин нітро-гліцирину, калію перманганат у порошку й деякі інші силь­ні окиснювачі.

 

Їх зберігають у посуді, що добре закривається (бідонах, пляшках тощо), у прохолодному, захищеному від світла міс­ці: спеціально обладнують приміщення або ніші в підвалах, а в сільських аптеках — самостійні погреби.

 

У місцях збе­рігання таких речовин повинні бути передбачені протипо­жежні заходи і вентиляція.

 

Отже, щоб правильно виконати всі вимоги зберігання перелічених груп медикаментів, аптечні працівники повин­ні знати хімічні властивості препаратів і їх здатність всту­пати в реакції з іншими речовинами, водяною парою і газа­ми, що містяться в повітрі.

Законодавство про охорону здоров’я України регулює сучасні відносини в галузі охорони здоров’я населення з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і ду­ховних сил, здоров’я, високого рівня працездатності і довго­ліття, активного життя громадян.

Важливою ланкою в системі охорони здоров’я є фарма­цевтична служба, покликана забезпечувати населення краї­ни своєчасною і високоякісною лікарською допомогою.

Значне місце серед товарів аптечного асортименту зай­мають лікарські форми (ЛФ). Як відомо, вони являють со­бою синтетичні хімічні сполуки і речовини тваринного або рослинного походження з певною фармакологічною дією, повинні мати високий рівень чистоти і за якістю цілком відповідати вимогам Державної фармакопеї (ДФ).

З огляду на розмаїтість фізико-хімічних властивостей ЛФ необхідно створювати такі умови їх пакування, збе­рігання, транспортування та використання, за яких вони не втрачатимуть якість, закладену при розробці й виготов­ленні.

Більшість лікарських препаратів, що випускаються про­мисловістю, доходить до споживача як товар — у готовому, для використання вигляді. Тому готовим лікарським пре­паратом вважається комплекс, що складається із самого лікарського препарату й допоміжних речовин у вигляді пев­ної форми (агрегатного стану), упаковки та нормативних ві­домостей про нього.

Виробництво готових лікарських форм здійснюється в суворій відповідності з НТД (ДФ, ФС, ТФС), в якій викладе­но практично всі дані про них: методи контролю якості, основні вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання і використання.

 

 КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

 

Лікарські засоби — це фармакологічні засо­би, дозволені уповноваженим на те органом відповідної кра­їни у встановленому порядку для застосування з метою лі­кування, запобігання або діагностики захворювання в лю­дини або тварини.

Дозвіл на використання нової речовини як лікарського засобу видає Фармакопейний комітет МОЗ України.

Остаточне рішення про введення нового лікарського за­собу в медичну практику приймає міністр охорони здоров’я України. Він же видає відповідний наказ.

 

Лікарські засоби класифікуються за рядом ознак:

 

– фар­макологічною дією;

– способами застосування;

– токсичністю;

– фізико-хімічними властивостями;

– агрегатним станом, тер­мінами придатності тощо.

 

За фармакологічною дією існує поділ на такі засоби:

 

— що діють переважно на центральну нервову систему;

— що діють переважно в ділянці закінчень еферентних (відцентрових) нервів;

— що діють переважно в ділянці чутливих нервових за­кінчень;

— серцево-судинні;

— що посилюють видільну функцію нирок;

— жовчогінні;

— що стимулюють мускулатуру матки;

— що впливають переважно на процеси тканинного об­міну;

— протимікробні й протипаразитарні;

— для лікування від злоякісних новоутворень;

—   діагностичні й т. ін.

 

За способом застосування розрізняють препарати:

 

— для зовнішнього застосування;

— для внутрішнього застосування;

—   для ін’єкційного застосування.

 

За токсичністю утворено групи, препаратів:

 

— отруйні та наркотичні засоби;

— сильнодіючі засоби;

— звичайні, що не є токсичними.

 

За фізико-хімічними властивостями існує поділ на пре­парати, що потребують захисту від впливу:

 

— світла;

— вологи;

— звітрювання;

— підвищеної температури;

— зниженої температури;

— газів довкілля;

— а також пахучі, забарвлюючі, легколеткі, вогне- і ви­бухонебезпечні .

 

За термінами придатності бувають лікарські засоби:

 

— з обмеженим строком (до 3-х років);

— з необмеженим строком (понад 3 роки).

 

За засобом одержання — природні і синтетичні.

 

За агрегатним станом — порошкоподібні, рідкі, мазепо­дібні й т. ін.

 

За функціональним призначенням — такі, що викорис­товуються як тара, закупорювальні засоби й пакувальні матеріали.

 

Джерела інформації:

А – Основні:

1.  Гридасов В.І. , Оридорога Л.М., Винник О.В. Фармацевтичне і медичне товарознавство / Посібник для студентів вищих навчальних закладів.- Харків : Вид-во НФАУ: Золоті сторінки, 2002.- 160 с.

В – Додаткові:

2.  Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.04р. № 1570 „Про затвердження правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах”.

3.  Наказ МОЗ України № 275 „ Про затвердження інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму аптек”.

4. Наказ МОЗ України від 16.03.93р. №; 44 „Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення.