Home » Для визначення окремих симптомів хвороби застосовуються методи діагностичного обстеження — прийоми, способи, технічні та лабора¬торні засоби, що використовуються лікарем при обстеженні хворого для визначення хвороби або особливого фізіологічного стану ор

Для визначення окремих симптомів хвороби застосовуються методи діагностичного обстеження — прийоми, способи, технічні та лабора¬торні засоби, що використовуються лікарем при обстеженні хворого для визначення хвороби або особливого фізіологічного стану ор

22 Червня, 2024

Написання розширеної амбулаторної карти

стоматологічного хворого на пульпіт.

Медична картка (історія хвороби) стоматологічного хворого

Всі отримані при обстеженні пацієнта дані заносяться в медичну картку стоматологічного хворого. В неї записуються також усі етапи лікування захворювань зубів і органів порожнини рота. Медична картка є офіційним юридичним документом. Ретельність її заповнення дуже важлива для призначення необхідного лікування, а також для правової оцінки дій лікаря.

У першому розділі картки – паспортній частині – містяться основні дані про пацієнта, його вік, стать, місце проживання, рід занять, адреса. Ця частина картки заповнюється в реєстратурі при первинному зверненні до лікаря.

Далі лікар заносить у картку дані опитування, огляду, клінічних та додаткових методів об’єктивного обстеження. Описуються скарги хворого, анамнез захворювання та життя пацієнта. В спеціальний розділ заносяться дані загального огляду хворого та його порожнини рота.

Для зручності записів результатів обстеження порожнини рота розроблені спеціальні схеми, які є досить різними. На сьогоднішній день існує декілька схем запису. Найчастіше використовують позначення зубного ряду у вигляді зубної формули. Відмітивши стан зубів на зубній формулі, лікар зазначає характер прикусу зубів (фізіологічний чи патологічний), стан тканин пародонта і слизової оболонки порожнини рота.

Детально описується місцевий стан вогнища ураження: каріозна порожнина, некаріозний дефект, травматичне ушкодження тощо. Тут відмічаються дані клінічного обстеження (огляду, перкусії, пальпації, зондування тощо). При проведенні додаткових методів обстеження (наприклад, рентгенологічних, електроодонтодіагностичних, лабораторних) отримані дані також заносяться в картку.

Після опитування, огляду, додаткових методів обстеження лікар визначає діагноз захворювання і заносить його в спеціальну графу. В деяких складних випадках допускається, спеціально відмітивши це в картці, занесення попереднього діагнозу. Тоді остаточний діагноз із зазначенням точної дати його встановлення вписується після проведення повного комплексу діагностичного обстеження або, навіть, і попереднього пробного лікування.

У спеціальний розділ медичної картки заносять розроблений на основі встановленого діагнозу та індивідуальних особливостей хворого план лікування. Наявність такого плану дозволяє провести повну комплексну терапію, не випускаючи з уваги найменших дрібниць. Окрім того, це дає можливість проводити лікування навіть у непередбачених випадках хвороби або за відсутності лікаря.

Етапи лікування при кожному відвідуванні хворим лікаря фіксують у спеціальному розділі “Щоденник лікування”. Вказується дата відвідування, стан хворого і короткий опис проведених лікувальних заходів та оперативних втручань. Обов’язково вказується лікар, який проводив лікування. Дані цього розділу картки заповнюються лікарем відразу ж після прийому хворого.

Після проведеного лікування в розділі “Епікриз” коротко описують отриманий результат та рекомендації хворому. Надалі, якщо в найближчий час не передбачається лікування хворого, медична картка зберігається в реєстратурі або архіві медичного закладу.

Сьогодні у медичних закладах все більшого поширення набуває занесення всієї необхідної інформації про пацієнтів та хід їх лікування в персональні ЕОМ, де можна зберігати повністю всі необхідні дані протягом багатьох років. За необхідності ці дані можуть бути дуже легко виведені з пам’яті комп’ютера для використання їх лікарем

Код форми

за ЗКУД

Код закладу

за ЗКПО

Міністерство охорони здоров’я України

МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

Найменування закладу

ФОРМА №

–

Затверджена наказом МОЗ України

р.

№

МЕДИЧНА КАРТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО ХВОРОГО №_____

____р.

Прізвище, ім’я, по батькові

Стать: чол. –1, жін. – 2

Дата народження:

(число, місяць, рік)

Адреса, телефон

Діагноз

Скарги

Перенесені та супутні захворювання

Розвиток теперішнього захворювання

стор. 2 ф. № 043/о

Дані об’єктивного дослідження, зовнішній огляд, стан зубів: _______________________________________________________________

Дата оглядів

5 (V)

4 (IV)

3(III)

2(II)

1(I)

2(II)

3(III)

4 (IV)

5 (V)

Умовні позначення

С- карієс, Р- пульпіт, Pt – періодонтит, Lp – локалізований пародонти, Gp – генералізований пародонти, R – корінь, A – відсутній, Cd – коронка, Pl – пломба, F – фасетка, ar – штучний зуб, r – реставрація, H – гемісекція, Am – ампутація, res – резекція, pin – штифт, I – імплантація, Rp – реплантація, Dc – зубний камінь.

стор. 3 ф. № 043/о

Прикус

__________________________________________________________________________________________________________

Стан гігієни порожнини рота, стан слизової оболонки порожнини рота, ясен, альвеолярних відростків та піднебіння. Індекси ГІ та РМА

Дані рентгенівських обстежень, лабораторних досліджень

Колір за шкалою “Віта”

Дані навчання навичкам гігієни порожнини рота

Дата контролю гігієни порожнини рота

стор. 4 ф. № 043/о

ЩОДЕННИК ЛІКАРЯ

Дата

Анамнез, статус, діагноз, лікування та рекомендації

Лікар ____________________________________________ Зав. відділенням ___________________________________________

стор. 5 ф. № 043/о

ЩОДЕННИК ЛІКАРЯ

Дата

Анамнез, статус, діагноз, лікування та рекомендації

Епікриз

Лікар ____________________________________________ Зав. відділенням ___________________________________________

стор. 6 ф. № 043/о

План обстеження

План лікування

Медична карта стоматологічного хворого

(форма № 043/о)

“Медична карта стоматологічного хворого” (форма № 043/0) заповнюється при первинному зверненні пацієнта в поліклініку.

Паспортні дані: прізвище, ім’я, по батькові, стать, адреса, рік народження хворого заповнюється медичною сестрою або реєстратором.

Діагноз і всі наступні розділи карти заповнюються безпосередньо лікуючим лікарем. Залежно від скарг та первинного клінічного діагнозу лікар повинен направити хворого на лабораторне дослідження, рентгенографію, отримання висновків фахівців відповідного профілю, в тому числі загальносоматичних, із поданням виписки із карти стоматологічного хворого, аналізів та іншої медичної документації. Згадану документацію вписують або вклеюють в медичну карту в розділ “Дані рентгенологічних та лабораторних досліджень”.

Припускається наступне уточнення діагнозу, розширення або навіть заміна з обов’язковою вказівкою дати. Діагноз повинен бути розгорнутим, описувати слід тільки стоматологічні захворювання.

Рядок “Скарги” записують зі слів пацієнта або родичів. Вписуються скарги, які найбільш точно відбивають стоматологічний стан пацієнта.

У рядок “Перенесені та супутні захворювання” вносяться дані як зі слів хворого (на що необхідно послатися), а також дані, підтверджені фахівцями інших лікувальних закладів. Необхідно обов’язково вказати, чи перебуває хворий під диспансерним наглядом та з приводу якого захворювання.

У рядку “Розвиток теперішнього захворювання” зазначається час появи перших симптомів цього захворювання, з чим хворий їх пов’язує, характер перебігу хвороби та раніше проведене лікування і його ефективність.

У рядку “Дані об’єктивного дослідження, зовнішній огляд та стан зубів” проводиться опис даних зовнішнього огляду, який включає стан шкірних покровів, кісткового скелету обличчя, червоної кайми губів тощо. Тут же необхідно вказати результати пальпації скронево-нижньощелепного суглоба, підщелепних, привушних слинних залоз. Запис даних огляду ротової порожнини розпочинають із визначення стану твердих тканин зубів та тканини пародонту. Перший ряд над розташованими схематично зубами і під ними відведений для внесення стану коронкової частини зуба з умовними позначеннями, включаючи наявність різних конструкцій зубних протезів.

У чисельнику – стан на час огляду, в знаменнику – стан після проведеного лікування. Над другим рядом схематично зображених зубів і під ним вносять дані об’єктивного дослідження стану пародонту, його норму (N), ступінь атрофії – 1/4, 1/2, 3/4 та ступінь рухомості зубів – І, ІІ, ІІІ.

Під таблицею схематично розташованих зубів в письмовому вигляді відображають додаткові дані відносно зубів, кісткових тканин альвеолярних відростків (зміна їх форми, положення тощо).

У рядку “Прикус” відмічають тип взаємовідношення зубних рядів в нормі, при аномаліях, патологічному стані, а також характер взаємовідношення альвеолярних відростків щелеп при відсутності антагонуючих зубів або їх повній відсутності, орієнтуючись на їх співвідношення в стані відносного спокою.

У рядку “Дата навчання навичкам гігієни ротової порожнини” необхідно зазначити дату, коли проведена бесіда відповідно правильної чистки зубів, інших навиків гігієни порожнини рота.

У рядку “Дата контролю гігієни ротової порожнини” проставляється дата після оцінки гігієнічного стану ротової порожнини за методикою, що описана Ю.А. Федоровим та В.В. Володкіною (1970).

У рядку “Стан гігієни порожнини рота, стан слизової оболонки ротової порожнини, ясен, альвеолярних відростків піднебіння” проводиться опис стану слизової оболонки ротової порожнини за даними візуального обстеження, гігієнічного індексу (ГІ), а також визначається папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА), який служить показником для оцінки проявів гінгівіту та пародонтальний індекс (РІ), спрямований на виявлення розвинутих форм патології.

У рядку “Колір за шкалою Віта” зазначають відповідність кольорової гами застосованого матеріалу кольору коронок зубів пацієнта.

Спеціальний розділ карти відводиться для складання плану обстеження, плану лікування даного хворого з відмітками про проведені в необхідних випадках консультації суміжними фахівцями. Для запису наступних звернень пацієнта з даним захворюванням, а також у випадку звернення з новими захворюваннями служить розділ карти, який називається “Щоденник”, де вписуються відповідні дані.

Завершує його епікриз – стислий опис результатів лікування та рекомендовані лікарем практичні заходи. Після лікування ставиться підпис лікаря, який провів лікування та завідуючого відділенням, а після закінчення окремих етапів лікування ставиться підпис лікаря, який безпосередньо лікує хворого.

В стоматологічній поліклініці, відділенні, або кабінеті на хворого заводять одну медичну карту стоматологічного хворого.

При наступних зверненнях до фахівців любого профілю може виникнути необхідність додатку (титульного листа медичної карти, який повинен мати той же номер, що карта і прикріплюватись до раніше заповненої карти, де має відображатись весь стоматологічний статус пацієнта).

Медична карта стоматологічного хворого, як юридичний документ, зберігається в реєстратурі протягом 5 років, після чого здається в архів.

Для визначення окремих симптомів хвороби застосовуються методи діагностичного обстеження — прийоми, способи, технічні та лабораторні засоби, що використовуються лікарем при обстеженні хворого для визначення хвороби або особливого фізіологічного стану організму.

За допомогою методів обстеження виявляють симптоми, притаманні окремим захворюванням, на чому ґрунтується правильний, точний діагноз і призначається адекватне лікування.

Методи обстеження хворого, що застосовуються в терапевтичній стоматологи, як і в інших розділах клінічної медицини, розподіляють на:

– основні (клінічні);

– додаткові (спеціальні клінічні).

Основні методи складаються з суб’єктивного (опитування хворого) та об’єктивного обстеження пацієнта.

Опитування необхідно починати з установлення довірливого контакту з хворим, визначення його нервово-психічного статусу, інтелекту і вже на цій підставі аналізувати скарги, анамнестичні дані тощо. З самого початку співрозмови з пацієнтом лікарю необхідно завоювати його довіру, встановити “внутрішній зв’язок” із ним.

Анамнез — це один із найважливіших методів обстеження, що дозволяє лікарю отримати уявлення про хворого, його розвиток, життя, трудову діяльність, початок захворювання, характер розвитку хвороби і ураження того чи іншого органу чи системи організму та визначити деякі симптоми зі слів самого пацієнта або людей, які його знають.

Метою об’єктивних методів обстеження є встановлення симптомів (ознак) захворювання, не виявлених при опитуванні, або підтвердження отриманих від хворого даних. Його необхідно починати з визначення загального стану, свідомості хворого, виразу обличчя тощо. За допомогою своїх органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику — лікар проводить зовнішній огляд шкіри і слизових оболонок, кістково-м’язової системи, обстеження грудної клітки та органів дихання, серцево-судинної системи, органів черевної порожнини, нервової та ендокринної систем. Ретельне дослідження місцевого статусу хворого з урахуванням загальних змін організму дозволяє лікарю-стоматологу діагностувати захворювання, виявити етіологічні фактори і встановити його патогенетичні механізми. Об’єктивний метод обстеження дає змогу отримати достатньо повне уявлення про зовнішню картину хвороби, психоемоційний стан хворого та його загальне ставлення до хвороби.

Додаткові методи обстеження хворого включають спеціальні клінічні методи обстеження органів порожнини рота (температурна діагностика, індексна оцінка гігієнічного стану порожнини рота, пародонтальні індекси та ін.); функціональні методи обстеження (електроодонтодіагностика, люмінесцентна діагностика, визначення стійкості капілярів пародонта, реопародонтографія та ін.); лабораторні методи (клінічні та біохімічні показники крові, сечі, слини, ротової та ясенної рідини), мікробіологічні, алергологічні, рентгенологічні методи обстеження (контактна рентгенографія, R-графія в прикус, позаротова R–графія, панорамна R–графія, ортопантомограма, комп’ютерна R-графія тощо) та ін.

Результати додаткових (параклінічних) методів обстеження дозволяють у достатній мірі отримати інформацію про внутрішню картину хвороби.

Застосовуючи методологічні основи діагностики, лікар проводить аналіз і синтез даних, отриманих за допомогою основних (клінічних) і додаткових (параклінічних) методів дослідження, встановлює діагноз хвороби у конкретного пацієнта і призначає відповідне лікування.

Основні (клінічні) методи обстеження

Скарги. При з’ясуванні скарг звертають увагу на наявність крейдяно-подібних плям, пігментацій чи деструкції емалі, кровоточивості з ясен, зубних відкладень та інших симптомів. Найчастіше хворі скаржаться на больові відчуття, що можуть бути самовільними або виникати від дії різних подразників (механічних, хімічних, фізичних). З’ясування лише факту наявності болю ще не визначає діагноз, тому що біль може виникати при різних захворюваннях зубів (карієсі, пульпіті, періодонтиті), хворобах пародонта чи слизової оболонки порожнини рота.

Для запалення пульпи властиві мимовільні приступоподібні, нічні болі з довгими або короткими світлими проміжками. При дії подразника провокується довго не зникаючий іррадіюючий біль.

Поряд із симптомами, пов’язаними з ураженнями зубів, тканин пародонта і слизової оболонки порожнини рота, хворі нерідко скаржаться на погіршення загального стану організму в цілому або на порушення функції окремих органів і систем. Ці скарги також необхідно враховувати при аналізі отриманих даних для того, щоб встановити їх патогенетичний зв’язок з ураженнями органів порожнини рота.

Важливо, щоб хворий найбільш повно і конкретно виклав свої основні скарги. Розпитування доцільніше проводити активно, спрямовуючи розповідь пацієнта у потрібне русло додатковими запитаннями. При цьому лікар має дотримуватися правил медичної етики і деонтології, щоб необережним словом чи запитанням не травмувати психіку хворого, не навіяти на нього канцерофобію тощо.

Правильно проведене опитування у більшості випадків дозволяє до деякої міри передбачити діагноз, який надалі повинен бути підтверджений об’єктивними методами дослідження.

Однак не потрібно переоцінювати роль опитування пацієнта, тому що кожен хворий сприймає і запам’ятовує прояви свого захворювання залежно від стану психіки. Одні зауважують і вказують лікарю навіть на незначні відхилення від норми, інколи перебільшуючи їх, інші — не надають змінам в організмі особливого значення. У цьому зв’язку варто підкреслити важливість довірливих відносин між лікарем і пацієнтом, на основі яких і ґрунтується опитування хворого.

Історія розвитку життя. Для з’ясування етіології, патогенезу захворювання і з метою уточнення діагнозу важливе значення має ретельно зібраний анамнез життя з урахуванням віку, статі, професії хворого тощо.

В історії розвитку життя пацієнта звертають увагу на умови життя, професійні шкідливості, місце народження і постійного проживання (зона ендемічного флюорозу, Чорнобильська зона).

Уточнюють характер харчування: регулярність, різноманітність, наявність у раціоні кількості вуглеводів, оцінюють консистенцію їжі тощо.

Слід з’ясувати, як пацієнт дотримується правил догляду за порожниною рота, чи має шкідливі звички (тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків та ін.).

Важливе значення має визначення загального стану хворого: наявність супутніх і спадкових захворювань, алергії на будь-які лікарські препарати, продукти харчування тощо. У хронологічному порядку встановлюють перенесені захворювання, травми, оперативні втручання, вказують на характерні риси перебігу захворювання й ефективність лікування.

Особливу увагу звертають на такі хвороби, як туберкульоз, сифіліс, гепатит, новоутворення, з’ясовують можливі контакти з ВІЛ-інфікованими хворими, психічні захворювання. Слід уточнити наявність у пацієнта імунних порушень і станів. За необхідності опитування хворого доповнюють письмовим висновком лікаря-інтерніста (гастроентеролога, ендокринолога, кардіолога, невропатолога та ін.).

Алергологічний анамнез. У зв’язку зі збільшенням числа захворювань, в основі яких лежить підвищена чутливість до медичних препаратів (антибіотиків, сульфаніламідів, протизапальних засобів та ін.), у процесі збору анамнезу необхідно звернути на це особливу увагу. Детально проведений алергологічний анамнез допоможе деякою мірою уточнити діагноз, і його обов’язково необхідно враховувати при призначенні лікарських препаратів.

З’ясування причини виникнення захворювання, посилення чи припинення, характеру (ниючий, пульсуючий), тривалості (приступодібний, постійний), часу появи (нічний, денний), сконцентрованості (локалізований, іррадіюючий) болю дозволяє отримати вихідні дані для постановки діагнозу.

Об’єктивний стан хворого

Об’єктивне дослідження хворого проводиться за допомогою основних клінічних та додаткових методів обстеження.

Основні клінічні методи обстеження включають огляд, пальпацію, перкусію та ін. Першим етапом об’єктивного обстеження хворого є огляд, який проводиться з метою виявлення видимих змін щелепно-лицевої ділянки та елементів ураження слизової оболонки порожнини рота.

Місцевий статус. Огляд хворого проводять у стоматологічному кріслі. Голова пацієнта повинна бути добре фіксована на підголівнику. Звертають увагу на симетричність і пропорційність обличчя, стан шкіри, ступінь відкривання рота, проводять пальпацію регіонарних лімфатичних вузлів.

Порушення симетрії обличчя можливе при запальних захворюваннях, травматичних або неопластичних процесах. Важливе значення має пальпація регіонарних лімфатичних вузлів. Їх збільшення пов’язано з наявністю хронічних осередків інфекції в періапікальних тканинах зубів

При огляді зубів відмічають їх колір. Зміни кольору зуба (від рожевого до сіро-синього забарвлення) можуть виникнути при травмі з крововиливом у пульпу, а також при неправильно проведеному ендодонтичному лікуванні. За відсутності явно видимої причини зміни кольору коронки необхідно провести додаткове обстеження (рентгенографію, електроодонтодіагностику та ін.) з ретельним вивченням стану зуба та тканин, що його оточують.

Після огляду проводять зондування зубів. За наявності ділянки демінералізації лікар при зондуванні відчуває шорсткість поверхні емалі, при цьому можливе виникнення у хворого незначного болю.

Обстеження каріозної порожнини дозволяє визначити локалізацію найболючіших місць (дно, емалево-дентинне з’єднання) та ступінь розм’якшення твердих тканин, що вистеляють порожнину. Зондування дна каріозної порожнини дозволяє також визначити її близькість до порожнини зуба і визначити життєздатність пульпи. Причому в таких умовах користуватися зондом слід дуже обережно, бо навіть легке натискання по проекції рога пульпи викликає сильний біль, а за наявності дуже тонкої дентинної перетинки може виникнути перфорація порожнини зуба та ушкодження пульпи.

Перкусія зуба. Больова реакція при перкусії вказує на наявність запального процесу в періодонті: при вертикальній – у верхівковій (апікальній) його частині, а при горизонтальній – у маргінальній. Необхідно проводити порівняльну перкусію.

Проведення перкусії зуба.

Одночасно з оглядом зуба обстежують стан тканин, що його оточують. У нормі край ясен має блідо-рожевий колір і щільно охоплює шийку зуба. В залежності від того чи іншого патологічного процесу ясна змінюється колір, консистенція ясен.

Пальпація – це прощупування якого-небудь органа або окремої ділянки тіла.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ

Електроодонтодіагностика

Це визначення порога збудливості пульпи за допомогою електричного струму. Метод ґрунтується на визначенні порогового збудження больових і тактильних рецепторів пульпи зуба при подразненні електричним струмом. Пульпа інтактних зубів реагує на силу струму в межах 2-6 мкА. При патологічному процесі в пульпі (пульпіти, некроз пульпи) поріг збудливості знижується. Зниження порога в межах 7-60 мкА свідчить про переважне ураження коронкової пульпи, 60-100 мкА – кореневої пульпи, а понад 100 мкА – про загибель пульпи та реакцію на електричний струм рецепторів періодонта.

Визначення життєздатності пульпи за допомогою пульптестера.

Протоколи надання стоматологічної допомоги

Шифр МКХ К. 04.00 Початковий пульпіт (гіперемія)

Клінічна форма – Гострий пульпіт. гіперемія пульпи

Критерії діагностики:

Клінічні:

– локалізований самочинний біль 1-3 хв. з великими проміжками (інтермісіями) до 12-24 години;

– біль від температурних подразників, протягом 1-3 хв.;

– больові приступи частіше виникають в нічний час;

– біль виникла вперше добу тому;

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

– дентин розм’якшений, слабо пігментований, хрящоподібної консистенції або мало розм’якшений з різкою пігментацією (хронічний карієс);

– при зондуванні виявляється помірний біль у ділянці проекції рогу пульпи;

– від холодної води виникає біль, що триває 1-2 хвилини;

– перкусія зуба безболісна.

Лікування

Місцеве:

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини;

– у разі хронічного перебігу каріозного процесу з утворенням прошарку замісного дентину проводять розкриття рогу пульпи для кращого доступу медикаментозних препаратів;

– антисептична обробка каріозної порожнини;

– на дно каріозної порожнини накладають лікувальну пасту (при розкритому розі пульпи можна замість пасти залишити ватяну кульку змочену медикаментами);

– найчастіше використовують різні пасти, які містять гідроксид кальцію. Можна застосувати також інші лікарські засоби: антибіотики та їх комбінації, поєднання сульфаніламідних препаратів з антибіотиками, кортикостероїдами, кальцієвмісні засоби, ферментні препарати, препарати нітрофуранового ряду, глікозаміноглікани тощо;

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою;

ІІ відвідання хворого

– у разі наявності навіть незначного болю, підвищення реакції на термічні подразники, перкусію та збільшення електрозбудливості пульпи чи наявності хоча б одного з перерахованих симптомів повторюють сеанс лікування;

– через 5-7 днів при незадовільних результатах, наростанні процесу запалення, консервативне лікування слід замінити на хірургічний метод (ампутація чи екстирпація);

– при відсутності больової реакції проводять подальше лікування;

– антисептична обробка ротової порожнини;

– у разі застосування лікарської пасти з кортикостероїдами її обережно замінюють на препарати на основі гідроксиду кальцію з непрямим чи прямим покриттям пульпи;

– ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

– пломбування каріозної порожнини, а при необхідності відновлення коронки зуба цементами, компомерами, композиційними матеріалами, срібною амальгамою тощо залежно від топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба. Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі.

Профілактика рецидивів:

– диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу – частіше.

Додаткові рекомендації:

– диспансерний нагляд протягом 12 місяців (терміни спостереження:

1-й раз – через 2 тижні (скарги, ЕОД);

2-й раз – через 3 місяці (скарги, ЕОД);

3-й раз – через 6 місяці (скарги, ЕОД, рентгенографія);

4-й раз – через 12 місяці (скарги, ЕОД, рентгенографія);

– контроль гігієни порожнини рота;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Критерії ефективності лікування:

1) У разі ефективності проведеного лікування – відсутність скарг на больові відчуття у зубі, безболісна реакція на перкусію, відсутність патологічних змін на слизовій оболонці в проекції коренів ураженого зуба;

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми гострого чи хронічного пульпіту.

Шифр МКХ К. 04.01 – Гострий пульпіт

Клінічна форма – гострий обмежений пульпіт

Критерії діагностики:

Клінічні:

– біль гострий, локалізований, нападоподібний, самовільний, тривалість приступу 15-30 хв., без больові (світлі) проміжки – 2-3 години;

– напад болю може виникнути під впливом різних подразників (температурних, хімічних тощо);

– больові приступи підсилюються і частішають вночі;

– біль виник вперше 2-3 доби тому;

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

– при зондуванні виявляється помірний біль в точці, відповідно проекції запаленого рогу пульпи;

– від холодної води виникає приступ болю (тепла зменшує інтенсивність больового відчуття);

– перкусія зуба безболісна.

Допоміжні діагностичні критерії:

– знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці (ЕОД) до 20 мкА.

Лікування

Місцеве:

Вибір методу лікування пульпіту залежить від ряду факторів.

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту застосовують при тривалості хвороби не більше доби; локалізації каріозної порожнини на жувальній або контактній поверхні (вище екватора зуба), у практично здорових осіб молодого віку, у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу.

Ампутація пульпи (вітальна чи девітальна). Застосовують у осіб молодого віку при неефективності біологічного методу лікування, у жувальних зубах при наявності каріозної порожнини ІІ класу за Блеком.

Екстирпація пульпи (вітальна чи девітальна). Застосовують при неефективності методу вітальної ампутації, при наявності каріозної порожнини ІІ-V класів за Блеком, при лікуванні фронтальних (однокореневих) зубів.

Девітальні методи лікування застосовують при наявності протипоказань до місцевого знеболювання.

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини;

– антисептична обробка каріозної порожнини;

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– при відсутності больової реакції проводять подальше лікування;

– антисептична обробка ротової порожнини;

– ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

Ампутація пульпи.

А) вітальна ампутація

– антисептична обробка ротової порожнини

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове)

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– нанесення лікувальної пасти на культю пульпи, рекомендуються пасти протизапальної та одонтотропної дії, препарати на основі гідроксиду кальцію;

– ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

Б) девітальна ампутація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба (розкриття і часткова некротомія каріозної порожнини) з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія). Можливе розкриття вічок каналів та резекція пульпи з вічок каналів списоподібним бором, або бором Gates-Glidden;

– медикаментозна обробка культі пульпи (розчином фурациліну, 1 % розчином хлоргексидину тощо);

– припинення кровотечі культі пульпи;

– нанесення лікувальної пасти на культю пульпи, рекомендуються муміфікуючі, метаплазуючі і одонтотропні пасти;

– ізолююча прокладка;

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі

– інструментальна та медикаментозна обробка кореневого каналу (каналів) на всю робочу довжину із застосуванням відповідного розміру ендодонтичних інструментів відповідного розміру;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5 %-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

Критерії ефективності лікування:

Шифр МКХ К. 04.01 – Гострий пульпіт

Клінічна форма – гострий дифузний пульпіт.

Критерії діагностики:

Клінічні:

– біль гострий, ірадіюючий, нападоподібний, самовільний, тривалість приступу 2-4 год., без больові (світлі) проміжки – 10-30 хвилин;

– іррадіація болю по ходу гілок трійчастого нерва;

– напад болю може виникнути під впливом різних подразників (температурних, хімічних тощо);

– больові приступи підсилюються і частішають вночі;

– біль виник вперше 2-3 доби тому;

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

– при зондуванні виявляється біль по всьому дну каріозної порожнини, біль більш різкий при гострому перебігу карієсу;

– від холодної води виникає приступ болю (тепла зменшує інтенсивність больового відчуття);

– може бути больова реакція при вертикальній перкусії ураженого зуба (явища періфокального періодонтиту).

Допоміжні діагностичні критерії

– знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 40-50 мкА.

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

– диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу – частіше;

Критерії ефективності лікування:

Шифр МКХ К. 04.02 – Гнійний (пульпарний абсцес)

Клінічна форма – гострий гнійний пульпіт.

Критерії діагностики:

Клінічні:

– біль гострий, ірадіюючий, нападоподібний, самовільний, пульсуючий, хвилеподібний, безбольові проміжки відсутні;

– іррадіація болю по ходу гілок трійчастого нерва;

– напад болю може виникнути під впливом різних подразників (температурних, хімічних тощо);

– при дії холодових подразників біль заспокоюється;

– больові приступи підсилюються і частішають вночі;

– біль виник вперше 2-3 доби тому;

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

– при зондуванні можна легко перфорувати склепіння порожнини зуба, при цьому виділяється крапля гною, або крові і больові відчуття зменшуються;

– від теплої води виникає приступ болю (холодна зменшує інтенсивність больового відчуття);

– больова реакція при вертикальній перкусії ураженого зуба (явища періфокального періодонтиту);

Допоміжні діагностичні критерії

– знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці вище 40-50 мкА.

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

– диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу – частіше

Критерії ефективності лікування:

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у інші форми хронічного пульпіту чи періодонтит.

Шифр МКХ К. 04.01 – Гострий пульпіт

Клінічна форма – гострий травматичний пульпіт

Критерії діагностики:

Клінічні:

Гострий травматичний пульпіт має три форми клінічного проявлення.

1) Випадково оголена ділянка пульпи.

2) Випадкове поранення пульпи .

3) Оголення пульпи при переломі коронки зуба.

1) Випадково оголена ділянка пульпи.

Клініка:

– причиною такого пульпіту може бути необережне препарування каріозної порожнини або зняття шару демінералізованого дентину екскаватором;

– ознакою оголення пульпи є оточений обідком білого предентину перфоративний отвір, з якого може виділятися крапля крові;

– оголена пульпа яскраво-червоного кольору;

– виникає гострий, короткочасний біль, який посилюється під час зондування перфорації.

2) Випадкове поранення пульпи

Клініка:

– причиною такого пульпіту може бути необережне препарування каріозної порожнини або зняття шару демінералізованого дентину екскаватором, при цьому відбувається проникнення інструменту в тканину пульпи і її поранення;

– ознакою оголення пульпи є досить великий перфоративний отвір, через який видно поранену пульпу рожевого кольору;

– з перфоративного отвору виділяється краплями кров;

– виникає гострий, короткочасний біль, який посилюється під час зондування пульпи у ділянці перфорації.

3)Оголення пульпи при переломі коронки зуба.

Клініка:

– така клінічна картина можлива звичайно внаслідок отриманої гострої травми;

– лінія перелому коронки зуба може проходити через рівень порожнини зуба (по екватору зуба, в ділянці шийки зуба тощо);

– тканина пульпи оголена, на значному протязі швидко інфікується;

– оголена пульпа яскраво-червоного кольору;

– виникає гострий біль, який посилюється під впливом різних зовнішніх подразників, навіть від поруху повітря;

Допоміжні діагностичні критерії:

– електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці (ЕОД) – до 6-12 мкА.

Лікування

Місцеве:

Вибір методу лікування пульпіту залежить від ряду факторів.

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту застосовують при випадково оголеній ділянці пульпи. Проте його використання залежить від локалізації каріозної порожнини на жувальній або контактній поверхні (вище екватора зуба), у практично здорових осіб молодого віку, у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу. Біологічний метод не використовують у фронтальних однокореневих зубах, де у випадку випадково оголеної пульпи необхідно застосовувати метод екстирпації пульпи.

Ампутація пульпи (вітальна). Метод вибору при випадковому пораненні пульпи у молярах і премолярах. Проте його використання залежить від локалізації каріозної порожнини на жувальній або контактній поверхні (вище екватора зуба), у практично здорових осіб молодого віку, у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу. У фронтальних однокореневих зубах у разі випадково пораненої пульпи необхідно застосовувати метод екстирпації пульпи. Також ампутацію застосовують у осіб молодого віку при неефективності біологічного методу лікування випадково оголеної пульпи. У жувальних зубах при наявності каріозної порожнини ІІ класу за Блеком у разі випадково пораненої пульпи нижче рівня екватора доцільно застосувати екстирпацію пульпи.

Екстирпація пульпи (вітальна чи девітальна). Метод вибору при лікуванні оголення пульпи при переломі коронки зуба. Також застосовують при неефективності методу вітальної ампутації, при наявності каріозної порожнини ІІ-V класів за Блеком при лікуванні гострого травматичного пульпіту фронтальних (однокореневих) зубів.

Девітальну екстирпацію застосовують при наявності протипоказань до місцевого знеболювання.

Біологічний (консервативний) метод лікування пульпіту

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини;

– антисептична обробка каріозної порожнини;

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– при відсутності больової реакції проводять подальше лікування;

– антисептична обробка ротової порожнини;

– ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

Ампутація пульпи.

А) вітальна ампутація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– ізолююча прокладка (не використовувати цинк-фосфатний цемент!);

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

Критерії ефективності лікування:

Шифр МКХ К. 04.03 – Хронічний пульпіт

Клінічна форма – хронічний фіброзний пульпіт.

Критерії діагностики:

Клінічні:

– у анамнезі може відмічатися згадування про гострий нападоподібний біль у ураженому зубі;

– біль ниючого, тягнучого характеру на дію термічних, хімічних та механічні подразників, який повільно зникає після усунення подразника;

– виникнення ниючого болю від зміни навколишньої температури;

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

– дентин розм’якшений, може бути пігментований;

– зондування дна каріозної порожнини практично безболісне, у місці перфорації – різко болісне, пульпа слабо кровоточить;

– у ділянці перфорації можна візуально виявити оголену пульпу темно-червоного кольору чи блідо-рожеву з синюшним відтінком;

– реакція на перкусію – безболісна.

Допоміжні діагностичні критерії

– знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 30-50 мкА.

– при рентгенологічному обстеженні можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба.

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

Критерії ефективності лікування:

Шифр МКХ К. 04.05 – Хронічний гіперпластичний пульпіт

(пульпарний поліп)

Клінічна форма – хронічний гіпертрофічний пульпіт.

Критерії діагностики:

Клінічні:

– у анамнезі може відмічатися згадування про гострий нападоподібний біль у ураженому зубі;

– скарги на біль та появу крові із каріозної порожнини при травмуванні крихтами їжі або при відсмоктуванні із зуба;

– можливий незначний біль ниючого, тягнучого характеру на дію термічних, хімічних та механічні подразників, який повільно зникає після усунення подразника

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину, порожнина зуба розкрита;

– каріозна порожнина виповнена м’ясистим пухлино подібним утворенням рожево-синюшного кольору;

– дентин розм’якшений, може бути пігментований ;

– зондування пульпи спричиняє болючість і кровоточивість;

– реакція на перкусію – безболісна.

Допоміжні діагностичні критерії

– знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 30-50 мкА.

– при рентгенологічному обстеженні можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба.

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою.

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

Критерії ефективності лікування:

Шифр МКХ К. 04.03 – Хронічний пульпіт

Клінічна форма – хронічний гангренозний пульпіт.

Критерії діагностики:

Клінічні:

– у анамнезі може відмічатися згадування про гострий нападоподібний біль у ураженому зубі;

– біль ниючого, тягнучого характеру на дію термічних теплових подразників (гаряча їжа тощо), який повільно зникає після усунення подразника;

– неприємне відчуття розпирання в зубі;

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину, що з’єднується з порожниною зуба;

– дентин розм’якшений, може бути пігментований ;

– зондування дна каріозної порожнини практично безболісне, у місці перфорації поверхневе зондування – безболісне, глибоке зондування викликає біль і кровоточивість;

– реакція на перкусію – безболісна .

Допоміжні діагностичні критерії

– знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 60-80 мкА;

– при рентгенологічному обстеженні можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба, можлива деструкція періодонтальної щілини і оточуючої кісткової тканини.

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Можливе відстрочене пломбування, тоді каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою з тимчасового пломбувального матеріалу.

Б) девітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– накладання девіталізуючої пасти (миш’яковистої, параформальдегідної тощо);

– закриття каріозної порожнини герметичною пов’язкою;

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5% розчин фенолу, 1% розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

Критерії ефективності лікування:

Шифр МКХ К. 04.03 – Хронічний пульпіт

Клінічна форма – пульпіт ускладнений періодонтитом

Критерії діагностики:

Клінічні:

– ірадіюючий біль, що виникає самовільно та посилюється як від різноманітних подразників, так і вночі;

– біль має наростаючий пульсуючий характер, посилюється при накушуванні на зуб; світлі проміжки між больовими приступами майже відсутні;

– глибока каріозна порожнина в межах навколопульпарного дентину;

– дентин розм’якшений, може бути пігментований;

– зондування дна каріозної порожнини болісне,

– при наявності перфорації – пульпа різко болісна і слабо кровоточить при зондуванні;

– реакція на перкусію – болісна;

– м’які тканини навколо даного зуба набряклі, гіперемовані, болісні при пальпації, перехідна складка згладжена;

– можливе збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

Допоміжні діагностичні критерії

– знижена електрозбудливість пульпи при електроодонтодіагностиці до 30-50 мкА

– при рентгенологічному обстеженні наявні патологічні зміни у періапікальних тканинах у вигляді розширення, деструкції або деформації періодонтальної щілини відповідно до форми загостреного хронічного періодонтиту, що ускладнює перебіг пульпіту, можна виявити сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба.

Лікування

Місцеве:

Екстирпація пульпи

А) вітальна екстирпація

І відвідання хворого

– антисептична обробка ротової порожнини;

– знеболювання (інфільтраційне, провідникове);

– препарування каріозної порожнини зуба з урахуванням топографо-анатомічних особливостей ураженого зуба;

– розкриття порожнини зуба;

– видалення коронкової пульпи (пульпотомія);

– медикаментозна обробка культі пульпи;

– припинення кровотечі культі пульпи;

– розкриття вічок кореневих каналів;

– екстирпація кореневої пульпи (пульпектомія);

– зупинка кровотечі у кореневому каналі;

– для медикаментозної обробки кореневих каналів застосовують не подразнюючі періодонт та швидкодіючі медикаментозні препарати: розчини антисептиків: галогени та окислювачі (1 % гіпохлориту натрію, 1 % р-н хлоргексидину, 1 % р-н йодинолу, 3 % р-н перекису водню тощо); четвертинні амонієві сполуки (0,5-1 % розчин етонію, 1 % розчин бензалконію хлориду, 0,15 % розчин декаметоксину); фенольні сполуки (5 % розчин фенолу, 1 % розчин камфоро-парамонохлорфенолу та їх комплексні препарати); нітрофурани, антибактеріальні препарати тощо;

– у каналі залишають турунду, рясно зволожену обраним медикаментозним препаратом;

– закриття каріозної порожнини напів герметичною або герметичною пов’язкою (залежно від наявності або відсутності незначної кількості серозного ексудату в каналі).

ІІ відвідання хворого

– антисептична обробка порожнини рота (полоскання антисептиками);

– у разі відсутності болю – видалення герметичної (напівгерметичної) пов’язки;

– промивання та висушування кореневого каналу;

– пломбування кореневого каналу (каналів) в межах отвору верхівки кореня матеріалами для кореневих пломб;

Рекомендації пацієнтам:

– по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів;

– по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);

– по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі;

– раціональне харчування з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Профілактика рецидивів:

Критерії ефективності лікування:

2) У разі неефективності проведеного лікування – виникнення вторинного карієсу, прогресування запального процесу у пульпі і перехід у періодонтит.

Література:

1. Лукиных Л.М., Шестопалова Л. В. Пульпит (клиника, диагностика, лечение). / Л.М. Лукиных, Л.В. Шестопалова // Нижний Новгород: Изд-во Нижегородской государственной медицинской академии, 2004. – 88 с.

2. Петрикас А.Ж. Пульпэктомия. / А.Ж. Петрика // Учебное пособие для стоматологов и студентов. – 2-е изд. – М.: АльфаПресс. – 2006 – 300 с.

3. Терапевтическая стоматология / [Е.В. Боровский, Ю.Д. Барышева, Ю.М. Максимовский и др.]; под ред. Е.В. Боровского. – М.: 000 «Медицинское Информационное Агентство», 1997. – 544 с.

4. Терапевтична стоматологія: Підручник. — У 4 томах / М.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко, А.М. Політун, Л. Ф. Сідельнікова // К.: Здоров’я. – 2004. Т. 2. – 400 с.

5. Протоколи надання стоматологічної допомоги / За ред. головного стоматолога МОЗ України, заслуженого лікаря України, канд. мед. наук Ю.З. Опанасюка // Київ: ТОВ ВЩ Світ сучасної стоматології, 2005. – 540 с.

Матеріали підготувала

асистент кафедри терапевтичної стоматології,

канд. мед. наук Бойцанюк С.І.