МОДУЛЬ 1: ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ
Змістовий модуль 2 : Технологія косметичних препаратів піномийного призначення, косметичних рідин та засобів оральної косметики
КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ПІНО-МИЮЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. ШАМПУНІ. БАЛЬЗАМИ. ОПОЛІСКУВАЧІ.
КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ПОРОЖНИНОЮ РОТУ І ЗУБАМИ. ЗУБНІ ПАСТИ, ПОРОШКИ, ЕЛІКСИРИ.
Волосся складається на 80-95 % з молекул білка — твердого кератину. До складу волосся входять вода, ліпоїди, пігмент, мікроелементи.
Волосся розвивається й росте нерівномірно. Спочатку проходить стадію активного росту, потім спокою і випадіння. Кожна стадія, або фаза розвитку, має свою назву:
I фаза — етап формування і дозрівання кореня і стержня волосини. Саме в цей період спостерігається ріст волосини. У середньому ця фаза триває від 2 до 7 років;
II фаза — період спокою вже сформованої волосини; триває 2-4 тижні;
III фаза — етап відмирання цибулини і кореня з наступним випадінням волосини; триває 3-4 місяці.
Види та властивості волосся. Тіло людини покриває волосся трьох видів:
· пушкове росте на всьому тілі, його немає тільки на долонях, підошвах і губах. Це тонке м’яке волосся, яке не має пігменту та незабарвлене;
· щетинисте —- короткі волоски завдовжки 1-
· довге — товсте волосся нормальної довжини, росте на голові, обличчі, та на поверхні тіла у чоловіків.
Тривалість життя волосся різних видів неоднакова. Довге волосся живе 5-7 років, щетинисте — 1 місяць.
У нормі щодоби постійно випадає від 50 до 150 волосин. Оскільки на кожній ділянці шкіри волосся знаходиться у різних фазах росту, то воно не випадає одночасно.
Довжина кожної волосини визначена генетично і залежить від тривалості І фази. За місяць волосина відростає на
На ріст волосся впливають загальний стан організму, обмін речовин, стан нервової системи, діяльність залоз внутрішньої секреції, пори року, харчування.
Експрес-дієти, дефіцит вітамінів сповільнюють ріст волосся. Водночас добре збалансована дієта з достатньою кількістю поживних речовин (білка, вітамінів групи В, мікроелементів) і здоровий спосіб життя сприяють росту густого, здорового волосся.
Для кожної людської раси характерним є свій різновид волосся:
· для азіатської, або монголоїдної, — густе, товсте, чорне, жорстке волосся (рис. 3.2 а);
· для європеоїдної — волосся середньої товщини, тонке, світле, темно-руде, пряме, хвилясте (рис. 3.2 б);
· для негроїдної — жорстке, дуже густе і кучеряве (рис. 3.2 в).
За діаметром стержня волосся ділять на товсте, середнє, тонке; за жорсткістю — на м’яке і жорстке, за властивостями — на сухе, нормальне та жирне.
а в
Рис. 3.2. Волосся людських рас:
а — азіатської, або монголоїдної; б — європеоїдної; в — негроїдної
За станом волосся, який впливає на вибір хімічних препаратів для перукарських робіт, вирізняють такі групи:
1) волосся густе, жорстке, яке важко піддається вимиванню хімічних препаратів;
2) нормальне волосся, середнє за товщиною, еластичне, блискуче, пружне;
3) слабке волосся, тонке, м’яке, шорстке;
4) ушкоджене волосся, ламке, посічене на кінцях, тьмяне, погано розчісується;
5) волосся знебарвлене, фарбоване або після хімічної завивки.
До фізичних характеристик волосся належать такі:
— гігроскопічність, або здатність до поглинання рідини;
— повітростійкість,
— міцність,
— довговічність,
— еластичність,
— адсорбція.
На волосся сильно впливає температура, оскільки воно містить значну кількість білку. Під час сушіння або моделювання зачісок за допомогою фена температура має бути в межах не вище 50-60°С. При температурі 75-90° С волосся швидко деформується, втрачає пружність і стійкість проти механічних впливів. При температурі 140°С починається розпад волосся, а при температурі 250°С — обвуглення.
Шкіра голови складається з зовнішньої частини — надшкір’я, чи епідермісу, власне шкіри й підшкірної жирової клітковини.
I — епідерміс, II — дерма, або власне шкіра, IIІ — підшкірна клітковина, IV — залоза, V— волосяний фолікул, VI— сальна залоза
Епідерміс, тобто надшкір’я, складається з величезної кількості клітин, але товщина їх складає декілька десятих часток міліметра. В основі надшкір’я лежать живі й повноцінні клітини — основний шар надшкір’я. Старі клітини, відділившись від основного шару, утворюють щільний роговий шар, що захищає живі клітини основного шару від механічних ушкоджень і не пропускає воду та розчинені в ній хімічні речовини, а також ультрафіолетові промені й мікроби. У цьому шарі, як і в основі надшкір’я, розташовані сальні залози, від активності яких залежить жирність волосся.
Другий шар шкіри — власне шкіра — являє собою безліч еластичних та інших волокон. Тут розташовуються кровоносні судини та м’язи. У цьому шарі відбувається розвиток луковиці — стовщеної основи кореня волоска.
Третій шар шкіри — підшкірний, жировий. У жировій клітковині знаходиться основа цибулини, через яку відбувається з кровоносних судин живлення волосся.
Як правило, для нормального розвитку цибулини волоска необхідна сумарна товщина другого й третього шарів має бути не менше
Таким чином, при товщині шкіри голови менше
Будова волоску.
Для правильного вибору засобів і методів догляду за волоссям і шкірою голови необхідно знати будову волоска.
Волосок складається з двох частин:
· стрижня, що розташований над шкірою
· кореня, що знаходиться в глибині шкіри та закінчується цибулиною.
Будова волосини (нижньої частини): 1 — фолікулярний канал; 2 — внутрішня епітеліальна піхва; 3 — межа внутрішньої епітеліальної піхви; 4 — піхва із сполучної тканини; 5 — шар Генле; б — шар Гекслі; 7 — кутикула піхви; 8 — кутикула волосини; 9 — медула; 10 — матрикс; 11 — сальна залоза; 12 — ороговіла частина волосини; 13 — м’яз, який піднімає волосину; 14 — кератогенна зона; 15 — перекератинізаційна зона; 16— надцибулинна зона; 17 — критичний рівень
Будова волосини (верхньої частини)
Цибулина складається з клітин зародкового шару, які, розмножуючись, утворюють волосок. Живлення цибулини здійснюється через сосок волоска, що знаходиться знизу цибулини, він має кровоносні судини й нервові волокна.
Видима частина волоска — стрижень — складається з трьох шарів: внутрішнього (серцевини), середнього (кіркового) і зовнішньої оболонки (кутикули).
Кутикула, або зовнішній шар, має лускату будову; це оболонка з ороговілих лусочок, шари яких частково прикривають одна одну, як луска в риби. Унікальність лусочок полягає в їх надзвичайній рухливості: вони «розкриваються» у лужному середовищі й «закриваються» в кислому.
Зовнішній шар охороняє внутрішні шари волоска від негативного впливу зовнішнього середовища.
Кірковий шар розташований прямо під кутикулою та складається з ороговілих клітин, що мають веретеноподібну будову. Міцність волоска визначається, насамперед, кірковою речовиною, циліндричні клітини якої містять пігмент меланін. До речі, різний колір волосся забезпечується меланіном. У сивому волоссі пігмент відсутній, він замінений пухирцями повітря.
Серцевина волоска складається з клітин різної структури з кератиноподібною речовиною. У надто тонкому волоссі межі між кірковим шаром і серцевиною нема, а в пушковому волоссі вона зовсім відсутня.
Водневий показник рН. Поверхня шкіри має природні захисні властивості, які характеризуються, зокрема, водневим показником рН. Косметичні засоби для догляду за волоссям, препарати для перукарських робіт містять іони водню Н+ і гідроксильну групу ОН–. Показник рН вказує на концентрацію іонів водню. Чим вище за рН середовище суміші, тим активніше вона діє на волосся, сильніше впливає на цистин зв’язку, сприяє гідролізу амінокислот кератину волосся. Шкала хімічних подразників рН включає значення від 0 до 12. Нейтральним вважають показник 7, якому відповідає чиста вода. Розчини з показниками нижче 7 зараховують до кислих, з показником вище 7 – до лужних. Волосся може містити рН 4,1-4,7. Вважається безпечною дія на волосся препаратів з рН 4,5-6,5. Виражено лужні і кислотні засоби негативно впливають на структуру волосся і шкіру.
Сальні залози.
Здорове волосся по всій довжині однаково змащене жиром — продуктом секреції сальних залоз, що оберігає волосся від ламкості та висихання. Наявність і склад шкірного жиру регулюється гормонами організму людини, крім цього, на нього впливає стан нервової системи й загальний стан здоров’я.
Сальні залози, а їх у людини понад 200 000, пов’язані, в основному, з волоссям. Кожен волосяний фолікул має кілька сальних залоз. Їхні протоки відкриваються у верхню розширену частину волосяного фолікула — воронкоподібну чашу. Але зустрічаються й сальні залози, що через свою вивідну протоку виділяють жир прямо на поверхню шкіри.
1.1.Етіологія та патогенез облисіння
Облисіння або алопеція (від латинського alopecia), є процес повного випадіння волосся або значного порідшання волосяного покриву на голові.
Існує декілька видів алопеції – осередкова, дифузна, андрогенна.
Андрогенна, або себорейна алопеція або так звана “чоловіча” алопеція є найбільш поширеною формою випадіння волосся. Дослідження показують, що 30-35 % чоловічого населення світу у віці від 25 до 55 років схильні до андрогенної алопеції. Не обходить осторонь ця проблема і жінок, хоча зустрічається набагато рідше.
Етіологія. Завдяки розвитку медицини, причини андрогенної алопеції до теперішнього часу точно визначені. Безпосередньою причиною випадіння волосся є пошкоджувальна дія чоловічих гормонів андрогенів (звідси назва виду алопеції) на волосяні фолікули, розташовані в лобовій і тім’яній областях.
Під впливом гормональної активності цибулина, що має рецептори, чутливі до молекули гормону, поступово втрачає здатність продукувати здорову волосину і зрештою гине, що призводить до необоротного випадіння волосся. При андрогенній алопеції на голові завжди залишається віночок волосся – в потиличній і скроневих областях.
Суть феномена полягає в тому, що волосяні фолікули в цих зонах не мають рецепторів, здатних сприймати дію андрогенів. Тому, виключається одна з обов’язкових причин андрогенної алопеції – гормональна активність, і волосся в цих областях генетично “застраховане” від випадіння.
Себорея – своєрідний патологічний стан шкіри, який супроводжується порушенням секреції сальних залоз і зміни хімічного складу їх секрету. При зниженні їх секрету виникає суха себорея, при підвищеній секреції – жирна себорея. Розвиток себореї сприяє порушення функції полових залоз, щитовидної залози, центральної і вегетативної нервової системи, зниження активності Т- і В- лімфоцитів і послаблення реакцій неспецефічного імунітету, змінення ферментативної активності шлунка і кишечника, наявність вогнища інфекції. Рахують, що в патогенезі себореї велику роль грає генетична схильність.
Але не тільки чоловіки страждають від випадання волосся. Форма облисіння, яка зустрічається частіше у жінок, – це дифузна, або симтоматична алопеція. Клінічно процес характерезується дифузним порідшенням волосся різного ступення, аж до облисіння, хоча повним воно буває рідко. Шкіра при цьому не пошкоджена.
Причини симптоматичної алопеції – це інфекції і інші перенесені важкі захворювання, дефіцитні стани (дефіцит вітамінів, мінералів, білків), незбалансовані дієти і голодування; стрес; прийом деяких медикаментів (препаратів для наркозу, гормональних препаратів і т.д.).
Патогенез облисіння обумовлений порушенням розвитку волоссяних фолікулів. Токсичний вплив на матрицю обумовлює передчасний перехід багатьох фолікулів в фазу катагена і потім телогена з подальшим випадінням волосся. Такий механізм випадіння підтверджується довгим інкубаційним періодом. Воно виникає через 1,5 – 3 місяця після лихоманки.
Подальший хід процесу визначається тим, що з ліквідацією інфекції фолікули вступають в фазу анагену і у більшості хворих наступає повне відновлення нормального волосяного покриву. Тільки в деяких випадках облисіння залишається стійким.
Післяродова алопеція, як приклад, викликана зовсім не виснаженням організму. Під час вагітності в організмі жінки відбуваються метаболічні і ендокринні зміни, в результаті яких міняється співвідношення жіночих (естрагенов) і чоловічих (андрогенів) статевих гормонів.
Після пологів, через 2-3 місяці, гормональний баланс знову міняється і супроводжується масивним випаданням волосся. В більшості випадків цей процес є природним і триває близько 6 місяців. Проте нерідко процес набуває патологічний характер (якщо він продовжується більше 7-8 місяців), який може привести до вираженого порідшання волосся.
Подібна ж клінічна картина розвивається після припинення прийому контрацептивних гормональних препаратів.
В зв’язку з широким використанням в медичній практиці цитостатичних препаратів почастішали випадки гострої дифузної алопеції. Механізм дії препаратів цієї групи зв’язаний з пригніченням мітотичної активності в сосочку волосини, що веде до порушення його росту і дистрофії. Після закінчення лікування цитостатиками волосся у цих хворих зазвичай відростає.
Поява дифузної алопеції зв’язується з багатьма іншими процесами. Серед них – кровотечі,захворювання ендокринних залоз, злоякісні новоутворення, оперативне втручання, дефіцит заліза, нераціональний догляд за волоссям.
Діагностика дифузної алопеції перш за все повинна йти по шляху виключення себорейного і гніздове облисіння, а потім встановлення по можливості причинного фактора. В сумнівних випадках, особливо при хронічних формах, необхідно рекомендувати діагностування трихограмм волосин, які випали і які в стані росту для вияснення характеру пошкодження.
Лікування проводять засобами, що покращують загальний стан організму (вітаміни, мікроелементи, адаптогени, ангіопротектори). При запізнілому переході фолікулів в фазу анагену потрібно провести 3-4 тижневий курс невеликими дозами глюкокортикоїдів або андренокортикотропними гормонами.
При призначенні місцевого лікування використовують методи, які покращують мікроциркуляцію і метаболічні процеси в шкірі голови: опромінення УФ-променнями, мануальний масаж, рефлекторна дія на симтоматичні вузли, втирання засобів з подразнюючою дією на шкіру.
Гніздова, або вогнищева алопеція – це захворювання коли у чоловіків або жінок будь-якого віку раптово на волосистій шкірі голови, рідше на бровах, і віях, а у чоловіків – на бороді і вусах появляються ділянки облисіння. Кількість вогнищ і величина їх можуть бути самими різними. Етіологія та патогенез цього – не з’ясовані. Причиною гніздової алопеції вважають трофічні зміни, викликані порушенням функції нервової системи, а також ендокринних залоз. В деяких хворих гніздова алопеція супроводжується трофічним ураженням нігтів.
Розділяють декілька різновидностей гніздової алопеції.
Алопеція повна – випадіння всіх видів волосся на голові і тілі. Це захворювання може бути результатом прогресування гніздової алопеції або розвивається самостійно.
Алопеція крайова – стрічковидне і змієвидне облисіння периферичних ділянок волосистої частини голови, особливо в потиличній та скроневих областях.
Алопеція ахроматична – наявність по периферії вогнищ облисіння сивого волосся.
Стрижнева форма гніздової алопеції – зустрічається дуже рідко, волосся в ділянці облисіння нерівномірно обламане.
Алопеція в вигляді корони – кругловидне облисіння на потилиці розповсюджується двома симетричними полосами вздовж краю волосся через скроні по направленню до лобу.
Протікання захворювання різне, і прогнозувати його потрібно з великою обережністю. Одним із варіантів являється мимовільне повне відновлення волосяного покриву, але термін його передбачити неможливо. При відновленні волосяного покриву з початку з’являється пушкове, а потім вже тонке, позбавлене пігменту термінальне волосся, що поступово перетворюються в нормальне.
Алопеція муцинозна. Етіологія та патогенез не виявленні. Виявляються специфічні некробіотичні зміни епітелію волосяних фолікулів і сальних залоз що пов’язані з муцинозною дегенерацією. Розрізняють два види облисіння: первинне і вторинне, що виникає при деяких лімфопроліферативних захворюваннях( грибковидному мікозі, еозинофільної гранулеми, лімфомах). Порушення функції щитовидної залози не відмічається.
Алопеція вроджена – повна або часткова відсутність волосся. Первинне вродження алопеції є аномальним розвитком, інколи носять спадковий і сімейний характер і нерідко поєднується з іншими вадами розвитку. Вони можуть супроводжуватись тяжкими ендокриними порушеннями (креатинізм, інфатилізм).
Вроджений гіпотрихоз може проявлятись зменшенням кількості, розрідженням і повільним ростом волосся по всьому загальному покриву або тільки на шкірі волосистої частини голови. За рахунок дистрофії волосся стає коротким, тонким, ламким, іноді безколірним.
1.2.Косметичні процедури при захворюваннях волосся
Процедури по лікуванню волосся містять в собі втирання лікарських препаратів в шкіру волосистої частини голови, масаж волосистої частини голови, кріомасаж. Показами до лікування волосся є себорея, надмірна сухість, ламкість волосся, облисіння, дифузійне і осередкове, передчасне випадання волосся.
Пацієнта садять в крісло, покривають пеньюаром, розчісують волосcя і по пасмах в поперечному і подовжньому напрямі втирають тампоном або руками, одягненими в гумові рукавички, призначений лікарський засіб. Після втирання препарату пацієнт повинен знаходитися в зручному положенні 30-40 хв. При проведенні хворому масляних втирань (рослинні олії) після процедури голову зав’язують поліетиленовою косинкою і поверх махровим рушником.
Кріомасаж шкіри волосистої частини голови проводиться за допомогою рідкого азоту. Процедура проводиться за призначенням лікаря. Пацієнта покривають пеньюаром, зручно садять на стілець, розчісують волосся і пасмам, що паралельно розчесали, тампоном з рідким азотом проводять швидкими змащувальними рухами. Тампон періодично опускають в термос з рідким азотом. Час кріомасажа кожної ділянки – 3-5сек; загальний час кріомасажа всієї поверхні голови – 10-20 мин.
Масаж волосистої частини голови застосовують для профілактики випадання волосся, при випаданні волосся, себореї, головного болю, хвороби волосся. Масаж голови покращує кровообіг шкіри волосистої частини голови, ослабляє надмірну напругу шкіри голови. Протипоказання: сильне випадання волосся, гнійничкові, грибкові захворювання, екзема волосистої частини голови, гостра травма голови, гіпертонічна хвороба. Волосиста частина голови масажується штовхаючими і круговими рухами на шкірі голови, розминками і невеликою вібрацією.
При алопеції (андрогенній) на скальпі завжди залишається волосся в скроневій і потиличній зонах. Оскільки волосяні фолікули в цих зонах не мають рецепторів, що сприймають андроген, виключена обов’язкова причина виникнення андрогенної алопеції. У потиличній і скроневій зонах волосся на генетичному рівні захищене від загибелі.
Очевидний факт, що ефективним рішенням є боротьба безпосередньо з процесом втрати волосся, а не з його наслідками. Необхідно на шкірі, що облисіла, заново, «з нуля» створити волосся. Де їх узяти? У США із-за небезпеки здоров’ю пацієнта заборонена мікрофібра (імплантація штучного волосся). Єдиним на сьогодні виходом є пересадка волосся із скроневих і потиличних областей.
Думка про пересадку свого ж волосся з’явилася ще в 30-і гг 20-го століття. Перша успішна пересадка відбулася в 1959-м. Тоді розробили і довели “теорію донорської домінанти”. У відповідності цій теорії всі волосяні фолікули зберігають генетичні дані навіть в разі пересадки волоса в іншу зону. Раніше волосся пересаджували у вигляді пучків (по 12-18 цибулин). Операція окрім хворобливості наводила до незадовільних естетичних результатів. Адже пересаджували крупні шкірні ділянки, чому з’являвся ефект “лялькової голови” (кущуватості). Довгий час видно були і шрами.
За допомогою мінітрансплантації (коли пересаджують 5- 11 цибулин), введеної два десятиліття тому, удалося поліпшити естетичні підсумки операції. Даний метод сьогодні використовується в багатьох клініках. Існує і мікротрансплантація, що з’явилася в 1985 році (пересадка 1-4 цибулин).
Пару років назад стали застосовувати унікальну методику фолікулярної мікротрансплантації.
Метод фолікулярної мікротрансплантації дозволяє:
• отримувати рівномірний і природний процес відновлення волосяного покриву;
• ефективніше задіювати донорські зони голови пацієнта;
• набагато понизити вартість трансплантації;
• скоротити кількість повторних етапів пересадки фолікул.
Фолікулярну мікротрансплантацію проводять амбулаторно, під впливом місцевого знеболення. Під час операції у вогнища облисіння переносяться 1-2 волосяних цибулини, узятої з потилиці. У місці забору генетичного матеріалу залишається маленький і майже непомітний шрам, прикритий шевелюрою.
У вогнищі облисіння роблять мікропрокол шкіри, в який поміщається мікротрансплантант. К-ть фолікулів, які пересадять, розраховується залежно від міри облисіння, структури волосся і їх густини. Протягом одного сеансу (4-6 годин) пересідають більше 1500 фолікулів. Приблизно через 24 години після пересадки можна помити голову, використовуючи шампунь. Нове волосся почне рости приблизно через три-чотири місяці. Після пересадки волосся в раніше ураженому районі збереже свої природні дані, і ні чим не відрізнятимуться від іншого.
1.3.Діагностика волосся
Спеціальна оптична апаратура або мікроскоп із телевізійною насадкою дозволяють отримувати збільшене зображення волосся і шкіри.
Багато разів збільшене зображення передається на монітор. Комп`ютер оснащений спеціальною програмою, що дозволяє обробляти зображення і видавати рекомендації. Оскільки клієнт має можливість своїми очима побачити свої проблеми (розщеплений стовбур волосини, дистрофічний корінь і так далі), то це і робить комп`ютерну діагностику такою популярною.
В Санкт-Петербурзі розробили метод мікровідеодіагностики волосся, що дозволяє не тільки констатувати проблему, але і виявляти причину того або іншого захворювання. На першому етапі діагностики клієнт обов`язково заповнює анкету, відповідаючи на питання, які дозволяють виявити причини виникнення проблеми. Відповіді клієнта вносяться до комп`ютера і обробляються за допомогою спеціальної програми. Далі слідує власне мікроскопічний аналіз волосини. Збільшене зображення кореня і стрижня волосини вводиться в комп`ютер за допомогою оптичного обладнання.
Процес дослідження волосини включає вимір його товщини за допомогою спеціальної шкали, аналіз отриманих зображень волосся і порівняння їх з атласом зображень. Дослідження шкіри волосистої частини голови і особливостей зростання волосся проводиться за допомогою спеціального діагностичного гребінця. Кольорове збільшене зображення ділянки шкіри волосистої частини голови дозволяє продемонструвати клієнтові проблеми шкіри і особливості зростання волосся. За підсумками діагностики формується висновок, складається спеціальна карта, що включає опис захворювання, діагноз, рекомендації і фотографії. Далі слідує лікування.
1.4. Корекція препаратами лікувальної косметики
Сучасна лікувальна косметика для покращення росту волосся має в своєму складі натуральні олії (рицини, лопуха), вітаміни (В2, В5, В6, РР), екстракти рослин (кропива, м’ята, перець стручковий), зволожуючі компоненти.
CH5plus Hair fall treatment
Виробник: CH5plus
Країна: Франція
Тип: Лікарський засіб
Опис: Лікування випадання волосся — це лінія, розроблена фахівцями компанії CH5plus для запобігання випаданню волосся. До складу засобів лінії входять натуральні рослинні компоненти: женьшень справжній, купина багатоквіткова, лігустікум Уолліча, м‘ята польова, сосновий скипидар, спирт, перець пекучий однорічний, кунжут індійський, дудник китайський, олія рицини, вітамін В2 і вода дистильована. Препарати лінії ефективно зупиняють випадання волосся, покращують їх якість, усувають свербіння, стимулюють зростання волосся і усувають лупу.
ANGEL MARINE DEPTH SPA SHAMPOO (dandruff hair)
Виробник: Angel
Країна: Франція
Тип: Шампунь
Опис: СПА МОРСЬКИХ ГЛИБИН Містить натуральні масла і морський колаген, підходить для волосся і шкіри голови, схильним до лупи, лущення, запобігає випаданню волосся.
Стимулюючий біоактивний комплекс з вітамінами і амінокислотами (12 ампул по 12 мл)
Виробник: BAREX
Країна: Італія
Тип: Лікарський засіб
Опис: Інтенсивний догляд в ампулах проти випадання волосся. Новітній Стимулюючий Біоактивний Комплекс, утворений поєднанням трьох похідних рослинного походження, надає “ударну” дію на корінь волосини. Багатофункціональна дія укріплює волосяну цибулину. Вітаміни В5 і Вб, амінокислоти, екстракти лікарських рослин, завдяки своїм живлячим і розігріваючим властивостям, доповнюють і підсилюють його дію.
Biomed TRATTAMENTO RICRESCITA
Ампули BIOMED HAIRTHERAPY для стимуляції зростання волосся
Виробник: BIOMED HAIRTHERAPY
Країна: Італія
Тип: Лікарський засіб
Опис: Надають стимулюючу дію на волосяні цибулини, покращують мікроциркуляцію, підсилюють фізіологічне зростання волосся, укріплюють його структуру. Містять гідролізований кератин який укріплює волосся і стимулює його зростання. Мальтодекстрин містить глюкозу, що забезпечує клітини енергією в процесі дихання. Екстракт центелли азіатської, вітамін РР, біотехнологічні ферменти молочної дегідрогенази і лужної фосфатази.
Виробник: Kirkland
Країна: США
Склад: Флакон містить 60 мл 5%-го розчину миноксидила -1шт.
Опис : Препарат для лікування облисіння. Надає стимулюючу дію на ріст волосся у чоловіків і жінок з андрогенетичною алопецією (облисіння чоловічого типу). Поява ознак росту волосся покращується через 4 місяці (і більш) вживання препарату 2 раза/добу.
Дюкре Анастім Лосьйон від випадання волосся NEW
Anastim Concentre Lotion – Ducray / Франція
Для уповільнення випадання, стимулювання росту і зміцнення волосся Лабораторії Дюкре розробили Концентрований лосьйон АНАСТІМ, що включає неорусцин (покращує мікроциркуляцію в шкірі голови), біотваней (вітамін, необхідний для вироблення кератину) і запатентований стимулюючий комплекс, що складається з молекули GP4G і никотината Токоферолу.
Алеса Стимулююче і рослинне масло, ампули
Phytotherathrie / Франція
Захищає волосяні стовбури, розгладжує поверхневі лусочки які настовбурчуються на сухому волоссі, і відновлює блиск всієї маси волосся. Повертає до життя сухе, блякле, ослаблене волосся, надаючи йому форму.
Віши/vichy Деркос Текник Ср-во від випадання волосся д/женщин
Dercos Technique Traitement Anti-Chute Brevete а L`aminexil Femme –
Відкриття Деркос в області випадання волосся: Амінексил збільшує кількість волосся у стадії зростання і бореться з твердінням коріння, пов‘язаним з їх передчасним старінням.
Фітополлєїн Рослинний стимулятор шкіри голови
Phytopolleine – Phytotherathrie / Франція
Засіб для активної стимуляції тьмяного млявого волосся і відновлення нормального балансу шкіри голови з тенденцією до жирності, сухості і появи лупи. Надає інтенсивну оздоровлюючу дію, покращує мікроциркуляцію і стимулює зростання волосся, будучи джерелом життєвої сили і краси. Склад: Ефірні олії розмарину, каяпута, кипариса, лимона, шавлії, кукурудзяна олія.
РЕМОЛАН®
Натуральний засіб від випадання волосся РЕМОЛАН® показаний чоловікам з андрогенетичним типом облисіння, осередковій алопеції для зовнішнього вживання. Застосовується в будь-якому віці для всіх типів волосся.
Метод, покладений в основу дії засобів від облисіння і для зростання волосся РЕМОЛАН®, полягає в регенерації (пробудженні сплячих) волосяних фолікул і дає не перше пушкове зростання волосся, як деякі гормональні препарати, а дозволяє виростити другого типа волосся – молодих і здорових, без сивини, з Вашим природним кольором. Містить екологічно чисті лікарські трави, мікроелементи і вітаміни для волосся, ефірні масла, мінерали в певному кількісному співвідношенні.
Одже, алопеція – це не тільки косметичний недолік, а прояв патологічних змін всередині організму, який потребує сумісного лікування з боку лікаря і засобами лікувальної косметики. Більшість популярних косметичних засобів для зовнішньої терапії випускаються закордонними виробниками, одже розробка складу і технології м’яких косметичних форм на основі природніх компонентів для лікування алопеції є доцільним.
Шампунь – косметичний засіб рідкої, гелевої, кремоподібної або порошкоподібної консистенції, що призначений для очищення волосся і шкіри голови і догляду за ними.
Косметичний ефект шампунів полягає в забезпеченні очищуючої, знежирюючої, миючої і лікувально-профілактичної дії на волосся і шкіру голови з врахуванням типу і структури волосся.
Гігієнічні шампуні очищують, знежирюють та миють волосся і шкіру голови.
Лікувально-профілактичні шампуні запобігають виникненню лупи, перешкоджають випаданню волосся, мають регенеруючу дію, забезпечують етіологічне і патогенетичне лікування різноманітних захворювань волосся і шкіри голови, лікують лупу, за рахунок введення комплексу БАР, спеціальних добавок.
|
Декоративні шампуні забезпечують короткочасний відтінюючий ефект.
Класифікація шампунів
– за складом :
– на основі синтетичних поверхнево-активних речовин;
– на основі власне мил;
– на основі суміші мил і ПАР.
– в залежності від стану волосся:
– для нормального волосся
– для жирного волосся
– для сухого волосся
– для ушкодженого волосся
– для ламкого волосся
– для фарбованого волосся
– для волосся змішаного типу
– за лікувальною дією і косметичним ефектом:
– освіжаючі
– зміцнюючі
– проти лупи
– відтінюючі
– дитячі
– за формою випуску:
– рідкі;
– кремоподібні;
– гелеподібні;
– порошкоподібні;
– аерозольні.
– за призначенням:
– гігієнічні;
– лікувально-профілактичні (спеціальні);
– декоративні.
– в залежності від довжини волосся:
– по догляду за довгим волоссям
– по догляду за коротким волоссям
– за дозуванням:
– однодозові пакети;
– недозовані для багаторазового використання;
Вимоги до якості шампунів:
1. Повинні володіти високою знежирюючою і піномиючою здатністю (легко змивати жир з волосся, давати стійку дрібнодисперсну піну).
2. Легко наноситися і легко змиватися з волосся (крім відтінюючих шампунів), вільно виливатися або вільно видавлюватися із туб.
3. Мати м‘якість. Зв‘язування іонів кальцію із твердої води із жирами волосся і шкіри голови може нашкодити як шкірі так і волоссю.
4. Мати рН у межах фізіологічної норми від 3,5 до 8,5 (у відповідності до ТУ6-39-48-92 “Шампуні на основі синтетичних ПАР і БАД”).
5. Надавати волоссю шовковистості, природнього блиску, пухнастості,
6. Забезпечувати легку розчісуваність волосся, освіжати і підтримувати еластичність волосся без надмірного знежирювання.
7. Відповідати цільовому призначенню в залежності від структури і стану волосся.
8. Володіти захисними, живильними, антистатичними властивостями.
9. Відсутність подразнюючих, токсичних і алергічних властивостей.
10. Тривалий час забезпечувати косметичний ефект.
Рідкі шампуні являють собою водні розчини активних миючих речовин – сурфактантів (поверхнево-активних речовин (ПАР) в кількості від 10 % до 30 %). В даний час більш розповсюдженою формою випуску є кремоподібні і гелеподібні шампуні, що володіють високими споживчими характеристиками: косметичною ефективністю, зручністю в застосуванні і дозуванні.
Основу більшості порошкоподібних шампунів складають пігменти, що внаслідок адсорбції частково знежирюють волосся. Тривале застосування таких шампунів не рекомендується, тому що вони часто є причиною утворення лупи. Деякі порошкоподібні шампуні містять ПАР, і вимагають розчинення у воді безпосередньо перед застосуванням.
Характеристика, класифікація, номенклатура і функціональне призначення допоміжних речовин у складі шампунів.
Для надання відповідних споживчих характеристик шампуням і реалізації вимог, що пред”являються до якості шампунів, необхідно підібрати допоміжні компоненти, які б забезпечували гарну знежирюючу,миючу дії, добре пінилися і забезпечували б розчинність і високу біодоступність БАР, а також стабільність в процесі зберігання.
Допоміжні речовини , які входять до складу шампунів класифікують на :
q Сурфактанти (ПАР)
q Загущувачі
q Антистатики
q Регулятори рН
q Консерванти
q Антиоксиданти
q Гідротропи
q Речовини, які зменшують знежирювальний ефект ПАР на волосся
q Речовини для парфумеризації шампунів
q Барвники
· Сурфактанти (поверхнево-активні речовини) є основними компонентами шампунів. Залежно від природи полярної групи і її здатності до дисоціації на іони розрізняють: аніонні, катіонні ПАР, амфотерні і неіоногенні (тобто, які не дисоціюють на іони) ПАР .
Аніонактивні ПАР – дисоціють у воді з утворенням поверхнево-активного аніону, їх отримують, в основному, шляхом сірчанокислої обробки вуглеводнів нафти.
Класифікація:
1. Карбонові кислоти і їх солі (мила) R–COOM ( M-метал)
2. Алкілсульфати R-O-SO2-OM
3. Алкіларилсульфонати R–Ar_SO2–OM
4. Інші ( фосфати, тіосульфати)
Катіонактивні ПАР – дисоціють у воді з утворенням поверхнево-активного катіону, їх отримують, в основному, шляхом органічного синтезу.
Класифікація:
q Солі алкілзаміщених амонієвих основ
q Солі первинних, вторинних і третинних амонієвих сполук.
Володіють поганою піномиючою здатністю, але введення їх в невеликих кількостях додає шампуням антистатичної (кондиціонуючої) і дезинфікуючої дії.
Амфотерні ПАР у своїй структурі містять гідрофільну і гідрофобну групи, завдяки чому, вони мають властивості аніонних ПАР у лужному середовищі, і катіонних у кислому середовищі.
До природних амфотерних ПАР відносяться деякі фосфоліпіди, наприклад лецитин – складний ефір фосфорної кислоти з гліцеридами жирних кислот і холіном. Підгрупою амфолітних ПАР є цвіттер-іонні ПАР, які проявляють і аніонні і катіонні властивості незалежно від рН середовища.
Неіоногенні ПАР не дисоціюють в розчинах на іони. Перевагою є їх прекрасна здатність мити в твердій воді а також в морській воді, гарна переносимість організмом.
Загущувачі вводяться до складу шампунів для забезпечення необхідної в’язкості і необхідних структурних властивостей, для того, щоб піна , що утворюється довший час знаходилася в контакті з волоссям, крім того введення загущувачів сприяє кращому нанесенні шампунів на голову. Як загущувачі використовують водорозчинні синтетичні, природні і модифіковані природні полімери.
Антистатики. Вводять з метою антистатичного ефекту, для того щоб волосся не електризувалося та не злипалося. Антистатики адсорбуються на волоссі, особливо в місцях ушкодження, захищають його, знижують гігроскопічність, покривають волосся тонким шаром, в результаті волосся набуває блиску і м‘якості, а в підсумку полегшують їхнє розчісування й укладання
Консерванти, які використовуються в складі шампунів класифікують за хімічною структурою:
– спирти (етиловий, бензиловий спирт, 2-феноксіетанол і інші);
– кислоти і їхні солі (бензойна, саліцилова, ундециленова кислоти);
– складні ефіри (парабени, метилпарабени, гліцеринмоноглаурат);
– альдегіди і речовини, які їх виділяють (формальдегід, параформ, глутаровий альдегід і інші);
– галогеновміщуючі речовини (хлоргексидин, дихлофен, хлороформ і інші.)
Концентрація консервантів, що рекомендується від 0,01 до 0,5 %.
Регулятори рН
За рахунок введення до складу шампунів великої кількості аніоноактивних речовин рН основи шампунів має сильнолужне середовище, що чинить негативний вплив на структуру волосся, погіршує розчісування. Концентрація регуляторів рН, що рекомендується – від 0,5 %до 1 %.
Стабілізатори-антиоксиданти
Антиоксиданти вводяться в рецептуру косметичних кремів з метою запобігання перекисного окислювання. Як антиоксиданти використовують: лимонну, аскорбінову кислоти, вітамін Е. Інша група – речовини, що мають нищий окислювально-відновний потенціал, ніж потенціал речовини, що підлягає окисленню (аскорбінова, сорбінова кислоти, солі сірчистої кислоти).
Гідротопи застосовують для поліпшення споживчих властивостей шампунів, поліпшення розчинності і змішування компонентів миючої композиції, вони сприяють тому, щоб шампунь при будь-якій температурі і умовах зберігання залишався прозорим. Використовують спирти-гліколі.
Речовини, які зменшують знежирювальний ефект ПАР на волосся ( російський варіант – жирители) вводять до складу шампунів для зниження негативної сильно знежирюючої дії ПАР на волосся і шкіру волосистої частини голови (тобто іде сильне висушування за рахунок взаємодії ПАР із шкірним салом), для надання волоссю еластичності, блиску, поліпшенню його естетичних властивостей.
Ароматизатори (російський варіант – отдушка) використовують з метою маскування неприємного запаху базових компонентів і завершення естетичного оформлення продукту. Кількість ароматизаторів у рецептурах шампунів складає до 2 % (для дитячих шампунів від 0,2 до 0,5 %).
Барвники застосовують для досягнення гармонії з зовнішнім виглядом, упакуванням і ароматом продукту, для маскування небажаних відтінків, і для залучення споживача.
Класифікація діючих речовин медичних шампунів проти лупи:
1. похідні цинку:
q пірітіонат цинк (цинк-пірітіонат,цинк-омадин,Томіцид-Z–50
q (шампуні “Фрідерм цинк”, “Хед енд шолдерс”)
2. похідні імідазолу:
q кетоконазол (шампунь “Нізорал”)
3. похідні гідропірідону:
q циклопірокс
4. похідні селену:
q дісульфіт селену (сульфід селену, сульсен) (шампунь “Декрос” компанії Vishi)
Механізм дії шампунів проти лупи пов‘язаний із їх протигрибковою дією, що призводить до зменшення кількості Phityrosporum ovale, який гальмує утворення нових клітин епідермісу.
Принципи складання рецептур
Важливим фактором при розробці рецептури піномиючих засобів, є використання синергетичних ефектів, тобто поліпшення характеристик ПАР в сукупності з іншими інгредієнтами рецептури, оскільки неможливо домогтися одночасно прийнятних споживчих і дерматологічних властивостей шампунів при використанні лише одного ПАР.
Наявність гарної збалансованої основи, що забезпечує миючу дію, високе піноутворення й оптимальні дерматологічні властивості дозволяють значно полегшити процес розробки рецептури c врахуванням типу і стану волосся. Підтримка природного водно-ліпідного балансу можлива лише при наявності м’якої миючої основи композиції. Надмірне знежирення і дерматологічна твердість ПАР можуть привести до значних змін водно-ліпідного балансу шкіри і спровокувати подальший розвиток негативних процесів. Тому дуже важливі дерматологічні властивості косметичних засобів, що тривалий час знаходяться у взаємодії з поверхнею волосся і шкірою голови.
Технологія готування шампунів
(при введенні до складу рецептури ПАР з низькою температурою плавлення)
1. Підготовка сировини.
2. Готування шампуню:
· розчинення в частині води аніонних ПАР при низьких температурах до одержання однорідного розчину;
· введення рідкого неіонного ПАР;
· регулювання в’язкості розчину концентрованим розчином неорганічної солі;
· введення регуляторів рн;
· введення барвників і ароматизаторів.
3. Фасування, упакування, маркірування.
(при введенні до складу рецептури неіонні ПАР з високою температурою плавлення)
1. Підготовка сировини.
2. Готування шампуню:
· розчинення в частині води аніонних ПАР при 40-70 °С до одержання однорідного розчину;
· введення рідкого неіонного ПАР (70 °С) при постійному перемішуванні і доведенні температури до 35 °С;
· регулювання в’язкості розчину концентрованим розчином неорганічної солі;
· введення барвників і ароматизатора при 35 °С;
· введення регуляторів рН при 22 °С;
Фасування, упакування, маркірування.
Контроль якості шампунів
Косметичні піномиючі засоби виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, за технологічними інструкціями і рецептурами, затвердженими у встановленому порядку.
Контроль якості шампунів для волосся здійснюється відповідно до вимог ТУ-6-39-48-92 «Шампуні на основі синтетичних ПАР і біологічно активних добавок». За органолептичними і фізико-хімічними показниками вони повинні відповідати вимогам і нормам, зазначеним у табл. 4.
Таблиця 4
Показники якості шампунів
|
Найменування показника |
Характеристика і норма |
|
Зовнішній вигляд |
Рідина або однорідна гелеподібна маса. Допускається невеликий осад |
|
Колір |
Властивий кольору шампуню даного найменування |
|
Запах |
Приємному, властивий шампуневі даного найменування |
|
Показник концентрації водневих іонів (рН) |
3,5-8,5 |
|
Піноутворююча здатність 3 % розчину шампуню початкова висота стовпа піни, мм, не менше стійкість піни, од |
145 0,8-1,0 |
|
Масова частка аніонактивної речовини, % |
3-20 |
|
Масова частка сухої речовини, %, не менше |
7,0 |
КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ПОРОЖНИНОЮ РОТА І ЗУБАМИ. зубні пасти, порошки, еліксири.
З огляду на безпосередній інтенсивний вплив цих препаратів на зубну емаль і слизові, до них пред’являються наступні вимоги:
– нешкідливість;
– відсутність алергічних властивостей, відсутність кумулятивної дії при високій фармакологічній активності і біодоступності;
– висока очисна дія і здатність легко видалятися з порожнини рота;
– хімічна і фармакологічна індиферентність;
– наявність нейтралізуючої здатності стосовно кислот, що утворяться в порожнині рота, (головним чином молочної), що руйнує зубну емаль;
– достатні абразивні властивості і поліруюча здатність (для зубних паст і порошків);
– наявність оптимальних реологічних та пластиних властивостей, здатність легко видалятися із туб ( для зубних паст).
Косметичний ефект препаратів для догляду за порожниною рота і зубами обумовлений фізико-хімічними властивостями і наявністю фармакологічної активності інгредієнтів рецептур, унаслідок чого косметичні засоби по догляду за порожниною рота і зубами забезпечують що очищає, отбеливающее, що дезодорує, а також лікувально-профілактична дія на коронку зуба і слизувату оболонку порожнини рота.
Внаслідок високої косметичної ефективності, зручності застосування, приємного виду і смаку найширше поширення одержали зубні пасти. В основу зубних паст покладена суспензійна і гелеобразная дисперсна система.
Суспензія косметична – це рідка форма косметичного засобу, у виді гетерогенної дисперсної системи, що містить як дисперсну фазу одне або кілька здрібнених порошкоподібних речовин, рівномірно розподілених у рідкому дисперсійному середовищі.
Суспензійним косметичним засобам властива кінетична нестійкість.
Фізична стабільність системи може бути досягнута за допомогою уравнивания щільності середовища і фази за допомогою:
а) зменшення розміру часток, тобто підвищення ступеня дисперсності часток дисперсної фази,
б) підвищення в’язкості дисперсійного середовища, оскільки швидкість осідання часток назад пропорційна в’язкості середовища. Підвищення в’язкості гідрофільного дисперсійного середовища забезпечується використанням загустителей і неводних розчинників, у випадку гідрофобного дисперсійного середовища стабілізувати систему, підвищуючи її в’язкість, можливо шляхом введення ущільнювачів гідрофобної природи.
Зубна паста – косметичний засіб гігієнічного догляду за порожниною рота і зубами на основі суспензії абразивно-поліруючих матеріалів у водно-гліцеринових розчинах гелеутворюючих і поверхнево-активних речовин.
Діючі, допоміжні і біологічно активні речовини, використовувані в складі зубних паст
Основними компонентами рецептури зубної пасти є:
абразивні,
гелеутворюючі (структуроутворювачі),
зволожувачі,
піноутворювачі,
біологічно активні речовини,
смакові добавки,
ароматизатори,
консерванти.
Абразивні речовини – це речовини, що забезпечують що очищає, поліруючу дію паст без ушкодження зубної емалі. Як абразиви широко використовують кальцію карбонат хімічно обложений, дикальцийфосфат безводний, його моно- і дигидраты, обложені кремнеземи, гідроокис алюмінію й ін. У більшості рецептур зубних паст використовується суміш абразивних речовин, що забезпечують оптимальний поліруючий, що очищає ефект, що роблять мінімальне истирающее дію.
Сучасні засоби по догляду за порожниною рота містять комбінацію гідратованого кремнезема, гідроксиду алюмінію, кальцію гліцерофосфата і кальцію карбонату ( Бленд а мет, Фаберлік, Акфа фтем). Гідратований кремнезем
Гелеутворюючі речовини (загустители, гідроколоїди) уводяться з метою створення необхідної консистенції, підвищення седиментационной стійкості пасти, оптимізації поліруючого й ефекту, що чистить. Застосування знаходять гідроколоїди, як натурального, так і синтетичного походження. Натуральні: альгинат і каррагенат натрію, рослинні камеді. Синтетичні: натрийкарбоксиметилцеллюлоза (Na-КМЦ), гидроксиэтилцеллюлоза (ГЭЦ), оксиэтилированные етиловий і метиловий ефіри целюлози , карбополи, ультрези і тд.
Зволожуючі агенти (пластифікатори) – гліцерин, сорбіт, полиэтиленгликоль, ксиліт, касторова олія застосовуються в складі зубних паст для одержання пластичної, тиксотропної маси, що легко видавлюється з туби і для попередження висихання зубної пасти при збереженні. Вони підвищують температуру замерзання пасти, поліпшують її смакові властивості і збільшують стабільність піни, що утвориться при чищенні зубів.
Поверхнево-активні речовини (алізаринова олія, натрієві солі алкилсульфатов і ін.) стабілізують масу зубної пасти, сприяючи диспергированию твердих часток абразивної речовини і запобігати утворення їхніх агломератів, володіють змочувальної і пенообразующей здатністю. Найбільша група детергентів – натрій лаурил та натрій лауретсульфат.
Як ароматичні речовини, корригентов смаку найбільш поширені: ефірні олії, камфора, ментол, фруктові добавки (особливо в пастах для дітей), подсластители (сахарин, його натрієва сіль, пикломат натрію, сорбітол, ксиліт) уводять для додання пасті кращого смаку, маскування присмаку детергентів або абразивних речовин.
З метою забезпечення лікувально-профілактичної дії препаратів по догляду за порожниною рота і зубами використовуються біологічно активні речовини що забезпечують:
противокариесное дія:
засобу, що сприяють реминерализации зубної емалі: монофторфосфат натрію, фторид натрію. Фтористі сполуки попадають у слинну рідину, потім поглинаються емаллю, підвищуючи її резистентність, знижуючи її проникність, розчинність і процес виходу фторид-ионов з її поверхні. Фторсодержащие засобу роблять також ингибирующее дія на утворення зубного нальоту, роблячи бактериостатическое дія і тим самим, знижуючи активність мікрофлори.
засобу, ингибирующие відкладення зубного каменю:
– триполифосфаты натрію і калію;
– поверхнево-активні речовини (лаурилсульфат натрію, трилоксан).
Ферменти (лізоцим, амилглюкозидаза, глюкозидаза, лактопероксидаза, декстраназа, муназа), використовувані в рецептурах зубних еліксирів, мають антимікробну дію, запобігаючи утворення зубного нальоту і розріджуючи вже утворився шляхом розщеплення клітинних оболонок як живих, так і убитих бактерій. Крім того, ферменти роблять репаративное дія на слизувату порожнині рота, сприяючи процесам загоєння тканин.
Бактерицидні властивості засобам по догляду за порожниною рота і зубами забезпечує введення бактеріофагів, антибіотиків, хлоргексидина глюконовой кислоти, цетилпиридния хлориду, бензгексидина глюконовой кислоти, 0,1-10 %-го стабілізованого розчину перекису водню, саліцилової кислоти і її похідних і ін.
Компоненти, що володіють противогрибковой активністю, представлені клотримазолом, миконазолом, нистатином і ін.
Протизапальні агенти:
– стероїди (триамцинолон, бетаметазон, дексаметазон, преднізолон);
– ряд кислот: поліфосфорна, монофторфосфорная, малоновая і їхньої солі;
– засобу, що попереджають запальні захворювання порожнини рота, засобу, що знижують кровоточивость ясн: біологічно активні речовини рослинного походження (екстракти, настої, настойки з лікарських рослин)
Добавки, що дезодорують: ефірні олії, ментол, камфора й ін.
Таблиця 15
Таблиця концентрацій інгредієнтів, що рекомендуються, зубних паст
|
№ п/п |
Найменування інгредієнта |
Кількість, % |
|
1 |
Абразивні речовини |
20-40 |
|
2 |
Гелеутворювачі |
|
|
3 |
Неводні розчинники |
3-20 |
|
4 |
Олія касторове |
до 1 |
|
5 |
Детергенти |
1,5-13 |
|
6 |
БАВ |
до 5 |
|
7 |
Консерванти |
до 0,5 |
|
8 |
Корригенты смаку |
0,1-2 |
|
9 |
Ароматизаторы |
1-2 |
Технологія зубних паст
Технологічний процес готування зубних паст визначається типом дисперсійного середовища, використовуваної в якості їхньої основи і складається з наступних основних стадій:
1. Підготовка сировини;
2. Готування зубної пасти:
– готування суміші загустителя й увлажнителя, диспергирование (10 хв);
– додавання води й одержання гелю (15-20 хв);
– введення абразиву, гомогенізація (25-30 хв);
– введення ароматичних речовин, подсластителей, смакових добавок, барвників, консервантів;
– уведення детергентів під вакуумом, гомогенізація (20 хв);
– гомогенізація, деаерація (15-20 хв);
– контроль якості;
– «дозрівання» пасти (5 доби).
3. Фасовка, упакування, маркірування готового продукту.
Контроль якості зубних паст
Зубні пасти виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, по технологічних інструкціях і рецептурам, затвердженим у встановленому порядку. Відповідно до вимоги ТУ В 00333919-002-95 «Пащі зубні (абразивні і гелевые)» по органолептичних і фізико-хімічних показниках зубні пасти повинні відповідати вимогам і нормам, приведеним у табл. 16.
Таблиця 16
|
Найменування показника |
Одиниця виміру |
Норма для пасти зубний |
|
|
Пінлива |
Не пінлива |
||
|
Зовнішній вигляд |
|
Однорідна маса без сторонніх включень |
|
|
Колір |
|
Властивий кольору пасти даного найменування |
|
|
Запах |
|
Властивий запаху пасти даного найменування |
|
|
Смак |
|
Властивий смакові пасти даного найменування |
|
|
Масова частка гліцерину, не більш |
% |
||
|
Динамічна границя текучості |
Па |
100 – 400 |
|
|
Коефіцієнт пластичності |
с-1 |
15 – 75 |
|
|
Пінне число, не менш |
см3 |
250 |
– |
|
Стійкість піни |
ед. |
0,7 – 1,0 |
– |
|
Масова частка води |
% |
Залишкова |
|
|
Вимоги безпеки |
|||
|
Вводородный показник, рН |
|||
|
Масова частка важких металів, не більш |
% |
0,01 |
|
Примітка. У зубних пастах, що містять по рецептурі сполуки цинку, масова частка суми важких металів не нормується.
Масова частка гліцерину, динамічна границя текучості, коефіцієнт пластичності, масова частка води, пінне число, стійкість піни – піддають періодичному контролеві не рідше 1 рази на місяць, масова частка солей важких металів контролюється не рідше 1 рази в квартал.
Гарантійний термін збереження зубних паст 12 місяців із дня виготовлення.
Методи іспитів зубних паст
1. Зовнішній вигляд, колір і запах зубної пасти визначають органолептичним методом, нанося невелика кількість пасти на гладку скляну пластину або лист білого папера. Легким розтиранням установлюють відсутність крупинок і одночасно визначають колір і запах.
2. Смак зубної пасти визначають органолептичним методом.
3. Визначення вуглекислого кальцію і вуглекислого магнію проводять титриметрическим методом.
4. Визначення суми важких металів проводять фотоэлектроколориметрическим методом.
5. Водневий показник визначають у 20 % водній суспензії зубної пасти потенциометрическим методом.
6. Визначення динамічної границі текучості і коефіцієнта пластичності.
Виміру проводять на ротаційному віскозиметрі при 18-24 ос. В зовнішній циліндр ротаційного віскозиметра поміщають 30-35 м зубної пасти. Для визначення динамічної границі текучості і коефіцієнта пластичності зубної пасти на міліметровому папері будують графік залежності частоти обертання (ω) внутрішнього циліндра від навантаження Р. На осі ординат відкладають частоту обертання в секундах у мінус першого ступеня, на осі абсцис – навантаження в грамах. Через крапки, що лежать на прямолінійній ділянці кривої, проводять пряму до перетинання з віссю абсцис і визначають величину навантаження, що відповідає початкові пластичного плину Р1.
Динамічна границя текучості (Q1) у паскалях обчислюють по формулі:
Q1=0,1Р1ДО1,
де Р1 – навантаження, що відповідає початкові пластичного плину, м;
ДО1 – постійного приладу.
Пластичну в’язкість (η) у Па х з обчислюють по формулі:
,
де Р – навантаження, що викликає обертання циліндра, м;
К – виправлення до показань приладу;
ω – частота обертання циліндра, з-1;
Р1-навантаження, що відповідає початкові пластичного плину, м.
За результат іспитів приймають середнє арифметичне результатів не менш трьох рівнобіжних визначень, що допускаються розбіжності між якими не повинні перевищувати 14 %.
Коефіцієнт пластичності (ψ) у з-1 обчислюють по формулі:
,
де Q – динамічна границя текучості, Па;
η – пластична в’язкість, Па с.
7. Визначення пінного числа і стійкості піни.
5-6 м зубної пасти, зваженої з погрішністю не більш 0,01 м, поміщають у склянку місткістю 100 див3 і змішують з 50 див3 дистильованої води при температурі 20 ос. Отриману суспензію переносять у градуйовану ділильну лійку приладу для визначення пенообразующей здатності. Склянку обполіскують кілька разів дистильованою водою, що зливають у ту ж ділильну лійку. Загальний обсяг води, узятий для готування суспензії і промивання склянки, повинний складати 250 див3.
Ділильну лійку закривають гумовою пробкою і включають електродвигун. Одночасно пускають у хід секундомір і струшують лійку протягом 30 с., після чого виключають електродвигун, відкривають пробку лійки і замірять початкову висоту стовпа піни, що утворилося, (пінне число), а потім висоту стовпа піни через 1 хв послу закінчення струшування.
Стійкість піни (У) обчислюють по формулі:
,
де V1 – обсяг стовпа піни, не зруйнованої через 1 хв, див3;
V0 – первісний обсяг стовпа піни, див3.
ЗУБНІ ЕЛІКСИРИ
Зубні еліксири – косметичні препарати по догляду за порожниною рота, що представляють собою водно-спиртові розчини біологічно активних речовин, що роблять протизапальну, антимікробне, що регенерує і дезодорує дію.
Зубні еліксири класифікують по призначенню на гігієнічні, що володіють що очищає, освіжаючим, що дезодорує й отбеливающим дією і лікувально-профілактичні, що роблять противокариесный, противопарадонтозный ефект.
Характеристика речовин, використовуваних у складі зубних еліксирів
Основними компонентами зубних еліксирів є: спирт етиловий ректифікований, вода питна, неводні розчинники, біологічно активні речовини, ароматизаторы.
Застосовують еліксири по 15-20 капель на 100 мол води.
Біологічно активні речовини (рослинні екстракти, ефірні олії, вітаміни, гормони, мікроелементи, ферменти й ін.) обумовлюють лікувально-профілактична дія зубних еліксирів: профілактику карієсу зубної емалі і запальних процесів ясн; реминерализацию емалі зуба; забезпечують розрідження й усунення зубного нальоту; усунення підвищеної чутливості зубів.
Біологічно активні добавки, застосовувані у виробництві зубних еліксирів, підрозділяють на:
– противокариесные добавки:
– засоби, що запобігають утворення і розчиняють зубний наліт;
– підвищувальні процеси реминерализации зубної емалі;
– засобу, що володіють протизапальним і капилляроукрепляющим дією;
– засобу, що володіють дією, що дезодорує.
Номенклатура біологічно активних речовин, використовуваних у складі зубних еліксирів аналогічна номенклатурі БАВ у зубних пастах.
Технологія зубних еліксирів
Технологія готування зубних еліксирів включає наступні стадії:
1. Підготовка сировини (просівання і зважування сировини, готування розчинника).
2. Готування зубного еліксиру, що включає наступні операції:
– введення в розчинник біологічно активних добавок і допоміжних речовин;
– відстоювання;
– фільтрація.
3. Розлив у флакони, упакування, маркірування готового продукту.
Контроль якості зубних еліксирів
Зубні еліксири виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, по технологічних інструкціях і рецептурам, затвердженим у встановленому порядку. Відповідно до вимог ТУ 10-04-16-103-88 «Еліксири зубні» по органолептичних і фізико-хімічних показниках зубні еліксири повинні відповідати вимогам і нормам, приведеним у табл. 17.
Таблиця 17
Показники якості зубних еліксирів
|
Найменування показника |
Характеристика і норма |
|
Зовнішній вигляд |
Однорідна прозора рідина. У зубних еліксирах, що містить біологічно активні речовини, допускається наявність незначного осаду або опалесценції. |
|
Колір |
Властивий кольору еліксиру даного найменування |
|
Запах |
Приємного, властивий запаху еліксиру даного найменування |
|
Смак |
Приємний |
|
Міцність спирту, %, не менш |
|
|
Водневий показник (рН) |
3-9 |
Термін збереження зубних еліксирів – 12 місяців з моменту виготовлення.
Методи іспитів зубних еліксирів
1. Зовнішній вигляд, колір зубних еліксирів визначають переглядом флаконів з рідиною в минаючому або відбитому денному світлі або світлі електричної лампи після перевертывания флакона пробкою вниз два-три разу.
2. Запах зубних еліксирів визначають органолептичним методом з використанням смужки щільного папера розміром 10х160 мм, змоченої приблизно на 30 мм зануренням в аналізовану рідину..
3. Визначення смаку.15-20 краплі зубного еліксиру при кімнатній температурі додають до 100 див3 води. Смак отриманого розчину визначають органолептичним методом.
4. Концентрація етилового спирту визначається спиртометром. Допускається визначати щільність зубного еліксиру пікнометром. Отриманий результат переводять в умовну міцність згідно «Таблицям для визначення змісту етилового спирту у водно-спиртових розчинах».
5. Визначення водневого показника (рН) проводять потенциометрическим методом або за допомогою універсального індикаторного папера.
ЗУБНИЙ ПОРОШОК
Зубний порошок менш популярний у споживача препарат для догляду за порожниною рота, вироблений сучасною парфюмерно-косметичною промисловістю. Даний факт обумовлений поруч причин: широким поширенням зубних паст, що зайняли міцні позиції на сучасному косметичному ринку, агресивним впливом препарату на зубну емаль, відсутністю звичних для споживача властивостей (пенообразование, зручність у застосуванні, рівномірне розподіл маси в порожнині рота, швидке і повне вимивання).
Зубний порошок – засіб для гігієни порожнини рота і зубів у формі порошку, що представляє собою суміш абразивних речовин, біологічно активних і смакових добавок. Препарат добре очищає зуби, нейтралізує утворені в порожнині рота кислоти, має дезинфікуючі властивості.
Основним видом сировини для виготовлення зубного порошку є хімічно обложена крейда, магнію карбонат. Іноді до складу зубного порошку вводять натрію гідрокарбонат (до 2 %), що знижує чутливість оголених шийок зубів.
Технологія готування зубних порошків включає наступні стадії:
1. Підготовка сировини (просівання і зважування сировини).
2. Готування зубного порошку
– готування суміші абразиву й отдушки;
– змішування порошкоподібної маси;
– просівання.
3. Фасовка, упакування, маркірування готового продукту.
Контроль якості зубних порошків
Відповідно до вимог із ДСТ 592-77 «Порошок зубний» по органолептичних і фізико-хімічних показниках зубні еліксири повинні відповідати вимогам і нормам, приведеним у табл. 18.
Таблиця 18
Показники якості зубних порошків
|
Найменування показника |
Характеристика і норма |
|
Зовнішній вигляд і колір |
Мікрокристалічний порошок без крупинок, білого кольору (допускається легке фарбування в ясно-рожевий колір). |
|
Запах і смак |
Відповідному запахові і смакові зубного порошку, приготовленого по затвердженій рецептурі. |
|
Залишок після просева на ситі із сіткою № 014ДО |
|
|
Масова частка вуглекислого кальцію, вуглекислого магнію і двовуглекислого натрію в перерахуванні на вуглекислий кальцій, %, не менш |
96,5 |
|
Масова частка вільного лугу в перерахуванні на окис калію, %, не більш |
0,05 |
|
Масова частка полуторних окислів заліза й алюмінію, %, не більш |
0,6 |
|
Масова частка вологи і летучих речовин, %, не більш |
3,0 |
|
Масова частка двовуглекислого натрію для зубних порошків з бікарбонатом, % |
1-2,5 |
|
Масова частка вуглекислого натрію для зубних порошків з бікарбонатом, %, не більш |
0,3 |
Методи іспитів зубних порошків
1. Визначення зовнішнього вигляду проводять візуально, розсипаючи 1 м зубного порошку на рівну, гладку скляну пластинку.
2. Визначення кольору проводять, розсипаючи на білу пластинку тонким шаром товщиною 1-2 мм 20 м зубного порошку і порівнюючи з кольором зубного порошку, приготовленого по затвердженій рецептурі.
3. Запах і смак зубного порошку визначають органолептически порівнянням із запахом і смаком зубного порошку, приготовленого по затвердженій рецептурі.
4. Визначення залишку після просіву.20,00 м зубного порошку просівають через сито № 014ДО (1890 отв./см2). Просівши ведуть при легкому натиску на зубний порошок м’якою волосяною кистю. Зубний порошок повинний проходити цілком.
5. Масову частку вуглекислого кальцію, вуглекислого магнію і двовуглекислого натрію в перерахуванні на вуглекислий кальцій визначають титриметрическим методом.
6. Масову частку вільного лугу в перерахуванні на окис кальцію, полуторних окислів заліза й алюмінію проводять титриметрически.
