ПОСТІЙНІ СТРУМИ. ЕЛЕКТРОФОРЕЗ.
План лекції.
1. Характеристика постійних струмів.
2. Медикаментозний електрофорез:
1) механізм дії;
2) методика і техніка проведення процедури;
3) показання та протипоказання;
4) особливості проведення електрофорезу для різних категорій пацієнтів.
Постійний безперервний електричний струм низької напруги і невеликої сили має назву гальванічного. Постійним називається струм, який не змінює свого напряму. Постійний струм може бути безперервним, коли у його рухові не має пауз та переривчастим, імпульсним, коли він подається через певні проміжки.
В тіло струм проникає в основному через вивідні протоки потових та сальних залоз. Тонка, ніжна, молода шкіра, особливо зволожена, краще проводить електричний струм, ніж суха, огрубівша. При проходженні постійного струму через тіло починається переміщення наявних у тканинах іонів. А відбувається це наступним чином.
В тканинах організму людини містяться колоїди (білки, глікоген та інші крупномолекулярні речовини) і розчини солей. Вони входять у склад м’язів, залозистої тканини, а також рідин організму (кров, лімфа, міжклітинна рідина тощо). Під впливом електричного струму молекули цих речовин розпадаються на електрично заряджені іони: вода – на позитивно заряджений іон водню (Н+) та негативно заряджений іон гідроксилу (ОН–), а неорганічні солі – відповідно на іони металів (К+, Na+, Ca++, Mg++) та кислотні залишки (SO4-2, Cl–, CO3-2 та ін.). Позитивно заряджені іони переміщаються в напрямку до катода (негативно зарядженого електрода) і називаються катіонами, негативно заряджені – до анода (позитивно зарядженого електрода) і називаються аніонами. Цей процес розпаду молекул електролітів на іони під впливом електричного струму називається електролізом.
Іони, що досягли електродів, віддають свій заряд і перетворюються в електрично нейтральні, але хімічно активні атоми. Вступаючи в сполуки з водою вони утворюють вторинні продукти електролізу – кислоти під анодом та основи під катодом, які проявляють сильну подразнюючу дію на шкіру, аж до опіку. Щоб уникнути опіків застосовують гідрофільні прокладки, які розміщають між пластинками металічних електродів та поверхнею шкіри. Агресивні продукти електролізу нагромаджуються на межі шару прокладки та електрода тобто на віддалі від поверхні шкіри.
Важливе значення має рухливість іонів. Одновалентні іони (K+, Na+) менші в порівнянні з двовалентними (Ca++, Mg++) і тому мають більшу рухливість. Вони швидше досягають поверхні відповідного електрода – катода. Тому в ділянці катода нагромаджуються в основному іони K+, Na+, а в ділянці анода – Ca++, Mg++. Такий перерозподіл іонів істотно впливає на відновлення мембранного потенціалу клітин під катодом та анодом. Як відомо, мембранний потенціал визначається градієнтом концентрації між іонами K+ всередині клітини та Na+ поза клітиною. Після проходження імпульсу відбувається деполяризація мембрани клітин, тобто іони K+ виходять з клітини, а іони Na+ входять в клітину. Поки клітинними помпами градієнт концентрації іонів K+ всередині клітини та Na+ поза клітиною не відновиться, клітина буде знаходитись в стані рефрактерності (не чутливою до імпульсів). Під катодом навколо мембран клітин знаходиться багато іонів K+, Na+, а тому мембранна помпа маючи субстрат своєї діяльності швидко може відновити мембранний потенціал. Отже клітини під катодом швидко будуть виходити із стану рефрактерності і відповідати дією на імпульс (секреторна клітина виділяти секрет, м’язова – скорочуватись ). Під анодом навколо мембран клітин нагромаджуються іони Ca++, Mg++, що затруднює доступ мембранної помпи до іонів K+, Na+, а тому мембранний потенціал буде відновлюватись повільно. Клітини під анодом будуть повільно виходити із стану рефрактерності, а отже і збудливість їх буде знижена.
Зазначені вище особливості розподілу іонів під катодом і анодом , а отже і збудливості тканин мають важливе значення для ФТ. Дуже важливо правильно накласти під час ФТ процедури катод і анод виходячи із патології у хворого. Треба запам’ятати: катод – це збуджуючий, анод – гальмуючий електрод. Виходячи із цього під катодом та під анодом відмічаються наступні фізіологічні ефекти.
Таким чином, в основі фізіологічної дії постійного гальванічного струму лежать процеси електролізу, зміни концентрації іонів в клітинах і поляризаційні процеси. Вони зумовлюють подразнення нервових рецепторів і виникнення рефлекторних реакцій місцевого і загального характеру.
Введення в організм іонів лікарських речовин за допомогою постійного струму називається електрофорезом.
Звичайна гальванізація в теперішній час поступово замінюється медикаментозним електрофорезом, тобто введення в організм медикаментів за допомогою постійного струму. За цієї методики на організм діють два фактори – медичний препарат і гальванічний струм.
Теоретичною основою медикаментозного електрофореза вважають теорію електролітичної дисоціації, яку розробив С.Арреніус у 1887 р. Згідно з цією теорією молекули електролітів при розчиненні в більшій або меншій мірі розпадаються на позитивні (катіони) і негативні (аніони). В полі постійного струму позитивні іони переміщаються до катода, а негативно заряджені – до анода. В розчині, як і в тканинній рідині багато лікарських речовин розпадаються на іони і в залежності від їх заряду вводяться при електрофорезі з того чи іншого електрода. При цьому з електродної прокладки вводяться лише іони, які мають однойменну з електродом полярність. Проникаючи в товщу шкіри під електродами медикаменти утворюють так зване шкірне депо з якого вони поступово дифундують в лімфатичні і кровоносні судини і розносяться по всіх органах і тканинах.
Причини утворення шкірного депо:
· неглибоке проникнення ліків;
· високі іонообмінні властивості структурних компонентів шкіри;
· відносно невисока активність метаболізму шкіри;
· слабкий розвиток кровообігу у верхніх шарах шкіри.
Медикаменти можуть знаходитись в шкірі від 1-2 до 15-20 днів. Тривалість депонування в значній мірі визначається фізико-хімічними властивостями ліків та їх взаємодією з білками шкіри. Дія медикаментозних засобів, які вводяться в організм шляхом електрофорезу розвивається кількома шляхами:
1. Ліки викликають безперервне і тривале подразнення нервових закінчень шкіри.
2. Ліки можуть вступати в обмінні процеси і проявляти безпосередній вплив на перебіг фізіологічних процесів і патологічних реакцій в тканинах зони впливу.
3. Ліки надходячи з шкіри в кров і лімфу розносяться по всьому організму і проявляють дію на тканини, які найчутливіші до них.
Рефлекторна, місцева і гуморальна дія ліків залежить від:
· кількості і типу введеної речовини;
· швидкості їх надходження в тканини;
· функціонального стану центральної нервової системи і реактивності всього організму;
· параметрів струму.
Зміни, що виникають в організмі під впливом постійного струму створюють фон, завдяки якому дія речовин, які вводяться одночасно з струмом має низку особливостей і переваг:
1. Ліки діють на фоні зміненого під впливом гальванічного струму електрохімічного режиму клітин і тканин.
2. Ліки надходять в тканини у вигляді іонів, що підвищує їх фармакологічну активність.
3. Утворення “шкірного депо” подовжує тривалість дії ліків.
4. Висока концентрація ліків створюється безпосередньо в патологічному вогнищі.
5. Не подразнюється слизова оболонка шлунково-кишкового тракту.
6. Забезпечується можливість одночасного введення декількох (з різних полюсів) ліків.
7. Можливість зосередження впливу на будь-якій поверхнево – розташованій ділянці тіла, наприклад суглобі;
Істотним недоліком цього методу є неможливість точного обліку кількості введеної речовини. Крім того не всі ліки можуть бути використані для електрофорезу. Багато з них є електрично нейтральними, мають низьку електрофоретичну рухливість або втрачають свою активність під дією електричного струму. Деякі ліки під впливом електричного струму змінюють фармакологічні властивості, можуть розпадатися або утворювати сполуки, які мають шкідливу дію. Тому, при необхідності використати для електрофорезу яку-небудь речовину потрібно знати її здатність проникати через шкіру під впливом гальванічного струму, оптимальну концентрацію розчину ліків, особливості розчинника.
Концентрація більшості ліків, які застосовуються для електрофорезу становить 1-5 %. Вплив вмісту речовини в розчині (на прокладках) на введення її в організм носить відносний характер і достовірний лише в межах малих і середніх концентрацій. Тому, використання в лікувальній практиці розчинів високої концентрації (більше 5%) є недоцільним і сприяє лише нераціональній витраті ліків.
Основні кількісні закономірності лікарського електрофорезу полягають у наступному:
– введення в організм лікарських речовин зменшується зі збільшенням розмірів і зарядності іонів, що вводяться, а також зменшенням ступеня чистоти розчинів;
– у катіонній формі ліки вводяться в організм у більшій кількості, ніж в аніонних;
– вплив вмісту речовини в розчині на введення його в організм носить відносний характер і достовірно лише в області малих і середніх концентрацій (до 2 – 5%). Підвищення концентрації препарату більше 5%, при лікарському електрофорезі, призводить до зниження вмісту його в тканинах за рахунок більшого ступеню руйнування та утворення молекулярних асоціацій.
Останнім часом все частіше замість гальванічного струму при електрофорезі використовують постійні імпульсні струми – випрямлений синусоїдальний модульований або діадинамічний. Хоча загальна кількість речовини, що надходить в організм, при цьому менше, за рахунок підбору певних імпульсних форм можна підвищити специфічність дії методу. Так, для більш глибокого проникнення в тканини і швидкого надходження в кров доцільно електрофорез проводити синусоїдальними модульованими струмами (СМТ) у випрямленому режимі.
Техніка і методика медикаментозного електрофорезу
Техніка проведення електрофорезу лікарських речовин подібна до гальванізації і полягає у введенні лікарських середників в тканини людського організму за допомогою постійного струму (двох електродів, які підключені до різних полюсів апарата).
Електроди складаються з металевої пластинки або іншого матеріалу, що проводить струм і так званої гідрофільної прокладки. Як електрод часто використовують свинцеві пластини товщиною від 0,3 до
Для попередження пошкоджуючої дії продуктів електролізу на тканини між тілом людини і електродом поміщають гідрофільну прокладку. Її виготовляють із світлих матеріалів, які легко поглинають воду (марля, фланель, бязь, байка, бумазея). Не можна для виготовлення її користуватися шерстяною або кольоровою тканиною. По формі гідрофільна прокладка повинна відповідати формі електрода, а по розмірах повинна виступати на 1-
Перед процедурою гідрофільні прокладки змочують теплою водою, що попереджує охолодження тіла хворого і сприяє зменшенню початкового опору шкіри. Після змочування прокладки віджимають так, щоб вони залишались помірно вологими.
На ділянку впливу спочатку накладають гідрофільні прокладки, а поверх неї – електроди, які фіксують бинтом, мішечками з піском або вагою тіла пацієнта.
Велике значення має рівномірність прилягання електрода і прокладки до тіла. При нерівномірному контакті щільність струму не скрізь буде однаковою, що може стати причиною опіку. Зважаючи на це, на прокладках не повинно бути складок. Електрод перед застосуванням потрібно старанно розгладити.
Розміщення електродів на тілі хворого визначається локалізацією, гостротою та характером патологічного процесу. Розрізняють поздовжнє і поперечне розташування електродів. У разі поперечного розташування, коли електроди містяться один проти одного на протилежних ділянках тіла, забезпечується дія на глибоко розташовані тканини. У разі поздовжнього розташування електроди містяться на одній поверхні тіла, дія поширюється на тканини, що розташовані поверхнево.
Площа електродів може бути однаковою або різною. Менший за площею електрод називають активним. Його накладають на ту ділянку тіла, яка потребує максимальної дії струму. Більший за площею електрод називають індиферентним. І у разі поперечного і поздовжнього розташування електродів відстань між їх краями не повинна бути меншою за поперечник більшого з електродів.
При необхідності вплинути на дрібні суглоби пальців рук або ніг, де важко забезпечити щільне прилягання електрода, відповідну частину тіла занурюють у ванночку з електродом, яка заповнена водою. У випадку необхідності вплинути на симетричні ділянки або парні органи ( очі, ніс) користуються роздвоєними електродами.
В залежності від площі впливу і розташування електродів щодо патологічного вогнища процедури поділяються на:
· місцеві;
· загальні;
· сегментарно-рефлекторні.
При місцевому впливі електроди розміщують так, щоб силові лінії електричного поля проходили через патологічне вогнище. Бажано, щоб краї електрода виходили за межі останнього на 4-
При загальних методиках (за Вермелем, чотирикамерні гальванічні ванни) впливу піддається більша частина організму.
Методики, за яких електроди розміщуються на ділянках шкіри, які рефлекторно пов’язані з певними органами і тканинами називаються сегментарно-рефлекторними. Особливою різновидністю є вплив струмом на акупунктурні точки.
Основна відмінність при проведенні процедур медикаментозного електрофорезу полягає в тому, що електродна прокладка або фільтрувальний папір змочуються не водопровідною водою, як в методі гальванізації, а лікарською речовиною.
Розчин лікарської речовини наносять на прокладку електрода, який має таку ж полярність, як і іон речовини, що підлягає введенню. Тобто з анода (позитивно зарядженого електрода) вводять іони, що мають позитивний заряд, а з катода (негативно зарядженого електрода) – ті, що мають негативний заряд. Полярність простих сполук можна просто визначити. Іони всіх металів мають позитивний заряд, тому при електрофорезі вводяться з анода. Позитивний заряд в розчині набувають також алкалоїди, місцево анестезуючі засоби, більшість антибіотиків, сульфаніламідів та ін. речовини. Іони всіх металоїдів і кислотні радикали мають негативний заряд і в організм вводяться з катода.
Більшість речовин, що використовуються для електрофорезу відноситься до складних хімічних сполук, які містять декілька іонів різнойменного заряду (деякі ліки, мінеральна вода, лікувальне болото, болотяний розчин), а тому вводяться одночасно з двох полюсів.
Однією із різновидностей електрофореза є спосіб електроелімінації ліків з крові – так званий “внутрішньотканинний електрофорез”. Після внутрішньовенної ін’єкції або іншого способа введення лікарської речовини в організм здійснюється гальванізація. При цьому електроди розміщають так, щоб патологічне вогнище знаходилося у між електродному просторі.
Для проведення гальванізації та електрофорезу необхідно мати один з апаратів – “Поток-
Апарат повинен мати джерело постійного струму; прилад, що дозволяє регулювати і вимірювати його силу струму; провідники; затискачі; електроди. Крім цього, необхідно мати електродні прокладки та фільтрувальний папір.
Інтенсивність впливу при гальванізації та медикаментозному електрофорезі визначається силою струму, яку виражають у міліамперах (мА). Розрахунок максимально допустимої сили струму здійснюють за показником щільності струму, тобто сили струму, що припадає на 1 см2 площі активного електрода (мА/см2). Щоб розрахувати максимальну силу струму, потрібно значення його щільності помножити на площу електрода, тобто величину поверхні прокладки. Вибір значення щільності струму залежить від площі активного електрода, місця впливу, індивідуальної чутливості до струму, віку і статі хворого. Чим більша площа електрода, тим меншою повинна бути щільність струму. Якщо використовуються електроди різної площі, то для розрахунку сили струму враховують площу меншого електрода. У випадках, коли катод або анод здвоєні для розрахунку беруть суму площ цих електродів.
Щільність струму при загальних та сегментарних впливах не повинна перевищувати 0,01-0,05 мА/см2, при місцевих процедурах – 0,05-0,1 мА/см2, для дітей дошкільного віку – 0,03 мА/см2, шкільного – 0,05 мА/см2.
Силу струму при гальванізації потрібно збільшувати повільно. При дозуванні постійного струму потрібно поряд з показами міліамперметра апарата обов’язково орієнтуватися на відчуття хворого, оскільки зустрічаються випадки непереносимості постійного струму, а чутливість шкіри різних ділянок тіла не однакова і може змінюватись при захворюванні. Як правило під час процедури хворий відчуває “повзання мурашок”, легке поколювання або дуже слабку печію на ділянках тіла під електродами. При відчутті різкої печії або болю потрібно вимкнути апарат, вияснити і усунути причини несприятливої реакції. Часто при незмінній напрузі сила струму внаслідок зменшення опору може досягти значної величини, що загрожує хворому опіком. Ось чому при гальванізації треба весь час стежити за відчуттями хворого й одночасно за стрілкою гальванометра, змінюючи при потребі силу струму в той чи інший бік.
Поява болю в обмежених ділянках може свідчити про нерівномірний контакт електродів або про порушення цілості шкіри. Тому перед лікуванням треба старанно оглянути ділянку шкіри, що підлягає гальванізації і всі наявні пошкодження ізолювати, прикривши їх ватним тампоном, змазаним вазеліном або шматком клейонки. При гальванізації нерівних ділянок усі заглиблення заповнюють ватою, змоченою у воді або в розчині NaCl.
Вимикати струм потрібно так само повільно , як і вмикати. Тривалість процедури коливається від 10-20 хв при загальних та сегментарно-рефлекторних впливах до 30-40 хв при місцевих процедурах. На курс лікування призначають 10-25 процедур. Повторні курси гальванізації проводять не раніше, ніж через місяць.
Щодо техніки електрофорезу, то вона нічим не відрізняється від гальванізації. Лише прокладку або фільтрувальний папір змочують не фізіологічним розчином, а розчином лікарської речовини (антибіотиків, ферментів, вітамінів, анальгетиків). Концентрація розчину ліків для електрофорезу складає від 1 до 10 %, а розчину сильнодіючих речовин (адреналін) – 0,1 %. Кількість уведених в організм іонів перебуває в прямій залежності від кількості електрики, тобто від тривалості гальванізації і сили струму, що пропускається.
Аніони вводяться в організм із негативного полюса, катіони — з позитивного. Так, наприклад, іон Ĵ- вводиться з катода, а іон Са 2+ — з анода.
|
– |
+ – |
+ |
|
анальгін гепарин гідрокортизон аскорбінова кислота нікотинова кислота но-шпа пеніцилін екстракт алое |
K (Na) Ĵ K (Na) Cl Ca (Cl) 2 |
адреналін аміназин атропін дибазол димедрол кофеїн еуфілін папаверин |
Алгоритм практичного навику
1. Підготовка необхідного оснащення.
1.1. Перевірити справність апарата.
1.2. Підготувати дві прокладки, теплу воду, мішечки з піском, лікарську речовину (для електрофорезу).
2. Техніка виконання процедури.
2.1. Надати хворому зручного положення.
2.2. Змочити прокладки в теплій воді, викрутити.
2.3. Електроди через прокладки накласти на оголену ділянку тіла людини.
2.4. Зафіксувати електроди мішечками з піском.
2.5. Включити апарат, повільно збільшити силу струму до відчуття хворим легкого поколювання під електродами.
2.6. Зафіксувати на годиннику тривалість процедури.
2.7. По закінченні процедури вимкнути апарат, зняти електроди з прокладками.
З урахуванням того, що провідне значення в цьому методі має струм, найбільша щільність якого і викликані їм реакції утворюються в піделектродних тканинах, основними показаннями до застосування лікарського електрофорезу, як і гальванізації, є місцеві і регіональні патологічні процеси. З цих же міркувань підбирають і лікарську речовину. На загальну дію цих методів, що реалізуються рефлекторно, можна розраховувати головним чином при функціональних вегетосудинних розладах і станах, при яких достатні мікродози лікарської речовини.
Показання і протипоказання до електрофорезу такі ж як для гальванізації. Додатковим протипоказанням є індивідуальна непереносимість лікарської речовини.
Показання:
1. Хвороби периферичної нервової системи (невралгії, радикуліт),
2. Функціональні й органічні захворювання ЦНС,
3. Хронічні запальні процеси, травми та механічні зміни периферичних нервів,
4. Гастрити, коліти, дискінезії жовчного міхура,
5. Мігрень, бронхіальна астма,
6. Вазомоторний риніт, виразкова хвороба,
7. Гіпертонічна хвороба І і II ст.
Протипоказання:
Загальні протипоказання викладені в попередній лекції.
Крім загальних є спеціальні протипокази до гальванізації до яких відносяться:
1. Індивідуальна підвищена чутливість до струму.
2. Пошкодження та хвороби шкіри в місцях накладання електродів.
3. Наявність гострих гнійних запальних процесів.
4. Повна втрата больової чутливості.
5. Індивідуальна непереносимість лікарської речовини.
Особливості методики електрофорезу в дитячій практиці
У дитячій практиці замість затискачів потрібно користуватись лише припаяними до провідника електродами. Фіксація електродів у дітей будь-якого віку проводиться обов’язковим бинтуванням із наступним накладанням мішечків з піском.
Щільність струму не повинна перевищувати 0,03-0,08 мА на 1 см² (у дорослих — 0,03-0,1 мА) при розрахунку на площу прокладки активного електрода.
Перед кожною процедурою необхідно перевірити цілісність шкірних покривів, оскільки в дітей часто бувають дерматити в місцях накладання електродів.
Тривалість гальванічних процедур у дітей не повинна перевищувати 10-20 хвилин. Концентрація лікарських розчинів — у межах 1-2-5 %.
Існує єдина термінологія щодо методу електрофорезу-до терміну «електрофорез» приєднують назву лікарської речовини (наприклад, кальцій-електрофорез, пеніцилін-електрофорез, бром-електрофорез і т.д.). У деяких випадках електрофорез виконується одночасно з індуктотермією, при цьому збільшується глибина проникнення лікарських речовин в організм хворого завдяки тому, що електромагнітне поле високої частоти зменшує явища поляризації, що виникли при проходженні через шкіру постійного струму, в результаті істотно підвищується проникність тканин організму для іонів лікарських речовин .
В умовах стаціонару, зокрема в спеціалізованих клініках, перед виконанням процедур електрофорезу попередньо проводять теплові процедури з використанням лампи солюкс, грілки, парафіну, озокериту, грязей. Крім того, для підвищення ефективності електрофорезу також в умовах стаціонару одночасно (через 30-50 хвилин після процедури) застосовують у ряді випадків загальні теплові ароматичні ванни (наприклад, хвойні), душ, лікувальну фізкультуру. В цілому процедури електрофорезу будь-якого виду обумовлені складною будовою шкірного покриву тіла людини з його особливою пористою структурою, білковими компонентами, мережею капілярів, існуванням в порах пристінкового негативного електричного заряду на межах розділу тканина-рідина (лімфа), що в кінцевому підсумку вимагає подолання природного бар’єру шляхом програми енергії на шляху заряджених іонів лікарських речовин. Виконання зазначених вище теплових процедур сприяє розширенню шкіри, що в підсумку істотно підвищує ефективність електрофорезу, на яку впливає такий фактор, як іонофоретіческая проникність шкіри, що залежить:
1. від числа потових і сальних залоз;
2. жирності шкіри;
3. регіональної чутливості шкіри;
4. вікових особливостей.
Приклади призначень процедур електрофорезу
1. Гіпертонічна хвороба I ступеня: бром-електрофорез за методикою С.Б. Вермеля, концентрація розчину лікарської речовини – броміду натрію (калію) – 20%, щільність постійного струму – 0,05 мА/см2 прокладки, тривалість однієї процедури – 20 хв через день. Весь курс лікування – 15 процедур;
2. Деформуючий остеоартроз колінного суглоба: новокаїн-електрофорез, методика з поперечним розташуванням електродів, концентрація розчину лікарської речовини – солянокислого новокаїну – 5%, щільність струму – 0,08 мА/см2 прокладки, тривалість однієї процедури – 30 хвилин, щодня, всього на курс лікування необхідно виконати 15 процедур;
3. Виразкова хвороба шлунка: вітамін В 4 – електрофорез за методикою інтраназального впливу; концентрація розчину лікарської речовини – тіаміну (В,) 5%; сила постійного струму, що подається на електроди, в межах від 0,5 до 2 мА, що відповідає загальноприйнятій щільності струму , тривалість – 25 хвилин, щодня, весь курс лікування становить 15 процедур.
1. Методика лікування електрофорезом захворювань печінки жовчного міхура При горизонтальному положенні хворого один електрод розміром 10 х 16 см встановлюють спереду на тіло в місці проекції жовчного міхура і печінки, а інший електрод такого ж розміру закріплюють еластичним бинтом на спині. Обидва електроди підключають до відповідних клем апарату – анод-катод і поступово, плавно подають постійний струм силою до 15 мА. Під електроди до включення струму поміщають прокладки, просочені лікарською речовиною, яке визначається лікуючим лікарем після медичного обстеження. Тривалість процедури електрофорезу становить від 15 до 20 хвилин, проводять щодня або через день (залежно від стану хворого), весь курс лікування – від 10 до 20 процедур.
2. Методика лікування електрофорезом захворювань кишечника Положення хворого горизонтальне, електроди площею 200 см2 встановлюють точно так само, як в методиці лікування печінки і жовчного міхура, тільки в даному випадку перший з них – на проекцію кишечника спереду, а інший – на спину. Сила струму при виконанні електрофорезу на область кишечника – до 10 мА, тривалість процедури – 15-20 хвилин, проводять щодня або через день, весь курс лікування – до 20 процедур. Всі параметри електрофорезу визначає лікуючий лікар виходячи з результатів медичного обстеження і загального стану хворого.
3. Методика лікування електрофорезом мигдалин при хронічній ангіні Електрофорез на область мигдалин здійснюється з використанням двох електродів прямокутної форми розміром 5 х 7 см – перший і 5-10 см – другий. Перший електрод закріплюють у піднижньощелепової області в місці проекції мигдалин на шиї у кута нижньої щелепи, дріт від нього приєднують до відповідної клеми апарату. Другий електрод закріплюють на задній поверхні шиї в області верхніх шийних хребців, якщо його провід з’єднують з анодом, або в області нижніх шийних хребців, якщо його з’єднують з катодом. Перед закріпленням електродів еластичним бинтом попередньо під них поміщають тканинні прокладки, змочені в теплому розчині лікарської речовини, яке визначається лікуючим лікарем на підставі результатів медичного обстеження. Сила струму впливу на область мигдалин повинна бути в межах від 2 до 5 мА, тривалість процедури – від 15 до 20 хвилин, курс лікування – від 10 до 12 процедур.
