Створення графічних об’єктів засобами MS Word. Використання текстового процесора MS Word для обробки і представлення інформації.
Структура вікна редактора Word подібна до інших вікон (рис. 12.1). Верхнім рядком є рядок заголовку, в якому крім напису “Microsoft Word” вміщується назва файла, який відкритий для перегляду і редагування. По замовчуванню програма задає початкове ім’я для нового файлу “Документ1”. Аналогічно файли, які створені за допомогою текстового редактора Word, прийнято називати документами. У тому ж рядку в правому куті вікна Word є три кнопки управління вікном 
.
Під рядком заголовку є рядок меню програми. Воно включає такі пункти:
1) Файл – робота з файлами документів;
2) Правка – редагування документів;
3) Вид – перегляд документів;
4) Вставка – вставка в документ рисунків, діаграм, формул, колонтитулів, дати і часу тощо;
5) Формат – форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів абзацу);
6) Сервис – сервісні функції (перевірка орфографії, настройка панелей інструментів, встановлення параметрів настройки Word);
7) Таблица – робота з таблицями;
8) Окно – робота з вікнами документів;
9) Справка – довідкова інформація по Word.
Кожний пункт меню має своє підменю. Для відкриття меню необхідно натиснути на клавіатурі клавішу “Alt” або “F10”. Для виділення певного пункту меню слід користуватись кнопками горизонтального переміщення курсору “¬, ®”, для відкриття підменю і переміщення по ньому – клавіші вертикального переміщення курсору “, ¯”. Найбільш простим способом є відкриття меню чи підменю за допомогою мишки: суміщення мишки з певним пунктом меню і натискування її лівої клавіші. Деякі елементи довільного підменю можуть бути виділені сірим кольором, – це означає, що в даний момент часу вони недоступні.
Під рядком меню знаходяться панелі інструментів. Панель інструментів – це сукупність ряду кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. Для того, щоб взнати призначення кнопки, достатньо навести на неї курсор мишки і під курсором з’явиться підказка. Як правило, на екран виводяться дві панелі інструментів: Стандартная і Форматирование. Кількість панелей на екрані можна змінювати через команду Вид/Панели инструментов (рис. 12.2) або натиснувши на довільній кнопці будь-якої панелі праву клавішу мишки. Деякі панелі включаються автоматично при виконанні певної дії. Наприклад, панель Таблицы и границы включається автоматично при виконанні команди Таблица/Нарисовать таблицу, або панель Рисование при виконанні команди Вставка/Рисунок/Автофигуры.
На рис. 12.1 у вікні редактора показано дві панелі інструментів: верхня – панель Стандартная, нижня – панель Форматирование. Розглянемо призначення кнопок панелі інструментів Стандартная (див. рис. 12.3).
– Стандартні (обов’язкові) кнопки:
1 – створити новий документ;
2 – відкрити існуючий документ;
3 – записати (зберегти на диску) змінений або створений документ;
7 – відправити документ на друк без можливості встановлення додаткових параметрів друку;
8 – попередній перегляд документу;
9 – перевірка орфографії документу;
10 – вирізати виділений об’єкт;
11 – скопіювати виділений об’єкт;
12 – вставити попередньо вирізаний чи скопійований об’єкт із буфера обміну в позицію мигаючого курсору;
13 – формат по зразку;
14 – відмінити останню виконану операцію;
15 – повернути назад відміну виконаної операції;
17 – задати гіперссилку;
18 – відобразити/забрати панель інструментів Таблицы и границы;
19 – вставка в текст таблиці;
20 – вставка в текст таблиці Excel;
23 – відобразити/забрати панель інструментів Рисование;
26 – відобразити/забрати всі знаки, що не друкуються;
27 – масштаб відображення документу на екрані;
28 – довідка по Word.
– Необов’язкові кнопки:
4 – закрити активний документ;
5 – перезаписати документ під іншим іменем;
6 – встановлення параметрів сторінки;
16 – вибір мови для виділеного тексту;
21 – вставка в документ діаграми;
22 – вставка в документ математичної формули;
24 – сортування виділених абзаців у зворотному алфавітному порядку;
25 – сортування виділених абзаців у звичайному алфавітному порядку;
29 – встановлення регістру символів;
30 – зміна напрямку тексту в комірках таблиці чи на рисунку.
Word є багатовіконним редактором, тобто в програмі одночасно може бути відкрито декілька документів. Перехід від одного документа до іншого здійснюється за допомогою меню Окно. Кожне вікно у правому верхньому куті має кнопки управління , тобто вікно можна згорнути в піктограму, розгорнути на весь екран чи закрити.
Вікна, як правило, мають вертикальну в правій частині вікна і горизонтальну в нижній частині вікна (рис. 12.1) лінії прокрутки для переміщення документа вверх-вниз чи вліво-вправо відповідно.
Найнижчим рядком редактора є рядок стану (рис. 12.1). У ньому виводиться така інформація:
1) Стр. 3 – номер сторінки, на якій знаходиться курсор;
2) Разд 2 – номер розділу, в якому знаходиться курсор (якщо текст на розділи не розбитий, то завжди буде Разд 1);
3) 3/15 – курсор знаходиться на 3-ій сторінці, всього в документі 15 сторінок;
4) На
5) Ст 27 – номер рядка на даній сторінці (курсор знаходиться в 27-му рядку);
6) Кол 20 – курсор знаходиться в 20-ій колонці (від початку рядка до курсору є 20-1=19 символів, включаючи пробіли).
Також характерною особливістю робочого вікна є наявність горизонтальної (у верхній частині вікна) і вертикальної (у лівій частині вікна) лінійок (рис. 12.1). Їх можна забрати з екрану або знову відновити за допомогою команди Вид/Линейка (рис. 12.2).
Створення, відкриття, збереження і закриття файлів
Після запуску Microsoft Word у вікно автоматично завантажується новий документ, по замовчуванню його початкове ім’я – “Документ1”. Якщо в процесі роботи потрібно додатково створити ще один чи декілька документів, то для цього необхідно натиснути відповідну кнопку № 1 на панелі інструментів, чи виконати команду Файл/Создать… Якщо необхідно відкрити готовий документ (попередньо створений), то для цього використовується кнопка № 2 , або команда меню Файл/Открыть… В результаті виконання цієї команди з’являється вікно відкриття документа (рис. 12.4). У ньому можна вибрати потрібний документ із наявного переліку, чи перейти в іншу папку і знову ж таки вибрати необхідний документ. Далі, натиснувши кнопку “Открыть”, відкриється документ. Відкрити документ також можна подвійним натискуванням лівої клавіші мишки на імені файлу.
Після внесення в текст документу певних змін його необхідно зберегти (записати). Для цього є кнопка № 3 із зображенням дискети або команда меню Файл/Сохранить чи Файл/Сохранить как… Під час виконання операції зберігання відкривається вікно (рис. 12.5), в якому програма пропонує автоматично зберегти документ в папці, що була відкрита останньою. Порядок зберігання (записування) файлів аналогіч-ний до зберігання файлів у графіч-ному редакторі Paint (див.: Тема 7, пит. 7.1). Після завершення роботи над документом його можна закрити за допомогою кнопки , команди меню Файл/ Закрыть чи команди Файл/Выход. Команда Файл/Зак-рыть закриває лише активний документ, а Файл/Выход – закриває всі документи і здійснює вихід з Word.
Введення тексту, його редагування і форматування
Введення тексту відбувається з клавіатури в позицію мигаючого курсору. Перед введенням тексту спочатку можна на панелі інструментів Форматирование (рис. 12.6) вибрати тип шрифту (його назву), розмір і формат. Під час друку автоматично вводяться малі символи, а для введення великих потрібно натиснути комбінацію клавіш [Shift+Символ] або включити на клавіатурі режим введення великих літер клавішею [CapsLock]. Друк проходить тим алфавітом (мовою), який (яка) є активним. Розглянемо призначення кнопок панелі інструментів Форматирование (див. рис. 12.6).
– Стандартні (обов’язкові) кнопки:
1 – задається стиль тексту;
2 – вибір типу шрифту;
3 – вибір розміру (висоти) шрифту;
4 – застосування до виділеного тексту напівжирного написання;
5 – застосування до виділеного тексту курсивного написання;
6 – застосування до виділеного тексту підкресленого написання;
7 – вирівнювання виділеного абзацу (або абзацу, в якому знаходиться кусор) по лівій межі поля сторінки;
8 – вирівнювання виділеного абзацу по центру поля сторінки;
9 – вирівнювання виділеного абзацу по правій межі поля сторінки;
10 – вирівнювання виділеного абзацу по ширині поля сторінки;
11 – включення/виключення нумерованого списку;
12 – включення/виключення маркованого списку;
13 – застосування до виділеного абзацу (або абзацу, в якому знаходиться курсор) одинарного міжрядкового інтервалу;
14 – застосування до виділеного абзацу міжрядкового інтервалу, рівного 1,5;
15 – застосування до виділеного абзацу подвійного міжрядкового інтервалу;
23 – встановлення обрамлення до виділеного тексту або таблиці;
24 – застосування вибраного кольорового фону до виділеного тексту;
25 – застосування вибраного кольору до літер виділеного тексту.
– Необов’язкові кнопки:
16 – перетворення виділеного тексту у верхній регістр (перемикач);
17 – перетворення виділеного тексту у нижній регістр (перемикач);
18 – збільшення розміру символів виділеного тексту на 1 пт;
19 – зменшення розміру символів виділеного тексту на 1 пт;
20 – вставка в текст у позицію курсору спеціальних символів, знаків, грецьких літер тощо;
21 – вставка в текст рисунка із файла;
22 – вставка в текст рисунка (картинки) із вбудованої колекції Word.
Переміщення курсору по тексту здійснюється клавішами управління курсором ®, ¬, , ¯, клавішами [Home], [End], [PageUp], [PageDown], [Сrl+Home], [Сtrl+End] або за допомогою мишки і лінійок прокрутки. Для видалення символів використовуються клавіші [Del], [BackSpace] (на деяких клавіатурах це клавіша [¬], – клавіша над [Enter]).
Для того, щоб введений текст можна було редагувати, його необхідно спочатку виділити (виділити слово, рядок, речення, абзац чи весь текст).
Виділення за допомогою клавіатури. Виділення з клавіатури відбувається за допомогою комбінації клавіш: [Shift+¬], [Shift+®], [Shift+], [Shift+¯], [Shift+Home], [Shift+End], [Shift+PageUp], [Shift+PageDown], [Ctrl+A].
Виділення за допомогою мишки. Для виділення цілого слова необхідно навести мишкою курсор на слово і двічі натиснути її ліву клавішу. Для виділення цілого абзацу необхідно навести курсор мишки на відповідний абзац і тричі натиснути її ліву клавішу. Для виділення певної частини тексту курсор мишки підводиться до початку виділення, натискується ліва клавіша і, утримуючи її, мишка перетягується до необхідного місця виділення і ліва клавіша відпускається. Для виділення цілого рядка потрібно перевести курсор мишки в ліву частину екрану (курсор повинен стати у вигляді нахиленої в праву сторону стрілки) і натиснути ліву клавішу. Для виділення декількох рядків – утримуючи натиснутою ліву клавішу, перетягнути мишку до виділення необхідної кількості рядків. Цілий абзац можна ще виділити подвійним натиском лівої клавіші мишки, розташованої з лівої сторони тексту.
Для виділення цілого речення в середині абзацу потрібно навести курсор мишки на дане речення і натиснути ліву клавішу мишки в поєднанні з клавішею [Ctrl] на клавіатурі.
Після виділення текст можна вирізати, копіювати, вставляти за допомогою кнопок № 10, 11 і 12 на панелі інструментів Стандартная (рис. 12.3) або за допомогою аналогічних команд в меню Правка. Скопійований (а також і вирізаний) текст можна вставляти в довільному місці документа безліч разів. Скопійований (вирізаний) текст залишається в буфері обміну до того, часу, поки не буде скопійовано (вирізано) інший фрагмент, рисунок, об’єкт тощо.
До виділеного тексту можна застосувати різні види форматування за допомогою набору кнопок № 1-10, 13-17 панелі інструментів Форматирование (рис. 12.6).
Форматування – це процес зміни певних параметрів об’єкту. Стосовно тексту, форматування – це можлива зміна шрифту, його розміру, написання, міжрядкового інтервалу, регістру тощо.
Виділений текст також можна перетягувати на нове місце. Спочатку текст виділяється, потім, захопивши його лівою клавішею мишки, перетягується в нове місце і клавіша мишки відпускається. Виконання аналогічної операції в поєднанні з натиснутою клавішею клавіатури [Ctrl] замість переміщення приводить до копіювання тексту (біля мишки з’явиться знак “+”).
Виділений і вирізаний (чи скопійований) текст можна вставляти в будь-який інший документ. Перехід до іншого документа здійснюється через меню Окно. Також скопійовані (вирізані) об’єкти (текст) можна вставляти і в документи (рисунки, таблиці, бази даних) інших програм.
Процес форматування також можна здійснювати за допомогою команди меню Формат/Шрифт (рис. 12.7) або Формат/Абзац (рис. 12.8). Перша команда дозволяє змінювати тип шрифту, його написання, розмір, застосовувати підкреслювання, міняти колір, перетворювати у верхній або нижній індекси. За допомогою другої команди виконується форматування загального вигляду абзаців: встановлюються межі абзаців, абзацний відступ, вирівнювання, міжрядковий інтервал тощо.
Вставка в текст символів і знаків. Створення нумерованих списків
Часто в текст необхідно вставити грецькі літери, специфічні символи, математичні знаки. Для цієї мети використовується команда Вставка/Символ або, при наявності, кнопка № 20 “Вставить символ” (рис. 12.6). У результаті виконання даної команди з’явиться вікно (рис. 12.9), у якому наведений великий перелік значків, символів, літер. Із наявного переліку необхідно мишкою виділити символ для вставки і натиснути у вікні діалогу кнопку “Вставить”, а далі – кнопку “Закрыть” (кнопка “Закрыть” з’явиться замість кнопки “Отмена” після натискання “Вставить”. Якщо серед наявного переліку потрібний символ відсутній, то можна кнопкою відкрити список “Шрифт” і вибрати з переліку інший шрифт. Відповідно і перелік символів також зміниться. Найбільш вживані символи і знаки, а також і грецькі літери зібрані у шрифті Symbol.
Друга закладка даного діалогу дає можливість вставити такі символи як довге і коротке тире, трикрапку, знак параграфа, знак авторського права ©, охоронний знак ®, знак товарної марки ™, апострофи ‘’.
Примітка. Знак апострофа у редакторі вводиться за допомогою комбінації клавіш [Ctrl+Є,Є].
Під час роботи з різними документами виникає необхідність створення у тексті нумерованого або маркованого списку. (Дати приклади таких списків). Такі списки можна створити за допомогою відповідних кнопок № 11, 12 на панелі інструментів Форматирование (див. рис. 12.6). Аналогічну операцію можна виконати за допомогою команди Формат/Список. За допомогою останньої у вікні, що з’являється (рис. 12.10), можна задати (вибрати) різні можливі типи маркованих (рис. 12.10, а) чи нумерованих (рис. 12.10, б) списків.
Переваги автоматичної нумерації списків:
– при переході на новий рядок за допомогою клавіші [Enter] номер автоматично зростає;
– при необхідності в середину списку можна вставити довільну кількість нових рядків із автоматичною перенумерацією решти рядків.
Для здійснення вирізання, копіювання і вставляння тексту, об’єктів можна використовувати праву клавішу мишки, натискуючи її на виділеному об’єкті чи тексті. У контекстному меню (рис. 12.11) необхідно вибрати лише відповідну команду із списку. Аналогічним чином можна виконувати форматування абзаців і створювати нумеровані списки.
Вставка в текст формул і таблиць. Їх редагування
Інколи під час роботи на ПК в текст документу необхідно вставити формулу. Наприклад, формулу типу А=В+С-К чи y=sin(x3+2x2-3x+4) надрукувати за допомогою клавіатури нескладно. Але для відображення формул типу чи лише клавіатури недостатньо, – для їх введення потрібно використовувати редактор формул, який можна запустити за допомогою кнопки № 22 на рис. 12.3 , а якщо на панелі інструментів така кнопка відсутня, тоді необхідно виконати команду меню Вставка/Объект…/Microsoft Equation 3.0. Основою редактора формул є панель інструментів (рис. 12.12) для вставки у формулу різних шаблонів. (Навести приклади). Дана панель має 19 кнопок, при натискуванні на які відкриваються переліки шаблонів математичних виразів чи символів. Для отримання короткої довідки про призначення кнопки групи шаблонів достатньо на саму кнопку навести вказівник мишки, нижче якого з’явиться підказка. Під панеллю інструментів редактора формул знаходиться невелика обрамлена область – це область вводу формули. При набиранні формули область автоматично збільшується. При введенні формули основні символи, цифри і літери вводяться з клавіатури, а знаки кореня, суми, добутку, інтеграла, дужки, риски дробу, грецькі літери – за допомогою відповідних шаблонів.
Після закінчення вводу формули для виходу з редактора формул достатньо натиснути ліву клавішу мишки за межами області введення формули. Панель інструментів зникне, а на екрані залишиться лише формула. Якщо в подальшому необхідно формулу відредагувати, то для запуску редактора формул потрібно двічі натиснути ліву кнопку мишки на формулі. При цьому автоматично з’явиться панель інструментів із шаблонами. Після здійснення певних виправлень потрібно натиснути ліву мишку за межами поля вводу формули.
Формулу, так само як і звичайний текст, можна вирізати, копіювати, вставляти, перетягувати, попередньо виділивши її. Для виділення формули достатньо на ній натиснути один раз ліву мишку, при цьому її контур стане обрамлений прямокутником із маркерами (рис. 12.13). Захопивши лівою мишкою один із маркерів і перетягуючи його, можна змінювати розміри відображення формули.
Для того, щоб у текст документу вставити таблицю, необхідно скористатися кнопкою Добавить таблицу (кнопка № 19 на рис. 12.3) , у результаті чого з’явиться додаткове вікно (рис. 12.14, а), в якому мишкою необхідно вказати розмір таблиці (кількість рядків і стовпців). Таблицю також можна вставити, використовуючи команду меню Таблица/Добавить/Таблица, результатом якої є вікно діалогу (рис. 12.14, б), де необхідно вказати окремо кількість рядків і стовпців нової таблиці.
Для роботи з таблицями на панелі інструментів Стандартная є кнопка під № 18 Таблицы и границы , натискування якої приводить до відкриття однойменної панелі інструментів, як правило внизу екрана (рис. 12.15).
Призначення кнопок панелі інструментів Таблицы и границы (рис. 12.15):
1 – нарисувати таблицю (можливість рисування вручну додаткових ліній в таблиці для поділу комірок);
2 – витирання певних ліній в таблиці (можливість об’єднання комірок між собою);
3 – вибір типу лінії рисуванні таблиці вручну, – при натиснутій кнопці 1 (суцільна, подвійна, штрихова, пунктирна, відсутня);
4 – встановлення товщини лінії, – при натиснутій кнопці 1;
5 – вибір кольору лінії, – при натиснутій кнопці 1;
6 – вибір типу обрамлення до виділеної комірки чи таблиці вцілому;
7 – встановлення заливки певним кольором всередині комірки або таблиці;
8 – кнопка Добавить таблицу (дублювання аналогічної кнопки на панелі інструментів Стандартная);
9 – об’єднати в одну виділений діапазон комірок;
10 – розбити (поділити) активну (виділену) комірку на декілька;
11 – задається тип вирівнювання тексту в окремій комірці чи в усіх комірках таблиці (можливі 9 варіантів, див. рис. 12.16);
12 – вирівняти висоту виділених рядків таблиці;
13 – вирівняти ширину виділених стовпців таблиці;
14 – застосування команди Автоформат до активної чи виділеної таблиці. Результатом виконання даної команди є діалогове вікно (рис. 12.17), у якому із наявного переліку можна вибрати готовий тип оформлення виділеної таблиці;
15 – зміна напрямку тексту в активній комірці чи виділених комірках;
16 – сортування в звичайному алфавітному порядку тексту в активній комірці чи виділених комірках таблиці;
17 – сортування в зворотному алфавітному порядку тексту в активній комірці чи виділених комірках таблиці;
18 – автосума (підрахунок суми чисел, які введені в комірки зліва або зверху над коміркою автосуми).
До таблиці можна застосовувати те саме форматування, як і до тексту. У таблиці можна окремо виділяти рядки або колонки. Межі колонок і рядків можна змінювати. Для цього потрібно мишку навести на лінію, що розділяє сусідні колонки чи рядки, і, коли її курсор прийме вигляд або , натиснути ліву клавішу мишки і перетягнути межу комірки в потрібне місце. Переміщення курсору в межах таблиці здійснюється клавішами управління курсором (¬, ®, , ¯), клавішею [Tab] або за допомогою натискування лівої мишки на необхідній комірці таблиці.
Часто в таблицю вносяться дані у вигляді списку (наприклад список товарів) і виникає необхідність відсортувати його по алфавіту в порядку зростання чи спадання. (Аналогічно при створенні списку використаних джерел). Для сортування певних записів необхідно їх виділити і виконати команду Таблица/Сортировка… Результатом виконання даної команди є діалогове вікно (рис. 12.18), в якому можна вказати тип сортування (в порядку зростання чи спадання).
Встановлення нумерації сторінок, вставка зносок, об’єктів, колонтитулів
При оформленні за допомогою текс-тового редактора Word рефератів, звітів, курсових, інших документів виникає необхідність нумерації сторінок документу. Для встановлення нумерації сторінок в документі використовується команда меню Вставка/Номера страниц… Результатом виконання даної команди є діалогове вікно (рис. 12.19, а), у якому можна задати місце встановлення номера сторінки (вверху чи внизу сторінки, справа, зліва, по центру сторінки), вказати необхідність встановлення номера на першій сторінці (відмічається значком ü). Для того, щоб задати нумерацію, починаючи з певного числа (відмінного від 1), у вікні діалогу необхідно натиснути кнопку “Формат…” і в наступному діалозі (рис. 12.19, б) навпроти напису “начать с:” записати число, з якого починатиметься нумерація. Також у цьому ж діалозі навпроти рядка “Формат номера:” у списку, що розкривається, можна задати тип нумерації: арабськими цифрами 1,2,3,…; римськими цифрами І,ІІ,ІІІ,…; латинськими буквами a,b,c,… чи А,В,С,…
Зноски в тексті використовуються для запису певних коментарів, посилань на різні джерела, звідки взята цитата тощо. (Пояснити, як виглядає зноска). Для вставки в текст зноски необхідно встановити курсор в кінці слова, цитати, після якої має стояти зноска, і виконати команду меню Вставка/Сноска…, результатом виконання якої є вікно діалогу (рис. 12.20, а), у якому можна відмітити тип зноски (звичайна – внизу сторінки, кінцева – в кінці документу), а також задати тип нумерації зносок (автоматична – звичайними арабськими цифрами 1,2,3,… чи за допомогою інших символів – їх можна задати, натиснувши кнопку “Символ…”, рис. 12.20, а). Для встановлення детальних параметрів зносок служить кнопка “Параметры…” у цьому ж вікні. Результатом натискання цієї ж кнопки є нове вікно діалогу із двома закладками: “Сноски” (рис. 12.20, б) і “Концевые сноски” (рис. 12.20, в). У цих вікнах можна задати розташування зноски, формат номера (арабські, римські цифри, латинські літери тощо), початковий номер зноски, продовжувати нумерацію наскрізну чи починати на кожній сторінці чи розділі спочатку. Після вибору параметрів натискається кнопка “ОК” у вікні “Параметры сносок” і у вікні “Сноски”. Натиснувши дану кнопку, на місце курсору буде вставлена у верхньому регістрі відповідна цифра чи літера, а сам курсор переміститься в кінець сторінки (або в кінець документу для кінцевих зносок) і під горизонтальною рискою підкреслювання буде встановлений аналогічний номер, після якого можна задати певний коментар. Для повернення у звичайний текст можна переміститися клавішами управління курсором або мишкою. Якщо після встановлення і заповнення зноски на її номер у тексті навести мишку, то над її вказівником з’явиться підказка із змістом коментаря, який надрукований внизу сторінки (в кінці документа) під аналогічним номером (рис. 12.21).
Об’єктом може виступати частина тексту, рисунок, таблиця, формула, інший документ Word, книга Excel, відео чи аудіо файл, графічний файл, документи інших програм тощо.
Для вставки в текст певного об’єкту необхідно виконати команду меню Вставка/Объект…, результатом виконання якої є вікно діалогу (рис. 12.22). У цьому вікні у списку “Тип объекта:” з наявного переліку можна вибрати необхідний об’єкт і натиснути кнопку “ОК”.
Колонтитул – це область документа, вміст якої автоматично повторюється на всіх його сторінках. Розрізняють колонтитул верхній і нижній. На рис. 12.23 представлена схема аркуша документу із місцем розташування колонтитулів.
На початку цього питання розглядався порядок встановлення нумерації сторінок. В залежності від вибраних настройок нумерація сторінок може бути розташована або вверху, або внизу сторінки. Але у будь-якому випадку номер стоятиме в межах колонтитулу (верхнього чи нижнього). У колонтитулі можна помістити назву файла документа, поточну дату створення документа, ім’я автора тощо. Як вже було сказано, дані, що поміщені в колонтитулах, автоматично друкуватимуться на кожній сторінці всього документу.
Побудова діаграм, створення рисунків
Для вставки в текст документу діаграми потрібно натиснути кнопку № 21 на рис. 12.3 або, якщо така відсутня, виконати команду меню Вставка/Объект…, а у вікні вставки об’єкту (рис. 12.22) вибрати об’єкт “Диаграмма Microsoft Graph
Дана таблиця побудована із рядків (нумерація 1,2,3,…) і стовпців (нумерація А,В,С,…). На перехресті рядків і стовпців утворені комірки, в які можуть заноситися числові дані. Дані числа відображаються на діаграмі по вертикальній осі (в математиці аналогія з віссю ординат у). У першому рядку даної таблиці (рядок без номера) у стовпцях А, В, С і D записано “1 кв”, “2 кв”, “3 кв” і “4 кв”. Ці записи відображаються на діаграмі по горизонтальній осі (в математиці – вісь абсцис х). На перетині рядків і стовпців розташовані комірки із числовими даними, значення яких відображається у вигляді різнозабарвлених стовпчиків на діаграмі. Вводячи в ці комірки нові числові значення, вони будуть автоматично відображені на діаграмі. Для зміни підписів даних (Восток, Запад, Север) і назв стовпців (1 кв, 2 кв, 3 кв, 4 кв) необхідно двічі натиснути ліву мишку на відповідній комірці, в результаті чого у ній з’явиться курсор для коректування тексту. Значення комірок чи підписів даних також можна видаляти, вставляти, копіювати загальноприйнятими методами. Після внесення у таблицю даних необхідних змін необхідно натиснути ліву мишку на вільному місці документу, у результаті чого закриється таблиця і залишиться лише діаграма (без обрамлення). Для подальшого редагування діаграми необхідно запустити редактор діаграм подвійним натиском на ній лівої мишки (по аналогії з редагуванням формул).
При редагуванні діаграми (під час запуску редактора діаграм) на панелі інструментів “Стандартная” з’являються додаткові кнопки, які призначені для форматування діаграми (рис. 12.25). Призначення цих кнопок:
1 – режим таблиці (включення чи виключення таблиці даних);
2 – побудова діаграми по даних, розташованих у рядках таблиці даних;
3 – побудова діаграми по даних, розташованих у стовпцях таблиці даних;
4 – включення або виключення відображення таблиці даних на діаграмі;
5 – вибір типу діаграми (стовпчикова, графік, кругова тощо);
6 – включення (виключення) на діаграмі вертикальних ліній сітки;
7 – включення (виключення) на діаграмі горизонтальних ліній сітки;
8 – включення (виключення) на діаграмі легенди.
Для створення рисунків у Word використовується вбудований редактор, який представлений панеллю “Рисование”. Включити дану панель можна за рахунок однойменної кнопки на панелі інструментів “Стандартная” (кнопка № 23 на рис. 12.3) або виконати команду меню Вид/Панели инструментов/Рисование. Дана панель представлена на рис. 12.26. Призначення її кнопок:
1 – відкривається меню із переліком команд, які можна виконувати із нарисованими об’єктами;
2 – виділення одночасно декількох об’єктів;
3 – поворот на певний кут виділеного об’єкту;
4 – рисування готових фігур (геометричні фігури, об’ємні стрілки, елементи блок-схем, виноски, різного роду зірки тощо);
5 – рисування прямої лінії;
6 – рисування стрілки;
7 – рисування прямокутника (при одночасно натиснутій клавіші [Shift] – рисування квадрата);
8 – рисування еліпса (при одночасно натиснутій клавіші [Shift] – рисування кола);
9 – вставка графічної текстової області;
10 – вставка об’єкту WordArt;
11 – вставка рисунка із переліку ClipArt;
12 – колір заливки для виділеного об’єкту;
13 – колір ліній виділеного об’єкту;
14 – колір виділеного тексту;
15 – задається товщина ліній для виділеного об’єкту;
16 – задається тип ліній для виділеного об’єкту;
17 – вибір типу стрілки;
18 – вибір типу тіні для виділеного об’єкту;
19 – включення (виключення) об’єму виділеної фігури.
Для рисування довільного об’єкту необхідно натиснути лівою мишкою на відповідній кнопці даної панелі і перетягнути мишку на певну відстань, задаючи розміри об’єкту, а далі – відпустити мишку. Для виділення довільного об’єкту необхідно підвести до нього мишку і, коли курсор мишки прийме вигляд , натиснути ліву клавішу. Вибраний об’єкт буде виділений за допомогою маркерів. Для зміни розмірів об’єкту необхідно мишкою захопити один із маркерів, перетягнути на певну відстань і відпустити мишку. При перетягуванні маркерів, що знаходять по середині об’єкту, змінюватиметься лише горизонтальний або вертикальний розмір. При перетягуванні за один із кутових маркерів змінюватимуться одночасно два розміри. При перетягуванні за кутові маркери і одночасному утриманні клавіші [Shift] змінюватимуться обидва розміри пропорційно.
Виділити групу об’єктів можна двома шляхами: 1) на панелі інструментів “Рисование” натиснути кнопку № 2 (рис. 12.26), натиснути ліву мишку за межами об’єктів і перетягнути її до виділення необхідної їх кількості; 2) на клавіатурі натиснути клавішу [Shift] і виділяти об’єкти натискуванням на них лівої клавіші мишки.
Нарисовані об’єкти, так само як і текст, можна вирізати, копіювати, вставляти загально прийнятими методами.
Встановлення параметрів сторінки, попередній перегляд і друк файлів
Для встановлення відступів від краю сторінки до межі тексту застосовується команда Файл/Параметры страницы або при наявності відповідної кнопки на панелі інструментів. У вікні діалогу встановлення параметрів сторінки є три закладки. Найбільш часто використовують перші дві: закладка “Поля” дозволяє вибрати розміри полів, відступи від краю сторінки до колонтитулів; закладка “Размер бумаги” – формат сторінки (А4, А5 тощо) та її орієнтацію (книжна чи альбомна).
Перед друкуванням файлу корисно побачити документ в тому вигляді, в якому він буде виведений на принтер. Для цього є кнопка панелі інструментів або команда меню Файл/Предварительный просмотр. Дана команда виконується в тому випадку, коли на ПК встановлений принтер.
Запуск файлу на друк здійснюється за допомогою відповідної кнопки на панелі інструментів або команди меню Файл/Печать… У діалоговому вікні друкування файла (рис. 12.27) можна задати кількість екземплярів, номери сторінок для друку, вибрати тип принтера, задати кількість сторінок, які будуть виведені
