ПРИРОДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

ПРИРОДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

Грудне вигодовування забезпечується молочними залозами матері при їх нормальному функціонуванні. Грудні залози починають розвиватися у дівчаток в старшому шкільному віці, остаточно формуються під час вагітності.

Фази розвитку грудних залоз і лактації (лат. Іасіаііо — виділення молока)  

Мал. 1. Анатомо-фізіологічні особливості молочної залози в період лактації.

Позначення:

1. М’язові клітини (скорочуються під впливом окситоцину).

2. Клітини, які продукують молоко виділяють молоко під впливом пролактину) .

3. Альвеоли.

4. Протоки.

5. Молочні синуси, в яких накопичується молоко.

6. Ареола.

7. Сосок

1) мамогенез — в перші 2-3 місяці вагітності відбувається гіпертрофія паренхіматозної і зменшення інтерстиціально’ї тканини, інтенсивна трансформація клітин в альвеоли, їх збільшення (під впливом гормону прогестерону), подовження і розгалуження протоків молочних ходів і молочних синусів (сприяє цьому гормон естроген);

2) лактогенез — утворення молока клітинами альвеол і виділення його під впливом гормону передньої частки гіпофіза пролактину. Гормон виробляється під час смоктання грудей, проте «працює» він не під час акту смоктання, а після годування, підготовлюючи молоко до наступного вигодовування. Найбільше пролактину утворюється в нічний час;

3) галактопоез (=продукція молока) — це секреція молока клітинами альвеол і під впливом м’язових волокон, які при цьому скорочуються (чому сприяє гормон задньої частки гіпофіза окситоцин). Рухається молоко спочатку в протоки, а потім в молочні синуси. В останніх воно накопичується. Дія окситоцину не простіша, а набагато складніша дії пролактину. Виробляється він до і під час годування, «примушуючи» молоко виділятися. Фаза галактопоезу зовнішньо, зі сторони дитини, виявляється актом смоктання.

В підтримці лактації беруть участь інші гормони — кортизол, інсулін, гормони щитовидної і парашитовидних залоз, гормони росту;

4) фаза автоматизму — після пологів на лактацію рефлекторно впливає акт смоктання, при якому звільнення ацинусів стимулює секрецію наступної кількості молока. Водночас автоматизму сприяють соціально-побутові умови, психіка матері.

Ознаки задовільної лактації

1. Циліндрична форма молочних залоз (тільки після перших пологів).

2 Виражена пігментація ареоли навколо соска (у жінок білої раси).

3. Температура шкіри під молочною залозою на 0,5-1.0°С вище, ніж в пахвовій ділянці.

4. Добре виражена венозна сітка на шкірі молочних залоз.

5. Після годування молоко при легкому зціджуванні витікає не крап-дями, цівками.

Правила природного вигодовування

1. Перед кожним годуванням необхідно помити молочну залозу (за сучасними правилами при частому — за показами вигодовуванні це робиться не кожного разу).

2. При задовільному стані матері на другий день після пологів вигодовування проводиться в її спокійному, впевненому стані, в зручному, розслабленому сидячому (можна лежачому) положенні. Тіло дитини необхідно притиснути до тіла матері, обличчя направити до материнських грудей. Підтримані знизу голова і тіло малюка повинні бути в одній площині. Мати в цей час повинна ласкаво дивитися на малюка, любуватися ним.

3. При кожному вигодовуванні дитина прикладається тільки до однієї молочної залози, чередуючи їх.

4. Спочатку потрібно зцідити декілька струмин молока, потім прикласти дитину до грудей. Малюк повинен добре захопити ротом не тільки сосок, але і велику частину ареоли, щільно доторкнувшись до грудей підборіддям. Рот при цьому повинен бути добре відкритий, а нижня губа вивернута назовні (мал. 2 Б).

Порушення таких правил прикладання до грудей викликає біль, потім порушується цілісність соска, і на ньому з’являються тріщини. В результаті цього годування буде дуже болючим, не в повному об’ємі. Виникаюча при цьому затримка молока в молочній залозі (лактостаз) зменшує подальшу секрецію і сприяє розвитку гіпогалактії.

 

. Після годування на 1-2 місяці життя дитини необхідно зціджувати з грудей молоко, яке залишилося (затримка молока в залозі гальмує процес лактації). Надалі, як правило, стабілізується утворення потрібної кількості грудного молока, і зціджування не проводиться.

6. З метою додаткової профілактики утворення на соску тріщин необхідно після годування витерти молочну залозу чистою тонкою пелюшкою.

7. Тривалість годування приблизно 20-30 хв. Проте, за сучасними поглядами, не існує точного часу разового вигодовування дитини. Різні діти смокчуть груди з дещо різною частотою протягом дня і з різною тривалістю одного годування. Так звані «ліниві смоктуни» довго смокчуть, «прудкі смоктуни» швидко наїдаються. Не можна віднімати малюка від грудей, якщо він ще смокче. По-перше, він повинен задовольнити свої «апетитні» потреби, та, по-друге, молоко значно відрізняється за своїм складом на початку і наприкінці годування.

8. Якщо з якоїсь причини дитина не смокче груди, необхідно зцідити грудне молоко для того, щоб продовжувалась його секреція надалі.

9.При необхідності, для з’ясування ступеня лактації, дитині призначається контрольне зважування. З цією метою на терезах визначається фактична маса тіла дитини до годування і після нього. Дитину не переодягати, навіть якщо вона оправилася або було сечовиділення.

Різниця між отриманими цифрами вказує на кількість молока, прийнятого малюком за одне вигодовування. Проводиться це 3-4 рази на день. Розрахувавши між отриманими цифрами середній показник і помноживши його на кількість годувань протягом доби, ми дізнаємося про загальний об’єм молока, що дитина висмоктує за 24 години.

Приклад. Дитині 2 місяці. Маса тіла до годування 4 100 г, після — 4 150 г. Дитина висмоктала 4 150-4 100 = 50 ми молока.

За три такі годування малюк висмоктав 45 мл, 50 мл і 35 мл. В ціло­му встановлено, що за 4 годування дитина отримала 50+45+50+35 мл = 180 мл молока. Б середньому за одне годування малюк висмоктує 180:4 = 45 мл молока. Мама годує дитину б разів на добу. Загальна кількість молока 45×6 = 270 мл.

Семіотика порушень лактації

Лактаційний криз. Приблизно у 2/3 матерів, діти яких знаходяться на природному вигодовуванні, на 2-му місяці життя малюка виникає тимчасове зменшення кількості молока. Матір’ю-годувальницею при цьому не відчувається в грудях «приплив» молока (вони не тугі, а м’які). Це фізіологічне явище називається лактаційним кризом. Він обумовлений фізіологічними післяпологовими гормональними змінами у матері в цей період або її значною втомою. У деяких матерів-годувальниць такий лактаційний криз може виникати декілька разів.

Лактація необхідної кількості молока відновлюється (тобто наступає релактація) при своєчасній вірній тактиці, основними моментами якої є: збільшити частоту годувань, під час кожного одного годування прикласти малюка до обох грудей, для стимуляції секреції пролактину обов’язково годувати дитину в нічний час, не давати дитині пустушку і не давати смоктати через соску, надати матері фізичний і психологічний спокій, зробити масаж, і рекомендувати їй більш різноманітне харчування.

Голодний криз — це також короткочасне зменшення кількості молока у матері-годувальниці на 3,7 і 12 місяцях лактації. Обумовлений годувальний криз збільшенням «вимоги» дитини щодо молока у зв’язку зі значним її ростом в період вказаних місяців життя. Голодний криз — явище теж фізіологічне.

Тактика стимуляції лактації аналогічна описаним вище заходам при лактаційному кризі.

Гіпогалактія — це порушення секреторної функції молочних залоз в вигляді її зменшення. При цьому добова кількість молока, яке виділяється, не задовольняє потреби дитини.

Є багато причин гіпогалактії:

— неповноцінна інформація і підготування вагітної жінки і матері до правил грудного вигодовування, оскільки їх порушення призводять до розвитку лактостазу): в теперішній час багато вчених світу вважають це основною причиною гіпогалактії;

– часто вона розвивається в результаті захворювань матері -неврологічна й ендокринна патологія (у 50 % жінок, що страждають цукровим діабетом), захворювання серцево-судинної системи, доброякісні пухлини матки і яєчників, гострі запальні процеси і вади молоч­ної залози при інфантилізмі;

— велике значення мають пізній токсикоз вагітності, надмірна кровотеча під час пологів;

– галакторея (див. нижче);

– стресові стани, алкоголь, наркотики і паління:

– прийом медикаментів під час вагітності, пологів і в післяпологовому періоді;

– пізніше, ніж потрібно, перше прикладання дитини ло груяей:

– нераціональний режим і харчування матері, її фізичне і розумове перевантаження:

— пологи в пізньому віці (старше 35 років);

— мастити (запалення молочної залози), які нерідко зустрічаються.

Найчастіше виявляється декілька причин гіпогалактії. В ряді випадків етіологію встановити не вдається.

Класифікація гіпогалактії

За етіологією гіпогалактія буває:

—- первинна —- обумовлена ендокринними захворюваннями матері (цукровий діабет та ін.);

— вторинна — виникає в зв’язку з багатьма розглянутими причи­нами (крім гормональних); проте, як сказано вище, найчастіше вторин­на гіпогалактія розвивається через порушення правил вигодовування.

За часом виникнення гіпогалактія буває:

— рання — з’являється в перші 10 днів після пологів;

— пізня — з’являється через 10 днів після пологів.

За ступенем дефіциту молока виділяють 4 ступені гіпогалактії:

I — дефіцит молока не більше 25 % добової потреби;

II — дефіцит молока — 26%-50%;

III — дефіцит молока — 51°/с^75%;

IV — дефіцит молока — більше 75%.

Профілактику гіпогалактії необхідно проводити ще до її початку. В першу чергу потрібно усунути чинники, що можуть призвести до її розвитку: в дитячому віці передбачити розвиток інфантилізму (забезпечити нормальний режим харчування, умови життя і навчання і т.д.), надалі своєчасно лікувати захворювання, провести профілактику ускладнень вагітності і пологів.

Матері, яка годує малюка, необхідно створити задовільні матеріально-побутові умови, перешкоджати виникненню стресових станів, інфекційних захворювань. Основна роль в забезпеченні повноцінного фізичного та розумового розвитку майбутньої дитини безперечно належить харчуванню.

Склад і відмінні особливості материнського молока

Наприкінці вагітності і в перші дні після народження дитини з молочних залоз виділяється молозиво— густа рідина жовтуватого кольору, з відносною щільністю 1,040-1,060. Молоко, яке отримує малюк з 4-5 дня життя, називається перехідним, а з 2-3 тижня — зрілим (відносна щільність 1,030).

Молоко, що виділяється на протязі одного годування, ділиться на:

— раннє — на початку годування; його виділяється багато, має дещо блакитний відтінок; містить багато білка, лактози; з ним дитина отри­мує необхідну кількість води (!);

— пізнє: — наприкінці годування; в порівнянні з раннім молоком має більш білий колір; воно збагачене жирами (їх може бути в 4-5 разів більше, ніж в ранньому молоці).

В таблиці 7 подані середні показники кількості білків, жирів і вуглеводів в різних видах материнського молока і його калорійність, а також для порівняння вказані аналогічні дані коров’ячого молока.

Кількість білка більше всього в молозиві ще до прикладання дитини до грудей — 10-13 г/100 мол. Потім кількість протешу зменшується — у молозиві 5 г/100 мл, в перехідному молоці — 2,5 г/100 мл.

В зрілому жіночому молоці білка 1,1-1,5 г/100 мл. Однак, його кількість може бути різна. При необхідності потрібно точно встановити кількість білка в материнському молоці. В коров’ячому молоці протеїну 2,8-3,5 г/100 мл. Таким чином, при отриманні коров’ячого молока дитина перегодовується білком.

Крім того, білки жіночого молока відрізняються не тільки кількістю, але і якісними особливостями:

— основним компонентом є сироваткові білки — альбуміни і глобуліни; так як вони аналогічні білкам сироватки крові дитини, то можуть всмоктуватися в кишківнику в незміненому виді;

– важливою відмінною особливістю білкового складу грудного молока від коров’ячого є співвідношення між альбуміно-глобуліновими фракціями (дрібнодисперсними, тобто низькомолекулярними) і казеїногеном (крупнодисперсним, тобто високомолекулярним). Останній з’являється в молозиві на 4-5 день лактації, кількість його поступово збільшується. Співвідношення між альбуміно-глобуліновими фракціями і казеїногеном в грудному і коров’ячому молоці відповідно дорівнює 4:1 і 1:4;

— казеїноген в шлунку під впливом шлункового соку згурджується і перетворюється в казеїн; молекули казеїну жіночого молока більш дрібні, ніж коров’ячого, і тому при його згурджуванні пластівці стають ще дрібнішими; це один із чинників кращого перетравлювання і засвоювання білків жіночого молока в порівнянні з коров’ячим;

— в молозиві є лейкоцити, більшість з яких, являючись лімфоцитами, синтезують імуноглобуяіни: особливо багато І§ А (до 1,2 г/100 мл);

– материнське молоко має велику кількість таурину — амінокислоти, необхідної для з’єднання солей жовчі (це сприяє засвоюванню жирів), для формування тканини у новонародженого, в першу чергу

– сітчатки ока і головного мозку (у дорослої людини таурин синтезується з цистіну і метіоніну, чого не відбувається у дитини),

Кількість жиру в молозиві, перехідному і зрілому жіночому молоці збільшується (табл. 7). Кількість жиру в зрілому грудному молоці — 3,5-4,5 г/100 мл І — не набагато більша кількості в коров’ячому (3,2-3,5 г/100 мл). Встановлено добове коливання жирів з максимумом, що реєструється пізно вранці і безпосередньо після полудня.

Основну частину жирів складають тригліцериди — 98%. Кількість жиру залишається майже незміненою протягом всього часу природного вигодовування. Проте його індивідуальні показники можуть коливатися в широкому діапазоні, не тільки в співвідношенні загальної кількості жирів, але і в складі жирних кислот.

До головних особливостей жиру грудного молока відносяться:

– у жіночому молоці є фермент ліпаза, що сприяє всмоктуванню 90-95% жиру грудного молока (жир коров’ячого молока — менше 60%); у грудних дітей це має особливе значення, у яких жири є основним джерелом енергії (до 50%); тим більше, що секреція ліпази підшлунковою_залозою і виділення жовчі в ранньому дитячому віці недостатні:

— високий ступінь дисперсності;

низький вміст насичених жирних кислот, які подразнюють шлунково-кишковий тракт (їх невелика кількість в грудному молоці є одним із чинників меншого числа дисфункцій шлунково-кишкового тракту при природному вигодовуванні);

— високий вміст (0,4 г/100 мл) ненасичених (есенційних) жирних кислот, основними з яких є ліноленова і особливо важлива для дитини раннього віку арахідонова; ці кислоти не синтезуються в організмі людини (в коров’ячому молоці їх тільки 0,1 г/100 мл).

Кислоти впливають на велику кількість фізіологічних функцій: значно підвищують засвоюваність білків, опірність організму інфекціям, багато їхніх дериватів виконують роль гормонів, вони важливі для розвитку мозку (арахідонова кислота входить до складу нервової ткани­ни), а також є основою вітаміну Р;

– вважається, що збільшення кількості жирів в пізньому молоці діє, як регулятор насичення.

Кількість вуглеводів в молозиві, перехідному і зрілому молоці змінюється мало. В середньому, в грудному і коров’ячому молоці вуглеводи складають відповідно 7,0 г/100мл і 4,5-4,8 г/100 мл.

Вуглеводи в жіночому молоці — це в основному молочний цукор у вигляді α-лактози, яка складає 90% загальної його кількості.

Функціональні особливості α-лактози грудного молока наступні:

– вона дохопить до товстого кишківника. так як повільно всмоктується в тонкому кишківнику;

— створює в товстому кишківнику слабкокисле сереловише (рН 5-5,5), що згубно діє на гнильні бактерії;

— частина α-лактози отримала назву «біфідус-фактор». Дія його в товстому кишківнику — біфідогенність — викликає інтенсивне розмноження біфідум-флори, яка нормалізує склад флори в кишковому тракті (росту фізіологічної біфідум-флори одночасно сприяє слабко-кисле середовище). Ця особливість вуглеводів грудного молока в значній мірі зумовлює нечасте виникнення дисбактеріозу у дітей, що знаходяться на природному вигодовуванні;

— стимулюють синтез вітамінів групи В.

На відміну від жіночого молока, в коров’ячому молоці є головним чином β-лактоза. В більшій частині вона засвоюється в тонкому кишківнику. Звідси стає зрозуміло, що коров’яче молоко не виконує вище описані функції вуглеводів на першому році життя дитини. Тому у малюків, які знаходяться на штучному вигодовуванні, часто виникає дисбактеріоз, розвиваються бактеріальні захворювання кишківника. Крім того, навіть при відсутності захворювань, стул має більш висо­кий показник рН.

Як видно з таблиці 7, найбільш калорійним є молозиво. В середньому калорійність жіночого молока також дещо вища калорійності коров’ячого.

Ще однією особливістю жіночого молока є його осмолярність. яка дорівнює 260-270 мОсм/л. Вона дуже близька до осмолярності плазми крові. Це сприяє нормальному перетравлюванню їжі і фізіологічному стану гомеостазу, так як у грудному віці ниркові механізми його регуляції незрілі.

В жіночому молоці є необхідний для розвитку дитячого організму склад вітамінів, їх значно більше, ніж в коров’ячому молоці. Проте кількість вітамінів залежить від сезону року і харчування матері.

Накопичення жиророзчинних вітамінів відбувається в організмі плода в останні місяці вагітності. Тому при нераціональному харчуванні майбутньої матері і у недоношених дітей часто розвивається гіповітаміноз.

В нормі в зрілому жіночому молоці кількість вітаміну В незначна — 0, 15 мкг/100мл. Проте встановлено, що активність вітаміну D₃ жіночого молока в 10 000 разів вище активності чистого вітаміну D₃. Крім того, за даними сучасних досліджень, основним джерелом вітаміну Д у немовляти є шкіра, в якій під впливом сонячних променів за короткий період (10-30 хвилин) утворюється його необхідна кількість.

Кількість вітаміну А, дуже необхідного для новонародженого, в молозиві в 2 разу більша, ніж в зрілому молоці.

Вітаміну К в молозиві теж більше, ніж в зрілому молоці, а також в ранньому молоці більше в порівнянні з пізнім молоком. Проте через 2 тижні у дітей, що знаходяться на природному вигодовуванні, вітамін К уже утворюється кишковою флорою.

Кількість вітаміну Е в жіночому молоці цілком відповідає потребам дитини.

Потреби дитини у водорозчинних вітамінах забезпечуються, головним чином, повноцінним харчуванням матері, і, на підставі цього, складом грудного молока. А також має значення прийом соків (див. нижче).

Кількість в жіночому молоці мінеральних солей і мікроелементів

(кальцій, фосфор, магній, залізо, йод, мідь, цинк, марганець, натрій, калій, хлор та ін.) схильна до коливань, а також значно залежить від складу прийнятої жінкою їжі під час вагітності і годування дитини грудьми. Загальна кількість мінеральних солей в жіночому молоці менша, ніж в коров’ячому. Відрізняється також співвідношення між ними. Основні особливості мінерального складу:

1) в материнському молоці постійно зберігається ідеальне співвідношення між кальцієм і фосфором — 2:1, що забезпечує нормальний ріст і розвиток кісткової тканини дитини;

В коров‘ячому молоці кальцію менше, а фосфору більше; останній краще всмоктується, а це призводить до гіпокальціємії у дитини, яка знаходиться на штучному вигодовуванні;

2) заліза в молоці менше 1 мг/л, проте резорбція його складає 50-70%, що значно вище заліза будь-якої іншої їжі; в коров’ячому молоці кількість його незначна і всмоктується близько 30%; тому у дитини, яка знаходиться на природному вигодовуванні, до 6-8 місяців майже ніколи не розвивається залізодефіцитна анемія; таке захворювання крові можуть мати тільки ті діти, матері яких стражда­ли дефіцитом заліза ще до вагітності;

3) для дітей раннього віку особливе значення мають цинк і мідь; в жіночому молоці їхня кількість адекватна; цинк впливає на ріст дитини, імунну систему на клітинному рівні; біологічна цінність міді полягає в тому, що вона вступає в зв’язок з білками низької молекулярної маси.

Цікаво, що введення рег os додаткового заліза знижує реабсорбцію цинку і міді (ці нові наукові дані необхідно враховувати при лікуванні дитини).

В материнському молоці також є:

— активні ферменти (протеаза, трипсин, амілаза, ліпаза);

— гормони щитовидної залози, наднирникових залоз, гіпофіза, кишкового тракту;

— гормоноподібні речовини (еритропоетин, кальцитонін, простагландини);

– чинники специфічного захисту (ІgА, ІgМ, ІgС; кількість їх в молоці поступово зменшується; так імуноглобуліну ІgА у молозиві і зрілому молоці відповідно 20 г/л і 0,5 г/л);

– чинники неспецифічного захисту (лізоцим, макрофаги);

— антитіла (до ешеріхій, шигел, кокової та іншої флори).

Як вказано вище, найбільше імунних тіл в молозиві, що забезпечує адаптацію новонародженого до умов зовнішнього середовища та охороняє його від захворювань, особливо в перші дні життя. В зрілому молоці (на 1 літр) імунних чинників менше, проте кількість речовин, які надходять в організм дитини, залишається однаковою, так як з віком малюк висмоктує більше молока, компенсуючи свої потреби. Доведено, що материнське молоко водночас стимулює ендогенний синтез факторів специфічного і неспецифічного захисту.

Для грудного молока характерна повна відсутність антигенних властивостей, тоді як білки коров’ячого молока високоантигенні.

Жіноче молоко завжди тепле — оптимальне для прийому малюка.

Слід зазначити, що зріле грудне молоко значно відрізняється за складом не тільки в тому раннє воно чи пізнє, не тільки у різних ма­терів, але навіть у однієї жінки в різних молочних залозах, від одного годування до іншого, не говорячи вже про зміни протягом тривалого часу лактації. Ці зміни не випадкові, а функціонально обгрунтовані індивідуальними потребами немовляти.

Всі розглянуті вище особливості жіночого молока по кількості і якості білків, жирів і вуглеводів, складу в ньому вітамінів, мінеральних речовин, ферментів, гормонів, чинників захисту і т.д. вказують на біологічну цінність і незамінність грудного молока у дітей першого року життя.

Якщо у випадку агалактії, або по іншій причині, дитина не отримує грудне молоко, протягом перших 2-3 місяців найбільш раціонально годувати малюка донорським молоком.

При пастеризації (термічній обробці) донорського молока відбувається значна зміна його біологічних властивостей: руйнуються нейтрофіли, лімфоцити, макрофаги, знижується кількість багатьох вітамінів, втрачають активність ферменти, антитіла та імуноглобулІни і т.д. Тому вигодовування немовляти донорським молоком вва­жається природним, тільки якщо воно не піддається пастеризації.

Повноцінна лактація і вигодовування грудьми позитивно впливають не тільки на здоров’я дитини, а й на здоров’я матері, так як:

— це сприяє швидкому скороченню матки після пологів, що в свою чергу зменшує можливість маткової кровотечі і наступної анемії у матері;

-цеє профілактикою мастопатій, а також на майбутнє попереджує пухлини молочних залоз, матки, яєчників;

– при постійному і тривалому природному вигодовуванні це є природним чинником попередження наступної вагітності через короткий термін.

Режим годування дитини

Після нормальних пологів немовля вперше прикладається до гру­дей ще в пологовому залі.

Протягом 1-2 місяців дитина звичайно отримує їжу через 3 години, тобто годують 7 разів на добу: 6.00, 9.00, 12.00, 15.00, 18.00, 21.00124.00. Після цього триває нічна перерва — 6 годин. Деякі малята прокидаються вночі з плачем — мама при цьому індивідуально вирішує, чи потрібно годувати новонародженого в нічний час. Поступово малюк буде турбувати вночі все рідше і на 2-3 місяці прокидатися перестане.

Чи потрібно годувати дитину суворо за годинами? В неонатальному періоді умовні рефлекси тільки починають формуватися, і один з найперших — рефлекс на годування. Якщо підійшла точна година прийому їжі, а дитина ще спить — не варто її турбувати. Через короткий термін малюк прокинеться і своїм плачем «зажадає» його погодувати. У випадку передчасного занепокоєння дитини можна припустити, що при попередньому годуванні малюк не з’їв необхідної кількості молока, і його плачем цілком обгрунтоване почуття голоду. Тобто, пора прикладати до грудей.

Такий режим вигодовування називається вільним. Саме таке правило, коли малюк смокче груди так-часто і так довго скільки він хоче вважається найбільш раціональним на перших місяцях життя дитини.

Число годувань може бути 8-12 разів протягом доби (за останніми даними американських вчених — до 18 разів на добу).

Надалі, поступово в міру встановлення лактації у матері, формування умовних рефлексів у дитини, часте годування переростає в більш регулярний режим і не є складним. Звичайно, припустимі коливання між часом прийому їжі за режимом і незапланованим більш пізнім або раннім годуванням не повинні перевищувати 1 годину. Якщо дитина стала прокидатися через короткий період після годування — 1-1,5 години, лікар повинен оцінити вигодовування малюка: можливо, у матері немає необхідної кількості молока, і гіпогалактія, що розвивається, призводить до постійного голодування? У випадку тривалого сну дитини — більше 4 годин після годування — необхідно встановити стан її здоров’я: чи не захворіла?

Приблизно до кінця другого – на третьому місяцях життя малюк починає отримувати грудне молоко через 3,5 години, тобто 6 разів на добу: 6.00, 9.30, 13.00, 16.30, 20.00 і 23.30. Нічна перерва — 6,5 годин.

З 4-місячного віку, і до кінця І року життя інтервал між годуваннями збільшується до 4_годин і дитина приймає їжу 5_раз_на добу:: 6.00, 10.00, 14.00, 18.00 і 22.00. Нічна перерва — 8 годин.

Розрахунок необхідного об’єму їжі, що приймається

При грудному вигодовуванні дитина звичайно сама регулює необхідну кількість їжі.

Для орієнтовного розрахунку необхідного об’єму грудного молока дитині у віці 7-10 днів можна скористатися декількома способами.

1 . Формула ТУРА (вітчизняний педіатр XX століття):

V = п х 70 (маса тіла новонародженого менше З 200 г) або п х 80 (маса тіла новонародженого більше 3 200 г),

де V — добовий об’єм їжі, п — вік дитини в днях.

Приклад: маса тіла дитини при народженні 3 000г, їй 4 дні, У-4х 70 = 280 мл, розділивши цей об’єм на число годувань — 280 мл : 7 = 40 мл — отримуємо об’єм молока на одне годування.

2. Формула ЗАЙЦЕВОЇ (вітчизняний педіатр XX століття) застосовується до 8 дня життя:

V = 2% маси тіла при народженні х п

(позначення ті ж).

Приклад: маса тіла дитини при народженні 3 500 г, їй 6 днів, V – (2% від 3 500) хб= 70×6 = 420 мл — це добовий об ‘єм їжі, на одне годування необхідно — 420: 7 = 60 мл молока.

3. Об’єм молока на одне вигодовування в середньому = 10 х п (позначення те ж).

Приклад: малюку 2 дні, за одне годування він повинен отримати 10×2 = 20 мл молока.

4. Розрахунок об’єму молока (в мл) на 1 готування, виходячи з функціональної місткості шлунка:

З мл х п х масу тіла (кг)

(позначення те ж)

Приклад: дитині 5 днів, маса тіла 3 300 г. За одне вигодовування ди­тина повинна отримати: 3 х 5 X 3,3 — 50 мл.

Для розрахунку добового об’єму їжі дитині старшого віку існують такі методи.

1. Об’ємний метоп Гейбнера і Черні (німецькі педіатри ХІХ-ХХ століття) — таблиця 8.

Таблиця 8

Об’ємний метод розрахунку добового об’єму їжі дитині грудного віку

 

Як видно з таблиці 8, добовий об’єм їжі у здорової дитини можна розрахувати після її зважування і розрахунку необхідної частини від отриманого показника маси тіла. Чим старше дитина, тим менший об’єм їжі стосовно маси вона приймає.

Приклад: дитині 5 місяців, маса тіла б 650 г, необхідний об’єм їжі протягом доби складає б 650: 7 = 950 мл. Кількість їжі на одне годування 950 мл : 5 = 190 мл.

При нормальній масі тіла (відсутність гіпо-, паратрофії) всі показники розраховуються на фактичну масу тіла дитини.

2. Більш точним засобом розрахунку добового об’єму молока, особливо у випадку паратрофії, гіпотрофії, недоношеності, є калорійний метод Маслова (вітчизняний педіатр XX століття):

А × В ×1000/С

де : А — вікові потреби в ккал/кг м.т. (табл. 9); В — фактична маса тіла дитини (кг); С — калорійність 1 л жіночого молока {табл. 9)

Приклади.

1. Дитині 4 міс. Маса тіла 6 400 г. Розрахунок необхідної добової кількості молока:

115×6,4×1000/7001051 мл.

Так як у дитини грудного віку добовий об’єм їжі не повинен перевищувати 1л (табл. 9), необхідна кількість молока в даному випадку складає 1000 мл. Об’єм молока на одне годування — 1000 мл: 6 = 166 = 170 мл.

2. Дитині 2 місяці, маса тіла 3 800 г.

120×3,8×1000

V= 120×3,8×1000/700= 650 мл молока — добовий об’єм.

На одне годування — 650 мл : 7 = 93 = 95 мл.

Метод Маслова використовується лише до введення прикорму, так як після прийому різноманітної їжі розрахунок зробити неможливо.

Потреби дитини в основних інгредієнтах

Водночас, з упорядкуванням необхідного об’єму їжі, що приймається, педіатр повинен розрахувати такий склад продуктів, щоб наявні в них інгредієнти відповідали потребам дитини (табл. 10).

Таблиця 10

1) протягом першого року життя потреба малюка в білках збільшується і залежить від виду вигодовування;

2) потреба в жирах зменшується, в вуглеводах — залишається без змін, проте цифри однакові при всіх видах вигодовування.

При природному вигодовуванні до 6 місяців основним продуктом малюка є материнське молоко, кількість якого і склад його інгредієнтів розраховується за вказаними правилами. Потім в харчування вводиться прикорм.

Введення прикорму

Прикорм — це поступова заміна материнського молока приготовленою їжею. На час введення прикорму ферментна система кишків-ника дитини вже достатньо зріла для того, щоб повноцінно переварити і всмоктати всю додаткову, крім молока, їжу.

Необхідність прикорму обгрунтована наступним:

— поступово кількість молока в матері зменшується;

— в грудному молоці достатня для нормального розвитку дитини кількість білків, жирів, вуглеводів є тільки до 6 місяців малюка;

– в продуктах рослинного походження є мінеральні речовини, потреба в яких до кінця першого півріччя збільшується;

— для правильного функціонування шлунково-кишкового тракту потрібна клітковина, якої немає в материнському молоці;

– жування під час прикорму — один з чинників правильного розвитку апарату мовлення;

— завдяки прикорму дитина поступово привчається до приготов­леної їжі і відвикає від материнського молока.

І прикорм вводиться звичайно в 6 місяців

Більшість дітей перший прикорм отримують у вигляді овочевого пюре.

У випадках, коли дитина погано набирає масу тіла або у неї нестійкі випорожнення (схильність до диспептичних розладів) доцільно починати введення прикорму зі злакової молочної каші.

Загальні правила введення прикорму:

—на другому годуванні, тобто о 10 годині, дається перший прикорм;

Тільки одне годування протягом доби замінюється приготовленою їжею, інші 4 рази малюк отримує материнське молоко;

– перший раз приготовлена їжа дається перед годуванням грудьми, при цьому потрібно дати невелику кількість суміші — 15-20 мл, після чого догодувати малюка материнським молоком; потім протягом доби варто спостерігати за тим, як дитина відреагувала на нову їжу, які у неї випорожнення, стан шкірних покривів (пригадайте ексудативно-катаральний діатез);

при відсутності порушень, на другий день можна дати малюку 50 мл прикорму і догодувати грудним молоком;

на третій день малюк отримує 70-80 мл приготовленої їжі і необхідний, але ще менший, об’єм материнського молока; і так далі щоденно потрібно збільшувати об’єм прикорму і зменшувати кількість молока; протягом 1-2 тижнів одне годування цілком замінюється першим прикормом:

— прикорм потрібно давати ложечкою, а не через соску, так як дитина, легко посмоктавши їжу з пляшечки, може відмовитись від материнських грудей, смоктання яких потребує більш значних зусиль;

— приготовлена їжа повинна бути гомогенною;

— за консистенцією поступово їжу рідку (потрібно замінити густою, яка привчає дитину до жування;

— в цілому, повне введення першого прикорму займає один місяць.

При дачі першого прикорму у вигляді овочевого пюре перший раз страва звичайно готується з картоплі (вариться на воді, краще на овочевому відварі —для готування гомогенної маси можна додати трохи кип’яченого коров’ячого молока). Як уже розглянуто, на звикання до першого прикорму іде 1-2 тижні.

Потім мама поступово через 3-5 днів додає по картоплі по одному виду інших овочів — моркву, капусту, кабачки, гарбуз, буряк.

На 6 місяці в пюре поступово вводиться рослинна, на 6-7 місяці – вершкова олія.

При введенні І прикорму у вигляді молочної каші найбільш раціо­нальними вважаються такі злаки: рис, гречка (англ.buckwheat), куку­рудза (maize).

Увага! На підставі досліджень останніх років вважається, що у ча­сто застосовуваних раніше манній і вівсяній (англ.oatmeal) крупах є значна кількість білків глютену і гліадину, які сприяють виникнен­ню у дитини синдрому мальабсорбції (целіакії). Тому, манну і вівсяну кашу малюку раннього віку краще не давати.

Крім дотримання зазначених загальних методів введення першого прикорму, необхідно виконувати наступні правила готування і посту­пової зміни складу каші:

— протягом першого тижня дитина отримує 5% кашу, зварену на половинному молоці, тобто половина рідини — це молоко, а друга половина — це вода; або, ще краще, овочевий відвар;

– потім, на другому-четвертому тижнях 5 % каша поступово замі­нюється на 8-10 % кашу (на половинному молоці); після чого 10 % каша вариться на незбираному молоці і до неї добавляється 3% вершкової олії і 5% цукру;

– в цілому на звикання дитини до одного виду злаку теж іде 1 мі­сяць.

В даний час зручними є сухі інстантні каші, для приготування яких потрібно тільки змішати сухий порошок з теплою кип’яченою водою і перемішати (динаміка зміни процентного складу каші така ж). Пере­вагою цих продуктів є гарантований склад, безпека інфікування, а та­кож збагачення основними вітамінами, кальцієм і залізом.

ІІ прикорм вводиться в 7 місяців, це може бути або каша круп’яна, або овочеве п’юре, залежно від того, що вводили першим прикормом

Увага! Введення борошняних виробів, м’ясної страви не збільшує загальну кількість II прикорму. Вона, як і раніше, повинна складати 200 г. Тому кількість супу-пюре зменшується.

На 8 місяці дитині в раціон харчування вводиться III прикорм.

До цього часу в материнських грудях утворюється менше молока, його застій у молочних залозах не є небезпечним, тому немає необхідності чергувати грудне молоко і прикорми. Дитина росте і обід, який вона отримувала о 18.00, переноситься на обідній час дорослої людини — 14.00.

О 18.00 малюк отримує III прикорм. Він уже різноманітний:

– нежирний – 9%, 20% жирності м’який сир (ЗО г і 50 г до кінця 1 року) і кефір;

— сухарик, печиво, булка, залиті гарячим молоком;

Таким чином, цільне коров’яче молоко можна давати дитині в 7 місяців;

— на 10 місяці життя можна дати другий раз на день кашу, проте з іншої крупи.

Наприклад; суха молочна суміш «Колобок» (із толокном) —^: з 5-6 місяців, «Бебімікс» (Югославія) з зеленим горошком і томатом, із кар­топлею і шпинатом (англ.spinach) — із 7 місяців, овочеве пюре «Топ-Топ» (Голландія) — на 6 місяці, «Нестле» (Швейцарія) — пшенично-бананова каша (варити її не треба) — з 4 місяців, м’ясні консерви «Чебурашка» (свинина, яловичина), «Петушок» (курячий фарш), «М’ясне пюре» (яловичина) — з 7 місяців та ін.

Введення прикормів закінчено. Так як у матері молока виділяється все менше і менше, то звичайно з 10-11 місяця перше, а під кінець року останнє годування замінюються цільним коров’ячим молоком, можна з печивом, булкою.

Проте (Увага!!!), якщо у матері є молоко, і вона не працює, або ро­бочий час у неї короткий, то найбільш ідеальним для нормального розвитку дитини вважається годувати її грудним молоком, хоча б 1-2 рази на день, і після першого року життя (доти, поки у матері буде молоко).

Додаткові харчові добавки

Думка педіатрів про дачу соків і інших харчових добавок (вода, яєч­ний жовток, печінка, сир) останнім часом значно змінилася. На підставі глибоких наукових досліджень вчених різних країн світу доведено, що рекомендований раніше час дачі води (з перших днів життя), соків (на першому місяці життя) і інших харчових добавок (на 3-4 місяцях жит­тя) не виправдав (англ. justification) себе. Це призводить до таких не­гативних наслідків;

– у 40% випадків виникають алергічні реакції;

– у 30% грудних дітей розвивається дисбактеріоз і погано пере­травлюється їжа;

– знижується активність смоктання грудей, що погіршує інтен­сивність лактації у матері.

Ризик порушення здоров’я дітей при цьому вищий, ніж (англ.than) ефективність забезпечення дитини вітамінами з харчовими добавками.

Таким чином, дитина, що знаходиться на грудному вигодовуванні, до 6 місяців може цілком обійтися без яких-небудь харчових доба­вок. Сучасні дані про дачу добавок наступні:

Введення соків і пюре. Фруктові та овочеві соки, як джерела віта­мінів, мінеральних речовин, мікроелементів, показані дитині з метою:

– профілактики гіповітамінозу, рахіту й анемії;

– позитивного впливу на секреторну і моторну функції органів травлення;

– сприятливої дії на мікрофлору кишечника. Особливо це сто­сується водорозчинних вітамінів С, В і Р, які є в фруктах. Морквяний сік багатий каротином — провітаміном вітаміну А.