МОДУЛЬ І: ПРОМИСЛОВА ТЕХНОЛОГІЯ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ГІГІЄНІЧНОГО, ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ТА ДЕКОРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Змістовий модуль: 2. Промислове виробництво косметичних кремів та засобів декоративного призначення
КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ М’ЯКОЇ КОНСИСТЕНЦІЇ. КРЕМИ ЖИРОВІ, СУСПЕНЗІЙНІ. КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ СОНЦЕЗАХИСНОЇ ДІЇ
.
Креми жирові – косметичний засіб мазеподібної консистенції по догляду за шкірою, де дисперсійним середовищем є натуральні, синтетичні жири, або їх сплави.
В даний час жирові креми втратили свої позиції порівняно з емульсійними і без жировими кремами, у зв’язку зі своєю низькою косметичною ефективністю. Область їхнього застосування в косметології, в основному, обмежується використанням як дисперсійного середовища в суспензійних кремах, масажних фотозахисних.
Жирові креми. Жирові креми у останні роки застосовують значно рідше, ніж емульсійні. Вони мають густу консистенцію, не містять води, тому погано всмоктуються у шкіру і не зволожують її. Основа їх — жири та воски з різними добавками. За призначенням вони частіше захисні, захищають шкіру від обмороження та обвітрювання. Друге їх призначення — вони живильні для сухої, старіючої шкіри. З рідких олій у жирових кремах переважно використовують ніжні м’які кісточкові олії (мигдалева, персикова, абрикосова), а серед твердих жирів — гідрогенізований кашалотів жир (саломас), в якому міститься до 30 % складних ефірів жирних кислот,у тому числі до 20 % спермацету, цінного компоненту всіх кремів. Частину кісточкових олій можна замінити рициновою олією, яка містить до 80 % від маси 12-гідроксил-9-октадеценової кислоти.
Жирові захисні та масажні креми можуть бути виготовлені повністю або частково на основі нафтопродуктів — вазелінового або парфумерного масла, вазеліну, церезину, парафіну. Жирові креми використовують при сухій шкірі, вранці після вмивання, не рекомендується використовувати їх на ніч.
До спеціальних жирових відносяться креми, котрі залежно від складу можуть бути від ластовиння та пігментних плям, для профілактики шкіри з вугровою висипкою, для засмаги та від засмаги.
Надлишок жирів в косметичних препаратах приводить до розчинення речовин, які знаходяться на поверхні шкіри (сквалену, холестерину, вітамінів) і викликає втрату пружності, появі зморшок. Жирні креми застосовують в препаратах короткочасної дії – очисних, масажних, для засмаги, для волосся.
Дія жирових кремів ґрунтується головним чином на дії жирів, тому при розробці рецептур таких кремів особлива увага приділяється властивостям і якості жирів і жироподібних речовин.
Як жири і жироподібні речовини використовують сировину як натурального, так і синтетичного походження, з огляду на призначення і відповідно необхідний рівень впливу косметичного препарату.
При складанні рецептур жирових кремів використовують тригліцериди рослинного або тваринного походження: рослинні олії (маслинову, мигдальну, персикову), ланолін, спермацет, бджолиний віск, мінеральні олії (вазелінову, парфумерну), вазелін, парафін, церезин, стеарин і інші речовини гідрофобного характеру. Шляхом різних комбінацій даних компонентів можливе одержання великої кількості кремів і жирових основ.
При розробці рецептури жирових кремів враховуються такі властивості сировини як в’язкість, температура плавлення і липкість. Крем повинний бути «м’яким і ніжним». Дані ознаки визначають не тільки органолептичні і споживчі властивості крему, але також забезпечують косметичну ефективність препарату.
Гідрофобні (ліпофільні) компоненти
Головним критерієм належності речовин до класу ліпідів є їх нерозчинність у воді. Лише деякі ліпіди можуть утворювати у водному середовищі колоїдні або міцелярні розчини. Речовини такого роду виконують функцію емульгаторів (про це — далі). Ліпіди непогано розчиняються в органічних розчинниках: бензолі, хлороформі або ефірі. У цілому ліпіди можна розподілити на такі групи:
— ліпіди, які не гідролізуються, — вуглеводні (парафіни), жирні спирти та жирні кислоти;
— прості або складні ефіри — воски та тригліцериди;
— фосфоліпіди, наприклад лецитини;
— сфінголіпіди, наприклад цераміди;
— гліколіпіди та ліпопротеїни.
Фосфоліпіди — це складні ефіри гліцерину з двома жирними кислотами та залишком фосфорної кислоти, який пов’язаний з азотовмісною сполукою.
Усі сфінголіпіди містять замість триатомного спирту гліцерину аміноспирт сфінгозин. Природні сфінголіпіди завжди містять при аміногрупі залишок жирної кислоти. Їх називають церамідами. Оскільки жирні кислоти гідрофобні, а спиртова складова — гідрофільна, то обидві ці сполуки мають амфіфільний характер і є поверхнево-активними речовинами (ПАР).
Гліколіпіди — це сполуки, які містять залишок моно- чи олігосахаридів, котрі в свою чергу пов’язані з сфінгозином. Ліпопротеїни побудовані зовсім інакше. Це не конкретно молекули, а комплекс протеїнів та ліпідів змінного складу. Саме в такому вигляді вони переносять водонерозчинні ліпіди в крові. Ліпідовмісні косметичні препарати побудовані на основі прафінових масел, жирних спиртів та складних ефірів (найчастіше рослинних, або переетерифікованих тваринних жирів). Схема ліпідних фаз у дисперсних системах наведена у таблиці
Ліпідна, або масляна, фаза косметичних продуктів значно впливає на газо- та водообмін шкіри, її зовнішній вигляд, блиск, гладкість та еластичність. З цієї причини до ліпідів у складі косметичних олій та кремів застосовують термін «емолент» (emolient). Цим терміном характеризують допоміжні органічні речовини, які роблять шкіру м’якшою та еластичнішою, вони не відносяться до якогось конкретного класу речовин.
Парафіни
У косметичних виробах використовують рідкі та тверді вуглеводні прямоланцюгові та розгалужені. У них немає функціональних груп, вони хімічно майже інертні. Лише ненасичені представники вуглеводнів, такі як сквален, чутливі до процесів окиснення. Зате вони сумісні зі всіма іншими компонентами. Твердий парафін та мікрокристалічний віск — це суміш твердих, насичених та ненасичених вуглеводнів. Молекулярна маса їх 225–450. Тверді парафіни мають великокристалічну структуру, а воски — кристаліти значно тонкіші. Останні добре емульгують олії і тому широко використовуються для отримання емульсій типу «вода в олії».
Жирні кислоти
Жирними кислотами називають усі аліфатичні насичені та ненасичені, розгалужені та нерозгалужені карбонові кислоти, які містять більше чотирьох атомів вуглецю. Жирні кислоти, що містять до семи атомів вуглецю, називають нижчими; вісім-дванадцять атомів — середніми, а більше дванадцяти атомів вуглецю — вищими. Це дуже слабкі кислоти. У косметиці використовують головним чином кислоти С10–С18, які отримують виключно розщепленням жирів і олій тваринного та рослинного походження.
Жирні спирти
Жирні спирти — це первинні спирти, які роблять шкіру матовою і мають у своєму складі більше чотирьох атомів вуглецю. Для косметики найважливішим є цетиариловий спирт (Cetearyl Alcohol) — суміш цетилового та стеарилового спиртів змінного складу. Ця суміш дуже стабільна до дії кисню, лугів та кислот, має температуру плавлення в межах 49–56 °С. Ці спирти не мають сильної емульгуючої властивості, але вони підвищують в’язкість емульсій типу «олія у воді» та поліпшують усмоктування вологи шкірою.
Воски
Віск бджолиний
Спермацет
Ланолін
Віск карнаубський
Віск канделільський
Віск туберози
Віск жасмину
Віск неролі
Воски — це складні ефіри вищих жирних кислот та одноатомних довголанцюгових спиртів. Рідкі воски — це складні ефіри каприлової, лауринової та міристинової кислот з одного боку та спиртів від ізопропанолу до октанолу — з другого.
У косметиці застосовують ізопропілпальмітат, октилпальмітат. Перший використовується як розчинник та емолент, який швидко розтікається, другий — як косметична олія емульсійних композицій, він має низьку температуру плавлення (від мінус 1 до мінус 5 °С).
Цетилпальмітат — це суміші складних ефірів насичених натуральних жирних кислот та жирних спиртів. Його ще називають штучний спермацет. Вміст цетилпальмітата — не менше ніж 50 %, температура каплепадіння — 43–49 °С. Ці м’які білі, жирні на дотик лусочки використовують для посилення консистенції кремів, олівців для підведення губ та очей.
Бджолиний віск — теж твердий природний віск із високим вмістом ефірів. За номенклатурою INCI/CTFA Beeswax або Cera Alba, це складний ефір високомолекулярних спиртів С26–С32 з пальмітиновою кислотою та іншими жирними кислотами. Завдяки своїй твердості він використовується для поліпшення консистенції мазей та кремів. Його стабілізувальна дія пов’язана з використанням у кольдкремі.
Лецитин, спермацет, канделільський та карнаубський воски в косметичних кремах практично не використовуються, проте мають широке застосування в декоративних засобах.
Тригліцериди.
Досі домінувала шкідлива тенденція заміни тригліцеридів на мінеральні масла, яка ставила перепону їхньому широкому використанню. Тепер це один з найважливіших компонентів ліпідомістких косметичних та фармацевтичних препаратів. Природні тригліцериди являють собою складні ефіри гліцерину з трьома жирними кислотами. Найчастіше це насичені та ненасичені кислоти С16 та С18
Як правило, жири наземних тварин мають високий вміст насичених жирних кислот, і тому вони зараз досить рідко використовуються в косметичних препаратах.
Рослинні олії з вищим вмістом поліненасичених жирних кислот (лінолева, ліноленова та інші) більш підходять для косметичних продуктів, але вони швидко окислюються. Тригліцериди, які містять лише насичені жирні кислоти, отримують гідруванням кокосової олії. Для цього її після гідрування спочатку гідролітично розщеплюють на насичені жирні кислоти та гліцерин, потім видаляють гліцерин, а отримані після фракційної розгонки насичені жирні кислоти із середньою довжиною ланцюжка знову етерифікують гліцерином у потрібній пропорції. Штучні жири, отримані таким напівсинтетичним шляхом, дуже стабільні, стійкі до окиснення і не мають неприємного запаху. Каприлові/капринові олії відзначаються високою розчинністю; вони змішуються не тільки з жирними оліями, а й з етанолом.
Кремнійорганічні сполуки
Силікони (поліорганосілоксани) — це кремнійорганічні сполуки, основна структура яких — це зв’язок кремнію та кисню. Атоми кремнію з класу речовин, котрі використовуються в косметиці, має різні замінники.
Замісниками можуть бути:
— метильні групи (диметикони та циклометикони);
— фенільні з метильними (фенілдиметикони);
— вищі алкільні та алкоксигрупи в сополімерів полісилоксан / поліалкілен (циклодиметикон).
Силіконові масла — диметикони — це рідини, які характеризуються низькою в’язкістю. Вона зростає з підвищенням ступеня полімеризації. Низький поверхневий натяг (20 мН/м) забезпечує їм добре розтікання. Це хороші захисники шкіри від шкідливих впливів гідрофільних та ліпофільних речовин. Їхній недолік — низький біорозпад.
Циклічні силікони, крім того, що мають низький поверхневий натяг, швидко й без залишку випаровуються. Тому креми з ними сприймаються як легкі та нежирні. У них повна відсутність хімічної спорідненості як до води, так і до олій. Це робить їх особливо привабливими в складі універсальних продуктів для захисту шкіри в «нежирній» косметиці.
Готування жирових кремів складається з наступних операцій:
– сплавка компонентів;
– охолодження;
– введення парфумерних композицій у креми;
– відстоювання;
– пластична обробка крему;
– фасовка й упакування готового продукту.
Особливу групу косметичних препаратів з жирних кремів складають косметичні вазеліни, що застосовуються для пом’якшення шкіри рук і обличчя, а також захисту її від атмосферних впливів. Вазеліни являють собою штучні сплави твердих (церезину, парафіну) і рідких вуглеводнів (парфумерної і вазелінової олії), у деяких випадках додають натуральний вазелін. З метою підвищення в’язкості вазеліну і запобіганню появи згодом крапельок випарів додають 10-20 % очищеного петролятума. Вазеліни випускають як самостійний продукт і у вигляді запашного чи борного вазеліну, що застосовуються для пом’якшення шкіри і полегшення ковзання пальців при масажі.
Борний вазелін містить 0,5-2 % борної кислоти, як дезинфікуючий засіб, 98,5-97 % вазеліну і 1 % ароматизатори. Запашний вазелін складається з 99 % вазеліну і 1 % ароматизатори.
Технологічний процес виробництва косметичних вазелінів аналогічний технології жирових кремів.
СУСПЕНЗІЙНІ КОСМЕТИЧНІ КРЕМИ
Креми суспензійні – косметичний засіб мазеподібної консистенції по догляду за шкірою, де дисперсною фазою є нерозчинні в основі речовини, а дисперсійним середовищем є гідрофільні, дифільні або гідрофобні основи.
Особливістю суспензійних косметичних препаратів є використання як дисперсної фази твердих речовин, нерозчинних у воді і жирах і названих наповнювачами.
Залежно від призначення косметичного засобу наповнювачі називаються:
· абразивами у випадку виконання ними функції механічного очищення (шкіри, зубної емалі і т.п.);
· у випадку виконання захисної функції – фізичними світлофільтрами (сонцезахисні препарати) і сорбентами (очисні і захисні креми).
Косметичні креми на основі суспензій класифікують за:
· призначенням (гігієнічні [ очисні, захисні], профілактичні,лікувально-профілактичні, декоративні);
· областю застосування (шкіра і її придатки);
· формою випуску (кремоподібна, гелеподібна, пастоподібна).
В основі дисперсіологічної характеристики суспензійних кремів лежить вид дисперсійного середовища системи, що може бути як гомогенної (справжні розчини, колоїдні розчини), так і гетерогенної (емульсії) природи. Справжні розчини – водні, олійні, гліцеринові-водно-гліцеринові; колоїдні – на основі гелеутворювачів (похідні целюлози, кислоти альгінової, кислоти кремнієвої, карбополів). При використанні як дисперсійного середовища емульсії, косметичний крем має кремо- чи пастоподібну форму випуску (залежно від концентрації наповнювача).
Косметичні креми на основі суспензій гігієнічного призначення (захисні, відбілюючі і дитячі креми, маски, скраби) забезпечують очисну, відбілюючу, захисну дію. Діючими речовинами є дисперсна фаза суспензії (наповнювачі), що представлена сполуками неорганічної природи:
– карбонати: кальцію, магнію;
– силікати: каолін, тальк, бентоніт, цеоліт;
– оксиди металів: цинку, титана й ін.
У рецептурах скрабів і масок відлущуючої дії як абразиви використовуються тверді частки натурального і синтетичного походження органічної і неорганічної природи.
До суспензійних косметичних кремів відноситься: захисний крем – засіб по догляду за шкірою у формі крему, призначений для захисту шкіри від несприятливого впливу факторів зовнішнього і виробничого середовища: сонячних променів, обвітрювання, високої і низької температури, підвищеної чи зниженої вологість повітря, забруднювачів (механічні, хімічні, біологічні). Дисперсійне середовище захисних кремів є жировим чи емульсійним, а дисперсна фаза представлена кристалічними речовинами неорганічної природи ( окис стеарату цинку чи окис титану). Надзвичайна поширеність, універсальність і косметична ефективність захисних кремів пояснюються різнобічною дією вищевказаних сполук. Окис цинку, захищаючи екстерорецептори шкіри від подразливої дії навколишнього середовища, запобігає сверблячці, почервонінню шкіри; крім того, окис цинку трохи прискорює десквамацію епідермісу, що, відповідно, сприяє поліпшенню зовнішнього вигляду шкіри. Креми, що містять значну кількість (понад 10 %) окису цинку, забезпечують сонцезахисну дію, що захищає шкіру від агресивного впливу УФ випромінювання і від появи надмірної пігментації (у тому числі її порушень – ластовиння). Кращим і нейтральним відносно шкіри фізичним світлофільтром є двоокис титану – Ti2.
Фізичні світлофільтри діють за принципом екрана (відбивача), мають широкий спектр дії і, як правило, не мають фотосенсибілізуючого ефекту. Іноді вони використовуються в сонцезахисних рецептурах поряд з хімічними УФ фільтрами, що дозволяє знизити вміст останніх і зменшити їхню проникаючу здатність у шкірні покриви.
Для сухої шкіри застосовують цинкові креми на жировій основі; для жирної шкіри – ті ж цинкові препарати, але на безжировій основі. Іноді для жирної шкіри застосовують і жирні цинкові креми, а саме: у тих випадках, що коли потрібна розчинна дія цинкових препаратів.
Технологічний процес виробництва суспензійних кремів визначається природою і фізико-хімічними властивостями дисперсійного середовища.
Технологія суспензійних кремів на емульсійній основі складається з наступних операцій:
– готування водної фази;
– готування олійної фази;
– емульгування;
– підготовка порошкоподібних компонентів;
– введення порошкоподібної дисперсної фази;
– гомогенізація крему;
– охолодження;
– введення термолабільних БАР;
– введення парфумерної композиції;
– пластична обробка крему (для емульсій другого роду);
– фасовка й упакування крему.
Готування суспензійних кремів на жировій основі включає наступні операції:
– готування жирової основи (плавлення тугоплавких жирових компонентів, сплавка компонентів);
– підготовка порошкоподібної сировини
– введення порошкоподібних компонентів у жирову основу;
– гомогенізація крему;
– охолодження;
– ; введення парфумерної коипозиції
– введення термолабільних БАР;
– пластична обробка крему;
– фасовка й упакування готового продукту.
Готування суспензійних кремів на гелевій основі включає наступні операції:
– готування гелю;
– підготовка порошкоподібної сировини;
– введення порошкоподібних компонентів у гелеву основу;
– введення БАР;
– введення парфумерної коипозиції;
– гомогенізація крему
– фасовка й упакування готового продукту.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ КОСМЕТИЧНИХ КРЕМІВ
Косметичні креми виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, за технологічними інструкціями і рецептурами, затвердженими у встановленому порядку.
Відповідно до вимоги ДСТ 29189-91 «Креми косметичні» за органолептичними і фізико-хімічними показниками повинні відповідати вимогам і нормам. Конкретні значення приводяться в нормативно-технічній документації на кожне найменування крему.
Косметичні креми зберігають у сухих приміщеннях з відносною вологістю не більш 70,0 %, при температурі не нижче +5 ос і не вище +25 ос. У процесі збереження емульсійних кремів в/о, що містять більш 50 % натуральних жирів допускається поява тонкої окисної плівки. Допускається також незначне розшарування рідких кремів, однорідність яких відновлюється після легкого збовтування.
Гарантійний термін збереження косметичних кремів – 12 місяців; рідких кремів і біокремів – 6 місяців з моменту виготовлення.
СОНЦЕЗАХИСНІ ЗАСОБИ
Електромагнітне випромінювання – невід’ємна і найважливіша складова світу, в якому ми живемо і без якого життя на Землі було б неможливим. Джерела електромагнітного випромінювання і його прояву різні, а його дія на живу і неживу природу дуже всіляко. До електромагнітних хвиль відносяться:
· радіохвилі;
· інфрачервоні промені;
· видиме світло;
· ультрафіолетові хвилі;
· рентгенівські, гамма- і космічні промені.
Видиме світло – це те електромагнітне випромінювання, яке сприймають наші очі. Діапазон променів видимого світла лежить в межах від 400 до 700 нм. При довжині хвилі більше 700 нм починається інфрачервоний спектр, промені якого сприймаються нами як тепло; а при довжині хвилі менше 400 нм знаходиться діапазон ультрафіолетового випромінювання, що грає виняткову роль в житті багатьох живих організмів нашої планети.
УФ-спектр ділиться на три області – УФ-А, УФ-В і УФ-С.
Ультрафіолетові промені типу С (до 280 нм) — найпотужніші. Їх випромінювання вважається найбільш жорстким і небезпечним, оскільки вони краще поглинаються біологічними молекулами. На щастя, озоновий шар перешкоджає попаданню цих променів на Землю. Нам дістаються лише ультрафіолетові промені типу А і В, видимі промені і інфрачервоні.
Ультрафіолетові промені типу В (від 290 до 320 нм) — найактивніші з цих двох видів ультрафіолетових променів. Вони проникають в епідерміс. Ультрафіолетові промені типу В представляють найбільшу небезпеку для шкіри. Пам’ятаєте свої сонячні опіки? Люди грамотні називають їх еритемами і попереджають нас, що утворення сонячних опіків сповна реально може привести до розвитку раку шкіри у людей, що входять до так званої групи ризику.
Ультрафіолетові промені типу А (від 320 до 400 нм) — не такі потужні. Проте вони проникають крізь шкіру набагато глибше за промені типу В і навіть впливають на дерму. Довгий час ультрафіолетові промені типа А вважалися нешкідливими. Але недавно вчені з’ясували, що ці промені можуть викликати алергічну реакцію. Також виявилось, що вони мають властивість накопичуватися у верхніх шарах шкіри, виявляючись лише через якийсь час. Багатократна дія цих променів на шкіру завдає їй невиправної шкоди, прискорюючи процес старіння. В цілому ультрафіолетові промені типа А посилюють негативну дію ультрафіолетових променів В.
Для чого потрібні
Ультрафіолетові промені сприяють виробленню організмом життєво необхідного нам вітаміну D, який укріплює кістки і зуби, сприяє поліпшенню настрою, загального самопочуття і сну. Сонячне світло прискорює процеси обміну речовин, сприятливо впливає на загальний стан, стабілізує і активізує захисні сили організму. Сонячні ванни викликають розширення кровоносних судин шкіри і покращують її кровообіг. Посилюється діяльність сальних і потових залоз. Дрябла, бліда і особливо суха шкіра стає свіжішою, гладкою і еластичною. Сонце виліковує проблемну шкіру: підсушує вугрі, знезаражуючи вогнища поширення інфекції. А загар робить тіло красивим.
Однак не треба забувати про те, що від перебування на сонці шкіра стає сухою і швидко старіє, вона втрачає вологу і переокисляется, внаслідок чого руйнується білок колаген, що забезпечує пружність шкіри. А деякі типи сонячного випромінювання є канцерогенними і можуть привести до раку шкіри.
Невеликі дози УФ-опромінення необхідні для життя людини. Доведена їх виняткова роль в синтезі вітаміну D і метаболізмі кальцію, а також у ряді шкірних захворювань, що загострюються в зимові місяці. Психо-емоційний стан людини також багато в чому пов’язаний з УФ- опроміненням: у похмуру погоду і темну пору року у багатьох настає депресія.
Надмірна інсоляція, які зміни
Надмірне УФ – опромінення спричиняє ушкодження шкіри, яке можна розділити на гостре і хронічне. Гострі стани пов’язані з пошкодженням шкірних покривів і реакцією шкіри на пошкодження. До гострих побічних ефектів відносяться загар, потовщення шкіри і сонячний опік. УФ-А промені з довжиною хвилі більше 340 нм відповідають в основному за передчасне старіння шкіри і, можливо, сприяють злоякісному переродженню клітин. Більшість негативних ефектів, включаючи сонячний опік, індуковане світлом пошкодження клітин і рак шкіри, викликаються УФ-В випромінюванням (280-320 нм).
Негайний загар викликається довгохвильовими УФ-А променями і є результатом фотоокислювального потемніння і перерозподілу пігменту меланіну в епідермальних клітках, який вони отримують від меланоцитів. Негайний загар виявляється протягом двох годин після УФ-опромінення і не володіє захистом від сонячного опіку. Ряд експериментальних даних дозволяє передбачити, що він може забезпечити деякий захист ДНК клітин базального шару епідермісу.
Сповільнений загар виявляється через декілька годин або днів після дії в основному УФ-В променів. Точний механізм загару до цих пір остаточно не ясний. Передбачають, що в результаті УФ-пошкодження певних ділянок генома, відповідальних за метаболізм меланіну, активізується фермент тирозиназа. Це призводить до посилення продукції меланіну, збільшення розмірів меланоцитів, подовження відростків (дендриту) і підвищення їх розгалуженості.
Потовщення шкіри – це не лише результат пошкодження, але і захисна реакція, яка виявляється через декілька годин або днів після дії УФ-В променів і зберігається місяцями. Посилений поділ базальних клітин і підвищення зчеплення корнеоцитів призводить до потовщення рогового шару епідермісу, який є першою перешкодою на шляху УФ-променів і оберігає від пошкодження клітини, що знаходяться нижче, і, що особливо важливе, базальні кератиноцити.
Сонячний опік – це реакція шкіри на пошкодження, а також свого роду захисна реакція: обгоріла людина більше не захоче сидіти під сонцем і таким чином сильніше ушкоджувати шкіру. Точний механізм утворення сонячного опіку вивчений недостатньо, проте вже доведено, що він включає утворення і викид цитокінів і медіаторів запалення з клітин епідермісу і дерми. Почервоніння, біль, набряк і навіть утворення пухирів можуть виявлятися протягом декількох годин і днів після дії УФ-променів, особливо спектру В. Найнебезпечнішими є промені з довжиною хвилі 300 нм.
Дослідження in vitro УФ здатний нанести пошкодження цілому ряду життєво важливих компонентів шкіри, що може бути легко вивчене в дослідах in vitro на наступних об’єктах:
Органели клітин ушкоджуються під дією УФ і знижують свою функціональну активність. Наприклад, УФ руйнує мітохондрії, що веде до збоїв у відтворенні енергії і дисбалансу клітинного гомеостазу.
Білки під впливом УФ можуть міняти структуру, що призводить до втрати їх ферментативної активності, необхідної для виконання різного роду функцій, і порушення клітинної регуляції.
Ліпіди при дії УФ піддаються перекисному окисленні, що не лише порушує їх нормальне функціонування, але і може викликати вторинні пошкодження у функціональних білках і ДНК.
Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) може отримати пошкодження або при безпосередній дії УФ-В, або побічно – вільними радикалами, що генеруються УФ-А.
Меланоцити
Меланоцити – спеціальні клітини, які виробляють меланін, що надає шкірі коричневий відтінок. Меланоцити розташовані серед клітин базального шару і утворюють довгі пальчикові відростки – дендрити, які ростуть між кератиноцитами і навіть можуть проростати у них. Під дією УФ-випромінювання в меланосомах активізується синтез і накопичення меланіну.
Поступово меланосоми заповнюють цитоплазму меланоциту, починають пересуватися до його периферії і потрапляють в дендрит, через який потім переходять в сусідні кератиноцити. Таким чином меланін розподіляється по поверхні шкіри, шкіра темніє і стає загорілою. У міру відлущування кератиноцитів, заповнених меланіном, шкіра поступово освітлюється. Якщо шкіру надалі не піддавати інтенсивній дії УФ-променів, то через декілька тижнів основний загар сходить.
Підходи до створення сонцезахисних засобів
При складанні рецептури сонцезахисного засобу слід враховувати, що він повинен виконувати щонайменше дві функції:
1) «заслоняти» шкіру від дії УФ-променів;
2) підвищувати опірність шкіри, допомагаючи знешкоджувати вільні радикали і швидше відновлюватися.
Компоненти, що виконують функцію «щита», можуть відображати (екрани) або поглинати (фільтри) світлові промені. Як екрануючі агенти застосовуються головним чином інертні неорганічні сполуки (оксид цинку, оксид титану тощо).
Як фільтри використовуються органічні сполуки: похідні пара-амінобензойної, антранілової, саліцилової, коричної кислот, бензофенолу, камфори і ін. Фільтри поглинають сонячну енергію і перетворюють її на інші види енергії (наприклад, в теплову). При цьому молекули фільтру зазнають хімічні перетворення (як правило, окислюються), в ході чого відбувається порушення певної послідовності ненасичених зв’язків. В результаті зміщується або пропадає максимум світлопоглинання (максимальне світлопоглинання), характерний для даного фільтру, і його здібність до фільтрації і модифікації енергії певного спектру сонячного випромінювання істотно знижується.
Процес дезактивації фільтрів можна загальмувати, якщо ввести в рецептуру спеціальні добавки, які вдіновлюють їх первинну конфігурацію. Такі добавки дозволяють не лише пролонгувати час дії препарату, але і подовжити термін його зберігання. Інший обов’язковий компонент сонцезахисних засобів – це сполуки з антиоксидантними (оберігають молекули від окислення) і антирадикальними (знешкоджують вільні радикали) властивостями. Підвищуючи опірність шкіри агресії вільних радикалів, вони сприяють збереженню її бар’єрних і механічних властивостей (еластичність, пружність). З цією метою в косметичних рецептурах використовуються як природні, так і синтетичні компоненти.
Серед найбільш поширених речовин слід назвати вітаміни Е, С, А, мікроелементи, цинк, селен. На жаль, слід визнати, що наявні часті випадки запальних або алергічних реакцій на синтетичні органічні фільтри і їх метаболіти. Тому пошук нових сполук, досить ефективних, але при цьому і безпечних, не припиняється. Сучасні розробники косметичних рецептур все більше увагу звертають на сировину природного походження, особливо на речовини, які здатні виконувати роль активних компонентів у готовому засобі. І це сповна логічно, адже якщо речовина пройшла природний відбір, то, значить, вона непогано справляється з покладеним на неї завданням. Крім того, природні речовини часто виконують відразу декілька функцій (наприклад, одночасно є світлофільтрами і антиоксидантами).
Властивості УФ-фільтру
При дослідженнях виявлені виражені світлофільтруючі властивості біофлавоноїдів (вітамінів групи Р), а також фенолкарбонових кислот (фенолкислот) і їх похідних:
1. Дигидрокверцетин – флавоноїд з деревини модрини, що володіє Р- вітамінною активністю, показав максимальне світлопоглинання при довжинах хвиль 225 і 327 нм, а мінімальне – при 260–270 нм.
2. Комплекс фенолкарбонових кислот (з род. Губоцвітих і кори модрини), що містить n-оксибензойну, протокатехінову, ванілінову, n-кумаринову, ферулову, кавову кислоти і ряд інших сполук, має максимальне світлопоглинання = 285 нм.
3. Спирторозчинна форма СО2-екстракту хвої ялиці показала максимум світлопоглинання при 295 нм, а водорозчинна фракція – при 227 і 275 нм.
4. Жиророзчинні фракції смол хвойних (сосни, ялини, ялиці, модрини) мають максимальні світлопоглинання = 290–310 нм.
Антирадикальні властивості
Вітаміни Р і С є синергістами при багатьох біохімічних процесах в шкірі, таких, як:
· інгібування активності гіалуронідази
· стабілізація лізосом
· формування і стабілізація колагену
· участь в обміні іонів металів
· гальмування вільнорадикальних процесів
· судинозвужуючий ефект
· протипухлинний ефект
· фітоестрогенна активність
Можна чекати, що антирадикальні властивості РС-комплекса будуть вищі, ніж в кожного вітаміну окремо. Для перевірки цього припущення була проведена порівняльна оцінка антирадикальних властивостей різних косметичних засобів, що містять вітаміни Р і С в різних пропорціях і концентраціях.
Крем з вітаміном С повністю відновлює зонд за 1 год. Крем з вітаміном Р протягом 1,5–2 год вимірів зменшив інтенсивність сигналу приблизно на половину, а через добу сигнал був відсутній. У контрольному зразку, що не містить вітамініви, зонд повністю відновлюється за 2 дні.
СПФ = це відношення часу, необхідного для появи мінімальної еритеми (почервоніння шкіри) на захищеній шкірі, до часу, необхідного для появи мінімальної еритеми на незахищеній шкірі. (Тобто в скільки разів довше Ваша шкіра не почервоніє.)
Тому параметр СПФ вказує на міру захисту саме від UVB випромінювання.
Сонцезахисні засоби із СПФ 15 захищають від 93% UVB випромінювання, СПФ 30 більш ніж від 97%. Але тут необхідно уточнити, що лабораторні дослідження рівня захисту (по стандартах FDA) передбачають нанесення 2 міліграми УФ фільтру на квадратний сантиметр. У реальному житті ж товщина нанесення УФ фільтру на шкіру складає близько 0,5-1 міліграма на квадратний сантиметр, що природно знижує ефективність УФ захисту. Тому, нанесення санскрина із СПФ 30 повинне забезпечувати захист еквівалентну як мінімум СПФ 15.
Більшість фільтрів володіють захистом лише від коротких променів UVA. Захист від довгих променів UVA забезпечують Avobenzone (Parsol 1789), Mexoryl SX і фізичні фільтри. Mexoryl SX також забезпечує захист від UVB променів. Захисні властивості фізичних фільтрів залежать від розміру їх частинок: чим дрібніша частинка, тим більший захист від UVB променів і менший від UVА променів. (Але чим менші частинки, тим менше санскрін залишає слідів на шкірі )
Водостійкість санскрін визначається як здатність зберігати первинний СПФ при потінні або знаходженні у воді. Так, якщо СПФ санскріна залишається незмінним після 40 хвилин контакту з водою, то такі санскріни називають «Water resistant», якщо 80 хвилин і більш, то це вже «waterproof».
І ще, деякі УФ фільтри, як наприклад avobenzone (Parsol 1789), втрачають частину своїх захисних властивостей коли піддаються дії світла, тоді як інші, наприклад MEXORYL-SX, світлостабільні. Дослідження In vitro показують, що звичайні санскріни можуть втрачати більш ніж половину свого СПФ після перебування протягом 1 години під штучним освітленням.
І ще декілька фактів:
1. Хімічні УФ фільтри діють за принципом поглинання УФ випромінювання. Фізичні УФ фільтри відображають УФ випромінювання.
2. Шибка поглинає більшу частину випромінювання нижче 320 nm, але існують спец. плівки, які поглинають і довші УФ промені.
3. Одяг – відмінний «захисник», причому має значення її колір (темний захищає краще) і щільність переплетення ниток тканини, а ось матеріал менш важливий.
4. Сонцезахисні засоби повинні наноситися на шкіру за 15-30 хвилин до виходу на сонці з тим, аби дати час утворитися захисній плівці.
5. Фізичні фільтри не алергенні (не викликають контактний алергічний дерматит). Хімічні фільтри можуть бути алергенними. Найбільш алергенним УФ фільтром вважається PABA (пара-амінобензойна кислота) і її похідні, тому санскринів з цим УФ фільтром майже не випускають.
Крим, Сочі, Варна 8.00-10.30
Анталия, Капрі, Ніцца 8.00-10.00
Канари, Дубай 8.00-9.45, або 9.00-10.30, або 11.00-12.00
Хімічні УФ-фільтри
УФ фільтри (цифри – діапазон випромінювання, що блокується)
Хімічні фільтри
Aminobenzoic acid and derivatives
PABA 260-313
– Lisadimate (Glyceryl PABA) 264-315
– Padimate O 290-315
– Roxadimate 280-330
Anthranilates
– Menthyl anthranilate 260-380
Benzophenones
– Dioxybenzone (benzophenone-8) 250-390
– Oxybenzone (benzophenone-3) 270-350
– Sulisobenzone (Eusolex 4360) (benzophenone-4) 260-375
Camphor derivatives
– Benzoate-4 methylbenzylidene camphor 290-300
– Mexoryl SX 290-400
Cinnamates
– Octocrylene 250-360
– Octyl methoxycinnamate (Parsol MCX) 290-320
Dibenzoylmethanes
– Avobenzone (Parsol 1789; butyl methoxydibenzoylmethane) 320-400
Salicylates
– Homosalate 295-315
– Octyl salicylate 280-320
– Trolamine salicylate 260-320
Others
– Phenylbenzimidazole 290-340
Фізичні фільтри
– Titanium dioxide 290-700
– Zinc oxide 290-700
До хімічних УФ – фільтрів відносяться речовини, що поглинають УФ- випромінювання. Серед них є водо- і жиророзчинні з’єднання, останні у свою чергу можуть бути рідкими або кристалічними.
Phenylbenzimidazole Sulfonic Acid (PBSA) Один з найбільш ефективних хімічних фільтрів, що поглинають УФ-В промені. Часто використовується у поєднанні з іншими УФ -фільтрами, сприяючи підвищенню SPF готового засобу. Є дрібним кристалічним порошком.
Вільна кислота сама по собі не розчиняється у воді. Солі калію і амонію розчиняються гірше. PBSA по можливості має бути нейтралізована, аби уникнути кристалізації в готовому засобі і подальше зниження ефективності. Оптимальний рН рецептури – від 7,0 до 7,7. Якщо в рецептурі використовується карбопол, то нейтралізації слід приділити особливу увагу. Для повної нейтралізації
гідроксид натрію……………………………………14,6 г (pH 8,0);
триетаноламін ……………………………………….54,4 г (pH 5,9);
трис(гідроксиметил)амінометан …………..44,2 г (pH 6,3).
У кожному конкретному випадку рекомендується перевіряти pH, а також не допускати присутності вільної кислоти або кислих сполук, оскільки це може привести до випадання в осад вільної нерозчинної PBSA. Для того, щоб підтримувати вміст вільного лугу або кислоти на мінімальному рівні, величина pH водної фази не має бути нижче за величину, вказану для відповідного лугу.
Benzophenone-4 (2-Hydroxy-4-Methoxybenzophenone-5 Sulfonic Acid)
Вільна кислота не розчиняється у воді. Для отримання водорозчинних солей можна використовувати гідроксид натрію або триетаноламін. Необхідна кількість нейтралізуючого агента на
гідроксид натрію………………………….
триетаноламін ………………………………50,0 р.
рH готового засобу має бути в межах від 5,6 до 6,0. Основними недоліками є несумісність з магнієвими солями (емульсії типу “вода-в-олії”), а також жовтий колір, який може вплинути на колір готового продукту. Benzophenone-4 схвалений в США, Японії і Європі для використання в сонцезахисних засобах.
Benzylidene Camfor Sulfonic Acid (BCSA)
Octyl Methoxycinnamate (OMС), Isoamyl p-Methoxycinnamate (IMС)
Дуже ефективні жиророзчинні рідкі УФ-В фільтри, можуть також поглинати промені УФ-А спектру в діапазоні 320-340 нм. IMС приблизно на 17% ефективніше, ніж OMС. IMС, отриманий синтетичним шляхом, ідентичний природному. Обидва фільтри безпечні, що підтверджується багаточисельними токсикологічними, дерматологічними і екологічними тестами. У Європі максимальна дозволена концентрація обох з’єднань – 10%. У США дозволене дозування ОМС- від 2,0 до 7,5%. Обидва фільтри також можуть сприяти солюбілізації жиророзчинних кристалічних УФ-фільтрів. Особливо ефективними виявилися їх комбінації з PBSA в емульсіях типа “в/о” і “о/в” (синергетичний ефект).
Octyl Salicylate
Жиророзчинний рідкий УФ-фільтр. Завдяки здатності добре розчиняти кристалічні УФ-фільтри, часто використовується у поєднанні з Benzophenone-3 і Methylbenzylidene Camphor. Відрізняється хорошою фотостабільністю. Дозволений до використання у всьому світі.
Octrocrylene
Ефективний жиророзчинний УФ-фільтр, особливо в короткохвильової області УФ-А діапазону. Використовується у поєднанні з ОМС, IMС або Methylbenzylidene Camphor в тих випадках, коли потрібно отримати водостійкі сонцезахисні засоби з SPF (sun protection factor – сонцезахисний чинник) . Сприяє солюбілізації кристалічних УФ-фільтрів, відрізняється високою фотостабільністю. Комбінація з оксидом цинку ідеально підходить для сонцезахисних засобів широкого спектру дії, ефективних в УФ-В і УФ-А діапазонах.
Дозволені дозування: у Європі – до 10%, в США – 7-10%.
Homosalate
Жиророзчинний рідкий УФ-фільтр. Завдяки здатності добре розчиняти кристалічні УФ-фільтри, часто використовується у поєднанні з Benzophenone-3 і Methylbenzylidene Camphor. Відрізняється хорошою фотостабільністю і схвалений у всьому світі. Дозволені дозування: у Європі – до 10%, в США- 4-15%.
Methyl Anthranilate
Ефективний рідкий УФ-фільтр з максимальним поглинанням в короткохвильовому УФ-А діапазоні хвиль з довжиною 335 нм. У поєднанні з ОСМ використовується в сонцезахисних засобах і в щоденних засобах по догляду за шкірою для захисту від УФ-А і УФ-В променів.
Згідно вимогам FDA/OTC максимально дозволена концентрація – 5%.
Benzophenone-3 (2-Hydroxy-4-Methoxybenzophenone)
Поглинає промені в УФ-А і УФ-В діапазоні, з максимумом в короткохвильової області УФ-В 256 нм і короткохвильовій області УФ-А 325 нм. Часто використовується у поєднанні з іншими хімічними фільтрами для підвищення SPF сонцезахисних засобів, що працюють в широкому УФ-діапазоні. Є дрібнокристалічним жиророзчинним порошком. Слід з особливою ретельністю стежити за його розчинністю в емульсіях, оскільки існує вірогідність кристалізації. На практиці його слід використовувати в концентраціях від 2 до 6% залежно від особливостей вживання і бажаного SPF. Відрізняється хорошою стабільністю.
Максимальна дозволена концентрація в Європі – 10% (кількість понад 0,5% слід декларувати: містить Oxybenzone), в США – 6%.
Methylbenzylidene Сamphor
Високоефективний УФ-В фільтр. Є жиророзчинним кристалічним порошком. Слід уважно стежити за його розчинністю в емульсіях із-за можливої кристалізації. Для підвищення його солюбілізації використовуються ОМС, IMС або Octocrylene у поєднанні з водорозчинним фільтром PBSA. Фотостабільний. У Європі дозволена концентрація до 6%.
Butyl Methoxydibenzoylmethane, Avobenzone
Високоефективний жиророзчинний УФ-А фільтр. Використовується у поєднанні з УФ-В фільтрами в сонцезахисних засобах широкого спектру; у засобах для щоденного догляду може використовуватися один або в комбінації з УФ-В фільтрами. Слід перевіряти його розчинність в емульсіях, оскільки існує вірогідність кристалізації. Потрібно пам’ятати, що ця сполука може утворювати забарвлені комплекси з важкими металами. Аби цього запобігти, в ході приготування засобу додають хелатуючі агенти (наприклад, ЕДТА). Не рекомендується поєднувати з неорганічним фільтром -оксидом цинку, оскільки можливе утворення погано розчинного осаду.
Схвалений в США і Європі. Дозування, що рекомендується, – 2-3%.
УФ-А фільтри поширені в засобах, що запобігають фотостарінню. У період з 1993/94-1996 рр. частка Butyl Methoxydibenzoylmethane в сонцезахисних засобах збільшилася, тоді як частка Benzophenone-3 зменшилася. У Європі і Японії Butyl Methoxydibenzoylmethane переважає серед УФ-А фільтрів, тоді як в США він менш популярний.
Фізичні фільтри
Фізичні фільтри (екрани) діють за принципом відбивача. Вони володіють широким спектром дії (тому їх інколи називають УФ-блоками) і, як правило, не надають фотосенсибілізуючого ефекту. Інколи їх включають в сонцезахисні рецептури разом з хімічними УФ-фільтрами. Це дозволяє не лише підвищити SPF засобу, але і понизити вміст хімічних фільтрів і зменшити їх проникнення в шкіру.
Деякі сонцезахисні засоби з SPF 50 засновані виключно на таких фізичних фільтрах, як діоксид титана і оксид цинку. У 1995 р. ці сполуки були схвалені до використання за умови, що вони мають бути микронизовані і мати спеціальне покриття. Мікронізовані частки інколи називають пігментами (не плутати з органічними пігментами природного походження!).
Ефективність фізичних фільтрів не така висока, як в хімічних, проте на відміну від останніх фізичні фільтри можна включати в рецептуру у високих концентраціях. Діоксид титану з розміром часток понад 200 нм непрозорий, ефективніше відображає видиме світло і додає шкірі біле забарвлення. При розмірі часток менше 100 нм ефективність діоксид титану зміщується в область УФ-діапазону, і ефект білого кольору на шкірі зменшується.
Оптимальний розмір часток діоксид титану для введення в сонцезахисні рецептури – 50 нм. Він може використовуватися один або у поєднанні з хімічними УФ-фільтрами, що розширює діапазон і підвищує ефективність захисної дії. SPF засобу зростає на 2 одиниці при підвищенні концентрації діоксид титану на 1%.
До недавнього часу оксид цинку був менш поширений в сонцезахисних засобах, проте тепер використовується все частішим. В порівнянні з діоксид титаном він прозоріший, а оптимальний розмір його часток в середньому дещо більше – 100 нм. Збільшує SPF засобу на одиницю при підвищенні концентрації на 1%. Діє синергічно з органічними фільтрами. Наприклад, бальзам для губ, що містить 6% оксид цинку і 7,5% Octyl Methoxycinnamate, має SPF 18; сонцезахисний лосьйон з 5% оксид цинку і 7,5% Octyl Methoxycinnamate – SPF вище 15.
Мікрочастки діоксид титану найбільш ефективні в діапазоні УФ-В, тоді як оксид цинку – в діапазоні УФ-А. Аби розширити діапазон відбиваного світла, можна комбінувати обидві речовини.
Засоби, що містять суміш часток різних розмірів, відповідають вимогам по ефективності і безпеці. Навіть у мікронізованому вигляді фізичні фільтри не проникають в шкіру. Вони хімічно і біологічно інертні і, отже, не викликають подразнення, сенсибілізації, фототоксичних або фотоалергічних реакцій. Фізичні фільтри починають працювати відразу після нанесення засобу на шкіру, тоді як активність хімічних фільтрів виявляється в середньому через півгодини.
Використання фізичних фільтрів має ряд обмежень. Крупніші частки забарвлюють шкіру в білий колір і забезпечують слабкий захист від УФ-променів. Дрібні частки (менше 100 нм) мають величезну поверхню (загальна площа досягає 300 м2/г), яка володіє фотокаталітичними властивостями завдяки поверхневому електростатичному заряду. Тому мікропігменти повинні мати спеціальне покриття, що запобігає небажаним реакціям, а також агрегації часток, що знижує ефективність.
Технологічно досить важко ввести мікронізовані частки в рецептуру і при цьому зберегти стабільність дисперсії. У зв’язку з цим проводяться багаточисельні експерименти, в яких вивчаються питання стабільності емульсій, сполучуваності компонентів і ефективності готового засобу, що містить фізичні фільтри.
Ще один фізичний фільтр – оксид заліза – не використовується в мікронізованому вигляді із-за інтенсивного цегельного кольору. У забарвлених денних кремах і засобах декоративної косметики він працює як макропігмент і в деякій мірі забезпечує фотозахист.
Фізичні УФ-фільтри все ширше використовуються в сонцезахисних засобах для часткової або повної заміни хімічних фільтрів.
Концепція SWISS VITA LINE відображає сучасну тенденцію створення повноцінних денних засобів по догляду за шкірою, що містять УФ-фільтри. Лінія включає 5 унікальних формул, три з яких призначені для захисту від УФ в сонячну погоду і містять досконалу систему фільтрів Large Band VITASUPREME SPF 10–15. Комплекс сонцезахисних компонентів, що складається з phenylbenzimidazole sulfonic acid (УФ-В), benzophenone-3 (УФ-А), octyl methoxycinnamate, isoamil p-methoxy-cinnamate, ethyl diisopropilcinnamate (УФ-А/В), поглинає весь спектр УФ-А/В-променів від 290 до 400 нм, чим гарантує високу міру захисту не лише від сонячних опіків, але і від фотостаріння, пошкодження ДНК і УФ-індукованого канцерогенезу. Синергізм дії фільтрів дозволяє понизити їх концентрації і мінімізувати ризик алергічних реакцій. Оптимальна композиція емолентів і емульгаторів забезпечує відчуття гладкості і комфорту протягом довгого часу при будь-якій температурі повітря. Захист від вільних радикалів і відновлення пошкоджених клітин досягаються завдяки поєднанню вітаміну Е (tocopheryl acetate), вітаміну С (ascorbyl palmitate) і вітаміну А (retinyl palmitate). Засоби SWISS VITA LINE містять також зволожуючі і живильні компоненты і підбираються індивідуально, залежно від типа шкіри і погодних умов.
У основі цієї лінії GUAM лежить комплексне вживання екстрактів бурих морських водоростей і наземних лікарських рослин, ефірних олій, суперфікодисмутази (alfa SPD) у поєднанні з рослинними оліями (горіхової, оливкової, жожоба, авокадо, солодкого мигдалю) і гідролізатом еластину і рослинних білків як амінокислотне підживлення. Ефірні олії, що входять до складу препаратів, антиоксиданти і поліненасичені жирні кислоти стимулюють регенераційні процеси в шкірі, прибирають лущення і нормалізують пігментацію, а адекватне живлення шкіри закріплює ці ефекти. Препарати лінії GUAM забезпечують поступове і стійке омолоджування шкіри і значно покращують її загальний стан.
Ми детально не зупинятимемося на тому, яка шкода наносить шкірі надлишкове УФ-опромінення. Скажемо лише, що УФ-В-промені (290–320 нм) викликають еритему і сонячний опік, а УФ-А-промені (320–400 нм) — передчасне старіння (утворення зморшок, пігментних плям), зниження шкірного імунітету, пошкодження генетичного апарату клітин. Аби покрити весь УФ-спектр, багато сучасних сонцезахисних засобів містять комбінацію органічних УФ-фільтрів, що поглинають УФ-промені в різних областях. На відміну від хімічних УФ-фільтрів, фізичні діють за принципом екрану, що відображає і розсіюючого світло. Спектр відбитого випромінювання набагато ширший, ніж поглиненого органічними молекулами. Тому фізичні УФ-фільтри називають фільтрами широкого спектру дії. Проте фізичні УФ-фільтри, що є дрібними частками, не настільки зручні як з точки зору виготовлення продукту, так і тому, що при ефективній концентрації (яка складає 10–20%) вони залишають на шкірі світлі плями (ефект білил). У зв’язку з цим до недавнього часу фізичні УФ-фільтри рідко використовували поодинці — як правило, їх включали в рецептуру в комбінації з хімічними УФ-фільтрами.
Ситуація змінилася, коли удалося створити мікронізований оксид цинку (ZnO), що є частками мікронного розміру. Немодифікований мікронізований ZnO утворює у воді стійкі суспензії. Для того, щоб зробити його гідрофобним і придатним для введення в масляну фазу, частки покривають силіконовим матеріалом — силаном (98% ZnO, 2% силана). Великою перевагою мікронізованого ZnO в порівнянні з його «попередньою версією» є те, що навіть при досить високій концентрації (до 15%) він не білить шкіру. Мікронізований ZnO ефективно відображає УФ-випромінення в діапазоні 290–380 нм, добре поєднується з останніми компонентами рецептури, зручний у використанні. Тести на безпеку показали, що він не токсичний для шкіри і не викликає алергічні реакції. Відмінні физико-хімічні, технічні і токсикологічні показники послужили підставою ученим Filorga для вибору мікронізованого ZnO як єдиного УФ-фільтру сонцезахисного засобу нового покоління, здатного реально захистити шкіру від УФ-променів широкого спектру і придатного навіть для дуже чутливої шкіри. У препараті Total Sunscreen SPF 30 мікронізований ZnO введений як у водну, так і в масляну фази.
