ТЕМА. КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ АНТИСЕПТИКІВ ТА ФЕРМЕНТНИХ ПРЕПАРАТІВ. КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОБМІН РЕЧОВИН В ТВЕРДИХ ТКАНИНАХ ЗУБІВ ( ПРЕПАРАТИ ФТОРУ, КАЛЬЦІЮ, ФОСФОРУ )

 В останні роки в нашій країні бурхливо розвивається ринок стоматологічних послуг. Вітчизняні спеціалісти отримали доступ до сучасних технологій лікування стоматологічних захворювань, що застосовуються у світі. Цим зумовлена поява на фармацевтичному ринку нових лікарських засобів.

1.     Засоби для профілактики і лікування некаріозних уражень твердих тканин зубів.

Некаріозні ураження твердих тканин зубів виникають:

–        в період їх формування;

–         після прорізування.

В період формування твердих тканин зуба:

§  гіпоплазія;

§  флюороз.

Після прорізування:

§  клиноподібний дефект;

§  ерозія емалі;

§  стирання твердих тканин зуба.

Гіпоплазія: системна (усіх зубів);

                     місцева (поодинокого зуба)

Системна гіпоплазія тканин зубів виникає при патології метаболічних процесів в їх зародках внаслідок порушень мінерального або білкового обміну в організмі плода чи дитини.

Системна гіпоплазія (виражена стадія ураження постій­них різців, кликів и першого моляра).

Причини:

§  захворювання матері під час вагітності;

§  захворювання у дитячому віці (гострі хронічні інфекції, аліментарна диспепсія, гіповітаміноз, ендокринні і інші загальносоматичні розлади).

Місцева гіпоплазія найчастіше є наслідком втягнення в запальний процес зародка зуба або механічної травми фолікула, що розвивається.

Профілактика системної гіпоплазії:

–        зміцнення здоров’я жінки в період вагітності;

–        попередження і своєчасне лікування у новонароджених, а також у ранньому дитячому віці інфекційних і неінфекційних захворювань, що ведуть до порушення обмінних процесів;

–        санітарно-просвітна робота стоматолога у жіночих консультаціях і дитячих дошкільних і шкільних закладах, навчання раціональній гігієні, принципам збалансованого харчування, з достатнім вмістом вітамінів і мінеральних компонентів.

Профілактика місцевої гіпоплазії:

усунення причин ураження фолікула  постійного зуба (профілактика і лікування карієсу молочних і постійних зубів).

Лікування гіпоплазії:

–        застосування відбілюючих засобів;

–        усунення дефектів твердих тканин (заглиблення, перетяжки, порожнини) з застосуванням сучасних матеріалів для пломбування;

–        ортопедичне лікування (при деструктивних процесах).

 Засоби для лікування і профілактики гіпоплазії

Препарати кальцію, фосфору і вітаміни.

Для профілактики і лікування гіпоплазії і флюорозу проводять ремінералізуючу терапію (Федоров, 1997).

                           

 Гліцерофосфат кальцію призначають:

ü    від 7 до 9 років 0,5 г/добу (30 днів);

ü    від 10 до 13 років 1,0 г/добу (30 днів);

ü    від 14 до 16 років 1,0 г/добу (30 днів).

Кількість курсів від 1 до 3 на рік з рівними перервами між ними.

 

КАЛЬЦІЮГЛІЦЕРОФОСФАТ (CALCIUMGLYCEROPHOSPHATE)

Загальна характеристика: міжнародна і хімічна назви:сalciumglycerophosphate; суміш кальцію (RS)-2,3-дигідроксипропілфосфату і кальцію 2-гідрокси-1-(гідроксиметил)-етил фосфату змінного складу, полі гідрат; основні фізико-хімічні властивості:таблетки плоско циліндричні, білого кольору, з фаскою; склад:1 таблетка містить: кальцію гліцерофосфату 0,2 г; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат.

Форма випуску.Таблетки.

Фармакотерапевтична група.Мінеральні добавки. Препарати кальцію. Код АТС А 12А А 08.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Засіб, що поповнює дефіцит кальцію і стимулює анаболічні процеси. Іони кальцію приймають участь у передачі нервових імпульсів, скороченні гладких і поперечносмугастих м’язів, функціонуванні міокарду, згортанні крові; необхідні у формуванні кісткової тканини, підтримки електролітної рівноваги та функціонування інших систем іорганів. Нормалізує обмін кальцію і фосфору в організмі, виявляєзагальзміцнювальну дію.

Фармакокінетика. Кальцій всмоктується у іонізованій формі в шлунково-кишковому тракті і розподіляється в тканинах. 50% загального кальцію сироватки крові становить іонізований кальцій, 5% знаходиться у складі аніонних комплексів, 45% зв’язано з білками. Близько 20% кальцію виводиться ізсечею, 80% – через кишечник.

Показання до застосування.Гіпокальціємія. Зниження загальної опірності, перевтома, виснаження нервової системи, гіпотрофія, рахіт (як загально зміцнювальний засіб).

Спосіб застосування і дози.Призначають внутрішньо після їди дорослим по 1-2 таблетки (0,2-0,4 г) 2-3 рази на добу, дітям, включаючи новонароджених – по 1 таблетці (0,2 г) 1-3 рази на день. Дітям вікомдо 1 року таблетки подрібнюють і розчиняють у невеликій кількості води, молокаабо фруктового соку.

Курс лікування 2-4 тижні, при необхідності можна повторити.

Побічна дія.З боку травної системи: слабко виражені нудота, діарея, запор, болі в животі.   З боку обміну речовин: гіперкальціємія, гіперкальціурія.

Протипоказання.Підвищена чутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, тромбоз, виражений атеросклероз, підвищена зсілість крові, важка ниркова недостатність.

Передозування. Симптоми: гіперкальціємія, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (виражені нудота, діарея, запор, болі в животі). Лікування: припинити прийом препарату. В якості антидота застосовують кальцитонін, який вводять внутрішньо венно із розрахунку 5,0-10,0МО на 1 кг маси тіла на добу.

Особливості застосування.Рекомендується поєднувати з препаратами заліза. При застосуванні у пацієнтів, які одержують серцевіглікозиди і/або діуретики, а також при тривалому лікуванні слід контролю вати концентрацію кальцію та креатині ну в крові. У випадку підвищення їх концентрації, слід зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його прийом. У зв’язку з тим, що вітамін D₃підвищує абсорбцію кальцію зшлунково-кишкового тракту, щоб уникнути передозування кальцію, необхідно враховувати надходження вітаміну D₃та кальцію з інших джерел.

Всмоктування кальцію із шлунково-кишкового тракту може зменшуватися при одночасному прийомі деяких продуктів, наприклад, шпинату, ревеню, висівків і зернових.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.При сумісному застосуванні препарати кальцію можуть потенціювати терапевтичні та токсичні ефекти серцевих глікозидів, підвищувати абсорбцію тетрациклінів і знижувати абсорбцію біс фосфонатів із шлунково-кишкового тракту. Глюкокортикостероїди зменшують абсорбцію кальцію. Одночасне застосування з ті азидними діуретикамиабо кальційвміщуючи ми препаратами підвищує ризик розвитку гіперкальціємії. Петльові діуретикі, навпаки, збільшують виведення кальцію нирками.

Додатково призначають засоби, що містять біологічно активні речовини необхідні для мінералізації твердих тканин зуба:

–        антиоксиданти;

–        мікроелементи;

–        вітаміни (кламін, комплівіт, квадевіт).

Кальцинова (Kalcinova) – комбінація фтору з кальцієм, фосфором і вітаміном Д₃. Засіб використовується в період активного росту і розвитку дитини для процесів мінералізації твердих тканин зубів і кісток скелету. Таблетки кальцинови використовують в педіатричній практиці. Таблетка (1,8 г) містить кальцію 1,0, фосфору 0,077, вітаміну Д₃ 1000 МО, вітаміну В₆ ) 0,0004, вітаміну С 0,15, вітаміну Р 100 МО. Діти дошкільного і шкільного віку приймають в день 4 – 5 таблеток. Засіб випускається також в гранулах. Дітям з грудного віку до 2-х років – призначають 1 столову ложку в день, від 2 до 4-х років по 2 столові ложки в день, після 4-х років по 4 ст. ложки в день.

Кал-С-вита (Cal–C–Vita)

“Шипуча” таблетка, що  містить кальцію 250 мг, натрію 170 мг, вуглеводів 881 мг, вітамін С 1000мг, вітамін Д 300МО, вітамін В₆ 15 мг.

Призначають під час вагітності і лактації, в період росту, при фізичних навантаженнях.

Засіб стимулює процеси епітелізації шкіри, слизової ротової порожнини, прискорює процеси мінералізації.

1 таб./добу (розчинити в склянці води)

Берокка Са+Мg (Berocca Са+Мg) – містить кальцій і магній, вітаміни групи В і аскорбінову кислоту.

Препарат призначають при недостатності відповідних вітамінів і мінералів, при вагітності і лактації, в період швидкого росту, при хіміо- і антибіотикотерапії.

Засіб випускається в “шипучих” розчинах, таблетках і таблетках в оболонці. Приймають по 1 таблетці на день.

Флюороз

Захворювання, пов’язане з надмірним (> 1 мг/л) вмістом фтору у питній воді і проявляється порушенням процесів формування і мінералізації зубів.

Певне значення мають соціально-гігієнічні умови, харчування, індивідуальна резистентність до хлору.

Розрізняють форми флюорозу:

–        штрихова;

–        плямиста;

–        крейдяно-краплинну;

–        ерозивну;

–        деструктивну.

флюороз

    

Профілактика:

–        заходи на місцевості, щодо зниження вмісту фтору;

–        з моменту народження дитини уникати штучного годування і раннього прикорму;

–        заміняти воду у складі раннього прикорму молоком і соками.

Діти, що проживають на території ендемічного флюорозу, починаючи з

2-х річного віку повинні отримувати достатню кількість молока і молокопродуктів, що містять достатню кількість кальцію, що знижує токсичний вплив фтору на організм.

Із харчування виключають продукти, що містять значну кількість фтору (міцний чай, морська риба, шпинат, тваринні жири). Для пиття замість води дають молоко, кефір, соки.

В зимово-весняний період курси лікування вітамінами у відповідних вікових дозах.

Для профілактики флюорозу у зимово-весняний період призначають кальцію гліцерофосфат на протязі місяця у дозах:

ü від 3-х до 6 років 0,1 x 2 рази/день;

ü від 6 до 8 років 0,2 x 2 рази/день;

ü від 9 до 12 років 0,25 x 2 рази/день.

Для чищення зубів рекомендують зубні пасти, що містять кальцію гліцерофосфат (“Жемчуг”, “Арбат”, “Фемоден”).

Кальцію глюконат призначають:

ü 2 – 4 роки 1 г;

ü 5 – 6 років 1 – 1,5 г;

ü 7 – 9 років 1,5 – 2,0.

Кальцію лактат (містить більше кальцію не має подразнюючої дії).

  

Засоби для відбілювання твердих тканин.

Розчин перекису сечовини (карбамід)(Sol. Carbamidi peroxydi).

Для відбілювання твердих тканин зуба при флюорозі, гіпоплазії і дисколоритах з інших причин (куріння, депульповані зуби) використовують засоби з 10% і 30% вмістом перекису карбаміду. Випускається переважноу вигляді гелів.

Гелі, що містять 30 – 35% перекису карбаміду використовуються лише спеціалістами стоматологами (“Quik Start“).

Засоби, що містять 10% перекису карбаміду можуть використовуватися пацієнтами самостійно в домашніх умовах (Brite Smile, White and Brite).

Тривалість курсу відбілювання 10 – 14 днів в залежності від інтенсивності забарвлення. Для забезпечення контакту геля використовують індивідуальні капи.

Розчин перекису водню концентрований (Sol. Hydrargei peroxydi concentrata).

Розчин містить 27,5 – 31% перекису водню. Зараз у продажі великий вибір патентованих засобів, до складу яких входить 30% або 35% розчин перекису водню (Superoxol, Denta life plus, Perfechon White). Для відбілювання твердих тканин (за Новиком) використовують суміш пергідролю з ефіром (5 : 1).

“Prema” – суміш для мікроабразії пігментованої емалі, що складається із соляної кислоти слабкої концентрації, дрібнодисперсного мікроабразиву карборунду і кремнієвого гелю. Для видалення плям цією сумішшю використовують спеціальні резинові поліруючі чашечки на низьких обертах кутового наконечника. При цьому слід використовувати захисні засоби для попередження попадання суміші на слизову ротової порожнини хворого, а також в очі, на шкіру обличчя і рук лікаря.

Ерозія твердих тканин зуба

 Прогресуюче убування твердих тканин зуба на його вестибулярній поверхні. Вражаються різці, клики, премоляри. У виникненні цієї паталогії має значення сукупна дія факторів: інтенсивна механічна або хімічна дія (неправильне чищення або надмірна кількість кислих соків) на фоні загальних захворювань (тиреотоксикоз, подагра, нервово-психічні розлади).

Для лікування використовують:

§  кальцію глюконат 10% для аплікацій тривалістю 20 хв (20 процедур) або для електрофорезу з анода 10 хвилин, курс 15 – 20 процедур;

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Calcium gluconate; кальцієва сіль глюконової кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору з матовим відтінком, плоскою поверхнею, з рискою та фаскою;

склад: 1 таблетка містить кальцію глюконату 0,5 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, натрію гідрокарбонат, кальцію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Препарати кальцію. Код АТС A12А А03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Кальцію глюконат – кальцієва сіль глюконової кислоти, що містить 9% кальцію. Іони кальцію беруть участь у передачі нервових імпульсів, скороченні гладеньких і скелетних м’язів, функціонуванні міокарда, процесах зсідання крові; вони необхідні для формування кісткової тканини, нормального функціонування інших систем і органів. Концентрація іонів кальцію в крові знижується при багатьох патологічних процесах; виражена гіпокальціємія сприяє виникненню тетанії. Кальцію глюконат, крім усунення гіпокальціємії, зменшує проникність судин, здійснює протиалергічну, протизапальну, гемостатичну дії, а також зменшує ексудацію. Іони кальцію є пластичним матеріалом для кістяка і зубів, беруть участь у різних ферментативних процесах, регулюють швидкість проведення нервових імпульсів і проникність клітинних мембран. Іони кальцію необхідні для процесу нервово-м’язової передачі, для підтримки скорочувальної функції міокарда. На відміну від кальцію хлориду, кальцію глюконат має слабкіший місцевоподразнювальний ефект.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо кальцію глюконат частково всмоктується, головним чином у тонкому кишечнику. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1,2–1,3 год. Період напіввиведення іонізованого кальцію з плазми крові становить 6,8–7,2 год. Проникає крізь плацентарний бар’єр, потрапляє в грудне молоко. Виводиться із організму з сечею та калом.

Показання для застосування. Гіпофункція паращитовидних залоз, посилене виділення кальцію з організму (зокрема, при тривалій імобілізації), алергічні захворювання, у тому числі лікарська алергія, для зменшення проникності судин при патологічних процесах різного генезу, при геморагічному васкуліті, симптомах променевої хвороби, при паренхіматозному гепатиті, токсичних ураженнях печінки, нефриті, еклампсії, гіперкаліємічній формі пароксизмальної міоплегії, при шкірних захворюваннях, а також як антидот при отруєнні солями магнію, щавелевою кислотою, її розчинними солями, розчинними солями фтористої кислоти. Препарат застосовують як додатковий гемостатичний засіб при легеневих, шлунково-кишкових, носових та маткових кровотечах, а також при запальних ексудативних процесах (пневмонія, плеврит, набряк легень, аднексит, ендометрит).

Спосіб застосування та дози. Кальцію глюконат вживають перед їдою в разовій дозі: дорослим – 1–3 г, дітям до 1 року – по 0,25 – 0,5 г, від 2 до 4 років – по 1 г, дітям від 5 до 6 років – по 1–1,5 г, від 7 до 9 років – по 1,5–2 г, від 10 до 14 років – по 2–3 г. Вживають таблетки 2–3 рази на добу. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально (у середньому становить від 10 днів до 1 місяця). Перед проковтуванням таблетки необхідно розжувати або подрібнити.

Побічна дія. Зазвичай препарат добре переноситься, але іноді можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея, брадикардія. При тривалому застосуванні можливе виникнення запорів.

Протипоказання. Гіперкальціємія, підвищене зсідання крові (ризик виникнення тромбозів), виражений атеросклероз, тяжка ниркова недостатність, підвищена чутливість до препарату.

Передозування. При надмірному вживанні препаратів кальцію можливий розвиток гіперкальціємії, з підвищеним відкладанням солей кальцію в органах та судинах.

Симптоми: сонливість, анорексія, гіпотонія, нудота, блювання, запори, поліурія з наступною дегідратацією; можливе порушення серцевого ритму. Як антидот застосовують кальцітонін, який вводять внутрішньовенно із розрахунку 5–10 МО на 1 кг маси тіла на добу.

Особливості застосування. Пацієнтам з незначною гіперкальціємією, з незначними порушеннями функції нирок або сечокам’яною хворобою в анамнезі слід з обережністю застосовувати препарат, у зазначених випадках варто регулярно контролювати рівень екскреції кальцію із сечею. Пацієнтам, які схильні до утворення конкрементів у сечі, рекомендується збільшити об’єм споживаної рідини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному пероральному застосуванні кальцію глюконату і тетрациклінів дія останніх може зменшитись за рахунок зменшення їх всмоктування; знижує ефект аміноглікозидів та дію антибіотиків; знижує антикоагулянтний ефект антагоністів кальцію. При застосуванні з тіазидовими діуретиками зростає рівень кальцію в крові; підвищує токсичність хінідинів.

§  натрію флюорат 1% – для аплікацій на ділянку ерозії 2 – 3 хв (20 процедур) або для електрофорезу з анода 10 хв, курс 10 – 15 процедур;

 

Міжнародна назва препарату. Sodium fluoride Лікувальні властивості препарату Натрію фторид. Стимулює мінералізацію твердих тканин зубів, сприяє дозріванню і отвердінню зубної емалі, знижує можливість розвитку карієсу, стимулює остеобласти. Форми випуску препарату Натрію фторид. Таблетки по 2,2 мг, в упаковці – 250 штук; по 1,1 мг в упаковці – 10 штук; по 1 мг в упаковці – 20 штук.

Натрію фторид показання до застосування: Профілактика і лікування (у складі комплексної терапії) карієсу, первинний остеопороз – ідіопатичний у молодих людей, прссенільний (постменопаузний), старечий з ускладненнями; вторинний остеопороз – стероїдний, при вродженій ламкості кісток, при плазмоцитомі, при дифузних метастазах в кісткову тканину, поромаляція. Натрію фторид інструкція із застосування: Для профілактики карієсу дітям у віці від 2 до 6 років призначають по 1,1 мг 1 раз на добу, старше 6 років – по 2,2 мг 1 раз на добу. Препарат застосовують внутрішньо після їди, запиваючи водою або розсмоктують щодня не менше 250 днів у році (щорічно до 14-ти річного віку). При остеопорозі призначають по 60-80 мг на добу протягом 4-6 місяців, потім по 40 мг на добу протягом 2-3 років до настання повного терапевтичного ефекту; підтримуюча доза – 20 мг на добу протягом 3 місяців з подальшим тримісячним Перервою . При плазмоцитомі або дифузних метастазах у кісткову тканину призначають по 100-120 мг на добу протягом 4-6 місяців, потім по 60-80 мг. Для профілактики остеопорозу при тривалому лікуванні глюкокортикоїдними засобами призначають по 40 мг на добу.

Протипокази. Виражені порушення функції печінки, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гіпотиреоз; вагітність, підвищена чутливість до фтору.

Побічні дії препарату Натрію фторид. Нудота, диспепсія, алергічні реакції. При передозуванні може виникнути гіпофункція щитовидної залози. При тривалому застосуванні в максимальних дозах можливі артрити гомілковостопного, колінного, кульшового суглобів.

Особливості застосування Натрію фториду. Не рекомендується одночасне застосування з препаратами, що містять кальцій. Застосування фториду натрію протипоказане в місцевостях, де вміст фтору у воді перевищує 0,8 мг / л. Дітям до 10 років не слід призначати більше 1 мг на добу.

Виробник ліки. Grindex, Латвія; Мосхімфармпрепарати, Росія; Polfo Cicx, Польща.

Торговельні найменування, синоніми. Кореберон, Натрію флюорат, Натрію флуоратум, оссін, Флюорет.

фторлак (Phtorlacum) – комбінований препарат, до складу якого входить натрію фторид. Після нанесення фторлаку на поверхню зуба утворюється плівка, що забезпечує насичення іонами фтору емалі і дентину. Наносять на ділянку ерозії на 3 – 5 хв. На курс 3 процедури через три дні;

Міжнародна назва: Натрію фторид (Sodium fluoride)

Група: Фтору препарат (6)

Діючі речовини: Натрію фторид

Лікарська форма: розчин для місцевого застосування

Фармакологічна дія: Препарат для профілактики карієсу зубів. У вигляді плівки розчин утримується на поверхні зубів, що забезпечує тривале насичення фтором емалі зубів. Володіє протимікробною активністю і здатністю зменшувати або навіть знімати больову чутливість твердих тканин зуба.

Показання: Профілактика карієсу зубів у дітей з 6 років і підлітків, головним чином у місцевостях з пониженим вмістом фтору у питній воді (менше 1 мг / л). При підвищеній проникності зубної емалі – з метою ремінералізації. Після обробки зубів під штучні коронки, при клиноподібних дефектах, травматичних пошкодженнях або ін некаріозних ураженнях (крім флюорозу).

Протипоказання: Гіперчутливість, епідемічний флюороз.

Побічні дії: Алергічні реакції.

Спосіб застосування та дози: Перед нанесенням розчину поверхню зубів протирають ватним тампоном (ретельного протирання не потрібне). Потім тонким шаром наносять на зуби за допомогою ватного кульки. Застосування зручніше починати з зубів нижньої щелепи, щоб уникнути значного накопичення слини. Після нанесення протягом 4-5 хв хворий не повинен закривати рот (до висихання лаку), не приймати їжу і не чистити зуби протягом 12 г.

§  ремодент (Remodentum) в порошку. 3% свіжоприготований розчин (порошок 3,0 на 100 мл кип’яченої води) наносять 15 – 20 хв (курс 5 – 6 процедур.

Склад: комплекс іонів марганцю, заліза, цинку, міді, натрію, кальцію, магнію і фосфору.

Форма випуску. Порошок по 3 г у поліетиленових пакетах.

Застосування і дози препарату. Порошок розчиняють у 100 мл кип’яченої або дистильованої води. Ватні або марлеві тампони, рясно змочені розчином, накладають на ретельно очищені зуби. Полоскання порожнини рота протягом 3-5 хв. Для профілактики карієсу зубів аплікації або полоскання 2-8 разів на місяць протягом 10 міс. на рік; на курс витрачається 30 р. Курс можна повторювати щорічно. При карієсі виробляють аплікації розчину 2 рази на тиждень. Курс лікування 8-28 процедур. При гіперестезії емалі зубів полоскання порожнини рота розчином 4 рази на тиждень. Курс лікування 16-40 полоскань.

Дія препарату. Протівокаріозное. Ремодент робить позитивний вплив на ремінералізацію твердих тканин зубів. Прискорює дозрівання емалі в період розвитку.

Показання до застосування. Профілактика і лікування карієсу у дітей старше 2 років і дорослих. Гіперестезія емалі зубів.

Протипоказання, побічні явища. Не встановлені.

Лікування ускладнень та отруєнь. Препарат малотоксичний, після відміни препарату всі явища проходять.

Натрію фторид Міжнародне непатентована назва (МНН): натрію фторид Лікарська форма: таблетки для дітей Склад: 1 таблетка натрію фториду містить 1,1 мг натрію фториду; допоміжні речовини – тропеолін-О, цукор молочний, кальцію стеарат. крохмаль картопляний. Опис: Т аблеткі світло-жовтого кольору з вкрапленнями плоскоциліндричної форми з фаскою.

Фармакотерапевтична група: Фтору препарат Код ATX: А01А А01

Фармакологічні властивості Натрію фторид – протикарієсних профілактичний засіб. Фтор сприяє зниженню кариесогенной активності зубного нальоту. Виявляє бактерицидну дію по відношенню до мікроорганізмів, які з’являтимуться при карієсі, гальмує утворення молочної кислоти з вуглеводів. Іони фтору безпосередньо впливають на процеси мінералізації твердих тканин зубів в період їх розвитку. Додаткове введення фтору забезпечує утворення в тканинах зубів найбільш стійкої форми апатитів – фторапатіта.

Фармакокінетика При прийомі всередину добре абсорбується (93 – 97% іонів фтору) незалежно від прийому їжі. Сmax в плазмі досягається через 4 ч. При будь-якій дозі 50% надійшов фтору накопичується в твердих тканинах зуба і кісткової тканини. В організмі фториди накопичуються також у нігтях і волоссі. Не бере участь у процесі мінералізації фторид виводиться нирками. Показання для застосування Профілактика карієсу зубів у дітей віком від 2 до 15 років (якщо концентрація фтору в питній воді не перевищує 0.7 мг / ‘л).

Протипоказання Гіперчутливість, гіпотиреоз, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у стадії загострення), печінкова і / або ниркова недостатність, вагітність, період лактації. Проживання в місцевості з достатнім вмістом фторування води (вище 0.7 мг / мл).

Спосіб застосування та дози Препарат приймають внутрішньо, після їди. запиваючи водою. Дітям віком від 2 до 6 років – по 0.0011 р. старше – по 0.0022 г на добу. Курс лікування не менше 250 днів у році, щорічно до 15-річного віку.

Побічні дії Алергічні реакції (шкірний висип), риніт, нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, підвищена стомлюваність, головний біль, еозинофілія, флюороз (поява жовтих і коричневих плям, іспешренності. Крихкості і стертості зубів).

При передозуванні спостерігаються такі симптоми: мелена, сліди крові в блювотних масах, зниження апетиту, абдомінальні болі, болі в нижніх кінцівках, артралгії, підвищена стомлюваність, міоз. порушення зору, міастенія, тремор, судоми, підвищення температури тіла, тахікардія, зниження артеріального тиску, окостеніння місць прикріплення сухожиль і зв’язок, гіпотиреоїдизм (при тривалому застосуванні).

Лікування: введення великої кількості рідини і кальцію (розчин кальцію глюконату або кальцію лактату. Молоко) для осадження фторидів: індукція блювання, шлунковий лаваж закислення водою або 1% розчином NaCl. призначення сольових проносних (30 г натрію сульфату), в / в введення електролітів (20 мл 10-20% розчину кальцію глюконату), вітамінів: симптоматична терапія, контроль рівня кальцію в крові; гемодіаліз. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Вітаміни А і D сприяють розвитку ектопічної кальцифікації.

Особливі вказівки Не перевищуйте рекомендовані дози або дотримуйтесь вказівок стоматолога. Простежте за тим. щоб дитина не отримувала фтору додатково, приймаючи одночасно інші препарати або харчові добавки. Дітям до 10 років не слід призначати препарат в дозі більш 1 мг / доб (ймовірність розвитку флюорозу зубів).

Застосування у дітей до 6 років вимагає спеціального контролю.

 Форма випуску По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці. 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.

Гіперестезія твердих тканин зуба

Підвищена больова чутливість до дії температурних, хімічних і механічних подразників. Гіперестезія часто виникає при паталогії зубних тканин некаріозного походження: ерозія, клиноподібний ефект, флюороз, травма. Системна або генералізована гіперестезія може виникати при ендокринопатіях, порушеннях обміну речовин, нервово-психічних розладах.

Засоби для лікування гіперестезії.

Для місцевого лікування:

1.  засоби, що руйнують органічну субстанцію твердих тканин зуба (срібла нітрат, цинку хлорид);

2.  засоби, що впливають на зміну їх структури (препарати фтору).

Срібла нітрат (Argenti nitras) (ляпіс)

Застосовують 30% водний розчин срібла нітрату. При зєднанні з органічними речовинами твердих тканин зуба утворюються альбумінати. В зв’язку з тим, що органічних речовин в емалі і дентині небагато рекомендують відновлення нітрату срібла 10% розчином формаліну, 4% розчином таніну або евгенолу.

             

Срібла нітрат використовують лише для обробки молярів, бо він фарбує зуби в чорний колір.

Назва: Срібла нітрат (Argentnitras)

Фармакологічна дія:

У невеликих концентраціях срібла нітрат має в’яжучу і протизапальну дію, у більш міцних розчинах припікає тканини. Має бактерицидні (знищують бактерії) властивостями.

Показання до застосування: Застосовують зовнішньо при ерозіях (поверхневому дефекті слизової оболонки), виразках, надлишкових грануляції (освіті сполучної тканини на місці ранової поверхні), тріщинах, при гострому кон’юнктивіті (запаленні зовнішньої оболонки ока), трахомі (інфекційному захворюванні очей, яке може призвести до сліпоти), при хронічному гиперпластическом ларингіті (хронічному запаленні гортані, що супроводжується утворенням у ній запальних складок і валів) і т. п . Призначають у вигляді водних розчинів, мазей, а також у вигляді ляпісних олівців.

 Спосіб застосування:

Зовнішньо для змазування шкіри і для припікань застосовують 2-10% розчин, 1 – 2% мазь; для змазування слизових оболонок – 0,25-2% розчин.

Раніше іноді призначали при хронічному гастриті і виразковій хворобі шлунка як протизапальний засіб всередину у вигляді 0,05% розчину по 10-20 мл (0,005-0,01 г) дорослим за 15 хв до їди. Розчином (2%) срібла нітрату раніше широко користувалися для профілактики бленореї (гострого гнійного запалення зовнішньої оболонки очей) у новонароджених. Для цього відразу після народження дитині протирають повіки ватою (окремим тампоном кожне око), злегка відтягують нижню повіку, піднімають верхню і випускають із стерильної піпетки на кон’юнктиву (зовнішню оболонку ока) по одній краплі 2% розчину срібла нітрату. Після цього обережно відпускають повіки. Після закапування очі не промивають. Розчин срібла нітрату повинен бути свіжим (одноденний), не містити осаду. В даний час для цієї мети користуються 30% розчином сульфацила або іншими антибактеріальними препаратами. Вищі дози для дорослих внутрішньо: разова – 0,03 г, добова – 0,1 г.

Побічні дії:  Не виявлено.

Протипоказання: Не встановлені.

Форма випуску: 0,05% і 2% розчини і у вигляді ляпісного олівця.

Умови зберігання: Список А. У добре укупоренних банках з притертою пробкою в захищеному від світла місці. Олівці ляпісние-в пеналах з поліетилену в прохолодному, захищеному від світла місці.

Синоніми:  Ляпіс, Срібло нітратне.

Склад: Тверда біла або сірувато-біла паличка конічної форми із заокругленою вершиною. Містить 0,18 г срібла нітрату.

Цинку хлорид (Zinci chloridum).

Застосовують 30% водний розчин. Як осаджуючий розчин використовують калію фероціанід 10% розчин. Після аплікації 30% розчину цинку хлориду (1 хв) проводять аплікацію калію фероціаніду 10% (1 хв). Курс 3 – 4 процедури.

Засоби, що впливають на структуру твердих тканин зуба.

Натрію фторид (Natrium fluoratum)

Фтористі сполуки, адсорбуючись на поверхні зуба, вступають в хімічний зв’язок з кристалами гідрооксиаматиту. При цьому ущільнюється структура емалі, зменшується її проникність, стає більш стійкою до зовнішніх впливів. Застосовують 0,2% водний розчин для аплікації 2 – 3 хв ( курс 7 – 10 процедур), при електрофорезі вводять з катода 2 – 3 хвилини ( 7 – 10) процедур.

На ринку з’явилось багато фторвмісних розчинів, гелів, лаків.

Біфлуорид 12 (Bifluorid 12) – лак, що містить сполуки натрію фториду і кальцію фториду, що забезпечує добрий терапевтичний ефект. Рекомендують дворазове покриття тканин зуба.

Флюокал гель (Fluocal gel) містить у своєму складі натрію фторид. На поверхню зубів наносять поролоновим тампоном або кісточкою.

 

Фторлак (Phthorlacum) – комбінований препарат, до складу якого входить фторид натрію. Після нанесення на поверхню зуба, утворюється плівка, що забезпечує насичення емалі і дентину іонами фтору. Використовують триразове покриття фторлаком ділянок гіперестезії.

Ремадент (Remadentum) – свіжоприготовлений 3% розчин використовують для аплікацій (15 – 20 хв) 8 – 28 процедур на курс або у вигляді полоскань (4 рази на тиждень) по 3 хв. На курс лікування до 40 полоскань.

Стронцію хлорид (Strontium chloridum) застосовують у вигляді 75% пасти (5 хв 1 раз в день 2 – 3 процедури). При втиранні пасти утворюються стійкі сполуки стронцію з органічними речовинами тканин зуба.

Загальне лікування генералізованої гіперестезії повинно бути комплексним і спрямоване на відновлення процесів ремінералізації твердих тканин зуба, а також на нормалізацію фосфоро-кальцієвого обміну в організмі.

З цією метою призначають кальцію гліцерофосфат, полівітаміни в профілактичних дозах.

Цим пацієнтам рекомендують фторвмісні зубні пасти “Комильфо”, “Чистюля”, “Фтордент”, “Чебурашка”, “Арбат”, Senbodyn“, “Oral B” “Localut–Sensetive“.

Засоби для лікування і профілактики карієсу зубів.

Карієс – це паталогічний процес, що вражає зуб після його прорізування , що супроводжується демінералізацією твердих тканин зуба, що веде до утворення дефекту у вигляді порожнини.

Важливою є профілактика, що грунтується на знаннях  етіології і патогенезу карієсу. Карієс виникає внаслідок взаємодії загальних і місцевих факторів. До факторів загального впливу відносять:

§  неповноцінність харчування і неякісність питної води;

§  функціональні розлади систем організму;

§  впливекстримальних факторів.

Місцеві фактори:

§  зубний наліт;

§  Порушення складу рідини ротової порожнини;

§  Наявність на зубах вуглеводних харчових замісників;

§  Резистентність зубних тканин.

Розрізняють карієс у стадії плями (коли поверхневий шар емалі ще не порушений), поверхневий, середній, глибокий.

Лікування початкових стадій карієсу (у стадії плями) проводять шляхом ремінералізації, при наявності порожнини її пломбування.

Індикатори зубного нашарування.

Фуксин (Fuchsini) – основний розчин фуксину (0,75% і 6% розчини). Фарбують зубну бляшку в малиновий колір. Засіб використовують для полоскання.

1,5 г фуксину основного розчиняють у 25 мл 75^о спирту. 15 крапель на 50 мл води для полоскання порожнини рота 20 сек.

Еритрозин (Erythrosin) – барвник червоного кольору низької токсичності. Містить йод. Випускається у вигляді 15% розчину спиртового і таблеток (Mentadent C– Plaque, Oral B Einfarb Plaqueindicator). Розчин наносять ватним тампоном на поверхню зубів, а таблетку пропонують жувати 1 хв.

Флюорисцеін (Fluorescein) – барвник зубних нашарувань, що не містить йоду, може бути використаний у пацієнтів із сенсибілізацією до йоду. Забарвлення можна побачити лише при ультрафіолетовому освітленні. Випускається під назвами “Plak–lite“,”Fluorescein” 0,75%.

Сполуки фтору

Використовують у профілактиці і лікуванні початкової стадії карієсу. Нормалізація білкового і мінерального обмінів сприяє мінералізації твердих тканин зуба. Сполуки фтору надходять в організм з водою і продуктами харчування. Оптимальними є надходження фтору для дорослого 1,2 – 2,6 мг/добу, для дітей 1,2 – 1,6 мг/добу.

Для профілактики карієсу застосовують органічні і неорганічні сполуки фтору. Найчастіше, це:

§  натрію фторид;

§  калію фторид;

§  олова фторид;

§  амінофторид;

§  титанофторид.

Призначають місцево і всередину. Місцево: 0,05 – 0,2% водний розчин натрію фторид.

Ремінералізуючі засоби в лікуванні карієсу.

Для відновлення і зміцнення емалі з метою профілактики і лікування початкових стадій карієсу використовують засоби, основними компонентами яких є кальцій, фосфати і фториди, які в іонізованій формі входять до складу гідроксифторапатиту емалі. Концентрація іонів в ремінералізуючих сумішах не повинна перевищувати 3 – 5%. Ремінералізацію емалі проводять двома способами:

–        з допомогою аплікацій;

–        електро- і фонофорез.

Використовують почергово 10%розчин кальцію глюконату, 0,2% розчин натрію фториду.

Перед проведенням процедури зуби ретельно очищають від зубних нашарувань і висушують ватним тампоном. Потім на ділянку ураження емалі накладають тампон з кальцію глюконатом на 15 – 20 хв (змінюючи їх кожні 4 – 5 хв на свіжі).

Після кожної третьої аплікації з мінералізуючим розчином на поверхню зуба накладають ватний тампон, змочений 0,2% розчином натрію фториду на 2 – 3 хв. Після завершення всієї процедури не радять вживати їжу 2 години. Курс ремінералізуючої терапії включає 15 – 20 аплікацій, що проводяться щоденно або через день. Після закінчення курсу поверхню зубів покривають фторлаком.

Повторний курс лікування через 5 – 6 місяців. Ці ж розчини можна вводити електрофорезом (кальцію глюконат з анода, натрію фторид з анода). Для дітей використовують 5% розчин кальцію глюконату, який має кращі смакові якості.

Ефективним засобом лікування початкових стадій карієсу є ремадент (4,35% кальцію, 1,35% фосфору, 0,15%магнію, 0,2%калію, натрію 16%, хлору 30%, органічних речовин 44%, мікроелементів до 4%).

Водорозчинний білий порошок. При контакті з емаллю зубів неорганічні елементи інтенсивно дифундують в її поверхневий шар, що веде до зміни проникності емалі і розчинності в кислотах. Проникаючи в паталогічне вогнище карієсу неорганічні компоненти відновлюють її структуру.

Водний розчин ремодента (3%) застосовують у вигляді аплікацій на попередню очищену і висушену поверхню емалі зубів (15 – 20), тампони міняють двічі. Після аплікації 2 год не можна полоскати ротову порожнину і їсти. Курс лікування у стадії плями 2 – 28 аплікацій ( з періодичністю 2 аплікації на тиждень).

Для профілактики карієсу 3% розчин ремодента застосовують у вигляді полоскань (1 – 2 рази на тиждень) протягом 10 хв. На одне полоскання 15 – 25 мл. Термін зберігання розчину 14 діб.

Ремодент

Група: протикарієсних засіб (2)

Ліофілізат для приготування розчину для місцевого і зовнішнього застосування

Фармакологічна дія: протикарієсних засіб, діє на процеси ремінералізації твердих тканин зуба. Підвищує резистентність зубів до каріозної процесу.

Показання: Профілактика карієсу зубів (у дітей старше 2 років); консервативне лікування: карієс зубів (ранніх стадій у дорослих).

Протипоказання: Гіперчутливість.

Побічні дії: Алергічні реакції.

Спосіб застосування та дози: Місцево, шляхом полоскання порожнини рота протягом 3-5 хв після їжі 3% водним розчином (3 г порошку розчиняють в 100 мл кип’яченої води). Для профілактики полоскання проводять 2-8 разів на 1 міс, протягом 10 міс у році (на 1 полоскання витрачається 15-25 мл); для лікування – 4 рази в 1 нед, курс лікування – 16-40 полоскань.

Особливі вказівки: Попередньо зуби повинні бути ретельно очищені за допомогою зубної щітки з пастою або порошком. Після аплікації протягом 2 год не рекомендується полоскати рот і приймати їжу. Приготований розчин зберігати не більше 14 діб.

Засіб входить до складу лаків, гелів і зубної пасти “Ремодент”.

Засоби для лікування захворювань пародонту.

Місцеве лікування включає терапевтичні, хірургічні, ортопедичні і фізіотерапевтичні методи.

Терапевтичні методи включають антисептичну обробку ротової порожнини, видалення зубних відкладень, а також аплікації і лікувальні пов’язки з лікарськими засобами:

–        антисептичними;

–        антимікробними;

–        протизапальними;

–        ферментними;

–        вітамінними;

–        кортикостероїдами;

–        препарати бджолиного клею.

Загальне лікування захворювань пародонта проводять з врахуванням супутньої паталогії. Метою лікування є підвищення опірності організму, нормалізація або активізація обмінних процесів. З цією метою використовують:

Киста зуба

–        вітаміни (С, В, В₆, А, Е і ін.);

–        похідні піримідину (пентоксил, метилурацил);

–        антигістамінні засоби (супрастин, діазолін, дипразин);

–        препарати кальцію (кальцію глюконат, кальцію хлорид);

–        Засоби, що стимулюють регенерацію тканин пародонта (інсадол, кальцитонін);

–        Протизапальні і протимікробні.

Антисептики і протимікробні

Розчин перекису водню (Solutio Hydrogenii peroxydi diluta)

Як антисептик для обробки слизової ясен, парадонтальних кишень, міжзубних проміжків при лікуванні гінгівіту. Застосовують 0,5% розчин для зрошень слизової оболонки ясен, міжзубних проміжків із шприца.

 

Калію перманганат (Kalii permanganas)

Застосовують як антисептик для полоскання ротової порожнини, обробки слизової ясен, міжзубних проміжків, парадонтальних кишень. Взаємодіючи з органічними речовинами перманганат калію відновлюється з утворенням атомарного кисню і оксиду марганцю; останній має слабку в’яжучу дію на слизову ротової порожнини. Застосовують 0,01 – 0,1% розчини.

Хлоргексидин (Chlorhexidinum) –

антисептичний і бактерицидний засіб. Ефективний до Грам+ і Грам- бактерій, має фунгіцидну дію. Протидіє утворенню зубних нашарувань. Застосовують для полоскань і обробки слизових після видалення зубних нашарувань 0,02 – 0,06% розчин. Неварто застосовувати більше 7 – 10 днів, бо це може ести до дисбактеріозу в ротовій порожнині. При використанні для полоскань можливе зворотнє зафарбування поверхні язика і зубів і зміна смакових властивостей.

ХЛОРГЕКСИДИНУ БІГЛЮКОНАТ (CHLORHEXIDINI BIGLUCONAS)

Загальна характеристика: міжнародна назва: chlorhexidine;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або світло-солом’яного кольору рідина; склад: 100 мл препарату містить хлоргексидину біглюконату – 20 г; допоміжні речовини – очищена вода.

Форма випуску. Розчин.

Фармакологічна група. Антисептичні та дезінфекційні засоби. АТС D 08 А С02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Активною речовиною, яка викликає антисептичну дію препарату, є хлоргексидин біглюконат – хімічна сполука, яка належить до похідних бігуанідину та відрізняється високою протимікробною активністю (навіть при великому розведенні) і низькою токсичністю. Механізм бактерицидної дії солей хлоргексидину пов’язаний з порушенням рибосомальної РНК і зупиненням синтезу клітинної оболонки бактерії. Хлоргексидину біглюконат відрізняється сильною бактерицидною і бактеріостатичною дією проти грампозитивних бактерій і менш вираженою дією проти грамнегативних бактерій. Ця хімічна сполука відрізняється високою ефективністю по відношенню до метицилінчутливих стафілококів (MSSA), а також метицилінстійких (MRSA) Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus valivarius. 0,05% розчини хлоргексидину інактивують штами MRSA протягом 20-30 хвилин (при застосуванні вищої концентрації час інактивування зменшується). Доведена антисептична активність по відношенню до грампозитивних коків: Streptococcus viridans (Aerococcus viridans), Streptococcus haemolitycus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mutans, Streptococcus agalactiae, Streptococcus serotypes і ribotypes, Enterococcus species. Серед грамнегативних бактерій найбільш чутливими до дії хлоргексидину є: Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Gardnerella vaginalis і Acinetobacter. 0,5% розчин хлоргексидину в 70% етиловому спирті ефективно знищує Mycobacterium tuberculosis протягом 15 хвилин. Фунгістатична та фунгіцидна активність хлоргексидину включає грибки виду Candida, дріжджі та деякі дерматофіти.

Хлоргексидин шляхом зменшення полімерази ДНК інактивує ряд вірусів: Herpes- (у тому числі HSV і Herpes Hominis), Paramyxo- (у тому числі RSV), Rhabdo- (у тому числі VSV і Rabies Virus, а також Retro- (у тому числі HIV).

Фармакокінетика. Хлоргексидину біглюконат має властивість накопичуватися в зовнішньому шарові шкіри, що сприяє продовженню його протимікробної дії. Багаторазове миття поверхні тіла видаляє хлоргексидин зі шкіри на 96 – 98%. Мінімальна кількість препарату, що може залишитися в організмі, не викликає токсичних реакцій. Препарат не проявляє канцерогенної та мутагенної дії.

 Показання для застосування.

В хірургії:

-дезінфекція шкіри рук та операційного поля;

-антисептика післятравматичних, післяопераційних ран, опіків;

-промивання очеревини, плеври (операції).

В гінекології:

-антисептика статевих органів перед гінекологічними операціями.

В урології:

-промивання сечового міхура;

-цистоскопія.

В дерматології:

-допоміжно при гнійних інфекціях шкіри (юнацькі вугрі, фолікуліт, фурункульоз, абсцеси шкіри, флегмона, бешиха тощо).

В стоматології:

-промивання навколозубних свищів, зубної чарунки після екстракції, слинних залоз, верхньощелепних пазух та абсцесів;

-дезінфекція слизової оболонки при запальних станах порожнини рота;

-парадонтопатія;

-антисептика носоглотки.

Профілактично під час хіміотерапії для дезінфекції шкіри та слизових оболонок.

Гігієнічна дезінфекція рук.

Спосіб застосування та дози. При приготуванні робочих розчинів з концентраціями, що відповідають показанням, слід користуватися таблицею, наведеної нижче.

 

Наприклад:

Для приготування 1 літра водного робочого розчину з концентрацією 0,5% необхідно в асептичних умовах влити 25 мл препрату в стерильний посуд і поповнити дистильованою або стерильною водою до об’єму 1 літр.

Водні розчини препарату можна стерилізувати в автоклаві при температурі 116°С протягом 30 хвилин.

Увага! Використання жорсткої води для розведення препарату викликає зниження бактерицидної дії із-за виділення важкорозчинних солей. Розчини хлоргексидину не повинні стерилізуватись за допомогою іонізуючого випромінювання.

Побічна дія.

Алергічні реакції – спорадично у хворих з підвищеною чутливістю.

Гемоліз – після проникнення хлоргексидину в систему кровообігу.

Зміна кольору зубів і кератоз язика – при тривалому застосуванні для антисептики порожнини рота.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до хлоргексидину.

Не застосовувати:

-у немовлят і маленьких дітей;

-на рани з великою поверхнею;

-при операціях в ділянках центральної нервової системи і слухового каналу;

-в офтальмології;

-для введення в слуховий канал.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не змішувати з іншими дезінфекційними та миючими засобами, що містять аніоноактивні речовини (наприклад: мила, алкілсульфати та алкілсульфонати, сапоніни), тому що вони можуть вступати в реакцію з катіоноактивним диглюконатом хлоргексидину, викликаючи зниження його протимікробної активності або навіть повну дезактивацію. Також білкові сполуки (такі як кров, гній) можуть знижувати активність препарату.

Передозування. Не зафіксовано симптомів передозування хлоргексидину після місцевого застосування.

Особливості застосування. Не розводити жорсткою водою. Водні розчини можна стерилізувати в автоклаві при температурі 116°С протягом 30 хвилин.

Не стерилізувати за допомогою іонізуючого випромінювання.

Спеціальні вказівки. Одяг, що знаходився в контакті з препаратом, не піддавати дії гіпохлоритів та інших сполук, що виділяють активний хлор, бо на одязі можуть з’явитися коричневі плями. Для прання одягу можна застосовувати засоби, що виділяють активний кисень.

Вагітність і лактація. При місцевому застосуванні у вагітних і жінок, що годують, не спостерігався негативний вплив хлоргексидину. Але не рекомендується застосовувати тривалий час препарат у вагітних і жінок, що годують груддю.

      

Корсодил (Corsodyl) –

засіб для полоскання ротової порожнини при гінгівіті і парадонтиті. Має у своєму складі 0,2% розчин хлоргексидину. Полоскання проводять двічі на день після очищення зубів 1 місяць. При полосканні в рот беруть 10 мл корсадолу.

Корсодил Латинська назва Corsodyl

Склад і форма випуску 1 мл розчину для полоскання порожнини рота містить хлоргексидину глюконату 2 мг, у бутлях по 300 мл.

Фармакологічна дія: дезінфікуюча, протигрибкова, противірусна, антисептична. Володіє поверхневою активністю і викликає загибель мікроорганізмів.

Фармакодінаміка. Ефективний відносно вегетативних форм грамнегативних і грампозитивних бактерій, грибів Candida, дерматофітів, ліпофільних вірусів. На спори бактерій діє тільки при підвищеній температурі.

Показання Гінгівіт, стоматит, афти, пародонтит, альвеоліт, дезинфекція знімних протезів; післяопераційний догляд за хворими.

Протипоказання Гіперчутливість.

Побічна дія Знебарвлення мови, порушення смакових відчуттів і печіння мови, припухання привушних залоз, подразнення шкіри.

Особливі вказівки Чистити зуби слід до полоскання препаратом або в ін час дня. Лікарська взаємодія Несумісний з аніонними детергентами (мило).

Спосіб застосування та дозиРаствор для полоскання порожнини рота, 2 рази на день по 10 мл протягом 1 хв. У хірургічній стоматології – по 10 мл протягом 1 хв перед початком операції. При гінгівітах – курс лікування протягом 1 міс.

При афтозних язвочках і грибкових інфекціях лікування слід продовжувати протягом 48 год після клінічного одужання.

Для лікування стоматиту, що виникає в результаті носіння протезів, після очищення їх витримують в розчині по 15 хв 2 рази на день.

Пародіум  (Parodium) –гель, що застосовують для лікування гінгівіту, при кровоточивості ясен, неприємному запахові з рота, болючості ясен при використанні зубних протезів. В 100мл гелю хлоргексидину біглюконат 20 мг, екстракту ревеню 200 мг і формальдегіду 100 мг. Гель наносять на ясна спеціальним аплікатором 3 рази на день. Випускають в тубах по 50 мл.

Форми випуску – гель для ясен

Фармакологічна група – лікувально-профілактичний стоматологічний засіб

Фармакологічна дія

антисептичну

гемостатичне

в’яжучий

протизапальну

дезодоруючу

Інгредієнти – хлоргексидину біглюконат 20 мг, формальдегід 100 мг, ревеню кореня екстракт 200 мг – 100 г

Показання

Гінгівіт і хвороби пародонту

Наявність зубного протезного пристрою (повної) (часткового)

Наявність інших пристроїв

Поразки ясна і беззубого альвеолярного краю, зумовлені травмою

Гострий гінгівіт

Неприємний запах з рота [смердюче дихання]

Симптоми і ознаки, що відносяться до системи травлення і черевної порожнини (R10-R19)

Хронічний гінгівіт

Інші зміни ясна і беззубого альвеолярного краю

Інші симптоми та ознаки, що відносяться до системи травлення і черевної порожнини

Інші уточнені зміни ясна і беззубого альвеолярного краю

Склад по компонентах

ревеню кореня екстракт

хлоргексидин

формальдегід

Фармакодинаміка

Лікувально-профілактичне стоматологічне засіб. Комбінований продукт для місцевого застосування в стоматології. Хлоргексидин – активне антисептичний засіб – руйнує бактеріальний наліт. Екстракт ревеню надає протизапальну і дубильними дії. Формальдегід – припікаючу, кровоспинний дії, сприяє усуненню неприємного запаху при запаленні ясен.

Застосування

Гінгівіт, кровотечі з ясен, хворобливість, запалення і рани ясен при носінні зубних протезів, неприємний запах з рота.

Режим дозування

Наносити на ясна пальцем або спеціальним аплікатором 3 рази / добу.

Побічні дії

Рідко – алергічні реакції.

Протипоказання

Гіперсприйнятливість.

Особливі вказівки

Для продовження ефекту гелю, у наслідку його застосування рекомендують використовувати зубну пасту Ельгідіум.

    

Етоній (Aethonium)

має бактерицидну і бактеріостатичну дію на стрепто- і стафілококи. Для лікування парадонтиту застосовують 0,5% розчин або 0,5 – 1% мазь. Наносять у вигляді аплікацій на слизову ясен, вводять в парадонтальну кишеню.

Етонію (Etonium)

Фармакологічна дія: Діюча речовина препарату – етоній – відноситься до похідних аміаку, має бактеріостатичну і бактерицидну дію, за рахунок порушення процесів синтезу в клітинах бактерій (стрептококи, стафілококи і ін)

Додатково препарат заживляє рани і анестезуючою дією, сприяє прискоренню регенерації тканин, але ці ефекти виражені слабо.

Показання до застосування: – Трофічні ураження шкіри;

– Тріщини сосків і прямої кишки;

– Опіки (термічні, променеві, хімічні);

– Дерматити, внаслідок радіаційного впливу;

– Запалення слизової піхви.

Спосіб застосування: Препарат призначений для місцевого застосування, наноситься на уражене місце 1-2 рази на добу. Курс терапії триває 3-30 днів, в залежності від динаміки ранозажівленія і очищення рани.

Етоній наносять на рану, потім закривають її марлевою пов’язкою.

При опіках мазь можна наносити через день або 2-3 рази на тиждень.

Побічні дії: Зрідка при використанні препарату Етоній можливо почервоніння шкіри або виникнення свербежу. В цьому випадку препарат відміняють.

Протипоказання: Підвищена чутливість до основної речовини або допоміжних компонентів препарату.

Вагітність: Даних про безпеку застосування препарату при вагітності немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Даних про взаємодію препарату Етоній з іншими лікарськими речовинами не існує.

Передозування: Випадки передозування препарату Етоній не зареєстровані.

Форма випуску: Препарат випускається у вигляді мазі, розфасованої в банки, вагою 15 і 25 р.

Умови зберігання: Препарат Етоній можна зберігати до 2 років в сухому, добре захищеному від світла місці.

Склад: Діюча речовина: етоній 0.01 г

Додаткові речовини: безводний ланолін, медичний вазелін, вода підготовлена.

Фурацилін (Furacilinum) –

Антибактеріальний засіб, що впливає на Грам+ і Грам- мікроорганізми. Ефективний при лікуванні гнійно-запальних процесів. Для полоскань і зрошень 0,02% розчин фурациліну навіть в стадії абсцедування.

ФУРАЦИЛІН  (FURACILIN )

Загальна характеристика: міжнародна та хімічна назви: Nitrofural, 5-нітро-2-фуральдегіду семікарбазон; основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого або жовтого з зеленим відтінком кольору, зі злегка нерівномірним забарвленням поверхні, з плоскою поверхнею, рискою і фаскою;

склад: одна таблетка містить нітрофуралу 0,02 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид.

Форма випуску. Таблетки для приготування розчину для зовнішнього застосування.

Фармакотерапевтична група. Антисептичні та дезінфекційні засоби. Похідні нітрофурану. АТС D08AS01

Фармакологічні властивості. Протимікробний засіб з групи похідних нітрофурану. Впливає на грампозитивні і грамнегативні мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, дизентерійна паличка, сальмонели, збудники паратифу, газової гангрени та ін.).

Показання для застосування. Фурацилін застосовують зовнішньо для лікування та попередження гнійно-запальних процесів. Препарат призначають при гнійних ранах, пролежнях, виразкових ураженнях, опіках II та III ступенів, остеомієліті, емпіємі плеври, анаеробній інфекції раньової поверхні, фурункулі зовнішнього слухового проходу, емпіємі придаткових пазух носа, при підготовці гранулюючої тканини до накладання вторинного шва та пересадження шкіри.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають для зовнішнього застосування. При вказаних вище показаннях застосовують 0,02% водний розчин (на 1 таблетку 100 мл води).

При гнійних ранах, пролежнях, виразках, опіках, для підготовки гранулюючої поверхні до накладання вторинного шва та пересадження шкіри зрошують рану водним розчином Фурациліну і накладають вологу пов’язку.

Після операції з приводу остеомієліту порожнину промивають водним розчином Фурациліну, після чого накладають вологу пов’язку.

При емпіємі плеври дренують плевральну порожнину, промивають загальноприйнятим методом, потім в порожнину вводять 20-100 мл водного розчину препарату. При анаеробній інфекції, крім стандартного хірургічного втручання, рану також обробляють Фурациліном.

Для промивання гайморової порожнини та інших навколоносових пазух призначають водний розчин Фурациліну.

При скрофульозних хворобах очей та кон’юнктивітах в кон’юнктивальний мішок закапують водний розчин Фурациліну.

Фурацилін застосовують також і при гнійних процесах, які потребують антибактеріальної терапії.

Побічна дія. При зовнішньому застосуванні Фурацилін, як правило, добре сприймається. Іноді виникають дерматити, що потребує тимчасової перерви або припинення застосування препарату.

Протипоказання. Фурацилін протипоказаний при підвищеній чутливості до нітрофуралу і інших похідних нітрофурану, а також хворим на хронічні алергічні дерматози.

Передозування. Про випадки передозування не повідомлялося.

Особливості застосування. При приготуванні водного розчину 1 частину препарату розчиняють у 5000 частинах води дистильованої (для швидкого розчинення використовують гарячу або киплячу воду). Після цього розчин охолоджують до кімнатної температури і зберігають тривалий час (стерилізація 30 хв при 100 ⁰С).

Ферментні засоби

Протеолітичні ферменти широко використовують при виразково-некротичних ураженнях слизової оболонки ротової порожнини. Має значення їх вибіркова дія на некротизовані тканини. При місцевому застосуванні вони розщеплюють некротизовані тканиини і нашарування фібрину; сприяють зрідженню в’язкого секрету, що сприяє видаленню нежиттєздатних тканин. Мають протизапальну і протинабрякову дію. При цьому не пошкоджують здорових тканин.

Крім того ферменти підсилюють дію антибіотиків на мікрофлору, стимулюють фагоцитоз.

Використовують у вигляді аплікацій на уражені ділянки, для інстиляцій в парадонтальні кишені (турунди 20 хв).

Трипсин кристалічний (Trypsinum crystallisatum)-

 ендогенний протеолітичний фермент, що отримують з підшлункової залози великої рогатої худоби. Вміст флакону (0,01) розчиняють в 10 мл фізіологічного розчину або мікроциду безпосередньо перед процедурою.

Його використовують також для обробки кореневих каналів, тоді як розчинник можна використовувати 0,5 – 2% розчин новокаїну. РН 5,0 – 8,0.

ТРИПСИН КРИСТАЛІЧНИЙ

(TRYPSIN CRYSTALLINE)

Загальна характеристика:  основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована пориста маса або порошок білого або білого зтрохи жовтуватим відтінком кольору, без запаху. Легкорозчинний у воді, ізотонічному розчині натрію хлориду та 2 % розчині новокаїну;  склад: 1 ампула містить трипсину – 0,01 г.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протеолітичні ферменти. Трипсин.  Код АТС D03B A01.

Фармакологічні властивості.  Фармакодинаміка. Трипсин є білком з відносною молекулярною масою 21 000. Для застосування у медичній практиці трипсин одержують з підшлункової залози великої рогатої худоби. Фермент активний при рН 5,0 – 8,0 з оптимумом активності при рН 7,0. Трипсин здатний розщеплювати змертвілі ділянки тканин, фіброзні утворення, в’язкі секрети та ексудати. Стосовно здорових тканин фермент не активний і безпечний у зв’язку з наявністю в них інгібіторів трипсину. Має виражену здатність розщеплювати пептидні зв’язки у молекулі білка, а також високо- і низькомолекулярні продукти розпаду білка, особливо зв’язки, утворені залишками ароматичних амінокислот (аргінін, лізин). Цим механізмом зумовлені його протизапальний та протинабряковий ефекти, оскільки фактори запалення являють собою складні білки або високомолекулярні пептиди (брадикінін, серотонін, некротичні продукти та ін.), які трипсин розкладає до більш простих і менш небезпечних сполук.

Фармакокінетика. Не вивчалась.

Показання для застосування. Гострі тромбофлебіти, загострення хронічного тромбофлебіту, гострі і хронічні одонтогенні остеомієліти та гайморити, запально-дистрофічні форми пародонтозу; гострі ірити та іридоцикліти; крововиливи у камеру ока та набряки навколоочних тканин після травм та операцій, захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються накопиченням секретів і ексудатів (деструктивні форми туберкульозу легенів і шийних лімфатичних вузлів, неспецифічні пневмонії, післяопераційні ателектази, емпіема плеври).

Спосіб застосування та дози. Трипсин застосовується внутрішньом’язово, інтраплеврально, у вигляді інгаляцій. Для внутрішньом’язових ін’єкцій трипсин вводиться дорослим по 5,0 мг у 1,0 – 2,0 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду або у 0,5% – 2,0% розчині новокаїну 1 – 2 рази на добу, дітям від 2,5 мг до 5,0 мг на добу залежно від віку. Курс лікування 10 – 20 ін’єкцій. Інтраплеврально вводять по 10,0 – 20,0 мг трипсину в 20,0 – 50,0 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду 1 раз на добу. Інгаляції проводять 5,0 – 10,0 мг трипсину у 2,0 – 3,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять через бронхоскоп або ендотрахеальний зонд. Загальна кількість препарату, що вводиться, залежить від клінічного перебігу захворювання та ефективності проведеної терапії.

Побічна дія. Можливі підвищення температури, тахікардія, незначна хворобливість і гіпе-ремія у місці ін’єкції, алергічні реакції. Введення в дихальні шляхи іноді спричиняє подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та охриплість голосу.

Протипоказання. Декомпенсована серцева недостатність II – III стадії, емфізема легенів з дихальною недостатністю III стадії, декомпенсовані форми туберкульозу легенів (форми туберкульозу ускладнені амілоїдозом, кахексією та кровотечею), гостра дистрофія печінки, цироз печінки, інфекційні гепатит, панкреатит, підвищена кровоточивість.

Передозування. Не вивчалося.

Особливості застосування. Не слід вводити препарат в осередок запалення, а також наносити (як і інші протеолітичні ферменти) на поверхні злоякісних пухлин. Забороняється вводити препарат внутрішньовенно! Внутрішньом’язово розчин вводять глибоко у верхній зовнішній квадрат сідничного м’яза. Дані клінічних випробувань щодо застосування препарату під час вагітності та лактації відсутні.

 

Хімотрипсин кристалічний (Chimotrypsinum crystallisatum)-

протеолітичний фермент, що відрізняється від трипсину тим, що розщеплює зв’язки, утворені залишками ароматичних амінокислот (тирозин, триптофан, фенілаланін, метионін). Більш стійкий, ніж трипсин, повільніше інактивується. У деяких випадках забезпечує глибокий гідроліз білка. Випускають в ампулах і флаконах 0,05 – 0,01.

Для лікування періодонтиту протеолітичні ферменти трипсин і хімотрипсин поєднують з антибіотиками широкого спектру дії (стрептоміцин, маноміцин, неоміцин, мікроцид). Як розчинник використовують ізотонічний розчин натрію хлориду.

Для введення в кореневий канал на тривалий час (1 – 2) доби застосовують емульсію протеолітичних ферментів і антибіотиків 30% олійному розчині вітаміну Е.

Міжнародна назва: Chymotrypsinum;

 основні фізико-хімічні властивості: пориста маса або порошокбілого кольору без запаху, гігроскопічний, легкорозчинний у воді тафізіологічному розчині;

 склад: 1 ампула містить 0,01 г кристалічного ліофілізованого хімотрипсину,отриманого із підшлункової залози великої рогатої худоби.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гематологічні засоби. Ферменти. Код АТС B06AA04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протеолітичний фермент, який отримують із підшлунковихзалоз великої рогатої худоби, гідролізує переважно зв’язки, утворені залишкамитирозину, фенілаланіну та іншими ароматичними амінокислотами. Розщеплюєпептидні зв’язки в молекулах білка та продуктів його розпаду. Виявляєпротизапальну дію, оскільки фактори запалення являють собою білки абовисокомолекулярні пептиди (брадикінін, серотонін, некротичні продукти та ін.).

Лізує некротизовані тканини, не впливаючи на життєздатні клітини, внаслідок наявності в них специфічних антиферментів.

Фармакокінетика. Не вивчалась.

Показання длязастосування. Захворюванняорганів дихання – трахеїти, бронхіти, бронхоектатична хвороба, пневмонія,абсцеси легенів, ателектаз, бронхіальна астма з підвищеною секрецією; в хірургіїі травматології – профілактика ускладнень після операції на легенях, опіки іпролежні, тромбофлебіт, гнійні рани; в оториноларингології – при гнійнихсинуситах, гострих і підгострих ларинготрахеїтах і бронхітах з густим в’язкиммокротинням, після трахеотомії для полегшення видалення густого в’язкогоексудату, при гострих і підгострих гнійних середніх отитах і євстахіїтах зв’язким ексудатом; в офтальмології – при великих тромбозах центральної венисітківки, гострої непрохідності центральної артерії сітківки, помутнінніскловидного тіла травматичного і запального походження, екстракції катаракти.

Спосіб застосування та дози. При захворюваннях органів дихання (трахеїти,бронхіти, бронхоектатична хвороба, пневмонія, абсцеси легенів, ателектаз,бронхіальна астма з підвищеною секрецією) препарат застосовуютьвнутрішньом’язово дорослим по 5 –10 мг, дітям по 2,5 мг на добу протягом 10 –12 днів. В подальшому, через 7–10 днів, курс лікування можна повторити. Прихронічних, тривалих процесах лікування можна

повторити 3 – 4 рази. Препарат може застосовуватися при ексудативнихплевритах, емпіємах – внутрішньоплеврально (спосіб застосування див. нижче).

 У хірургічнійпрактиці:

– з метою профілактики післяопераційних ускладнень (операція налегенях) препарат вводять внутрішньом’язово дорослим по 5–10 мг, дітям по 2,5мг щоденно, починаючи за 5–10 днів перед операцією і продовжуючи протягом 3 – 4днів після неї. У післяопераційному періоді (при ателектазі, який виник, або напочатковій стадії пневмонії) препарат призначають внутрішньом’язово дорослим по5–10 мг, дітям по 2,5 мг (в 1 – 3 мл 0,25% розчину новокаїну) на добу. Прицьому рекомендується комбінувати введення хімотрипсину внутрішньом’язово з вагосимпатичноюблокадою на боці ураження за Вишневським і застосуванням хімотрипсинуаерозольно у 5% водному розчині в кількості 3 – 4 мл. При гемотораксах,емпіємах хімотрипсин вводять щоденно внутрішньоплеврально по 20 –30 мг(розводити у 5 – 10 мл фізіологічного розчину або 0,25% новокаїну).

– у фтизіохірургії препарат призначають з тією ж метою і в таких самихдозах на фоні специфічної антибактеріальної терапії. При хронічномуфіброзно-кавернозному туберкульозі легенів, ускладненому бронхітом, курс передопераційноїпідготовки триваліший (по 10 – 12 днів), іноді повторюється до максимальноїсанації бронхіального дерева;

– у загальній хірургії при лікуванні опіків і пролежнів після видаленнянекротичних тканин, які вільно видаляються, хімотрипсин у дозі 20 мг розводятьу 20 мл 0,25% розчину новокаїну і тонкою голкою декількома уколами вводять підструп. Бажано перед введенням зробити насічки на струпі. На наступнійперев’язці лізовані некротичні тканини необхідно видаляти механічно;

– при тромбофлебітах препарат призначають внутрішньом’язово дорослим по5–10 мг, дітям по 2,5 мг щоденно 7 – 10 днів. У випадку неефективності першогокурсу лікування повторні курси недоцільні;

– для лікування гнійних ранвнутрішньом’язові введення препарату поєднують із місцевим лікуванням ранитампонами, змоченими у 5% розчині хімотрипсину.

 В офтальмології:

– при екстракціїкатаракти хімотрипсин у розведенні 1:5000 вводиться у задню камеру ока знаступним промиванням передньої камери фізіологічним розчином через 4 хвилинипісля введення препарату.

– при лікуванні тромбозів центральної вени сітківки,гострої непрохідності центральної артерії сітківки хімотрипсин застосовують увигляді 5% розчину, приготованого на 1% розчині новокаїну. Вводятьпідкон’юнктивально по 0,2 мл 1 – 2 рази на тиждень.

В оториноларингології :

– при синуситахпрепарат вводять у гайморову порожнину в кількості 5 – 10 мг у 3 – 5 млфізіологічного розчину після її проколу і промивання;

– при отитах закапують у вухо по 0,5 – 1 мл 0,1% розчину хімотрипсину(готується на фізіологічному розчині);

– при мікроопераціях на вусі, метою яких є відновлення або поліпшенняслуху (тимпанопластика, стапедектомія), для розм’якшення фіброзних утворень усередньому вусі під час операції вводять у порожнину 0,1% розчин хімотрипсину.Одночасно з місцевим застосуванням хімотрипсин слід вводити внутрішньом’язовопо 2,5–5 мг 1–2 рази на день. Препарат розводять в 1–2 мл 0,25 – 0,5% розчинуновокаїну або фізіологічного розчину.

 Побічна дія. Після інгаляції хімотрипсином зрідка спостерігаєтьсяохриплість, що зникає без будь-яких лікувальних заходів, субфебрильнатемпература, яка швидко проходить. В очній практиці в деяких випадкахрозвиваються явища подразнення і набряку кон’юнктиви; в таких випадкахрекомендується зменшувати концентрацію препарату, що застосовується.

Протипоказання. Декомпенсація серцевої діяльності, емфізема легенівз недостатністю дихання, декомпенсовані форми туберкульозу легенів, гострадистрофія і цироз печінки, інфекційний гепатит, панкреотити, нефрити, геморагічнийдіатез. Хімотрипсин не вводять у центри запалення і рани, що кровоточать, тапорожнини, не завдають на виявлені поверхні злоякісних новоутворень. Алергічніреакції, що пов’язані зі всмоктуванням продуктів протеолізу некротичних тканин.

Передозування. У зв’язку з низькою токсичністю препарату випадківпередозування не спостерігалось.

Особливості застосування. Застосовувати кристалічний хімотрипсин прилікуванні захворювань дихальних шляхів у хворих з активним туберкульознимпроцесом, який гостро перебігає, слід з обережністю, у зв’язку з розвиткомвираженої температурної гістаміноподібної реакції та обов’язково в поєднанні зіспецифічними препаратами.

З профілактичною метою слід рекомендувати введення антигістаміннихпрепаратів перед застосуванням хімотрипсину, видалення некротичних тканин післявпливу на них препарату (відкашлювання або відсмоктування мокротиння,промивання ран тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Хімотрипсин може застосовуватися вкомбінації з антибіотиками і бронхорозширювальними засобами.

Хімопсин (Chymopsinum)

отримують із підшлункової залози забійної худоби. Це суміш α-хімотрипсину і трипсину. Менше очищений і тому дозволяють використовувати лише місцево. Можливе застосування разом з антибіотиками. Іноді виявляються алергічні реакції. Випускають в ампулах і флаконах (0,025; 0,05; 0,1). Розчиняють в фізіологічному розчині. Розчини нестійкі, швидко інактивуються.

Лізоцим (Lisocim)

отримують із білка курячих яєць . Білий аморфний порошок, важкорозчинний у воді і спирті. Має бактеріолітичну дію, пригнічує ріст грампозитивних мікроорганізмів. Поряд з антибактеріальними властивостями стимулює неспецифічну реактивність організму, має протизапальну і муколітичну дію, стимулює репаративні процеси в тканинах. Випускають у флаконах (0,1). Застосовують 0,1% розчин на ізотонічному розчині або у складі пасти для пломбування кореневих каналів.

Лізоамідаза (Lisoamidasa) –

протеолітичний фермент, що використовують для лікування виразково-некротичного гінгівіту і парадонтозу. Має виражену бактеріолітичну активність до стафіло-, стрептококів, корінебактерій. Ефективний в період загострення парадонтиту, при гноєтечі із парадонтальних кишень. Вміст флакону (50 МО) розводять в 10 мл 0,01М натрій-фосфатного буферу.

Для обробки кореневих каналів при периодонтіті використовують 1% розчин лізоамідази. При цьому швидко ліквідується больовий синдром і зменшуються явища ексудації. Засіб ефективний при лікуванні захворювань слизової оболонки ротової порожнини: багатоформна ексудативна еритема, рецедивуючий афетозний стоматит, виразково-некротичний гінгівостоматит Венсана, вірусний стоматит. Аплікації 15 – 30 хв.

Нуклеази

Група ферментів, що каталізують деполімеризацію рибонуклеїнових і дезоксирибонуклеїнових кислот. Застосовують для місцевої обробки тканин. Засоби розріджують гній, слизь, виразково-некротичні нашарування.

Дезоксирибонуклеаза, рибонуклеаза (у флаконах по 0,01). Вміст флакону розчиняють у 5 мл фізіологічного розчину і застосовують у вигляді аплікацій.

Лідаза (Lydasum) – засіб, до складу якого входить фермент гіалуранідаза. Випускається в ампулах по 0, 1 г сухої речовини. Застосовують для помякшення рубців, розсмоктування гематом, прискорення всмоктування лікарських засобів. Застосовують при лікуванні гіпертрофічногог гінгівіту (набрякової форми його).

Колагеназа (Collagenasum) впливає переважно на колагенові волокна, сприяє розплавленню некротичних тканин і кірок. Випускається у флаконах по 65 ОД, розчиняють в 5 мл ізотонічного розчину.

Інгібітори протеолізу – засоби поліпептидної будови, що інгібують активність лізосомальних ферментів (протеаз, гідролаз).

Контрикал, трасилол – аплікацій на слизову ясен і в парадонтальні кишені.

Засоби, що прискорюють епітелізацію слизової оболонки рота.

Засоби, які забезпечують нормалізацію обмінних процесів в епітелії шкіри і слизових оболонок називають кератопластичними або кератопластиками. Їх застосовують у вигляді аплікацій на слизові оболонки з метою відновлення порушеної структури або нормалізації процесів зроговіння (кератинізації). Ці засоби захищають слизову ротової порожнини від подразнення, мають неспецифічну протизапальну дію і обволікаючі властивості.

Ретинол (Retinolum) – вітамін А. Необхідний для забезпечення цілості і диференціації епітеліальних клітин. Для стимуляції прцесів епітеліалізації слизової порожнини рота застосовують розчин ретинолу ацетату в олії 3,44% і розчин ретинолу пальмітату в олії 5,5%. Аплікації 10 – 15 хв 3 – 4 рази на день 7 – 10 днів.

Токоферолу ацетат (Tocopheroli acetas) приймає участь в біосинтезі гема і білків, проліферації клітин. Стимулює процеси клітинного метаболізму, заживляє пошкодження м’яких тканин. Для покращення епітелізації використовують 5%, 10%, 30% олійні розчини у вигляді аплікацій 10 – 15 хв 3 – 4 рази на день. Курс 7 – 10 днів.

Аевіт (Aevitum) – олійний розчин, що містить в 1 мл ретинолу ацетату 35 мг і токоферолу ацетату 100мг. Аплікаціїи 3 – 4 рази на день по 10 – 15 хв.

Аекол (Aecolum) – комплексний засіб, в 100 мл якого: ретинолу ацетату олійного 1,04 г, токоферолу ацетату 0,18 г, 2-метил-1,4-нафтохінону (віт. К) 0,21 г, каротину (провітаміну А) до 100мл. Призначають при ерозивних і виразкових процесах. Призначають у вигляді аплікацій на уражені ділянки 3 – 4 рази в день по 10 хв. Курс 10 – 14 днів. Випускається у флаконах оранжевого скла по 100 мл.

Олія шипшини (Oleum Rosae) – олія із насіння шипшини. Містить насичені, ненасичені жирні кислоти, каротиноїди, токофероли. Засіб накладають 3 – 4 рази/день на 10 – 15 хв до повної епітелізації. Випускається в флаконах по 100 мл.

Каротолін (Carotolinum) – олійний екстракт з м’якушу плодів шипшини. Містить каротиноїди, токоферол, ненасичені жирні кислоти. Призначають прилікуванні травматичних, трофічних, алергічних і інших ерозивно-виразкових ураженнях слизової оболонки у вигляді аплікацій. Випускається в флаконах по 100 мл.

Олія облепихова (Oleum Hippopheae) – отримують зплодів і листя облепихи. Містить суміш каротину і каротиноїдів, токоферолів, хлорофілових речовин, лінолевої, олеїнової, пальмітинової, стеаринової кислот. Крім креатопластичної дії сприяє підвищенню резистентності слизової ротової порожнини до подразнюючих впливів. Застосовують при ураженні променевому, трофічних виразках, ерозивно-виразковій формі червоного плоского лишая. Аплікації 10 – 15 хв 3 – 4 рази на день. На курс лікування 10 – 15 процедур.

Випускається у флаконах 20, 50 і 100 мл.

       

Плівки “Облекол” (Membranula “Oblecolum“) – пластинка із колагену з додаванням олії облепихи. Плівку можна накладати на слизову на 2 – 3 години, внаслідок чого пролонгується лікувальна дія олії облепихи і заживлення іде швидше. Разом з тим, плівка механічно захищає слизову від подразнень. Поверхню ерозії чи виразки перед накладанням плівки очищають від фібринозних чи некротичних нашарувань. Плівку попередньо викроюють за необхідними розмірами і поміщають у стерильний фізіологічний розчин. На курс 3 – 5 аплікацій.

Олазоль (Olasolum) – комбінований аерозольний засіб, у складі якого олія облепихи, левоміцетин, анестизин, кислота борна. Має протимікробну і кератопластичну дію. Наносять на попередньо очищену поверхню 2 -–4 рази на день. Курс 7 – 10 днів. Випускають в аерозольних балонах 60 і 120 мл.

Гіпозоль (Hiposolum) – – комбінований препарат в аерозольних балонах, об’ємом 55 мл. В такому балоні: облепихового масла 15,0, метилурацил – 1,0, етазол натрію – 1,0 і різні наповнювачі. Засіб має протизапальну, антимікробну і стимулюючу епітелізацію дії. Призначають для лікування ерозей при травмах, черевному плоскому лишаї, багатоформній ексудотивній еритемі. Наносять на очищену поверхню 1 – 2 рази в день. На курс 10 – 15 днів.

Актовегін (Actovegin) – депротеїнізований екстракт із телячої крові з низькомолекулярними пептидами і похідними нуклеїнових кислот. Покращує постачання тканин киснем, активує процеси обміну, прискорює регенерацію тканин. Застосовують 20% желе, 5% крем або 5%мазь для аплікацій на ділянки ураження 2 – 3 рази в день по 10 – 15 хв.

       

Солкосеріл (Solcoseryl) – аналогічний препарат застосовують у вигляді 5% мазі або 10% желе для аплікацій 2 – 3 рази /добу по 15 – 20 хв. Іноді при аплікації солкосерину-желе може з’явитися відчуття печії, що не вимагає відміни препарату. При лікуванні ерозивно-виразкової форми черевного плоского лишаю солкосерил вводять по 2 мл внутрішньом’язево протягом 10 днів.

Солкосерил-дентал-адгезивна паста використовується при загальних захворюваннях парадонта (гінгівіт і парадонтит). Має протизапальну і стимулюючу епітелізацію дію. Застосовують пасту як парадонтальну пов’язку при гінгівіті і в перед- і післяопераційному періодах лікування пародонтиту.

Лінетол (Linaetholum) – засіб, який отримують із лляної олії, входить до складу аерозолів. Стимулює регенерацію уражених тканин. Використовують для лікування променевих, хімічних, термічних уражень слизової. Випускають у флаконах по 100 і 180 мл, а також, 5% лінетолова мазь. Входить до складу аерозолів “Вінізоль”, “Лівіан”.

Прополіс (Propolis) – бджолиний клей. Смолиста клейка речовина, зелено-бурого або темно-коричневого кольору із специфічним запахом. До його складу входять рослинні смоли (50 – 55%), ефірні олії (8 – 10%), віск (30%), мікроелементи. Має знеболюючу, протизапальну і антимікробну дію. Розчинний у спирті.

Застосовують у вигляді аерозолю “Пропасол”, мазі “Пропоцеум” з 10% екстракту прополісу і настоянки на 80⁰ етиловому спирті. Останню комбінують з олійним розчином вітаміну А порівно.

Засоби рослинного походження

Хлорофіліпт (Chlorophylliptum) містить суміш хлорофілів із листя евкаліпту, має протимікробну активність. Застосовують при виразково-некротичному гінгівіті 1% спиртовий розчин (1 ст. ложка на 1 л води для полоскання ротової порожнини.

     

Настоянка ноготків (T–ra Caalendulae) застосовують при захворюваннях парадонта і слизової ротової порожнини як антисептичний і протизапальний засіб. У суміші з гліцерином (порівно) застосовують для обробки кишень при парадонтозі; 1 чайну ложку на склянку води для полоскання ротової порожнини.

Сальвін (Salvinum)– засіб із листя шавлії. Має в’яжучу і протизапальну дію; спричиняє протимікробну дію на Грам+ флору, в т. ч. стійку до антибіотиків. Випускають у флаконах по 10 мл 1% спиртового розчину. Розвівши в 5 – 10 разів дистильованою водою, застосовують для аплікацій, зрошень.

Сангвірітрин (Sanguirtrinum) – має широкий спектр антимікробної активності, діє на мікрофлору (грам+ і грам-), грибки, трихомонади. Застосовують 1% лінімент, 1% і 0,2% спиртовий розчин для обробки слизової ротової порожнини.

Квіти ромашки (Feres Chamomillae) містять азулен, ефірне масло, глікозиди. Азуленмає протизапальну дію, спазмолітичну і гіпосенсибілізуючу, посилює процеси регенерації. Застосовують настій.

Ромазулон (Romasulon) містить екстракт ромашки і ефірне масло. Має протизапальну і дезодоруючу дію. Випускають в флаконах по 100мл. Чайну ложку засобу розводять у склянці води і застосовують для полоскання ротової порожнини.

Ротокан (Rotocanum) – комбінований засіб, що містить екстракт ромашки, ноготків і тисячолисникка (2:1:1). Застосовують як протизапальний, кровоспинний і підсилюючий регенерацію засіб. Випускають у флаконах. 1 чайну ложку засобу розводять у склянці води і застосовують для полоскання.

Трава звіробою (Herba Hyperici) застосовують як настій і настоянку на спирті. Має в’яжучу, протизапальну, кровоспинну і стимулюючу епітелізацію дії. Застосовують у вигляді полоскань, ротових ванночок.

Новоіманін (Novoimaninum) – засіб із листя звіробою продирявленого (1% спиртовий розчин). Має антибактеріальну (грам+) дію. У розведенні 1 : 10 вводять в парадонтальні кишені, 1 : 100 – для аплікацій.

Назва: Новоіманін (Novoimaninum)

Фармакологічна дія: Активний відносно грампозитивних бактерій, а тому числі стафілококів, стійких до пеніциліну. Має здатність підсушувати ранову поверхню і стимулювати регенерацію (відновлення) тканин.

Показання до застосування:  Абсцеси (гнійники), флегмони (гостре, чітко не відмежовані гнійне запалення), інфіковані рани, опіки II і III ступеня, виразки, піодермії (гнійне запалення шкіри), мастити (запалення молоковиносяшіх проток молочної залози), риніти, фарингіти (запалення глотки), гайморити (запалення верхньощелепної пазухи).

Спосіб застосування: Зовнішньо у вигляді розчину для вологих пов’язок, промиванні порожнин, електрофорезу (чрезкожной способу введення лікарських речовин за допомогою електричного струму), інгаляцій і крапель (у вухо і ніс).

Спиртовий розчин перед вживанням розлучається за показаннями 1:5, 1:10, 1:25, 1:50, 1:100 (бажано ex tern–pore / безпосередньо перед вживанням /) стерильної дистильованої водою, стерильним 10% розчином глюкози або стерильним 0 , 25% розчином анестезину.

Побічні дії: Не виявлено.

Протипоказання:  Не встановлені.

Форма випуску:  1% спиртовий розчин по 15 мл.

Умови зберігання:  Список Б. У прохолодному місці при температурі не вище +10 ° С.

Піралвекс (Pyralvex) має протизапальну і антибактеріальну дію. В 100 мл спиртового розчину або гелю є 5 г екстракту ревеня і 1 г саліцилової кислоти. Наносять кісточкою на ділянки ураженої слизової.

Загальна характеристика: основні фізико-хімічні властивості: розчин коричнево-червоного кольору; склад: 10 мл розчину містять:  сухого очищеного содового екстракту ревеню – 0,5 г; кислоти  саліцилової – 0,1 г; допоміжні речовини:  спирт   етиловий.

Форма випуску. Розчин для ротової порожнини та ясен.

Фармакотерапевтична група. Протимікробний та антисептичний засіб для місцевого застосування в стоматології. Код АТС А01АВ11.

Фармакологічні властивості. Препарат має протизапальну, антибактеріальну та протибольову дію завдяки очищеному содовому екстракту ревеню та кислоті саліциловій. Піральвекс ефективний проти багатьох патогенних бактерій, зокрема стафілококів, стрептококів, а також Candida albicans. Активні речовини фіксуються на слизовій оболонці ротової порожнини, звідки вони поступово вивільняються.

Фармакокінетика. Активні речовини фіксуються на слизовій оболонці ротової порожнини, звідки вони поступово вивільняються.

Показання для застосування. Місцеве лікування стоматитів, гінгівітів, виразок у ротовій порожнині (афти), альвеолітів (запалення стінок альвеоли зуба).

Спосіб застосування та дози.  Місцеве застосування. Не ковтати!

Змащувати слизову за допомогою пензлика, що додається до флакона, або ватного тампона. Робити 2 – 4 аплікації на день. Бажано застосовувати перед сном.

Не полоскати рот після аплікації! Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.

Побічні ефекти. Можливе забарвлення зубів у жовтий колір, яке швидко зникає.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів. Не застосовувати дітям до 6 років.

Особливості застосування. Не рекомендується тривале застосування, оскільки може змінитися природна мікробна рівновага порожнини рота та горла. Можливе застосування при вагітності та лактації тільки за призначенням та під наглядом лікаря, у випадках коли користь для матері перевищує ризик для плода.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не застосовувати разом з препаратами, що містять антисептики.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати у темному місці, при температурі не вище 25оС. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску.  Без   рецепта.

Упаковка. Флакон по 10 мл з пензликом.

ПРЕПАРАТИ ФТОРУ

КОРЕБЕРОН

Міжнародна назва: Натрію фторид (Sodium fluoride)

Група: Фтору препарат (6)

Діючі речовини: Натрію фторид

Лікарська форма: драже, таблетки, таблетки [для дітей], таблетки для розсмоктування, таблетки для розсмоктування [для дітей], таблетки для розсмоктування для дітей [апельсинові], таблетки для розсмоктування для дітей [м’ятні]

Фармакологічна дія: Надає трофічна, протикарієсних і протіворахітіческое дію. Викликає посилене утворення кісткової тканини, обумовлене стимуляцією остеобластів. У мінеральній частині кісткової тканини відбувається заміна гідроксиапатиту на гідроксиапатит-фторид. Найбільшому впливу піддається трабекулярная частина кісткової тканини, тоді як кортикальна частина залишається незміненою. Володіє (особливо у дітей та підлітків) противокариозного властивостями. Йони фтору безпосередньо впливають на процеси мінералізації твердих тканин зубів в період їх розвитку. Додаткове введення фтору забезпечує утворення в тканинах зубів найбільш стійкої форми апатитів – фторапатіта. Крім того, фтор сприяє зниженню кариесогенной активності зубного нальоту. Виявляє бактерицидну дію по відношенню до мікроорганізмів, які з’являтимуться при карієсі, гальмує утворення молочної кислоти з вуглеводів.

Показання: Таблетки, драже 20 і 40 мг: первинний остеопороз: ідіопатичний остеопороз у молодих людей, пресенільна (постменопаузний) остеопороз, старечий остеопороз з ускладненнями; вторинний остеопороз: “стероїдний” остеопороз, остеопороз при вродженої ламкості кісток, плазмоцитома, деякі випадки дифузних метастазів пухлин у кісткову тканину; остеомаляція; отосклероз. Таблетки для розсмоктування 1.1 і 2.2 мг: профілактика карієсу зубів у дітей 2-14 років у місцевостях, де вміст фтору в питній воді не перевищує 0.7 мг / л. Розчин для місцевого застосування: профілактика та лікування карієсу зубів у дітей 7-14 років у місцевостях, де вміст фтору в питній воді не перевищує 1 мг / л.

Протипоказання: Гіперчутливість, гіпотиреоз, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (у стадії загострення), печінкова і / або ниркова недостатність, вагітність, період лактації, дитячий вік (до 6 міс, 3 років, 6 або 16 років – в залежності від лікарської форми та дози). Проживання в місцевості з достатнім вмістом фторування води (вище 0.8 мг / л).

Побічні дії: При прийомі всередину: нудота, блювання, зниження апетиту, підвищена стомлюваність, головний біль, діарея, артралгія (особливо в гомілковостопних, колінних і тазостегнових суглобах – аж до тимчасової нездатності пересуватися); остеосклероз, окостеніння місць прикріплення сухожиль і зв’язок, гіпотиреоїдизм (при тривалому застосуванні), алергічні реакції, риніт, еозинофілія, висип, флюороз (порушення процесу формування і звапніння емалі, поява жовтих, коричневих плям, поцятковані, підвищення крихкості і стертості зубів). При місцевому застосуванні: печіння слизової оболонки порожнини рота (при затікання надлишків препарату з зубів). Передозування. Симптоми: сльозотеча, гіперсалівація, нудота, зниження апетиту, блювання, діарея, біль у животі, біль в нижніх кінцівках, артралгії, підвищена стомлюваність, міоз, порушення зір, слабкість, міастенія, тремор, судоми, підвищення температури тіла, тахікардія, зниження АТ , дихальна недостатність, зупинка дихання. Лікування: введення великої кількості рідини і препаратоа Ca2 + (розчин кальцію глюконату або кальцію лактату, молоко) для осадження фторидів; промивання шлунка закислення водою або 1% розчином NaCl, призначення сольових проносних (30 г натрію сульфату), в / в введення електролітів (20 мл 10-20% розчину кальцію глюконату), вітамінів; симптоматична терапія, контроль концентрації Ca2 + в крові; гемодіаліз.

Спосіб застосування та дози: Кореберон приймають всередину. Кореберон: при остеопорозі – по 20 мг 3-4 рази на добу, щоденно; потім протягом 2-3 років до настання повного терапевтичного ефекту – 40 мг / добу; підтримуюча доза – 20 мг / добу протягом 3 міс, після чого роблять перерва на 3 міс. При плазмоцитома або дифузних метастазах у кісткову тканину – по 100-120 мг / добу протягом 4-6 міс, щодня, потім – по 60-80 мг / добу. Для профілактики стероїдного остеопорозу – 40 мг / добу. Оссін: тривала постійна терапія – по 1 драже 2 рази на день (вранці і ввечері) протягом не менше 1 року; при виникненні артралгії переходять на тривалу переривчасту терапію – по 1 драже 2 рази на день (вранці і ввечері) протягом 3 міс , потім роблять перерву на 2-3 міс, а потім переходять на колишній режим. Курс лікування – не менше 4 років. Профілактика стероїдного остеопорозу: по 1 драже 1 раз на день протягом усього періоду лікування ГКС. Для профілактики карієсу дітям протягом усього періоду формування зубів: у віці 2-6 років – по 1.1 мг, старше 6 років – по 2.2 мг 1 раз на день. Таблетку тримають у роті до повного розсмоктування (між прийомами їжі). Не рекомендується одночасно застосовувати ЛЗ, що містять Ca2 +. Місцево. Перед нанесенням розчину поверхню зубів протирають ватним тампоном (ретельного протирання не вимагається). Потім тонким шаром наносять на зуби за допомогою ватного кульки. Застосування зручніше починати з зубів нижньої щелепи, щоб уникнути значного накопичення слини. Після нанесення протягом 4-5 хв хворий не повинен закривати рот (до висихання лаку), не приймати їжу і не чистити зуби протягом 12-22 ч. Профілактика карієсу: Обробляють зуби 3 рази з інтервалом у 6 міс. На одне покриття зубів при масі тіла дитини до 40 кг використовують не більше 0.4 мл препарату, при 40-60 кг – не більше 0.6 мл, понад 60 кг – не більше 1 мл. Лікування карієсу: наносять на окремі уражені зуби 1-2 рази на тиждень. Курс лікування – до 4 аплікацій. При необхідності через 6-12 міс проводять повторний курс.

Особливі вказівки: Дітям до 10 років не слід призначати в дозі більше 1 мг / добу (ймовірність розвитку фтороза зубів). Застосування у дітей до 6 років вимагає спеціального контролю. У період застосування препарату необхідно щорічно проводити рентгенівське обстеження латеральних відділів хребта з метою оцінки успіху проведеної терапії і вирішення питання про продовження лікування, а також для раннього виявлення флюорозу. Підвищення рівня лужної фосфатази в сироватці крові розцінюється як початок ефекту від проведеної терапії. Необхідно забезпечити надходження 1-1.5 г / сут Ca2 + для досягнення адекватної мінералізації кісткової тканини. Додатково призначені препарати Ca2 + і Mg2 + мають прийматися до або одночасно з натрію фторидом. Остеомаляція не є показанням для застосування препарату. У пацієнтів із захворюванням крові в період лікування потрібно регулярне проведення аналізів крові.

Взаємодія: Всмоктування знижують антациди (передчасно розчиняють оболонку); рекомендується застосовувати їх не раніше ніж за 2 години до прийому натрію фториду. При одночасному введенні Ca2 +, Mg2 +, Al3 + сповільнюється всмоктування фтору (утворюються погано розчинні сполуки). Вітаміни А і D сприяють розвитку ектопічної кальцифікації.

ОССІН

Міжнародна назва: Натрію фторид (Sodium fluoride)

Група: Фтору препарат (6)

Діючі речовини: Натрію фторид

Лікарська форма: драже, таблетки, таблетки [для дітей], таблетки для розсмоктування, таблетки для розсмоктування [для дітей], таблетки для розсмоктування для дітей [апельсинові], таблетки для розсмоктування для дітей [м’ятні]

Фармакологічна дія: Надає трофічна, протикарієсних і протіворахітіческое дію. Викликає посилене утворення кісткової тканини, обумовлене стимуляцією остеобластів. У мінеральній частині кісткової тканини відбувається заміна гідроксиапатиту на гідроксиапатит-фторид. Найбільшому впливу піддається трабекулярная частина кісткової тканини, тоді як кортикальна частина залишається незміненою. Володіє (особливо у дітей та підлітків) противокариозного властивостями. Йони фтору безпосередньо впливають на процеси мінералізації твердих тканин зубів в період їх розвитку. Додаткове введення фтору забезпечує утворення в тканинах зубів найбільш стійкої форми апатитів – фторапатіта. Крім того, фтор сприяє зниженню кариесогенной активності зубного нальоту. Виявляє бактерицидну дію по відношенню до мікроорганізмів, які з’являтимуться при карієсі, гальмує утворення молочної кислоти з вуглеводів.

Показання: Таблетки, драже 20 і 40 мг: первинний остеопороз: ідіопатичний остеопороз у молодих людей, пресенільна (постменопаузний) остеопороз, старечий остеопороз з ускладненнями; вторинний остеопороз: “стероїдний” остеопороз, остеопороз при вродженої ламкості кісток, плазмоцитома, деякі випадки дифузних метастазів пухлин у кісткову тканину; остеомаляція; отосклероз. Таблетки для розсмоктування 1.1 і 2.2 мг: профілактика карієсу зубів у дітей 2-14 років у місцевостях, де вміст фтору в питній воді не перевищує 0.7 мг / л. Розчин для місцевого застосування: профілактика та лікування карієсу зубів у дітей 7-14 років у місцевостях, де вміст фтору в питній воді не перевищує 1 мг / л.

Протипоказання: Гіперчутливість, гіпотиреоз, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (у стадії загострення), печінкова і / або ниркова недостатність, вагітність, період лактації, дитячий вік (до 6 міс, 3 років, 6 або 16 років – в залежності від лікарської форми та дози). Проживання в місцевості з достатнім вмістом фторування води (вище 0.8 мг / л).

Побічні дії: При прийомі всередину: нудота, блювання, зниження апетиту, підвищена стомлюваність, головний біль, діарея, артралгія (особливо в гомілковостопних, колінних і тазостегнових суглобах – аж до тимчасової нездатності пересуватися); остеосклероз, окостеніння місць прикріплення сухожиль і зв’язок, гіпотиреоїдизм (при тривалому застосуванні), алергічні реакції, риніт, еозинофілія, висип, флюороз (порушення процесу формування і звапніння емалі, поява жовтих, коричневих плям, поцятковані, підвищення крихкості і стертості зубів). При місцевому застосуванні: печіння слизової оболонки порожнини рота (при затікання надлишків препарату з зубів). Передозування. Симптоми: сльозотеча, гіперсалівація, нудота, зниження апетиту, блювання, діарея, біль у животі, біль в нижніх кінцівках, артралгії, підвищена стомлюваність, міоз, порушення зір, слабкість, міастенія, тремор, судоми, підвищення температури тіла, тахікардія, зниження АТ , дихальна недостатність, зупинка дихання. Лікування: введення великої кількості рідини і препаратоа Ca2 + (розчин кальцію глюконату або кальцію лактату, молоко) для осадження фторидів; промивання шлунка закислення водою або 1% розчином NaCl, призначення сольових проносних (30 г натрію сульфату), в / в введення електролітів (20 мл 10-20% розчину кальцію глюконату), вітамінів; симптоматична терапія, контроль концентрації Ca2 + в крові; гемодіаліз.

Спосіб застосування та дози: Оссін приймають всередину. Кореберон: при остеопорозі – по 20 мг 3-4 рази на добу, щоденно; потім протягом 2-3 років до настання повного терапевтичного ефекту – 40 мг / добу; підтримуюча доза – 20 мг / добу протягом 3 міс, після чого роблять перерва на 3 міс. При плазмоцитома або дифузних метастазах у кісткову тканину – по 100-120 мг / добу протягом 4-6 міс, щодня, потім – по 60-80 мг / добу. Для профілактики стероїдного остеопорозу – 40 мг / добу. Оссін: тривала постійна терапія – по 1 драже 2 рази на день (вранці і ввечері) протягом не менше 1 року; при виникненні артралгії переходять на тривалу переривчасту терапію – по 1 драже 2 рази на день (вранці і ввечері) протягом 3 міс , потім роблять перерву на 2-3 міс, а потім переходять на колишній режим. Курс лікування – не менше 4 років. Профілактика стероїдного остеопорозу: по 1 драже 1 раз на день протягом усього періоду лікування ГКС. Для профілактики карієсу дітям протягом усього періоду формування зубів: у віці 2-6 років – по 1.1 мг, старше 6 років – по 2.2 мг 1 раз на день. Таблетку тримають у роті до повного розсмоктування (між прийомами їжі). Не рекомендується одночасно застосовувати ЛЗ, що містять Ca2 +. Місцево. Перед нанесенням розчину поверхню зубів протирають ватним тампоном (ретельного протирання не вимагається). Потім тонким шаром наносять на зуби за допомогою ватного кульки. Застосування зручніше починати з зубів нижньої щелепи, щоб уникнути значного накопичення слини. Після нанесення протягом 4-5 хв хворий не повинен закривати рот (до висихання лаку), не приймати їжу і не чистити зуби протягом 12-22 ч. Профілактика карієсу: Обробляють зуби 3 рази з інтервалом у 6 міс. На одне покриття зубів при масі тіла дитини до 40 кг використовують не більше 0.4 мл препарату, при 40-60 кг – не більше 0.6 мл, понад 60 кг – не більше 1 мл. Лікування карієсу: наносять на окремі уражені зуби 1-2 рази на тиждень. Курс лікування – до 4 аплікацій. При необхідності через 6-12 міс проводять повторний курс.

Особливі вказівки: Дітям до 10 років не слід призначати в дозі більше 1 мг / добу (ймовірність розвитку фтороза зубів). Застосування у дітей до 6 років вимагає спеціального контролю. У період застосування препарату необхідно щорічно проводити рентгенівське обстеження латеральних відділів хребта з метою оцінки успіху проведеної терапії і вирішення питання про продовження лікування, а також для раннього виявлення флюорозу. Підвищення рівня лужної фосфатази в сироватці крові розцінюється як початок ефекту від проведеної терапії. Необхідно забезпечити надходження 1-1.5 г / сут Ca2 + для досягнення адекватної мінералізації кісткової тканини. Додатково призначені препарати Ca2 + і Mg2 + мають прийматися до або одночасно з натрію фторидом. Остеомаляція не є показанням для застосування препарату. У пацієнтів із захворюванням крові в період лікування потрібно регулярне проведення аналізів крові.

Взаємодія: Всмоктування знижують антациди (передчасно розчиняють оболонку); рекомендується застосовувати їх не раніше ніж за 2 години до прийому натрію фториду. При одночасному введенні Ca2 +, Mg2 +, Al3 + сповільнюється всмоктування фтору (утворюються погано розчинні сполуки). Вітаміни А і D сприяють розвитку ектопічної кальцифікації.

НАТРІУМ ФЛУОРАТУМ

Міжнародна назва: Натрію фторид (Sodium fluoride)

Група: Фтору препарат (6)

Діючі речовини: Натрію фторид

Лікарська форма: драже, таблетки, таблетки [для дітей], таблетки для розсмоктування, таблетки для розсмоктування [для дітей], таблетки для розсмоктування для дітей [апельсинові], таблетки для розсмоктування для дітей [м’ятні]

Фармакологічна дія: Надає трофічна, протикарієсних і протіворахітіческое дію. Викликає посилене утворення кісткової тканини, обумовлене стимуляцією остеобластів. У мінеральній частині кісткової тканини відбувається заміна гідроксиапатиту на гідроксиапатит-фторид. Найбільшому впливу піддається трабекулярная частина кісткової тканини, тоді як кортикальна частина залишається незміненою. Володіє (особливо у дітей та підлітків) противокариозного властивостями. Йони фтору безпосередньо впливають на процеси мінералізації твердих тканин зубів в період їх розвитку. Додаткове введення фтору забезпечує утворення в тканинах зубів найбільш стійкої форми апатитів – фторапатіта. Крім того, фтор сприяє зниженню кариесогенной активності зубного нальоту. Виявляє бактерицидну дію по відношенню до мікроорганізмів, які з’являтимуться при карієсі, гальмує утворення молочної кислоти з вуглеводів.

Показання: Таблетки, драже 20 і 40 мг: первинний остеопороз: ідіопатичний остеопороз у молодих людей, пресенільна (постменопаузний) остеопороз, старечий остеопороз з ускладненнями; вторинний остеопороз: “стероїдний” остеопороз, остеопороз при вродженої ламкості кісток, плазмоцитома, деякі випадки дифузних метастазів пухлин у кісткову тканину; остеомаляція; отосклероз. Таблетки для розсмоктування 1.1 і 2.2 мг: профілактика карієсу зубів у дітей 2-14 років у місцевостях, де вміст фтору в питній воді не перевищує 0.7 мг / л. Розчин для місцевого застосування: профілактика та лікування карієсу зубів у дітей 7-14 років у місцевостях, де вміст фтору в питній воді не перевищує 1 мг / л.

Протипоказання: Гіперчутливість, гіпотиреоз, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (у стадії загострення), печінкова і / або ниркова недостатність, вагітність, період лактації, дитячий вік (до 6 міс, 3 років, 6 або 16 років – в залежності від лікарської форми та дози). Проживання в місцевості з достатнім вмістом фторування води (вище 0.8 мг / л).

Побічні дії: При прийомі всередину: нудота, блювання, зниження апетиту, підвищена стомлюваність, головний біль, діарея, артралгія (особливо в гомілковостопних, колінних і тазостегнових суглобах – аж до тимчасової нездатності пересуватися); остеосклероз, окостеніння місць прикріплення сухожиль і зв’язок, гіпотиреоїдизм (при тривалому застосуванні), алергічні реакції, риніт, еозинофілія, висип, флюороз (порушення процесу формування і звапніння емалі, поява жовтих, коричневих плям, поцятковані, підвищення крихкості і стертості зубів). При місцевому застосуванні: печіння слизової оболонки порожнини рота (при затікання надлишків препарату з зубів). Передозування. Симптоми: сльозотеча, гіперсалівація, нудота, зниження апетиту, блювання, діарея, біль у животі, біль в нижніх кінцівках, артралгії, підвищена стомлюваність, міоз, порушення зір, слабкість, міастенія, тремор, судоми, підвищення температури тіла, тахікардія, зниження АТ , дихальна недостатність, зупинка дихання. Лікування: введення великої кількості рідини і препаратоа Ca2 + (розчин кальцію глюконату або кальцію лактату, молоко) для осадження фторидів; промивання шлунка закислення водою або 1% розчином NaCl, призначення сольових проносних (30 г натрію сульфату), в / в введення електролітів (20 мл 10-20% розчину кальцію глюконату), вітамінів; симптоматична терапія, контроль концентрації Ca2 + в крові; гемодіаліз.

Спосіб застосування та дози: натріум флуоратум приймають всередину. Кореберон: при остеопорозі – по 20 мг 3-4 рази на добу, щоденно; потім протягом 2-3 років до настання повного терапевтичного ефекту – 40 мг / добу; підтримуюча доза – 20 мг / добу протягом 3 міс, після чого роблять перерва на 3 міс. При плазмоцитома або дифузних метастазах у кісткову тканину – по 100-120 мг / добу протягом 4-6 міс, щодня, потім – по 60-80 мг / добу. Для профілактики стероїдного остеопорозу – 40 мг / добу. Оссін: тривала постійна терапія – по 1 драже 2 рази на день (вранці і ввечері) протягом не менше 1 року; при виникненні артралгії переходять на тривалу переривчасту терапію – по 1 драже 2 рази на день (вранці і ввечері) протягом 3 міс , потім роблять перерву на 2-3 міс, а потім переходять на колишній режим. Курс лікування – не менше 4 років. Профілактика стероїдного остеопорозу: по 1 драже 1 раз на день протягом усього періоду лікування ГКС. Для профілактики карієсу дітям протягом усього періоду формування зубів: у віці 2-6 років – по 1.1 мг, старше 6 років – по 2.2 мг 1 раз на день. Таблетку тримають у роті до повного розсмоктування (між прийомами їжі). Не рекомендується одночасно застосовувати ЛЗ, що містять Ca2 +. Місцево. Перед нанесенням розчину поверхню зубів протирають ватним тампоном (ретельного протирання не вимагається). Потім тонким шаром наносять на зуби за допомогою ватного кульки. Застосування зручніше починати з зубів нижньої щелепи, щоб уникнути значного накопичення слини. Після нанесення протягом 4-5 хв хворий не повинен закривати рот (до висихання лаку), не приймати їжу і не чистити зуби протягом 12-22 ч. Профілактика карієсу: Обробляють зуби 3 рази з інтервалом у 6 міс. На одне покриття зубів при масі тіла дитини до 40 кг використовують не більше 0.4 мл препарату, при 40-60 кг – не більше 0.6 мл, понад 60 кг – не більше 1 мл. Лікування карієсу: наносять на окремі уражені зуби 1-2 рази на тиждень. Курс лікування – до 4 аплікацій. При необхідності через 6-12 міс проводять повторний курс.

Особливі вказівки: Дітям до 10 років не слід призначати в дозі більше 1 мг / добу (ймовірність розвитку фтороза зубів). Застосування у дітей до 6 років вимагає спеціального контролю. У період застосування препарату необхідно щорічно проводити рентгенівське обстеження латеральних відділів хребта з метою оцінки успіху проведеної терапії і вирішення питання про продовження лікування, а також для раннього виявлення флюорозу. Підвищення рівня лужної фосфатази в сироватці крові розцінюється як початок ефекту від проведеної терапії. Необхідно забезпечити надходження 1-1.5 г / сут Ca2 + для досягнення адекватної мінералізації кісткової тканини. Додатково призначені препарати Ca2 + і Mg2 + мають прийматися до або одночасно з натрію фторидом. Остеомаляція не є показанням для застосування препарату. У пацієнтів із захворюванням крові в період лікування потрібно регулярне проведення аналізів крові.

Взаємодія: Всмоктування знижують антациди (передчасно розчиняють оболонку); рекомендується застосовувати їх не раніше ніж за 2 години до прийому натрію фториду. При одночасному введенні Ca2 +, Mg2 +, Al3 + сповільнюється всмоктування фтору (утворюються погано розчинні сполуки). Вітаміни А і D сприяють розвитку ектопічної кальцифікації.